| Сторінки (9/826): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
Сколько б рядом ты лет не прожил,
Как бы ни был внимательным в жизни,
Ощущаешь на миг, что не мил –
И обиды закружатся вихри.
И неважно, кто сделал тот шаг:
Обронил неуместное слово,
Необдуманно выставил «шах»
Или глянул излишне сурово.
И надолго вонзается боль
В твое сердце, уставшее снова.
Разъедает молчком рану соль
От запавшего вглубь души слова.
Так красив в нашей жизни закат –
Теплым ветром наносит цвет сада.
Оттого и дороже в сто крат
Наша жизнь без словесного яда.
Вечер тот был прохладным для нас,
Надо было б одеться теплее…
Мне соринку занес ветер в глаз:
«Помоги, моя радость, скорее».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408122
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.03.2013
Тролейбус поїхав, мов човен по річці,
Мотор завиває, як хворе щеня.
Старенький тролейбус, як танк на узбіччі,
І їхати хоче, та сили чортма.
Розхлябані двері гарчать безупинно,
У повнім вагоні стоїть духота.
Я тут – безкоштовно, бо півтори гривні
Мені дарувала держава моя.
Я вийшов не там, переплутав зупинку,
А човен-тролейбус так швидко пішов…
Піднявши свою застарілу торбинку,
Зігнувшись дугою, пішов пішаком.
Мчать обіч стрімкі «мерседеси» та «форди»,
«Еліт-Транс» автобуси борзо біжать,
А в спину нахабно сміються бігборди,
Та поруч зачумлені люди спішать.
І діла нікому немає до мене:
Іди чи сиди, чи впади, чи ридай…
Один я стою, як в пустелі безмежній,
В пустелі, що зветься землянами – рай.
Я в ньому не хочу нічого, ні крихти,
Бо в пеклі людському давно я живу.
Я майже дійшов до своєї зупинки…
Пробачити гріх людям в Бога прошу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408115
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2013
Ну навіщо, скажи мені друже,
З рейок поїзд мій котиться знов.
І мені, як тобі, не байдуже,
Хто з людей на підмогу прийшов.
Рахувати? Навіщо? Не треба!
Досить пальців на лівій руці.
Не врятує й молитва до неба –
Буду я рахувати нулі.
Вибач, друже мій, я помилився,
В цім рядку нескінчених нулів
Соромливо один забарився, –
Тихо так одиничку привів.
То ж я вдячний вам, друзі, й на тому.
Одиничко, спасибі, іди.
Та одержав рішучу відмову –
Розпізнав потім: це була ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407527
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2013
Простите! Мы ведь не знакомы
И, право, не пойму зачем
Вы поднесли мне роз бутоны?
Понравилась Вам? Странно – чем?
Тем, что вращаюсь в модном свете,
Прекрасно выгляжу, скромна?
Признаюсь – надоели эти
Пусто-затертые слова.
Конечно, похвалы приятны
И объяснения в любви,
Но флирт пустой, роман пикантный
Не входят в правила мои.
Прошу Вас, отнесите розы
Своей заботливой жене
И пожалейте ее слезы.
Семейный блуд противен мне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407515
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.03.2013
И я не тот, и ты не та…
Жизнь раскрутила все мотивы.
Зависли мысли и дела,
Как грозди сморщенной рябины.
Вконец истерзана, почти
На грани нервной лихорадки,
Наощупь рыскаешь пути –
Так дети балуются в прятки.
Погрязла в тине мелочей
И грязи жизненного быта.
Где то, что дал нам Прометей,
И начисто людьми забыто?
Обманутым, им все равно –
Твоя беспомощность пугает.
Европы светится окно,
Но дверь тебе не открывают.
Разводят лясы и теперь,
Но правды нет в речах пространных.
Хочу жить там, где я не зверь,
Или с тобою быть на равных.
Кто мне откроет дверь в тот мир,
Где вседоступна правда жизни?
Смеется мстительно Сатир,
Готовясь к погребальной тризне.
И я не тот, и ты не та.
Устал от многих лет терзаний…
Я так хочу тебе добра,
Достоинства и созиданья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406812
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 07.03.2013
Я в місті цім живу багато літ.
Сьогодні ніби вперше в нім гуляю.
Свого життя душевний заповіт
Складати тут прийдеться, відчуваю.
Надворі літо бабине стоїть
І сонце ніжно в очі заглядає,
І лист багровий падає. «Привіт!» –
В довічний сон йдучи він промовляє.
Я, ніби гість, по вулиці бреду,
Такий прозорий, а в душі хмаринка.
Мене ніхто не бачить… А чому,
Чому в житті живу, як невидимка?
А може я служу провідником
Поміж небесним, і земним творінням?
Звучить набатом за прозорим склом
Моє життя, як тінь нерозуміння.
І легкість, і розкутість, що летить
Квапливо поперед життя такого,
На схилі літ створити щось спішить,
Вбачаючи відтінки неземного.
Я тут не гість, але і не жилець,
Хоч все життя старався бути вище.
Душі, як і корінню, не кінець,
А тілу – лиш забуте кладовище.
Я – вільний від усього і усіх!
Але ж , як та мураха, поспішаю
Скоріш додому, ближче до своїх,
І там про все на світі забуваю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406462
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2013
Я встретился с тобой на улице.
Резвился холодом январь.
В твоих глазах светилась узницей
Неуловимая печаль.
Глаза в глаза – и ты отпрянула,
Поймав знакомую тоску.
Меня своей печалью ранила
И повернула вспять судьбу.
Приду к тебе на встречу раннюю,
Твоя душа мне так близка.
Я встретил счастье долгожданное,
Надеюсь, раз и навсегда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406450
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.03.2013
З дитинства пам'ять зберегла
Стару вербу плакучу.
А поряд з нею – молоду
Калиноньку квітучу.
Верба їй матір’ю була,
Від стужі захищала.
По ній ганяла дітвора, –
З верби калину рвала.
Та після лютої зими
Вербу суху зламали, –
Пелюстки цвіту весняні
Калинові – зав’яли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406092
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.03.2013
Не смей со мною говорить
С надменным видом господина.
Мы в мир пришли, чтоб жизнь любить,
Мы – два свободных гражданина.
Когда придет твоя пора,
Заявится Она, с косою,
Замрет спесивая душа
Между богатством и бедою.
Замрет, заплачет, закричит,
Испуганным, просящим взглядом
Тянуться будет и молить
Не уходить, остаться рядом.
Презрение и суета –
Покажется все пошлым, мелким.
Очнется грешная душа,
Но время остановит стрелки…
Не стоит больше говорить –
Здесь нет слуги и господина.
Все смертны. Так умей прожить
Свой век достойно гражданина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406087
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.03.2013
Я не виню, в своїй ти простоті,
Забувши про підступність вищих саном,
Дозволила сміятися собі
Розкуто, хизуватись гнучким станом.
Пихаті затяглися язики,
Мене ж кололи очі, як стрілою.
Додому повернулись, як з війни,
Покриті перемогою й ганьбою.
Я не виню, бо ти – як джерело,
Що світиться глибокою водою.
Якби тебе там з нами не було,
Той бал скувало б синьою нудьгою.
Навіщо сам собі це говорю?
Ти, як хмаринка, світишся любов’ю,
І програну чи виграну війну
Не стану обмовляти я з тобою.
Скінчився бал, ти безтурботно спиш,
І розплелися коси на подушці.
Та навіть уві сні на бал спішиш,
Ледь склавши губи в радісній усмішці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2013
Развалившись в кресле
Встать я не могу.
Словно дрожжи в тесте
Бродит хмель в мозгу.
Лечь бы на кушетку
И поплыть бы в даль,
Но лежит салфеткой
На душе печаль.
Голубое небо
Потолком висит,
И в тумане слепо
Лампочка горит.
Голова хмельная,
Пульс в ушах стучит.
Где ты, мать родная,
Как в груди болит…
Кто-то больно колет…
Пелена ушла.
Дождик окна моет.
Вновь пришла весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405266
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.03.2013
Нудьгує сповнений привіз,
Лежить весь крам, як брила.
Після майдану – амебізм
Все набирає силу.
Не вірить пересічний люд
В оранжеву примару.
З тих ідеалів вийшов бруд,
Що захлеснув бездару.
Вся пишномовність – пустота.
Хоч лементують браво.
Така вже доля їх, така:
Зійшли вогнем яскравим.
Та чаша виповнена вщерть,
Несила вже терпіти.
Собі вони вчинили смерть.
Але ж як людям жити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404717
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2013
Жалко мне постоянно мятущихся жителей
Двадцать первого века в их спешке – вперед.
Нетерпение ядернофобное, видимо,
Нас бессмысленно в каменный век приведет.
Лицемерно звучат и призывы к Создателю,
И к природе, заставив её нам служить.
