| Сторінки (3/229): | « | 1 2 3 | » |
Однієї днини
На початку літа
Спалахнула квітом
Колюча шипшина.
Якби ж то шипшина
Не була б колюча,
Квіт її пахучий
Не був би в спомИнах.
01.09. 2023.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2023
Куди Земля, туди і я!
Я, Космосу заручник,
Про це ні слова – «ні гу-гу!» –
Горлаю милозвучно.
Я бранець на борту…
Куди ж моя галера?
Я вчора брав ще висоту
І чванивсь в кавалерах.
Сьогодні я… порозумнів? -
Записано так в генах! –
Носій майбутнього Землі.
Ця ланка вклалась в мене.
Я естафету передам.
Земля кружляти має.
Адам із Євою в цей план
Втішались голі Раєм.
А потім …ми.. за раттю рать,
Нас нескінченні раті.
Дістався нам шалений гарт
Колишнього у втраті.
Вперед! Вперед! Там майбуття!
Яке воно?.. Пізнаєш...
Воно – твоє й моє життя
Повідане розмаєм.
23.08. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2021
Я розпізнав загин твоєї мови.
Мені про що сказати ти хотів:
Про що ти листям шелестів садовим,
Про що з-під плоту в травах шепотів.
Пробігся крутієм, розбурхав спокій –
Неспокій залишив в моїй душі.
В невіданні томитися – допоки?
Думки моїми стали всі чужі.
Я задивляюся на постать жінки –
У кожній бачу звабницю. Тепер
Дістати з неба кожній хочу зірку,
За кожну – вмер би. (Як ще не помер?)
Не вірю більше у ганьбу – повія;
Вигнанка з Раю, вигнанець при ній…
Святий дух спокусився на Марію…
У любощах вирує розум мій.
Здогадуюсь про каверзності мови.
Так кинь у мене каменем, святий!
З одного тіста, однієї крові…
Чому ти, чоловіче, такий злий?
Збагнув, як мало я на світі знаю.
З роками, мабуть, розумнішим став.
Я у очах зустрічного читаю:
Він, як і я, в цім світі заблукав.
Пронісся, нашумів… Вселив надію.
Я вдячний, вихоре, хоч ти й крутій.
Майбутнє попереду бовваніє
Мій шлях вперед – не схиблений – прямий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021
Чом слугам не слугується? –
Народ прозрів, дивується,
Ще вчора був сліпим.
- Цього не мало статися!..
В минуле повертатися?.. –
Ніхто не став ніким!
Світами замандрючений
Бродінню став наученим
Бурлить народ, бурлить…
Пуста надія мелеться
(Так! Ялівка не телиться!)
Розгардіяш рулить.
16. 11. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020
Одеса спить многоязика.
Туман за вуха рими смика.
Ревнують рейди кораблями –
Кортить їм в порт Одеси-мами.
Кигичуть чайки Хаджибеєм,
Мов приворожені єлеєм.
Трамвай прямкує на Поскот.
Таксист їсть перший бутерброд.
Проснувся, сунеться народ,
Помчавсь… . Одеса на колесах.
Щоденна ворухнулась меса.
Кивнув Приморський на Соборку -
Майне Соборка на Приморський.
Де Дюк с Потьомкінською дружать,
Сквер Грецький настовбурчив вуха.
Яку ще Пушкін втне браваду:
Посіяв сім’я – жде розради.
Одеса – ах!.. Ах-ах! – Одеса! -
Як не поет, то поетеса
Фортять; у них на римах січа.
«Де ще рубатись?» - вірші свідчать. –
«Зростають Пушкіни на римах!» -
Комусь зеленим рими блима.
Апаш, а хтось рядивсь в краватку.
Комусь… . На цьому ставим крапку.
Одеса – так, многоязика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020
- Я – адвокат твій, а чи – хто?!
Тобі на мене повезло!
Чуй, дядьку! Ну ти і село!
Чуй, дядьку, дуй!
Голубчик, дуй!
- Куди?..
- Куди, куди? На апеляцію!
Судись: «Касацію!»
Голубчик, дуй!
Чуй, дядьку, дуй!
На апеляцію!
Я – адвокат твій, а чи – хто?!
Пройде три роки й один день,
Як день один пройдуть роки –
З бичечка виросте бугай…
Чуй, дядьку! Марно не ридай…
І прокурора, і суддю –
Обох – тю-тю!..
- Я – адвокат твій, а чи – хто?!
Не крав бичечка, ти не крав!
Юриспруденція!..
В науки консистенція –
Презумпція невинуватості!
То ж – й апеляція!
А там – й касація…
Буде касація!..
Не крав бичечка, ти не крав.
Ой, дядьку! Ну ти і село!
Тобі на мене повезло.
Я – адвокат твій, а чи – хто?!
Пройде три роки й один день,
Як день один, пройдуть роки –
З бичечка виросте бугай…
Чуй, дядьку! Марно не ридай…
І прокурора, і суддю –
Обох – тю-тю!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2020
Красуня-кралечка, красуня-лялечка,
Усі думки мої про тебе, про одну.
Я на зупинці тій усі таксі спиняв…
Невинним поглядом мене сполохала.
Більше не стрілася. Куди поділася?
Запам’яталася: спішила…цокала…
Красуня-кралечка…
Красуня-кралечка, красуня-лялечка,
Усі думки мої про тебе, про одну.
Красуня-лялечка, красуня-кралечка,
Всі сни, всі марення про тебе, про одну.
Красуня-лялечка, красуня-кралечка,
Всі сни, всі марення про тебе, про одну.
Я на зупинці тій чекаю ранками.
Ти ще повернешся: зустріну – віриться.
Чекаю, впевнений, стрінусь з коханою.
Мене впізнаєш ти – стою я з квітами –
Красуня-лялечка…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2020
В сивих далях рівнин моря вітер хмарам потурає.
Проміж хмарами і морем гордо лине Буревісник, чорній блискавці подібний.
То крилом торкнеться хвилі, то стрілою злетить в хмари, він кричить, і – хмари чують радість в смілім крику птиці.
В крику цім – бажання бурі!
Силу гніву, пломінь жару, віру в повну перемогу чують хмари в цьому крику.
Чайки стогнуть – чують бурю – стогнуть в паніці над морем і на дно його готові жах сховати свій від бурі.
І гагари також стогнуть, - їм, гагарам, невідома насолода битв житейських: грім ударів їх лякає.
Дурень-пінгвін таїть лячно тіло жирне своє в скелях…
Тільки гордий Буревісник лине сміливо і вільно над від піни сивим морем!
Все хмурніють й нижче хмари опускаються над морем, і співають, й рвуться хвилі в височінь назустріч грому. Грім гуркоче. В піні гніву стогнуть хвилі, з вітром в спорі.
Ось за жарт охопить вітер зграї хвиль в обійми дужі і жбурляє їх з розмаху в дикій люті прямо в скелі, розбиває в пил і бризки їх смарагдове громаддя.
Буревісник з криком лине, він до блискавки подібний, мов стріла проймає хмари, піну хвиль крилом зриває. Ось він носиться, мов демон, – гордий, чорний демон бурі, – і сміється, і ридає… Він над хмарами сміється, він від радості ридає!
В гніві грому, – чуйний демон, – він давно вже втому чує, певен він, - ні, не сховають хмари сонце, - ні, не сховають! Вітер виє… Грім гуркоче…
Синім полум’ям палають зграї хмар над глибом моря. Море ловить блискавиці і в своїй безодні гасить. Ніби вогненні зміюки, в’ються в морі, і зникають…
- Буря! Скоро вдарить буря!
Це відважний Буревісник гордо лине в блискавицях над ревучим гнівом морем; це кричить пророк звитяги;
- Хай ще дужче вдарить буря!
М.Горький. Песня о Буревестнике
Над седой равниной моря ветер тучи собирает.
Между тучами и морем гордо реет Буревестник, черной молнии подобный.
То крылом волны касаясь, то стрелой взмывая к тучам, он кричит, и — тучи слышат радость в смелом крике птицы. В этом крике — жажда бури! Силу гнева, пламя страсти и уверенность в победе слышат тучи в этом крике.
Чайки стонут перед бурей, — стонут, мечутся над морем и на дно его готовы спрятать ужас свой пред бурей. И гагары тоже стонут, — им, гагарам, недоступно наслажденье битвой жизни: гром ударов их пугает.
Глупый пингвин робко прячет тело жирное в утесах...
Только гордый Буревестник реет смело и свободно над седым от пены морем!
Всё мрачней и ниже тучи опускаются над морем, и поют, и рвутся волны к высоте навстречу грому. Гром грохочет. В пене гнева стонут волны, с ветром споря.
Вот охватывает ветер стаи волн объятьем крепким и бросает их с размаху в дикой злобе на утесы, разбивая в пыль и брызги изумрудные громады.
Буревестник с криком реет, черной молнии подобный, как стрела пронзает тучи, пену волн крылом срывает. Вот он носится, как демон, — гордый, черный демон бури, — и смеется, и рыдает... Он над тучами смеется, он от радости рыдает!
В гневе грома, — чуткий демон, — он давно усталость слышит, он уверен, что не скроют тучи солнца, — нет, не скроют! Ветер воет... Гром грохочет..
Синим пламенем пылают стаи туч над бездной моря. Море ловит стрелы молний и в своей пучине гасит. Точно огненные змеи, вьются в море, исчезая, отраженья этих молний.
— Буря! Скоро грянет буря!
Это смелый Буревестник гордо реет между молний над ревущим гневно морем; то кричит пророк победы:— Пусть сильнее грянет буря!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2019
Вона це знає. Кожну мить
Вона в очей у перехресті:
Множинам виказала честі,
Лиш від одних в душі штормить.
Чиї ж то очі, буревійні,
Так душу дівчини хвилюють?
«Ті очі більше не полюють?» –
Від так, й хвилюють, чудодійні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2018
Ти моя найболючіша рана,
Стогін серця у кожнім вірші
Над юрбою огидної чвані
І над скопищем тіл без душі.
Регіт зла не мені до сподоби.
Знаю – шлюхою ти не була,
Хоч й лигалася кодлом безродних,
І велася на глум до хліва.
Час прийде – твоя світла година:
Буде хліб, буде пісня і сміх.
Святкуватимеш ти у родині
У обіймах сестер дорогих.
Славословом – синовним служінням,
Я майбутній у пояс вклонивсь.
Я в години лихі зубожіння
Своїм серцем з тобою діливсь.
Непривітна сьогодні до сина,
Син тебе піднімав на руках,
Я до тебе вернусь, Україно,
Крізь літа на болючих рядках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796387
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.06.2018
Уві сні снився сон.
Муха прогнала відразу обох.
Я прогнав муху.
Ні один сон не повернувся,
Натомість вернулася муха.
Вдруге прогнав муху.
Гукаю сон. Дзуськи! Не вертається –
Знову дзижчить муха.
Родичка?..
Роблю висновок: сни – волоцюги!
Сни бояться не світла, сни бояться мух.
До кого прибився ранковий мій сон?
Як би ж то до тебе!
…На моє прохання –
Відгукнись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788364
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.04.2018
Щедрим вечором-вечірком
Пророкує з неба зірка,
Пророкує з неба місяць –
На добробут людям світять.
Господарю, господине,
Будьте щедрі на гостинець.
