| Сторінки (1/50): | « | 1 | » |
Конформізм – це нова релігія,
Що просочуються всередину,
Й розриває тебе по швах.
А ти не помічаєш бігу
Цих часток, що залізли в вени
Та зривають все більше дах.
Конформізм – це живе прокляття.
Заганяє тебе у рамки,
Замасковує їх під шовк.
Все складніше палити багаття,
Хоч давно зависокі ставки
Голос совісті майже змовк.
Я тримаюся, чесно-чесно.
Намагаюся бути собою,
Не ховатися у траві.
Все ще рано сушити весла
Та тікати із поля бою,
Що триває у голові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Знов від спроби писати мурахи по тілу,
Вже не знаю, як зібрати докупи рими
Та чи варто? Але я, все ж, хотів би
Знов згадати й пройтися стежками тими,
Де емоції йдуть не від розуму, а від серця
Там де сльози справжні, як від соку цибулі,
Де натхнення таке гостре — васабі з перцем,
А слова у рядки, — як в обойму кулі.
Де вірші — щось більше, ніж просто букви,
А слова мають, кожне, по кілька значень,
Де рядки лягають, як сніг у руки
Та не тануть — папір таке не пробачить.
Там лишається завжди твоя частина,
Та без неї стаєш лише сильнішим
І чим довше без музи течуть години —
Тим сильніше себе відчуваєш іншим.
Вже не той романтик, що вірив у диво,
Але цинік ще не на сто відсотків
І хоч може й рядки вже лягають криво,
Та до біса! Життя занадто коротке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771719
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 16.01.2018
Триматися берега стає все важче.
Я давно не відчував такого вітру.
Розуміючи — зміни завжди на краще
Усе ж важко повертатись до цього світу.
Переламане життя тримає міцно,
Не дає ступити кроку без обману.
Забирає всю рішучість непомітно.
Я як пес зализую, вже нові, рани.
Час не ліки, час — то моя хвороба.
Я втомився рахувати циферблати.
Ця реальність, дуже схоже, нездорова —
Дає менше, ніж від тебе хоче взяти.
Лише вірші, як коти, забирають тугу
І хоч серце вже давно як стара газета —
Ці рядки, так складені недолуго,
Мене знову повертають на мою планету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2017
Знову я, закриваючи очі,
Бачу сотні днів точками життя.
Не важливо чого я ще хочу -
В кожній точці я, в кожній точці я.
Я згубився в собі назавжди -
Сотні точок - вихід лише один.
Я ще й досі хочу його знайти,
Та минуле тримає - я його син.
Знову сніг за вікном рядами.
Я - сніжинка, тримаюся до весни.
Скільки я вже блукав стежками -
Та завжди потрапляв у свої сни.
Не тримай мене біль, не треба.
Я давно крапля в морі без мети.
Я колись так хотів у небо,
Та тепер вже не знаю куди іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2016
Останній день літа дарує сонячні натяки,
Що варто за теплі чашки руками вже братися,
Що досить лінитись, валятись і в дурня гратися -
Прийшов час під ковдри ховатися теплі і плакати.
Від осені плакати, вогняно-жовтого листя.
Ховатись від вітру, калюж й темно-сірого неба,
Здавалось - крім літа нічого вже більше й не треба,
Та серпень ховається в вулицях темного міста.
А завтра в них вересень й густюче-туманні ранки,
І Сонце за хмари заходить тепер вже раніше,
Але ці заходи по-своєму гріють нам душі.
Майже так само, як кави в руках філіжанки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686831
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.08.2016
Світло знову тривожить рани,
Що давно вже загоїлись біллю.
А на світлі розходяться шрами,
Якісь свіжі, а є і з цвіллю.
Зі старих шрамів нова рана,
А із рани - метелик на світло
Може пізно, а може зарано...
Його знову відносить вітром.
Та метелик летить сміливо,
Ще не знаючи - смерть чи спасіння.
Чи вогнем знов обпалить крила?
Чи зросте, як з землі насіння?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670758
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.06.2016
Я не знаю звідки взялось
Дивне це відчуття невагомості.
Як мене воно тут знайшло,
На закутках моєї свідомості?
Підійняло високо вверх,
Як сніжинку, останню у році.
Я не знаю... це щось нове?
Чи давно забуті емоції?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2016
Кожен день - це межа перед новим життям
Кожен день - боротьба зі своїм минулим.
Кожен день всі ми ходимо лезом ножа.
З кожним днем усе більше тих, хто заснули.
І у дзеркалі знову шукаєш себе,
Але там кожен день знову нові обличчя.
Кожен день в нас вмирає частинка себе,
І повільно та мовчки іде в потойбіччя.
