| Сторінки (2/164): | « | 1 2 | » |
Було затишно так, ніби з внутрішнього боку твоєї долоні....
Серце билось як скло і збиралось до купи суницями,
Волосся дотиком прилипло на скронях, відстань між нами
звужувалась зіницями.
Лиш не викидай свій старий записник,
там стільки імен, що ними можна заповнити ліжко.
Кожен подих твій розчинявся словами в кімнаті нишком,
поки остаточно не зник.
Розливаю молоко по паркетній підлозі,
хай шпарини у ній заповняться соромом.
Одягну його теплий светер з віскози,
загорнусь у обійми і ми поговоримо...
Про спільне майбутнє, про музику,
про те, як мені з ним до оргазмів чуттєво поряд.
Про те, хто мінятиме донечці вночі підгузки
і як ми поїдемо автостопом до моря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2011
Виймаю з себе нутрощі, як з пирога перестиглі вишні.
Між пальцями липне совість, сукня соком кислим заляпана.
І я не знаю, чи у нас будуть ще коли-небудь такі посмішки як
на цих старих фото…Вони знову не вийшли, там на плівці ,здається, подряпини.
Я від світла в плацкартних вагонах, мов у пустелі, німо зсихаюсь.
Руки пишуть по тілу тремтінням, ніби хочуть самі на себе накластисть.
Я вирізаю тебе з картону і замість серця вшиваю пластик.Мізки липнуть
від спеки до стелі.Ти моя нерухома власність.
Знаєш,за що я ненавиджу мегаполіс?
І цей дим, що виїдає легені кашлем?
І цих покидьків на іномарках, які колесами вбивають бездомних тварин?
Жінок, що яскраво фарбують губи й ,одягнувшись, всеодно залишаються голі?
І цих інфікованих, напівмертвих ворон у порожніх парках?І дешеві, гнилі мандарини від меценатів для сиріт в дитячих будинках?І цю рвотну, пропалену часом , духовну сирість...І ці зіпсовані, без терміну придатності людські маси?І ці безнадійні, жорстокі,
самотні повені алкоголю у вени поламаних вулиць...
І ці яскраві промені, що б’ють нокаутом у вічі на лікарняному ліжку...
Думки в голові нестерпні, стомлені, забуті і грішні, що викинутись з неї ладні
і порохом розсипатись за вітром...
І цю солону воду з повік, яку я рукавом вкотре витру?
За свою безпорадність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265099
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.06.2011
Ти стаєш невід'ємною частиною її напівфабрикатного тіла,
роздягатимешся під музику...і ,здається, це буде гранж.
Давно симульований, мертвий, застарілий.
Поглядом виїдатимеш контури спини,шепочучи на пам'ять коран.
Поцілунки його ,мов свіжа, розпечена хна, зап'ястя у нього- тонкі, вкриті карамельною слиною мольберти.
Вона -як їжа пісна і як стихія- неминуча та вперта...
Випалює тебе своєю цигаркою наскрізь, відламує хрустку скоринку від серця
і смакує нею, наче хтивий гурман.
Він мнеться, в конвульсіях б'ється, згодом засинає і тихо терпне,
майже як океан...Вона пише листи, ховаючи істини у порожню пляшку,
а потім кидає їх йому прямісінько в сонячне сплетіння...Це невимовно важко.
До галюцинацій нестерпно!
Вона-безнадійно хворий своєю залежністю центр прозаїчного Всесвіту,
а він сам...десь посеред земних прострацій
до третьої ночі малює ескізи, робить креслення...
Щоб зліпити з неї смачну, безруку статую, яка його надихатиме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264849
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.06.2011
Я хочу зустрічати з тобою сніданки, тонути у простирадлах,
цілувати повіки, застрягати у твоєму волоссі фалангами пальців...
Я до слова взаємність ще досі вживаю артикль.
Щоб ти більше ніколи не плутав його з банальним фальшем,
а я нарешті до самотніх вечорів та телефонних мовчанок звикла.
Боюсь засинати з думками,вони в голові цвяхами забиті.
Ржавіють, пускають томатні соки, інфікують сумління,
знекровлюють ідеями прозу.
Я вкотре хворію летаргійними снами, мої рани від них
цілодобово відкриті, наче дешевий супермаркет на розі
двох педантичних, забутих пішоходами вулиць.
Ти сьогодні мовчиш, сутулий, такий безпорадний,
пригнічений...
