| Сторінки (2/181): | « | 1 2 | » |
Тисячу днів у страшенній війні
Ми стоїмо проти кривди лихої.
Спогади болю у кожнім вікні -
Це імена Героїв.
Тисячу днів ми ще поміж живих,
В люту ненáвисть думками застигли.
Страшно пірнати у пам'ять війни -
Це імена загиблих.
Тисячу днів наші мужні серця
Воїнам світла невимірно вдячні.
Хоч і сльозами омита свіча -
Це імена дитячі.
Мужньо тримаємось далі в цей час,
Хай допоможе у правді Всевишній!
Тисяча днів загартовує нас -
Зранку хвилина тиші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024
Важко. Вовчанська втрата.
Вбивці весело виють;
Вража вирує ватра,
Всі ви відчули вирок.
Вали, ворожий вереск,
Втрату викаркує ворон.
Впали високі верби -
Варта відважної волі.
Вірить вкраїнський воїн -
Взнає Всевишній винних.
Встане Вітчизна вгору,
Вітер вгамує ві́йни.
Ві́йни вгамує вітер,
Вгору Вітчизна встане!
Винних Всевишній взнає,
Воїн вкраїнський вірить.
Волі відважної варта -
Верби високі, впали.
Ворон викаркує втрату,
Вереск ворожий, вали.
Вирок відчули ви всі,
Ватра вирує вража;
Виють весело вбивці.
Втрата Вовчанська, важко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024
[b]В[/b]орожі снаряди руйнують,
[b]У[/b] попіл стирають цей світ.
[b]Г[/b]одинами в шахтах понурих
[b]Л[/b]ишається стогін землі.
[b]Е[/b]моції вітер голосить,
[b]Д[/b]о поки ще місто живе.
[b]А[/b] ранок ховається в осінь,
[b]Р[/b]озносить він горе своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2024
Вдячно світ до вас схиливсь,
Захисник і захисниця.
В серці пам'яттю укрився
Свіжий спогад болю, сліз.
Тихо, голосно, в думках
Згадується кожен воїн.
Наші віддані герої,
Слава всім захисникам!
Захист Неньки - правди шлях.
Буде завжди вам пошана;
Й віра житиме незламна
З Україною в серцях.
Згадувати цих людей,
Пам'ятати їх потрібно,
Щоб за них ми жили гідно,
Поки нам дарують день.
І хоч кожен з нас не звик,
Та в дев'ятій, по світанню,
Ставте подумки питання:
Ким для вас є захисник?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
Війни кінець прийде колись.
Народ наш, віруй та молись!
Вони життя свої кладуть,
Тавро раба в москву женуть -
Захисники життя вони.
Віки пройдуть, ти згадуй їх.
Їх згадуй ти, пройдуть віки,
Вони життя захисники!
Женуть москву в раба тавро,
Кладуть свої життя вони.
Молись та віруй, наш народ!
Колись прийде кінець війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
[i]Присвячується на 100-річний ювілей видатного українського науковця, президента НАН України, Бориса Євгеновича Патона[/i]
Там, де безкраїй горизонт
Межу малює різноцвіттям,
І назива її століттям –
Сьогодні там Борис Патон.
Там, де наука для людей
У винахідництві щоднини,
Й в глибинці серця України –
Отут сторічний ювілей.
О скільки винаходів, праць:
Процеси зварювань під флюсом,
В космічно-невагомім русі,
Металів новий перепла́в.
За те, що є м’яких тканин
Електрозварювання струмом –
За втілення таких заду́мок
Складемо Вам подяку ми.
Нехай оцей НАНУ престол
В прогрес іде і процвітає.
А Ви живіть, щоб інші знали,
Позаду залишилось сто.
Нехай від тих ідей і слав
Здоров’я Вам приносить сили!
Щоб про таке, як Ви, світило,
Весь світ навіки пам’ятав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815463
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.11.2018
[i]Людині, яка побувала на Майдані під час Революції Гідності і всіляко підтримувала Україну на світовому рівні[/i]
Farewell...but no! You are still here
In our memories and hearts.
Cause your support was always near;
Your notions shouldn`t fall apart.
We grieve together, we remember
Your contribution for Ukraine.
And I`m sure – we will never
Forget your spirit, help and brain.
We`ll win! Not now, but then – tomorrow;
Dead friends will be in hearts, of course.
But we feel deeply for your sorrow.
We pray...Oh, what a painful loss!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804507
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 26.08.2018
[i]Присвячується моїм батькам на честь 30-ої річниці спільного життя[/i]
Перлинки чудові! Батьки дорогі!
Вам сонце сьогодні всміхнеться.
А щастя зі свого життя берегів
Вистукує ритмами серця.
Зі святом вітаємо! Хай повсякчас
Кохання пливе поміж вами.
Ви будете за́вжди найкращі для нас;
Міцніє любов із роками.
Здоров’я бажаємо вам від душі!
І щастя, і радості, й втіхи.
Завжди зберігати від серця ключі
У скриньці кохання, навіки.
А тридцять перлинок життя кожен день,
Прожитий у вірності й щасті,
Подвоять, потроять нехай із натхнень
Роки перлинко́во-прекрасні.
Для щастя не треба шукати шляхи
Непройдені, нові, незнані.
А просто шляхом свого серденька йти
У вірнім і довгім коханні.
Перлинка на дні заховалась морськім
Й пала навсібіч перламутром,
Неначе коханням зігріта тривким,
Отим довговічним, почутим.
Хай завжди зігрітими будуть серця
В любові життя полум’яній.
І хай супроводжують вас до кінця
Багрянці кохання рум’яні!
Хай гріє любов всі прийдешнії дні
Так мирно, й спокійно, й терпляче.
Палайте ж, неначе перлинки ясні!
Батьки наші любі, найкращі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799688
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.07.2018
[i]Я буду просити Бога, щоб він протримав моє життя до перемоги над Москвою.[/i]
[b]Левко Лук’яненко[/b]
Здавалося б, не так багато
Просили Господа, та враз
Вогонь життя, вогонь завзяття
Від долі поклику загас.
Палаючи задля свободи
У тернах і знущань імлі,
Ні муки, ні “тюрма народів”
Вогонь згасити не змогли.
Усе віддаючи до краплі
Своїй Укра́їні, своїй,
Завжди здавалося – Ви здатні
Цій вірі дати височінь.
І так було, і вже минали
У незалежності роки́,
Ви далі вірили, Ви знали –
Свобода ще віддалеки́.
У боротьбі за Україну,
Осяяну своїм життям,
Ті найсвітліші душі гинуть,
Яким лиш па́м’ять – вороття.
Так, Ваш вогонь забрав до себе
Господь у цей тривожний час.
Та Ви побачите ще з неба
Як перемога здобула́сь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798560
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.07.2018
[i]переклад на українську мову пісні Сергея Карнавского "Я - токарь"[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AFyLluu17MA[/youtube]
Я токар - відмінник, в цеху вже шість років,
Майстрів бо ж таких більш немає в природі.
На ціль не дивлюсь. Лиш би струм та верстат,
Різець, заготовка - і вже результат.
В країні деталі тій буде ціна,
Казав мені майстер - важлива вона.
Та він й не казати цього мені б міг,
Я токар, а отже, точіння - мій хліб...
Приспів: Я то́чу, то́чу, то́чу.
І хоч точити я не хочу...
Ех, треба, так треба, хоч я, ма́буть, проти,
Та що тут поробиш - така вже робота...
Був токар - мій батько, і я те саме,
Токарної справи навчили мене.
Верстатом шість років набита рука
З восьми до п’яти - від дзвінка до дзвінка.
Мені будь-яку заготовку якщо б,
Я можу із неї створити будь-що.
Країні ж будь-що не потрібне є, ні.
І я роблю те, що сказали мені.
Приспів.
І час вже іде, й перестройка минула,
Та я ні про що й ні за чим не сумую,
Оскільки я щастя нове віднайшов,
Відколи із рідного цеху пішов.
Великії справи проводжу я днями,
Дружу з поліцаями я й з бандюками.
Всі дні я на ринку, де люди чужі,
Клієнтам я то́чу лопати й ножі...
[i]*альтернативний 6 катрен:[/i]
Великії справи проводжу я днями,
Живу на селі і дружу з тракторами.
На полі я орю, збираю, саджу,
Та зятя токарної справи учу.
Приспів.
[b]Оригінал:[/b]
Я токарь – отличник шесть лет на заводе.
Таких мастеров больше нету в природе.
Мне цель не важна. Мне лишь нужен станок,
Болванка, резец, электрический ток.
Мне мастер сказал, что деталь так важна,
Что нашей стране она очень нужна,
Но он мог бы это и не говорить...
Я токарь и значит я должен точить…
Припев: Я точу, точу, точу,
Хотя точить я не хочу…
Ну, надо, так надо, хоть мне не охота,
Но что же поделать, – такая работа.
Был токарь – отец мой, стал токарем я.
Токарному делу учили меня.
И вот уж шесть лет я стою у станка
С восьми до пяти – от звонка до звонка.
Из каждой болванки могу сотворить
Я все, что угодно, да что говорить…
Ведь все, что угодно – не нужно стране
И я делаю то, что предписано мне…
Припев.
Но время идет, и вот прошла перестройка,
Но я ни о чем не жалею ни сколько
Поскольку я новое счастье нашел
Когда я с родного завода ушел…
Я стал заниматься большими делами:
Дружу и с бандитами я и с ментами
Я целыми днями на рынке торчу
Ножи и лопаты клиентам точу.
Припев.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797057
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.06.2018
[i]Лесі Геник після презентації однойменної збірки[/i]
[b]П[/b]ОЛИНОВА емоція – з надболю;
[b]О[/b], ЛИНь, ОВАцій полино́вий щем!
[b]Л[/b]ИНя хОВрАх, а полино́ве поле
л[b]И[/b]боНь, в ОктаВАх річкою тече.
[b]Н[/b]ОВА сторінка дивоцвітом лине,
[b]О[/b]ВАл малює на чуттєвім склі.
[b]В[/b]Алує вечір потічки поли́нні,
[b]А[/b] вітер спить у полино́вім тлі…
[b]Р[/b]ІКА полину все сильніше гіркне,
[b]І[/b] КАрма в неї – протекти з вершин.
[b]К[/b]Артини осені туманять вікна,
[b]А[/b]ле за ними – солоду вірші!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577156
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.04.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zgvRHN-lFOw[/youtube]
Весняна чарівність милує нам взори;
А врода жіноча відроджує світ.
Вітаю, дівчата! Хай но́ві простори
Любові дарують завжди первоцвіт.
Хай сонце зігріє промінням яскравим,
Добром і любов'ю наповниться крок.
Нехай з ароматом ранкової кави
Торкається лагідність Ваших думо́к.
Усе - щоби посмішка була із Вами;
Усе - щоб любові промінчик зігрів.
Бабусі, кохані, сестрички і ма́ми -
Бажаю усім найщасли́віших днів!
Зі святом! Тепла і душевного шарму;
Хай падають в здійснення мрії зірки.
І все буде добре, і все буде гарно,
Здоров'я і щастя Вам, любі жінки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565050
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.03.2015
на 85-ту річницю з Дня народження великого українського дитячого письменника Всеволода Зіновійовича Нестайка (30.I.1930-16.VIII.2014.)
[i]А коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати...[/i]
[b] В.Нестайко[/b]
О як, буває, ми дитинством
У наших маримо серцях?!
І так, здається, ненавмисне
Казковий прилітає птах.
Ми всі згадаєм одностайно
Дитинства нашого політ.
А як почуємо: Нестайко -
Близьки́й, книжково-добрий світ.
Веснянка із рудим волоссям,
Палац Чарівних Казочок,
Журавлик, Чирикчинський, Кося,
Колючка Колька їжачок.
Коли із творів нам говорять,
Що дружба вища нагород,
Згадаймо враз "Тореадорів" -
Павлуша, Ява, вир пригод.
Як все до радості знайоме?!
Цікаве в простоті своїй.
І був наш Андерсен відомий
Наївністю дитячих мрій.
Читайте разом з дітворою
Добра казкового зразок!
І поринайте з головою
В наш український світ казок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555937
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.01.2015
[b]Загиблим "кіборгам"[i][/i][/b]
Знаєш, мамо, думалось не плачуть
Мужні та хоробрі вояки.
І, здавалось, пережить невдачу
Можна буде волі завдяки.
Думалось, життя - це вже немало,
Що забрати можуть на війні...
Так здавалось, мамо...так здавалось.
Ранять ду́шу ці тривалі дні.
По шматках, по крихтах, по частинах,
Смертю тих, з ким щойно говорив.
З ким пліч-о-пліч і душа єдина,
Хто собою іншого прикрив.
І слова, можливо, з-за руїни -
Це слова із вже останніх фраз...
Там земля моєї України,
Так, рідненька, думаю в той час.
А опісля постріл... . Мить неначе,
Мить, що ранить душу навіки́...
Знаєш, мамо, думалось не плачуть
Мужні та хоробрі вояки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554777
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.01.2015
http://www.stihi.ru/2015/01/24/12084 Б`ємо словом у серце!
Вы грузом двухсотым не сыты ещё?
Ах да, у вас правда другая.
Когда вам приходит о смертях отчет,
Ответите: я их не знаю.
Кидайте в овраг - пусть не знает никто,
Кого там земля накрывает.
А коль человек уж погибло там сто,
Ответьте: один погибает.
И пусть вы не сможете их имена
На кладбище памятно высечь.
Сумейте признаться - взяла их война.
Шести уже более тысяч.
Обманете, русские, чью-то вы мать,
Что сын её в армии где-то...
Груз-200 иль 300 потом вам прислать?
Скажите, хотя бы, о этом.
Светлы вы и чисты пусть в правде своей,
Надолго ли вам её хватит?
Ведь грешен уж каждый давно перед ней
Вопросом - умрем иль захватим?
И знайте: оружие смерть повлечёт,
Коль земли приметил чужие.
Вы грузом двухсотым не сыты ещё...?
Насытьтесь себе, заслужили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554543
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 25.01.2015
Маріуполь під вогнем,
Гинуть діти.
Що прийде із но́вим днем? -
Смерть і квіти.
Бо катам немає сил
Схаменутися.
Стане місцем для могил
Просто вулиця.
Скоро мир уже? - Навряд.
Це тяжкий час.
А чи завтрашній снаряд
Не уб'є й нас?
Кажуть: Маріуполь - Я...
Миру Божого!
Україна - це сім'я
В серці кожного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554506
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2015
https://www.youtube.com/watch?v=ivvpFRMbjvc
на літературно-художнє видання “Від душі до душі”
(автор Леся Геник (Олександра Туєшин))
Один із видів дихотомії людини, а саме – поділ на тіло і душу, є найбільш прийнятним в християнському світі і передує розумінню поняття “безсмертя душі”. І хоча Біблія розрізняє поняття “дух” і “душа”, останнє все одно залишається чимось внутрішнім, можливим першоджерелом буття. Відповідно виключення смерті (душі) як явища уможливлює існування осередку душ з притаманними їм якостями. Межі цих якостей для живих людей визначає відповідна релігійна чи філософська позиція, в якій фраза “від душі до душі” набуде необхідного читачеві розуміння.
Тому, для повного і глибокого сприйняття віршів поетеси треба розуміти поняття віри, надії, любові в контексті християнських чеснот, а не лише термінів психології. Звідси випливає їхній взаємозв’язок, вихід на останній розділ і можливість спілкування між душами.
Якщо душа=людина, назва збірки автоматично стає “носієм” віри, надії та любові між читачами. Я би назвав її одним словом – “душа”. Душа як синергія філософських і релігійних (але не психологічних) розумінь з виходом на християнські чесноти.
