| Сторінки (37/3628): | « | 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 | » |
В країні Мурляндії проживали коти різних мастей: білі, брунатно-чорні та руді. Інколи вони сварилися між собою, але в основному, жили дружно: навесні пісні співали, восени овочі з грядок збирали, влітку будували будинки, полювали, на зиму м’ясо заготовляли. Жили не багато, але й не бідували. Мали теплі хатинки і все, що треба для прожиття. Діти-мурлянди вчилися у школах, особливо обдаровані після їх закінчення йшли до вузів. Керував усім котячим братством король Муркотун. На сході країна Мурляндія мала кордон із країною Гаркухою. У Гаркусі жили собаки, вони теж були різних мастей і часто гризлися між собою – за кусень кістки, за частину подвір’я і просто так, бо собаки. Головного пса – царя Хитруна-Гавкотуна, боялися всі, слухали його, виляли хвостами перед ним, лягали на передні лапи, схиляли голови в покорі, коли він проходив повз них.
Король Муркотун був мудрим, хоч і не без вад – любив напхати живіт всякими смаколиками, погомоніти-потанцювати з чужими кицями-дамами на балу. У потаємній кімнаті свого палацу він ховав три великих клубки з нитками – білими, червоними та зеленими. Ці нитки мали одну надзвичайну властивість – скільки б їх не використовували, вони не закінчувалися. Раз у році король відмикав потаємну кімнату і заводив туди королеву. Вона намотувала на одну палицю білу нитку з клубка, на другу –зелену. З білої восени плела королю й усім членам королівській родини светри, вони охороняли їх від хвороб. Зі зеленої нитки під кінець зими виплітла накидку на трон. Може вам це видасться дивним, але та зелена накидка якось впливала на те, щоб у Мурляндії не було голоду, щоб росли на полях злакові та овочеві культури, збільшувалось поголів’я великої й малої рогатої худоби, птиці тощо. З червоної нитки королева нічого не плела. Брати її було заборонено. Червона нитка королівству була подарована небом на пам’ять про утворення країни Мурляндії. Її потрібно було просто пильно оберігати.
Та якось руді коти, які жили ближче до країни собак, тобто на сході, збунтувалися. Мабуть, заразилися вірусом агресії, який час від час приносив їм у своїх холодних долонях вітер із сусідньої країни. Руді коти подумали:
- Чого для членів королівської родині в’яжуть щороку з білої нитки светри, а для них, простокотів – ні? І чого червона нитка без діла лежить? Скільки ж можна було б з неї светрів наплести для них, рудих котів! Зібралося їх якось зо пів сотні в одному з підвалів висотного будинку на окраїні Доненса і вирішили рудошерсті, що хось із них проникне до королівського палацу вночі, як буде проводитися великий міжнародний бал, вкраде ключ у короля від потаємної кімнати, відімкнуть її й викрадез неї моток червоної нитки. Підготувалося рудошерсті до спецоперації ретельно і в ту ніч, коли у великій королівській залі проводився бал на честь свята врожаю, здійснили свій підступний план. Одна поважна киця, яка була запрошена на той бал (Няма) згодилас допомогти рудошерстим за гроші. Вона обережно витягла ключ із кишені короля, коли з ним віталася й обіймалась при зустрічі. Близько другої години ночі королівських охоронців звалив сон – вони напилися з термосів чаю, до якого було всипане легке снодійне. Його підсипала кухарка королівської кухні – біла киця Мурка, яка була нареченою Зубка – одного з рудих котів. Після цього діа рудошерстими – Довговусик та Гострик, тихенько пробралися в замок, знайшли потаємну кімнату (її двері були помальовані в синій колір, вони про це дізналися від миші, яку впіймали біля королівського палацу), відімкнули її й витягли з комоду клубок з червоною ниткою. Потім обережно відчинили вікно і викинули той клубок на вулицю. Їхні спільники – Крутій, Брехун та Коротун, зловили його. Годину сиділи в трояндових кущах і чекали на умовний сигнал – тричі до ряду мовлене Довговусиком «няв». Крутій швидко підхопив клунок, як тільки той торкнувся землі, а тоді всі троє метнулись до карети – й були такі.
Король навіть нічого не запідозрив, як зайшов до спальні після балу. Вартові довго не дрімали, снодійне було таким, що діяло тільки десять-п’ятнадцять хвилин. Ключ від потаємної кімнати повернула королю та сама дама-киця Няма, коли прощалася з ним на балу. Вона знову його обійняла, потерлася об груди і непомітно запхала вкрадене туди, звідки його і взяла. Команда рудих котів вдало і чисто спрацювала.
Коли клубок з червоними нитками попав до лап рудошерстих киць, ті нав’язали з них багато светрів. Коти-крадії і їх друзі одягли їх, то підійшли до дзеркал і любувалися собою.
- Які ми молодці! Які меткі та гарні! Виглядаємо так, як справжнісінькі члени королівської родини. Навіщо нам тепер гладкий і пихатий король Муркотун? Не будемо більше його слухати, коритися його наказам. Збудуємо свою країну – країну рудих котів. Назвемо її, скажімо, так – Рудокотія, і житимемо, як самі захочемо.
Як тільки вони це промовили, з боку країни псів посунули танки, гармати й вантажівки з боєприпасами. Чому, спитаєте? Та тому, що коти вдягли светри, зв’язані із червоних ниток. А цього невільно було робити. Червону нитку не можна було використовувати, її потрібно було лише оберігати, бо саме вона була запорукою незалежності країни. Почалася страшна війна. Билися коти з котами, коти зі псами. Валилися будинки, горіли поля. Плакали старі й малі. Довго йшли бойові дії між Мурляндією і так званою «Рудокотією». Обидві країни були виснажені війною. Великий смуток стояв довкола. На кладовищах виросло багато хрестів. Уже й не раді були руді коти, що червоні светри вдягли, бо вони не так гріли їм тіла, як спікали душі. «Що ж робити?» - думали рудошерсті. Складною ситуацією, що виникла в Мурляндії, скористалися сусіди-собаки (де двоє б’ються, там третій виграє), вони посунули на територію рудошерстих котів, стали на ній випробовувати всіляку нову зброю, в тому числі, й заборонену світом. Хизувалися своєю силою, ходили по етерах, скалили зуби, брехали всім, що вони, буцімто, ні при чому. Насправді саме вони вирішували всі найважливіші питання в Рудокотії. Деяким рудим котам подобалось те, що відбувалося. Пси підкидали їм час від часу м’яса на спожиток і грошей. Натомість вимагали одного – послуху. Корилися.
Та з часом війна набридла і їм. Як закінчити її, рудошерсті не знали. Мурлянди – теж. Пробували вони заручитися підтримкою сусідніх західних країн, та ті не захотіли дати своє військо для вирішення конфлікту, вони мали свій ґешефт із псами. Корм підкидали, ліки давали для поранених, а боротися із собаками та рудошерстими котами не хотіли. Навіщо їм зайвий клопіт? Військові дії ж далеко від них проходить. Отож мурлянди, зорганізувавши військо зі своїх котів, відбивали ворожі атаки самі, як уміли, як могли. Їм вдалося стримати наступ рудошерстих під керівництвом псів, але відвоювати відірвану територію так і не змогли.
Мурлянди кріпилися духом і тілом. Вони все більше й більше заявляли про себе світові, акцентувати увагу на тому, що їхня боротьба – священна, що вони – потерпілі, Гаркуха - агресорка, а коти Рудокотії – її прислужники. Багатьом рудошерстим стало соромно за свою поведінку, вони зрозуміли, що у свій час вчинили неправильно. Тож захотіли виправити свої помилки. Деякі з тих рудошерстих, які були знаними у своїй окрузі, вирішили провести таємно від псів нараду й запросити на неї впливових котів Рудокотії. Так і вчинили. Зустрілися товсті і довгошерсті рудики пізнього суботнього вечора в одному з підвалів будинку, що стояв на окраїні міста Донса (тому самому, що і перше), зачинилися та й стали думу гадати, що ж їм робити.
Кіт Гострокий каже:
- Треба зібрати всі сили й піти в наступ на короля Муркотуна. Він злякається, здасться, вся земля належатиме Рудокотії, і війна закінчиться.
- Не можна. Його одразу підтримають друзі-леопарди, шакали, пантери із сусідніх західних країн. Чув, зброю обіцяли дати в разі наглої потреби, - відповів довголапий кіт Гребко.
