| Сторінки (1/83): | « | 1 | » |
[b]Старіти?... Ні, не хочу звісно.
І з болячками мені тісно…
Не хочу зморшки розглядати,
Над сивиною сумувати…
Та от онуків обіймаю
І Божу істину сприймаю,
Що старість теж треба любити -
Не всім дано її зустріти.
Тож полікую всі хвороби,
В народі кажуть – «злижу з лоба»
Усі сивини зафарбую,
І трошки зморшки замаскую.
Курс визначаю на майбутнє,
На світле, добре й незабутнє!
В житті триматись за надію,
Що втілить у реальність мрію.
Діждатись правнуків завзятих
Та пирогами пригощати.
Співати ніжну колискову,
Читати казочку чудову.
Відповідати на питання,
Котлетки готувати зрання.
Збирати у парку листочки
І зустрічати з дитсадочка.
Табличку множення учити
Й сонячних зайчиків ловити.
Бог моє бачить гартування,
Тож відкладає день останній.
Дарує час, щоб зрозуміти,
Заради чого варто жити!...[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024
[b]Куди подіти ті слова,
котрі вже нікому сказати?...
Кому віддати всі думки,
що розривають серце в шмаття?...
Як висловити біль душі,
який в словах не передати?...
Чому хрести такі важкі
та дуже болісні розп’яття?...
У морі болю і страждань
слова молитви ніби стогін,
В щоденному витті сирен
церковний дзвін мов розчинився…
Може молились ми не так…
Не в тих словах…
Не тому Богу?...
Чому такий чарівний світ
на краю прірви опинився?...
Чим далі більше запитань,
а відповідей не знаходжу…
Де взяти ліки проти бід,
чим гоїти смертельні рани?
Мабуть не можеш Ти мені
на все це відповісти Боже…
Але молю!
Не забирай звитяжних воїнів-титанів!
Хто боронитиме тоді
цей світ від темряви й безодні?...
Хто будуватиме мости
в нове життя без кривди й зради?...
Стань оберегом для дітей
що захищають рід сьогодні.
Заради волі, віри й правди
і самого́ життя заради!...[/b]
01.07.2024р. - 10.07.2024р. – 27.07.2024р. – 03.08.2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
́[b]Яскраво палають троянди червоні
Ромашки дорогою гублять свої пелюстки.
Терпкий аромат чорнобривців вдаряє у скроні,
На чорнім асфальті барвисті рядки.
Тим цвітом устелений шлях, по якому
В останнюю путь вирушає звичайна людина...
Чийсь син, чоловік, брат чи батько, чи просто знайомий.
Ці квіти для нього...
А він...
Він загинув.
За мене, за землю, за правду, за волю.
За світ без катів, без брехні, без війни й підлих зрад.
За все що душі рідне й близьке до щему, до болю.
Де головує право, а не автомат.
Пташина так тужно бере кожну ноту,
Неначе каміння важке підійма на калину.
А він так хотів соловейка послухати... Потім...
Коли поверне́ться...
Але він загинув...
Я дітям розкажу, яка неймовірна була ця людина!
Онуків навчу так життя цінувати й любити.
Як він!.. Так щоб з раннього пуп'янка і до загину
Людиною бути й по совісті жити!
[/b]
Художник Юрій Журавель
https://www.facebook.com/Zhuravelll?__cft__[0]=AZWG-vptQhdWHMKlSG0kzMneF1iagExUuQUURHpXEoUL825VxDWwKLzJjNc9pgPzTxQjS2uYe9lDpx13w5uqcbNFz39Hw6PHTXu3F4-KjFeeD2MruvuiujH41cpqBkYPKKzmwJN_0o-fYn9lOUgT_sFIgFkehMnuSeiKe8KeVx3doLVmShUelJmWlxWlvOr14KCmaTvoUFiOGp0n2mb1pccc&__tn__=-UC%2CP-R
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2024
[b]Намотаю Мотанку, намотаю…
Хай тебе від зла в житті захищає.
Хай веде зорю твою скрізь по світу,
Відведе з твого путі горе й біди.
Осяйним хрестом своїм хай засліпить очі
Ворогам і недругам, всім хто зжити хоче
Тебе з світу білого, відібравши волю.
Намотаю Мотанку, ще й намолю.
Бережи на всіх шляхах, Ти мою дитину.
І усіх дітей що є в неньки України.
[/b]
Ляльки-мотанки майстрині з Черкащини Валентини Мірошник
https://www.amazingukraine.pro/culture/majstrynya-z-cherkashhyny-ctvoryuye-oryginalni-lyalky-motanky-foto/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2024
[b]
Він більше не прийде…
Ніколи…
Його уже нема…
Й не буде вже ніде…
І серце на шматки…
І синє небо чорним
Враз стало... І таким воно
Для матері й буде.
Немов вирвали душу
І у смолу киплячу
Закинули на весь цей
Забутий Богом вік.
Як одинокий човен
Що все шукає сушу,
Але знайти не може
Згубивши часу лік…
Зійдуть сніги зимові
Весняними струмками.
Земля ця благодатна
Засіється зерно́м.
Ду́ші героїв наших
Зародять пшениця́ми,
Зазеленіють лісом,
Здіймуться знамено́м...
І житимуть у серці
Мелодією пісні…
Що нам батьки співали…
Стрічаючи з доріг.
Словами що До Бога
В молитві промовляли
За долю своїм дітям, за сім'ю.
Життя! Скарб найдорожчий
В жерло війни віддали
Поповнивши навіки
Армію Янголів Божих…
В Раю…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
[b][i]Червона кров на білому снігу,
Який змішався з чорною землею.
Червона кров… І я по ній іду.
Бо ця земля була, й буде моєю.
Нема будинків і нема дерев,
Є купи цегли, є пеньки та ви́рви
І лютий ворог, як облізлий лев
З обдертим боком… Тільки масть не чирва…
Та скільки б ти не харкав тут вогнем,
Тільки у власній кро́ві захлинешся.
Хотів наших скарбів?... В мішки зберем.
Тобі тут смерть, куди ти не поткнешся.
Ми найдорожчим платимо що є
За власний вибір, за свій рід і за свободу
Бо плазунам Бог крила не дає,
Лише сміливому і вільному народу.
Жаль з мого роду ляже не один…
Та хоч душа залишить тіло за межею…
Я знаю з юних літ і до сивин
Що ця земля була... є... і буде моєю![/i]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
[b]Ця війна гадюка
Викручує руки
Травить горем душу,
Палить серце вщент.
Бог війни безжальний
На вівтар сакральний
Не кладе, а сипле
Життями для Смерті «презент»…
А життя триває!
І лише Бог знає
Скільки смутку й щастя
Відміряти в чашу Твою.
За діла, за слова за вдачу
Та за кров запальну, гарячу
Кого в Пеклі, як свого, приймуть,
Кого в почестях стрінуть в Раю!
І допоки тут Ти,
Є ще час збагнути.
Поки грудям сили
Вистачає на повний вдих.
Роби все що можеш,
В справах переможеш,
Тільки не відчепно...
А так щоб розчинятися в них!
І коли небо зблякне
Хай добра не забракне
Світло серця осяє
Навколишній стомлений світ
Хай добро живильне
Зросить землю вільну
І розпуститься в спраглому ґрунті
З зернини добра пишний цвіт![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023
[b]Кришиться камінь дрібною жорствою
Падає небо на плечі жіночі
Долі розділені злою війною
Зранені душі і сплакані очі…
Тишу розкраюють звуки сирени,
З болем врізаючись в нашу свідомість.
Хочеш згадати часи довоєнні,
Ніби поринути у невагомість.
Давні легенди в усіх варіантах
Як той туман розвіваються вітром -
Небо тримають зовсім не атланти,
А кум, сват, брат пліч-о-плі́ч із сусідом.
Руки натруджені зброю стискають,
Злість розлилася пекельним замісом.
Шкода що в зброю не переробляють,
Бо вже було б її стільки… що тісно…
Скільки нас є, а одне лиш бажання
Все осягнути та перебороти,
Встояти, вижити крізь всі страждання.
Перемогти цю прокляту мразоту.
Що нашу землю катує віками,
А наш народ прагне звести зі світу.
Клята вражино ти вдавишся нами.
Знай, в наших душах вистачить світла
Щоб засліпити твої гнилі очі.
Силу і віру в нас з кров’ю сплітають.
Ми пам’ятаєм слова ті пророчі
Ницих рабів не пускають до Раю![/b]
[/b]
художник https://www.instagram.com/mosyakart/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023
[b][i][color="#0407c2"]Ти робиш нині крок в країну знань,
У всесвіт мрій що втіляться тобою.
Але шануй і завжди пам’ятай
Безцінний подвиг земляків – героїв!
Кожен із них колись учився в школі
Ніхто не був героєм з пелюшок.
Та в нашім ДНК жага до Волі
А школа вчить літать вільних пташок.
Навчайся так, щоб шансів не було
У ворога тебе в чомусь здолати.
Твої знання і є те джерело
Що може волю й розум поєднати.
Час не стоїть, тому ти не змарнуй
Його на купу непотрібних, ницих справ.
Та пам’ятай завжди й свято шануй
Що за твій шанс Герой своє життя віддав.
Будь завжди гідним подвигу його,
Не відступай від переможних цілей.
Іди вперед і досягай свого,
Знай світ яскравий, а не чорно-білий.
Граніт науки, камінь непростий
Споконвіків він має силу немалу.
