| Сторінки (1/92): | « | 1 | » |
У хаті духота, хоч навстіж - вікна й двері,
і короп фосфорить на неба мілині…
Достигнув горизонт, мов помідорчик чері,
а серпень – у галоп – на сонному коні…
Ми ляжемо без сну на тихому подвір’ї,
і риба з мілини в обійми нам пірне,
й потішить, мов дитя, це зоряне довір’я,
це поночів’я вдвох - від спеки аж масне…
Уже не абсолют – перед світанком тиша:
десь півень сірником «ку-ку-рі-ку!» черкнув,
і потяг приміський прошурхотів, мов миша,
прокинувся клаксон після жаркого сну…
А ми вплели свої, ледь чутні, звуків ниті –
в серпневий беззакон, де осінь – на кону…
Чатує коропчук, запечений в блакиті,
на спокій споришу й асфальтову стерню…
4.08. 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2012
Поралась баба в достиглім городі,
Лантухи перла до льоху і в сіни,
А у думках, аж на самому споді,
Зблиснула пісні майбутня перлина.
Гухкає глухо картопля додолу –
Треба ще буде її перебрати…
Руки – в роботі, а очі – до столу –
В баби рядочок родився лапатий…
Шмат олівця задоволено скиглить
В пучках пожовклих, мов тім’я нагідок…
Це ж «завагітніти» піснею встигла:
Прибраний клапоть землі – тому свідок.
Пальці покручені, мов огудиння,
Усмішка – квіткою – в кутики рота…
Легко римує свій настрій осінній:
Ой, як пожити ще бабі охота!
Нишком торкне середульшого внука,
Сором’язливо за спиною стане:
Той у комп’ютері танками грюка –
Все вибуховим покрито туманом…
-Синку, тут бабця нове написала…
Може, уділиш хвилинку уваги?
…Ще один вибух!.. А баба «дістала»!
Їй поетесою бути забагло!..
-Вчіться, бабуню, самі друкувати,
Ось вам і мишка, і клавіатура…
Лячно старій: ніби вже й пізнувато
Дертись на тую чудну верхотуру!
…Тицяє гучно однісіньким пальцем:
Тиша прогнилою латкою рветься…
Пісня пірнає, мов голка у п’яльця,
Прямо в екран, у комп’ютерне серце…
6.05.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
На тротуарі, упОперек, мов немовля на дорослому ліжку,
В шерсті торішній, що нині уже зажаркА,
Боком вагітним лякає, й водночас – і тішить,
Жулька-безхатько… ой, доля собача така…
В бубон святковий беззвучно малі вибивають,
Ходором ходить квітнево-розніжений бік…
Скоро – в життя їм, а може… одразу й сконають
В тьотімарусинім темнім оббитім відрі…
Жулька із сонечком дружно живуть у тандемі:
Мружиться псина, бо промінь пружинить соски…
Поруч плакат: люди кажуть – якесь у них «Євро…»?
Вирушить Жулька у вічність… з дітьми… навпрошки…
10.04.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012
Моєму чоловікові Юрію
Вночі пригадаєм… а, може, насниться:
Весна, мов лахмітниця, в клаптях брудних.
Калюжі, ковбані, канави багнисті –
То раннього березня болісний штрих.
До мене торкнешся – рукою і вдихом,
І ковдра ковзне до окрайців колін…
І срібла кавалок провалиться в стріху –
У стріху небес, і сяйне, мов бурштин.
Вікно не зашторим – навіщо? Хай сяє
Полярною зіркою долі рушник!
На спогадів стежку сторожко ступаєм:
Прямісінько в березень, що вже достиг,
І визрів, і вилився в юні калюжі,
У новонароджену вранішню твань…
Я там, біля тебе – любов’ю недужа,
Вицокую он, на підборах, поглянь!
…Самотньо стояв на плямистім асфальті:
Очікував транспорт, а вийшло – мене!
Я сильна – такої б не знищили в Спарті!
…Улюблений березень звично мине…
27.03.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2012
Хвилюється жінка, що їй – сорок п’ять,
Проклюнулись проліски сиві на скронях…
Здається, вже старості тільки й чекать –
Із сонцем рябим на осіннім ослоні.
Майбутнім онукам писати казки,
Шкарпетки плести – із дощів і проміння,
Майнути провулками, щоб напрямки,
Бо вже тягарем стануть чоботи стильні…
Та раптом згадалося: вдома сім’я
Чекає, мов ті козенята казкові…
Ліхтариком пролісків жінка сія:
Ми вхід перекриєм зневіри вовкові!
Ще клопотів кошик, з дивами мішок –
Стоять, нерозібрані, у коридорі…
А он чоловік до вечері прийшов
(І в нього – підсніжником прибрані скроні!)…
І сумнівів сумно-нестримна орда –
Покірно в полон, викидаючи зброю:
«Я, любий, з тобою – така молода,
Я зовсім ще юна – коли із тобою!»…
24.03.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2012
Максиму Кабіру
Він читав свої рядки виразно,
Ніби учень, заглядав у шпору…
Світ її уявного екстазу:
Хай говорить, Боже, хай говорить!..
Він лизне неакуратно пальці,
Аркуш на льоту перегорнувши…
…Хто придумав цю кубинську сальсу,
Яка вабить, в безнадії душить?
Хай в поета віршів більше буде:
О, які достиглі в нього тексти!
На цитати розбирайте, люди!
Вам відбиток слини – не зітерти…
…Вкраде потай, з кеглем чотирнадцять,
Аркуші, мережані рядками…
Доторкнеться плямки, що від пальця:
Це ж він, мабуть, пахне – отак само?...
Вона знайде в неті все, що вдасться:
Тексти, біографію і фото.
Щезла плямка…тонуть стегна в сальсі…
Дишлом тиснуть модульні роботи…
14.03.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
Дивилась на нього, немов на останній свій шанс,
Упевнена : більше нікого – в її тридцять п’ять…
А він за душею корону з картону припас,
Зірки бутафорські – для неї не шкода дістать!
Ще ніч не затерпла на кінчиках пальців п’янких,
ще зорі здивовано плющать носи перед склом,
а жінка таємно веде макіяжу штрихи,
неначе це є її суттю, душею, єством.
Вона обробляє світанок, мов справжній орач,
Який восени розмальовує чорним ріллю…
Ці вицвілі вії – її таємниця (хоч плач!):
«Я їх вдосконалю – мов каву на скатерть проллю…»
Він звично погляне у вранішнє свіже лице.
Сховає байдужість у складочці впертій між брів…
Вона ще не знає: останнє побачення це,
Бо юний коханець вже вирости з неї посмів…
11.03.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2012
Я на щастя себе прирекла.
І не буде інакше, повір!
Я кульбабки несу до стола –
Жменю сонця розкину на стіл.
Злі думки одягну в сивину:
Віджили, їх пошлю умирать.
Вже весна. Усміхнусь і сяйну!
І білизну піду прасувать.
І піду прибирати в душі:
Всі обрАзи старі – на смітник…
Поспішай, поспішай, поспіши –
Доки промінь надії не зник!
13.03.1997.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
Цілюще повітря – замість цигаркового диму,
І хрускіт суглобів, коли задзвенить телефон…
Якусь нісенітницю голос далекий нестиме,
Грайливо-байдужо-розмовний тримаючи тон…
Він тихо загвинтить до краю свій краник терпіння,
Каністру кохання у правій руці понесе…
Сьогодні – у Києві; завтра, можливо, в Ірпіні:
Це зустрічей атлас, і це ще, можливо, не все.
Собі обіцяє, що це вже розрив остаточний!
Він вільний, мов пес, що принишк на кленовім смітті…
І візьме до рук акуратно мережаний, доньчин,
Щоденник, і оком попестить школярські оцінки оті…
За чуба смикне себе: хлопче, спустися із неба!
Чого так смакують вагонні казенні чаї?..
Й збереться поспішно до матері – так, без потреби,
І знов на шляху – непролазні лихі ручаї…
А мати чекає на сина вже добрих півроку,
Відтоді, як гичку палили, вже висохлу вщент…
А той все не їде (звичайна сімейна морока!),
І кукурудзиння під хатою мокне дощем…
Дружина наклала міських подарунків свекрусі,
Та ще й до вокзалу турботливо так провела.
-Чекай… за три дні я, скоріше за все, повернуся.
(Каністра – в правиці… А ліва ще вільна була!).
3.03.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2012
Майстрові вишивки Василю Канделі
Хроніка, хрещена хрестиком,вийшла з-під пальців дідових –
Така ж правдива, як Нестора давнього письмена.
Світ ще не видів такого, світ ще такого не відав:
Гляньте, завмерла історія в позі моделі слухняної,
Випнула стегна і перса на рушникові вона.
Дідів рушник – особливий, дідів рушник – незвичайний.
Дід рахував терпеливо хрестики різних тонів…
І з полотна зиркнув сивий чи молодий-кучерявий:
Обрис Франка чи Шевченка... Дід вишивав, як умів.
Дітище дідових пучок має свої тулумбаси,
Б’є в барабани уяви, хмелить – ну чисто первак…
Голка в руках замість ручки. Пісню підхоплює басом,
Пише історію вправно майстер на тих рушниках.
Виставка – просто надворі, на мотузках для білизни!
Вітер періщить прищепки, старанно рве полотно!..
Наче врожай у коморі, дід накопичив «за жизню»
Скарб – і тендітний, і крепкий, наче дозріле вино.
Виставка ця – як весілля, майстер нагадує свата:
Ловить хвостаті полотна, парує хрещатих півнів!
Щемна Шевченкова хата, пуп’янки, китиці й грона -
Зблискують у заметілі вишИваних рушників.
послухати і подивитися можна тут - http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=B-cBLCh5u5Y
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012
Криворізькому художнику.
Громадянин
Всесвіту з
зарудненої Богом провінції -провінції з тату-шахтами, обтиканої териконами… Громадянин Всесвіту -
ну, що йому власна держава: це ж згадані вже терикони та ще ті смертельні комедії пластикових сміттєзвалищ ... Громадянин цей – космополіт.
Мандрами - скотчем обклеїв півглобуса. Вертає ж, зазвичай, з далеких доріг туди, де застигли в безмовному коїтусі ті ж таки сміттє-і-смердосмарагди… Вертає… ну, типу,додому, ну,типу, на батьківщину.
Воно ж ото, наче й нічого…
Квартира у нього з комфортом,
з комбайном і євроремонтом ,
і, начебто, з європорядком…
Робота – загал задоволень:
мольберт, вернісажі, майстерня,
бо громадянин – живописець,
вилущує Всесвіту зерня.