Кучерявошерстий каже:
- Ну, то берімо зброю й вигаймо псів, що посіли нашу територію, поженімо їх аж у глиб їхньої країни Гаркухи.
- Цього теж не можна робити, - втрутився Зубко. – У псів є такі бомби, що ними можна всю нашу територію знищити, а може, й цілий світ.
- То що, в нас немає виходу?
- Вихід завжди є. Треба тільки подумати і знайти його, - мовив Гострик.
- Треба повернути клубок з червоною ниткою в королівський палац! - вигукнув кіт Мирник.
- Але як? Там потрійна охорона, – зауважив кіт Крутій. – І біла киця Мурка нам уже не зможе допомогти. Вона у в’язниці.
- Треба прийти до мурлянлів з покаянням, слізно просити в них пробачення й віддати вкрадений клубок ниток, - продовжив свою думку Мирник.
- Але того, хто наважиться це зробити, можуть засудити і навіть вбити, - зауважив Гострик.
- Може бути і так. Але згадаймо, скільки вже вбито і покалічено у цій війні котів! Треба врешті припинити цю бійню, - вставив своє п’ять копійок Довговуско.
- Мабуть, ти правий, - продовжив Зубко. - Але хто піде до короля Муркотуна?
- Я, ти, всі, хто колись брав участь у змові. П’ятьох, правда, вже між нами нема, та ті, які залишились, мають наважитись на цей вчинок, - підсумував бесіду Мирник, а потім продовжив: «Хто за мою пропозицію?» Догори піднялося сорок чотири хвости. Не підняла хвоста тільки киця Няма, яка терлася на балу до короля й витягла з його кишені ключі.
- Майже одноголосно, - повідомив Мирник. – Рішення прийняте і зміні не підлягає.
Він вмочив хвіст у чорнило, яке приніс у торбі, і хляпнув ним по стіні.
- Ця пляма на стіні – знак нашої згоди, - мовив.
- Коли вируша-а-а-ємо? – плачучи, спитала Няма.
- На світанку. Відтягувати похід немає змісту, - сказав Мирник, якого обрали керуючим у цій справі. – Я накажу кротам вирити підземний хід, який з’єднає нас з територією, вільною від собачого впливу, тобто з тією, де керує король Муркотун.
Усім сорока п’яти рудим котам, які вирішили здатися, не спалося цієї ночі. Вони крутилися, муркали, але сон до них не приходив. Хвилювання йому закривало дорогу. Коли годинник пробемкав п’яту ранку, коти скочили на лапи, повиходили зі своїх будинків і пішли туди, коди їм наказав Мирник – до ринку. Там, за останньою кабінкою туалету, був проритий тунель. Кроти виявилися справжніми молодцями. За мішок зерна, що був викрадений зі складу псів-кулеметників і подарований їм, вони вирили за ніч тунель, по якому руді коти пробралися на землю, контрольовану Муркотуном. Як тільки вони вилізли з-під землі, їх оточили воїни Мурляндії.
- Лапи вгору, хвіст униз! Не послухаєте, стрілятимемо на ураження! – прокричав один із них в гучномовець.
- Не треба стріляти! Ми прийшли здаватися. Ми беззбройні! – закричали руді коти.
- А що це за сумка в одного з ваших? – запитав начальник дозору, брунатно-чорний кіт Воронове Око.
- В ній клубок із червоними нитками. Ми хочемо його повернути королю Мурляндії.
- Відкрийте сумку й покажіть нитки.
Мирник витягнув клубок зі сумки й підняв його високо над головою.
- Гаразд. Підходьте по одному з піднятими догори лапами.
Руді коти так і зробили. Їх затримали. Повезли до слідчого ізолятора. Невдовзі рудих котів допитали представники служби безпеки. Рудошерсті розповіли, як вони викрали клубок червоних ниток із замку короля і чому вони це зробили. Коти визнали, що вчинили злочин. Але зазначили при цьому, що не сподівалися, що через якийсь клубок ниток може розпочатися війна і що на ній загине так багато котів.
Коли клубок червоних ниток опинився в руках військових мурляндів, вони одразу ж доклали про це королю. Той наказав негайно привезти клубок до королівського палацу й забезпечити добру охорону транспорту, який буде везти червоні нитки.
Як тільки клубок зайняв своє звичне місце в потаємній кімнаті, військові дії припинилися, ніби їх ніколи й не було. Пси забрали з території т. зв. Рудокотії техніку і повернулися до своєї країни – Гаркухи. Руді коти, які воювали проти своїх колишніх співгромадян-мурляндійців, почали вити й просити пробачення у короля та інших котів, з якими вони воювали. Король Муркотун тих, які щиро розкаялися, пробачив, жодного з них не наказав розстріляти чи ув’язнити, все ж зобов’язав усіх рудошерстих, які вчинили злочини, сім років працювати на благо краю – будувати нові дороги, заводи і фабрики за мінімальну зарплатню на тій території, де раніше велись військові дії. Втекти вони не могли, бо мали нашийники з датчиками, які фіксували їхнє місце перебування. А як минуло сім літ і все те, що планувалося, було збудовано котами-зрадниками, король наказав зняти з них почеплені ошийники, й дав їм волю.
Тих, які не розкаялися, заховали зброю (а таких було зовсім мало серед рудошерстих), зловили й завели у підземні печери. Там вони не відлежувалися, не відсиджувалися, а перебирали гречку, лущили квасолю, шили взуття та одяг для котів – воїнів армії та працівників поліції країни Мурляндії. Хто цього робити не хотів, на самій воді денно сидів. А хто хоче довго на самій воді сидіти? Ніхто, правда? Тож коти-злочинці старанно працювали, у вільний час добрі книжки читали, які їм під ніс підсували, свою свідомість у добре русло наплавляли і з часом себе реабілітували.
Мурляндія стала ще кращою країною, як була до війни. Люди знову зажили в ній, як одна родина – дружно й щасливо. Дорослі працювали, статків наживали. А діти навчалися й мудрістю наповнялися.
Країна Гаркуха розпалася на кілька царств, кожне з яких уже не становило загрози для Мурляндії. А лихий цар Хитрун-Гавкотун утік кудись. Й досі ніхто не знає, де він. Може, лев його зжер, чи пантера розірвала. А, може, десь в норі живе, лапи і хвоста гризе. А щодо бомб – страшної зброї, яка всіх лякала і яої зібралося чимало на землі, то її спеціалісти на деталі розібрали й нової більше не виготовляли. Так вирішила на міжнароднім зібранні тварин усіх країн. Про це їхні представники на папері написали й підписами своїми скріпили.
Добре, що все саме так закінчилося. Правда? А могло бути по-різному…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558405
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2015
Війна любого може стерти.
Стіну від неї не зложити.
Готовим треба бути вмерти,
Як день останній, кожен жити.
Добро на потім відкладаєм.
Спокуту ллємо у помиї.
А смерть… вона не вибирає.
Кидає зашморги на шиї.
Сьогодні той, а завтра інший.
А, може, стулить всім повіки.
Сьогодні – кінь, а завтра піший.
Душа збирає лиш навіки.
Вирішує осібно кожен,
В якій закрутиться орбіті.
Нехай же світ встоїться Божий.
І Україна в цьому світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558215
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2015
Хтось ковтає світи і планети,
Чує марші, що линуть із раю.
Я ж в земні попадаю тенета
І укотре не того кохаю.
Знову дума розпатлана, грішна
Свої стріли кидає у прірву.
І це дійсно, не сумно, а смішно.
Дай же, Боже, дорогу ту вірну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2015
Я вигадала образ той - лелеки,
Ті теплі крила, що ідуть в політ.
Твій погляд зимний і такий далекий
Крізь смуток літ.
Тобі безпечно у своєму колі.
Не маю шансу виграти цей матч.
Готова п’єса, роздані всі ролі.
Я лиш глядач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2015
Від тебе холодом війнуло
Таким, що аж душа – у лід.
Твій погляд – автоматне дуло,
Крізь простір болі шле в привіт.
В очах твоїх я уловила
Усе, про що ти не сказав.
Тобі я серце відчинила
А ти… Ти іншу вже кохав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2015
Це був не сон. І Вами я хворіла.
Та обернула вже сторінку ту.
Моя любов свічею відгоріла,
Не взявши надкосмічну висоту.
Це був не сон. В душі буяли трави,
Цвіли квітки з карпатських височінь.
А Ви боялись власної уяви
І навіть тіні від моїх цвітінь.
Це був не сон. Хоч в сон Ви завітали.
Там були справжні, щирі, мов дитя.
