| Сторінки (2/161): | « | 1 2 | » |
нині
тікаю від тиші
ховаючись у звуках
шукаючи нішу
де присутність у вухах
чужих голосів
є доказом несамоти...
а згодом
у рекурсі часів
я зажадаю звуки чистоти
прозорість тиші
і прозріваючи згадаю
Той голос вишній
я пам`ятаю -
весь світ у захваті
безмовно приголомшений
завмер у злагоді
і я ще до народження
вчуваю непорушні
звуки рая
що у душу
тишиною
промовляють...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381726
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2012
Вікно. Холодний пил шляхів безсніжних
спадає сірістю на скло.
І небосхил завив ще голосніше,
неначе звірістю кубло.
Прийшла зима. Морозно ранком дише,
лише без снігу за вікном.
Підрамок новизною свіжо блище,
сіріє грунтом полотно.
Тож я візьму білило мастихіном,
пастозно накидаю тло.
Ескізно намалюю, з білим снігом,
морозну, сніжну зиму-клон...
Протер я скло, оковане багетом.
і рамку срібного витка.
Тепер в неволі, разом із поетом,
зимова бранка сірого вікна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380775
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.11.2012
Я сином безпутним вертався додому,
наганяючи сльози на чужих матерів.
Зрадливий жінкам присягався потому,
лицемірною прозою мужів-бунтарів.
Дописана п`єса, банальні всі ролі -
опальний коханець і невідомий поет.
Солдат безвідмовний баталій без крові,
патріот невимовний, як умовний багнет.
Моя квінтесенція. Заключна частина.
Життя не застигне - вислизає прудке.
Секунди і терції, та мабуть ще встигну,
ще будуть овації і квітів букет.
Годинника стрілки впинаються в серце.
Невпинно дописую завершальний свій акт.
Шукаю ще сенси, вже по інерції,
і жду за кулісами на довічний контракт.
Де масок не треба, все честно без гриму.
Де поденна оплата - справедливий тариф.
Де героям на сцені, суфлером незримим,
підкажуть пораду що добро, а що гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379558
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2012
Ніч без зірок,
день непочатий.
Світло свічок.
Боже!
Дай знати
хто я такий.
Навіщо молюсь?
Духом слабкий -
однак помилюсь.
Тисячу літ
збираю гріхи.
Бачу Твій слід -
не взрію шляхи.
Хто я такий?
Тисячу рОків
все навпаки -
замість пророків
в нас крамарі.
Твій хліб і вино -
крам вівтарів.
У храмах давно
лиш на святА.
Ми в них жебраки
ради Христа.
Чому я такий?
Скарб до кишень,
харчів досхочу.
Криюсь удень,
ночами кричу.
Треба щоки? -
підставлю свою.
Хто я такий?
- Та, в черзі стою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2012
Болото...Волога утроба.
Стежини кошлаті вужами.
Я хочу топтати до гроба
Ці тропи поміж комишами.
Блукати узбіччям по глині,
Чалапати небом в калюжах.
Зліпити ізнову, невинну
І вільно мандруючу душу.
Сорока до строку скрекоче
Із помахом чорним крилатим.
Зигзагом у зламі пророчить
про зиму, про кригу і грати.
Навіщо віщуєш так птиця?
Весною зигзиця кувала -
Що воля моя, як вдовиця,
Вже долю в вінець цілувала.
А ти мені знову пророчиш,
Що воля весною настане.
І вістку печальну скрекочеш,
Що зиму я буду в кайданах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376656
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2012
Ще скрапує осінь дощами.
Падолист вирує щомить.
Чи хто знає
буде що з нами,
Коли листя останнє злетить?
Збери пелюстки хризантеми,
Молодого вина я наллю,
Залишимо клопіт щоденний
І присядемо біля вогню.
Розмови не треба словами,
Це питання в очах вже бринить:
- Чи ти знаєш,
що буде з нами
У той день, як вогонь догорить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376117
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.11.2012
Точку повернення
нами перейдено
і відступати
запізно.
Тілам у обіймах
і з кроками в ритмах
у путах буде
затісно.
Ми вістрями ритму
станцюємо битву -
лезами підемо
в танець.
У нашому танго
будеш ти янголом
я ще диявола
бранець.
Темними нетрями
кроки в перетині
тенета розітнемо
враз.
Звабою спіймані
Танго обірване -
танець в обіймах
погас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2012
О, як я мріяв всю дорогу -
про теплий дотик твого тіла,
відчути аромат вологи,
яка інтимно запашіла...
Язик і губи в насолоді...
І пальці стали у пригоді -
нарешті я тебе тримаю
моя маленька
чашка чаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2012
У тебе постійно усе драматично -
заклинило в дверях замок,
і дзвоник, в чеканні такий мелодичний,
у спогадах мрійно замовк...
Середньовіччя своє
малювала пастеллю -
був зАмок високий
і лицар блискучий.
І амури ширяючи
під білою стелею
коханням влучали
у серце жагуче.
Перехнябилась вішалка, понурені речі,
скиглить побляклий паркет.
Шпалери сповзають додолу приречено,
крапає кран і рипить табурет...
Середньовіччя твоє
неминуче настало,
швиргАючи пилом
амурних орбіт,
Штукатурка посипалась
і зник постоялець -
лицар
нездатний до ремонтних робіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2012
Сидячи на підлозі
спиною відчуваючи
холод стіни
в знемозі
до крові кусаючи
губи німі
повітрям озвученим
наповнюєш груди
ковтаючи серцем
біль неприручений
що батогом амплітуди
озветься
розмахнеться
і лясне
прицільно
відверто
між ребра...
Цвяхи завчасно
воском натерто,
заплачено требу.
Життя не дивуючись
ставить питання,
заглядуючи в очі:
- Біль рецидивуючий...
Пролонгування
задіяти хочеш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369903
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2012
Старенький програвач у блюзовій судомі,
де соул в унісоні з вініловим шуршанням,
і з шерехтінням хвиль - накрили нас у домі,
і шарпає платівку про море і кохання.
