| Сторінки (2/181): | « | 1 2 | » |
[i](гекзаметр для любого песика Ральфа)[/i]
Друг мій, ти поруч. Дивись: чи не зорі нам світять із неба?
Сонце, покинувши світ, залишило удвох нас з тобою.
Що ж, любий Ральфе, дивись: чи нектар не підносить нам Геба?
Час мимоволі спливав, побажавши для неба спокою.
Друг мій, ти поруч. Почуй: відбивається тиша липнева
В трелі сумній цвіркунів, чи глухому совинім гуканні.
Ти лиш, мій друже, почуй: поодинці шепочуть дерева,
Осторонь водячи нас в пізнавально-інертнім блуканні.
Друг мій, ти поруч. Присядь. Непроглядної тиші хвилини
Ввірили нам дух пригод у затьмарену зорями вічність.
В лісі десь повзає гадь, поневіреним простором лине,
Ми ж і прямуймо туди, відшукати журби лаконічність.
Друг мій, ти поруч. Відчуй: закрадається вітер за спину;
Просить зайти нас у ліс, оповивши увагу ліворуч.
Тихо й повільно забудь кожну болю і страху краплину.
Впевнено йтиму вперед, коли ти, любий друже мій, поруч.
Amicus humani generis(лат.)- друг роду людського
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440111
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.07.2013
Налився аґрус полум’ям багряним,
В спекотний день липневої краси.
І, мов, нитки тоненькі філіграні,
Здававсь малюнок ягід розписним.
Достиглий плід виблискує на сонці;
То солод м’якоті стекти зумів.
І, як розпечений від жару стронцій,
Паде краплиною на шар землі.
Так в золотисто-променевім блиску
Куща вся велич прагнутиме ввись.
Та увібравши силу водянисту,
Додолу аґрус хилиться кудись.
Крізь відображення небес, у ягід,
Які, немов, окутує батист,
Аморфність м’якоті, в кісток плеяді,
Нагадувала…ззовні…аметист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437131
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.07.2013
[i]Моєму доброму песику на 9-ти річчя 7 липня[/i]
Дев`ять літ тобі, мій друже!
Дев`ять сторінок життя
У минуле ти відчужив,
У далеке забуття.
Хай тримається здоров`я
В жилах крові довгий вік.
Хай не знає серце горя,
Й буде щастя оберіг.
Радості б тобі ще трошки,
Й буде добре все, авжеж.
Я назву тебе Ральфошка,
Й лапу завжди ти даєш.
Хай ніколи не згасає
Карий блиск твоїх очей.
Бо ж в тобі, мій друже славний,
Сеттерівська кров тече.
Ти смієшся, хоч і зуби
Втратив у пастках буття.
Це не буде надто грубо –
Та тримайся за життя.
Лапу тягнеш – це подяка?
Я з пошаною прийму́.
Навіть цим наївним знаком
Скажу, що тебе люблю́.
Будь розумним, вір у сили,
І живи, як і живеш!
Ти мій друг, рудий, красивий.
Іншого так не назвеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437127
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 13.07.2013
[i]Яні Сілецькій-Васильєві[/i]й
Коли осілим смутком
у душі,
Наповнюється серце
до нестями,
Воно працює хутко,
без причин,
Затьмарюючись герцю
й почуттями.
Зникає щось таємно
в небуття;
А ми прослідкувати
і не в змозі.
Згадавши достеменно
почуття,
Ми розгубили дати
по дорозі.
І пошуком у но́вий
світ речей
Покинута йде думка…
О, Евтерпо,
Нехай у вир казковий
потече
Віршів ріка секундна…
І затерпне
Осілий смуток камнем
назавжди… .
Вертайсь у кров гарячу,
сьогодення!
І спокій враз настане,
лиш прийди
В поезій світ, де плаче
дух натхнення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436912
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.07.2013
З вікна машини зиркав ризеншнауцер;
Нам веб-прогнози сповіщали дощ.
І в переддень ми закривали браузер,
Плекаючись надіями, отож.
А все було у гуморі чудовім,
І в лабіринті лісових доріг
Пейзажі відкривались оглядові,
Творивши відпочинку оберіг.
Кар`єр: пісок, вода, швидкі глибини;
Крізь хмари промінь сонця виринав.
А збоку погляд доброї тварини
Доповнював той радості анклав.
Коса піску лежить води посеред,
Мов шлях святого, схований у даль.
До неї шість слідів відкрили двері,
Досліджуючи водяну скрижаль.
Мангал в піску, і тріскіт дров під вітром
Навіювали спогади шістьом –
Свої для кожного, та власним ритмом
Думки кружляли хвилями водойм.
Я вдячний, друзі, вам за честь глибоку!
Коли буденність в вухах дзеленчить,
Як то приємно, віднайшовши спокій,
Провести відпочинком хоч би мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436911
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.07.2013
моєму братові Івану
Хотіли б мати справжнього Ви друга,
Як то бувало у книжках Дюма?
Коли навколо заздрість і напруга,
Коли кохання сповиває туга,
А серце друга б'ється не дарма.
Коли в обличчя смерті - помах шпаги;
Навпіл останню крихту на війні.
Коли не шкода крові і відваги,
Від ворогів не боячись зневаги,
Розділить горе, як і радість він.
І стане друг молодший другу сином,
Асканіо як для Челліні був,
Чи д'Артаньян Атосу, та невпинно
Ці почуття міцніють з часу плином,-
Так дружбу Фаріа Дантес здобув.
Хай перешкоди й труднощі навколо,
Сен-Люк протягне руку де Бюссі.
І з другом - смерті не страшна Вам доля,
Як в дружбі Коконаса і Ла Моля,
Бо з ним - розійдуться і гори всі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432848
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.06.2013
У небі, вкритім хмарами густими,
Й сповитім чистим співом солов`я,
Надії блискав промінь світло-білий,
Пронизуючи хмари навмання.
І грім лунав, чуттєво сповістивши
Про небажання сонячних вершин.
На зламі хмар, мелодію провівши,
Він йшов на північ, кроком у аршин.
Здавалось, вітер спав у хмар підніжжя,
Закоханий в пташині голоси.
А ранок сонця зустрічав обличчя,
Затьмаривши блакиті небосхил.
Ось так і ліс, у світанковім морі,
Спілкуючись з краплинами роси,
Ловив проміння крізь небесні штори.
А дощик ледве-ледве моросив... .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432184
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.06.2013
За філософією Девіда Юма
Я - це нічого, спогадів лиш купка.
Мета знання не в пізнанні буття,
А в практиці, діяльності здобутках.
Отож, феномен досвіду - чуття?
Можливо, враження чуттів, а також
Рефлексія в діяльності душі.
Лиш те, що за чуття межею, знаком
У невідомості лежить вершин.
А що, як те знання є хаотичним;
І несвідоме відчуття фемід...?
То присмерк наш, колись метафізичний,
Новий різновид здобуває - міф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426431
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2013
З кожним приїздом на дачу
Ральф зустрічає мене.
Радістю очі собачі
Знову палають, як все.
Гавкіт мелодії ллється,
Ральфе! Мій друже, привіт!
Ех, у моєму вже серці
Радість твоя дає цвіт.
Дай же-но, песику, лапу.
Ай, молодець! Ну, тримай,
Тут є гостинці всілякі,
Ти за той час наминай.
Як же в серцях нам завзятість
Зустріч відкриє в ці дні.
Дякую, друже, за радість,
Що ти даруєш мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424105
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 11.05.2013
Повільно дзюркотіла течія
Під поглядами нашими із Ральфом.
І то собака, а то часом я,
Занурювались у думки нейтрально.
Носком провівши часом по воді,
На кільця споглядаєм відцентрові.
І спогадом відтворюєм собі
Життя події наші випадкові.
Кружляють над водою комарі;
Ковзнуть супроти течій водомірки;
Закривши очі, згадую старі
Дитинства образи - забуті зірки.
Здавалося, поринув, мов у сон.
Аж тут лизнув раптово пес в обличчя,
Зустрілись наші очі в унісон,
І ми пішли - додому, у затишшя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424104
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.05.2013
Після перегляду фільму: "Метро"(2013)
Проходить метро під шумно́ю рікою,
Немов, як завжди, починається день.
І сотні людей так поспішно юрбою
Ідуть через простір вагонних дверей.
Рушають. Обличчя навкруг незнайомі
Ховають в задуманих поглядах мить.
А десь там над ними в широкій водоймі,
Крізь товщу тунелю вода струменить.
Сильніше й сильніше... Гальма! Гинуть люди.
Охоплює паніка досі живих,-
Розбити, тікати. А далі - як буде...
Та розум героїв кріпив головних.
З'єднати зусилля - таким намаганням
Давався їм успіх у пастках метро.
А жах допоміг утворити кохання,
Що в іграх зі смертю відкрило кіно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424019
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.05.2013
Після перегляду фільму: The woman in black(2012)
"I wish you didn`t have to go
Away from me"-"Me too. But listen,
We`ll meet on Friday, and your glow
Will not be lonely, it will glisten."
And with these words he left his son;
Young widower had got last chance-
To read a riddle with bad turn:
Why children lifes have gone to death?