Не хочу я быть этого века предателем,
Но оставьте мне право его не любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404706
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.02.2013
Надо мной свод неба сине-темного,
Ветер колко щиплет за лицо.
Навалилось время ненадежное,
Камнем давит душу мне оно.
Разродитесь бурей, тучи хмурые,
Раскрути сомненья, ветер злой,
Мои мысли разгони понурые,
Может, стану вновь самим собой.
Буду вновь на улицах заснеженных
Полной грудью сладостно дышать –
Чтоб не рухнуть вниз от гнета бедности
И не впасть в отчаянье опять.
Обступили дом мой переулочки,
Муравьями люд по ним спешит.
Ветер бьется снежными колючками,
Подтверждая бедности вердикт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404177
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 25.02.2013
Січень стоїть, як на чатах,
Снігом лапатим сніжить,
Лютий мороз в білих шатах
В гості до нас не спішить.
Нині не кваплюсь нікуди…
Ось в сніговій пелені
Маряться сном кучугури
Білі, великі, пухкі.
Бачу тунелі прориті,
Гірки і лід запашний,
Бігають весело діти,
Гомін лунає дзвінкий.
Сани і коні гривасті,
Вітер колючий в лице…
Сипте, сніжинки лапаті,
Швидше морозьте мене!
Де той Мороз-Морозище?
Падає сніг у мокву…
Мабуть старенький спішить ще,
Тяжко йому на бігу.
Нині не кваплюсь нікуди,
Сніг на долоню летить…
Знаю, того вже не буде,
В грудях болюче щемить.
Ще не чекають удома…
Їду в вагоні метро –
Манить узлісся знайоме,
Де не завадить ніхто.
Там, на узбіччі, в дозорі
Ніби солдати стоять,
В холоді, наче прозорі,
Білі берізки. І сплять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404174
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.02.2013
Все меньше милых уголков,
Все больше каменных уродов.
Шагает бизнес прямиком
Железной поступью бигбордов.
У «новых» жадные глаза…
А я соскучился по скверам,
Где бились птичьи голоса
И наряжались в клумбы стелы.
Скамейки, шахматные дни,
Детишек игры с голубями –
Там отдыхали старики,
Фонтаны в тишине журчали.
Сейчас куда ни кинь, ни глянь –
Уродство заполняет дали.
Все тоньше мыслимая грань,
Все громче слышатся фанфары.
В себе вознесся человек,
Превысив неразумно меру,
Стагнацией наполнив век,
Стал Землю одевать в химеры.
И с жадностью пираний рвет
Земли растерзанное лоно,
И знает – кара ведь придет
Возмездием Армагеддона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402505
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.02.2013
Чому б і ні, чому б не покричати?
Є голова, є руки, кулаки.
Колись, в дитинстві, говорила мати:
«Не треба дурнями до зрілості рости».
А Батьківщина – то є наша мати,
Синів та дочок нескінченний ряд.
То ж треба дурнів з ряду виганяти
І не пускати в депутати Рад.
Народе мій, коли ж свій вибір зробиш?
З очей своїх зашореність зніми.
Я не люблю, як на подачках множиш
Свої потреби, вигоди, думки.
Я не люблю, коли стаєш ти бидлом
В очах того, кого ти обирав.
Невже так жити ще не остогидло,
Який потрібен ще тобі бедлам?
Я не люблю, коли трудом Сізіфа
Здобуте знову крають на шматки.
Тож не мовчи, звернися до «Олімпу»:
«Де Те, за що віддали голоси?»
Та не до тебе зараз «олімпійцям»…
Там рубка йде не на життя - на смерть!
Зосталося одіти в ніздрі кільця,
З палацу права витурити геть.
Зроби, народе, це – не кулаками! -
На радість чи злорадство їм усім.
Кричи не за подачку голосами,
Кричи за право голосом своїм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402500
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2013
Зима навколо посіріла,
Відтаяв з берегів ставок,
І вже махають в небі крила
Прибулих з вирію качок.
Під очеретом мерзне човен,
Прикритий вітами верби,
Та день весь викликами повен
Її величності Весни.
Хоч сніг ще стиха прозябає,
Іще подекуди лежить,
Природа Зиму проводжає
І до Весни одна лиш мить.
Весна ступає вербним ходом,
Але ж тривожно на душі.
А раптом зміниться погода,
Що скаже Березень тоді?
Та, певно, Лютий не посміє…
Нарциси виткнулися в ряд,
І крокус під пеньком біліє,
Вже гіацинти взяли старт.
Зарано, Зимонька сестрице,
Природи діточки зійшли.
То ж поступися, Лютий-лицар,
Живим провісникам Весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402261
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 18.02.2013
Ранковий дощ, ранковий дощ,
Шепоче стиха щось про щастя.
Біля сміттярки мокне бомж
Синюшно-бруквяний від п’янства.
Промчав елітний мерседес –
Забризкані всі перохожі.
Не сподівайсь: нема чудес,
Мовчить достойність в людях, схоже.
Під парасолькою йде франт,
Калюжі браво оминає.
Над головою музикант
Фальшиво вальс Шопена грає.
До штори тягнеться рука,
Цей світ від себе закриваю.
Назад немає вороття,
А з цим вперед – бажань немає.
За руку шарпає онук,
Він пише твір про Батьківщину.
Тож, напиши, мій юний друг,
Про нашу дійсність нестерпиму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401931
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2013
Смотрю в себя – все понимаю:
Что с телом делает душа!
Пред ней трусливо отступаю
В покорном образе агнца.
Лицо мне время обнажает,
Морщинки страха приоткрыв,
И все, что душу привлекает,
Даю ей, обо всем забыв.
Да зря, жестоко издеваясь,
В безнравственности бытия,
Беспечно телом наслаждаясь
Грозится выйти из меня.
Ну что ж, стареющее тело
Неотвратимо отцвело.
Плыть в мир теней душа созрела
И не боится ничего.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401926
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.02.2013
Прозорі, як повітря, очі
Та трохи неба навесні.
Вже злинули літа дівочі,
А ти така ж, як і тоді
Коли від нас ховали сонце
Топили в віхолі зими,
І ми крізь шторки на віконці
Вдивлялись у чужі сліди.
Я знаю, знаю, скажеш правду,
Що вже зістарилися ми,
Мою розважливу браваду
Зустрінеш усміхом весни.
От тільки болісно буває:
Задіне лад цей за живе
І серце дійсність роздирає,
Що відстояли щось не те!
Я пам’ятаю, пам’ятаю…
І від своїх прожитих літ
Роки надій вже віднімаю,
Складаючи їм заповіт.
Але ж надія в душах наших
Піде останньою, а ми
Можливо й дійдемо до кращих
Весняних днів після зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2013
Я посадил два деревца
В день твоего рожденья,
Как назидание отца
Грядущим поколеньям.
Они окрепнут, но меня
В те дни уже не будет,
Лишь память бережно храня
Еще послужат людям.
Твой сын вновь повторит мой путь –
Я свято в это верю.
Эх, удлинить бы жизнь чуть-чуть.
Да кто ее измерит…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401607
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.02.2013
Холодные дни, холодные дни,
Их много в течении года.
Все знают, какие бывают они,
Когда их несет непогода.
Холодные дни, холодная грусть,
В них слякоть, тревога и стужа.
Озябшей душой улыбнись хоть чуть-чуть,
Быть может, найдешь себе друга.
Забудут волнения мыслей лихих
Два сердца в порыве едином,
И корочка хлеба одна на двоих
Останется в сердце любимом.
Холодные дни, холодные дни…
Но в них поселилась надежда, –
Ты грустные мысли отдал им свои,
Хоть дни и остались всё те же.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400825
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.02.2013
Троянд пелюстки, мов перлинний шлях,
У росах вранішніх засяяли зорею,
А я ножем, що так тремтить в руках,
З жалінням ріжу квіти над землею.
Троянд бутони знову відростуть,
Засяють, мов коштовності в короні.
Мені ж болить, що в руки їх візьмуть
І викинуть, зів’ялі, непритомні.
Грубішим серце від того стає
І сум туманом зимним застить очі.
Байдужість завойовує своє
В передчутті стурбованої ночі.
Троянд зів’ялих вранішня зоря
Перлинами роси вже не прикриє.
Майнула та й загинула краса…
Тепер лежить на смітнику і скніє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2013
Є недоречним зараз аполог
Із пафосним смаком апофеозу,
Коли холоне в жилах тепла кров
І серце калатає від неврозу.
Не випинай свій фразеологізм
З забарвленням чужого шовінізму,
Шляхетно обійди мій песимізм
З останками старого комунізму.
Ти там і тут, а я ще поки там,
Не приживаюсь в варварськім суспільстві,
Не підійду по духу чужакам,
Бо зневажаю дружбу із користі.
Ударити нам може по руках,
Й забудемо, що нас колись єднало.
