| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Ми заблудилися давно, зруйнувавши свій батьківській міст
Русифіковане насіння, заполонило вікна українських міст
«Зацяцькована обгортка» заховала весь дефектний вміст
Ми порвали «нитку Аріадни», стираючи свій історичний зміст
Продаючи свою душу – російськомовному контенту
Наче ті раби – все платимо свободою за ренту
Смакуючи полову такого вдалого експерименту
Невидимо паплюжимо культуру руйнуючи її дощенту
Тай пливем за течією , наче знову «зав’язали очі»
Забуваючи вірші Шевченка, які були завжди такі пророчі
І чомусь було начхати, ми продавали свої дні і ночі
За «московську пропаганду», шо подавала нам усе охоче
Та неохоче – «українське», «своя сорочка» відірвана від тіла
«Моя хата з краю», нам до цього так не було діла
Ця сп’яніла молодь, чомусь так наміряно себе труїла
Наче зомбі йшла у прірву і нажаль цьому раділа
В океані темноти, ми не чули тих, хто так голосно кричав
А тепер болить за них, болить за тих, хто нас тоді повчав
Поглянь у своє дзеркало і запитай: «чому і я тоді мовчав»?
«Чому не бачив світла»?, «чому я собі брехав»?...
В.Щирба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
Недопитай чай лишився на старенькому столі
Календар рахує місяці, на повторі нова осінь
Холодний вітер танцює з листям на дворі
Кружляючи, все втомлено в гору їх підносить
На вулицях так тихо, всьому винні вихідні
Що пролітають завжди, не встигаєш оглянутись
Десь там далеко, помалу гаснуть ліхтарі
Чекаючи світанку, щоб невпевнено проснутись
Поодинокі, невиспані таксі починають свій нічний пробіг
Прямуючи стандартно, до розлючених вокзалів
Вечірній шепіт цих перевантажених доріг
Замінюють уривки самотньо-сірих тротуарів
Невдовзі зникне вечір, туман пронивне у світанок
Настане новий день, новий чистий ранок...
Морозяний ковток повітря, замінить кава на сніданок
Усе перемішається у вихорі подій, наче наостанок...
by mara...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2018
А мені мабуть здається, що це всього лиш сон
Але ти зі мною поруч, серця б’ються в унісон
Давай візьмемося за руки, без ніяких заборон
Заплющим свої очі і втечем за горизонт
Знов твої обійми, під мотив зимових днів
Ця шалена аритмія з смаком нових почуттів
І нехай звучить банально, та не вистачає слів
Ця love story божевільна, я тобою захворів
Твій тремтячий, теплий подих, відчуваєш ніжний дотик
Ти моя шалена доза, нерозгаданий наркотик
Перекреслим «за і проти», лиш ці погляди навпроти
Я тону в твоїх очах, не чинячи супротив
Може ти мені поясниш, що ж сталося зі мною
З кожним днем усе сильніше, накриває з головою
Моя сакура цвіте, все наповнилося весною
Будь зі мною завжди поруч, я лиш дихаю тобою
[by mara…]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
Напишіть мені лист, хоча би слово «привіт»
Поставте три крапку, вмістивши в неї весь сумний алфавіт
Зімніть, а потім безжально порвіть, та викиньте його у смітник
Не потрібно давати надію, не потрібно, я ж уже звик…
Я отримав чергову вакцину, хоча це на деякий час
Знову віскі наповнюю льодом, знову згадую…згадую Вас…
Ці божевільні моменти, що розчинилися наче вранці туман
Дякую Вам за усе, дякую Вам, за цей солодкий обман…
А все-таки, напишіть мені лист, нехай і кілька рядків
Ви ж набираєте номер щоночі, до перших, стандартних гудків
А тепер закресліть усе, навіщо Вам знову брехати
Краще ж обманути усіх і себе, а потім наодинці страждати
3абудьте мене, я не вартий навіть одного Вашого спогаду
Я не вартий вашої пам’яті, навіть холодного погляду
Можливо колись, до мене дійдуть всі Ваші листи
Я прошу, Ви їх бережіть, я спробую Вам відповісти…
[by mara…]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
А він як завжди приходив до неї в кімнату
Відкривав холодильник, готував їй гарячу вечерю
Заварював каву з п’янким й тонким ароматом
Лишаючи знайомі послання олівцем на папері
А він як завжди, чекав її десь близько семи
Виглядаючи знову в велике, просторе вікно
Телефон як на зло видавав лиш стандартні гудки
Що загубилися в тиші, як титри в сумному кіно…
А він як завжди, зустрічав її біля стареньких дверей
Запитував: «що на роботі!?» і «як твої справи!?»