He meets the woman in black in house.
Indeed, she is the horrid ghost.
Her son was lost, in swamp he doused,
And true have lain next to marsh coast.
But why when all the actions done,
And [i]they[/i] have met on Friday life,
The woman in black again returns...?
The son meet mom, the husband - wife.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424013
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.05.2013
Подекуди ми бачимо у сні
Найбажаніші мрії нездійснені.
Для кожного вони свої - сумні,
Веселі, добрі, злі...та незбагнені.
Прокинутись, а, отже, відійти;
Залишити на забуття у пам`ять.
І сновидінь закривши об`єктив,
На порох стерти мрій маленьких камінь.
Подекуди ми бачимо у сні
Майбутні обрії, минулі дії,
Що кожен раз, мов стелі навісні,
Над нами бовваніють в тихій мрії.
А часом би, віддали геть усе,
Щоб сон тривав й тривав, але не вічно;
Бо в вічнім сні життя втрачає сенс,
І він уже стає розмитий ніччю.
Подекуди ми бачимо у сні
Людей, яких немає більше з нами.
Про це солоний присмак на щоці
Нам скаже вранці, коли зрадить пам`ять.
Тож, будьте обережними у снах,
Бо Танатос і Гіпнос - браття рідні.
Якщо блаженний світ на небесах,
Буття у сні - доволі своєрідне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423774
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2013
за філософією М.Гайдеггера
Був час, коли відкрити істину буття
Давали метафізиці в основу.
Тоді ж, в научнім розвитку життя,
Вона губила суть, відкриту словом.
Долали присмерк той крізь нові складові
Людської екзистенції. Все дужче
У світ [i]втручання[/i] несли вартові,
Досліджуючи, крім ніщо, і суще.
Ніщо...Його узріння, нібито, і є
На тлі негації. А там - замовкне.
Недаром приказка нам правду ллє:
Так тиха ніч - ніщо і ніщововкне.
Узріння сущого - тут способи є теж:
Нудьга глибока у буття безоднях,
Чи бли́зька поруч є людина все ж.
Це віддаляє від ніщо по сотнях.
Фундаментальний настрій жаху - саме тут
Із сущим ми зникаємо для себе.
І вже ніщо захопить кожен кут,
Немов, анігіляції потреба.
Тут суще має завдяки ніщо буття!
Ось це ідея основна-не нищить-
Від себе відсилає у життя
Ніщо, спотворюючи власну звичність.
За межі сущого - це ж трансценденція;
А виходом в ніщо відкриє дії
Як метафізика...- все думав я,
Плекаючи буття свого надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417870
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2013
Витягає студента на трійку
Викладач на екзамені: "Ну,
Найпростіше питання, а скільки
Вели років Столітню війну?"
У заплутаних пам'яті нетрях,
І байдужо-логічних думках
Все ж мовчить бідолаха відверто...
"Добре. Що ж, забуваємо страх.
Скільки років, скажіть-но, буває
П'ятирічному хлопчику вже?"
Студент радісно: "П'ять!"-промовляє.
"Звісно. Правильно. Так воно є.
Тож, Столітня війна, треба знать,
Скільки років тривала-но?"-"...п'ять?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413686
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 29.03.2013
Ой, як тяжко новинам без правди
Забезпечити людству прогрес.
Ось і наші якось космонавти
Святкували си на МКС
День колеги народження-пили;
Він - амерікан був мужичок;
Також виходи три аж здійснили
У відкритий же космос. НащО?
Кажуть, рази зо два - покурити,
Щось-бо нудно летів тоді час.
Стала потім розмова відкрита-
Кажуть, вийшовши в третій же раз,
Пояснили колезі вони,
Хто на цій МКС головний.
___МКС-міжнародна космічна станція
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413684
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 29.03.2013
Оговталась, як бачимо, зима
Від дива українського Парижа.
І, пригадавши задуми, вона
Зібрала нову армію престижа.
Тепер столиця - основна мета,
Впритул до неї хмари підібрались...
Тож день і ніч боротись за життя
Кияни із зимою намагались.
Морозним захід ріжучи мечем,
Мільйонів тон за сорок дала снігу
В столиці вир, а крижаним дощем
Застерегла довколишню відлигу.
А ось і давній край - Бородіно,
Тут заметіль морозну напустила.
А там на шлях до Криму заодно
Пускає вітер зимний в повну силу.
Здійнявшись хуртовиною увись,
Кида повсюди погляд Бонапарта.
Милується собі - як він колись
На вид Москви - палаючої ватри.
Напризволяще київські шляхи
В снігах тонули, мов піснІ різдвяні...
Зима ж тонула в посмішці лихій,
Завдячуючи тактиці весняній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413074
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2013
Бідний хлопець багату дівчИну
У гуртожиток якось привів.
І розказує:"В цій-но хатині,
Йде студентське життя моїх днів".
Приголомшена юнка обійстям;
Доторкнутись боїться чогось.
Він це бачить, і каже:"не бійся,
Проходи-но, сідай собі ось
Тут на ліжко..." Великі зіниці,
Стало боязко дівчині тій:
"Та у ньому, напевно, блощиці?!"
Посміхнувся. І вмить каже їй:
"Хоч блощиці були старожили,
Їх давно таргани вже поїли".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411072
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 21.03.2013
До бабці внучок підійшов,
Й запитує:"Правда ті слухи,
Дідусь тут розказував знов,
Що ти є світило науки?"
Задумалась бабця на мить,
"Так"-каже-"це правда частково.
І досі у вухах звучить
Наук Академії слово.
А що ж, внучку, сталося, є
Якійсь старогрецькі цитати?"-
"Та ні, бабцю. Просто таке...
Мені стало темно читати.
А ти, як науки світило,
Можливо б, мені посвітила..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411066
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 21.03.2013
На роботу повільно ходити пан звик,
І ось бачить картину життєву:
Тихо ямку копає один робітник
На газоні, а другий миттєво
Враз закопує ямку. Дивується пан:
"Ей, шановний, це що тут за жарти?
Поясніть-но мені, бо як виясню сам,
То вас швидко позбавлю азарту.
Чом один з вас копає, мов той садівник,
Ну, а другий, закопує ямку?"-
"Прошу пана, не другий це є робітник.
То є третій. А другий ще зранку...
Той, що дерево мав посадити, він знов,
На роботу сьогодні чомусь не прийшов".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410671
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 20.03.2013
Великих критиків сиділа пара,
Й дискусія між ними саме йшла
Про книгу, що в руках вони тримали;
Говорить перший: "Кожна тут глава
Пронизана майстерною рукою,
І авторам великий комплімент.
Мені, лишень, тут не дає спокОю
Велика прізвищ кількість та імен".
"Мені також сподобалася книга",-
Говорить другий-"мов, якийсь там шифр.
І сам азарт у потилицю дихав,
Але значна бентежить кількість цифр".
Тут медсестра вклиняється в їх форум:
"Віддайте, психи, книгу телефонну!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410670
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 20.03.2013
Тетяні Дануці
Чи міг забути очі ті блакиті?-
Шкода! Не міг, тут нІде правди діти.
Чи можу їх згадати в спробі звично?-
Я можу. Але хто скаже - навіщо?
Мог ли забыть глаза те голубые?-
Увы! Не мог, оковы правды злые.
Могу ль попыткой вспомнить их затем?-
Могу. Но кто расскажет мне - зачем?
Could I forget those eyes of blue?-
Alas! I couldn`t, that is true.
Can I recall them if I try?-
I can. But who will tell me - why?
Pourrais-je oublier ces yeux bleus?
Je ne pouvais, vrai comme roue.
Puis-je les rappeler en ce soir?
Je peux. Mais qui me dis: pourquoi?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013
Зима весною - вже не дивина;
Та цього разу в діях послідовних
Продумано подіяла зима,
В міста зайшовши на вітрилах повних.
Під вітром сніжним впав Мадрид, Париж,
Віддавши в жертву транспортну систему
На пару днів. Та це початок лиш,
І рушила зима на східну землю.
Натхненна тактикою двох століть,
Натрапивши на слід Наполеона,
Зібравши армію снігів,як слід,
Зима відчула гордості корону.
Ось так, зайшовши в Україну лиш,
Міста вдалось їй снігом оповити...
Та враз - маленький впізнає Париж,
І так їй закортіло подивитись
Що цілий день вона тут пробулА,
Засипавши снігами гарне місто.
А як згадала - далі йти пора,
То сніг закінчився, немов, навмисно.
Лишився тільки холод та вітри,
Вони ще із зимою тут пожИли,
Але втекли від подиху весни.
А сніг - напризволяще залишИли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410470
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.03.2013
Дві тисячі двохсотий рік.
На річці Прип'ять саме були
Три крокодили. Кожен з них
Згадати вирішив минуле:
"А пам'ятаєте як ми
Зеленими були із вами.
Давно це було...Ой, колись..."-
Так перший вів над берегами.
"А пам'ятаєте булО",-
Говорить другий-"вплав пускались...".
Зітхає перший: "Ех, давно..."
А третій каже: "Що ж, зібрались.
