| Сторінки (2/131): | « | 1 2 | » |
Білі і чорні
Торкаються струн,
Білі і чорні
Розвіють мій сум.
Магія звуків. Предивна мелодія.
Граєш на нервах? Занадто мінорно.
І не вдалася гротескна пародія.
Білі і чорні
Гра між собою,
Біле і чорне
Їх поле бою
Падає ферзь. Ти порушуєш правила.
Я не промовчу – надії на те ілюзорні.
Ти пропустив – на цей раз я ударила.
Білі і чорні
Звуки роялю,
Білі і чорні
Складки вуалі.
Так, це моя найновіша обновка.
Сильні й лукава я в цьому сезоні.
Ти був таким. Ну то що ж? Рокіровка?
Чорні і білі
Граємо знов,
Чорні і білі
Помста й любов.
Перше чи друге? Комусь вибирати,
Зваживши все, а не в дикім свавіллі.
Ти ставиш шах? Стережись тоді мату.
Чорні і білі
Туш і перо,
Чорні і білі
Ти не П’єро?
Ну і я також тобі не Маруся.
Геть сентименти і сльози невмілі.
Ти ще смієшся? А я знову злюся.
Чорні і білі
Світло і тьма,
Чорні і білі
Третіх нема.
Не розрізнити вже правду й обман.
Граємо вічно. І гра світлотіні
Недописала цей наш авантюрний роман.
11.11.11.
Писалося якраз об 11й годині увечері. Тобто, під час футболу. Так прийшло натхнення. Думала, що буде перемога, але зіграли в пат. Теж непогано. В усякому разі, першому матчу, зіграному на новому Олімпійському, присвячується.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2011
Чотири елементи –
Істина ця –
Будують світ,
Творять життя.
Пресом лимону
Соку іскра,
Терпкість – живого
Сутність ядра.
Соку із цукру
Кисло-м’яку
Держить пекучу
Силу терпку.
Струмінь води
Б’ється стихійно,
Він розмиває
Пекло спокійно.
Крапелька духу
Вниз полетить;
Окрім живого,
Все оживить.
Дихає тяжко.
Тільки тепло
Спалить краплинку –
Б’є джерело.
22.05.2010р.
Punschlied, F. Schiller
Vier Elemente,
Innig gesellt,
Bilden das Leben,
Bauern die Welt.
Presst der Zitrone
Saftigen Stern,
Herb ist des Lebens
Innenster Kern.
Jetzt mit des Zuckers
Linderndem Kraft
Zähmet die herbe
Brennende Kraft.
Gießet des Wassers
Sprudelnden Schwall,
Wasser umfänget
Ruhig das All.
Tropfen des Geistes
Gießet hinein,
Leben im Leben
Gibt er allein.
Eh es verduftet,
Schöpfet es schnell,
Nur wenn er glühet,
Labet der Quell.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292374
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.11.2011
Багато зір –
Безодня
Оксамиту.
Вони холодні,
Хоч і золотом залиті.
Чийсь гострий зір
Побачить, може,
Те, як плаче Місяць,
Але не схоже
Побачити,
Як умирають зорі
Та надії.
Вони не падають,
А вибухають в морі
Оксамиту.
Неначебто.
Тоді, коли немає більше мрії
Із відчаю.
З останніх сил
Востаннє ясно сяє
Зірка-наднова.
І вибухає –
Та не вмить.
Нема вже крил,
Але вона сіяє
Ще кілька днів.
Безмежна неба синява
До чорноти
Аж
Бачила, як сяє в оксамиті
Одна-єдина наднова.
11.07.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292368
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2011
* * *
Це сепія. Її не оживити.
Шкода.
Здавалося, що щирозолоте
Проміння сонця може чудо сотворити.
Вода
Розмила усмішку дотла.
Золото – нещире.
А усмішка проста.
02.05.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292097
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 10.11.2011
І
Ще здавна я навчивсь охоче
Йти з гордо піднятою головою,
Свідомістю холодною й твердою;
Я пред царем не опустив би очі.
