| Сторінки (4/343): | « | 1 2 3 4 | » |
***
Проходжу повз розбиту будівлю,
і як при доведенні від супротивного,
намагаюся щось заримувати… написати гарний вірш,
ніби все в житті моєму прекрасно.
Коли в цей будинок потрапила ракета чи бомба?.. Не пригадую.
Їх стільки падає і влучає! Падає і влучає. Падає і…
Надто довго йде війна. Надто довго.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024
На свої повертай береги,
де тече смертоносна ріка.
Ось видніються львівські дахи...
он дорога нерівна й важка
до столиці, відтак - за Дніпро...
До земель слобожанських, садиб.
Там і листя не листя, а кров -
у глибокій жертовності - дим.
Там видніються вже не дахи.
Там вирує кривава ріка.
Хто ми є? Перелітні птахи.
Тільки й нас – наша пісня гірка.
На перонах тривог і прощань
залишаєш незриму себе.
На кордоні - озорена рань:
Україна! І серце – паде.
І тобі не зректися її!
І тобі з нею бути навік.
І насниться: ідеш по росі.
І той сон - не втече з- під повік.
Вірш, фото Надія Позняк
На картині осінь від Віталія Горбенка, робота за 2007 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
***
Супокій на вулицях Берліна.
Ясний ранок. Їдемо у Варен.
От Музей стіни...а вдома й стіни
на кінець війни чекають марно.
У трамваї сонні пасажири.
В потязі - сидим у ресторані:
чашка білосніжна,чай імбирний...
Краєвиди, в золото убрані.
Ми сьогодні, як пташки ті, ранні.
Нам сьогодні день здається мирним.
Фото авторське
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
***
Пиши про те, як за вікном
летить жовтнева позолота,
як ти свого шукаєш броду
в чужих краях, неначе сном
тебе закутано на тлі
минулого, де ти зростала...
де смакувала снігом талим,
коли різдвяно забілів.
Вагон колише на лижні
der Deutschen Bahn. І залізниці
не перелітні заздрять птиці
з полів, що кольором іржі.
Пливе все далі потяг наш,
бузкові хмари оминає,
а там за Одером, Дунаєм
моя країна, як міраж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024
Берлінська осінь, і плюс п'ятнадцять.
Ворота у ботанічний сад.
Лежить на небі рум'яний пляцок.
Від нього крихти усім підряд.
Бери останнє, що від природи
у цьому жовтні, у цім краю.
В твоєму краї ніщо не родить.
Твоя країна вже на краю.
А ти ще мрієш, і віра кріпне,
і повертатимешся туди,
де поле мертве, та небо рідне.
І жде останній листок рудий.
Столицю кинеш - чужу, далеку, -
в якій і кава, і круасан...
Помчиш додому, де справжнє пекло
і де зі смертю ти сам на сам.
Звисає гілка черлено-ніжна,
багрянцем скрапує у ставок.
Веде по саду мене доріжка...
І шурхіт листя, за кроком крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024
***
В.
Небо варивом темним піниться,
місяць осені - холоди.
Задощило у Луцьку, Вінниці.
Вже і Київ набравсь води.
А тим часом у Сумах спраглими
почувалися всі сади.
Вись небесну раптово зрадили
крупні краплі – шибки студить.
Гримнув янгол чи Бог дверима, -
полетіли потоки вниз.
Я не знаю, хто далі гримав -
за вікном аж двигтів карниз.
І під гуркіт потоків божих
пригадала смарагди трав -
ми ступали по них до ложа… -
і як ти мене цілував.
Я була тоді молодою,
та і ти був теж молодим…
От і осінь тече водою.
Жар минувся. І - холоди.
09.10.2024.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024
***
Посидь коло мене – про сум розповім.
Про те, що у місті холоднім, німім,
порідшало люду, густішає дим,
і ми, як між соснами, блудимо в нім,
шукаючи вихід, хоч знаєм ходи.
Тут кожен із нас був колись молодим.
Всоталися в шкіру і час, і війна.
Пустеля насунула. Далі – льоди.
В епоху зайшли, а вона – руйнівна!
І вже не до гасел, і не до пісень.
А тільки здолати б задимлений день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2024
«Вже осінь гріється у листі»*,
лишаючи палкі сліди.
Тобі за нею йти. Іди!
Туди, де ранки не росисті
в передчутті немов біди.
Там день - холодний та худий.
І в тому русі не сахнешся
ні снігу першого в саду…
ні тиші міста. Німоту
нестимуть вулиці, на нежить
хворіючи з тобою. Ти
ходи не стримаєш. Іди!
Той день мине, як хлип води.
………………………………………
*Перший рядок належить поетесі Валентині Мироненко, зі збірки «Душа як скрипка, на семи вітрах».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
***
Бомби падають, мов груші.
Ми між ними, - відчайдушні.
Ми вже мертві чи живі ще?
Дим кошлатий вище, вище.
Дим над погаром і тліном,
блудить містом темно-синім.
Бомби падають, мов груші,
і на мальви, і на ружі...
На дахи із димарями…
і все прямо, прямо, прямо.
Цілять в яблуню та грушу -
цілять в українську душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
***
Літо змінює ситець – везеться парча,
янтарева, подекуди нитка срібляста.
Знов загубить візник чи здарує печаль…
І промовчиш, куди ту печаль перекласти?
І плекаєш її, мов рибину ріка;
як останню жарину, коли звідусюди
нависає пітьма, нескінченна й глевка,
а ти віриш у сонце, – що скоро прибуде!
Фото авторське
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
***
Простуєш містом – бабах, бабах, -
ворожі дрони, а чи ракети.
Іх ППО наше нищить нах**!
А ти складаєш свої «куплети».
Римуєш нервом: «ла-ла, ла-ла».
Ідеш тривожна, спішиш під сонцем.
На небі Бог є, комусь Аллах...
Всевишній – віриш – є охоронцем
твого земного долання меж,
коли додому ще сотні метрів…
Я добіжу. Мій коханий – теж.
І навіть квіти – тяжкі та щедрі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
***
Грійся, метелику, грійся.
Літа лишається - місяць.
Ще невловимі печалі…
їх ми щораз приручали.
Пише фрагменти прологу
тиша ріки: про дорогу
звіяного падолисту -
плине повз берега виступ.
В трепеті хвильному тому
місця не буде нікому.
Риба хіба що шубовсне,
сонце хапаючи тоскне.
В кошиках трав, деревію
липень вигойдує мрію.
Псел супокійний, узлісся…
Грійся, метелику, грійся.
Автор фото Надія Позняк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024
***
***
Про місто пиши, наче пишеш востаннє.
Пригадуй заплави забуті, садки.
Церковні за річкою світяться бані.
Стою в надвечір'ї. Асфальт – ох! – паркий
біжить і минає, біжить і минає
старесеньку яблуню, ніжністю схожу
на мене в дитинстві. Хай час – навпаки! –
відносить уяву: садок, огорожа…
Нема того раю, що канув у Лету.
Є хмара над містом – велика вівця...
Гуде магістраль – чом не тема поету?
А клени – легені для наших містян –
при яблуні ловлять шуміння проспекту…
Моя меланхолія - думка-пороша
про місто, якому не буде кінця!
Воно ж бо немов – велико́дній кошик.
Фото авторське.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
***
Сеанс минув, немов минуло літо.
Мине й воно, мов те швидке кіно.
Година пізня. Небо, – як розлите
на вигині уяви полотно!
І куполи величного собору
торкнулися розмашистих мазків..
Замри на мить! І подивися вгору.
Цей вечір, як обійми боязкі.
Себе не стримуй. Віддавайся сміло
і подумки, і в трепеті руки.
Все, що позаду, ми пройти зуміли.
Попереду… загадуй на роки.