Ті враження, що від Марокко,
від Мальти чи то Монако,-
усе мастить маслом на булку,
і той бутерброд – не до рота,
а у солідний підрамник,
до виставкової зали…
«Корисні мандри далекі;
талановитий художник», -
щиро і небезпідставно
всі при нагоді казали.
У згаданого провінціала (отого, що зветься «художник») є один «пунктик» … не дуже…
ну, просто деталька дрібна:
як мову державну почує
у місті, зарудненім Богом,
отам, де у нього квартира -
то дядько, сердешний, нездужа,
натхнення в роботі нема!
Якось розтікся у тиші
імідж копійчаним гримом -
стерпіти більше не в змозі
культурний космополіт,
коли почув чиїсь вірші,
виконані державною,
та ще й – ти ба!— комусь рідною?!
Марно об’їздив він світ!
Марно дивився Європу,
марно у Африці пікся,
марно шанований людом
в рідній державі-таки…
«Ой, да идите вы в ж...!
Достали, националисты », -
сказав, і одразу зробилось
жити йому залюбки!
Ми не жили в Гваделупі
(він же застряг там надовго!),
ми не пошлем його в дупу,-
нащо нам зайвий клопіт?
А спроба порозумітись -
то вода, товчена в ступі…
Хай вже полегшено витре
з лоба знервований піт!
Ми не пошлем його «на фіг»,
це ж бо таке безкультур’я,
це, якщо хочете, навіть
чистісінький кримінал!
Бо хіба ж мислимо «слати»
великою та державною?!
Свою не споганимо мову,
нехай навіть він і «послал»…
Озеро є на планеті,
і зветься воно Тітікака;
ви, пане художник, бували,
напевне, у тих краях ?
То ви вже на слово «поверьте»,
що нам ваша «ж...»… до ср...ки!
Ми будемо мову плекати,
ваш гнів – обнадійливий знак!
11.08.2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311650
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 05.02.2012
Занадто залежна від тремору власних думок,
Швидка неймовірно моєї залежності ртуть!
Легка й інфантильна, немов на кульбабі пилок,
Що бджоли із нього медяного килима тчуть…
Не самодостатня і недосконала така,
Невільниця вчинків, думок, необдуманих слів.
Нестримна, нервова, неввічливо-говірка,
Невміло щезаю з чиїхось зневірених снів…
Багато є «не» - в такій недосконалій мені,
Без ліку недоліків роблять мені реверанс…
Була б не такою – без мене б ти десь посивів,
А так – уже зіткано килим медяний для нас!
9.07.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2012
Птаха
мертвого
паперового
в трухлявині зморшок
по лінії згину
ховає за себе,
прикривши руками
Мадонни,
стара, але вічна,
жива – теж у зморшках –
іконка.
То дід мій на фронті
у тридцять сім років
загинув.
А птах – похоронка,
на діда мого
похоронка…
8.05.1997.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2012
Сніп сивини, фарбований у ніч,
зненацька перехожих протаранить.
Люд поспішає, лине врізнобіч…
Німе кіно на тріснутім екрані…
Сніп сивини у жінки на чолі –
затерплий терен на застиглім листі.
Роки прожиті, певно, чималі,
а руки – помережані й драглисті.
Те сиве пасмо – вража ворожба,
ЗакушерІлі молодості плавні…
А фарбування ріже без ножа -
хоч як не пести коси в різнотрав’ї…
Літописом гіпотетичних свят,
хронометром загублених ілюзій -
порожні ножни впали – не піднять…
В них, замість шаблі – мартиролог друзів.
ПаскАми підперезані дощі
полощуть світ, фарбований у морок…
…Буває й так, що поруч – ні душі.
Самотність вправно владарює двором.
16.10.2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2012
Лікті до блиску натруть підвіконня,
квола надія беркицне униз :
третя – то зайва, зазвичай, стороння,
бачить, як двоє в дворі обнялись…
Подруги вчора були у театрі,
Хлопець в антракті обох пригощав…
Знаки уваги – чого вони варті? –
він же її – а не іншу!— питав:
«Ну, як вистава? Сподобалась,певно?»--
«Дякую, хочу побачити ще…»
Ах, як даремно, даремно, даремно
цей «Дон Кіхот» воював із дощем!
Він парасолю розкрив на півсвіту –
їй ті півсвіту до ніг прихилив…
Мандри бульварами, бесіди й квіти,
гуркіт коротких, по-літньому, злив…
Потім… напевно… природно (аякже!)…
Після тривалих розумних розмов,
Він, так інтимно, на вушко їй скаже:
«Люба, кохаю… нарешті, знайшов!»
Все могло бути вже завтра… чи вчора?..
Все воно й сталось… не з нею лишень!
Тішаться, туляться, топчуться двором,
А в парасолі – вже інша мішень…
20.10.2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2012
О, це материнство, настирне таке:
Торує стежину єдину.
Катає в асфальт, у бетоння рідке
Цнотливості очеретину.
А перемагати – природно цілком
(Та хто вам сказав, що це просто?).
Знайомства…розмови…вже чай захолов…
Обірвані бравурні тости…
Все перетерпіти – його віднайти
(хоч є небезпека помилок!).
«Ти – той, хто потрібен? А, може, не ти?...» -
І відповідь – ніби той вирок.
-Чому, - подивується вибору син, -
Чому саме він, а не інший?
Та він же мене на руках не носив,
І знати не знав тебе більше…
-Так вийшло, що поміж подій і пригод,-
Матуся усмішкою бризка, -
Серед велелюддя – його одного –
Обрала… старенька колиска!
28.06.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2012
Сторінки сімейного альбому
Вже не приймуть більше в своє лоно
Щастя милі фотосилуети,
Де біду рукою можна стерти,
наче пил з прадавнього картону.
Сторінки сім’ю в собі хоронять.
І музейну антресольну тишу
Крапля клею дзвоном не стривожить,
Не вбере у рамочку червону
Милу чергову фотоікону.
І колись народяться хвилини:
Буде той альбом – настільна книга,
Буде не альбом, а молитовник.
Буде не зима, а вже відлига…
28.05.1996.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2012
Заміжня жінка (щастя повний жбан!..)
несе на собі статус, як корону…
Коромислом – сивушно-сивий пан:
заснув картуз на нетверезій скроні.
Заміжня жінка (щастя кухоль вщерть!..)
перед людьми cтарається не гнутись,
а зашморг його рук синці натер…
Вона ж встигає ще й і усміхнутись!
Заміжня жінка (щастя вже цебро!..)
так гідно нелегкий свій шлях долає:
веде, несе і тягне те “добро”…
Вона ж його таки давно кохає!
14.01.2005.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2012
Шапчину, по колу пронесену,
Дірявлять байдужі промінчики:
Сердешна, на світ заголилася,
Зронила вовняні шматки…
Мов тиха стамеска без теслі,
Мов … - безнадійно-закінчена,
Або провінційна актриса,
Що трудиться за копійки…
Ця шапка сьогодні порветься,
Грубезними швами аж стогне!
Дуркує дірками рясними,
Лишає на тім’ї синці…
Мов злякані коні у герці –
Забуті чиїсь телефони,
Стосунків бурульки застиглі.
І лиш давнє фото в руці…
12.12.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2012
Майстрині Катерині Дикій
…І коли провела чоловіка в останню стежину,
Коли навпіл розрізала кованим засовом світ,
Пригадала тоді вже минулу, пошлюблену, днину…
Та й угледіла в тому немовби його заповіт.
Він робив держаки для всілякого там реманенту:
Сільський бізнес такий, ще й відчутний прибуток дає…
Не відчула вдова порятунку такого моменту,
Просто йшла у майстерню далі ятрити горе своє…
Гострий ніж ніби сам у долоні до неї ускочив!..
Якби взріли сусіди – то гули б на усеньке село,
Що вона, Катерина, з собою покінчити хоче!...
Ой, розмов без відвідин,співчуття без спочину
Та зітхань проти ночі б було!..
Жінка прикро вчинила: ввігнала ножа…у лопату –
Незакінчено-вічну, оту, що він не доробив…
Чи образиться милий? Ох, якби ж то… якби ж тільки знати!..
А за ніч вже підсвічник без свічки світанок світив!
Спить спокійно сусід: хтось межею – з ножем, а не лячно!
Бо то ж не самогубця, й не спалена горем жона.
То дружина покійного - стишена, втішена, вдячна,
Поспішає в майстерню плекати підсвічник вона…
Держаків заготовки у спадок лишились по ньому.
Жінка різала вміло, знеболюючи наждаком…
Засівався світанок, а майстриня світила невтомно
Без свічок – на весь Всесвіт – порожнім новим свічником!
Вже їх триста стоїть (сорок днів в засвіти відлетіло…)!
Заготовок не стало – то пішла попідтинню селом.
Чим могли – помогли, а вона ж бо не хліба просила,
А гілляку від липи, або що в кого зайве було…
ВирізАла без креслень, кресала без кременю іскру.
«Навіжена!» - шептали, але йшли милуватись у двір…
А майстриня підсвічники так розмальовує бистро,
Різьбить вправно й уміло – і що їй людський поговір!
…Перетнула дорогу місцева сучасна легенда:
Кажуть, ніби покійний вже просить вдову: «Зачекай!..»
Бо йому від отого аж якось… занадто вже…тепло,
Можна навіть сказати, що спека ота – через край!
Він любив її палко – ото й відпустив ще пожити:
Хай підсвічники робить, як має талант і снагу!
Лиш благав свою Катрю… про мужа земного і діти…
Та - музею в дарунок колекцію ту дорогу…
18.04.2010.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2012
У двадцять зверталась до сорокарічного: «дядьку»-
Він був безнадійно старим у її безтурботних очах:
«Ви, дядечку, поглядом юність у когось украдьте…
А ваш смолоскип, ви пробачте, давно вже зачах!»
У тридцять здавалось: «Ну, що може бути в піввіку?! -
Рясна сивина та барильце пивне під паском…
Яке вже майбутнє в такого оце чоловіка?!.» -
І ставила «дядька» та «сивого» – рівним рядком.
Коли ж повернуло самій аж на шостий десяток,
Згадала обох: вони ж зовсім були… нестарі…
Ну, просто була для них… юним, дурним, але – святом.
Ну, просто пройшлася… модельним взуттям по ріллі!
29.06.2008.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2012
Поет, який ніколи не страждав,
Нагадує актора на котурнах,
І кожен новий вірш – нова з вистав,
Недопалок у театральну урну…
Поет без власних сильних почуттів –
Неначе самозванка-повитуха:
Прийма пологи в спопелілих вдів,
Маєток зводить там, де є розруха…
Коли нужденну юшку не хлебтав –
То він її і в вірші не скуштує!
