| Сторінки (2/144): | « | 1 2 | » |
Ей было шестнадцать, ему двадцать пять,
Была не совместная пара...Отец ей не верил,
А мать проклинала...Начало - любовная драма.
Ей было шестнадцать, ему двадцать пять,
Она тихо с дома сбежала...Отец загрустил,
А мать зарыдала...Она начала все сначала...
Ей было шестнадцать, ему двадцать пять,
Она всю жизнь изменила...А он не любил,
Он лишь с нею жил...Чтоб жизнь его скучной не была...
И время бежало, время текло, солнце всходило,
Чтобы прощаться.... И ей уж под двадцать, ему уж все
Тридцать...Ребенок мешал им расстаться....
Ребенка не стало...Ему полегшало, с ума она тихо
Сходила...Бессонные ночи, ее вечный плач -
О как же ему надоело...
Ушел он не знано, и дверью не хлопнул, сказал,
Что идет, но вернется опять...Ушел не вернулся...
Она вспоминала - ей было 16, ему 25!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343382
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.06.2012
Крізь грому вій і блискавиці,
Коли уперше бачив я,
Твою усмішку на обличчі,
Як сонце в моє майбуття.
Короткі фрази, старі жарти,
Комедії прожитих днів,
Вже ніч віталася з світанком,
Я ж відпускати не хотів.
І сни, що ти колись згадала,
І не розказуєш тепер,
Ці здогадки - це вже не мало,
Раніш здавалось, що помер.
Хоча…Буває, що дарма,
Ми попрощались в пізнім часі,
Ти не відписуєш тепер,
І я мовчу, мов свічка згаслий.
Ну що ж…Нехай, твої сніжинки,
Розтопляться, мов теплий сніг,
Весна поділить теплі зливки
Між тих, хто дочекатись зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2012
Коли зістався ти один,
Коли не дзвонить телефон,
І ти не віриш більше в друзів,
І світ став темним...Ти знайшов
Лиш те, чого ти не чекав,
Невіру в правду і любов,
Своє життя...І ти упав
Додолу...Наче сірим сном
Усе, що було пролетіло,
А ти просив, боліло тіло,
Поневірялася душа,
Вона лиш більше не чекала,
Ти не шукав..."Життя пропало",-
Ти думав тихо увісні.
Нема резону - ти невір
В усе, що було сірим цвітом,
Себе закрий, не грайся світом,
І подивись на телефон,
Дзвінок прийшов - ти пропустив,
А ти не гнівай, набери
Лиш номер той і сам скажи:
"Привіт! Я добре. А як ти?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2012
Не жалею, не зову, не плачу…
Как когда-то в потоке дней…
Я оставлю свою удачу…
Может вам то она нужней…
Может ваша осталась забава…
«Пальцы в рот, да веселый свист…»
Ну а мне…Как всегда было мало…
Волосами игрался бриз…
Пусть не стало, чего хотели…
Пусть забыта седая ночь…
Летний вечер…и куст сирени….
И моя незаконная дочь…
И средь будней темного зала,
Упаду я…Развеется смог…
Нам одной всегда было мало…
Так вторая пусть будет в висок.
И мне вспомнятся детские игры…
И веселые радости дни…
И невинные резвые крики
Тех душ, что уже влюблены.
Ах, пустые! Пустынные дали…
За закатом что было потом…
Где смеялись…курили…играли…
Начиная писать новый том…
И не больно, однажды не веря…
Посмеются загадочно вслед…
И не важно уж кто во что верил…
Кто был глуп, кто не зряч, а кто слеп.
Умирает однажды надежда…
Много в жизни мертвых надежд…
Не верь, что все будет как прежде…
Я ведь знаю, что я не из тех…
И когда заалеет рубаха,
И запустят мне горстью слов…
Я отвечу лишь тихо «Не надо»…
Помолчим за веру грехов…
И как сонный в будничном мире,
Открою я окна в рассвет…
Какими когда-то мы были?
Такими, каких сейчас нет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342943
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.06.2012
Не повернусь я вдосвіта додому,
В кімнаті тінь і тлілий парафін,
Старезний стіл і на стіні ікона,
Якій в дитинстві падав я в уклін.
Не повернусь від страху, що востаннє,
Що не прийме мене мурований поріг,
Що стіни посіріють на прощання,
І холод від утоми моїх ніг.
Я хворим став свої же часом й віком,
Моє життя забігло наперед,
А я його зустрів лише двадцятим літом,
І там спіткнусь – коліна пам’яті протер.
Мій стан курації не вартий,
Не вартий слів про жаль і майбуття,
Бо це не рак, не СНІД, це ноти фальші,
Які паралічем побили це життя.
І я тиняюсь так крізь всі чужі квартири,
Шукаю радості крізь чужих снів і слів,
Не повернусь додому, бо безсилий
Я перед пам’яттю зґвалтованих років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2012
Я часто перечитую рядки,
Що ти мені писала на прощання,
Щоб я ішов, куди я мав іти,
І став в житті далеко не останнім.