Особливість віршів Лесі – вміле ритмоінтонаційне чергування літер при силабо-тонічному і тонічному віршуванні. Заради мелодійності чергування подекуди використовуються синонімічні слова (“вже березіль, набрякнуть швидко соти” замість “…березе[b]н[/b]ь, [b]н[/b]абрякнуть…”, “акації, вповиті сніжно” замість “…ака[b]ц[/b]ії, [b]с[/b]повиті…”, “а по долівці проміннячко…” замість “а [b]п[/b]о [b]п[/b]ідлозі…”), тобто немає зайвої заалітерованості.
Щодо аналітики розмірів, оформимо її наступним чином:
Таблиця 1
Відсотковий склад розмірів у збірці
[b] Розділ З вірою надією любов'ю у щирій сповіді Уся збірка[/b]
Розмір
Ямб 70,37 82,14 62,79 62,79 68,08
Хорей 3,7 7,14 2,32 2,32 3,54
Дактиль 7,41 3,57 2,32 2,32 3,54
Амфібрахій 14,81 3,57 18,6 16,28 14,18
Анапест 3,7 3,57 13,95 16,28 10,64
Чергове превалювання ямбу свідчить про його ліричні властивості, оскільки ямбом можна донести будь-яку думку. По розділах бачимо наявність амфібрахію в першому, хорею в другому, анапесту в третьому. Це підтверджує тези про використання трискладових розмірів у ліриці-заклику (амфібрахій) та любовній (анапест) ліриці.
Позитивно оцінюю підбір слів у віршах. Це щось неймовірне. Автор вміло використовує як художні, так і діалектичні, рідкісні слова (фастриґувати, громовиці, помо́сти, говіти, бесаги, словеса, ген (як прислівник, підсилення), вагуватися, трембітати, з’юнених та ін.). Так само неймовірно підбираються рими: акварель-сель, блакить-сить, життя–без тям, лице-хапцем, кордону-ослону, тлін-стін, тихо-жмиху, шрифт-крихт та ін.
Серед віршів є цікаві зразки поєднання розмірів. “Сонце…Небуле Сонце” – дактиль з цезурою (свого роду логаедичний вірш); “Молитовне” – дактиль не по рядкам, а по читанню; “Не знаю” – амфібрахій з цезурою; “Гей ви, вівча́ри” – ніби, звичайний каталектичний ямб з цезурою, а насправді його можна читати як п’ятистопний промакр, або радше – парапік. Вірш “Про чуже болото” нагадує вірш Петра Карманського “Жаби”.
Щодо критики знову ж таки важко відійти від жанру. Оцей жанр душевної лірики, ніби, й не потребує особливого читача, але читачу варто вникати в суть, оскільки душевна лірика межує з філософською. В додачу до цього сучасна секуляризація особистостей у великих містах прагне наочності. А у віршах авторки домінують трансцендентальні метафори. Думаю, не кожній людині дано їх абстрагувати, особливо в сучасному квієтичному відношенні до соціуму. Вірші, здебільшого, безособові. А гра наголосів і слів під розмір і риму дещо ускладнює їх сприйняття не поетом.
Але загалом ця критика нівелюється, власне, тим, що передачу суті варто вловлювати душею, оскільки недарма вона йде від душі до душі. Навіть вірячи сучасному психоаналізу, що душа=свідомість, все одно сприйняття цієї збірочки не зміниться. Вона є зразком цінності християнських чеснот та їх синергії на людське життя. Надзвичайно вдячний поетесі за приємну душевну лірику.
* Дихотомія - поділ на дві взаємовиключні частини;
Тонічна система віршування - повторення приблизно однакової кількості наголосів у рядках;
Силабічна система - повторення однакової кількості складів у рядках;
Силабо-тонічна система - однакова кількість складів і чергування наголосів;
Каталектика - розділ метрики, де є різні кількості складів у рядку після останнього наголошеного;
Промакр - п'ятистопний розмір з наголосом на перший склад;
Парапік - п'ятистопний розмір з наголосом на другий склад;
Секуляризація - звільнення від впливу релігії;
Квієтизм - тут: моральна байдужість, пасивна поведінка;
Синергія - сумарний ефект від декількох факторів, що переважає ефект від них поодинці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
https://www.youtube.com/watch?v=KpHX96QQqTQ
https://www.youtube.com/watch?v=MnQKD_SbkM0
на літературне видання “Мадонна Майдану (очікування Різдва)”
(автор Олександр Букатюк)
Майдан 2013/2014 років – це явище Гідності. Явище, яке сформувало нову генерацію свідомості. Така генерація здатна змінювати “систему”, хоча в наші часи “система” давно стала хамелеоном. Люди, які прожили Майдан, як ніхто розуміють ціну змін. Саме в розумінні таких людей житиме жага справедливості, відлуння правди та біль втрати. Свої сили вони брали від Господа, тому їхні майданні душі були з чистим сумлінням. Олександр прожив Майдан не дарма. Його вустами заговорив Бог і читач має змогу відчути це у даній збірці.
Знаєте, є книги, непідвладні рецензуванню. Для українців це “Біблія” і “Кобзар”. Їхні слова сприймаються апріорі. Коли 20 лютого Майдан досягнув піку споріднення із Богом, його серце заговорило. І ці слова були непідвладні рецензуванню для українця. Я веду до того, що надзвичайно важко рецензувати слова Господа в книзі Олександра, оскільки сама збірка розпочинається з молитви, з нашого внутрішнього відання честі загиблим Героям.
Кажучи про збірку одним словом, я назву її “молитва”. Розпочавшись із молитви, книга всі своїми творами формує зв`язок між Мадонною і Майданом, завершуючись молитвою до Мадонни Майдану, яке стає Мадонною Миру. Цим самим автор підкреслює мир на землі як найвищий і найбажаніший суспільний стан.
Збірка багата закликами та біблійними метафорами. Найкращі з них: “згуртовуймо кров до кровинки”, “не бери смерть за невістку”, “створи себе в собі”, “не веди більш шляхами Крут” (заклики), “Ми соляним стовпом задивлені в Содом”, “Чи ми тим змієм з саду мічені?”, “Коли самотньо стало у Едемі”, “Його вже завтра жде Голгота”, “а живого Бога розпинають в серці матері”, “Брат п’є кров брата за 30 срібняків” (метафори).
Мабуть, недарма на початку рецензії складові майданівця визначено справедливістю, правдою та болем. В кожному вірші збірки я вбачав правду, в деяких з них біль втрат, в деяких – заклики справедливості.
В словах Олександра Україна постає Голготою, де розпинають правду: “Земля українська – суцільна Голгота”. Читаючи цю збірку, вчергове переконуєшся у великому подвигу Небесної Сотні, існуванні Героїв, їхньому покрові Богородицею та необхідності їхньої пам`яті. Надзвичайно показовими в цьому плані є слова: “Хай Божим гнівом наші душі вразить якщо посмієм подвиг їх забути”.
А тепер спробую на якусь маленьку хвильку стати агностиком, включити раціональність і поглянути на книгу критично, або хоча би стати метафізиком для її іншого опису. Для цього використаю схему теза-антитеза-синтез:
1. Більшість віршів поета неримовані – римовані вірші поета характеризуються незастосуванням стандартних рим, високим рівнем алітерованості, побудовою рим за асонансами – поет володіє римою, неримовані вірші являються білими лише для достовірнішого відображення фактів; 2. Часте згадування Господа, Христа, Марії заважає реальному розумінню речей – Майдан як явище суспільне складався з християн – поет як людина віруюча орієнтує твори переважно на віруючу аудиторію; 3. Деякі слова розділені рисками чи великими буквами – паузи та наголоси у словах сприяють правильному донесенню твору – поет володіє інтонаційними елементами фонетики, доносячи зміст у потрібній площині; 4. Деякі метафори позбавлені змісту – метафори трактуються неоднозначно – поет володіє метафорою, водночас даючи читачу змогу додумати для неї контекст.
Отже, я не бачу потреби в раціональній критиці, тому що збірка повністю відповідає своїй назві, включає необхідні для назви складові і повинна читатися серцем.
Також виділю найкращі для себе вірші: “ПоТреба” (усвідомлення людиною себе), “Лише нарікання” (правдивий недолік людини), “На волосинці надії” (правда у зверненні до ненародженого), “Нестору Чиру (2)” (звернення смутку і любові), “Пророцтво пера” (яке не може не сподобатись), “Небесна Сотня” (вірш пам`яті), “Молитовний гарт” (тут, власне, назва сама направляє), поема-цикл “Мадонна Майдану”, особливо початок і кінець.
Загалом хочу відзначити, що ця збірка є дуже потрібною людині, що пережила Майдан. Вона додає сил, віри у перемогу та краще майбутнє, і особливо, молитовних сил. І уся “молитва” Олександра є щирою, з правдою і Богом у кожному слові. Хочу оголосити авторові велику подяку за таку потрібну і віддану поезію серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552410
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.01.2015
https://www.youtube.com/watch?v=0YCGXBWny2k
на літературно-художнє видання “Шал у стані ейфорії”
(автор Бойчук Роман Іванович)
Чи часто ми задумуємося над відмінністю понять “кохання” та “любов”? Та й взагалі, чи є між ними відмінність? Хтось може розтлумачити це як українсько-російську мовну дивергенцію, хтось як доповнюючі поняття, а хтось як етапи одного почуття. Саме такої проблеми через контекст інтимної лірики торкається книга Романа.
Основний мотив такого жанру віршів передає любовну пристрасть автора. Я би навіть сказав не любовну, а пристрасть кохання. Підійшовши впритул до розрізнення цих понять, в українській мові варто відзначити любов передумовою кохання. Відповідно звернення “я тебе люблю” може ще не означати “я тебе кохаю”. Одним із значень латинського слова “intimus” є “потаємний”. Отже, інтимна лірика повинна бути відображенням саме “кохання” як чогось ближчого, чуттєвішого.
Назва книжки завжди відображає суть змісту. Так і в даному випадку. Шал у стані ейфорії чудово відповідає тематиці обраних творів. Досягнути піднесеного стану (ейфорії), доповнивши його шалом – це велике мистецтво для закоханого серця. Описуючи книгу одним словом я скажу “кохання”. Кохання, що подолало межу любові, але все ще зігрівалося її нотками.
У віршах Романа мені надзвичайно подобається відчуття рими. Якщо у цьому жанрі не використовувати її досконало, мабуть, лірика нівелюється, залишаючись для читача звичайною прозою інтиму. Тому вміння автора застосовувати широкий спектр рим (саме різноманітних рим, без широкого застосування односкладових чи простих дієслівних) оцінюється лише позитивно. Серед найпривабливіших рим виділяю наступні: троянд-діамант, поряд-погляд, люблю́-кришталю, емоцій-кроці, крові-пурпурові, вуст-глузд, і звісно, любов-немов.
Також позитивно оцінюю вдалу послідовність літер: голосна-приголосна і вміле чергування прийменників, що в черговий раз підкреслює знання автором мелодійності української мови. Зокрема, у вірші “Квітка пристрасті” – це рядок “тремтять зіниці ув очах”. Наявність метафор, так необхідних цьому жанру, робить його значно суттєвішим та алегоричнішим.
Щодо аналітики розмірів, спробуємо оформити її наступним чином:
Таблиця 1
Відсотковий склад розмірів у збірці
[b]Розмір[/b] [b]Цикл “Допоки б`ється серце” Цикл “У стані ейфорії” Вся збірка[/b]
Ямб 66,66% 76,19% 72,38%
Хорей 4,76% 6,34% 5,71%
Дактиль 2,38% 1,58% 1,9%
Амфібрахій 4,76% 4,76% 4,76%
Анапест 21,42% 11,11% 15,23%
Превалювання ямбу на ¾ свідчить про вміле застосування лірики, а найбільша частина анапесту з трискладових свідчить про наявність природної мелодійності у “коханні”. У двох циклах знаходимо по одному зразку дактиля (“Віриш чи ні”, “Ніч народила тебе мені”). Цікавими є зразки “Літній день і спека полуднева”, “Пізнай мене”, де рядки формують різні розміри, а читаючи суцільно отримуємо ямб.
Найкращими віршами та їх особливостями відзначу: “На гобелені” (сюжет), “Ти вічність” (порівняння), “Сніжний джаз” (опис), “Весна+літо” (II катрен), “У стані ейфорії” (жанр), “Інтим із запахом ванілі” (метафора), “Коханці осені” (ідея), “Вечір інтимної лірики” (експеримент), “З глибин аж вище неба” (опис). У вірші “Ніч народила тебе мені” зображено чистий пентаметр з подвійною клаузулою 1,3 і закритим складом 2,4, що заслуговує похвали.
Щодо критики її підібрати важко, оскільки рецензується лише обраний жанр, а критика щодо відсутності інших недоречна. Тому зауваження до існуючого спектру заміню порадами. Можна спробувати експериментувати у цьому жанрі, створюючи багатство ритмів, можна деколи замінювати лейтмотиви анафорами. Метафорично гарний вірш “На відстані подиху” псує повтор слова “ти” у першому катрені. Можна уникати частого опису ліричного героя словом “я”, формуючи вірші в третій особі.
Але загалом в даному жанрі збірка є близькою до досконалості як сюжетів, так і почуттів. Прочитавши її, хочеться розбирати на цитати, заворожувати серця коханих людей, писати пісні, розкривати серце. Книга є відбиттям як почуттів “відкритих”, так і “потаємних”, без надміру тематики жанру, поєднанням “любові” та “кохання” з виходом на останнє. Неймовірно вдячний поету за чудову нагоду проникнення в тонкий жанр інтимної поезії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552209
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.01.2015
https://www.youtube.com/watch?v=yXdeSKF_fNI
на літературно-художнє видання “Помаранчева дівчинка”
(автор Бреславська Ольга Олегівна)
У кожного з нас є особисте розуміння поняття “щастя”. Мабуть, воно являється сукупністю матеріальних, духовних, емоційних та почуттєвих складових, де міра переваги однієї над іншими визначає стан душі людської особистості. Рідко коли цей стан підвладний законам статики, оскільки зміна пріоритетів виступає однієї з передумов динамічності людських станів та відповідних їм трактувань понять. В даному випадку це поняття “щастя”. Вважаю за доцільне визнати ліричним епіцентром книги саме “щастя”, оскільки навколо цього поняття (хоча і опосередковано) формується спільність сюжетів.
Надзвичайно вражає велика кількість метафор. Як відомо, вони є неодмінними супутниками більшості поетів. Але в поезії кожного вони підкреслюють саме обрані поетом суть, жанр, емоції (наприклад, народність Шевченка, ліричність Байрона, експресію Маяковського чи романтизм Пушкіна). В поезії Олі вони солодять, подекуди зігрівають. Солодять, немов цукор до чаю; зігрівають, немов п`єц у зимову пору. І все це, незважаючи на можливу наявність смутку, правдивості, кохання.
Хотів би відзначити наступні зразки цих художніх фігур з творчості автора: “чути музику в тиші прози”, “туман кольору подиху”, “вечір погладжує спину”, “шепочуть душі книг”, “вітер облизує губи”, “плакала скрипка”, “із посмішок втішених весен”, і звісно, “помаранчева дівчинка”.
Якщо спробувати надати поезії поета якогось слова, тобто поняття, яке скаже нам про переважну більшість творів, я би обрав слово “щастя” для поезії Олі. Майже в кожному творі відчувається вихід на це поняття. Не прямо, не безпосередньо, а глибиною сюжету та його розв`язкою.
Також я би наважився назвати поезію Олі межею між лірикою погоди і казковістю з домінантою на ліриці погоди. Багато віршів метафорично виходять на казковість, але не огортаються нею сповна. Більшість віршів схильні огорнутися в світло сонця чи місяця, в дощ або сніг.