Та юшка - реквізит в одній з вистав,
В якій рушниця на стіні нудьгує…
16.07.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2012
Зітхнуть знайомі непомітно,
Щоб не завважила на те,
й ковтнуть співчутливо-привітно.
Снування слів для них – пусте…
А ті ж слова – дзвінка цеберка,
Що дзенькає об зруб думок…
Її новини якось меркнуть
На фоні цих мужчин, жінок.
Через хвилину й не згадають:
Чим вона все-таки живе?..
Щось наче пише… чи співає…
Намалювала щось нове?..
«Чудна!» - махнуть услід рукою
І пожаліють, як щеня.
Себе хоронить молодою,
А ще б її любить щодня…
«Вона, здається, пише вірші! –
Дзижчить іронії комар. –
А коли їх складати більше,
Чи буде більшим гонорар?..»
…Вона несла відро з криниці –
Ні, не пусте, а повне слів.
На завтра спраглим дасть напиться –
Тим, хто поетом буть не вмів.
6.11.1998.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2012
Софії Кримовській
У приватнім домашнім музеї
Чоловік експоната торкнеться.
«Раритет», - прошепоче побожно,
Полотно поцілує цупке…
Раптом серце підкаже ідею,
І зайдеться в нестримному герці:
Тільки так увічнити і можна –
Як сорочку – на тіло терпке!
Старовинну сорочку – на груди,
На гаряче, мов курява, тіло…
Оживе і наповниться знову
До краплиночки висохле дно!
Експонатом вже більше не буде –
Буде шита і вишита вміло
Старовинна жіноча обнова,
Поруділе цупке полотно.
…І набухнуть коханням тернини,
Ледь торкнувшись того самоткану.
Аж застогнуть, зайдуться бажанням
Урожай той зібрати птахи!
Обгорта вишиванка нестримно –
Ніби річка весняна розтала,
Господиню – поки що останню…
Ще прислужиться їй залюбки!
9.01.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2012
Запаяне горлечко каменю:
ще зріє піниста краса…
Вулкан ще не вивергнув враження,
і сплять кам’яні тілеса.
Щоранку, щодня і щоночі,
за кроком – поривчатий крок.
Провидою скульптор пророчить -
щоб відкоркувати у строк
та випустить «джина» із пляшки:
хай камінь повітря хапне,
і стане буденного стражем,
і святом нас не омине!
О, пахощі прілі покори
(бо майстер – газда і слуга!)…
О, потом роз’ятрені пори! –
струмок між лопаток збіга…
І стигнуть століття в долонях,
і стогне стосилий різець…
В уяві, неначе у домні,
Історію плавить митець.
24—27.10.2009. (Після вечора, присвяченого пам’яті скульптора Володимира Петренка)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2012
В тролейбусі місця уже не лишилось -
підніжка лиш радо мене прийняла.
А поручні ввечері геть потомились:
їх пестила грубо рука не одна…
Мов гномик, я знизу на людство дивлюся,
задуха усіх навкруги дістає…
Приємного погляд, нарешті, торкнувся:
в салоні закохана парочка є!
На поручні -«гАльма» всі тиснуть і тиснуть…
Та дівчина вище за мене стоїть.
В тролейбусі визріло тисняви тісто...
А хлопець радіє: це ж ніжності мить!
Долоню-весло, мов рибалка завзятий,
поклав на тендітного пальців човна…
Кортить засміятись, кортить погукати:
«Агов, чоловіче, та то ж не вона!»
В тролейбусній тій тісноті й штовханині,
Він пальчики пестив… не їй, а мені!
І щось шепотів своїй юній царівні
(а спробуйте не переплутать самі!)…
Я руку з полону тихенько звільнила
(здивований погляд додолу упав!..)
А я крадькома на «Ромео» дивилась:
уважнішим будь, не лови, хлопче, гав!
30.09.1998.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2012
Моєму чоловікові Юрі
Жердини дівочих фігурок,
пластмасові стегна і груди:
білизна така недоречна,
коли за вітриною – сніг…
Дрижать манекени без хутра,
й хутром не зігріються люди,
коли розтинає картеччю
повітря морозний батіг.
Гарячими почуттями
труба під будинком прорветься…
За ніч жеребець ожеледиці
протопче копитцями лід.
Хтось завтра впаде у безтямі,
когось це «лоша» не торкнеться,
а хтось на світанку повернеться,
і кине безпечно: «Привіт!»…
Проспект під носками модельними,
і зашпори в пальцях асфальту…
Дорога – в костюмі сніжинки,
що ожеледь шиє сама…
А ми почуттями хурделимо,
трубою рвемося завзято!..
Із неї вистрілюють бризки!..
…А кажуть, що - люта зима…
15.12.2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2012
Ти лежиш, без хреста розіп’ята,
І рятуєш сьогодні світ.
Скоро будуть вітально співати
Срібні краплі з березових віт.
А поки що завершує стогоном
Дощ співчутливий – свій політ.
І не страшно, й не грішно, й не соромно, -
Ти сьогодні рятуєш світ.
Посеред катівничого болю
Приголуб свій зболілий живіт:
Твій синочок разом із тобою
Від кінця урятовує світ.
29.09.1996.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2011
Посеред крутого шляху,
Де вчинків смітник бур’янить,
У ніч, в непогоду лиху
Та жінка самотня стоїть.
Життя напівпройдений шлях,
Побитий мільйонами ніг…
Лелека – без розуму птах –
Дитинкою не допоміг…
1.12.1996.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2011
Привітав і її, і малятко
Запах квітів ЧУЖОГО букета.
І записку з словами подяки
Хтось їй не надсилає уперто.
І цей «хтось» зовсім не поспішає
До вікна у прийомнім покої, -
Передати, як роблять звичайно,
Мамі кисло-молочні напої…
Марно жінці надію плекати
На трояндово-ніжні гостини.
У дитині – їй сили черпати,
У бажанні народження сина.
27.10.1996.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2011
Ваш оцей брехливий поцілунок
Навіть думки доброї не вартий!
Не пишіть його собі в рахунок,
Він – кінець з початком на фальстарті.
Повз вуста – до лоба – подорожній.
Так цілують морок потойбічний…
Тягнете емоцій віз порожній,
І на мить цим фактом я пригнічена.
А здолавши шлях такий далекий
Та спустившись з лоба-хмарочоса,
Дражните, як лиску той лелека:
У глибокий глек – коротким носом.
Поцілунок ваш – такий правдивий,
І ви сам - увесь такий «порядний»!
Бо нема кохання і в помині,
Хоч його і вигадать не складно…
6.09.1998.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2011
Не даруйте квітів їй, не її коханий.
Не несіть замордованих
Далеким перельотом
Із Голландії до її дому
Німих троянд.
Не засяють вони у пітьмі,
І не вам заспівають «осанну»,
І вже не принесуть насолоди
Від минулих і нинішніх свят.
Коли змушена буде
До рук їх усе-таки взяти,
Й пелюстки нерухомі
Її полоснуть по щоці,
Пригадає: колись,
Без якоїсь знаменної дати,
Один хлопець прийшов
Із бузковим букетом в руці…
О невдячність жіноча!
Зрозумійте її, не кохані.
І добробут, і злагода:
Ваших чеснот – ціла рать…
Та згадає вона, як колись,
На бузковім світанні,
Її юний знайомий
Не наважився поцілувать…
10.09. 2001.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2011
З банальностей складається життя,
Від них, на жаль, нікуди нам не дітись.
Банальність – запізніле каяття,
банальність – у листах чиїсь привіти...
Так можна говорити про усе,
Допоки не відчуєш особисто,
Яку красу в словах любов несе,
Від каяття в душі як – чисто-чисто!
Такий він гарний, цей банальний світ!..
Пелюстки вій розквітли в прабабусі:
її онук банальний шле привіт.
("Не вмру, хлоп’я із армії діждуся!").
Отож, коли оцінку хочу дать
Я неоригінальному – чи варто?
Пліч-о-пліч у житті вони стоять:
Неординарні речі і стандарти.
18.08.1996.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2011
Вона вивертала навиворіт душу,
Неначе сорочку, на ранок потрібну.
Цю дивну білизну на вітрі просушить,
Сльозами гаптовану - гладдю і дрібно.
Захоплення в неї – збирати по крихті
Сімейні стосунки в єдину хлібину.
У всіх – різномастні «собаки зариті»,
І різні «скелети» за дверцями стигнуть…
Її пригощали пахким короваєм,
І вражень узвар – ніби щастя лекало!..
Вона всім бажала любові навзаєм,
І щастя своє собі мо-де-лю-ва-ла.
Вона сторонилась самотніх подружок,
Бо заздрість і загнаність душу роз’ятрять…
Самотність в квадраті – така осоружна!
Отож, спілкуватися з сім’ями – варто.
Ось жінка, родинно жоржиною квітне:
Всім дітям – по слову, і вже – ціла байка!
Вона часом втомлена і непривітна –
Буває, клопоче до самого ранку…
А та, що старанно стосунки збирає,
Шепне їй при зустрічі: «Щастя, та й годі!
У гості до вас – то неначе до раю,
Бо - затишно при найдощішій погоді…».
Ось інша – в своїй «зачарованій зоні»:
Душа не навернеться на чоловіка.
Рожевим фламінго стоїть на пероні,
Чекає на когось… хвилини без ліку…
А та, що взаємини ліпить, мов марки,
«Тактовно» зачепить словесним домкратом -
Нервово-принишклу заміжню товарку,
Вкарбує їй в мозок старі постулати:
Що ця поведінка – така недоцільна:
До болю, до реву, до тріску в суглобах…
Що шлюб – то єдине, що є в неї цінне:
Число без вагань дріб’язкового дробу…
А потяг розкремсав у темряві тишу,
І жінка – уже не фламінго, а… гуска:
Ніхто на пероні до неї не вийшов,
Ніхто в її капці рожеві не взувся…
А та, що сімейні легенди збирає,
Її поведе від перону подалі:
Сорочка навиворіт хай просихає,
І сприйме душа постулати банальні…
У різноманітних сімейних стосунках
Снувалась колекція ця принагідно.
Збирала комфорт, ніби зілля - віщунка,
Якій віщувати любов не набридне…
23.12.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2011
Суне час черепахою в черзі…
Ти за мною в тій черзі стоїш.
Підійшов чужий кіт і потерся,
Я пригладила шерсті розкіш.
Гарний кіт, а брудний! Ну, халепа:
Доторкнулась рукою щоки…
Ти смієшся так дзвінко й дотепно!
І в кишенях шукаєш хустки.
Витер бруд на моєму обличчі,
Ледь торкаючись пальцями щік.
Ах, ця випадку ніжність, лишися!
