| Сторінки (9/826): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
Ще не піднявся літній день,
Ще ніч не відступила,
А в очереті селезень
Крикливо чистить крила.
Качата з качкою пливуть,
Ряскою дзьоб лоскочуть.
З душі спливає тиха муть,
Думки радіти хочуть.
Вже перші промені зорі
Холодне серце гріють,
Так, нібито лише мені,
Любовну дарять мрію.
Пар над рікою шмигонув,
І гладь вмить засріблилась.
Легенький вітер огорнув
Вербу, що зажурилась.
Від брижів рябизна в очах.
Чи то не вітер скаче?
Переборовши тихий страх,
Верба зраділо плаче.
До древнього бреду човна,
Де сонце пригріває.
Чого так мається душа?
Того і сам не знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522651
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.09.2014
Я не прийду, тож не чекай даремно.
Повільно никнуть промені зорі.
Акацій грона пахощами, певно,
Заділи невідоме щось в мені.
Заманливо бродити містом стихлим,
Де тіні креслить красень-кипарис,
Де світла ніч і навіть місяць чистий
Прозорим сяйвом струменить униз.
Тож не чекай. Так радісно і чесно
Я почуваюсь – ждане комільфо.
Заколихай в цю ніч, чарівна весно,
Утомлене життям моє єство.
Прозору ніч і диво зорепаду
Не проміняю на твоє тепло.
Переступити міг би гіркість зради,
Але душа тендітна, наче скло.
Комільфо (франц.) – так, як треба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2014
Брехня й на крок не відступає,
Вона в ладу із кожним з нас:
Комусь здається тихим раєм,
Комусь – то помста в котрий раз.
Щоб не робив і де не жив би,
Вона з тобою назавжди.
Й «тузи козирні» із фейс-клубів
Їй навіть служать, як раби.
Не раз, втішаючи у горі
Когось від болю чи жалю,
Їм простягаючи долоні
Зрадливо тулимо брехню.
Як не діли: по благородству,
Чи по таїні чорних справ –
Брехня завжди потрібна людству,
Без неї світ давно б пропав.
В брехню занурені по вуха
З роздратуванням кричимо:
«Промовчав я заради друга!» –
То ж брешемо, як й мовчимо.
Я піднімаю келих бренді,
Із задоволенням знов п`ю
За молоду, як завжди, Леді,
За нестаріючу Брехню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522447
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.09.2014
Нараз і довіку хотілося б жити
В країні над вільних людей,
Де б грали синь неба і золото жита,
В очах гомінливих дітей.
Де б в кольорі прапора синього з жовтим
Світ бачив утілення мрій,
І те, що здавалося геть недосяжним,
Звичайністю б стало для всіх.
В рішучості гідна, незламна країна –
То є Україна моя.
Без старшого брата, на ймення Росія,
Над вільною стане вона.
Під кольором прапора синього з жовтим,
Здолаємо труднощі всі.
В над вільній країні ми будемо жити!
То ж справдяться мрії мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521472
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.09.2014
А от і осінь… Золоте
Тривожно збігло літо.
І серце стомлене моє
В дарунок просить квітів
Від тебе, осінь. Тільки так
Тобі я стану братом,
Як подаруєш з квітів танк
І Схід без автоматів.
Я жду, я з нетерпінням жду,
Як в сорок п’ятім ждали
Весною виграну війну
І тих, що воювали.
Мій день народження прийде
По вересневій днині.
То ж подаруй, прошу тебе,
Державі мир осінній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521471
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.09.2014
Здалось, потворам вже кінець!
Майдан співав наснаги пісню,
Й могутнє слово «Молодець!»
Звучало радісно і грізно.
Здалося… Але ж де вони,
Оті очікувані мрії?
Бо зло живе, як і завжди
В своїй купається стихії.
Не віриться! Але ж поглянь –
Воно хихоче просто в очі,
І платиш, платиш, платиш дань,
І навіть смертю, якщо хочеш.
Зло не зважає ні на що:
Ні на війну, ні на закони,
Зухвало тішиться воно,
Обходячи всі перепони.
То ж поки все, як і було:
Плати за біль, плати за радість,
Плати за щастя, щоб жило,
Плати за вимучену старість.
Буяє зло, навкруг усе
В брехні погрузло до безтями.
Іде війна, війна іде!
Хто перед злом запре всі брами?
Ще не кінець! То ж щось робіть:
Прийдуть герої з поля брані.
Хто перед ними відповість
За бездіяльність у державі?
І не врятують зло тоді
Таємні в Раді переходи,
Рахунок йде на місяці,
Тремтіть, зажерливі уроди!
Немає спокою, нема,
Коли крадуть в державі танки!
Які потрібні ще слова,
Щоб закрутити гадам гайки?
Сміється зло – душа болить,
На плаху кинуто державу.
Та час прийде! Народ не спить
В чеканні третього майдану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518514
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.08.2014
Сонце знову виглянуло й зникло,
Хмарний день з`явився з-за бугра.
Стало трохи сумно, що так швидко
Світлий день здолала сіра тьма.
Ген зі сходу чорні хмари сунуть.
Хоч нема ні вітру, ні дощу
Вони сонце сторожко чатують,
Полонивши неба чистоту.
Та, пробивши чорноту зловісну,
Промінь сонця теплий шле привіт.
Гримнув грім, злякав весну барвисту,
В подарунок дав веселки цвіт.
Все завмерло в непорочній тиші.
Тільки відчуваю вдалині
Звук дощу, як шелест колісниці,
Та мінливий смуток на душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509910
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.07.2014
Мовчання душ і плин думок.
Холодний дощ з-за рогу свище.
Там їх останній поворот,
Бажань прощальних кладовище.
І вже на відстані руки
Вони ідуть по краю прірви.
Душа волає: «Підожди!
Погорду жорстко з серця вирви!»
Та не зійшлися очі, ні,
В надривнім болі заблукали.
Слова стогнали взаперті,
Серця обпалені вмирали.
Дощ надоїдливо шумів.
Схрестилися журбою очі.
Гординя плакала без слів,
Цілуючи уста дівочі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2014
Долають сумніви, долають…
Ніч добігає до кінця,
Під ранок півні проспівають
І дзвін покличе дзвонаря.
Трудолюбивий люд проснеться,
Святковістю зустріне день,
І радість втомленого серця
Зійдеться в голосі пісень.
А потім знову, як і завжди:
Терпець і марево надій.
Без переконливої правди
Люд прагне стати у двобій.
В месію вірячи безмірно,
У кожнім слові ловить щось.
Чекає, думаючи грізно, –
Чи не пустий, бува, колос?
Долають сумніви, долають…
Зоря заглянула в вікно.
Від нього всі чогось чекають,
Я ж не чекаю вже давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508481
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.06.2014
І вже ніколи на Парнас
Нам не зійти, мій любий друже.
Там рій бджолиний і без нас –
Розчавлять в натовпі байдуже.
Тому єдиний шлях – пиши
І викладай до інтернету.
То – рівень твій, либонь, вірші
Не візьмуть навіть у газету.
Там свій кагал, свій балаган,
Їх забагато і без тебе,
Там лаври і почесний стан
Бездарність стягують до себе.
Не переймайся, друже мій,
Страшися участі поетів,
Які громадою віршів
Не мали і не мають злетів.
Пиши, і муза одарить
Тебе колись вінком із лавра.
Мені ж від сорому болить,
Що є поезія безправна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507606
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.06.2014
Дощ, дощ, дощ…
Мовчки троянди плачуть.
Небо свинцеве. То хто ж
В день цей теплом завдячить?
Краплі по шибках все б`ють,
Спішно ідуть прохожі,
Душу заповнила муть,
Серце давить в облозі.
Де ти, скажи мені, де
Та, що теплом завдячить?
Де відшукати тебе?
Мовчки троянди плачуть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2014
Чи потрібно з життям сперечатись?
Час ще є, тож на повну живи.
Та казала колись мені мати:
«Передчасно дурниць не роби».
То ж, не рви посторонки, мій друже,
Придержи вороного коня,
Бо живі ми ще, сильні і дужі
Подолати дорогу життя.
І нехай здоганяє кістлява,
Нам фортуна ще фору дає.
Щоби прісною сутність не стала
Віддамо людям серце своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505978
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2014
Виростила мати сина
Ніби справді напоказ,
Все здавалося зробила,
Тільки б тішитися час.
Та коли на ноги звівся,
РАША ворогом прийшла,
Син у форму одягнувся, –
І зосталася одна.