Я ,віриш, давно все з вином ковтнула, я забула, що
тобою була ображена, словами скалічена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2011
Люди живуть в людях,мов у комунальних квартирах,
тонуть в людях,наче круїзні лайнери у тихому океані,
їдять людей,як спагетті з сиром,
ідуть одне до одного крізь людей,крізь внутрішню сирість,залишаючи
рани наскрізні,колоті,вогнепальні,рвані...нехтуючи одними,
надаючи перевагу іншим.Не таким відданим,зате красивим.
Три парковки підряд і на всіх вимикають світло.
Може,це збіг?Авто параноїдально
дивляться фарами в душу.І ти ще поряд,бо просто не встиг
вирвати з серця поламаний,дешевий навушник,що
текстами спільних оргазмів у нього нахабно та хтиво вріс.
Ми жбурляли порожні келихи у шовкову білизну,
щоб вона зберігала в собі усі спогади,запахи,до яких
так довго з тобою звикали...
А час непомітно проходив повз котячими лапами.
... запітніли
на склі м'яким алкогольни подихом ініціали.
У тебе немає душі-ти сам душа,в якої є тіло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2011
У мене чим важче,тим більше посміхаюсь,розкидаю
себе намистом в густому,забитому ідіомами просторі.
І,ніби навмисно,заїдаю алкоголь спеціями,що найкраще терпкими та гострими!
Мені немає про що з тобою мовчати,твій годинник на стіні у вітальні
зупиняється завжди рівно о п'ятій.
Гувернантка приносить свіжовбиті нарциси,
заварює сонний чай,пелюстками магнезії в чашці розп'ятий.
Я кидаю тобі у обличчя повні жмені сирого рису,
щоб зачерствілі гримаси змінились на нові полотна.
Залишаюсь знову голодна,але безодня в шлунку тамується з часом
вкотре.
Білизна чомусь не сохне,вона ще досі мокра всмоктує соки.
Які ти,мов перестиглі фрукти,пускаєш...
Присмак на вустах подряпаний шматками спаленого цукру,
я відчуваю себе м'якою канапою,на яку ти завжди сідаєш
не повністю,тільки з краю.
Тут немає землі,тут небо з одного і з іншого боку...
З нижнього ллється дощ,а верхнє вкрите медовими сотами.
Десь посередині Muse...як Бог,мікрофонними дротами
на твоє серце і вуха намотаний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263634
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.06.2011
Залишаю півпляшки тобі,допий за мною інтригу.
Спека залиє вокзали,розтопить собою найромантичніші
в світі дахи.
Вона під морфієм спалить по черзі усі сторінки моєї
ще непрочитаної ніким книги,
А потім стукатиме долонями в двері
чужих квартир з надією,щоб хтось таки прихистив,
в себе на підвіконні папороттю залишив.
У мене в животі намагнічена любов'ю вакуумна сфера
касетним програвачем порушує сонорні простори
епохальної тиші.
Я сьогодні,віриш,у щент заповнена
чимось настільки приємним,що зводить
в судомах шкіру.
Я сьогодні засинаю під зірками В'єтнаму,
наче останній,безнадійно щасливий лірик.
Вказівним пальцем малюю на обличчі
ідеальну нотну гаму,
Одягни мою ніжність,вона тобі як нікому личить.
Я віддаю на благодійність власне серце
з найціннішого,м'якого сплаву.
Мій стан критичний.Так як і знак безкінечності,
повторює контурами октаву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263264
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.06.2011
Вона не розмовляла,вона читала на пам'ять Ахматову.
І ці три родинки на лівій щоці навскіс по діагоналі текстами набиті,
і ці орхідеї затиснуті пальцями міцно в руці,
і ці зіниці,наче з кориці,наче матові...
Ягідний пунш на мереживній скатертині тремтінням
в словах тихо розлитий.
Хребет у стільця сколіозом розхитаний...
Совість пришита до ліжка блідими нитками.
Вона вкрита лускою зовні,чекає,мов риба, свого поплавка.
Чекає,щоб місяць був у театральній повні...
Тоді вона еротично-легка,така іншомовна,
аристократично триматиме підборіддя...
У нього на плечах лупа,він декілька років поспіль носить
ганчір'я,
пахне акварельними фарбами і щоранку п'є з-під них воду.
...так невагомо виводить кожен контур,як алегорію,кожну лінію,малює її
зніжену,сонну,малює її нетверезою,малює її океаном,його хвилями...
