| Сторінки (3/249): | « | 1 2 3 | » |
– Припини, Боже правий, відліт журавлиний,
Захисти українських бійців у боях.
Осуши ревні сльози, що линуть невпинно
З материнських очей по змарнілих серцях.
– Поверни мир і спокій в мою Україну.
Шлю молитви тобі при церковних свічах.
– Захисти від гармат українські родини,
Відведи від кордонів ворожий аншлаг.
Ти могутній і маєш божественну силу.
– Із катівень жахливих звільни бідолах.
Від нещадних тортур кров холоне в їх жилах.
Дай їм сили здолати цей відчай і страх.
– Припини, Боже правий, відліт журавлиний,
Захисти українських бійців у боях.
Хай до тебе молитва миттєво долине.
Хай ім'я променіє твоє у віках.
22. 05. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016
Вишиванка гожа – з давнини святиня.
України – символ, поколінь – зв'язок.
Копіткої праці – вишиття нетлінне.
Кольористих квітів – оксамитний шовк.
Візерунки сяйні розцвітають дивом.
В них краса природи, український дух.
Віковічна пам'ять про світання й зливи.
Про кохання, вірність, гіркоту розлук.
Вишиванка біла – на щасливу долю!
В ній тепло і ніжність материнських рук.
В ній молитва й пісня про життя і волю,
Про козацьку славу, хліборобський труд.
Про червону, пишну, мовчазну калину,
Що стрічає з дальніх, надважких доріг.
Вишиванка мила – оберіг родинний,
Заповітний, отчий і святий поріг.
19. 05. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2016
Кримським татарам, які загинули і постраждали під час тотальної депортації у 1944 році, присвячую
Під крики ма́тірної лайки
Радянські НКВС-кати,
татар зібрали під нагайки
й до ЖД станцій повезли.
Бо вирішили при нагоді -
на чужину дорога їм.
Вершили долі всіх народів,
себе вважали за богів.
У потяги товарні жваво
штовхали злісно бідолах.
На сльози й стогін не зважали,
наводячи панічний страх.
Тримали без води і їжі
(яка ж то користь буде з них).
І корчачи гримаси хижі,
страшали дулами рушниць.
Везли в лиху, гірку годину
в незнаний і похмурий світ.
І тільки віддані тварини
кричали й вили їм услід.
Вели до пекла ці дороги,
вбиваючи вночі і вдень.
Від тифу, голоду і спраги
вмирали тисячі людей.
Незгодних, хворих - добивали.
Померлих - з потягів в яри.
А з ними і дітей зухвало,
які у вічність відійшли.
Ті, хто пройшов жахи катівні,
до місця врешті довезли.
А там на них чекали злидні,
життя без хліба і води.
Вмирали люди і надалі
від виснаження та журби.
А тих хто вижив, проклинали,
кричали вслід, що вороги.
Несли вони тягар роками,
бо "зрадниками" всі були.
Кати клеймом цим прикривали
знущання й злочини свої.
Та, відродившись, з плином часу,
додому повертав народ.
Попри озлоблені гримаси,
усупереч усіх тривог.
Бо ті, хто вкрав у них домівки,
їх не чекали, навпаки.
Чутки про них брехливі стрімко
плели постійно навкруги.
Та з часом затихала зло́ба.
Народ вертався до життя.
Надія оживала знову,
бо їхня це була земля.
Та знов звучать сумні новини.
Прийшов колишній, лютий кат.
І знову краде Батьківщину.
І знов жене із рідних хат.
А світ мовчить, мов занімілий.
Лише стурбований на мить.
Орда зухвала, здичавіла
чужими землями рулить.
19. 05. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2016
Люблю квітучу, дивовижну Україну!
Її землі п'янкий, духмяний аромат.
Полів безкрайніх оксамитові картини,
нічного неба променистий зорепад.
Чарують погляд чудодійні краєвиди,
що випромінюють магічний колорит.
Гірських річок бурхливо-срібні водоспади
і милих соняхів розлогий диво-цвіт.
Морські простори ваблять величчю і духом.
Милують око облаштований квітник.
Гніздо лелече, вміло вимощене пухом,
на образах, майстерно вишитий, рушник.
Славетна, люба, нездоланна Україна!
Хатина батьківська, смарагдовий мій сад.
Пісенний край, моя колиска незрадлива,
душі моєї кришталевий діамант.
17. 05. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016
Миттєво ростуть наші діти.
Спливає пора молода.
А хочеться час зупинити,
Назад повернувши літа.
На мить зазирнути в минуле,
Де ще не бриніла сльоза.
Де буйно гаї зеленіли
І м'ята росла запашна.
У дні безтурботні, рожеві,
Де снилися райдужні сни.
Побачити край черешневий
Й розквітлі сади навесні.
Пройти по знайомих стежинках
В зірковому сяйві вночі.
Вдихнувши духмяну фіалку,
Послухати співи сичів.
Зустріти на мить коло печі
Бабусю живу й дідуся.
Обняти їх плечі старечі,
Сказавши важливі слова.
Пухнастих попестити друзів,
Що радо стрічали завжди.
Побігати з ними у лузі,
Як в милі, дитячі роки.
Як хочеться час зупинити,
Назад повернувши літа.
Та мрію цю може здійснити
Лиш пам'ять, що вічно жива.
26. 04. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2016
Немає міста кращого за Київ!
Ніде краси такої не знайти!
Це місто пишних велетнів-каштанів,
Магічної, осяйної краси.
На пагорбах весніється велично,
Заквітчаний в смарагдові сади.
І попри час, хизується одвічно,
У куполи вдягнувшись золоті.
Святе, славетне місто України!
Літописів прадавніх - оберіг.
Увічнені митцями у картинах
Його події й часу перебіг.
Оспівують поети й музиканти
В піснях, поемах, одах і віршах
Принади й видатні його таланти,
Могутню, горду велич у віках.
А на сторожі - славні охоронці
Вартують місто вдень і уночі.
Під променями місяця і сонця
Брати тримають доблесні мечі.
А поряд з ними Либідь, їх сестриця,
Розправила граційно два крила.
Невтомна берегиня, помічниця -
Є символом жіночності й добра.
Немає міста кращого за Київ,
Ніде краси такої не знайти!
Об'єднуючи правий берег з лівим,
Вогнями зачаровують мости.
Дніпро під ними водами гуркоче,
В обійми поспішаючи морські.
Річкові хвилі плещуться охоче,
Вмиваючи піщані береги.
Це місто неможливо не любити!
Чарує неповторний колорит.
У різні пори року оповите
Мереживом пейзажів чарівних.
Немає міста, кращого за Київ,
Ніде краси такої не знайти!
Це місто пишних велетнів-каштанів,
Магічної, чаклунської краси.
10. 04. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016
Батькам присвячую
– Розкажи, кохана, як живеш без мене?
І чому раптово ти колись пішла?
Пам’ятаю й досі стежку в гай зелений,
Де блукали разом, тільки ти і я.
Мрію лиш про тебе у безсонні ночі,
Тільки ти приходиш у бентежні сни.
Наближаюсь майже, обійняти хочу,
А ти знов зникаєш, ніби цвіт весни.
Прокидаюсь згодом, не засну до ранку,
Мимохіть вертаю в чарівні роки.
