| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Я стою собі біля порога,
Розбавляю в стакані я муть.
Я не бачу більше нічого,
Я не чую, що можна почуть.
Я закрився в собі наче камінь,
І мене обсікає вода.
Я залишу собі лише в пам’ять.
Ті піски, що поглинуть слова.
Я накрию все образом білим
По дитячому ставши дурним.
Я здаватимусь ніби і сильним,
Хоч насправді буду малим.
Я без радості сміх дарувати,
Ще точно буду не раз.
Так не хочу собі програвати,
Тільки інше прописує час.
Я стою собі біля порога,
На шиї посвячений хрест.
Я прошу допомоги у Бога,
Я прошу, відмінити на смуток арешт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2012
. . .
Вже так набридли Ваші чари.
Я просто спокою хотів.
Я все віддав. А Ви що дали?
Коли до Вас я соколом летів.
Вже так не можу існувати.
Серце болить, руйнується душа.
Шукаю я мораль, але не можу відшукати.
Ідуть у хаосі слова…
Все так, але не так.
Як зі сторони здається.
У голові стирчить – ржавий цвях.
І серце через раз вже б’ється…
Але я вірю в інші чари.
Що принесуть нам всім добро.
Нам головне, щоб ми надію геть не проганяли.
І все в нас буде. Буде те чого раніше не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2011
Як би раніше зрозумів !
Я б ні за що не здався.
Я б вчасно зброю нагострив.
І в бій сміливо я б подався.
Як би в минулому збагнув !
Що трапиться сьогодні.
Я б обережнішим тоді вже був !
І не втопився б я у цій безодні.
Як би усе нам повернути.
Як ми вчинили би тоді ?!
Чи все так сталося, як і мало бути.
І ми не в силі долю обійти.
Як би ! Якщо ! І як тоді було !
Ці слова збентежено турбують.
Але минуле нам не повернути все одно !
Нам жити треба. І дні всі рани залікують…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2011
Привіт Вам друзі мої милі,
Якщо Ви є ще на землі.
Ми так багато пережили,
А я пішов і Ви пішли…
Нас розкидало по світам,
Пройшли роки і ми вже інші.
А я сумую по тим дням,
Коли дітьми ходили пішки…
Ходили скрізь ми колом дружнім,
Підтримували один одно завжди.
І кожен з нас, по своєму був мужнім,
Але душею різними були…
Це нас чомусь зближало!
Ми розуміли з погляду усе.
Мені Вас справді тут не вистачало!
Хоч Ви, можливо забули вже мене…
Привіт Вам друзі мої милі,
Я вірю, Ви щасливі на землі!
І думаю, що Ви мене простили,
Що я пішов, коли і Ви пішли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2011
Як зректися від престолі.
Престолу, ще не здобутого,
Що зробити, щоб відняло мову,
І як вбити слова минулого…
Як стерти те, що в’їлось,
Пустило корні в душу.
Засіло слово в серці, і там прижилось.
Не хочу. Але прийняти це я мушу.
Доля це? Чи покарання.
Хто знає. Відповіді немає.
Може це моє земне завдання,
І Він навпаки мене благословляє…
Не знаю. Просто хочу покинути усе.
І без цього всього жити.
Вільним відчути нарешті себе.
І збірку кляту ту спалити.
Але спаливши той папір.
Нічого ти не зміниш.
Живе в тобі, ненаситний звір.
І найстрашніше те, що ти у нього віриш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2011
Люди! Мене Ви вже пробачте!
За те, що не такий.
Ви десь собі зазначте,
Порядок моїх дій.
Ви все зазначте, що не так!
І розкажіть мені о півдні.
Все зрозумію на словах,
І виправлю я сторони свої всі бідні…
Ви лиш кажіть!
Не грайте Ви зі мною у мовчанку.
Треба буде, то в’яжіть!
Чи ставте в кут з самого ранку.
Мене Ви люди зрозумійте!
Себе не бачу з сторони.
Допоможіть мені. Давайте дійте!
Мені це треба. Йому видніше там з гори…
А Він пробачить!
За те, що забуваю про святиню.
Бачить Він, душа, як плачить,
Як оббивають ноги вже 10-ту милю…
Люди! Мене Ви вже пробачте!
За те, що в стороні від Вас.
Ви на папері тут нутро моє побачте.
Все інше буде. Просто треба час…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2011
. . .
Кому потрібні ці вірші?
Мої вірші кому потрібні?
Для Вас вони чужі.
Страшні і злі! Про них сказали рідні.
Комі потрібні ті думки?
Мої думки не варті вже уваги ?!
Нехай у нас і різні ті шляхи,
Нехай не заслуговують вірші поваги.
Кому потрібен цей ідіотизм!
Вам все одно, що відчуваю.
Я трагік! Хоч ніби так, комедії артист,
Вдень я сміюсь, вночі вмираю.
Кому потрібні мої мрії?
Коли будуєте своє.
Я сильний духом, слабкий я в тілі.