Це, хлопці, вже не той балет,
Тож, летимо збирати мед!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409622
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.03.2013
Порушували тишу березневу
Дощу краплини, падаючі враз
На снігу шар замерзлий по деревам,
І на осіннє листя в той же час.
Так моросінням крапельок у тиші
Заслухавсь вітер у підніжжя хмар.
І заховавшись між дерев в затишші,
Він слухав звуки дощових кіфар.
А з-під землі, пробуджені весною,
Маленькі проліски давали цвіт.
Крізь товщу снігу, впевнено красою
Вони виходили в природи світ.
Їм треба сонця, холодно у лісі,
Та хмари вкрили небо, мов шатро.
Питають вітра - є від сонця звістки?
Окрім вологи треба нам тепло... .
А вітер змовк...і все, не чув нікого,
Лиш стукіт крапель на замерзлий сніг.
І далі падав дощ, як і до того,
І мерзли проліски з краплинок цих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409299
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.03.2013
Accounting methods of costing
Explain the cause of my choice-
To lay the foundations and frosting
My theory; not with a noise.
So how to establish the prices,
That key finding would be the best?
And how can we give many rises
To have implications assessed?
The answers you`ll find in my paper,
That costs of production describes,
Where we can reduce human labor
To set new and optimal price.
And feasible ways of solution
Of sharing of indirect costs
I`ll draw into fair conclusions,
Concerning production the most!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407396
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 09.03.2013
Тетяні Дануці на 8 березня
My dear friend...Alas,thou only friend,
Let me congratulate thee in this March.
I wish thy happiness at any hand
Will be eternal like an eagle`s clutch.
Let thine sweet science will have kept by the death
Thy splendid eyes, those deep-drawn waves of sea.
And aye your dreams come true with every breath.
With joy thy soul let be for ever clear!
"Friendship is Love without his wings".You know?
This Byron`s verse by heart "Je ne sais pas".
I wish thy thoughts will spread in steady flow
Of life. And each your dream develop on a par!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407394
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.03.2013
Оксані Мацько на 8 березня
Сум, Оксанко, на ранок нас комусь
А видає́. О, все те своє, а дива́
Сум очами звів. Зима чомусь…
А вир казок не дре – серденько закрива.
Типи речі, весна – чан севіче рипить,
Монастир огорта шатром, горить саном;
Тим’ян з Еребу – сум. Мусь у березня мить
Ок! Нас КО жде - се меседж, Оксанко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407197
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 08.03.2013
Do you believe, my dear friend,
That times will change in our land
All people`s lifes - in better side?
And if your thoughts will coincide
With mine - I`ll give you a respect.
So with reliance it`ll be packed
In our future, like a need,
That our sons will be proceed.
And every, who will be adjust
All our country, each of us,
Must keep up the idea main-
I`m proud I`m living in Ukraine!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407180
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.03.2013
Бездомний пес...бездомний...Подивись
В його заплакано-бездонні очі,
Які від сорому він не здіймає ввись
Посеред дня...лише в безоднях ночі.
А голод шлунок без упину жме,
І біль різкий... .І подихи терпіння
Ніхто не вчує, бо життя чуже.
А в серці не вогонь, а просто тління.
Колись розкішна шерсть, тепер звиса,
Понуро в клоччя збита і облізла.
В очах таївся дикий страх у пса,
Й здригалась паща з недовіри злісно.
Він звик дивитись у небесну даль
При намаганнях спати попідтинню,
І бачити майбутнього скрижаль
В розташуванні мух на павутинню.
Відчути камінь на спині своїй;
Піджавши хвіст, тікати світ за очі.
Не це мета його собачих мрій,
Та цю буденність тѐрпить неохоче.
Подушки лап потріскали на зло,
І холод біль пекельний викликає.
Як ніч прожив - вважай, що повезло,
Бо смерть на пекла біль не зволікає.
Ось так сміттєвий бак стає життям;
Біля дверей кафе тепло маленьке,
І вірності забуте почуття
Згасає там - в собачому сердѐньку.
Збирає Смерть життя і день, і ніч,
Обглодані тіла голодних вулиць...
Бездомний пес...з його бездонних віч
Краплини сліз помітно просковзнулись.
Коли ж у думці виникне мольба-
За що Господь таке життя дарує,
Де існування - вічна боротьба?
То тут-таки Господь його почує,
Останню волю забезпече в мить -
Щоб не робити болісним падіння,
Прийде вві сні, коли надійно спить
Бездомний пес, що жив лише терпінням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405435
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 02.03.2013
Олександру Радулу
Я на суми, та ті, вітатиму Саня!
Тим'янне ж до ран, у народження мить
Ян народно то грає - Арго тон до рання
Диво-зір оманѝ ти на морі зовидь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405306
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 01.03.2013
Небо суцільною хмарою вкрито;
Снігу лежить нерозтоплений шар.
Саме між ними панує той вітер -
Вірний прислужник лютневих пошан.
Вітер, поривчастий, бачимо, взявся
Нині задіяти дачний оркестр.
Зранку під бляхи дахів поривався,
Вдень по деревам шукав інтерес.
Так він у просторі вихором стелиться,
Шкода, хмаринок нема снігових.
То б заметіль, заверуха, хурделиця
Нам би всміхались морозно з-під стрих.
Але і так - у обличчя нам досить
Просто повітря відчути порив... .
І у захопленні лютий запросить
В світ диво-вітряних своїх країв.
Вже десь обабіч зими на підході
В наших думках причаїлась весна.
Та віддаємо належне природі -
Вітер наразі вона принесла.
І на щоках ми відчути готові
Вітру лютневого подих котрий.
Але прощатись ми будемо знову,
Щоб заховати у пам'ять вітри!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404675
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.02.2013
Я і дід прагнемо продати кошеня і подарувати цуцика.Підходить клієнт:
"Коша, діду?"-"Ага"-"У діда шок?"
Я: "Не шок мав дід; Вам кошеня?
Конура, допущу?"-"Подарунок"-
"Я не цуциків, а навіки цуценя
Комусь з іменем "Енем" із сумок
Дарити рад!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404672
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 27.02.2013
"Людина, котра не володіє мовою народу, на землі якого живе, є або гість, або загарбник, або раб цього загарбника!" Карл Маркс
Чи чуєте, люди ви мого народу,
Що твориться лихо на нашій землі?
Чи чуєте, люди козацького роду,
Загарбницьку низку чужих мові слів,
Що линуть від тих, хто живе в Україні,
Не знаючи мови? Загарбницька злість
Все шириться простором в мовній руїні.
А може, це раб в Україні, чи гість?
Як раб, то підводься, бо рабство минуло;
Як гість - то ласкаво вітаємо ми.
Але як загарбник в овечій ти шкурі,
То геть забирайся у край чужини́!
Вважайте, загарбник себе називає
Чесни́м українцем. А мова? Яка?!
Свідомо цурається? Навіть не знає,
Що мова - багатство людей у віках.
І то незнання, чи свідоме цурання,
Рабом його робить тих диких країв... .
Ось так Україна у вирі єднання
Закопує мову в знедолення рів.
А хто до загарбництва має причетність,
Та все ще свідомо не знає про те,
Хоча би підтримайте нації єдність -
Вчіть мову країни, де ви живете́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400778
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.02.2013
На пиві: "Ну, дружбан, розказуй - як там
Проводив вчора з нею вечір ти?
Розмову вашу не вважаєш святом?"-
"Та ну розмову ту під три чорти"-
"Чого?"-"Та ось вона хотіла вчора
Про наше, про майбутнє говори́ть.
Я півгодини повіда́в, що скоро
Телепортація відкриє мить;
Що лазери поширяться у світі;
Колайдера мету, його буття;
Про рух машин на силових магнітах,
І роботів - основу майбуття... .
Сьогодні ж думаю світанком раннім,
Що я не дуже зрозумів питання".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400770
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 13.02.2013
У батька-вчителя син-двієчник спитав:
"Чому, то серце б'ється, то не б'ється?"-
"Ну, синку, бачиш, я б тобі сказав,
Про фази рефрактерності тут йдеться"-
"Це як?"-"Коли не б'ється серце, так?-
Це довга абсолютна рефрактерність.
І тут нездатен міокард відтак
Скорочень тетанічних дати сервіс.
Та в інші фази-серце чуєш: тук.
Порушення таке позачергове
Породить екстрасистолу, і тут
Наш міокард скорочується знову.
Ну, синку, мамі щось скажи від вражень"-
"...А тато знов слова погані каже!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399824
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 10.02.2013
Зустрілися якось два кума-
Давно не бачились вони.
Один ураз питає шумно:
"Що, куме, робите в ці дні?"-
"Та пишу оперу я зараз"-
"Оце Ви молодець! Я знав
Що в люди вибитись на старість
Ніхто нам не перешкоджав.
А слухате-но, куме, давить
Все ж невідомості туга.
Ви можете й мене прославить?
Що-небудь написати, га?"-
"Звичайно, можу. Опер, куме,
Сказав: пиши про всіх, не думай".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399822
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 10.02.2013
Присвячується на 90-ту річницю з Дня народження Леоніда Гайдая
Вітаю Вас, комедії маестро!
Я в часі ще пожити з Вами встиг.