Тож не лінуйся, не сачкуй, не ний,
Зберися з духом й вперто лупай цю скал[/color]у[/i].[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2023
[i]"Побудь, мій Боже, отут, зі мною,
У цьому полі, у розпал бою..."
Дзвінка Торохтушко[/i]
[b]Боже, побудь зі мною…
В тяжку годину… на полі бою.
Господи! Ти ж все бачиш…
Невже, мій Боже, Ти їм пробачиш?...
Нема нічого у них святого,
Хоч аж до піни кричать про Бога…
Нема й не буде – Тобі ж відомо,
Й пекельний вибір у них свідомий.
Живуть неначе у задзеркаллі
Їх дурні «скрепи» - вивих моралі.
Та що казати… Ти сам все знаєш…
Ти ж з цього поля душі приймаєш…
Вони щоденно летять у небо,
А скільки ще їх буде у тебе???...
Побудь сьогодні зі мною Боже,
Хоч я молитви й не знаю може.
Та Ти, й без слів, мене зрозумієш,
Ти ж, Боже, в душах читати вмієш.
Дай сил пройти крізь вогонь палючий
І не зганьбити Дніпро і кручі…
Я б’юся тут за свою родину,
За волю й правду, за Україну!
І я стою! І стояти буду!
Бо українці є вільні люди!
[/b]
Художник Юрій Журавель
https://www.facebook.com/Zhuravelll/photos/a.832449563464669/845557702153855/?type=3
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023
[b]Боже! Поверни його живим!
Знаєш Ти, як його люблять та чекають…
І щоденно перед образом Твоїм
Шепчуть всі молитви, які тільки знають…
Боже! Поверни його живим!
Серед жаху пекла сили дай встоя́ти.
Хай це буде саме той його мейнстрим,
Що Ти можеш в цю хвилину дарувати.
Боже! Поверни його живим!
Мо́лячому Ти завжди даєш розраду.
Хоч я добре знаю, з нього херувим
Буде одним з кращих з твого, Боже, саду.
Боже! Поверни його живим!
Він не встиг ще виростити сина,
Бо війна ввімкнула швидкісний режим,
Хоч по суті сам він ще мала дитина…
Боже! Поверни його живим!
Знаю, що захисників береш до Раю.
Дай дітей зачати в світлім домі тім,
Що стоїть серед весняного розмаю.
Боже! Поверни його живим!
І її… Прошу!... Їй ще дітей родити!
Дай продовжити свій шлях життям земним
Всім, хто став батькІвську землю боронити.
Боже! Поверни його живим!
Я прошу, молю й завжди буду благати…
Перед світлим, чистим образом Твоїм,
Дай їм жити! Щоб завжди перемагати!
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023
[b]Війна це смерть, хоч як ти не крути…
Твоя чи ворога… В залежності від зброї,
Та друга що на відстані руки
І біль і радість розділяє тут з тобою.
Війна це смерть і непідробний страх
В очах дітей, що бачили жахіття.
Війна це біль душевний, що в сльозах
Рікою ллється через всі століття…
Війна це смерть героїв… і рабів…
І час згадає, хто яку ціну заплатить…
Хто за своїх, а хто за ворогів,
Хто за народ, а хто лише за срібну плату…
Війна це смерть… Але це ти ідеш
Війною на мою квітучу землю.
Тож не дивуйся, в цій землі згниєш,
Бо всі Святі моїм молитвам внемлять.
На Бога завжди уповаю, молитва, все що в мене є:
«За те, що він поклав надію на Мене,
Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє…»
Знай, враже, біль душі моєї тобі так просто не мине.
Війна це смерть і будь-яка мета
Не зможе виправдати звірства і жорстокість.
Яка б не була «казочка» крута
Та сенс розплати лиш один – невідворотність.
Війна це смерть, та скільки б не тривав
Її страшний бенкет, що так на пекло схожий -
Прийде кінець. І той хто нас вбивав
Буде прокля́тий навіки́ у світі Божім.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
[b][i][color="#020dab"]Дай Боже друзям сили та здоров’я,
Щоб через років десять, двадцять, може тридцять...
Зібратись дружно щирим колом знову.
Бо що б не було – порох є в порохівницях!
Іржа не може з’їсти давню міцність Дружби,
Немає заздрості в душі, в думках чи діях.
Є розуміння, віра, участь не для служби…
І завжди плани на майбутнє й світлі мрії.
І якось стало нам вже зовсім не важливо,
Скільки у паспорті записано нам ліку.
Бо молодість душі не пташка полохлива -
Не має строку і не змінюється з віком.
Нехай горить вогонь в серцях гарячих,
Хай Доля щедрі перевесла вам дарує.
Хай Ангел ваш буде до вас терплячий,
А Бог вашу молитву скрізь і завжди чує![/color][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2023
[b]Хіба в житті колись думали ми
Як мало треба для справжнього щастя…
Що бути поруч з рідними людьми
Можеш хотіти, та не завжди вдасться…
Людей коханих змусила війна
Розлукою свою любов звіряти.
Дітей, найбільший Божий дар життя,
На чужині́́ від смерті рятувати...
Він в Україні... робить все що може…
Вона десь в Англії клопочеться дітьми…
Він зверне гори й Бог їм допоможе,
А їхні ангели обіймуть їх крильми.
І в метушні реальності важкої
Дарує доля кілька шовком шитих днів.
І Він летить до лебедяток сво́їх,
Бо щастя зустрічі дорожче всіх скарбів.
В житті дорожчого нічого і не буде
Ніж щастя й радість дорогих тобі людей!
І що б не думали й не говорили люди,
Бути з родиною – найвищий апогей!
́[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2023
Можна шалено любити людину
З всіма її примхами та заморочками.
А можна вдавати "любов до загину",
Дратуючи всіх дорогими примочками.
Можна на серце теплом своїм дути,
Розвести біду словами й ділами.
А можна не бачити та не чути
Душі, що поруч залилась сльозами.
Лагідним словом - струминною плазмою,
Можна сердечні загоїти рани.
А можна, як в тирі, в пориві маразму,
Усіх розстріляти гнівними словами…
А ще можна тихо і без попереджень
Прийти та підставити в скруті плече.
Щоб близька душа без жодних обмежень
Відчула що поруч - той хто не втече.
Не кине, не зрадить, а разом з тобою
Прийме все що доля тобі приготує.
І навіть коли накрива з головою,
А успіх ніхто, звісно, не гарантує…
Не кожний так зможе - без маски ходити,
Душевне тепло без вагань дарувати.
В праці горіти, вірно любити, жити!...
І жити по совісті, а не вдавати.
На щастя, є світлі та люблячі душі,
Котрі від негод закривають крильми.
І попри усі катаклізми життєві,
Були й залишаються завжди Людьми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023
[b]Коли ми посміхаємось -
До сонця підіймаємось,
Неначе розчиняємось
У подиху добра.
Коли ми щось даруємо
Ми іншу душу чуємо,
Веселками малюємо,
Як мила дітвора.
Коли ми співчуваємо
Ми серце зігріваємо,
Теплом душі вкриваємо
У люті холоди.
Серед негоди й розпачу,
Коли думки мов покручі
Від стріл ворожих чо́ртячих
Рятуєм від біди.
Коли за інших молимо
Ми з Господом говоримо
І трішки чудо творимо
У щирості молитв.
Бо там на небі чують нас
І щоб вогонь наш не погас,
Вартує Ангел повсякчас -
У кожній з твоїх битв.
Тож не марнуй своє життя
На тління, або на ниття,
А розмалюй як вишиття
В яскраві кольори.
Надійся, вір, живи, люби,
Для добрих друзів час знайди,
До мрії впевнено іди
Усе в твоїх руках –
Твори![/b]
художник Євгенія Гапчинська
https://7art.com.ua/kartiny-gapchinskoj-art-dscn3265
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Прошу вибачення за все що сказано.
Прошу вибачення за все що зроблено.
Бо життя з вами тісно пов’язано
Рідні, близькі чи просто знайомі ми.
І своє вам дарую про́щення
Й прошу Господа, щоб він пробачив вам.
Бо у Бога своє відношення
До поганих і добрих - хто йде у храм.
Він у серці своїм простив нас всіх,
Ми ж бо просимо про́щення й каємось
Та біда коли ми самі собі
Не прощаємо…, як не стараємось…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
[b]Падає сніг на будинки та сквери,
Ніжно вкриває стежини в саду.
Боже! Як шкода, що час не повернеш
І до торбини не згорнеш журбу.
Тихо кружляють в повітрі сніжинки,
Може останні дарунки зими.
Байдуже їм що ідуть поєдинки,
Їх не зупинить жорстокість війни…
Сніг цей розтане і зійде струмками,
Сплячій Землі щедро спрагу втамує.
Юна Весна вбере Землю квітками
Навіть в тім краї де зброя панує.
Має природа завжди дар відновлень
І тільки неук на це не зважає.
Дармовим добривом ще й без замовлень
Служить Землі, для нового врожаю. [/b]
1.02.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
[b]Тримай мене ніжно
Як вазу з кришталю
Ні в якому разі рук не відпускай.
Бо серце упавши розіб’ється в друзки –
Не склеїш, не зліпиш… завжди пам’ятай.
Тримай мене… Хай зорі з неба падають
Тримай мене… І все що душу радує
Тримай мене… Тримай…
І рук моїх не відпускай!
Словами не скажеш
Як сильно люблю тебе
Всесвіт і душу з тобою ділю́
Усю до краплини й найменшої зірки
Без слів і умов – до безтями люблю!