Будь зі мною, хоч неподалік…
Посміхаючись, кинув: «Ця черга
Зрозуміє нас, мабуть, не так…»
Як приємно мені, як нестерпно
Бути в центрі уваги зівак!
Зрозуміють вони, як годиться –
Доторк, усміх, очей голубінь…
Це ж не їм, а мені буде сниться
Отой кіт, який сам по собі…
18.09.1998.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2011
Місяць – снайпер, єдиний вцілілий:
Цілить в хату, у річку і став…
Двох подУшок зруйновані шпилі
Простирадловий вихор дістав!
Двоє з ліжка скотились на килим,
Мов поранені, дихають так,
Ніби вже стопудово безсилі,
Тільки й сили – упасти навзнак…
Безсловесні є свідки - пір’їни:
Тонко лестять, лоскочуть носи…
Вже пора… на «постільні руїни» –
Додивлятись перервані сни…
20.12.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2011
Мохом і травою дах покритий весь.
Стіни покосилися, вікна потьмяніли.
І скриплять завіси від гнилих дверець…
Хата перед смертю відпочить присіла.
Вгрузла вона вікнами в твань далеких літ,
Топче пил колінами – не піднятись вже…
Як облізлі коси – в груші жмуток віт,
Що побіля хати тишу береже.
…Був колись колодязь – під землею зник,
Подорожник пишно слався килимами…
Тут колись кохання спалахнув сірник,
Як носили воду разом цеберками…
Лози, всі у зморщечках, тріскотять суглобами.
Виноград посохлий вже до стін не тулиться…
Стогне хата, змучена самотніми хворобами,
Бур’яном прикрилася – не так видно з вулиці.
… Колись були дітьми – зараз постаріли,
Матір поховали, хату продали.
Хата перед смертю відпочить присіла.
Бульдозери-бульдоги вже пики підняли…
Грудень 2006р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2011
На крихти покришені стосунки,
павутинням сновані слова…
Жінка, наче лицар в обладунках,
на шляху війни перебува.
Вона так бажає догодити:
одяг, і взуття, і макіяж…
(«Може, буде дужче він любити –
бо роблю усе для нього я ж!»)
Коли жінка має м’язи кволі –
замордує фітнесом себе.
…А самотність проситься на волю,
сумнів скроню, мов склоріз, шкребе:
«Що зігріє (скоро ж постарію!) -
діти, шлюб, обов’язок, любов?..» -
Жінка мрії про своє леліє,
і гантелі в руки – знов і знов…
Та на них надіятись не треба,
й щеплення нема від самоти…
Не для когось – а роби для себе,
знай: у світі неповторна – ти!
22.12.2008.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2011
Відтяв від хлібини скорину.
Зняв скальп – ніби з псевдо-індуса.
Забув, занехаяв, закинув –
оту, при якій не відбувся.
Від неї – і діти нелюбі,
хоч, звісно, невинна малеча…
А ночі із нею укупі –
зруйновані гнізда лелечі.
Вона терла стіл аж до скрипу –
а знов по вуглах замасніло…
Він пив нелюбов, доки випив –
а дна не дістать: не зміліло!..
Ой, кажуть неправду в народі:
мовляв, де ж були твої очі? -
Коли купував при нагоді…
Судити багато охочих.
Провину свою розуміє,
застряг у своєму ж капкані…
За вікнами темрява мліє.
Це ніч їхня спільна. Остання…
17.04.09.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2011
Я – чоловік. І захисник, звичайно,
Коли життя покличе (Боже збав!).
Упорядкую Авгієві стайні,
Чи подрімаю на одній з вистав:
Ти так туди піти хотіла в парі…
Я – чоловік, і я туди пішов!
(А подумки вже пікся на Канарах –
Аж задиміло із-під підошов!..)
Я – чоловік. Усе зроблю, як треба:
Присплю, попещу, прірву перетну…
Я – молот. Я – метелик. Я – амеба:
Залежно від жінок і талану.
Я йду вперед! Коли ж, бува, й гальмую –
Отримую від долі стусана…
Я – чоловік. Не смій про мене всує,
Бо… будеш мерзнути всю ніч одна!
8. 08.2010.
Маршрутка «Кривий Ріг – Дніпропетровськ».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2011
Ти у черзі стоїш, а наступна – вона:
Тобі вкине листа до таємної скриньки…
Жінка погляд просіє через сито вікна,
І неспішно шепне: «Я з Попово-Балівки».
Упіймай на льоту перевернутий глек,
З нього спогадів пил – на бруньковану гілку…
Дуже близько на мапі: перейти лише степ,
Не далекі світи – ця Попово-Балівка.
Ти ще там не була, та й навіщо тепер?
Паралельні світи – паралельні довіку…
Спомин чавить нещадно, немов БТР,
А уява летить у Попово-Балівку.
…Не іскрило у хлопця кресало сире:
Невзаємна любов, помилкова обранка.
Де «взаємність» і «щастя» - там, зазвичай, тире.
Найчистіша пора – та, що зветься «світанком»…
Від початку – не фарт: зацікавить не зміг,
Аргументів на користь взаємин немає…
У балівській родині – гідний подиву збіг:
З твоїм іменем донька у них підростає…
16.12.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2011
Ірині Цюп’як
Кожного по-своєму носила,
кожен по собі залишив шов…
Біль той пригадати вже несила —
і не треба… Стільки підошов
он, топталось нині на подвір’ї :
гамір, вереск, і плачі, і сміх!..
Часом розлетяться, мов те пір’я,
а бува, не хата – повний міх!
«Розмовляйте, - мудреців порада, -
спати укладаєте – торкніть…
В казці вечоровій є принада,
в колисковій – неповторна мить».
Говорила, тішила казками,
пісню шепотіла, як могла…
А провина перед дітлахами
гостем несподіваним прийшла.
Хай простять поважні педагоги,
що на гурт читаються книжки.
Радощі й непослуху тривоги,
і про все на світі балачки…
Індивідуально не виходить:
всі – до купи, кожен – на виду…
А зернинка пророста і сходить
в хаотичнім маминім саду.
11.10.2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2011
Немов шкідник зі штату Колорадо,
якого дружно нищать звідусіль,
злочинниця, чужинка, пані Зрада
підступно нищить цвіт, лишає цвіль.
Неначе в третьосортнім анекдоті,
у шафі заховалася вона.
Сидітиме там довго-довго – доти,
аж поки до самотнього вікна
з-за хмари молодик протягне лезо,
співчутливо портретами ковзне…
Подумає господарка тверезо:
«Коханий мій кохає не мене!»
Де зрада – там брехня стосунки нищить.
Де повінь – там розмиті береги.
А місяць з лезом – вище, вище, вище…
Ранковий час пробачити борги…
16.10.2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2011
Статистика нищить картеччю
Романтики хмарочоси:
Он, стільки отих респондентів,
Упійманих в торбу ловців,
Зізнання дають недоречні,
Нашіптують, наче доноси,
Таємні здають документи,
І цифри складаються ці.
Статистика – мічена карта,
Підстава і просто падлянка;
Вона підрахує, прибреше,
Відніме, а потім додасть…
І всі зрозуміють – не варто
Коханій нести спозаранку
Черешень улюблених решето:
Не гай на романтику час!
І що нам чекати, нарешті,
Коли набубнявіють верби,
На гіллі вербовім - троянди…
Ще мить – і уже розцвітуть!
Статистики твердять: по-перше,
Трояндами квітнуть не треба
Реальній вербовій принаді…
Незгодні хай рота заткнуть!
Статистика стогне безсило:
Розлучення вже, як весілля,
Їх скоро почнуть відзначати
Урочисто – тільки почни…
Зневіри устромлені вила
В «законні» весільні застілля!
Цнотливі і чисті курчата
Пропали ще тої весни…
На сполох гамселять учені
й пересічні пенсіонери.
Всі твердять: у пристрасті дуже
Короткий приречений шлях,
Бо звичка і побут, напевно,
Розчавлять, немов «бетеери»,
Тендітні романтики ружі…
Романтик змілів на очах!
Стоять на своєму затято:
Одружуйся, юнь, прагматично!
Звільнися від пристрасті вітру,
Вдягнувши шолом аж до брів…
Вже годі псувать результати -
Ті, вимучено-статистичні!
…Присіла за цифрами пристрасть.
Вербняк пелюстками зацвів...
17.07.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2011
Романові Цюп’яку.
Думки, пережовані пащами
шафи й полиці.
Слова, ще не мовлені
й сказані людям уже…
Романи і вірші –
скажені пухнасті лисиці
або солоденьке словесне
дражливе драже…
Він все це збирав,
вже колекція та чималенька.
Він скарб готував,
щоб віддати в дитячі світи.
І тиснуть форзаци
автографів
милі обценьки,
і дітям природно
з зібранням цим разом рости.
Спитали у батька:
як правильно треба вчинити,
скажіть-но, шановний,
щоб нам не проґавити час,
та вчасно до книги
повагу й любов
прищепити –
чи пізно не буде,
як піде дитя в перший клас?..
Він так поважав оте
педагогічне завзяття,
і скромно порадив:
“Прищеплюйте… ще до зачаття”!
29.06.2008.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2011
О, цей вертеп, таємниця, табу!..
Щиро кохаю, й коли в це не віриш –
Не пожалію вухату юрбу,
Та й промугикаю голосно вірш.
В руки сміливо гітару візьму,
Бренькну оте, що у юності вчив…
Хочуть – хай садять мене у тюрму,
Щоб твій під’їзд від пісень відпочив!
Ви поспите без моїх серенад…
Та вже невдовзі відпустять мене!
Знову влаштую і залп, і парад,
Знову «теракт» проти мене утне
Дама, що поверхом вище живе:
Не викидатиме з місяць сміття…
Потім піджак мій обіллє й порве!..
Та вже немає назад вороття!
Так тебе палко кохаю, люблю!
Хай про це чують… та тільки не всі:
В дальнім районі я… маю сім’ю
(Спокій потрібен дружині й дочці!).
Знай, що якби я тебе не кохав,
Я б і не клюнув на цю дрібноту…
Крихітко, я й не таких обіймав!
Нині – всі геть, і – ату їх, ату!..
Я все роблю, щоб свого домогтись:
Буду дбайливим, щедрішим за всіх.
Тільки… від мене з одним відчепись:
Кидати жінку – непрощенний гріх!
…Звісно, скажу, що дружина - товста,
Звісно, нероба, і бруд розвела…
Ти ж статуетку на місце постав –
Хай там стовбичить, де вчора була!
Що, коли й ти (так буває, повір!)
Зробишся прикрим її двійником?..
Дві статуетки – то вже перебір:
Несмак стоятиме рівним рядком!
