| Сторінки (1/43): | « | 1 | » |
Ні, не треба чекати
І не варто гадати.
Пізнавай, пізнавай, пізнавай.
Ні, не треба стояти,
У душі десь жадати.
Починай, починай, починай.
Залишай всі страхи
І підкорюй верхи.
Підкоряй, підкоряй, підкоряй.
Є мільйони облич,
Але жодних границь.
Пам’ятай, пам’ятай, пам’ятай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2016
Знайти себе і знову загубити:
Цей шлях протоптаний вже тисячу разів.
Для когось зручно стало просто жити,
А хтось так жити просто не зумів.
Яке твоє призначення, Людино?
Творити? Будувати? Просто буть?
Кермо чи гвинтик в вселюдській машині?
Свій чи чужий проходиш круг і путь?
Та ж тільки ти, Людино, будеш в змозі,
Відповісти на запитання ці.
Життя – тунель зі світлом по дорозі,
З мішками загадок, як із картин Далі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2016
Краще швидко згоріти, ніж небо коптити.
І прожити життя, ніж снувати – не жити.
Покохати хоч раз, але так, щоб навік.
Виглядати молодше за справжній свій вік.
І іскритись життям, пломеніти душею,
І горіти не просто, а за власну ідею.
І творити, творити, творити, творити!
Краще швидко згоріти, ніж небо коптити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2016
Оце ж вокзал. Бабки із пиріжками,
Сумками, клунками і всім добром своїм.
Плететься потяг круглими ногами
І круглі люди котяться у нім.
Дорога. Дім. Дорога. Світ у вікнах.
Цигарки. Пиво. Тамбур у диму.
І не помітив молодість як зникла,
А хтось і молодість вже пропустив саму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2016
і на Землі мільярди є зірок,
і у небесся – сотні ліхтарів.
і Ти хотів зробить Великий крок,
а бог в цей час Тобою буть хотів.
Ми вдвох дивились просто в небеса.
планети позирали і всміхалися.
і Ми подумали, що це і є Краса.
вони подумали, що Ми до них зібралися.
у Тебе щось іскрилося в душі –
аж розпалив ще кілька зірочок.
планети слухали мої вірші,
а Ти уже робив Великий крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2016
Твої очі – мозаїка кавових зерен.
Я смакую тебе від зіниць і до вій.
Твої очі – дорослий колючий терен,
Між гілками якого дме суховій.
Я зібрала докупи крупиці глузду
І давно загубила до тебе пульт.
Хтось зліпив, як тісто, мою долю марузну.
Я відкрила по тому бісквітнику культ.
Вже на стежці до тебе поросла материнка.
Ти всі спогади скинув в старий комод.
На твоєму порозі не з’явиться жінка,
Бо у тебе до них особливий дрес-код.
При усьому терновому суховії:
..особлива комплекція, вимоги, гости..
Я вже маю на тебе якусь алергію,
Тож і в мене не будуть непрошені гості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016
Коли кашне злетить із тонких пліч
Не знати втоми
Знати свою справу
Так солодко зживешся
Так сміло знемагатимеш як слід
Я чув гласи любові
В снах
Ті схожі на донації досхочу
Як допотопний причаститись хочу
Та будень кулаками б’є в живіт
Коли кашне злетить із тонких пліч
Бо хочеш
Бо кохаєш наші руки
Почуй мене
Гласи
В солодких муках
Ламай
Стривай
Коли кашне злетить із тонких пліч
Ти світла
Ти щодень гориш від світла
Ти – таємниця
Чи давно заквітла
Багатогранна
Жданна
Тобі ще пам’ятати цю потіху
Тобі ще падати в цей гріх
А що як ти введеш мене в оману
А що як я введу тебе в оману
Тебе
Усіх
Потіха стане перед все
І ти
Як злодій
Наймана убивця
Сниться
Кожен раз цілунок сниться
Твоє кашне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016
Усі закинуті. І в мишоловці нема сиру.
Люди сидять в пастках і просять миру.
А нам здається вже немає сенсу лізти -
Ми ж не такі безбожники і атеїсти.
Усе забуте - ця земля нелюба Богом.
