| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Замотай мене як ляльку-мотанку.
Виший думку на обличчі.
Я не хочу бачить мороку,
Тож не вишивай мені очей.
Краще жити і не бачити,
Аніж бачити й нічого не робити.
Зрячим горе на землі.
Скрізь протрухла наскрізь психіка
І моральність має префікс А.
Всі високі сили стали фікцією
Перейшли в абстрактні поняттЯ
Що таке кохання, дружба, вірність?
З чим іти до Бога? Що життя?
Западає небо у калюжу,
тонуть зорі захлинаючись.
Краще вже нехай вода замерзне,
Крижаними метастазами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012
У твоєму багатті немає вогню
Полетів у ирій, шепотів, що не верне.
Кров не побіжить у зворотному напрямку
І в неділю не настане понеділок минулий.
Біля твоїх дверей більше не буде квітів.
Скажи нехай він тобі їх більше не дарує!
Хай його кохання не стане пелюстками зів*ялими.
Чуєш, тоді хай краще дарує штучні квіти, вони ж – назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2011
Вінілове горнятко кави
Стоїть на підвіконні
Метелики нічні літають
Як мухи напівсонні
А вичавлений Місяць звів
На Землю свої руки:
До тіла мого ти налий
Нові, могучі соки.
Поплив у небо стиглих слів
Леткий стрімкий потік
І Місяцеву втрату крові
Сливовим соком зупинив.
Вінілове горнятко кави
Стоїть уже порожнє,
Метелики безпомічні
Все б’ються в скло віконне.
Чого шукають там вони?
Розради? Може, зради?
Чому здається, що за склом
Завжди їм будуть раді?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011
Мене мабуть вб’ють їхні очі,
За випитий мною їх місяць.
Та я лиш бездумна самотність,
Що каву пила опівночі.
І місяць забрався у чашку,
Додав у напій мій глюкози,
Цукрового серця півдози,
Й зіркової дурі затяжку.
Ну й солодко стало і тепло.
Зірки все бісились й грозились,
Від дурі ж і дурі не легко.
В безпам’ятстві тіло забилось.
Подумати тільки хотілось,
Чи варто самотності жити?
З руки усе скапують строфи
Повільно любов народилась…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011
Час іде й ніразу не спіткнеться,
Кігтями впивається в тіла,
Залишає рани на обличчях,
Зморшкуваті рани вголові.
Час – безжальний, він безтілий, білий,
Він не зволікає, він біжить.
Він злітає пелюстками вишні,
Із бурульок скапує водою.
Хронос плине в білім балахоні.
Володіє душами людей.
Він всесильний, невблаганний, тлінний –
Вип'є молоко думок з моїх озер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2011
Ніч дотліває, як спалена свічка,
Зорі тихо прощаються з місяцем.
Морок ліниво димком розвівається
Що ж, ти пішов так пішов.
Ти залишив мені посмішку відчаю
Лагідний вишкір утрачених снів
Руки обпечені ярими спічами
Й від поцілунків на віях росу.
Місяцю, рідний я не хотіла,
Просто не знала, що зраню тебе.
На твоїм тілі від мене лиш опіки,
Шрамами сивими вкрилось усе.
Ти зрозумій, від моєї любові
Все навкруги зайнялося вогнем.
Я ненароком, спалюю душу,
Серце калинове з болю горить.
Місяцю, ладо, так буде краще,
Ти будеш в небі, я ж – на землі.
Звідти до тебе вже не досягне
Полум’я ніжних моїх почуттів,
Та я з тобою, навіки залишусь,
Срібну доріжку лише не гаси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2011
Полохливі пальці пірнають
під полотна пустельних планет.
Палахкочуть примхливі панни
Пустотливих пролітних палітр.
Пурхотять піврядкові поеми
перехресним полум’ям півночі.
Пробиваться привиди почестей
Післясонними плямами плісняви.
Палімпсести промовлені пошепки
пам’ять прагнуть посіяти попелом.
Перелітними птахами помислів
Перетворять під паростки проповідь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2011
Майже дощ.
Майже сили висять на волосині і упадуть скоро.
Майже зустріч, та вона закінчиться знову.
Майже сон, я з тобою як в сні, бо лиш там ми є поруч частіше.
Майже тут, біля мене, а насправді між чужими каштанами, те місто з чужими каштанами забирає тебе у мене
Майже мрія. Ні! не майже..це справді мрія, але недосяжна, як небо: я його дуже люблю, та воно далеко, як ти.