Я вже давно стою на стапелях
Часу майбутнього, в якому місця мало.
Тобі ж теперішнє пасує в самий раз:
В водиці мутній карасі та раки.
Як можна вірити, що це не є маразм,
Який шматує людяність на хляки.
Повір мені – жадоби час зійшов,
Призупинися, з іншими – закайтесь!
В різноголоссі різнобарвних мов
Вже скоро гряне слово «Забирайтесь!»
Мій песимізм теперішній зійде,
Прийдешнім новим змиються останки,
Тож монологом не втішай себе –
То просто відчайдушні забаганки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400504
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2013
Я тихо, в блаженстве мечтаю,
Спиной повернувшись к стене,
Вверху штукатурное небо
Да лампочка-солнце в окне.
Мечты, как бумажные змеи,
Взлетают и падают вниз,
Проблемы для них – не проблемы,
Любой исполняют каприз.
О, тихая серая скудость,
Мечты твои крайне бедны.
Привыкшая жить экономно,
Сколь в малом нуждаешься ты.
А рядом бегут мерседесы—
Утопия жизни твоей.
Быстрей бы подул свежий ветер,
Спасать надо душу скорей.
Скрипят подо мной половицы,
Вокруг твои, скудость, следы.
Гляжу в штукатурное небо
И вижу лишь отблеск мечты…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400503
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.02.2013
А вірші, як з мішка полова,
Все падають в заміс життя.
І, що дано було від Бога,
Відійде скоро в забуття.
До цілі йти уже не треба, –
Вона лиш маревом була.
Зневірою зійшлося небо
Літературного життя.
І нестійка зелена паросль
Відторгнута від літгазет.
Що їм, невизнаним, зосталось?
Лиш всеосяжний інтернет.
Бо в СПУ маститим тісно.
Запліснявіла їх душа
Вичавлює з Олімпу пісню,
Та пісня вже не та, не та…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
Я снова возвращаюсь в этот мир:
Вновь беззаботный – в неге вод купаюсь.
Купелей Бардейовских снежный вихрь
Меня встречает, радостно ласкаясь.
В июльских красках он казался мне
Глотком целебным чистого озона.
Вода живая пенилась в стекле
И душу распирало от восторга.
Не выдержал, в начале января
Вновь встретились, как будто с верным другом.
Источников «богатая родня»
Мне помогает справиться с недугом.
Аллеи парка снегом замело,
Зима шныряет средь уснувших елей.
Мне здесь уютно, будто я давно
Стал постоянным жителем Купелей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400237
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 11.02.2013
Белая береза
Плачет днем и ночью,
Проливая слезы
Девы непорочной.
Ты о ком страдаешь
Иль тоскуешь, может.
Вижу – пропадаешь
И обида гложет.
Расскажи, поведай…
Я ведь был такой же:
Близким другом предан,
Одинокий тоже.
Расскажи, кто ранил
Стан твой белокорый,
От людской ли «рвани»
Погибаешь в горе.
Но молчит родная,
Истекая соком.
Знать судьба такая, –
Быть ей одинокой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399390
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 08.02.2013
Невже це все було: і ревнощі кохання,
І втрат нестерпний біль, неспокій уночі.
Дзеркальне відбиття любовного страждання
Ще інколи бринить, хоч відданий тобі.
Не знаю зараз, як, коли така доступна
Любов на день, чи два, чи декілька годин,
Коли це вже мораль, спустошена і згубна,
Цноту пригнобив секс і меле, наче млин.
Лікують сексом все, пророчать довголіття,
На паперті стоять дівчата голяком.
Йдуть бавитись у клуб жінки доволі літні –
Стриптиз молодиків споглянути тайком.
А що таке любов – хто дітям це розкаже,
Коли до школи йде вагітне вже дівча.
І почуттів розмай став непристойним майже,
Звучать лише про секс затьмарені слова.
Ізгоєм йде любов без почуття провини.
Із нею важко йти: безстидний час спіткав.
Тож запрошу в наш дім – кохання солов’їне
Поставлю в образи на вічний п’єдестал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399389
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2013
Не чекай, він - вітер в полі,
Серце болем не трави,
Доля в лініях долоні
Розлучила назавжди.
А думки, як рій бджолиний,
В чистих стільниках душі
Хвилі радості ловили
У минулому житті.
І душа – палка жоржина -
Розкололася навпіл.
Тихо плакала дівчина,
Тихо плакала, без слів.
Та духмяна прірва знову
Тягне вниз – таке життя.
Відбирає пристрасть мову,
Кличе жадно в забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2013
Достиг ли цели – я не знаю,
Хоть в жизни цель была одна.
Ее я щедро распыляю
На всевозможные дела.
И все же главное осталось.
И, сам себе порой вторя,
Хочу сказать: жизнь состоялась,
В ней главное – моя семья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399103
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.02.2013
Сивіюче волосся,
І втомлені думки.
Чи то мені здалося?
Скажи мені, скажи!
Скажи, що помилився,
Що то не ти, не ти,
Що в гості попросився
Сніг лютої зими!
Стискає біллю серце,
Та все ж, як і тоді,
З тобою, ніби вперше,
Так радісно мені.
І хоч лютуєш, зимо,
І снігу намела,
Моя любов щасливо
Весною розцвіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2013
Мне бы взлететь, да все выше и выше,
В черную бездну бегущих веков.
Там где-то судит правдиво Всевышний
Всех, в том числе и моих земляков.
Ангел-хранитель стоит за спиною,
Тихо мне шепчет: «Уймись, не спеши».
«Так одари меня правдой земною,
Здесь мне её никогда не найти!
Что же молчишь, верный ангел-хранитель?
Есть ли другие пути? Подскажи.
Где справедливая Божья обитель?
Или зомбируют нас муляжи?»
Вздыбились кверху земные ступени,
Не одолеть крутизну к небесам.
Бродят по стенам холодные тени,
Молятся люди незримым Богам.
Мне бы взлететь, да все выше и выше,
В черную бездну бегущих веков.
Может быть, там отыщу свою нишу,
Сбросив неверия тяжесть оков.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398780
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.02.2013
Я помню Вас… Но прок от этой встречи?
Вы – там, я – здесь и жертвенно молчу.
Таинственность, пьянящий шелка трепет,
Плеч наготу забыть я не могу.
Отель «Бристоль», огни вечерней Праги,
Желанья миг в смеющихся глазах…
Ах, сколько раз нас чувства раздевали
Нагим восторгом ночью при свечах.
Вы увезли с собой разлуки тайну.
Вновь кабинет и деловая жизнь
Стандартной леди, если б не случайный
Крамольный флирт и вето: «берегись»
Как хороши бальзаковские дамы,
Их не пугает жизни марафон.
Вы строгости дресс код одели сами,
Не думаю, что Вам подходит он.
Ведь Ваш удел – любить и быть любимой,
В роскошном теле жизнь еще кипит.
Зачем казнить инстинкты гильотиной?
Сам Бог велел красу освободить.
Еще чуть-чуть - и поутихнет буря
Желаний тела, сердца и души.
Поторопитесь! Вас, как прежде, жду я,
Томлюсь греховным маревом любви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398498
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 05.02.2013
Нікому, нікому, нікому
Не винен я в цьому житті!
Що маю – віддам все любому,
Нехай пантеличить собі.
Тому і просити не стану, –
Їх очі - що два п’ятаки.
Зібрати не можна сметану
У бутлі із солі й води.
А тих, чия хата ще скраю, –
Їх в Книзі Червоній нема.
Так хочеться кожному раю,
Гребе ненаситна душа.
Нікому, нікому, нікому
Не буду повинен в житті!
На грані душевного злому
Не треба брехати мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398489
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2013
Привычно в обществе вранье
И лицемерие Иуды,
Им оправданье все равно
Находят мозг, язык и губы.
Врут каждый день, даже когда
Ты не жилец на этом свете
Необходимые слова,
Всегда находят в нужном цвете.
Зря не старайся, не найдешь –
На грани лжи гуляет правда,
Себе, родному, тихо врёшь,
Боишься собственного взгляда.
Ложь вездесуща и во всем
Она присутствует незримо,
И в подсознании твоем
Добро и зло сплелись правдиво.
Скрывая правду в тяжкий час,
Сочувствуя и сожалея,
Хочу понять, нужна для нас
В одеждах правды лгунья фея?
Враньем заботливо укрыт
В тени двусмысленного слова,
Я, раздражая жизни быт,
Живу, как белая ворона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398208
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 04.02.2013
Не забирай надію - то останнє,
Котел життя - в нім вибору нема.
Кусає душу доля, мов піранья.
То де ж твоя, Спасителю, рука?
В дитинстві чашу піднесли медову
На вірність Богу – тільки не попам,
І під бурхливе рокотання грому,
З хрестом в руці молився образам.
Сміється доля, що у марафоні
Життєвих зльотів й страму забуття
Боровся, як один у полі воїн,
Під усміх незворушного попа.