Вітерець колише мовчазну фіранку
І йому байдуже на сумні думки.
Спито чашу болю й гіркоти по вінця,
Розтинає пустка самоти й жури.
Прокладаю тропи по розбитих скельцях
І від ран пекучих цебенять ступні.
У стрімкому вирі, попри час і простір,
Не втрачаю віри, що тебе знайду.
Бо життєву ниву перейти непросто,
Наодинці важко зберегти ходу.
– Повернись, кохана, зі стезі розлуки,
Бо лише тобою кожен день живу.
Розчинюсь з тобою у мажорних звуках
І до щастя стежку прокладу нову.
01. 04. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картина художника Willem Haenraets
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016
Прекрасним жінкам України! Вітаю Вас зі святом весни, розквіту і відродження природи. Бажаю всім пані міцної любові, а молодим панянкам знайти своїх коханих. Всім миру і чистого неба!
Найкраща в світі жінка - українка!
Вона, немов калини, білий цвіт.
Чи з міста, чи з далекої глибинки
талантами чарує, полонить.
Краса її магічна і глибинна.
Достойна пензля визнаних митців.
Душа відкрита, щира і гостинна,
а розум гідний славних мудреців.
Вона слабка і сильна одночасно.
Дочка безстрашних, вільних козаків!
У простоті велична і прекрасна.
Славетна матір доблесних синів.
В її очах - упевненість і гідність,
а в серці - віра, вірність і любов.
Її жіночність, відданість і ніжність
чарують кожний погляд знов і знов.
Найкраща в світі жінка - українка!
Вона, немов калини, білий цвіт.
Немовби фея й водноча́с чаклунка,
немов квітковий, ніжний оксамит.
08. 03. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картина Василія Веніаминовича Хвостенко (1896-1960) Украинка. 1952
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
Брату Ігорю
– Ось і знову, брате, шлю тобі вітання!
Ка тропі життєвій хай тобі щастить!
Справдяться надії, мрії і бажання.
В пам'яті лишиться неповторна мить.
Чорно-білі фото в подорож запросять,
у застиглі в часі, милі кольори.
Стежкою дитинства в трав'яних покосах
проведуть неспішно в безтурботні дні.
У дитяче царство золотих серпанків,
де босоніж бігав по густій траві.
Де купався в росах волошкових ранків,
в переливах трелей степових птахів.
А із казки раптом поведуть стежинки
у квітучу юність веселкових мрій.
До старої хати, що так гріла взимку,
де душа літала між яскравих зір.
Загубились в часі юність і дитинство,
а на небі зорі не такі ясні.
Та в любому віці є своя доцільність,
є свої принади і свої плюси.
– І тобі сьогодні зичу, любий брате,
у житті осяйних, чарівних подій.
Хай яскраво лине наймиліше свято -
кольорових митей, золотих хвилин.
Хай рясніють квіти на твоїй дорозі
і з тобою поруч рідна йде сім’я.
Затишком родинним віє на порозі
і дарує сили пресвята земля.
– З днем народин, брате! Хай леліє доля!
Золотом гаптує твій життєвий шлях!
Стрічкою квітчає, зрошує любов'ю,
сіє оксамитом по твоїх стежках.
19. 02. 2016 Л. А. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016
Племіннику
– З днем народин, Артеме, вітаю тебе
і бажаю щасливої долі!
Хай струмочком весняним вона виграє
на твоєму життєвому полі.
Зичу тільки яскраво-утішних подій
і тепла у родинному колі.
Неодмінного здійснення райдужних мрій
і безмежно-палкої любові.
Хай у домі дитячий оселиться сміх,
віє затишком в рідній оселі.
Зичу тільки щасливих і рівних доріг
у в'юнкій круговерті життєвій.
Шлю сьогодні тобі урочисті слова
з побажанням здоров'я й достатку.
П'ю за тебе ігристого келих вина
і цей вірш посилаю на згадку.
21 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2016
Чоловіку присвячую
– Подивись пильно в очі, коханий.
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
– Обійми за натомлені плечі,
Тугу з серця скоріш прожени.
Сивий лебедю, вірний, терплячий
Заспокой мудрим словом жалі.
Ти - мій захист, надійна опора,
Мій єдиний в житті чоловік.
Лиш пробач за мою непокору
І гордині надмірної гріх.
За непослух, за ревнощі, бурі,
За слова недоречні, цупкі.
Помилки та образи минулі
І невдячність у дні молоді.
Устеляючи тропи розмаєм,
Захищав від холодних завій.
І досягнення ті, що я маю,
Завдяки лиш турботі твоїй.
Знадобилось так часу багато,
Щоб засвоїти істину цю.
Щоб від плевел зерно відділити
Та змести непотрібну труху.
Час розставив усе по полицях
У постійній, життєвій борні.
Ніби мудрий, невтомний провидець,
Знав про терни на нашій стезі.
Ми пройшли нерозлучно у парі
Безліч довгих стежин і доріг.
Розганяв наді мною ти хмари,
Бо інакше в житті і не міг.
Вдячна долі за наше єднання,
Що веде нас із року у рік.
Ти єдиний, ні з ким незрівнянний,
Богом даний мені, чоловік.
– Подивись пильно в очі, коханий!
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
14. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2016
– День народження твій, сину мій дорогий,
В новорічні свята припадає.
Серед білих снігів і барвистих вогнів
Кружить зимонька срібним розмаєм.
Шлють вітання тобі з неба сяйні зірки
І ялинки духмяно-пухнасті.
Як в минулі часи, як у дні золоті,
Як колись, у твоєму дитинстві.
Ніби все, як тоді, мов не збігли роки.
День народження твій і ялинка!
Та вітають сьогодні тебе залюбки
Син, дружина і донечка квітка.
Хай спливають літа, мов бурхлива ріка.
Вже дорослий і мужній, мій сину!
Та для мене завжди будеш милим дитям.
Попри час, що так поспіхом лине.
Ти мій промінь життя! Зичу благ і тепла!
Виграють хай веселкою днини!
Хай печаль і жура не торкнуться чола,
Тільки радість і трель солов'їна.
Оберегом любов вірно служить в путі,
Що долає усі перешкоди.
– В день народження, сину, бажаю тобі
Осяйної, прямої дороги.
04. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2016
Вітаю поетів, читачів, друзів, мою родину і всіх, хто любить Україну, з Новим 2016 роком і Різдвом Христовим! Бажаю Вам здоров'я, родинного щастя, гарного святкового настрою і щасливого року.
[youtube]https://youtu.be/UyCaZEYyWUQ[/youtube]
Бажаю безмежного щастя
Й тепла у родинному колі.
Вогнів на ялинах пухнастих,
Достатку і затишку в домі.
Нехай рік Новий неодмінно
Здійснить потаємні бажання.
Дарує вам мудрість безцінну
І справжнє, магічне кохання.
Всім зичу в свята новорічні
Казкових пригод і мандрівок.
Подій, ритуалів магічних,
Різдвяних колядок, щедрівок.
Нехай небеса віковічні
Дива відкоркують казкові.
Пейзажі зимові, величні
Чарують своєю красою.
Бажаю вам сильної волі
І праведних дій непохитних.
Жаданого миру й любові
Під небом безхмарно-блакитним.
Щоб Вогняний рік на додачу
Був щедрим на добрі події.