Його звукознімач затримався в подряпинах -
у сотий раз вишкрябує чиєсь чуже "люблю".
Вінілова спіраль вже часом тяжко зранена,
вертає нас у нескінченний соул-блюз.
Ми сперечаємось - чи голку зрушить далі,
бо нам так лячно дослухати платівку.
Чи будемо в любові ми в кінці спіралі,
коли ущухне мелодія нашої мандрівки?
Ти не звертай уваги на подряпини,
платівка все-таки дограє чорний блюз,
а поки вона рани нам роз`ятрює -
я сотні раз у тебе ще влюблюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2012
В кутку у кріслі, в темноті,
Тремтливо палиш сигарету.
Згасає вогник... То знову миготить.
Ти журно згадуєш прикмету -
Напевно він! Сумує за тобою -
Ти млосно гонор свій втішаєш.
І лестиш долі ворожбою,
Допивши каву з кексом "Шаєш".
Розложиш карти, гороскопи
І приворотні зілля запашні,
І замовлянь напишеш стопи,
Врахуєш числа, згадаєш сни.
Все промовляє - буде твій!
Задій сьогодні свої чари -
Спокуса звабить Водолія...
І зійдуть з серця, всі печалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368460
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.10.2012
Ця зустріч раптова -
просто присісти.
Давня знайома.
Напій ігристий.
Бокали тримаємо,
на рівні обличчя.
На грані ми граємо
сміючись і хмеліючи.
Погляд примружений,
крізь призму повітря.
Дружба порушена -
ми в стані новітньому.
Штам в атмосфері
мікробів кохання -
реальність матерії.
Спокуси пізнання...
ковток за ковтком.
Бажання бацили,
спіраллю витком,
нас охопили.
В минулому часі
нас не існує -
вже біомаса
функціонує...
І вже непотрібно
нам діалогу
бокали в надриві
впадуть на підлогу.
І вщент, до останку,
не встигаючи впасти -
всі грані в уламки...
І їх вже не скласти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2012
Дощ,
по той бік скла,
настирно, без упину,
зриваючись то в шквал,
то вже через хвилину
печально шелестить,
тереблячи осінній лист.
В його прощальну мить,
наводить сивий блиск
і після омовіння
журливо прошепоче
про вільні і невільні...
Сльозами землю змочить,
дахи, асфальт омиє,
заплаче над всім містом,
і сірим саваном покриє
скорботно та імлисто.
Тужливо пустить за водою
минулі радощі і болі,
і піде далі
невтішною ходою -
...у неба сліз
для нас
доволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012
Ще крок ступить - і край,
але обрив то, ще не прірва.
Ти, Боже, зачекай,
іще неповна моя міра.
Стою на кручі, розкинув руки
і тіло наче хрест,
душа розіп`ята у муках
вже хоче до небес.
А тіло проситься на землю,
пройтися срібною росою.
Знайти води джерельної,
впиватись Божою красою.
Отари гнать, у степ, під вечір,
підсмажить з сіллю скибку хліба,
і пить вино, і їсти сир овечий
під чорним небом, де зорі в німбах.
І там угледіть ту зорю,
коли Син Божий народився...
Та все не так, я тут стою -
тоді я Богу не згодився.
І зараз Боже, зачекай.
Гріхи свої я знаю.
Куди подамся? Не гукай.
Давай на потім, як з людьми владнаю.
Нехай до строку не згасне зірка
Я до людей зійду із кручі
а там хай судять своєю міркою
Я винен всім і суд цей неминучий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367785
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2012
На зупинці, в чеканні,
свій недопалок сну,
у міському світанні
остаточно струсну.
І двірник нецензурно
мене обмете.
Я на вигляд культурний,
але алібі де?
Під ногами у мене,
на зупинці, сміття.
Ну не п`ю я портвейну,
хоч китайське взуття.
Не ширяюсь шприцами,
та й ночую я дома.
Не дружу з пацанами,
і люблю без кондому.
Не жую. Не палю.
Не вживаю насіння.
Із пластмаси не п`ю.
І я маю сумління.
Зиркнув, ще раз, двірник
на мене спідлоба -
Вас би всіх на смітник,
бери вас хвороба!...
Я поїхав.
А він ще, з лопатою,
по дорозі ходив -
зішкрібав там, плескатих,
собак і котів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367774
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 30.09.2012
Пташиний спів і шепіт листя -
природи звуки благовісні.
Живуть птахи, дерева, трави -
мети нема, живуть без правил.
Піти в ніщо не мають страху,
людина лиш боїться краху.
Кінець життя у смерті бачить
І кожен день її як в матчі -
біжить, стрибає у гонитві,
де буде приз тому хто спритний.
Де так вагома перемога,
неначе "Старт!" було у Бога.
І ти із номером, хоч рачки,
Рахуєш метри ніби датчик.
Потрібно швидше, більше, довше -
тут правлять числа, цифри, гроші.
А марафон коли закінчиш -
надгробок кубком, ось і фініш.
Під звуки трауру врочистих,
пташиний спів і шепіт листя -
дерев коріння вросте у мене
в моє єство, вже - незчисленне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367202
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.09.2012
Ти любиш грати сірниками,
при мерехтінні нічної лампи.
Складати тайні криптограми.
Палити їх, ламати навпіл.
Тримати вогник до кінця,
а потім дмухати на пальці.
Допити каву до денця,
де гущина пророчої субстанції
тобі віщує самотні будні,
холодне сяйво Водолія.
І день у день твоє майбутнє,
як той сірник в руках зотліє...
Чи вже спалити все дотла,
що ледь жевріє блідим тлінням.
Але минуле, чорне як зола,
бруднити буде твоє сумління...
В твоїм єстві палка пожежа,
і навіть погляд обпіка,
і знов в твоїй руці, бентежній,
самотній вогник сірника...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2012
Чорний вітер віє білим.
Білим полем, небом чорним,
шляхом запізнілим,
в часі ілюзорнім
я іду ще по дорозі.
Чи по полю вже на волі?
Зрозуміти тут не в змозі
в сніговій нічній сваволі.