Сумнівні дні, сумнівна віра в Бога,
Коли не знаєш: що робити, як.
Та тішиться у Божого порога
Великий бізнес на бандитський смак.
А поруч ми, зневірою затяті,
Хто їм такі? Ні сват, ні кум, ні брат.
Сидить цирульник в божеській кімнаті,
Готовий запізнілих оброблять .
Волає піп, хорали ллються збоку,
Вони Тобі завзято б’ють чолом.
Невже не бачить Твоє світле око
Їх лицемірство під Твоїм вікном?
Не забирай надію - то останнє,
В котлі життя вже вибору нема.
Кусає душу доля, мов піранья,
Нам так потрібна праведність Твоя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398203
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2013
Я не к тебе пришел, а к сыну.
Все разногласия – долой.
В тяжелую для вас годину
Я буду с сыном и с тобой.
Преодолею все завалы
Твоей неприязни ко мне,
Ростки взаимности хоть малы,
Все ж прибиваются в душе.
Я не хочу быть самоедом,
Ни в чем тебя не упрекну,
Идти за вами буду следом,
Коль надо сыну моему.
Дуэли выброси перчатки, –
Я связан именем твоим.
Играть я не намерен в прятки, –
Пришел я к сыну, к вам двоим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397910
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.02.2013
Недолюбив. Недокохав. Зістарився.
Те, що зробити мріялось – не зроблено.
Раніше все встигав – мені здавалося,
Тепер життя штовхає в шкіру гобліна.
Перед очима світ кипить безумствами,
В нім люд давно забув про час, про істини,
Ганебно прижилась любов зі звірствами,
І все летить кудись в полоні містики.
Нахабою в життя попса вривається,
Лунає гучно геїв голос здиблений,
Та хто в кого, в неславі дня, влюбляється
Вже байдуже, бо в людстві честь загинула.
Таким цей світ не можу цінувати я,
Він яблуко давно вкусив адамове.
І в жерло поглуму летить земля-колонія,
З пустим життям, яке так людям бажане.
Не повернути в душах іскри Божої,
Гріхом солодким бавитися звикли ми,
Горять серця від жадності в агонії,
Бредемо за багатством, ніби привиди.
Не зваблює природи голос, цінності, –
Прогрес летить землею підло збочений.
В цім хаосі і цій різносторонності
Життя людей в смітник прогресу вкочене.
Та все одно зійдуться всі на цвинтарі,
І, що було в тих душах розперезане,
Зійдеться жахом в величі і просторі.
Та в благочестя їм не буде внесене,
Як і не буде їм земної радості…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397902
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2013
Долго сижу у стареющих окон.
В трещинах стекла и погнут карниз.
Дождь вдоль бордюров бурлящим потоком,
С пеной и грязью проносится вниз.
К вечеру стихнет. Сухие поленья
Снова подкину в дымящую печь.
Стану невидимой в сумерках тенью,
Чтобы подольше твой образ сберечь.
Сон улетает испуганной птицей,
Манит иллюзии плен сквозь стекло.
В сад выхожу в бледном свете зарницы.
Где ты, незримое счастье мое?
Сад поутру зарыдал желтолистьем,
Пряча под ними ночные следы.
Что же приходишь в наш сад только гостьей,
Светом далекой, холодной звезды?
Я ухожу от стареющих окон,
Утро уставшее гонит меня.
Мысли бегут безудержным потоком,
Как же мне плохо теперь без тебя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397055
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2013
Люблю, як вітер б’є в лице,
Як падають сніжинки,
Як завірюхою мете,
Як цокають льодинки.
І дощ холодний, що іде,
І грязь, що під ногами
Не розчаровують мене, –
Я дощ ловлю руками.
Все це, холодне, по мені, –
Безлюдний чистий статок.
Бо ж по весні, як на війні,
Руйнації початок.
Але чи зможе мій «едем»
Безмірно всім служити?
Його так хочу без проблем
Віддати нашим дітям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397050
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2013
І ніжність губ,
І терпкість кави –
Дві несумісності буття.
Хлюпочуть через край розваги
Великосвітського життя.
Я вже втомився й забуваю
Де купол храму, де – зірок.
Тебе я там не відшукаю,
Душі співучої смичок.
Та годі, відчуваю звуки,
Натхнення збуджений парфум.
Мерщій несу любовні муки
Подалі від суєтних дум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
Согнулась от усталости вся жизнь.
Я с горечью смотрю на обелиски.
Нависший страх, как треснутый карниз
Вот, вот придавит и конец, без риска.
В граните немо плачет мал и стар:
Кто здесь давно, а кто совсем недавно.
Здесь все: не важно был ли он бунтарь,
Богач иль вор – их статус теперь равный.
Молчит земля – не все ли ей равно,
Но иногда вздыхает с сожаленьем.
Молитвы шепчут листья мудрено
Да птицы слух ласкают песнопеньем.
Добро и зло на этом пятачке
В согласии живут безмолвном, тихом,
И души их на мертвом языке
Взывают к нам: «Не поминайте лихом».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396779
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.01.2013
Садилось солнце за холмом,
Застыли розовые тучи.
Притихшие леса тайком
Опоясали тени ночи.
И гомон утомленных птиц
Глубокой замер тишиною.
Еловых щеточек-ресниц
Туман касался пеленою.
Ушел последний солнца луч
За горизонт земли уставшей.
Воздушный замок темных туч
Вливался в ночь, ко мне спешащей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396237
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 28.01.2013
На схилі років хтів би до кінця
Ще раз пройти життєвий шлях спочатку,
Щоб перебрати в думах все життя, –
Найкраще дати на душевну грядку
Мого онука і всіх тих людей,
Хто вірує у правду, справедливість,
Добро, любов. То ж, старий ієрей,
Чи зможу я відчути Божу милість,
Якщо в житті допомагав нести
Гріхи чужі, а заодно страждання
Зневірених, що кидали хрести
В безвиході від марного благання?
Тоді все те, що пам'ять зберегла,
Я б розділив на праведність і злобу.
Ту праведність несла моя душа,
Життю раділа, дякуючи Богу.
Тоді як злоба, то – гріхи людей,
Яким немає місця для прощення.
Ти Богу служиш, старий ієрей,
То ж попроси і їм благословення.
Як мало треба людям від Землі!
Тому я хочу, щоби відповІли:
Чого комусь так хочеться мені
Віддати те, що самі недоїли?
Навіщо Бог заповідав тоді
Братерську рівність і любов безмежну?
Мовчиш, старий, бо віра, що в тобі,
Змирилася з нелюдськістю ганебно.
Віддати все від болю, від душі?
Куди піду і що за небесами?
Придумав хтось ту видимість собі,
Чи записав це Божими руками?
Я в сумніві гірким йду до кінця,
Бо осудив життя пихате тлінних –
Тих, наверху, на шкіряних стільцях,
Де холодом несе дощів осінніх.
Єдиний вихід – тільки каяття
Тих, хто в гріхах живе і жити буде,
Лише добро щоб втілилось в буття,
Щоб скоренився вічний дух Іуди.
Ці почуття прийдуть й до них тоді,
Коли підступна смерть затисне груди.
Куди й подінеться зневажливість душі,
Та гордовитість, що неслась на люди.
О, добрий отче, старий ієрей,
Ти знаєш це людське життя злостиве,
Не надривайся, не сміши людей…
То неможливо – жити всім щасливо.
Не сталося, що Бог заповідав.
Грабіжники нап’ялили корони,
В гріхах пов’язли. Він попереджав, –
Тож ми дозріли до Армагеддону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396233
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2013
Нельзя продлить чего уж нет,
А возвратить еще труднее.
Звучит дворянское – корнет,
А гренадер – еще милее.
И обращенье – «Ваша Честь»,
И вызов, брошенный перчаткой,
Обуздывали в свете спесь,
В узде приличий держа хватко.
Век девятнадцатый ушел,
А вместе с ним – и честь, и совесть.
Кто храм невежества возвел
И предал рыцарскую доблесть?
Век двадцать первый… Прагматизм,
Им доведённый до абсурда,
Воздвиг надменный эгоизм
На хрупкой грани самосуда.
Куда ни кинь, куда ни глянь –
Везде гримасы полуправды,
Лишь лицемерие и брань,
Да в Раде псевдобаррикады.
Однажды преданный Майдан
Растоптан, не осталось следа.
Чернь не ударит в барабан,
Не вдохновит её победа.
Так, видимо, привычней нам:
Моя семья, мой дом не тронут.
Бьют кандалы по телесам
Да души в униженьи стонут.
Угомонись, жестокий век,
Насыть утробу честью, светом!
Вернуть назад бы двести лет
И, честь имею, стать корнетом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395153
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 24.01.2013
Різцем по дереву пишу, –
Який кусок зав’ялий!