А лиш погляньте - рай людей уже за рогом:
В усіх сусідів зелен-зелено травою,
А в нас - пустир і ми пишаємося мглою.
І каже кожен: ні при чому він до цього,
І хата скраю, і не видно що до чого.
А те, що ворог його першим настигає,
То він не розуміє і не знає.
Забудьте, що було до Вас і буде,
Розправте плечі і вдихніть на повну в груди.
Бо щастя в домі того процвітає,
Хто радий жити й ні на що не нарікає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2015
Моєму Вчителю і просто майстру слова...
Присвячено Євгенії Плічко
Ви - небо, у якому ми - птахи.
Маленькі пташечки, що й цвірінчать не вміли.
Чи вміли, та мовчали. Чи страхи
Їм нявкати і гавкати веліли.
Та бути небом - вища з нагород.
У сизій криці досвід зберігати -
Той досвід, що плекав увесь народ,
Й у рідну мову присягнув складати.
Ви - світоч серед безмірів пітьми.
Але з [u]таких[/u] складається прозріння,
Що з винаходів, створених людьми,
Лиш мова - найпрекрасніше творіння.
Ви - небо, у якому ми - птахи.
І все ж, Ви узялися нас навчити
Не забувати пройдені шляхи
Й на солов'їній мові говорити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609786
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.09.2015
Людина, ніби лотерея, - ніхто не знає яка буде.
Знайомі також мало знають, як не питають справи як.
Але - кругом є посіпаки. І критиків нам стачить всюди.
Який не був би, та знайдеться якийсь причепа, як будяк.
Тобі свою розкаже правду: як жити треба, як не варто,
Які у тебе вже є граблі, що ти на них усоте встряв.
Таких причеп знайдеться всюди - на поміч не покличеш варту,
Не скажеш: "Ось він причепився й своїм статутом тут мовляв".
Та ти й не слухай, що там кажуть. На цій тіснесенькій планеті
Є сім мільярдів правд і брехонь, є сім мільярдів різних Я.
Ти всім не вгодиш, та й не треба. І ще, скажу я по секрету:
Хоч інші може щось і знають, ти - сам творець свого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604761
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2015
Звела мости - гіганти із бетону,
І нарекла навік ім'ям своїм.
Я відцуралася зневір і всіх прокльонів.
Я шість разів упала й встала сім.
І от я йду попереду. Я - перша.
І от найближче всіх я до мети.
Та дозволяю іншим перевершить,
Щоб рухнули із рокотом мости;
Щоб стямилась хоча б на півдорозі,
Що я й мактуб по різні боки світу;
Щоб ще не пізно, щоб була ще в змозі.
В останню мить у потяг свій підсісти.
Вдивляючись у сірі шмаття тальку -
Бетонну фреску про моє життя,
Я розумію, що була лиш лялька,
Що вже давно забула власне Я;
Що ті мости нав'язані спрадавна -
Ще іншим поколінням нареклись.
І десь, між тим, якась мізерна правда
З глибин душі проштовхується ввись.
Тепер пихатий і нещасний натовп
Несеться по руїнах до мети.
І я не знаю як їм розказати,
Що кожен з них забув про власне ТИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604758
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2015
Ліхтарями болю, рихлими дощами
Я тебе пізнала і тебе прощала.
Я тебе кохала так, як ніби вперше,
Бо шукала чесних, а не тих хто збреше.
Як відкрита хвіртка і забута праска,
Муляй мою пам'ять, муч мене, будь ласка.
Як цукерка в роті, знайдена монета
Зупинися в серці радісним моментом.
Як камінчик в туфлі, як важкезна сумка,
Змусь не викидати себе, милий, з думки.
Ніби шрам дитячий, фото чорно-біле,
Спогадом приємним ти для мене зринув.
Як наївна пісня, ніби перший сніг,
Усміхни мене, як ніхто не міг.
І як ці рядочки, літні ці вірші,
Залишись назавжди у моїй душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015
Я ще був молодий.
Хтось сказав би «дитина».
Мої нутрощі їла
Ненаситна пухлина.
Лікарі метушились.