З кожним днем у нас час забирає життя
Віддаючи натомість лиш досвід і шрами.
Не сховатись від нього ніяк в укриття,
Не втікти ані хвилями, ані вітрами.
Та межа, кожен день, наче думка нова
І шляхи відкриває у будь-які боки.
Вибирати їх можна, як в розмові слова
Лиш наважитись треба зробити ці кроки.
Тож не треба за днями втрачати себе
І не треба триматись одної дороги.
Варто просто у днях цих шукати нове,
Не втрачаючи все те, що було старого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591973
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2015
Люди як миші бігають по колу
Шукаючи свій вихід з лабіринту.
Одні його знаходять випадково,
А інші вічно за півкрок від нього.
І хочеться все кинути й забитись
У якнайдальший кут цієї клітки.
Кричати та на себе вічно злитись
За страх в черговий раз тут помилитись.
А більшість просто бігає у справах,
Не помічаючи обмеженість кордонів.
Я іноді один у їхніх лавах,
Так само з ними бігаю в канавах.
А іноді ламаю всі кордони,
І вихід, чую всім єством, - так близько!
Та знову повертаєшся додому
І знову все спочатку на цій зоні.
І крок за кроком кожен день все важчі,
Та я ще майже дивом вірю в мрію,
Лише тому що є ще люди кращі,
Що надихають й дарять нам надію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551142
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 13.01.2015
Будь як вдома в моїх віршах, -
Лише тут я такий, як є.
Я лишаю в своїх рядках
По частинках всього себе.
Я шукав де лишити світ,
Той, що я будував щодня.
Та за стінами булих літ
Лиш вірші бережуть мене.
Там і туга, й моя журба,
Що не раз розривала сни.
Все ховається у словах,
Що чекають нової весни.
Все що радісне - те собі,
Все сумне - у слова в рядках.
Я вважаю - лиш так живі
Всі поети в усіх світах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
Трішки більше життя, ніж потрібно
Загубилось в мені.
Лиш минуле знайшло собі житло
В глибокій сивині.
З кожним днем кілометрами тягнеться
Навісніючий час.
Тут без пауз коло за колом
І все один раз.
Тому лишається лиш жити
І радіти кожну мить цього життя.
І цього нам не змінити
Я без шансу на надію вороття.
Та коли все натякає,
Що на тебе не чекають в майбутті,
Ти повертаєшся в минуле,
Аби там залишитись в темноті.
Трішки більше енергії треба,
І більше снаги.
Щоб боротись з собою і небом,
Хоч ми не вороги.
У долонях ховаю я очі,
Тримаючи біль.
Щось змінити давно вже не хочу.
В душі лише цвіль.
Тому лишається лиш жити
І шукати миті радості в собі.
Відчуваю себе вжитим
І розділеним в запеклій боротьбі.
Та коли все натякає,
Що на мебе не чекають в майбутті,
Я повертаюся в минуле,
Аби там залишитись в темноті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014
Де Україна - там і я, де я - там Україна!
Не роз'єднати нас ніяк, бо ми - єдині.
Ми одне ціле, ми як мати і дитина,
І все міцніший цей зв'язок із часу плином.
Де Україна - там і я, де я - там Україна!
І завше гріє душу мова солов'їна,
Та око радується гронами калини.
І це завжди зі мною буде, це - нетлінне.
Де Україна - там і я, де я - там Україна!
І хоча довго ми стояли на колінах,
Хоч хто казав, що це кінець, що ми - руїна,
Та ми піднялись у цю гідності годину.
Де Україна - там і я, де я - там Україна!
І може стане так, що буду на чужбині,
І почуватимусь, як з моря вирвана краплина,
Та Україна - там де я, а я - де Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479374
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 14.02.2014
Коли ти залишиш її у снах -
Прийде весна.
Коли уб'єш те, що тебе пекло -
Прийде тепло.
Коли замість сліз світ почує сміх -
Розтане сніг.
Коли ти придушиш назавжди біль -
Засохне цвіль.
Коли зникнуть в часі пусті слова -
Зросте трава.
Коли закінчиться твій снігопад -
Розквітне сад.
Коли догорять всі твої мости -
Звільнишся ти.
Хтось скаже: "Ти будеш навік моя!",
Але не я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2013
Забери мене до пекла -
Я не той, ким був раніше у житті.
Забери мене - так треба.
Ми давно на цій землі більш не святі.
Не той час, не ті закони -
Вже не вписатись нам під них ніяк.
Кожен день як перепона,
Платиш кров'ю - далі не пройти за просто так.
Незважаючи на штиль
За вікном горять і падають мости.
Це життя так любить біль.
Хто ж згорить раніше - я чи ти?
Забери мене до пекла -
Я у холоді забув як це - бути у теплі.