Аналізуючи вірші по розмірах, можна вирахувати наступний відсотковий склад: 42,86% ямб; 20,41% дактиль; 16,33% амфібрахій; 12,24% хорей; і 8,16% анапест, хоча в багатьох трискладових віршах наголос першого складу варіюється. Зазвичай, превалювання ямбу є завжди, тому ці відсотки дещо теоретичні, але свідчать про володіння автором усіма віршованими розмірами.
В п`ятірку найкращих для себе віршів я виділю наступні: “Слова в цукровій пудрі”, “Натомлений вечір”, “Ром у каві”, “Нелюдно у раю”, “В очах твоїх бачу ромашки”. Відповідно, коротко про їхні переваги:
“Слова в цукровій пудрі” – це чудовий зразок порівняння. Написання твору (вірша) порівнюється з приготуванням, і не чогось, а солодких коржиків. Ось і найяскравіший приклад солоду метафор. “Натомлений вечір” – це твір-метафора. Завдяки цьому він стає по-своєму особливим для кожного читача. Основна лінія – це оригінальність опису втоми вечора. “Ром у каві” відкриває алегорію чистої води, відповідно, асоціативне переосмислення відбувається читачем на власний розсуд. “Нелюдно у раю” заставляє читача пройти по раю і відчути його самотність, а так воно і є в житті, принаймні в цьому (земному) як передумові того (неземного). “В очах твоїх бачу ромашки” – це любов дитини до матері, надзвичайно влучно висвітлена. І справжня сила вірша починається від слів “Мамо, не спи…”.
І на завершення: рецензія не буде собою без критики, як би я того не хотів, хоча, на мою думку, і критикувати тут сильно ні́чого. Тому: в деяких творах з розбитою римою (і зміною розміру під зміст) швидка послідовність метафор не дає змоги виділитися кожній з них (“Над сивими Карпатами”, “Злива”, “В узбережжі очей”, “В тіні півмісяця”, “Окрилена, закохана”). А також зміна перших наголошених складів у трискладових розмірах під зміст гальмує швидкість інтонаційного читання (“***”,“Окрилена, закохана”, “Історію творять маленькі люди”). Зауваження суто теоретичні і жодним чином не вплинули на зміст.
Загалом, я дуже задоволений прочитаною книжечкою. Вона віднесла мене з дощових вулиць до межі казковості, щоразу нагадуючи, що “щастя” десь поруч. Надзвичайно вдячний поетесі за подаровану можливість приємного читання і бажаю нових щасливих звершень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552206
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.01.2015
[i]присвячується 80-ій річниці з дня народження великого українського поета Василя Симоненка (1935-1963)[/i]
[b] Люті кати поглумились над нами,
Скільки лягло нас у чорні гроби,
Та перемога - дивіться! - за нами:
Смерть - не кінець боротьби.[/b]
[i][b]В.Симоненко[/b], 23.10.1955[/i]
В якому б жить не довелося місті,
А в серці - України є портрет.
Василь помер у віці двадцять вісім,
Його ж любов до Неньки - не помре.
І громом й тишею* поет уміло
Не визнавав "радянський палімпсест"...
На залізничній станції у Смілі
Його побили за такий протест.
Життя коротше сторінок поеми;
Катам не зрозуміти про любов.
А знавіснілим виродкам системи
Не змити в жоднім поколінні кров!
Мовчіть, кати! Закінчиться потіха!
Достатньо було вашої вини!...
Як чути відгомін у небі стиха -
Це України вірнії сини.
* "Тиша і грім"(1962)-збірка поезій В.Симоненка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549883
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.01.2015
[i][b]Наприкінці року хочеться попрощатися з усіма своїми закоханостями. Дорогі́ закоханості, ви настільки урізноманітнювали ритм серця, що ваші об'єкти і справді заслуговували десятків віршів і пісень. Тому, дівчатам з моїх нерозділених закоханостей присвячується кавер і віршик з перекладом[/b][/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZcfTIrHGPvU[/youtube]
Якби у мене була ти, If you had been forever mine,
Віршам я не шукав би теми. I wouldn`t look for verses topics.
Твоїм волоссям золотим And every day I would admire
Я милувався би щоденно. Your hair like gold, like sun in tropics.
Твоїх торкався я би вуст, I would have touched your sweetest lips,
А не писав про ніжність їхню. And didn`t write about their softness.
І цілував тебе вживу Would kiss you even be eclipsed
У сніг зими чи спеку літню. By any weather year process.
З тобою б разом засинав With you would try to fall asleep
У спільному сердець відлунні. In joint echo hearts, so frugal.
Твій подих ловлячи у снах, Your breath in sleeping I would keep
Не знав би про любові сумнів. And wouldn`t know about love scruple.
Та лиш кохання молодим But in my youth Love didn`t shine
Не дав Господь мені пізнати… And hasn`t given me God this feast…
Якби ж у мене була ти… If you have been forever mine…
Якби…твої думки міг знати. If I…could know your thoughts at least.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2014
[i]Вже рік не виставляв сонетів-фейлетонів. Але і не казав, що цикл завершений. [/i]
Посперечались двоє друзів,
Хто менше жебраку подасть.
У вирі обраних ілюзій
Шукають вже об'єкт нещасть.
Минають вулиць коридори,
Знаходять жертву для парі;
Азарту ввімкнені мотори,
І кожен з гаманцем у грі.
Один викидує копійку
(Чекав, мов, другий цей удар)
І ставши в переможну стійку
На друга мовчки спогляда.
А той, у скромності вимог,
Промовив жебраку: за двох!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545804
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 23.12.2014
[i]присвячується пам`яті мого песика Ральфа. На місці його поховання[/i]
Ти знаєш, Ральфе, маю таку вдачу
Твій погляд пам'ятати дотепер.
Як тільки приїжджаю я на дачу,
Як тільки ранок в лісі призавмер,
Я йду до тебе. Впавши на коліна,
Торкнусь рукою мовчки до землі.
І знаєш, друже – завжди, неодмінно
Я вірю, що твій погляд на мені.
Скажи, твоя душа є тут, собачко?
А, може, там вона, де інший світ…?
Я ж-бо до смерті долі буду вдячний,
Що жив з тобою десять добрих літ.
Ральфоше милий, карі оченята!
Пощо живу я, коли ти помер…?!
Тебе не зможу більше обійняти,
Та погляд твій – зі мною дотепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545651
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 22.12.2014
[i]Олександру Букатюку на презентацію його книжки "Мадонна Майдану"[/i]
Ми́ру Мадо́нною ма́рим, мабу́ть, ми,
Мрією маючи молодість.
Ми́ле майда́ннеє ма́нить мину́лим –
Мірою, музою, мовою.
Мадо́нну мойо́го майда́ну,
Ми́то мов, маґлю́є Моско́в`я,
Масонам мінявши медалі… .
Молитву Мадонні ми мовим.
Мо́вим ми Мадонні молитву!
Медалі мінявши масонам,
Москов`я маґлює, мов мито,
Майдану мойого Мадонну.
Мовою, музою, мірою,
Мину́лим ма́нить майда́ннеє ми́ле.
Молодість маючи мрією,
Ми, мабуть, марим Мадонною миру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545457
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.12.2014
[i]Олександру Букатюку після презентації збірки "Мадонна Майдану"[/i]
[b]М[/b]олитва – це те, що гартує свідомість,
[b]А[/b] битва – це те, що гартує наш дух.
[b]Д[/b]опоки із цього плекаємо користь,
[b]О[/b]крилено буде всю міць від потуг.
[b]Н[/b]ам треба додати нови́х оборотів,
[b]Н[/b]ам треба молитись за волю, боротись,
[b]А[/b]ле й пам’ятати про них.
[b]М[/b]адонна тримала Майдан під покровом;
[b]А[/b]зарт справедливості вилився кров’ю,
[b]Й[/b]мовірно, і звук не зронив.
[b]Д[/b]озвольте леліяти віру нам щиру,
[b]А[/b] також пройти молитовний цей гарт!
[b]Н[/b]адія прийде́ із Мадонною миру
[b]У[/b] нове майбутнє без болю і втрат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545456
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.12.2014
[img]http://img01.chitalnya.ru/upload2/374/b7053381ea26388ede6f8eb0d1bc90cf.jpg[/img]
Już Warszawa-Kijów czeka na peronie,
W moim sercu smutek, łzy w twoich oczach.
Та мене чекають в моїм ріднім домі;
Сніг в прощанні нашім радість убачав.
Викладає грудень в своїх білих стрічках
Візерунки неба на земельний шар.
А сніжинки тануть на рожевих щічках,
На твоїм обличчі створюючи шарм.
Стоїмо у тиші. Навіть “Kiedy przyjdziesz?”
Не спитаєш в мене… та й не знаю сам… .
“Мабуть, я вже піду”. Сніг усе сильнішав.
Непідвладне серце смутку і сльозам.
Не хотів я раптом бачить одкровення,
Та в твоїм тремтінні голос чую лиш:
“Proszę, przyjdź na Boże… Boże Narodzenie”.
Ну, а я промовлю, що прийду раніш.
Поїзд від’їжджає в рідну Україну.
Певно, ти питально дивишся услід.
Але я повинен, бо всім серцем лину
Неньку захистити, захистити Схід!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542764
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.12.2014
В моїй руці твоя рука...
Твій погляд в мо́їм відіб'ється...
А шкіра ніжна і м'яка,
Теплом зігріта твого серця.
Течуть у почуттях струмки,
Що б'ють закоханістю в скроні.
І чую я бажань думки
В твоїй пульсуючій долоні.
Іскрить очей твоїх блакить;
Дозволь моїм вустам торкнутись
Щоки твоєї хоч на мить,
І просто, просто мрії збутись...
А ти завжди в моїх думках
Така закохано-мрійлива.
І хай лишень це все у снах,
Та сни мені дарують крила.
У них кохання не блука́,
Та і про сум у них не йдеться...
В моїй руці твоя рука...
Твій погляд в мо́їм відіб'ється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ac5X0m_dvbM[/youtube]
[i]простим вуличним песикам, які здатні подарувати серцю теплоту [/i]
В русі хвости, перелякані очі,
Дивна цікавість захоплює дух
Шлунки порожні до їжі охочі;
Страх видає настороженість вух.
Кості захрумають, подумки свято,
Легка боязнь все їх кличе назад,
Та не втікають малі цуценята,
Поки бажанням поїсти горять.
Погляди жваві, серде́нька гарячі,
Страх наганяла людська вам рука.
Ех, якби з вами побавитись в м'ячик,
Ви б не ховались тоді під паркан.
Лапки зали́шать маленькі позна́чки
Так непомітно на ґрунті сирім.
Ви лиш поїште, а потім, собачки,
Будете жити у серці моїм.
Мордочки крутяться в різнії сторони,
Майже не зводячи з камери віч.
Може, занадто ви голодом зморені,
Що роздивляєтесь так навсібіч?
Хай же вам доля дає виживати
В різних умовах, від різних пригод.
Вмійте, песята, в житті не боятись
Жодних трафунків, подій, перешкод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542308
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 08.12.2014
[i]Знаєте, сьогодні побував у Калуші на презентації творчості Романа та Олі Бойчуків. Зрозумів те, що оберігання взаємності почуттів у поетичному подружжі є найвідданішим та наприємнішим джерелом натхнення. Дуже дякую за їхні чудові книжечки. Тому цей невеличкий віршик, звичайно, присвячую Роману та Олі.
[/i]
[b] -Серце твоє моєму шепотіло
Про щирі та взаємні почуття[/b] [i](Роман "Мить щастя...мить весни...")[/i]
[b]-Цілуй мене, допоки не зомліла
Не розчинилась у світанку дня[/b] [i](Оля "Допоки").[/i]
Наодинці з дощем...в узбережжі ночей
Почуття невідоме накриє.
І відчується кров, що по жилам тече,
І відчується та ейфорія.
Серце б'ється, а отже, у ньому любов;
Переповнена щастям вже сумка.
Римо-строфи говорять усе без промов,
Вивільняючи місце стосункам.
Хтось - лише кулінар у словесній ігрі,
А хтось - форму вкусивши зопалу -
Переноситься миттю у стан ейфорій,
Помаранчем сповитого шалу.
Залишається взяти на згадку взірець
Мелодійності тої, як вдасться.
Побажавши натомість для пари сердець
Неймовірно чуттєвого щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542179
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.12.2014
[i]Присвячується чудовій дівчині з Мінська - Ірі.[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WDr7SzU1KyI[/youtube]
I
The train left, but she stayed in my mind,
I have bereft of her sweet and gentle smile.
Wherever go all flashbacks can`t leave behind,
They, like a floes, whipped around in a pile.
CHORUS:
She heals, like dorm, like sun predicting pax;
I feel the warmth of her hand and I relax,
Cause she always in my heart and it`s a pleasure.
So take my hand and your softness will appear.
Awake! From strands we tide over all roofs fears,
And I say that all my feelings like a treasure.
II
The train left, there was a sense of something lost.
Have I been deft, when all the feelings are sitting inside?
My turtledove, I guess you know the spaces crossed
And fall in love – became a new a broad stride.
CHORUS.
III
The train left, but I will be remember
That your fest will be go on someday.
Thank you so much that in my heart a little ember
Inflamed by touch to darling, kind feelings bouquet.
CHORUS.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541717
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 05.12.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BmqjRzz0IYQ[/youtube]
[i]Присвячується Джекі Чану і Лінь Феньцзяо на 32-у річницю їхнього весілля[/i]
解开我最神秘的等待 Ти позбав мене від цих чекань;
星星坠落风在吹动 Зорі сяють, вітер дме.
终于再将你拥入怀中 Врешті я обійму твій стан
两颗心颤抖 В унісон сердець.
相信我不变的真心 Серце моє живе із цим,
千年等待有我承诺 Що чекатиме віки.
无论经过多少的寒冬 Скільки б не минуло літ й зим
我决不放手 Ти усе ж прийди.
现在紧抓住我的手闭上眼睛 Ти візьми мене за руку, очі призакрий
请你回想起过去我们恋爱的日子 І згадай той серця стукіт, вірності порив
我们是因为太爱所以更使得我们痛苦 Ми кохали надто сильно;біль–чуттєвий блюз.
我们连'爱你'这句话都无法讲 Навіть мовити не в силах: “Я тебе люблю”.
每一夜被心痛穿越 Від страждань серце кожну ніч
思念永没有终点 Мліє у думок юрбі.
早习惯了孤独相随 Звик самотності йти навстріч,
我微笑面对 Та всміхнусь тобі.
相信我你选择等待 Вір мені, я чекаю все ж,
再多苦痛也不闪躲 Хай там й біль, і жар, і гнів.
只有你的温柔能解救 Тільки ти позбавиш цих меж
无边的冷漠 Від самотніх днів.
现在紧抓住我的手闭上眼睛 Ти візьми мене за руку, очі призакрий
请你回想起过去我们恋爱的日子 І згадай той серця стукіт, вірності порив
我们是因为太爱所以更使得我们痛苦 Ми кохали надто сильно;біль–чуттєвий блюз.
我们连'爱你'这句话都无法讲 Навіть мовити не в силах: “Я тебе люблю”.
让爱成为你我心中 Хай кохання в се́рцях наших
那永远盛开的花 Квітне, мов квітка завжди.
穿越时空绝不低头 Через простір й час найкраще
永不放弃的梦 Мрійні пронести сліди.
我们是因为太爱所以更使得我们痛苦 Ми кохали надто сильно;біль–чуттєвий блюз.
我们连'爱你'这句话都无法讲 Навіть мовити не в силах: “Я тебе люблю”.
让爱成为你我心中 Хай кохання в се́рцях наших
那永远盛开的花 Квітне, мов квітка завжди.
我们千万不要忘记我们的约定 Обіцянка в серця чашах з нами йде в світи.
唯有真爱追随你我 Тільки почуття на крилах
穿越无尽时空 Простір й час минуть.