Люблю тебе… З заслугами й провинами
Люблю тебе… І юного й з сивинами
Люблю тебе… Люблю…
Й за тебе Господа молю!
14.02.2023р.
Даруй йому Боже
Життєвої радості
Щастя й здоров’я з літ, весен і зим
Осінньої щедрості, віри й незламності,
Ангел хай за́вжди іде поруч з ним!
Усе що є… найкраще… з ним пов’язано
Усе що є… і буде… й цим все сказано
Усе що є…
В житті моїм...
Для нього...
Тільки з ним!...
09.04.2023р.
[/b]
https://stihi.ru/2013/05/12/10782
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023
[b]Буває не пізно,
а більше не треба
Ні поглядів добрих,
ні слів віщування.
Коли наодинці
та лихо до неба,
Коли в відчуттях
гніт відтермінування.
Буває не пізно,
а душу на попіл,
Неначе напалмом,
безбожно спалили.
І час не лікує,
в безглузді утопій
Розбили байдужість
і так залишили.
Буває не пізно,
а просто даремно
І серце страждати
вже сили не має.
А сонце закрили,
скрізь холодно й темно
На протягах вітер
тепло видуває.
Та навіть коли
вітер змінює сумніву подих,
Даруючи квіти
й фарбуючи світ у яскраве,
І зорі виблискують,
як нагорода за подвиг,
Все добре…
Та все-таки пізно…
І вже не цікаво…
[/b]
Моя інтерпретація теми Алёна Александрова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2023
[b][color="#009113"]Вже рік, як у нас все лютий –
Весна, літо, осінь, зима…
Розтерзаний, болем скутий,
Йому кінця-краю нема…
Та в мріях весна й тюльпани
П’янкі, росяні, феєричні.
А все що руйнує і ранить -
Пішло в небуття… Навічно.
Нарциси дарують вітру
Свої чарівні аромати
І щастя несеться світом
Не вимагаючи плати…
Бузок нахилив до тину
Гілки стрункі кучеряві.
Душа, як мала дитина,
Радіє своїй уяві…
І вірить що зло здолає
Стійке полум’яне серце,
В якому вагань немає,
Бо за найдорожче б’ється![/color]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023
[b]Дай час своїй душі, щоб подих перевести,
У ватрі днів пекельних не вигоріти вщент…
Не дай обставинам в ґудзи життя заплести
Та власне Я не розривай на сто імен.
Для того, щоб іти тобі потрібні сили –
Вічний двигун, на жаль, ще в стадії розробки.
Немає чарів, щоб життя все відновили -
Оригінали завжди кращі за підробки.
То раритет твоє палке, гаряче серце.
Не втрать його в безглузді й бережи, як можеш.
Бо в час коли воно від болю й горя рветься
Нічим, ні статком, ні словами не поможеш.
Спинися зараз! Набери повітря в груди,
Скажи слова молитви – які знаєш.
Запам’ятай! Таких як Ти нема, й не буде!
А береженому і Бог допомагає!
Душа завжди повинна цілісною бути
Повір, дрібниць для неї просто не буває.
Тож намагайся її скрізь і завжди чути -
Хто має сильну душу, той перемагає![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023
[b]Я хочу в мріях полетіти у той вечір
І пригадати те тепло в цій холоднечі.
Коли душа забула власні заборони
І не зважала на умовності й кордони.
Незримі крила надавали легкість кроку,
Як сніг розтанула вся воля кароока.
Вечірнє сонце впало в келих із шампанським,
Мене притягував ти поглядом шаманським.
І як метелик на вогонь душа летіла,
Не відчуваючи того, що спалить крила.
- Та зупинися хоч на мить, там небезпечно!
Але слова були для неї недоречні.
В очах шампанських її воля потонула
І те що втратила свободу не відчула…
Так і живе душа моя в полоні…
В полоні чарів, пристрасті й любові,
Поваги, вірності, а ще я твердо знаю
Що цей полон я ні за що не проміняю.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
[b][color="#4d00ff"]Ще один рік перегорнув сторінку…
І вже йому не буде вороття.
Благаю, Боже, Ти всі дні погані
Мені не зараховуй до Життя…
Примнож, прошу, все світле, добре, тепле
Усе що душу гоїть повсякчас.
Нехай Надія з паростків у стебла
Міцніє з Вірою і проростає в нас.
Любов’ю щирою наповни серце.
Хай в нім не буде місця для сльози.
Коли добро теплом душі озветься
І заховає серце від грози,
Яка вирує зараз в цім шаленім світі
І забирає найдорожче із скарбів…
Дай Боже сили ще знайти волошки в житі…
А на землі цій вільно жити – й поготів!
[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
[b] [color="#001aff"][i]
-Вам чаю чи кави?
-Нічого не треба:
Лише захід сонця і келих вина,
шум хвилі морської,
синь ясного неба.
І той з ким на двох у нас думка одна.
-Ви мрійниця пані?!...
-Погоджусь! Є трохи…
Для мене важлива, душі глибина
Щоб серце з півслова
З любої епохи
Почути, відчути й підняти із дна.
-То я пригощаю!
-Залиште! Не варто…
Не люблю лишатись у когось в боргу.
Та можете з вашим натхненним азартом
Читати вірші, щоб здолати нудьгу…
-Он бачите, діти бляшанкою грають?...
Купіть їм м’яча - це найбільша з утіх.
-…???
-Я Вас здивувала? Ну що ж, так буває…
Що в когось бажання не ті що у всіх…
-Ви що Мать Тереза?...
-Ну що Ви…, до неї
мені так далеко, немов до небес.
І тут не потрібні ніякі імпрези…
Я знаю з чим впораюсь з Вами, чи без…
-А Ви самовпевнена?!.
-Я реалістка!
А ще часом можу відчути думки,
Людини що поруч, в «художньому свисті»
Приховує справжні свої помилки.
-То Ви екстрасенс?...
-Ні! Я просто людина.
Живу на землі цій не день, і не два.
А ще пам’ятаю – я в себе єдина!
Аналогів просто у світі нема!
Тому я ціную приватний свій простір
Й туди не пускаю незваних гостей.
Навіщо комусь задихатись від злості,
Хай стануть подалі від моїх дверей.
-Ви любите тишу?
-Я люблю шум моря,
і зорі небесні в нічній глибині.
А ще дуже хочу щоб сльози від горя
Забулись назавжди – не тільки мені.
-Ви трохи блаженна. Вам ще не казали?
-Казали…, й не раз. Наяву і ві сні.
Та всі ці слова на мій світ не впливали.
Якщо Вас втомила – пробачте мені…
[/i][/color][i][color="#0400ff"][/color][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2023
[b]Доземний уклін всім батькам і родинам
Полеглих героїв, що бились за правду,
За рід свій, за волю і за Україну.
Дай Боже знайти у житті їм розраду.
Героям пошли Боже царство небесне
Бо в пеклі вони на землі побували,
Нехай їхні душі в нащадках воскреснуть
І завжди ведуть на нові п’єдестали!
Щоб пам’ять про них була вишита в серці,
На всі покоління й віки що є в Бога.
Хай вулиця їхнім іме́нням назветься,
Чи площа, чи парк або ціла епоха!
Хай подвиги їхні в піснях прославляють,
Хай їхнім звитягам присвячують вірші.
Хай правнуків гордість за них підіймає…
Дай Боже усім зрозуміти найбільше
Що люди за нас віддають найдорожче
Із всього що можна й не можна віддати…
Що кожна родина молитви шепоче
І кожного з них жде дружина чи мати…
Живими!... А не на щиті бездиханних.
І всі співчуття пустоти не заповнять...
Уклін вам доземний і татам і мамам,
Дружинам і дітям за рідних Героїв!!![/b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2023
[b][color="#0009ff"]Колір любові!... Він особливий!
Це навіть кольором важко назвати.
Це те душевне тепло, незрадливе
Що дає сили всі біди здолати!
Колір любові це квіти й молитви,
Що проростають навіть крізь камінь.
Це переможні звитяги у битвах
Й розум холодний серед нестями…
Колір любові це небо безкрає,
Поле родюче, це пісня і казка.
Це те що в серці горить й не згорає –
Татове слово і мамина ласка.
Колір любові це грона калини
Що ваблять птаство в засніженім лузі.
Це те тепло що в негожую днину
Щедро дарують тобі справжні друзі.
Колір любові це очі дитячі,
Руки що душу твою обіймають.
Колір любові це серце гаряче,
Уста що тіло усе зігрівають.
Колір любові для кожного різний
Не потребує копірок й шаблонів
Часом буває великий і грізний,
Іноді може вміститись в долоні.
Колір любові це світло з-за хмари,
Промінь що вказує вірну дорогу.
Ниточка що крізь ворожі отари
Завжди веде тебе до Перемоги![/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2023
[b]Я тебе звичайно не здивую
Ні картинкою, ні словами.
Просто знай що я дуже ціную
Те душевне тепло між нами.
І для мене дуже важливі
Твоя віра, щирість, підтримка.
Все у світі швидке й мінливе
Та послухай мене хвилинку.
Я бажаю тобі забути
Все що ранить і докучає.
Щоб ніколи більше не чути
Те від чого серце страждає.
Хай щасливими будуть ранки,
Доля щедро добро дарує.
Хай завжди у твоєму домі
Лише мир і любов панують.
У букетах буде веселка
Літо, осінь, зима з весною.
Я щаслива що в світ безмежний
Ти прийшла моєю СЕСТРОЮ![/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859539
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2022
[b]
Життя летіло оглашенно,
Завжди часу́ не вистача́ло.