І сили режисерського мистецтва
Ми відчуваєм досі теплий вдих.
І ллються в нашій пам`яті потоки
Від "Пса Барбоса" аж до "Брайтон-Біч".
Між ними було рівно тридцять років.
А скільки в нашій пам`яті облич?!
Мабуть, що кожен скаже Вам у вічі
Свою подяку в галузі кіно.
Бо фільми ці для нас лишились вічні,
Як вічно сонце світить у вікно.
І гумор нам приємно споглядати,
Щоб виривався мимоволі сміх.
А Ваші фільми будуть залишатись
Веселі на перегляд для усіх.
30.I.2013.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396790
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.01.2013
Сиділи в стайні на жердині
Середніх троє горобців.
І споглядали як під ними
Овес коняка жваво їв.
Вели розмову. Перший: "Вчора
У філармонію літав.
І слухав Моцарта на шторах.
І так мистецтво поважав".
Говорить другий: "Щодо мене,
То завітав в театр я.
Онєгін оперу...Євгеній
Дивилась там душа моя"-
"Оце мистецтво!"-"Так, мистецтво..."-
Цвірінькають так язики.
Аж третій їх спиняє жестом:
"Готуйтесь швидко, мужики,
Пропустите гаряче". Миттю
Всі погляд - раз - і на коня.
А в діях, голодом розмитих,
Мораль формується своя:
Високо ставитись не варто,
Коли ти діями низький.
І добре, як це сприймуть жартом,
Бо гірше - гонором людським.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396788
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 30.01.2013
Коханню тут сонце всміхалось,
І теплий там дощ моросив.
А в іншому місті вбачалось
Кохання у краплях роси.
То грілось у променях сонця,
То в краплях дощу за віконцем.
Так опадами в небесах
Кохання плило в почуттях.
Чи в тихому колі сніжинок,
Що танули десь на щоках...
Але у кохання в руках
Був інший також відпочинок -
На щоки ті, мов у морози,
Воно напускало і сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395926
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 27.01.2013
І знову під вечір осінній,
Зі сходу легкий вітерець
Погоді до поки незмінній
Присвоює ночі взірець.
Відчутним ледь холодом віє
У тиші дерев лісових,
Хвилясто скрадаючись змієм
Під крила старої сови.
А захід іще багряніє -
Від блідо-рожевих хмарин
За миті залишаться мрії;
Туди й понесуться вітри.
Дивіться, вже хмари не білі,
Вони брудно-сині стають.
А неба блакитного хвилі
Темніють у східнім краю.
І вітер дедалі сильніший,
І холод він більший несе.
Деревам не мариться тиша,
Бо листя у шелесті все.
Такий листопада вже вітер:
Холодний, спокійний, мов змій.
Та нам він дає зрозуміти -
Зимових не бійтеся мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395919
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.01.2013
У кіоску звертається дядько:
"Сигарети...and сірники.
Це нічого, що я ось так раптом
По-англійськи?" - "Авжеж, залюбки"-
"Ось купюра" - "А будуть копійки?"-
Глип в кишені - ні тут і не там...
"...Ну, нічого. Не дійде до бійки,
Я Вам жуйками решту віддам.
Ось, будь ласка, візьміть на вітрині
З Міккі-Маусом тим запальним".
Дядько погляд спіймав продавчині,
І говорить: "Я що Вам, малий?
Чи дитина якась там аматорна...?
Дайте ті ось мені, з Термінатором".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395298
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 25.01.2013
Приходить до "крутого" адвокат,
Той чемодан вже доларів готує;
Говорить: "Ти зробити мусиш так,
Щоб суд не більше року дав, ти чуєш?"-
"Ви знаєте, все ж думаю, що тут..."-
Я чхав на ті думки! Бери бабоси,
Іди, роби". Зібравсь шановний суд,
І вирок головуючий виносить:
"Один позбавлення вам волі рік
Присуджується". Той шепоче: браво.
І радісно питає чоловік:
"Скажи мені, важка була ця справа?"-
"Важка страшенно! Я б сказав, аж дуже;
Бо суд хотів Вас виправдати, друже".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395297
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 25.01.2013
Зимовим, і ледве морозним,
Та вітряним вечором мерз,
У буді, яка при порозі,
Середніх так розмірів пес.
Точніше, він грівся у буді,
Та виклав лиш мордочку в двір,
Розсіявши погляд повсюди
У даль вже запалених зір.
Тихенько він насторожився,
І вушка поволі підняв,
А поглядом далі дивився
На чергу минаючих хмар.
Не чути далеко нічого,
Лиш вітер свистить перед ним.
А в нього у думці дорога
До рясно засніжених зим.
В очах навернулися сльози,
Можливо, від сильних вітрів.
А, може, на завтра морози
Прийдуть із далеких країв?
Собачка ліниво скрутився,
Поглибше у буду заліз.
І ночі тієї ж наснився
Засніжений песику ліс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013
Чому, поете, слово ти гостриш?
І думку розумом так сповиваєш,
Надіючись, що вийде добрий вірш?
А хто його оцінить, друже, знаєш?
Готовим будь зустріти суд людський,
І натовп критиків, що наступає.
Для них ніколи простір не вузький,
А догодити тяжко їм буває.
Ось так, поете, ніби рифма є;
Сюжет і розмір гарно утворили,
А критик дивний дорікне своє:
“Ось тут Ви клаузулу скоротили...”
Ну й що! Можливо, там був зайвим склад.
До чого я? – Поет, тобі видніше.
Бо ти митець, в своїм творінні лад
Ти відчуваєш як ніхто сильніше.
Колего, знай, буває тяжко йти,
І критика, подекуди, безглузда.
Як ти – поет – зумієш віднайти
Пораду в користь – їх тепер негусто.
Тому, спокійно слово ти гостри,
Не бійся думку музою відкрити.
А твори донесуть до нас вітри,
Лиш перший – ти – собі слухач і критик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392922
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.01.2013
У шумному вирі вітань новорічних,
Та славних до співу Різдвяних пісень,
Святкуймо ми також доволі вже звично
Черговий народження Вашого День;
Черговий же рік, Коляду-но чергову.
Вітаю зі святом я Вас від душі!
Бажаю натхнення, здоров`я, і знову
Великого щастя родині усій!
Гармонії, віри, добра, творчих злетів,
Підтримки колег і знайомих людей.
Поваги великої серед поетів,
Та здійснення мрій – отих творчих ідей!
Нехай же ця стежка майбутня із ро́ків,
Що так непомітно іде в далечінь,
Приносить добро із куточків глибоких,
І щастя на радість усіх поколінь!
Отож-бо, зі святом вітаю чудовим.
Бажаю насамкінець я одного́ –
Здоров`я міцного! І ще раз промовим:
Христос ся рождає! – Славімо Його!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392779
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.01.2013
Я хочу бачити на вільній Україні
Підґрунтя майбуття свого у Ній,
Щоб вірним Їй залишитись єдиній,
Та прославляти дух Її подій.
Я хочу цю мелодій мову чути
По всіх куточках нашої землі,
Щоби плекати Слово це, відчутне
В глибинах серця – у його вогні.
Тому готовий діяти правдиво,
І владу грошей зупинити, лиш...
Мені у вічі скажуть норовливо:
“Проблем не хочеш – справу цю облиш”.
Ось так одні, проти лабетів влади,
Державі нашій ввірили життя.
І в смерті поверталися, заради
Дітей та України майбуття.
Тож будем вірити, народе любий,
Що Україна гідна тих людей.
А ми своєю правдою здобудем
Для нашої країни новий день.
І звідусіль почуймо Солов`їну!
І радістю наповниться лице!
Я хочу жити в славній Україні.
Давайте, браття, вірити у це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392777
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.01.2013
присвячується Тетяні Дануці
Як шкода, що не знав тебе раніш,
Краси подібної не знав я, схоже...
Та зараз смуток розганяє вірш,
Бо серце твоє зайняте... О, Боже,
Навіщо познайомив Ти мене
Із шармом дівчини з блакитними очами?
Коли́ ж тепер це почуття мине,
Оточене буденними речами?
А знаєш – досі я не відчував
Кохання в серці своїм. Ніби, дивовижно –
Але в житті і не таке бува.
Цінуй своє кохання – віддано і ніжно.
Я вдячний долі за знайомство це,
Але, водночас, мов би, і шкодую.
Не завжди цінував я так усе.
You maybe don`t know me at all. Oh, do you?
An english has created circumstance,
That made acquaintance with girl like flower.
And in my heart I felt it like romance,
But word by word and finished talking our.
I understood, you had been someone`s bride,
And still you are. No one will change it ever.
So make your life as well as let your pride,
And if we farewell – farewell forever.
Я в серці зберігаю образ твій,
До поки честь і гідність дозволяють.
І знову всі різноманіття мрій
Зі сміхом серце моє оминають.
Тож, прощавай, о почуття моє.
Неси вродливій щастя ти людині,
Якій віддав би серце я своє...
Та що воно без почуття віднині?
У серці твоїм є уже любов;
Цінуй її над все, як рідну мову.
А як колись зустрінемось ми знов,
То посмішка замінить нам розмову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2012
У кожного свій крах сумління;
У кожного своє життя.