Обіймав так щосили, пригортаючи до своїх грудей
Стискаючи її тремтячі долоні дуже ласкаво
А він як завжди, писав для неї такі ніжні рядки
Під вечірній мотив, цих зимово-весняних подій
Поруч із нею наче оживали його дитячі казки
Розмальовані барвами її солодко-усміхнених мрій…
[by mara…]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018
Осінній парк, ранковий дощ, опале листя…
Я пишу тобі рядки, та їх ніколи ти не прочитаєш
Серед перехожих, я шукаю лиш твоє обличчя
А ти мене, давно, давно, вже не чекаєш…
Морозний вітер, знов пронизує твоє пальто
А ти, як завжди, поспішаєш на дурну роботу
Гаряча кава, обід і ввечері напівсухе вино
Отак зникає тиждень від суботи до суботи
А далі новий понеділок, все стандартно, по програмі
Одягаєш награну усмішку і крокуєш знайомими місцями
Холодний погляд, захлинається у цій проклятій драмі
Та твоє робоче місце, приведе усе до тями…
Ти стала гордою, забула, що таке наївність
Мабуть зробилася дорослою, як усі на цьому світі
А я досі пам’ятаю твою рідкісну чарівність
Якій могли б позаздрити маленькі діти
І нехай усі говорять, що таких як ти – багато
Та я , нажаль, не вірю цим дурним словам…
Я кохав лише тебе, тому не можу інших помічати
Бо десь там у серці, залишився цей болючий шрам
А ти давай стирай, стирай усі моменти болі
Перекресливши у у пам’яті натиснувши delete
І нехай я буду писати, під смак цього абсенту
Дублюючи сценарій, не здійснених ночей
Я став черствим, я так давно не відчув нічого
Лиш спогади пронизують прямо до кісток
Втікаючи від всіх знайомих й перехожих
Я вкотре перекреслюю цей списаний листок…
Розлючене повітря, зжимає ребра знов і знов
На вулицях лише пусті кав’ярні – мелодія дощу…
Повір, що я шукав таких як ти, та нікого не знайшов
Тому тепер додому, я ніколи не спішу…
[by mara…]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2018
Ну, що ж привіт-привіт, скажи, ти як!?
Знаєш, а у мене все мабуть нормально…
Якщо не важко, завари будь ласка трішки кави
І ми поговоримо, про те що так не актуально
Ти знову почала читати ? – це така хороша книга
Місцями правда про сумне, але історія цікава
Дивися, за вікном сніжить і асфальт покрила крига
Невже зима у лютому все-таки настала?
А можна запитати: «чи насправді я тобі не заважаю?»
Вибач, за мої дурні ремарки, я присяду краще, з краю
Я одітий дуже легко, перестань – це усе дурниці
А мої холодні руки – не звертай уваги на такі дрібниці
Мені без цукру, ти ж знаєш, сьогодні як завжди…
Що сталось, образилась? – мабуть мені потрібно йти
Невже усе так складно, скажи, скажи мені чому
Я зрозумів усе без слів, я з тобою просто, помовчу…
[by mara…]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2018
Я сумую за тобою, цими осінніми вечорами
Чому ми вирвали сюжет із сумної мелодрами???
Втікаючи один від одного холодними вітрами
Ми обманювали долю, брехливими словами
Зустрічаюсь у снах – знов обірвані сюжети
Ми не вірили собі, чомусь не вірили в прикмети
Всі короткі sms, в яких жили лише секрети
Даруючи не тим, свою любов, усмішки та букети
Ховаючись від правди, за сірою маскою брехні
Ми усміхалися усім, хоча в душі були такі сумні
Пролітало безліч днів, а ми зникали в ранковій метушні
За рядками із любовного бестселера і кавою в руці
Ми мріяли про зустріч, мріяли про неможливе
Уявляли прогулянки в ночі, під акомпанементи зливи
Знов повертаючись в минуле, де ми були щасливі
Тримаючись за руку, нехай і трішки несміливо…
[by mara…]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2017
А давай закриєм штори і вимкнемо тьмяне світло
Втечемо від усіх і відключим ці ідіотські телефони
Лиш станемо напроти, вдихаючи одне на двох повітря
І будемо мовчати, нехай говорять розлючені балкони
Тихо у кімнаті, лише чую твій тремтячий подих
Є багато що тобі сказати, але слова тут мабуть лишні
Ніжний дотик, незахищені долоні у моїх, холодних
Знову твої обійми – чому ж вони такі затишні ???
Так багато зайвих кроків і цих недоречних запитань
Уже нічого не змінити, ми перейшли безглузду грань
Сумна мелодія в повітрі, на відстані лише кількох хвилин
Ти знову дивишся мене, своїм поглядом п’янким
Твій серця стук – він, як завжди, дуже божевільний
Мені цього не вистачає, не вистачає ти це знаєш…
Та лірику залишимо на потім, час ж зникає мимовільно
А ти вкотре, поруч, просто, просто засинаєш….
[by mara…]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2017
Зникає день, зникають знову дивні епізоди
Мінорна тиша розчиналась у осінньому повітрі
А ми як завжди біжимо за останнім писком моди
Розчиняючись у сірій масі безіменної палітри
Швидке кохання, алкоголь і псевдо-сльози
«Тупий спектакль» – у брехливому театрі
Сперечаючись, що краще: вірш чи клаптик прози?
Ідемо в буфет вже на першому антракті
Ми втратили оригінальність і чарівність наших мрій
Бо серед копій легше, легше мабуть буде жити..
Та знайти себе серед усіх розрекламованих стихій
Найважче тій потріпаній душі, яка не хоче говорити
А далі прийде вечір і чергові зізнання правди
Лунають посеред самотньо-сірої кімнати
Відлуння болі, розкриває всім присутнім карти
Що навіть зорям наступає час, без пояснення згасати…
[by mara…]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2016
І холодно мені, і холодно мені сьогодні…
Але ж осінній вітер майже стих…
Відкрийте двері – чому і ви такі самотні?
Чому ж у Вас очах лунає дикий крик…
Сідайте поруч, давайте будемо мовчати
Подивившися у дзеркало, своїх сердець
Загублених як Атлантида, але дозвольте запитати
Коли усе закінчиться, коли прийде всьому кінець?
Можливо Вам налити чашку чаю???
Та він нажаль не гріє, ображений мабуть
І знов без цукру ??? – про лимон я пам’ятаю
Хоча інші просто, просто не збагнуть
Ви йдете, жаль, залишіться хоча би на хвилину
Скажіть адресу, де Вас мені тепер знайти
От блокнот і олівець, я зараз трішки відпочину
І відкрию очі вже посеред зими…
[by mara…]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2016