А тут пригальмувало чемно,
Немов на паузу все стало…
Заглянув Бог в душі віконце
-Ну що Ти встигла?...Скрізь бувала?...
А бачила як сходить сонце?
А зорі в небі рахувала?
Які слова молитви знаєш?
А в храм дорогу не забула?
Кого у щасті прославляєш?
Що твою душу сколихнуло?
У горах з друзями бувала ?
А в річці ноги колись мила?
Суниці в лісі Ти збирала?
Скажи, Ти жила?... Чи не жила?...
Робота, діти, дім, городи…
Усе це добре. Поважаю!
Та коли в небо Ти приходиш,
Тебе про інше Я питаю.
Затям собі, що в цьому світі
Багатство й статки – міражі.
А треба так життя прожити,
Щоб було світло у душі!
Життя ж немає про запас
І в цьому його щирість.
Тож проживи його як дар,
А не як чиюсь милість.
Висновок сам вже напросився-
Тебе, в усі твої роки,
Спиняв твій Ангел... і молився...
Тож йди!...
І виправ помилки![/b]
Художник: Софія Левицька - Ангел
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2022
[b]Коли тебе виривають з корінням
Виродки, ду́рні чи просто невдахи,
Ти проростати можеш з насіння
Жити, цвісти і плоди дарувати.
Можна тебе перенести далеко,
Вивезти, вигнати хоч на край світу.
Там, куди линуть на зиму лелеки,
Ти відживеш і засієшся цвітом.
Феніксом з попелу, маком у полі,
Словом, молитвою або віршами,
В дітях, онуках, в подиху волі
І в колисковій, що чув ти від мами.
Наше коріння міцне і глибоке
Навіть в пустелі оазою бу́де.
Руки забули давно що є спокій,
Серце гаряче палає у грудях.
Силу і волю зберем воєдино,
Працею й піснею все освятивши.
Ми не аби-хто, Ми - з України!
Враже, ховайся, наш гнів розбудивши.
Де б ми не були, ми знаємо твердо –
Наша земля, буде наша навіки.
Ми не ледачі, ми мужні і вперті
І саме нам на землі нашій жити!
Ми проростем, оживем буйним цвітом,
Все відбудуєм, засієм, примножим,
Бо українці - по цілому світу,
Разом зібравшись, біду переможем!
[/b]
Художник Pawel Kuczynski
https://www.facebook.com/pawelkuczynskiart/?__tn__=-UC*F
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2022
[b]Через виродків москворотих
Гинуть наші найкращі діти.
Не втямки вам що нашу віру
Ні ракетам, ні кулям не вбити.
Скільки раз, кат осатанілий,
Ти приходив мене вбивати...
Але воля навіть з могили
Пишним цвітом буде проростати.
Залікуєм героям рани
І загиблих своїх оплачем.
Та тобі, кат землі моєї,
Ми ніколи це не пробачим.
Відбудуєм міста ще краще
І посадим сади й поля.
Та тобі, чуєш гад, нізащо
Не пробачить стражденна земля.
Наші діти будуть пам’ятати
І нащадкам передадуть.
Що не був ти ніколи братом -
сатанинська у тебе суть.
І в рідню мене не записуй,
В мене з чортом рідства нема.
Наше сонце зійде на списах.
А тебе пожере пітьма.
За гріхи твої споконвічні
Тобі місце в пекельній смолі.
Дні нащадків твоїх трагічні,
На залитій кров’ю ріллі.
Хай мене Господь Бог пробачить
Що мій біль виливаю словом...
А наш ворог хай не побачить
Світу білого – тільки морок.
Дарував Бог моєму народу
Жити вічно на цій землі.
А ти смерть сієш нищеброде-
Проклинаю кістки твої...[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022
[b]
Мої друзі – мої маяки
У життєвім бурхливім розмаї.
Я по них через дні і роки
Свою змучену душу звіряю.
Коли часом мені зносить дах,
Сум і відчай сплітаються з болем -
Я спішу до тих, в чиїх очах
Є любов й незламна сила волі.
І куди б не завели мене стежки
Відчуваю крила за спиною.
Навіть в час коли прямую навпрошки
Чую: Ти не бійся – ми з тобою!
Враз стає зовсім не важливо
Хто що думає… скаже… як гляне-
Зі мною стоїть Та людина,
Що блокує в злих душах погане.
Тоді й погляд буде помічним
Якщо він від серця і з душею
А у вас він є саме таким!
Закриває серце, як бронею.
Всі слова лягають як бальзам.
І буває що не треба сенсу
Бо їх скаже саме Та людина вам,
Що дає найвищий зліт прогресу.
Дяка Вам моя і шана назавжди.
Хай біда завжди Вас обминає.
Мої друзі – мої світлі маяки!
Я по них життя своє звіряю![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022
[b]В світі брехні й ілюзій
Місця мені немає.
Я не терплю інфузій
Трунком чужого раю.
Можна в музей сходити,
Здертись на гори в імлі.
Та я волію жити
На Богом даній землі.
Слідом кривавим вкрито
Напрямок «братнього миру».
Стоптано наше жито,
Та тільки наша віра
З вогнищ і попелища
Знов і знов воскресає.
В небо зліта все вище
Й рівних їй вже немає.
Кате осатанілий
Все тобі в нас немиле
Знай що в землі вкраїнській
Знайдеш собі могилу.
Своїм оскалом вовчим
Нас тобі не злякати.
Що заслужив ти орче
Те і будеш тут мати.
Вдавишся нашим хлібом,
Втопишся в нашім морі,
Зжаришся нашим світлом
Серед ланів просторих.
Тобі не зрозуміти
Що ми дорослі й малі
Хочемо вільно жити
На Богом даній землі![/b]
художник Юрій Журавель
https://www.facebook.com/Zhuravelll/?fref=ts
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022
[b]А час летить невпинно і безжально
Зриває маски і збиває з ніг.
Лише онуки, як це не банально
Вертають юність нашу на поріг.
Тільки у них виходить так сміятись,
Дивитись в очі прямо, не змигнувши,
Так простодушно, щиро дивуватись
Про всі жалі й печалі вмить забувши.
………
І ти скидаєш біль років прожитих,
Розчарування, сум і просто втому,
Поринувши в світ їхніх мрій відкритих
І проживаєш день свій по новому.
Ти починаєш з ними дивуватись
Що кучері у клена пожовтіли,
А потім довго-довго милуватись
Що все навкруг так швидко побіліло…
І відступає біль життя земного
І ти живеш на світі щоб любити.
Нема за них ріднішого нікого...
Нема й не буде – що там говорити.
........
Нема за них рідніших і не буде,
Бо скільки б хто не видумав ідей
Онуки - найдорожчі в світі люди!
На них колись залишимо дітей…
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
[b][color="#7d0101"][color="#5e0303"][color="#8c0202"][color="#b50000"][color="#030000"]Я бачила осінь… Вона цілувалась з дощем…
У ніжних обіймах вони безперечно були одним цілим.
По парку осінньому йшли безтурботним бігцем
І навіть у дощ все було кольоровим, а не чорно-білим.
Він ніжно стрункий її стан обіймав, грів пальці в руці,
В очах її карих немов потопав і куйовдив волосся.
Перлини коштовні збігали по ніжній бажаній щоці
То дощ, а чи сльози, чи може мені усе просто здалося…
-Чому ти так довго?... Ти ж знаєш як я зачекався…
Всі очі прогледів, з доріг всіх тебе виглядав.
Весь світ став немилий, без тебе я геть згорювався,
Лив смуток на землю дощами та все проклинав.
-Пробач, мій коханий, у тому одвічна печаль…
Над цим я не владна, у світі існує черговість пори,
Плин часу неспинний - від нас не залежить нажаль
Та іноді можна змішати дощами усі кольори…
І після цих слів він міцніше її пригортав,
Немов боячись щоб крізь пальці не витекло щастя.
Хоча з року в рік вже давно точно істину знав
Що втримати осінь дощу все одно не удасться…[/color][/color][/color][/color][/color][color="#7d0101"][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022
[b]Ми всі повернемось додому
Чужі чи близькі, рідні чи знайомі.
Навіть якщо ми янголами стали
Не ми такої долі побажали…
Та знай же вороже проклятий
Тобі не бути в нашій хаті!
Про це тобі розкаже і дитина
Ми є були і будем Україна!
Нам істина давно усім знайома –
Ми всі повернемось додому!
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022
[b]Де ця Людина сили бере?...
Ніби ж не робот, а з крові і плоті…
Шиє, готує, пакує, пече
І забувається тільки в роботі…
Щоб не літали пекучі думки
Як гинуть діти, руйнуються храми…
Як крізь негоду шукає стежки
Вільна душа, що прямує до мами.
Де ця Людина сили бере?...
Сутками ворога б’є безупинно.
Хрест перед Богом свій гідно несе
За рідний край, за дітей, за родИну!
І не важливо там дощ, а чи сніг -
Виродки зроду не були ріднею.
Через віки смертовбивчий їх гріх
Їхніх нащадків змішає з землею.
Де ця Людина сили бере?...
В операційній, в швидкій, під обстрІлом
По часточках все зшиває й веде
Душу за руку у парі із тілом.
Щоб крізь пекельну відразність війни
Вільне життя в смерті з рук виривати
Щоб поверталися дочки й сини
Тільки живими до рідної хати!
Де ця Людина сили бере?...