Не шкодуй мене, не треба.
Я не янгол і не демон - просто тінь на цій землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450806
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2013
Я так хотів один цей день бути з тобою.
Ще один раз побути у твоїх обіймах.
Та зупинився час пісковою рікою,
Секунди тут межують з божевіллям.
Та, незважаючи на всі мої напасті,
Сьогодні кину ці слова, як зерна в рілля:
Тобі бажаю трішки більше щастя,
Собі... одну лиш мить - побути вільним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2013
Без страху, без сумління і без болю -
Але завжди з усмішкою в устах.
І тисячі разів кляв свою долю!
Вона ж була відверта і проста.
Разів з десятки падав на коліна,
Більш сотні спроб піднятися із них.
Ночами тихо плакав, як дитина,
А вранці прокидався й далі біг.
А доля все вела свої розмови,
Вела стежками пройдених життів.
Він падав, підіймався знову й знову,
Шукав для себе кращий із світів.
Траплялись на шляху круті пороги,
Провалля, кручі, вітер, дощ і сніг,
Але не зупинялись його ноги, -
Все далі йшли бруківкою доріг.
У вирій відлітали вже лелеки,
Туманом накривало болота,
Він це зробив - знайшов свій край далекий,
Та в серці залишилась пустота
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439480
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.07.2013
Я хотів би навчитись писати вірші
Так, щоб муза не йшла, не лишивши кінця.
Щоб подобались їй скромні спроби мої,
До останньої крапки трималась життя.
Щоб, поклавши перо, я радів сам собі
І тому, що папір у собі збереже.
Де лишився шматочок моєї душі -
Нехай муза довіку його стереже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2013
Скільки років лишилось ще нам?
Скільки болю, розбитих надій?
Скільки сліз за розбитим життям?
Скільки холоду, болісних мрій?
Скільки посмішок, радості, снів?
Скільки дружби, любові для всіх?
Сонця скільки? На скільки життів?
Скільки наш ще звучатиме сміх?
Скільки кроків нам ще до межі?
Скільки стертого в порох взуття?
Не важливо - ми ж досі живі!
Кожну мить на кордоні буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436394
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.07.2013
Я не маю, не маю
Нікого, хто б мене заспокоїв,
Хто б мене обійняв
І сказав що це все не намарно.
Я не знаю, не знаю
Чи правильно те що я щойно накоїв,
Та не впевнений я
Що за це вибачатися варто.
Я так хочу, так хочу
Приставити дуло до правої скроні.
Щоб холодний метал
Хоч на мить знизив градуси в мозку.
Потім, звівши курок,
Обірвати ту лінію що на долоні,
І з блідого обличчя
Востаннє зірвати чужу мені маску.
Та я знаю, я знаю
Що такого зробити не зможу.
На питання "Чому ж?"
Точних відповідей в мене немає.
Може просто боюсь
Розійтись із життям цим ворожим?
Ну а може тебе
Я ще досі занадто, занадто кохаю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2013
Так дістало тримати думки у собі!
Я несправний - годинник з пустим механізмом.
Запитання пружинами б'ють у мені
Й сотні відповідей, діаметрально різних.
Мій годинник не каже більш правильний час,
Він забув відставати й спішити не може.
Він зламався, розбився під важкістю "нас"
І, мабуть, вже ніхто йому не допоможе.
Циферблат вкритий пилом котрий уже рік,
Шестерні заржавіли, а скло потемніло.
Не врятують, на жаль, тут ні святість, ні гріх
І слова ні для кого уже не важливі
Ти змінила полярність на стрілках моїх
Тепер жодна із них уперед йти не хоче
Вони просто завмерли і час мій застиг
Зупинившись за десять хвилин до першої ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2013
Чому глибину виміряють в абстракціях?
І чому не лишити думки на поверхні?
Я давно загубився в словесних акціях
Що ґвалтують мене трішки менше за брехні.
Я не можу побачити чистого неба, -
Постійно зникає за чужими словами.
Відпусти мене. Прошу. Не мучай, не треба.
Я давно розриваюсь замучений снами.
Затікає у мозок потік як лавина
Я вже вкотре втрачаю зв'язок із реальністю,
Я ще пам'ятаю як сонце нам гріло спини,
Та тепер це здається пустою банальністю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415527
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.04.2013
Я режисер свого життя.
Я звинувачений й суддя.
І весь сценарій також мій
Лиш мій герой тут ще живий.
Сам розвиваю свій сюжет.
Героя хто тут вбереже?
Не варто думати про це.
Зроблю усміхнене лице)
Й через абзац я допишу
Для себе пива й анашу.
Нехай всі кажуть що мудак,
Для інших буду я чужак.