Щиро, щедро подається –
Все сторицею вернеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2018
Коляд-колядниця.
Христос народився –
Зірка принесла
Цю вісточку з неба.
Будьте здорові, багаті, веселі!
Щасливими будьте у вашій оселі!
Вділіть п’ятака і вділіть паляницю –
Сторицею вернеться щедрим пашниця.
Христос народився
В коляд-колядницю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2018
І в п'ятнадцять, і в тридцять, і в шістдесят років
люди від кохання робляться поезами*.
І тоді вони дарують людству шедеври мистецтва.
/Hoholmin/
Кохання не вкладається в мірило.
Дзеркалилась душа у дощових калюжах:
То з сонечком пливла,
То напиналися хмарки-вітрила;
На благодать ніскільки небо не скупилось.
У мить все-все робилося байдужим.
Одне порожнє тло:
Все замовкало і ніщо не говорило.
Як тільки серце калатало дужче –
Кохання не вкладалося в мірило.
Дзеркалилась душа у дощових калюжах:
Бурха*ла?
Бу*рхала! –
Як маятник, у розголос блукала.
Багато сонечок в калюжах заблищало,
Хмарок багато у калюжах пропливало –
Душа втішалася,
І не страждала! –
Кохання вирувало.
Калюжі босих ніг не сторонились –
Кохання не вкладалося в мірило –
Дзеркалилась у дощових калюжах душа кохання…
Вмивалася дощем,
Впивалася дощем душа кохання…
Кохання не вкладається в мірило.
*поеза – (придумано автором) – житель неіснуючої країни щастя і благодаті, як і неіснуючий Hoholmin.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2018
Варвара ночі обірвала,
На Саву випав санний сніг –
Білів біліше простирадла…
Микола стукавсь на поріг.
Був зблиснув ранок златокраєм,
Був рясно вечір зазорів.
Це небо очі розтуляло
Від Миколаєвих святків.
Віконця дивляться чи сонце
До стріх бурульками примкне.
Прорветься сонце у віконце,
А хуга знову верх візьме.
Йде за щедрівками Йордання.
Тріщи, морозе, дошкуляй,
Лютуй в морозне передрання –
Зимі кінець – вже видно край.
«Цінь-цінь!» – розродиться синиця –
«Цінь-цінь!» – роди овес, ячмінь,
Пухка пшенична паляниця
На стіл в хороми і в курінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766368
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2017
У веселих хатах теплослів'я пашить –
Побажань не вмістити в торбини.
Сміх лунає дзвінкий, лиш стихає на мить:
Рік новий зустрічають родини.
Відійде, просурмить новорічний фінал –
Веселиться зима-чепуруха:
І морози збере, і об'явить аврал,
Й закружляє Різдво в завірюхах.
Водохресть застовпить неборакам черінь,
І нагріють боки лежебоки,
І, щасливі, забудуть спокусливу лінь,
І весна обійме без мороки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764534
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2017
- Чому ти, правда, замовкаєш?
- Надули так, що вже конаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2017
Зелені яблука червоно опадають.
Гримлячий вітер трусонув добряче,
Ще й так, що відчахнулося гілляччя.
Раюють мухи у роях і граях*.
Гуде садок мушвою післябурний,
І чадом яблучним наповнює легені.
Нападаних погризти повні жмені
Я у мушви відгріб собі культурно.
Червоні ще зелені. Спас на носі.
Упертий сорт у жовтні засмачніє.
Оскома в щелепах: і терпнуть, і дубіють.
Сезоном бовваніє зична осінь.
Лишень неділю літо у раздраї*:
Дощ, градопад, веселки, буревії,
Петрові батоги між кашок кольоріють,
Зелені яблука червоно опадають…
Грай - розбрат.
Раздрай - хаос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746165
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.08.2017
Дзижчала муха «дзи-дзи!» – жах! – при двох крилах.
При двох крилах дзижчала муха «дзи-дзи!» – жах!
Пицько дзижчату упіймав, їй крила й ніжки обкарнав,
Їй крила й ніжки обкарнав – Пицько дзижчату упіймав.
При фуете на двох ногах був бзік у мухи – «дзи-дзи!» – жах!
Був бзік у мухи «дзи-дзи!» – жах! – при фуете на двох ногах!
Пицьку “No bzik” імпонував – ніг решток мусі обламав.
Ніг решток мусі обламав – Пицьку “No bzik” імпонував.
Дзижчала муха – «дзи-дзи!» – жах! Пицько «ружжом» по мусі – трах!
«Шоб *лядь мовчала!» – ще раз – трах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2017
Зашкарублі думки? Відмираючий мозок?
Напишу «…я люблю…» на сльозливому склі.
Ще моїх босих ніг дочекаються роси…
Порахую зірки на Молочного тлі…
Шлях пройшов?.. Все було – і падіння і злети.
Все було на віку – і грішив як усі.
Мав планиду таку!.. А вона як тенета... –
Суперечу рокам у старечій красі…
Поживу!.. Не віджив! Ще на світі не лишній…
Про «похід на землі» звіт нащадкам складу.
Я для них?.. Так, я звідти – колишній.
Про минуле повім: «В нім було до ладу!»
Плин думок – всі – стерня відболілих, колючих.
Обернулось не так… Вибачаюсь! Все – так!..
Дочекаюсь. Онук ще прихід свій озвучить…
Знати б, скільки мені ще блукати літах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
В літах чи дитина –
В купіль-хрестини
Воздасться по вірі
Достойним і сірим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713854
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2017
Не гідне гідних слухати із уст негідників про гідність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661021
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2016
Уперше українську мову я почув, упевнений, ще до того як потрапив до пелюшок. Мій татусь українською мовою, під справжнісіньку соловїну пісню, коли садили капусту, умовляв матусю знайти мене. І аукав я, упевнений, українською, бо коли прикладався до маминих грудей, то ми з мамою добряче розумілися: обом було хороше, обоє раділи.
Я мавби сором, якби тепер соромився рідної мови. Більшого сорому, ніж сормитися мови батьків, не існує.
/Надруковано в журналі "Дніпро" №2/2012/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2016
Поезія поєднує і лет, і спів, і музику душі.
Поезія – це думка загорнута в рими і почуття в оболоночках слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2016
Література, її діюче слово – це антипод Вавилонської вежі, випробовування від того ж таки Бога, в першу чергу, як зась мовним нерозумінням між людьми одного кореня і, в другу чергу, засіб зближення і порозуміння різномовних, різнокорінних народів.
/Михайло Нізовцов/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2016
Слова пусті, слова вагомі –
І ті, і ті – в горі полови.
Час-вітер вивіє полову.
Як діамант, вагоме слово
Живучим зерням засіяє.
Лишень володар вибирає
Для свого зерня майбуття:
Дасть сходи – смерть, а чи життя,
Що зійде – смуток, а чи радість;
Передувати має знанність.
Не будь, сіячу, лихословом.
Будь обережним у промовах –
Між люди добре слово сій,
А хиже сіяти не смій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646964
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2016
Ти одна така класна в класі.
Ти одна не носиш прикраси.
Прикраси тобі не потрібні ніякі.
Ти класна,ти кльова, ти вірний друзяка!
Списати даєш «піфагора», «ньютона».
Довгим волоссям руйнуєш канони.
Кореш, мій кореш бритоголовий,
Куди йому братись – качок безтолковий.
Одне пам’ятає – формулу спирту:
Він пігалиць ловить на неї для флірту –
Ти ж не клює на О-АШ-і суціги.
Всі марні його залицяльні «бліцкриги»…
Мені до вподоби твої окуляри,
А ще ти в уборній не смокчеш цигари,
Не знаєш блаженств від марихуани.
Ноги не носять тебе в ресторани.
Без «ейвонів», без «оріфлеймів» –
Біла ворона! – проводиш перерви.
Фізика з розуму зводиш питанням.
Історик з географом блудять в туманах.
Фізрук догоджав на «Х- факторі» брейком –
Старавсь у танку під улюблені «Рейки».
У двадцять одну ти вкладаєшся спати.
В суботи, неділі не ходиш гуляти.
Й одної хвилини часу не марнуєш…
Який я наївний! Кого я малюю?
Ти одна така класна в класі,
Тільки, на жаль, не у нашому часі,
У вимірі іншім – на іншій планеті,
Та ще на моєму в графіті портреті.
Ти…
Ти одна така класна в класі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2016
- Чорти полохали вас – ні?
- Хто бачив їх у бур'яні?
Таке не сниться й уві сні –
Чортополох, як Рай мені!
Такі вже зарості чудні!
Бувають же щасливі дні!
В чортополосі, бур'яні,
Зустрів я дівку по весні…
Лунали жайворів пісні…
В чортополосі, бур'яні,
Ми опинилися одні
І молоді, і на коні:
Бо ж – ні сусідів, ні рідні!
Сімнадцять літ було мені.
І їй сімнадцять. От смішні!
Вже ж веселились! Як дурні!
Чорти полохали нас? Ні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016
При владі – люди без совісті і честі.
О, син України! Благаю –
Верни українцям країну,
Яка розквітала розмаєм.
Синочку! Верни Україну!
/Hoholmin /
О, зубожіла Україно!
Чом ти так не любима стала?
І нерозумні – «журналісти» –
Про «цвіт твій» – збочену малечу –
За гріш Іуди в ґвалт – лепечуть?
А рик державницьких мужів?
Відразу ж бовкають «до сала» –
Любов плекають до руїни.
О! Їх промови голосисті,
Як торохтіння з гнізд лелечих.
Не пам’ятають, все – лепечуть!
Й клубком, клубком, як ті вужі –
Плодять брехню,
і – брешуть, брешуть!
Забули – божа є роса.
Вони ж – розприскались сечею,
Щоб з ока капала сльоза.
Кому? На кого йти війною?
З народом власним у двобої.
(Уже й привласнили народ!),
Народ звільнили від свобод,
Одну йому лишили «волю» –
Собачу й гіршу мати долю:
Впиватись кров’ю – кров’ю брата.
О, будьте, будьте ви прокляті,
Вожді чужинські! Геть із хати!
За всі знущання з України
Одне вам світить – домовина
Й кілок осиковий, вражинам.
О,сину! Сину України!
Вставай з коліна!
Ти неньку виведеш з руїни.
Заброд – «під кіл, під бур’яни» –
У забуття, як гниль й непотріб!
Син України! Ти – це зробиш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2015
Я знаю інше про голодомор –
Не все так однозначно, однобоке.
Так, голод був, був лютий мор.
Не ворон ворона клював у око.
Жер людожер живих людей,
Жаднюга був до плоті – до людської.
Це був годованець ідей.
Він і тепер те саме з людом коїть.
Це владопристрасть, владокапітал –
Мерзота у зневазі до «низотних».
«Низотні!» «Верхніх» – хто їх обирав?
Хто дарував їм владні квоти?
Зберіться з духом. Очі підведіть.
Сусід сусідові погляньте в очі.
Собі відкрийте білий світ
Без табунів повладити охочих.
Голодомор… Не покривлю – про голод чув.
Так, голод був. Моя вмирала мама.
В шкірянці «розкуркулити» прибув
Уповноважений з бригадою, з возами.
Сусіде, бука! Що ти наробив?!
Писав доноси – «Злісні куркулихи…» –
Вони – на лободі, на пиріжках з кропив!..