…Під твої вікна ліхтар засвічу
(Зорі сяйнуть зі сміттєвих баків!).
Гнівній сусідці букета вручу:
Мабуть, до рідних пора берегів…
22.08.2010.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2011
Не можна батогом шмагать життя.
Не треба підганяти час вперед.
Зі злом у серці – то не каяття.
У діжці ложка дьогтю – вже не мед.
Не варто зневажать буденний день,
Перетворивши в свята будні всі.
Все ж жаль серед букетів орхідей
Ромашку не помітить у росі.
Тримай в руці синицю що є сил,
Бо журавель у небі – то фантом.
…І все ж, чому такі чудові сни?
В них – цілий клин у небі, за вікном.
18.09.1996.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2011
Краплі поту, шампанського, сліз…
Незакінчений свіжий ескіз.
Повний келих рясного дощу
Осінь п’є досхочу, досхочу.
Краплі щастя, потоки журби…
Ох, без свята лишились баби:
Літо бабине не відбулось,
Після спеки – дощем затяглось.
Краплі бід, ручаї сподівань…
Осінь в душу ввійшла без вагань.
Юність – десь там, за склом вітровим.
…У дощу вензель вийшов кривим.
Кожен – літеру бачить свою,
Я також її упізнаю…
26.10.1996.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2011
Не встигну до завтра змінити
очей передчасні сивини
на колір блакиті доріг
при сяйві сузір’їв удвох.
Не встигну до завтра
розгладити зморшки провини
і бути дитиною
ніжно-безгрішною, ох…
І, мабуть, не встигну за ніч,
коли я ще без тебе,
навчитись ходити,
як ходять на подіумі:
окриленні руки хапають
зірки просто з неба
(не смію зробити того
навіть подумки!..).
Усе буде завтра -
я юною стану й святою,
і заздрісні погляди
шепіт сичатимуть вслід:
ти поруч ітимеш
упевненою ходою,
плечем прориваючи
плівку печалей і бід.
2.12.1996р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2011
Дівчина, змалечку мамою кохана,
Жалілась нам на одвічну проблему:
Скільки вже можна стикатися з «лохами»?!
Де вони повзають – ті, що з «богеми»?!
Евакуйовані всі – ешелонами,
Їдуть на Захід… чи Схід – лиш подалі!..
Велопробігами та перегонами –
Так захопились, аж гублять педалі!
…Якось зустрілася, «пофестивалила»:
Декламувала, аж провід урвався!
Він портретист – йому й сотні замало:
«Криза ж навколо – в ціні я піднявся!»
Переплатила йому для надійності…
Все до найменшого розрахувала:
Будуть дзвінки, подаровані вічності,
Гамірні ба-га-то-люд-ні вокзали…
Квіти, шампанське, ще й пудра для мозку,
Гарні слова, алкогольні коктейлі…
Разом поїдуть на море Азовське
(Та імовірніше – до Коктебелю)…
Він на коліно, цікаво, ставатиме
(Вік же солідний – то, може, й не варто?),
Коли заміжжя їй пропонуватиме –
Довгу дистанцію з ніжного старту…
Той підтягнув живота обважнілого,
Ще й колупнув… учорашнє у роті…
Відзвітував телефоном покірливо,
Що він запізниться, бо - на роботі…
Жінка законна у слухавку гикнула,
Що означало «на ранок вертайся»…
«Муза» принади за столиком випнула:
Хай же оцінить перестарок -«Тайсон»!
…Крим у багатій уяві рябіє
(що те Азовське – забава для діток!).
Ну, а в художника – скромні надії:
Може, минеться… без радикуліту?
…Сталося все не в зірковім готелі,
А у майстерні – мов справжня робота!
Він зекономив на тім Коктебелі
(пудрити мізки – і то неохота!).
Все було чесно: коктейль - з самогоном,
Купа ідей для панно і для фресок…
Вранці чекає дружина законна –
Їдуть же разом вони до Одеси…
8-10.08.2010.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2011
Поети мовчать, наче риби –
Отам, де вони «на роботі»,
Отам, де у сейфі байдужім
Книжчина лежить трудова.
Щоденна буденності диба,
Від спеки аж солоно в роті,
А руки – упевнені й дужі,
А очі – немов у волхва…
Дає результат птахоферма –
Бухгалтер невтомно рахує;
Отримають люди невдовзі
Очікувану зарплатню…
А навколо цифр… ефемерні
Метафори буйно квітують!
Обов’язок став на порозі –
Натхнення тепер на кону…
Метро переповнена паща…
Вокзал, мов прикута собака…
І ринок безтямно гелгоче,
Неначе пістрявий індик…
Поет, як останнє ледащо,
Іде відсторонено парком:
Він – вічний закоханий хлопчик,
Бухгалтер-дефіс-чарівник…
1.12.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2011
Щоранку, майже о дев’ятій,
вона пришвидшувала крок -
по ожеледиці триклятій,
яку приховував сніжок…
Роїлися думки-сніжинки,
їх шлейф спадав на тротуар…
І шалика цієї жінки
вертів вітрисько-перукар.
З нічної зміни поспішала:
удома – діти і нужда…
Самотність, мов осине жало,
ще й телевізор постраждав:
бач, не показує,сердешний
(спитайте, скільки йому літ?!)…
На жінці – куплена одежа,
ще коли був рожевим світ…
Зростала ж ніби для кохання,
та компліментів, та квіток…
Тепер – життям забита пані,
до пари не знайшовсь ніхто...
Ну, звісно ж, діти – не з повітря:
і в неї теж був чоловік.
Родини вісь… чи, може, вістря?
Лассо, ланцюг а чи батіг?..
…Щоранку, майже о дев’ятій,
її він знову помічав:
спішила, втомлена, до хати,
а він взуття ремонтував.
Чекати звик на незнайомку,
топив свій погляд в ній на мить -
цей чоботар самотньо-скромний
(душа ж при зустрічі щемить!)…
Він уявляв благополуччя
її сімейного життя:
на ній хоч сукня й не від Гуччі,
та поспішає ж неспроста!
Напевно, вдома є коханий
(самотність виключена - й квит!)…
То ж нащо вводитись в оману,
зав’язувати нею світ?..
Старанно лагодив підошви –
мов долю склеював чиюсь…
«Ах, чоботарю, ну чого ж ви?!
А раптом я… не озирнусь?..»
Очей до ранку не зімкнувши,
в майбутнє заглядав своє:
«З тобою буду… хочу… мушу!
Віднині ти у мене є!»
25.12.2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2011
Щоб вам сподобатись,
піду на компроміс,
скажу, що ви
такий талановитий!
І крикну “браво”,
й попрошу на “біс”,
і кину вам до ніг
уявні квіти…
(Бо пані Самотність, стара лесбіянка,
Вже пестить замерзлі суглоби до ранку…)
Щоб вас украсти -
йтиму на шантаж:
мовляв, без ваших
“опусів” сконаю…
І покажу, що я –
ваш вірний паж,
й на вашу глупоту
не нарікаю!
(…Тим часом Самотність, стара лесбіянка,
Пустує в постелі до самого ранку…)
Усе зроблю, щоб досягти мети.
Та крикну “стоп!” -
за крок до результату…
А раптом з вами…
далі довго йти?!
То ж можна, й справді,
від брехні сконати!
(Нехай вже Самотність, стара лесбіянка,
поніжить засніжені ноги до ранку!)
2.11.1998.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2011
Моєму чоловікові Юрі
Коли ти мене кинеш…
У свою заховаюся нішу:
У щасливе кубельце,
Устелене досвідом днів,
У цвітіння торішнє
Шершавих причілкових вишень…
Коли ти мене кинеш…
В палке павутиння обійм!
Упаду в павутину –
У доторків дійство таємне…
Милий вензель магічний
Мандрує морозяним склом…
Я також тебе кину…
В чуттєві пророщені зерна –
Хай сімейна скарбничка
Засяє наповненим дном!
15.01. 10.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2011
Моєму чоловікові Юрі
Вгадаю, чого ти бажаєш:
Гілля верби без ніякого опору вітру,
Чи винограду з лозою –
Повзучим гадюччям;
І тоді я без порухів зайвих
Твій піт ізцілую і витру
Або ж оповию тебе –
З лозою так схожа разюче…
Вгадаєш, чого я бажаю:
Шепоту, стогону,тиші,
Сонця зимового
Чи заметілі улітку,
Чи коли протяги
Пружно фіранку колишуть,
Чи коли дощ поливає
Залюблену квітку…
В долонях долі подих стишу,
Вуста полегшено стулю:
Півні цих опівнічних віршів
Запалять ранок солов’ю!
Вгрузає предковічне рало
В слова, у погляди, у тіло -
Щоб на пюпітрі покривала
Ми ноти щастя залишили…
2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2011
Оксані Куземі
Жінка танцює – немов віддається,
А віддається – неначе танцює!..
Доля, мов кицька, улесливо треться -
Ще без образи і спогаду всує…
Шлях від порога — покірною свічкою:
Лиш побажай – і розтанули відстані…
Без заборон, забобонів і відчаю –
Зріють стосунки, стриножені піснею.
Ген, десь попереду – зморщечки - промені:
Крешуть, і крають,і нижуть на вістря…
Біль ще не вибродив брагою споминів,
Ще всі означення – безкомпромісні.
Власні й чужі «обіцянки-цяцянки»
Ще не розпались на цур’я і друзки…
Танцю безтямна наложниця-бранка
Вірить в кохання, родину і друзів!
Дай, Боже, сили усе це не втратить,
А зберегти і примножити з часом!
…Жінка закохана поглядом вабить –
Бавить дитя своє з іменем Щастя…
29.09.2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011
Мірило людських стосунків,
Коли темперамент – на волю,
Коли шепочуть цілунки
Бажання самотність убить…
Коли нема фактів проти,
лише аргументи голі,
що проти нічого не мають,
а серце чомусь щемить.
Мірило людських взаємин,
коли ненавидить тіло,
а мозок-електролічильник
вам видасть рахунок –
ждіть…
Коли, безвідносно до теми,
раптом до недруга –
ніжність,
слабкі раптом
підуть на сильних
і переможуть умить!..
29.10.1996.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011
Ярмаркує книжкова ятка,
Ятрить душу уживаним крамом:
У ярмо інтересів чиїхось
Хочуть вкластись безхатьки-книжки,
Бо господарі винесли з хати,
Бо їх, може, і не прочитали,
А невтомний господарський віхоть
Стер пилюку з полиць залюбки…
Ярмаркує приваблива пані,
Виторговує гріш за автограф –
Бо з автографом буде дорожче
(Ви не знали? – цей автор в ціні!).