День і ніч в чеканні сина,
День і ніч в мольбі життя,
Щоби вижила дитина,
Щоб до матері прийшла.
Замість вікон—телевізор:
Як там, хто там, та невже
Цей абсурд військових ігор
Брат на брата пожене?
Зрозуміла мати сина:
Незаявлена війна.
Для РОСІЇ то – путина
Браконьєра - рибака.
Знівечила, сплюндрувала
Влада РАШІ братній дух.
То ж на БОГА уповала,
Покарав щоби іуд.
Бог мовчав. Зате натомість
В дім навідалася смерть.
Ні, не треба!.. І свідомість
Темним вкрила світлий день.
Не оговталась опісля,
Не вмирала й не жила,
Плакала лише, як пісня,
Виглядаючи дитя.
ЕПІЛОГ
Росія – встань! Лише тоді,
Ми станемо братами,
Коли цій путінській війні
Ти скажеш: «НІ» ділами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505976
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2014
Чи бачите? Плаче дитина!
Чи чуєте? Серце болить:
Лежить у палаті дитина,
Очима від страху кричить.
Снують колом впевнені люди,
Та скоро матуся прийде,
Зігріє долонями груди,
Ген острахи всі розведе.
Чомусь лице мамине зблідло,
Сполохані очі горять,
Пронизливо тулиться тіло,
Коли вони опліч сидять.
Чи чуєте? Плаче дитина!
Чи бачите? Вирок в очах…
Боротися стало несила.
Не дай, Боже, взнати цей жах.
І маються душі дитячі,
І мами від болю кричать.
В багатих – інстинкти звірячі.
Чому ж тоді Боги мовчать?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502832
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.06.2014
Ще й досі в глибині душі
Живуть минулі проводжання
До вранішньої, до зорі,
Як сон, солодкого кохання.
А зараз – чи то є воно
Після років, прожитих разом,
Чи все давно заволокло
Сльотою будньої образи?
Безкомпромісний час прийшов –
Любов давно ледь душі гріє.
Навіщо нам така любов,
Що пристрастю лиш бовваніє.
«Спотвореній любові – ні!» –
Моя душа волає криком.
Програємо лише в борні,
Вже не рахуючись із віком.
Всі задля спокою свого
Бажають в парі довго жити.
Любов заглянула в вікно:
«Де ті, що можуть ще любити?»
Любов моя не під вікном,
Я запросив її до хати.
Хай хтось назве це гарним сном,
Та біля мене – друг і мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2014
Полум’я, сутінки, тіні,
Жаром доходять дрова.
Ніч пройшла, крикнули півні –
Хочу п’янкого вина.
Хочу розрадити старість
Сховом у чарці вина.
Дай мені, Боже, на радість
Легко піти із життя.
Полум’я, сутінки, тіні…
Там, за дверима – Вона.
Тільки б здійснити всі мрії…
Тож почекай ще, стара!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502250
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2014
Тисне, тисне в грудях…
Де знайти оті слова,
Щоб сказати людям,
Що Росія – не Москва.
Там не всі Іуди…
Не потрібна нам війна!
Відчувають груди,
Скаженіє як душа
По вінця, до краю –
Неприязню: « Кацапня!» –
Волати бажаю:
«Воля, гідність – це життя!»
І великий руський люд,
Що братом нам звався,
Із-за декількох Іуд
З братом розпрощався.
Знов мовчить мій телефон, –
Голос сповіщає
Про зв'язок, закритість зон…
Хто ж кого лякає?
То ж подумай, брате мій,
Розберися в думах.
Я ще вірю в голос твій.
Тисне, тисне в грудях…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502247
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.05.2014
Коли на дворі тиха ніч
І вітер не шумить як завжди,
Поміж речей лежу, як річ,
У пошуках своєї правди.
Коли один, лише один
В могильній тьмі чіпкої ночі,
Приходить він, повзе, як дим,
Заполоняє страхом очі.
Втрачає глузд реальну суть,
Безвихідь роздирає душу,
Жахи на вулицю женуть,
Як з домовини, вийти мушу.
А там – знов ніч! Я кличу день,
Біжу назад, включаю світло
І, ненавидячи мігрень,
Безсило падаю у ліжко.
Зоря прийшла. І страх в мені,
Одинака у всьому світі,
Нараз затих, і на душі
Розкрилися троянд розквіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500245
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.05.2014
Я іду навпростець до спокою
Призабутого рідного дому,
Щоби з часом своєю рукою
Розчесати заплутану долю.
А вона, ніби жайворон, в`ється
Над дітьми у валках конюшини.
Може доля й мені посміхнеться
І прикриє від тяжкої днини?
Не прикриє – проїдуть, розчавлять
Та в покосах життя похоронять.
Матері діточок своїх бавлять
І від бід все життя їх боронять.
То ж спішу навпростець до спокою
Материнського рідного дому,
Щоби разом з його добротою
Причесати розхристану долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500241
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.05.2014
Хлопчина зробив загату
В калюжі після дощу.
Кораблик поставив на варту,
Закривши вихід йому.
Назвав свій кораблик «Черкаси»
І став ним ганяти кругом.
Схилилися вниз лоботряси:
«Кого копіюєш, ти, гном?»
Загнали кораблик під воду.
Та хлопчик не плакав, мовчав.
Дитячу не стримавши злобу,
«Ви путінці!» – вслід прокричав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500058
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2014
Гуляєш – гуляй! Зараз модно
Збивати життєві вершки.
Прихватиш, гляди, безпардонно
У владних з грошима мішки.
Гуляй, поки хаос вирує
Й бездарність керує життям.
Невже це тебе не турбує?
Чи хочеться Тих вороття?
Не хочеш? Чому ж, як стерв’ятник,
Літаєш над тими, хто впав,
Яких безпорадний урядник
Бездушно на бій посилав.
Гуляй! Тільки знай: час настане
І той, хто загинув в борні,
Тебе й на тім світі дістане:
«Верни, – скаже, – душу мені».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500054
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2014
Завжди з тобою тінь моя,
Коли мене немає поруч.
Обтяжливо нудне життя
Вже душу стягує, як обруч
На бочці стягує клепки.
І, досвідом гірким навчений,
Я буду поряд назавжди:
І вдень, і в ніч, як кіт учений.
Чи встоїмо ми проти зла,
Чи хватить сил нести світило
Порядності в собі, добра?
Чи ще життя нас не навчило?
Бо інколи ганебність вся
У схов душі потайно лізе,
Німіють здиблені серця,
Зібрати хочеться валізи.
Триклятий вік, жорстокий вік,
Він душі наші роз’їдає,
І жінка це чи чоловік –
Всі балансують понад краєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499219
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2014
Ми всі про щастя мріємо нестримно,
Чекаємо—ось, ось воно прийде
І звиклими не бачимо очима,
Що воно поряд, тут, в саду гуде
Бджолиним роєм, білим цвітом вишень,
П’янким повітрям, небом голубим
І зеленню, що дав весняний квітень,
І вітром, хмаркою, що бавиться із ним.
Струмить повітря пахощами квітів,
У сутінках в скло стукають хрущі.
Моє єство у злагоді зі світом, –
Оце те щастя, і воно в мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499201
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2014
Не говори, я знаю все,
В очах моїх остав свій смуток.
Я тут, я поряд. Хто плете
Підступний в підлості рахунок?
Не говори, я знаю все,
Безвихідь прірвою бентежить:
Твоє дитя не відійде,
Від нас його життя залежить.
Не говори, я знаю все:
Немає сил, немає волі,
Ніхто не дасть, не принесе
Надії шлейф в твої долоні.
Не говори, я знаю все.
В очах моїх остав свій смуток,
Хай Фенікс щастя вам несе –
Я теж поповнюю рахунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499017
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.05.2014
Чи є у тебе вибір, чи немає?
Вдивляючись у неба височінь,
У сумнівах душа твоя шукає
Проникливої відповіді тінь.
Та небеса мовчать, отож і сумно.
Прожоване, запріле поняття
Ще баламутить давниною думи
Й не хочеться у їхнє забуття.
То хто ти є? Навіщо ці стогнання
І дум високих зоряний політ,
Омріяне єством протистояння,
Що манить у далекий Божий світ?
Я — поки тут. Не хочу, не сприймаю
Людської смерті. Боже, вбережи!
Я на іконі сльози витираю
І чую шепіт: «Трохи підожди».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499014
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.05.2014
А спогади клубочаться, мов дим.
Їх знов пройти хотілося б спочатку.
Та час пробіг, так, буцімто й не жив,
Лише світлини лишились на згадку.