Мене це зовсім не їбе,
Бо я люблю лише себе.
Бо режисер тут тільки я,
Лиш я для себе тут суддя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383106
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.12.2012
Я залишив свій замок назавжди.
Стіни я розібрав на каміння.
Я став вітром у пошуках правди
І забув своє рідне коріння.
Я занадто багато вже знаю,
Але ще на одне лиш питання
Досі відповідь всюди шукаю.
Це для мене найважче зізнання.
Знову крик в голові моїй: "Хто я?!"
Чи я той же хто був мною вранці?
Може став я лиш вітром для моря?
Ну а може твоїм вільним танцем...
Але все ж залишаюсь собою.
Хоч на крихту, на кілька відсотків.
Може світлом, а може сльозою
Я залишусь на мить цю коротку.
Я свій замок покинув назавжди.
Залишив його в хмарах чекати.
Я став вітром у пошуках правди.
Хоч би й тисячі років шукати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
Плине життя вода
Руслом стікає вниз.
Чи щастя, чи біда?
Тонеш або борись.
Біль - це завжди війна.
Ти вибираєш роль.
Янгол чи сатана?
Хто забере контроль?
Холодом б'є зима
Шляхи ідуть звідусіль
Та правильного нема
І ти вибираєш біль.
Вдома чекають тих
Від кого не відреклись,
А ти залишився сам.
Життя тече плавно вниз.
Ти відчуваєш страх?
Усім наплювать давно.
Із совістю на ножах -
Лиш їй тут не все одно.
Біль - це завжди війна
І ти в ній давно загруз.
Погода твоя ясна -
Жорстокий зимовий блюз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377416
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2012
Який уже місяць щоночі мені
Кошмар один й той же приходить у сні.
І день не рятує від дивних думок.
Годинник ще йде, та закінчився строк.
Щовечора знову вертаюсь додому.
А там - лише сон мій у ліжку пустому.
Не спати! Не спати! Розплющ свої очі!
Вже сон на підході, якого не хочу.
Сиджу на піску, захід, як з картини.
Пляшки вина і Вона поміж ними.
Стоїть мовчазна, у чорне вся вдіта
Запах від неї - кінця мого літа.
Мелодія тиші ласкає мій слух,
А Смерть все стоїть, неначе мій друг.
І хвилі валами ідуть у прибій.
Я ззовні спокійний - в душі сам не свій.
Лиш сонце зайшло, смерть бере за плече,
І місяць виходить, сльоза все тече.
І я залишаю в бокалі вино,
І разом із нею спускаюсь на дно.
В останню лиш мить відкриваю я очі.
Знову в поту сам-один серед ночі,
Я знову кричу, я розбитий і злий,
Але, як не дивно, ще досі живий.
Не вірю я в пекло, не вірю я в рай,
Це новий виток, та та ж сама спіраль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363281
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.09.2012
Хтось баче світло замість снів,
Хтось баче темряву в кінці,
Хтось відчуває ще тепло
від серця мого.
А я — нічого…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354633
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.08.2012
Я занадто відкритий, а ти
Неймовірно замкнута в собі
І повільно згорають мости
Розчиняючись у пустоті.
Лиш один нам для щастя вечір,
Тільки зорі і лава в парку.
Нехай ніч накриває плечі, -
Звідси я все рівно не піду.
Показово мене сторонишся,
Та я бачу що це лише гра.
Так від світу цього боронишся,
Хоч всередині тебе війна.
Най не буду тебе цілувати,
Просто мовчки тебе проведу.
Не хотів би тебе я втрачати,
Та додому самотньо іду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2012
Я не буду молитись — все ж завтра настане весна.
Ця дорога для мене закрита — там біль і війна,
Там я був би не мертвим — для себе я був би чужим.
Над дорогою чорними хмарами стелиться дим.
А над димом червоною свічкою прямо в вікно
Сонце світить, мене зігріває неначе вино.
Я хотів би від нього звільнитись, хотів би піти,
Та щоранку я мовчки вертаюсь, вертаюсь сюди.
Тут живе моя біль, моя радість і схований страх,
А ти досі солодка, як цукор, на моїх вустах,
А сьогодні немає весни ні в тобі ні в мені.
Може все залишилось у снах? — Начебто ні.
Нам вже пізно молитись — сьогодні настала зима.
Чорну смугу дороги не видно — лише білизна.
Кілька кроків вперед, та я мерзну, не можу іти.
Я від себе відрікся, так само зробила і ти.
Може все ж помолюсь я і Сонце розтопить цей сніг,
Я зроблю один крок, ще один і перейду на біг.
Може ти повернешся і, може, зупиниш свій хід.