Я хотіла цю мрію, і небо спустилось до мене..і спустився до мене мій Янгол.
Замовляю на п’ятницю справжній дощ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258818
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 10.05.2011
Щось так холодно
Чому ж так м'орозно?
Целюлоза паперу наштрикнута на голку
Голка пропускає через своє вухо чорнило
Виводить літери на папері.
Йому боляче,
Знаю ― йому боляче,
Але ні ж , кажуть, папір усе витримає!?
Витримає. Мені його шкода.
Вишито на білому в клітинку тілі
Повість про смерть метелика.
Він чарівний, але ж ми ― люди
Ми ― всесильні.
Нам нічого не варте життя метелика
Ми можемо просто настромити його на ту ж голку,
Якою вишиваємо слово.
Універсальний інструмент.
Правда ж?
Зброя брехні й убивства.
Так легко можна знищити Правду й Красу,
Але можна її й створити,
Вдало використаною голкою!
06.05.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258817
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 10.05.2011
У цьому є щось дивовижно-еротичне…
Коли шпичачок входить у канавку пластинки, вони зливаються воєдино і з глибини виринають солодкі звуки. Вони пливуть у свідомості, породжують мелодійний чуттєвий організм. Музика рятує, вона—зелений таємничий ліхтарик, хоч із блідим світлом, та це вже краще, ніж пітьма, яка охопила мене.
Музика ніби потяг від мозку до душі. Поєднує їх, можна сказати—дві несполучувані істоти. Вагони наповнені терпкими, жалючими думками дійсності, але ж правдивими; безмежним шалом почуттів, але швидкоплинним; палючими надіями, але примарними.
…десь чути якісь обертони, але не всі їх можна називати мелодією, та все ж є прихильники і ТАКОГО. На жаль. Чи, може, на щастя? Так, так—на щастя, бо це—ідентифікатори справжності…
Можливо я і буду тією пушинкою з кульбаби, яка відривається від інших, від запрограмованого, зафаканого натовпу. Та я вже бачу СВОЇХ, вони кружляють у вихорі музики, живими хмарами і я лечу до них!
Мир вам. Щасливо залишатися у вашому світі=)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258401
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 08.05.2011
Купіть вініл :
“Пластинка довгограюча. 33 оберти.
Пісня гурту “Мозок навиворіт” , назва: “(Н)Життя.”
Обкладинка кольору помираючого світанку,
на фоні: біле небо з синіми хмарами, безпогідного ранку.
Бажання, кольору помираючого світанку,
кружляють безтямно в божевільному танку.
Не знаходять собі місця
на вулицях покинутого Богом міста.
Ні на графітованих стінах, забитих непотребом,
Ні на сміттєвих баках, розкиданих по околицях.
Нікому вони не потрібні цього безпогідного ранку.
Можуть вони звучати лиш при вмираючому світанку..
Линуть мереживним стогоном гості
Ті, що бажаннями звуться без плоті.
Лускають мильними бульбашками дурості
Об паперовий паркан байдужості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258400
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 08.05.2011
Біля ніг моїх коло,
Білі пальці стиснуті кволо.
Біля ніг моїх свічадо,
Біле сонце – моє начало.
У свічаді немає нікого.
Подивись – я пуста.
Навіть тут мене нема.
Оболонка моя зі скла.
Я себе не знайду ніколи –
В міждзеркаллі немає втоми.
Бо ім’я моє – знемога.
Безкінечність – моя дорога!
11 лютого 2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257936
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2011
Накип в моїй голові, накип на серці моїм, на руках і ногах, навіть на волоссі. Тепер вже не важко мені, він нагорів на тілі. Я звикла.
Коли температура дходить до позначки: “Може не треба більше?” стає вже по-барабану на позначку ”Досить!” —я довожу тебе і себе до кипіння, та коли все перегорає залишається лише болючий осад-накип.
Де ж той клятий Містер Пропер на білій підкованій швабрі з яким завжди веселіше, який змиває отой масний наліт??? Нема..нема..немааааа!!!
Мій накип можна змити лише “абразивним засобом”, але ж він залишить подряпини, на згадку із підписом, як на світлині, чи…надгробку, типу:”На добру пам’ять, милій *****. Не забувай”. Щоб спогади мене кусали, точили свої слова об моє біле тіло.