Бажаю вам гарної вдачі,
Хай ваші збуваються мрії!
З Новим, 2016 роком!
01. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2016
Народилася я у місті Києві. Але після народження мене відправили до бабусі, на Харківщину, де я і проживала до школи. Там пройшли незабутні, найкращі роки мого дитинства. І тому село Роздолівку, Близнюківського району Харківської обл., вважаю своєю другою Батьківщиною. А можливо першою.
Роки світання промайнули, наче мить,
Згубившись в пелені густих туманів.
Чомусь минуле ностальгією бринить,
Гукаючи в забутий світ розмаїв.
Звучить і досі у моїх примарних снах
Далеких днів мелодія крилата.
Там залишились, на заметених стежках,
Мої сліди і рідна, сива хата.
Її віконця, ніби докори очей,
В небесні далі посилають погляд.
Немов спитати хочуть в зоряних ночей,
Чому ж я з ними так давно не поряд.
Але вони живуть у спогадах моїх –
Малі віконця рідної хатини.
Світлини родичів далеких і близьких,
Що прикрашали білосніжні стіни.
І досі бачу українські рушники,
Бабусиними вишиті руками.
Які дбайливо огортали образи,
Намолені віками прабатьками.
Відтоді збігло в небуття багато літ.
Давно немає глиняної хати.
Але у снах вона і досі ще стоїть,
Запрошуючи в затишні кімнати.
А час безжальний проганяє дивний сон,
Між вимірами виставивши ґрати.
Мені нагадує, що вкрите бур'яном,
Те місце, де стояла рідна хата.
12.12. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2015
[youtube]https://youtu.be/YHEZAzntgK8[/youtube]
– Не шукай зі мною зустрічей, не треба!
Відцвіла для нас смарагдами весна.
Подивись, над нами вже осіннє небо
І ти вже давно не той і я не та.
Відіграла юних днів лунка соната.
Опадає жовтий лист до наших ніг.
Сірий дощ по вікнах журно б'є стаккато,
А на скронях засріблився білий сніг.
Всі стежки давно згубилися в туманах.
Неможливо їх сьогодні віднайти.
І хай що там відбувалося між нами,
Доля вже давно розставила крапки.
Ті далекі дні лише крихке минуле,
Що лиш спогадом у пам'яті бринить.
Що вітриськом непомітно промайнуло,
Залишивши на світлинах тільки мить.
Не тримай підступну тугу і тривогу,
Відпусти у небуття усі жалі.
Не судилося долати нам дороги,
І пливти в одному, спільному човні.
Не шукай зі мною зустрічей, не треба!
Не турбуй і не приходь до мене в сни.
Не вернути більше зоряного неба
І загублену стежину не знайти.
11.11. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2015
Ніби зовсім недавно, у день золотистий
Ти зійшов, мій онуче, з небесних доріг.
Зустрічали тебе під романс падолисту,
З молитов одягнувши тобі оберіг.
Пролетіли літа, відшуміло дитинство.
Майже став ти дорослим, високим, струнким.
Ось і юність, зустрівши тебе урочисто,
До підкорення кличе найвищих вершин.
– Йди дорогою правди, здолавши негоди,
Неодмінно стежину свою протопчи.
Хай на тебе чекають стрімкі перемоги
На земному, украй нелегкому, путі.
Кольоровою стрічкою в'ється хай доля.
Помолюся за тебе Творцю залюбки.
До людей лиш з повагою йди і любов'ю,
Засіваючи зерням життєві лани.
– Поважай неодмінно батьків і родину,
Бо ми гості усі на квітучій землі.
Захищай і люби рідну землю єдину,
Щоб здолали її не змогли вороги.
Хай збуваються мрії твої сокровенні,
На життєвому полі безмежно щастить!
В круговерті подій, в суєті повсякденній
Серединку тримай за невидиму нить.
– Йди до мене скоріш! Обійми, як в дитинстві,
А натомість до серця тебе пригорну.
У казковому, з нами на двох, королівстві
Лиш зі мною посидь хоч хвилинку одну.
І нехай мчать роки, не питаючи згоди,
Зупинити нікому ще їх не дано.
Попри все, хай твій шлях за любої погоди,
Яскравіє рясним, кольоровим панно́.
27.09.2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2015
– Не сумуй за минулим, не треба!
Хай відійде журба в небуття.
Пишні квіти і сонячне небо
Надихають тебе до життя.
Хоч і пройдена більша дорога,
Та ще треба немало пройти.
Хай до рідного линуть порога
Любі діти ще довгі роки.
– Не сумуй за минулим, не треба!
Кожна мить - чудодійна краса!
Кожна зірочка сяє для тебе!
За зимою приходить весна.
І хоч грає осіння соната,
– Подивись на її кольори.
На гарячі відтінки багата,
На життєві, рясні врожаї.
– Не сумуй за минулим, не треба!
Кожна мить - неповторна краса!
Квилять чайки у синьому небі,
А внизу неозорість морська.
– Не сумуй, а лети знов у мріях,
Де в гармонії квітне душа.
Бо ніколи вона не старіє,
Бо одвічно вона молода.
16. 07. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2015
Квітуй, Україно, осяяна сонцем!
Злітай до нових, неосяжних висот.
Красуйся, калино, оспівана серцем,
Ти - символ єднання, безсмертя й красот.
У величі слався глибоким корінням,
Козацького роду незламних мужів.
Багатством землі, її буйним цвітінням,
І співом в гаю голосистих птахів.
Ти будеш багата, квітуча, щаслива!
Тобі подарована краща земля.
Звучи, рідна мово, звучи, солов'їна!
Співуча, прекрасна, мов перша зоря.
Нехай у любові гартується воля,
адже ти духовна країна добра!
Ми всі українці! У нас спільна доля,
єдина дорога, єдина сім'я.
28. 06. 2015 Л. Маковей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2015
Похилилась старенька хатина
В чепурному садку край села.
Сива мати чекає на сина,
Вишиваючи біля вікна.
Ледь гаптує стежки кольорові.
Неупинно рояться думки.
Просить сину щасливої долі.
Вишиває любов на віки.
Лине згадками в давнє минуле,
В молоді, незабутні літа.
Та вони, наче мить, промайнули.
Залишилась гірка самота.
А світанок, гуляючи небом
Гасить зорі і рештки свічі.
На сорочці лягли оберегом
Материнські, святі молитви.
Виглядає утомлена жінка
Сина з дальніх, тернистих доріг.
Кришталями спадають сльозинки,
Мовби роси, до зболених ніг.
Ніби вчора, тихцем проти ночі
Колисала своє немовля.
Від завійних вітрів і зурочень,
Захищаючи ревно щодня.
Не помітила в щасті й тривогах,
Як згубились в туманах літа.
Як дорослого сина в дорогу
На світанні колись провела.
Похилилась старенька хатина
В чепурному садку край села.
Сива мати чекала на сина,
Вишиваючи біля вікна...
08. 06. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2015
Знов чаклунка-весна заквітчала сади пишним цвітом.
Одяглася земля у смарагдово-ніжне вбрання.
Лунко дзвони шкільні зазвучали останнім привітом,
проводжаючи юність у майбутнє, доросле життя.
Приспів
Із року в рік, із року в рік цвітуть сади і квіти.
