| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Серед хвиль і бурхливих вітрів ,
Кораблів затонувши віками ,
Благородних морських королів ,
Що навіки заснули з скарбами .
Серед таїнства кожної з глиб ,
І русалок вночі , що співали ,
Де за кожен народжений риф
Королі нову пісню складали .
Там блукає корабель один ,
Він шукає в глибинах блукає ,
Вічно прагне нових відкриттів
Тільки трохи старіє з роками .
Але старість не тягне до дна ,
І не змусить його зупинитись .
Наздогнати і смерть не змогла ,
Він не зміг з забуттям примиритись .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2012
В осіню пору , день тривожний ,
Коли на дворі дощ і грім ,
Летів листок , летів крізь грози ,
Із гілки линув до землі .
І тихо так спокійний вітер ,
Підніс його під небеса ,
Підніс так високо , що в вічність
Відправилась його душа .
А лист прекрасний , мертве тіло ,
На землю спуститься на вік ,
І після танцю в землю ляже ,
Як тисячі його братів .
Хоч танець буде це недовгий ,
Та граціозний і під спів ,
Співати будуть грім і грози ,
Заради тисячі листів .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2012
Яскравих спогадів горить вдалі вогонь ,
Минувших днів моїх буденних ,
Личу крізь небо тих блаженних ,
Не кольорових , але теплих фотографій,
Що десь летять , як сотні тисяч птахів.
Блукаючи співають між зірками ,
І не старіють , лиш тьмяніють із роками.
Як бліднуть спогади , туманні силуети ,
Старих пісень забулися куплети.
Прийшли нові , за ними ще новіші ,
Яркі , цікаві , але ті рідніші ,
Далекі , сяючі ,мої зірки .
Як солодко дивитися на них ,
Ти бачиш небо , але я не ти.
Мої зірки , яскраві то роки ,
Що склавшись у слова ,
Слова в рядки ,
Співають мелодійну пісню ,
Про моє небо , мою вічність .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2011
Ще чутно гуркіт , бій гармат ,
Надію мають кораблі ,
У грі цій я отримав мат ,
І опинилися на дні ,
Усі несказані слова ,
І почуття навік у сні ,
Вже не піднятись їм із дна ,
І не спустити якорів .
Забути хтів про тебе я ,
Забути , тільки пам’ятати :
Не була ти й не є моя ,
Тому я прагнув забувати .
Я втік від слів , я потонув ,
І тільки з дна я слухав шум ,
Гарматний бій , що не втонув ,
Останній з моїх кораблів ,
Останній з тисячі вцілів ,
І байдуже , що тільки я ,
На дно пустити їх посмів ,
Який же сенс має життя ,
Коли не чутно голос твій ,
Програв я бій – ти не моя ,
Програв війну – бо я не твій .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2011
Я з клітки вирвався на волю ,
І гордо ринув в небеса ,
Живу і дихаю відтоді ,
Відколи вперше написав .
Я спокій місячної ночі ,
Вогнем запалюю своїм ,
Тепер відкриті мої очі ,
Пізнав життя , любов і біль .
Пітьму покинув - пробудився ,
Навіки скинувши пута ,
У першому рядку родився ,
Останній ще не написав .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2011
Неси мене вітер крізь дальні простори,
Неси крізь тумани , і ріки ,і гори .
Як тяжко , як важко , земля вже не держе ,
Кайдани спадуть , і ніколи мене вже,
Не втримає сила земного тяжіння,
Я згину як птах , що крізь небо осіннє,
Кидає домівку і лине в дорогу,
Він вільний , він воїн своєї природи.
Неси мене вітер крізь тихії води,
Давно я не бачив морської природи,
Не чув під ногами пісків прибережних,
Ніколи не бачив таких обережних,
Таких граціозних , таких кольорових,
Неси крізь домівки тих звірів казкових,
Там сонця не знають і співів не чують,
Нептун там із рибами вічність панують.
Неси мене вітер рясними садами,
Неси крізь дерева , неси крізь тумани,
Що зранку спустившись із неба на землю,
Несуть ковток свіжості хмари студені.
І все оживає , і співи пташині ,
Співаючи славлять природу єдину,
Там ангели бродять у вільну хвилину,
Це рай на землі , тут кожен щасливий.
Неси мене вітер , неси крізь пустелі.
Подалі неси від людської оселі ,
Не хочу я більше в суспільстві страждати ,
Неси крізь пустелі , там будем мовчати.
Мовчати і жити забувши про все,
Нехай нас з тобою лиш думка несе.
Там правди не треба , закон там один,
Немає законів , а правда це дим .
Неси мене вітер , просто неси,
Неси в ті краї де немає зими,
Де сходяться в лінію небо й земля,
В тій лінії буде домівка моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2011