Ціла купа таких екземплярів,
Ніби чийсь стовідсотковий програш…
«Та підходьте! Чи знайдеться хто ще?» -
Може, куплять, а, може, і ні…
…Сиротіє надвечір автограф –
Не потрібний сьогодні нікому,
Так довірливо всівся в куточок,
Всю сторінку щоб не забруднить…
Вже запалені місяця дрова…
Повернулася пані додому.
Дарчий напис – з провиною хлопчик –
З непотрібної книжки… мовчить.
17.11.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011
А люди навкруги її не зрозуміли
(вона ж всього лише стабільності хотіла):
Він лиш на свята п’є і не димить у вічі,
Й не чуха кулаки у неї попідбіччю…
І люди навкруги дроблять думками долю:
Невдячна-бо яка в своїй сімейній ролі!
Чого їй? – не збагнуть: відпустка – на курорті…
Хіба погано буть родзинкою у торті?
І меблі – чули? – вдвох новесенькі придбали,
І друзів, бач, разОм частенько зустрічали…
А їй-таки не так… Надумані проблеми!
А потім додадуть до заданої теми:
Ніхто за вісім літ не чув чарівне слово,
Яке – немов магніт, яке – сім’ї основа.
Це слово – не «люблю», це слово – не «кохаю»
(Хто ще які слова «сімейні» пам’ятає?..).
Того словечка суть – сильніша компліменту.
її ж так не назвуть… Немає документа!
Дружиною отак за вісім літ не стала:
Свій зрілий вік вона в «подругах» зустрічала…
14.07.2004.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011
Поетові Дмитру Бураго
Стоїть людина гола перед світом
(прозорий одяг - як у Короля…) -
і погляд стигне від жарких софітів,
і подих перехоплює рілля -
ота рілля, проорана нашвидку…
Нашвидку всі розсілись по місцях.
Тут прохолодно. А цей – голий…
Звідки?!
Він хоче пить – щоби втопити цвях,
цвях голоду… «Воно» іще й голодне?!
(Уваги – в миску, що я ще зроблю?..)
Куди ж то оте босе й голе годне?!
(Тепліші речі шийте Королю!..)
… Він засвітив голизною над світом,
він рот розкрив – і всі завмерли вмить:
оті дівчата… пані…чи кобіти…
(у кожній «псевдо-швачка» та сидить!).
У кожній він своє кохання бачив –
оте, що до метафор довело…
Стояв поет (хтось добре напартачив!..),
Геть голий – а з ним затишно було!
2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011
І
То не зрада з її боку,
Хоч дівчина і стрибнула
У шлюб, як у шлюпку,
Рятуючись з дірявого
Інтелектуального судна,
Де капітаном твоя, голубчику,
Любов платонічно-облудна.
Ти – прихильник стосунків
Безпоцілункових... з нею.
Ти – всього лише «друг»…
А заміж – чудова ідея!
ІІ
То не зрада з її боку,
Хоч коханка твоя потайна
Затіяла скандальний, хлопчику,
Поділ тимчасово спільного майна.
Свої ноги собі залишила,
Відділивши від твоїх
Безперспективних пальців.
Твій подих з своєї долоні вижила,
Як господиня –
Не здатних платить постояльців.
Забрала свою грудну клітку і шию,
Лишила твого живота і пупа.
Так відбулося –
Небачене з часів Батия –
Розчленування живого трупа.
…То не зради були, а за графіком
У рейсі зроблені зупинки.
Вчинили вони однаково,
Ці дві неоднакові жінки.
8.07.1991.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011
(в інтер'єрі її власної кухні)
Захватана – не вчора придбана – сковорідка;
На ній смажать невигадливі страви,
Так, аби перебити голод,
Або ж готують зразки
Екзотичної кухні,
Але то – нечасто…
А сковорідка в себе всотує
Усі «поживні» речовини –
Залишки нераціонального
Харчування,
І думає, що з їх допомогою
Ніколи не заржавіє.
Частково воно так і буде:
Коли її, стару й почорнілу,
Навіть не викинуть, а
Просто забудуть викинути,
Випадковий сонячний зайчик
Таки віддзеркалиться на
Одному квадратному сантиметрі
Пустого дна сковорідки.
Та й то виявиться,
Що те місце – всього лише
Приємний брак,
Допущений при виготовленні…
1991р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2011
Лідії Григорівні Вовк
Вона – дружина поета.
Може, колись репресованого
Нею і подружнім життям,
Коли шрифтом пахла нова газета,
І пахла любов’ю, притаманною
його віршам.
Тепер ті рядочки пожовклі
Вкарбовані в шпальти
Самотнього серця.
І думка в душі удовиній
Не змовкла:
Невже ж то оце все?..
Невже ж то оце все?!
Ох, треба було не просити
Мовчати безсонне перо
У нічному затишші.
Уваги до себе не потребувати:
Хай пише, хай пише,
Хай пише, хай пише!..
Загляне укотре
До нього в чернетки:
А, може, там лист…
Ну, хоч поміж рядками!
«Земний мій, законний мій,
Любий поете!
Талант визнаю твій.
Як жаль, що – з роками…»
13.03.1997.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2011
Рипом іржавим
Хвіртка стогнала.
Сльози-патьоки
Розмазував дощ.
Гола-голісінька
Стежка лежала
І віддавалась
Малюнкам підошв.
Хтось наступив
На стегно у калюжі
І через коси
Струмків пострибав.
Хтось свої чоботи,
Владні і дужі,
Ставив на неї
І не помічав.
Тіло у стежки
Боліло-боліло…
Бив по щоці її
Дощ-сутенер.
Килима-принца
Чекала несміло
Нині і прісно,
Учора й тепер…
29.04.1999.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011
Сісти на палю коханих колін.
Бризнуть у вічі відвертим дощем.
Хай він повірить: все інше – то тлін…
Крім частувань не домашнім борщем.
Ти утовкмачуй упевнено, в лоб,
Що ти така… ну, куди ото їй!
Ти проштампована безліччю проб.
Ти є коштовність, та ще й без надій:
Спільне майбутнє обом не пече –
Цих перспектив він і не обіцяв…
То ж не заманюй солодким борщем –
Краще прогірклого меду постав!
Те все твоє, що крізь пальці втіка:
Крадені ночі, і дні в самоті…
Хлюпай у пику, правдива така,
Як ти щаслива в приватнім житті!
…Хай він вирощує трійко синів,
Потім онуки обсядуть його…
Кинуть сім’ю він ніколи не смів,
Просто коханка – найкраща з пригод…
Ти ж у люстерко не дуже дивись –
Раптом помітиш колись сивину?..
Бачиш: два клени отам обнялись? -
Шлюб офіційний у них на кону.
Поруч берізка (точнісінько ти!),
А в її бік клен пошлюблений пре…
Разом ніколи їм не прорости –
Хай і оголиться гілля старе,
Вітер скуйовдить вбрання восени,
Зробить кленово-берізковий мікс…
…Гордо дружина стоїть біля них –
наче в майбутнє зруйнований міст.
Поруч кленята малі проросли:
Тиснуться в татову торбу турбот…
Твердить берізка, що це – до пори
(«Він же кохає мене, ідіот!»).
Все воно так, і дискусій нема;
Тільки от бачать навколо усі:
Завжди берізка - самотня-сама,
Топить тужливе люстерко в руці…
17.07.2010.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011
Ніколи в житті іще не відчував,
як блузка жіноча тремтить у пітьмі.
Він жодної жінки ще не роздягав.
Навіщо? - вони роздягались самі.
Він звик про кохання писати листи
лиш спермою по простирадлу. І все.
Він не будував обіцянок мости.
Сумління його жоден сумнів не ссе.
Принаймні раніше завжди так було.
Аж ось – алкоголь голови не п’янить!..
То сонця зернятко в душі проросло,
то серце завмерло у ніжності мить.
Він є Квазімодо, лише навпаки:
при повнім комплекті стандарту краси
душа ледь пускає любові ростки.
І вчиться уже віддавати й просить…
1996р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2011
(Диптих)
І
Коли скресає
крига чекання
і біль
так природно
перетіка
в категорію щастя
і м’якшають
скелі молочні
мого материнства
нарешті
Коли пуповина любові
єднає
вона нерозривна
і горе
зі снами про нього
то вже непотрібна
плацента
Усе це є просто
пологи
(не без філософського
Інгредієнта)
ІІ
Останній ступінь відчаю
самотньої жінки – народити
дитину без чоловіка.
«Правда про самотність» // Наталі. – 1998. - №3.
Як треба чисто йти – не збитися б з ноги.
Такі незаймані, такі дівич-сніги…
Іван Драч. «Дівич-сніги».
Відчаєм вагітні матері
із синіми пролісками
синіх прожилок
на набухлих надією
грудях ваших
Із натягнутою тятивою
не торканої коханням
шкіри
Із стегнами, татуйованими
Драчівськими «дівич-снігами»
розтяжок
із очима-іконами,
повними вічної віри…
Щасливі і справжні жінки,
ви життя даєте відчайдушно!
І нехай вас шматують
в цю мить малюки,
нехай акушерки аж
сплескують скрушно!
Усе заживе,
і розквітнуть квітки –
не проліски вже,
а молочні жоржини…
І виростуть з хлопчиків
добрі батьки –
нехай вас надія
на те не покине!
1996р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011
Після чекання щастя
вчорашньо-
вимучено-
підтоптаного
Після сирітства матері
раптового й закономірного
Після згвалтування прямо
на панелі власної совісті
(так байдуже
і так добровільно
що то не зафіксовано
у жодній поліції мозку)
Після всього
завжди
є
Надія…
1991р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2011
Годинник глузує: «Тобі уже конче пора!»,
І гуси у косах гелгочуть: «Випещуй же нас!...»
Упреться в коліна з розгону чужа дітвора.
Ламбадно-спокусливо стегна приструнюють час.
Ще листя пожухле далеко-далеко вгорі,
Іще не прив’яв повириваний вчора бур’ян,
Його ще не скоро упорають господарі,
Бо їх не існує, і їхнє обійстя – обман…
Ще можеш дівчиськом пронизливо крикнути: «Ааа!...»,
Самотню колючку загнавши раптово в п’яту.
А хто її витягне – то вже вирішуй сама;
Чи довго чекати на мить рятувальну оту?
Звичайно, пора. Дикі гуси у вирій злетять,
Їх пестити вітер візьметься у далечі тій.
Проси повернутись… Ні, краще вертати не радь!
Тобі до любові – лише один крок в самоті…
2.07.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2011
Присвячую Храмові Покрови у с.Рубанівському
Будяк уздовж церкви прошкує,
Газдує тут, як і належить:
Ошатно стріча подорожніх,
Бува, що й хапне за рукав…
Хтось прикро у мандрах слабує
На втому, на кашель чи нежить?