Ти ж бачив, брат, з яким терпінням
Ми проводжали в небуття
Слова – не виказані; сльози –
Не виплакані; а думки́ –
Змаґльовані натхненням прози... .
Але не цим нам залюбки
Тьмари́ли розум. Ні. Спиною
Не повертаючись до нас,
Вони вкривали пеленою
Наївність добрих наших фраз,
У вічі брешучи. Злослів`я
Могли ми чути кожен день.
І виривалося знечів`я
У тил згорьованих ідей... .
Я бачив, брате, лжесумління
У цих загублених серцях.
Немов вогню змарніле тління
У почорнілих небесах.
Та це був крах у лоні правди,
У вирі навіжених знань.
І вже шукать ніхто не став би
Сплюндрованих поневірянь.
Тримайся, брат, і будьмо вірні
Сумлінню невідомих верст.
Воно гартує духом сильних,
І в крах слабких руйнує честь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
I
Це історія грошей і зради;
Неможливості впливу на час.
А він міг би давати поради
Сам собою, без речень і фраз.
Тож, герої вірша – це подружжя,
Що прожило п’ятнадцять вже літ.
Та ідилія, ніби-то, дружня,
Розбивалась, як темний граніт.
І, здавалось, чого йому треба?
Він мав жінку і п’ять діточок.
Але думав собі, що потреба
Важливіша дитячих казок.
У свідомість вривались молодші,
Галасливі, мов крук на біду.
Він не знав – для таких лиш би гроші.
І сказав він до жінки: я йду.
Ані сльози дітей, ні прохання
Залишитися з ними в сім’ї
Не спиняли його, бо коханням
Всі думки засліпив він свої.
Тож нема його. Перші години,
Перші дні у маленьких серцях
Пропливали, туман як в долині,
Залишаючи болі і страх.
II
Він покинув родину…Для чого?
Задаємось питанням і ми.
Щоб згадати себе молодого,
Оточившись чужими людьми?
Хай це буде із ним…Але жінка
Ще тримала надію в собі,
Що він прийде.Та й цьому зупинка
У душевній прийшла боротьбі.
Виростають маленькії діти,
Залишаються з часом роки́.
Те, що можна тепер зрозуміти,
Не вкладається навіть в думки́.
А чи був чолов’яга щасливий?
Це питання одне з основних.
На чужому нещасті, на диво,
Не складалося зовсім у них.
Ви спитаєте: де ж то кохання?
Скільки місяців було воно?
Виявляється, це не питання,
А історія мильна з кіно.
Були гроші – і було гарненько.
А не стало – тримати чого?
Й молоде і зухвале серденько
Виганяє із хати його.
III
Ось роки йдуть тихенько, мов хмари,
Та й надія вже згасла давно.
Але жінка в нездійснених марах
Для дітей лиш бажала добро.
І у церкву якось помолитись,
Зовсім іншу приходить вона,
За здоров’я дітей працьовитих,
І за всіх, чия була вина.
Постоявши, виходить із храму.
Зупинилася, час іще є.
Жебрака помічає спонтанно,
Придивляється…і впізнає.
У лахмітті страшенно бруднющім,
На сирій від туману землі,
Чоловік її – той багатющий,
Що змінити хотів свої дні.
Порівнявшись із «люблячим татком»,
Не сказавши ні слова за тим,
З гаманця витягає десятку,
І кладе в капелюх перед ним.
Розвертається, мовчки зникає…
І у погляді з-під сивини
Довго сльози він лив, і без краю…
Та для кого тепер вже вони?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360747
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 29.08.2012
Присвячується 21-ій річниці прийняття декларації "Про суверенітет" Білорусії
Родны край мой прыгожы, багаты!
Бацькаўшчына мая золата!
Ёсць сягоння ў цябе гэта свята –
Незалежнасць – яшчэ малада.
Падару ў гэты дзень я вітанне;
Хай заўсёды пануэ цёпла́.
І ціхонька маё віншаванне
Уваскрэсіць пабольш нам дабра.
Хай усюды – і горад, і вёска,
Узгадаюць – а колькі ж гадоў
Мы чакалі на жаданы росквіт?
Больш чакаць няма сілы нам зноў.
Развівайце культуру гісторый,
Хай свядомасць абудзіцца ў нас.
Шанаваць тады ў радасці, ў гары
Будзем мову сваю – кожны час.
Беларусы - я сэрцам між вамі,
І заўсёды гатоў шанаваць
Край дзяцінства свайго той выда́тны.
Але зараз гайда́ святкаваць!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360012
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.08.2012
Підступна зрада. Зниклі почуття.
Емоцій вир приносить біль шалену.
І викреслена із твого життя,
Людина йде, мов тінь із гобелену.
Підступні сльози, зниклі на очах,
Омиті відчаєм сліпої дії.
Не буде вже їх зовсім, а хоча
Вони жевріють з вогником надії.
Брехня підступна з небуття іде,
Ховаючись за чорним егоїзмом.
І вже піднялось слово на святе!...
Помовч, людино, скорена цинізмом.
Підступність!Є для тебе боротьба!
Це слово правди без краси і цвіту.
Підступним людям скажемо: ганьба!
І хай зникають по куточкам світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358811
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.08.2012
Джмелі гудуть...Над цвітом білим вишні,
Де розпустились бруньки дивовижні,
Зібравсь оркестр садово-лісовий;
Оркестр, сказати можна, духови́й.
І розпочав мелодії щорічні.
Спочатку у зворушно-свіжій тиші
Валторни-бджоли звуком тонови́м
Вступили, і ледь чутно у трави
Джмелі гудуть...
Та ось крещендо звуки ті колишні,
Джмелі, мов туби, мідні і престижні,
Формують звук помірно-голосни́й.
Фаготи-оси, мухи, і чудни́й
Продиригує вітер...Як розкішно
Джмелі гудуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358192
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 17.08.2012
(світлій пам'яті Богдана Ступки)
Коли втрачаєш землю під ногами,
І сили проповідують кінець,
Не варто прірву бачити ночами,
І волю залишати нанівець.
Бо на життя шляху, і Ви, Богдане,
Долали труднощі, і біль, і рани.
Коли тверде підґрунтя не відчуєм,
Зміркуємо, чи треба нам воно?
І нас тоді Господь завжди почує.
А чи не буде нам усе одно?
Бо вже, Богдане, і життя без кари
Для тих, кого оточують лиш хмари.
Коли, зневірившись у власній долі,
Її будь-що ми прагнем віднайти,
У приклад Вашу міць і Вашу волю
Беремо ми, і так нам легше йти.
Бо Ви вселяли віру неодмінну
У сенс життя і в рідну Україну.
Колись прийде пора і нам лишити
Цей нерозвідано-безмежний світ.
Та Ваша пам’ять буде довго жити.
Нехай живе на протязі століть!
І ніби-то людина не літає…
А крила має…А крила – має.
24.VII.12.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358191
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.08.2012
Присвячується собаці, прив'язаній в центрі Львова з капелюхом попереду і табличкою позаду: "Підтримайте собачку.У неї п'ятеро цуценят"
Привіт, собачко! Спи́нюся на мить
Я біля тебе, подивившись пильно
У твої очі, а душа болить.
І серце кров'ю би облилось сильно,
Якби повірив я в твоє життя;
Якби побачив цуценят голодних.
Тоді би виривались почуття,
І я не шкодував би гривень жодних.
Та я в твоїх очах лиш бачив сум,
Чи то байдужість, навчену роками.
Не винна ти, собачка моїх дум,
Що під людськими будучи руками
Тебе розділять з власними дітьми;
Збиратимуть тобою милости́ню.
І після цього зватися людьми
Наважаться вони?!...Та я покину
Тебе, собака пам'яті ти дня,
Такого дивного як вечір теплий.
Лиш довго пам'ятатиму ще я
Сльозу в очах твоїх і сум нестерпний.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331837
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.04.2012
Ми літом за мить до зливи
У липні пішли у ліс.
По липу ходили ми сміло,
А липень нам зливу приніс.
Чи літо, чи липень, чи липа
Принесла цю зливу лиху?
Либонь, не лишилось би літа,
Якби на дилему легку
Летіли б ми лебедем білим,
Бо встигли до зливи ще ми.
А липи нам запах все лине,
Мов липовий чай від зими.
Зрубали. Липневого пилу
Цим літом летіло на нас
Побільш, ніж на липу нам милу,
Ми ж знизу тримали баланс.
В легені повітря набрали,
І липу несемо вперід.
Пилу і сокиру ми мали,
А липа лишає нам слід.
Недаром у літа є липень,
Що липовий цвіт нам лишив.
А ліс від липневих заглиблень
Ще зливу в цей липень включив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331831
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.04.2012
Присвячується доценту Раделицькому Ю.О.
Маестро, Ви да́ли мені,
Здавалося б, звичне завдання.
Та що не кажіть, сподівання
У Вашім я бачив вогні.
Аналіз витрат, аудит-
Робота професії бли́зька.
Ось тільки нове товариство
Ви дали мені, як завжди.
Бажання не бу́ло, втім я
Все думав, який же тут рівень,
В процесі наук перевтілень,
Моє Вам повисить ім’я?