На шляху чи на узбіччі?
Я дійшов чи вже не встиг?
Чи цей путь мій буде вічним?
Все застигло, вітер стих.
Сяють зорі переможно
і байдуже світить повня.
Є тут хто, крім Тебе Боже?
Неозорість і безмов'я.
Хоч не сам - з Тобою, схоже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366975
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2012
Попереджаю: - Не пишу віршів.
- Даю поради. Читаю лекції.
Хоч не досяг педагогічних вершин:
- Даю уроки статевої селекції.
Приватно пишу реферати
про сучасні злети мистецтва.
Провожу з жінками дебати.
Наочні прийоми кокетства.
Створюю причини депресій.
Ідеалізую пороки і вади.
Вивожу шляхами дигресій.
Тлумачу філософські шаради.
Міняю світогляд.
Зламаю устої.
Посію зерно.
Обрізаю коріння.
Завожу в тривалі запої.
Розкидаю і збираю каміння.
Добрими намірами мощу тротуари
Супровід з комфортом у пекло.
Кожній тварі знахожу пару.
Гарантую в суїциді безпеку
Продаю відчуття кліничної смерті,
безмежної туги і божевілля.
Скуповую зброю для милосердя,
набої добра для Егопідпілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2012
Растаял день в ночи,
Зажглись гирлянды автострад.
И звёзд холодные лучи,
Как твой последний взгляд,
Не отпускают ни на миг,
Зовут в ту ночь назад.
Весь мир тогда притих,
Как будто-бы исчез.
И только две звезды в окне,
Как предсказание небес,
мерцали тайно в вышине.
И я шептал тебе слова
Похожие на песню,
И как впервые целовал,
И нам казалось будем вместе,
Как две звезды в одном окне.
И эта ночь замрёт на месте,
Как наши тени на стене.
Но всё ушло в воспоминанья,
Лишь две звезды как взгляд в упор,
И высшей мерой наказанья
Их молчаливый мне укор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2012
Там десь струмочок, рівчаком,
Тихенько плине у ріку.
І я, маленьким хлопчаком,
Ліплю кораблик із піску.
І так я хочу, і так я вірю,
Що мій кораблик попливе,
І що його підхоплять хвилі,
Туди де казка оживе.
Тоді було все так красиво,
І мої мрії, і все навколо,
Вітрила білі, і хвилі сині,
І берег цей, увесь квітковий.
І я наївне, мале хлоп`я
Усе чекав, і мав надію...
Але піщаним кораблям
Лишатися у мріях.
Вітрила - в шмаття розірвали.
Де були квіти - пасовище.
Кораблик - хвилі зруйнували,
І мрії всі на кладовищі.
Лише маленький бугорок
Залишив час від корабля,
І душить в горлі вже клубок...
Невже залишу це і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366647
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2012
Ми з тобою приречені
на демонтаж почуттів
до уживаних речень
до почутих вже слів
їм не бути гранітами
роздроблені вщент
і дряпають літери
зачерствілим натще
запорошені очі
і з піском на зубах
безсловесно скрегочем
перемелимо в прах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366580
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2012
із репертуару гурту "Лівий берег"
Є в житті шляхів багато,
Лиш одна дорога в Храм,
Це свята Любов до брата,
Дорога Віри і Добра.
Спаси Боже, наші душі,
Від рабів ідей.
Із болота зла, на сушу
Виведи людей.
Все життя блукати нам,
Перейти весь світ,
Лиш одна дорога в Храм -
Божий Заповіт.
1991 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366253
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2012
Настане день, повір мій друже,
Покине смуток твою душу.
Минулих днів забудеш болі,
Якими ночі божеволів.
І світ холодний, знавіснілий
Зігріє сонце навесні нам.
І ти побачиш, старий друже,
Коли тепло розгонить стужу,
Коли сповна відчиниш вікна -
Настане час і все розквітне.
Не буде горя із журбою -
Про це ми мріяли з тобою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2012
Не повертайтесь до життя анфас -
Спідлоба погляд і стійка в профіль.
Хай зловтішається воно із вас
Єхидством буденних філософій.
На штурхани буття - ваш контрудар,
Щоб мали право сказати - квити.
Кулак затисніть, як сталевий шар,
Бодай до крові він буде збитий.
Рукою іншою пишіть вірші,
Тримайте пензель і акварелі,
Як меч і панцир вашої душі,
У битві на другій паралелі.
Наполовину в шрамах і синцях,
На пів-обличчя вже лютий вищир.
Всі бачать вас - відважного бійця,
Ніхто не знає який ви інший.
Не повертайтесь до життя анфас,
А боком, де хижа половина.
Цей світ облудний і безжальний фарс,
Де у двобої
виграє
тварина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366169
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2012
Осінь листя фарбувала,
Макіяжем дивувала.
Вередлива і уперта,
Вона вбралася так пишно,
Так бажала, а не вийшло,
Хоч і натяк був відвертий.
Я ж уваги не звертав,
В мене й так багато справ -
У житті шукати сенс.
І жбурляла Осінь листя,
Так ажурно і барвисто,
Танцювавши свій стрипденс.
Серед міста закружляла,
Ця руденька Осінь-краля,
А я й оком не повів.
Літом бабиним чарує,
Павутинням все гаптує,
А я сліпо йду в прорив.
Осінь кинулась вмовляти,
Дратівливо залицятись.
Я ж не маю ні хвилинки.
- Хоч на мить, ти зупинися!
Б`є на жалість, як актриса
І в очах уже сльозинки.
Осінь схлипує дощами,
Я відскіпався віршами -
Заощадив трохи часу.
Ці дощі така халепа,
Не встигаєш куди треба
І на Осінь нема спасу.
Тихо хлюпа по калюжах,
Дошкуляє осоружно
І бреде кудись невтішна.
Фарби змилися дощами,
Осінь зла вже до нестями.
І до мене холодніша.
Та вже й снігом невловимо
Сипле доля невмолимо
І вже Осінь трохи сива.
