| Сторінки (1/22): | « | 1 | » |
Вулиці чекають наших кроків
вони стомились світити для нікого
а ми завжди ночуємо вдома
і ми втомилися спати так довго
Тролейбус чекає наших зупинок
він їде собі, стрічає нові обличчя
а ми дивимось у вікна на місто
мріючи скоріше пройтись по узбіччю
Ніч як вперше чекає на зорі
вони чомусь такі нерозлучні
а ми знову ночуємо вдома
і ставимо телефони на режими беззвучні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014
В інших нова зачіска
в них квіти в кожній кімнаті
там пил не живе більше хвилини
в інших завжди ласка
в них пси бігають кудлаті
там висять найкращі картини
В тебе неголене обличчя
твоє небо лише в чорних фарбах
твої сорочки не знають парфумів
в тебе усмішка одна у півріччя
твої очі ховаються у вербах
твій гардероб не має костюмів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2014
йдуть, коли є куди
залишають в обмін на когось
хоча не обіцяли бути назавжди
вірилось, що зможуть
не вірять, коли нема в що
ні в сни ні в дощ ні в час
коли й повірять – пізно
най йдуть усі, врятує джаз
любов сизого птаха
завжди була сильна
блиск його перлів
ніколи не зникав
кожен мав свободу
і кожен уникав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2014
Поділився своїми тілом і душею
ми по різні сторони берлінської стіни
твій успіх сягає крон найвищих дерев
тепер ти не з ним а з нею
ніхто не веде справедливої війни
Поділився своїми книгами і богом
нитка за ниткою зникає шов
в книзі невдач ти канонізований навіки
сумно коли згадують некрологом
нарешті щасливий і ти пішов
Саме ніч зводить з розуму не день
влий в себе трохи бурбонського вина
тікай за місто напиши там сто пісень
іноді зорі зникають не твоя вина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
Привіт, хто я ?
Ідучи навмання вулицями
це випадковість чи так задумано ?
Тіло наповнене запитаннями
крокуючи вулицею, музика
нашіптує як бути
Виведи мене на фінішну пряму
самотньої ночі у неділю
я обіцяю все забути
Хтось знає, коли я самотній
і коли я плачу як атлант
давай просто сміятись
не відмовляйся від такої оферти
набиваючи новий блант
бо ми приречені померти
Страждаю від фрустрації атак
іноді кохання недостатньо
і дорога важка
я не знаю чому так
Я буду цілувати тебе
під гарячим дощем
ми сходимо з розуму
вибери останні слова
покладемо їх у конверти
цей раз останній
бо ти і я це відомо
народжені померти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2014
Ти гарна коли плачеш
ти плачеш коли самотньо
коли як кажеш: мене нема
Я весь твій світ
своєю рукою закрив все небо
мої очі замінили всі зорі
кажеш чекатиму сотні літ
Мила я давно зник
з своєї руки землею мене засипала
пам’ятаєш ти залишала мені квіти
і хоч по тому зникли три весни
спогади про мене – німий крик
Ти досі чекаєш мене
а я ніколи не приходжу
мертві занадто кволі
ти мила коли плачеш
ти плачеш бо самотньо
ти навіки в неволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2014
Тут, на західному березі кажуть, якщо ти не п’єш, то ти, поросятко, не в грі. Там вони мають своїх ідолів, вони поклоняються рок-н-ролу, вони знають напам'ять усі пісні власного виробництва. І ти в цій грі теж, мене тягне до тебе, на західний берег.
Ультрафіолетові дні минають у парі з чорно-білими стрічками. Коли мені знову стає не по собі, а поряд не має моєї улюбленої бехеровки, я їду до вас, там я опиняюсь у зовсім іншому просторі. Там панують шістдесяті, там Монро досі у пам'яті багатьох. А ночі !
Ночі там без порівняння найкращі. Ні, зірок там не видно, там все в тумані. Там я завжди можу знайти свій улюблений парламент і ми з тобою, взявшись за руки, будемо бігти, оминаючи холодні хвилі. І на балконі я співатиму про твою красу. Це фізичний потяг,не більше. Це звичка, яку я наслідую не гірше інших, але, коли вони підбирають на гітарі вдалі акорди, а ти сидиш поряд, я не в своїх руках, ні !
Вони співають, наче про нас: вона давно ховається в тіні блакиті, в її блакитних очах ховається тінь пристрасті, а він любить наркотики, і він любить своє поросятко теж..
І ти наспівуєш приспів: але я не можу змінити його, його серце незламне, непробивне...
І в тінях ночі я ніяковію, нащастя тобі цього не видно, все ж таки, ми в чорно-білій ері. Вона молиться своїй любові, а він можливо, своїй новій. Але вони обоє були незмінними, музика, що знаходила своє місце, усе там бачила, їх серця незламні.