Початок червня, а в душі тривожно.
На плечі вечір кинув кімоно.
Скажи, ну хто у Сумах сум помножив?
Іде війна. Скінчилось лиш кіно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024
***
Ріка нас дочекалася. Чи ми
нарешті опинились поруч неї?
Немов шпаки з покірними крильми,
що подолали шлях від Піренеїв.
Хрущі у надвечір'ї, комарі…
А сонце з головою тоне в плесі!
Сидіти б тут до першої зорі,
приземленим сюжетом поетесі.
Умиротворення у течії,
у плавній траєкторії качиній.
Побудьмо каплю. Просто відпочинь,
коли четвертий вимір хтось прочинить.
Гуркоче раптом канонади грім!
За протилежним берегом, лісами..
Як чутно ворога!.. Та суть не в тім.
А в тому, як надовго це із нами?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2024
***
Перший метелик затримався перед обличчям.
Помахи ще нерішучі, у пошуках трав…
Сонце для нього! І ранок. І вечір із ніччю.
Він ще не знає, що світ цей не раз помирав.
Може, сорока йому розповість про минуле?
Може, зозуля прихильною буде сповна…
Юний метелику, злегка мене ти розчулив.
Разом з тобою забула, що поруч війна.
Ти помахав, довіряючи крила повітрю.
Я ж по алеї продовжила рух до мети.
Твій оксамитовий спокій - на шиї у Дітріх*…
Де та Марлен?.. А тобі ще літати. Лети!
……………………………………………………………..
*Акторка Марлен Дітріх з’явилася у фільмі «Марокко» з краваткою-метеликом. Відтоді цей елемент став популярним у жіночому гардеробі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2024
Злетіти б у це безмежжя,
пірнути в густі ліси...
Відтак, де найвища вежа,
припасти дощем з роси.
Повірити в дивні речі.
Втрачати слова до сліз.
Радіти сім’ї лелечій,
живої душі надріз.
І знати, що навіть ливні
не змили сліди століть,
принаймні, у сивій сині,
де пам`ять, як птах, летить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
***
Дерево за землю, подивись,
ухопилось намертво, навіки.
Тишу ловить, хмари невеликі...
Неба купол визначає вись.
Ми, як ті дерева, бо ж ніяк
землю цю не кинемо - вростаєм.
Он тополя з непокірним станом.
Сонний клен – у кльоші, як моряк.
Зупинились, телефон в руці.
Камеру наводимо на стовбур.
Виткала зима вовняну ковдру,
що покрила корені міцні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024
***
Плач, Україно, плач, твої диванні діти,
виваливши язики, немов шакали,
готові гризти одне одного до дрібних кісточок, до фаланги,
насолоджуючись у вишуканості образ.
Плач, Україно, плач, твої захисники
випльовують землю, сочаться сукровицею,
лежать у багнюці та нижче — в могилах.
Це все твої діти, мамо.
Хто тобі з них дорожчий?
Ти стоїш із голими литками у їхній крові.
А в затишку твої діти,
виваливши язики, готові гризти і мертвих, і живих, і ненароджених —
і голоду не треба!
А марсіанин спостерігає і міркує:
«В Україні закінчилася війна?
В Україні не закінчилася війна».
Не плач, моя Батьківщино. Витри сльози благенькою хусткою,
яка у тебе ще залишилася. І з ким тобі зимувати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
***
Суми вечірні в середині січня, немов
юності ранньої тихе тривале відлуння.
От ліхтарі. Ніби пагони новобудов,
що виростали для нас і балконних петуній.
Місто фонтанів, каштанів і «чайних» троянд:
ми невловимі залишились там, невловимі…
Наші розмови пірнали легкі, наче ямб,
він підкоряє слова, догоджаючи римі.
Наші проспекти широкі були і нові,
сині тролейбуси взимку – палкі криголами…
Січень, п’ятнадцяте. Сніг мене містом провів.
Суми, невже те минуле – збулося із нами?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
***
У провулку протяг: зима.
Пішоходів назустріч — нуль.
Попід вікна вітер домам
за кулем нагортає куль.
А в оселях – затишок, чай…
За столом – і родина, й гість.
І, напевно, хлюпає вкрай,
ллється радість, мов благовіст.
І так хочу вірити в це —
у тепло, нехай заметіль…
Морозище ріже свинцем.
Розтопився душевний біль.
Ні війни, ні горя, ні сліз.
Недоторкана чистота.
В білім світі точно я гість.
Донести б лиш свого хреста.
Фото авторське
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
***
Тече ріка, не радісно тече
крізь мій народ, і він тече рікою.
Одні на Схід, а інші без речей -
хіба торбинка - стежкою гінкою
мене минають, і калину, й двір…
Шляхи на Захід, потім до Канади.
Чи виміряти і якою з мір
все те, що залишається позаду?
Пахучий степ, жоржини під вікном,
розлогий став, хати короткозорі.
І місто одиноке, мов паром
на хвилях моря в мовчазній покорі.
І вплинути не в силах я на це:
на течію, на похибку планети -
глибока ніч і місячне лице
з окружністю французького багета.
Фото авторське
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
***
Тільки твоя рука
мені пропонує спокій.
Як від війни не втікай,
вирви в душі глибокі.
Лиш не втрачай надій.
Та квітку сердець наївну…
Стільки пройшли холодів!
З вірою в Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023
***
Коханий мій, скажи, чия вина
і хто між нами пустку напророчив?
Довкруж війна, довкруж і так війна,
ще й ми додаємо... немало жовчі.
Нас не змінити, як і те, що ми
пізнали злети і падіння в парі.
За стінами рапсодія зими,
а тут слова, як полюси полярні.
Дивитимусь ув очі самоті,
а в реченнях шукатиму підтримки...
Ти говори, скажи слова лиш ті,
які розбили б лід, що ліг узимку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
***
Переживу безсоння і журбу,
і атмосферні опади грудневі.
Є ніч прозора, сніг легкий, дерева.
І є думки – мені б на них табу!
Не заздрю грації метких сніжин,
посестер їхніх, що біжать на світло.
Вготовано на них лопати, мітли...
біжи, сніжинко, до вершин, біжи.
За шибкою - магічний дивний сон.
Ліхтар нагадує тюльпан заквітлий.
Дерева світлі, - як ченці в молитві.
Краси не руш, що за холодним склом.
Фото авторське
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
***
День розпочався з того,
що за вікном – блакить.
Осінь пішла надовго.
Падало листя - мить.
Нижче мій зір сягає
крон, що тремтять нагі.
Музика ллється Гайдна
сходами райдуги.
Спектра хоч і не видно -
знаю, веселка є.
Птаха під небом рідним
щастя несе кольє.
І неістотно, хто з них –
голуб летить, галки…
Вірю у тиху крону
й те, як ростуть гілки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Смерть буває красивою навіть –
подивися на осінь, і
ти побачиш: в останній октаві
лист упав до безхмарності.
І дзвенять візерунчасті крони,
в супокої та наготі.
Фарбувалися шати в червоне,
опадали, - як золоті.
А тобі залишається фото.
Чи відтинок твого життя?..
Враз нестерпно вривається нота:
в укриття усім, в укриття!
фото авторське
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023
Зірки такі, що хоч знімай -
"льодяники" підвішені.
Моя квартира, як трамвай,
тут пасажирка з віршами.
Є філіжанки, дзбаник, чай…
Погане перемелеться.
Пливе у Всесвіті трамвай...
Під животом Ведмедиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023
***
Бачиш, і бабине літо вже в’яне.
Тільки і згадки - засмага й пісок.
Дим над садибами хмарно-кальянний -
душі листочків летять до зірок.
Топчеш дорогу по колу земному.