Із року в рік, із року в рік дорослішають діти.
Та раптом хочеться на мить в дитинство стоголосе,
скупатись в травах запашних, у кришталевих росах.
Виграє вічний вальс на шкільному подвір'ї поволі,
залишаючи радість із присмаком туги в очах.
Від розлуки й сльози, віражів невблаганної долі,
що усіх розсіває, мов зерна, по різних світах.
Приспів
Пролетить сивий час, мовби птах, чи то швидкісний вітер.
Замете всі стежки́, що пішли назавжди в забуття.
Лиш на згадку лишить незрівнянної юності квіти
і зворушливий вальс золотого шкільного життя.
Приспів
30. 05. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2015
Спливли роки бурхливою рікою
І пройдена дорога нелегка́.
Лише бринять у спогадах весною
Моє дитинство й юність золота.
Стелився світ безмежною красою
І душу не торкали сили зла.
Були ті дні щасливою порою,
В любові оберталася земля.
Світили зорі срібним оксамитом,
В незвіданий запрошуючи світ.
Рясніли квіти, ніби самоцвіти,
Даруючи магічний дивоцвіт.
Здавалось, що життя цвістиме вічно
В яскравих, неповторних кольорах.
А музика звучатиме велично,
Лише в мажорних, радісних тонах.
Та з часом бліднуть фарби акварелі,
Тьмяніють непомітно кольори.
Лишивши на приглушеній пастелі
Мазки яскраві світлої пори.
17. 02. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2015
Тібетські лами наголошують в ученнях,
Що справжнє пекло лиш існує на землі.
Життя - це школа виживання, шлях по стернях,
Що вчить терпимості і мудрості в імлі.
В людини кожної свій шлях і власна доля.
Своє призначення, завдання і мета.
Як у театрі, тут виконуються ролі,
В яких є щастя, радість, горе і журба.
Вивчає людство на згорьованій планеті
Закони Всесвіту і цінності буття.
Та стежку праведну затягують в тенета
Підступність, підлість і злостива боротьба.
Зазвичай людство не виконує уроки,
Завжди порушуючи плани вищих сил.
І поступово, непомітно, крок за кроком
Собі протоптує доріжку до могил.
Нещадно знищує беззахисну природу,
Жорстоко всюди убиваючи тварин.
Бездумно труїть навкруги наземні води,
Стріляє байдуже в беззахисних птахів.
Наука, маючи дві сторони медалі,
Дарує світові корисні відкриття.
А з боку іншого - безжалісно вбиває
Всього живого ніжні паростки життя.
У помсту Всесвіт посилає покарання,
На кшталт жахливих воєн, голоду й хвороб.
Бо вчать землян найкраще горе і страждання,
Єднають страх і біль непрошених негод.
Найкращий вихід з цього пекла - у навчанні,
У діях, вчинках - серединний, Божий шлях.
В меті, досягнутій у праці і старанні.
В набутій мудрості, захованій в віках.
А поки заздрістю й злобою одержимі,
Не зрозуміємо всіх цінностей життя,
Немов метелики, обпалені й вразливі,
У пеклі будемо під назвою "Земля".
30. 01. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2015
Зустрічаю рік Новий мажорним кроком!
Зі старим, на жаль, прощаюсь без жалю.
Бо промчав він Україною галопом,
В пелені принісши полум'я вогню.
Прокотився безпощадною війною,
Забираючи з собою в інший світ
Славних воїнів, загиблих у двобої,
Захищаючи калини білий цвіт.
Для землян служив учителем, пророком,
Показавши справжні цінності життя.
Милосердя давши зболені уроки,
Попрощався і пішов у небуття.
В цих подіях є дві сторони медалі,
Бо дотепно вчать лиш горе і біда.
Незважаючи на все, йдемо ми далі.
Незважаючи на те, що йде війна.
Українцям зичу благ в Новому році.
Хай біжить до вас удача навпрошки!
Чарівниця неодмінно напророчить,
Щастям вишиті, дороги і стежки.
Рік Новий хай служить сильним оберегом,
Від цинічної рятуючи війни.
Хай над вами золотіє сонцем небо,
Озаряючи дорогу у пітьмі.
І нікому не зламати нашу волю,
Бо народжені ми вільними людьми!
Ваші дні нехай купаються в любові,
Таланить вам на торованій стезі.
03. 01. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2015
Отримала мати страшну, несподівану звістку.
Немає синочка, загинув безстрашно в бою.
– А я ж, любий синку чекала тебе у відпустку!
Ти навіть не знаєш, як сильно тебе я люблю.
– Куди ж ти, мій сину? Куди ж ти, мій соколе ясний?
На кого лишаєш? В які відлітаєш світи?
– Лечу, рідна мамо, за обрій, де сонечко красне.
Додому, до світла. Туди, де немає війни.
– А як же, мій сину, я житиму в білому світі,
Щомиті вмиваючи серце гіркими слізьми?
Не маючи сили уїдливе горе терпіти
І біль невимовний, що в сивій моїй голові.
– Прости, люба мамо! Пробач, сивочола матусю,
За те, що від кулі не зміг я себе вберегти.
Так сталося, рідна. До Бога в молитві звернуся,
Щоб янголи Божі тебе захищали крильми.
– Не плач, рідна ненько! Не плач, не тужи, не журися!
Мені майже легко, немає тут болю й журби.
Із райського саду на тебе, матусю, дивлюся,
А ти неодмінно за мене й за себе, живи!
22. 12. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2014
В туманах сивих занімів осінній сад.
Завіяні стежки давно вітрами.
Ми стрілись випадком, вертаючи назад,
Де квітували юності каштани.
Життя призначило нам різні береги.
Прости, що мрії так і не здійснились.
Адже немає в тому нашої вини,
Бо долею, напевно, так судилось.
Минуле нам не повернути ні на мить!
Заметені назад усі дороги.
Чому ж і досі ще рука твоя тремтить?
Бринить сльоза від розпачу і туги.
Ти чуєш? Музика лунає з далини!
Нагадує нам зустрічі й прощання.
А ми дістали із шухляди давнини
Засохлі квіти першого кохання.
Нам не збагнути долі дивні віражі.
Прости, що мрії так і не здійснились.
Пробач за втрачені надії й відпусти,
Бо долею, напевно, так судилось.
05. 12. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2014
https://youtu.be/iuev5hGH9ac[youtube][/youtube]
Чоловіку присвячую
Тобі завдячую за щастя переливи,
За вічну музику кохання і краси.
За вдачу, мудрістю сповиту, незрадливу.
За те, що йдеш зі мною поруч у житті.
Розводиш словом наді мною сірі хмари.
Ласкавим поглядом женеш усі жалі.
Оберігаєш від ілюзій і омани,
Немовби ангел, Богом даний, на землі.
Тобі завдячую за миті сонцесяйні.
Твою турботу й самовідданість сім'ї.
За те, що терни ми долаємо у парі
І незабутню, першу зустріч навесні.
Вже час нам скроні замережив сивиною,
З роками мудрості з тобою набули.
І зараз, пізньою порою, золотою
Щасливі разом ми з онуками й дітьми.
За довгий шлях кажу слова тобі крилаті.
Чомусь раніше бракло часу. – Тож, прости.
За всі завдячую життєві благодаті,
Лелечі крила і мелодію душі.