Я знімав, чим міг, стрес.
Не пройшло і півроку,
Як в хвороби регрес.
А тепер я старий.
Я уже сивочолий.
І мені притаманно,
Що ледь злий і що кволий.
Я відмучив своє,
Негаразди забувся
І жив мирним життям,
Коли рак повернувся.
Але це вже були
Не смертельні клітини.
Я кажу Вам про гірше –
Про любов до людини.
Ця пухлина любові
Мене поїдала.
Скільки болі і крові
Вона з мене спивала!
Я стинався стражданням,
Зневірявсь в всіх богах,
Та пухлина та вбіса
Била знов по ногах.
Це злоякісне стерво
Коренилось в мені.
І я знов опинявсь
В безморальному дні.
Кожен орган знивав,
Кожна думка кололась
І нервовість моя,
І мій спокій – боролись.
Я не міг цим хворіти ?
Це не я. Не сьогодні.
Але рак не питає,
Згодні ми чи не згодні.
Лють у скронях кипить,
П’ю безмірно таблетки.
Краплю краплі у воду
І курю сигаретки.
Чесно зиркаю в себе –
Мені страшно в безмір’я.
Рак мене зішматав
В порох, пух, пил і пір’я.
Що робити тепер?
Терапію й уколи?
Лікувати ЛЮБОВ
Не навчаться ніколи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549552
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2015
А ти ж створив відеоряд –
То спогад твій, то – мій, то – наші.
Я вже кохаю їх, та нащо?
Ми разом будемо навряд.
Нитками, мотузками, знову
Ти зв’язуєш мене й себе.
Я все шукаю вихід де,
А ти будуєш перепону.
Ці почуття такі вже сонні:
В них звички вже за запоруку.
А ти схопив мене за руку
І стиснув у своїй долоні.
Що ж?.. Схаменись, оговтайсь, нуж бо.
Я не кохаю вже, а ти?
Не можеш сам все вберегти.
Покинь усе й це буде слушно.
Мотузки, нитка, знов мотузки,
Який просвіт десь промайне.
Та ж моє серце вже скляне-
Я розіб’ю його у друзки!..
–
То спогад твій, то – мій, то – наші.
Я вже кохаю їх, та нащо?
Ми разом будемо навряд.
Нитками, мотузками, знову
Ти зв’язуєш мене й себе.
Я все шукаю вихід де,
А ти будуєш перепону.
Ці почуття такі вже сонні:
В них звички вже за запоруку.
А ти схопив мене за руку
І стиснув у своїй долоні.
Що ж?.. Схаменись, оговтайсь, нуж бо.
Я не кохаю вже, а ти?
Не можеш сам все вберегти.
Покинь усе й це буде слушно.
Мотузки, нитка, знов мотузки,
Який просвіт десь промайне.
Та ж моє серце вже скляне-
Я розіб’ю його у друзки!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2014
Натхнення приходить нізвідки і йде в нікуди,
Чи то на папері, чи то у повітрі витає?
І словом стає, а чи бренькотом мідним струни.
І, дійсно, нашіптує щось і в плечах обіймає.
Скидається ніжним огортанням світлого вітру
І мчить, як табун диких коней у дикім степу.
Мозаїка цілого в ньому, з усього мов світу..
Шматочки хапаєш натхнення у творчім лету,
Кріпи моє серце і очі наповнюй тим щастям,
Що носиш у сизій усмішці і взорі своїм.
Лягай на папері рядками, словами, як вдасться.
І літньої спеки із тиші явися, як грім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
Маю я історичне ярмо на шиї
І клеймо таке(!) – сором показати.
Що ж усі так певні, що ми – помиї,
Що крайніше крайніх немає хати?
Так, забились в куточок: не люди – миші.
Ланцюги розкішні – кайдани куте.
Так скажіть – буває на світі гірше,
Ніж на шлях юродивий удруге звернути?
На ті ж самі граблі – ті ж шишки на лобі.
У ту саму прірву – униз верхів’ям.
Чи живемо ми по людській подобі,
Якщо ми по законам подібні звірям?
Якщо ми не інакше як ножа у спину,
Себто пазурі, зуби, клики гостріші.