Падає листя, все падає, па…
Суть падолисту, напевно, у тому,
щоб наді мною витала журба.
Щоб повертатися пам`яттю в далі,
де покоління батьків молоде,
хліб запашний у бабусі, медалі
дід наглянсовує, тато веде
брата й мене на парад, з оберемком
кульок повітряних всіх кольорів.
Мама… І як не бувало нам темно:
вогник родинний лампадно горів.
Ми, як це листя, тепло увібрали.
Час опадання у кожного свій.
Земле моя, мій народе, всі рани
хочу зцілити в журбі мовчазній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2023
***
Пливе і листя, і печаль,
коли дивлюся невідривно
на рух ріки, а час-коваль
коня рудого взяв за гриву.
Прудкий цей коник, молодий,
і окликається на "Жовтень".
Не жди на відповідь води -
ще не спинився місяць жоден.
Їх пролетіли табуни.
А ти не відпускаєш мрію.
Аби ж то не було війни…
І Бога просиш, і Марію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
***
Мій хлопчику, а ми не відлітаєм,
і не шукаєм інших берегів.
Напевно, є десь, аж за небокраєм,
химерний рай, який би відігрів.
Без нас пірнають потяги до Львова.
Із Кракова - не ми у літаку.
Цю тему вже проїхали, та знову
спливає у хвилину нелегку.
Мій хлопчику, тече навколо осінь.
Тонка наскрізна тиша за вікном...
Нехай тебе, коханий, сон відносить
у спокій ночі. Ліжко – наш паром,
і запливаємо у землі небувалі,
де море тепле, пташка голуба…
Не вгадуй - це не Родос, і не Балі.
Це так відсвічує кохання і журба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2023
***
Хто розвіє мій сум, що упав, мов пісок на зіниці?
І чому не летять до моєї душі голуби?
Самотіють хати в прикордонні. У темній світлиці
дзиґарі зупинились: війна тут якої доби?
Яко дерево й тінь, так молитва - і знову до праці.
Запитайте в людей, звідки сила, упертий терпець?
І чому не покинуть свої «королівські палаци»?
І дорога на прощу чому з материнських сердець?
У світанках тремтять пелюстками грайливі жоржини.
Облямівка денна ще тримає тривожну росу.
Пара горлиць ховає у кронах бажання пожити,
щоб не пустку почути, а пісню легку, голосну.
Хто розвіє мій сум, що упав, мов пісок на зіниці?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023
***
В розлогості кущів, крислатості дерев,
у вогкій гущині доглянутого парку
роняю почуття у черговий катрен,
сорока тріскотить, поважно ворон каркнув.
Мов кладка на воді, простенька лавка ця.
Рятує в суєті та часі швидкоплинно.
Війна. Війна! Війна. Немає їй кінця.
І стогне коліща смертельної машини.
Про що, скажи, писать? Про що, спитай, мовчу?
Абстрактно пережду «повітряну тривогу»…
В душі моїй тягар з холодного плачу.
З невиказаних слів пружинисто-розлогих.
Передосінній щем в ажурності ялин.
Передостанній день серпневого проміння...
В шовковій тиші йде природа на спочин.
І тихо шелестить під небом синьо-пінним.
Фото авторське
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2023
Ми понад річкою ідем:
серпневий вечір, тане подих...
Обидва береги - Едем,
між ними Псел неповноводний.
Між нами крок – торкнись руки
і притули своє рамено.
Мої літа – твої роки,
що потекли колись до мене.
За каравелу служить міст.
Світило щезло – день скінчився.
Гойдається на хвилі лист
печаттю вересня-чужинця.
Течуть останні теплі дні -
ця благодать не відпускає.
На річковому полотні
майнуло сяйво горностаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023
***
Ти хоч криком кричи, а хоч плач, хоч мовчи –
незалежність твоя, що волошка у полі.
Припадеш до землі, наче зірка вночі,
підійматимеш душу, мов прапор, поволі.
По країні твоїй відтесали хреста.
Розгорнули гармати, протерли бусолі…
Про твою незалежність ніхто не спитав.
Та все квітне вона, як волошка у полі.
Задихайся щасливо у рідній траві,
в запашному свавіллі серпневого раю.
Перелітні птахи розміняють краї.
Незалежно від тебе - вони відлітають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023
***
Вже калина червоніє. Вже калина…
Незворотно добігає місяць лип.
Перезріла гіркота пливе в судинах
і мігрує з прикордоння далі, вглиб.
У сумках картатих все – коза, корова,
око блимає сріблястого кроля…
У зіницях стигне зірка світанкова
і викочується сонце на поля.
Зашивається маршрутами країна,
заливається сльозами матерів.
Вже калина червоніє. Вже калина.
Тільки хто б її узимку відігрів?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023
***
Правда така жорстка,
що крапля впаде з листка.
Висить над землею годину.
Минає, тече ріка.
Правда така… жорстка –
не сам упадеш, а скинуть.
Правда така: війна.
І крапля тремтить, одна.
А разом, - коли по краплині.
Пливуть, пливуть імена…
Правда така – війна.
На плечі моїй Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023
*** Травам не можна помирати
( С.Процюк)
В цих травах помирати – гріх.
І гріх цим травам помирати.
Є річка, небо, переліг -
по берегу роса стократна.
Заплаче іволга в кущах,
заниє серце, ніби стигма…
І слово випурхне, як птах,
коли любов свою нестиме.
До очерету, до плотви…
до всього, що на вістрі втрати.
А юний джміль: «Переживи!»
Не можна травам помирати.
Фото авторське
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
***
Є тисяча причин тебе забуть.
І тисяча одна – тебе покинуть.
Морозиво куштую марки «Рудь»,
несу багет із начинкою з кмину -
рефлексії на всі мої страхи.
У цьому місті – всі мої здобутки!
Трагічний час вогнем палахкотить
і в серце віддає ударом грудки.
Твої переміряю кожен день
за крокоміром вулиці у метрах.
О місто! Я навічно твій спудей.
Твоя любов і болісна, і щедра.
Тебе забуть є тисяча причин.
І тисяча одна – тебе покинуть.
Як журавель прощально прокричить,
калина в полі схилиться уклінно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023
***
Така солодка нерухома тиша,
що трави – трохи ще – і задзвенять.
Два крісла, столик, окуляри, їжа…
За Цельсієм повітря – двадцять п’ять.
І Псел мовчить. І верби, і латаття.
І я мовчу, вбираю вечір цей.
І ти мовчи. Не сколихни зачаття
того, що поміж нами вітерцем.
Одні ми тут, самотні друге літо.
Над плесом зрідка риба підстрибне…
Та сонце, що весь день блукало світом,
прощається призахідним вогнем.
Фото авторське
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023
***
Їдь звідси, кажуть, їдь! Допоки жива.
Доки не впали стіни, тримається дах…
Тут немає угідь безпечних, риб, одно – ковила.
Тут пустеля повзе в прифронтових містах.
Ти ж вростаєш і далі у ці краї.
Розмальовуєш хату, як баба твоя колись.
Рушники вишиваєш, чекаєш на врожаї,
зустрічаєш лелек, що тобі не клялись.
Ходиш там, де до тебе Ной не ступав.
Де розкиданий по кладовищах твій рід.
Де плюскочеться річка, глибокий став...
Де на пагорбах терен, а в кошику глід.
Їдь, кажуть, звідси, їдь – буде страшна зима.
Буде навіть не вирва – безодня, чорна діра.
Буде паща, потвора, тайга, Колима -
за горою гора, за горою гора.
Тут лишається твій чоловік, латає борти,
вантажі відправляє, вмовляє: тобі пора.
Тебе ждуть автобани, столиці, чужі порти.
Тільки як відчахнути себе від його ребра?
фото авторське
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023
Куди ті лебеді пливуть?