Робить нариси обережними,пильними і в куточку підписує пензлем
"Gloria".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262999
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.06.2011
Очі твої-сорок п'ятого калібру,
у розтоплені на маслі груди різким прицілом наведені.
Я вже вкотре влаштовую тобі істерики верлібром,
виїдаю до кісток натомлені подихи,випалюю
ситець душі зсередини,
а ти нахабно,усміхаючись кутиком рота,тиснеш
на курок...
Я ковтаю твої кулі,я більш ніж не проти
сісти в потяг і зникнути десь у далеких преріях Мінесоти.
Між нами надто нудний,монотонний пролог
і я часто міняю сукні.
Ми з'єднані однією аортою на двох,поки вона не лусне.
І хтось з більш слухняних та доступних жінок
не дозволить тобі заливати свідомість ромом.
Ти пропонуєш зробити й мені ковток,
щоб забути як сильно пульсують післяопераційні шви
від невдалих вистав.
Коли шкіру виїдає запечений слізьми грим,
коли серед усіх постав-твоя нагадує недоречну кому
у реченні,в якому давно слід поставити крапку.
Я носитиму на спині оголошення,
може... хтось таки відгукнеться раптом.
Може... хтось ненароком захоче купити
моє важке,розбите,зношене болем серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262854
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.06.2011
Я Ікона ,я Вакарчук, у мене в кишені свіже,молочне лібідо.
Якщо не сьогодні,тоді неодмінно завтра я перетну
власними бедрами тихий океан,заб'ю у динаміки твого
вуха ультратонкий, еротичний звук.
А ти сядеш з дикою втомою на диван,
від того що мною щойно обідав.
Я піднімаю тривогу, нехай почнеться нарешті паніка...
Почуття тікатимуть з серця ,в якому ти,наче в музеї,
був напівставки гідом.
В мізках полиці заставлені експонатами,
пам'ять в архівах давиться астмою.
Я боюсь викидати старий,антикварний кларнет,
бо ніхто після мене на ньому не гратиме...
Боюсь...До кісток боюсь зрізати волосся повністю, тому
вкотре зрізаю його тільки пасмами.
Ти приходиш, як завжди, о другій ночі.
Такий байдужий, знесилений, вбитий...й ще досі
не розумієш багатьох елементарних, пробитих наскрізь
ілюзіями речей.
Знаєш, це, мабуть ,добре, що ти нічого в мене не просиш,
ми залишаємось друзями
і я з упевненістю можу не відчинити наступного разу тобі дверей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262511
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.05.2011
Як не намагаюсь, коли болить -болить.
І навіть якщо я таки наважусь на щось подвійне,
то, не на сальто, а,мабуть, тільки на вбивство!
Ти вивчаєш повільно іврит,
твої пальта пропахли мною, особливо там,де ліве плече.
Я знімала їх, шитих нерівним кроєм,
Пестила у півтону рукою,
змінювала власним диханням стан
буденних, зношених думками речей.
Якщо зазирнути у твій гаманець,
там пожовклі від часу фото...
Там маленька донечка, в неї на коліні синець,
в долонях пухнастий персидський котик...
Тепер сумую до сухої мігрені,
до диких істерик, щоб аж асфальт гризти,
до голок,забитих під нігті,
до самотніх конвертів без марок в кишенях,
до хворих, облізлих птахів...
Дивлюсь їм прямісінько в рани і кидаю
крихти...
від черствих образ, які вже вкотре наодинці
їм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261797
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.05.2011
Якби поглядом можна було вбити-
ти б розрізав мене навпіл одним пострілом
прямісінько в шлунок,заливши у кулю отруту,
що розірвала б серце зсередини.
Словами, як перець, гострими ти виїдаєш
до останньої крихти усі мої безпорадні подихи,
лезом бритви висміюєш колишню відданість
по якій ми еквілібристами ходимо.
Долоня ляпасом зведена, ніби навмисно,
ще мить-і я видряпаю на твоєму обличчі кігтями
емпіричні значення:
"Безнадійно втрачена, поламана, наче дерево, зрізана під корінь."
Можеш кидати у відповідь розірвані спільні фото,
розмови, записані дотиками на паперових серветках...
Минуле, мов касетну плівку, спогадами перемотуй та
згадуй, що моє ім'я починається передостанньою літерою абетки.
Ти запхнув у душу металеві, болючі стержні, і ,може,
тому я, мов кип'ячена, стигну.Стаю на себе не схожа,різна.
Але попереджаю, будь обережний...