Мені слова пестливі промовляли.
А, може, все ж уява це моя?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2015
Познайомилась в ІНЕТ-і
Галя із Мироном.
Тижнів два душа на злеті.
Номер телефону
Попросив пацан у крохи.
Вирішила дати.
Але спершу мусить трохи
Себе описати.
Фото викласти не хоче
Хлопець на сторінку,
Щоб його хто не зурочив
Перш, ніж знайде жінку.
Написав:
- Проста людина,
Здоров’я у нормі.
На роботу йду щоднини,
У спортивній формі.
От зустрілись на платформі.
- Він! На куртці зірка.
Справді, у спортивній формі.
Лиш живіт, як гірка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557643
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 06.02.2015
Якби крізь простір ти проклав до мене кладку,
Стоптав кілометри нарослої журби,
То я б забула про ІНЕТ і шоколадку,
Ти солодив би мені кожен час доби.
Якби, якби… Усе на подиху бажання.
Стрічаю,тих, котрі мені не до снаги.
А я чекаю ще на дивне те кохання,
Де двоє цілим є, бо сплачені борги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2015
А сніг летить, мете, кружляє,
Дахи, дороги засипає.
Вдягнув в мережані хустинки
Зелені туї та ялинки.
Шапки накинув він на крони,
Дубів - чорніли, мов ворони.
Мене обпудрив з вух до ніг.
Упав зі сил, в долині ліг.
У білі все вдяглось костюми –
Земля, сади, ліси і думи…
Десантник-сніг узяв в полон
Усе, що міг, й пірнув у сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557431
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.02.2015
А я не вірю в те, що ти пішов.
Таким, як ти не велено вмирати.
Ти будеш довго ще пісні співати
Про Львів, про бультер’єра і любов.
Такі, як ти, приносять світло в день
І вибивають черствість із основи.
Таким, як ти не кинути окови,
Закон свій не запхати до кишень.
Прожив недовго, але не дарма.
Пісні твої у пам’яті, манери…
Лишились диски, фото і папери.
Відхід твій – план чи помилка дурна???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557272
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.02.2015
Війна-змія щодень когось ковтає,
Руйнує долі, села і міста.
Людське життя вона за безцінь має
Раз плюнуть їй - стулить чужі уста.
Як хочу я, щоб жах цей закінчився,
Щоб лилась пісня, сміх лункий дзвенів.
Щоб від війни-потвори край звільнився,
Щоби під дім фундамент новий звів.
І буде так, бо я в це твердо вірю.
Уже насіння миру у землі.
Народ молитви повсякчас офірить.
І воїн край виводить із петлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557110
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2015
Прощалась я уже не раз
З тобою в думах і у серці.
І крапку клала після фраз.
Чуття не піддалися смерті.
Сьогодні сніговий покров
На серце падає жіноче.
А завтра знов жура у кров,
І твої очі бачить хочу.
Та не твоя у тім вина.
Сама чуттям відкрила двері.
Засохне квітка осяйна,
В гербарій ляже на папері.
Чого бажаю? Щоби жив,
Щоб вгору-вниз ходили груди,
Історію писав-творив,
Хай навіть там мене не буде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2015
Я рада, що в житті знайшла
Оту пір’їну, що співає,
Що від журби нутро звільняє,
Здіймає два моїх крила.
Під ноги Бог її поклав,
Коли долала долі поле
І слізьми мила серце голе -
Утішити мене бажав.
З тих пір летять птахи-думки,
Лягають римами у вірші.
Між ними кращі є і гірші –
Душі невипиті струмки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
У світі слави не шукай.
Сама знайде тебе, як схоче.
Ти краще бідному подай.
Працюй, твори - живи охоче.
Не прагни першості в людей.
Будь вищим понад зло у собі.
Любов притисни до грудей.
Добро посій в своєму лобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556698
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2015
Люди, скажіть, а ви ЛЮДИ –
Ті, що по миру – серпом?
Серце спиняєте в грудях,
Наче вагони в депо.
Миєте опісля руки
П’єте вино та їсте.
День ваш не нІвечать муки.
Ніч ви спокійно спите.
Носите вінці лаврові,
Плетені десь у кремлі.
Що вам до того, що крові
Безмір уже у землі?
Що вам до того, що дітям
Ставить переляк печать
І що не знають де дітись
Старці, як «Гради» гатять?
Світе, вивітрюй байдужість.
Брате, лий твердість у крок.
Тільки у єдності – дужість.
Тільки у правді – добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556696
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2015
За стільки днів нарешті просвітліло.
Земля вдягнула сонячний сувій.
Ще не уся туга з душі злетіла.
Та свіжий вітер закрутився в ній.
Чуття розполовинились таємні.
Мережать віру промені ясні.
І світ обійми простяга душевні.
І Бог малює щастя на вікні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015
Я тебе розкохаю.
Моїм ти ніколи не будеш.
Хіба можу я птаха,
що в небі літає, спіймать?
Час – то добрий є лік.
Я забуду тебе, ти забудеш…
Це чуття, що зродилось,
приречене пусткою стать.
Я про тебе забуду.
Та каятись дуже не стану.
Я щаслива, що мала
можливість носити тепло,
Що світила зоря
у душі до такого титана!
Прощавай. Пробачай.
Засихає кохання стебло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2015
Несуться хмари, мов ординці.
Ковтають місяць і зірки.
Одна стою я на зупинці.
Лише дерева навкруги.
Шукає вітер свою жертву.
Пробравсь крізь шпарку до грудей.
Вужем вповзає тиша мертва
До вулиць і дворів людей.
Стою. Замерзли пальці мої.
Тьма чорним вороном глядить.
А десь на сході наші вої
Отак весь день і бій гримить.
Які ж гіркі солдатів ролі!
А й славні – край наш захищать.
Підступно смерть руйнує долі.
Та Україну їй не взять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556185
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.01.2015
Як не твоє – пусти в вірші,
Не вий, немов сова ночами.
Нехай відпадають дощами
Всі твої болі із душі.
Як не твоє, чого тримать
В душі шматок засохлий булки,
Протерміновану пігулку,
Тугою серце напинать?
Пусти. Нехай із вітром йде.
Проси собі другої долі,
В якій серця – дві кітки в колі,
Де сам Господь тепло пряде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2015
Січень вісімнадцятого року –
Сніг мете, стоять морози люті.
У таку пору рішучим кроком
Йшли студенти до станиці Крути.
Триста добровольців їх набралось,
Що на клич країни відгукнулись,
Не втекли, в домівки не сховались,
Під ворожим тиском не зігнулись.
Вирішили Київ захистити,
До кінця під Крутами стояти,
Але до столиці не пустити
Армії Червоної солдатів.
Вранці в бій з загарбником вступили.
Йшли відважно, тіло кулі рвали.
І хоч були вкрай нерівні сили,
Оборону п’ять годин тримали.
Білий сніг відразу побагровів,
Кров його гаряча розтопила.
Славою лишилася на полі,
Кров, що молоді серця живила.
Юнаки… Їм жити ще б і жити!
А вони ось так… пішли під кулі.
Бо за честь їм край свій боронити,
А не кидать, мов дітей зозулі.
Двадцять сім з них удалось спіймати,
В ворога пощади не просили.
« Ще не вмерла…», - став один співати
Гімн вкраїнський, решта підхопили.
Розстріляли юнаків-сміливців.
Та їх голос долина з могили:
«Не віддайте рідний край чужинцям,
Ми його до смерті боронили!»
[b]Мало волю краєві здобути.
Треба вміти волю удержати.
Скинувши огидні з себе пута,
Більше в пута ці не потрапляти. [/b]
2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555600
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2015
Не смійте ображати жінку.
Вона – потіха у журбі,
Життя майбутнього сторінка.
Що їй даси, візьмеш собі.
Буденність змінює рутинну
І радість сіє між тривог.
Вона – енергія неспинна
Всіх ваших змагів, перемог.
Не будьте стержнем її муки,
Лихий їй не даруйте тон.
Коли дасте їй посох в руки,
Самі возсядете на трон.
Лиш ті чоловіки багаті
На серця радісне биття,
Якішанують жінку, матір -
Джерела духу і життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2015
Люби мене у яві, як у сні,
З заслугами і хибами без міри.
У душу сип яхонти і сапфіри.
Себе частинку уділи мені.
Люби, як буду верхи на коні.
Як упаду в болотяну канаву
І жилами лататиму неславу.
Люби мене у різні ноче-дні.
Люби словами-перлами й без слів.