У тих рядках чомусь немає суму,
Неначе відпускала легко ти,
Мовляв, іди собі, тебе шукать не буду,
Не знаєш, як самому важко йти.
Я досі перечитую й дивуюсь,
Бо часточка душі у тих словах,
Що я віддав тобі, і по тобі сумую,
Та часточка душі не прижилась.
У тих рядках пройшла неначе вічність,
І відповідь шукаючи між них,
Знаходжу лиш проблему протиріччя,
Як жити можна щиро й не любить.
У тих рядках мене кидає в повінь,
В пекучий жар, у пекло на землі,
У тих рядках – твоя остання сповідь,
У тих рядках – там смерть не уві сні.
Я часто перечитую рядки,
Які давно, напевно, ти забула,
Душа кровить розірвана в пітьмі,
Бо часточка її з тобою була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2012
Я так хотів би почути твій дзвінок,
І подихи у трубку – наче мова,
Бо ми – не створені чекати на гудок
І говорить не зібрані промови.
З тобою ми – для того, щоб мовчати,
Щоб серце вирувало в глибині,
І поглядом щоби його торкати,
Без цих знайомих беззмістовних слів.
Твій голос завжди тут – в моїх очах живе,
Вуста його плекають щохвилини,
До твоїх крил стежками він піде,
Тобі де я шептав, що ми єдині…
В твоє волосся заплету вітри,
У руки я віддам маленьку душу,
Вона – твоя, візьми і збережи,
Без тебе я її носить не мушу…
Ти будеш чути лиш музику пісень,
Що я писатиму тобі вві сні щоранку,
Мій джаз тобі з усмішкою у день
Відкриється мов сонце у світанку.
Я не торкатимусь тебе – бо ти моя,
Я поглядом тебе кохати буду,
І трошки ще – прийде наша весна,
Вінчання в тій порі – неначе чудо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2012
Мій голос зістанеться з Вами,
У пам’яті наших доріг,
Кричатиме Вам до безтями,
Та ви перетворите розпач у сміх.
Мій голос читає молитву,
За ваші пропащі серця,
Світанок, щоб повним був світла,
І в світлі кохалась душа.
Мій голос Вас ранком розбудить,
Щоб Ви прокидались щодня,
Він мовчки відверне від згуби,
В потребі врятує життя.
Мій голос співатиме пісню,
Про те, як потрібно кохать,
Про те, що в житті ненавмисно
Потрібно терпіти й чекать.
Мій голос порадить вам якось,
Щоб слухать модерний лиш джаз,
Душевная музики в’язкість,
Відверне від ницих відраз.
Мій голос завчасно замовкне,
Дарма, щоби не натякать,
Глухим не потрібна промова,
Як совість в житті не віддать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
Блукаючи у Всесвіті думкамим,
Я бачив світ, що був
такий великий.
Той світ захоплював,ховав мене,
Даючи зрозуміти, що я його
малесененька частинка.
А світ все ширшав і ставав все іншим,
Він змінював себе під тиском
наших дум і дій:
Сузір’я,що раніше вабили,
лякають всіх,
І небо стало чорним, тихим ,непривітним.
Я полюбив той світ, за те, що він німий,
І зненавидів світло, за неясність
у пітьмі,
Я відштовхнув реальність, що стала
непостійна,
Відкривши душу тим, із ким
блукав думками
2007р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
Ти - Жінка…І з роками Ти лиш краща,
Ти - Жінка, що народжена любить,
Дітей гріхи, немов каміння в пращу,
І ми Тебе народжені цінить.
Ти - Жінка…Тебе не треба розуміти,
Ти - світло й тінь, Ти - Бог і Ти-єство,
Життям народжена усе в житті стерпіти,
Прощаєш Ти усім набуте зло.
Ти – Жінка…Тебе не можна не любити,
Ти – ангел-охоронець й богослов,
Ти учиш нас як треба в світі жити,
Звільняєш шлях від терну і оков.
Ти – Жінка… Ти – єдина в нашім світі,
Ти – Мами совість й молитви уночі,
Не тільки ми, тобі усі на світі діти
Вклоняються до ніг і до землі.
Ти – Жінка…Заради Тебе впасти на коліна,
Схилитися у пам'ять всім літам,
Ти – жінка…І для нас лише єдина,
Тобі життя у руки я віддам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2012
Лиш нові вагони, ті ж сірі перони,
У будні, у свято захмарений двір,
Життя – це наш потяг, людей забобони,
Що треба зійти – хотів, не хотів…
Ці станції з часом забруднені стали,
І човгання інших платформами днів,
І це відчуття – ніби нас обігнали,
Ті, хто на потяг учора лиш сів.
Годинника дзвони на нашім вокзалі,
Мене проводжають, лякають щодня,
Бо звуки тих дзвонів рахують недбало,
І з ними все швидше минає життя.
У цих ліхтарях я здаюся старішим,
Хоч бритва учора торкала мене,
Я дихаю так немов сорокарічний,
І вдома мене ніхто вже не жде.