З полум’я згарищ людей рятувати…
Або хто в полі землю оре,
Не боячись на ріллі підірватись…
Предками нашими в наших серцях
Закарбувалась на всі покоління
Воля в крові у нас, в душах, в думках
Ми проростаєм з міцного коріння.
Сотні і тисячі вірних сердець
Роблять усе без вагань, без спочину.
Щоб зберегти найдорожче що є
Душу, дітей і свою Україну!
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022
[color="#020a87"][b] [i]
Є люди, з якими легко,
Є люди, з якими важко.
Є ті, без яких не можеш,
З якими душа мов пташка.
Літає у синім небі
Країв, перепон не знає.
Є ті, що в душі як камінь
Важким тягарем осідають.
Є люди на сонце схожі, -
Не бачиш… а тепло зразу,
А є, такі що обходиш
За милю, немов заразу.
Є ті, що приносять радість,
Розвіюють смуток, горе.
І ті, що скрізь сіють заздрість
Та біль розливають морем.
Є безліч близьких, далеких,
Чужих і рідних, коханих.
Є світлі, немов лелеки
Й пекучі, неначе рани.
Усі вони ніби квіти,
Що доля дає в загрози
Щоб плакати чи радіти,
В букет ховаючи сльози.
Та кожен з них, то сторінка
Життя мого в цьому світі.
То Божа мені оцінка,
Як я заслужила жити…[/i][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022
[b][color="#051eff"]Є давні красиві слова
Наповнені змістом по вінця.
Їх суть то душі глибина,
То як оберіг українця.
Одне з них звучить як струна
Із давніх давен і донині.
Неначе по горах луна,
Чи плескіт ріки – Берегиня!
Це та що обійме крильми,
Зігріє, вдягне, нагодує.
У спеку чи холод зими
Завжди молитвИ твої чує.
Це мамина ласка й тепло,
Дружина як вільна княгиня.
Сестринська любов і добро,
Це очі дочки сині-сині.
Це віра, надія, любов,
Підтримка і хатня богиня,
Молитва у сотнях церков
Оце все і є БЕРЕГИНЯ![/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2022
Вірш написаний в 2011році і опублікований тут,
набув нині іншого значення і глибини...
І змінився звісно, під впливом останніх подій.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286910
[b]Я думала з тобою важко…
Та ми були зовсім не ті…
Ти був для мене - горда пташка
У тому мирному житті…
Усе змінилося так стрімко-
Ти не на відстані руки.
А пам’ять поверта сторінку
Щасливі миті, дні, роки!
Мені без тебе дуже важко…
Здається іноді що гину.
Та знай, красива горда пташко –
Тебе! Ніколи не покину!
Бо так ніхто не приголубить,
Не гляне в мої очі.
Ніхто не скаже так що ЛЮБИТЬ!
Та я й не хочу!
Ти там на сході, де найважче…
Тримаєш небо, як титани.
Моя душа без тебе плаче
І лине птахом крізь тумани.
Бо ти - єдиний в моїм серці
Я не кривлю душею.
Я недарма пообіцяла –
Навік бути твоєю!!!
Усе ми здужаєм – я знаю!
І сили й твердості нам стане
Я тебе люблю! Я чекаю!!!
І Перемоги час настане!
Любов і віра все здолає
Ото ж тримайся Доле!
Для мене кращого немає
Як Ти СОКО́ЛЕ!!!́[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022
[b]Лупіть хлопці і дівчата
Ворогів, скотів проклятих.
Танком, градом і з гармати,
За дітей, дружину й матір.
Джавеліном, байрактаром
І усяким Божим даром.
Хай воно лайно собаче
Світа Божого не бачить.
Щоб він гад в штани мочився,
Щоб землею подавився.
Щоб його вражину кляту
Не могли тут позбирати.
Щоб кістки його погані
В торбі слали його мамі.
А ті що не позбирали
В полі добривами стали.
Бийте ворога щосили
За Вкраїну нашу милу.
За родину бийся Друже
І за все що любиш дуже.
Так віками повелося,
Москаль лізе, хоч не просять.
На всі танки і гармати
Буде їм свята відплата.
Нам чуже повік не треба,
Ми лише благаєм небо,
Хай Господь допомагає!
Ангел хай охороняє!
Всі молитви посилаєм
До Святого Миколая
І до всіх Святих Небесних!
Дайте сил своїх чудесних
Всім хто дім свій захищає,
Хай їх міць щодень зростає!
Вдома ми вас всіх чекаєм,
Все що треба відшукаєм.
Перев'яжем, забинтуєм -
Бог молитви наші чує!
Віримо! прийде година -
Переможе Україна! [/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
[b]
[color="#0d00ff"]Ми живемо під звуки сирен -
Через «брата»…
А у когось зруйнована вщент
Рідна хата…
Хтось від горя не бачить землі -
Сплакав очі.
Ми ненавидим вас «москалі» -
Знать не хочем.
Ви війною прийшли у наш дім
Смерть плодити.
Вашим дітям до сьомих колін
Не змолити.
Свою землю ми не віддамо -
Не надійтесь.
І за кожного відомстимо
Ото ж – бійтесь!
Вам горіти на нашій землі
Смолоскипом.
Залишивши спокути тяжкі
Своїм дітям.
Проклинатимуть ваші кістки
Тут віками.
Ви не були ніколи кати
Нам братами!
На планеті не буде ніде
Для вас місця
За гріхи вас розплата знайде
Українця!
[/color][color="#0d00ff"][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022
[b]
А дощ ішов…
І все змивалось…
Я відчайдушно намагалась…
Щаслива бути і радіти,
Забути біль і просто жити…
Збирати душу по краплинах,
І кожен день, немов цеглину,
Вмуровувати в світ як сяйво.
І знати що я тут не зайва…
І хай я річку не спинЮ
Та є ті, що біля вогню
Мого зігрітись мають нині,
Щоб порадіти новій днині…
Я буду завжди намагатись,
Іти вперед і не здаватись.
В молитві дякувати Богу,
Що завжди надає підмогу.
Що в душу віру Він вселяє,
І на добро благословляє.
І коли сміх дитячий ллється
Я знаю, це мені вдається!
[color="#1a00ff"][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
[b]
Я вредна людина – в свій світ не пускаю
Ні злих, ні підступних, ні підлих людей.
Супутників я до дрібниць підбираю –
Мені не байдуже хто поруч іде.
Бо іноді той, хто в біді допоможе,
Не може у щасті з тобою радіти.
А той, хто дивився на тебе вороже
Підставить плече, щоб зірки засвітити.
І в тій круговерті життєвих реалій
Важливо про душу свою пам’ятати.
Бо Я обираю!… сьогодні й надалі
Я буду свій вибір в житті захищати!
Подихом, думкою, в праці й молитві
Піснею, словом і хлібом духмяним.
Вірою, стійкістю, зброєю в битві
Серцем гарячим своїм полум’яним!
Знаю розвіються темнії хмари
Сонце засяє щоб шлях зігрівати
Щезнуть безслідно ворожі отари
І буде поруч хтось твердо стояти.
Хто не злякався, не кинув, не зрадив
Той хто сто раз запитав – ну ти як?
І хто давав незамінні поради,
Всі оці люди, тобі Божий знак![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2022
[b]Просто знай, я завжди з тобою
Хай всі кажуть що я десь далеко.
Цвітом вишні немов рукою
Я торкнусь тебе ніжно і легко.
Обіймаю привітним вітром,
І лоскочу тебе травою.
Хай між нами дороги світу,
Все одно я завжди з тобою…
І куди б не завела доля -
На все вистачить сили в тебе.
Знай що я назавжди з тобою,
Допоможу навіть із неба.
Я глядач з останнього ряду,
Чи комедія йде чи драма
Я з тобою!... – бальзам..., розрада...
Не сумуй!...
Твоя любляча мама…
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2022
[b]
[color="#0800a8"][i]Знайдіть в собі сили щоб дзвінко співати
Коли навіть стіни в зажурі схилились,
Коли навкруги всі від жаху молились.
Знайди в собі сили щоб дзвінко співати.
Знайдіть в собі сили для того щоб жити
Щоб наперекір всім вітрам не згинатись,
І навіть упавши завжди підніматись.
Знайди в собі сили для того щоб жити…
Знайдіть в собі сили щоб жартом сказати
Про все що так важко, і все що так просто,
Що поза межею, і що твого зросту.
Знайди в собі сили щоб жартом сказати…
Згадай обереги батьків для душі…
Щоб вірити свято коли сліз не стало,
Коли неба мало і світу замало
Згадай обереги батьків для душі…
Знайдіть в собі сили щоб просто любити
Відкрито і щиро, так щоб до нестями
Щоб жити і світ надихати піснями
Знайди в собі сили щоб просто любити!
художник: Тетяна Корнієнко[/i][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
[b]
За Ту, яка з Тобою назавжди,
За Ту, яку так палко любиш Ти.
За добрий плід кохання вашого,
За землю рідну і за пращурів.
За ніжну пісню солов’їную,
За бистру річку під калиною.
За материнську колискову,
За рідну і співучу мову.
За степ, лани широкополі,
За гори, за моря, за волю!
За все, що в серці своїм маєш…-
Ти небо на плечах тримаєш!
Тому за все, що Ти шануєш
Мене і цілий світ рятуєш
За Тебе я молюся Богу!
Хай всіх святих шле в допомогу.
Ворожі кулі відвертає,
І всіх живими повертає!
Хоч не сестра Тобі й не мама
І зовсім не твоя кохана.
Тебе чекаю! Люблю дуже!