Як хочеться життю сказати: «Ні,
Надії, безперечно, мають право
На звершення. Скажи нараз мені!»
Воно ж мовчить, а краще би – збрехало.
Вдивляючись в небесну височінь,
Запитую: що далі буде з нами?
Чи мрій останеться у серці лишень тінь,
Чи то обман, закріплений віками?
Небесний звід весь зорями укривсь.
Ще день пройшов, і ніч лягла між нами.
Я жду чогось, а наді мною вись
Сміється знов холодними зірками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498790
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.05.2014
Холодний день. Під керосинку
На прядку крутить коноплю
Голодна мати. Тіні взимку
Малюють танець на снігу
Промерзлих вікон. На лежанці
Спить кіт, розбухлий від мишей,
А на столі, мов сині бранці,
Млинці з картоплі - для дітей.
І колоски, картопля мерзла,
І кукурузний хліб з печі,
Присмажені капустні стебла
Були за лакомство тоді.
Ще льону щільно терте сім’я,
Розбавлене «під молоко».
І невгамовно палка мрія
Про краще… Хтозна, де воно?
Все то було, всього не скажеш…
За жданки, злидні і труди
На хліб печатку не намажеш
З облудним: «Діточки війни».
Голодні дні війни тужливо
У серці вибухами б’ють.
Дитинства дні, в яких не жили,
Всі на поталу віддають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498788
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.05.2014
Хотів би я вірити!.. Марно,
Немає для цього підстав.
Знов сумніви, ніби піраньї,
Мій сон роздирали, що звав
У Всесвіт, до Божого слова
В бажанні його сприйняття:
Безвихідь, моя недоторка,
Полишена Богом була.
А поруч облуди жирують,
На обліку в Бога стоять,
Мої ж вподобання – плюндрують,
Зневагою душу шерстять.
Так де ж Ти, коли нас не чуєш?
Так де ж Ти, коли ми в біді?
Даремно я час свій марную.
Нащо така віра тоді?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492813
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2014
Настала ніч, мороз лютує,
На шибках фантазує щось:
Для когось квіти намалює,
Для когось – пам’яті хаос.
Мені ж – троянди білі, білі,
Та смутку на півшибки тінь,
Холодні пальці задубіли,
Торкаючись його творінь.
Горить камін, стрибають тіні,
Троянди плачуть від тепла.
Мороз від злості сатаніє,
Рипить-скрипить його хода.
Непримиримий , що з зорею
Прийде тепло нового дня,
Що недалече борозною
Спішить краплинами весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492527
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.04.2014
Прощай, хоч сам не прощений
Був в хибних помилках,
Бо люд – цілик незораний,
Блукаючий в гріхах.
Прощай, і вже сторицею
Віддячить Бог тобі –
Нащо тобі синицею
Противитись біді?
Прощай, і білим янголом
Злетиш на небеса…
Та хтось вже хижим яструбом
Мої рве тілеса!
Втомився всіх прощати я
В свавіллі суєти.
Вже хочеться кусатися,
О Господи, прости!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492523
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2014
Іди і неправду остав на узбіччі,
В дорогу життя візьми щирості більше,
Забудь про душевні важкі протиріччя,
Бо то є здобутком того, що найгірше.
Іди і дивися спокійно всім в очі,
Від тебе добро сприйме кожен охоче,
Твоїми всі усмішки будуть дівочі –
Ти тільки іди. Хай там заздрість стрекоче!
Тяжка та дорога, і все в ній можливо,
Тож друзів в дорогу візьми незрадливих,
Настануть часи, коли буде несила –
Згадай про Майдан і людей справедливих.
Не хочу вторити листам Честерфілда –
Ми завжди з тобою, дитя наше рідне!
Честерфілд – англійський державний діяч, дипломат, письменник, відомий автор книги «Листи до сина».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491655
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2014
Сокири час над головою
Чатує сторожко життя.
Це не дає душі спокою,
Що не воліє забуття.
Комусь життя, комусь лиш тління,
Доданок ділимо на два –
Виходить тільки животіння.
Зовіть скоріше дзвонаря!
Бий, бий, дзвонар, в великі дзвони,
Стань людям за поводиря,
Бий в дзвони так, щоб вже ніколи
Не пантеличилось життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491647
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2014
Того не маю, що хотів,
Хоча в душі ще бовваніє,
Не дивлячись на плин років,
Загублена з дитинства мрія.
Та інколи, у тихих снах,
Десь вдалині її вбачаю
Й підбитий на семи вітрах
Вдогін за нею поспішаю.
Та ранок мрію хоронив,
І дійсність сірістю ставала,
І те, чого так не любив,
В покірне стійло заганяло.
Навколо люди лопотять,
Від каблуків асфальт прогнувся,
В самітності кудись спішать…
Невже для цього я проснувся?
Дивлюся стомлено в вікно…
Омріяне не здам без бою,
Назавжди заберу його
У світ довічного покою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490998
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.04.2014
Ще не скотився вітер на дорогу,
Ще не здійнялась курява в селі,
Ще хмари небо не взяли в облогу -
А дощ прийшов. І радісно мені,
Що він шепоче тихо щось надворі
І припадає ніжно до землі,
Що він, як символ чистої любові,
Чуття добра відроджує в мені.
Я вдячно тіло віддаю дощеві
Та забуваю про свої гріхи,
Бо вже давно зневірою у небі
Віддати хочу ангелу борги.
Оновлений і тілом, і душею,
Спішу на зустріч поданій руці
Добра чи зла, того я ще не знаю.
Так хочеться добра лиш на землі!
Уже скотився вітер на дорогу,
Уже здійнялась курява в селі,
Вже небо взяте хмарами в облогу,
І знову зло загрожує мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490129
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2014
І раптом дощ! Біжить вода,
Сміття запруди – не завада,
Все далі вниз, де спить ріка,
Як заколисана громада.
Куди поділася ота
Енергія протистояння?
Скінчився дощ, зійшла вода,
Осталося розчарування…
І душу полонила муть,
Ріка наповнилася гряззю.
Вітри хмарини розженуть,
І знову день затягне бяззю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490123
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2014
Нащо мені літо, нащо мені осінь,
Нащо мені зими? Я хочу весни!
Коли світ зачумлений милості просить –
Відмити грязюку, нажиту людьми.
Коли свіжа правда наповнює груди,
Надія грибами зростає в душі,
І молодість лине в усьому і всюди,
І з легкістю пишуться чесні вірші.
Коли на підґрунті забутих поетів
Спинається зеленню поросль нова,
Що так відчуває потребу до злетів,
Величність і силу нового життя.
Нащо мені осінь? В ній старість і холод.
Нащо мені літо, морозна зима?
Я тільки весною вгамовую голод
У вирі завзяття й наснаги сповна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489924
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2014
Ще рожевіють – не горять -
Дитинства позабуті мрії,
Як журавлі кудись летять,
І слідом тягнуться надії.
Так недоступна і близька,
Як марево, фата моргана,
Та до завершення життя
Часу зосталося замало.
Надію мрії обняли,
Як дві сестри, зійшлися разом,
Від мене тихо відійшли,
Лишив порожняви образу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489920
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2014
Заблудилися думи нескорені
У глибинах моєї душі.
Пробиваються сумніву промені:
А чи так я живу, а чи ні?
Може знов у минуле вернутися,
Де все ясно було: тут ось – ти,
Там—життя шестірнями крутилося
Й не бродило в нім стільки журби.
Скільки ще мої думи нескорені
Будуть скніти в глибинах душі?
Освітіть закутки сонця промені,
Обігрійте надії мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489456
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2014
"Героям слава!" Геть терпець!
Майданом здибилась держава,
І сотні, тисячі сердець
Злилися воєдино: «Слава!!!»
Героям слава, що змогли
Хребет зламати яничарам.
Самі незламні!.. Хто вони,
Зазвичай, що жили із нами?
Страждають тихо матері.
Дружин, дітей заклякли душі.
Невже забудуться? Ні! Ні!
Нас надихають відчайдушні!
Знов кібцем Чечета рука
У Раді скривдженій маячить.
Назовні кігті хижака…
Померлі душі Сотні плачуть.
Скажи нам, Господи, коли
Даси добру благословення
І людям простим, мов воли
Що днину тягнуть без натхнення?
Майдан в квадраті, як тоді,
Так й дотепер – вожді й вождята
З’явилися. Майдан в тіні,
І голова уже відтята.
Куди не кинь, куди не глянь, -
Ніхто не хоче статки здати.
Міліонерів влади—рать,
Чи можна щось від них чекати?
О, Боже мій, чим намастив
Ти для пройдисвітів цю землю?