Хоч як хотів – не взяв на душу гріх,
І, випадково, врятував від лиха
Бабусю з мамою… бука-сусід!
Бо ж той, в шкірянці, з розумом дружив:
Привіз пшона і гречки вже опухлим.
В РСЧА* матусин брат служив –
Донос сусіда виявився тухлим.
Голодомор… Такий він, не такий? –
Був голод, і вмирала мама.
Від смерті рятував її – «чужий!..»
І нас сьогодні «свій» штовхає в ями.
*РСЧА – робітничо-селянська Червона армія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2015
Брати українці, під прапором волі
Гартовані часом в звитяжній борні,
Під небом блакитним на хлібному полі
Примножимо слави у ратнім труді.
Слався в віках, розквітай, Україно,
Миру і дружби міцної оплот.
Слався в віках нездоланний, єдиний,
Слався в віках український народ.
В сім'ї працьовитій, в сім'ї вольній новій
Від гір до степів, від лісів до морів
Нам жити в майбутньому в славі й любові
Безсмертний Кобзар на віки заповів.
Слався в віках, розквітай, Україно,
Миру і дружби міцної оплот.
Слався в віках нездоланний, єдиний,
Слався в віках український народ.
І сила, і міць наша в дружбі, в єднанні.
Хай ворог затямить собі на віки:
Була Україна й буде нездоланна
В звитягах і славі довічно цвісти.
Слався в віках, розквітай, Україно,
Миру і дружби міцної оплот.
Слався в віках нездоланий, єдиний,
Слався в віках український народ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626038
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.12.2015
Смутком й радістю від позолоти
Переповнені груди до розпачу:
Завтра дощ, і на ноги – боти !
Я ще в туфельках шикувати хочу!
Павутиння-бабиння летом
Небесну лазур голубить.
І карає з небес лебединий клекіт…
Завтра…
Дощ…
Цілуватися…
З шибками буде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2015
Із тіста виліпив коника
І поклав стрибунця у піч…
Під небом синіли дзвоники:
Ніхто не підставив пліч –
Трималося небо на дзвониках…
Печений коник хрустів…
Дзвонили під небом дзвоники
В нечуваний переспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2015
(Поезія в прозі)
О, український борщ! Хто тільки не смакував тобою?
«О, український борщ!» – це вигук не одного, не десятка, не сотні, це вигук мільйонів ротів бажаючих попоїсти найсмачнішої страви у світі.
О, український борщ!
Ти витвір майстрів, ти рукоділля, в якому багато душі і багато серця. Решта – це: м'ясо, овочі, спеції і приправи, сіль і вода у певних пропорціях смакоти. Це: телятина, буряк, капустка, картопля, петрушки корінець, морквина сахариста, цибулька, часничок, перчини – солоденька й пекуча червоненька, томат і масельце, сметанка, шпик і цукор, сіль,оцет, лавра лист, петрушка зелененька і кріп, і дзбан води.
О, український борщ!
Чого варта решта без багаття душі, без багаття серця? Так собі, суміш – потерть на рідині.
«О, український борщ!» – це вигук гостя: із Алабами, з Гонконгу, з Панами, з Конго, з Афін, з Амстердаму, з Софії і з Бухаресту, з Тель-Авіву, з Калькутти, з Берліну, з Осло, з Москви, з Парижу, з Варшави, із Анкари, з Торонто, з Риму, з Лондона, і з Мадриду, …:
«Давай! Український борщ!.. Cook!.. Faster!.. Fiesta!..»
О, український борщ!
Його їдять японці. Його їдять корейці. Його їдять в’єтнамці. Його їдять китайці. Їдять його… Їдять його не паличками – їдять його ложками! Найкраще – дерев’яними, фарбованими в півники. (Борщ з м’ясом півнячим!)
О, український борщ!
Український борщ підносять українські дівчата у вишиванках, українські хлопці у вишиванках, українська господиня у вишиванці.
Український борщ подають у полив’яних горщиках і мисках.
Горщики і миски з українським орнаментом зроблені руками українських гончарів із української глини.
Коли бог ліпив людину, бог ліпив людину з глини. Із решти глини українські митці виробляють горщики і миски з українським орнаментом для українського борщу під українські співанки:
«Іди, іди дощику.
Зварю тобі борщику.
Ще й поставлю на вербі,
Щоб наїлись комарі…»
О, український борщ!
Їдять тебе справжні українці, одягнені у вишиванки. Їдять тебе в хижах і в світлицях. Їдять тебе в ресторанах, їдять тебе в їдальнях.
О, український борщ!
Їдять тебе і світліють лиця гостей: із Алабами, з Гонконгу, з Панами, з Конго, з Афін, з Амстердаму, з Софії і з Бухаресту, з Тель-Авіву, з Калькутти, з Берліну, із Анкари, із Осло, з Парижу, з Варшави, з Торонто, з Москви, з Риму, з Лондона, і з Мадриду, …:
«Давай! Украинский борщ!.. Siete pronti? Faster! Faster! Fiesta!»
О, український борщ!
На повний рот їдять тебе європейці, азіати, американці, африканці, австралійці і, навіть, рибоїдні пінгвіни замороженого континенту із рук його завойовників.
О, український борщ!
Ти найвищої проби всім до вподоби з пампушками з часничком – президентам і дипломатам при галстуках, бізнесменам і повіям, студентам і безхатченкам…
О, український борщ!
Я, українець. Коли я чую: «О, український борщ!» – я радію. Я оживаю при гостя замові: «Давай! Український борщ! Fiesta!..»
О, український борщ!
Ти – казковий!
Гостям – український борщ! Будь ласка! Будь ласка! Будь ласка!..
О, український борщ!
В тобі пломінь душі, пломінь серця, пломінь любові…
«Бажаєте ще добавки?»
«О, український борщ!»
«Будь ласка!»
Овочі всі зростали на українському полі, без ГМО. Усі – ЕКО…
О, український борщ!
По найкращих рецептах найкращий борщ – український, зварений в Україні!
То ж будьте ласкаві! Всім Миром з миром на український борщ жалуйте в Україну! –
в мирі куштувати український борщ!
Будьмо у захваті від мов:
Мовлять плакати японською: О, український борщ! –
ああ、ウクライナのボルシチ！
Мовлять плакати китайською: О, український борщ! –
哦，烏克蘭羅宋湯！
Мовлять плакати хінді: О, український борщ! –
ओह, यूक्रेनी बोर्स्ट!
Звучить на мовах світу:
Польською: О, український борщ! – Ох, українські барщ! – Och, ukraiński barszcz!
Німецькою: О, український борщ! – О, украінішен барщ! – Oh, ukrainischen Borschtsch!
Англійською: О, український борщ! – Ай, юкраїнінен борщ! – Oh, Ukrainian borscht!
Французькою: О, український борщ! – О, борч украіня! – Oh, bortsch ukrainien!
Угорською: О, український борщ! – О, украен боршч! - Ó, ukrán borscs!
Чеською: О, український борщ! – Ох, український борщ! – Oh, ukrajinský boršč!
Румунською: О, український борщ! – О, борщ украйнян! – Oh, borș ucrainean!
Російською: О, український борщ! – О, украінскій борщ! – О, украинский борщ!
Іспанською: О, український борщ! – О, борщ украніано! – Oh, borsch ucraniano!
Італійською: О, український борщ! – О,барж украіно! – Oh, borscht ucraino!
О!
О!
О!..
Fiesta!
Fiesta!
Fiesta!..
О, український борщ!
Варто тебе один раз скуштувати і переконатись:
О, український борщ! Ти слави заслужив!
О, український борщ! – звучить мільйонноголосо, не важливо якою мовою, не марно.
Слава тобі, о, український борщ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607764
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.09.2015
Візьми англійської землі,
Скіль` в жменях вміститься твоїх.
Проймися запахом святої,
Молись за тих, хто упокоївсь,
Поліг на ній: бідняк, багатий,
Кумир чи світу був не знатний,
Як жив, страждав, і стрітив смерть,
І неоплаканим помер.
Носи цю землю біля серця –
Від ностальгії вбережешся.
Тебе це має зупинити,
Нестримну душу вгомонити,
Не допустити до безумства
І вберегти від самогубства –
Жадання смерті подолати;
З життям не слід ворогувати.
В собі жагу відродиш жити –
По світу білому ходити.
Візьми із Англії квіток:
Весною примули пучок,
Троянди літньої взірець,
З осіннім плачем, на кінець.
Від туги збавишся у мить,
Як плющ від юрмиська зими.
Квітки і в бідах при ділах:
Від Стрітення – на всіх святах.
Вони, відтак, без каяття
Твій погляд змінять на життя.
Очистишся від павутиння,
Себе побачиш в середині.
Побачиш скарб, який тобі
Приніс знайомець твій з полів
В твій переддень до твого дому,
Де ти щодня бродив навколо…
Відкрий свій світу амулет –
Ти гідний бути королем!
Переклад зроблено з англійської 16.02.2015 р.
Rudyard Kipling
A Charm
Take of English earth as much
As either hand may rightly clutch.
In the taking of it breathe
Prayer for all who lie beneath —
Not the great nor well-bespoke,
But the mere uncounted folk
Of whose life and death is none
Report or lamentation.
Lay that earth upon thy heart,
And thy sickness shall depart!
It shall sweeten and make whole
Fevered breath and festered soul;
It shall mightily restrain
Over-busy hand and brain;
it shall ease thy mortal strife
‘Gainst the immortal woe of life,
Till thyself restored shall prove
By what grace the Heavens do move.
Take of English flowers these —
Spring’s full-faced primroses,
Summer’s wild wide-hearted rose,
Autumn’s wall-flower of the close,
And, thy darkness to illume,
Winter’s bee-thronged ivy-bloom.
Seek and serve them where they bide
From Candlemas to Christmas-tide,
For these simples used aright
Shall restore a failing sight.
These shall cleanse and purify
Webbed and inward-turning eye;
These shall show thee treasure hid,
Thy familiar fields amid,
At thy threshold, on thy hearth,
Or about thy daily path;
And reveal (which is thy need)
Every man a King indeed!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605086
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.09.2015
На власні очі бачив збурень людських хвилі
Ув Індостані дальше за чотири милі.
Де розмаїття зборища людей, там без кінця
Одні вбивати ладні інших на очах творця.
П’ятидесятники скипали і гнівились –
Сини Європи з диким Сходом не мирились.
Камзолів кольори не потрапляли в милість;
Англійцю ж байдуже – він вихованим виріс.
Франтив у котелку, до самих п’ят носив пальто,
Противник війн, дуелей, всяких рухів – як ніхто,
Він вихованням на Лаврентія походив:
«Я вибачаюсь!» – повергав круп’є у подив,
Не раз у казино манірністю щасливив
І скрипаля, і дівку, що підносить пиво
Безграмотним пройдисвітам – тевтону, галлу,
Котрі над мовою країни потішались.
У древньому Суеці сталось це дикунство
На ґрунті мовному, і з присмаком паскудства.
Я вчасно в казино згадав старе прислів’я –
«За чоловіком стежиш – стежити будь гідним!»
Не нагруби (якою б не була причина).
У бійці рухайся в гурті – спина до спини –
Проб’єшся до дверей – завжди лицем до ворогів.
Тоді на борт живим вернешся – кращого б хотів?!