Але в найспекотнішу ніч, коли небо зніме туманні кайдани, і зорі дадуть їм трохи часу, вони зустрінуться поглядом. Вона вміє співати, а він слухати. Він пише їй слова, а вона складає докупи ноти.
Ніч палала там, на західному березі. Якийсь непримиренний спокій панує всередині. Він: я сумую, вона: я ще дужче.
Вона дивилась, як він плаває, вона закохана, співає про дикого і божевільного незнайомця, рухайся до мене, ніч палала. Рок'н'рол стих, і Mонро із таблетками пішла з балу, вони не дивляться нове кіно. Вони фанати справжньої пристрасті, він гладить її, як дитинy. Це кохання ?
Під вогнем емоцій вони пливуть туди, де західний берег не буде заздрити цій пристрасті.
Парламент догорів, істина – нічого. Тут і зараз - єдине кредо, фізичний потяг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504232
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.06.2014
недопита кола, кока-кола
свято наближається
ти стоїш така молода і гола
а я здається такий самий
старий рок-н-рол і магнітола
співати - все, що лишається
ти стомлена і під очима кола
а в тропіках тепла погода
ми ніби іграшки, нами граються
ти не мертва і не квола
тихше, друзі прокидаються
свято наближається
а я не готовий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2014
Теплий светр
пахне 90-ми
закрий очі
і уяви мене
Кафе "Le Niger"
пахне спогадами
які вселила ти
поливаючи квіти
незнайомі вулиці
дивні мешканці
втрачені адреси
де ти, де шукати
Занадто молоді
аби бути дорослими
занадто щасливі
аби бути мертвими
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013
Ракета #9 летить
на планету Венера
там Сонце в коханні
зізнається щорання
там Земля наче Місяць
там живе Афродита
там Олімп, там Далі
там самотня орбіта
Ракета #9 летить
на планету Венера
зореліт вже пустий
реальність - химерна
час -тане в роті
гіпноз діє плавно
можливо, Венера
планета "буквально"
існує уявно
без умов
існує умовно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013
Хотів би я бачити наші поразки ?
Зустрітись лицем до лиця,
Уявити твоє тіло,
Визначити його контури.
Дай мені якісь підказки !
Атмосфера сирого міста,
Міста у літній період,
Що тікає від мене,
Щоб зупинити тебе.
Це як гра піаніста.
Повертайся до мене вранці,
Коли світло моє.
Розлиті келехи вина
Біля твого вікна.
Белькочім, мов індіанці.
Ранковий крос повз палі тіні,
Посмішка на лиці.
Я впевнений, ти тут
На знайомих мені вулицях.
Десь під вишнею, що у цвітінні.
Ця крапка над містом
Вказує на твою тінь
Знайти тебе, повз невдачі,
Між паралелями поразки.
Єдиний слід – твоє намисто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2013
Це нічого, що душа живе у носі,
Це нічого, що мене змушують чхати.
Обличчям вдихаю і видихаю час, нічого -
це ж осінь.
/ Я червоний, ти – синя.
Я стара школа,
А ти така нова. /
Це нічого, що мої думки – шматки льоду,
Бо разом із твоїми – це цілий океан,
Але для цього треба мати хоча б воду.
/ Ти кажеш: 365 днів
І так мало спогадів.
Але не збереш і ложки меду
Із клумби квітів. /
Це нічого, що майбутнє наганяє страх,
Це нічого, що чекаєш, коли перехворієш молодістю,
Бо життя вмирає навіть на вічно молодих зірках.
/ В твоїй тіні стільки образ.
Хочеш бути почутим ?
Повтори ще раз.
Народження Венери,
Відбулось, коли вмер час. /
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2013
Квітки не хочуть помирати,
Вони ще вірять у весну,
А осінь починає гірко грати,
Вона пробудить нас із цього сну.
Жовто-багряні свої плями,
Вона полишила як свою тінь.
І сумно вляжеться нерівними рядками,
У моїй пам’яті збіднілих мерехтінь.
І дихаєш в півголос,(повітря вже не має )
Мовчиш, випитуєш тепла у сонця на плечах.
Не можеш звикнути, що сонця вже немає,
Не можеш звикнути, що сонця вже не має на устах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2013
Одного разу ввечері,
Коли вже день минув
Я фарбувала свої довгі коси.
Та тато мою косу відітнув;
Пита : «Чому не можу
Бути тим, ким хочу бути досі…»
Я хочу бути просто тим, ким є.
Не мати тіні – ночі не здобути
Я хочу просто бути тим ким є.
Бо :
Я – моє волосся (слухай),
Я за це (щодня) молюся (дихай),
Я хочу вмерти вільним,
Як моє волосся (думай),
Я хочу бути вільним –
Бігти,як в дитинстві босим-босим.