Ага, та ми знаємо один чудовий захисний спосіб, ніхто не зможе сточити мене!!! Я одягну свій шовковий панцир, закутаюсь в кашеміровий скафандр і натягну милу, усміхнену маску. Ой, ще забула:я одягну на ніжки десятисантиметрові каблучки. Тоді точно безкаблучні підкаблучники будуть дивитися на мене знизу до гори і не дерти свої приземлені кирпи високо-високо, аж до неба. Ось так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257933
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.05.2011
Радіохвилі моєї душі не вловлюють вже твоїх.
Може просто попса запаплюжила їх?!
Вже не чутно тих звуків й молінь уночі,
Їм закрили роти на банальні ключі.
Ті замки навіки понавішував він,
Той безмежний порив,
Той нестриманий біль,
Що напевно десь був аж у серці моїм.
Почуття, що колись називались любов
Зачаїлись в мені враз бридким черв’ячком.
Він кусає і точить зсередини все,
Те, що б`уло хоршим і чулим—гризе!
Коли душа—прох`ідний двір,
Коли діра тут замість неї.
Проходьте всі, там на вас звір
Чекає, лагідий, гойдаючись на каруселі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2011
27.02.2010
Її серце розірвав розряд у два кілокохання і одну мегазраду, а частинки підняв з болота почуттів і розвіяв магнітний вихор із приторно-солодких і плаксивих звуків. Хто допоможе знайти і зібрати шматочки???
21.03.2010(13:00)
Оголошення:
Рятуйте!!! Терміново треба деталі для ремонтування двигуна. Пожертвуйте запчастини для непростого мотора, який врятує спраглу істоту, потребуючу крихти тепла…або хоч вашого докору чи нелюбові, та все ж таки хоч якоїсь уваги. Подаруйте будьте ласкаві, частинку вашого. Телефонуйте за номером:одна цифра і ще одна, і додайте ще вісім.
21.03.2010(14:07)
—Хто допоможе знайти і зібрати шматочки?!??
—Я.
—Ти?
—Так.
—Хто такий?
—Ти мене знаєш. Я з твого сну.
—Маячня!
—Ні! Ти мене кликала.
—Ні… А, знаю, то та навіжена кликала! Весь час хочу здихатись її, та все не випадає, вона мене втішає своїми дурнуватими витівками. Часто гукаю на неї:"Ей, Псюхо!" , а вона не відкликається засіла в моїх грудях і не вилазить, говорить, що складає якісь шматочки до купи, але ніколи мені нічого не показує, боїться, що я все зруйную. Торочить про якесь чуле серце, яке колись було у мене, та я не хочу його, мені й так добре, ніколи не приходить та наївна Совість і не турбує мене проповідями святої, Людяність і не навідує—боїться! Так значно простіше жити(…)
—…ну, я прийшов.
—Я вже й забула, і що???
—Допомогти. Я знав тебе—Іншу. Милу, добру, ніжну…
—Ха! Ти смієшся з мене?! Я вже безсердечна—всі так говорять, у мене пустка всередині!
—Ну то й що!
—Ти не боїшся? Всі стороняться мене, а ти такий чудн`ий, ти не такий як інші…
21.03.2010(15:18)
Зима пішла, потягши за собою своїх сестер: Нудьгу, Смуту, Безнадію, Журбу і всю іншу наволоч, яку принесла у своїй торбі. Струмки талої води розмили всі погані спогади, вранішній промінець сонця блиснув у обличчя надією, а весняний вітер приніс чисте-чисте повітря. Набравши його повні груди я відчула тепло і легкий порух всередині…
21.03.2010(15:23)
—Серденько, тобі багато цукру до кави?
—Та ні, ти вже й так його мені подарував безмежно разом із частинкою того, що до серця, Милий!
21.03.2010(15:26)
Флігель потопав у розкішному, прозорому шовку зах`ідного сонця. Дві мрійливі постаті проводжали день. Але `їхній день ще тільки починався. Закутані у ароматах кави і густого вина, вони стояли замиловані і відчувалось, що ось-ось полетять двома лебедями. Пара від чарівного напою малювала кавове зерня, зі смужечкою, яка поділила його навпіл. Правда ж, воно схоже на серце закоханих? Коли у них воно одне на двох, бо подароване, бо нерозділене, бо вірне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257808
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2011