Яріння роз’їдає в’язня з середини.
«Не бути цьому!» А вони були такими.
Веселий мордобій: і кухлі і карафи…
Втекли гуртом…герої: чванились, хто втрапив.
Обмацували прапора, що вільно тріпотів.
Розважились: рояль на коліщатах гуркотів…
О, білі люди! Мурзі* з диханням тварини
Стирали вміло грань людини… від людини.
О, Батьківщина! Нене! Вдячний за науку.
Ти скрізь синам на поміч тягнеш дужу руку
І мовою, і дійством – тілом і душею…
Їх роздраконять – не приборкати й конвоєм.
Вони до віку доживають – «честь над нами!»,
Вони повагою леліяні роками,
Вони – це незлобиві… Втримають удари –
Оплачуть мертвого – вертаються до справи
На димні схили Етни, у тропічні води,
Куди на кораблях потраплять при нагоді…
Рушниці гримнуть, динаміт рвоне, напевно…
Країни бійтеся їх, вихованих чемних!
Переклад зроблено з англійської 06.02. 2015 р.
Rudyard Kipling
Et Dona Ferentes
1896
In extended observation of the ways and works of man,
From the Four-mile Radius roughly to the Plains of Hindustan:
I have drunk with mixed assemblies, seen the racial ruction rise,
And the men of half Creation damning half Creation's eyes.
I have watched them in their tantrums, all that Pentecostal crew,
French, Italian, Arab, Spaniard, Dutch and Greek, and Russ and Jew,
Celt and savage, buff and ochre, cream and yellow, mauve and white,
But it never really mattered till the English grew polite;
Till the men with polished toppers, till the men in long frock-coats,
Till the men who do not duel, till the men who war with votes,
Till the breed that take their pleasures as Saint Lawrence took his grid,
Began to "beg your pardon" and-the knowing croupier hid.
Then the bandsmen with their fiddles, and the girls that bring the beer,
Felt the psychological moment, left the lit Casino clear;
But the uninstructed alien, from the Teuton to the Gaul,
Was entrapped, once more, my country, by that suave, deceptive drawl.
As it was in ancient Suez or 'neath wilder, milder skies,
I "observe with apprehension" how the racial ructions rise;
And with keener apprehension, if I read the times aright,
Hear the old Casino order: "Watch your man, but be polite.
Don't hit first, but move together (there's no hurry) to the door.
“Keep your temper. Never answer (that was why they spat and swore).
Back to back, and facing outward while the linguist tells 'em how -
`Nous sommes allong ar notre batteau, nous ne voulong pas un row.'"
So the hard, pent rage ate inward, till some idiot went too far...
"Let 'em have it!" and they had it, and the same was merry war -
Fist, umbrella, cane, decanter, lamp and beer-mug, chair and boot -
Till behind the fleeing legions rose the long, hoarse yell for loot.
Then the oil-cloth with its numbers, like a banner fluttered free;
Then the grand piano cantered, on three castors, down the quay;
White, and breathing through their nostrils, silent, systematic, swift -
They removed, effaced, abolished all that man could heave or lift.
Oh, my country, bless the training that from cot to castle runs -
The pitfall of the stranger but the bulwark of thy sons -
Measured speech and ordered action, sluggish soul and un - perturbed,
Till we wake our Island-Devil-nowise cool for being curbed!
When the heir of all the ages "has the honour to remain,"
When he will not hear an insult, though men make it ne'er so plain,
When his lips are schooled to meekness, when his back is bowed to blows -
Well the keen aas-vogels know it-well the waiting jackal knows.
Build on the flanks of Etna where the sullen smoke-puffs float -
Or bathe in tropic waters where the lean fin dogs the boat -
Cock the gun that is not loaded, cook the frozen dynamite -
But oh, beware my Country, when my Country grows polite!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2015
Наш, уволенный полковник,
Подрядился на коровник -
Стал "осеменителем"…
Слава победителю! –
И недели не прошло,
А усвоил ремесло.
На Доске Почёта – в фас!
На груди – иконостас…
Очень на коровнике
Ценятся полковники.
Просто нет им там цены!..
Только б не было войны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2015
У матері не стало сина.
І вбили батька у доньки.
Без мужа осталась дружина,
Без батька осталась дитина.
На цвинтарях – вінки, вінки…
В скорботах маються родини.
Спить розум безневинно винний.
А за які такі гріхи
Людину смертила людина?
Немає батька, мужа, сина…
І відвернулась Батьківщина:
Татусь, муж, син – мов байстрюки.
В риданнях матінка: «Дитина
Не повернулася з війни!» –
Її ріднесенька дитина.
Хіба то матері провина?
Хіба провина то дитини?
Війну затіяли пани,
І на війні не їх сини;
Для війн – сини простолюдинів!
Холопські – мало! – гнулись спини,
Тріщать покірливих лоби –
Панам розваги з давнини.
Кумедно чубляться пани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2015
Сусід нервував… Цілий день голосив –
Сусіда в під’їзді наш Цуцик вкусив.
Прийшов я додому й обід збракував -
Дружині нізащо настрій зіпсував.
Дружина на сина накинулась: «Бевзь!
Знов двійку приніс! Ти ганьбиш нашу честь!»
Син Цуцика пхнув, куций хвіст прищемив.
А Цуцик сусіда і вдруге вкусив.
Сусід до газети сердито писав.
Я місяць з дружиною не розмовляв.
Дружина на сина сварилася з лиха.
До болі син Цуцика смикав за вуха.
Так сталося – знову сусід голосив:
Наш Цуцик сусіда і втретє вкусив!
Сусід до міліції скаргу подав.
Дружині зарплату я всю не віддав.
Дружина зганяла на синові злість.
Син Цуцика смикав за вуха й за хвіст.
І звідки ті біди? Хто їх напустив?..
Наш Цуцик сусіда вчетверте вкусив.
Що сталось, не знаю. Сусід подобрів.
Цукеркою Цуцика якось вгостив.
За це йому Цуцик лизнув черевика.
Син Цуцика більше за вуха не смика.
Дружина на сина не гримає більше.
І я до дружини тепер лагідніший.
З сусідом вітаємось, тиснемо руки.
Сусід завжди каже: «Миленький ваш Цуцик!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2015
Свіжак надривається. Пре на рожен
Азовського моря корито.
Кавун на кавун – трюм наповнений вщент,
Кавунням вся пристань покрита.
Не сором не пити первак в передрань,
Зівати в нудьзі в караулі,
Три дні і три ночі пливти у бовтань,
І ми паруси розгорнули…
В густий бородач ударяє бурун,
Щезає, на бризки роздертий.
Дзвінкий вибираю, як бубон, кавун,
Вирізую ножиком серце.
А сонце пустинне сідає в розсіл,
І місяць зіпхнутий на хвилях місцями.
Свіжак задуває!
Навідліг!
Не стій!
Дубок, воруши парусами!
На морі баранчиків більше і більш,
І треться кавун, і у трюмі, як ніч…
В два пальці, по-боцманські, вітер свистить,
І хмар густота надприродна,
І смикає руль, і обшивка тріщить,
І забрані в рифи полотна.
Крізь хвилі – навиліт!
Крізь дощ – навмання!
Нас гонить в свистячому милі,
Напомацки в нишпорках з дня…
І ридма, й не влад
Хриплять полотнинами крила.
Вертячки пізнали всю дику красу.
І море тупоче, як ринок,
Коса перед нами,
Жене на косу
Нас, певно, остання путина!
Козлами кудлатими море до пліч,
І треться кавун, і у трюмі, як ніч…
Я пісні останньої ще не співав,
А смертну відчув прохолоду…
Бродягою жив, і у карти я грав,
І море несе нагороду, –
Веселим життя вже навіки забудь –
У кузові теча, відірваний руль!..
Сонце пустинне над морем встає
Повітрям зігріти б суденце;
Не видно дубка, і на хвилях пливе
Кавун з намальованим серцем…
В густий бородач ударяє бурун,
Де скумбрії грається зграя,
Низовий на брижах гойдає кавун –
До берега він допливає…
Кінець своїм бідам ось тут він й знайде,
Кінець хитавиці… Кортячка –
Кавун з намальованим серцем бере
Так мною любима козачка…
Ніхто їй не скаже, напевно, про те,
Що в руки вона взяла серце моє!..
З Е. Багрицького переклад зроблено 22.06.2015 р. Автор перекладу - Михайло Нізовцов
Багрицкий Эдуард
АРБУЗ
Свежак надрывается. Прет на рожон
Азовского моря корыто.
Арбуз на арбузе - и трюм нагружен,
Арбузами пристань покрыта.
Не пить первача в дорассветную стыдь,
На скучном зевать карауле,
Три дня и три ночи придется проплыть -
И мы паруса развернули...
В густой бородач ударяет бурун,
Чтоб брызгами вдрызг разлететься;
Я выберу звонкий, как бубен, кавун -
И ножиком вырежу сердце...
Пустынное солнце садится в рассол,
И выпихнут месяц волнами...
Свежак задувает!
Наотмашь!
Пошел!
Дубок, шевели парусами!
Густыми барашками море полно,
И трутся арбузы, и в трюме темно...
В два пальца, по-боцмански, ветер свистит,
И тучи сколочены плотно.
И ерзает руль, и обшивка трещит,
И забраны в рифы полотна.
Сквозь волны - навылет!
Сквозь дождь - наугад!
В свистящем гонимые мыле,
Мы рыщем на ощупь...
Навзрыд и не в лад
Храпят полотняные крылья.
Мы втянуты в дикую карусель.
И море топочет как рынок,
На мель нас кидает,
Нас гонит на мель
Последняя наша путина!
Козлами кудлатыми море полно,
И трутся арбузы, и в трюме темно...
Я песни последней еще не сложил,
А смертную чую прохладу...
Я в карты играл, я бродягою жил,
И море приносит награду,-
Мне жизни веселой теперь не сберечь -
И руль оторвало, и в кузове течь!..
Пустынное солнце над морем встает,
Чтоб воздуху таять и греться;
Не видно дубка, и по волнам плывет
Кавун с нарисованным сердцем...
В густой бородач ударяет бурун,
Скумбрийная стая играет,
Низовый на зыби качает кавун -
И к берегу он подплывает...
Конец путешествию здесь он найдет,
Окончены ветер и качка,-
Кавун с нарисованным сердцем берет
Любимая мною казачка...
И некому здесь надоумить ее,
Что в руки взяла она сердце мое!..
1924г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2015
Відмахувався: «Я людина маленька!»
Над ним насміхались:
Смішили латані-перелатані валянки,
Валянки, а не сандалії…
На кволих ногах його … влітку.
У напівсні на призьбі звітом
Було від нього мовчання,
Навіть коли біля нього гупнути;
Розворушити – марні старання.
Він і справді був – «людина маленька!»,
Якщо хочете – гвинтик забутий світом –
Танкіст з відмороженими ступнями.
Він часто сидів на призьбі
У латаних-перелатаних валянках,
Хоч мав би влітку – в сандаліях…
Відмахувався: «Сиджу на пенсії».
Державі полегшало – вже відсидів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2015
Рихтують генії вірші,
Правлять рими не генії.
Багацько багато більше –
Зріють перла поезії.
В пестощах зріли…
Готовий?
Нуртуйсь, поціновувач, в новах!