І нікому не страшно чомусь за дитину,
І зсивілу матір ніхто не втішить.
Схаменіться, люди, людьми знов станьте.
Не забракне сил, щоб добро згадати.
Обітріть коліна і навік перестаньте
Додавати в список подвійні дати..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014
Ти обіцяв золоті гори,
Але майбутнє було вчора.
Сьогодні злободенне горе
Емалями малює чорне.
Бо це життя, рутинний пресинг,
Несе не те, що ми хотіли.
І інші узуси-закони
У наших головах засіли.
Все борсатись в якійсь багнюці,
Згрібать молекули повітря.
Ми - ніби риба на пилюці,
Чи птах, що залетів у вікна.
Ну що ж за узуси-закони?
Чи треба нам ТАКЕ суспільство?
Ми заживо себе схороним,
Картаючися за свавільство.
І не в тобі, мій друже, справа,
А справа зовсім у усіх.
Держава – та і ще примара,
Що нас збиває з босих ніг.
Це та нажерлива тварюка
Із чудо-щирим апаратом,
Що ту рибину із пилюки
Готова на шматочки рвати.
Та ж головне – в ім’я закону,
Людини і її свобод,
Кується золото для трону,
А риба потрапляє в рот!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543809
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.12.2014
Думки гіркіші за полин.
Душа, як діжа із водою.
Я так сумую. Де мій дім,
Як не в обіймах із тобою?
Я тут чужа, бо ти далеко.
Я тут сама і ти один.
Холоне серце в літню спеку
Від ностальгічності хвилин.
Було нам прикро в розтаванні,
Бо ми раніше не зійшлись.
І від розмов слова останні
За моїм потягом тяглись,
Твій образ слідує за снами,
І я сумую за отим,
Що ми з тобою покохали,
Та я одна і ти один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2014
Переливи, подих вітру.
Шурхіт листя, шурхіт слів.
Де ти зараз? Десь у світі
Залюбки б тебе зустрів.
Твою б мову слухав ніжну,
Цілував тонкі уста.
В срібну душу, білосніжну
Мурував би я моста.
Мурував би, будував би
І за цей місток один
Я б усе – усе віддав би:
Від зірок і до глибин!
Ніжна квітка в сірім вітті.
Бриз. Духмяність. Синь морів.
Де ти зараз? Десь у світі
Залюбки б тебе зустрів!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2014
Та ж дійсно, як посміли любити Україну,
Стелити й цілувати ці стяги?!
Відчуй, народе вражий, за нашу біль провину.
З нас пили кров. Ми й ноги простягли.
Та ж дійсно, як посміли зібратись воєдино,
Пліч-о-пліч, серцем серцю співати разом гімн?
Побий мене дрючками, побий чиюсь дитину
І в матір вдар ножами, найменше разів сім.......
Та ж дійсно, як посміли послідувать ідеї -
Надії на свободу з позначкою тризуб?
А ти, мій вражий нелюд, уб'єш мене за неї.
Знай, в вільної людини не зникне усміх з губ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488267
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2014
Минає день, минає другий.
Минає ніч, минає друга.
І я минаю свого друга, як та ніч.
Не розумію теревеню,
Слова збираю в одну жменю.
А в друга жмені в терабайтах -
Він у скайпах.
І він у о́бразі, обра́зі.
І може, слів таких не скаже,
А лиш напише десь на лобі.
Я не сліпий.
Куплю будиночка на розі,
Бо там надійні телефони.
І як минатиме ніч, друга,
Я у друга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2014
Сіріло дерево попід дощами,
Коріння вмилось сирістю землі.
Дні все летіли, й цими днями
Гілки купались в березневій млі.
Йшов час, проходили неділі,
I на тих самих гілочках
Маленькі квіточки несмілі,
Що й не присняться в кращих снах.
І небо сіре посиніло,
З'явився в ньому знову птах,
I він кохався, дивне діло,
В рожево-білих пелюстках,
У тих гілках він поселився
I пив росу із пелюсток.
На них він день і ніч дивився
I не відходив ні на крок.