Ми з тобою ще досі дивимось через однакову призму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2011
Трохи млосно зранку давитись на сніданок
вчорашньою запіканкою
і пускати по легенях кип'ячену воду з крану.
Я була надто відданою коханкою
і зализувала всі твої минулі рани.
Вирвати б з-під нігтів мотузку,
якою ти мене ще й досі тримаєш...
Та в мені надто мало здорового глузду
тому поволі вона приростає.
До огиди брутально палити совість...
якби хтось навчив мене по-іншому,
я була б неодмінно зразковою,
хаотичною,як у Лінча,короткометражна повість.
моя різкість,на жаль,спадкова
може,це знак?маєш часу до завтра,щоб піти...
вся поламана місткість крові
на обпечених вилицях розтікає по вулицях,
як по Львові я...коли хочу від світу втекти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2011
Ми сиділи з тобою навпроти,тільки я поряд,
а ти за кермом...
220V на дроті
наших з тобою
безглуздих, пустих, залитих вином розмов.
Так кортить дістатись туди нагору,
де хтось спокійний мене до себе пришиває на нитку,
ретельно, міцно, не надто швидко
й завжди дурниці говорить,коли напідпитку.
"Дайте сюди сценарій! Я відмовляюсь бути примою!"
Це не насправді, просто він ще досі марить,
а вона жує сухий папір і говорить римами.
Закінчилось пальне, вікна спітніли від сорому.
Якже ж сильно пісні кидають в минуле...
...досить вдавати близькість і прикидатись хворими!
У мене до тебе тільки дитинство, я з нього виросла,
телефонними дзвінками забула.
Ти жорстокий,самотній мім.
Я ніколи не вкину монету у саквояж від твоєї скрипки.
Мені начхати де ти і з ким.Мені ніколи не буде прикро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2011
У мене немає релігії, я сповідую тільки тишу.
Жоден звук, його вібрація,крики в пустелі від огидної спеки
мене не подразнюють.Тому я ніколи тебе не залишу
пораненим в полоні жорстоких племен ацтеків.
Я сховаю тебе так, щоб ніхто не знайшов...
десь далеко в серці Мексики.
В одноіменному готелі з вивіскою на вході"цілодобова любов",
закріпивши обіцянку векселем.
Ти грабуєш чужі серця, наче елітні банки.
Одягнувши на голову панчоху,жонглюючи револьверами,
ти викликаєш нестримний потяг,паніку,
лихоманку й зовсім трохи
легкого відчаю.
Годуєш репортерів ефімерними притчами.
Газетні шпальти рясніють твоїм обличчям,
таким красивим, смачним, суничним...
Магнітні бурі протирають тебе до чорних,
озонових дір...
Я стаю однією із небезпечних,шалених фурій,
ти дивишся як я танцюю і п'єш ефір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2011
Я могла б полюбити ранки, якби вони починались значно пізніше...
І чомусь здається, що мої думки трохи панки - нахабні, гамірні, зім'яті.
Ти ловиш їх очима, ставиш на потрібне місце...Нехай!Тобі ж видніше.
Я читаю улюблену Джейн Ейр і роблю у ній закладки листочками м'яти.
Слідкуй і думай, про що мовчить годинникова стрілка?
Коли ванна залита оливковою олією,
спальня вимощена непроявленою плівкою,
вікна зашторені ілюзорними мріями...
Я тоді надмірно волога, залишаю по собі мигдальні крихти.
Кидаю брудні речі на холодну підлогу з думкою,
що треба змінити колір волосся або просто підстригтись
коротко.
Ти вже два роки як не голиш бороду, рідко мене цілуєш.
Наші тіла почали розмножуватись спорами.
Ти , наче давно засохла папороть, муляєш новим взуттям,
здаєшся примітивно простим... Я все це ковтнула, вдаю, ігнорую
сплю поряд з тобою, а так хочеться спати з ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2011
Одного чудового ранку я прокинулась німою,а ти незрячим.Коли я просила зварити каву,то клала твої руки на цукор,а ти посміхався,знаючи,що п"ю її чорною і до непристойності гіркою.Ми заїдали поцілунки грейпфрутами і ніколи не знали,що смачніше.
Коли падав дощ і краплі періщили об гнилу бруківку вулиці,ти стискав мене за плечі і відводив до кімнати,щоб разом дивитись фільми.Тоді було неважливо про що.
Якось я написала багато віршів і таки наважилась дати тобі їх прочитати.Ти на дотик повірив у мене і відправив їх поштою далеко у прерії.