По коліям - скрегіт, по рельсам – лиш плач,
І миті плацкарту зі мною вартують,
Попутчики зло так в подушки мовчать,
Мовчання як сила чомусь не гартує…
Цей поїзд зупинить лиш висадки час,
Коли пасажири похилять від втоми,
У гості тоді не приїду до Вас,
Замовкли вагони і старі перони…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2012
Пройшли каруселі дитячих років,
І літо пройшло стороною,
Усе вже не так, як би голос хотів,
І юність не п’є вже зі мною.
Розвіються мрії, захмаряться справи,
Віднині - лиш спокій, і трішки добра,
Свідомість не слуха вже серця забави,
В котрім залишився лиш попіл тепла.
Я в поті холоднім крізь ночі прокинусь,
Почну рахувати загублені дні,
А потім від ліків засну й безупинно
Пройдуть кілометри тих снів-вітражів.
Та знаєш – це вік не буває безслідним,
І пам’ять карбує не чеки боргів,
Хоч осінь моя наближає помітно,
Та ждуть каруселі дитячих років…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2012
Наночастинки убитих клітин,
Кілометри розбитих доріг,
Це життя – промайнуло як день,
І ще осінь – та падає сніг.
І вже сонце на сході тьмяніше,
І зорі здаються далеко,
І віриш у Бога сильніше,
Бо сумно курличуть лелеки.
Та й ранки тепер невеселі,
І мрій не будуєш на завтра,
Минулі твої каруселі,
Хто ж знає як випаде карта.
Під вечір плекаєш надію,
Щоб ніч ця не стала остання,
Пантруєш совісні дії,
Й обмежуєш свої бажання.
Ти учишся щиро прощати,
Забувати навчився давно,
Ти хочеш і мрієш страждати,
Бо муки – це правди вино.
Не хочеться більше звитяги,
Лиш спокій тепер на вагу,
І гострішою стала відсутність уваги,
І час все шепоче: «Зітру…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2012
Від того дворового ліхтаря,
Де тінь моя усе під ним скучає,
Я вкотре розповім про почуття,
Що були в Нас…яких вже не буває.
Як дощ ішов і я чекав тебе,
З простудою та посмішкою щастя,
Бо навіть час зі мною підожде,
І прийдеш ти і я тобі віддамся…
До тебе простелю свої обійми,
І приймеш ти тепло знайомих рук,
Відверто ж, це моменти чародійства,
Години радості, де кожен подих – звук.
Я розповім про вічності бажання,
Про щирі й ненаситні почуття,
Без страху поділюсь своїм зізнанням,
Бо знаю, що назавше ти моя.
Та час пройшов…Ми бачимось вже рідко,
Лиш поглядом вітаю у дворі,
У тебе чоловік і двійко діток,
А я усе пишу тобі вірші…
Ти знай, що я тебе не відпускав,
І як там доля між нас не жартувала,
Я дітям твоїм усе в житті віддам,
Хоч не мої вони по долі і по праву.
А ти…За тебе радий я,
Бо знаю, що у шлюбі ти щаслива,
А тінь моя від того ліхтаря,
Усе надіється і все чекає дива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341246
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.06.2012
Я в пам'ять проведу минулі дні,
І попрощавшись відпущу у тиху вічність,
Не сняться відтепер тривожні сни,
Тривога вже не в'яже в жовті стрічки.
Прокинувшись зачеркну календар,
Той день пройшов - коли ховавсь у морок,
Сьогодні я надію привітав,
І посміхнулась віра, і попрощався сором.
Та й совість щиро привіталася мені,
Мовляв - де чисто, значить і спокійно.
Минувся рак, що блудив у пітьмі,
І я тепер живу і дихать вільно.
Не те, щоб проти був знайомств із памят'ю,
Та зустрічей не хочеться багато,
У кожного своє лиш Вар'єте,
І Фауст говорив: "Умій віддати..."
Залишилася юність молода,
Відвертий час і загадки ідей,
І думка, що вже виросла сповна,
Злетіла і подалася між людей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2012
З тобою я зістанусь назавжди́
В твоїх думках і спогадах, не в мріях,
Бо наші дні давно уже пройшли,
І не плекаєш ти в мені свою надію.
Для тебе я зістанусь завжди щирим,
Відкритим й переповненим тепла,
Не зайдеш ти до мене у неділю,
І в будні дні...І стала, мов чужа...
А я все ж так тебе чекаю зранку,
Готую чай на двох й на двері погляда,
Та вийшла ти у тім квітневім ранку,
Так тихо і назад вже не прийшла.
І очі ті, що сяяли мов сонцем,
Коли я грав волоссям на вітрах,
Чомусь не дивляться...І ти вже з іншим хлопцем,
А я все сам - і вже прийшла зима.
Не відпущу тебе і як би не хотіла,
Щоб я забув - та не дано мені,
І хоч обпалені словами мої крила,
Ти знай, що я чекаю навесні.
Я буду завжди тут - у тім же старім парку,
У буднях днів і в вихорі пісень,
Чекатиму повернення світанку,
Коли удвох ми бавили дітей.
І ні слова, ні дії, ні втручання,
Не змусять відійти мене убік,
Не заважатиму...Та знай моє кохання
Тут житиме, як вічності потік.