Рихтують генії вірші,
Правлять рими не генії.
Багацько багато більше
Коханців поезії.
Рихтують генії вірші,
Правлять рими не генії.
Ваду має поезія –
Ніхто не безгрішний.
Слово: палає сила –
Губи сухі оросило…
Митця ж спокусила
Не вада поезії – сила!
Правлять рими не генії.
Багацько багато більше
Коханців поезії…
І тільки генії
Вдихають душу у вірші!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015
Коли дівча співало «Всюди буйно…» –
Ще не розквітла розквітала черемшина…
Всміхалася до вуйка щира вуйна,
Знімала з голови хутчіш хустину.
Рискаль стирчав самітником у грядці,
А вуйна з вуйком входили в колибу…
Тут місце не загадці а розгадці:
Племінник мій гаркавив: «Ловлять либу!»
Буяла черемшина, всюди квітла,
Дух життєдайний пропливав над плаєм,
І тьохкав пісню соловей в розмаї –
Яскраві дні купалися у світлі.
Співалось про сніги, що на раменах,
І про Марічку, про туман над бором…
Тепер все це в минулому – маревне,
А за сьогодні… очі виїсть сором.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2015
Моя душа розбурхана – не спить.
Навіщо віщий знак так провокує?
Я у захопленні молюсь на мить.
Нехай ця вереда собі глузує:
«Від щастя шаленіє лиш дурний!» –
Радів учора й нині не жалкую.
У сітях? Закохавсь! Ходжу смутний?
Жаданий погляд вчора був привітним,
Її кивок мені був рятівним.
Від сліз в очах сьогодні - безутішний.
Я це переживу, перетерплю –
На цілім світі мук нема світліших.
Я щастя маю: вереду люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2015
(Каламбур)
Боже праведний!
Сотворив ти світ безгрішний безгрішним і праведним.
Сотворив ти праведників світом праведним праведно правити.
Чом безгрішний і безгрішний світ грішним і грішним і неправедним став?
Чом грішні і грішні грішники світом грішним і грішним і неправедним неправедно правлять?
Чом неправедні, неправі і лицеміри лицарюють і правлять?
Мав би світ безгрішний і безгрішний праведним безгрішним і безгрішним дістатися і безгрішними безгрішними правитися…
Сотвори, Боже праведний, так!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015
«Под Одессой снесли Ленина
2 января 2015
12:47
395
Поделиться:
Сегодня ночью неизвестные уничтожили памятник Владимиру Ленину в райцентре Красные Окны (Одесская область)»
/Интернет-обозрение Главное™/
Історія крутить колеса,
Водить сліпців і зрячих,
Трима за язик
Трудяг і ледачих.
О, український месидж! –
До чого хто звик.
Історія крутить жорна.
І падають з п’єдесталів
Вчорашні кумири –
Потворні і неповторні.
Час вакханалій,
В миру не до миру:
«На вітряки – на кладовища!..»
У черепушках вітрище свище:
«Не бійтеся Еболи –
Ленінопаду бійтесь!..» –
Грозить і острову Паски
І … і … Liberti Island…
- ???
- Вільним і волі вволю!..
Вже ж – європейці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548179
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.01.2015
Контора.
Фонд.
Начальник і підлеглі.
Їх море,
Контор і фондів
З начинням кабінетним.
Для чого?
Державницький скрипів би віз.
Щоб віз цей віз
Начальника,
Підлеглих,
Фонд…
Займенник, частка і прикметник,
Іменник:
«Нікому не потрібний віз!»
Хіба що як посібник
Вивчати:
Броунівський рух,
Рекомбінацію,
Метаморфозу,
Позу,
Ініціацію,
Порожній звук,
Броню,
І всяку «…ню»,
Дійну корову…
Не зачіпай!
Знай!
«Державна установа!»
Там пихи,
Мертвечина чина,
Там шкуродери.
Там всі причини
Бід
Від…
Аж до…
До…до…до…до…
«Ти хто?
Хто ти такий?
Прохач?!
Ги-ги!..
Не клянч!
Не подають!
Іди!..
І не ганьби
Держану установу
«Зігнем в підкову!»
Скрипить, повзе державний віз…
Новітній «- ізм» –
Патріотизм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
«Зи-ма, зи-…» –
По складах читає дитина.
Ковтає слину:
«Зи-зи… зи-ма» –
Всілася на долівку
І морочить собі голівку:
«Тата нема…
Мами нема…
Їсти нема…
Світла нема…
Тепла нема…»
Дитина читає:
«Зи-зи… зи-ма» –
Наче
Не по дитячі,
А по дорослому
Плаче:
«Я – самостійник!..»
Ця самоучка
Все згребла в кучу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014
Сусід з сусідом посварився.
Сусід мав пиху. Пиху мав сусід.
То ж лемент й на весь світ зчинився.
Гарчали так, як не гарчить собачий рід.
Дійшли до дрюччя і до кілля.
Страждало збурене довкілля.
Вбивали дне одного самочинно.
Задля розваги? Безпричинно?
Е, ні! Сусід в сусідах ще сусіда мав.
І другий мав сусіда ще в сусідах –
Така вже в нерозумних двох планида.
Їм на роду написано, щоб хтось їх підпихав:
Нацьковані – то вже й в своїй стихії;
Стиналися, як злива з суховієм.
В один день – правий перепре,
А лівий – в другий день перепирає.
І знову перший другого долає,
А потім другий першого турне…
А що ж оті, сусіди по сусідстві?
Втішаються, переймані блюзнірством.
М о р а л ь:
Коли понад усе цінуєш пиху,
Тобі не вдасться розминутись з лихом.
А ще коли на публіку «сокочеш» –
Будь певен – у халепу вскочиш.
З сусідом – краще вибирай сусіда,
Який товаришем і в радостях, і в бідах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544359
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.12.2014
Рябко ревниво смикавсь і гарчав:
- Гав-гав! Гав-гав! – довгенько не вгавав,
Демонструвати відданість умів собачу.
Рябко в господаря за вірність клянчив
Подачку – кісточку. То ж й розпинався…
Не помилявся.
А ще життя Рябка навчило
За кісточку – господарю лизати черевика…
Мило.
Собача мудрість – мудрість невелика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544136
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.12.2014
«Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками»
Павличко Дмитро
Робіть, хлопці, свою справу,
Здобувайте славу.
Всіх історія розсудить,
Всадовить на лаву.
Кому – лаври, кому – терен.
Посліду чи зерен,
Всім відміряє по повній,
Своє мовить «леле!»
Чи спаде з очей полуда,
Розвінчана людом,
Чи станете розумніші,
Чи зречетесь блуду –
Проклянете свою думку,
Криву і безглузду!
Від людей ховати очі
Опустите сумно.
Обміркуйте ж усі кроки
З Європи в «європи»:
Путньо, вволю налижетесь
Заморської квоти.
Це з сусідом мали б чарку
Під духмяну шкварку –
Гей-гоп! Будьмо! Гей-гоп! Будьмо! –
Випивати з жартом.
Не в свій розум сором жити!
Мали б з ким дружити?
Ганьба, Ганьба! Щоб з сусідом
У кров розсваритись!?.
Робіть, хлопці, свою справу,
Здобувайте славу.
Всіх історія розсудить,
Всадовить на лаву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
«Не горлай «Слава Україні!» - будь українцем».
/Із «Однокласники»/
Про Україну вільну мрію,
Патріобрехом не хворію,
І прикро, що у вишиванці
Деінде швендяють зарванці.
Я не втікач по заграницях,
Я тут живу, де й народився.
Я не «скакун»: живу – в Європі!
А скоки – недолугих клопіт.
Не йду між люди в балаклаві,
Шолома не ношу з забралом.
Гнітить, що влада безпорадна,
А служок обряжають в рядна.
Схиляюсь перед трударями,
Що Україну зводять з ями…
Щасливі, – поки – нещасливці, –
Вони є справжні українці…
Не прикриваюсь прапорцем.
Я до людей завжди лицем.
І серцем в злагоді з душею
Я з Україною моєю…
Я єсть народ! І мусять знати
Чужинці – вам нас не здолати!..
І на залізному кліше
Я – патріот! І я – не лже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
Ввірватись до ворога в стан –
Готовий до бою! – мій стан.
Не сором в бою полягти
За очі дівочі і стан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2014
Здавен водилося на Русі, -
Мабуть, тому слов’яни й русі, -
Серед пшениць, серед житів -
Вони в трудах, завжди у русі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Я бачив, як ніженьки мила
У водах Дніпра моя мила.
І я шепотів, я – молився:
«Кохай мене, дівчино мила».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541771
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014
Іван біля Музи вовтузивсь,
А Музі було "хоч би хни".
Вовтузивсь Іван біля Музи…
Іван біля Музи вовтузивсь…
Вовтузивсь Іван біля Музи –
Хотілося Музі весни.
Іван біля Музи вовтузивсь,
А Музі було "хоч би хни".
Хай кажуть: "Обоє рябоє…"
Іван біля Музи вовтузивсь.
"Да шо ж ето, братці, такоє?.."
Хай, кажуть: "Обоє рябоє…"
А Муза – ніколи! – рабою?!.
Хоч як би Іван не вовтузивсь.
Хай кажуть: "Обоє рябоє…" –
Іван – під п’ятою у Музи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014
У брата болю так багато,
Що забуваю про свій біль.
Спішить з косою …біснувата:
Встигаю…падаю в кукіль.
Упав без імені, солдатом.
Дивлюся в небо – в склянку часу.
Там крук кружляє. Геть летить.
На мене ще чекає мить!
Ще маю мить одну в запасі –
Ще наболіле відболить!
Чекає воїна матуся.
Чекає воїна «маруся» -
Невірна, вірна – все одно.
Аби ж то цілим повернувся
І не загорнутим в рядно.
Я склянку часу допиваю.
На дні остатків каламуть.
Обов’язок і честь зовуть
Іти на бій. Ще постраждаю –
Мене зірки не обминуть.
Я вже війни не проклинаю –
Прокляв давно!
І не шаную я героїв:
Обов’язок героя – воїн!
А воїн – не герой – гі…но!..
Пори лихої склянку часу
Допив до дна, тоді й збагнув,
Що у житті я помилився:
За рідну землю – з братом бився! –
Чужинець звабив на війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014
(Переклад 2009 р)
Засохлу квітку, не пахучу,
Забуту в книзі бачу я;
І мрія дивна мене мучить –
Душа розбурхалась моя:
Цвіла? Коли? Де? В яку весну?
Чи довго? Хто тебе зірвав?
Чужою? Знаною рукою?
Сюди навіщо тебе вклав?
Щоб пам’ятати ніжну зустріч,
Фатальної розлуки мить,
Чи в час прогулянки на збіччі
Як нишкне поле, ліс тінить?
Живий ще той? І та жива ще?
Де їх теперішній куток?
Чи вже зів'яли на пропаще,
Як квітка ця між сторінок?
Цветок
(А.С. Пушкин)
Цветок засохший, безуханный,
Забытый в книге вижу я;
И вот уже мечтою странной
Душа наполнилась моя:
Где цвел? когда? какой весною?
И долго ль цвел? и сорван кем,
Чужой, знакомой ли рукою?
И положен сюда зачем?
На память нежного ль свиданья,
Или разлуки роковой,
Иль одинокого гулянья
В тиши полей, в тени лесной?