Може я дожену… а може пройду як і всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347179
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.06.2012
Зараз, може, депресія,
Завтра, може, екстаз,
Може, завтра ми будемо мертвими.
Та я вірю - ніщо
Не зупинить нас.
Ми залишимось такими ж впертими.
Головне не забути:
Живемо лиш раз!
...лиш
Раз, може встати
Залишилось нам.
Може час стане нам безкінечністю.
Та себе не здамо
Ми своїм ворогам,
І не станемо менше відвертими.
Одна фраза існує
Сьогодні для нас,
Головне не забути:
Живемо лиш раз!
Живемо лиш...
Кожним днем, кожним подихом, сміхом в собі.
Навіть біллю і трохи самотністю.
Наше серце постійно живе в боротьбі,
І для того щоб нам не замовкнути
Головне не забути:
Живемо лиш раз!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343875
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 14.06.2012
Сивий дим, наче вільний, летить наверх,
Покидає мене з кожним видихом.
Це життя, наче хоче, щоб я помер
І хто зна як ще довго я виживу.
Мої ліки від болю відомі всім -
Ідеальні для злості й депресії.
Пар від свіжого хмелю неначе дим
Розливається моїми венами.
Сіль зтікала б як річка з моїх очей,
Та запаси давно вже закінчились.
Це одно з тих паскудних моїх ночей,
Які мною, мабуть, не наситились.
Без вогню, без тепла серед холоду,
Без бажання добігти до фінішу
І без сил щоб здолати нову біду
Ще живу! Ще живу. Ще живу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343873
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.06.2012
Сотні доріг… Тисячі слів…
Та все одно залишився сам собою.
Скільки хвилин, тижнів і днів
Прожито в стані неспокою та болю.
Тане життя в польоті років.
Скільки лишилось мені до кінця дороги?
Досі один, один проти всіх.
І ні від кого не бачу допомоги.
Пр.:
Та я не один —
Нас такий мільйони нудних і самотніх.
Ми — купа картин.
Усім нецікаві й забуті в болоті.
Тепер все одно
Коли ми помремо — сьогодні чи завтра.
Ми наче в кіно
Якогось безумного й хворого автора.
ІІ к.:
Краплі дощу як сльози в вікні.
Їх так багато, та кожна з них окремо
Самотня як я, самотня як всі.
Самотні живемо, самотніми помремо.
Сльози в очах, як краплі дощу
По шкірі текли і капали на рани.
Казали «прощай!» цьому життю
І лиш після смерті злились у океани.
Пр.2:
Та я не один —
Навколо картини нудні і самотні.
Є купа причин
Чому ми не раді нашій свободі.
І нам все одно
Коли ми помремо — сьогодні чи завтра.
Це світ як кіно
В якому нам випала неправильна карта.
Пр.3:
І ми не одні.
Хоч ми й заблукали в своїх лабіринтах,
Та ми ще живі.
І ми всі ще йдемо вперед без зупинки.
Картини — це ми,
А життя — галерея, в якій нас багато.
Ми діти війни.
Війни із собою і світом за правду…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342242
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 06.06.2012
Замість кохання — продажна любов.
Совість тепер не бачить вини.
В жилах отрута тече наче кров.
Ми на порозі нової війни.
Замість свободи — закритий кордон.
Правду змінила дешева брехня.
Лиш ідіоти сидять без корон.
Скоро настане шалена різня.
Замість повітря — спалений газ.
Золото вже як банальний свинець.
Смерть уже змірює поглядом нас.
Скоро настане великий кінець.
Замість облич — лиш гримаси із скла.
Кров запеклася на місці слюни.
Холод скрізний замість крихти тепла.
Ми на порозі нової війни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342241
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.06.2012
Я чекав на цей день цілий рік.
Один рік — наче ціле життя.
І сьогодні нарешті настала та ніч,
Коли ти до ранку моя.
Я надіявся що ти в раю.
Я живий, ти померла давно,
Та тебе я все ще люблю
І любов ця неначе в кіно.
Пентаграма висить на стіні,
У руці моїй жертовний ніж,
Кров і свічі вже на столі
І латина гучніш і гучніш.
Раптом — спалах в глухій темноті!
Ти лежиш народжена знов
Ти сьогодні належиш мені,
В тобі зараз тече моя кров.
Знову в склепі з тобою ми вдвох,
Місяць холодно світить з вікна…
Розлучив нас з тобою твій Бог,
Повернув тебе мій Сатана.
Ніч сьогодні така як завжди,
Але іншим буде фінал, —
Ти ще житимеш, просто зажди!
Я для цього душу продав.
Пентаграма висить на стіні,
У руці моїй жертовний ніж,
Кров і свічі вже на столі
І латина гучніш і гучніш.