14. 11. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)[youtube][/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2014
Дитинства літа безтурботні
Згубились в туманній імлі.
Мов роси, у пору спекотну
Розтанули дні золоті.
У спогадах їх повертаю,
Впіймавши заховану нить.
Де в сяйно-грайливих розмаях,
Купалась небесна блакить.
Дитячих пригод міріади
Знаходжу в таємних кутках.
Висмикую їх із шухляди,
Здіймаючи хвилі в думках.
Ось бігаю, ще невеличка,
Босоніж по ніжній траві.
А поруч виблискує річка
І квіти цвітуть лугові.
А ось поспішаю до школи
Вивчати навколишній світ.
Жоржини в руці кольорові,
А серце підступно бринить.
З минулого лиш відгомони.
Шкільні пролетіли роки.
Тримаю крихкі анемони,
Не стримую тільки сльози.
Звучить на шкільному подвір'ї
Прощальний, зворушливий вальс.
Кружляючи в сукні вечірній,
Ще раз забігаю у клас.
А далі дорога барвиста,
Дорослі життєві стежки.
Лише не повернеш дитинство,
Шкільні, незабутні роки.
17. 09. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2014
Золотими нитками гаптує бурштинова осінь.
Розмальовує листя у жовто-гарячі тони.
Задивляються ружі в небесну, осяяну просинь.
Бідолашні не знають, що скоро грядуть холоди.
Ще цвітуть чорнобривці, овіяні чарами вітру.
Мов гарячі жаринки, ще гріють дбайливо теплом.
Посилають цілунки з короткого, спраглого літа,
Що мигцем відшуміло і збігло веселим струмком.
Нахилила калина, обтяжені гронами, віти,
Пригадавши пташиний, утішливий спів навесні.
Павутинням сріблястим і сумом ефірним сповита,
Поступово вплітає у шати тони золоті.
Розфарбована осінь, окрилена бабиним літом,
В'яже килим квітковий і стелить його по землі.
Хризантеми і айстри, барвистої осені діти,
Прикрашають останні, теплом замережені, дні.
Незабаром згадає права чародійка примхлива.
Сірі брови насупить, пролившись, похмурим дощем.
Зашумить падолистом, замжичить сльозою журливо,
Поселивши в душі невимовно-пронизливий щем.
Згодом знов посилатиме радо від сонця привіти.
То обнявшись з вітриськом, кружлятиме з ним в унісон.
Аж допоки не зірве останні пелюсточки з квітів
І земля врешті-решт не порине в замріяний сон.
Їй насняться, напевно, тендітні, лісні первоцвіти,
Що проб'ються тихцем крізь холодні, колючі сніги.
І вона знов зустріне весну і смарагдове літо,
Де пригріє теплом, поки знов не скують холоди.
16.09.2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2014
– Вже кохання пройшло? Ти його відпусти,
Бо так долею, певно, призначено.
– Озирнись навкруги і образи прости.
Не шукай у житті те, що втрачено.
– Скинь тягар із душі, серце марно не край,
Залишивши страждання в минулому.
– Йди сміливо вперед, зі шляху не звертай,
Попри труднощі в світі мінливому.
Зачекались на тебе нові почуття.
– Посміхнувшись, розправ вільні крила.
Сильних духом і впевнених пестить життя.
Віра в себе подвоює сили.
– Мрій про справжнє кохання і прийде воно,
Бо так долею, певно, призначено.
Лиш по вірі твоїй буде Богом дано.
– Не жалкуй за минулим, що втрачене.
23.08.2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2014
Голубить сонечко теплом
і променем істкристим.
Квітують квіти, мов панно,
розсипані намистом.
Пташиний щебет вдалині
змагається з вітриськом.
Немов не гинуть на війні,
звитяжці українські.
За землю б'ються козаки,
за волю й незалежність.
За мирне небо назавжди
злітають у безмежність.
З останнім подихом боєць
шепоче без упину:
– "Матусенько, мене пробач,
прости мої провини."
– "Прощай, кохана і не плач.
Для мене ти - єдина.
Постану Ангелом для вас,
для тебе і для сина.
У сни незримо прилечу.
До губ твоїх прилину!
Іти в житті допоможу,
підставивши вітрила."
Курличуть журно журавлі,
летять у небо клином.
Скорботні дзвони на землі
лунають щохвилини.
Хай пухом стелиться земля
для воїнів сміливих,
що віддали своє життя
за вільну Україну!
10. 08. 2014 Л. А. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2014
– О, мій спасителю! Ісусе пресвятий!
Почуй мою молитву сокровенну.
Дай сили й витримку у час цей не простий,
Даруй своє, прошу, благословення.
– Зійди, врятуй мою країну від смертей,
Від ворогів, ненависті і битви.
І захисти, украй наляканих, дітей
Від куль безжальних силою молитви.
Щодня молюсь тобі, не гаситься свіча!
Прости мене і людство за провини.
Нехай розсіється від вибухів імла,
Засяє в небі прапор України.
Нехай з війни синів зустрінуть матері
І не приходять свіжі домовини.
Ніколи більше не вмиваються слізьми
Над тілом бездиханної дитини.
– О, мій Спасителю! Почуй мої слова!
Я вірю, що ти сильний і могутній!
Очисти землю від руйнації і зла
І дай надію й віру у майбутнє.
18. 07 .2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2014
Знов заграло веселкою літо.
У смарагди вдягнулась земля.
Духмяніють божественні квіти.
У гаю чути спів солов'я.
Ми зустрілися знову з тобою,
Люба по́друго, юності днів.
Як колись, чарівною порою,
Крізь багато крилатих років.
В літній день незабутньо-привітний
Ти прийшла для земного буття.
Народившись, зросла і розквітла,
Щоб продовжити в дітях життя.
– Повернись у літа колоритні,
Оповиті у шаль золоту.
Як же час пролетів непомітно,
Залишивши у дар сивину.
А були молодими ще вчора.
На світлинах твоїх давнини,
Ти стоїш у фаті серпанковій,
Та змужніли твої вже сини.
А роки все летять без упину,
Загубившись в безмежності зір.
І лиш пісня із юності лине,
Незабутніх часів передзвін.
І сьогодні, у день ювілейний
Зичу щастя тобі, як колись.
Щоби мрії твої сокровенні
Неодмінно, миттєво збулись.
Хай тобі усміхаючись доля,
Оксамитом мережить стежки.
А удача, достаток, здоров'я
Без запрошення йдуть навпрошки.
Підніму знову келих за тебе!
Хай квітує життя в кольорах!
Яскравіє озорене небо
І любов'ю встеляється шлях.
Хай мої, подаровані, квіти,
Зігрівають в засніжені дні.
Мов частинка короткого літа,
Нагадають про зустріч тобі.
15. 06. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2014
Згадався рік щасливий і далекий.
Січневий день ловив в обійми сніг.
Синочка принесли мені лелеки,
Поклавши обережно на поріг.
Радіючи щораз за мить казкову,
Любила сина віддано, без меж.
Йому співала пісню колискову,
Боронячи від шторму і пожеж.
А час летів невпинно далі й далі.
Шкільних років замокнув передзвін.
Фрагменти вальсу з випускного балу
Застигли в лоні пам'ятних світлин.