Майдан у кубі – не назрів,
Ще в Сотню віримо небесну.
Та Путлеру скажу я: "Ні!"
Регіоналам, комунякам,
І тим, хто в’їхав на хребті
Майдану, пафосним собакам!
Пандори ящик хтось відкрив –
Зло тішиться, руйнує душі.
З надією живу і жив,
З надією, і в тихій люті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489446
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2014
Вже не проснеться, - думав - ні! –
Свободи дух і гідність люду,
Коли виводили свої
Брехні обтяжливу споруду.
В часи блюзнірських перемін,
Великих дум журливих повен,
Закалатав в народі дзвін,
Зневіри розхитавши човен.
Повірили, як і тоді
У помаранчеву примару,
На кшталт Майдану. Тільки – ні,
Величного, ніж той, Майдану.
Народе мій, з тобою я!
Ти мрією злетів над світом,
І кров’ю скроплена земля
Не стане місцем для бандитів.
В останній раз, в останній раз
Даєш ти владі паспорт честі.
Небесна сотня молить нас
Не схибити на перехресті.
Нехай там Путлери кричать,
І скаженіють пси від люті –
Небесні ангели спішать,
Піклуючись про наші душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485806
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2014
Осінній збір закрив сезон,
Земля оголена страждала.
Хмаринка, легка на підйом,
Її від смутку утішала.
З’явився вітер-бігунець,
Землі протягуючи руку,
Звести старався нанівець
Її післяродову муку.
А шовковистий дощик слав
Водою звите покривало,
Сон шепотінням обвивав,
Щоб тіло тихо спочивало.
Людина-цар забрала все
В землі, сповитої на зиму,
Лише забула про одне:
Любити землю, як дитину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483053
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2014
Я не живу, я тихо мрію…
Навколо хтось кудись спішить.
Я цим давно вже не хворію,
Воно в мені дрімотно спить.
Віддай хоч душу на поталу,
Хоч серце вирви – все одно
Колись притягнуть на розправу
Життя прокручене кіно.
І після тяжкого падіння,
Якщо піднімешся з колін,
Прийде важке нерозуміння:
Нащо спішив й куди добрів…
Та з часом все пройде, забудуть,
Що ти зробив, кому і як,
І хтивий люд тебе незлюбить,
Замреш, як висохлий будяк.
Я не живу, я тихо мрію
На біднім острові надій
У те, у що давно не вірю:
Гуртуйся вже, народе мій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483045
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2014
Чому мовчиш, дитинства друг?
Ти й досі одинак у полі,
Де вздовж доріг біжать тополі,
Милуючись на красень дуб.
Що стережеш у полі цім?
За довгі роки постарішав,
Та вірністю все ж душі втішив
Прадавніх наших козаків.
Тут, з площини пустого поля,
Ледь витинається бугром,
Століть помічений тавром
Курган, хранитель слави й болю.
Не переймайся, брате мій, -
Ще прийде час, і ми з тобою,
Не осквернивши душ покою,
Відродимо козацький дім.
Ще кучерявою главою
Труснеш, і осінь золота
Зійде до них, мов каяття,
Забутих пам’яттю людською.
Живи ще, поки я живу,
Задля дітей і задля внуків,
І задля серця перестуків,
Що так потрібно козаку.
Закохані біжать тополі,
А ти мовчиш і, мов свіча,
Згораєш в тиші часу. Та
Все ж, ти – символ сили й волі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480116
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2014
Що попереду? Довгий, трудний шлях,
І мрій політ, ще поки нездійснених,
Іще любов, а з нею вічний страх,
І вихор дум, як вітер, навіжених.
Чи буде злет, чи є потреба в нім?
Все проросло дволикими словами.
Твердіє серце, закипає гнів.
Що сталося, у котрий раз, із нами?
Чому засохло радості зерно
В борознах душ, давно осиротілих?
Лежить на схов невіяне воно,
Всіма забуте і давно зіпріле.
Що попереду? Дітям що дали:
Добро чи зло в броню брехні закуте?
Немає їх в теперішнім вини,
В майбутньому і поготів не буде.
Що скажеш їм, коли поводирі
На карті знань лиш кліпають очима,
Як пояснити внукові мені
Оте, чого терпіти вже несила?
Так й живемо в багнюці крадежу,
Блюзнірства та блудливої омани.
Це покоління… Що дали йому
І що чекаємо: ганьби чи то пошани?
То ж бийте в дзвони правди, дзвонарі,
До джерела духовного каліцтва!
Не закидайте Богові, самі
Громадою позбавтесь владосвинства.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480115
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2014
На вулиці та на майдани,
Народе втомлений, виходь!
Зневіри розтрощи кайдани –
Свободи, волі прагне плоть.
І сам собі давай розраду,
Не сподівайся ні на мить,
Бо то уже не є держава,
Що Конституцію ганьбить.
Зрікайся від менталітету
Панів покірного слуги,
Що жив з тавром постійним «вето»,
Так, ніби люди – вороги.
Виходь на вулиці, майдани,
Кричи, сопи та не мовчи.
Не дай розкрасти у державі
Землі останньої шматки.
Ти тут ніхто. Ні суд, ні влада
Не вирішать питання, ні!
Лише згуртована громада
Налагодить життя тобі.
Все розгребли, немає злуки,
Та не раби ми, не скоти.
Єднання – наша запорука
Постати гідними людьми.
Виходь на вулиці, майдани,
Виходь, бо ти не здох іще!
Безправності зніми кайдани,
Ганебне явище людське!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462186
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2013
Навіщо? Сам не знаю,
Все ж хочеться мені
Наповнити до краю
Всі закутки душі
І тим, чого не бачив,
Чого не чув, не смів,
І тими, хто не зрадив,
Коли самотньо брів,
І добротою серця
Знедолених людей…
Душа від болю гнеться,
Мов старий ієрей,
Що так багато бачив,
Що так багато знав,
Та закутки, одначе,
У душах просвітляв
І добротою долі,
І сповіддю, бо й сам
Освячені долоні
До них він простягав.
І вже на довгій ниві,
Овіяний життям,
Я віддаю й понині
Душевний фіміам,
То співчуття огрядне
До тих, хто ще не встиг
Пізнати непізнане
На користь для других,
Хто вже лишився віри
В такім важкім житті!
А дні туманно-сірі
Нашіптують мені:
«Не переймайся, друже,
Душі пориви скинь.
Хто зрозуміти зможе?
Живи собі, як жив».
Невже все так погано?
Душевний поклик стих.
Країну Ельдорадо
Я не відкрив для них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461545
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2013
Що поробиш, сину,
Так життя скрутило…
В ту тяжку годину
Не було вже сили.
Не кажи так, сину,
Батькові – не зрада!
Не чужу людину,
А по духу брата
Батька й чоловіка
Привела до хати.
До сконання віку
Буду пам’ятати
Ту любов, мов пісню,
Назавжди у серці.
А ти зради бійся,
Що блищить в люстерці.
Для життя зростила, –
Він там зрозуміє,
Та душа зболіла
Від образи ниє.
Не сприйми, як докір,
Лиш тепла жадаю,
Серця твій неспокій
Холодом вбиває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2013
Чи ідемо ми до Європи?
Чи краще жити, як жили?
Чи, може, депутати проти,
Щоб ми теж їздили туди?
Я ще не був у тій Європі,
Де ставлять спини в Шаріте,
Закриті де офшорні тропи,
І демократія – святе.
Я ще не був у тій Європі,
Де виліковують цироз,
Де всі політики – не зомбі,
І політичний щез хаос.
Я ще не їздив до Європи,
Де наші «владні» гають час:
Міняють кров, лікують стопи…
А що тоді лікують в нас?
Хоч дуже до Європи хочу,
Та, певно, скажуть мені: зась!
Лікуйте в себе свої мощі.
Нащо Європа вам здалась?
Ох, старушенціє Європо,
Прилинь й до наших берегів!
Єство, так ніби із окропу,
Біжить на захід, без штанів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460950
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.11.2013
То й нехай, що листя опадає
І на дворі сіються дощі,
Серце усамітнено співає
Журавлину пісню по тобі.
Прийде ще весна у нашу хату,
Тільки ти пиши мені, пиши,
Може знов знайдеш в мені розраду.
Нащо тобі скептиків думки?
Вірити чи ні – то є блюзнірство,
Не пускай зміїну труту в кров,
Все життя нанизуй, як намисто,
Віру, і надію, і любов.
Зустрічати пісню журавлину
Буду радо знову повесні.