Буркотить щось про морози,
Про якісь метаморфози:
- Я ж була
колись
красива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2012
Є різна доля у речей:
Одні - стають нам не потрібні,
А інших за примхою людей,
Коли дістане скрута, злидні -
Несуть в ломбард, в комісіонку.
Біда збирає свій трофей -
Життям торгують по дисконту,
Щоб не потрапить на смітник -
Посланням археологам в майбутнє.
А решти, зовсім слід ізник -
Поглинув час їх всемогутній.
Але є речі обрані судьбою -
В музеях, на лаві свідків,
В суді перед сучасною добою -
Епох пройдешніх зібрані уривки.
Володарів портрети.
Пергаменту сувої.
Історії уроки - не вивчені помилки.
Тут все розкладене, підписане -
Таблички, ярлики,
Всьому поставлені оцінки,
Героям
Та прапорам повислим.
Є - інша доля у речей:
Вони в салонах антикварів.
І вартість їх - у кількості грошей,
Та стану і вигляду товарів.
Тут канделябри для свічей,
На шафі в стилі "Бідермеєр" -
Колись світили польскій пані...
Скарби й монети всіх імперій.
Намисто, брошки, персні філігранні
Виблискує каміння та перла біжутерій -
Хтось дарував своїм коханим.
У кольорі екрю - французький будуар:
Мадам любила шампанське і гламур.
Індійський столик, шовковий муар
І порцеляновий, із Мейсена, амур.
А ось із нашого життя:
На полицях є Ленін, Сталін -
Їх копійчані праці та дороге лиття.
Тут нагороди бойові і трудові медалі -
Батьківські піт і кров зникає в забуття.
А поряд глечики, макітри і тарілі,
Рушник та вишиванки із села,
З пустих хатин осиротілих -
Естетів будуть звеселять.
На стінах шаблі поржавілі,
Пістолі з кремневим замком -
Козацький дух запліснявілий.
А ось онук, бабусині ікони,
Приніс, бо "ширки" вже нема.
І дивляться нам в очі -
Спас Нерукотворний
І Пресвятая Богородиця, німа,
І ангел закривається крилом.
Товар на торг перехрестили...
Вся Україна тут під склом.
Стоїть ціна... Аванс вже проплатили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365654
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.09.2012
Залишив купе -
ковтнути повітря.
Прокурений тамбур,
байдужі обличчя.
Зірвати стоп-кран?
Розчинитись у вітрі?
Бажання на вічність
зійти на узбіччя.
Квиток у кишені -
маршрут до кінця.
Чекають в купе
колеги та друзі,
дружини і діти -
усі на місцях.
Справи, борги -
які тут ілюзії?
Вказано місце.
Потяг за розкладом.
Все по хвилинам.
Світлофор.
Перехрестя.
Хочу зійти,
а поїзд все мимо.
Рух визначають
знаки із жесті.
Ритм задають -
колеса та рельси.
Диспетчер керує
і є провідник.
Маршрут накатали
без жодної версії.
Графік сховали
і зник путівник...
Гаразд, у купе...
До кінцевої...
Тут зАтишок,
тЕпло,
комфорт.
Попутники рідні.
Далекі й місцеві.
Розмови.
Проблеми.
Коньяк.
Бутерброд.
Я вже звикаю...
Мрії зникають
за горизонтом, зашторені склом.
Я їх покинув...
За це ж не карають?
Розплата - лише ремесло.
І тут провідник - погляд крізь скельця:
Готуйтесь, бажали зупинки -
Будь ласка!
Зупинка вашого серця.
Недовго…
Всього дві хвилинки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365653
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2012
У відчаї впав,
і гірко заплакав,
і пальці до крові
об землю я здер.
Краще я голову
поклав би на плаху,
ніж пресмикатись
безсилим, як черв.
І я одинокий
волаю в пустелі,
крізь сльози кричу,
молюсь я до неба.
Молитви і сльози
неначе до стелі,
бо жертви безсилих
нікому не треба.
І я відчуваю,
що це все -
даремно,
бо тіло моє -
вже стало труною,
де доля моя,
потвора химерна,
творіння моє
і похована мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365332
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2012
Відчинене вікно.
На підвіконні, хліба, крихти.
Ти підсипаєш, ще зерно
і дослухаєшся до ліфта.
Самотній голуб прилітає,
пожива є, і він воркує,
а ліфт чужих все піднімає -
самотній вечір пророкує.
І білий голуб, як провісник,
сідає ангелом на плечі.
В твоїй кімнаті крилам тісно,
але радієш, як предтечі.
Лунає сміх, такий дитячий,
схиляєш голову до крил.
Вуста наповнюєш, тремтячі -
вологу, щоб із них вхопив.
Стріпнулись крила. Переполох.
І клекіт в грудях голубиних.
Затісно ангелу удвох,
з твоїм гріхом, хоч і єдиним.
Крадеш у долі, як з долоні,
гріховні крихти - мить кохання.
Лиш дві години в унісоні -
любов і ти... і знов чекання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2012
смотрю на серые стены
ловлю солнечный блик
спрошу зелёные вены
это вечность или всего лишь миг
она уйдёт раньше
чем капли нашей любви
её не поймают бинты
белые полосы рваной постели
это счастье солнечный зайчик
его присутствием ты тоже отмечена
это наверное что-то значит
если ты здесь и ты моя женщина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2012
Іще не існує
цей ранок -
у тиші світанок
танок починає
із тінню.
І ніжно цілує
промінням
примружені
вії твої.
Вуста
він повільно обвіє
і щічку
теплом він торкне,
спокушений тілом
ковтне
ароматний
запах
ванілі.
І я,
ще досі сп`янілий
шепочу
на вушко
дбайливо -
Ще рано,
спи моя мила.
Хай ранок
буде ласкавим,
а я приготую
нам каву
і круасани з ваніллю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2012
Від твоєї вроди божеволіли,
ліпила відданих рабів.
Ти бавилась чужими долями,
тепер зі мною граєш у двобій.
- Колись любив...- як пом`янула.
Шепочеш - Ліпше не було,
Давай повернемось в минуле...