З тобою я зістанусь назавжди́,
Хоч ти мене давно вже відпустила,
Нехай...Та знай, що вітером води
Щоночі я шептатиму: "Єдина..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2012
Мій син буде схожий на мене,
Буде маму любити свою,
Буде вірити в татка-героя,
Цінуючи дружбу святу...
Мій син буде схожий на мене,
Буде щастя ловити щодня,
Мовчати буде як треба,
Сміятись як прийде весна.
Мій син терпітиме правду,
Віддасться у руки лиш тій,
Що буде лиш схожа на маму,
За неї піде хоч в двобій.
Мій син не жалітиме підлих,
Мій син не прощає обман,
І не мстить...Бо судити осілих -
Божа правда і долі талан.
Мій син не знайде собі місця,
Він скрізь - та не зайвий ніде,
Мій син серед рік і узлісся,
У нім завжди віра живе.
Мій син - це батькова гордість,
Мій син - це відлуння моє,
Мій син - це щирая совість,
Моя доля у нім лиш живе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2012
Це був занадто довгий час,
Відколи я прийшов додому...
Літа напамять стерли Вас,
І я відчув осінню втому...
Це було, мабуть, навесні,
Бо в день, коли я повертався,
Цвіли дурманом ясні дні,
І сніг розтав...І дощ здійнявся.
Це було, певно, в повноліття,
Бо повертаючись назад,
Мені здавалось, що століття
Пробігли маршем біля нас.
Це було певно лиш учора,
Бо розділяючи свій час,
Я так і не зістався вдома,
Я розійшовся поміж Вас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2012
Коли в мені прокинеться все ж совість,
Я, щоб не виглядіть сумним,
Розвію попіл і роздам її, натомість
Залишусь з Фаустом я вічно молодим.
Коли в мені кричатимуть голодні діти,
Проситимуть все щастя і тепла,
Я розділю між них душі своєї світло,
І сам зостанусь з тінню ліхтаря.
Коли в мені мовчатиме свідомість,
Закриюсь серед стін я на замок,
Щоб не писать життям змарнілу повість,
Не набридать і не вдивляться в смог.
Коли в мені прокинеться людина,
Яка кохатиме - тоді я зупинюсь,
Згадати щоб, яка я ще дитина,
Як щиро потребую й віддаюсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2012
Мені усе казали: "Ти ж не наший...
Навіщо це? Іди куди ішов"
Я розчаровувавсь і клав каміння в пращу,
Мені уже здавалось, що знайшов...
Мені усе казали: "Я не тв́оя,
Навіщо ти...Знайди собі чужу..."
Я відчував, що ранений без бою...
І каменем з тобою залишусь...
Мені усе твердили: "Ти не вартий,
Не коштуєш ні крихти ти тепла"...
Я залпом випивав і грав з азартом,
Не жаль, коли мені ціни нема...
Мені колись сказали: "Я не люблю...
Прости...мені чужі твої чуття"...
Тоді замкнувся я...Насиплю порох в дуло,
І відпустив...назавжди ти моя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012
Я вкотре постою на цій могилі...
Поплачу і лиш квіти покладу,
Ніхто в житті не знатиме, що нині,
Я долю смерті в руки віддаю...
На цім надгробку дати і "Сумуєм..."
Лиш фотографії над цим усім нема,
Бо не люблю їх...І смуток варіює,
Чому ж обманювать, як сказані слова.
По сторонам вінки і смутку тіні,
Земля закриє всі мої гріхи,
Не вічний я...Лиш темні сірі стіни,
Приймуть мене і все мовчать вони.
А я люблю цю мертву щиру тишу,
Без посмішок, без сліз, а для душі,
Знайшов для себе й смутку я затишок,
І стогнуть тут лише німі співці...
Не треба плакати і по мені тужити,
Бо спокій, що тримаю на душі,
Рідніше всіх...Я не навчився жити,
То ж дайте, хоч умерти в тишині...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012
Галактику розділю на частини,
Щоб в них знайти лише свою одну,
І Всесвіту німі беззвучні тіні
Розійдуться, коли вперед піду
Молочним шляхом до своєї згуби,
Яку без страху і із гідністю кохав,
Її тепер нема...І Діва приголубить,
І Полідевк прошепче: «Я ж казав...»
І я не зляканий Фобоса ролями,
З Венерою піду в подальшу путь,
Бо вірую...І вже не перестану,
І вже не збить мене й не повернуть...
Ось так я з Еос все вдивляюсь в небеса,
Коли тебе чекаю щогодини,
Роки ідуть – і вже прийшла весна...
Чи прийдеш ти? Бо смуток в двері стукає віднині...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2012
Я гартом розпечу камінні груди,
Щоби душі страждання не відчути,
Нехай болить, нехай клеймо, нехай так буде,
Лиш серця, щоб нехай затихли муки.
Я буду жить із знаком про безсилля,
Тавром у кров проникне він глибоко,
Щоб втратив я поняття про дозвілля,
І відновив давно не почату роботу...