А час стікав й не зупинявся,
I знову в небі поміж хмар
Дощ тихо-тихо прокрадався
I на шляху усе вмивав.
Умив він й дерево, і сітку
Його заплутаних гілок,
Скропив і листя- та не квітку,
А потім змив сірий пісок…
Усе затихло, дощ скінчився,
Та квітку так він і не збив,
Бо замість неї птах умився,
А пелюстки крилом прикрив.
Час переміг - квітки зів'яли.
Рожево-білі пелюстки
Розсипались і позлітали-
Самотньо висіли гілки.
Над ними птах кружляв незримо,
Нечутно плакав, бо тепер
Він не побачить ніжне диво,
Окрасу сірих вже дерев.
Проходить літо, осінь плине.
I гнізда птиці покидають.
Один лиш птах гніздо не кине-
Любов і сум його тримають,
Він від гілок не відлітає,
Хоч туди холод вже прийшов,
Й земля, й повітря замерзає,
I сніг підходить до дібров.
А птах чекає між гілками,
Коли дерева зацвітуть.
Він зігрівається думками,
Хоча вітри на нього дмуть,
Хоч застигають його крила,
Й не може їжу він шукати.
Кохання все ж – велика сила,
Й від всього може врятувати.
Надворі знову потепліло,
Птах не купавсь більш у снігах,
А він кохався, дивне діло,
В рожево-білих пелюстках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2013
Розкинулася осінь листками золотими.
Укрилося все небо хмарами тісними
Й окутує птахів, ключі великих зграй…
Для когось осінь сіра, для мене вона – рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442754
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.08.2013
Життя як постійна робота.
А ти будеш мій вихідний.
У мене три наших фото
І спогадів склад немалий.
Між нами якісь кілометри
І сотні тисяч гудків.
Любові плачу аліменти,
Що ти сплатить не зумів.
Я бачу тебе щодобово -
Ти снишся мені вночі.
Працюю понаднормово
І маю дві пари ключів.
Життя як постійна робота.
А ти будеш мій вихідний.
У мене три наших фото
І спогадів склад немалий.
Цілую у скроні осінь.
Б'ю в друзки твої чашки.
Чекаю кращого досі,
Хоч вступ вийшов надто тяжкий.
Шукаю у тебе недоліки -
Знаходжу їх у собі.
В любові красива символіка.
Така ж і у цій боротьбі.
Я злічую долі секунд,
А наші провини не в змозі.
І доки в душі гнітить бунт,
Помру на твоєму порозі.
У мене три наших фото
І спогадів склад немалий.
Здається, тепер на роботі
Посмертно дають вихідний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2013
Руки холодні.
І сухі.
Голос холодний.
І сухий.
Серце холодне.
І сухе.
Тут досить мене
І досить тебе.
Не намагаюсь
Змінити щось.
Не намагаюсь
Тебе змінити.
Ти й так не той.
Я й так вже хтось.
Ми якось йнакше будем жити.
Небо розколюється в мені.
Де та журба одна? Одна..
Де вже ті ми? І ми одні.
Те, що було - то є пелена.
Я забуваю про літній час.
Стрілки завжди переводив ти.
Але тепер немає нас.
І я шукаю куди іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439632
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2013
«Осьо моя квартира. Прощавай»
Чорнобиль пусткою зіяє.
Кривавий та самотній край.
«Ця пустота мене вражає»
«Синулічка, любимий мій»
Життя, покинуті в вогонь.
Героїв забувать не смій,
Що попіл брали до долонь.
«Розмови в нас були такі:
Сумні й тривожні» - більш ніяких.
У душах посмішки гіркі:
«Велика владі нашій дяка».
Інфаркт країни. Чорний цвіт.
Не мирний атом – смерть людей.
Це знаєш ти. І ще весь світ.
Це біль старих. Це страх дітей.
Скорбота у душі як гість,
А пам'ять як постійний житель.
Це нуль чотири двадцять шість.
Планети цілої гнобитель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414360
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2013
Порив душі. Мої вірші. Це ти.
Якісь листи. І мить в руці. Це ти.
Залізний дощ. Метал краплин. Це ти.
Скінченність снів. Роки хвилин. Це ти.