Тут ліків – без ліку – для кожного
Господь у господу послав.
Будяк розчепірив ручиська –
Будячу показує вроду!
«Давно б уже вдома сполола, -
Здивована гостя украй, -
А тут приїжджають не зблизька,
А тут міські діти проходять,
А їм же цікаво довкола…
То ж пишно для них розквітай!»
Будяк заквітчався, мов дівка,
Стоїть в зачарованім колі:
Вкруг нього – сокирки, волошки,
Ромашки й васильки в танку!
До жінки, дітей, чоловіка
Підкотить перекотиполе,
Смикне за веселкові стьожки,
І вдячно моргне будяку:
Перекоти-щастя, будяче,
Перекоти-людям-по-колу,
Усім, що до нас завітали:
В Рубанівськім нині святки!
Тут - вічне поріддя козаче,
Яке не зміліє ніколи,
Хай нове століття настане –
Будяк в нього пре… навпрошки!
13.07. 2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2011
Обіцяв (аж по тілу мурашки!),
Що зробить кохану щасливою,
Буде ніжний і гречний –
Щоранку, щоднини, щоночі!..
А вона, ніби пташка -
Весняна, утомлена з вирію,
Вила шлюбне гніздечко,
Ростила синочків і дочок.
…Він усе їй віддав –
Аж зігнулась під гирею щастя!
Клопоталася вічно
(Ну, навіть за бурі магнітні)…
Пригадає, бувало,
Як він їй колись обіцявся,
Та й підставить, вже звично,
Терпляче чоло під три вітри…
В вишивАне озерце
Законного шлюбу ступили –
Із думками про щастя,
Яке малювала уява…
Добровільна галерниця
Й досі веслує щосили,
Він же (хай йому трясця!)
На промені руку наставив…
А дружина радіє:
«Така допомога, повірте!» -
Але їй невтямки,
Що усе ж може бути інакше…
Туркотливо й турботливо
Піт чоловікові витре,
«Ой, спасибі, коханий!
І що б я без тебе?..» - прокаже…
21.10.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2011
Упевненість
у безкінеччі,
з якою відмолено гріх
у молитві прадавній.
Повернення в себе
із давньої тоскної втечі.
Так жінка живе у коханні.
1997р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2011
…А очі – в полоні чуттєвої млості –
так сяють, мов
окулярні сонячні скельця.
Скажіть,
на подібних сеансах закоханості
у вас буває ерекція… серця?
1991р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2011
Анестезіологу-реаніматологу і кобзареві
Костю Черемському з Харкова присвячую
Він чаклуватиме уміло,
Старанно зробить все, як треба.
Затисне нитку існування
І нею вишиє життя…
Сини і дочки, їх весілля –
Панно від ліжка аж до неба!..
Журба, і радість, і кохання,
І вчасне щире каяття…
Коли ж отам, де тонко - рветься,
Коли всі прилади – безсилі,
То візьме реаніматолог
У поміч кобзу – як набат!..
Й ослаблене озветься серце,
Й зернини, вистраждано-стиглі,
З очей покотяться - до слова:
Все зрозуміло й без присвят…
Кобзар - у білому халаті,
І лікар - в білій вишиванці:
Два серця у одній людині,
Любові дві, і два крила.
Дві грубки у промерзлій хаті,
Де ниці втримуються бранці:
Байдужість, чванство і безсилля…
Від злого кобза вберегла!
26.09.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2011
Посеред панічної напруги
публіка стривожено чека…
Раптом у дверях – високі груди,
і хода – упевнена й легка.
Хтось згадав приречено про “ кризу ”,
хтось зітхнув, що зарплатні не жди…
Плід же пишний взяв собі і визрів –
що йому плітки про холоди,
на тепло голодні батареї,
що ребряться, мов охлялий кіт;
про дешевий газ – як панацею,
та про збанкрутілий цілий світ…
Груди рвались світ цей обігріти -
вродою ударить по зимі…
В нас іще аґукатимуть діти,
ми ще повеселимось самі!
Бо коли такі є поруч вишні -
хай їй грець, тій “ кризі ” - лиш кохай!
Думаю, милується Всевишній:
бачить, як заткнувся штучний “ рай ”.
То Памела Андерсон торкнула
пазухи принадний силікон,
і пігулку подиву ковтнула:
«Ви погляньте на ту жінку, он!..
Що то за коріння, що за гілля?!»
Ах, Памело, “ еталон краси ”…
Атомом обпльоване довкілля,
не знайти в нас чистої роси,
не ковтнуть нам справжнього озону,
замість нього – харкотиння труб…
Є радіаційна мертва зона,
але й там – живі ялини й дуб.
Коні здичавілі розплодились,
Риби, птахи, квіти, бур’яни…
Заздрити Памела притомилась:
Справжні груди – нереальні сни!..
Заспіваймо ж величальну грудям,
поглядом простелемось услід:
годувальницею є, була і буде –
винянькує жінка цілий світ!
15.12. 2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2011
…
Спіднє не в силі прикрити
Куца концертна сукенка;
Впріла її господиня:
Праця така – не присядь…
Та ще й довкола софіти,
Різана лазером сцена,
Квітів пузаті корзини
(Від шанувальників - дядь)…
Квіти зів’януть невдовзі –
Нащо ж добру пропадати?..
Втомлена «зірка» в готелі
Мне манікюрами сніп:
«Все я забрати не в змозі –
Хай і у вас буде свято!» -
І покоївці дебелій
Кине, мов песику хліб.
А покоївку знайома
На ювілей свій гукнула.
То ж без букета незручно
В гості до неї рушать…
Де й і поділася втома:
Жінка у «сніп» той пірнула,
Бачить: троянди махрові…
Нащо ж добру пропадать?!
…Рада така ювілярка!
Бо розкошує, мов «прима»:
Чемна кума-покоївка –
Пишним букетом - під дих!..
Тісно в квартирі і парко,
Тхне чарочками п’янкими…
Квіти ж, хоч як це не гірко,
Скоро летять у смітник...
На смітнику, під під’їздом,
Мешкає бідна «бомжиха».
Пані також була жінка –
Як весь жіночий загал…
Вчора увечері пізно
П’яний коханець заїхав
Їй кулаком у печінку,
Й ляпнув під око фінгал!
Жінка щільніше притисла
Мідну монетку гарячу:
Ще від учора тримала
Той п’ятачок на синці…
Раптом слабесенька іскра
Зблиснула: «бомжичка» бачить
Квітів багатство зів’яле…
Й ось вони вже у руці!
…Можна букетом оздобить
Кожну порядну господу
(Все це торкається й того,
Хто в смітнику поживав)…
Слава жінкам без жадоби –
Їм-бо для подруг не шкода
Ну, аб-со-лют-но нічого –
Навіть квіткових «халяв»!
Слава жінкам, що й з фінгалом
Бачать прекрасне навколо!
Хай воно навіть зів’яле,
Але ж, погодьтесь, було!..
Квіти незримо з’єднали,
Міцно до купи скололи
Сцену, смітник і самотність…
Місто, предмістя й село…
11.05. 2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2011
Це, може, від слова «свято»?
А, може, від слова «світло»?
А, може, буденне «звикати»?
А, може, тривожне «сварити»?
Нелегко свекрухою бути,
Нелегко й водночас – цікаво.
А слово придумали люди,
Ну, справді, якесь неласкаве.
Споріднене слово «світанок»?
Чи «светрик» (для свого онука)?..
З понять, що звучать у питаннях,
Складається жорстке «свекруха».
11.09.2001.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2011
Тіло на розі Незібганих Доль
Ставши на бруствер, троїсто тремтіло.
Електрозварювальник-світлофор
В тіло зайцями кривавими цілив.
Блимало п’яне пикате табло
(Чи волоцюга, чи, може, король?).
Більше поломок ніде не було –
Тільки на розі Незібганих Доль.
Він пішохода спинити хотів,
Той світлофор, що тепер альбінос:
Кидав під ноги кривавих зайців –
Свідків брехні, обіцянок, погроз.
На перехресті Незібганих Доль
Тіло жадало почути: «Вернись!»,
Тільки безжальний безхатько-король
Твердо-прощально дивився униз…
Не озирнувшись, ступила на брук…
Вдарив у спину троїстий оркестр!..
Вчись вибиратись з майбутніх розлук,
З «оптимістичних» таких перехресть.
28.06.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2011
Майнула у мандри
З одним із чергових коханців –
Туди, де лелеки
Здивовано зирять услід:
Вони розуміють –
Ці двоє прокинуться вранці
І скажуть стосункам
Прощально-самотнє «привіт»…
Лелеки відчули: цим двом
Їхніх послуг не треба,
Бо їм ще зарано, й чи прийде
Такий до них час взагалі?..
Лелеки злетіли з гнізда
У веселкове небо!
І раптом… вернулись –
Неспішно пройтись по ріллі.
Ті двоє не спали:
Палатка ще дихала шалом!..
Їм добре удвох,
І не скоро відпустці кінець…
Лелеки порадились тихо,
і радо до них завітали:
Дзьобами постукали
До незалежних сердець.
Лелек було двоє –
Подружня сформована пара.
Людей було двоє –
Й помножилось раптом на два…
Невдовзі весілля
Коханці таки відгуляли,
Близнят народили…
Такі от бувають дива!
22.09.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2011
Їй здається: життя промайнуло,
Засмокталось болотом пустушки…
А вона ж, безсумнівно, фактурна,
Їй же заздрили вчора подружки!
А вона ж, безперечно, красуня!..
І напружують ґудзик надії:
Може, долю подалі посуне
Від незграбних вітрів-суховіїв?
Ті вітри на білизні танцюють
Пасадобль пелюшково-привітний…
Кажуть: гріх, і не згадуйте всує
Ненавмисно посіяні квіти…
А вона виглядає з балкона,
І прання – наче символ поразки.
Хоче вирватись, наче з полону,
З материнсько-самотньої казки…
Чоловічих немає шкарпеток
У квартирі, де квітне розпука.
…А маля прориває тенета:
Воно хоче до циці й на руки!
Запасися, матусю, терпінням,
Перейди за безжальні бархани.
В тебе є твоя рідна дитина,
Й за тобою – майбутнє, кохана!
9.09.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2011
Майстрові вишивки Василю Канделі
Хроніка, хрещена хрестиком,вийшла з-під пальців дідових –
Така ж правдива, як Нестора давнього письмена.
Світ ще не видів такого, світ ще такого не відав:
Гляньте, завмерла історія в позі моделі слухняної,
Випнула стегна і перса на рушникові вона.