І щиро дякую мій Друже!!![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2022
[b]
[color="#0009ff"]На коліна не падай – підійматися важко.
І себе називати слабкою не смій.
Ти у Бога найкраща улюблена пташка,
Він з тобою на кожному кроці до мрій.
І куди б тебе доля в житті не завела
Знай що добра душа світлом хмари проб’є.
Щоб біда твої мрії в вузли не заплела
Запали своє сонце що в душі в тебе є.
Не шкодуй свого світла, тепла і любові
Сонце гріє теплом і щасливих і злих.
Хтось буде тобі близький і рідний по крові,
А хтось буде лихим із розряду чужих.
Та завжди будуть поруч з тобою ті душі
Які віддано й щиро бажають добра
На воді, у повітрі ти будь чи на суші
Допоможуть, врятують де б ти не була.
І коли ти вчергове зіткнешся з бідою
Може здатись що сили боротись немає.
Всі ті душі прихильні зімкнуться стіною
І відчуєш що Бог сам тобі помагає.
Тож упевнено йди по життєвій дорозі
Май надію і віру та щиро люби.
Шлях до мрії важкий та роби все що в змозі,
Навіть те що не в змозі зберись і роби!
На коліна не падай – підійматися важко.
І себе називати слабкою не смій.
Рідні душі тобі оберіг моя пташко,
Він з тобою на кожному кроці до мрій[/color]![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021
[b][i][color="#4d05f7"]Сивини додають не роки
А біда й нерозділений смуток.
Хоч дороги життя нелегкі,
Але пам'ять не дасть нам забути.
Та образи то рани в душі
Що тримають свідомість в полоні.
Всі обмани, як ті міражі
Наче іній осіли на скроні.
Підлі зради - глибокі порізи
Від яких порятунку немає
І потроху крізь них у безодню
Вся любов із душі витікає.
Зупини цей вбиваючий витік,
Вирви ненависть з коренем з серця.
Віднайди в собі сили щоб жити
Черпай воду живильну з джерельця.
Навіть погляд буває цілющим
І в словах є безмежність надії.
Як щитом від очей завидющих
Врятувати добром можна мрії.
Все можливо коли добрі друзі
Посилають за тебе молитви.
Коли Бог всі молитви ті чує –
Додає сил душі далі жити!
Не змарнуй тобі даного шансу -
Все залежить реально від тебе.
Не розтринькай даремно авансу -
Розберись що тобі дійсно треба…
Що… любов, віра, дружба, родина?
Як надіятися, коли сил вже нема?...
Доведи що ти гідна людина,
Тоді всі зрозуміють що все недарма!!!
Не біда що на згарищах нашого болю
З пережитих тривог попелища
Ми не будем молодші з тобою
Просто в нас сивини стане більше...
Ну й нехай…[color="#4d05f7"][/color][/color][/i]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
[b][i][color="#7d0021"][color="#8a0443"]Я стояла за крок до безодні,
Я збирала свідомість по крихтах.
Душу кутали хмари холодні
І мій голос звучав зовсім тихо.
Руки слухатися не хотіли,
Розум став мов затуплена бритва.
І сторонні тихенько жаліли,
Але я промовляла молитву.
І десь там хтось почув мене в небі
Він сказав: - Ти не все ще зробила.
Так багато ще встигнути треба,
Піднімай свої зранені крила.
Вітер їм допоможе в польоті
А все інше здолаєш з любов*ю.
Не ведись на «добро» в позолоті
Бо заплатиш гарячою кров*ю.
А коли зло підступне й жорстоке
На коліна поставить на днищі.
Прочитай щиро світлу молитву
І вставай.. і злітай.. іще вище![/color][/color][/i] [/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021
[color="#0716e8"][/color][color="#2b00ff"][/color][color="#0006b3"][b][i]Мені до крику хочеться гарних новин
Просто не можу більше слухати погані.
Так хочу знати що ніхто з нас не Один
І стороною дім обходять урагани.
Про те що різні відкриття лиш для добра,
А не для рОзбрату, ненАвисті чи смерті.
І що шедевр талановитий з під пера
Уже співають, а не завивають «черті».
Що ліки винайшли від всіх важних хвороб,
Дворнягу з вулиці забрали у родину.
Кохання зовсім не в надмірності оздоб
А в вірності і чуйності душі людини.
Дома сирітські зовсім зникли, як такі,
Старих батьків давно не залишають діти,
Потопи, смерчі, лави і часи важкі
Пішли з землі не тимчасово, а навіки.
Усім цілком достатньо їжі і води,
Ніхто ніде тепер не голодує.
Нема нічого головніше доброти,
Жодна країна в світі не воює.
Держави стали прислухатись до людей.
І виявилось що всім не байдуже
Якими виховаємо своїх дітей
І що ми їм залишимо мій друже.
А за вікном шепоче ніжно гіллям сад
І свіжоскошена трава п'янить духмяно.
Ти загадай бажання поки зорепад,
Щоб в світі не було́ більше новин поганих![/color][color="#c70202"][color="#0006b3"][color="#0006b3"][/color][/color][/color][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021
[color="#0026ff"][/color][b][/b][b][color="#1a00ff"]Як добре повертатися додому
Де все до болю рідне і знайоме.
В розмовах там засидишся допІзна
І пахне свіжовипрана білизна.
Домовичок поскрипує полАми,
Вазони перешіптують листками.
Там сонце вранці промінцями будить,
Там дорогі для мого серця люди!
Усі жалі, всі болі відступають
На другий план, бо там тебе чекають.
Там люблять, вірять і що важливіше
Надіються – а хіба треба більше?!...
І хай палаци у розкОшах сяють
Моря нас кличуть, гори надихають.
Для мене істина давно відома-
Як добре повертатися додому!
[color="#1a00ff"][b][/b][/color][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2021
[b] Скільки літ нам?... ну трішечки більше ніж зим…
Та хіба нам з тобою роки рахувати?...
Ми частіше сумуєм, за кимось душі дорогим…
Але рідше когось хочем знов зустрічати…
Стало менше безглуздих ідей в голові…
Більше стало думок ділових і вагомих…
Коло друзів повужчало – тільки свої!!!...
І побільшало, просто звичайних знайомих!!!...
Та хіба це могло нас з тобою спинити?...
Як в дитинстві, так зараз, ми вірим в дива.
Нас ще змалку навчили по совісті жити.
Аксіома незмінна, допоки надія жива.
Поки вірити людям ми не розучились,
Поки місця добру вистачає завжди у душі
Наші ангели, десь там у небі, змирились,
Хоч і важко буває їм на черговім віражі.
Не спиняйся – запалу у серці доволі,
Щоб творити і впевнено йти до мети.
А сьогодні, я просто подякую долі
Що є в мене в житті, таке сонячне щастя, як Ти!
[color="#8000ff"][color="#8000ff"][/color][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
[b]Був час важкий…
що я забула… своє ім’я
Та ти взяла мене за руку,
сказала – ти сестра моя!
А ми ніколи не здавались,
хоч як не кидало буття,
Ми падали і підіймались,
фарбуючи своє життя
У різні кольори веселки:
веселі, радісні, сумні
І зараз, я кажу відверто -
Ти сЕстро дорога мені!
Як світло сонця, що не згасне,
хоч скільки б хмарам не клубитись,
Як шир небесна чиста, ясна -
дивитись і не надивитись.
Як те тепло, що є у серці,
запалюючи щастям очі,
Як щирість, відданість, відвертість,
як світлі дні і тихі ночі.
Ти серця мого половина,
навіть коли будемо сивими
Знай, в тебе за́вжди є людина,
що обійме рідними крилами.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
[b]Не люблю виставляти напокАз
Ні біль, ні радість, щастя ні скорботу.
Не бачу сенсу щоб іти раз в раз
На ешафот неначе на роботу.
Платити частками душі
Волію лиш за те, що найдорожче.
А про пустельні міражі
Лише хороша книга хай шепоче…
«Метати бісером серед свиней»
Давно вже перестала. А навіщо!
Не перший день живу серед людей
І можу обійтись без снів провіщих.
Нема на лобі в кожного значків
Він друг чи ворог, бреше чи правдивий
Ніхто не дасть гарантій поготів
Хто зрадить, а хто вірний, хто фальшивий.
Нема й не буде, отже обирати
Самим доводиться в житті.
Не обирають Батьківщину й Мати –
Духовні цінності святі!
Все інше надто вже мінливе
Сьогодні мінус – завтра плюс,
От тільки друзі!.. це важливо!
За них я Богу помолюсь!
Їх небагато, та надійні!
Дай Бог щоб в кожного булИ.
Прості і щирі не стихійні,
Щоб в спільних поглядах жилИ.
Та ще родина, дім затишний,
Люблячі очі, сміх дитячий.
За них я дякую Всевишній
І буду все життя благати!
Щоб Ти відвів від них печалі,
Щоб дав їм розум, щастя, сили.
Щоб на життєвім карнавалі
У них всі ролі були білі.
Щоб на столі завжди був хліб,
Біда щоб дім їх обминала.
Щоб на Різдво багатий сніп
Їм щедро доля дарувала.
Щоб діти чемними були,
Батьків і старших шанували.
Щоб всі у злагоді жили
Й дороги в Храм не забували.[/b][/b][i][b][/b][/i][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
[i]
[b]У домі, де тебе чекають,
Завжди теплО, вогонь горить.
Тут вірять, люблять, поважають
І знають як душа болить.
У домі, де тебе цінують,
Не ставлять лишніх запитань.