- Звучить банально, як шаблон.
Тебе любив, а вибрав волю,
бо лиш себе любила ти.
Була принцеса пергідролю,
тепер із трону довелось зійти.
Ти промовляєш лагідно і тихо,
плазуєш звабою у душу.
Для тебе я не просто втіха?
Вважаєш вірити в це мушу?
Ти не принцеса в вигнанні.
Тобі не взять мій бастіон.
Хоч я й не принц на білому коні,
Але мадам, оферта Ваша - моветон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365005
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.09.2012
"Чого не лікують ліки, то лікує залізо, що не лікує залізо,
те лікує вогонь, а чого вогонь не виліковує,
то повинно вважати невиліковним."
Гіппократ
Дощ холодним лезом
Блисне із небес
І сталева фреза
Розітне абсцес.
Зло з душі - у небо,
З неба рине гноєм.
Нам ковчег не треба -
Випливем без Ноя.
Марна ця негода -
Людство вже не тоне.
Відійшли всі вОди -
А народ все стогне.
Зло навколо сіють,
СІм'я - легіони.
Нам тепер месія
Шлюха з Вавилону.
Мантія багрова,
Кров святих у чаші,
І Содом з Гоморою
нашу владу лащать.
Злодії на троні,
А князі у блуді,
І народ в поклоні
Хаму та приблуді.
Всі шукають перли,
Риються у гної.
Вавилонське стерво -
Мовна паранойя...
Меч палає лезом,
Сяє в небесах,
Вавилонський безум -
Лиш в огні щеза...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364951
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.09.2012
із репертуару гурту "ЛІВИЙ БЕРЕГ"
Слід... пам`ять злих минулих бід.
Пам`ять юності життя.
Чи здолає правда світ?
Без вогню нема тепла...
Я пустив на плив човна,
попливу де правди світ.
Світ - бачиш лицар твій лежить,
він ішов і не дійшов,
а вода тече, біжить.
Як пізнати себе і всіх.
Де вже мій останній гріх?
То чому ж ріка мовчить...
І сплили кораблі наче роки мої,
і здається мені, що мене вже нема.
Ради чого пливу, загубив не знайду,
загубив назавжди, слід сховала вода.
Жаль, що було не повернеш.
Броду в річці не знайти.
І здається не живеш,
бо зникають всі сліди.
Зникли марива вогні,
загубила мене ніч...
Що ж, поки я іще живий,
я ще зможу допливти
не сплюндрований людьми.
Але в річці дна нема...
Хто тоді мене здолав?
Хто зі мною допливе?
І сплили кораблі наче роки мої,
і здається мені, що мене вже нема.
Ради чого пливу, загубив не знайду,
загубив назавжди, слід сховала вода.
м.Прилуки 1993р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364691
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 17.09.2012
Ми зустрілися раптово
Засвітились твої очі.
Не ладналася розмова -
Ще минуле кровоточить.
Сподівання ятрить душу
і ятріє погляд твій
Спогад лише біль порушив
збігом давніх аритмій.
Тінь забутого кохання
Промайнула поміж нами.
Роки марного чекання
Залишили в серці рани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2012
Зимова арія уже закінчена
і диригент показує абшлаг.
Але Зима
прощається не ввічливо -
у дисонансі каденція пішла.
Вже флейта-пікколо висвистує,
а тУба басом, ще вітер дме.
Весна благає - "а прима віста",
і чути скрипку "флебіле".
Але ж Зима -
скандальна примадонна,
останні ноти здіймає в завірюху.
Кларнет, в дуеті із тромбоном,
хихочуть єхидно із старухи
Там барабан -
бурмоче щось про бабу.
Тут тарілкИ -
пліткують і міддю червоніють.
Лише терпляче, похилий лабух
чекає чергу в поліфонії.
Партер нервує,
в лібретто заглядає:
Чому на сцені Весни нема?
ЇЇ сопрано вже зал чекає...
В завісу чіпляється Зима...
І все-таки даремні ці пасажі -
Художники змінили декорації.
Весна виходить.
Оркестр заграв адажіо.
Сьогодні слава їй!
Бравіссімо!
Овації...
Примхлива публіка зрадила Зимі.
Тепер Весна - в театрі юна прима.
А потім стане Літо - візаві.
А там і Осінь у Літа за плечима...
16.03.2012р.
Музичні терміни:
Абшлаг - жест закінчення
Дисонас - не гармонійне поєднання звуків
Каденція - гармонічна кінцева частина музичного твору
А прима віста - виконується з листа, без підготовки
Флебіле - жалібно
Лібретто - літературна основа музичного твору
сопрано - найвищий жіночий голос
пасажі - невеликі музичні фрази із швидким чергуванням нот
лабух (сленг) - музикант
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2012
Постукає вітер тобі по вікну,
і сніг теж загляне,
до скла аж прилипне.
ТИ -
у душІ чекаєш весну,
там де осінь навіть у липні.
ВІН -
поряд сьогодні, - з тобою.
Сльозами з очей тане сум:
- Зустрінемось цією весною? -
твою мрію уста вознесуть.
А він прошепоче:
- Кохаю...
Долі сплелися тілами в обіймах...
Буря шалена вже затихає
і ніч пригортає
непійманих...
У НЕЇ -
розпачем дим виїдає очі.
Коньяк допиває...
Зім`ята пачка...
Життя уповільнене цієї ночі -
Чекаєш знову -
вільна?... одиначка?...
І ось лунає дзвоник,
в прокуреній кімнаті:
- Прости. Затримався.
Кохаю...
І стрілка знову
кружляє в циферблаті,
де кожен на свою
весну чекає.
14.03.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2012
доводиться бути щасливими
до відправлення потягу
блукаючи вокзальними нетрями
прощаючись завжди квапливо
напуваючись перонного протягу
залишаючись впертими
доводиться бути коханими
доводячи до розладу
відчуття логічності
вдивляючись у задані плани
ігноруючи розклади
нетактовної вічності
доводиться жити постійно
не вникаючи в логос
невідомого вісника
і квиток роздивляючись пильно
почути уголос:
- Вже час, до перевізника...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364278
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2012
Давай втечемо з цього міста,
де ми в цейтноті серед стін,
де гра іде на тротуарних плитах
серед чужих, безкрилих спин.
