| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Засипаючи смуток піском на вечірньому пляжі,
Рятуватись від відстані, як од обридлих комах.
В нас весна вже ховається в літньому камуфляжі.
Я чекаю. Ти тільки приходь до мене у снах.
Я тепер маю звичку самій гуляти вокзалами,
І дивитись на те, як прощаються люди з людьми.
На дорожніх знаках цифри до тебе проставлені.
Я курсивом на них домальовую подумки "ми".
У вологих очах я бачу своє відображення.
Красномовне мовчання глузує з непевності слів.
І у скронях пульсують незарифмовані враження.
Від сьогодні я знаю скільки у вічності днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
Згубивши починаєш цінувати.
Я мінус п'ять щасливою була.
І ані винних, ані винуватих:
Що роздала, а що не вберегла.
Я розуміла й бачила - чекаєш,
Але згортала смуток у папір.
Тож сумніваюсь, що тепер читаєш,
Мовчання переповнило ефір.
Щаслива осінь так і не настала,
Минула, не почавши монолог.
Неначе зрадила, неначе не втримàла,
Розкрила розраховане на двох.
Прошу, відчуй, що я пишу про Тебе!
Заговори до мене, не мовчи.
Спростуй, отям, мені - моя потреба.
Тікай, жени і двері зачини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013
Я знаю, що більше тебе не побачу.
Життям переведені колії.
Не бійся, сьогодні уже не заплачу,
Забуті усі меланхолії.
Тремтить неминучість у стінах вокзалу,
І сонцем перон закривавлений.
Пробач, що колись я про все це змовчала,
А зараз час шансів позбавлений.
Я знаю! Я більше тебе не побачу.
Цей погляд такий обрікаючий.
За все несказанне мовчанням віддячиш,
Долоні холодні стискаючи.
У різних частинах планети, дві долі
У спогади спільні залучені.
Як два поїзди, що зустрілися в полі,
Лише з протилежним сполученням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2012
Щаслива осінь, де тепер вона?
З русявим і заплутаним волоссям.
У серці спогад я про неї зберегла.
Щаслива осінь. Все, що відбулося.
Ти пам'ятаєш? Шоста п'ятдесят,
Чужий вокзал, обпечений морозом.
Безвольно повертаюся назад
у спогади, неначе під гіпнозом.
Години на зупинці, майже ніч,
і кава в пластику вже змерзлими руками.
Найщасливіша із усіх сторіч,
О, осінь, що тоді була із нами.
Щаслива осінь, прапор на даху,
Книжкова нетривала астрономія.
А далі - мрії... Мрії... Порахуй!
Чомусь така на мріях економія.
Про мрії - зась, чому тепер отак?
Мабуть тому й щаслива, що омріяна.
Щаслива осінь. Наша ж бо. Відтак
Іще зійде. Бо нами ж і засіяна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2012
Я тобі вдячна, моя мила Доле.
За все це щастя, радість і журбу.
За те, із чим не стрілася ніколи
І те, що я іще переживу.
За кожну квітку, сонце це палюче,
Навіть за всі рекламні ці щити.
Омріяне, нестерпне, неминуче,
Закохане... Усе це, рідна, - Ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2012
Ти більше не являєшся мені
В тумані вулиць цих холодно-сірих.
А я мовчу, я лиш рахую дні
І думаю про тебе понадміру.
Не знаю де шукати тебе слід.
Та знаю точно де тебе немає.
Чомусь ти не приходиш в мої сни,
Хоча моя душа тебе чекає.
І небо тепер кольору пальта.
Твого пальта: таке ж холодно-сіре.
Нічого я вчинити не змогла.
Я думаю про тебе понадміру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2012
"Пишіть листи і надсилайте вчасно..."* -
Казала нам велика поетеса.
Ти занотуй її слова, будь ласка,
І декілька разів іще підкресли.
Пишіть листи, допоки їх чекають,
Бо скриньку винайшли не тільки для газети.
Всю Землю ці конверти облітають,
Довіри обплітаючі тенета.
Коли віддаш - Тобі лиш додається,
Неначе це усі з прадавна знають.
То ж надішліть шматочок свого серця,
Пишіть листи, допоки їх чекають!
І я чекаю, незнайомцю, чуєш?
Щодня з надією у скриньку заглядаю.
І хай там як, можливо не почуєш,
Та прочитаєш, я це відчуваю.
___
*Вірш Ліни Костенко.
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_1_83.html
Картинку знайшла в інтернеті. Якщо порушила чиєсь авторське право - пишіть, видалю з вибаченнями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2012
Мовчи, нічого не кажи!
Хай погляд зробить все за тебе,
хай відіб'ється в нім блакить
незаплямованого неба.
Хай відіб'ється в нім вода
прозора, чиста, кришталева.
Глибока чорна темрява
і зорей пісня металева.
Дзвінка і гостра як луна
і недосяжна, ніби сонце.
Нехай просиплеться вона
промінням дрібним у віконце.
Мовчи, нічого не кажи!
Хай тиша зробить все за тебе.
Сколише світ, обійме мить
й піднімиться високо в небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2012
Я не забуду ті щасливі вечори,
Всі ті слова, що шепотіло серце.
Ту пісню, що просила не іти,
Ті сльози, що вражали нас до смерті.
Я не розкажу жодному про нас.
Про таємницю, що пообіцяв тримати.
Хай тихо шарпає повз наші вікна час,
В нас є, що один одному сказати.
І лився з неба сонячний нектар,
І посипало сріблом землю небо.
Не брало воно дяки за той дар,
А тут йому, ви бачте, стало треба.
О неосяжне, нащо ж ти даєш,
Коли не маєш в планах віддавати?
Чи ще колись його ти повернеш?
Чи вже й дарма мені чогось чекати?
Хай літаки поріжуть небо вкрай,
Хай клаптями по світу розлетиться.
Ти лиш, прошу, мене не забувай.
Дозволь іще хоч раз у сні явиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012
Вона сиділа мовчки на даху
І поглядом лиш зорі рахувала.
Вона давно не вірила йому.
Вона давно на нього не чекала.
Над містом проливалися вогні,
Байдуже вдалині диміли труби,
Вели розмови жовті ліхтарі,
а там під ними - люди, ринки, клуби.
Все мріяли вогні про те життя:
Із місця рушити, проспектами пройтися.
Усе зітхали тихо, а вона...
не знала як від того вберегтися.
Сиділа і дивилась догори,
Все думала: як би ж то стати небом!
І що ти зараз їй не говори,
Здається все несамовитим ревом.
І можна тут не підіймати рук,
За них ти вищий, місто тебе чує.
Вмостився на тополі чорний крук -
Уява вже прикмети їй малює.
І дні, і ночі пролітали повз.
То зорі вийдуть на лічбу в рядочок.
То зазирає в очі сірий стовб,
Що з ліхтарями грає в мам і дочок.
Вона усе сиділа на даху.
Із хмар ліпилися лише канадські мапи.
Вона давно не вірила йому,
Але могла б усе за це віддати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012