На нім я виріжу журбу
І дуба лист опалий.
Журбу – в дівчині, що вночі
Канючить щось у Бога,
І в журавлиному ключі,
В старенькій у порога,
Що сина жде, який пішов
Дорогою крутою,
І в удові за стосом дров
Під старою вербою…
Та мало місця для журби –
Різцем малюю сонце,
Та заставляю все цвісти!
Закрив журбі віконце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013
Трудно любить, раздвоившись душою,
Сложно понять: «от тебя» и «к тебе».
Чаша весов опустилась со мною,
Чаша вторая зависла в беде.
Да, непростое для жизни начало:
Ты всегда рядом, но тихо грустишь,
Может страдаешь, а может устала, –
Тайну свою неусыпно хранишь.
В дом заползла к нам холодная старость,
И за туманом несбыточных грез
Чаша вторая спустилась на радость,
Но, к сожаленью, с шипами от роз…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394890
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2013
Писати, може, не потрібно?
Зійшлося грубістю життя:
Хтось перед чином гнеться плідно,
А хтось смакує матюка.
Мовчить поезія від болю,
І тільки інколи, ден-де,
Дзеленькне тихо, ніби в полі
Маленький перепел пряде.
І в пісні тій я відчуваю
Нового, вільного творця.
А разом з ним, достотно знаю,
Відродженого читача.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394887
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2013
Сказать, что петь я не могу, –
Я не могу, себя я слышу,
А спесь чванливую твою
Заброшу далеко под крышу.
Пусть ближе к солнцу посидит,
Авось, к тебе уж не вернется.
И станешь бедным, как пиит…
Глядишь, и счастье улыбнется!
Тогда услышишь, может быть,
Меня и голос мой надрывный.
Я не прошу меня любить,
Услышь лишь боли голос сильный
О тех, кто больше не поет,
Чьи книги пылью припадают,
В забвеньи – страшно… Ну, а взлет?
Мечты лишь душу отравляют.
Я может и не тот поэт,
Чтобы осесть на гладких полках.
Несостоявшийся дуэт
С тобой так передался в строках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394696
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.01.2013
Ось і настало: я – пенсіонер,
Яке приємне і лякливе слово.
То ж буду рахувати відтепер,
Що залишилось від життя земного.
Але чиновник все підрахував:
Шістдесят три і геть із цього світу.
В бюджеті вже мене він поховав,
Щоб вдовольнити діючу еліту.
А я ще мабуть трохи поживу.
З руїн державу треба ж піднімати!
І пенсію зароблену свою
За комуналку стану віддавати.
Дивись – міліонери приклад мій
Наслідують і візьмуть за основу.
Та, певно, вже не доживу до мрій
Уздріти націю величну і здорову.
До віку статистичного дійду –
Чиновник, може, пустить на поруки.
А поки хліб з цибулею жую –
До м’яса не доходять чисті руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394694
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2013
А ветер, будто понарошку,
Бросает листья мне в лицо.
Уж снежную, как пух, порошу
Поверх тех листьев намело.
А там, вдали, над горизонтом
Воздушный город облаков
Несется к нам единым фронтом –
Предвестником больших снегов.
И ветер, листья разгоняя,
Готовит белую постель,
Со снегом резво забавляясь
Несет нам вьюжную метель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388889
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 30.12.2012
Ах, как легко, когда поет душа
И все вокруг мне кажется прекрасным,
И зеленее видится трава,
И хмурый день не кажется ненастным.
Тогда и люди вроде бы родней,
И не тревожат больше злые лица,
Так много вдруг становится друзей
И среди них порхаешь, словно птица.
Как жаль, душа петь может не всегда,
Ведь в этой жизни все может случиться.
Приходит неизвестная беда –
И как тогда больной душе светиться?
И все же жизнь, отмеренная мне,
Пусть не замрет на серо-блеклом фоне.
И вопреки безжалостной судьбе
Я буду жить по линии ладони.
Я буду петь, и радовать друзей,
Я буду жить, любить и даже больше.
Среди хороших и плохих людей
Рассыплюсь чистой, снежною порошей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388672
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.12.2012
На подвір’ї – вітер, грязь,
Під ногами слизько.
Боже мій, – туманна бязь,
Як на душі гірко…
Завтра прийде Новий рік,
Снігу ще немає.
Загубив рік оберіг,
Де знайти – не знає.
Плачуть вікна від журби,
Біль стискає душу.
І куди мені піти?
Щось робити мушу…
Може вкриється поріг
Снігом і морозцем?
Гряззю вершиться цей рік
Під моїм віконцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
Вокруг – сплошной иллюзион,
Мы говорим, а мысли стонут.
Неискренность словесных волн
Порой затягивает в омут.
В нём слов и мыслей толчея,
Закрученных в узор двулико.
Одна открыта сторона,
Другая тайны прячет тихо.
Они там временно молчат
И в тине мирно дозревают.
Рождается вампиров ад,
Когда оттуда выплывают.
Он так устроен, человек:
Язык плетёт, а мысли стонут.
Такой уж век, проклятый век,
Что даже дети врут, как могут.
Кругом сплошной иллюзион
Двусмысленностью правда дышит.
Искать её, то моветон –
И не помогут, не услышат…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387933
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.12.2012
Я один. На серці холод ниючий.
Зустрічаю вранішню зорю.
Пустота. І тільки вогник тліючий,
Жебракує в склянці коньяку.
Все життя пішло чортополохами
І обманним вереском душі.
Я не хочу, щоб петарди грохали,
Новорічні падали вогні.
Ніч пройшла і день туманом стелиться.
Все спливло, як яблуневий дим.
Як душа без тебе сумом мається!
Завинив я перед Богом? Чим?
Я піду, де небо з тінню сходиться.
Відшукаю я тебе чи ні,
Та прожите більше не повториться…
Нащо день і ніч тоді мені?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2012
Я собственный во сне услышал бред.
Проснувшись вдруг, его запоминаю…
А поутру, когда забрезжит день,
Открыв глаза, все тут же забываю.
У изголовья ставлю диктофон
И на заре включаю втихомолку –
Слышны оттуда вздохи, тихий стон
И бормотанье: «… розы на помойку».
Цветы стояли в вазе день иль два,
Их желтый цвет тьму разрывал надвое.
Принесший, видно, не желал добра
Или не знал, что желтый цвет – на горе…
Выбрасывая с ними диктофон
Ложусь я спать, спокойной тьмой объятый.
А на окне букет бордовых роз
Мой сон с любовью охраняет свято.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387436
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.12.2012
Так ніби вибірково нас беруть,
Так ніби Там потрібна лиш чеснота.
То в чому ж віри Божеської суть?
Радію, що є ангелам робота.
Так, так, радію. Тільки не на зле,
Бо смуток миттю огортає душу.
Тож в котрий раз запитую себе,
Чому трясуть чесноту ніби грушу?
А підлість – то пухлина на землі,
Як та іржа, що роз’їдає душі.
І в здибленій гріховній суєті,
Сидить чеснота у великій смуті.
Життя підлоті – пісня на плацу.
Бісівський шабаш їм дарують ночі.
Чому заразі цій дозволено, чому,
Хрест накладати, ще й дивитись в очі?
Пожертвами та хитрістю, мабуть,
Вона той Рай до себе притягнула.
То в чому ж віри Божеської суть,
Коли їй навіть підлість присягнула?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387431
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2012
Жизнь ставит шах и вскоре будет мат.
Спасенье есть, и это – наступленье.
Хватай ее за шиворот, собрат,
И придуши хоть на одно мгновенье.
И завопит, заплачет от тоски,
Смиренно будет лобызать ботинки.
Небрежное податие руки
Сочтет за честь, чтоб сдуть с неё пылинки.
Руби с плеча, иначе с ней нельзя –
Высокомерно держит высший статус.
Ну почему, жизнь, столько в тебе зла
С приправой горькой под названьем Фатум?
Ты для меня что неподъёмный груз,
Коварно ждешь миг неповиновенья.
Я открываю свой последний шлюз
В надежде сбросить все в страну забвенья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386394
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.12.2012
А вірші бавляться одні,
Покинуті напризволяще.
Так гірко, боляче мені,
Що не вернусь до них. А нащо?
Кому потрібні ці вірші?
Кому потрібен дух свободи?
Вони доступні і прості.
На жаль, на них немає моди.
Братків не маючи ніде,
Я сам торую шлях до неба.
Тож не принижу сам себе –
Хай далі бавляться, як треба…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012
Дни теплые ушли, и осень злобно
Дождем хлестала в серое окно.
И резкий ветер дул неугомонно,
Забрасывая листьями стекло.
И тучи, в своей тяжести притворной,
Сплывали тихим ходом за село.
Там серый день встречался с ночью темной,
Отдав ей все оставшееся зло.