І, люба мамо, часто хочеться сказати:
Зникає моя мужність із гордою,
Блаженно й солодко поряд з тобою;
Ласкавість та, яку не описати.
Душа, яка таємно підкоряє?
Твоя душа, їй перепон немає;
Відважна й світла, до небес літає.
А спогад мене мчить і терзає:
Якийсь невірний крок мій причиняє,
Сум твому серцю, яке любить мене й знає.
ІІ
У божевільну мучить тебе покинув,
Коли хотів до краю світу я дійти,
Побачити любов, її знайти –
Таким я у життя полинув.
Шукав любов усюди без упину,
І кожним дверям простягав я руку –
Так жебрав я любові запоруку;
Отримував лиш ненависть – холодну днину.
An meine Mutter B. Heine
I
Ich bin’s gewöhn, den Kopf recht hoch zu tragen,
Mein Sinn ist auch ein bißchen starr und zähe;
Wenn selbst der König mir ins Antlitz sähe,
Ich würde nicht die Augen niederschlagen.
Doch, liebe Mutter, offen will ich’s sagen:
Wie mächtig auch mein stolzer Mut sich blähe,
in deiner selig säßen, trauen Nähe
Ergreift mich oft ein demutvolles Zagen.
Ist es dein Geist, der heimlich mich bezwinget,
Dein hoher Geist, der alles hühn durchdringet
Und blitzend sich zum Himmelslichte schwinget?
Quält mich Erinnerung, daß ich verübet
So manche Tat, die dir das Herz betrübet,
Das schöne Herz, das mich so sehr geliebet.
II
Im tollen Wahn hatt‘ ich dich einst verlassen,
Ich wollte geh’n die ganze Welt zu Ende,
Und wollte seh’n, ob ich die Liebe fänge,
Um liebevoll die Liebe zu umfassen-
Die Liebe suchte ich allen Gassen,
Vor jeder Tür streckte ich aus die Hände,
Und bettelte um g’ringe Liebesspende –
Doch lachend gab man mir nur kaltes Hassen.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292092
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.11.2011
Вічний не камінь
І не слово, витесане в ньому,
А те, що дано написати лиш одному
З мільйонів невідомих
В олії.
І є
Їх мало
Вдалих,
Тих, що збереглися аж до
Нашого часу.
Адже
Усе покрилось інеєм.
А це? Всього лиш лінія,
Написана рукою Караваджо.
15.09.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291896
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2011
Уранці тихо на світанні
Дощі лились. З самого рання
Ще спить фортеця вся туманна,
А тихо плаче Ярославна.
І небо плаче разом з нею,
Сумує з чорною землею.
В Путивлі вітер розгулявся,
В усі щілини вже добрався.
Холодне в замку вітровіння,
Холодне сіреє каміння,
Але не холодно княгині:
Тепло і радість ще донині
Гуляло в серці промовисто
Княгині, доньки Осмомисла.
Понад фортецею в Путивлі,
На чорно-сірім небосхилі
Літає темнеє вороння,
Кружляє чорне гайвороння.
Чому нема вас на стерні?
Чом ви не згинули в огні?
Чому ще зранку ви не їли,
В Путивль каркать прилетіли?
Не дай вам Бог на землю сісти
За тії – горе – лихі вісті!
І плаче-плаче та ридає
Солоні сльози проливає;
Так гірко, сумно, безвідрадно
Безвтішно плаче Ярославна.
І поїть землю слізьми в горі:
„Напилась щедро княжої ти крові –
напийся ж тепер сліз моїх!
Не вберегла ти воїнів своїх,
Дружину мужню погубила,
А половчанам – пособила!”
І плаче-плаче без упину
Преславна руськая княгиня.
„Якби могла – вдягла б кольчугу,
В руку – стремено, меч – у другу,
Коня швидкого осідлала б
Та з князем вряд до бою стала б.
Може, тоді б ми ворога розбили,
Та слави чесної зажили,
Може, б від ворога відбилась,
А ні – за князя смерть помстилась.
А як вже доля та такая,
Із ним разом мертва б лягла я!