Де їхні пташенята?..
Торують безконечну путь,
розгублені, затято.
А збоку пари – диво з див –
у величі споруда.
Стоїть будинок, не поплив,
залитий аж по груди.
І сонячний, що Херсонес... –
фронтально дві колони.
Птахам пливти – нести цей хрест.
І лебедят голодних.
Вода – суцільна каламуть.
Ні берега, ні суші.
Куди ті лебеді пливуть?
Вперед, у наші душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
***
Мої тривоги відлетять – як тимчасові:
минає все у світі цім опалим листом.
Все починається з любові, так, з любові.
Її незримою рукою серце стисло.
Відгомоніли над плечима ранні птиці.
Стояли вишні у цнотливості крилаті.
Тонка матерія на кінчику дзвіниці...
Які дороги, путівці небесній варті?
Палахкотіли канделябри на каштані.
На рівні прани дух акації вдихаєм.
Он рушники пливуть по небу домоткані.
І тільки смерть, і тільки смерть нас не минає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2023
***
Відцвітає бузокк, вже півоній бутони.
У вечірнім серпанку спочили сади.
Припади до цих квітів, неначе до лона,
і любов Батьківщини вдихни назавжди.
Квіт навкіл розкошує - земля вишиває
неприкаяним дітям і труд, і шляхи.
Тільки, де б ти не був – у Квебеку, в Дубаї…
вишиванка родинна – твої береги.
Неповторну красу забери із собою
білосніжного безу і кольору фрез.
Божий задум – тримати в долонях не зброю.
Пелюстки опадуть – ні імен, ні адрес.
От і ми із тобою милуємся вкотре
екзотичним рисунком і дивністю форм…
От і сонце заходить, по лінії охри
наостанок зцідивши нам золото в борг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023
В затемненій тиші квартири,
коли за вікном ні шелесь,
твоє два на два - не чотири,
бо істина високо десь.
Новини біжать, і вже ноут
палає на кінчиках лез.
По кому цей подзвін, по кому?..
Чи це розквітає так без*?
Можливо, суцвіття наснились?
Розкриті пахкі пелюстки…
Війна – доторкатися вилиць
коханого, ніжно руки...
Твої вечори у Фейсбуці
відверті, прямі, без лапок.
І серце відстукує в муці:
допоки? Допоки?! Допо...
...........................................
* Без - діал., бузок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023
***
День як день – весна, проте скорбот
скільки у наплічниках, валізах!..
На членистоногих, ще істот,
розпач упаде дощем залізним.
І завиє хижо їхній ліс.
І здригнуться болота й вампіри.
Тільки помста. І ніяких сліз!
На струні розтрощеної ліри.
Оживатиме моя земля.
Райдуга назустріч вийде людям.
Не для смерті – для життя поля!
Бачиш косарів? Пливуть погруддя.
І опише влучно Геродот
скіфську силу в тонкощах ленд-лізу.
День як день – весна, проте скорбот
скільки у наплічниках, валізах!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
***
Лягла печаль печаттю на чоло.
Її ні перелити, ні відлити.
Не снігу нам під вікна намело, —
то на Алеї Слави чорні плити.
Услали землю щільно, мов бетон.
Тамує подих матінка, не дише.
Синочків прихистила — легіон!
Мовчать, і навкруги гнітюча тиша.
Журба така... В смиренності своїй
схиляю голову й сльозу роняю.
Живи, народе мій! І багатій!
Не на могили — пшениці безкраї!
Мов дерево, літами відживу.
Здолавши шлях і стоячи над схилом,
побачу Україну вже нову!
І землю золоту, і ці могили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
***
Хлопчик тримає в руках лопатку.
Сніг опадає навкруг з надлишком.
Я проминаю, гірка догадка:
шанці копати – з дитинства вишкіл.
Хлопчик сміється, бо радий з того,
що відкидає цей сніг щосили.
Лінію креслить пряму, не строго.
Падає бомба: бліндаж – могила.
Хлопчик відерце наповнив снігом.
Тягне до мами, а та сміється.
Хлопчик народжений бути смілим –
он автомат, і рюкзак, і берці.
Стих снігопад у моєму місті,
простір окрасивши експресивно.
Хлопчик – у пошуках вічних істин...
Рідний, живи! І бувай щасливий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
***
Написати слова - повнокровно навряд означатиме
гіркоту неповернення наших синів.
Плине кача, а далі за руслом - загати качатами.
Лине подзвін і лине! - дзвонар знавіснів.
Перед Богом стоїм на колінах, а не перед ворогом.
Пощади, захисти – ми дітей віддали!
Це вони берегли безоплатно нам крила під порохом,
щоб накрили по них поминальні столи.
Наша черга підходить, пліч о пліч до бою постанемо.
Ти вже проклятий, звіре, - не прийме земля!
На дорогах війни журавлі відлетять і станніми…
І дощитиме сніг. Звідтіля. Звідтіля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023
Згарищем ходить він
дивний, начеб спокійний.
Попіл вдихає стін...
Серцем сивіє - іній.
Той, хто лишився тут -
в кожного є причина -
матиме свій Бахмут:
пекло всотав очима.
Не відступив на крок,
не віддає позицій,
в пам'яті свій Дніпро -
пам’ять, міцніша криці.
Той, хто живий тепер, -
свічкою став «двохсотим».
Падав гелікоптер,
крилами до свободи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023
Останнє проміння ліхтарика, свічки…
І поза квартирою – мов потойбіччя.
У себе вдивляєшся – темна безодня.
Хоч віршика пишеш, учора й сьогодні.
Про те, що поснули собаки сусідські;
що син однокласника служить у війську;
що донька подруги від’їхала в Польщу…
А хтось в Україну верта, як на прощу.
Знеструмлена темна п’ятиповерхівка.
Та жевріє свічка й надія, мов цівка.
Тремтить, догорає, коротшає ґнотик.
Чорніє і місто, і вічність навпроти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022
***
Вдивляєшся у білизну екрана,
точніше, в аркуш у програмі ворд.
Янтарний чай у затінку стакана
схолов, знівелювавши вищий сорт.
Думки пливуть, неначе дні нужденні:
дев'ятий рік приборкання війни.
Слова мовчать -- емоцій полонені,
і сіються зерном озимини.
Напишеш дві строфи, а далі – третю.
Закриєш ноутбук на свій адмін.
За тих помолишся, хто бій зі смертю
веде під шквалом і ракет, і мін.
На ранок ляжеш у промерзлу постіль:
під ноги -- грілку, зверху – пару ковдр.
І пригадаєш, як твій друг запостив
гарячу грубку з оберемком дров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022
В темноті залишається вірші писати.
Дякуй Богу за це і за «тут і тепер».
Не лишається друга, знайомої хати…
Відригаючи хрускіт, старий людожер
не лишає лікарень, вокзалів та колій.
Тягне прахом з розбитих сільських кладовищ.
У розгубленім світі, мов голка в стодолі,
загубилося щастя із надписом «Нищ!».
Залишається пам’ять у віршах і прозі.
При ліхтарику пишеш молитву свою.
Кам’яніють озера під шум верболозів,
і летить моя доля зерням кураю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022
***
В місті падає листя, жовтаве, як мед
із акації квіту. Мов місячна повня.
Хтось на небі прокручує велосипед,
і листок опиняється в наших долонях.
А на пару із листям – натруджений дощ.
В опаданні такому – божественне світло.
І якби не воно, то із вулиць і площ
повтікали б дерева, зрадливо і підло.
Вибір в кожного є. Обирай, обирай!
І дорогу, й коня, і сто тисяч релігій.
В прикордонному місті – малесенький рай –
паперовий стаканчик із кавою чилі.
Повертаюся з храму: тримала свічу.