Даруй тепло, що десь в душі осіло.
Нехай фонтаном б'є у прісне тіло,
Зігріє серця вихололий спів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2015
Тримай наш край, солдате, мужньо стій.
Бо хтось же мусить хитрий план зламати.
З тобою Бог, коли ідеш у бій,
З тобою Україна, жінка, мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555234
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2015
Вона йому сказала: «До побачення».
Змісила біль і радість у коші.
А нині знову виліз сум небачений
Із закапелків спраглої душі.
Не так і легко почуття розкраяти,
Усе, що наросло у серці, змить.
Чимало вечорів прийдеться згаяти.
Це, щоб прийшло, потрібна тільки мить.
З душі чуття злітають білим лебедем,
І слово видозмінюють тверде.
І чеше розум їх залізним гребенем.
Вони ж, мов коні, фиркають на те.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2015
Зберем докупи ум і сили.
Надію стиснемо в кулак.
І що би там не говорили.
Ми переможем. Тільки так!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555209
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2015
Вже третій день на небі ртутна мряка.
Боїться сонце вийти із висот.
Тремтять його проміння з переляку,
Бо смерть що день, то тягне новий лот.
Надворі темно, і душа зчорніла.
А так любов’ю пахло ще торік.
Сьогодні свічка тихо догоріла
За тими, хто не встиг дожити вік.
І доки сирість очі буде їсти,
Змарніле серце литиме жалі,
І смерть у дім нахабно буде лізти?
Коли вже воля й доля на столі?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554813
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2015
Я не герой твоїх сюжетів.
Хай все лишається, як є.
Таке буває у поетів -
Кохати те, що не твоє.
Та я чуття ці переборю.
Зерно не спітиме до жнив.
Ростки, що звелись, переорю.
Живи спокійно... Так, як жив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2015
Я не можу більше про сльози.
Я не можу більше про кров.
Хочу чути такі прогнози,
Де життя цвіте і любов…,
Де байдужість дощем розмилась,
Наче кров убитих в війні.
Я не хочу, щоб сльози лились.
Я малюю щасливі дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554651
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2015
Зловживати спиртним негоже.
П’ю я рідко, лише по святах.
Та сьогодні, прости, о Боже,
Щось я випила забагато.
Але мозок не відключити.
Бо не мокне гарматний порох.
Хоч би трохи перепочити.
Та не дасть розслабитись ворог.
Із подругою ми балакали
Із душі виливали болі.
То сміялися, а то плакали.
Нас не панькали наші долі.
Але з долями можна миритися.
Все не так і погано склалось.
Лиш би кров перестала литися,
В Україні життя піднялось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Ми можем простір слізьми мити
І сіять гнів серед юрми.
Та Матір мусим захистити.
Бо хто це зробить, як не ми?
Жуків рашистських й колорадських
Зумієм вивести з землі.
Нам світ плече підставить братське.
А - ні, то сам піддасться тлі.
Ми - люди вільного народу.
Звів меч над нами? Йди у прах.
Лиш Богу діємо в угоду.
Байдужість вимели і страх.
23.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554262
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.01.2015
Не стоит бояться перемен.
Чаще всего они случаються в тот момент,
Когда они необходимы.
Конфуций
Переклад вільний:
Не бійся змін, стрімких, немов олень
І тьми, що лізе у твоє віконце.
Бо після ночі все ж приходить день.
Опісля тьми на небі сходить сонце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553956
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2015
Щодень хтось кулю дістає.
А нерви – не бетонні плити.
Хто скаже, план якийсь там є,
Що із Донбасом нам робити?
Тягну́ть з московського ярма
Отих рабів, що Мамку здали?
Ця боротьба… Чи не дарма
За волю воїни вмирали?
Ще скільки крові, скільки бід?
Ще скільки сліз і чорних хусток?
І буде з того всього плід?
Ми – вже суцільний болю згусток.
Питання точать, мов черв’як:
За що? Коли? З ким? Чим? І як?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553936
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2015
Заштопав туман весь простір,
А серце виїла міль.
Непрохані нині гості –
Новини, де кров і біль.
Знов смерть з-під дула рашиста
Регоче і сіє страх.
І плаче Діва Пречиста
За сином, що ліг в боях.
І плаче дитя і жінка.
Матуся чорна від сліз.
ТугОю квилить сторінка,
Бо список убитих зріс.
І крається кожне серце
За тим, хто знайшов свій мир,
Хто в ранах, в лабетах смерті,
Кого узялИ в ясир.
Я дякую нашим воям.
За дух – натЯг тятиви.
Вони – це справжні герої.
А інші – то грязь Москви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553811
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2015
Перемісила всю вечірню тишу,
Що лізла із карпатських височин.
І ось тепер її на дрібки кришу,
Твій голос п’ю із глиняних чарчин.
А голос твій, як приворотне зілля,
Розносить млість по венах і клітках.
Як тягнеться до неба голе гілля,
Так я до тебе у своїх думках.
Заговорив. А потім причаївся.
В нору заповз, неначе дикий вуж.
Мій звичний спокій на друзки розбився,
І тягне серце смуток із калюж.
Чекаю слова – думаєш багато.
Тобі нема коли поговорить.
А я все жду, як ждуть велике свято,
Коли прийде ота жадана мить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2015
У день цей зимовий, в народження свято
Прийшли ми сьогодні Оксану вітати.
Ви – подих бурхливий живого вулкану,
Ви – саду цвітіння. Вітаєм, Оксано!
Чудова дружина і матінка класна,
Бо двійко дітей і онуків прекрасних.
Ви – свіжість ранкова і шум океану,
Вітаємо вас, наша гарна Оксано.
Красива, швидка, працьовита, мов бджілка.
У Вашому погляді грає сопілка.
Ви ясна пелюстка у квітці тюльпану.
Вітаємо Вас, наша гарна Оксано.
Порадниця добра і щира подруга.
Як твердість на ниві, позичите плуга.
В Вас - вітрова легкість і міцність каштану.
Вітаємо Вас, наша гарна Оксано.
Бажаєм, щоб мали здоров’я і силу.
Щоб вгору від щастя здіймалися крила.
Щоб були Ви люблена палко, жадана.
Вітаємо Вас, наша гарна Оксано.
Хай легко працюється Вам в установі.
Хай доля дарунки дає гонорові.
Ви - наче на вершки, мов солодка сметана.
Вітаємо Вас, наша гарна Оксано!
Хай діти і внуки здоровими будуть.
Усе, що в житті їм потрібно, здобудуть.
Хай Бог довгих літ Вам напише до плану.
Вітаємо Вас, наша гарна Оксано!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553503
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.01.2015
Лесь в дім прийшов, спускався вечір.
З’їв цілу миску пирогів.
Дружину поплескав по плечах,
До телевізора присів.
А жінка спинку вигинає.
Халат шовковий теребить.
Вірному в очі заглядає.
- Мо’ , підем в спальню. Ромцьо спить.
Олесь до сина, соску з рота.
Розплющив очі, став кричать.
- Пробач, я втомлений. Робота...
Ти будеш мамку розважать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2015
І, часом, добре, коли лють
Наповнить праведнії груди
І ноги пустяться у путь,
Щоби з мести сліди Іуди.
Не все ж любов’ю гладить вус.
Ісус – і той сердивсь у храмі.
Коли на вірі бізнес гус.
А щирість гнулась в оріґамі.
Отож любім, поки любов
Дає розвою нам потуги.
Але коли – намарне кров,
То лють візьмімо у подруги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553270
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2015
Моя історія душу пече.
Мене хрестили вогнем, мечем.
Та я відроджувалась з руїни.
Я – Україна!
Топтали, брали в ясир-полон,
Мене - в жебачки, себе - на трон.
Та я нарощувала пір’їни.
Я – Україна.
Малюють труну мені в Кремлі,
Бажають стерти з лиця землі.
Та я не зігну свої коліна.
Я Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552984
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.01.2015
Єднаймося, люди, на рівні сердець,
Віддаймо себе Батьківщині.
Лиш той перемогу здобуде гравець,
Хто честь не ховає до скрині,
Хто на п’єдестал не возносить брехню,
Не сіє ненависті жито,
Хто мужньо стоїть поміж куль і вогню,
У кому дух волі не вбито.
Єднаймося в зиму. І прийде весна.
Плоди боротьби ми пожнемо.
Одна у нас мати, країна одна.
Її для дітей збережемо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552932
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.01.2015
Щедрую Вам, господарі та господині.
Аби у Вас водилися золоті дині.