А так – одна на світі цім,
Без князя, з горем лиш гірким”
Ридає-плаче, наче дощ,
І кропить слізьми сірий хвощ.
І виглядає-виглядає,
В сирій землі слідів шукає,
Чи чує тупіт десь копит,
Чи як Каяла десь шумить.
Ні, не повернеться дружина,
Дарма надіється княгиня,
Сама фортецею блукає,
Та князя жде все, та чекає,
Ковтає лиш гіркії сльози.
Поки не вдарили морози.
Вітрів холодних більш нема,
Настала тихая зима.
Фортечні мури побіліли,
Тумани в обрії замріли.
І тихо-тихо паде сніг,
Він горя замести не зміг,
Яке застигло в серці здавана.
Все тихо плаче Ярославна
За князем, що не повернувся,
Десь на чужині позабувся.
І перстень подарований князевий
Їй, Ярославні, руській королеві,
До серця тулить, пригортає,
Та князя жде все, та чекає.
І тихо паде білий сніг,
Княгині стелиться до ніг.
В найвищій вежі одиноко
Стоїть вона, не ступить кроку.
В її руках – голубка біла,
Що вирвалась і полетіла.
„Лети, лети, за Дон лети,
аж на край світу, аж туди,
Куди тече ріка Каяла,
Там, де дружина руська впала.
Лети, лети понад землею
Удень, вночі полинь зорею.
Лети у землю половчана,
Лети крізь хмари і тумани,
Лети у землю ту прокляту,
Що не прийняла воїв спати,
Які полегли у бою
Та захищали честь свою.
Вони під небом там лежать
І навік-віки мирно сплять.
Між них і князь мій десь лежить,
Теж, як і воїни, він спить.
Ти до Каяли прилети,
Князя між воїнів знайди,
Крилом омий хоробрі рани,
Моїми гіркими сльозами.
Спитай у вітру, в сонця ти,
Дізнавшись все, назад лети.
І повертайся ти скоріш,
Мені ти вісті розповіш.
А як летітимеш, мов сніг,
Над плетивом шляхів-доріг,
Назад летітимеш, орлів остерігайся...
А краще, краще не вертайся!”
02.10.2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291425
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 07.11.2011
Довкола дмуть вітри широко.
Я намагаюсь своїм гострим оком
Заглянути за горизонт.
Не видно. Видно лиш п’ємонт,
Де наші предки здобували незалежність.
В руках – зелена карта. І манить безмежність.
Так, тут моя країна… Це не сон,
Я правді вирушаю за кордон.
Моя родина в Другу світову
Боролася за долю України.
Один упав,
А хтось емігрував
На Захід чи Сибір
З рідних степів і гір.
Вони тікали від тоталітарної неволі.
А я? А я всього лише шукаю долі.
Я народився в незалежній Україні.
І що з того? Можливо, на чужині
Є щастя десь? Піду шукати.
Я не знайшла себе. Хто я – не знати.
А я шукала гарне місце праці,
Аж поки не знайшла у чужих націй.
Я виріс в бідності. Там – краще.
Чи залишитись, чи не залишитись… Нащо?
Ти скажеш, я не патріот,
Запроданець, негідник, ідіот?
Але мені нема нічого тут робити.
Життя дається тільки раз. Я хочу жити.
Стояло нас багато на розпутті.
Шукали того сенсу, тої суті,
Для чого жити слід? і де?
Хай правду кожен сам свою знайде.
Та й розійшлися.
Мрії… Чи збулися?..
Нас зовсім трохи там зосталося стояти,
Хто вирішив нікуди не тікати.
Та й повернулися назад степами і горами,
Що всіяні камінними хрестами.
І, звісно, вони будуть сумувати.
Ніхто їх не спитає: « Нащо було виїжджати?»
Вони собі хай створюють елегії і пишуть писанки.
Але пройдуть, пройдуть роки,
І ми пройдем терновими шляхами,
Немов каменярі, руками і серцями
Збудуєм своє щастя тут.
