| Сторінки (2/121): | « | 1 2 | » |
Вечір ніс нам солодке кохання,
Поцілунки, обійми, тепло -
І в обох насолоди бажання,
Та тілесного в нас не було.
Ти до мене прийшла спозарання,
Сколихнула здивований світ,
Як небесная зіронька рання,
Ти для мене невпізнаний цвіт.
Чи когось, може, ревність заїла?
(Все ж навколо співало, цвіло),
Чи подруга комусь розповіла,
Бо про нас уже знало село.
І пішов я, долаючи втому,
Озираючись вийшов з села,
Хоч і зла не робив я нікому,
Та недовгою й радість була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2012
Понад селом протікає
Давня - предавня Оріль,
В сивий Дніпро упадає,
Луки, левади навкіль.
Є тут село величеньке,
Зветься Зіньківщина здавна,
Хоч не таке вже стареньке -
Але ж історія славна.
Є у народі розмова,
(Назву села доведи),
Був це чи житель Зінькова,
Чи то козак слободи?
Понад Оріллю гайочок,
Все там: і пляж, і пісок,
А вдалині там лісочок
Йде аж у далеч казок.
Вздовж по селу асфальтівка
Аж до райцентру веде,
Трохи від траси бруківка,
Що до Зіньківщини йде.
Обіч узвозу озера,
Білі живуть лебеді,
Горді своєю красою,
Рідкісні птахи оті.
Жителі - люді трудящі,
Що обробляють поля,
Роблять роботи найважчі,
Лиш би родила земля.
Сіють ячмінь і пшеницю,
Ферми з худобою є,
Люди ж вирощують птицю,
В них все домашнє, своє.
У молодих є потреба
Вдома корівку тримать
І випасать, коли треба,
Навіть молочне здавать.
А присадибні ділянки,
Вдома городи, сади,
Люди ж працюють ще зранку,
Газ є й підводи води.
Славна Зіньківщина, славна,
Праця людей прославля,
З діда і прадіда вправна,
В них і худоба, й земля.
Заклад культурний, освітній,
Благ всіх, навряд чи й назву,
Люди хороші, привітні
В тому селі, де живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2012
Давно таке було, а чи недавно:
Як я тебе велосипедом віз,
Для нас було це дивно і забавно,
Ми їхали понад асфальтом в ліс.
Всміхались квіти, що навкруг зростали,
Ми поспішали, з`їхали на луг,
А як з крутої гірки, то вставали,
А мимо нас летів з кульбаби пух.
Ми молоді були, дітей не мали:
Природа ж знала вічності закон,
І наші діти вже давно повиростали,
Чи дійсно так було, чи це був лише сон.
Вже ті стежки давно нас позабули,
І притупився в нас вже зір і слух,
А я все згадую той час минулий,
Що пролетів, як той з кульбаби пух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012
Ти дорогою йшла білосніжна,
Доторкнулась до тебе рука,
Ти для мене як квіточка ніжна,
Та однак недоступна така.
Я стояв, ти приходила мимо,
Дарував я усмішку тобі,
І пройшла ти, дівчино, цнотлива
Не в любові, не в явній злобі.
Колихали у річці нас хвилі,
Та для тебе байдужим був я,
Бо тобі лиш молодчики милі,
А не дядько, як кажеш сама.
Чи признання мої вже запізні,
Я повів! Гомоніла ріка:
"Ти для мене як квіточка ніжна -
Та однак недоступна така".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2012
Зоряні шугають небокраї
По моїй розстріляній межі,
Бо отам у батьківському краї
Знову хата сниться на горі.
І встають між зорями ті роки,
Де дитинства й юності блакить,
Батькові я знову чую кроки,
На роботу матінка спішить.
Осокою стелеться болото,
На обніжку я з серпом стою,
Для долівки в хаті аж до поту
Осоки хоч трохи дістаю.
І маленькі рученьки не терпнуть,
Як тепер - в сучасності моїй,
Де кістляві руки розпростерті,
Ніби дати старості відбій.
З небуття воскресли мама й тато -
І укупі знову вся сім`я,
Тільки роки затуляють свято,
Невидимість радість віддаля.