Чом же серце крається тужливо,
Хоч й курличуть в небі журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2013
1
Його надвечір з дому проводжали,
Як Дон Жуана, в прикриття зірок.
І на зорі, о п’ятій, зустрічали
Як лицаря, що звик до перемог.
Він прикривав жовто-зелені очі
І відчайдушно, вдячно мурмотів,
Об руки терся, що він «Віскас» хоче, –
Отримував відразу, що хотів.
А потім брів, хизуючись собою,
До нас на ліжко – мав удосталь прав,
І лапкою сріблясто-голубою,
Мов простирадлом, носа прикривав.
В липких тенетах майської задухи
Під ранок я забувся зверхнім сном.
Наснилися мені котячі звуки –
В цю ніч додому Баксик не прийшов.
2
З котячих мандрів повернувся Баксик,
Та хвіст пухнастий – зламане крило,
Він здалеку, п’ять днів, на задніх лапках
Додому повз – хай щоб там не було.
Вже кігтики передніх лап зносились,
Та треба під парканом проповзти,
А там про щось так довго говорили
Знайомі голоси – не доповзти…
А потім звук став тихим, віддалився…
Тоді піднявшись із останніх сил
Він занявчав і набік завалився –
Вже все одно, що далі буде з ним…
Відкрились очі і знайомий запах,
І ніжні ласки, голоси все тіж…
І Баксик, тихо муркнувши , заплакав
Невидимим дощем котячих сліз.
3
Диагноз-вирок вдарив душу болем:
Нема надій – безлапий назавжди.
І повзає за мною Баксик долу,
Так ніби просить: «Ну ж, допоможи!»
«Єдиний вихід – це оперувати,
Вам інших варіантів не знайти.
Можливо, він і буде існувати,
Можливий і параліч назавжди».
Сказав це доктор і махнув рукою:
«Ваш Бакс в наркозі – рішення прийміть:
Або засне назавжди у спокої,
Або ж… Повинні самі розуміть».
Я вибрав сон. Пробач мені, дружище,
Несила серце рвати від жалю.
Тебе ще приласкаю я пізніше,
Коли удвох зустрінемось в раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457380
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 29.10.2013
Давно вже півні проспівали,
А зорі ще горять, горять…
Молочним маревом тумани
У небуття своє спішать.
Біліють зорі, місяць блідне,
На ртутній площині води
Прорізалася пляма світла,
І зникли безвісті зірки –
То сонце вийшло із-за степу,
З темниці чорної землі.
В штанятах чорних, мовби з крепу,
Лелеки бродять по воді.
Чому так радісно і важко,
Ваше Величносте краса,
Чи не тому, що зранку парко
І відгукнеться десь гроза?
Можливо, тільки радо бачу,
Хмаринкою біжить Вона,
І, хоч скрипить десь поряд качур,
Моя виспівує душа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456032
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.10.2013
Той шлях був не асфальтом литий:
Возами збита колія
Вела людей у світ великий
Із омертвілого села.
Без паспорта і без родини,
Свого єства спотворив суть,
Так, ніби із тавром скотина,
Пролив сльозу, рушали в путь.
Роки, як хмари пролетіли,
А трудодні—то палички
Стоять в паперах пожовтілих, –
Все, чим платили за труди.
Та із дзвіниці літ минулих,
Забутих сіл, людських страждань,
Я бачу прийшлих і невмілих,
Бездумних хазяїв - селян.
Бур’ян гуляє голим степом
І тільки інколи, ден-де,
Блисне пшениця злато-перстом,
Комбайн у полі загуде.
Скарби землі – держави посаг.
Не бережуть його чому?
Розтринькують поволі й досі,
Все віддали на поталу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456026
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2013
З роками серце відвикає
Любити палко, мовчазне,
Журбою душу роз’їдає,
Холодним розумом живе.
Так думав я, сьорбнувши пива,
Все споглядаючи кругом.
Чому ж замріяна дівчина
Стьобнула ніби батогом?
І, волошковими очима
Зворушивши мої думки,
Пройшла велична і щаслива,
Владарка дивної краси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2013
Ледь над ставком зійшла зоря –
Вже хтось на кладці бовваніє.
Вода парує, а земля
Вже про тепло терпляче мріє.
На схилі присмерк побілів,
І перший промінь сонця блиснув,
Почувши півнів переспів
День ніч в хороми геть відтиснув.
Росою плакала трава
В промінні сонця – ізумрудом.
Вода від сплеску карася
Заряботіла ртутним кругом.
Вже сонце мідним п’ятаком
Зійшло на сірім небосхилі,
Заворушилось все кругом,
І попливли хмаринки білі.
З’явився вітер-лоскотун,
У вербних косах заплутався,
Та рій бджолиний на буркун
З завзяттям вранішнім злітався.
І не в уяві, наяву
Я був в раю, чув райську тишу.
Що там, в небесному раю?
Я краще тут, в земнім, лишуся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454470
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2013
Та, певно, не піднятися в ту вись,
З якої відкривається падіння.
Любові і натхнення, як колись,
Не відчуваю в тихім животінні.
Куди поділися, чи, може, й не було,
Чи час настав болючого прощання?
В сухій землі не проросте зерно,
Дароване богами на заклання.
У світі цім тим паче не злечу,
Шляхетності у душах стало мало.
На тлі його все більше я люблю
Минулого незнищені ще далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454459
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2013
То кажеш, що без солов’їв
Не уявляєш Україну?
Який вінок банальних слів!
Де чув ти пісню солов’їну?
В отих «хрущовках», за столом,
Де сонце—лампочка в сто ватів,
Де небо—біла стеля-гном,
А соловей – екран булькатий?
Де ті улюблені гаї,
Якими тішився Сосюра?
То в них співали солов’ї…
А зараз – сміття кучугури.
То ж, краще, друже, помовчи.
Я пташку цю давно не чую.
Блюзнірством граючись, кати
Природи дико хазяйнують.
Без солов’їв уже давно
Вкраїну-неньку уявляю.
Вдивись пильніше у вікно:
Там горобці лиш прозябають.
Бездумністю, на кшталт тобі,
Страждають деякі, хто пише.
Для них й ворони – солов’ї,
Задля красивості у віршах.
Вірш – то тендітне немовля,
Але із силою Геракла.
Зречись словесного сміття.
Чи болю у душі забракло?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454279
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2013
Там, де ряскою вкрилася тиха вода,
Очеретом зійшли до води берега,
Де калинові грона палали вогнем,
Де цілющу пив воду з холодних джерел,
Де в дитинстві босоніж я днями ганяв,
В хаті батька під стріхою звістку чекав,
Звістку ждану, що прийде додому мені,
Буде втіхою мамі: студент я чи ні?
Де любов свою першу я вперше пізнав,
Перші вірші під цвітом вишневим складав,
Де дівчину самотню зоставив свою…
Вже ніколи не буду в тім світлім краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2013
Завжди з цигаркою в руках,
Димком прикривши добрі очі,
Та з посмішкою на губах
Вслухавсь в слова її колючі.
А потім – спів святих пісень,
І білий морок в узголів’ї,
І сірий до нестями день,
Й виття собаче на подвір’ї.
Ось і зосталася одна,
Хоч головою вниз із кручі.
Як би ж могла, як би могла
Вернути ті слова колючі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2013
Прощальний свист і потяг рушив,
Мертвотний холод серце зжав.
То хто кого страждати змусив,
Хто спокій у сім’ї забрав?
То вже любов зріклася віри,
Присівши за чужим столом,
Так жити більше не хотіла
Між примітивністю і злом:
Робота, дім, вечірні страсті,
Діла кухонні, ясла, грязь…
Де ділися слова прекрасні,
Сплітав їх хто в любовну в’язь?
Любов давно осиротіла,
Та інколи ще бачу я
Її глибоку, посивілу,
Іще не випиту до дна.
Тому і ходить, як повія,
В надії віднайти себе.
В наш час любов—то є лиш мрія,
В оману вводить, не живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2013
В останній раз прошу тебе:
Прийди і подивися в морок.
Двійник тут більше не живе,
Ти погубило його в сорок.
І не приборкав висоти,
Передбачаючи падіння,
Читав не писані листи,
Просив твого благословення.
В останній раз прийди і глянь
На справу рук твоїх творіння,
То ж обіцяти перестань,
Бо ти—одне лиш животіння.
Але ти, як хмільне вино,
Що губи дражнить палко, п’янко…
Прийдеш чи ні, вже все одно,
Тебе я вип’ю до останку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452258
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2013
На вербі, з-за річки,
Кукує зозуля.