Згубилась в часі юність незабутня
І райдуга студентського життя.
Піднявши крила вільні і могутні,
Злітає син в доросле майбуття.
– Нехай тебе голубить, тішить доля.
В тонах мажорних музика звучить.
Твої стежки купаються в любові
І барвами сіяє кожна мить.
Й куди б тебе не кликали дороги,
Куди б тебе не звав безмежний світ,
Завжди вертай до рідного порогу,
Де залишив калини білий цвіт.
15.05.2014 Л. А. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2014
[youtube]https://youtu.be/r8MFi-0hWV8[/youtube]
Безцінний скарб - це рідна мама!
Вона, мов янгол, на землі.
Зігріє душу, зцілить рани
І шлях підкаже у пітьмі.
Віддасть любов, частинку серця,
Не стулить втомлених очей.
Засяє магією сонця
В безсонній темряві ночей.
Завжди примчить на допомогу,
Коли лютує сніговій.
Розвіє тугу і тривогу,
Забравши розпачі і біль.
Любов'ю вистелить дорогу,
Щоб легше йти було по ній.
Здоров'я вимолить у Бога
Своїй дитині дорогій.
Осушить сльози поцілунком,
Подарувавши щастя мить.
І знов яскравим візерунком
Засяє сонячна блакить.
10. 05. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2014
Святково прикрашений актовий зал,
в стрічках майорить кольорових.
Ось, ось урочисто відкриється бал
зворушливим вальсом, знайомим.
В минулому іспити, час хвилювань,
звучать настанови й вітання.
Попереду сльози і біль розставань,
яскравий салют на прощання.
А поки у розпалі бал випускний,
кружляють в піднесенні пари.
Доноситься радісний сміх звідусіль,
магічний, мов юності, чари.
Чудові роки, незрівнянна пора
для звершень і здійснення мрії.
Час радості, звершень, любові й добра,
випробувань міцності й сили.
–Хай вам на дорозі життєвій щастить!
Вас пестить і жалує доля.
А бал випускний повертає на мить
у згадках до рідної школи.
01. 05. 2014 Л. А. Маковей (Л. Сахмак)
Картина. Швецова Анастасия. Вальс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2014
Приходиш, матінко, до мене уві сні,
З туманних марев випливши раптово.
Як у далекі, незабутні, спільні дні,
З тобою зустрічаємося знову.
Відводиш поглядом зажуру і біду,
Любов'ю сповиваючи щоднини.
Ми розмовляємо, неначе наяву,
У колі найріднішої родини.
Поради слушні нам даруєш, як завжди.
Прості неначе, водночас безцінні.
Немов не йшла із заповітної землі,
А вийшла лиш на лічені хвилини.
Знайшла у вічності ти затишний причал,
Земне життя понісши на долонях.
В твоєму серці замережена печаль
І біль, що сивиною ліг на скронях.
Думками лину у твої дитячі дні,
Обпалені і зранені війною.
Важкі ладунки довелось тобі нести,
Йдучи крізь терни стежкою земною.
У часі й просторі мандруючи у сні,
Тебе, матусю, бачу молодою.
Коли цвіла ти, мов троянда, навесні,
Умита кришталевою росою.
Мене до серця притискаєш, ще малу,
Цілуючи ласкаво оченята.
Йдемо крізь час, земну долаючи тропу,
Літа рахують стрілки циферблату.
Твої онуки ще не встигли підрости,
Ще не взялися в силу їхні крила.
А ти чомусь пішла так рано в засвіти,
Залишивши лиш пам'ять на світлинах.
Тобі вклоняюся низенько до землі
За доброту і ласку неосяжну.
За щастя чути спів пташиний навесні,
За серце, що любити так спроможне.
У снах до тебе знов назустріч прилечу,
Волошок назбиравши в полі синіх.
Щоб ти побачила казкову їх красу
І пригадала дні наші щасливі.
27. 04. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2014
Уривок з оповідання М.В.Гоголя "Майська ніч, або утоплена"
Чи знаєте ви українську ніч? о, ви не знаєте української ночі! Придивіться до неї: з середини неба дивиться місяць. Безмежне склепіння небесне розійшлось, розширилось ще більш безмежно. Горить і дихає воно. Земля вся у срібному світлі; а дивне повітря віє і теплом, і прохолодою, і дихає млістю, і розливає океан пахощів. Божественна ніч! Чарівлива ніч! Нерухомо, натхненно стали гаї, виповнені темрявою, і кинули велетенську тінь од себе. Тихі та спокійні ці стави; холод і морок вод їх похмуро оточений темно-зеленими стінами садів. Незаймані гущавини черешень та черемхи боязко простягли своє коріння у студені джерела і шепочуть іноді листям, немов сердячись та гніваючись, коли прекрасний зальотник — нічний вітер, закравшись зненацька, цілує їх. Увесь ландшафт спить. А вгорі все дихає, все чудове, все урочисте. А на душі й безмежно, і дивно, і рої срібних видінь зграйно виникають у її глибині. Божественна ніч! Чарівлива ніч! І раптом усе ожило: і гаї, і стави, і степи. Котиться величний грім українського солов'я, і здається, що й місяць заслухався його посеред неба... Як зачароване, дрімає на пагорбі село. Ще біліше, ще краще блищать проти місяця гурти хат; ще осяйніше вирізуються з темряви низькі їх стіни. Пісні змовкли. Скрізь тихо. Благочестиві люди вже сплять. Де-не-де тільки світяться вузенькі вікна. Перед деякими тільки хатами, біля порогу, запізніла сім'я сидить за пізньою вечерею.
М. В. Гоголь
Українська ніч (За оповіданням М. В. Гоголя)
– Чи знаєте ви українську, майську ніч?
– О, ні! Не знаєте, мабуть, напевно.
В гаю, виводячи журливу пісню, сич
Запрошує до танцю наречену.
Ось роздається неосяжний небосхил.
Серпанком чемно місяць випливає.
Відважним воїном чатуючи між зір,
На землю шле посріблені розмаї.
В нічному сяйві млосно ніжиться земля,
Немов із казки, вийшла загадково.
Повітря прохолодне й чисте, мов сльоза,
Доносить вітром пахощі квіткові.
Яка божественно-магічна диво-ніч!
Стоять ліси натхненно й нерухомо.
Застигши в магії природних протиріч,
Тінь величезну кидають додолу.
Дрімають мовчки, трохи втомлені, стави,
Колишучи в'язку, зелену тину.
Понуро дивлячись, як квітнуть знов сади,
Ув'язнені у темні, вічні стіни.
Кущі черемхи уві сні біля ставків
Наповнюють повітря ароматом.
Старі черешні серед вод і берегів
Коріння простягли між очеретом.
У чарах ночі, жартівливий вітерець,
Цілує наполохані листочки.
Їх раптом кличе за собою під вінець,
Кружляючи в магічному таночку.
А зверху велич неймовірна і краса!
Вдягнуло небо зоряне намисто.
Змахнувши сон, прокинулась земля
Від сяйва срібних променів іскристих.
Раптово стало урочисто навкруги,
Що на душі безмежно й трохи дивно.
Навколо ожили гаї, стави, степи
І випливли видіння чудодійні.
Немов на бал, зібрався весь містичний світ,
А соловей для них виводить трелі.