И жив ли тот, и та жива ли?
И нынче где их уголок?
Или уже они увяли,
Как сей неведомый цветок?
1828 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2014
Усі мої думки про тебе, про одну –
Вчуваються в піснях – про тебе, про одну.
Я вітру слухав спів – здалеку він летів –
У полі він співав – про тебе, про одну.
Я слухав, як струмок – дзвінкий зачарував –
Водою дзюркотів – про тебе, про одну.
Я слухав солов'я – рулади розсипав
Витьохкував всю ніч – про тебе, про одну.
Склав сам і заспівав для тебе Нізовцов
Цю пісню про любов – про тебе, про одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2014
Жінка
Єдина, жадана
Манить, приваблює, заворожує.
Чари сприймаються серцем, душею –
Кохання!
Почуття
Запальне, невичерпне
Ушляхетнює, переповнює, переливається.
Кохання , як грім, несподіване, -
Істина!
Бажання
Стрімке, вогненне
Спалахує, обпікає, спопеляє.
В коханій вбачається божество -
Владати!
Доля
Немилосердна, невмолима
Грає, хитрує, дражнить.
Виказуй, лицарю, свою благородність, -
Перемагай!
Страждання -
Нестерпні, солодкі -
Терзають, піднімають, увіковічують.
Впізнаєш в Попелюшці Лауру?
Щасливець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
Мучить.
Думок наліт.
Болі нестерпимі.
Хочеться встати, певна річ.
Лежу.
Думки чкурнули врізнобіч.
Блимаю очима.
Радикуліт.
Сучий!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014
Право безправних –
Холуйський патріотизм:
Олігархія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2014
Палає вогнем горобина –
На серці не місце журі.
Вона моя втіха єдина –
Палає вогнем горобина.
Радію, як кроку дитина
В свій перший похід у дворі:
Палає вогнем горобина –
На серці не місце журі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2014
Був колись я молодим, повним сили і відваги,
Із життям ішов на бій, йшов за жарт і для розваги.
А тепер я помужнів, повний творчої наснаги,
За життя іду на бій, до життя впиватись спраги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2014
Підніметься в небо місяць володіння оглядати,
Чом я мушу сперечатись: «Чуєш, лицарю рогатий,
Не тобі – мені по ночі плечі милій обнімати!..» –
Лину думкою в хвилину до коханої – до хати…
« На сторожі стій, рогатий!.. Ти – не мій суперник! Друже,
Заспокой мою кохану!.. Хоч обом приємно дуже
Під вікном в саду бувати і ховатися у ружах,
Стане час мені вертатись – ти іще з небес послужиш».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
На вагах брехня і правда:
На пів брехня – на пів правда.
Вийшло: правда і є брехня,
Втім, рідня така – неправда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2014
Це правди молоко. Брехня нікчемна:
Початок є кінцем. Нехай майстерно
Плелася сіть її, хай як чорнила,
А правда верх візьме. Ніхто не звергне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2014
Яка б брехня не видалась проворна,
Ніхто її з любов’ю не пригорне.
Розтерти правду в пил – пуста затія.
Хребта не змелють правді й чорні жорна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2014
Трамвайна закоханість
Трамвай в окулярах з рожевими скельцями
В «жОвтінь» маршрутки втюрився серцем:
Бринькнули фари, і музика гальм вмить завмерла –
Цілує трамвай «соромітку» маршрутці… Приперло!..
Ридала НП в надзвичайних новинах:
«Безгрішна маршрутка… Ніскільки не винна!»
Поетеса в трамвайному парку
Перед очима підглядачки
Загралися трамваї на гілячках,
У дуплах, в норах, на боці двоє під плющами
Облапились колесами-руками…
«Останні двоє в «тата й маму скачуть»?
«Трамвайні пустощі!..» – це подив підглядачки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2014
Мітла трудилася «шах-мах».
І звідки бралось те сміття?
Папір, скляна непотріб, бляхи,
Лушпиння, кості і взуття,
Недопалки, ганчір’я, пір’я
І покалічені ляльки –
Все, що виходило з довір’я,
Все викидалось на подвір’я…
«Шах-мах, шах-мах» – мітли шкребки,
І вдень під сонцем променистим
Було подвір’я завжди чистим.
Аж тут зносилася мітла.
Стару двірничку чи звільнили,
Чи не на пенсію пішла, –
Десь «шахи-махи» заблудили.
Береться звідки те сміття?
Папір, скляна непотріб, бляхи,
Лушпиння, кості і взуття,
Недопалки, ганчір’я, пір’я
І покалічені ляльки –
Все, що лишилося довір’я,
Уся непотріб на подвір’ї,
Не чути тільки деркача:
«Шах-мах» й двірницького «ча-ча».
Гора набралася сміття:
Папір, скляна непотріб, бляхи,
Лушпиння, кості і взуття,
Недопалки, ганчір’я, пір’я
І покалічені ляльки –
Все, що лишилося довір’я,
Усе чекає на подвір’ї,
Як не мітли, то деркача –
«Шах-мах» й веселого «ча-ча».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014
Ось такий я, ось такий проти ночі:
Я на лан чимчикую охоче,
Бо ж кумі, що стерня, що перина…
Кум мій лисий, а в мене чуприна.
Ось такий я, ось такий проти ночі:
Дві зорі – кумині манять очі.
Ось такий я, ось такий серед ночі:
До куми самі ноги волочать,
Бо ж кумі, що стерня, що перина…
Кум мій лисий, а в мене чуприна.
Ось такий я, ось такий серед ночі:
Мене кумонька бачити хоче.
Ось такий я, ось такий впродовж ночі:
Кума бавить і боки лоскоче.
Де мистецтву навчилась, вражина?
Жодна з мужем не втіє дружина.
Ось такий я, ось такий впродовж ночі:
Що не мить, то з кумою солодше.
Ось такий я, ось такий після ночі.
Кума мовить мені: «Славний хлопчик!»
Де мистецтву навчилась, вражина?
Жодна з мужем не втіє дружина.
Ось такий я, ось такий після ночі.
Сподобляє кума мої мощі.
Ось такий я, ось такий, любі друзі:
Не буває куми, щоб не в дусі.
Де б з кумою, бува, я не стрівся –
Ніби медом солодким об’ївся.
Де мистецтву навчилась, вражина?
Жодна з мужем не втіє дружина.
Бо ж кумі, що стерня, що перина…
Кум мій лисий, а в мене чуприна.
Ось такий я, ось такий, любі друзі:
Не буває куми, щоб не в дусі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2014
(переклад з Б. Слуцького)
Коні ще відомі плавом:
І – не добре, і – не в далечінь.
На російську «Глорія» - як «Слава»
В пам’яті карбується і в лінь.
Корабель йшов, назвою був гордий,
В океані не хотілось стріч.
В трюмі добрими мотали мордами,
Коней тисяча топталась день і ніч.
Коней тисяча! Підків четвірка тисяч!
Щастя все ж вони не принесли.
Міна кораблю пробила днище.
В далечінь далеко відпливли.
Люди у човни і шлюпки влізли,
Коні попливли всі просто так.
Що було робити коням бідним,
Як нема їм місця на плотах?
Плив у океані рижий острів,
В морі синім острів плив гнідий.
Попервах здавалось – пливти просто,
Океан не більший від ріки.
Та не видно в річки тої краю
При останку слабих кінських сил.
Вмить заржали коні серцекраєм
Тим, хто в океані їх топив.
Коні йшли на дно і ржали, ржали,
Поки всі на дно і не пішли.
Ось і все. А все-таки так жаль їх,
Рижих – до землі не допливли.
Б. Слуцкий
Лошади в океане
И.Эренбургу
Лошади умеют плавать.
Но - нехорошо. Недалеко.
«Глория» по-русски значит «Слава», -
Это вам запомнится легко.
Шел корабль, своим названьем гордый,
Океан старался превозмочь.
В трюме, добрыми мотая мордами,
Тыща лошадей топталась день и ночь.
Тыща лошадей! Подков четыре тыщи!
Счастья все ж они не принесли.
Мина кораблю пробила днище
Далеко-далёко от земли.
Люди сели в лодки, в шлюпки влезли.
Лошади поплыли просто так.
Что ж им было делать, бедным, если
Нету мест на лодках и плотах?
Плыл по океану рыжий остров.
В море в синем остров плыл гнедой.
И сперва казалось - плавать просто,
Океан казался им рекой.
Но не видно у реки той края.
На исходе лошадиных сил
Вдруг заржали кони, возражая
Тем, кто в океане их топил.
Кони шли на дно и ржали, ржали,
Все на дно покуда не пошли.
Вот и все. А все-таки мне жаль их -
Рыжих, не увидевших земли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014
ВОВКИ(1943)
(Переклад з М.Джаліля/ І. Френкеля)
Люди кров проливають в боях:
За добу скільки тисяч помре!
Чують здобичі запах, кружком
Вовки нишпорять ніч на живе.
Розгоряються очі вовчиськ:
М'ясо коней і м'ясо людей!
Ось стрільби однієї ціна!
Ось нічний урожай батарей!
Зграї вовчої грізний вожак
Потішався банкету, хмелів, -
Вмить завмер. Це його прикував
Тяжкий стогін, що поруч злетів.
Головою в березу спиравсь,
Марив ранений, болем томивсь.
І береза хиталась над ним.
Побивалась, як мати, над ним.
Все, жаліючи, плаче кругом:
І стебло, і останній листок –
Осідає в траві не роса,
А невинні сльозини квіток.
Старий вовк зупинивсь над бійцем,
Обдививсь і обнюхав його,
Та ще в очі заглянув, чомусь
Не чіпав бідолаху, пішов.
На світанку і люди прийшли.
Бачать: ранений дихає ще.
І надія якась іще є,
Що з іскринки життя спалахне.
Люди в тіло ввігнали вперед
Шомпол з вогнища, без каяття,
Потім вже на березі, в петлі,
Це безсиле сконало життя…
Люди кров проливають в боях:
За добу скільки тисяч помре!
Чують здобичі запах, кружком
Вовки нишпорять ніч на живе.
Вовки – звірі! Страшніше звірюк
Зграї хижих двоногих тварюк.
Муса Джалиль/ И.Френкель
Волки(1943)
Люди кровь проливают в боях:
Сколько тысяч за сутки умрет!
Чуя запах добычи, вблизи
Рыщут волки всю ночь напролет.
Разгораются волчьи глаза:
Сколько мяса людей и коней!
Вот одной перестрелки цена!
Вот ночной урожай батарей!
Волчьей стаи вожак матерой,
Предвкушением пира хмелен,
Так и замер: его пригвоздил
Чуть не рядом раздавшийся стон.
То, к березе припав головой,
Бредил раненый, болью томим,
И береза качалась над ним,
Словно мать убивалась над ним.
Все, жалеючи, плачет вокруг,
И со всех стебельков и листков
Оседает в траве не роса,
А невинные слезы цветов.
Старый волк постоял над бойцом.
Осмотрел и обнюхал его,
Для чего-то в глаза заглянул,
Но не сделал ему ничего...
На рассвете и люди пришли.
Видят: раненый дышит чуть-чуть.
А надежда-то все-таки есть
Эту искорку жизни раздуть.
Люди в тело загнали сперва
Раскаленные шомпола,
А потом на березе, в петле,
Эта слабая жизнь умерла...