Аби Ви були сильні та здорові,
Аби у вас був добрий гемоглобін крові.
Аби у вашій хаті було тепло і затишно.
Аби жито і пшениця росли пишно.
Аби Ви були мудрі та багаті,
Аби був Божий мир у Вашій хаті,
Живіть в радості, щасті та любові.
Але не будьте занадто гонорові.
Хай освячена на Водохреща вода
Омиє вас і всю Україну від зла.
Хай усе це обов’язково збувається.
Христос у річці Йордан хрещається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552660
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 18.01.2015
Державу рідну захищають
На сході наші вояки.
Плетуть їм траурні вінки,
А вони міццю обростають.
Вогонь, немов дракон летить,
Все на своїм шляху змітає.
Здається, виходу немає
Інакшого, як відступить.
Та щось тримає на плаву.
Це щось, що мають тільки ЛЮДИ –
Любов і гідність тисне груди
І живить силу молоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552486
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.01.2015
Подаруй мені орхідеї,
Щоб у кожному листі – тепло,
Що іде з твоєї киреї,
Пам’ятає твоє єство.
Подаруй оці диво-квіти,
У пелюстках яких тремтить
Простота і манерність світу,
Дикий скач й супокою мить.
Принеси у вечір брунатний,
Коли серце візьме печаль.
Розбуди, мов постріл гарматний,
Час отой, що біжить удаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2015
Крізь простір сиплеш в душу чари,
Виймаєш магію козацьку.
Ти нагорода і покара,
Виснага тіла й сила хвацька.
Ти перемога і поразка.
Чи може, вигадка удала?
І то не дійсність, тільки казка,
В якій тебе намалювала?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2015
Ґрунт вбирав остатки снігу.
Сонце міряло калюжу.
На коні влетів з розбігу
Чуб гарячий в душу-ружу.
Враз ожила спляча сила,
Забурлила водограєм.
Піднялись опалі крила,
Наче дух над рідним краєм.
Розтопив цукерку-жінку,
Отвір виломив у кризі.
Може, текстом на сторінку
Ляже жар той в новій книзі.
Крига – лід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2015
До подій 13.01.14 під блокпостом Волноваха
Це правда чи це марення якесь?
Безвинні йдуть.. і сонце меркне днесь.
Були, ось щойно, а тепер нема.
Укинула війна їх до млина.
Щось затягнувся у АТО процес.
А чорна хмара градом б’є з небес.
Смерть не питає, мирний чи вояк,
Бере. Бо ж на війні життя – мідяк.
Убитих в інший світ ведуть мости.
А як же рідним це перенести?
Ще скільки «мир» триватиме в АТО?
А відповіді не дає ніхто…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551589
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2015
Мудрий, рішучий, і не по роках,
Мужньо направив на схід свою ходу.
Неньці хотів він принести свободу
На своїх щойно зміцнілих руках.
Прагнув він вижити смерті на зло.
Не повезло, на війні так буває.
Ось він поранений, кисень хапає,
А вона пхає отруйне жало.
- Згинь, мене тато і матінка жде,
Дівчина – м’ятою пахне волосся.
Може, я сплю і мені це здалося,
Що покидаю життя молоде?
- Ні, не здалось, в рай душа твоя йде.
Став ти героєм в сьогоднішню днину.
Обороняв рідний край – Україну.
- Що ж... Хай їй Бог добру долю дає!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551040
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.01.2015
Фейсбучних друзів, звісно, добре мати.
Обмінюватись з ними почуттями,
Новинами, здобутками, знаннями.
Коли прийдеш увечері до хати.
Та інколи все ж треба посидіти
Лицем в лице і голос друга вчути,
Енергію віддати і набути,
Пар випустити, як це роблять діти.
Це «інколи» приходить під час свята,
Знаменних дат і просто випадково.
Це так важливо, справді, і чудово,
Це живить душу і міцнить крилята.
Добре мати друзів і в клубі поезії. Я дякую Богу і засновнику сайта, що тут знайшла своїх друзів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015
Сьогодні день слова «дякую» -
Тримаю його без брОні.
Везу на возі конякою,
Дарую просто з долоні.
Найперше, Господу вклОнюся
За те, що живу у світі.
Що Він мене не сторонився,
Коли попадала в сіті.
А потім всім, хто зустрілися
Дорогою щастя й болю.
Від кого серце зігрілося,
Хто розум точив і волю.
Усім, хто добро краплинами
Точив із душі озерця,
Хай «дякую» верховинами
Летить від серця до серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2015
Ми кожен у своє життя заглиблені.
А смерть над світом вже косу тримає.
Не тісно в океані жодній рибині
Людині ж все ж чогось не вистачає.
Теракти, війни, потаємні сходини…
Відвічний ворог людства шкірить зуби.
Росте, і рясно, на землі городина –
Та не на користь тілу, а на згубу.
Хто викохав, ще й Богом прикривається,
Ховає намір у Пандори скриню.
Гадає, що від кари він сховається,
Не вхопить від життя на таці диню.
Добро чи зло? Знайдемо чи загубимо?
Не вийде в шкарлупі перечекати.
Коли з Всевишнім ми зв'язок обрубимо,
Все заново прийдеться починати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550687
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2015
Хай ворог трунок сипле в миску
І зуби скалить, наче пес,
Начистим віру ми до блиску,
Зорею пустим до небес.
У кулаки затиснем силу,
Сміливість пустимо з брови.
І той, хто нам копав могилу,
Сам ляже мертвим у рови.
Велично прапор перемоги
Затріпотить. Хай бачить світ!
Бо ми - за правду, ми – із Богом.
Бо ми – то світу кращий цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550497
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2015
Ще вчора обличчя пекло від морозу,
І сніг усміхався на всі тридцять два.
А нині дахи зажурилися, сльози
Пускають, сніги їх лишають. Біда!
Хай котяться сльози по стежці, по бруку.
Усе, що стається - із волі Творця.
У радість вдягнуся, пройдусь попід руку
Із леґінем вітром під спів горобця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2015
Що не твоє – те піде вдаль,
Мов восени із гілки листя.
То ж хай не крає серце жаль
За тим, що мрії не збулися.
Усе, що було – досвід твій,
То цвіт, котрий пішов у вишню,
Заповнений чуттям сувій,
Стібок сьогоднішній й торішній.
Там чорне і червоне в ряд,
Осот і сонячне колосся,
Осінній ліс, весняний сад,
Усе, що було й не збулося…
То ж не рахуй вчорашніх бід.
Що відбуло, змінить не вдасться.
Іди з сьогоднішнім в політ.
Шукай в сьогоднішньому щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015
ЖІНКА-МАТИ
Йде полем жінка і голосить.
Тут муж, із зорями в очах.
Вона - у рваній свиті, боса.
Хоч вітер сіє в полі жах.
- Чого ридаєш, жінко-мати?
- Та як же можу не ридать?
Синів у гріб лягло багато,
А ще ж і ранені лежать.
В окопах мерзнуть діти-вої,
Кидаються від страху в сні.
Але вони таки герої
В неоголошеній війні.
Та є ще й схожі до Іуди -
На зраду йдуть задля утіх.
Хоч їм також давала груди
Й носила на руках своїх.
- У тебе болю - понад міру.
Та він не вб'є твою красу.
Не вирве з твого серця віру,
Хоч сіє густо в ньому сум.
Ти сильна, щира, мила Богу.
На тобі слід його руки.
Покаже він тобі дорогу
До правди й щастя на віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2015
Як у Святвечір вечеряла, мамо?
Вперше твій син за столом не сидів.
Свічка горіла і полум'я тьмяне
Кидало біль і тривогу на стіл.
Вперше молилась ти, мамо, без сина.
Сльози зрадливі текли ручаєм.
В дружньому колі зібралась родина,
Щоб розділити твій боліний щем.
Мамо, не плач. Бог і ми із тобою.
Син твій – герой. Він за край наш поліг.
Сонце зійде, ворог щезне з росою.
Доля і воля прийде на поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549793
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.01.2015
Сьогодні другий день Різдвяних свят. Ходила до храму. Стояла надворі. Вбирала повітря в груди – таке чисте, виморожене. Сонечко вийшло, осяяло подвір’я. Я повернулась до нього, наставила йому своє пісне обличчя. Сонечко лагідно облизало мене своїм теплим рудим промінням. Лунала Служба Божа. Священик голосив промову. Благодать наповняла мою душу. З кожною хвилиною я ставала легшою і легшою, поки не стала зовсім невагомою. Мої груди розпирало світле почуття любові, яке несло мене до того новонародженого у вертепі Ісуса – Спасителя світу.