Інша хата і нові зірниці
І немає пекла - я в раю,
А в очах, в заплющеній зіниці
На обніжку й досі я стою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2012
Ти прийди, моє серце, прийди,
Я чекаю в зеленім гаю,
Хочу я, як у спрагу води,
Надивитись на вроду твою.
Хіба чари, де більші ще є?
Ти й сама, ніби квітка в гаю.
Все навколо весняним стає -
Ми загубимось в цьому раю.
Я б хотів у оновленні жить
Із тобою лиш, серце моє,
Щоб повік пам`ятати ту мить,
Де твоє й моє нашим стає.
Я б хотів би тебе обійнять,
Пригорнути до серця свого
І без ліку тебе цілувать,
І нема більше щастя мого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012
Все було : зорі і квіти
(Навіть з лози перелаз),
В нас вже онуки і діти -
Ближчає фініш щораз.
Бути в обіймах природи,
Нам ще не треба спішить,
Бачить би сонечка сходи,
Внуків своїх одружить.
Тьма бур`янів на вгороді -
Треба все вчасно робить,
Шану віддати природі -
Вісті останні ловить.
Все вичисляється в світі,
Кожен наш порух життя,
Ми ж на небесній орбіті,
В круговороті буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2012
Плакав дощик вдвох зі мною,
Пригадав давно забуте,
Що не вигадане мною,
Не із уст других почуте.
Той голодний 47-ий,
Коли ми були ще діти,
Колоски збирали в полі,
Щоб провіяти і жити.
Як по мерзлу картоплину,
Ми ходили із торбами,
Але в кожну цю хвилину
Нас чекали наші мами.
На горі стояла хата,
З глини зліплена руками,
Там жили і мама, й тато,
І сестра, і я з братами.
Було різне в нашій хаті:
Були успіхи й невдачі,
Були бідні ми й багаті
У роки мої дитячі.
І стоїть ота хатина
Так обшарпана вітрами,
Як залишена дитина,
Виглядає тата й мами.
Але що ж мене бентежить?
Тут дитинство промайнуло.
Хто ж тепер оте відстежить,
Що давно вже проминуло?
Вже батьків у нас немає,
Спочивають у могилі,
Як би це нам не хотілось -
Ми підняти їх не в силі.
Спіть спокійно, мої рідні,
Вже ніхто Вас не турбує,
Ви б в раю пожити гідні-
Тільки ж Бог нас не почує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2012
Жив від Дніпра недалеко ,
Плавав в його рукавах,
Роки верни ж ти, лелеко,
Був я, щоб в тих же літах.
Дивним всім людям здається
Дід, а пловець, хоч куди,
Де в нього й сила береться?
Ніби він родич води!
Молодь лежить загорає,
Тільки ж поплавати – зась,
Дивиться, спостерігає,
Ну, окунися хоч раз!
Дивне сучасне купання
В юних дівчат, хлопчаків,
Так лінуватися зрання,
Якби ж хтось плавать навчив!
В діда заплив величавий,
Плава в ріці, як дельфін,
Був би він юний – не старий,
Був би мені якраз він.
Юне дівча позіхає,
Юного зависть бере,
Старих ніхто не кохає,
Старість бере за своє.
Кожній дрібниці у світі –
Всьому відведений час:
Час молодіти й старіти –
В нім і живе кожен з нас.
Зависть – то вада гріховна,
Різною й зависть бува:
Є і смертельна та чорна,
Біла ж, то зависть жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2012
Звідки, звідки віє свіжість,
Ніби річенька струмиста,
То троянди вабить ніжність
І весела й промениста.
Ще світанок за горами,
Та вже обрій рожевіє,
Я не знаю, чи то сонце,
Чи троянда червоніє.
Ще ранкова прохолода
Вся в росинках кришталевих,
А її весела врода
В сяйві пелюсток рожевих.
Крізь роки проніс я в серці
До життя любов велику,
І вшаную, і догляну
Я троянду сонцелику.
Ой, трояндо, моя доле,
Скільки зв`язано з тобою:
Біля тебе я зустрівся
Із дівчиною одною.