Люди кровь проливают в боях:
Сколько тысяч за сутки умрет!
Чуя запах добычи вблизи,
Рыщут волки всю ночь напролет.
Что там волки! Ужасней и злей
Стаи хищных двуногих зверей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014
- Заглянь у дзеркало! Поглянь на себе! –
Він ніби в дзеркалі закляк, дивак. –
І де твоє те, саме сьоме, небо?
Ти там, мав бути там, о, неборак! –
На страхопуда схожий витріщивсь на мене.
- Живи у дзеркалі! – кажу йому: - Живи!
Я – вже! – на сьомому! У мене є потреба.
Я шлях пройшов без роздумів, без ворожби.
Так, я ростив на пустищі квасолю,
А навкруги крутились…королі!
Я – у лахмітті, королі, всі – голі –
Тоді, тепер; я –добрий, вони – злі.
На небо сьоме я по квасолинні
Заліз: я там! Я там тепер живу!
І з неба шлю ось ці рядки перлинні,
Аж поки не заляжу у труну.
А королі? Та хай їм грець! Обридли:
Насіння просять – хочуть і собі
На сьоме небо; ніби я їх кривдив,
Казав не зле їм: "Голі? Бо дурні!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2014
Молитимусь на сонця схід,
Молитимусь на захід сонця.
У мій прихід, у мій відхід
Вони як рятівні віконця.
Між ними день. Між ними ніч.
І я в полоні дня і ночі.
Я ще живий. Я ще щось хочу.
За мить життя іду на січ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515597
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.08.2014
«Патріоти і патріотики»
Штовхають в параметри і в периметри,
А хочеться волі шаленої дотику –
Бажання не стримати.
Залишаюсь самим собою,
Хоч з мене ліплять: собаку-коня-корову –
Це три в одному такого собі героя.
Ліпили хворі!
(Божки, боженята!)
Маєте знати!
Таким залишаюсь й до згину:
Ліпив мене Бог,
І зліпив мене Бог:
Я – людина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515374
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.08.2014
«Неначе люди подуріли…»
Т.Г.Шевченко
Не лізь, кума, сестра, свекруха,
І брате старший, не влізай.
Поради ваші ріжуть вуха:
«Гоп-гоп-гопа – ура – банзай!..»
Донькам приспічило заміжжя,
Своя хатина – свій куток:
В свою комору внести збіжжя,
І свій роток, і свій платок.
Ми – кайдашенки: «мотрі», «хіврі».
В нас груша на межі росте.
А хто господар на подвір’ї?
Хто нас цькує? Хто глум верзе?
Чом ми тягаємось за патли?
Чом кличуть чубитися нас?
Чом ми кладемо хижі ватри?
……………………………….
Чому за дурнів мають нас?
Та ж не виніть: «Розумний взявся!» -
Бо ж прагну спекатись сокири!
Я б краще дулі об’їдався
В обіймах розуму і миру.
А ви донькам: «Сепаратистки!»
Вони ж не знають таких слів!..
Таке сидів я і намислив
В правім умі – ще не здурів.
На боці розуму і миру
Стояв, стою, ще постою!
Зову: «Ховай, народ, сокиру!» -
Я пію мир, як Гамаюн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515168
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.08.2014
«Помню наскоки с косой на осоку –
Зима все съедала голодной коровой…»
«Трудные дни трудоднем облагались…»
«До правды далёко, бог в небе высоком…»
«По новичкам Колыма исстрадалась…»
«А весело пелось!..»
«Так полагалось!..»
«Колхоз!..»
«Вот бы в детство вернуться
И босиком по стерне, по росе, по покосам!..»
«Бекаса вспугнуть… Съесть вареник с черникой…»
«В кирзовый сапог на портянку обуться…»
«На пасеке медом объесться и воском
У одноногого Ники-калики…»
На языках… И кому это нужно?
Помнится дедам в беседах досужих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512669
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.07.2014
Дивився на тлю на калині –
Там сновигали мурахи.
«Мурах ненавиджу віднині
І тлю, що калину страждати
Примушують – занапащають.
Чи ж не варті огуди неспинні?» –
Вірш написав і пустив між люди.
Люди ж розуму не втрачають:
«Ти помисел божий гудиш!» –
На путь істини наставляють:
«Все богом дано у своєму часі –
Тобі і калині… й комасі…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2014
А.Д.
В свої сільця мене не зваблювала
І у вир за собою не кликала,
А очима вмить забалакала –
Лишень раз один зиркнула.
Не таїла й нічим не сяяла.
Не веселкою біль носила свій потайки
І полохала – не нараялась –
Радість з сумом навипередки.
А зріднилися – чом цуратися?
Не проста зав’язалась історія.
Було б краще, мабуть, не знатися?
Післямовою б непокоївся.
Я навіщо себе розтрачую?
Мимохідь? Випадкові зустрічі?
Я святкую в усі побачення,
Якщо, навіть, її то пустощі.
Як є вже, нехай, не жаліюся.
Мав би вибір я, то б відмовився.
Вже на розтанні зустріч мріється –
До грудей ще пригорнеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2014
Лаються дві квочки
По-сусідськи в ночвах.
Кудахкають до неба:
«Хай вилізуть у тебе…»
Дратуються квочки.
Бачить з неба правду бог:
Повилазять у обох
Ціпки – сини й дочки.
Цей навіщо тарарам?
Як дивитись буде вам,
Нерозумні квочки,
Своїм ціпкам в очки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2014
Чи є рівність?
Чи є воля?
Кому рівність?
Кому воля?
Де та рівність?
Де та воля?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2014
Страшімось промовляти «Слава…».
Соромтесь жовто-голубої долі.
Будинок Профспілок палає –
По Україні, боже, привид волі
Йде під знаменом «Gott mit uns!».
Жахливий кроків його хруст:
Донецьк, Луганськ, Одеса-мама…
На стольний Київ оглядались?
Вже й люди в нелюдах! Що з вами?
Ще вчора захід й схід – братались!
Що з вами сталося? Що з нами?!
Яку таку ділити кістку
Взялися?.. Гудимо невістку,
До підборідь в лайні пливемо –
Неславу «Славі» ллємо, ллємо...
«Нехай вони!» – «Пускай они!»
Ще не стомились від брехні?..
Коли правителем безправ’я,
Гріх промовляти горде «Слава…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2014
Зусюди сльотять «альтруїсти»,
Ллється у мозок словесний трунок:
«Знайдемо форму! Наповнимо змістом!..»
Ура шукачам!
І в село, і в місто –
Буль!
Буль-буль!.. –
Ллється у мозок словесний трунок:
Пророки пророчать майбутнє… з бульок.
Буль!
Буль-буль!.. –
Лопають бульки.
Ячать і село, і місто:
«Хочеться булки!»
Твереза підказка всім «альтруїстам»:
«Наповнюють форми не «змістом», а тістом!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2014
Раюють псевдо патріоти –
Рвуть Україну на шматки.
Печінку дОвбають круки.
Дух політичної блювоти.
Та схаменіться ж, ідіоти!
Не чують – душить власний спрут.
Не чують – їх мозкам капут –
Раюють псевдо патріоти.
Рвуть Україну на шматки,
Печінку дОвбають круки,
І на руїнищах держави
Оплотів, секторів миршавих
Танцюють тіні в балаклавах.
Навоювалися достоту?
Раюють псевдо патріоти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489762
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.04.2014
«В камышах запело жабье вече.
Вышел месяц и украсил вечер».
/В.Витюк. «Летопись души»/
«Рай, рай, рай, рай, рай, рай, рай, рай!» –
Про купини на купинах з болота,
Від зір й до зір, при світлі і вночі
Гучних пісень – турботливих турбота! –
Виспівують жаби для слухачів:
«Рай, рай, рай, рай, рай, рай, рай, рай!»
«Рай, рай, рай, рай, рай, рай, рай, рай!» –
Майбутнє пророкують жаби кваком.
Переклад мовний кваків відтворивсь,
Вслухайся, небораче: "Що ти значиш?
Ти був ніким, ніким і залишивсь!" –
«Рай, рай, рай, рай, рай, рай, рай, рай!»
«Рай, рай, рай, рай, рай, рай, рай, рай!» –
Це вічна пісня "жаб’ячого" віча…
Почуй мудріше, мудрий чоловіче! –
Це біль людський проллявся через край:
Шевченка «Сон» – комедію читай! –
Про Рай земний, про незбагненний Рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2014
Ти приходила в сни й не питала,
Я достукатись серця не міг.
Сивина вже на скронях, як сніг.
І ти знову у сни завітала.
Чепуряться рядками роки.
Хочу в сон твій заглянути ранній.
Не даєш ти загоїтись рані
Від очей, від приторку руки.
На межі ми, на схилі, на грані –
Я щасливий, що склалося так.
В грудях серце тріпоче, як птах…
Не завада роки у коханні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2014
Випали гени з спіралі,
А може й чужий прилип…
Алкоголями гнуться столи –
Воложать очі коралі.
Скільки ж тобі? Шістнадцять?
Яке ж ти дурне дівчатко!
Не кращий юні початок.
Хмеліло б ти краще від танцю.
Навіщо тобі цигарка?
Хочеш дорослою бути?
Круто – це те, що не круто! –
Ти, і без цигарки, гарне.
Кохання – сердець єднання,
Із душею душа рідниться.
Радість двоїться від дрібниці,
Навпіл ділиться біль страждання.
Відшукай половинку долі, -
Іспит цей не відворотний, -
Ззаду, поруч, навпроти –
Впізнавай, поспішай поволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2014
Україну - як жінку люблю.
Не за хрест, не за зірку. Як жінку.
На розпутті в дорогах гублюсь
Батьківщини нової сторінки.
Кобзарем на розпутті спинивсь –
Дослухайтесь, до слова охочі,
Біль відчуйте живої струни –
Українцем дивитимусь в очі.
Поклик серця і сповідь співця
У рядки віршові заплітаю:
Батьківщина – одна, Україна – одна.
«Жити – як?» - у чужих не спитаю.
Слов*янин, я за Київ, за Русь!
І мій біль – від коріння, від предків.
Хай умру – до живих повернусь
Шитвом віршів і спалених нервів.
Україно! За тебе молюсь,
Хоч літам моїм час на обжинки…
Я життя так, як жінку люблю:
Не за хрест, не за зірку – як жінку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014
Гоп, Майдан! Майдан, гоп-гопА!
Гоп, Майдан! Майдан, гоп-гопА!
Гоп, Майдан! Майдан, гоп-гопА!
Гоп, Майдан! Майдан, гоп-гопА!..
Сине-левые, красно-правые
Мужи чахлые, бабы срамные,
В разноцветье флаговом, без идей,
Хуже вашего – есть злодей?
Оранж-сине-красно-белые!
Желтизна, голубизна
Одному остались верными:
Украин – всего – одна!
Юлят храбрые, гнутся смелые:
"Если бы не сума..." -
Брешут правые, брешут левые!..
Гоп, Майдан! Майдан, гоп-гопА!..
Гоп, Майдан! Майдан, гоп-гопА!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2013
Чому ти кличеш мене, брате,
Для брата стати клятим катом?
Невже минуле – розіп’яте! –
Тебе життю не научило?
Криваві дідівські могили
В тобі людське не пробудили?