І небо кремове, як сніг. Це ти.
І тихий крок. І далі біг. Це ти.
І щем, неспокій у душі. Це ти.
І знов листи. І знов любов. Це ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2013
Мурчить у серці знову ніжність.
Любов живе в моїй душі.
Перевіряю нас на збіжність
Я за ознакою Коші.
В границі – сльози, правда – в лицях.
А потиск наших рук – печать.
r знову рівне одиниці
І я не знаю, що сказать.
Сміється з мене Даламбер,
Що знову числю інтеграли,
Що мов поет в мені помер,
Хоч щоб там інші не казали.
Я ігнорую й знов ділю
На два усе, що мали вдвох.
Все числю й цифри не згублю
У векторі своїх епох.
Зчеркавши з Лейбницею опис,
Накресливши мости суміжні,
Я принесу тобі літопис,
Де наші долі нерозбіжні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2013
Ми поряд стоїмо. Чорніє грунт.
І слабне сонця світ за горизонтом.
І нас так мало. Двоє. Та ми - гурт.
І наше серце стане скоро фронтом.
Знімає вітер ембієнт розлуки.
І ми чіпляєм бант на меч і щит.
Нас так багато. Двоє. Наші руки
Вбивають грубість і знаходять оксамит.
Ми не почнемо ані війн, ні міжусобиць.
І двоє рук підіймуть білі прапори.
Нам так приємно, що нас двоє. З цих подробиць
Ми створим довгі і кохані вечори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2012
З одним листком лиш висить
Мій відривний календар.
І я продовжую жить.
Знову дощитиме з хмар.
Один. Один. В самоті.
І знову місяць помер.
Не веселиться мені
І я не сплю від химер.
І я чужий вже..
А ти - рідненька моя,
Ти розпиваєш із кимсь
Зачатки нового дня.
Я з головою укривсь
І я відлічую дні,
Коли вже роки помруть,
Як ми цілуємось в сні,
Доки тебе не вкрадуть.
Я п'яний, бо звідусіль
Ти повертаєшся знов..
Твій запах, образ і біль
Мені впиваються в кров.
А я заломлюю руки
І в стіну б'ю кулаки.
Чорніють трунами круки
Там, де були я і ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387946
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.12.2012
З'явилося весняне небо
І осліпило нас мерщій.
Ти ніби створений для мене,
Щоб кленики цвіли в душі.
За наш з тобою жмутик часу
Ми виросли на років п'ять.
А я б хотіла, щоб ми разом
Усе життя могли кохать.
Майбутнє - нечіткий міраж,
Але й не варто вдаль дивиться.
В кохання нашого тираж -
Не два, не три, а одиниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2012
Я зізнаюся (та й нема, що крити):
Я закохалася і це невиліковно.
Хіба любов свою до дір зносити?
Чи оспівать її багатомовно?
Не відцурайся від мого кохання.
Не прихистять найдовші коридори
Від найкоротшого та щирого зізнання.
Вікно душі вже не прикриють штори.
Хоча й фіранки ці я вже кохаю.
Вони чимсь схожі на цілунок квітів.
Не знаю, як відкрити їх, та знаю –
За ними осяйне і тепле літо.
Ох, чом немає адвокатів серця,
Щоб відсудить собі твою любов?
Мабуть, її чекати доведеться.
І поглядать на штори… знов і знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2012
Усе в твоїх руках – здійми їх вгору.
Зроби до мрії крок, а потім два.
Ти не журися сильно, як буде яке горе,
Не падай у провалля, де мрії вже нема.
Вперед іди. Невпевнено в собі.
Та крок за кроком з’явиться наснага.
Ніколи не вдивляйся ти у лице біді
Й тоді у тебе буде перевага.
Твій крок із часом перейде у біг
І ти до мрії станеш дещо ближче.
Зроби ривок, щоб полетіти зміг,
Бо, знаєш, мрії там живуть, де вище.
Злетівши, птахом стань і мчи між хмар.
Злетівши вгору, не втрачай надію.
І справжня нагорода, справжній дар
Для тебе буде, коли знайдеш мрію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2012
Мої тьмяні надії, ці квіти попелясті,
Щодень вже поливають тривога і страхи.