我们连'爱你'这句话都无法讲 Навіть мовити не в силах: “Я тебе люблю”.
爱是心中唯一不变美丽的神话 Все кохання – міф життя, який живе в серцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541375
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.12.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qAMELapg6ZM[/youtube]
[i]на День народження моєї найкращої подруги Христини Скоп[/i]
I
Нам нові відкриваються дороги
В приховану і невідому даль.
Там пам'ятати варто застороги,
Які дала минулого скрижаль.
Чудовий День народження, мов свято.
Вітаю, люба подруго, тебе!
Примножується хай добро завзято,
І зігріває кавою латте.
Було би сумно як би друзями не стали б ми,
Та ми навчились бути у житті людьми.
Приспів:
Ось так колись для тебе другом ставши,
Ми пережили весь майданний сніг.
Бажаю я тобі сьогодні й за́вжди
Залишатися найкращою з усіх.
II
Немов з дощу, забарвиться веселка
Із радісно-життєвих почуттів.
Лиш ти складай старанно їх в пуде́лко,
Що зберігає щастя добрих днів.
Наповнюється хай життєве плесо
Гармонією з творчості ідей.
І зігріває кавою еспресо
Народження такий чудовий День!
Було би прикро як би друзями не стали б ми,
Та ми навчились бути у житті людьми.
Приспів.
Інтерлюдія.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533468
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 30.10.2014
[i]Кажуть, вірші-монофони найкраще звучать лише на українській мові, але спробуємо внести різноманіття ![/i]
My mistress! Might me make my moon Місіс моя́! Міг мій місяць мигцем
More melting, marvellous, more meek? Милувати миліше міжгір’я?
Melodious moonlight motions morn, Мелодійно мере́жучи милі митцем
My magic, maybe, measures meed. Моя магія, мабуть, мов мрія.
My madam! May me malt my murk Мон мадам! Можна морок мани́ть,
Much mute, magnificence, much mixed? Мовчазніше мішаючи муркіт?
Moon money multiply my mag; Місяць множить монети, міняючи мить;
Miraculous mystique mean midst. Мальовничість, мов містика му́ки.
My maid! Music mislead myself; Моя мила! Мотає музи́ка мене
Magnetic mixture, maybe, missed. Магнетизмом мікстур, мовби, ми́за.
Moon mirror morally misgave, Може, місяця милість майстерно мине
Moreover, mad me, my marquise. Майбуття міфи, моя маркіза.
[i]Me (I,II катрен) – тут: я; Миза – розташована окремо за містом
Mag – тут: півпенні (найдрібніша садиба
монета Ірландії);
Maid – тут: дівчина.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522636
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.09.2014
Сумління й сумнів. Сутеніє
Сута́ж* сумирний сукнаря.
Сумлінно сушить сувеніри
Супутня суму суть спання.
Супо́нюють* судом* сучасність
Субстрати суб’єктивних снів.
І супиться сукнар сюрчати,
А сумнів суперечно сів.
Сусід-сутя́га* у супліку*
Сутулить сургучем сумбур.
Сидить суперник, і в суцвітті
Сумління слухалося сурм.
Супокій сукнаря сутужний*;
Суке́нки суміщають суть.
Сьогодні світ сузір’їв слушний –
Сумління й сумнів співпадуть.
[i]Сута́ж – плетений шнур, призначений для оздоблення одягу;
Супо́нити – стягувати ременем хомут, запрягаючи коня (тут: стягувати);
Судом (тут: судома-мимовільне скорочення м`язів);
Сутя́га – той, хто займається позовами з корисливих мотивів;
Суплі́ка – писане прохання або скарга;
Суту́жний – сповнений труднощів.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522458
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 09.09.2014
Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
[b]Т.Шевченко [/b][i]"Кавказ"[/i]
Чому так важко в правді нам долати
Цей болю виклик, цей сусідній сказ?
Чому чиясь повинна плакать мати,
Як відлітає десь душа за нас?
Душа летить. Хіба ж їй так кортіло
Полинути в господній оберіг...?
Та ми ховаєм шанобливо тіло,
Бо ж-то за правду, правду він поліг.
А десь кидають трупи у КамАЗи,
І висипають в рів, немов, собак.
Спитаєте: чому такі накази? -
Тому що правда в них - забутий знак.
Там ма́тері у вічі підло збрешуть;
Там гроші - те, що лічуть навмання.
Де зради легко переходять межі,
І в кра́ю тім керує всім брехня.
Ми ж, люди, перед Господом відкриті,
І нас чекають з вірою в серцях.
Тому-то й в правді тяжко є прожити.
Та хто сказав, що це є ле́гкий шлях?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522075
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.09.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3Nt99QMka6Q#t=13[/youtube]
[i]Естафета, яка прямувала із заходу і набула в Україні потрібного для людей вигляду [/i]
Привіт! Олег моє́ ім'я́.
І це Ice Bucket Challenge.
В Володі Думи прийняв я
Флешмобу цього велич.
Окреме дякую йому
В підтримку України.
Героям Слава! І тому́
Я з вами, друзі, нині.
Покличе трьох новий вже день,
Здіймаючись все вище.
Отож вони: Олежик Бень,
Микола Стефанишин,
І третій друг мій, аспірант
Кіндибалюк Аркадій.
У вас, панове, є доба
Віддати честь громаді.
Вперед! До перемоги йдем,
На зло лихій годині.
І мир до нас таки прийде.
Тож, Слава Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521487
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.09.2014
[b]Oh! did those eyes instead of fire,
With bright but mild affection shine,
Though they might kindle less desire,
Love, more than mortal, would be thine.[/b]
[i]Byron, To M-, 1806.[/i]
I thought, she could have fallen in love;
That she would like me, though a bit.
But I have frauded by now,
She loved herself; so nice and sweet.
And I have sincerely believed,
My love would help her build her shire.
But she ignored my single gift.
We soon believe what we desire.
CHORUS:
And I was thinking day by day,
Whether stop or go?
How I carry, carry this heavy doubt?
While she was shining ray by ray,
I`d already known:
Dear Mary, Mary – I have stopped.
I think her hair is image of gold;
Her eyes like lakes of beauty blue.
But this depiction now is cold,
I`m sorry, dear, when it`s true.
I think we will remain friends;
It was intended – she`s not there.
I wish her know – at our lands
There was a time when I loved her.
CHORUS
INTERLUDE
CHORUS
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519493
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.08.2014
[i]Вітання народилося після почутого Гімну України з елементами 17-ти мов[/i]
Вітаю, рідна серцю Україна!
Je vis toujours pour toi, pour toi uniques.
I wish no foes in territory inner,
Nessuno di essi saranno qui.
Sie halten die Hoffnung in deinem Herzen
Halkım mutlu yaşamak edelim
Tak więc będziemy trzymać w naszych sercach
Любоў і веру, што бацькі далі.
Ukraine, take my big congratulation!
Et dans la vie, je dis toujours Je t'aime.
І для мяне усіх ты даражэйшы,
Майбутнім моїм будучи й життям.
***(транскрипція на українській)***
Вітаю, рідна серцю Україна!
Жю віс тужу́р пур т’ва, пур т’ва унІк.
Ай віш но фе́ус ін те́рріторі Інне,
Несу́нно ді ессІ сарано кві.
Зі ха́лтен ді хофну́нг ін де́йнем хе́рцен
ХалкІм мутлу́ яшамак еделІм.
Так в’єнц бєджєме тшимаць в наших се́рцах
Любов і вєру, што бацькі далІ.
Юкреін, тейк май біг конґрад’юлейшен!
Е дон ла ві, жю діс тужу́р жю тем.
І для мянє усіх ти дараже́йши,
Майбутнім моїм будучи й життям.
***(переклад дослівний)***
Вітаю, рідна серцю Україна (укр)
Я живу завжди для тебе, для тебе неповторної (фр)
Я бажаю відсутності ворогів на нашій землі (англ)
Жоден з них не буде тут. (італ)
Зберігайте надію у своєму серці, (нім)
Нехай мій народ живе щасливо. (тур)
Тому ми будемо тримати в наших серцях (пол)
Любов і віру, що дали батьки. (біл)
Україно, прийми моє велике вітання! (англ)
І в житті я завжди скажу, що люблю тебе. (фр)
І для мене ти всіх дорожче, (біл)
Майбутнім моїм будучи й життям. (укр)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519350
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2014
Як ніколи, моя Україно,
Як ніколи, великою стань!
І злетять голоси воєдино
В оберемок душевних вітань.
Щира посмішка в наших обличчях
Приховає край ока сльозу.
Україно! Єдина, велична!
Збережи свою чисту красу.
Як ніколи, тектиме по жилам
Ця гаряча, до запалу, кров.
Ми вітаємо – отже, дожили,
Та не всі з нами поруч є знов… .
Незалежність! Близька́ чи далека,
Ми пишаємось тим, що ти є.
Коли ж ка́ча летить чи лелека,
Кожен слухає серце своє.
Як ніколи, вітаєм, із болем,
За нав’язану гадом війну.
Та зі славою нашим Героям,
Тим, що платять найвищу ціну.
Не прямуй по шляхам випадковим.
І з усіх мальовничих усюд
Ми вітаєм Тебе, як ніколи.
Ми – народу козацького люд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519281
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2014
[i]Тагды толькі зажывеш шчасліва, калі над табою Маскаля ўжэ не будзе[/i]
[b]Кастусь Каліноўскі[/b]
Скажыце, колькі нам яшчэ цярпець
Тых маскалёў, што мыюцца крывёю?
Пакуль народ будзе ў цішы марнець,
Яны смяяцца будуць пад хлуснёю.
А калі так, сумлення дык няма,
Дык ўжо яны зусім-зусім не людзі.
Пражыта ўсё жыццё для іх дарма,
Амаль дарма… бо мы для іх не суддзі.
Але як сёння маскалі ідуць
Паўз нашу з вамі слаўную радзіму,
Ўставай, сябро! Ўставай, мой браце, тут,
Каб набрыдзь выгнаць назаўсёды дзіўну.
І колькі б тыдняў не прайшло і дзён,
Мы да крыві апошняй кроплі нашай
Змагацца будзем у адзінстве звён,
Калі радзіма нам пра гэта скажа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518269
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.08.2014
Хто з нас не жив pour les beaux yeux*?
Хто ще не знав розчарування –
Tout pour le mieux dans le meilleur
Des mondes possibles** - вів про кохання.
Parole d`honneur***, таким я був.
Pour les beaux yeux я міг сказати:
Je prends mon bien où je le trouve****,
Та лиш кому тепер цитати?
Кому знання потрібен душ?
Le style c`est l`homme`, та що із того?
Хоч навіть les extrèmes se touchent``
Та люди – різнії дороги.
Сказати треба en toutes lettres```
Що перед тим, як класти все на карту,
Подумайте, чи кожен coup de maitre````
Pour les beaux yeux завжди робити варто?
*(фр.) – заради прекрасних очей (Мольєр);
**(фр.) – все на краще в цьому кращому з можливих світів (Вольтер);
***(фр.) – слово честі;
****(фр.) – я беру свое там, де його знаходжу (Мольєр);
`(фр.) – людина – це стиль (Бюффон);
``(фр.) – крайнощі збігаються (Мерсьє);
```(фр.) – без скорочень;
````(фр.) – майстерний прийом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2014
Темніє. Здається, кохання відсутнє:
Нещастя безглузде, чекання.
Марніє даремно терпіння нечутне –
Потрібно шукати
кохання.
Шукати потрібно нечутне
Терпіння…Даремно…Марніє.
Чекання безглузде, нещастя відсутнє.
Кохання, здається, темніє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2014
Летить мильна бульбашка там;
Заграла веселки дорога.
Вмить зда́лися мо́їм думкам
Корали кохання одного.
Воно, просто, луснуло так;
Згадати це все би хотілось.
Давно серце моє відтак
Цитати кохання закрило.
Закрило кохання цитати
Відтак моє серце давно.
Хотілось би все це згадати,
Так, луснуло, просто, воно.
Одного кохання корали
Думкам мо́їм зда́лися вмить.
Дорога веселки заграла;
Там бульбашка мильна летить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2014
[i]22 липня 2014 року о 12.00 год помер наш папуга Річі, породи німфа-корелла, який прожив з нами 11 років.[/i]
[b]П[/b]апуга Річард говіркий,
[b]А[/b] голос чистий і дзвінкий.
[b]П[/b]омер на старості своїй,
[b]У[/b] тиші дачній, лісовій.
[b]Г[/b]ортаючи життя років,
[b]А[/b]льти́ несуть пташиний спів.
[b]Р[/b]азом пройшли ми довгий шлях,
[b]І[/b] в кожного душа своя.
[b]Ч[/b]асо́м пташина, ча́сом – ні,
[b]А[/b]ле з тобою добрі дні
[b]Р[/b]оки у пам`ять збережуть.
[b]Д[/b]ай Боже – там, дай Боже – тут
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514495
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.07.2014
[i]присвячується моїм першим студентам, потоку обліку і аудиту ЛНУ 2010 року вступу[/i]
Екаошки мої, екаошки!
Як за рік полюбити я встиг
Всіх і кожного, навіть не трошки.
А столи факультетські і дошки –
Це місця наших днів непростих.
Я навчився любити моменти
Поруч з вами, здавалось, усі.
Стала теза, немов, компліментом,
Що залишаються перші студенти
Як у пам`яті, так і в душі.
І ви стали для мене, мов друзі.
Кожну з вами проведену мить
Пам`ятатиму в доброму дусі,
І на хвилях науки алюзій
Наша праця в майбутнє іскрить.
Ех, дівчата, краси, наче, брошки,
І ви, хлопці, науки мейнстрім.
Я за вами скучатиму трошки,
Екаошки мої, екаошки!
Ви наза́вжди у серці моїм.
13.VII.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514494
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.07.2014
[i]Надії Савченко[/i]
[b]Т[/b]и лиш тримайся, сестричко. У небі,
[b]Р[/b]ідному небі побачиш ти лад.
[b]И[/b]-операції їхні ганебні
[b]М[/b]ає розбити вкраїнський солдат.
[b]А[/b]нгел тебе вбереже охоронець;
[b]Й[/b] віримо, скоро покинеш полон.
[b]С[/b]естро, в очах наших ти є Героєм,
[b]Я[/b]сним життям молитовних долонь.
[b]С[/b]кільки б садисти не жили, завзяття
[b]Е[/b]нної кількості наших людей
[b]С[/b]тане для них невимовним прокляттям.
[b]Т[/b]и лиш тримайся за днем кожен день.
[b]Р[/b]азом з тобою серця́ і вогні.
[b]О[/b]сторонь ми не залишимось, ні!
13.VII.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513240
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.07.2014
[i]светлой памяти Валерии Новодворской[/i]
Сильной женщине не нужно
Быть в отличии от всех.
Ей – прямой и безоружной
Бог всегда сулит успех.
Но и здесь свои потери:
Сильных не щадит борьба.
Как, кому, во что поверить
Ни лаская, ни грубя?
Ваше слово было сильным!
В Вашем деле здравый смысл.
Мало Вам сказать “спасибо”,
Так как в цену дали жизнь.
Тяжело, врага жалея,
С ним бороться за троих.
Но гораздо тяжелее,
Если враг среди своих.
16.VII.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513238
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 24.07.2014
Він пішов за тобою в твій край без дверей і без ві́кон,
Залишаючи осторонь щастя здобутий трофей.
І хоч важко побачити в то́бі було Еврідіку,
У коханні своєму поводився він як Орфей.
Пробачав він усе, мов терпінням запасся з Афона;
І тобі, мов Психеї, він радий дарити був світ.
Але ти на три чверті гуляла, немов Персефона,
А у кра́ю твоєму він морок ковтав як Аїд.