Так іноді хочеться мені
Пофарбуватися в єнота,
Для того лиш, щоб друзі
Думали – я alien істота.
А пізно ввечері, коли
Все місто й я готуємося йти на танці,
Так налалакована моя чуприна,
Що в інших просто нєма шансів.
Я просто хочу бути вільним,
Як моє волосся
Усі як всі, а з мене, мабуть, досить.
Я просто хочу аби цей танець збувся
Клянусь я буду Вільним,
Доки маю голос, щоб
Сказати :
Я – моє волосся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2013
Не так важливий момент істини,
Як важливий його виконавець.
Думаєш сніг має бути білим ?
Ні, усе повинне бути таким яким уявляємо його ми.
Не бійся мріяти. Знаєш, іноді я відчуваю себе підбивачем, тим хто змушує робити божевільні вчинки. Хоча частіше, саме я, потребую таку людину. Знаєш, я не божевільний. Я люблю, на твою думку, дивну музику, хіба ? Я не люблю море(я просто людина настрою). Дивись, сьогодні я полюбив гори. Це гудіння мотора. Ти не відаєш, що за цим усім ховається, а мені хочеться вірити, що я знаю. Ми не наївні, ми просто мрійники, відприски суспільства, котрих ніхто не сприймає. Кажеш, лід досить товстий аби витрамати нас обох, а трьох ? Ні, мила, ти помиляєшся третій не є лишній. Я знову і знову дописую ці рядки, вони однакові і нескінченні. Ти питаєш мене : коли ти, милий, повернешся? Я ж відповідаю(ніколи): коли напишу щасливу пісню(тобто ніколи ?).
Я не пив, ти знову мене обнюхуєш. Але чому ми можемо бути такі веселі і відчайдушні, лише, коли ми хмільні. Чому ти зараз не кидаєш виклик суспільству? Мабуть, тому що, воно не пов\'язує себе з тобою і зі мною. Я справді не відчуваю зв\'язок з ним. Я не хочу прокидатись самотнім, коли ранковий іній осідає на електромережах, коли свіжий зелений чай так пече язика, як тоді, коли ми вперше поцілувались на набережній.
Я просто хочу вірити, що ти любитимеш мене так само і завтра, але хіба є докази, що завтра ти не зустрінеш на тій набережній такого ж дивака ? через те, ти і відрізана від суспільства.
І знову ми повернулись сюди, у батьківський дім, поглянь, тут я вперше зловив і відчув на руках дотик сонечка (того , що літає.), а тут я вперше, повернувшись із випускного вечора, впав у хмільному трансі, відчуваши на ранок, не дотик, але ляпас, вже іншого сонечка.
Та вогонь, отой між нами, як водою припік, і вже нема. Я втічу, але недалеко, так, аби ти змогла мене наздогнати, аби ти змогла мене зловити, я піддамся тобі. Вода вже поколіна. Я мов той вічний маяк, мій жар усюди, але тебе вже нема, і я знову в морі.
Я був тут,я любив і залишив про тебе згадку. Мої діти, я знаю, вони будуть запитувати: а що це за жіночка у тебе на фотографії ? А я їм : це не жіночка, це сонечко. А вони : це те, що червоне, у чорний горошок ? Так, дітки, то воно .
Я був тут. Що ж, але я не прихопив тебе із собою, невже лише через те, що ти не помістилась у скажений вирій мого світу, ти ж така сама, скажена і неповторна.
Я був тут, а тепер я знову в морі, яке прокляв. Бувай, до завтра. Завтра буде той день, де ти кохатимеш мене ще дуще. Там і зустрінемось, і прошу не забуть взяти із собою, свій скажений світ, там найголовніше, там я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450715
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.09.2013
Моя кохана дівчинка,
вигодувана вовками,
вона танцює з маревом.
Зірки зриває руками...
Моя кохана дівчинка,
обнімаєш сім континентів,
пливеш шістьма океанами.
Шукаєш країну діамантів...
Моя кохана дівчинка,
терзaлась химерними мріями,
її розпатлане волосся
обплітав вітер надіями...,
Що робило її вільною,
Навіть від тяжіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2013
І тисячі примар,
Все топчуть шлях
До острова Свободи.
Лиш темна конячка,
Шукає просто насолоди.
Але, ти живеш із тараканом,
Зашиваєш слова у підвал.
Ти не дитина своєї ери,
Ситий калорійним обманом.
Ти ніби темна конячка :
Тримаєш скований запал,
І кладеш себе на поличку.
Твій голос , і є твоя зброя,
Твій темний світ,
Серед тутешніх – нелегал.