Щоб я писав лиш кров'ю по скрижалі,
Щоб голова крутилась в малокрів'ї,
Аби не чуть як серце все страждає,
Аби згубить його у праведному ділі...
Та не забуть...Бо пам'ять вище того,
І якби я не таврував вогнем себе,
Я повернусь на почату дорогу...
Де серця біль зі мною заграє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2012
«Скажи, чому я вкотре старчу на ікони,
Чому додолу впав – не підвестись,
Чому ця ранняя страшна осіння втома,
Коли весна...»...і стиха похиливсь...
«Скажи, чому так байдуже до друзів,
І до сімї, до себе, до жінок,
Де ж той терпець, бо я терпіти мусив,
-Сталить твій гарт...»...Та дощ і я промок.
«Скажи, чому так важко не любити,
Чому болить, коли чужі слова...
Прощать завжди...Бо не навчився мстити,
І через те, вже сива голова»
«Скажи, чому, терпіти – це страждати,
Коли спокійне серце уночі...
Любити лиш...для чого тут тікати?»
Закрились ставні у минулі дні...
«Скажи, чому ти все життя мовчиш,
Ти віруєш чи нехтуєш одначе?
Я божеволію...бо правди не добивсь...
Стихаю я...поплач зі мною, старче...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2012
Я з вічністю зустрінусь восени,
Її палкі вуста мене пригублять,
І випють мрії, спогади і сни,
І я прокинусь з каменем у грудях.
Осліпну я і мороки пітьми
Зі мною гратимуть у ті дитячі ігри,
А я німий мовчатиму, й вони,
Зведуть мене туди, де білі стіни.
Я з відчаєм мов з другом побратаюсь,
Розкаже він, що краще тут не жить.
Послухаю...А потім попрощаюсь,
Подякую...І втрачу свою мить.
І витече уся червона кров
Моїх надій і старого кохання...
І більше не напишу про любов,
Бо катом стали ті слова зізнання.
Я з вічністю зустрінусь восени,
Вона мене мов мати проголубить...
І я ввійду уже в чужі сади...
І втрачу пульс...А скажуть: «Від застуди...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2012
Чіткість вимови...
Відсутність бажання ходити «на ліво»...
Чесно кажучи – трохи набридло...
А якщо щиро – осточортіло...
Константи фактів...
Постійна агравація болю...
Чесно кажучи – треба відкласти...
А якщо щиро – то Бог із тобою...
Щирість кохання...
Навхрест розірвані груди...
Чесно кажучи – мені не воздасться...
А якщо щиро – то щастя не буде...
Слова признання...
Моя щоденна в тобі потреба...
Чесно кажучи – моє кохання...
А якщо щиро – тобі не треба...
Сльози солоні...
І піт пекучий, що від правцевих судомів...
Чесно кажучи – тонуть у морі...
А якщо щиро – то тремор долоні...
Зневаги хтивість...
Забута правда заїжджена часом...
Чесно кажучи – стаю сивим...
А якщо щиро – мені небагато...
Страх відчаю смерті...
Петля і так душу ріжучих слів...
Чесно кажучи – може, померти?..
А якщо щиро – то ще пару днів...
Імітація волі...
Наномаленькі убиті у венах клітини...
Чесно кажучи – ціанисті солі...
А якщо щиро – то з кулею в спині...
Смиреність прощання...
Холодні постелі самотньої ночі...
Чесно кажучи – не моє бажання...
А якщо щиро – погасли очі...
Натхнення віри...
Відсутність сили, щоб підвестися...
Чесно кажучи – упали стіни...
А якщо щиро – сльозми умився...
Морок самотності...
Крововиливи в мозок і зіпсовані нерви...
Чесно кажучи – не від гордості...
А якщо щиро – залишусь щедрим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2012
Шлях на землі…А потім далі…
Розмиє дощ чужі сліди…
Рука в руці…Життя триває…
Не на землі…Нам не туди..
Ми ввійдем в темну пору ночі,
Коли погаснули зірки…
Рука в руці…І ти шепочеш:
„А може зійдем?”…Я – не ти…
Я не поверну в місто наше…
Воно чуже…І там лиш гріх…
„Не плач”…”Ні, краще я заплачу”…
Я промовчу…Сховаю сміх…
Висока тиша серед ночі…
Глухі пісні німих співців…
„Я жити хочу”… „Ти не хочеш?”..
Я промовчу…Лунає дзвін…
Я не поверну в місто наше…
Розмиє дощ чужі сліди…
І я один…я не заплачу…
Я завжди сам…чужий… а Ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2012
Так дивно, що без гордості родився,
Так боляче, що я її не мав,
Сльозами відчаю я вкотре вже умився,
Коли тобі я душу відкривав.
Невинна ти, я знаю, що не любиш,
Не хочеш буть, що зневажаєш лиш...
То моя совість, яку тепер не згубиш,
То мої сни, що в попіл здійнялись...
Не відпускав, за що побитий ланцюгом
Своїх же мрій, і споминів, і згадок...
Чомусь, коли душили – то гуртом,
Як далі жить – то просять всі поради.