І він згадував щастя колишнє, що вже стало міфом,
Відкриваючи межі його лиш на тлі сновидінь... .
Тож буває так, друзі, що котимо камінь Сізіфа,
А в засліпленні навіть не бачим його ми падінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014
[i]І повірте, краще бути крапочкою на фотографії, ніж краплинкою крові на холодній бруківці[/i]
Андрій Любка
Серце плекалось надіями, збитими в крихту;
Вітер пустельний наповнював серця графін.
Що відчувала душа на полях манускрипту,
Зміст до якого Майдану придумував сфінкс?
Біль - і нічого, крім ша́ни засмученів станів,
Хвилей плачу́ і журби, що сповняли паром;
Запаху листя засохших недавно тюльпанів,
Дзвону монет, що на Стіксі збирає Харон.
Хай тії сльози вважаються в річище збиті,
Їхні краплини наповнюють віршів рядки.
Пам`ять же й далі у травня пливе оксамиті,
Ставши душею Майдану на довгі віки.
19.05.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503920
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 08.06.2014
Місто моє – то є Львів, з ароматом магічного шарму;
В тишу вечірніх вогнів тут заховано смак шоколаду.
В кожну історію дня, мов, у кави нову філіжанку
Лине буденність моя в цього міста краси водоспаді.
Тут Україна живе в старовинному погляді левів;
Віра плекає своє у нескорених прагненнях Неньки.
Просто ходи́ і взнавай, що є колії тут металеві,
Де проїжджає трамвай, що його називають “старенький”.
Місто культурних подій і вродливих дівчат в Україні;
Тут проліта водевіль в театральному дні карнавалу.
Мирно голубки злетять на верхівку каплиці Боїмів,
Звідки їм чути злиття діалектів у ба́тярську ґвару.
Львове! О, ненько Франка! Звеселяй наше серце роками,
Хай старовинна рука розблоковує правильні зміни.
Ти мій Парнас і Олімп, я до тебе вертаюсь думками.
Місто моє – то є Львів, невід`ємне життя України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2014
[i]Марії Цимбалюк[/i]
Сто днів жило́ в мені чуття,
Яке плекалося, мов мрія.
Укрило серце майбуттям,
Та я дарма його леліяв.
Дарма! Ти бу́ла тим вогнем,
Приборкати що не під силу.
І він щоразу, з кожним днем
Здававсь моєму серцю милим.
Здававсь… . О, Господи, боронь
Згоріти з полум’я кохання!
Якби ж твоїм чуттям вогонь
Дозволив мирнеє повстання –
Ми слухали би низки слів,
Оточені чуттям взаємним… .
Та лиш тепер, за сотню днів
Прийшла пора для нас, напевно,
Сказати вголос: “Прощавай!”
Пробач атракції сердечні .
У них я не знайшов би рай,
Як скресла б крига наших течій.
Тому-то й в морі кораблі
Вітри, так як і нас, розносять.
В моїх очах твої вогні,
Твоє розкішнеє волосся…
Зникає мовчки… . Хай іде,
Хай серце розіб’є́ на друзки!
Мені набридло із ідей
Робити шлях по сте́жкам ву́зьким.
Бувай щасливою, мій світ!
Якщо перед тобою винен –
Забудь сто днів на сотню літ,
А в них, дивись, і щастя плине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2014
Убийте в собі москаля,
Нащадки азійських моголів,
Бо вам європейські поля́
Не будуть доступні ніколи.
Убийте в собі москаля,
Бо він – ваша перша недуга.
З-за нього північна земля
Болотом стає недолугим.
Подумай же, русский народ,
Какое получишь названье,
Когда москалей сумасброд
Никто не почтит: россияне?
Невже ви для Смерті косу
Впиваючись кров’ю, гострили?
І вашу загарбницьку суть
В трьохколірнім бачу вітрилі.
Слов’яни… . Не варті цих слів
Ті душі, що вкрились ганьбою.
Впустивши туди москалів,
Слов’ян ви убили собою… .
До тих, хто іде навмання,
В загарбницькій тліючи сталі:
Убийте в собі москаля,
Щоб ми з вами друзями стали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494033
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.04.2014
...Рано или поздно, когда влюбленный начинает анализировать реальное поведение возлюбленного и когда оказывается что оно не совпадает с его идеалом, он начинает медленно опускаться с небес на землю.
Е.П.Ильин. Эмоции и чувства.
Зрозуміти, напевно, свої почуття
Нам аж зовсім не легко. Та врешті
Ми кохання вважаєм собі набуттям
Тих думок, що до серця прийдешні.
А вони заполоняться образом тим,
І життя перетвориться в мрію.
У бажанні відкрити серцеві замки́
Наша думка самотньо марніє.
І здається – кохаю, собі кажучи́,
Що кохання моє – лімерентність… .
Та взаємності тижні не бачать, йдучи
У затьмарену індиферентність.
Я в надії нав’язую спогад собі,
Щоб потішити серденько мило… .
Але все це, мов, низка забутих робіт,
На горищі притрушених пилом.
Це хвороба, промовили думи мої,
Що плекалася мною знічев’я.
Але знаю тепер, що назвати її
Можу “Еф, шийсят три, крапка, дев’ять ”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2014
[i]В первую очередь к петербуржцам, с которыми делил годы жизни[/i]
Тебя, народ обманутых умов,
Любил я, и любил твоё движенье.
Я жил в России, был далёким Львов.
И выражал к тебе я уваженье.
Скажу, что рос я на брегах Невы.
Да, был вам брат. Но что-то поменялось.
Вам стало мало собственной страны?
Скажите, мало…? Ах, какая жалость!
Ведь знал тебя, народ моих дедов!
Ведь верил, что с тобой достигну света!
Но Бог отвёл меня судьбой во Львов,
И здесь уж состоялся я поэтом.
К чему веду? Народ, ты не такой.
Задумайся, хоть с этого момента,
Что власть и деньги те́ гребут рукой,
Кому плясать под дудку президента.
Я не взываю ехать вас во Львов;
И жить вас не взываю в Украине,
Но я хочу, чтоб каждый был готов
Услышать правду, что скажу я ныне:
Война – беда. Чужому горю – нет!
Всё ж к миру на земле годами шли мы.
Майдан стоял за всех – вот мой ответ.
А наш восток и запад – неделимы!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492659
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 15.04.2014
Зима, яка серця змінила наші,
В якій ні щит, ні шолом не ржавів.
В якій хотіли просто жити краще… .
Зима, якій ми вдячні, що живі.
Зима, яка укрила нас сльозою,
В якій навчились бути ми гуртом.
В якій, мабуть, не бачили спокою;
Зима, яка була для нас щитом.
Яка – зимою зовсім і не була,
Бо нас вона крізь пекло провела́.
Бо смерті подих ми таки відчули,
І кров, мов навіжена, в нас текла.
Слова тепер в зимовій круговерті
Героям шану віддано складуть.
Героям Слава! Бо у їхній смерті
Сердечний стукіт наших амплітуд.
Зима, в якій ми сильні та єдині;
Яка змінила кожного із нас.
Яка дала надію Україні,
Зима, де кожен щось нове дізнавсь… .
Зима, яка серця змінила наші,
В якій ховати вміли власний страх.
В якій нових ми не боялись вражень;
Зима, душа якої – в небесах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492063
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.04.2014
Моя маленька присвята найвеличнішому актору:
https://www.youtube.com/watch?v=Pfgvd1_qZM4
The date for us today is grand!
Try to recall the best his fight.
The birth today has Jackie Chan –
Fast, funny, furious, that`s right.
In millions eyes his person grate,
And even if you saw him once,
I know we must congratulate
His majesty in April month.
Who can believe – he sixty has,
Still has improved his actor skills.
The first – result, and nothing less,
Recall the fight in “Wheels on meals”.
Recall technique of kung-fu styles:
The snake or mantis, tiger, crane.
I greet you from the thousands miles,
Cause you are big man in my brain.
I wish your voice a lot of songs,
I wish your body health to films.
Like after “Rumble in the Bronx”,
I wish your fans will raise to billions.
You`ll be forever best of all
For many children, men and women.
I wish you go to never fall,
And dreams come true if you are dreamer.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491002
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.04.2014
[i]Моїй подрузі Христині Скоп за її чудові поради[/i]
На порадах цієї людини
Я би виплекав рими у лід.
Чи б метафорам змінював стилі,
Асонанси ховав в аксиніт.
Розумів я людей поліхро́мність,
Їх дзеркальну хіра́льність думок.
Та не знав лиш, від кого у скроні
Міг почути я зрадництва крок.
Ти казала, що люди привітні,
Та бувають знебарвлені злом… .
Якби люди були метаміктні,
Чиє серце не стало би склом?
І куди би не йшла наша мрія
В іриза́ції сонячних барв,
Все ж присутня анізотропі́я,
Як долаєм ми течію вплав.
Хай синго́нія тетрагона́льна,
Та симетрія дум непряма.
Я на людях це бачив банально,
Коли серця в них просто нема.
Ми не є мінералами стада,
І на кожен-то свій п’єдестал
Вдячно ставлю я твою пораду,
Бо ж-то серце у нас – не кристал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487682
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.03.2014
[i]присвячується річниці написання вірша "Блакитні очі"[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410526
Ці забыць тыя вочы блакітныя мог?
Як шкада! Але не. Гэта праўды выток.
Ці магу іх я ўспомніць у памяці прошлій?
Я магу. Але хто мне раскажа – навошта?
Jak mogłem zapomnieć te niebieskie oczy?
Przykro mi! Nie mogłem. To prawda już roczny.
Czy mogę je wspomnieć wieczóra jednego?
Więc mogę. Lecż którzy powie mi – dlaczego?
Potrei dimenticare quegli occhi azzurri?
Ahimè! Non poteva. Ciò è vero sul muri.
Se posso più li ricordate purché? -
Che posso. Ma chi può dire – perché?
Könnte ich vergessen diese blauen Augen?
Leider! Konnte nicht. Wahr ein großes Wagen.
Kann ich irgendwie an sie erinnern darum?
Ja, ich kann. Wer aber wird sagen – warum?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2014
повна версія є на цьому сайті:
https://www.youtube.com/watch?v=k0yL9Vto2b8
[i]До 200-річчя з Дня народження Тараса Шевченка[/i]
Якось приснилося мені
Широке поле над рікою.
І по траві у тому сні
Ступав я босою ногою.
Скажу́, не був я тут повік;
Здіймався берег так високо,
А десь при ньому чоловік
Дивився вдаль, неначе сокіл.
Підбіг я впевнено, бо знав –
Цей погляд дивиться ж на воду… .
І бачу збоку – це Кобзар,
Наставник нашого народу.
Я слова мовить не зумів,
Та враз почув, як голос лине:
“Сідай же поруч, сину мій.
Подивимось на Україну”.
Присів. Не бачив свою тінь;
Не чув пориви вітру в спину… .
Вдивляючись у далечінь,
Вбачав лиш там одну руїну.
Я погляд не переводи́в,
Хоч знав – і він в потребі звикне.
“Благаю, батьку, …а куди…
Куди, скажіть, ця велич зникла…?”
Протяжно, чую, він зітхнув;
А я ледь з прикрості не плачу… .
“Ой, сину, розкажи – чому
Людської волі я не бачу?
Промов історію мені
По чім в нас правдою торгують?
Тоді скажу я, сину мій,
По що цю велич нам руйнують”.
Шалений вир у голові
Здійнявся вмить, неначе море,
Та заспокоївшись, вляглись
Думки, пригадуючі горе.
Повільно погляд перевів;
Повіяв вітер із долини,
І я історію повів
Про людську волю України:
....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485687
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.03.2014
[i]на мелодію Віктора Охріменка для пісні №62:[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485536
[i]присвячується дівчині, з якою так хочеться станцювати вальс[/i]
Ти у моїх мріях юних
Сонцем живеш,
Вальсом пливеш
Кожну мить.
Знову небаченим світлом
В пам`яті моїй натхнення.
Сонячним образом квітки
Входиш у серце щодень.
Приспів:
Флейта і сонячна скрипка
Душу запалюють танцем,
Знову у думці іскриться
Теплий і сонячний вальс.
____________________
Ти у моїх мріях юних
Мов, птаха летиш,
Вальсом у тиші
Ти спиш.
Сонце промінням зігріє
Спогади нашого щастя.
І заклопотана мрія
Стане так близько до нас.
Приспів:
Флейта і сонячна скрипка
Душу запалюють танцем,
Знову у думці іскриться
Теплий і сонячний вальс.
____________________
Ти у моїх мріях юних
Хмаркою днів,
Вальсом зі снів
Пропливеш
Очі закриються й сонце
Ніжність дає колоритну.
Чую я в твоїй долоньці
Вальсом пульсуючий ритм.
Приспів:
Флейта і сонячна скрипка
Душу запалюють танцем,
Знову у думці іскриться
Теплий і сонячний вальс.
Ти у моїх мріях юних
Сонцем живеш,
Вальсом пливеш
Кожну мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2014
[i]на мелодію Віктора Охріменка для пісні №61:[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484321
Бачу промінь на вікні,
Серце спогадом потішить.
Рідна мамо, ти в мені,
Бачу твої очі я у тиші.
Чую я твій голос за віконцем,
Де ж мої думки тепер живуть?
Я жив у країні твого сонця,
Ти ж мене завжди чекала тут.
Хай це не зостанеться журбою,
Зустрічі до нас прийдуть.
Приспів:
І я гляну в твої любі очі,
І обійму, матінко моя.
Лиш би нас не розділяли ночі,
Ти у мене все ж одна.
_______
Бачу промінь на вікні,
Там за ним десь хмарочоси.
Так, я на чужій землі
Знов дощем збираю твої сльози.
Доленько синівської молитви,
Ти платиш мені життям розлук.
Я жив у країні твого вітру,
Ти ж тоді плекалась горем мук.
Хай це не зостанеться журбою,
В зустрічі торкнуся рук.
Приспів:
І я гляну в твої любі очі,
І обійму, матінко моя.
Лиш би нас не розділяли ночі,
Ти у мене все ж одна.
_______
Бачу промінь на вікні,
Очі тихо призакрию.
Ти ж, матусенько, у сні.
Як тебе побачить знову мрію.
Вірю я в дитинство своїх терцій,
Мамо, я згадаю любий час.
Я жив у країні твого серця,
Вибір був у мене той лиш раз.
Хай це не зостанеться журбою,
Зустріч, мамо, буде в нас.
Приспів:
І я гляну в твої любі очі,
І обійму, матінко моя.
Лиш би нас не розділяли ночі,
Ти у мене все ж одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014
[i]присвячується Марії Цимбалюк[/i]
Коли поруч краса неймовірна іде,
Коли голос її, наче, пісня –
Ти не дивишся – хто, ти не дивишся – де,
Лиш по небу ти плистимеш, звісно.
Її посмішка – тисяча крапель добра,
Її очі – це миру озе́ра.
Я тонути в цім погляді можу до дна,
Лиш би вічністю була ця ера.
Коли поруч вона – серце б`ється вогнем,
І водою затьмарює пам`ять.
А думки утішають омріяним днем,
В сито спогадів кинувши камінь.
Моє серце в полоні вже нових ідей,
Бо пройняв його ніжності важель.
Не забуду ці очі, цей голос, цей день… .
В моїй пам`яті – тисяча вражень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2014
Я чула, мамо, що Герої не вмирають.
Але скажи, матусенько, чому?!
Якщо дістався татко вже до раю,
На що в молитві Господа благаю
Життя небесне дарувать йому? -
Ой, доню, нам за правдою в гонитві
Сердець шматочки краяв болю сум.
Та знай же, доню, що лише в молитві,
У ній єдиній, вірі непохитній
Збирає татко спокою росу.
А ти його також в молитві чуєш,
Бо він тебе оберігає тут.