А ночь то зло во благо превратила –
И замерло все под ее крылом,
К утру красиво землю обелила
Пушистым снегом и глубоким сном.
Гляжу в окно – и думаю о вечном:
О снеге, о дожде, о ветре злом,
О том, что есть, знакомом и привычном,
О том, что было и забылось сном.
Как в этом мире все неповторимо –
И сад в снегу перед моим окном,
и люди, что спешат куда-то мимо,
И правда жизни за моим столом.
Все, что прошло, и все, что не успело,
Что мимо пронесла седая мгла,
Что лишь коснулось, что всерьез задело, –
Неповторимо все, как жизнь моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386135
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.12.2012
Я не знаю, навіщо так ревно
Серцем краятись, прячучи гнів?
Почуття щирі вмерли – даремно
Ми чекаємо зиску від слів.
Лиш тоді, коли гряне незнане
Лихоліття, чи страх, чи біда,
Мить розпуки Іуди настане,
«В чім провина?» - заплаче душа.
То розплата: жадоба, і злоба,
і презирство до скривджених душ
Віділлються сльозами. У Бога
Спішимо ж гріх вмолити чимдуж.
Тож не треба так ревно стогнати.
Ми такі, хоч життя нас цькує.
Чи забули, як йшли брат на брата?
І тепер – кожен тягне своє.
Дозолило людське самолюбство,
Лицемірство, двоїстість душі.
Очманіле, затуркане людство
Риє стрімко могилу собі.
Молитовно складаються пальці,
Тихо мовлю Творцеві слова.
Божий день просипається вранці,
Але ж спить задубіла душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386132
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.12.2012
У вересневий теплий день,
В покосах трав у надвечір’я
Дзюрчав цвіркун, і поклоніння
Зійшлося в серці від пісень.
І тихі сутінки-дива,
І запах сіна під копною
Навіяли, як ми з тобою
Плекали вірності слова.
В чуттєвім поклику очей
Зірки у небі розпливлися,
Хоч холодом ми обпіклися
Уже згасаючих страстей.
В снігах рожевої мети,
В думках нездійсненої мрії
Похоронили всі надії,
Були де тільки я і ти.
І як не вірити собі,
Коли так серце полонили
Оті задавнені картини,
Де присягався я тобі.
Замовк цвіркун, стихає біль,
За пеленою стогнуть очі,
І вдаль зовуть зіркові ночі,
Де мається твоя лиш тінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2012
И снова солнце загрустило,
И вечер тучами оброс,
И все вокруг заледенело, –
Бахвалится собой мороз.
Луна бледна, как с перепоя,
Безлико звезды смотрят вниз.
Идут, шатаясь, полем двое,
Доносится собачий визг…
А поутру, как солнце встанет
И пробудятся голоса,
Мороз еще свирепей станет,
Ведь скоро уходить пора.
Такая вот моя деревня.
В ней все чужим сдается мне:
Не то, не то настало время,
Живет здесь каждый сам в себе.
А потому и ветер злее,
А потому мороз трещит.
Кто беден был, тот стал беднее,
Кто был подлее, жизнь вершит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385889
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 18.12.2012
Ну, не сложилось, видимо…
Так в чем моя вина?
Ты на меня обиделся,
Что я – совсем не та…
Ничуть не преднамеренно
Я влюблена была,
Твой вывод – преждевременный,
Претензия пуста.
Любовь – не сказка вечная,
Не ангел в небесах,
Не счастье бесконечное,
А радость, боль и страх.
Порой непривлекательность,
Отчаянности крик
Прорвется, и зависимость
Исчезнет вдруг на миг.
И поступью не царственной,
Усталая придет,
И раздраженной, временной
К тебе не снизойдет.
А время быстротечное,
Бежит быстрее нас.
Любовь – не сказка вечная,
Любовь, то сердца глас,
Что линией невидимой
Сквозь тернии пройдет.
Ошиблась в тебе, видимо…
Пусть все, как дым, уйдет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385643
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.12.2012
Тут все не так. І навіть сонце скисло,
Вдивляючись в наземну пустоту.
Колись з левади, мати коромислом
Носила в відрах воду, як сльозу.
Світило сонце, дихалося легко,
В росі купався – Божа благодать! -
І по-дитячому без сорому, відверто,
Лягав я в ліжко, ангелу під стать.
Там все бриніло і цвіло, і пахло,
і навіть грязь, що липнула до ніг,
Була святою – душу надихало
Безмежне море золотих ланів.
Були й сади вишневі коло хати,
Гули хрущі, збиралася сім’я,
І на траві стелила ковдру мати,
Виносячи із клуні кавуна.
Вечірнє сонце пестило їй руки,
А жабенята в тихому ставку
Кували пісню, а під вечір вкупі
Співав із ними коник на лугу.
Той час пройшов і вже його не буде.
Вирує, б’є життя пусте, брудне.
В тенетах б’ється людство недолуге,
Катуючи природу і себе.
Чорнобилю вторує Фукусима,
Здригається сполохана Земля.
І той Едем, як марево, незримий,
Не народившись, вже дійшов кінця.
В раю земному – таки мав він бути -
Адамів шлях торуємо давно.
А нам вторити будуть наші діти.
Хто ж будувати рай навчить їх? Хто?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385640
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.12.2012
Всех, кого надо – тех и слушал,
Других он слушать не хотел.
Как на дичке привитой грушей
Он быстро рос и не хирел.
И в волнах жизненного моря,
Где кто-то падал, но не он,
Стоял, как дуб у Лукоморья,
Прижившись на пеньке чужом.
И бурелом страстей, разрухи
Прошел, не уронив лица,
Но на пеньке от дикой груши
Взросла не «Бере» – мелкота.
И, осыпаясь спелым плодом,
Красуясь яркой желтизной,
Он все стоял, но за забором,
Плоды насытив кислотой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384693
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 13.12.2012
Невже назовсім замело
Оті стежини, що із міста
Топтали радо до обійстя –
В дитинство, юності село?
Чи ніжний подих пелюсток
Задимлених в цвітінні вишень,
Та вже давно забутий кисень, –
Завадить випити ковток?
Та певно ні. Тих вишень цвіт
І запашні квітучі трави
Вертають в сни такі яскраві –
Дитинства незбагнений світ.
Але ж то сни… А наяву
Заковтую повітря сіре,
Вдихаю запах трав зіпрілий –
Бажань тягну лиш тятиву.
Життя спалило всі мости.
В полоні міста розбрелися,
В загал відомих не влилися
З дитинства плекані думки.
Стою і соромно мені.
Я ніби зрадник перед ними –
Погратись вірою дитини
Я зміг дозволити собі.
Та, що поробиш, то життя…
Хтось з помилками живе плідно,
А я картаю себе гнівно,
Та вже немає вороття.
Глибоким болем замело
Старі стежини, що із міста
Топтали дружньо до обійстя,
А разом з ними і село.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384692
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2012
Я в этом мире трижды клятом,
Которым правит жадность войн,
Смотрю «звезду» в теледебатах –
В кудрях весь, крашенный сурьмой.
Гром дифирамбов с авансцены,
Хрипит растроганный кумир,
До наготы раздеты девы,
За кадром предвкушая пир.
Самозабвенно бьет в ладоши
Взволнованный и полный зал.
В экстазе слезном Жанны, Гоши
Ему внимают – что ж сказал?
Не что, а как – вот в этом фишка,
И в чем одет, какой прикид…
Все Чересчур, Бравурно, Слишком!
И потому душа болит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384439
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 12.12.2012
Люби мене, просто люби,
Люби мене серцем, душею,
Люби мене, тихо люби,
Відлунням стань, тінню моєю.
Очима, ходою люби,
Люби мене смутком у болі,
Надією в плоть увійди –
На теплі схилюся долоні.
Люби мене завжди, ким є:
Чи то королем, Квазимодо,
Чи в лахманах тіло моє,
В убранні високої моди.
Люби мене, просто люби.
Я серце кладу на долоні.
Ти тільки мене обійми -
І час не здолає любові.
Люби мене, просто люби…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2012
Признайся, одному ведь страшно?
Но, закусивши удила,
Ты мчишься с лихостью отважно…
Куда, в какие времена?
Не стоит – все равно вернешься
В свой закуток, в холодный мир,
Где сны давно тебе не снятся,
Где так недавно был любим,
Где ветер воет тетивою
Струны, натянутой тобой,
Да виснет похоть над душою
И обрастает дом молвой.
Открой калитку, окна, двери
И не ищи в стакане дна.
В угарном сне бодрят идеи,
Но это верный путь бомжа.
А поутру, в тумане сизом,
Прикрытый шторами окна,
Глядит портрет – в лице любимом
Вся жизнь твоя, твоя судьба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383925
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.12.2012
Недолюбив, недокохав:
Все відкладалося на потім,
Великі істини завчав,
Щоб влитись в лоно поліглотів.
