| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
В такі хвилини забиваєш на життя,
В такі хвилини тебе не турбує сьогодення, майбуття
Ти думаєш про те лиш хто ти є
Ти лиш шукаєш десь пристанище своє
І це образливо стає, коли ти бачиш
Що вже не той ти і навкало
Все сумно дуже і ти плачеш
І не слізьми з очей, не тою сілью
А душі криком відчайдушним, сильним
І у тобі зникає ще одна мета
Ти уступаєш, ти здався без бою
Ну що, хіба гордитися собою?
Та ні, немає чим, бо ти невдаха
Ти для душі своєї не знаходиш даху
І тихим вечером в пітьмі блука дворами
Вона чогось шукає, знати би
Куди вона іде, куди вертає нас
Можливо йде туди, де потерпів поразку
Хоч мертвим приходом своїм хоче
Жорстку реальність обернути в казку
Ніхто не зна, бо йде вона від нас
Невидима і бездиханна
Іде вперед чи ззаду десь плететься між туманом
Життя загубленого, лиш в неї є та сила
Щоб повернутися назад, зробити милим
Все те, що вимальовує нам сум в очах
А ми, покинувши її назавжди
Йдемо вперед, бо думаємо - шлях це вірний
Із радістю приймаємо ми переміни
Забувши про дощі й негоди у серцях
Та чи туди йдемо, хто знає
Ніхто тут відповіді вам не дасть
Та здатися - це тупо, ми шукаєм
Дорогою життя знаходимо ми тіні щасть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286578
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2011
Це лише думки,
Нічого особливого
Не стараюся нічого писати красиво я
Просто вбиваю в рядок блокнота
Те, за що мені ніколи не заплатять банкнотами
Зеленими ачи різнокольоровими гривнями
Скажу чесно, для мене не важливо аж ніяк
Адже в душі простак
Й не рвуся бути кимось іншим, ось так.
Я взагалі ще не багато зрозумів
В житті своїм.
Ще не пройшов усіх перепетій
Ще не пізнав я друзів у біді
Хоча бувало опинялися в конкретному лайні
Зустрів кохану я, проте далеко не моя
Ця дівчина, і лише мріяти про неї можу
Але нічого, все стане на свої місця
Хто зна, пощастить і мені може.
Ну добре, мріяти багато так не гоже
Я буду жити просто.
Проте я завжди буду на сторожі
Не зводитиму поряд себе огорожі
Відкритим завжди буду для людей
Ділитимусь, думками, може щось
Колись із мене вийде добре.
Хоч би вже збулось
Усе до чого прагну й хочу.
Бо спати я не можу цеї ночі
Думки у голову безперервно пруть
Ніяк не дасть це все мені заснуть.
Хоч примітивно все це
Примітивна рима
Й не претендую щоб звали це "красивим"
Та все ж це мої думки вслух
Я не поет і не митець, для вас я просто щирий друг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286573
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2011
Хто їх любив, оці зелені очі?
Хто про них мріючи не досипав своєї ночі?
Хто в них тонув, у їх смарагдовому морі?
Хто рахував у них, хоч раз відбиті з неба зорі?
Мабуть не я один..хоча?..не знаю..
Я в них втонув давно,
і рідного крім них немаю краю
Здавалося б, я тут, ходжу між вами
Блукаю, так як ви, сумними вулицями
Нудні й цікаві зустрічаю дні
Тону в буденного життя тіні
Та ні..мене немає поміж вами.
Навік закутий я стінами
Отих очей зелених, що переді мною
Вони стоять повсюди тут зеленою пітьмою
Повсюди в них стоїть туман..
Вони ж - прекрасний океан
Тебе не випустять із себе
І в тебе теж завжди потреба
Погрітись їх смарагдовим промінням
І наче під благословінням
Блукати далі по землі
Тонучи знову в них у сні..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286457
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.10.2011
Змокрілий асфальт,
Зубожіла природа
Холодним металом овіяло вкруг
Прорідились вулиці
Мов поля проорали
І тихо та сумно навкруг
І я йду самотній
Із камнем у серці
І все навкруги таке рідне-чуже
Заграли в душі в мене
Романси і пісні
І небо свинцеве все дужче жме
Навколо будинки
Консервативно-модерні
І всюди вчуваю ще совковий дух
Розсипались по вікнам
Люди-намистинки
Іздалека чути автомобільний рух
Машини-мурахи
Машини-як коні
Машини прогресу нового творці
Ковтають бензину
Як спирт мурашиний
З безвиході жруть алкаші
А далі там
Ось вище в небі
Творіння дивні атмосфери
Чого ж іще
Скажи но треба
Поглянь лиш у це небо
Або дочекайся
Осінньої ночі
І як пощастить ти побачиш зірки
Давитиме холод
Температурою на очі
Загострюючи твій кругозір у рази
В зінницях ока
Відіб'ються зорі
А на зірках відіб'ється блиск очей
Такі вони
Прекраснії осінні ночі
Не гай ні миті, озирнись навколо, ей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286456
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 15.10.2011