Давай втечемо з цього міста,
де не впізнать хто манекен,
у віддзеркаллі цих вітрин -
чи я, чи той на глянці супермен.
Давай втечемо з цього міста,
бо це вже цвинтар наших мрій,
і ми на інших вже так схожі,
що я гублю тебе в юрмі,
серед байдужих перехожих,
Давай втечемо з цього міста,
де ми йдемо крізь розчин звуків,
як крізь асфальт росте трава,
і я шукаю твої руки,
і ледь ловлю твої слова:
"Давай втечемо..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2012
Тисячодення
випите до дна.
На закуску смуток,
зі скрипом на зубах.
Нарахована
долею ціна
і не буде знижки
навіть у мольбах.
Все...
Кохання
ставлять на торги.
Я програв,
платити нічим,
любов забрали
за борги...
А давали
гарантію
навічно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2012
Світу окраса - країна,
Вітчизна моя - Джиб[b]у[/b]ті!
Завжди для мене єдина!
Була вона! Є! Їй бути!
Мова її, як олива,
Ллється єлеєм на душу.
З Маскальського краю лине,
В Холх[b]о[/b]лі, м[b]а[/b]нграми Муша.
Пісня її мелодійна,
Таланти у нас вокальні.
Земля така благодійна,
Що думи ростуть на пальмах.
Буяє в лузі драцена
Вічнозеленим розмаєм.
Кохаю тебе страшенно,
Та всі ми тебе кохаєм!
Любо нам небо синеньке
І жовті піски гарячі.
Твій герб усім вороженькам
у дупу вилами наче.
Світу окраса - країна,
Вітчизна моя - ДжибУті!
Завжди для мене єдина!
Була вона!
Є!
Їй бути!
___________________
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B6%D0%B8%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%96
http://wikimapia.org/1772071/Maskali-Island
"думи на пальмах" - http://vseslova.com.ua/word/%D0%94%D1%83%D0%BC%D0%B8-%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0-34296u
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364006
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 14.09.2012
11 вересня - День Народження Гранчастого Стакана,
Вітаю хто не байдужий!!!
Стакан гранчастий
до половини - повний чи пустий?
Тут філософія невчасна
бери і просто пий.
А як відчиняться всі чакри,
багатогранність форми осягнеш,
то сутність змісту визначати,
дуалістична єдність, ще раз підштовхне.
І хай там, що нам не говорять,
про специфічність нашої уяви,
ти свій розширивши світогляд
пізнаєш істину і сутність явищ.
Що є первинним - матерія чи дух?
Спочатку Слово чи космічна ткань?
І щоб цей спір нарешті вщух,
свою ідею-фікс, іще раз устакань.
Кінець теоріям, сентенціям безглуздя -
цей силогізм навіки нерухомий,
ти донеси цю аксиому людям,
що істина одна, але в багатогранній формі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363504
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.09.2012
Сонце лягає за чорними гілками,
небо ковтає червоне вино,
місто приваблює жовтими вікнами -
це ніч починає еротичне кіно.
День пожирає залишки ночі,
у небі повісилось бліде світило,
ранок у вікна зловісно скрегоче -
це день починає жахливий свій триллер.
День достає - крутить по колу,
ніч не врятує - доза мала,
життя не дарує шансу нікому,
бо нас всеодно поглинає земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363271
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.09.2012
Я на війні
вбиваю дні,
а ввечері ховаю,
загиблі мрії,
омиваю.
Стопарик п`ю
за упокій
і відступаю
в сон в`язкий.
Там я тікаю,
чіпляю сушу,
а з місця все
ніяк не зрушу.
Стріляв у мрії,
вбивав кохання,
атаки безнадії
і безіменні поховання.
Примари мрій
в щоденних струпах,
а завтра в бій,
і знову трупи,
лише міняється
мішень.
Так день-у-день
я цвинтар свій лаштую
і пам`ять на хресті катую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2012
Я п'ю один.
Солодке і терпке,
але таке п`янке,
ігристе з усіх вин -
я п`ю любов.
В похміллі самотніх післямов,
З тобою разом, або ні -
я все одно з любов`ю поряд.
Спливають в пам'яті ті дні
і твій грайливий погляд.
Я п`ю один.
І пізнаю ту істину в вині -
уже не буде тих годин,
коли твоя рука
торкається плеча...
Вина лиш два ковтка
і дві вини в бокал на двох.
Так млосно догора свіча...
І ми не знаєм,
що це наш
епілог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2012
...ще Літо царює
Літо схилилось, конає на троні.
Куняє в пишнОті старий імператор.
Останній бенкет у знаті придворній,
Плітки павутинням ширяють заклято.
І смерть імператора, вже не сенсація -
Астролог придворний зірки врахував.
Еліта воркує про шлях еміграцій,
Серед плебеїв назріває хула.
У них ще жнива, збирають плоди,
Бо скоро Зима накладе контрибуцію
І білим терором, снігової орди,
ПрОйде імперієй для екзекуції...
Ще Літо царює - вимага етикет,
А Час вже лаштує сокиру і плаху,
Шикує шеренги золотих еполет.
Смерть імператору! ...Не уникнути краху.
І бризне кривавим на крони дерев...
І коронують Осінь-принцесу:
- Vivat їй!
Porfirogeneta krew!
Для неї,
Багрянородної
- меса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2012
Птаху щастя не спіймала -
Печаль-птаха на руках.
Журби плаття одягала
І бродила по лугах.
Все шукала квіт надії...
Трави тихо прошептали -
Ти посій навкруги мрії,
Бережи, щоб не топтали.
Печаль-птаху відпусти,
І зніми свою журбу.
Перестань людей клясти
І прости - людську ганьбу.
Непомітно навесні,
Між твоєю суєтою,
Квіт надії зарясніє
У сріблястім травостою.
