| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Я поняла:тебя уже достала,
и от меня ты просто уж
устал.
А говорить:"Давай начнем
сначала"
так бесполезно.Я должна
это понять.
Прости,я больше так не
буду.
Последний раз письмо
пишу тебе.
А то,что было,вовек я не
забуду
но просто всё держать
буду в себе.
Ты извини за то,что всё
так было,
за то,что слезы по щекам
сейчас бегут...
Наверно время
отведенное нам сплыло.
Так почему же без тебя я
не могу?..
Но всё,забудь,ты не
услышишь больше.
В себе я буду всё держать.
Вот только не пойду
сейчас я дальше,а просто
сидя буду чуда ждать...
Ну всё,пока,прости за
излиянья,
Я поняла,тебя мне не
вернуть,
И говоря тебе:"Всё,до
свиданья".
Имею я
ввиду:"Прости,забудь..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286776
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.10.2011
По щеке течет слеза
от моей душевной муки.
В душе гремит гроза
от нашей из тобой разлуки.
Ведь я любила тебя очень
и встречи каждый день ждала.
И каждой лунной,светлой ночью
я в ожидании была...
Ну а теперь я точно знаю,
что о другой мечтаешь ты.
Тебя помалу забываю.
Завяли той любви цветы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282698
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.09.2011
Надія у душі її хранится,
хоч все вже розуміє так давно,
що ти у небі просто вільна птиця,
літаєш і тобі вже все одно,
що на землі там є така людина,
яка кохає тебе до безтями.
І майже так,як та мала дитина,
не спить з-за тебе цілими ночами.
І дивиться у небо,в височінь,
шукає тебе сумними очами...
А ти вже поглядаєш в далечінь,
себе питаєш:"Що там,за горами?"
Летиш туди пізнать нові краї,
кидаєш все своє на призволяще:
свої ліси,сади,стежки,гаї...
І думаєш що всім так буде краще.
Але сумує за собою та людина
усе питає небо:Де ти?З ким?
Вже пролітає не одна година,
а вона все розмовляє з ним.
Питає його й просить передать
тобі слова кохання та печалі...
Але ти хочеш всі краї пізнать.
І все летиш ти далі,далі,далі...
Не чуєш ти її зітхання,
коли вона питає небо:Де?
Не чуєш ти її кохання,
коли вона сама кудись бреде.
І як погано їй у ті хвилини,
коли ти там,далеко,за горами.
Коли секунди як оті години,
що все несуть перед її очами.
Або коли іде у гай зелений,
питать у неба все,що теє знає
про милого і про той край шалений,
де зараз він один собі блукає.
Сьогодні теж іде у ті гаї,
і знову в небо,як завжди,підійме очі.
Порозмовляє тихо-тихо з ним...
Отак щодня і майже кожної ночі...
Та ось і рання,вранішня зоря
на небо сходить в сутінках печалі.
Так знай,що та людина то є я,
а ти летиш від мене далі й далі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2011