А я розщедрився – і все усім прощав,
Вважав, що з совістю – то легше так живеться,
Допоки ключ від серця хтось зламав,
І вітер там гуля...Й самотніть бється...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2012
Ти повертавсь, як завжди, навесні додому,
А там завжди лишень одні дощі,
Та ти чекав, і віруючи всьому,
Вертався у знайомі теплі дні.
Сльозами сни вмивались у той ранок,
Ти крокував крізь спомину пісень,
Ти памятав останній тут світанок,
Немов вчорашній промайнулий день.
Та все скоріш стиралися обличчя,
Що ти їх там на серці карбував,
Пройде усе...Ти в памяті залишся,
Таким, що все умів і все прощав...
P.S.
І крізь буденну втому,
Повторювати слів:
«Зламавшись, підвестися знову,
Хоч що – а ти усе стерпів...
І так уже скрегочучи зубами,
Вертатися з прощанням на душі,
Для тих – кому уже ти не жаданий,
Хто говорив, та щиро не хотів...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012
Опів на сьому ти мене розбудиш:
«Коханий, на роботу вже пора...»
Та сухо так прошепчуть мої губи:
«Кохана, вибач, але в мене рак...»
І ми лежатимем в постелі до опівдня,
Ти розумітимеш...і мовчки пригорнеш...
Тікають твої мрії про весілля,
Лиш двері в невідоме вже навстеж...
Ти заспокоїлась і почала про ліки,
Про операцію, про шанси на життя,
А я мовчав...Схилилися повіки,
Бо розумів, що часу вже нема...
Ми вирішили більш не говорити
Про це смертельно близьке каяття...
Ти посивіла...Я ж вирішив не мстити
Діагнозу ціною у життя...
Та йшли ті дні, зливалися у місяць,
А далі рік за роком вже пройшов,
Ми одружилися і зїздили на Світязь,
І я чомусь із світу не ішов...
А потім нам сказали, що помилка,
Що діагностика, буває, підвела,
І нам відкрились часу зливки,
Без страху, а з надією життя...
І ми живем, немов душа з тобою,
Понад усе люблю твоє буття,
Лишень волосся, що вкрилось сивиною,
Як спомин і як правди каяття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012
Мій блюз давно мене знайшов,
І я в життя іду по дивних нотах,
Я проміняв самотність на любов,
І обережним став на поворотах...
Мій блюз, що зустрічаю зранку
Мені нагадує про прожиті літа,
І радий я тоді тому світанку,
Бо доля все ж не марною була...
Мій блюз мене крізь день проймає,
Піснями Клептона і лірикою слів,
Він все приносить – нічого не втрачає,
І вдячний я гармоніці цих днів...
Мій блюз зі мною зустрічає вечір,
Коли я з Фендером ділюся про любов,
Мій блюз такий як я старечий,
Ми випєм з ним...й забудемся з ним знов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2012
Так добре, що навчивсь терпіти,
Так добре, бо навчивсь мовчать,
І хоч катують словом ваші діти,
Та добре, що колись навчивсь прощать.
І все життя мене штовхала в груди,
Чиясь зневага, і в котре не любов,
І я хворів, та жаль не від застуди,
І мучився...і піднімався знов...
І все життя – то словом у обличчя,
То наклепом лозою по вустам,
Та я мовчав – пройдуть мої сторіччя,
І я прощу...і не згадаю Вам...
Катуйте! Що ж – нехай на совість,
Я витерплю, я тихо промовчу...
Життя – то майбуттям розкрита повість,
Нехай моя не буде про війну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2012
Ти знаєш, подарований той светр,
Що ми удвох купляли навесні,
Він гріє так, що кажучи відверто,
Здається, що вернулись наші дні...
Як ми удвох, неначе були діти,
Тікали геть на декілька годин
У рай...І там збирали квіти,
І я не знав, що виживу один...
Та сталось так – життя невідворотнє,
Як грім ударили твої чужі слова...
Не вірив я...Перечив...Та відсутнє
Не те що біль, а навіть співчуття...
І я схиливсь уже за третім разом,
Втомився я шукати старих слів...
Пропало все - так ясно і відразу,
Здавалось не було весняних днів...
Пройде той час, який мене душив
Годинами і хвилями від болю,
Я наберусь нових життєвих сил,
А светр грітиме холодною зимою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2012
Зламалось лезо об камінні груди,
Що метастазами від серця затяглись,
Злякалась віра, що маленьке чудо
Гріховним стало...У сні хоч помолись!
Обвітрились старезні сірі стіни,
Де сміх дітей – колишній інтернат,
Затихло все...Весна померла нині,
Гранітні плити завінчають сад...
Бурян сховає ті надгробні квіти,
Ти не прийдеш – вони лиш промовчать...
Плекай дітей, бо тільки твої діти,
Прийдуть, щоби з тобою попрощать...
Ковчег всіх нас туди відправить з часом,
Потоплять нас гріхи на тім шляху...
І засміється хтось пекельно чорним басом...
Прокинусь я...допоки ще живу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2012
У цьому житті немає світла,
Немає сонця і щастя твого,
Є тиха наніч свята молитва,
Що дітям своїм бажаєш всього...