Коли під кінець Богослужіння я оглянулася назад, то побачила на антені дому, що стоїть через дорогу, чорного ворона. «Чи не Шклярівський це ворон?" – подумала я. Він сидів, не рухаючись, слухав останню молитву і не випускав із поля зору людей, що прийшли до церкви. Він знав про них все. Ось отой чоловік із лисою головою прийшов із жінкою, бо так треба у свято. Він чемно повторює зі всіма молитви. І думає, що він великий молодець, бо не спить, як інші, а прийшов, виконав обов’язок. А ота біловолоса молодичка з нетерпінням чекає, коли вже Богослужіння закінчиться і вона посмакує запеченою куркою та іншими наїдками, яких наготувала до свят. А отой коротко підстрижений молодик у джинсах згадує, як вчора гарно відсвяткував з друзями Різдво. Він весь час себе ловить на думці, що він не про те думає у церкві і старається влитися у спільну молитву. Сива, невисокого зросту бабця плаче – душею, вона просить Бога про благодать для України. Малюк бігає. Він ні про що не думає. Йому, аби матуся була поряд. Він прийшов, бо любить Бозю, просто любить, бо то Бозя! Ворон знає про всіх. Він часто тут сидить. І Бог знає. Про всіх. І про мене, і про ворона також…
Світлину зробила сьогодні, біля храму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549779
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.01.2015
Богові дяку складаю
За український народ.
Він переможе, я знаю,
Вижене з краю заброд.
Руський, вкраїнець, татарин,
Поляк, єврей і грузин
Стануть і сонце з-за хмарин
Миром впаде до хатин.
Разом біду подолаєм.
Зорем задимлений лан.
Зерням засієм, врожаєм
Заколоситься Майдан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549418
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.01.2015
Пишу листа і я, солдате.
Тобі у матері годжусь.
Ідуть до нас Різдвяні свята.
Я біля кухні клопочусь.
Бо рідні в гості завітають.
Їх пригостити поспішу.
Про тебе також пам’ятаю,
За тебе Господа прошу.
Тобі гостинці передала.
Так робить кожен раз-у-раз.
Якби не ти, уже б навала
Ординців була і у нас.
Прийми вітання і подяку.
Здоров’я, сил тобі, добра.
Хай ворог трісне з переляку.
А ти встоїш. Бо ти – гора!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549150
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.01.2015
А ти прийшов до мене в сон, як я просила.
Мене поглинула твоя магічна сила.
Лягли чуття на дно душі солодким трунком.
Уста налились черешневим поцілунком.
А ти прийшов… Вірніше я прибула в гості.
Ти притулився, серце стислося від млості.
Казав мій розум» «Ні. О, ні!! Цього не буде!»
Чуття летіли на коні крізь теплі груди.
Нічого більше – два цілунки. Сон розтанув.
І ти пішов, в свою буремну дійсність канув.
Мені залишив у душі шматочок неба.
Це був лиш сон. Чому лиш сон? Мабуть, так треба…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2015
Сніжинки в танці лебединому,
Мережать простір.
Зима вірша своєму милому
Снігами постить.
Вдягла біленькі черевиченьки
Від фірми «Ricci».
Морозом дише їй у личенько
Молодик-січень.
Його всього укрила сніжками –
Мов сир солгуні.
Котом лежить під диво-ніжками
Зими-красуні.
Постить, перепощує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548844
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.01.2015
Хвалу народові співаю,
Бо він байдужість подолав
І лик Божественний прийняв
У час, коли біда у краю.
Воює батько, син і внук,
Щоб окупанта не пустити,
Країни гідність захистити.
Росте любов і твердість рук.
Смерть ворог сіє на полях,
А медики життя плекають.
В повітрі янголи кружляють,
Лишають віру у серцях.
Священик – серцем із бійцем.
Молитву Богу шле завзято,
На схід рушає до солдата,
Де дим, вогонь перед лицем.
Туди іде і волонтер.
Про нього рідко було чути.
Ним нині кожен хоче бути,
Щоб воїн вистояв, не вмер.
Збирає речі, провіант,
Пече, варить, шкарпетки в’яже ,
Машини ремонтує, маже,
Кладе під дарунковий бант.
Листи й малюнки дітвора
Бійцю охоче посилає.
І серце парус напинає,
Народу гідність, мов гора.
Ми виграємо цю війну.
Візьмемось всі, як є, за руки,
Пройдем крізь сльози, біль і муки,
По лиху пустим борону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548708
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.01.2015
Гойдає вітер одяг на мотузці,
Несуться хмари по небесній сині.
Птахи розсілись на розлогій грушці.
Дарує сонце золото хатині.
У січня нині наміри амбітні.
Морозу він відважно виклик кинув.
Кидає ранок погляди привітні
У шибки людям і лужку на спину.
Знов рік - удаль, зійшов снігами вчора,
Де радість, біль були у різних квотах.
Хай стане сил у вічності мотора
Нестись і грати на високих нотах.
Стане - вистачить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2015
Складаю Богові подяки
За рік, котрий кермо віддав.
Хоч вітер гнув життя гілляки,
Бог підіймав і розпрямляв.
Свій смисл подія всяка має.
Приходить біль – мети сміття.
Бо це не Бог за щось карає,
Гріх - бумерангом у життя.
Свої провини визнаю я.
За них я прощення прошу.
Співаю Богу: « Алилуя»
За те, що ходжу і дишу,
За те, що ситить, одягає,
За друзів і за ворогів,
Що розуму завжди навчає
І викуповує з боргів
Гріхів минулих і сучасних,
За радощі і за печаль,
За світ і за людей прекрасних,
Що душі їх, немов кришталь,
За кожен крок, за кожен подих,
За серця вмірене биття,
За сонце, що щоранку сходить,
За діток, внуків, за життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
Думали, здобули волю і змінили коди,
Нахлебтаємося вволю кроками свободи.
Та не сталось, як гадалось, московіти вражі
За старі мотузки взялись, петлі волі в’яжуть.
Але дух наш не спинити, прапор жовто-синій
Піднесемо, боронити край свій будем нині.
Є, на щастя, в нас герої – Бандерині діти.
Зве Майдан їх, повен крові, звуками трембіти.
Звуть оті, що смерть зустріли у війні на сході.
Не зірвати крила правді, подиху свободі.
Бо піднеслася до ладу гідність у народу.
Не пробачить підлу зраду, гнів не скине в воду.
Буде воля, буде доля, як хотів Бандера.
В України нова роля, Бог – за режисера.
Тож зметімо всі байдужість, щоб не марно роки.
В піч – правічну недолугість і до щастя кроки!
Роля - роль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547931
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.01.2015
Ще кілька годин і прийде рік новий.
Старий попрощається з нами,
Залишить нам віру і дух бойовий,
А болі розвіє вітрами.
Надбав старий снігу, пустив морозИ
І сонце начистив до блиску.
На коника сів і помчав до кози,
Капусти їй кинув у миску.
Наїсться, прийде, як 12 проб’є.
Хай ляже їй добра дорога.
Ми ж вип’єм вина і з’їмо «Олів’є»,
І миру попросим у Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547842
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2014
Зима завощила дороги.
Ялинкам висріблила скроні.
Читає вітер монологи.
Дерева плескають в долоні.
Мороз щетиною на щоки.
Сніжок в повітрі каруселить.
Їжачість тулиться у кроки.
Спішиться тіло до оселі.
Мороз і сніг у бутерброді.
Хотіли? Дав Господь із неба..
А я к же тим бійцям на сході?
Їх на посту стояти треба…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547615
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.12.2014
Я снігу у зими благала
Вночі явила милосердя.
Чи з доброти, чи з пересердя
Ажуру білого наткала.
Дахи накрила і пороги,
Луги, що перламутром грають.
Стежки закутала, дороги.
Лежить, з-під хмари заглядає.
Налилось серце виноградом,
Зануртувала кров у жилах.
І радість сонячним каскадом
Злетіла на небесних крилах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547354
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.12.2014
Я БОГУ ДЯКУЮ
Ніхто мене не любить так, як Бог.
Лиш Він утре сльозу, яка проллється,
Зірве із крил важкий налиплий мох
І до чола устами доторкнеться.
Лиш Він зрадіє успіхам моїм.
Зі мною прогуляється у сквері.
Постукає у мій холодний дім.
Я відчиню йому, звичайно, двері.
Він знає моє істинне лице.