Але роки пройдуть…
Усього цього поки що немає.
Щомиті хтось назавжди утікає.
Літак над хмарами. І вже немож спиниться.
А Україна зоряна – вона мені присниться.
25.10.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291132
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.11.2011
Зв’язали надміцні електромагнетичні пута,
Вражає ультраінфостатистичная отрута.
Вирвись!
Лети у небо,
Моя метафізична мріє!
Бо скоро мені збракне сил для тебе.
Твій час настав. І поки шанс жевріє,
Лети! Нехай. Нехай лише в короткій хвилі
Побачу присмерком твій ясний слід на небосхилі…
Однак лети! Роламуй хмари!
Ворожі обминай радари.
А я дивитимусь на тебе із землі,
лежачи у магнітнім полі,
Фіксуючи в очах твій дикий відблиск волі.
05.11.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291126
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2011
В безодні моря зір багато,
У вирі неба – вири хвиль.
Якщо у тебе мрія є крилата,
Забудь, проходиш скільки миль.
Не бійся заблукать у вирі зір,
Бо в кожного Центавра є своя.
Ти в істину Вселеної повір:
Незрима, в тебе також є зоря.
31.12.2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290941
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2011
Аквамарин.
Вікно у Всесвіт.
Дорога в небо
Із глибин.
Що сто хвилин
Воно, як серце, –
Відкрите.
Його розбити?
Треба?
Ні.
Ультрамарин.
Ці сто хвилин –
Як день і ніч.
По сто хвилин
До однієї.
Масштаб
Малий
Для епопеї.
Із глибин
Вузенький просвіт –
Всесвіт.
Шлях
Аквамарин.
28.06.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290331
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2011
Ультрамарин.
Життя – це воля.
Удар по нервах.
Не один.
Чи хтось казав?
Крізь призму долі?
Іти по тернах.
Бачу промінь
Крізь синю призму.
Чи приблизно?
Ні, чітко. Аж до болю.
Контрастно.
Бачу сонце. Більш нічого.
Ультрамарин.
Життя – це воля.
20.02.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290330
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2011
Як вийде сонце,
Встану із колін
Йому назустріч.
Поламаю безліч стін,
Незримих перепон.
Хай ночі дім
Руйнується і падає
Під силою промінь.
Святеє світло
Хай панує в нім,
А стін руїни сім вітрів
Рознесуть в безлічі сторін,
Розвіють морок й темряву.
У просторі німім
Знов буде чути
Чистий злотний передзвін
Проміння. Сонцю!
Мій тобі поклін!
За те, що є ти.
02.10.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2011
У краплі меду – комашинка.
На сонці золотиться
Її тінь. В тобі
Закам’яніла мить. Іскриться
Колись давно
Закам’яніла думка в бурштині.
01.05.2010р.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289842
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 31.10.2011
Злетіла пелюстинка
із ромашки білим птахом;
Люблю – не люблю.
Курява над шляхом
Колише квіти.
Це лиш вітер...
10.08.2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289272
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 28.10.2011
Раптом з фонтанових мостів
Здійнялась зграя голубів.
Хто налякав їх?
Ранній перехожий?..
А може... може...
Тихо крапав дощ.
10.08.2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289271
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 28.10.2011
Осінь. Лист,
Поспішним почерком накиданий рукою
І де-не-де розмазаний водою.
Нехай летить під вітру свист!
Він так невчасно. Пізно.
Вже немає хисту,
Лиш крок за кроком шелестить
пожовкле листя…
06.01.201р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288989
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 27.10.2011
Летіла довго, падаючи в воду,
Донька вітрів.
І розвивалося волосся.
Летів угору
Камінь, що горів.
На мить здалося:
То віддаляються два полюси
незнаної краси.
Вона летіла й бачила у дзеркалі води,
Як камінь хмари робиває,
Вітри співають,
А вона летить туди,
Де бачить небо.
І летить до себе,
До свого відображення.
Небо палає.
Так буває.
Поверхню розбиває
Єдиним дотиком.