Тут слухають і пропонують,
Плече підставлять без вагань.
У домі, де живе турбота,
Важливі всі! Це аксіома!
Посада, статус чи робота
Це добре, та не до оскоми.
Все залишилось за порогом,
Тут рівні всі – і старші й менші.
Як на духу, як перед Богом
Почуті перші і не перші.
Теплом душі тут біль тамують
Любов, довіра тут причали.
У домі де добро панує
Тебе не кинуть на поталу![/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020
В мене є казкова чарiвниця
Що приносить в кишенi щастя
Радiсть, свiтло немов би із криницi
Зачерпне i вiдразу все вдасться.
Є в запасі завжди у неї
В жменях сонце i гори смiху
Ніби у чарівної феї
Безліч слiв i порад для втiхи.
Чудо роси у теплi ранки,
Вiзерунки в зимовi темні ночi,
Яснi зорi, п'янкі чарівнi свiтанки
Що запалюють щастям очi.
У букетах її веселка,
Лiто, осiнь, весна з зимою.
Я щаслива, що в свiт безмежний
Ти прийшла МОЄЮ СЕСТРОЮ!!!
14.05.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2019
[b][/b][b][color="#0009ff"]Коли Життя вiд тебе "вхляло"
І вороги спішать радіти.
Скажу що "хрін" вони вгадали,
Собі на радість буду жити!
Коли тремтять в напрузі руки,
Коли підкошуються ноги.
Нехай звучать мелодій звуки
Бо є неходжені дороги.
Бо є ще полум’я у серці
Завжди горять в очах іскрИни.
Бо не бракує слів із перцем
І вірять друзі і родина…
Не вигасла душі криниця
І з кожним ранком сходить сонце
Ще порох є в порохівницях
І світять зорі у віконце.
Не все вдалОся ще зробити
Та ще не всі заспівані пісні
Я дуже вдячна тобі Боже
За всіх людей дарованих мені!
Так що, Життя, давай продовжим -
Запрошую тебе на вальс.
Хороші дні давай примножим
Не вдвічі, а в мільйони раз!!!
[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2019
Випрасуй крила, якщо їх зім'яли,
Ший по живому коли відірвали.
Бачиш що труднощі стали стіною,
Крила сміливо розправ за спиною.
Знай що в житті все залежить від тебе,
Марно надіятись на манну з неба.
Ти не Ассоль не чекай на вітрила -
Бог не дарма дарував тобі крила!
Іноді суть пізнається в польоті,
Щастя в сім’ї, а таланти в роботі.
Тож не змарнуй подарованих шансів-
Доля буває скупа до авансів.
Йди своїм шляхом і вір в свої сили.
Простір знайдеться завжди твоїм крилам.
Свято цінуй найдорожче що є,
Ношу по силі завжди Бог дає![b][i][color="#540303"][/color][/i][/b]
фотохудожник: Ірина Джуль
https://ua.reactor.cc/post/1836529
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2015
[b][i]Серце стискається, мозок кипить
Гинуть сини яким жить ще і жить...
Я проклинаю усіх ворогів
Тих що вбивають Вкраїни синів.
Боже! Смиренно прошу милосердя.
Боже! Спаси! Збережи і Помилуй!
Наших синів, що стрічаються з смерттю
В морі життя їхні душі утримай!
Їм ще зарано цей світ покидати
Їм ще сміятись, радіти, любити,
Діток своїх до грудей пригортати
Просто їм треба ще жити і жити!!![/i] [/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558792
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2015
[color="#0c07ad"][/color][b][i][/i][/b][b][i][color="#1100ff"]Моя земля найкраща в цілім світі!
Ніде немає другої такої!
Дніпро й Карпати і волошки в житі,
А ще нестримне прагнення до волі!
Батьківська хата тепла і затишна
І джерело з цілющою водою
А біля ґанку рясно родить вишня
І зустрічає цвітом нас весною.
До ставу верби ніжно нахилились,
Струмок в долині грає стоголосо.
А на стовпі лелеки поселились,
Для них вчепив хтось колесо від воза.
Там за городом соняшники квітнуть
І повертають голови за сонцем.
Шовковиця шепоче так привітно
І загляда черешня у віконце.
Землі не буде кращої для мене
Ніж та, де я на світ цей народилась!
Хай кличуть нас країни незбагненні,
Я повернусь, де б я не опинилась.
Вдихну повітря я на повні груди
І голос пісні хай степами лине.
Нема милішої землі, і вже не буде
Бо ти найкраща, рідна Україно![/color][i][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510283
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.07.2014
[color="#220169"][b]
[b]Моя душа стискається від болю
І плаче гірко від важкої втрати.
Чому так важко нам дається воля?
Вона ж одна, як Україна й мати.
Ще не відплакали ми всіх своїх героїв,
А вже сусід на рани солі сипле.
Рве на шматки і гучно брязка зброєю,
З екранів бреше мало не захрипне…
Ніколи друзів ми не прагнули ділити
За мовою і віросповіданням.
Чому ж хтось хоче нас перетворити
На вівців... і віддати на заклання???
Ну що ти "брате" "білий" і "пухнастий"
З оскалом вовчим ділиш Україну...
А може ти не був ніколи братом,
А тільки прикидався, вражий сину?...
Ти хочеш все вирішувать за мене?
Чи жити на цім світі, чи вмирати.
Куди іти, де працювати треба.
Чи плакати, чи то пісень співати...
Не варто, чуєш - ми самі спроможні
Вирішувати що в житті нам треба.
Чи бідні ми будемо, чи заможні
Чи на землі, чи на воді, чи в небі![/b]
Народ наш вільним народився
Найкращої землі нам Бог відміряв!
Все у нас буде добре, не журися.
Я в Україну вільну й сильну вірю!!![/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488655
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2014
[b]Зупинися козаче -
Я не хочу війни!
Серце матері плаче,
Ви ж Вкраїни сини!
Сину, ти у Донецьку
І у Львові мій син...
Не забудьте соко́ли
Що народ ВИ один...
Що одна у ВАС мати -
Україна одна!
Гріх це брата вбивати
І страшна ця війна...
Закликаю ВАС рідні -
ВАША сила в єднанні!
Без любові ВИ бідні,
З нею ВИ нездоланні![i][b][/b][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480338
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2014
[color="#040f87"][b][i][/i][/b][/color][i][b][color="#031099"]Твої вуста неначе терен з медом
Терпкі й такі солодкі водночас.
З тобою я злітаю в синє небо
І зорі й сонце сяють лиш для нас!
Ти вітер нестримний, гордий, свіжий
Ти дотик чарівний, теплий, ніжний.
Ти аромат нічний чебрецевий
В житті моєму - цвіт королевий!
Сплелися долі дві і дві душі
І той мотив лише ми двоє чуєм.
На самому стрімкому віражі
Ти янгол, що завжди мене рятує!
Ти промінь світла у кінці тунелю,
І що мені там доля не готує.
Ти хвиля, що розіб`є навіть скелю,
Ти добрий янгол, що завжди рятує![/i][i][/i][/b][/color][color="#04105e"][/color][/b]
[b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2013
[b]Мій народ, ТИ скиталець знедолений
Повернись і борись за свободу.
Ми достойні чеснот завойованих
І не гірші за інші народи!
Наші руки натруджені працею,
Наші душі гартовані бурями.
Ми ніколи не були ледачими,
То ж давайте не будем байдужими!
Ярмо скидай, народе мій славетний,
Борись за правду і за майбуття!
Завжди будь гідним слави своїх предків,
Ти маєш право на нове життя!
[i][color="#0015ff"][/color][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2013
Слишком трудное состояние
Между нами непонимание...
Каждый знает где Бог - где порог,
И уходит земля из-под ног...
Небо с ссорой в немом союзе,
Посылает дожди с ветрами.
Наши души в закрытом шлюзе
Расстреляли себя словами.
Все обиды в порыве злости
Замешались крутой лавиной.
И летят оскорблений гвозди
И впиваются в грудь и спину.
Ты же любишь меня - я знаю!
Ведь и мной ты любим безмерно.
Только злобы волна слепая
Захлестнула наш разум нервно.
Но любовь остается в сердце,
Никуда от неё не деться,
И слова, что острее перца
Режут душу напополам.
Но чужой я быть не умею,
И душе во сто крат больнее,
Вроде стали давно взрослее
Почему же так трудно нам?...
[b][i][color="#0000ff"][/color][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461687
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.11.2013
[i][b]Ты моя отрада,
Мне других не надо.
Боль души по капле
Тает как свеча...
Я с тобой летаю
Розой расцветаю
Лишь твой взгляд коснется
Моего плеча...
Будь предельно нежным,
Не спугни надежду.
Не развей по ветру
Искры от костра.
Я в пылу сгораю,
И преград не знаю.[b][/b]
Мне с тобой в морозы
Летняя жара...
Я расправлю крылья
Чтобы сон стал былью.
Расчеркну пол неба
Пламенным крылом...
Ты держи покрепче,
Обними за плечи.
Лишних слов не нужно -
Улетим вдвоем!...[color="#0404c7"][/color][/i][/b]
[b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458657
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.11.2013
[b]Чарівна жінка лиш тоді,
Коли в очах вогонь палає,
Коли душа образ не знає,
А стороною по воді
Чи то старі, чи молоді,
Як недолугі кораблі
Спливають біди та жалі...
Щаслива жінка - в жменях сонце
Тобі готова дарувати,
Руками-крилами для тебе
Готова небо прихиляти.