Чи ще вони цвістимуть, чи вижить їм не вдасться?
Чи, може, їх ще вдасться від болі вберегти?
Я так бува згадаю: ці очі, каре небо,
Ці очі – що безодня і смисл, і життя.
Отак бува згадаю, згадаю я про тебе,
І вже від сподіванок немає вороття.
Чого ж ти впав у душу – мою, а не когось там?
Чого черговий спокій кінчається, де ти?
Вселивсь назавжди в серці – не хочеш бути гостем.
Не хочеш просто знятись і просто геть піти.
Не хочеш, то й не треба. Бо я тебе кохаю.
Якщо підеш із серця, з тобою я піду.
Питаю про самотність, про біль тебе питаю.
А ти відповідаєш про зорі у саду.
Не знаю, що ж там далі, куди ведуть дороги.
Та зараз ми йдем разом, з тобою крок-у-крок.
Там далі будуть балки і двері, і пороги.
А ми дійдем до саду – до саду із зірок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012
На шматки б розлетілась думками
І птахами б знялася увись!
Я закохана серцем й очами.
Подивись мені вслід! подивись.
І нехай їдуть далі трамваї,
Шумне місто собі гуркотить.
Я до тебе думками вертаю.
Час – то вічність. З тобою – мить.
Тихо-тихо, не чую нікого
В шумі, криках і цій метушні.
Що зробила лихого та злого,
Що ти бачиш НІКОГО в мені?
Ліхтарями будівлі палають,
Сизі вулиці і парки.
Люди йдуть. Вони просто не знають,
Що для мене існуєш лиш ти.
Люди йдуть. Вони просто не чують
Стукіт серця й шалений крик.
Люди, люди, люди крокують.
А для мене: що крок, то вердикт.
А чи серця це стук чи бруківки?
Чи це вулиці мчаться чи я?
Сиплять з неба на землю зірки –
Вперше в це самотинне життя.
Вперше я зазираю в очі
Не твої, а вітринні, чиїсь.
Вперше, вперше я так сильно хочу,
Хоч куди, де ти є, хоч кудись.
Морок. Сизо. Верхів'я, трамваї.
Стукіт, стукіт і знов тишина.
Я кохаю тебе, я кохаю.
Я кохаю. Кохаю одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357813
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.08.2012
Дуже страшно
Чесно дивитись
Не в твої очі,
А в глибину власних…
…
Я побачила
Душевну прірву
І огидний страх
Перед стосунками.
Краще за все
Було б очі заплющити.
Тоді б вони могли
Брехати сміло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356767
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.08.2012
Осінь. Осінь. Осінь.
Листя, небо й вітер,
І дитинство босе
В золотих листках.
Я ходжу по світу
В переливах сонця
Й на прощання чую
Як співає птах.
Осінь. Осінь. Осінь.
Чом така щаслива?
Небо твоє – долі простінь голуба.
І за склом кохана довгожданна злива,
І біжить дощами дітлахів юрба.
Сяду я на лаву: поцілую небо
І схилюсь спиною в хмари дощові.
Як я цього хочу! Як мені це треба –
Бачить поле щастя у малій тобі.
Осінь. Осінь. Осінь.
Мила. Ніжнотонна.
Тепла і рум'яна в травах росяних.
Лагідно-душевна і приємно-сонна
Ти бентежиш струни у серцях живих.
Шурхотом сторінок і ковтками чаю
Ти озвалась нині у оселях всіх.
Я тебе ціную. Я тебе кохаю!
Й щиро тобі вдячна за безумність втіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356701
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.08.2012
Ми на межі століть тримаємось за руки.
Небесна далечінь і неосяжність світу.
Навколо кольори і ніжнотонні звуки.
Навколо тихий шелест і теплий подих вітру.
Під нашими ногами моря і океани.
Над головою - наш окраєць від небес.
Навколо – досконалість без ліней і без граней.
І все це поруч з нами, осьо воно – не десь.
У тебе простір часу, у мене простір часу.
За два простори часу ми встигнемо усе.