Вриваєшся у долі табуна,
Ніби вбивча сила,
Готуєшся тікати на Монстр-бал.
І кожен звук, як рикошет,
Кожне слово, кожна фраза.
Кожен темний силует
Для життя – загроза.
Він ніби куля-таран -
Руйнує, те, що будували.
Він і є темна конячка,
Прихованої сили - вулкан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2013
Кохання чомусь
Не довготривале,
Так само, як
І спарювання кроликів.
У нас більше не
Має часу, немає.
Лиш на землі
Літаєм , мов орлики.
Мій літак
Приземлився сьогодні,
На твоїй неосвітленій
Душі – посадковій смузі.
Але всі "вчора"
Не мають ваги,
А всі "завтра"
Витають все ще у міжгроззі
Дозволь мені поплакати,
Бо зараз це все, що я можу
Бо зараз це все, що я мушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013
В цьому світі, У цьому місті
Ходять лебеді У суцвітті
Буйний шторм Надукучає, та
Птахів не спинити.
Серед грецького театру
Прапор риму майоріє
Там і лебідь білокрилий
У тумані віковіє.
Ходе чутка Що той птах
Був заклятий Навіки в театрі
І хоч там Віко-вічна зима
Він поселився у ватрі
У тій ватрі Серед рання
Сон приснився Тривожний
Ніби лебідь Став відважний
І залишив ті простори
Мандрував Птах в рожевім сузір'ї
Хоч скутий був кайданами
Поліг він далеко В міжгірї
Загубившись у сні Між сурмами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2013
Так, люба не бійся,
Поплач мені в плече,
Не стій, і не чекай,
що прийде літо.
Пірни у море листя,
Що крапає з дерев,
Сховай свій смуток,
У мене за рукав.
Я знаю, сон твій,
Він по-осінньому мовчить.
Він ловить новий ритм
У чорно-білих кляксах.
А ти, а ти просто мовчи,
Не вір, що плачеш,
Над осіннім садом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2013
На Д.В.Ч.Т. – Державній Власності Чужої Території в просторі, відбулось прекрасне народження в магічних пропорціях. Але процес народження був не кінцем, процес був безкінечний. В утробі усе було пронумеровано і мітоз майбутнього почався. Цей ганебний момент життя був сприйнятий як тимчасовий, але він був вічний. Таким чином почався початок нової гонки: гонка в гонці за людство, за расу, яка не має ніякого збитку, ніякого осуду, але має безмежну свободу. Але в той же день, як Вічна Мати коливалася в тенетах мультивсесвіту, відбулося інше, більш страшніше народження—народження зла. І Вона сама була змушена розділитися надвоє, на тих, хто обертаються в агонії між двома кінцевими силами, як маятник вибору на початку танцю. Це здається просто: неухильно прагнути до добра. Але Вона запитує: «Як я можу захистити щось настільки досконало, без зла ?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367669
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.09.2012
Той час, що процвітанням зветьсся
Та мить, що в серця наші рветься,
Ми звемо світлом небокраю,
Ми звемо сонцем всього раю.
Лиш зупинися на момент,
Лиш вчуй кожнісінький той темп,
Що все кружляє навкруги,
Приблизно це побачиш ти:
Маленьких бджіл, що на квітках,
Збирають мед – то Божий дар;
Листки, що падають униз,
Дерева подиху завис ;
І вітер, який все несе,
І сонця промінь, що повітря рве.
Та мить, що процвітанням зветься,
Той час, що в серця наші рветься,
В якийсь момент на перелам, іде униз до наш лав.
І чути подих неминучих сестри і брата – грози і тучі.
* * *
Над містом, тінню опустивши
Летять чорнії ординці,
Летять сміло, вільно вранці,
Наче зграя злих повстанців.
І за обріями блиск,
що блищав усе до них,
Зник, як звук перед ордою,
Зник бо чорне все довкола.
Почорніло небо враз,
Гелкіт ловить кожен з нас.
Синхронно рухи навздогад,
Але так чітко мов парад,
Виконують фігури дивні,
В очах туман стоїть до нині.
І все змішалося в ту мить:
Землю і неба не розбить.
Гроза і дощ, град і сніг,
Вітер, шторм і бурі віх,
З’єднало кольором одним,
Це той , що у ворона один.
* * *
І зникла тінь, шалений глас,
Розквітле небо світла дасть.
Ті струни сонця мимохіть
Впадуть, і будуть сивиніть.
Чому цей чорний колір страху,
Вважають вічним знаком жаху ?
Й птахів, що колір цей несуть,
Вважають символом розпуть ?
Адже літають рано-вранці,
Чим дуще вверх, тим блище щастя.
До щастя ворони літають,
І нам на землю посилають,
А чорна тінь – лише момент,
Перед квітучим, світлим днем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2012