Можливо, лишень, реферат…?-
Хоч ні, Ви лишили незмінно
Обмеження – сорок сторінок,
Що вийдуть з-під мого пера.
А, може, прийнятним буде́
Якийсь елемент дисертацій?
Та муза нових анотацій
За тиждень таки не прийде.
Тож, дані згрупую я в ряд;
Зіграю з рахунків оркестром.
І вийде, як треба, Маестро, -
Звичайний аналіз витрат.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331058
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.04.2012
Переклад вірша невідомого автора “Ты для меня была всех краше и милей”
Ти всіх миліш була для мене. І волів
Я підкорити поглядом тебе з порога.
Приніс букет тобі за двадцять п’ять рублів,
Та ще в десятку обійшлась мені дорога.
Коньяк трьохста рублів в серванті був твоїм;
Чекав хмільних утіх я у старій вітальні,
А ти мене поїла чаєм лиш самим,
Який коштує три рублі у нас в їдальні.
Горняток чаю п’ять собі я все ж хильнув,
(Хоч більше б міг, як інший був б напиток)
Порахував: п’ятнадцять ре я повернув.
Отож-бо двадцять був прямий для мене збиток.
Дивлюсь – цигарки! Прошу закурити в мить…
Півсотні – пачка (зауважив для порядку)
Два п’ятдесят одна. Та можна й повторить!
Скурив чотири – повернув іще десятку.
“А Вам сподобався мій чай?”- спитала ти.
Почувши запах пряників, зізнався гірко,
”О так!” – промовив я. І, мов нехотячи,
Схилив горня, тебе обливши на п’ятірку.
Я вибачився, вийшов геть… Та рахував:
“Іще б п’ятірку повернуть не до навару!“
На руб паперу туалетного змотав,
Та мила вимилив десь рубчиків на пару.
І ще на три рублі я миттю збагатів,
Лишилось в мінусі ще два – не так й багато.
Чи сумувати-то мені з-за двох рублів?
Але…Дорога буде ще назад до хати!
Ні, зустрічей з тобою не перенесу.
Навіки прощавай! Не бачитись нам в місті.
Я йшов…І, заспокоїти в душі щоб сум,
Електролампочку я викрутив в під’їзді… .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2012
Нарешті, нарешті, нарешті!
Приходить зима на поріг.
По небу плили обережні
Хмаринки, що сипали сніг.
Вкривались дерева повільно
Сніжинками хмар зимови́х... .
Не варто нам тішитись сильно -
Морозу немає на них.
З вікон придивлюємось - градус
Росте черепахою ввись.
Тож, ця білосніжна нам радість,
Зникатиме з сонцем кудись... .
Та зараз ми ловемо миті,
Хай перший для грудня це сніг.
На нього приємно дивитись,
І скрип його чути з-під ніг.
Ось вдягнуті в шатра дерева
Звели горизонт лісовий,
Єднаючи небо з землею,-
Для ока це вигляд нови́й.
І хай він розтопиться. В пам'ять
Пейзаж заховаємо ми.
А він вже чекатиме з нами
До нових поривів зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307256
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.01.2012
Дощ гамселив цілу ніч,
З вечора до ранку.
Скинувши тягар із пліч
Ближче до світанку.
Надворі́ зима стоїть,
Та лише без снігу.
Це, глобальне, вочевидь,
Потепління віку.
Не таке іще бува -
Дивуватись годі.
За́ дві ночі до Різдва
Скажемо погоді.
Дай нам снігу трохи. Дай
Нам морозів важчих.
Щоб відчувся дух Різдва
У оселях наших.
Зачекаємо два дні
У надіях скромних,-
Там, можливо, буде сніг
На полях знайомих.
Ну, а зараз, віч-на-віч
З мрійними думками,
Згадуєм, як цілу ніч
Дощик жив із нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2012
Присвячується доктору економічних наук, професору, завідуючому кафедрою обліку і аудиту ЛНУ Франка, моєму керівнику та надзвичайно добрій людині ОЛЕКСІЮ МИКОЛАЙОВИЧУ КОВАЛЮКУ в честь його 70-ої Коляди.
Вітаю Вас, наставник наш,
Наш кафедральний покровитель.
Цей день, зимовий той пейзаж,
Готовий свято відтворити.
Готовий нести звідусіль
Гучні вітання, ніжні звуки...
А десь далеко там в душі,
У осередку тім розпуки,
Горить вогонь, летить пегас.
Нехай літає довгі роки.
Бажаю, щоб вогонь не згас,
Щоб відкривав лиш нові кроки.
Хай все проходить без жалю,
Хвороби будуть хай безсилі!
Професор, доктор Ковалюк!
Бажаю Вам здоров'я сильне!
Нехай цей добрий ювілей
Відкриє горизонти нові,
Де щастя низкою ідей
Формує образи чудові.
Мабуть, закінчу вже скоріш,
Слова вітальні віднайшов я.
І хай приносить добрий вірш
Здоров'я, щастя, і здоров'я!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306181
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.01.2012
Присвячується смерті найстарішого пса у світі Пуске (III.1985-6.XII.2011), який прожив 26 років і 8 місяців в Тогіті, неподалік Токіо, та його господині Сінохарі Юміко.
Пуске! Для пам'яті твоєї я
Готовий буду твором поетичним
Відкрити світу, що душа моя
Вважає: було дійсно героїчним
Твоє життя. О, вірний, добрий пес,
Побив рекорди ти років собачих.
Та смерті невблаганний інтерес
Сказати: досить, вирішив неначе.
Звичайно, чують інші це раніш;
Ти гордо йшов шляхом життя земного.
І крихітну хай лепту вносить вірш,
Та вірю я - твоє життя від Бога.
Прожив його ти впевнено, Пуске.
Подяка Сінохарі Юміко.
Не забувають люди про таке, -
В серцях живеш ти, як і Хатіко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306177
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.01.2012
"Здоров! Ну, як ти зустрічав?"-
"Кого?"-"Та Новий Рік. Не спав?"-
"Навпроти. Спав".-"То ти заснув?"-
"Авжеж, в десятій".-"Ну і ну".
"А ти?"-"До ранку я сидів,
Салати різні, фрукти їв".-
"І що? Порушити режим
Тобі не шкода?"-"Ну, скажім,
Не шкода зовсім".-"А чому?"-
"Ти знаєш приказку одну:
Зустрінеш як - так проведеш".-
"А ти дурниці все плетеш.
Чомусь вночі щороку сплю,
Та про сонливість я свою
Ніде не чую".-"Знаю я,
Також не їм же так щодня.
Та свято це...ти зрозумій,
Є раз у рік..."-"І ти зумій
Мене почути - це дарма,
Тут навіть користі нема".-
"Можливо, тільки ти один,
З-поміж усіх моїх родин
Так думаєш, мій любий брат.
З тобою був зустріти б рад
Я свято це".-"Та ні, облиш,
Вночі я не святкую лиш.
Якось удень посидимо".-
"Ну і домовились. Добро".
Мораль проста: не спиш - не спи,
Та у чеканні не буди
Ти сплячого, бо сон у нім
Благий процес передусім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012
Віршований переклад фейлетона Грицька Потуги у терцинах:
В селі нарешті сталася новина-
Для якісно мобільного зв'язку
Постала вишка тут одна-єдина,
Та цього було досить. Мій дідусь
Купив відразу телефон мобільний,
"Заправив" сорок гривень, і клянусь,
Був радий так, що днем, ото недільним,
Сусідів та знайомих він зібрав.
І хата повна вже, як вулик щільний,
А дід в той час інструкцію дістав.
Замовкли всі. Почали прислухатись,
Старенький голосно читать почав:
"Отож, повинен, мабуть, призначатись
Він для отримання та надсилання...от,
Всіх викликів, і здатен працювати
В мережах ГиСиМи(GSM),таких частот...
Не радіво це вам, не телевізор -
Складніший прилад..."-"Скільки воно ж то
Коштує це мобільне із сюрпризом?"-
"Ой, дорого, Андрію! Не питай.
Ковбас можна купити, мнясо різне!"-
"Та годі Вам. Дзвонити вже давай!"-
Гукнула бабця моя. Дід натомість
Спинив її, сказав: "Не поспішай".
З інструкції щоб мати іншу совість,
Продовжив він: "Ваш може телефон
Читать, приймать, і створювати нові
Короткі повідомлення"-"Ого!"
Хтось вигукнув-"А це хіба можливо?"-
"Угу, Миколо. Бачив сам я то.
От, уяви - не знаєш ти на диво,
Як наші з німцями зіграли, а?"-
"Чому ж?Три-три.І радіо робило..."-
"Ні! Уяви, що радіо нема,
Та є мобільний, пишеш мені: Гришо,
Як матч пройшов?-я пишу: нічия".-
"Оце так чудо!"-мовить баба втішно,-
"Ми менше дивувалися були,
Коли Гагарін на орбіту вийшов".-
"Таке купити варто і мені!"-
Промовив дід Остап-"Так, кажеш правду!"-
Почулося з вікон та при стіні.
"Та тут в наявності добра багато"-
Сказав мій дід - "Інструкція товста".
