Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Він відгадав в її очах печаль,
Звичайний хлопець, перехожий в місті,
Та він не здожене її, на жаль,
Не зможе їй нічого розповісти.
Й вона піде, закрита у собі,
І сльози зрошуватимуть її сумне обличчя.
Бо щось зламалось у її житті
І так жахливо, що нічим не скріпиш.
І так от без мети мине її життя,
Якщо ніхто словами не зігріє
І не розтопить найтвердіший лід,
Під яким її серце просто мліє.
Бо зруйнувати щось займає мить,
А виправити це життя не стане.
І кожен крок - це біль в очах її,
За тим без кого серце просто в’яне.
Та все могло би бути і не так,
Якби звичайний перехожий в місті,
Звернув увагу на її печаль,
Зумів цьому усьому запобігти.
Бо кожне слово, теплий дотик рук,
Навіть найбільшу кригу розбиває,
Якщо хтось скаже: «Я тебе люблю»
Й насправді те, що каже, відчуває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2012
Чи це є сон, чи зовсім інший час
де почуттів давно уже немає?
Говорю щось, насправді ж ні про що,
хоч розум говорити вимагає.
Не знаю: день ще чи давно вже ніч -
відкриті очі, розум десь дрімає.
Сиджу і чую безліч зайвих слів,
які давно свідомість не сприймає.
Цілий день пустка і чужі слова
моя душа старається збагнути,
щоб пам'ятати те, що змушена,
щоби усе що треба осягнути.
Приходить вечір.Я валюся з ніг,
хоча розмови з милим ще чекаю,
щоб він мені ще щось сказати зміг,
та йому також сил не вистачає.
Я засинаю під вагою сил,
що цілий день мене десь пригнітають.
Стаю вночі, щоб вчитись, а тоді
йду знов туди, де всі щось вимагають.
І вже не знаю: чи це сон, чи ні,
чи я навчаюсь, чи іще дрімаю.
О, хай скінчаться ці жахливі дні -
я жити хочу! Я ж іще кохаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2011
Ось тут кінець, немає вороття:
ти перестав мені вірші писати,
немов би стала я тобі чужа,
немов би готував мене до страти.
Тобі вдалося...Ось моя душа
перед тобою, милий, на підносі...
Смієшся ти, а я бреду одна,
збиваючи до крові ноги босі
За що, скажи? За віддану любов
це тіло без душі безслідно згине?
Чому ти повертаєш знов і знов
мене до себе, знаючи, що кинеш?
А я не кажу навіть слова \"ні\",
бо ти - моя любов одна на віки.
Сміється, плаче, гине та живе
моя душа одним лиш чоловіком...
Чому? Бо він такий, який він є,
бо він мене не вміє шанувати,
тому, що я надіюся іще
що він мене теж зможе покохати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011