Дідів рушник – особливий, дідів рушник – незвичайний.
Дід рахував терпеливо хрестики різних тонів…
І з полотна зиркнув сивий чи молодий-кучерявий:
Обрис Франка чи Шевченка... Дід вишивав, як умів.
Дітище дідових пучок має свої тулумбаси,
Б’є в барабани уяви, хмелить – ну чисто первак…
Голка в руках замість ручки. Пісню підхоплює басом,
Пише історію вправно майстер на тих рушниках.
Виставка – просто надворі, на мотузках для білизни!
Вітер періщить прищепки, старанно рве полотно!..
Наче врожай у коморі, дід накопичив «за жизню»
Скарб – і тендітний, і крепкий, наче дозріле вино.
Виставка ця – як весілля, майстер нагадує свата:
Ловить хвостаті полотна, парує хрещатих півнів!
Щемна Шевченкова хата, пуп’янки, китиці й грона -
Зблискують у заметілі вишИваних рушників.
15.06.09.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2011
Тіло на розі Незібганих Доль
Ставши на бруствер, троїсто тремтіло.
Електрозварювальник-світлофор
В тіло зайцями кривавими цілив.
Блимало п’яне пикате табло
(Чи волоцюга, чи, може, король?).
Більше поломок ніде не було –
Тільки на розі Незібганих Доль.
Він пішохода спинити хотів,
Той світлофор, що тепер альбінос:
Кидав під ноги кривавих зайців –
Свідків брехні, обіцянок, погроз.
На перехресті Незібганих Доль
Тіло жадало почути: «Вернись!»,
Тільки безжальний безхатько-король
Твердо-прощально дивився униз…
Не озирнувшись, ступила на брук…
Вдарив у спину троїстий оркестр!..
Вчись вибиратись з майбутніх розлук,
З «оптимістичних» таких перехресть.
28.06.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2011
Раптом… «засиропило» в повітрі,
Патока – рікою – та до рук…
А тривога – прапором на вістря!
Милостині жде брехні байстрюк…
Дозріває дзвоном без’язиким
Лоно в лузі злиднів-мідяків.
Сповіді - нестримні недоріки! –
Мало хто озвучити посмів…
Десь когось (на гріх!) поперло в гречку,
Хтось – на гріх! – ту гречку засівав…
Правди парадигма недоречна -
Там, де лицемірства повен став
Вийде з берегів очеретяних
Чи зміліє, показавши стид?..
Кат у кулаці затиснув пряник.
Жертва реготалася навзрид…
8.08.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2011
Ходики хвайної хвойди стигнуть над прірвою яру.
Вся будівельна бригада жде на умовний сигнал:
Мить – зарегочуться крани, рушать, не знаючи броду,
Стихнуть історії чвари, й піде земля на потал.
Ходики хтиво хихочуть, ходики хочуть хазяйку –
Ту, що в історії вкрала ласий шматок над Дніпром.
Зір діаманти лоскочуть…Та вже скоріше сигнальте!
Та вже отримуйте нагло триповерхове добро!
Ждуть зарплатні кранівниці й інші нужденні колєги…
Крадуться кості козацькі – з яру, до сонця, наверх…
Ходики, що в молодиці, глипнули у небезпеку…
Мить – і до пагорба хвацько мстивий бульдозер попер…
15.04.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2011
Гарбузи чекають на невдах,
Гарбузів тих нині – незліченно!
Втомлені, вляглися у дворах…
Їх у хати котять наречені:
Штурхають розпечені боки,
Думають роздати їх побільше…
Де ж ви, шанувальників валки?..
Вітер насміхається і свище –
Він-бо знає, хто пришле сватів:
Парубок, що без роботи виє…
Фермера не буде й поготів -
В фермера є жінка… при надії!
…Може, в місто з’їздить, пошукать?
Там же їх – ого! – на кожнім кроці…
Гарбузи глузливо гелготять:
«Ой, не підеш заміж в цьому році!»
Однокласник виїхав у Рим
(Нині й чоловік – за покоївку!).
Інший – від горілки, молодим…
Гарбузи залежаться у дівки!
- Що ж робити, мамо? Може, нам
На наступний рік поменше сіять?
Чи згодуєм потім кабанам,
Та й зітрем на тертушку… надію?..
- Будуть і без того кабани!
Гарбузи назад викочуй з хати.
Бо сватів же - Боже борони! -
Пугалом пикатим налякати!
Будеш в парі, як і я жила:
Будеш дбати, смажити й варити.
…Клятий, виглядає з-під стола –
Хоче в мандри світом покотити!
Ти його у мандри відпусти,
Та вручи комусь по Інтернету:
Дай йому зернятком прорости,
Хай потішить десь Наталю й Свєту –
«Професіоналок», що в чужбу
Вербувались «посуд витирати»…
Кинь ту «гарбузяну» ворожбу:
Знайдуться й без Гансів парубчата!
Ти мені онуків народи:
Щоб мої були – у шкірі й слові…
Геть від нас, перестарки-плоди!
Вішай, доню, на вхідні підкову!
8.08.2010.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2011
Тісняться ряди полонених вояк
В солоний барліг аномального літа.
Пекельна валіза ковзнула навзнак:
Сипнуло промінням по всенькому світу!
На кухоньці у піднебесних послів
Начинкою бавляться, мов мідяками…
Від спеки чи хтось би себе захистив,
У небо вистрілюючи пелюстками?...
24.07.2011.
(Поїзд «Умань – Ясинувата»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2011
Плутані пасма, пророслі в сухім унітазі…
Тім’ячко, маківка – все у пащеці клоаки…
Тисни на змив, не соромся і не зупиняйся!
Тут – недовіри, нещирості злежалі знаки.
Пасма упрілі – борги безнадійно-даремні,
Згустки бажання, якого, можливо, й не буде…
Ревнощі риють рівчак і вкладають тотеми –
Ними зазвичай війну оголошують люди.
Два самовпевнених глиняних тріснутих блюдця:
Ще одна мить, і вони – пересудам закриха!
Всі на плотву чи плітки полювати беруться,
Є ж небезпека впіймати не прощене лихо…
Спить унітаз: як не тисни – а він не змиває;
Кахель бунтує в безликих обіймах ліани…
Так воно деінде в декого довго триває…
Змив булькотить… Ну, нарешті! Рятують кохання!
13.08.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2011
Моєму чоловікові Юрі
Зачекай, не зникай,
Світанкова тишо.
Темпераментний півню,
Зажди із початком
Наступного дня.
Любий мій, мов дитина,
Спокійно і рівно так дише,
Тихим подихом вторить
Моїм безсловесним пісням.
Темпераментний півню,
Що тобі до жіночого роду,
До проблем однолюбства,
До інших жіночих проблем,
Коли водиш стількох
По пустому (бо осінь) городу,
Коли маєш шумний
І багатоголосий «гарем».
Темпераментний півень
Мене не спитає, як бути:
Заведе свою пісню і знайде
Потрібні для неї слова.
Цього ранку – не стримать,
Цього ранку вже не повернути.
Я чекаю на «завтра» -
Стиглим плодом
воно визріва…
2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2011
Самотнє дозвілля…
В чеканні завмерла душа.
Розлого й привільно,
Намріяні, мешкають сни…
Запрошена в гості,
В далеке село поспіша…
Можлива любове,
У зрілі літа дожени!
Вона обіцяла –
Й чекає на неї вдівець.
З самотності й міста
Можливості вирватись є…
Веде до вокзалу,
Мов батько дочку під вінець,
Асфальт урочистий
У смокінгу від кутюр’є…
Веселка-світилка
Окреслила щастя рубіж:
Ще тільки за сорок,
А це ж обнадійливий вік!
Валіза вмістила
Бажання зустрітись скоріш,
Цим прагненням вторить
В далекім селі чоловік.
Іще не розтрачені
Щедрі запаси тепла,
Вже донька заміжня,
А скоро одружиться й син…
Селянської вдачі
Оця городянка була,
І, стримано-ніжний,
Заждався її селянин.
Цю зустріч покрила
Липнева завіса дощу -
Лаштунки в театрі,
Що зіткані із таємниць…
Незаймано стигне
Вдівцева тарілка борщу,
Гуляють до ранку
Пампушки поміж зоряниць!.. 29.08.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2011
́́
Відшуміло весілля, відгоріло, мов тріска,
і рихтують потоптаний двір…
Ще удосвіта - дівка, по обіді – невістка,
і нуртує людський поговір:
Ой, чому ж ви, дівчата, зоветесь «невістками»? –
Для нової ж родини ви – «вість»!..
Ваші звичаї й звички залишились у мами,
і тендітний будується міст.
Це до свекра, напевно, поспішає доріжка,
а на ній – колючки й конфеті…
Вчора ще наречена, а сьогодні – невістка:
нова віха в твоєму житті.
До свекрухи стежинку протопчи по найпершім,
найніжнішім стосунків сніжку:
заговориш, промовчиш, а подекуди й стерпиш –
мовчазну її чи говірку…
Намалюю в уяві я швидке новосілля –
та не видно таких перспектив…
Відкричалося «гірко!» - проминуло весілля,
й мішурою он, хтось насмітив…
2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2011
Їй підвладні верлібри,
немов вертебрологу – грижі.
Бруд вимішує з сріблом,
в брутальне вливає «манери»…
Щоб напій настоявся –
чекає-ворожить, коли вже
прийде час скуштувати
на слух поетичні «маневри»…
Негламурно - глевка і
словесно-породиста глина –
так гончар у Сорочинцях
пестить горня привселюдно…
У верлібрі живе,
в його стилі колись відпочине
ця поетка-пророчиця,
що підрихтовує будні…
…Дні святкові – лошиці,
гривасті, та ще й вирлоокі –
завітають колись,
та й замінять верлібра на риму.
Бо приходить воно –
унікальне, жіноче, високе!..
Й до пісенного слова
тяжіють верлібри нестримно…
7 – 9.11.2009.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2011
Вони обікрали поета. До нитки, вважай, обібрали:
спалили римовані рами поезій його непростих…
«Сиди у сімейних тенетах; іще б чого не вистачало –
дражнить бідну тещу роками!..». І голос поетів затих…
Метеликом спікся рукопис. Востаннє зігнувся гадючо
(а люди несуть несусвіття: мовляв, сторінки не горять…).
Поета карають за «опус» - отой «полюбовний», пекучий,
де тещі немає «привітів», дружині немає присвят.
…Коли розпинали блокнотик, по клаптю його розчленяли,
коли в піддувало жаринки упали, мов стиглі слова –
стояв безтілесий, мов докір, мов лицар без тіні забрала,
сімейний поет біля жінки. Лиш німо сіпнулась брова…
20.04.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2011