Вони не вмерли, небо їх віншує,
І в молитва́х ми, донечко, відчуєм,
Що ці Герої у серцях живуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2014
[i]пам`яті загиблих на Майдані[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f49zf34oxcg[/youtube]
З очей мільйонів – сльози потекли;
Серця мільйонів – болем умивались… .
Серця ж Героїв битись не могли,
І очі їхні вже не відкривались.
Чи хтось гадав, що власнеє життя
Ціною вільного ставатиме зненацька…?
А їм уже немає вороття,
Як вороття й пролитій крові братській.
Коли Герої в передсмертний крок,
Так віддано цю волю здобували,
Свідомо вбивці, тиснучи курок,
У пекло свої душі віддавали.
І вже сердець немає молодих,
Що билися за волю разом з нами.
Лиш чути материнський плач за них,
Який блукає довгими ночами.
Небесна Сотня – у небесний світ
Полинувши, для нас сказала – жити!
Тож оправдати долі їхніх літ –
Обов`язок народної еліти.
На небі спокій їх чекає вже;
І Вічна Пам`ять на землі настала.
За них ми Богу молимось лише,
Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481123
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.02.2014
[i]акровірш Михайлу Гаврилюку[/i]
[b]В[/b]ижити, брате, у пеклі сучаснім –
[b]О[/b]сь де та сила, народ що веде.
[b]Л[/b]ихо чекає на нелюдів-блазнів,
[b]Я[/b]тір кидають які на людей.
[b]А[/b]нгел-вигнанець захоплює душі;
[b]Б[/b]рат, ти манкуртам-катам не схиливсь!
[b]О[/b]сторонь пекло здавалося вужчим… .
[b]С[/b]ила козацька здіймається ввись!
[b]М[/b]абуть, крізь пекло тяжіє дорога
[b]Е[/b]ри народної в час нелегки́й.
[b]Р[/b]азом здобудем таку перемогу,
[b]ТЬ[/b]охкає Серце Господнє в якій.
-Я́тір – риболовне знаряддя типу пастки;
-Манку́рт – людина без знання історії свого народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475403
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 27.01.2014
Я можу загинути, мамо,
В країні, де править “палач”.
Якщо моя доля настане,
Тримайся, рідненька. Не плач.
Я можу загинути, батьку.
Ти поруч зі мною стоїш.
Промов мені слово на згадку,
Якщо ми підемо раніш.
Я можу загинуть, кохана,
За волю у мирні часи.
Та буде Вкраїна плекана
У новому світі краси!
Я можу загинути, друже,
За правду своїх сподівань… .
Та тільки не буду байдужим
До хвилі народних страждань!
Згадаю я, мамо, ті очі,
Благаючі миру й добра.
І прапор узявши охоче,
На захисті я барикад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474562
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2014
[i]пам'яті Сергія Нігояна та загиблих 22 січня[/i]
Віддав життя за волю України;
Віддав життя, невинну ливши кров… .
За що сатрапи влади воєдино
Здирають серця вольовий покров?!
Вони вдають, що голосу не чують,
Звиваються під стінами Кремля.
Все так не буде, гріх на їхній шкурі
Не змиє навіть півночі земля.
Душа болить, на волю серце рветься;
Заплачена така уже ціна,
Що серце, плачучи, таки, бува, озветься,
А перед ним глуха лише стіна.
Часи моїх років патріотичних!
Додайте духу стороні добра.
І в єдності, брати мої, не знищить
Нас жоден тут “совковий демократ”.
Віддав життя… . А ми стояли з миром.
Віддав життя, не вчувши смак його.
І для одних, можливо, став кумиром,
Для інших… Господи, не дай цього́!
Не будуть ваші смерті позабуті;
Народ сказав: немає вороття.
І хай ми правдою озброєні, по суті,
Та йдем вперід, бо в тій ціні – життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474561
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2014
Різдвяного дня ми сиділи удвох
Поблизу озер нам знайомих.
Та думали: дивно, сьогодні Різдво,
А сніг – у краях невідомих.
І хмар не вбачали ми, півдня окрім,
Бо нас гріло сонце пейзажне.
Лиш крига на озері видом своїм
Казала: надво́рі Зима же.
Залишений ночі останній туман
Ховався під берегом сходу.
А в небі таївся безхмарно лиман,
Блакиттю сповивши погоду.
Дерева у тишу закуті стоять;
Блукає в повітрі вологість;
І во́ди нас озера спокою вчать,
Січневу закривши убогість.
Природа не спала, бо їй не до сну;
Пейзаж був Зимою забутий.
Та ми не сварили січневу струну,
Бо в нас ще попереду лютий.
Наразі всміхається сонце Різдвом
У тиші озерній на згадку… .
Давай же ми, Ральфе, з тобою удвох
Якусь заспіваймо колядку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471283
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.01.2014
У відділі міліції дзвінок
Порушив тишу, ніби-то, військову,
І вже за хвилю капітана крок
Почув сержант, що був напоготові.
“Для Вас наказ. Послухайте, боєць,
На місце злочину потрібно вирушати.
А Ви, я знаю, добрий фахівець.
Тому збирайтесь. Ось координати” –
“Так точно! Пане капітане, це…
Собаку взяти? Ну…ееее…правил згідно?”
Задумався на хвильку офіцер,
І каже: “Так. Я думаю, потрібно.
Одна, сержанте, голова – то міць,
А дві, як кажуть, краще. Тож, беріть!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468998
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 28.12.2013
Не діліть Україну на захід і схід,
На ЄС і “таможенне братство”.
Ми не їхні раби, і хай знає це світ;
Україна засуджує рабство.
Лиш у єдності, знаємо, треба нам йти,
Щоб нове будувати майбутнє.
Не діліться по вірі і мові, брати!
І тоді буде вдача супутня.
Ми єдині в думках і ми вільні у них.
Не керуйтесь “совковим диктатом”!
Що збудуємо ми, не збудують вони,
Лиш єдину мету треба мати.
Ех, політики знані, бодай би то їм… .
Та не нам їх, колеги, судити.
Побажаємо дружньо ми єдності всім,
Бо із нею потрібно нам жити.
Не діліть же, будь ласка, ви захід і схід.
Поодинці народ знемагає.
Українці! Хай славиться єдністю рід!
Не діліться ніколи, благаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468995
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.12.2013
Вони ще зовсім, зовсім молоді,
Та в їх серцях вирує кров гаряча.
Вони не так свідомі щодо дій,
Та їхні дії – це сигнал, неначе.
Сигнал усім, хто не бажає знов
Побачити отих безчинство гарпій,
І споглядати, як дитяча кров
На синьо-жовтій запеклася фарбі.
Вони ще зовсім, зовсім молоді,
У вирі змін їх голос, мабуть, стихне.
Вони лиш хочуть кращого, бо втім
Майбутнє це для них. Майбутнє – їхнє!
У вас, адепти влади, є момент
Прислухатись, й, можливо, зрозуміти,
Що Україна – це не інструмент,
А місце, де зростають вільні діти.
Нехай вони наївні й молоді,
І стяг тремтить в надії у долонях;
Та вам ганьба: і зараз, і тоді,
Коли стікала їхня кров по скронях.
Лиш в них – гарячі й віддані серця,
Якими й ми пишаємось віднині.
Вони ж готові бути до кінця,
Бо їх серця – це Слава України!
7.XII.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468333
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2013
[i]Присвячується візиту на театральну виставу “Дама з камеліями” з окремою подякою Петру Косаревичу[/i]
Акторська гра – емоція відкрита,
Яка вражає до глибин душі.
Арман Дюваль кохає Маргариту,
А все трималось на тонкій межі.
Межі, яка лишилася в контексті;
Яку минав з боязні пан Жермон;
І тій, яка лежатиме у честі
В ім`я кохання поступки зерном.
Акторська гра – емоцій порівняння,
Яке сприймаєм повністю, мабуть.
До поки ця камелія зів`яне,
Удари серця в дисонанс ідуть.
І прикрість тут кохання їм залише.
Жермон Дюваль, чи це його вина?
Звичайно, ні. Та голоси Парижа
П`яніли від пліток, немов з вина.
Акторська гра – емоція відкрита,
Живий талант… . Сьогодні, за Дюма.
В обіймах смерті зникла Маргарита… .
“Ти будеш жити!” – запевняв Арман… .
Часам поняття честі оправдати
Тепер не важко, крізь плеяду слів.
Та лиш камелія нам зможе пригадати
Як честь лежала у кохання днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2013
Пройшов ще рік – і Хаті постарів;
Йому було все тяжче нести варту.
Та він бажанням тим самим горів –
Побачити господаря – це варто.
Якось знайомий силует іде –
Професора крокує це дружина.
О, як змінилася вона… . А де
Та енергійна ділася людина?
Їй, звісно, Хаті дуже радий був.
“Дозволь мені з тобою посидіти… .
Якщо б і справді Він сюди прибув,
То це були б найщасливіші миті”.
І так до вечора сидять вони.
“Ти найвірніший, Хаті, пес у світі… .”
Гудок вечірній сповістив її,
Що варто би на потяг поспішити.
Вона іде. Останній, мабуть, раз
Услід дивився Хаті господині.
І кожну мить, що рахувала час,
Він проживе так само, як і нині… .
Початок травня. Раз черговий ще
Він подивився на вокзал спокійно;
Закрив тихенько очі так лише,
І серце зупинилося повільно… .
Та смерть не роз`єднала їх – вони
На цвинтарі зустрілись Аоя́ма.
І в іншім світі вічно довгі дні
Проводитимуть як колись, так само.
А ця історія в серцях людей,
Як десять років пес волів чекати,
Ще буде довго жити й кожен день
Нагадувати ім`я добре – Хаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460020
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 12.11.2013
Виходить Уено радісно з дверей;
Біжить назустріч Хаті… . Але в тиші
Гудок відзначив долі новий день,
І сновидіння розігнав утішні.
Відкрив собака очі тут лише,
І підіймає голову помалу.
З самого ранку люди ходять вже,
А серед них працівники вокзалу,
Що були на Його похоронах,
Прийшли на цвинтар Аоя́ма вкотре.
Тепер вони лиш дивляться на пса,
В очах якого вірність видно добре.
Хтось їсти псові дасть, але донька́
Прийшла удень, сказати щоб: “Вертайся,
Не віддавай своє життя рокам
Чекання марного. Та залишайся
Своєму серцю вірний, Хатіко.
Тебе завжди чекаємо ми вдома.
Приходь, будь ласка”. І донька його
Лишає. Ситуація знайома.
Та їй собака вдячний був за це,
До вечора хотів він почекати.
І песик зрозумів – йому лише
Потрібно повернутися до хати.
Ось так в господарів він ночував,
А зранку час проводив на вокзалі,
Де був до вечора і почував
Увесь той сум нездійснених баталій.
Та врешті переїхала сім`я
Кілометрів за вісім в Асаку́су.
А Хаті? – Не забули це ім`я –
Вони його з собою взяти мусять.
Здавалося б, ну, ось життя нове,
Яке не ставить Хаті перепону.
А серце смутком плаче та реве,
Як в пам'ять образи ідуть газону,
Де він чекав… . І відстань не біда,
Вона лиш закаляє дух наснаги.
Тож знову Хатіко біжить туда,
Де пам'ять залишає переваги.
Шістнадцять кілометрів кожен день –
Це не тягар, це просто віра Хаті.
Чекав газон, що песик знов прийде,
Щоб з ним разом на когось почекати.
Не день, не тиждень, місяць чи кварта́л,
А навіть рік… . Та що там рік? Даремно
Приходить Хаті знову на вокзал,
Щоб дочекатись радісного Уено.
Летять роки́… . Роки уже летять!
А віра у собаки, мабуть, вічна.
Не змусять дощ і сніг його життя
Забути про подію канонічну.
Та менше часу вдома він бував,
Натомість на вокзалі все частіше
Проводив час і, звісно, ночував
У тій вокзально-тимчасовій тиші.
Запам`ятали люди вже його;
Годують завжди вірного собаку;
І терпеливий песик Хатіко
Висловлює їм мовчазну подяку.
Ось так сім років сильного життя… .
В газеті “Асахі́ Шімбу́н” нарешті
У жовтні вийшла з Хатіко стаття.
І псові більше віддавати честі
Почали люди, хто взнавав про це.
Старий колега Уено по роботі
Якось приїхав. А в руках лише
Він м’ячик мав той самий, що в турботі
Приніс колись собака: “Хатіко,
Тримай цей м’яч, для тебе він важливий”.
І в руку добрий пес лизнув його,
Бо подарунок цей був особливий.
Пройшло так роки півтора, і тут,
Ще за життя славетного собаки,
Створили в місті пам`ятник йому,
Що десь біля вокзалу мав стояти.
Звичайно, честь для Хаті це була́;
Та він чекав лише одну людину,
Яка би радості йому дала́;
Яка би звеселила в цю хвилину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460019
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 12.11.2013
Минають дні весняні. Хаті знов
То проводжав Уено на роботу,
А то, формуючи свою любов,
Стрічав його у будь-яку погоду.
Та щось, здавалось, нове є тепер,
Якесь незрозуміле хвилювання.
Тому з самого ранку у четвер
Сидів у буді пес. І враз бажання
Заставить м’ячик взяти Хатіко,
І наздогнати Уено на вокзалі.
Невже природи відданий закон
Зупинить Уено у старенькій залі?
Та ні, він лиш дивується, бере
У Хаті м’ячик, хвалить і радіє.
Кидає вздовж – тут Хатіко несе
Його назад. Здавалося б, подія
Принесла радість, та професор враз,
Узявши м’ячик, каже до собаки:
“Ти, Хаті, молодець. Мені вже час,
І в знак тобі своєї я подяки
Візьму цей м’ячик… . Як приїду знов,
Обов`язково разом ми зіграєм.
Ну що ж, бувай, мій любий Хатіко.
Ми ще зустрінемсь”. І у мить рушає
З перону потяг. Хаті йде назад,
Та розмістившись у просторій буді,
Він ліг чекати мить, як на вокзал
О третій добрий потяг знов прибуде.
І ось настав очікуваний час;
І Хаті вже сидить дверей навпроти.
Гудок від поїзда в черговий раз
Пронизав тишу крізь вокзальні ноти.
Виходять люди знову із дверей,
І в безтурботно-галасливій масі
Не видно погляд радісних очей.
Виходять люди… . В просторі і часі
Вже не зустріне радісно його
Професор Уено. Ні! Не вір подіям!
І він лише чекає одного́.
Виходять люди… . Та уже не вдіє
Нічого пес, не вчує добрий жарт,
Не проведе господаря додому,
Бо стався міокарда з ним інфаркт,
Не зупинили смерть таку раптову.
Проходить Хаті тихо на перон –
Нікого, лиш обстукує колеса
Ще працівник. А двері у вагон
Відкриті були. Духом інтересу
Він обшукав усе – та лиш дарма.
Іде додому сам… . А все ж, можливо,
У цьо́му поїзді його нема,
А буде потім, завтра… . Співчутливо
Він дивиться удома на поріг,
Де захлиналась у сльозах дружина.
Та підійти собака все ж не зміг,
Він в буді ліг у час, коли родина
Так сумувала… . “Хаті, на, поїж” –
Донька виносить миску для собаки.
Та псові не до того. Він скоріш
Чекає новий день і нові знаки.
В черговий раз біжить він на вокзал.
По третій. Ситуація та ж са́ма.
Чи знав собака правду, чи не знав,
Ми можемо здогадуватись з вами.
Три дні не їв нічого Хатіко,
Та пролежав неділю всю у буді.
А зранку, серця покликом свого́,
Він знову сів біля дверей Сібу́я.
І кожен потяг той, що сповіщав
Про прибуття своє гудком шумистим,
В очах собаки віру ще плекав,
Хоча робив це, звісно, не навмисне.
