| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Чи розумієш ти, що я
Тебе прийму вже будь-якою?
Що ти не станеш вже чужою,
І що чужим не стану я?
Чи розумієш ти, що ми
Уже поєднані на віки?
І що ми будемо каліки,
Якщо не разом будем ми?
Що вже готова ти прийняти
Мене яким би я ни став,
І скільки б болю не завдав -
Мені готова пробачати.
Ми ж намагались розійтись,
Не бачитись, не спілкуватись,
Не цілувать, не обійматись...
Чи вийшло з того щось колись?
Від себе ми не утічем,
Ти ж знаєш, що це все не жарти.
Тому й питаю я - чи варто
Те, що зрослось, рубать мечем?
Галинка, Галченятко, Галка!
Не відкладай і схаменись!
Одразу щиро посміхнись
І почуттям віддайся палко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2012
"Думи мої думи, лихо мені з вами..."
Ой, Тарасе Григорович, і я тими ж шляхами...
Сам на думи дурні свої часто ображаюсь,
Мабуть інші думи мати вже й не сподіваюсь.
Чому й справді така доля у мене лихая?
У теплі, і навіть ситий. А щастя не маю.
Чи даремно вчив Павло нас у одне єднатись,
З дівчиною милою, як в Піснях, кохатись?
І хоча кохану маю, і хоча цілую,
Та нікому я б не зичив любов отакую,
Бо не знаю чого більше - радощів чи горя,
Бо не знаю скільки сліз ще - чи ріка, чи море...
Покохав я чорнобриву, покохав Галину,
Покохав моєму оку любую дівчину.
Та чи любить вона мене? Цілувать - цілує,
Обіймає, ніжно пестить, здається, цінує.
Та не скаже "мій любимий", не назве "коханий",
Не почую "На вік твоя!", не скаже "жаданий".
І кому із нас двох гірше - то важко сказати,
Хто з нас дужче постраждалий - як нам визначати?
Що тут ліпше - не любити, а тілом палати,
Чи кохаючи всім серцем взаємин не знати?
Хто з нас двох є винуватець, а хто постраждалий?
Взагалі наші стосунки - чий то жарт невдалий?
Невже Бог отак жартує, ся із нас знущає?
Невже правди на цім світі і в Бога немає?
Як немає, то чи варто таке життя мати,
Лиш безцільно землю рідну каблуком топтати?
Все сильнішає образа на життя, на Бога,
Як найшвидше хочу стати у Його порога
Й запитати: "Отче любий, мій небесний Тато,
Нащо Ти мене створив землю цю топтати?
Яка роль моя в цім світі, якщо така доля?.."
Ще багато є питань, бо багато болю.
За свою долю болить, за долю Галини:
"Нехай я, а що до неї, святої дитини?
Чому вона так страждає? Скільки сліз пролила?
Чим вона перед Тобою, Отче, завинила?"
Отака то моя доля - її ласку знати,
Так за нею убиватись і про шлюб благати,
Та не чути у відповідь саме того слова...
Отакі дурні вірші ось, отака промова.
Думи мої думи, лихо з вами жити
Як би вас разом з життям подалі подіти?
Не бажаю я нікому такого кохання,
Не бажаю я нікому стільки сліз й страждання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2012
Не вистачає слів щоб передати
Все те, що я б тобі сказати хтів.
Але повір - для того, щоби взяти,
Позбутись мусиш інших вантажів.
Так, інколи це боляче і сумно,
І душу так шкребе, що просто жах!
Але щоби поводитись розумно
Тримати мусим Бога у серцях.
А Він не завжди лагідний до люду
(Принаймні, інколи ось так здається нам) -
Він покарає кожного Іуду,
Воздасть же вірним дочкам і синам.
А вірність - не завжди в покорі іншим,
Не завжди треба поступатись нам.
Чи варто нам свій шлях робити гіршим,
Щоб інші йшли по нашим головам?
Можливо ці слова незрозумієш,
Та, сподіваюсь все ж, що донесу...
Що інколи і ті, кому радієш,
Заносять рабства над тобой косу.
Можливо, серед інших тих і я...
Можливо, знов образишся на мене...
Та, сподіваюсь, ти, любов моя,
З цих слів щось матимеш корисне і натхненне.
Пробач, якщо це знов не ті слова...
Пробач, якщо тепла нестача знову...
Пробач, що божевільна голова
Не може припинити ту розмову...
Бажаю тобі ніжності й тепла!
І щоб Його любов з тобой була!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2011