Наміряла трішки –
Поскупилась доля!
Накукуй ще років
Зо два-три десятки,
Щоб життя свій потяг
Довів до останку.
Запізнився дуже,
Втомився спішити.
Повір мені, друже,
Важко стало жити.
Не кукуй, зозуле,
Знаю, що обманиш.
Доле моя, доле,
Чом так серце краєш?
Не кукуй, не треба,
Потяг зупинився.
Я дійшов далебі,
Хоч і запізнився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452254
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2013
Колись і мій настане день…
В оббитій крепом домовині,
Під куполом церковним синім,
Під спів божественних пісень
Спочину я. А за вікном
Все буде те ж: і сад квітучий,
І дім під шифером на кручі,
Святого образ над столом.
Так само вранішня зоря
У вікна буде заглядати
І, обійнявши, ніби мати,
До жнив розбудить косаря.
Як море - златом пшениці...
Проснеться вранці степ широкий,
І світ волошок синьооких
Манити буде в простір свій.
І жорнова цього життя
Крутитися без мене будуть.
То ж хто за крик душі осудить:
Я так не хочу в забуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452107
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2013
Зашкарублість в просторі і в часі,
Непрозорість застить світ в очах,
По кутках розводяться баляси,
Марновірний притягнувши страх.
Перед ким і перед чим? Свідомість
Не сприймає вже набридлих слів.
Європейська стукає реальність
В наш безладний, непроникний дім.
Хто означить наші горизонти,
Ощасливить наш духовний світ?
Та, даремно! Видимість чесноти
Скерувала в прірву жданий зліт.
Ртутний стовпчик тягнеться до краю,
Вже в кватирки стукає весна,
Та дверцята їй не відчиняють
Заніміли в холоді серця.
Стукотять над прірвою копита
В позачассі нездійсненних мрій,
А душа, зневірою розбита,
Не бажає адекватних дій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451893
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.09.2013
Вже осінь втомлено бреде –
Так довго йшла з підвалин літа.
Заклякло сонце золоте,
Та зорі чубляться, мов діти.
Холодний ранок. У траві,
Росистим вкритій ізумрудом,
Біжать мурашки-трударі,
Та сумно десь скрегоче одуд.
Збігають промені в ставок,
Накритий пористим туманом,
У верболозі їжачок
Сховавсь під листячком зав’ялим.
Опівдні осені краса
Розкриється листом багряним.
Усім – ця осінь дорога,
Мені ж приємніша – з дощами.
Коли камін сичить вогнем,
І вікна плачуть від застуди,
Цим тихим і похмурим днем
Весь в спогадах іду на люди.
Під шепіт сонного дощу
Блуджу по вулицям пустинним,
В цей день тобою я живу
Скорботним серцем безневинним.
225
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451863
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.09.2013
"Не зможу забути, не зможу", -
Я вголос собі говорю.
І знову на серці тривожно,
Так, ніби іду на війну.
Не зможу забути, не зможу…
На відстані гине любов, –
Чому ж так, без болю, уходжу,
І звично чому це обом?
Вже потяг здвигається з місця,
І ти нерішуче мовчиш.
Кажу собі: "Нумо, не бійся,
Не скажеш – від болю згориш".
Колеса вистукують чітко:
Забудеш, забудеш… Чому
В цій книзі остання сторінка
Заплутала долю мою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2013
Спіткнеться хтось із нас,
і в дім прийде розлука,
На терезах життя
переважає сум.
Хоч витримав Тантал
богів фізичні муки,
Не виніс би і він
розлуки підлий глум.
І тішиться вона,
як перекотиполе,
Радіючи з того,
що болем ранить нас,
А ми кохання світ
такий тендітно-кволий
Від помилок лише
втрачаємо нараз.
Не схибить тільки той,
хто не живе, а скніє,
І сторожко душа
ховається у тінь.
Тому і жити так,
як мрець, я не волію,
З прощенням лиш твоїм
злечу у височінь.
Прохаю про одне:
оглянься й подивися
На цей скажений світ,
і хто ми в нім такі.
Я вибачаю теж,
ти тільки усміхнися,
За зваженість твою -
вклоняюся тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2013
Пливуть роки й міняють звички,
Та бережу любові спис.
Амур на білій колісниці
Мене стрічає, як колись.
І невтямки, що вже в куделях
Слухняно б’ється сивина,
Вщухають страсті, як в пустелі
Всихає без води трава.
То ж вибач, славний бог Амуре,
Тобі я вірно відслужив.
Минулого уже не буде
Й інтриг любовних разом з ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449676
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.09.2013
Так й не здобув вогню кресалом –
Невміння то, чи трут такий.
Вже сонце за бугор сідало,
І вечір близився сирий.
А я кресав безплідно, злісно,
Тінь зла сміялася в степу.
То ж відчував, як тим, первісним
Уже напружено живу.
Бо все так схоже: ціла низка
Ненависті, жадоби, зла,
Протистоянь злітають бризки,
Грубішає душа моя.
Я боронюся. Боже правий,
Нащо мені така стезя…
Ніч вже схилилася до краю,
Де з небом сходиться земля.
І в тихім мороці нічному
Я з завмиранням чогось жду,
Що не дістанеться нікому,
До чого, може, й не дійду.
Даремно час свій витрачаю
В пилу безглуздості ідей.
Та лиш один я тільки знаю,
Як зневажаю рід людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449458
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2013
Не захотіла, не зуміла
Любові тайний плід нести,
В сад двері тихо відчинила,
Аби підозру відвести.
А він лежав, губами чмокав,
Такий беззахисний, живий.
І в тиші ночі звук полохав
План дій безжалісно простий.
По закутках, немов левиця,
Йшла тінню, тихо крадучись.
Там, в сяйві місячнім, дзвіниця,
Сторожка, в котрій сторож спить.
Боятися уже не в змозі,
Сповитого в ліжник вона
Поклала на чужім порозі
З легким вже серцем в ніч пішла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2013
Всю жизнь прожил, как на войне,
Сражений было много.
Топтал дорожку сам себе
До возраста седого.
Рубеж последний трудно взять,
Боюсь, не хватит мочи.
Все ж буду стойко выживать,
Хоть хворь здоровье точит.
Без боя я не сдам ни дня,
Пока настроен смело.
Остались в сердце у меня
Любовь, надежда, вера.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421503
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.04.2013
Коханки й вірні подруги забули.
Вже лист осінній падає з плеча,
На півшляху надії оминули:
Чи з’явиться в житті моїм вона,
Ота, що, як берізка білокора,
І ніжністю, і станом напоказ.
Натомість їй віддам свою покору
І вірність, щоби все було гаразд..
Та що душі, хіба терпіння злічиш –
Забавні хвойди виб’ють з колії,
Та я чекаю, що з берізки вийдеш
І усміхнешся сонечком мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2013
Мажорів дітки – в пошуку забав,
Ще невігласи, але вже з грошима.
І в товаристві непристойних баб,
Їм мариться незаймана дівчина.
В хоромах тішаться багаті татусі,
Чим надихають знуджених нащадків.
Їм цноту осквернити над усім
Потрібно для колекції, розрядки.
І грається елітна дітвора
В любовні цяцьки, а дівчина плаче.
Любов для неї не гультяйська гра,
Але ж повірила фальшивості, одначе.
Купує все набитий гаманець, –
Лише любов не вибереш за гроші.
Великий Боже, всесвіту Творець,
Не закривай на це паскудство очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421089
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2013
Твои слова, твои дела
Хлестали, словно плеткой,
И онемевшая душа
Застыла льдиной жесткой.
Но буря ссоры пронеслась,
А боль осталась в сердце,
Обидой горестно рвалась
К закрытой мною дверце.
Она примерзла к глыбе льда –
Костра ей не хватает,
Ждет настоящего тепла,
Чтоб навсегда оттаять.
Я дверцу открывать боюсь,
И потому – один я.
Мечтаю, что в ночи проснусь –
А в сердце тает льдина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421088
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.04.2013
Куди спішиш? Душа не постаріла,
Я ще тебе, як лист, не прочитав.
Життя твоє—сторінка біла, біла,
Мою ж лихий сатир розмалював.
Перегорни, бо вперта осінь, сива,
Настирно пнеться у моє вікно.
Ти, певно, ще ніколи не любила,
А я – давно прокатане кіно.
Навіщо поспіх? Списаний зірками
Свій записник тобі я віддаю.
Знайдеш слова брехливі між рядками:
«Не поспішай, тебе я не люблю».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2013
Я не устал, я просто устаю,
Мирские думы в голову засели,
Их тяжесть душу потрошит мою,
И не могу добраться я до цели.