Проходять люди тут назад-вперід,
І квітів продавець сказав: “О, Хаті,
Він вже не при́йде, навіть через рік.
Навіщо втрачене тобі шукати?”
Та ось підходить вечір. Відчував
Нічну собака тишу на пероні.
І так він перший раз заночував
Дверей навпроти, на старім газоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459943
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 11.11.2013
Летіла осінь – золота пора;
Професор Уено ходить на роботу,
А песик чує лиш такі слова:
“Зустрінемсь, Хаті” – і усю турботу
Вони несли́ – та посмішка, тепло.
Усе це закарбовувалось в пам'ять.
І душу невідомістю пекло́,
До поки не настане час той самий,
Коли підходить третя. Мов сигнал,
Якийсь раптовий, внутрішній і дивний,
Заставить Хаті бігти на вокзал
Його любов і непохитна віра.
Він вже навчився вибирати час,
Коли до прибуття хвилин зо десять.
І кожен день, і кожен, звісно, раз
З дверей Сібуя крокував професор.
Касир, і квітів продавець, і ті,
Хто працював щоденно на вокзалі,
Вітались з Хаті до одного всі,
А він їм вдячний був, хоча лишались
Позаду людей. І старий газон,
Дверей навпроти, радо спілкувався
З собакою. Там дерево росло,
А Хаті перед ним розташувався.
Маленька мить – і погляд до дверей
Стає одним, суцільним, непорушним.
І низка песика швидких ідей
Формується в одну ідею – дружби.
Виходять люди… . І найтяжча мить
Того́ чекання. Але йде господар,
І радо Хаті до дверей біжить,
Хвостом махаючи, бо є нагода.
А Уено, чи подумати він міг,
Що так, здавалось б, віддано і просто,
Собака зрозуміти допоміг
Поняття дружби? Цього було досить,
Щоб бачити в тварині почуття,
Які бувають рідко у людини.
Та чи бувають? Досвідом життя
Ми сповнені інакшої рутини.
Тож, як виходив Уено із дверей,
Крізь велич днів, у галасі яскравім
Його він завжди бачив блиск очей,
Собаки вірної. І трохи навіть
Хотілося покликати… . Та ні,
Назустріч Хаті сам біжить миттєво.
Здавалося, що тут вони одні,
Лиш ситуація була життєва.
І так разом додому. Кожна мить
Була найкраща у житті собаки,
А як знайомий голос прозвучить –
У серце запливуть любові знаки.
Ось так уже прийшов і листопад,
Тут Хаті сповнюється рік, та Уено
Не знав про це. Вечірній зорепад
Давав надію мріям нездійсненним.
Проте зустрівши скоро Новий Рік
Почув вітання Хаті, ніби, знову.
За цей період песик добре звик
До цього найприємнішого дому.
Весна. Які до неї йдуть думки?
Здавалося б, приємні і тепліші,
Як на деревах з`являться бруньки
В післязимовій, непорушній тиші.
Ось так і Хаті знову розквітав,
Гуляючи з професором щоденно.
Вокзал Сібуя тихо зустрічав
І песика, і радісного Уено.
Летять найкращі й незабутні дні.
Здавалося, їх можна забувати,
Оскільки будуть кращі не одні,
Та Хатіко у пам'ять заховати
Любив і спогади, і почуття,
Як врешті кістку добру на городі.
Щоб потім, у сумний момент життя,
Знайти чи відтворити при нагоді.
Не знає пес, чекає що його;
Не знає Уено. Травень наступає.
А доля так раптово одного́
Із другим непомітно розлучає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459832
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 11.11.2013
Професор Уено з вересня почав
Ходити на роботу регулярно.
На поїзді туди він доїжджав;
А пес, не бути щоб удома марно,
Пішов з господарем. Його життя
Було пов’язано навік з Уено.
І Хаті розумів ці почуття,
Тому провести зайву мить, напевно,
Було з господарем найкращим тим,
Що для собаки означало жити.
Не кожен пес вважав би цей мотив
Найкращим, та для Хатіко лишитись –
Це невідомість. Інша справа є,
Коли з господарем крокуєш, так приємно.
Вокзал Сібу́я. Тут професор йде,
Та Хатіко ще мав надію, певно,
Що теж поїде. “Хаті, йди назад.
Додому, Хатіко!” – “Пане професор,
Одна хвилина!” – “Дякую! Ось так,
Вирішуй, Хаті…” – та на місці песик.
Сидить… . “Професоре, затримав я
Ще поїзд” – “Дякую, мій друг, хай їде” –
“Ну що ж, бувайте”. Хаті не боявсь,
Та відчував провину своєрідну.
“Йдемо додому!” Уено ще завів
На місці Хаті. Дивиться дружина:
“Ти ще поїдеш?”–“Так –“Коли?”–“О пів,
Можливо, на десяту”. Господиня
Готує їжу. Ось підходить час –
Професор йде: “Сидіти вдома, Хаті!”
Очима проводжає на цей раз
Його собака. Що тут і казати?
Тепер в очікуванні він сидить
У своїй буді. Діються навколо
Якійсь події. З ними час біжить
І в третій дня почув невипадково
Гудок від поїзда. Чекає ще,
Ось входить на подвір`я вже господар.
І знову радість, знов вона лише
Дарує мить приємну в нагороду.
Біжить назустріч пес. “О, Хатіко,
Ти скучився за мною…? Так, я бачу”.
Дружина визирає у вікно,
І дивиться на посмішку собачу.
Наступний день. Вже Хатіко думки
Кружляють в буді, та іде професор.
І в мить собака вирішив таки
За ним побігти власним інтересом.
Вокзал Сібуя. Уено підійшов
Квиток купити, просто озирнувся –
І бачить Хаті. “Ти чого прийшов?”
А пес йому, немов би, посміхнувся;
Хвостом махає. “Хатіко, мій друг,
Іди додому, щоб не було сумно”.
І тут, на диво, песик розвернувсь
Й побіг лише. “Собака Ваш розумний!” –
Сказав касир. Тут Уено здивувавсь,
Собака справді розумів помилку.
А Хаті вже тим часом повертавсь,
І ліг у буді спати на підстилку.
Минає час. Насторожився пес,
Коли година третя підступає,
І весь його собачий інтерес
У слух ішов… . Пронизливо лунає
Гудок від поїзда. Одна лиш мить,
І хаті до дверей біжить вокзалу.
Народ виходить, входить і шумить… .
Іде господар – Хатіко зопалу
До нього кинувся. “Мій любий друг,
Невже ти сам прийшов мене зустріти?
Скажіть, він тут давно?”–“Пару секунд” –
Сказав юнак, що продавав там квіти.
“Ходімо, Хаті!” Ось ідуть разом.
“Приємно нам з тобою погуляти”.
І гордий був Уено своїм псом,
А як в ту мить приємно було Хаті.
Питається дружина: “Де він був?” –
“Зустрів мене, ти знаєш, на вокзалі.
Можливо, ти казала щось йому?” –
“Нічого” – “Ну і пес. Що буде далі?”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459739
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 10.11.2013
[i]Написано до 88-ої річниці,надруковано
до 90-ої річниці з Дня народження Хатіко[/i]
Скажи, читачу, любиш ти собак,
Як символ вірності якоїсь неземної?
Якщо ти на питання скажеш : так, -
Тоді сумні рядки для тебе мо́ї.
Колись, та зрештою, не так давно –
Вісімдесят і вісім років то́му,
З`явилось цуценя на світ. Воно
Відтворить нам історію знайому.
Ода́те – тут летіли перші дні,
У цьому гарному японському містечку.
Акіта – був породи тої він;
Господар песика віддав змале́чку
Своєму вчителю. Його ім`я –
Хідесабу́ро Уе́но. Було досить
Собак у нього. Нове ж цуценя
В сім`ї вже по рахунку стало восьме.
Та попередніх не любив він так,
Вони були великі та вухаті.
Назвав собаку Хачіко. Відтак,
Його ми називатимемо Хаті.
Він мав тоді лиш днів так п’ятдесят,
Коли професор Уено в подарунок
Його отримав. Та мале песя́
Він полюбив із першої хвилини.
Була зима. Був січень місяць вже.
І цуценятко в хаті, звісно, жи́ло.
В ті дні професор вдома був іще.
З турботою і ніжністю летіло
Життя у пса – росте він на очах,
Хоч і не був з породи тих великих.
Та все ж любив дивитись по ночам,
Як з неба падав сніг – спокійно, тихо.
Природу Хаті змалку пізнавав –
То в сніг він носиком любив заритись,
А то в снігу часом відпочивав.
І так йому на сніг тоді дивитись
Приємно… . А приємніше було́
Побачити господаря уранці.
Він скаже: “Хаті, як тобі спалось?
Ти знову заховав смачненьке в ямці?”
А потім песика погладить він,
По вулиці ще підуть погуляти.
Тому приємно в ці зимові дні
Удвох так безтурботно забавлятись.
Прийшла весна. Професор захотів
Навчити Хатіко носити м’ячик.
Та скільки не кидав і не просив,
Собака не хотів цього, неначе.
І все ж професор Уено не здававсь,
І Хаті він показував як треба
Принести м’ячик. Навіть намагавсь
Його зубами взяти просто неба.
Лиш Хатіко цього не розумів,
Якщо і біг за м’ячиком, то потім
Проходив повз. Господарю зумів
Колега пояснити по роботі
Чому таке буває – “Бачиш, він,
Як будь-який породи пес акіта,
Дресурі тяжко йде, але один
Тобі я скажу факт – якщо відкрито
Він принесе цей м’ячик у зубах,
Це буде знак – напрочуд, особливий.
І те, що ми б сказали на словах,
Він знаком скаже – щось, таки, важливе”.
І справді – Хатіко його любив,
Його, господаря, людину добру.
Який нізащо не кричав, не бив,
Ніколи не тримав на нього злобу.
У цьому й полягає співжиття;
Хтось скаже – симбіоз, мутуалізм.
Та скажу я – це просто почуття
Любові й вірності – такий ось реалізм.
Росте наш Хаті. Вже півроку є.
На носі літо, сонечко і трави.
Життя прекрасне – було б все таке,
Як навесні з господарем забави.
Куди професор часом зранку йде?
Над цим ще не задумувався Хаті,
Бо за обідом знову він прийде
Відпочивати у своїй кімнаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459606
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 10.11.2013
[i]На День народження моєї кафедральної колеги Христини Скоп[/i]
Бувають люди – хочеться вітати;
На флексагоні їм писати вірш,
А подихом Парнаської цитати
Здіймати радість з глибини облич.
Бувають люди, щастя їм бажаєш,
Та відчуваєш в обріях душі,
Як з кожним словом щедрого врожаю
Сповняють серце радості вірші.
І ось тоді найбільша честь поету
Побачить вогник радості в очах.
У ньому мрії, побажання й злети
Слова замінять, невідомість, страх.
І свя́та хай лунають звідусюди,
Лиш серед сотень скель – один гротеск.
Я скажу, що такі бувають люди,
Яких вітати – це велика честь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457597
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.10.2013
Осінь вкривала нічнії простори,
Холод гуляв за машинним вікном.
Щоб у авто не скучали прибори,-
Простір працюючим грів двигуном.
Ди́влюся в ночі небесну затримку-
Бачу у дзеркалі раптом бічнім
Песика. Миттю запалення вимкнув:
"Ну-мо, застрибуй, мій друже нічний!"
Довге не треба запрошення другу.
"Що бідолаха, ти трохи замерз.
Сядь-но, погрійся". Погладив за вухом.
Бачу, приліг вже мандруючий пес.
"Знаю, друзяко, я долю такую,
Ранок зустріти в краплинах роси,
Голоду шлунком ковтаючи кулю... .
З'їж-но хоча би цей шмат ковбаси".
Так ми годину та другу провели,
Зиркає песик у місячну даль.
"Час тобі...? Зараз, відчиню я двері...
Дай же-но лапу на хвилі прощань!"
Вийшов, потягся й побіг поступово,
Та озирнувся у тиші він, став.
І я відчув, як мій друг випадковий
Всю свою вдячність у погляд цей вклав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457104
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 28.10.2013
Душа, мов лист,що з дерева життя
Зривається в небесне розмаїття.
А пам'ять всіх поразок і звитяг
Зали́шилась на дереві столітнім.
Зали́шилась на гілці твоїх дій,
Яка без листя мерзла і холола.
Щоб пам'яттю на гілочці худій
Лише був подих вольовий Еола.
Ось так листок вирує в небуття,
Душа блукає під небес блакиттю
Без спогаду на дереві життя,
Без пам'яті, яка обмерзла миттю... .
Якщо ж вона живе не в цих краях,-
Вона живе поза межею версій.
І навіть лист, якому даний крах,
Знаходить місце у Великім Серці.
Листочку мій! Прямуєш звідкіля?
Мабуть, збігає до кінця дорога... .
Та не згадає дерева гілля,
Що ти хотів життям прославить Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2013
В зоопарку, мабуть, вас зупинить
Оголошення, ладу що вчить.
Над басейном, де були дельфіни,
Є: “Шановні відвідувачі,
Не кидайте дельфінам банани!
(Ми благаємо це вас при всіх)
Бо створіння морів й океанів
Не їдять ні шматочку від них.
Тож, не будьте ви серцем холодні.
У вольєрі сусідньому стан
Ви не бачите. Мавпи голодні,
Перелазять що через паркан,
За бананами в воду стрибають.
Де, опісля, вони й потопають”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454618
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.10.2013
[i]Навіяно роздумами над твором Олександра Яворського “Цинік”[/i]
Змінився як сучасний кругозір?!
Як в постмодерні занепав світогляд?!
Щоразу відсторонюючи погляд
Від тих проблем, що ріжуть Богу зір.
Змінився як на Україні люд?!
Крізь лайку, нецензурщину й свавілля,
Крізь пиятику й в цигарках дозвілля
Зникає наш моральний “Абсолют”.
Не був естетом віри комунізм.
А ти, народе мій…? Ти ж мав терпіння.
Не бий у стін моральності каміння,
З кайданів випускаючи цинізм.
Нам не потрібен нігілізм дій,
Ми споконвіку правду цінували.
А що тепер? “Тактичні” інтервали –
Це сховок для правдивості подій…?
Змінилося сучасності життя… .
Свідомістю палають одиниці.
А решта, легко звузивши зіниці,
Обрамлює цинізмом почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454491
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.10.2013
[i]Dédié à ma soeur Sophie[/i]
Сестричко люба, доленько моя!
В житті часом знебарвлюються фарби.
Лиш не для тих, хто силою ім`я
Керує світом із життя мансарди.
Кому Борей всміхається й Зефір,
І хто завжди плекає в серці віру,
Для того буде добрий шлях, Софі.
І я тобі цього бажаю в міру.
Будь наймудріша, і тоді думки
Здійснять твою найбажанішу мрію.
Минають дні. Минатимуть роки.
А ти у серці зберігай надію.
Бо в кожній миті криється альбом
Чуттєвих дум, хоч миті випадкові.
Та кожна мить, зникаючи, листом
Залишить в серці пелюстки любові.
Нехай тебе оточують завжди
Надія, віра і любов у серці.
А ти в плеяді їхній віднайди
Життєву мудрість – збір маленьких терцій.
Сестричко люба, доленько моя!
Хай вітер сумніви в житті розвіє.
Бажаю, щоб завжди твоє ім`я
Звучало гордо й впевнено – Софія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454092
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.10.2013
Після перегляду фільму "Життя Пі (2013)"
He stretched his legs and walked along the shore,
Where slowly stopped had come to jungle`s edge.
But neither going to look back nor growl,
Nor flatten his ears to head for final sketch.
He only stared ahead…. My ocean friend,
My fierce companion, who kept me alive.
He didn’t bring relations to an end,
And disappeared forever from my life.