Та серед сотень тисяч слів
Великомовного звитягу,
Не віднайшов тих, що хотів,
Що пестять душу, а не славу.
Але навіщо ті слова?
Життя не склалося на втіху,
В чеканні висохла душа,
Як шкаралупка від горіху.
Тож воля інколи тісна
І серцю хочеться неволі.
Де ж та, володарка твоя,
Художниця твоєї долі?
І вже немає, ні, нема
В роботі спішної потреби.
Заворушилася душа,
Шукаючи розради в тебе.
Недолюбив, недокохав…
Нащо тоді та воля в слові,
Якщо в тенетах заблукав
Жаданої тепер любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2012
Я стою у порога
Наших милых дверей.
А на улице вьюга.
Приласкать бы детей…
Возвращусь я не скоро,
Вспоминай обо мне.
Спит задумчивый город,
Занемел в тишине.
Под крылом самолета
Белый снег облаков.
Ждет чужая работа,
Здесь – лишь марево слов.
Не хочу, но так надо,
Хоть свое и родней.
Загрустит вновь бригада,
Без родных тополей.
Не хочу, но так надо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382958
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 06.12.2012
Радію, що дощить надворі,
Що вже стрічає нас весна,
І пар здіймається у полі,
І веселиться дітвора.
Радію, що живуть ще люди,
На тлі злиденного буття,
Коли зростає всюди - всюди
Тінь волелюбного борця.
Радію від того, що знаю:
З колін піднялася душа:
Що вже немає – хата з краю,
Що вже немає – то не я.
Радію, від того, що плачу, –
Ще не зачерствіла душа,
Від того, що тебе побачу,
Що опліч будеш до кінця.
Тоді і море по коліна!
З кімнати чується мажор –
То граєш ти на піаніно.
Радію, що ще є любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012
Ну, зачем мне это надо
Было – прошлое тревожить?
Сердца гул, как канонада,
Успокоиться не может.
Но бывает временами
Петь мне хочется от счастья,
От того, что было с нами,
От любви и нежной страсти.
А бывает – мысли грустью
Наполняют мозг уставший,
Когда ждешь ночную гостью
И лежишь, как лист опавший.
И тогда за твою руку
Я держусь, боясь расстаться,
В белом саване старуху
Навсегда прошу убраться.
Утро раннее приходит,
Сад цветами нас встречает.
Но незримо кто-то бродит,
Цветом след свой заметает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382724
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.12.2012
Самодостатнє зло, що роздобріло в нас,
Живе давно – і в цім провина людства.
Зійшовся чварами безглуздими наш час
Та крихітним зерням від волелюбства.
Повторюється все – і зло є зло, воно
Тепер хіба що на октаву вище.
Та їм, оракулам брехливим, все одно,
Чого в кишенях людських вітер свище.
І вже згасає серця волелюбний дух,
Ярмо на шию пнеться заржавіле.
А чи заснув твій розум, чи забився слух,
Чи золото душі вже оскуділо?
А що ж Майдан? Так ніби зовсім не було,
Закарбувався працею Сізіфа.
Прогнувся дух, і знову пнеться зло
На верх Олімпу, як у давніх міфах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382719
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.12.2012
Ведь был же он недавно рядом
Еще денек-другой назад.
Теперь пошло все прахом-крахом:
И приунывший желтый сад,
И мокрота листвы опавшей,
И дом обрюзгший и седой…
Мне показалось все уставшим,
И с ним просилось на покой.
Но жизнь есть жизнь. Я со смятеньем
Вновь побывал в поместье том, –
Увидел дом и сад осенний,
Но только в облике другом.
Портрет висел его чин чином,
Дом жил обычной суетой.
Уже прошла грусть о любимом…
Вот только пес глядел с тоской.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381281
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.11.2012
Хто б міг подумати, що так
Зійдуться вкупі негаразди
І задзвенять на різний смак
Відлунням містики і правди.
Невігласом в той мрійний час,
Ще вірячи у правду Божу,
Бродив з натхненням серед вас
І в світлу днину, і в негожу.
Даремно, певне, не відчув
В пік негаразд я суті віри…
Ти ж начебто зі мною був, –
Заступництва не взнав я міри.
Тепер, на відстані руки,
Вдивляючись в зіниці Часу,
Прошу Тебе: мовчи, мовчи,
Остав надію невігласу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
Позабував прості слова,
Які ношу в собі усюди,
Бо похололи знову груди,
Коли майнула повз вона.
Спішу за нею вслід бігцем,
Безтямно ті слова завчаю,
Її очима проводжаю,
А серце страхом давить щем.
Розлучник-потяг вже стоїть,
Квиток кондуктор провіряє.
А серце ось-ось заридає.
Остання мить! Остання мить!..
Біжу щосили на перон,
Не бачу, що когось штовхаю,
Кричу, що я її кохаю,
Та покотився вже вагон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2012
Увековечить бы свой стих!
Но где и как? Да Бога ради…
И неоконченный триптих
Чеканю бисером в тетради.
Я не кидаюсь в лоно СМИ,
Не тороплюсь на плаху славы,
Туда так просто не дойти, –
На том пути одни завалы.
В мытарствах мается душа,
Кидаясь в омут интернета,
Надеется найти слова
Необходимые поэту.
И прошибает тихо стыд, –
Неужто сердцем измельчали?
Кричит поэзия навзрыд…
А кто поймет, коль не читали?
И не читают… И не ввысь,
А в бездну падаем с годами,
Привычно с серостью сжились,
Бодая все двумя словами.
Быть может, нет ничьей вины –
Такая уж страна родная.
В фаворе деньги, болтуны
Все ниши заняли до края.
Увековечить бы свой стих.
Но где и с кем, так и не знаю.
Пыл к интернету поутих,
Клуб потихоньку забываю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380768
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.11.2012
Один лишь штрих - и все исчезло вдруг:
Прелестных губ невинное дыханье,
Взволнованного сердца гулкий стук
И дивное цветов благоуханье.
И, как художник кистью на холсте,
Пытаясь штрих старательно исправить,
Корил себя, что показалось мне,
Да было поздно что- либо добавить.
Тот штрих – мазок улыбки на лице,
Мелькнул на миг, надменностью ударив,
И на моем картинном полотне
Залег строкой, неровный след оставив.
Один лишь штрих - и нет портрета, нет!
Как долго он писался в муках страсти.
Глядит в глаза мне сексуальный бред,
Испепелив любовные напасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380523
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.11.2012
Віє сніжно зима,
Перекатами грається в полі,
І заснуло життя
На перетині ліній долоні.
Чи проснеться воно,
Чи в душі оживуть ще троянди?
За морозним вікном
Гонить сніг впертий вітер у мандри.
Ти, зима, не спіши,
Не дивися так холодно в очі,
І холодні квітки
Не малюй мені темної ночі.
Бо холодні вони
І затьмарюють світло у вікнах.
Я тепла жду весни,
А воно десь забилося в стріхах.
В летаргійному сні,
Все навколо потроху конає.
Що до того мені,
Я - хоч як! - все ж чекаю розмаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Я несміло вдивляюся в небо,
В чорні хмари та блискавку в них.
Вдалині опустилися вербно
Довгі пасма хмарин дощових.
І стою, як в далекім дитинстві,
З відчуттям перед ким-то вини,
Насторожує шерех у листі –
Передвісник близької грози.
Зачиняються ратуші двері.
Я на вежі стою сам один…
В страхітливому цьому безмежжі
Зупиняється відлік годин.
І в стихії, як голка у сіні,
Загубилась пихата душа.
Та слова одноразово вірні
Не пускають у лоно Христа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2012
Шумит забытый тихий сад,
Заросший сорняками,
И дома треснувший фасад
Закрылся васильками.
Зайди, не бойся, плод сорви,
В нем все давно созрело,
И зубы радостно вонзи
В его тугое тело.
Пусть брызнет ароматом сок
И затрепещут листья,
Обдаст дыханьем холодок
Старинного поместья.
Но никому и ничего
Не надо в этой жизни.
Прекрасное? Всем все равно,
Живут подобно слизням.
Закатом солнце озарит
Вечерний сад от скуки.
Жестокий вынесут вердикт –
Срубить! Умоют руки...
Опустошенная земля
Застынет мертвым телом.
Скажи мне, бедная моя,
Тебе не надоело?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379877
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 24.11.2012
А сонце палило аж череп тріщав,
З натугою небо синіло.
Пісок під руками підступно сичав:
«Лежи, поки сонце не сіло».
Даремно він жаром впивався в лице…
Піднявся—й пішов геть розбитий.
За дюнами ждало дитинство моє,
Яке я не встиг полюбити.
Не треба чужої країни мені,
Додому я йду і до мами,
Брести не в пісках, а по свіжій стерні,
Де спілі поля обжинали.