І так години дві сиділи в хаті.
Здавалося, робота це проста... .
"Дайош мобілізацію загальну!"-
Промовив дід нарешті із кута.
"А зараз перевіримо нормально
У дії прилад". Тут-но дід Дмитро
Сказав повільно голосом благальним:
"Іванович, а дай-но я ото...
Подзвоню сину в Київ"-"Ну, незнаю..."-
"Та хвильку лиш..."-"Ну...хвильку лиш, Митро".
Опісля нього доньку забажала
Почути з Вінниці Палажка тітка в мить.
Пізніше дід Валерій, баба Клава...
"Трикляті, дайте внуку подзвоніть!"-
Не втримавсь дідо і забрав мобільний-
"Нарешті зможу якість оцінить..."
Та чує замість виклику повільний
Він голос: сума недостатня є
На Вашому рахунку..."Що?Не вірю!"
Поповніть Ваш рахунок..."Що таке
Верзеш ти, недоварена гусине!"
Дід спробував дзвонити ще і ще,
Та "гуски" голос знову й знову лине:
Поповніть Ваш рахунок"-"Так це що,
Ми пару раз, лишень, тут подзвонили,
І сорок гривень зняло?"-дід Дмитро
Дається диву - "Вибач, Гришо, знаєш,
Такий зв'язок не хочу ні за що.
Я краще до Квітчихи завітаю,
Та зі звичайного подзвоню там".
І з хати всі розходитись почали,
А дід: "Остапе! Клаво! Зачекай!
Куди ж Ви, люди? Тут погоду взнати
Ще мож, в онука бачив сам".
Ось дід Андрій вертає, щоб сказати:
"Ет вигадки! Нема як хліб купить,
А ти - мобілізація". Йде з хати,
І гості швидко розійшлись у мить.
А дід сидів із виглядом розлуки,
Та слухаючи, вітер як шумить.
Пізніш наваживсь. Взяв мобільний в руки,
В стіну щосили так його жбурнув.
І вже не чув ніякі більше звуки,
Та на прощання все ж сказав йому:
"І не дзвони мені, бо всій Європі
Я буду винен". Мовчки одягнув
Кашкет на голову. Черговий клопіт
Не брав так близько, трохи зачекав.
Закрив курчат, подумавши при плоті:
Така мобілізація сільська.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012
З розмови двох: "Нема нічого
У світі вічного, скажи?"-
"Та ні, мій друже - як для ко́го.
Сказати приклад?"-"Розкажи"-
"Ну, ось про тебе - народився,
Ходив ти сперш у дитсадок.
Пізніш у школу, потім вчився
Ти в інституті. Далі крок
Зробив в сімейні вже палати,
Маленькі діточки ростуть.
Виходиш з ними погуляти,
А при під'їзді, тут як тут,
Сидять, мов судді з терезами,
Старенькі бабці - все́ ті ж са́мі!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295664
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 24.11.2011
Писала матір сину у в'язницю:
"На господарці тяжко так. Город
не скопаний, тож бульба не садиться.
Чекаю я, коли пройде твій строк".
І пише син: "Маманя, не копай там
Нічого, відкопаєш ще таке,
Що гірше і тобі й мені, як знайдуть
Буде́. Лишай город вже так, як є".
За тиждень лист: "Синок, була́ недавно
У нас міліція. Скопали аж під тин.
Нічого не знайшли, сварились славно.
Поїхали". І пише мамі син:
"Ну що ж, чим міг, тим допоміг, мамань.
А бульбу ти уже - саджай сама".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295661
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 24.11.2011
Англієць, шотландець, ірландець,
У барі за пивом сидять.
На столику хліба буханець,
І мухи на нього летять.
Під кухлем у кожного сухо,
Та раптом вертаються з мрій -
Тут кожному падає муха.
Англієць відсунув напій:
"Не буду". Шотландець натомість
Витягує муху і п'є.
Ірландець продовжує повість,
Він муху за крила бере,
І, трусячи знову і знову,
Кричить лиш: "Заразо, випльовуй!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294325
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 19.11.2011
У кожного із нас вона існує;
Її зерня з'являється в дитинстві;
На жаль, так мало з нас її цінують,
Що хочеться повірити у мить,
Коли прийде нарешті покоління,
Де б кожен почувався українцем.
З любов'ю, та без докорів сумління;
І "Слава Україні" прозвучить!
Та ми чекаємо. Ховати правду
Політики із користю навчились.
Таке не буде в Україні за̀вжди,
На землю нашу розквіт ще прийде.
Чекати нам не варто повідомлень,
Вона в серцях дарма не зародилась.
Вона - це українська є свідомість,
Яка нам принесе той щастя день.
Нехай противники її тлумачать
Як шовінізм, расизм, фашизм і тощо.
Пливуть вони в історії, неначе
Їм вигідно робити щось своє.
Та ця свідомість є національна,
До поки ще існують її мощі,
Для нації вкраїнців актуальна
Вона лишатиметься з дня у день.
Тож, націоналізм має бути,
Із вірою, відкритий ще для світу.
Ніколи слово наше не забути,
Та в серці Україну бережіть!
Свідомість допоможе вам у цьому,
Лиш пам'ятайте слово"Заповіту".
Не піддавайтесь думі невідомій;
Й любіть завжди Укра̀їну! Любіть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294324
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 19.11.2011
Я чув, лунала десь розмова,
Що мови кращої нема,
Як українська наша мова,
Яка тепер уже німа.
Німа...Спитаєш, як це, брате?
Я відповім - такі часи:
Чуже звикають переймати,
А образ власної краси
Рубають мовчки. Рідна мова
Стає далекою для них -
Для тих, хто замість свого слова
Вживає суржик. Чи не гріх
Калічити цю мелодійність?
Пробач, Тарасе, людям це.
Та ще в свідомість українця
Можливо вплести стебельце
Поваги мовної. Я вірю!
Хоча із сумнівом, та все ж.
Є в українців сильна віра,
Любов до мови буде теж!
Тому, зміни свою свідомість,
Народе мій, повір у мить,
Що зникнуть москалі, й натомість,
Тут УКРАЇНСЬКА зазвучить!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294213
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 18.11.2011
В магазин пішов якось мужик
Жінці пральний порошок купити.
Це, мабуть, для нього грошей - пшик!
А комусь потреба, що робити?!
Ходить повз вітрини, і азарт
У думках зникає із ціною... .
Раптом зацікавивсь не на жарт -
"Цей я порошок візьму з собою!"
Швидко так до каси крокував,
Заплатив за обраний пакунок.
А писало там такі слова:
Плюс сто грамів - Вам у подарунок.
Вже удома відкриває... Шок!
Там, лишень, був пральний порошок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294117
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 18.11.2011
В магазин на роботу приходить юнак,
Продавцем він хотів влаштуватись.
"Ну, давай, я подивлюся збоку чи так,
Чи не так будеш ти працювати".
Покупець: "Чи у Вас є прості олівці?"-
"Ні, немає". Підскакує майстер:
"Ти мені розженеш так усіх покупців,
Пропонуй кольорові, фломастер...".
Ось невдовзі розлючений йде покупець:
"Що за хлопець стоїть недотепний?"-
"А що сталось, чому Вам урвався терпець?"-
"Я спитався - папір туалетний
Є у Вас? А він каже: не був в нас такий...
Та зате є наждачний у нас, є липкий..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293964
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 17.11.2011
У батька-вчителя син-двієчник спитав:
"Чому як яблуко вкусив, воно темніє?"-
"Ну, синку, бачиш, я б тобі сказав,
Що тут реакція проста хімічна діє".-
"Це як?"-"Коли ти яблуко вкусив,
То захисну порушив оболонку,
А там молекул феруму масив
Вступає з киснем у реакцій гонку.
Залізо вже ніде не побіжить,
Воно окислюється дуже швидко.
А це звичайний є процес іржі,
Що на металі бачимо нерідко.
Ну, синку, як, усе ти зрозумів?"-
"А з ким ти, тату, щойно говорив?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293848
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 17.11.2011
Я ранком серпневим тихим
Із Ральфом пішов у ліс.
Над брамою стрибнув стиха,
Ральфош же під нею проліз.
Тут швидкість включаю п'яту,
І песик за мною біжить.
Минули сусідську ми м'яту,
Повз ліс пробігаєм в цю мить.
Захекались, залишки ночі
Тікають на захід в цей час;
До озера бігли, і очі
Природи дивились на нас.
Туман над водою, мов пара,
Видовище гарне було:
Води там, немовби, не стало,
Туман лиш на захід несло.
́Пейзажем милуючись раннім,
Направо звертаєм у мить.
І вгору по стежці старанно
Собака за мною біжить.
Нарешті, ось зліва є сосни,
Ялини, дерева на свята;
І тут у минулу ми осінь
Збирали із дідом маслята.
Заходжу, та слід від грибочків,
Зникає, мов вікна з-за штор.
Бо в пошуках ласих шматочків
Знайшов лиш один мухомор.
Обшукуєм кожну ділянку,
Даремно... . Нічого немає,
Із лісу ідем на полянку,
Де промені сонця спадають.
Де краплі роси від туману
На сонці лишають відтінок.