«Ти не плач, будь-ласка не плач!» —
В пустоту відлітають слова, —
«Ти мені, якщо зможеш, пробач.
Я піду, а ти будеш жива...»
[i]Примітка: вірш писався на конкурс по темі Хелловіна[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341165
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2012
Нам до літа лишилось два подихи.
Знову груди наповнені радістю.
Звуки грому, як ядерні вибухи,
Цю весну проводжають з зухвалістю.
Від весни нам повітря залишилось, —
Ніс хвилює ранковими травами.
І роса ще для нас не закінчилась,
Серце більше не світиться ранами.
Нам лишилось один раз заснути,
Щоб прокинутись літньої днини,
Сонця промені літні відчути,
Щоб радіти літнім годинам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341163
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.06.2012
Мені іноді б хотілось
Зупинитись на хвилину
І щоб вітер дув у спину,
І щоб з неба задощило.
А мені було б за радість
Так промокнути до нитки
І межа моєї клітки
Розмивалась би в калюжах.
А свобода розривала б
На шматки мої печалі.
Що зі мною буде далі?
А сьогодні? Я не знаю…
Я стояв би серед поля,
А навколо лиш природа,
А навколо лиш свобода
І сліпа безкрайня воля.
Краплі падали б із неба
І стікали б по обличчю,
Я хотів би жити вічно
В цьому полі, під цим небом,
Поруч з лісом — якнайдалі
Від міських холодних буднів,
Де снують мільйони трутнів,
Там де злоба себе хвалить.
Що не мить тут — ціла вічність.
Шум дощу — неначе ноти,
Як мелодія свободи,
Краплі — наче сльози в вічі.
Я, буває, зупиняюсь
На хвилину відпочити,
Сил набратись й далі жити
Знов з початку намагаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340969
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.05.2012
Я з дитинства намагався нічого не боятись,
Досить з мене страху — настав час виділятись!
Та особистість сьогодні більше не в моді,
Я гублюсь серед мас тупого народу.
Вся система — літак, а ми наче шассі.
Закрий рот і мовчи! Будь таким же як всі.
Мозок більше не знає слова «самопожертва»
Совість більше немає влади над тілом
Це майже точно не те, чого нам треба,
І сто відсотків — не те, чого нам хотілось.
Закон наче ковдра — всі тягнуть на себе,
Лебідь, щука і рак — стандартна схема,
Кожен класти хотів на чужі потреби —
Закон Дарвіна діє в цих джунглях сталевих.
Дикі свині жеруть нашу з вами свободу
І, сидячи в лайні, корчать з себе породу.
Я не знаю коли такими ми стали,
Не за це ми боролись! Не за це воювали!
Не за це наші предки в боях кістки склали!
Не для того щоб кров їх тепер пропивали!
Наше життя дешевіє з новим кожним кроком,
Я боюсь тільки смерть нам стане уроком.
І ніхто не промовить цю правду вслух:
Ми покоління продажних, безчесних мух!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340968
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.05.2012
Банальна фраза: «Давай залишимось друзями».
Тобі не потрібні такі як я лузери,
Тобі не потрібні ніякі відносини,
Мої почуття тепер до крові зношені.
Мої коди не діють — ти в собі закрилася,
Я б боровся за тебе, та виходять сили.
Ще учора вночі ми цілувались з тобою
А тепер ці вуста словами ріжуть до болю.
Більше я не відчую твоїх рук тепла
Ти для мене святою, майже, була.
А сьогодні твій німб не здається святим,
А для злості й ненависті сотня причин.
Не побачиш ти сліз, я мовчки піду
І колись, може, кращу за тебе знайду.
На сьогоднішній вечір я міг бути весь твій,
Та тепер я збираю лиш уламки від мрій.
Знову двері відкриті в клуб розбитих сердець.
Знов і знов ті ж слова і банальний кінець.
Ти укотре боїшся підкінець обпектись,
Але ж ти все одно обпечешся колись!
А для мене «колись» сьогодні настало —
За один, всього, вечір мрії не стало.
Я сьогодні для тебе відіграв свою роль,
На сьогодні в фіналі лише алкоголь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2012
Сьогодні ніч, як на долоні,
Всі карти виклала на стіл.
Безсоння ріже прямо в скроні,
У снів немає більше сил.
Ми всі у снах своїх відверті,
Немає в наших снах брехні.
Ми там неначе у безсмерті,
Страхи ховаємо свої.
Але сьогодні ніч безсоння.
Я мовчки тону в темноті.
Сьогодні тільки я й самотність,
Купа думок у голові.
А на шосе шумлять машини —
Музика ночі у містах.
Вони рідня — асфальт і шини,
Вони не бачать себе в снах.
Он пролетів літак у небі, —
В кабіні також хтось не спить.