У сорочці, у квітчастій,
У долоні мрії жменька,
Погукай тихенько щастя -
Прилетить. Повір, рідненька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2012
з репертуару гурту "ЛІВИЙ БЕРЕГ"
Тягучі будні тягнуть вниз.
Життя як мідний дріб`язок,
А я так хочу в чисту вись,
До золотих дістать зірок.
Хотів над брудом бути вище,
Злетіти в небо бунтарем.
Але ланцюг гріхів колишніх
Мене тримає тягарем.
Розправляйтесь мої крила,
прагну в небо я злетіть.
Подай, Боже, мені сили
Бути вільним хоч на мить.
Але не став я знов байдужим,
Я лиш сьогодні не злетів.
Не плазувать в багнюці вужем -
Тому хто волі захотів.
Іще не час , немає сили,
ще недосяжна височінь.
Але окріпне моє тіло
і я покину грішну тінь.
Розправляйтесь мої крила,
прагну в небо я злетіть.
Подай, Боже, мені сили
Бути вільним хоч на мить.
1991р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2012
Спочатку була "Песня моего друга" музика Оскара Фельцмана, слова Лева Ошаніна, у виконанні Марка Бернеса. Пафосна з нинішніх позицій, але звичайний позитив для будівників комунізму тих часів. А потім з`явилася пародія - "А кто я есть - простой советский парень". З кількома варіантами тексту, які змінювалися згідно часу, аж до розпаду СРСР. Пропоную свій варіант - згідно українських реалій. Нажаль не зміг записати у студії, всі місцеві музиканти на заробітках у південних ресторанах.Теж реалії нашого часу. P.S. До чесних, порядних народних депутатів, цей текст не має ніякого відношення.
Стоять палаци, стоять базари,
І супермаркети мої,
Заводи-фабрики мої
І ще земельки прикроїв.
приспів рос.мовою:
А без меня, а без меня,
И вам бы, что-нибудь досталось,
И мне б обидно очень стало,
Что это было б без меня,
И мы немного постреляли,
Чтоб это было для меня.
А де живу я - живу я в Конча-Заспі,
Проста хатинка замала,
Дала держава для житла,
Поки не нарубав бабла.
А без меня, а без меня,
Жена профессором не стала б,
А дочка бы в Кембридж непопала,
И за сынком тюрьма б скучала.
А що я їм - а їм я осетрину,
У мене є своя ріка
І катерок, два літака,
Бо президент у земляках.
А без меня, а без меня
Река бы току не давала,
Река бабла бы не давала -
Теперь электрика моя,
Река воды бы не давала -
Теперь мои водоканалы.
А що я п`ю - простий напиток,
Простий коньяк Шато Булон,
У мене є його вагон -
Пустив один завод на лом.
А без меня, а без меня,
В Европе не было б металла,
И девок там бы не хватало.
Когда бы не было меня,
И нас Россия б не достала,
Когда бы не было меня.
А хто я є - обранець від народу,
Простий народний депутат,
Я пасть порву за свій мандат,
Я знов сьогодні кандидат.
А без меня, а без меня,
И солнце б утром не вставало,
И солнце б утром не вставало,
Когда бы не было меня.
И солнце б утром не вставало,
Когда бы не было меня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360842
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.08.2012
Ой, заспівали українці,
Самі собі, пісні та оди.
Але згадайте наодинці -
Не раз ми мали ту свободу,
Свої розкрити німі уста.
А Україна, все ще гине,
І хто сьогодні в цьому винен?
Та відповідь проста:
Ми - українці!
Ми - українці,
Забули предків і богів.
Забули, що над рідним краєм
Прадерево Всесвітнє сяє.
Ми - українці,
Завзяті воїни та вільні козаки,
Ми бились з ворогами України,
А друззям присягнули на віки,
Та й впали, перед ними, на коліна.
Ми - українці,
Славимо Дніпро і Київ,
І дуже любимо, Поета-Кобзаря,
Але забули заповіт його і мрії,
І свято "чтили заветы Октября"
Ми - українці,
Громили храми і дзвіниці,
Свою країну від лиха не спасли,
І говорили мовою чужинців...
Так може ми - не українці?
А малороси та хохли...
м.Київ 9-10 березня 2001р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359543
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2012
з репертуару гурту "ЛІВИЙ БЕРЕГ"
Ріка життя тече бурхливо,
між берегами зла й добра.
Настане мить, прийде година -
і вибирати вже пора.
Куди пристати? Де той берег?
Де я спочину від юрби.
Де вже не буде дух померлих
всіх закликать до боротьби.
Ріка життя несе вже трупи -
гріхи минулих поколінь.
І ми ковтаєм ту отруту,
брудні помиї їх творінь.
Ми всі отруєні гріхами,
бо всі служили сатані.
Хто по неволі, а хто й самі,
щоб не згноїтися на дні.
О, як душі лишиться чистій,
коли пливеш серед багна?
А лиш одне життя на світі,
і в нас душа лише одна.
Мені цей світ вже остогид
і я не хочу вже так жити,
бо править нами сотня гнид,
що можуть тільки зло плодити.
Я тікаю з неволі буття,
сьогодення скрегоче услід.
На той берег нема вороття –
Я пливу в омріяний світ...
1991р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358052
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2012
...Віджаї
Димляться пахощі жасмину,
в букеті з запахом сигар.
Шаль, із кашмірської пашміни,
голубить ніжно твій загар.
Ти не вернулась з Амрітсару,
твоє життя, все там , на Сході,
де звук, чарівної ситари,
бере в полон своїх мелодій.
П`ємо, з лимоном, холодне віскі,
бурштином сяють два бокала.
І вже налитий чай, індійський,
із ароматом білого сандала...
І ти питаєш - чи пам`ятаю,
яка була з нас дивна пара?
Звичайний хлопець і Віджая,
незвична дівчина, із Амрітсару.
Одна лиш мить і казка щезла.
Наш день - один, а тисячі ночей -
чужих, самотніх і безмежних,
де все - незмінний стан речей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2012
Серпневе небо, розпашіле,
вляглося в жито, не ворухнеться.