Із серця вийме болі і скорботу.
Йому безмірно дякую за це,
За кожну ласку, усмішку, турботу.
28.12.14 Л. Пікас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547205
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 28.12.2014
О, зимо, зимо! Де ти сніг ховаєш?
Сніжинок кілька кинула в кулак
І знов нахабно так собі дрімаєш.
Ідуть свята. Без снігу – ну ніяк!
Уже й Мороз відкрив сонливі очі.
Піднявся з ліжка і у світ ступив.
В свої обійми запросторив ночі.
Подув на ранок, трави посріблив.
Без снігу дітям сумно серед двору.
Вже скоро заканікулиться час.
О, зимо, зимо! Відкривай комору
І віддавай свій сніговий запас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547161
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.12.2014
Кров дарма ніколи не ллється,
Бо освячує майбуття.
Живе серце за вбите б’ється –
Те, в якому любов палка,
Те, де сила росте, мов криця,
Що змете неправду з доріг.
Кров людська – зовсім не водиця.
Вона знає терпцю поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546907
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.12.2014
Мов липу, край оббирали
І совість топили в бренді -
Таких ми «героїв» мали,
Такі були навіть в тренді.
Гадали, їм бути вічно.
Московські вдягнули лати.
Народу мрії одвічні
В крові рішили скупати.
Та вийшли нові герої
Вітчизну будить від мари
Із серцем палким, без зброї.
Їх сотні – увись за хмари…
Та смерть не скувала волю.
Піднявся народ у честі.
Зламавши кийок контролю,
Збудившись зі сну сугестій.
Утік президент злочинний,
Що в серці лихе леліяв.
Чекали люди на зміни.
Двоглавий ненависть сіяв.
Гострились мечі ворожі.
Писались підступні плани.
Почалась війна. О, Боже!
Невже це діється з нами?
На схід подались солдати.
Їх «Гради» товчуть без спину.
А хто це голосить? Мати!
Вона поховала сина…
Вогонь палить атмосферу.
Вояки не тратять віри.
Їх крила – то волонтери
Зі світу і України.
Рве кігті війна-левиця.
Степами біда гуляє.
Коли це усе скінчиться,
Над краєм зоря засяє?
26.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546871
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.12.2014
Ми Христове Різдво святкуєм.
Прикрашаєм фасад будинку.
Щось до вжитку нове купуєм,
Вносим сніп у дім чи ялинку.
Ми готуємо певні страви,
Ходим в гості, гостей приймаєм.
Відкладаєм на потім справи,
Бо свята! І колядки знаєм.
Одягаєм найкращий одяг.
Витягаєм красивий посуд.
Світ оспівуєм в віршах-одах,
А старий - пускаєм під косу.
А коли ми востаннє, друзі,
Мили душу в добра озерці,
Виганяли пиху, байдужість,
Наповняли любов’ю серце?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546428
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 25.12.2014
Чогось туга лоскоче душу.
Нема думкам моїм простору.
Уже напнуло небо з плюшу
Холодні чорно-сірі штори.
Життя, затиснене в долоньці,
Летить по швидкісній орбіті.
То місяць з зорями, то сонце.
Між них політ і сон у світі.
Так хочеться на мить спинитись,
Лягти під пахвою любові.
На атоми в ній розчинитись,
Чуття вбираючи шовкові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014
Коли його в думках носила,
Світились очі добротою.
Ще тет-а-тет не говорила,
Та знала, серцем він зі мною.
Між нами кілометри долі,
Між нами села і міста.
На зближення надії кволі,
Мовчать поки його уста.
Та промовляє люта сила,
Забута ніжність за грудьми,
Натягнута мов струна, жила,
Печаль, не вилита слізьми.
Як жаль, нема у хмарі снігу.
Ясніє неба сизе тло.
Бо я сніжинкою з розбігу
Йому б упала на чоло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2014
Згадала травень теплий, гожий.
Злітали чаплі із сосни.
Лише проклюнулось вороже
Орля двоглаве для війни.
Ще горам дихалося вільно.
Річки несли веселий дзвін.
І пахло так довкола хмільно,
Що вгору йшов адреналін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2014
Орють думи чоло, мрії сіють між скибин.
Скоро свята зимові підуть у політ.
Дивовижні чуття із сердечних заглибин
Піднімаються сонцем гарячим крізь лід.
Хай народиться світ знов із Божого слова,
Вкриє душі добром, перегноївши щем.
Хай над краєм зоря засія вечорова.
Воля-доля впаде метеорним дощем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545694
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 22.12.2014
Світе милий! Що з тобою?
Не на жарт зійшлись в двобою
Сила світла й сила тьми.
Одна волю чобітьми
Топче. Друга – захищає,
Крила ранені латає
І - вперед під правди звуки
Поміж «Гради, міни, «Буки».
І хай чорна пише плани –
Біла сила верх дістане!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545443
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2014
ПРО ГЕРОЯ «РОСОМАХУ» ІЗ ЛЬВІВЩИНИ
Він був на Майдані, як кулі неслися.
За правду і гідність народу стояв.
Від вибуху ноги його обпеклися,
Осколок чоло на шматки розірвав.
Сміливість свою не закрив у комоді,
До Яроша він в охорону пішов.
Коли закрутились події на сході,
Поїхав боротись без зайвих розмов.
У Пісках – скажу Вам, не медом налито.
Там був серед кіборгів справжнім бійцем.
Зі спини у груди, неначе крізь сито,
Прошпилила куля, не дригнув лицем.
Все тіло у шрамах. Поранення в ноги.
З лікарні тікає – хмільна голова!
Стояти збирається до перемоги.
Хоч рік, як у дім не ступала нога.
В бою він – гепард, б’ється з ворогом сміло,
Підбив бетеер… в двадцять сім усього!
Хай Бог береже його душу і тіло.
- Вертайся, герою, живим із АТО!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545116
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.12.2014
Давайте вірити, що день настане новий,
Що сонце стопить лід байдужості і зла,
Розвіє вітер лихі підступи і змови,
Лише у спогадах залишиться війна.
Давайте вірити, духовне переможе.
Матеріальне – лиш підмогою йому.
Любов розкриє пелюстки, неначе рожа.
Світанок мирними крильми проріже тьму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545059
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2014
Ще скільки буде йти війна,
Почуємо колись в ефірі?
І в чому хлопців тих вина,
Котрих відстрілюють, мов звірів?
Яка провина матерів,
Що їм синів в землі ховати?
Хто порахує дітлахів,
Котрим сирітками зростати?
Війна у нас, а чи АТО?
І хто тут вигоду шукає?
Затінив совісті вікно…,
А смерть шулікою шугає.
Комусь терпіння, сльози, біль.
Комусь – папірчики у банку.
Добро на крові сточить міль,
Прийде відплата на світанку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544982
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.12.2014
Святий Микола цьогоріч
Ласкавий був, не фантазую.
Розносив дари цілу ніч
І не забув, що я існую.
Мене він вельми здивував.
Печаль мою віддав туманам.
І серцю радість дарував,
Що увійшла стрімким сапсаном.
Святому дякую за день
Тепла, нагуслого у серці.
Беру його до своїх жмень.
Кидаю тим, котрі у герці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544979
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.12.2014
Гей, Назари, Галі, Олі!
Шибку гладити доволі!
Не побачите святого
Миколая за вікном.
Лиш тоді зайде до хати,
Коли будете ви спати,
Коли вашу темну хату
Небо огорне серпом.
Чемно, Злато та Ірино,
Помоліться за родину –
За батьків, сестру і брата,
Діда, бабцю рідний край.
І в ліжка спішіть лягати,
Йде святий коня впрягати.
Вранці знайдете дарунок,
Що приніс вам Миколай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2014
Святий владико Миколаю із Патари.
Як жив у світі, добрі справи ти робив.
Не ждав, щоб звук подали в честь твою фанфари.
Про те, що робиш для людей, не голосив.
Як би не крився, правду в скрині не сховаєш.
Сьогодні знають всі добро твоїх грудей.
В твій день народження даруночків чекають.
Ти милосердя будиш, сієш між людей.
Засій же рясно. Хай любов серця полонить.
Хай бруд непотребом летить з душі в кювет.
Молись за нас, за тих, хто рідний край боронить,
За те, щоб Бог нам пишний миру дав букет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544722
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 18.12.2014
Пишу я. А, може, й не треба,
Думки мої – плід без насіння.
Зоря моя - в обручі неба.
Сліди закриваються тінню.
Слова мої пилом припали.