Мабуть, комусь це навіть треба,
Що в такий час ще хтось летить.
Бувають дні, коли самотність
Боляче ріже по душі,
Але сьогодні ніч забрала
Всю біль що я тримав в собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340817
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 30.05.2012
За вікном знову свято для всіх,
Хоч і холодно й падає сніг.
За вікном хоч ще й досі зима
Та в цей день не вона головна.
А в кімнаті банальне тепло.
Його радує тільки воно
Й розпочата пляшка вина
І німа та пуста тишина.
Все закрив у чотири стіни
Сухі сльози й краплини вини.
Ехом б'ють відголоски життя
Від побитого стін покриття.
Чомусь прикро що досі живий.
Нащо жити, якщо ти чужий?
Буть одним із сотень кількох?
Ти не демон, але і не бог.
За вікном знову свято сердець.
Та, нехай, навіть світу кінець!
За вікном нехай сніг чи війна, —
Він самотньо сидить у вікна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2012
Мале, смішне та іноді плаксиве
Сонце ховається між хмар на небосхилі.
Хоробрий, сильний і завжди безкомпромісний
Гуляє вітер між дерев, що ростуть в лісі.
Спокійна, іноді бурхлива й непокірна
Хвиля, по руслу річки з вітром, наче рівна.
На старигана трішки схожим став мій друг, —
Він не голився і в щетині тепер пух.
Шматочки пазлу, може, навіть, міні-сни, —
Таким от бачиться мені кінець весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340398
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.05.2012
Сьогодні зранку я прокинувся від болю,
Я відчуваю як зникає моя воля,
Сьогодні в снах я тримав у руках зірку,
Але ці сни наче зношена платівка.
Сьогодні день почне усе по новій,
Я почуваюсь знову нездоровим.
Мені казали що кохання дає крила,
Та почуваюсь я наче кам'яна брила.
Я стрибнув вгору… і не торкнувся хмар,
І впав униз, відчув землі удар.
Ще вчора вранці було моїм все небо,
А вже сьогодні мені його не треба.
Чи ти заплачеш якщо я помру?
Чи ти згадаєш що для тебе я живу?
Чи ти побачиш біль в моїх очах?
Чи ти відчуєш в серці своїм страх?
Чи ти підеш зі мною в забуття?
Чи важливе тобі моє життя?
Від душі замку залишились руїни,
Чому мені ти вистрілила в спину?
Я так хотів бажанням твоїм бути,
І вже сьогодні не зміг тебе забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339755
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.05.2012
Заплющивши очі я так часто бачу,
Момент із життя, коли я усе втрачу, -
Так добре навколо, ні вітру, ні снігу,
Але відчуваю в душі в себе кригу.
Прислухавшись, я так часто чую,
Момент із життя, коли я сумую,
Навколо так тихо, неначе в безодні,
Та я відчуваю смуток сьогодні.
Прокинувшись я так часто бачу,
Момент із життя, де я знову плачу,
Надворі світанок і сонце вже сходить,
Мене ж всі думки до смерті приводять.
Закривши вуха, я так часто чую,
Момент із життя, де я не існую,
Без мене на світі так тихо й спокійно,
Та я відчуваю небезпеку постійно.
На шкірі долоні затримався дотик,
Від нього затримався у мене подих,
Цей дотик так схожий на вітер у лузі,
Але я боюсь, я в полоні іллюзій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339742
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.05.2012
Як хочеться іноді просто заснути,
Побачити в снах своїх синєє небо,
Скупатись у морі і не повернутись
Туди де крім грошей нічого не треба.
Пройтися по полю пшеничному жовтім,
З природою просто наодинці побути,
Піднятися в гори Карпатські, і потім
Повітря вдихнути наповнії груди.
Як ластівка вільна злетіти у небо,
Побачити землю — свою Батьківщину,
Крім цього для мене нічого не треба,
Як хочу побачить усю Україну,
Відроджену з попелу, чисту від скверни.
Куди ділась воля і кими ми стали?
Раби що не можуть і слова сказати
Брехня і безвихідь мене вже дістали,
Пора, українці, з колін нам піднятись!
Як хочеться іноді просто заснути,
Побачити зорі в безхмарному небі,
І все шо погане, навіки забути,
І не згадати, і не почути.
Послухати серце, очистити душу,
Спочити хоч трохи у тихім покої,
Повірити в правду і долю я мушу,
Для того щоб жити й лелеять надії.
Як хочеться іноді просто заснути,
І більше не встати… і не дихнути…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339510
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.05.2012
Повітря в ранішнім тумані,
Пливе неначе вільний птах,
Я так люблю тумани ранні,
Вони вбивають в мені страх.