І молитву шептала своїми словами.
Боже милий. Навряд чи мене ти почув.
Тільки листя твоє опадає на славу!
І деревам нести до останку хреста.
Пережити морози аж до воскресіння.
Ллється пісня осіння небесна й проста.
Ллється місто моє, наче пісня осіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022
***
Сліз нема. Ні розпачу, ні болю.
Що готує ворог наперед?
Ніч прожити – як на міннім полі,
ранок сонячний – не крапка, лиш тире.
Вийдеш в осінь, дякуючи Богу,
а фактично славним ЗСУ.
Схопиш поглядом кленову тогу
і тунік березових ясу…
Розливається лимонне сяйво
подарунком, радістю життя!
Заспівав останню пісню жайвір
у блакиті на шляху звитяг.
Твій малюнок у душі не вицвів.
Істина таврована ще б пак:
не зломити волі українців –
швидше, ріки потечуть навспак!
............................................................
Фото авторське, дитячий малюнок мого сина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2022
***
Останній метелик спускається на резеду,
і сонце пасивне за хмари зникає покірно.
Це осінь, шановна. Її золотисту ходу
впускаєш до серця - дозрілу, однак молоду, -
воно ж бо, сердешне, готове співати, мов лірник.
І звідки в тобі розливається світла печаль?
І де джерело таємниче, що віру вертає?
На мить почуваєшся юною, ніби дівча,
і час твій, здається, зворотно тікати почав,
і що головне - ще далеко-далеко до краю!..
Отак і ріка упокорено губить права.
Заглиблена в себе, тепла забиратиме жменю.
Це осінь, шановна. І серця твого тятива
тремтітиме вдячно, як дихає пряно трава,
збагнувши, напевно, що жити – це бути мішенню.
Фото авторське
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
***
Цей сплін такий, мов плин між берегами:
проріз вікна, яке здається спраглим,
неначе помутніле полотно -
його художник дратівливо змив би.
Думки застигли: тиск, і буде злива.
І мрія із печаллю заодно -
про світ великий та свою Ітаку,
яка лягає цілісно на карту,
в якій не люди - зграї дивних риб.
Вони пливуть між хижаків і плавнів,
маршрут від Сум до Кракова і далі.. -
пливуть уздовж, упоперек і вглиб.
Вони шукають тверді неземної.
Чи мають ностальгію, чи за мною
сумують, як посушливо чи дощ?
Причалив день липневий сивочолий:
вітрил смарагди, виструнчені щогли,
і я на камбузі, де пахне, пахне борщ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2022
***
Ти й не помітила, як твій каштан підріс,
допоки ти відшукувала рими
в розламах літа з розпачем до сліз,
однак печаль пекуча і незрима -
вже слів катма. І випито вино.
Його дарує невмируща тітка
у білому. Спивай до дна геном,
беззахисний, мов маскувальна сітка!
Пощо комусь твій український рай?
Твій оберіг – сорочка-вишиванка…
Римуєш Суми – пишеться Серпрайз*,
у Штатах місто без каштану біля ґанку.
Ти й не помітила, як…
………………………………………….
*Серпрайз – місто в США, штат Арізона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022
***
У місті, де, власне, була ти щаслива,
залишились ріки замріяних лип.
Проходиш повз них ненароком і з ними
чекаєш на дощ і людей, наче риб...
Пливеш у пахкому цвітінні липневім:
ні планів, ні цілей – одно глибина.
То в небо поглянеш на купчастий невід,
то липам назустріч - краса неземна!
Вдихай же, допоки ще жити лишають,
а ти не поїхала і не пої…
І липа вирує шовковою шаллю.
І ти забуваєш про фронт і бої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
***
По вулицях міста все бродить біда,
за нею – біда за бідою.
Он стежка у небо! – помітно бліда,
і душі, омиті тобою.
Піднявши долоню на фоні небес
і пальці розвівши повільно,
оптично окреслюєш простір - Дантес
наводить мушкет, наче кілер.
Кого він шукає? Тут Пушкіну зась!
Свої тут поети й герої.
Вони вже за хмарами. Тільки Тарас -
живий і поезія-зброя.
По вулицях міста блукає біда.
В шинелі, чужих еполетах…
За нею – в готовності підла орда,
щоб місця не стало поетам.
А ти – на прогулянці. Саме якраз
фіксуєш і відстань, і фокус
того сприйняття, де коханий твій князь
відстоює місто пророку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
***
Мамо, тобі пощастило:
не дожила війни.
Дякую долі за сина.
Гинуть сини…
Їх не для того родили,
щоб віддавати на смерть.
Бог дарував сина-диво .
Світ полетів шкереберть.
Вижити, вижити, мамо!
Жити й родити синів.
Демон панує у храмі.
Господи, де ж ти єси?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2022
Вона його помітила в черзі на рентген. Снували пацієнти, лікарі, молодший медперсонал; бахкали двері ліфта, торохтіли візки із хворими; товпилися до дверей відділення відвідувачі... - все це відвертало увагу і розосереджувало. Проте вона його помітила: ідеальна, на її думку, статура. Визначила приблизний вік: далеко за сорок. Якщо у нього є дочка, тоді та має стрункі довгі ноги і красиву пружну фігуру загалом, успадковану від батька. На засмаглому обличчі - великі сині очі. Ніс прямий. Чіткі вуста. Його не можна було не помітити... у формі хакі з плащ-накидкою у руці. Залишайся живим, невідомий захиснику!
Фото авторське.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2022
***
Ти ще напишеш вірші свої про мир.
Їхні рядки переповнені будуть вітром.
Він вимітатиме сум з нежилих квартир…
Містом помчить вечірнім і перегрітим.
Серце до ранку вичахне в унісон
між кам’яницями, бруком і квітниками…
Місяць мовчатиме в небі, - старий клаксон
із амплуа і ретро, і мелодрами.
Фільмом думки поллються твої німим.
Стане тапером садок, що будинку проти.
Вірші напишеш. Гірчитиме в очі дим.
Літо горить чи гомін Третьої Роти*?
Фото авторське.
..........................................
*Третя Рота — шахтарське селище на Донбасі (тепер селище Верхнє, що входить до м. Лисичанська Луганської області).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2022
***
А діти горлиці покинули гніздо:
затихло у рожевому суцвітті.
Дві грудки ніжні попелясто-світлі
каштан облюбували. На Різдво
батьки малят сиділи точно так,
вдивлялися в морозно-сніжний простір.
Пливла зоря в таємній високості.
Ще не було війни, її ознак.
Тепер піднявся їхній молодняк.
Великий світ – мов яблуко достигле.
І білим квітом вишня сипле, сипле...
Прошу Всевишнього за цю красу щодня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022
***
Пустельне місто, та проте
довершеним здається простір.
І ллється світло з високості,
де Бог невидимий іде.
А поруч ті, кого нема.
Кого нема і вже не буде.
То тіні їхні звідусюди?..
Чи хмар протяжна пелена?
І озиваєшся до них,
та зрадницьки мій голос гине…
Нічийний кіт, прогнувши спину,
на сонці влігся і притих.
Фото авторське.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2022
***
Під звуки сирени іду в перукарню.
Неначе сльоза, чисте місто квітневе.
Омите дощами, пробуджене - гарне.
Під звуки сирени птахи на деревах
свої збудували домівки родинні.
Птахи ігнорують війну і сирени,
виводячи пісню своїй половині,
насправді - в руїнах найкращій країні,
з якою у них і у мене по венах,
по суті, проходить один кровообіг,
а отже я точно іще не померла!
І серце моє у постійній жалобі…
Хай казиться, виє триклята сирена -
в цирульню мандрую! Це та соломина,
коли за умовою люди – мішені,
якщо ти країну іще не покинув.