А сонце палило, і череп тріщав,
Згорів колір неба, став білий…
Мене голос тихий здаля окликав,
До болю знайомий і милий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2012
Уже и верить не могу,
Неверием холодным связан.
Иду, как будто на войну...
Все надо изменить, и сразу!
Вопрос гнетет: ну почему
Луч жертвенности умер в людях,
И только через «не могу»
Еще дают, но Божьим слугам.
А состраданье, жалость где,
Души потребность и желанье?
Они молчат, они во мгле,
И то – Иудино молчанье…
Неужто так задумал Бог
Или мутируем мы сами?
Так много жертвенных дорог…
Но мы с незрячими глазами.
О, человече, будь добрей,
Чужое горе оприходуй.
Тогда к тебе в толпе людей
Бог снизойдет. Спеши, попробуй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379585
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.11.2012
Говорять нам: «Живи, як жив, –
Твоя ж бо хата – скраю.
Та щоб думками не блудив, –
Вони лиш душу крають».
А як же бути? Поготів
Нас нагло обкрадають.
Говорять нам: «То ж, схаменись,
Не треба парадоксів.
Працюй собі, як і колись.
Бо ти – теж влада». Нонсенс!
Обранці ж бо жирують скрізь
З презирством до холопів.
Пройшли роки… Чи краще нам?
Всі звикли прісно жити.
Не віримо ділам й словам, --
Тут ніде правди діти.
Навіщо нашим ми панам?
Прийдеться довго скніти.
«Не заздріть тим – говорять нам, –
Хто наверху ясніє».
Їх заклеймлю в своїх віршах,
Як блудника й повію.
Тож підемо навстріч вітрам,
Нехай теплом овіють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379582
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2012
Все так, как было… Столько лет
Стоят дома унылым рядом.
Победный здесь был спет куплет,
Последний день был тихим адом…
Что нового? Да ничего!
Вот разве люди постарели:
Все в суете, кругом-бегом,
В сплошной житейской канители.
Как будто в сетке паука
За жизнь не борются, не спорят…
Течет ручей, в былом река,
Да призраком бесчестье бродит.
Все так, как было… Нет, не так.
Спешу заросшею тропинкой.
Навстречу движется чудак
С полупустой в руке бутылкой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377298
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 12.11.2012
Ось і осінь прийшла
Золотисто-багриста.
Де ти, юність моя,
В тополинім намисті?
Плаче стиха верба,
Листя скинувши в річку.
Юнь давно відійшла,
Відійшла в пам’ять вічну.
Пори років спливли:
Весна, літо і осінь.
То ж спитаю в зими:
"Чом живу я ще досі?"
Жаль, що в мене весни
Вже не буде ніколи.
Я бреду до зими
Через всі перепони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2012
Себе бы спеть, но как споешь,
Когда слова прилипли к нёбу.
В лихой реальности живешь,
Жестокость видишь, кровь и злобу.
А кто споет, где тот певец,
Который мог бы спеть мне песню:
Гимн про братание сердец,
Про тех людей, кто дружит с честью.
Нет, не споет. Чумная жизнь –
Иллюзион, гримасы смеха…
Эй, человечность, отзовись!
Идет жестокая потеха.
А может, спеть? Нет, не могу.
Слова комком застряли в горле.
Зачем тревожить пустоту?
Слезами не наполнишь море.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376418
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 08.11.2012
І так завжди, як є потреба,
Ти входиш у тривожні сни.
Так, ніби ангел, між людьми
Несеш свого кусочок неба.
До тебе руки простягнув,
Зрадів, що німфа безтілесна -
Хоч на хвилинку – та воскресла!
І я від радості заснув...
І вгомонилася душа,
Враз повернулося бажання
Із самостійного заслання
Вже вийти – чистим, як дитя.
Скінчився сон під крики півня,
Зоря заглянула в вікно.
І знову, ніби так давно,
Чекаю ніч я з нетерпінням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2012
Бывает страшно и смешно,
Когда луна, как шар, в зените,
И желтое ее лицо
Заглядывает мне в зеницы.
Так смотрит только врач, слегка
Приоткрывая тайну смерти.
Ретируюсь бегом с крыльца,
Вслед тянутся, как руки, ветви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376167
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 07.11.2012
Вони збираються до купи
З нагоди свят і просто так.
У них є все – немає злуки
Без будь яких на то ознак.
То ж виставляються недбало
Ляльками хибної краси:
Напоказ Дами у коралах
Та діамантові Тузи.
До непристойності чванливо
Всі кокетують повсякчас.
Тебе питаю: справедлива
Така нерівність серед нас?
Мовчиш? Мовчи. А хворі плачуть,
Чекають владних грошенят.
А ті все на бенкетах скачуть
Й на плечах у людей сидять.
Мовчиш… Мовчи. Бісівське царство
Заполонить і рай небес,
Вже замахнулось хиже братство
Привласнити і Божий перст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376165
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.11.2012
Зануда осінь краплями дощу
По шибках підтікає запотілим.
На підвіконні полум’ям вогню
Горить герані цвіт осиротіло.
На дворі холодно, крізь каламутне скло
Ледь чутно шум елітного кварталу,
Десь нотний ряд б’ють клавіші давно,
Десь муха напівсонна задзижчала.
Радіє смуток на моїм столі
Твоїм листом, ще досі не розкритім,
І крають душу очі голубі,
Як ті волошки в недоспілім житі.
А я мовчу… Ну що скажу тобі,
Що зранив серце я своїм мовчанням?
Я не ходок, і світ мій – в цім вікні,
Душі нестерпні жалість і страждання.
Плазують мляво краплі дощові,
Герані цвіт спадає на долівку.
Думкам затісно стало в голові…
І все ж, чекаю, дивлячись у шибку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2012
Вишуканість днів колись злетить.
Простолюдин зрушить цю доктрину:
Хто призначив в цю блазенську мить
Людям жити, як в хліву скотина?
Замутили очі п’ятаки,
Запеклися душі божевіллям.
Для усіх девізом є: греби
Все, що можеш, на своє подвір’я.
Очманіли, ніби від чуми.
Хай собі там чваниться Європа.
Нам іти, аби кудись іти, –
Всіх безумства вразила хвороба.
Пам’ятник пора чумний звести,
З двадцятьма обрубками, на зльоті,
Вкарбувати в нім слова прості:
«Тут чума дарує зиск підлоті».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375936
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.11.2012
Всегда будь рядом, милый друг,
Ты знаешь все мои проблемы.
И, если я исчезну вдруг,
Не усомнись, в том нет измены.
Ты мне нужна и здесь, и там,
Ведь радость вечно душу греет.
А сердце плачет по утрам,
От расставанья в страхе млеет.
Но в продолжение любви
Мы встретимся в незримом свете,
И на другой тогда планете
Зажгутся новые огни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374375
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.10.2012
Іду у роздумах до хати,
Чекаю ніч в полоні див.
Ось знову вигляне горбатий,
Нічний шматуючи покрив.
І я від безладу та гаму,
Комп’ютерної суєти,
Як робот, введений в програму,
Валюся в непробудні сни.
В них чудять дати, цифри хижі,
Бігбордів відблиск в голові
Скандує заклики несвіжі,
Призиви наглої брехні.
А сон, як зваблива повія,
То пряником, то батогом
Стьобне, поманить, і вже мрія
За владним згинула горбом.
Ніч сном зійшлася, ранок будить,
З очей спадає пелена.
Все, що було, то є і буде…
Така вже нація моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374373
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.10.2012
Про що співати, коли скрізь брехня?
І радість запізніла не приходить
Коли не відаєш : хто ти, хто я,
Так наче клони привидами бродять.
Ох, клони-клони, бідні ви мої,
Співайте дужче, декому на втіху,
Беріть об’їдки на чужім столі,
Гидливо вам залишені для сміху.
І мусите, хоч знаєте—дурня.
Їм вірити не можна, ні півслову –
Після покосу колеться стерня,
Після укусів відбирає мову.
То ж почекай, душе моя, завмри,
Держи удар: ще світла є півнеба,
Не панікуй, не вішай голови
І починай з нуля, якщо так треба.
Про що співати, коли скрізь брехня…
Та я не є один у полі воїн.
Тож не почну з початку, від нуля –
Лоскоче душу із Майдану гомін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371498
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.10.2012
Я будто не вижу,
Но видится все.
Я будто не слышу,
Но в звуках живу.
Все слышу, и вижу,
Но сердце мое
Остыло давно
На холодном снегу.
Мы вновь разойдемся
Как два корабля:
На юг твой фрегат,
Мой – на север тогда…
Быть может, так надо?
Видать – не судьба.
Я дал тебе шанс,
Но повисла рука.
Летишь мотыльком
На горящий огонь –
Падешь обожженной,
С разбитой мечтой,
И скажешь: «Прости мне,
То был тяжкий сон».
Но сердце остыло,
Как быть мне с тобой?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371496
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.10.2012