А потому не буду, как всегда,
Страдать о том, что делается рядом,
Теперь нужна позиция-броня,
Желательно, с воинственным фасадом.
Я не хожу по лезвию ножа
И мне бороться незачем из мести.
Так защити меня, моя страна,
И правом обеспечь мой кодекс чести.
Я не устал, я просто устаю
Жить в постоянстве властного хаоса.
Оставьте, думы, голову мою!
Я с властью
не решил
ни одного
вопроса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420008
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 21.04.2013
Пробач мені, що лист твій не читала.
Той адресат тут більше не живе.
У нас немає спільного причалу:
Я не модель, а ти не кутюр’є.
Та трохи сумно, що любов, як лава,
Потоком хлине й захолоне враз.
Неправда наді мною вже не владна,
Вона – суддя, що розлучила нас.
Іди, любовні комплектуй медалі,
Свою невірність не даруй мені,
Настане час, любовні схлинуть далі,
Прощати більш не хочеться брехні.
Твої листи я більше не читаю,
А споминів докучність промине.
Хоч ще болить – минулим не страждаю.
Ти зрадою похоронив себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2013
На грустной ноте жизнь твоя
Уйти не может в вечность.
Представь себе, что жизнь – игра,
И это неизбежность.
Ведь пес уходит со двора,
Почуяв смерти время.
А у людей конец – игра,
Как пьесы представленье.
Довольна публика иль нет –
Зависит от актеров,
Каков на щедрость был обед
Обсудят очень скоро.
Зачем вся эта мишура?
Ведь все равно забудут.
Как пес ушел со двора
С букетом незабудок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416782
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.04.2013
Кричать в душі забуті протиріччя
На перехресті безтолкових слів.
Десь у селі, забуту на узбіччі,
Знайти цнотливість серця не зумів.
Стоять тепер тополі на тім місці,
Збираючись на вигоні гуртом,
Шепочуться, як щось знайшли у листі
Та й віднесли до річки за селом.
Шепочуться, що те зросло вербою,
Спустивши довгі віти над ставком,
Про те, як з вітром сходиться в двобої,
А інколи розплачеться тайком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2013
Небольшой, но славный город,
Ни трамвая, ни метро.
Тишиной и лесом дорог,
Царским видом и Днепром.
Но во времени жестоком
Потерялась старина
И на дне речном глубоком
Тиной обросла она.
Где зеленых трав покосы,
Круч днепровских чистота?
Грязного песка наносы
Захламили берега.
Новые хохлы ворвались,
Захватили город-рай.
В беспределе разгулялись,
Словно бешеный Мамай.
Город намертво пристегнут
К свите пришлых главарей.
Навязали свою зону,
Игнорируя людей.
38
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416427
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 07.04.2013
Затьмарило небо ось тут, біля хати,
А далі—світлиця пуста.
Від цього порога ввела мене мати
В страждальне для неї життя.
Залишила з острахом, стиснувши руки,
З очима по вінця в журбі,
А потяг пихтів, роздуваючи щоки:
«Навіщо розлука тобі,
Навіщо тікати із рідної хати
В далеке чи близьке життя?»
«Їдь сину», – прохала тоді мене мати,
Махаючи сумно здаля.
Вдивляюся в те, що дісталось від мами:
Ось хата, подвір’я. Все – те ж.
Та біль, що принишкло ховався роками,
Не знає тепер своїх меж.
Віддай Богу душу і стань на коліна,
Коли забуваєш святе.
Душа, щоб пекельним вогнем не горіла,
Лілей материнське лице,
Лілей, щоб зґвалтована совість на потім
Не тліла в надгробній плиті,
І дух материнський, що завжди на зльоті,
Вбачав тільки сина в тобі.
Стою зі свічею, задавлений болем.
В подобі людській образи.
Прости нас, скалічених віком цим, Боже,
Як мами простити змогли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416422
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.04.2013
Як встане вранішня зоря
І сонце вийде в піднебесся,
Росою вмиється земля
І співом жайворон заллється.
Удосвіта піду в поля
Стежиною в житах високих,
Де молодість пройшла моя
Серед волошок синьооких.
А там безмежжя пшениців
І вкрай полів – у ряд тополі…
Я повну торбу колосків
В стерні збирав на тому полі.
Я так любив жнив’яні дні:
Соломи скирти, шум комбайнів,
Дитячий гомін на стерні,
Зерна той запах життєдайний.
І навіть пил пшеничний був
Мені, як знак благополуччя.
Я присмак хліба не забув –
Країни нашої обличчя.
Та збігли в Лету ті літа…
Не ті поля, не ті обжинки.
Лежить поділена земля,
Як той гарбуз, – лише шматинки.
Немає більше відчуття,
Що все державне, всенародне.
Вся гордість витекла до дна –
Залишилось мовчання скорбне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414421
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2013
Жила, себе веря, не веря другим,
И мир ей казался поместьем своим.
Так медленно таяла жизни свеча,
Что думала – жизни не будет конца.
Не веря ни в Бога, ни в черта – жила
Упрямой и скучной, но верной была.
А годы летели осенней листвой –
Вдруг жизнь оказалась сгоревшей свечой.
Застыла осиной в «поместье» своем –
Лежала одна в этом доме пустом.
Кричала от боли и страха душа:
«Зачем я так жизнь для себя берегла?
О Боже, возьми ее снова к себе,
Такая ведь жизнь не нужна больше мне».
Металась в кровати холодной душа,
Да выйти из тела никак не могла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414415
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 31.03.2013
Я помню детства дни шальные,
Крутых ступеней перелом,
Когда старушки дворовые
Нас носом тыкали кругом.
Я помню юность завитую
И встречу раннюю с зарей,
Когда одну, а не другую
Любили с другом мы вдвоем.
Я знаю старость роковую,
С которой сжился до конца,
Когда костлявою рукою
Бокал не удержать вина.
Лишь одного я знать не знаю
И знать об этом не хочу:
Закончу как – не предрекаю,
Но жизнь по-прежнему люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413086
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.03.2013
А біль мовчить, так ніби й не було
Того між нами вічного двобою.
Холодним вітром снігу нанесло,
Що ще лежить між мною і тобою.
В зимовий день, коли тебе зустрів,
Я заглянув в дзеркальне протиріччя,
Збентеженість і подив в смужках брів,
В очах застигли, буцімто навічно.
"То все від втоми", - думав тоді я
І в дзеркало дивився з просвітлінням.
Ох, втомонько , фліртовнице моя,
Любов прийшла від непорозуміння.
І я в задумі плентаюсь кудись
Та зупиняюсь, ніби ненароком,
А злість сміється: «Нумо, поборись,
Скачи і далі – риссю чи галопом».
Ну що порадиш, доленько моя?
Я полюбив і мушу щось робити.
В ній так багато радості, тепла…
Піду в полон! Без неї – важко жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2013
Раздумья на грядущий сон
Словами в стих просились,
Как будто в ствол зашел патрон,
В строку они ложились.
Ружейный выстрел – и патрон
Шлет пулю в цель сурово.
И стих все лезет на рожон,
Стреляя метким словом.
Когда закончатся слова,
Застынут мысли рифом,
Закончится и жизнь стиха
Пустой стандартной рифмой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412424
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.03.2013
Усміхнеться доля ранньою весною
Ароматом квітів, пишністю думок,
Синявою неба, сонцем над тобою,
Білим цвітом вишень, співами пташок.
Любиш, чи не любиш… Пелюсток доріжка
Стелиться з ромашок, зібраних в пучок.
По росі бродили дівчиноньки ніжки,
Шукаючи долю, зібгану в клубок.
Не шукай, дівчино, циганка збрехала,
Доля твоя поряд, до вінця спішить.
День проснувся рано, дівчинонька встала -
На подушці білій обручка блищить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2013
Закрутило, завітрило, вихор у дротах,
Чорна хмара, як примара, суне в блискавках.
Вже півнеба затемніло, гнівно грім гримить,
Перед грізним гуркотінням все в душі тремтить.
Та казала мені мати: «Схрести рогачі!
І не стій там на порозі, ховайсь на печі!»
А надворі шаленіє, блискає, мигтить,
Вітер, наче божевільний, по дахах біжить,
Рве солому, шифер в льоті, дерева скриплять…
Ніч накрила – враз все стихло, краплі лопотять,
Глухо падають в пилюку, потім – як з відра…
Відійшла кудись далеко небесна війна.