Магічний місяць сяйні зорі полонить,
Вдивляючись у срібні акварелі.
І лиш на пагорбі утомлене село,
Дрімає в чарах лагідної ночі.
Лиш де-не-де свіча освітлює вікно,
Немов горять хатиноньчині очі.
17. 04. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картина українського художника Архипа Куїнджі Вечір в Україні (1841/1842 — 1910), написана 1878 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2014
Жартівлива пісня
– Ой мамо, мамо, я люблю Івана,
Бо в мого Івана біла хата й гарна.
– Ой доню, доню, не люби Івана,
Бо в твого Івана лиховісна мама.
– Ой мамо, мамо, я люблю Степана,
Бо в мого Степана неземна постава.
– Ой доню, доню, не люби Степана!
До дівчат він ласий, будеш не кохана.
– Ой мамо, мамо, я люблю Кирила,
Бо в мого Кирила вдосталь є скотини.
– Ой доню, доню, не люби Кирила,
Бо в твого Кирила ніс, як у горили.
– Ой, мамо, мамо, я люблю Максима,
Бо він має очі, як волошки, сині.
– Ой, доню, доню, не люби Максима,
Бо немає грошей в нього на весілля.
– Ой, мамо, мамо, я стара вже діва!
Швидко помарніла, коси посивіли.
У моїх коханих розрослись родини,
А на мене погляд не жбурне й горила.
01.04.2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2014
– Здрастуй, матінко мила! Тобі пише син.
В дитбудинку надії плекаю.
Написав так багато для тебе листів!
Та не знаю, в якому ти краю.
В мене добре усе. Тільки кожного дня
У вікно крадькома поглядаю.
Зараз з'явишся ти, мрію подумки я,
А тебе все немає й немає.
І якби хоч на мить сизим соколом став,
То полинувши в зоряне небо,
З міріад срібносяйних зіркових заграв
Кращу зірку дістав би для тебе.
Зустрічаюсь з тобою лише уві сні.
Постаєш в золотистих розмаях.
Та від того ще більше сумую вночі
Й вірю в те, що мене пам'ятаєш.
Що побачу тебе в певний час наяву,
Бо так мрію про це щохвилини.
Мабуть так на життєвому склалось шляху
І немає твоєї провини.
Лиш поглянь, як хизується цвітом весна,
Потопаючи в травах по вінця.
А мені так самотньо побіля вікна
Між грайливих промінчиків сонця.
Так торкнутися хочу твоєї руки
І відчути краплиночку ласки.
Бо миттєво спливають дитинства роки
І, омріяна, губиться казка.
Ось і все, що сказати хотів у листі.
Ніжно в думах тебе обіймаю.
Дуже хочу цей лист надіслати тобі!
Та не знаю в якому ти краю.
26. 03. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото з інтернету (реальне, з дитбудинку)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2014
Брату Ігорю присвячую
– Привіт, мій брате! Здрастуй, дорогий!
Віншую з днем народження сьогодні!
Хоч за вікном лютує сніговій,
Хай буде тепло в пору прохолодну.
Всього буває в нашому житті,
То дощ, то сніг, то сонце припікає.
Та щоб дорогу з гідністю пройти,
Бажаю сил і мудрості без краю.
– А знаєш, брате? Знаєш, дорогий?
Роки дитинства часто повертаю.
Квітучі весни в пам'яті моїй
Купаються і досі у розмаях.
Шкільних канікул райдужна пора
На нас чекала у шовкових травах.
Бабусенька, тоді ще молода,
З доріг біля воріт нас виглядала.
Весніла юність сяйвом кольорів,
Веселкою життя нам вигравало.
Раділи разом квітам польовим,
Ранковим росам, сонячним загравам.
Тебе так часто бачу уві сні,
У поволоці вранішніх туманів.
Знов повертаюсь у магічні дні
І вже немає відстані між нами.
Нехай ідуть літа в мінливу даль,
Забравши в небуття журливі дати.
Лишаючи дитинства дивокрай
І незабутні спогади крилаті.
– За тебе, брате, келих підніму!
І байдуже на неосяжну відстань.
Немов, зустрівшись, знову наяву,
Повернемося в юність кольористу.
В святковий день і урочисту мить
Нехай летить цей вірш до тебе плаєм.
Хай на шляху безмежно таланить,
Життя вирує срібним водограєм.
– Пробач, мій брате, любий, дорогий,
За сум легкий, нестримну ностальгію.
З тобою подумки у вихорі подій,
За всі твої досягнення радію.
19. 02. 2014 Л. А. Маковей (Л. Сахмак)
Світлина картини Миколи Пимоненко "Вечоріє"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2014
Неспішно гортаючи фотоальбом,
минувщини згадую днини.
Події з життя пропливають, мов сон,
в застиглих навічно світлинах.
Вертаюсь думками в озорений час,
тримаючи знімок з батьками.
Здавалось, що світ існував лиш для нас,
та все промайнуло з роками.
А ось, і шкільної пори карнавал!
На фото знайомі обличчя.
Красуня-ялинка! У розпалі бал,
але утекло півсторіччя.
Шле юність далека палкий фотозвіт,
де в сукні кружляю барвистій.
Де крила незримі несуть у політ,
гойдаючи злегка намисто.
Весна на світлинах життям струменить,
даруючи шати вінчальні.
В рожевому світлі навколишній світ,
шлю юності оду прощальну.
Гортаючи спогади далі крізь час,
торкаю пожовклі світлини.
Ось поряд коханий, синочок у нас
і щастя в дзвінких переливах.
Пора молода вигравала романс,
розквітнувши, ніби жоржина.
Нас донечка тішить, танцюючи вальс,
у ніч Новорічного дива.
Найкращі роки пролетіли, як мить!
На фото усміхнені внуки.
А молодість нам помахала услід
і байдуже їй до розлуки.
Неспішно гортаючи фотоальбом,
вдивляюсь у давні світлини.
Сумують зі мною вони в унісон,
згадавши щасливі хвилини.
12. 01. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2014
Я щаслива, що я - українка!
Що живу на прекрасній землі.
Що ходжу по знайомих стежинках,
а з гаїв лине спів солов'їв.
Горда тим, що у мене є мова,
що звучить по далеких світах.
Мелодійна краса диво-слова
в українських лунає піснях.
Зачарована духом просторів,
краєвидами хлібних полів.
Україна - мій край кольоровий,
колискова веселкових мрій.
І нехай манять різні дороги,
кличе в мандри незвіданий світ.
До свого повернуся порогу,
де калини розсипаний цвіт.
Вдячна Богу, що я - українка!
Що живу на прекрасній землі.
Я родини своєї частинка,
і співають мені солов'ї.
09.08.2013 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2013
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8
[/youtube]
Запалила ніч зорі на небі,
у гаю закричали сичі.
Пригортаюся знову до тебе
в мерехтливому світлі свічі.
Відчуваю твої сильні руки,
у п'янкому чеканні тремчу.
Тінь гойдається в пристрасних рухах,
знов до раю з тобою лечу.
Ти даруєш жагучі цілунки,
а натомість, бажаю тебе.
Ніч малює з зірок візерунки
і до себе в обійми несе.
Догоряє свіча, ніби бранка,
згасло світло небесних світил.
Ми кохались з тобою до ранку,
ти любив, як ніхто не любив!