Ти з Сатаною побратався.
Сліпий, глухий – прозрій, отямся!
Ти знов роздмухуєш горнило –
Ворушиш в пам’яті зотліле,
Щоб і диміло, і горіло…
Нас поле жде, нам слід орати!
Нам треба сіяти й збирати!
Від Бога відвернувся, брате!
Сліпий, глухий – прозрій, отямся!
Ти з Сатаною побратався.
Іди за мною, кличу, брате!
Нам слід розкидане зібрати,
Щоб Україні раєм стати.
Братерська в чому наша сила?
Леміш кувався б у горнилах,
Щоб сонце в радість нам світило!
Спокусі, брате, не піддайся.
З ножем в руці не піднімайся!
Сліпий, глухий – прозрій, отямся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2013
Крізь скло років
Дивилась мумія кохання.
Хтось порадів:
За склом років
Жили цілунки і зітхання.
Хтось задушив і оживив
Сльозу пекельного страждання:
«Вже – мумія!
І я – не я!..»
Припало пилом скло.
Чоло на скло лягло:
«Було чи не було?» -
Обом пекло.
Мовчала і мовчав.
Автобус похурчав –
Ніхто нікого не стрічав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2013
/Поэзические этюдочки/
***
Ловкость веревки – момент комплимента.
***
Гениальность национальности – национальные гениталии.
***
Радости праздности, веселье похмелья – кожаная рожа, грустно вкусная капуста.
***
Качели апрелей – трели постелей в веснушках подушек.
***
Веер вечера - усталые бокалы в платьях объятий.
***
Нервы зрелых – багровые слова в губах стихов.
***
Наследство детства – несмелая зрелость.
***
Крематорий историй: момент аргумента, отражение сомнений.
***
Кости злости – уродство благородства.
***
Ошибка улыбки – хвост пустоты.
***
Звуки разлуки – раскол частокола.
***
Лукавая слава - дар удара.
***
Беспечность вечности – жребий неба на плечах вечера.
***
Рыбий выбор – пленник коленей.
***
Условность совести – привычка приличий, жалость малости.
***
Дождь-чародей – ненастье счастья.
***
Месть жеста – искусство чувств.
***
Чем дышит крыша – костер подслушал: отпустит грусть душу в тиши.
***
Совесть повести в ресницах страницы.
***
Витрина линии – фаза фразы.
***
Участье счастья: пьеса леса не ошибка скрипки, а гармонии ладоней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410048
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 18.03.2013
РАЗ МЫ ШЛЯЙЧИК 1
«Кофе в постель» - это:
Кофе под постель?
Или - постель под кофе?
Правильный ответ:
«Кофе с постелью».
РАЗ МЫ ШЛЯЙЧИК 2
Любовный треугольник – это рай.
Любовный треугольник – это ад.
Правильный ответ:
Никакой политики. Любовный треугольник – это 3+1.
РАЗ МЫ ШЛЯЙЧИК 3
Если у вас нету… тёти…
Это – недоработка дедушек и бабушек?
Это – тётя не приехала к вам из Киева?
Правильный ответ:
Если у вас нету… - тёти находят, у кого есть.
РАЗ МЫ ШЛЯЙЧИК 4
Если на двери ресторана написано «Закрыто на обед», означает ли, что:
Это – обедает повар.
Это – обедает швейцар.
Правильный ответ:
Если на двери ресторана написано «Закрыто на обед», то это означает, что вы находитесь не на своем рабочем месте.
РАЗ МЫ ШЛЯЙЧИК 5
Как правильно пишется «размышляй-ка»?
«Раз мы шляйка» или «раз мышь Ляйка»?
Правильно пишется – «раз на раз не приходится».
РАЗ МЫ ШЛЯЙЧИК 6
Она + он = любовь.
Он + она = любовь.
1+1 = ?
Чему равен «?»
Некоторые считают: один, два, три, четыре, пять…
Правильный ответ:
И правильно считают! А вот чиновники при выплате пособий при рождении ребенка – обсчитывают!
РАЗ МЫ ШЛЯЙЧИК 7
Троица: автор – издатель – читатель.
Разрешается только один вопрос:
Кто самый умный?
Правильный ответ:
Всё зависит от того, кто что ест:
а) булку с маслом;
б) бублик;
в) дулю с маком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013
1.
Муж присел на табурет –
Вижу одни челюсти.
Подорвать авторитет
Не хватает смелости.
2.
Девки, так скажу вам: "В бане
Лучше, чем на улице
Мыться с мылом утром ранним –
В бане не простудитесь".
3.
Залетела в дом синичка,
Я ловить её скорей.
Почему в штанах у мужа
Оказался воробей?!
4.
Самолёт летел на Север
С птичьей стаей наравне.
Плыл по небу поросёнок
Баттерфляем на спине.
5.
Говорят, что марсиане
Носят "пенис" свой в кармане.
Знать – зачем? Если хотите –
Марсианок расспросите.
6.
Марсианки, как землянки,
С мужиками возятся:
По карманах любят шарить,
Вроде деньги водятся.
7.
Если милый рассерчает,
Я к нему бочком, бочком…
Никогда не забодает –
Сразу валится ничком.
8.
Утки крякают в болоте,
И утята банятся.
Вот такая заморочка -
Селезням не нравится.
9.
Звезд на небе! Звёзд на небе!
До утра не сосчитать…
Милый шепчет: "Моя лебедь…" –
Лезет перышки щипать.
10.
Он, мой голубь сизокрылый,
Всё парит над крышами…
Как мне быть с ним, молчаливым,
И с усами рыжими?
11.
В ресторане за обедом
Я икорочки отведал…
Была б хоть тресковая,
А то – кабачковая!
12.
Муравейник на лужайке
И струна для балалайки…
Следуя концепции -
Из одной коллекции.
13.
Лифт туда-сюда летает,
В лифте "ширики ширяют".
За свободу ратуют:
"Больше демократии!"
14.
Дед на речку злится с печки:
"Вот уж говорливая!"
Бабка молвит пол словечка –
Ходит день счастливая.
15.
Секс на первом, верхнем, нижнем,
Левом, правом видим плане…
Проявилась любовь к ближним
В кисти мастера дивана.
16.
На площадке танцевальной
Подрулил бычок нахальный.
Не долго кумекала –
По рогам заехала.
17.
Покорил Хемингуэй
Бородой своей – о*кей!
Романист наш, Лев Толстой,
Ошарашил "толстотой".
18.
Маяковским восхищалась:
"Как же!.. Облако в штанах!"
Когда облако исчезло,
Засветился Пастернак.
19.
Караван гусей на север –
Я на юг с милёночком…
Гуси вновь летят на север –
Я сижу с ребеночком.
20.
Грянет гром – мужик креститься
Кинется с усердием…
Баба голая приснится –
Видели б, что делает!..
21.
Стерегу на небе звёзды –
Вдруг какая упадёт…
Милый после "Хепи бёзды…"
До утра не доживет.
22.
Я в соседа молодого
Молока просить парного…
Он к калитке подозвал
И козла мне показал.
23.
Я пошла доить корову,
Он корове нюхал хвост…
Не даёт, козёл, прохода –
В бабье дело тычет нос.
24.
Мы в гляделки с ним играли,
Он в глаза заглядывал…
Я открытыми глядела,
А милок подглядывал.
25.
Подкатил велосипедом,
Сесть на раму предложил…
Не поехала я с дедом…
Рубль на водку одолжил…
26.
В дипломата я влюбилась,
Он меня поцеловал…
Долго стороны мирились,
Прежде чем замять скандал.
27.
Ах, Левински! Ах, Левински!..
Откровенно скажу вам:
"Клинтон, блин, по части женской
Нашей бабе – по зубам!"
28.
Милый йогом стать решил.
Сам ширинку и зашил.
Через голову штаны,
Клялся, снимет до весны.
29.
Сверху мне видать с балкона
Грудь соседки – с силикона!
Стоит глянуть снизу вверх –
Грудь не вижу, вижу …смех!
30.
Не ругай меня, маманя,
Я тебе не девочка,
Чтоб ходить с подружкой в баню…
Ждёт у бани Сенечка.
31.
У подъезда за порогом
Повстречалась с "носорогом".
И судьбу благодарила –
Разминулась с "крокодилом".
32.
Под плетнём на балалайке
Исполнял сонет Петрарки…
Лучше на фуфаечке…
И без балалаечки.
33.
Переплыть через реку
В лодке на одном боку!..
Мне под бок милёнок лёг
И одним веслом погрёб.
34.
С бережка на бережок
Перенёс меня дружок.
А зачем переносил? –
Хоть бы сам себя спросил.
35.
Собирая грибы в роще,
НЛО поймала тёща…
В академии наук,
Что поймала – не допрут.
36.
На 8-е Марта, братцы,
Я решила искупаться…
Собралось, скажу, народу!..
Отключили в бане воду.
37.
Ты на уши мне лапшу,
Милый, не навешивай.
Поскорей, дружок, прошу,
Окна занавешивай.
38.
Участковый фигуранткой
В протокол меня вписал.
Молодой, а бестолковый!..
На фигуре оплошал.
39.
Не поеду за границу
На курорты и в сезон.
Я люблю в полях пшеницы
Наш расхлябанный ГАЗон.
40.
Как на крыше загораю,
Платье я с себя снимаю.
Вот напасть! Седой завгаром
Заболел моим загаром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2013
Діждавсь води лежачий камінь –
Заліг чекати в слушну мить;
Лежання каменя прославить –
Вода над каменем струмить.
Вода текла, тече, втікає
І камінь каменем лежить;
Удвох вражають водограєм:
Здалеку чути – жебонить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2013
Розриваюсь на дві половини:
Я не сам – розривають мене.
У маревних думках неспокійних
До грудей пригорнувсь України,
І Росія до себе горне.
Там і там я – чужий, я – не рідний –
Відчуваю, я – син СССР.
У маревних думках неспокійних
Знаю – долі я кращої гідний,
Ще живий, ще поки я не вмер.
Бовваніє майбутнє зоряне…
Скрипнуть гальма – останній вокзал…
У маревних думках неспокійних
Затихає моє «форте…» п’яно :
Все, що мав, я сльозами сказав.
З України вій, вітре, в Росію,
В Україну з Росії повій.
У маревних думках неспокійних
Подаруй, ще живому, надію:
Там і там – не чужий, буду – свій.
Розриваюсь на дві половини
Я – покараний син СССР…
У маревних думках неспокійних
До грудей пригорнувсь України,
І Росія до себе горне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2012
Платформа. Девочка с косичкой,
А ей уже шестнадцать лет,
Вслед уходящей электричке
С обидой смотрит, плачет вслед.
- Уехал. Он зачем уехал?
Одну оставил на ветру!..
Глупец! Назвал – кого? – дурехой… -
Она в отчаянье: - Умру!..
Умру! – невинны шепчут губки.
Послушай, девочка с косичкой,
Тебе всего шестнадцать лет…
Придет другая электричка
И увезет нас, увезет!
Уехал. Пусть себе уехал.
Ты не одна здесь на ветру.
Прекрасный повод для утехи –
Он пожалеет поутру…
Мне не приснились твои губки.
Послушай, девочка с косичкой,
Тебе всего шестнадцать лет…
Придет другая электричка –
Вдвоем уедем за край свет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012