I wept, but not `cause I was overwhelmed
I was survived. Though I was to myself.
But I was weeping `cause it broke my heart,
That after all we had been through, he left…
He left me….Tiger….But I wish I`d said:
“It`s over. Thank you. We survived!...”But why
Sometimes life, for pity, doesn`t let
To catch a moment we could say goodbye?
****
Потягся, і вздовж берега він рушив,
Там, перед джунглями, ще зупинивсь відтак.
Та озирнутися чомусь себе не змусив,
І вух не склав до голови в прощання знак.
Він лиш вдивлявся в джунглі десь очами,
Мій хижий друг, рятунок вороття.
Та не поставив крапку поміж нами,
Назавжди зникнувши з мого життя.
Я плакав, та не з радості тієї,
Що вижив я, хоч теж це пережив.
А плакав я з розбитої ідеї
В своєму серці, щойно він лишив…
Лишив мене… . Він тигр… . Хотів б сказати:
“Кінець. Я вижив. Дякую!...” Чому
Ми не знаходим часу попрощатись,
Коли сприя саме життя цьому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2013
Like a shower falling rain;
Like a flower raising grass;
Going noisily like train,
Be in shine, like evening dress.
And I know, at any weather
We will reason find to meet,
To recall how we together
Had been walking at the street.
You will check how cool was rain,
I`ll recall it and confirm.
Our thoughts will round in brain,
But we`ll not have opened them.
So, my dear, wait through hours
Till the souls will coincide.
And you`ll hear like smell of flowers
How these feelings talk inside.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2013
[i]Яні сілецькій-Васильєвій[/i]
У світ долонь
Схиляються думки,
В оточенні
Мрійливих бутафорій.
І свій полон
Заклали у віки
Зурочені
Надії світлофорів.
У світ думок
Поезій інвентар
Ховається…
Та відкриває пісню.
Створивши блок
На вільний коментар,
Душа митця
Постійно прагне кисню.
У світ чуття
На радості словах,
Між трьох колон
Приходять хвилі вітру.
І сум життя
Один згадає шлях –
У світ долонь,
Де він зникає миттю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2013
[i]Присвячується Наталії Буняк (Горлиці) та її чудовим песикам[/i]
Світився неба сонячний вітраж,
І на бруківці блиск його яскраво
Знайшов до пари гідний антураж –
Собачок вірних – Лицаря і Браво.
Один, мов гір засніжених грифон,
Сповити темряву міг блиском шерсті.
А другий, мов безодні моріон,
Знаходив щастя в сонячнім оркестрі.
Вже світ повсюди забавлявся днем,
Пейзажне небо запалом іскриться.
І мріяли собачки навзаєм:
Клас! – думав Браво; Гарно! – думав Лицар.
Надво́рі відблиск променевих сил
Шукав для себе вірності, неначе.
І скільки не ятрив поля й ліси,
Її знаходив лиш в очах собачих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448901
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 13.09.2013
[i]на змістовний і розумний коментар Віктора Охріменка[/i]
І на душі набиваються ґулі;
Цього не скажуть у школі.
Тіні у серці бувають понурі –
Душу натерли мозолі.
Часом життя, припідносячи смуток,
Світ в забуття не ховає.
Ми же, у пошуку, прагнучи жмутом
Вирвати біль, відступаєм.
Дивно. Навіщо в життєвім полоні
Смутку ховаються зливи…?
Ними гартуючись, серце холоне,
Й менше стає вже чутливим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448280
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.09.2013
[i]Присвячується першому в житті візиту на футбольний матч з окремою подякою Олегу Беню[/i]
Грає збірна – вболіваймо разом!
Всі побільше хочуть бачити голів.
Й загартований минулорічним класом,
Нас вітає стадіон “Арена – Львів”.
Громом лине гімн у ріднім небі;
Землю тут не розділяй, а лиш пануй.
Щоб в азартній чулося потребі:
Україна : Сан-Марино – дев`ять : нуль.
Хвиля колом оберти збирає;
Вишиванки дух гартують тут і там.
Й “Слава Україні!” пробирає
По усім, згуртованим в азарт, кісткам.
Сподівання радістю здійметься;
Геть всілякі передбачення зозуль.
Дивимося з вірою у серці:
Україна : Сан-Марино – дев`ять : нуль.
Хай команді гордості прибуде,
Й вдячності супернику за гідну гру.
Хоч підтримкою горять трибуни,-
Елемент поваги – наш культурний друг.
Тож, давайте побажаймо збірній
Від поразок ухилятись, як від куль.
Ми ж, натомість, результату вірні:
Україна : Сан-Марино – дев`ять : нуль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448279
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 10.09.2013
Я про минуле крах не вів,
Воно мене не солодило.
Ніщо не пам’ятаю в нім,
Чого б журба не отруїла!
Немов же, справжнєє, воно
Чудовими жагами скуто.
І в хуртовині зла давно,
Мов снігом хрест в степу забутий!
Кохання в відповіді знов
Дарма душею я леліяв.
Якщо ж співаю про любов –
Вона була у моїй мрії.
Вже звик в самотності я жить,
І вжитись з другом б не зумів я.
Так, з ним проведену б я мить
Вважав за втрачене дозвілля.
Вночі скучаю, кручусь в день.
У втісі, й тій нема надії;
Вона втекла навіки геть,
Як миті всі життя й події.
На захід йтиму громіздкий,
І вигляд моря сум спростує.
Не попрощаюсь тут ні з ким –
Ніхто й мене не пошкодує!...
Мабуть, буде́ про кого вже
Мені зітхнути, - й провидіння
Заплатить лиш спокійним днем
За муку довгу і терпіння.
* * * * *
Я не крушуся о былом,
Оно меня не усладило.
Мне нечего запомнить в нем,
Чего б тоской не отравило!
Как настоящее оно
Страстями чудными облито,
И вьюгой зла занесено,
Как снегом крест в степи забытый!
Ответа на любовь мою
Напрасно жаждал я душою,
И если о любви пою —
Она была моей мечтою.
Я к одиночеству привык,
Я б не умел ужиться с другом;
Я б с ним препровожденный миг
Почел потерянным досугом.
Мне скучно в день, мне скучно в ночь.
Надежды нету в утешенье;
Она навек умчалась прочь,
Как жизни каждое мгновенье. —
На светлый запад удалюсь;
Вид моря грусть мою рассеет.
Ни с кем в отчизне не прощусь —
— Никто о мне не пожалеет!...
Быть может, будет мне о ком
Тогда вздохнуть, — и провиденье
Заплотит мне спокойным днем
За долгое мое мученье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2013
Оксанко, вітаю! Здійсня́ться бажання!
Дарує хай мрій світ удачу й кохання.
Світанком здоров’я дух вмить хай палає.
Чарує найкраще й душевність співає.
Співає душевність й найкраще чарує.
Палає хай вмить дух здоров’я світанком.
Кохання й удачу світ мрій хай дарує!
Бажання здійсня́ться! Вітаю, Оксанко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446762
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.09.2013
В насиченій неба блакиті
Біліли хмарин острівці;
Легенькою сірістю вкриті,
Що в заходу сонячні миті,
Заповнила хмарні рівці.
У світ горизонту намиста
Повільно йшов сонячний круг.
Й за хмарок сховавшися місто,
Пронизував їх променисто,
Кидаючи сяйво навкруг.
А там, з-поміж сірості хмари,
Її по краях золотив.
І небо зануривши в мари,
Свої променистії чари
За межі дерев опустив.
Багрянець легенький, здавалось,
Обабіч хмарин розстеливсь.
Останні ж, неначе, палали,
Згасаючи рівно й помалу,
Пускаючи сірість униз.
А в ній, аметистові жили
Зростали щоразу все більш.
І врешті хмарини сповили
У колір достиглої сливи,
Залишивши так їх на ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446443
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.08.2013
Встеляється захід стіною
З туману, затихлого в мить.
І сотня дерев з висотою,
Немов, звідусіль під водою,
В сповитих просто́рах стоїть.
Стенається привидом сонно
Із сумом на серці туман.
А сірості ззовні стосовно,
Ховала вона монотонно
Від сутнісних вражень обман.
Сюди переносяться стенди,
Із сірості в сирість краси.
Туману в той час елементи
Сформують суттєві проценти
В ранкових краплинах роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446439
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.08.2013
[i]Чоловік може плакати лише з двох причин: нещасливе кохання та смерть.[/i]
[b] Султан Сулейман I[/b]
Коли у серці зроджена сльоза,
Омиє незворушності обличчя,-
Дається знати важкості лоза,
Яка вростає в мовчазне затишшя.
Коли знедоленість забувши ледь,
Осілі почуття сльоза вбирає,-
Для чоловіка пережиту смерть
Душевним болем в серці спогад крає.
Ось так, стійке до болю і страждань,
Чи до життя, заплутаного в сітку,
Є серце чоловіка, мов скрижаль,
Сльоза з якої виступає зрідка.
Впритул руці задумливе чоло
Похилиться, мов дерево вразливе.
Буває у житті інакше зло-
Кохання в серці є, та нещасливе.
Коли у серці зроджена сльоза,
У ньому ж і хорониться – не диво.
Бо сльози чоловіка не краса,
А радше біль, прихований чутливо.
Ось так і ти, сльозинка моїх снів,
Згасаєш в серці, чи в якимось ві́рші.
Я пережив причини твоїх днів.
І не з`являйсь. Прошу́, не треба більше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013
Сльози жіночі, сльози чуттєві.
Зра́дливі звуки душі.
Вас викликають події життєві,
З вам лиш відомих причин.
Сльози, в обіймах заховані вроди,
Болю, зневіри, надії, жалю;
Сльози на примхи не тої погоди,
Чи варіації з словом "люблю".
Так, материнськії сльози, мов криця;
Сльози дівочі, мов чиста вода.
З болю розшириться ока зіниця,
Ока зіницю розширить сльоза.
Ні, не для того ви, сльози жіночі,
Не для зусиль дармових почуттів.
Деколи в смутку побільшім ці очі
Свідками долей були у житті.
Вам, і здавалось, причини не треба.
Правда ж, натомість, якраз навпаки:
Кожна, благаюча сльози, потреба
Русло становить для серця ріки.
Сльози жіночі, сльози чуттєві,
Є вам для чого тут жить.
Я вам не заздрю, бо ви незбагнені,
Та лиш дарма не течіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013
[i]дівчині з блакитними очами[/i]
Не приходь в сновидіння мої;
Не ятри в моїй пам'яті спогад,
Бо так довго благав я у Бога,
Щоб забутись вдалося мені.
Не турбуй моє серце у снах,
Бо в житті розійшлися дороги.
І у серці мої застороги
Уникали поняття "весна".
В твоїм серці кохання живе.
А я згадки волію не мати,
Щоб спокійно могло помирати
В голові почуття наживне.
Попрощались в минулі ми дні... .
Не приходь в сновидіння мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2013
Коли на темний ночі оксамит
Янтарним блиском зорі споглядають,
У кольорі смарагду, як нефрит,
Листочки клен під вітром розвіває.
І схід туман отруйно, мов хлорат,
Пронизував алмазно-сірим клином.
А в блиску місяця – там променів агат,
Спадаючи на клен аквамарином.
Хоч дерево ще молоде із літ,
І вир листочків опадає плазом,
Був кожен з них, мов темний хризоліт,
Із місяця пронизаний топазом.
З`явився в небі красень оріон,
І хмари вкрились аметисту плином.
Надалі ніч затьмарив моріон,
Ще блискаючи де-не-де рубіном.
Ой, клене любий! Пару б тобі крил, -
І крізь туманність кварцової ночі,
Ти знов в опалі ранку, мов берил,
Сапфіру неба тішитимеш очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440652
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.07.2013
[i]моїй мамі Роксоляні[/i]
Знову всі в телеекрана
Хочуть бачити султана,
І почути сміх Гюрем;
Вроду Узурлі Мер`єм
Споглядати. А причина –
Рогатинськая дівчина,
Гордий в Україні гул!...
Та вернімось у Стамбул,
Править де султан із трону,
Від сезону до сезону.
Ймення має – Сулейман,
Пади-Шах, великий хан.
Це про нього буде досить,
Бо красу рудоволосу
Згадувати вже нам час –
Роксолана – так для нас
Звичніше, точніше Настя,
Але це не змінить щастя.
Йдемо з правої стопи
Ми в палац у Топ-Капи.
Мав султан тут побратима,
Грека з Парґи – Ібрагіма.
Той посад мав цілий вир:
Сокольни́чий, сераскир,
То паша́, то страж покоїв,
То Візир Великий, воїн.
Мав недолік не один:
Перший – Настю не любив;
Другий – мав великий гонор;
Третій – Мустафу до трону,
В змові із Махідевран,
Вперто вів, немов, баран.
Це його і погубило,
Нам – урок; йому – могила;
Радість Роксолані вже;
Злість і смуток – Хатідже.
Ой, пора б зробити відступ –
В словниковий треба диспут
Ввірити на Ха- слова:
Хан, хальвет, хамам, халва,
Хасекі, хатунг, Хас-Ба́хче,
Наголос не там, неначе.
Без гарему тут ніде,
Ним керує Валіде.
Ех би, вуса Балі-бея,
І посаду бей-лер-бея,
Щоб гудів Османський край,
А красуню – обирай.
І на “валіде” до мами
Стану “шех-заде” між нами.
Ми ж, з героїв головних,
Пам`ятати будем в них:
Силу й владу Сулеймана,
І кохання Роксолани.
В Ібрагіма – довгий путь,
Злість від Хатідже, мабуть.
Легкий хід ноги Сюмбюля,
Чи аги довіру Ґюля.
Вибір Ескандером слуг,
Мужність у Малко-Чуглу.
Хід думок у Шах-султани,
Чи паші-Аяса плани.
Підлабузництво Ніґяр,
І пиху жіночу в дар
Від принцеси Ізабелли,
І сеньйори Ґабріелли,
Фірузе, Фатми, Айше… .
Зайва тут остання ще.
Вдосталь владних є агентів –
Матракчі Насух е фенді,
Ось Ґюльфем, Рустем, Ґюльшах.
Їм б невинність Нергиз-Шах,
Чи від Валіде побожність,
Чи Лютфі-паші серйозність,
Щоб не здійснювався план
Ґюльбахар Махідевран.
Простоту думок Мехмеда,
Чи свавілля від Ахмета.
Сміх Гюрем у кожен кут,
Й з мейхани – Еленіку.
У Шекера – смак обіду,
Прагнення – від Баязида.
І підступність Есмахан,
Й поміркованість Бейхан.
Звичаям пошану Дайї,
З Афіфе-хатунг у парі.
І упевненість в словах
Треба взяти в Міхрімах.
Знову радість Роксолани,
Довгий ніс аги-Мерджана,
Дії Ґілізар-хатунг,
І надію від Евсун.
Із Стамбулу йдем до лісу,
Щоб потрапити в Манісу,
Звідки й Фахріє-калфа,
Там правитель Мустафа.
В Ебосууда е фенді
Мудрість взяти б в компліменті.
І сибірський вже варнак
Нам програв би у матрак.
І терпіння в Джиханґіра,
Сум за морем Хай-Райдіна,
Барбаросси в темну даль,
Й дружбу давню Ґюльнігаль.
А також аплодисментів
Лікаря б Яхья е фенді.
Позику б в хатунг-Ракель,
Й почуття від Айбіґе.
Смерті, наклепи і страти,
Гірше Лувра тут палати.
Вроду візьмемо в Армін,
Ну, а трон візьме – Селім.
Мустафа й Мехмед нас лишуть,
Їх Джеляль-заде не впише
У історії гарем.
В нас же головна – Гюрем.
Все! До нового куплету!
Хто ж кумиром став поета?
Так, це він, скажу вам я,
Це – Ташли-Джали Яхья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2013