17.04.2013 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2013
На березі синього, грізного моря
В задумі стояла рибацька хатина.
Вночі споглядала на місяць і зорі.
Купалася в росах у ранню годину.
З'єднала вона воєдино дві долі.
Про щастя з дружиною мріяв рибалка.
А чайки, кружляючи в небі поволі,
Будили їх криками ще на світанку.
Здавалось, обійми коханого вічні,
Але поспішає він ранком у море.
Час тягнеться кволо, самотність трагічна.
Дружина в зажурі чекає на нього.
Народжує донечку гарну, мов квітка.
З любов'ю її нарікає Ассоллю.
З хворобою б'ється, підмоги — нізвідки,
Лиш чуються звуки морського прибою.
Шумить синє море, збирається в піну.
Рибалка вертається з моря додому.
В хатині сусідка колише дитину.
Кохана не вийде ніколи до нього.
Минають роки, забувається горе.
Ассоль підростає, чаруючи батька.
Маленька красуня на березі моря,
Знайшовши його, обіймає зненацька.
У мріях летить, ніби чайка, до сонця,
Вітрильник пускаючи знов за водою.
Старий чародій, невідомо де взявся,
Майбутню віщаючи дівчинці долю.
— Як станеш дорослою, мила дитино,
То принц на зорі припливе за тобою.
Тебе забере у казкову країну,
Де місця не буде жорстокості й болю.
Впізнаєш його ти одразу, дівчи́но!
Бо зійде на пристань твоя власна доля.
Нестимуть вітрильник яскраві вітрила,
Такі, як ти зараз тримаєш в долонях.
Сказав це старий і розтанув в тумані,
Що раптом з'явився над берегом моря.
А час пролетів штормовими вітрами,
Лишаючи людям то радість, то горе.
Запали у серце слова чародія.
Ассоль не змогла їх ніколи забути.
У мріях літає, плекає надію,
Вдивляючись в морок на березі бухти.
А злі язики лиш пліткують роками,
Глузують з Ассоль! Мов душа в неї хвора.
Що ніби вона розмовляє з зірками,
На принца чекаючи хтозна відколи.
Аж ось на світанку з небесної далі,
З містичних світів корабель випливає.
Гойдається злегка в туманній вуалі.
Тріпочуть вітрила в блакитних розмаях.
Мов пташка у клітці, забилось серденько.
Не може Ассоль ще повірити в диво.
Назустріч летить, бо коханий близенько!
Раптово спинившись, іде несміливо.
А принц, мовби сокіл, до неї прилинув.
— Ассоль, подивись! Я вже поряд з тобою!
Тебе заберу в дивовижну країну,
В якій не існує жорстокості й болю.
У ніжних обіймах з'єднались їх душі.
Вітрильник повільно поплив в синє море.
Завидники їхні лишились на суші
Не в змозі промовити жодного слова.
Лиш чайки кружляють, летять проводжати.
На хвилях високих здіймається піна.
— Куди ж ти Ассоль? — Ніби хочуть спитати.
За обрієм зникли яскраві вітрила.
22. 03. 2012 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2013
– Дитинство любе, незабутнє, босоноге!
Мої найкращі, замережені роки.
Чому згубилися в заметених дорогах,
Лишивши миті на світлинах давнини?
Але в минуле знов несуть думки крилаті.
У шелест дикої троянди під вікном.
В полон дурману молодої рути-м'яти.
У світ бабусиних вечірніх молитов.
До трав смарагдових, ромашкових розмаїв,
Де око тішиться красою кольорів.
А серце смутку і зажури ще не знає,
Не застигає від пронизливих вітрів.
В осяйну ніч, де зорі з місяцем шепочуть,
Проміння кидаючи рясно в сонний гай.
В казкове царство чарівних пригод дитячих
І мрій веселкових нестримний водограй.
Давно ця магія розтанула у часі,
Забравши казку і яскраві кольори.
Немає більше найдорожчої бабусі,
А замість саду залишились бур'яни.
31. 01. 2009 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2013
Лечу, мов на крилах, до рідного дому,
де стигла пшениця схилилась додолу.
Де скрізь зеленіють безкрайні поля
і цвітом усипана отча земля.
Устану уранці, піду до криниці,
нап'юся холодної диво-водиці.
Послухаю спів неземний солов'я,
вклонюся тобі, рідна земле, моя.
Від праці, турбот і журби відпочину,
на лавку присівши, поближче до тину.
Вдихну рути-м'яти п'янкий аромат,
вдивляючись пильно в нічний зорепад.
Свої залікую поранені крила,
адже лиш у рідній сторонці щаслива.
А батьківський дім - це моя колискова,
куди повертаюся знову і знову.
30.06.2010 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2013
[youtube]https://youtu.be/eMHGubnQK1M?list=PLlRR0L7oM1KsUFVFx-b8ByDEBapleDyKI
[/youtube]
Легкими кроками, чаклуючи, весна
Тихцем підкралась майже непомітно.
Немов смарагдова красуня лісова,
Кружляє ще в холодному повітрі.
Поволі йдуть на північ люті холоди.
Женуть їх чари лагідного сонця.
Природа стрімко оживає навкруги
І стукає до нашого віконця.
Усім нагадує про радості життя,
Про теплі ночі й вранішні світання.
Безмежно тішиться й радіє, мов дитя,
Співаючи мелодію кохання.
Миттєво тануть кучугури снігові,
Збігаючи веселими струмками.
Летять, курличучи, додому журавлі
З далекого, незвіданого краю.
05. 02. 2011 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2013
Ще рясно зеленіли пишні трави,
цвіли осінні квіти навкруги.
В вечірніх, помаранчевих загравах
зійшла до нас ти з божої тропи.
Зростала, мовби квіточка, в розмаях,
співаючи з птахами в унісон.
А Янголи з невидимого краю
охороняли твій казковий сон.
Розтанули в туманах давні дійства
й дитячих літ стежина золота.
Крилом змахнуло лагідне дитинство,
не забарилась юності пора.
Найкращі у житті роки світання
таємних мрій і світлих сподівань.
Прийми від мене, донечко, вітання
і побажання здійснення бажань.
Нехай тобі дарують море квітів
і доля посміхається завжди.
Стрімких бажаю успіхів і злетів,
безмежної любові і краси.
13.06.2011 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2013
Стоїть, зажурившись, тополя
Між квітів і трав запашних.
Даремно шукаючи долю,
Невтішно сльозою бринить.
На мить задивившись угору,
Із сонцем про щось гомонить.
Довкола лише видноколо,
Безмежна, осяйна блакить.
У чарах містичної ночі
Із місяцем все заграє.
Тихцем заклинання шепоче,
Гукаючи щастя своє.
Безмовна у відповідь тиша,
Лиш блимають зорі здаля.
Лиш вітер повільно колише
Тополі розкішне гілля.
Кружляє навкруг коло неї,
Мов зранений, зболений птах.
Втішає дарма горду фею,
А може літати в світах.
Байдужа тополя до вітру.
Не чує його ніжних слів.
Не бачить емоцій палітру.
Від серця не йде переспів.
Літає журливо у думах
В полоні нездійснених мрій.
Зозуля ж літа їй рахує
В незайманій тиші нічній.
08.01.2012 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2013