| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Ти забиваєшся в куток.
Не хочеш бачити і чути...
Навколо пастка із ниток -
розплутати б... і все забути.
Усюди осуд. А тобі...
Тобі начхати. Так Буває,
Не кажуть правду на суді
Де злодій злодія карає.
За тим, чого давно нема
Не варто навіть сумувати.
Ти може й рада би була...
Душа ж не хоче забувати...
Не ідеальна, і нехай.
Не перша ти і не остання.
Хоч кажуть, з милим всюди рай,
Та ти втікаєш до світання.
Боїшся вірити комусь
Тобі брехня - сестра по крові.
І серед безлічі спокус
Ти опираєшся любові.
Завжди самотня по житті...
Собі секрети довіряєш,
А ночі топиш в забутті,
Якого пристрасно бажаєш.
Не віриш людям... Хто вони?
Не судді... Навіть не присяжні...
Лиш заздро дивляться з пітьми
На зорі в небі недосяжні.
Нехай пускають кораблі
Десь у замуленій канаві.
В банальностях, немов в багні
Втопили істину. Лукаві!...
Вони не бачать твоїх снів,
І сліз твоїх не помічають,
Не хочуть чути твоїх слів...
Що ж, ти мовчиш. Тебе немає.
Самотня, хоч і не сама...
Так, ти намучилась доволі...
В твоєї долі два крила,
Та нащо крила у неволі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2013
"Не проганяй мене, прошу!"-
Молила Зиму Пізня Осінь.
І сльози краплями дощу
Збивали паморозь з волосся.
"Ти знаєш, разом нам ніяк."-
Зима білява відказала.
Холодні нотки у словах
Морозом серце пробирали.
"Куди ж тепер мені іти?..."-
Прошепотіла Пізня Осінь, -
"Усюди льодяні мости,
Усюди сніг вітрище носить!...
Чатує смерть на кожен крок...
Нема доріг, лиш біле поле...
Нема протоптаних стежок..."-
Прошепотіла Осінь кволо. -
"Не проганяй мене, прошу!..."
Зима всміхнулася злостиво
"Йди геть! І сльози із дощу
Не допоможуть! Час вже сплинув!
Ти не потрібна тут мені…
Чи ти цього не зрозуміла?»
Холодні очі… Крижані…
А в них ненависть тихо тліла.
«Тоді навіки прощавай…» –
Крізь сльози посміхнулась Осінь.
І зовсім тихо відійшла,
В снігу сховавши ноги босі.
"Не проганяй мене... прошу!" -
вітри стогнали в дисонансі...
Сніжинки з краплями дощу
кружляли у чудному танці....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2013
Я не закохана... О ні, я не кохаю...
Хіба помріяти люблю під чашку чаю.
Дві грудки цукру та лимон, щоб ледь кислило...
Хоч, знаєш, було і таке, що й я любила...
То, звісно, в школі ще було... Любов дитяча...
Вона невинна ще була і геть незряча..
Той хлопчик певно і не знав, що я існую...
Я ж позітхала місяць-два і все забула.
Та це було колись... давно... Тепер немає.
Я не закохана. О ні, я не кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2013