А вона ж іще миліше
Ніжних пелюсток рожевих,
Як хотів би я втолити
Спрагу уст її вогневих!
Як би радість в повну міру,
Я хотів би їй вселяти,
Як хотів би дружбу щиру
В добрій пісні прославляти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2012
Квіти в саду ще росилися,
Зрізав, щоб милій нести,
Як же благали й просилися:
"Не підрізай нас, прости!"
Ми ще зелені, нам хочеться
В тілі здоровім рости!
Ні, я не стану морочиться,
Треба ж їх милій нести!
Думали квіти червонії,
Жить, веселитись, цвісти -
Маки, тюльпани, піонії
В дружбі хотіли рости.
Зрізав ножем аж по сокові
(Впертість немає жалю),
Завдано рани глибокої
Квітам в моєму саду!
Мила ж ті квіти червонії
Миттю до уст піднесла -
Маки, тюльпани, півонії-
З Вами я щастя знайшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2012
Плаче в саду моя вишня,
Варом природним стіка,
Зсохлось листя розкішне,
Сонце ж пече-допіка.
Вдвох ми свій вік коротали-
Сухість в обох виника,
Хоче, якби поливали
Руки мене юнака.
Тільки ж старий я й заслабкий-
Трошки полити зумів,
Був би здоровий і жвавий,
Вволю її напоїв!
Знає, як я молоденьким,
Ягідки рвав у саду,
Бачив тоді й я частенько
Свіжу її й молоду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2012
Останній раз у школі діти ці,
Дзвінок останній, ЯК ЩАСЛИВА МИТЬ!
За квіти подаровані оці,
Як при розлуці серденько щемить!
Останній раз на свято це прийшла
Учителька, що тільки я зустрів,
Хоч більш як сорок літ їм віддала,
А любить їх як мати з матерів!
І діти дякують учительці сповна:
У виступах, у квітах, що в руці,
А з-під платка війнула сивина,
Сльозинка покотилась по щоці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2012
Весна, весна, ось ти й прийшла:
Усе прокинулось в природі -
Ти ніби квітка запашна,
Та є робота в огороді!
Давай рискнемо одним днем,
Свою роботу відкладемо,
На свято радості й пісень,
В живу природу ми підемо.
Бо ця приваблива весна
Не вічно буде так тривати.
А візьмем друзів і вина
І підем весну зустрічати.
Постій на мить, ти зупинись,
Я буду фотографувати,
Як візьмем фото це колись,
Щоб нам було про що згадати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012
Якось на схилі моїх літ
Прийшли онуки попрохати:
"Ви прожили багато літ,
Вам, певно, є про що сказати?"
Найбільш цікавились вони,
Що я робив в роки минулі,
У ті прокляті дні війни,
Для них незнані і нечулі.
"Який тут спогад, ну який,
Про що Вам, дітки, розказати?
Скажу лиш слово, що гіркий,
А більше ні про що сказати".
Малим я був, як та війна
Дитяче серце обпалила,
Як вража сила та стальна
Навіки рідних розлучила.
Як тільки ранок засіяв,
Почулися війни погрози:
Гіркі прощання матерів,
Тривога відчаю і сльози.
Я на прощання так спішив,
В останнє з батьком обнялися
І в море тих передчуттів
Потоком сльози полилися!
Давно солдат тії війни
Застиг у скверах у граніті,
Покриті славою вони
І шаною в усьому світі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2012
Я відчуваю ту силу незнану:
Всесвіт чи Бог - то мені все одно.
В них я черпаю красу величаву,
Ту, що у віршах передати дано.
Божа то сила чи Всесвіту сила,
Знов повторюся : мені все одно.
Тільки б та сила мене вдохновила,
Я її прошу: "Ввійди у вікно".
Там на вікні Божа мати з малятком,
Ніжно тримає його на руках.
Дай мені, Боже, добра і достатку,
Дай і красу показати в віршах.