Десь вітер дівся, очманілий,
заліг в лугах, не сколихнеться.
Застиглий всесвіт. Стигла нива.
Врожай чекає на женця.
Настав вже час серпа, правдивий -
зіжне усе до корінця.
Жнива...Серпнева тризна.
Полова й кукіль згине у вогні.
Жнивар зерно в долоні візьме.
Останній сніп залишить на стерні.
Нове зерно, як жертва зляже
В рілля земного олтаря -
Во славу Сва, творіння Сварже,
Златого Плуга і Плугаря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2012
Стояв собор, білів в пітьмі,
Як символ згоди між людьми.
Собор благав та звав людей,
Замовкли дзвони від ідей.
В шалений час шалені люди,
Продали душі за облуду,
Собор віддали на поталу
І Волю з лихом побратали.
Ой, під розстріляним собором,
Лежать повалені хрести.
О Боже, Праведний, прости
Народ, розділений надвоє.
Брат проти брата став до бою,
Забута віра, ллється кров.
Один - обдурений вождями -
Прокляв і Бога, і Любов.
Другий тернистими шляхами -
Спокусу злоби не зборов.
Забута Віра, ллється кров.
В часи великої провини
Стояв собор серед руїни.
Жадали щастя, землю, волю,
Але вродила зла недоля.
Душа зневірена, в безодні,
Благає милості Господньої.
Собор, прийми у нас спокуту,
Верни людей на шлях забутий.
І ось, під стінами собору
Стоять колишні вороги.
О Боже, Праведний, Благий!
Їх примирили час і муки.
Стоять і в злиднях тягнуть руки:
"Подайте милостиню, люди".
Один - обдурений вождями -
Дали йому медаль на груди.
Другий тернистими шляхами
Пройшов неправду та осуди.
Подайте ж милостиню, люди.
1992р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349018
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.07.2012
Ще не вмерла - жИва ненька,
підторговує старенька.
Ще приваблює клієнтів.
Має декілька процентів -
свої ж діти сутенери,
все їм мало мільйонерам.
Як була, ще молодою,
вже стелилась під ордою,
та й під ляха впала швидко,
з москалями теж не гидко.
Аби дітям Янучарам,
"кровосісам" і хАзарам
шла монета. О поперло!
Шевелися стара stervo!
Щоб і МОВИ не звучало!
Під клієнтом не пручалась,
заливай щоденно очі -
ще багато є охочих
на твоє стареньке тіло.
Сутенерам буде діло...
Інші діти - байстрюки,
за дешеві мідяки,
щоб не бачить таку матір,
служать десь у чужій хаті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348018
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.07.2012
Десь Каїн, вічний братовбивця,
блука по світу серед нас.
До крові брата ненаситний
він проливав її не раз.
Колись із заздрощів до Бога
Адама й Єву спокусив.
А потім Авеля убив.
І вже тепер одна дорога -
дорога зради і злоби.
Це він Пілату нашептав
і той умив спокійно руки.
І на Голгофі він кричав:
Розпни Його! Розпни!
І Брат пішов на тяжкі муки.
А Каїн - перший з лицемірів
підняв, як прапор Його віру
і вже не ніж, а хрест тримає.
І Каїн зве тебе на бій.
І вже не він, а ти вбиваєш,
бо Каїн жив в душі твоїй.
І він на брата посилає:
Іди убий, бо він уб`є.
І я підношу смолоскип
і єретик мій брат палає.
Що я роблю? Невже осліп?
То Каїн мені очі затуляє.
А потім ти посеред ночі,
мене в підвалі розстріляєш.
Ти пам`ятаєш, брат, тридцяті?
А хто з нас , брате, Матір зрадив,
коли вели московських катів
ти на Батурин, я на Київ?
І хто з нас брате в тому винен
коли на різних барикадах
під Україну яму риєм?
А в Каїна усмішка на устах.
О Боже, Боже душа аж виє,
терзають Каїнові слуги -
Жадоба, Ненависть і Страх.
Зловісно шепчуть, як папуги:
Іди заріж...Іди заріж...
Іди убий, як він колись.
І брат береться вже за ніж.
О зупинися, зупинись...
Десь Каїн, вічний братовбивця,
живе на світі, зветься братом,
а потім стане твоїм катом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348009
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.07.2012
В нічний етюд
ввійшла недбало
повія-ніч
і тінь
мережива
упала
з її зухвало-голих пліч
і ніч віддала
на аркуш стелі
своє барвисте хтиве тіло
і кольорами ніжної пастелі
усе навкруг
замерехтіло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347817
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.07.2012
в розтині простору
я поза часом
навколишнє осторонь
лиш небо і траса
вітер в обличчя
подихом волі
у даль мене кличе
від меланхолії
за видноколом
свобода і мрія
шляхом розколу
буденність прозріє
тільки б догнати
той горизонт
лишити догмати
перейти рубікон
колеса два
і душа вже польоті
вона ще жива
рветься із плоті
ступінь останній
двигун на межі
вітер в гортані
кладу віражі
колеса гортають
під себе дорогу
за виднокраєм
не жду епілога
рубіж перетну
і волі всім тілом
востаннє ковтну...
щоб легше
душа
відлетіла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2012
Я ще в дорозі,
іще прозора путь.
Мене пронизує
вранішнє повітря.
Устигну
дива зачерпнуть
з пречистої
небесної палітри -
поки зоря
іще не зникла
у глибині
чарівного мовчання,
в завершенні
існуючого циклу.
Я поважаю
принцип невтручання,
я просто йду
під небом навмання.
Зоря і ранок -
звичайні свідки.
Питання
хід їх не спиняє -
Чому блукаю,
невідомо звідки?
Куди піду,
яке моє ім'я?
Чи повернуся
до них я завтра вранці?
Зоря воскресла
знову воссія,
палахкотінням
своїх протуберанців.
І в цьому колі -
життя і воскресінь,
я повернуся
квітучою травою.
І ти мене,
зоря -
зустрінь,
впізнай,
і окропи
ранковою сльозою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2012