Крокуючи містом, на повні легені
вдихаю повітря, а з ним - Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2022
***
Обіймай мене, обіймай:
невідомо, чи буде завтра.
Вибухатиме світ-розмай
нам назустріч, як ляже карта.
Наше ложе тепер вночі –
розкладне маломірне крісло.
Тиша мертва.Під’їзд мовчить.
Шафа скрипнула і нависла.
І на відстані півруки
захищає стіна опорна.
Перехресно лягли думки
у додатки мого смартфону.
Пригорнися. І обійми.
Я тобі розкажу: щемлива
за вікном нагота війни,
а голубка гніздечко звила.
Фото авторки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022
***
Місто моє травмоване.
Шкіряться блокпости.
Місто налите втомою -
місто моє, прости.
Вулиці не залюднені:
осиротіли враз.
Квітень з вітрами лютого…
Місто рятує нас.
Ми через попіл пройдемо.
Ми переможем лють,
як на смертельнім розтині
хрест ворогам заб’ють!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2022
***
Ранок сірий. Суми сиві.
Одинокі пішоходи.
Дощ пришпорений до зливи,
пробирає прохолода.
Ми з тобою у машині.
Ми з тобою, слава Богу,
ще живі в такій країні,
де міста беруть в облогу.
Хтось поїхав. Хтось лишився…
Ти везеш мене в лікарню.
Із душі тече живиця.
З приймача, - що буде хмарно.
Ти не слухаєш... Уважно
оминаєш перепони.
Прийде час, і ми розкажем,
як тримали оборону.
Я – в червонім коридорі
зі шпалерами крутими:
стеля, ніч, уявні зорі,
і моя душа між ними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
***
Готую обіди, чекаю на Ноя,
та човен розібрано і не пливе.
І страшно самій врешті стати війною:
убиті не плачуть… А в місті Веве,
на схід від Лозанни, в Швейцарській Рив’єрі,
куштують принадне іскристе вино.
Можливо, і я б там сиділа… тепер я
війною стаю. Віднедавна. Давно!
Прекрасні парижі, берліни, варшави,
а Суми сумують, в печалі одні.
І де моє місце? І міста? І ґави,
в якої сьогодні теж очі сумні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2022
***
Місто моє, я тебе не покинула. Знаєш,
скрута на двох – ця біда не біда – півхлібини.
Разом прожито десятки років, і між нами
більше таки щось, аніж є любов, і глибинне.
Скільки разів почувалася тут у зневірі!
Скільки, було, шкодувала про втрачені шанси!
Що вже тепер?.. На сьогодні, немов харакірі
став би від’їзд мій до Польщі, Німеччини, Франції…
Суми, козацького краю тендітна окрасо!
Діти твої перечікують бомби в підвалі.
Хліб на старенькій «копійці» розвозить Пікасcо –
юний онук і єдиний сусідської Валі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022
***
Стрінеш того, хто назветься тобі сестрою,
братом, батьками, дочкою, яку не родила.
Візьмеш перо – загартовану вишколом зброю,
в шати одягнеш прицільно крізь мороки диму.
Друга пом’якне плече. Почуєш: «Как больно…».
Боляче, друже, ще трохи – вже видно лікарню.
Правда - це рана відкрита у прагненні волі.
На терезах – ріки крові підносять покару.
Страх заповзає гадюччям - і за грудину.
Падає сніг закривавлений в інших столицях.
О Україно моя! Тримаєшся тину…
Попіл на очі солоні лягає, на лиця.
Кінець лютого 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022
***
Забуваєш війну всього на хвилину,
як на вулиці глянеш на світлу шибку.
Здивувався би вікнам, далекий сину, -
це твій дім, твоє місто. І Батьківщина.
За останні роки ти бував тут рідко…
Промайнуло життя - так згасає квітка!
Материнська любов у розлуці - чиста
провесняна вода. Подивися: сітка
прикрашає модерно кухонну шибку,
лиш би та не розсипалась гостро й різко
від потужної хвилі боїв раптових,
літака, що от-от - і знесе квартиру.
Я боюся ночей і не сплю, й нервово
раз поз раз відкриваю свого смартфона
на сигналі тривоги. Надії. Віри!
Сонця промінь веде у бажанні далі
за межу заступити свого району…
Тільки кроки, дитино, мої невдалі
по стежках березневих свинцю і сталі.
Тільки тиша дзвенить залізобетоном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
***
Ну от і осінь розгубила всю красу,
махнула хусткою старою на прощання.
А ти виходиш на дорогу запасну,
яку відміряла пора твоя остання.
По висхідній вогню горіти до піке
(політ по вертикалі вниз – одне з означень…).
Життя прекрасне і по-своєму легке:
на мертвих петлях бережи обличчя (плачеш?).
А те, що грудень вкотре - дякуй! Стільки зим
годинник відбивав дванадцяту на свято…
За вечір ніжно- білий дякуй, разом з ним
дозволь вустам навпроти поцілунок м’ятний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
***
Безлике небо провисає, мов кисіль,
от-от процідиться крізь марлю невагому.
З-за рогу твань свинцева суне, звідусіль.
Тебе заказано. Твоє письмо й потому.
Наріжний камінь перетерся у слова.
Не захлинутися б - фантоми й порожнеча.
Чого чекала? Ця скорбота не нова.
Лягла печаттю на межі і зради, й втечі.
Спустись на землю і пиши свої рядки.
Твори про "вічне" - еміграція у себе.
Твій кокон внутрішіній подекуди слабкий.
Твоя незгода запеклася до амеби.
Дивись на сірість. Упивайся нею вщерть! -
не в силах пити, куштувати і дивитись.
Не будь собою – вбий! – така гуманна смерть...
а не стоїш, поетко, тут, неначе витязь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2021
***
Як тривога спустилась на серце моє -
так на небі з’явилась хмарина.
Листопадова осінь своє доснує.
От уже й прилетіла сніжина…
Забіліла на вії, сповзла по щоці.
Оксамитом холодним лоскоче…
Світе милий, на ранах задубнуть рубці.
Та відтане дорога до прощі.
Ну, а поки що сніг. Пролітає... Рідкий…
Сипонуло. Війнуло. Накрило…
І зоря Віфлеємська осяє віки…
Янгол світлий нарощує крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021
В осінніх димах є насправді своя чистота.
Є щось первозданне, тому аж ніяк не зворотне.
У напівпрозорості часу, що листя всотав,
побачиш надію — німу павутинку — і вкотре.
За межами міста вдихаєш легенями світ:
стоїш на узвишші, а нижче — розлогі левади.
Село — найдорожчий для серденька видимий плід,
який при морозі на гілці дає собі раду.
Спускаєшся вниз: меланхолія коней, лошат…
І сили не маєш відмовити власній природі:
підходиш і гладиш - дарма, що є шанс відкоша —
і хто із нас більше радіє миттєвій свободі?
Хвоста підібгавши, потягся розкошланий пес…
Навскіс поглядає рисак вороний — ставний мерин.
А ти почуваєшся так, наче вмер і воскрес.
І саме для тебе цей вечір сивіє, мов терен.
Фото авторське.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2021
І вийде панночка на сходи…
У глибині кисейних зал
ще цілими стоять комоди,
рояль, і пуфик, і пенал.
За спиною торкне маестро
клавіатуру строгих бриж.
Напише ноту і закреслить…
А панна - мріє про Париж.
Низи на Сумщині були одним із улюблених місць відпочинку композитора Петра Чайковського - https://www.umoloda.kiev.ua/number/2401/291/85417/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
***
Грай, бандуристе, про долю козачу,
про несходимі далекі путі.
І про кохання дівоче терпляче,
й те, що не ждати дівчині сватів.
Привидом вийшла у передсвітанок.
Ноги змочила в колючій росі.