І створюється враження,
Що то злітають у повітря кольорові скельця –
Шматочки серця…
15.09.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288987
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2011
Колони падають,
Атланти і каріатиди.
Їм вже нема чого стояти
Білим видом
До сонця.
Стою у тіні білої стіни
З надписом: „Вічність -
Це не назавжди.
Бо ми не досконалі, як вони.
Настав наш час,
Щоб прагнути до них.”
У крейдяному пилі
За кожним рухом вітрової хвилі
У золотій пропорції та перспективі
Падуть атланти і каріатиди.
Для того, щоби підкоряти
Нове мистецтво. І,
Колони падають,
Їм більше не стояти.
13.03.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288829
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2011
Хочете кави? Білої, як небо
У день осінній.
Такої не знайти більше ніде.
Цукру? Не треба.
Від філіжанки в синій тіні
Сховалось колись небо голубе.
А замість цукру краще дайте солі
Колишніх днів,
Минулого життя.
Її залишилося в споминах доволі.
Вернути б хтось хотів –
Немає вороття.
Гаряча кава пахне дзвінко.
Шкода, нема для неї льоду.
Слова здіймають пару,
Схожу на листя гінко.
Мрій свободу
Похмурий день перетворив на мару.
11.07.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288559
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2011
Мчить аж до обрію шосе.
Злетіли будні вдаль по ньому.
А я пишу, пишу есе,
Яке не покажу нікому.
Легенький дощик накрапає;
Та хмара – наче леопард,
Так схожа, дуже, як згадаю
Кіно у стилі авангард.
Я мрії випущу на волю,
Щоби промчатись з вітерцем
Уздовж шосе, побіч тополею,
Нехай білет – з одним кінцем.
Хай одна мить лиш в об’єктиві,
Хай чорно-біла, та яка!
Життєва, справжня мить, правдива,
Не мрія в стилі авангард.
21.08.2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2011
Вже відлітає літо летом літака,
І чути його літній гуркіт,
Що відділяється. Дощі. Така
Мелодія нагадує осінній шурхіт,
Що наближається, листопадовий.
Листаті листяні ліси
Широколисто проважають літо.
А воно шле на землю їм листи,
Свої прощальні авіапривіти.
І кожен з них інакший, новий.
Усе ще розквітають дрібні квіти,
Уквітчуючи квітом всі поля,
А летом літака злітає літо,
Хоча й по-літньому ще убрана земля,
Під сонцем зеленіють її шати кольорові…
11.07.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288306
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.10.2011
Коли розквітнув новий день,
Криштальним цвітом розпалився
І заспівав нових пісень,
Дзвінкий мороз розговорився.
Розговорилась хуртовина,
І тихо-тихо у долинах
Упали снігом білі зорі
І розплились у білім морі,
І розплились, і потонули,
І повернутись позабули
На небо знову – загубились,
І вирі моря загубились...
Коли розквітнув сонця світоч,
Від білих зір не було й сліду...
02.03.2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288013
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.10.2011
І знову дежавю.
Там, за вікном, –
Сотні мостів, доріг
Летять.
Мелодію свою
Б’є дощ, не знаючи утом.
І мерехтять
Безлічі ніг,
Розносять парасольки,
Як дольки
Апельсину
Різнокольорові,
Неначе квіти у корзині
Чудові...
Вони лишаються далеко десь.
Тікаючи, тікає світ увесь
Від осені.
Її не прошено.
Однак.
На вікнах крапелинки
У безлічі, як горошинки.
Так...
Сохнуть квіти,
Поламані дощем,
Ці пізні квіти.
Разом із днем
Червоний лист ще поглядом ловлю,
Як осінь,
Дежавю...
16.09.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288012
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.10.2011
Осінній сад... Солодкий здогад.
А залишився тільки спогад
Про запах яблук, терпких, пізніх;
Багряних, жовтих, злотних, різних.
Багато листя у воді,
Та іскри літа молоді...
І мимоволі – тихий сум.
Приходить безліч різних дум
Про все, про суть... І так самотньо,
Зостався світ напередодні...
Це осінь, осінь, не морози.
