| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Є люди, події і предмети…
Є слова, речення і цілі тексти…
Є причини, бажання і наслідки…
Є зустрічі, розставання і є пам»ять…
А ще є досвід…
Безцінний досвід…
І ми абсолютно інші…
І все не просто так
І ніхто не просто так
Все, що є
Все, що ми здатні побачити і відчути
Воно є з нами
Воно – вже назавжди наше!
Кожне завдання і ситуація – це урок
Нічого
Ніколи
Не просто так
Так не буває…
Ми всеодно повернемося на старт
Якщо завдання не пройдене
Ми всеодно набиватимемо собі гулі
Доки не почнемо дивитися під ноги
Доки не станемо на свій шлях
Який звивистими лініями веде нас
До справжніх себе.
До тих, які так на нас нинішніх зачекались.
І нехай промайне все життя в одну мить
І нехай мить застигне в одвічній безкінечності…
Час - ніщо, в порівнянні з тим,
якими ми одного дня можемо стати багатими!
20.08.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759978
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2017
Відоме й невідоме
позичене, дароване
свідоме й несвідоме...
дароване тобі ніким
ніким залишене
ніким не підняте з землі
затоптане й скалічене
твоє і нічиє...
важке каміння...
Оте живе, що хоче дихати вітрами
росправити неначе велетень широкі плечі,
летіти високо над горами й лісами,
сховати далі всі важкі валізи й непотрібні речі...
стояти там, де обрії зникають мрійно...
де можна, не промовивши і слова,
сказати значно більше, ніж коли буває в душі тихо й вільно...
коли тремтить рука, яка тримає вже ледь спопелівші дрова.
Мені щораз піднятись вгору необхідно мати сили,
стояти ж в рівновазі важко на горі того каміння...
вдихнути запах висоти і викинути в прірву ту кремезну брилу,
щоб в серці стало вмить для себе вільно...
найважчий камінь візьму обома руками
і стану на хвилину вище всіх моїх нічних кошмарів, щоб не впасти...
Не впасти б з тим важким камінням в прірву,
не кожен камінь варто до кишені класти,
бо камінь точить воду твого тіла...
...коли вода не точить камінь...
16.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759902
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2017
справжня віра знаходиться в темряві
не в світлі
не в блиску
не на поверхні
а на глибині
до неї треба глибоко пірнути
на поверхні завжди мало правди
віра в себе геть така сама
доки ми не заглибимося в середину себе
доки не викопаємо завали каміння
доки не змусимо себе стати дітьми
доки не захочеться бути собою
ніким іншим
лишень собою
бути тою людиною
котра стане вам найкращим другом
тим голосом в темряві
котрий вестиме наче за руку
ви вчитиметеся заново ходити
станете тим світлом
що відбиватиметься іскрами в посмішках інших
сонце світитиме всередині...
20.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759901
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2017
Якогось ранку ти прийдеш до мене
тоді, в твоїх очах я не побачу слово МИ.
Своїм п'янким теплом, немов липким туманом,
укутаєш мене в свої обійми самоти...
В обід, кормитимеш мене із рук, мов пташку...
по крихті жадно їстиму твій шоколад...
Бо хтозна де й коли знайду я щастя,
коли думки з словами невпопад...
І... пообіді, ти, допивши свою каву,
налиєш в мої жмені вранішню росу...
А на вечерю, сядеш і візьмеш тремтячими руками,
черпнеш по вінця й втопиш мене в ніч оту...
Залиті сонцем мрії , зіткані вітрами,
моїми лише крилами, летіти довго нам.
Та, пустота без тебе - це відкрита рана...
така болюча, свіжа і жива...
І того ж вечора, я буду наче п'яна,
тоді ж ти не підеш, як йдеш завжди?
Хоч ти і вільний птах, та я ж твоя кохана,
здурманена тобою вщент, а Ти?
Залишилось лишень сказати правду в вічі,
зізнатися собі, глибоко в серці віднайти...
Не хочу більше думати, й запитувати двічі...
а просто обійму тебе і буду вірити,
у нас і у завжди...
4.04.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2017
Сьогодні вже вкотре ти стоїш посеред натовпу і кричиш її ім"я,
але кричиш настільки тихо, що сам не чуєш жодного звуку.
А може ти мовчиш?
А може ти не вмієш кричати?
А може треба пошепки подумати?
і все...всього-навсього намалювати в своїй уяві портрет...
Картину, фарби для якої не видавиш з жодного тюбика
і не розмажеш пензлем...
Портрет, мальований думками, твоїм подихом і дотиком...
благословенний небесами...
Благаю, помовч...помовч...
і викинь фарби й пензлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2013
Насправді, вона - ангел...
Насправді, вона має крила...
Вона стирає всі твої сльози...всі до одної...
не залишаючи ні сліду, ні подиху, ані натяку...
Жодного сумніву, вона -ангел...
Адже лише вона здатна все почати і одразу ж все забути...
Полетіти і звільнити тебе...
І ти щодня безмежно вільний на перехресті вічної молодості.
Немає сумніву, у неї крила.
Вона пташка, котра живе в твоїй голові
Вона - легкість і невагомість,
Вона - поза часом і поза простором,
Вона - ілюзія і реальність, без якої ти не зможеш дихати...
Вона - це ти...вона - це не ти...
Вона - це вона...
Полетить, якщо не покормиш...
Не мори голодом свою пташку
У неї крила...
Вона - ангел.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2013
Світає. Ранок. Тихий день...
Гаряче сонце невмируще,
Духмяний запах трав насущний
Несуть у собі щось нове.
Цей новий день-щось невловиме
Яскраве, ніжне та любиме...
Це не минуле, що вже було,
А те, що було-вже забулось.
Нема вчорашнього світання!
У тебе, була мить остання
Насолодитись ним тоді.
Та все це, знаю, було вчора
Уже немає того горя
Немає...так...та є нове,
Цей новий день його несе.
А поміж горем, ллється пісня
Співає тихо благовісник
І ніби каже: новий день іде!
Іде без горя ще з світання,
Без сварок, сліз, а йде з коханням
З коханням до життя! І віру,
Віру нам приносить...
І зберегти її нас просить!
Я...не забуду це світання,
Холодний вітер віє зрання...
Коли роса покриє тіло
Так сильно, щоб воно тремтіло
Й чекати, як наступить вечір
І заховається за плечі...
Цей день новий
Ні, вже старий!
А завтра-день почнеться зрання,
Почнеться новеє світання...
І все це-правда безперечно,
Якщо ти віриш в безкінечність
Ти віриш, значить будеш жити!
Життя-не можна зупинити!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2011
Так, ніби райдуга пройшлася по моїм обличчі,
І, ніби блискавки замерехтіли в моїх скронях
І вітер...вітер він розправив свої крила,
І...приземлився на моїх долонях.
О ні, я не чекала на стихію
Та, в цьому є якесь безумство.
Вона-сама цього хотіла,
Вона-сама чекала помсти.
І знов забрала мої крила...
і знов...вже в котре...знов забрала мої крила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2011
Неначе спогади безумства
Про те, як я тебе хотiла...
I відчуття, що хоче помсти,
Твоїх обіймів, твого тіла...
І, неважливо як далеко
Віднесуть спогади про тебе...
Моя душа неначе в пеклi
Горить...жадає твого неба...
Відчувши запах твого тіла,
Душа, зневолено німіє...
Рука...вже в котре затремтіла
А душу...твоє тіло гріє...
Затиснувши в обіймах простирадла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2011