Місяць на небі – найперший порадник.
Зорі, мов подружки любі, ясні.
Тупіт коня підкотився до тину.
Баско й тривожно. Задавнений щем,
що переспіє край хати калина,
так переспіє, що й серце спече.
Ти полетиш, не приручений сокіл.
На рушнику замигтиш солов'єм.
Ти цілував тій зигзиці не щоки…
З ким же гніздечко зозулька зів’є?
Аж затремтіли білесенькі руки,
ніби лебідка змахнула крильми.
Знати б довірливій тужну науку -
пісню тополі покірно прийми...
Грай, бандуристе, співай про дорогу,
хитрих панів, заколисану лють.
Шабля у когось повисне в чертогах.
Бульбу Тараса укотре уб’ють.
Грай, бандуристе. Про турків і ляхів,
про москалів та про тих ворогів,
що козаку уготовили плаху
тільки тому, що свободи хотів.
Фото авторське
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021
***
Відбитки, відбитки, відбитки облич
на плитах, заземлених цвинтарних плитах.
Їх не воскресити — хоч клич, хоч не клич —
таблички і написи: все пережито.
В твоїм усвідомленні стрій поколінь.
Ступали, можливо, і тут.І деінде.
І кожен із нас — це минулого тінь.
Без кожного з нас — і майбутнє не зійде.
Така невибаглива роль у бутті:
заходиш у двері — виходиш у другі.
А потім — дві дати. Настільки прості,
що думи гамуєш свої недолугі!
І враз обпікає хвилинна печаль.
Аж тіло гойднуло, мов човен приливом.
Повільно з беріз опадає вуаль.
Та швидко, як швидко минає хвилина!
Блукаєш очима у тиші. В руці
затисла цукерки і печиво кволо.
З оградки знялася юрба горобців…
Листочок зірвався — додолу, додолу.
жовтень 2021
фото авторське
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
***
Він так довго чекав мене, що
ми зустрілися надто буденно.
Все запитував шумно: «Пощо
ти згадала нарешті про мене?
Бачу, кошик тримаєш пустий.
І порожнє цебро на додачу".
Що ж, себе у цей день відпусти,
мов коня непокірний апачі.
Походи сповідальником тут.
Полюбуйся на сосни дорідні.
І твого світобачення кут
розімліє приблизно опівдні.
Перебравши дерева углиб,
в арфі променів божої ласки
запримітиш розложистий гриб -
на брунатному - кольору хаскі.
Вже тебе окликають, а ти
розгубилася. Просіка далі…
На луну не ходи, не ходи!
То ілюзія в листі опалім.
Повертатись пора. Ти гото-
ва дослухати до переливу
оніміння навкруг. Із авто
кинеш подумки лісу: «Щасливо!»
Фото: Надія Позняк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021
***
Не бійся осені. У вічі подивися
цій мудрій жінці — то, можливо, ти.
Під віями обох — птахи пливуть у висі,
до мису всіх надій, до теплої води.
У дзеркалі очей — стежками чорнобривці,
минають оберемки хризантем…
Хмарини йдуть, ідуть... байдужо-блідолиці:
колекція дощів — сезон прет-а-порте.
Бери свій плащ, мольберт, бодай уявний дещо.
А також парасолю не забудь.
І ту, навпроти що, відобрази нарешті.
І всі страхи її, — крихку жіночу суть.
23.09.2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021
***
Серпневі світанки все більше нагадують сепію.
Розсипане світло у сонному листі спочило.
Коли відлітаємо? – скоро вже вересень, лебедю.
Загуслі меди переповнили сховки вощинні.
Пора листопаду буває настільки тужливою,
що сум виростає сопілкою злету на південь.
Ступити на кригу, – ставати слабкими – наживою.
Коли відлітаємо? – скоро вже вересень, рідний.
Трилисником літо моє догорає. У неводі
космічних доріг засинає зоря серпанкова.
Коли відлітаємо? – скоро вже вересень, лебедю.
Серпом прогинається овид,–
мов щастя підкова.
Фото авторки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
***
Ця ретро-мода влітку — дежавю.
У певнім сенсі колесо сансари.
Уяву розтривожено: ловлю
стару епоху в рухах тротуарних.
У натовпі відшукую себе —
школярку безпечальну сімдесятих,
коли ще так далеко до небес,
земля — аби упевнено ступати.
Витає жар по стінах кам’яниць,
тепло відбите огортає серце.
Побіжно придивляюся до лиць,
що пропливають маревом сентенцій.
Минуле у розкиданих словах.
Емоції — зірки багатокутні:
гнучка платівка Клода Франсуа,
і «голоси» Америки на кухні…
А літо зріє, змінює ходу.
Сопрано вибули з капел пташиних.
У невід’ємній тиші перейду
і я за ним до кольору ожини,
якого хмара набере важка
і за прогнозами накриє місто.
Вже й серпень не приховує ріжка,
щоб засурмити високо й барвисто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021
***
Бабко блакитна, для тебе це літо.
Трави навколо – купайсь!
Благосне сонце потужно пролито!
Плесо – лускатий карась.
Бабко блакитна, тремтить конюшина
в спраглому леготі лук.
Всяка пелюстка нектаром прошита.
Кожна комашечка – звук.
Бабко блакитна, що снитися буде
на прохолоднім ставку?
Певно, відчуєш тремтіння у грудях,
як ностальгію тривку.
Дівчинко мила, у пружності крилець –
тиша майбутніх спокут.
Ти відчайдушно коханню відкрилась.
Ти пролітала…
Десь
тут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
***
Скільки дерев у вікні материнськім, вітрів?
Кожного року ці дивні створіння відрощують пальці.
Скільки майнуло з весни? Золотої пори?..
Cкільки минуло відтоді - один? Раз, два, три…
Повзає тиша чекання на дочок-скитальниць.
Важчає, важчає тіло. Уп'явся матрац.
Пролежні диким тату паленіють лілейно.
Раз, два, три стовбури... Дмухає вітер - і раз!
Лагідне сонце - і раз, два, три - раз, два, три, - вальс
щедро танцює на хвилях смарагдових кленів.
Де ви, дівчатка?.. Яким попливли кораблем?
Щастя шукати. Ілюзію, обрій, оману.
Плата яка за квиток в ефемерний едем?
Скрипнули двері: чи доня додому іде?..
Милиця падає... - гупнуло за океаном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2021
***
Скільки дерев у вікні материнськім, вітрів?
Кожного року ці дивні створіння відрощують пальці.
Скільки майнуло з весни? Золотої пори?..
Cкільки минуло відтоді? Один? Раз, два три…
Повзає тиша чекання на дочок-скитальниць.
Важчає, важчає тіло. Уп'явся матрац.
Пролежні диким тату паленіють лілейно.
Раз, два, три стовбури... Раз, два, три - вітер. І раз.
Лагідне сонце - і раз, два, три - раз, два, три, - вальс
щедро танцює на хвилях смарагдових кленів.
Де ви, дівчатка?.. Яким попливли кораблем?
Щастя шукати. Ілюзію, обрій, оману.
Не зависока ціна в ефемерний едем?
Скрипнули двері: чи доня додому іде?..
Милиця падає... - гупнуло за океаном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2021
***
Як пахне скошена трава!
Як літо невловимо тане.
І зірка упаде на ґанок…
А далі - пам’ять зорова
нестиме спогад: гребля, став…
дерева на боках яруги.
Напнулося коріння туго
на схилах жилами Христа.
І ця похила площина
і є моя земля наразі.
Не у Берліні. Не у Празі…
А тут – розкішна далина!
Чекатиму свого Різдва.
І берегтиму квітку з гаю.
І в день Святого Миколая
запахне скошена трава!