Це її подих, її сльози.
І тихий шелест падолисту,
Який, на жаль, не чути в місті.
Там, у вікні – зчорнілі віти.
Уже не пахнуть пізні квіти,
А за вікном – рясні дощі
І запах яблук у душі...
13.08.2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287787
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.10.2011
І знову лине вдаль дорога,
Перисті хмари і поля,
Летить все далі якомога
Примерзла інеєм земля.
І залишається позаду
Усе, що вітер завіва:
Крупинки білі зорепаду.
Летить пороша снігова.
А впереді – ні не заграва,
Хоч десь далеко обрій мріє,
Не лист сріблястої купави –
Зимове сонце то жевріє.
Воно не світить і не гріє.
Воно холодне, як зима.
Як біле мило, тане, мліє,
Але тепла уже нема.
Все лине й лине вдаль дорога,
А по боках тікає світ.
Летить все далі якомога
У чужий край холодний лід.
23.12.2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287784
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.10.2011
Блакитний пісок
На березі моря.
Багато думок
В повітрі прозорім…
Снуються і в’ються,
Дзвенять і блукають
І з хвилями разом
Зникають…
А що, якби узяти
І повернути час назад?..
І розвернути навпаки
Напрям думок, які зникають
Із хвилями разом,
Дзвенять і блукають,
Снуються і в’ються
В повітрі прозорім;
Безлічі думок
Летять десь над берегом моря.
Блакитний пісок посиплеться вгору
До самого неба…
Так небо стало знов блакитним.
Там на, ньому, – поглянь! –
Навмисне мов для тебе
Блакитна мушля.
Разом з піском упала
Випадково.
Її ніхто не бачить, окрім тебе.
А тобі мало?
Так, це загадково
Побачити у чистім небі слід думок…
21.03.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287636
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2011
Сині троянди, фіолетова вода,
На підвіконні – череда.
Чорні черешні, золотий пісок.
І знов, і знов невірний крок.
Пави пір’їна та сапфіри із криниць,
І запах шовкових косиць,
Цибулі сльози, мандаринове вино.
Все зовсім, зовсім все одно.
Рожеві сонце і тумани –
Все просто-напросто омана.
Мости, світи і небуття.
Вони – ілюзії життя.
09.11.2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285851
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2011
Хай простір – вічність,
Щастя – мить.
Фізичний біль – нехай болить.
Це тест на міцність.
Діамант.
Він ідеальний.
Хіромант.
Кількасот граней – це життя.
Немає меж. І вороття.
У розтин часу
Світло грає.
Я забуваю.
Все ж.
Та це обман,
Він ідеальний.
Діамант.
21.02.2010р.
"Дніпро", грудень 2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285846
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2011
У літню спеку і в морози,
Сміюсь завжди, сміюсь крізь сльози.
Нехай ті сльози із журбою
Розвіє вітер над водою,
Розвіє їх до піль і гор,
Де тече річка Стривігор.
А безупинна течія –
Вона мелодія моя.
Люблю таку її, стихію,
Бурхливу дочку буревію,
Що тече тільки в майбуття.
Люблю мелодію життя...
Люблю грозу і літню зливу,
І сплячу вранці жовту ниву,
Росу землі, п’янке колосся.
Люблю я вітер у волоссі,
Що дме нестримно понад шляхом
До сходу сонця буйним птахом.
Люблю ліси, річки й долини,
Які у мріях не покину.
Люблю я волю степову,
Люблю я пісню листкову...
У моїм серці падолист,
І майський хрущ, серпневий хист.
Той хист – натхнення у душі,
Весняні тихії дощі.
Люблю вишневий білий цвіт
І цілий білий-білий світ –
Нехай феєрію нову.
Люблю, надіюсь і живу.
22.07.2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2011
* * *
Небо. Лазур. Веселка грає.
Тисячі дзеркал
Після дощу.
Його уже немає.
У сваволі
Замість тупих, простих, пустих обманів долі
Шукаю черговий дев’ятий вал.
30.04.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285441
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 10.10.2011