Я так цей світ кохаю! І ти до нього ласий.
А вітер нас з тобою по світу понесе.
Ми, взявшися за руки, ночами підем й днями.
Лиш ми – такі мізерні. Й великий інтерес.
Під нашими ногами – моря та океани.
Над головою - наш окраєць від небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2012
Біжать полів простори за вікном.
Вагон по рельсам стукає тихенько.
І дійсність дивним видається сном.
Біжи, вагончику. Біжи вперед, рідненький.
Хай не розпитують сусіди через двері
Куди я їду, чом лишаю дім.
Не завжди щастя в затишку оселі,
Коли душа моя відкрита всім.
Куди не глянь – вриваються у душу
Фальшиві посмішки, брехливії уста.
Я їхати не хочу, але мушу
Поставить крапку у кінці листа.
Окутали нещирістю все тіло.
Закрили очі егоїзмом втіх.
Так, моє серце більше не стерпіло,
Хоч розум фальш людей стерпіти зміг.
Та зараз я тікаю від усього -
Лиш наодинці з шумом верховіть.
Я позбавляюсь каверзного й злого,
Що вчора ще я міг його терпіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2012
Де той поріг, що за ним ти?
Я все покину, щоб піти,
Я все покину, щоб здолати
Між нами ці, вже ржаві, грати.
Чи переймаюсь я? Авжеж.
І розпачу немає меж.
Та в стриму сльози не гарячі –
Хто сильний, той без сліз заплаче.
Дорога. Дощ. І холод. Зній.
Не йди вперед. Стривай! Постій!
Лиш озирнись – хто за спиною?
Це я. Я поряд. Я з тобою.
Осінній дощ. Осінні хмари.
В душі – то бліки, то примари.
Осіннє все – і навіть я.
Моє життя. Твоє життя.
І просто хочу зрозуміти:
Чи є в любові цій зеніти?
Чи варта того боротьба,
Щоб тратить нам своє життя
Одне на одного та й годі?!
Ти кажеш, сенс є у свободі.
Я ж – інше встигла осягти:
Моя свобода.. там, де ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2012
Ми всі живемо у віварії.
Думаємо, що для себе.
Егоїстично, кисло, низько.
Віварій - наш світ?
Ми ж не для себе живем -
На потіху іншим.
Самі того не знаючи,
Не відаючи,
Не здогадуючись.
Маріонетки,
Ляльки демонстраційні.
Всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356008
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 08.08.2012
Вона не та уже,
Якою її бачив,
Якою відчував і чув, і знав.
Для неї, може, щось колись і значив.
Та це - не та, кого ти пам'ятав.
Тут вилиск слів і панорама болі
Скріпили степлером тонкі уста.
Немає стержня у душі. І волі.
І волі, і душі уже нема.
Вона не та уже,
Якою призма часу
Її створила на межі століть.
Серед людської групи й маси
Їй не траплялося зотліть.
Та бачиш – щось її зломило.
І в серці дірка від снарядів-слів.
Понівечені пір'я й крила
І росяниста кров скрапає з брів.
Вона не та уже,
Якою тихе небо
Заколисало в надвечір'ї мрій.
А іншою не буть їй. Чорні гребні
Її забрали в штормових завій.
І може, тихе плесо її серця
Ще має крапельку гуманності й добра.
Та, певне, впасти мертвим доведеться,
Щоб побороти море її зла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355362
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 05.08.2012
Куди дороги завернули?
Куди стежки тепер ідуть?
Даремно праця промайнула!
Даремно цей проходивсь путь!
Чом потерть ви зробили з мови?
Чом ви змішали її з брудом?
Скабрезно вгнали її в стому
Й такою рознесли повсюди.
З кристалу робите шмат глини,
Із милозвучності – гугнявість.
Раніше люди говорили.
Тепер - не мова це, а млявість!
Та ж годі вам її млоїти,
Човптися з попелом, рвать ціле!́
Не ставте хрест! Не слід мертвити!
Й у чорне переводить біле!
Новітній день – грядущі зміни.
Новітній час – прийдешній злам.
У переломі задимілім
Не дайте зникнути словам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355359
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 05.08.2012