Даремно їх серце родило.
Нікому у душу не впали,
Не знесли обтяжені крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2014
Ранок розкрився білим лататтям
Із квітконіжки ночі-пітьми,
Що розлетілась зоряним шматтям
Поміж галактик за ворітьми
Світлої днини, світлої праці,
Світлого люду, світлих слідів.
І хоч не ждав він наших овацій,
Вінчик сплели йому із почуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544272
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.12.2014
Дерева вкрились бахромою
Сліпучо-білою такою.
Земля на себе в день морозний
Напнула шалик граціозно.
Немов люстерочкака, озера.
На них пускає сонця сфера
Проміння, золотом налите…
Повітря чисте, соковите.
Краса! Лягає мир у груди.
Та знаю, спокій цей не всюди.
На сході «Гради» шаленіють.
Сніги від крові багровіють.
І серце болями стискає,
І блякне світ, душа ридає.
Але ми вірим в поміч Бога.
За нами буде перемога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544257
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2014
Я знаю одне – треба жити з добром,
Вагітніти ним і родити.
Розбитій душі підпричалить паром,
Щоб смуток могла залишити.
Підноситься хтось у стрімкій висоті,
А хтось і горбка не здолає.
Кому дано більше в земному житті,
З того Господь більше спитає.
Робімо добро, президент і двірник,
Банкір і учитель у школі.
Байдужість знімімо і киньмо в смітник,
Хай зорями світіться долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
Стоїш ти під «Градом», солдате.
Під берцями - рідна земля.
За тебе хвилюється мати,
Кохана, знайомі і я.
Так гірко від того, що топче
Наш край окупанта нога.
Та вірю, ти вистоїш, хлопче.
І відсіч даси ворогам.
За тебе в щоденній молитві.
Ти в серці країни живеш.
В цій завуальованій битві
Ти шлях перемоги знайдеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543787
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.12.2014
Тепло розсіяло тумани.
Хоч грудень пів путі пробіг,
Мороз згубив і білий сніг.
Повітря свіжістю дурманить.
Трава місцями – оксамит,
Свіженька, мов зросла у травні.
Стопився лід, качки у плавні
Лягли, знайшли собі транзит.
Зчесало небо хмари з кіс,
Заблискало голубизною.
Заграло сонце жовтизною.
Згубив журливі думи ліс.
Краса думки бере в ясир.
Та пазлів деяких бракує.
Гармонію душі руйнує
Війна під брендом «мінський мир».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543732
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.12.2014
Роками Росія так хитро сітки виплітала,
Щоб наша свобода з них вирватись шансу не мала.
На нафту і газ (козир) їх підземелля багате.
Тож бійся, вкраїнцю. Свій гонор не смій проявляти.
Всі знають, що річка – приємна на дотик і тиха.
В ній рибки гуляють, не любить чинить вона лиха.
Але як весняні потоки із гір понесуться,
Заповнять річки – берегами, мостами проллються.
Отак з українцем. Живе, мов та пташка у гаю.
Але, як терпіння його ти наповниш до краю,
Тоді стережись, так закрутить – не зможеш спинити.
Тож краще нікому той сплячий вулкан не будити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543518
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2014
(між воїном АТО та його дівчиною)
- Як у тебе, мій любий, справи?
Чи важка там, на сході, служба?
- Все нормально, мій настрій бравий.
Тут у нас чоловіча дружба.
Що мені розповісти хочеш?
Вчасно йдеш ти до ліжка спати?
Знаю я, любиш до пів ночі
Свої вірші сумні писати.
- Так, пишу і читаю часто.
Наші зустрічі споминаю.
Бачу гриву твою хвилясту,
Хитрі очі – кольору гаю.
Повертайся живим, на Бога.
Хай не шкодить ворожа сила.
- Як здобудемо перемогу,
Повернуся додому, мила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543517
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2014
Ялини в лісі ріжуть хижі клішні.
Свят́а різдвяні – на поріг ногою.
А в мене знову клопоти торішні –
Самотність квилить чайкою морською.
Бурштин і перли у життя намисті
Так рідко висли і красою грали.
Все більше ржею висохлого листя
Гарячі груди доля укривала.
А ще в душі не висохли джерела.
А ще тремтить в очах жаринка віри.
Хоч п’є самотність роки, мов омела
З гілля тополі силоньки вампірить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
З тобою, солдате, мій вечір і ранок.
Молюся за тебе, за тих, хто у ранах.
Я в теплій кімнаті, а ти на морозі.
Я вільно гуляю, а ти у облозі.
Стоїш на посту. А довкола руїни.
Молюся за тебе. Ти син України.
Чекаю, щоб влада могла щось сказати.
Бо скільки то можна під «Градом» стояти?!
Ти мужній і чесний. Ти Неньку кохаєш.
У думах її на руках колихаєш.
Ти зробиш усе, щоби Матір устала,
Хоч смерть заглядає у очі кістлява.
Я вірю, я знаю, добро переможе.
Тримайся, кріпися, хай Бог допоможе.
Добра тобі, віри у будні і свята
Вертайся додому із миром, солдате!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543146
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.12.2014
Вже Новий рік готує вдих.
Від нього ждем чогось нового –
У небі шовку голубого
І сонця променів ясних.
Стомились вої воювать.
І ми – щоденно кровця ллється.
Хай новий рік нам усміхнеться,
Дарує миру благодать.
Вина наллємо. Годі змов.
І тост промовим урочисто:
- Хай стане край щасливим, чистим,
В серцях зацукриться любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543111
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 11.12.2014
Побіліло все навкруг –
Білий сад і білий луг,
Білі поле, гай і ліс,
Білі коси у беріз,
Що стоять собі в дворі,
Крутять диско дітворі.
Білий дах і білий став.
Білим кіт брунастий став,
Як побігав зранку (звик!)
Без пальта і черевик
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542908
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.12.2014
Крізь призму грошей ситий світ глядить.
Біда кричить – у нього сміх ковбасний.
Гадає, тітка смерть над ним не власна,
Бо гроші те, що біди віддалить.
Але не вічні ці безпечні дні.
До часу, поки гнів не покотився,
Байдужістю, жорстокістю не впився,
Ця сита наглість буде на коні.
Розплати час примчить, мов Прометей,
Хай тіло буде у шампані митись,
Душа втекти не зможе, відкупитись,
Котра не лилась миром із грудей!
Миро – пахуча освячена олійка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542888
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2014
Під тиском сніг рипить так дзвінко.
Бере дві ноти, але чисто.
Виходить радість із затінку,
Співає пісню бадьористо.
Холодний сніг такий на дотик,
Без кольору і аромату.
Та теплить душу, наче котик,
Котрий зайшов у нову хату.
Біленькі скрізь лежать сувої .
З них діти сніжки ліплять радо.
А десь на сході наші вої
Стоять засніжені під «Градом»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542606
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.12.2014
Посипав білий сніг із хмар
Свинцеволицих.
Кидає грудень щедро дар.
- Лови, землице!
І ловить, ловить! Біла вся,
Неначе гуска.
На ній мережана, нова
Пухова хустка.
І холод вже не б'є крильми.
Уже не лячно.
Несуться місяцю зими
Слова подячні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542405
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2014
Не знаю, чи прийде ота пора,
Коли мої уста твоїх торкнуться,
Вулканом з тіла почуття прорвуться,
Немов слова від потиску пера.
За оком-їжаком твоїм з брови –
Лелійна ніжність білою габою.
Під нею тіло пружиться струною,
Як тиша після пуготу сови.
Так хочеться без слів і без боїв
Дзиґарок твого серця чути вухом.
Та мрії, мабуть, розлетяться пухом.
Ну, а у сни прийдеш колись мої?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2014
Є ЛЮДИ
Є люди – небо.
Є люди – плити.
Є люди – світло.
Є люди – тьма.
Одних зустрінеш,
То хочеш жити.
А інші глянуть –
Тебе нема.
Є люди – м'ята,
А є кропива.
Є люди – море,
Є - каламуть.
Одні дарують
До лету крила.
А інші крила
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2014
Моя онученько маленька!
Промінчик сонця, цвіт весни!
Тобі бажаю я рости
І тішить рідних, тата, неньку,
Щодня нове щось пізнавати.
Бо в світі стільки є краси –
Лелечі крила, блиск роси,
Річок бурління, сніг пухнатий.
Рости на радість України.
Міць набирай із рік гірських.
Хай Бог дає добро у вдих
І шлях легкий, немов пір’їна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541835
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.12.2014