Немає дороги давно у даль,
Немає сонця у яснії дні...
Пройде вся біль, а тіні печаль
З тобою залишиться на самоті...
Не буде більше ні горя ні сліз,
Не бється вже серце кровю облите...
Залишилась память...І дні
Багряні несвітлі дні літа...
Не маєш душі, що у вирій рве,
Не маєш сонця над головою...
І навіть память твоя засне...
Схилившись з твоєю журбою...
Залишаться сни, бо вони лиш твої...
Умиті сльозами мрій...
І ти навіки далеко підеш...
Туди, де завше ти будеш свій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2012
Хоч струни мої порваті, одначе,
Мені не треба музики в словах,
Хай скрегіт правди наді мною плаче,
Ніж такт брехні заграє на ладах.
Хай блюз весни, і сейшени повітря
Мене дратують кожен ранок знов,
Ніж клітки спів впродовж мого століття
Мені повість про згублену любов.
Нехай мої пісні уже не ваблять вас,
І кричите Ви все лиш piano-piano,
Не сором, що не вмію грати джаз,
Не сором, бо навчусь і потім стану.
А музика...Залишиться із Вами,
Бо краще будь Бетховеном між Вас,
Ні ж ця брехня «Який же ти жаданий,
Потрібний нам у цей нелегкий час...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2012
В самотності я не почав палити,
Не бив пляшки з недопитим вином,
Я лиш мовчав, не пробуючи мстити,
Я лиш мовчав усім своїм єством.
В самотності не грав в азартні ігри,
Повій не клеїв з гріхом на душі,
Палив себе в розпеченому тиглі
У совісті на власному вогні...
В самотності не виливав я душу,
Чужим вухам до біса та любов.
Кріпився я, бо знав, що нині мушу,
Хоч скроні в болі бились знов і знов...
В самотності потроху божеволів
Порвалась мідь на грифлених ладах,
Надія все шукала силу волі,
Надія все шукала...й не знайшла.
І я уже з розбитим серцем й головою,
Схилившись над сльозами, що на дні,
Відмовився чекати супокою...
Дим пострілу розвіявсь у пітьмі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012
Не тікай – від неба не втечеш,
Воно твоє, воно в тобі, воно з тобою,
І слід його у серці не зітреш,
Блакить розірве межі супокою.
Не тікай, воно тебе знайде,
Як щастям приголубить ранок,
Воно в тобі довірою живе,
І зацвіте лиш ніжністю фіалок.
Не тікай, бо любить лиш тебе,
Немов те серце велике і кохане,
Воно з тобою певно і піде...
Туди, де осінь вас ніколи не застане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012
Чомусь судомами вже зводить серед ночі,
І дивно це, бо вік ще не прийшов...
Чомусь від сонця помутніли очі,
І колір зник...Й сухою стала кров...
Чомусь щоранку все важче підійматись,
Дивитись у вікно крізь ставні днів...
І боляче уже чомусь прощатись,
І дарувать, і цитувать відомих слів...
Чомусь удень мені все важче дише,
І голос перейшов на хриплий лад,
Я втратив десь лиш свій куток затишшя,
І хтось зрубав коханий мною сад.
Чомусь увечері я втратив спокій нині,
І називав відсутні імена,
У двадцять два мене лякають тіні,
Неначе вже пройшла моя весна...
Та я однак щоранку прокидаюсь,
І хоч дивлюсь крізь ставні давніх днів,
Я вірую – а отже не прощаюсь,
Живу сьогодні я – шукаю нових снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2012
Не бачачи, не чуючи, не спати
Летіти вдаль...
Простити, забути, не згадати
На жаль...
Хотіти знов вернутися додому,
Вернулась лиш печаль...
І крізь буденну втому,
Тікати далі вдаль...
Не люблячи, кохати зупинитись
Хотіти знов вернуть усе...
Сльозами відчаю умитись,
Назад не повернеш...
Хотіти знов вернутися додому,
Вернулась память лиш,
І в світлі днів чужих,
Мене залиш...
Не бачачи, не чуючи, не спати
Летіти вдаль...
Простити, забути, не згадати
На жаль...
Так тісно, що не знаєш чи живеш,
Так димно, уже наче і не бачиш,
Летиш у рай, шукаєш правди плач,
І віриш, причини є, одначе...
Не бачиш, не чуєш і не спиш,
Зламав вогонь...
Простив, забув і не згадав,
І вдаль пішов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2012
„Наскільки сильно я Вас не любив би, а Ви мене не ненавиділи – я так хочу, щоб і Вам восени просто наснилось сонце…”
Восени сниться сонце…
Маленьким яскравим промінчиком воно стукає у двері моєї душі, і коли я збентежено дивлюсь поза ті двері – воно весело мені посміхається…
Восени сниться сонце…
Воно ще зовсім юне і несміливе, і кліпаючи своїми яскравими, сповненими жагою охопити весь світ оченятами, воно нагадує мені моє дитинство, як листок щоденника, давно уже списаного, проте завжди сповненого теплими спогадами…
Восени сниться сонце…
Сниться різним…Часом кирпатим і русявим, із задиркуватим носиком і чесним дитячим поглядом…Часом сором’язливим із зав’язаними косичками чи великим білим бантиком…воно завжди таке…Дитяче…))) Як той персонаж із мультфільму, що постійно наспівував під носик „Скільки я не намагався, будь слухняним намагався…”…Воно як маленький Петрик Пяточкін…Чи неслухняне рожеве слоненя…
Восени сниться сонце…
Таке спокійне і щире…і постійно невинне…маленьке безгрішне створіннячко, що злетіло з небес на легких сніжно-білих крилах, і весело посміхнулося нам усім….