Фото авторки. "Стежина"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2021
***
Плече підстав, і сонце обіллє
до невагомості, до лету – до знемоги.
Плете нам червень чарівне кольє
із конюшини і волошок. Діалоги
опали в трави краплями роси…
Цнотливий ранок розкладає все по нотах.
Ідем на щебет – райські голоси
дарує щедро і захопливо природа.
Вербовий сум спадає до води.
Так давньоруська умивалася князівна…
Ходи до мене, князю мій! Ходи.
Хай не княгиня, та дружина вірна.
Кріселка прилаштуємо отут.
Синичка цінькає в мереживному вітті.
Он жабка тлуста квакає – теж труд!
Дві чайки річкові. І ми - у княжім літі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2021
***
Дивився на неї, очей не відводив,
торкався волосся цілунками, пальців...
Самотності степінь, як ступінь свободи.
Напружено дихав, коли хтось по сходах
спішив, наближався... І потім два ранці
чекали, зібгавшись, мов ті волоцюги.
Тоді, восени, дні, були, як помічені.
Він з нею забув, що життя б`є напругою.
Він весь розчинявся, мов кава, у дівчині.
А швидше, вона - за хвилини і лічені.
Його зігрівала. Та осінь тяглася,
і всі автостради, метро, тротуари
до нього вели, як до першого класу,
на - підсвідомості: бути до пари.
Дивився на неї, очей не відводив.
А місто чекало... Натруджені сланці*
не тямили в осені, вітрі й негоді.
Вона віддавала без суддів і санкцій
тепло до останку йому при нагоді.
Вона віддавала, він брав аж до зойку
на вигині-зламі первісної грації,
на хвилях волосся її, наче шовку.
..................................................................
*Сланці - вид літнього взуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021
***
Так звикають лиш до нелюбові,
як до травня звикаю холодного.
В монотонності і на пів слові
наші норови звичні приборкано.
І поєднані ми парасолею,
не порушуючи гравітації,
походжаємо площею сонною
за відсутности сонця для нації.
В соцмережі поставлю світлину:
тридцять перше. Очам не повіривши,
припасую останню цямрину.
В зрубі часу. Короткими віршами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021
За що люблю весну? Не поясню...
За сонце, свіжий вітер перших трав.
За те, що серце рветься: так люблю весну!
За яблуневий цвіт, що навкруги заграв.
За що люблю весну? За буйство сил
в народженні від кореня по крові.
За пагін молодий і за вишневий пил,
який розтанув так, як сніг би на Покрову.
Фото авторське.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
***
І будеш писати про те, як дощ за вікном іде,
як чайник свистить монотонно і булькає нишком.
В розмитості ліній тепер – не вулиця – постмодерн.
Присутність твоя ж бо назовні здавалася б лишком.
Для ролі нема глядача. Почулися гуки. Сича?..
Які у нічному роздоллі різкі і тривожні.
То ворог чи друг прокричав? Чи посвист і ляск меча?
На відстані слова – із миром війну ототожнив?
Здається, ще трохи і ось – розрізана хмари повсть.
Реальне прийматиме плавність конкретної форми.
Нехай вам чогось не вдалось – весна викидає брость.
І сонце полоще в любові твій день неповторний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2021
***
Ну, скажи крізь віки, дивовижна Кончіто, хто винен?
«Я тебе не побачу…» - шуміло жагуче вино.
Відпливли кораблі: і«Авось», і «Юнона» - не видно…
Надламалася суша, в зіницях – незмінне панно.
Півстоліття самотности - звідки взялися ті сили?
Напинати щоденно вітрила, - по водах пішла б!
І кохання своє видивлятися до небосхилу
через морок століть, чи давати йому відкоша.
На розлуці печать: «Я ніколи тебе не забуду».
Невловимі вуста…поцілунок – п’янке каберне.
В цьому світі, Мадонно, куди не ступи – стільки бруду!
Тільки музика серця натхненно рятує мене...
Фото автора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2021
***
Прислухайся: ручай дзвенить криштальний.
Шліфує тротуар - переступи
цю миготливу стрічечку. І жалю
додай собі: втікає у степи
ота, що озивалася крізь ночі
сріблисто сміхом, дивним каяттям…
на аркуші вікна лишила прочерк...
Щезає міражем у небуття.
Шкода, що проминання неминуче.
Та навіть марнота свій має сенс.
Ідеш у справах - шалик пахне Gucci…
Куштуєш березень,
мов з келиха
абсент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2021
***
Буває сніг вночі божественний, доречний,
мов слово мамине проникливе, спокійне.
А за плечима – день завис, безликий вечір…
вже скоро рік, як час плететься ніби кіньми.
І майже рік, як вичахає пружне слово.
Немає щедрості, емоції не вхопить…
Камін так штучний імітує справжні дрова.
І жар – безпечний. Це життя? Це гороскопи.
А сніг іде й незримо зцілює мембрани
невдалих мет, простих жадань, шукання сенсів...
Одне я знаю – помирати надто рано,
хоча б тому, що сніг є гранню екзистенції.
лютий 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2021
***
Зима - у розквіті своїм.
Де ж лицар твій, красуне?
Є шанувальники. А втім,
коли завія суне,
їм не до тебе. І теплу
віддатися готові.
Гойдає вітер омелу
із почуттям любові.
І відігравши свій вертеп,
забудуть про сніжинки.
А сніг мете, а сніг мете…
Це так сумує жінка.
31 січня 2021р.
Фоторобота Надії Позняк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
Скажи, куди ведуть ці заячі сліди
на лінії садиб, окрайця неба й поля?..
І дивлячись на них, свій час перебреди.
Ми теж, як ті зайці, - що й зашпори в долонях.
Подалі від людей – топ-тема і мета.
Тримаємось петлі сезонно-часової.
Приватний простір, як величина кута
з означенням Різдва і пахощами хвої.
Порушуємо сніг підошвою взуття,
он рудуватий кущ травички і відритий.
Водохреще в зайців – голодне, мов кутя,
якої в них нема, а є морози-бритви.
По заячих слідах ступатиме весна.
Хто прочитає нас, відбитки наших кроків?..
Подалі від людей – дистанція складна.
А ближче - у авто співатиме Джо Кокер:
«All we have is here and now»*.
....................................................................................................
*All we have is here and now - англ. "Все, що ми маємо, є тут і зараз".
18 січня 2021
Фото: Надії Позняк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
***
Було б за гріх – не уподобати цей день,
коли ще смуток не проміряний тобою,
коли для нього ти не є іще рабою,
а все навколо – втішне світло й гобелен
з малюнком крітського нехитрого пейзажу…
Відкинь гардини, і зима тобі розкаже ,
що і вона переганяє кров із вен.
Скуштуєш від життя шматочок чистоти,
налічиш кроків зо дві тисячі назустріч
тому, кому збереш тепло у білім хутрі
не муфти дамської, яку носила б ти,
якби жила в позаминулому столітті… -
а снігу пишного: лежить, завмер на вітті…
і тим снігам - непередбачено цвісти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020
***
Фотографії з часом блякнуть,
перетворюючись на тіні.
І минуле твоє – зернятко.
І майбутнє – пусте насіння.
Чом тривожно, не спиться, жінко?
За вікном не завія – осінь.
В перспективі ще є відтінки…
Сіре в моді, його задосить.
А тобі подавай вітрила.
Пурпурові. Шаленство моря!
Щоб галера несла нестримна,
і твій Грей, безумовно, – поряд.
Тільки, знаєш, не все так просто.
Шити парус – діагноз точний.
Із Борисполя лоукостом
відлітають і юнка, й хлопчик.
І колише чорнильно-сині
кленів контури вітер-зодчий,
і піски тремтять Палестини, -
світлі штори супроти ночі.
Листопад 2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020