Можливо, ще згадаєте мене.
Кому потрібні ті вірші?
Вірші, що я колекціоную,
Можливо сам залишусь на своєму дні,
Тоді читайте їх і Ви побачите той світ, що ще збудую…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2011
. . .
Твоя душа поета!
Рветься на волю.
Алкоголь і сигарета,
Невже таку прописали тобі долю…
Рядок за рядком,
Слова за словами.
І ті мрії, як пісок!
Розвіваються з роками.
А ти пишеш без зупину.
Просто так, ні для кого…
Ти шукаєш вищу силу.
Віриш в правду, віриш в Бога…
І та твоя душа поета.
Прагне визнання.
Нехай дотліє сигарета,
Але залишаться слова…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2011
Вірш! Що ти приніс мені?!
Самотності крила відкрив.
І підкорив собі.
Так, що не маю сил.
Щоб відірватися з пут.
Тих слів і заплутаних рим.
Я дочекаюсь на суд,
І поговорю ще з ним.
Вірш! В тобі відкриваюсь я весь.
Але втрачаю я світ.
Там на папері гуркіт сердець,
А по життю лиш лід…
Вірш! Що ти мені приніс?!
Може не треба більш?!
Тебе напишу я на біс.
І підпишу я –«Вірш»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2011
. . .
Тобі 22...а, що в тебе є, що ти встиг зробити? Тобі 22...і що далі?
...за час який ти ходиш по цій землі, ти мабуть не раз задавав собі такі питання, а як інакше, ти ж "дорослий" і думки в тебе мають бути дорослими...хоч іноді зрілістю думок навіть і не пахне; ведеш себе як "дівчисько". Так! саме як "дівчисько" не дивлячись на те, що твою маму в пологовому будинку вітали з народженням сина...
Ти оцінюєш ситуацію навколо себе і жахаєшся, жахаєшся від того, що коли ти був ближче до зовнішнього світу, все було як завжди, нічого не дивувало...а коли ти відсторонився і подивився на це зі сторони, твоя думка змінилась, ти помітив всі дрібниці того світу, невідомість і легкий страх охопив тебе і ти пригадав вірш, який написав близько пів року тому...
Шановний! Прошу зупиніться!
Я вибачаюсь, я не встиг.
Ви право маєте на мене злиться,
Я б все змінив, як би я міг...
Я поспішаю; стрімко так,
Навіть не бачу власні ноги,
За мною зграя злих собак,
Вам дякую! Що відірвався трохи...
І вже навколо змін пейзажі;
Стаю я ближче до своїх,
Будинки бачу ті, що наші,
Тепер, напевно, точно встиг.
А ті собаки вже - примари,
То лиш проблеми в даличі,
Вони завжди біжать за нами,
А ми втікаємо від них, у сни...
Саме страшне, що переглядаючи фотографії свого життя...ти сидячи в себе вдома, розумієш, що ти залишився на тому ж місці, з якого починав...да, в тебе з'явилось багото чого, але по суті ти такий самий, біля тебе не має справжніх друзів...так важко на серці від цієї думки і ти як колись в підлітковому віці закриваєшся в своїй кімнаті, береш старий зошит і починаєш писати, писати про те, що тебе зараз турбує, про те, що зараз...на кілька хвилин, на чотири рядки тобі стає краще але це не змінює суті теперішніх подій, не змінює сьогодення, твоя писанина просто полегчує твою біль, ти стаєш на мить сильніший...але в душі ти таке ж "дівчисько"
. . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280840
рубрика: Проза, Балада
дата поступления 16.09.2011
. . .
Не вмію малювати я портрети.
Я не художник,
Я записався у поети.
Пишу про те, що бачу.
Про те, що відчуваю.
Як іноді в ночі я плачу.
І в самоті, як помираю.
Пишу завжди я наодинці.
А превселюдно я мовчу.
Вся правда на закресленій сторінці,
Та моя правда, що пишу.
Не ношу я циліндр, не маю я карети.
Я не легенда на полиці.
Я нещодавно записався у поети...
. . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2011
...
Давай забудемо усе!
Згадаємо лиш радість.
Життя галопом пронесе.
Залишиться років лиш вартість.
Давай не будемо ховатись!
Від правди тої не втекти.
З собою лиш потрібно нам змагатись
Люди не шахи однієї гри.
Давай не будемо коритись!
Провладним партіям, царю.
Не можуть із народом вони вжитись,
Не в силі смак життя його пізнати і біду гірку…
Давай не будемо брехати!
Собі і іншим по життю.
Нам завжди є, що один одному сказати,
Але так рідко: «Я люблю!»
Давай робити все від серця!
Даруючи плоди добра.
Нехай помру! Але з паперу я не струся…
Поезія навіки там жива.
Давай, давай, давай!
Стою у дзеркала й кажу.
Вже так наїло все! Тим мінусам треба поставить край!
Тоді щасливим з посмішкою заживу…
...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2011