Дерева в сонячному світлі,
Немов ті образи у сні,
Вони дають мені надію,
Вони усі, усі мої.
І хмари білі в чистім небі,
Як добра фея наяву,
Вони — це все що мені треба,
Заради них я ще живу.
Трава зелена в дикім полі,
Як килим витканий в раю,
Трава зелена разом з вітром,
Щодня вбиває біль мою.
Я повернусь як ранок прийде,
Із першим променем весни,
Як перший сніг у лісі зійде,
Під теплим коренем сосни,
З пітьми і суму знову вийду,
Із першим променем весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339508
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.05.2012
Скажи, будь-ласка, ти мені
Чи ти прийдеш до мене в сні?
Чи будеш там? Чи може ні?
Я знаю — все це в голові
Моїй, закоханій без тями.
Захочу я — ти будеш там,
Захочу — будеш ще деінде,
А я сидітиму там сам.
Скажи мені, скажи, будь-ласка,
Чи вийдеш ти із моїх снів?
Бо сни з тобою — наче казка,
Та я б реальності хотів.
Чи будеш ти мене чекати
Після роботи допізна?
Чи залишилось сподіватись
На твою посмішку лиш в снах?
Будь-ласка, ти мені скажи
Чи маєш почуття до мене?
Чи зможеш ти без мене жить?
Чи різала б без мене вени?
Стільки питаннь до тебе є,
Але з тобою не зв'язатись.
Ти Сонце радісне й ясне
Моє, я маю сподіватись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2012
За вікном знову світанок,
Він сьогодні такий самий
Як вчорашній хмурий ранок —
Лиш яєшня й чашка кави.
Знову новий день по колу:
На роботу та додому,
Наче бульбашки у «Колі»
Дні однакові й знайомі.
З кожним днем і кожним тижнем
Ми в життя ведемо ігри,
Доки час наш ще не вийшов,
Доки є ще куди бігти.
Знову вечір — все те ж саме,
Новий вимір де-жавю.
Я такий же, я той самий:
І не мертвий, й не живу.
Все банально і непросто.
Хоч чомусь було б радіти.
І ми наче вже дорослі,
Але досі просто діти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339050
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 22.05.2012
Мне будет вечно сниться осень
В холодном сумраке ночей.
Увялый лист ветер уносит
Мимо вечерних фонарей.
Лето ушло — не попрощалось —
Английским шагом за порог.
Оно ушло, а мне остались
Листья опавшие у ног.
А за порогом снова осень.
Хмурые тучи, шум дождей.
Над головою неба проседь —
Как талисман осенних дней.
Солнца на нем неясный росчерк
Песню прощальную поет,
Не подождет и не отсрочит,
Душу согреет и уйдет.
А в парке падают с деревьев
Листья, как звезды прямо в ночь,
Как множество прекрасных перьев
Уносятся за ветром прочь.
Зима придет, придет без спросу,
Улицы смолкнут без огней.
Мне будет вечно сниться осень
В холодном сумраке ночей…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338847
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 21.05.2012
Сніг у волоссі.
Скінчилась осінь.
Нова епоха.
До весни ще трохи
Лишилось почекати
І тепла жадати.
Сніг у долонях,
Морозить скроні,
Кістки ламає,
Та я все чекаю
Тепла надворі,
Весняні ролі.
Сніг у повітрі,
Продуває вітер.
Шкарпетки не рятують,
Холод мене не чує.
Він поки ще на волі
Морозить аж до болю.
Сніг у кишенях,
Чай із женшенем,
Надворі свято,
Ще рано замерзати.
Але не пізно жити
І життя любити.
Сніг під ногами,
Надовго з нами.
Солодкий сон зимовий
До нас прийшов знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338846
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.05.2012
До весни нам лишилось три ночі.
Запах снігу тепер не лякає.
Більше холоду я вже не хочу, —
Я і так вже задовго чекаю.
Від зими нам лишився лиш колір
Білих снів, що морозять ночами.
Мене гріє лише тепло крові
Та слова що лягають рядками.
Ми сьогодні — наче підсніжники.
Серед снігу пускаємо паростки,
З нетерпінням чекаючи ніжних
Сонця променів, сповнених радості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338207
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.05.2012
Нам лишились від літа лиш спогади
Та дешеві й смішні фотографії.
Все замерзло, сховалось за холодом.
Ми — картинки в житті поліграфії.
Нам лишилось п'ять кроків від осені
До початку психічного розладу.
Листя падає краплями совісті.
На губах поцілунок — так солодко…
Нам лишилось в зимі не замерзнути,
Не зів'янути ніжними квітами
А залишитись хоч трішки теплими.
До весни дотягнути б… до літа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338204
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.05.2012