В її замріяне віконце
Не буде стукати журба,
А обійде немов раба.
Красива жінка - від кохання,
Вона не ходить, а літає
І тому хто її кохає -
Вона дарує без вагання
Свою любов і каву зрання,[b][i][color="#730202"][/color][/i][/b]
Великі радощі й малі,
Й ключі... Від Раю на Землі!...[i][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2013
[b][b][/b][color="#611313"]Я свою душу заховала
Та так, щоб не знайшли
Її ні вірні, добрі друзі
Ні люті вороги.
А щоб не мили мої кості
Поставила високий мур.
Щоб всі не лопали від злості
Та щоб уникнути тортур.
Хотіла душу захистити
Від зради, від біди, від зла
Та от політ її спинити
Як не старалась - не змогла.
Вона закрита задихалась,
В неволі втратила тепло.
Вона уже не посміхалась
І світла ніби й не було...
-Пусти мене, я так не можу
-Тобі ж болить, там небезпечно.
-В неволі жити я не хочу
І аргументи недоречні!
Хай буде біль, хай буде сму́ток,
Якщо в споко́ї вічно тліти,
Якщо себе від всіх сховати -
Тоді і щастя не зустріти!..[/color].[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2013
Хочешь?... меня украсть
У суеты обычной?
Хочешь увидеть страсть
В облике непривычном?...
Можно смотреть в глаза,
А видеть только душу.
И по щеке слеза,
Вздох тишину нарушит…
Здесь ни к чему слова,
Небо держу плечами.
Тонкие кружева
В воздухе между нами…
Не разжигай огни,
Дай просто отмолчаться.
Ласково обними
Я ведь могу остаться
Каплей росы в руке,
Ветра порывом свежим,
Облачком вдалеке,
Прикосновеньем нежным.
А могу не спеша
Просто, стать смыслом жизни.
Не торопись душа
Чувства в груди «зависли»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455336
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.10.2013
Мы по жизни летим иногда забывая,
Что не вечны и силы почти на меже...
И порой на распутье, дороги не зная,
Мы с обрыва срываемся на вираже…
Забираясь на острые, зыбкие скалы,
Отдавая судьбу свою в руки волны
Мы стремимся забыть, что нам нужно лишь малость
Знать, что мы в этом мире кому то нужны!
Нам порой не хватает родного участья,
Теплых слов, нежных рук, добрых глаз глубины.
А ведь с этих моментов слагается счастье
И они в нашей жизни, ну очень, важны…
Я хочу любоваться на звезды ночные,
Слушать звонкие трели в саду соловья.
Ощущать всей душой эти блага земные,
Знать что скуку и радость разделят друзья!
Пробежаться босыми ногами по травам
И послушать как ласково шепчет прибой.
Сладкий воздух вдохнуть тихой, сонной дубравы
Но всегда и везде оставаться собой!
Не забыть позвонить самым близким, желанным,
Видеть радостный блеск в сердцу милых глазах
Но чтоб сердце стучало всегда неустанно
Постараться с душой быть и с Богом в ладах!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451980
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.10.2013
Ми дві душі в людських тілах,
Де розум серце не пускає.
Ми дві зорі на небесах,
Де сонце заздрості палає.
Як важко скинути кайдани
Людської дурості й образ.
Якщо кохаєш до нестями
І серце рветься повсякчас.
Коли нічим не пояснити
Душі високої політ
Я хочу жити і горіти
Не прозябати безліч літ.
Тягар незвіданого щастя
Катує душу без розмов.
І мук уникнути не вдасться –
Така ця крадена любов!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2013
[b]Я не могу тебя не любить
Я не могу тебя позабыть
Я не могу все перечеркнуть
Я не могу…
А надо…
Иду я как слепая в толпе,
И вру о чувствах самой себе.
Давно твердит мне разум забудь
Я не могу…
А надо…
Рассветы тают один за другим,
Ты без меня был не мной любим
И мои фразы плывут как дым
Ты был моим…
Лишь в мыслях…
Но вот растаял судьбы мираж,
Жизнь миновала крутой вираж.
Ангел-хранитель как верный страж
Сдержал над пропастью
В звездных высях…
Но боль занозой в моей душе
Я не могу без тебя уже
Ты как наркотик в моей крови,как капля яда
Что не могу позабыть…
А надо…
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430458
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.06.2013
Мои Друзья горят как маяки,
В любую стужу свет их жизнь спасает.
У них тепло в глазах, шаги легки.
Как я ВАМ благодарна БОГ лишь знает.
Спасибо Богу говорю за всех Друзей,
Иметь Друзей по жизни – добрый знак!
Пусть не иссякнет верности ручей,
И никогда не гаснет ВАШИХ душ маяк!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430418
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.06.2013
[b]Мої прості слова
Комусь не до вподоби.
Моя Душа Жива
Побила собі лоба.
Бо стукає вона
Чомусь в закриті двері.
Тому блука одна
Серед «живих матерій».
Я стільки раз її
Сховати намагалась.
Та з серця солов`ї
Назовні розлітались.
А «добрі» слухачі
Вдають що небайдужі,
Ламаючи ключі
І ранять хто як здужа…
Але Душа Жива
Відроджується птахом.
Мої прості слова
Не втримати під дахом…[b][/b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2013
[b]Там де стрічаються світло і тіні
Зустрілися два пристрасних створіння.
Були настільки різні їхні долі
Та почуття зближало мимо волі!
Дві Гордості! Дві Пристрасті! Дві Спраги!
Дві Впертості! Дві Туги! Дві Відваги!
До неможливого нестерпних дві Душі
Побачили удвох зрадливі міражі…
Дві Болі! Мрії дві і два Бажання,
Дві трепетні Молитви, два Мовчання.
Два Стра́хи – розчаровуватись знов…
Дві Віри... Дві Надії... на Любов!...
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2013
[b]Я не твоя
І слів пустих не треба…
Я не твоя
І Ти не моє небо.
Я не твоя
І сум в очах не гасне
Я не твоя
І Ти не моє щастя…
Краплі дощу збігають по щоках
Плаче душа і небо синє плаче.
І тільки те́рпкий при́смак на устах
Та ще хтось сонце загасив неначе…
Ти герой
Та не мого́ роману
Ти струна
Та не моєї пісні
Ти не мій –
Твоєю Я не стану
Нашим душам
В одних стінах тісно…
Відступися пристрасть від душі,
Відпусти на волю мої крила.
Боже стримай на крутому віражі.
Щоб Я знову в небо полетіла!...[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2013
[b]Свіжими травами пахне повітря
Я йду до тебе після дощу.
Хиляться в жмені бузкові суцвіття
І на щоках залишають росу.
Не ображайся що я запізнилась,
Я задивилась на верби в долині,
Замилувалась як відродилась
Після зими пишним цвітом калина!
Дощ весняний вмив красуню –черешню
І залишив на півоніях роси.
І ця краса не чужа, не прийдешня,
А наша, рідна, дзвінкоголо́са!
Тільки для нас соловейко співає,
Чуєш, виводить так ніжно у га́ю.
Пташка малесенька, він точно знає
Ти Мене любиш - Тебе Я кохаю!
16.05.2013 – 20.05.2013р.[i][color="#040738"][u][/u][/color][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2013
[b][b]А ТЫ ведь знаешь как Звездою быть
Давно прошла урок – сквозь слезы улыбаться!!!
Красиво жить, дышать, любить –
ЗВЕЗДОЮ быть – а не казаться!...[i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424506
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.05.2013
[b]Нестримний відчай розливається дощами
А Ти сидиш у Долі на узбіччі.
Життя іде знайомими шляхами,
Але для Тебе зупинилась Вічність…
Так боляче втрачати найрідніших,
Так важко відпускати найдорожчих.
І знати - вже не буде, як раніше,
А в натовпі шукати рідні очі…
І небо ніби падає на плечі,
І сонце тебе спалює до щенту
Не знаєш коли ранок, коли вечір
На горе й щастя у Життя нема патенту…[i][/i][/b]
3.05.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2013
Як довго ти їздив по світу
А я все просила небес...
І з сумом я заздрила вітру,
Який обіймав десь тебе.
Сьогодні столиця, а завтра десь далі
Чекання це вічний неспокій.
Жену я від себе жалі і печалі
Так важко душі одинокій.
Вогонь в каміні лиже дрова
Іскриться в келиху вино.
Я прагну твоєї любові
Завжди! Знов і знов.
З тобою щастя в дім заходить,
Тебе напевно любить БОГ!
Та мало часу нам відводить,
Всього лиш сто годин на двох...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2011
Мені з тобою дуже важко
Здається іноді що гину.
Та знай, красива горда пташко -
Тебе! Ніколи не покину!
Бо так ніхто не приголубить,
Не гляне в мої очі.
Ніхто не скаже так що ЛЮБИТЬ!
Та я й не хочу!
Бо ти - єдиний в моїм серці
Я не кривлю душею.
Я недарма пообіцяла -
Навік бути твоєю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2011
Прости! За то что я не верю-
В театре жизненных теней
С тобою мы не просто звери
С звериной похотью своей.
Прости! Что я считаю кражей
Влюбленный взгляд и флирт в тиши.
Прости! Что ты не понял даже
Что это крик моей души.
Забудь! Все то что я сказала
Я больше это не скажу.
Мне солнца мало и неба мало,
Не провожай - я ухожу!
Все было глупою ошибкой,
Я презираю себя за слабость.
Я не могу быть первой скрипкой,
А быть другими мне не в радость!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285246
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.10.2011