Дощ в ритмічнім шумовинні тихо стукотить,
Вже без будь якого страху все навколо спить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410498
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.03.2013
Купели, купели, купели,
Надежда уставших людей,
Звучат соловьиные трели,
Бежит животворный ручей.
Все кровь пьют — водицу земную,
Приехав из дальних краев.
Но сколько доить нам родную,
И где же отдача, любовь?
И видится мне первозданный
Мир сладу природы, людей,
Где стерты все острые грани
И чувства ласкает Орфей.
Так хочется верой и правдой
Наполнить растрепанный мир.
Но поздно, в толпе этой бранной
Дышу, выбиваясь из сил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410494
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.03.2013
Злітав я думкою увись
І, відчуваючи падіння,
В клубок згортався, як колись,
І падав, як з гори каміння.
Я довго, довго так лежав,
Вдивлявся в неба синь душею,
А потім болісно вставав
І не летів, а повз ріллею.
То ж не піднявся я на трон –
Забракло підлості уміння.
Все пролетіло, наче сон,
Земне приковує тяжіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410181
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2013
Звонят, звонят колокола
В твоей душе, сродни печали,
Что в неизведанные дали
Тебя вдруг тайно увела.
Звонят, звонят колокола…
В союз сердец, давно сплетенный,
В покой души уединенный
Вплелась еще одна судьба.
Лавиной снежной стерлась грань
И рухнул мир в немом смятенье,
Живых убил, остались тени
Обиды и любовных ран.
Звонят, звонят колокола…
Теперь в душе твоей ранимой,
Привыкшей быть всегда любимой,
Все перепутались слова.
По ком звонят колокола?
Привычный мир, такой прекрасный
Стал сразу холодно-опасным,
Как помертвевшая звезда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410177
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.03.2013
Забутися від щастя прагнуть всі,
Воно – примарна казка, мов жар-птиця.
Знайшов ту птаху щастя я в тобі,
Оберігаю ніжно, як годиться.
Мить забуття в коханні не ловлю,
Хоч досхочу я п’ю нектару того.
Прошепотіти: «Я тебе люблю»,
То значить не сказати геть нічого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2013
Бегу, как изношенный, старый вагон,
Наполненный грузом житейских забот.
Призывный посыл от родных берегов
Все время на помощь к собратьям зовет.
Не знаю, помочь людям хочется мне…
А многим – без разницы, им всё равно,
Наверно, их души давно во грехе
И ближнего им пожалеть не дано.
Тогда почему, почему, почему
Аллах или Бог, или кто там еще
Прощает им кровь на горящем снегу
Да тело уставшее мучит мое?
Отнять, что ль, себе пожирнее кусок?
Брать надо побольше, чтоб взяли в зачет!
Когда с ними выпью я крови глоток,
Тогда, может быть, Бог ко мне снизойдет.
Жизнь лучших из лучших Он ставит на кон…
А те – остаются, жируют и пьют.
Мой бедный, изношенный, старый вагон,
За честность тебя скоро в ад отдадут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409881
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.03.2013
Навіщо ти коня сідлаєш –
Ти ж верхи їздити не вмів?
Ти все боїшся і тікаєш
Від рук моїх, любовних слів.
Я знаю – на коні гасаєш
В холодну мряку, заметіль,
З рушниці зовсім не стріляєш,
Лиш стомлено парує кінь.
Я не спішу, тому що люблю
Твоє обвітрене лице,
І руки трохи зашкарублі,
І серце вразливе твоє.
В вікно заглянув місяць сивий,
А разом з ним майнув твій лик.
Чекаю я на тебе , милий,
Давно чекаю і повік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2013
Обхватив колени,
Я в окно гляжу –
Даже птичьи трели
Слышать не могу.
И бессилен мир весь,
И бессилен я,
А душа кричит: «Здесь,
Здесь вся жизнь твоя!»
Койка, три соседа,
Тумба на двоих,
Ни шкафа, ни пледа –
Престарелый псих.
За окном рисует
Мальчик на снегу.
Мать его целует –
Радостно ему.
Солнце цвета крови
Село у берез.
Отойти без боли
Я хочу до слез.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409318
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.03.2013
Росте вся в ситості й добрі,
Гілля вже вище даху,
А я стрибаю на землі
І щиро заздрю птаху.
Під ноги падають плоди
Криваво перезрілі,
Безжально давлять чобітьми
Їх люди байдужливі.
Колись і ми стояли тут,
Під вишнею в цвітінні,
І ніжний дотик моїх рук
Благав порозуміння.
Не сталося – таке життя,
Осипалось, мов листя.
Тепер в самотності одна,
Хоч і живеш, як вишня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2013
Я с высоты семи десятков лет
Гляжу на мир уставшими глазами,
Понять пытаюсь – в чем его секрет,
Как сохранился он в соседстве с нами?
Ведь мир для нас – привычная Земля
Да глубина натянутого неба.
Мы – варвары, в том и моя вина:
Безумствам общим поддавался слепо.
Для всех Земля – удобный сателлит,
Напичканный твореньями прогресса,
Как милость, Человек благоволит
Заботу проявить, для интереса.
Тревогу бьют давно колокола –
Становятся убийцами продукты.
Как захирела матушка Земля…
Кого винить? Неужто грех и фрукты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409005
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.03.2013
Опять звучат колокола
Настойчиво, тревожно.
Предупреждают что ль меня,
О чем? Как в жизни сложно…
Вчерашний день, вчерашний день…
И голос электрички,
И в парке спасшая нас тень,
И милые привычки.
Колокола, колокола,
Не разрывайте сердце.
Куда, куда, куда, куда,
Стучат колеса в рельсы.
Опаздывают поезда
И судьбы разбивают.
Лишь полчаса, лишь полчаса…
Она еще живая?
Молчат колокола. Теперь
Звучите – не звучите,
В моей душе закрылась дверь…
О, Боже, говорите!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408711
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.03.2013
Розкажу тобі я, розкажу
Про калину, що горить у лузі,
Як сутужно жити солов’ю
У лісах, що гинуть у нарузі.
Розкажу тобі я, розкажу,
Як вода джерельна тихо плаче,
Як жовтіють верби від дощу,
Як у мутній річці качур кряче
Розкажу тобі я, розкажу
Про траву іржаву на узліссі,
Про згорілі сосни на бігу,
Про задуху згарища у місті.
Розкажу тобі я, розкажу,
Як безжально землю рвуть пихаті,
Як ідуть за неї на війну
І вбивають друзів в рідній хаті.
Розкажу тобі я, розкажу,
Як співала мати колискову,
Як земну природну чистоту
Знищуємо брудом від хімпрому.
Розкажу тобі я, розкажу,
Як природа у житті людському
Покарає підлість, і тому
Кара відчувається у всьому.
Я про все тобі не розкажу,
Часу, що у мене є – бракує,
Та у пам’яті все збережу
Про мою країну, що бідує.
Я про себе потім розкажу,
Про свій біль за те, що є навколо.
Бо від цього скоро відійду
І тобі віддам трибуна слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408710
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2013
И даже солнце не смеялось,
И даже ветер сник на нет,
Когда легла на сердце жалость,
Мне кем-то брошенная вслед.
И, глядя в зеркало устало,
Сопоставляя с ней свой лик,
Увидел вновь своё начало:
Войны и детства страшный миг.
В том бедном бытии рождалась
Осмысленность людской души,
Всепонимающая жалость
Нашла приют в моей груди.
Но мир порочных лжепонятий,
Обид, обмана круговерть,
В бедламе жизненных исканий
Не дал мне песню ей допеть.
Боль в безразличье обрядилась,
Затихла в тайниках души,
Смиренно прошлое хранила,
Не покупаясь за гроши.
И, наглотавшись вдоволь злобы,
Предательства среди людей,
Я мудрым с возрастом стал, чтобы
Вернуться к жалости скорей.
Глаза мне жизнь не заслепила,
Со злом всегда шагал я врозь.
Добро и жалость вместе – сила,
В которой царствует любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408451
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.03.2013
Ми знову разом, тільки ледь чужі.
Так незатишно, і чогось бракує.
Думки шалено б’ються в голові,
Чомусь душа по тій в тобі сумує.
Нестримно щось нас сковує тепер.
Ховають очі невідвертий погляд.
Безлюдним став колись любимий сквер,
Блукає тінню пам’ять з нами поряд…
Спадало листя краплями дощу,
Осінній день тягнув ще сонця світло.
Скажи мені, на відстані чому
Любов свою згубила непомітно?
Слова твої, забуті вже давно,
Сполохано лягали на обличчя…
Надломлене кохання, ніби скло,
У полисках конало на узбіччі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2013