Восени сниться сонце…
Воно неперебірливе…воно просто добре…і як би Ви того не хотіли, колись воно насниться і Вам…І теплим голосом прошепче крізь вашу подушку: „А ось і Я…”
Восени сниться…Багато речей…Холодний дощ нагадує старі образи… вимушені, зовсім не обов’язкові, але такі нещирі погляди зустрічаються, щоб потім знову відвести очі і вдати, що нічого не було…а так хочеться, щоб і їм колись восени наснилось сонце…
Восени…дивно переходиш у нове життя…кладеш обсмоктаний чупа-чупс на улюблені комікси…але потім коли так хочеться знову їх перечитати, цукерка залишається такою ж солодкою…як і старі виплекані почуття…хочеш забути, відкладаєш на останніх сторінках щоденника…а потім коли так бракує тепла, перечитуєш…і розумієш, що вони такі ж щирі…добрішаєш…і тобі обов’язково насниться сонце…
Восени сниться сонце…і як би я Вас не любив, а Ви мене не ненавиділи, я так хочу, щоб ранок , осяяний зоряним теплом великої червоної зірки наснився і Вам…щоб Ви посміхнулись увісні, коли уява заповниться маленькими сонячними зайчиками, які потім увесь день світитимуть у Ваших оченятах, і подумали „…А, може, хай і йому…просто…восени насниться сонце…”
P.S. моїм друзям і знайомим…із ким вітаюсь, кого цілую чи просто обмінююсь поглядом…кого люблю, ціную чи просто тримаю у серці…хто знає, пам’ятає, вірить чи хоча б просто терпіти не може…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337749
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.05.2012
У двадцять я уже писав листи,
Щоби сховати їх у темінь шафи,
Щоби заплакані і вже пожовклі сни,
Розвіялись - щоб попіл не збирати...
У двадцять я відчув інфаркти суму,
І одинокості інсульти прохідні,
І я писав вже при свічках без струму,
У відчаї про ті минувші дні...
Мені хотілося, щоб серце розірвалось,
Щоб тиск убив, коли я був вві сні...
Та вік твердив, і сталось так як сталось,
Я пережив клінічну смерть тих почуттів...
Та я все так, усе пишу листи,
Ховаю їх, щоби ніхто не бачив,
Бо ті заплакані і вічно нові сни,
Мені вночі говорять, щоб не старчив...
Колись пройде той вік і я візьму своє,
Спалю оті знайомі мертві душі...
Та не приходить він, а память заграє,
Ламає й душить, і все штовхає з кручі....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2012
Не хочу як колись, та й спалені мости,
Не треба лінчувать своє минуле,
Забутись десь...І квіти рознести,
Усім хто поруч був, і тим, хто не забули...
Втамую спрагу озером біди,
Що в ньому плавав я неначе в морі...
Подати руку – берега дійти...
Дійти і впасти з думкою від болі...
Сховати світ у серці, і кайдани
Зєднати волею, що криється на дні...
Камінням стати...Нікому не жаданим...
Забути хто ти є...і хто свої...
Не треба як колись, я теж палив мости,
Їх попіл досі наді мною вється,
І тужить...і спогадом біди,
Душа мовчить...а серце ледве бється...
Хотів би як колись...згоріли ті мости,
Що я по них там крокував в минуле...
Згорі вщент...І вітером води,
Забрали із собою мертві тури...
Не хочу як колись...Нові уже мости,
Вони мене ведуть в незайманні дороги,
Туди, де мрії можуть розцвісти,
Де не розквітне смуток на порозі...
Де я вже наче не такий...Не сам,
Її волоссям граюсь, і конверти
Я розішлю всім сестрам і братам
З листом... «Щасливий я... і кажучи відверто
Змінилось все, душа не в золоті, та серце - у добрі
Я не шукаю спогадів чужих, люблю старе вино
Я не спішу...Я не боюсь...Зі мною ті,
Всі ті, лиш ті, кого чекав давно...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2012
Не віриш в сни? Прокинся навесні,
Коли дощі хлюпочуть над тобою,
Коли цвітуть незаймані квітки,
І сонце грає з вічною журбою.
Не віриш в сни? Прокинся у літа,
Коли бажання переборить муки,
Коли спяніла щастям голова,
Похилиться на теплі рідні руки.
Не віриш в сни? Прокинся ж ти не сам,
Щоб очі її грали над тобою,
Ти скажеш всьому світу – не віддам,
А сонце гратиметься вічною журбою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2012