І, звісно, формує пошану
Наявність тонких павутинок.
Багато їх, сила-силенна,
Це знову чудовий пейзаж;
І враження просто шалені
Лишає галявина в нас.
Додому ідем наостанок,
Бо сили доходять до дна.
А що ж спонукало нас зранку...?-
Ілюзія, мабуть, грибна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293606
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2011
Це дев'ятнадцяте століття.
І вже було різноманіття
У лавках Лондона прикрас.
Старенький ювелір не раз
Під вікнами крамниці бачив
Маленьку дівчинку таку,
Вона дивилась дуже часто
У той вітрини дальній кут,
Де вже, дівча це добре знало,
Кольє із бірюзи лежало
Блакитної. В її очах
Старенький ювелір весь час
Захоплення вбачав миттєве,
І він уже до цього звик.
Так, за півроку десь, напевно,
Цей вогник у очах не зник.
Та дня одного всередину
Вона зайшла. І повз вітрини
Проходить боязко. В руках
Маленька скринька, як в казках.
Повільно підійшла до каси;
"Чим можу я допомогти?"-
Питає ювелір-"Прикраси?
Які же саме хочеш ти?"
Дівча показує в те місце:
"Там при вікні...таке намисто...
Таке блакитне...там лежить".
І ювелір збагнув у мить
Про що ідеться. "А скажи-но,
Для кого вибрала його?"
І голосок у тиші лине:
"Своїй сестрі. Вона того,
Напевно, справді заслужила.
Відколи мама вже не жила,
Вона одна завжди мене
Доглянить, добре убере.
А очі в неї так блакитні,
Як чисте небо в ясний день.
І я б хотіла їй привітний
Зробити подарунок цей".
Старенький дівчинку послухав,
Пошкробав пальцем ще за вухом,
Й спитав: "А гроші в тебе є?"-
"Звичайно! Тут усе моє!"
І скриньку дівчинка відкрила,
І висипає з неї вміст...
А він дивився співчутливо:
Монетки, кульки, камінці,
Жетони, ґудзики і шпильки...
"Скажіть, бракує тут ще скільки...?"-
"Нічого",- мовив ювелір.
Повільно скриньку взяв її,
Бере кольє він із вітрини,
Гарненько так запакував.
І в скриньку доброї дитини
Пакуночок він цей поклав.
"Тримай. Сестра твоя найкраща".
І очі, радісні від щастя,
Побачив. "Дякую!" Пішла,
А він ще довго розглядав
Її багатство... . День черговий
У Лондон лагідно прийшов.
До ювеліра, в день цей новий,
Хтось швидко в магазин зайшов.
В руках знайому скриньку видно,
Це була юнка із блакитним,
Як небо, кольором очей.
І виклавши пакунок цей,
Вона сказала: "Люди кажуть,
Маленька дівчинка у Вас
Купила це. Та я Вам скажу -
Таких грошей не було в нас
Ніколи. Тож, якщо украла,
Або, не заплативши взяла
Вона його - назад візьміть.
Мої пробачення прийміть".
Та мовчки ювелір пакунок
Поклав у скриньку- "Не сваріть
Свою сестру, бо подарунок
Вона зробила Вам. Беріть!
Ціну ж найвищу заплатила
Вона за це. Ніхто не в силах
Ціну таку мені сплатить.
Вона, що робить, добре знала,
Коли віддала все, що мала.
Це Ваш пакунок вже. Беріть!"
Забрала дівчина все ж скриню,
Лишає стіни магазина.
І ставимо тут крапку ми.
Зажди лишайтеся людьми!
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2011
Я приїхав на дачу до діда,
Коли бабця у Львові була.
Ще блукали тут промені літа,
Вже чекала приходу зима.
Неймовірня ця тиша осіння!
Листя шелест під кроком моїм
Звукове надає воскресіння,
Але стоп... . І все стихло, окрім
Серця стукоту власного. Чути
І надворі, і в хаті також.
О, ця тиша осіння. Забути
Я її не бажав, як Ральфош.
Тріскіт дров у кухонному п'єці,
І годинника стукіт на мить
Відривали нас з дідом від преси,
Але тиша навколо стоїть.
Затянулося небо зірками,
Але тишу порушити птах
Не наважився. Словом між нами
Утворилася тиша в думках.
Вітер навіть мовчав в ці години,
Залишивши свої почуття,
Десь далеко у хмарах осінніх,
Відкривати їм хвилі життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293415
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.11.2011
І я сиджу. Мій збоку пес. Вода
Тече під нами. Ми були на мості.
І дивимось: тече вона куда?
На цьому місці ми частенькі гості.
Тече усе. Сказав так Геракліт,
І ми повторюємо із століть в століття.
Ось так, на молодості наших літ
Тече вода. І в ній різноманіття
Маленьких хвильок, напрямків, бажань.
Усе таке і у житті буває.
Чи зазнає вода яких страждань?
Чи хвилька все відразу забуває?
Скажи, про це ти знаєш щось, Ральфош?́́́́́́́́́
Зустрілись поглядом, та в мить чергову
Він гавкнув лиш, і я сказав: Отож!
Ми дивимось - тече вода вже нова.́́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293301
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2011
Он здесь родился. Долгих девять лет
Он жизни первую творил страницу.
И вырос из него большой поет,
Когда он юга пересёк границу.
И дух украинский вскормил его.
И город Львов воспитывал один.
Но вспоминая детство он свое,
Любил упоминать про город Минск.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293187
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 14.11.2011
Травневі дні мінливістю вражають:
То холодно, то сонячно, дощить.
Та дні дедалі довшають, всі знають,
Природа по-новому вже звучить.
На яблунях розкішний цвіт під вітром
Зривається й несеться навмання
В маленьку подорож, де потім так привітно
Вкривається пелюстками земля.
Мов снігом, що під сонячним промінням,
Не топиться, а для краси лежить.
І в землю він повернеться з терпінням,
Та не для того ця травнева мить.
Вона для бджіл, які сюди літають;
Джмеля, що басом пронесеться враз;
Птахів, що мов оркестр тут співають.
Ця мить, напевно, була там не раз.
Вона для співу солов'я у лісі,
Який по терціям співатиме етюд.
Для лиса, що тихенько на узліссі,
На солов'я чекатиме ось тут.
Вона для творчості поета того,
Що в ліриці втопив своє життя.
То бачачи себе там молодого,
То бачачи своє там майбуття... .
І в мить оцю поет захоче спати,
Природі скаже він:"Ця мить твоя!"
І щастя для поета засинати
Під щебет молодого солов'я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293169
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.11.2011
Згадав Тебе у дні чудові,
Оселя всіх стандартних знань,
І перших днів переживань
Навчання. Віражі казкові
У моїх спогадах повстали.
О школо, я Тебе любив.
Твоїми книгами я жив,
Вони знання мені віддали.
Як легко було в То́бі вчитись-
Я вже давно це зрозумів.
За десять років я зумів
Книжковій волі підкоритись.
Твої знання я не забуду,
Це ж є основа всіх основ.
А я основи знав, немов...
Ну досить. Добре знав, не буду
Хвалитися. Одне скажу́:
Що в дні нові свої чудові,
Я вдячний школі тій у Львові.
Про неї добру пам'ять збережу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292543
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.11.2011
Останній літа день спокійним вітром
Відходить у минуле забуття.
І на порозі дивного життя,
Я відчував, залишений субтитром,
Той день на фоні літнього буття.
Буття людей, тварин, буття природи,
Яка складає епітафію собі
На зиму. В цій тривалій боротьбі,
Замерзнуть деякі природні води,
Почнеться строгий ритм всіх робіт.
Та не для ритму і робіт я пишу,
Для пам'яті тих літніх днів моїх,
В яких залишений був літній сміх.
На жаль, о дні, я знову вас залишу,
Та ще повернуся до вас, до всіх.
Повільно сонечко зайшло за гори,
Зі сходу темрява із тиші йде... .
Туман останній літній де-не-де
З'являється. І височенні бори
Зникають в нім... . Так літо відійде.
На небі перша світиться зоря.
Мій погляд, мов залізо до магніта,
Притягує. І враз земля нагріта
Прощається із днем старим. Та я,
Чекатиму наступний поклик літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292532
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.11.2011
Із першим поглядом квапливим
Не міг тебе і знати я.
В тім першім погляді важливім
Блукала гордості зоря.
Зоря тих мрій, падінь і злетів,
Що тут чекатимуть на нас.
І не із фільму про кадетів
Я малюватиму пейзаж
Колись смішного сьогодення,
Тепер високих почуттів.
Отож, із перших днів натхнення,
Що замінило низку слів,
Оволоділо мною миттю,
І слів, таких легких запас,
Я втратив. Темною блакиттю
Натхнення вкрився погляд враз.
Той перший погляд, що когось
З коханням разом обирає,
І з ним у серці запалає
Бажання жити... .Та лиш ось
Халепа була - не на тебе
Дивився я.І ти не знала,
Лиш тихо погляду чекала,
Який дивився просто неба... .
Роки пройшли. Знайомі стали
Ми вже. Дивились знов і знов.
І силу погляди втрачали,
І я забув свою любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2011