Слава тій силі чи Всесвіту слава,
Всім, хто підтримує вміння творить,
Хай же трива їх хода величава,
А темна сила замре і мовчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2012
У місті Дніпропетровську усміхнено-веселковім,
Де небо казково-синє і мирний Дніпра прибій,
Люблю я в безмежних далях висотні новобудови
І вулиці розмаїті, і юного серця біль.
В степу, де піщані сопки, колись бовваніли нудно,
Сіріли в імлі далекій розкидані хутірці,
Росте промислове місто, велике, багатолюдне,
І тонни металу плавить і труби міцні оці.
А десь від того металу багрянцем сміються ночі,
І диха вогненна лава мільйонами сонць життя.
У місті Дніпропетровську зоріють вогні робочі,
І гордість за працю звичну проймає людські серця.
Кладуться нові дороги, вантажні шумлять машини,
Панує такий неспокій - то праці бадьорий літ.
В маленькій частинці тіла могутніх грудей країни
У місто моєї мрії лети ж мій палкий привіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012
Ось ви й до мами прилинули знову,
Як ластів`ята в гніздо,
Лиш би послухати мамину мову,
Ласку відчути й тепло.
Мамо рідненька ! Це ми прилетіли:
Їхали з міста в село,
Щоб ти зібрала нас під свої крила.
Як це в дитинстві було!
Наше дитинство в селі промайнуло,
Память і досі жива!
Тут ми і перші науки здобули,
Перші кохання слова.
Мамо рідненька! Щоб ми виростали
Силу свою віддала,
Доброму вчила, навчатись послала,
Де ми й здобули знання.
Тож прилітайте, мої ластівята,
Мами послухать слова,
Маму вітайте не тільки у свята,
Хай це і в будні бува!
Швидше прилиньте до рідної хати,
Мама з доріг вигляда,
добрих людей є на світі багато,
Та тільки мама одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012
Час швидкоплинний-
Невпинно летить.
Мудра людино,
Цінуй кожну мить!
Думалось вчора:
Безмежжя робіт!
Глянув насправді:
Обмежений світ.
Ми ніби вчора
Були молоді -
Глянув сьогодні:
Виски вже сіді!
Це ж ніби вчора:
В нас діти малі
Глянув сьогодні -
Онуки такі!
Де все те ділось?
Куди подалось?
Може, приснилось
Чи тільки здалось?
Може, в машині
Ту мить здожену,
В гості до себе
Її запрошу:
"Мить, повернися!
Усе віддаю -
Тільки верни мені
Юність мою!
Буду годити
Тобі в усі дні,
Та не роби ти
На смуток мені!
Що, як залишиш
В степу, де стіжки:
Там же ночують
Голодні вовки!
А, як у полі,
Де є качани:
Дикі там бродять
Страшні кабани".
Хай же в роботі
Минає та мить,
А не в скорботі,
Де серце болить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2012
Це останні погрози зими,
Хоч земля під снігами ще спить,
Хоч сніжинки лягають грудьми,
Та зима від тепла вже тремтить.
Скрізь звисають бурульки з дахів,
Крапельками водичка збіга,
Та стоїть на порозі снігів
У зеленім віночку весна.
Ще дерева у шатах зими,
Як невістки стоять у фаті,
Та вже чути дихання весни
І погрози зими вже не ті.
Та чому ж тоді серце щемить
І немовби тривожно злегка,
Бо вже ця не повернеться мить,
Бо усе у минулім зника.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2012
Подаруй мені, мій коханий,
Поцілунок твій полум`яний -
Найдорожчий з усіх дарунок:
Цей звабливий твій поцілунок.
Подаруй мені зірку з неба,
Я ще більш прихилюсь до тебе!
Подаруй ти мені сніжинку
І своєї краси краплинку.
Я ще нижче тоді схилюся,
В твоє личенько подивлюся,
Простягну для обіймів руки,
Не даруй тільки світ розлуки.
Дарував ти ранкові роси,
А я їх заплітала в коси.
Чи я спала, чи ні - забула,
А вже й ніченька промайнула.
Не забуду тієї ночі,
Як дивились ми очі в очі,
Як дарив ти мені хустину,
Мов своєї душі краплину -
Таку гарну, таку вогневу -
Ніби сонечко променеву!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012