Коли мені не було у що вдягнутись і моя косметика на обличчі жевріла з сорому рум'янцю та синцями на повіках від меланхолії...ти казав мені,що я красива.А я хотіла бути рудою,сподіваючись,що так у нашому домі буде більше світла.
Іноді ти залишав на столі калюжі з-під молока,щоб у них я побачила багато білого дна.Я замочувала там пелюстки орхідей і сідала ними снідати.
Ми займались коханням на книжкових полицях,як дві заповнені чимось нетлінним кулькові ручки,що виписують з себе натхненні пориви геніальних ідей,а потім рвали сувої порядності,щоб більше нікого і нічого не соромитись...Бо я не могла про це тобі розповісти,а ти не бачив осуду вбогих душами людей і тому завжди нюхав наніч сухі персики,щоб відчувати мене поряд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260377
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.05.2011
Якби я була чоловіком?
Знаєш,я ніколи б тобі не зраджувала.
Справжні цінності,як і зморшки,приходять з віком.
А поки ганяю свого порша,ночую з шльондр*ми в Мадриді,
міняю готівку на літри пального,
практикуюсь у вмінні глузувати з Бога,живу так ,поки мені не набридне.
Це все схоже на дешевий театр,
Вкотре б'ю твоїм залицяльникам пики,
сідаю знову за грати...До нудоти
порожній,гібридний...
Починаю тобою залпом спиватись.
Ти зроблена з солодкого,повітряного рису,
лежиш на підлозі,вмочивши себе у розчинну каву.
Я лікую свої неврози,подумки милуюсь тобою,облизую
кожну тендітну рису блідого обличчя,
твій голос мене повільно ніжністю плавить,
притягує і на ім'я кличе.
Якби я була чоловіком?
Я б напевне з'їхала з глузду.
Від усіх цих вистав,істерик і постійних криків
у мене болять повіки.Я не піддослідний кролик,
а це не лабораторні тести.
Наче хтось в голові за мізки щипцями смикав,
грудьми тихо пестив,не знімаючи блузки...
Ти залишила в серці історію не для фільму,
ти залишила в серці місце вільне
тільки на рекламний ролик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260342
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.05.2011
Усі її серця б'ються,як порцелянове блюдце,
залите імбирним чаєм.
Лейтмотиви на шиї тримають хребет і фіксують
поставу.
Вона скоро прийме буддизм,загортатиме душу в
помаранчеве сарі,вона скоро поїде назавжди в Тібет,
а ти ще досі пам'ятаєш як пахне її волосся.Фото,де ви удвох
на поличку поряд з ліжком ставиш.
Щось міцне,наче спирт, тримає зсередини.
Бо скільки б ти не вештався,не рвав серветки за столиком,де ви
раніше часто грілись одне одним,
щоб заспокоїти нерви...Всеодно ти наврядче її повернеш.
Ти тепер засинатимеш сам і дуже часто голодним.
Вона надто багато палить,
не їсть м'яса,почала писати,
може, колись він побачить на прилавку її книжку.
Докори сумління,на диво,не мучать.
Проте,час від часу вона цілує нишком безіменний палець,
на якому раніше була обручка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259942
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.05.2011
...іноді б'ється,рветься на шматки,пітніє інсультами,коли швидко бігаєш
і коли вушна раковина,мов приймач,ловить солоні,черстві хвилі
зі станції,де тільки одна покинута колія...
"Такою ти мені непотрібна".
Якою...слухняною,тихою,здібною?
Бачиш вивіску і не заходиш до кав'ярні.
Плутаєшся довгими колами,вибираєш числа для розмов
і чомусь завжди парні...
Одягаєш на себе красиве,смачно готуєш,пахнеш
вишнями...а все що?Все марно.
У тебе ж є жінки,до яких ти липнеш...не від того,що солодко-а від бруду.
Вони намотують твої нерви на палець і різко смикають,
виїдають тебе з середини,словами грішать,
забивають свідомість криками.
Ти цілуєш їх просто в губи,а зі мною цілується твоя душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2011
Хочу бути теплим,густим від подихів вітром,
зривати твою голову,бити собою по легенях.
Хочу бути носовичком,ти мною витреш
абрикосове варення з нижньої губи і покладеш до кишені...
Хочу бути ліжком з м'якими простирадлами,
щоб ти в мені прокидався після алкогольних екстазів.
Щоб все найсолодше згадував
від єдиного дотику,хочу бути найважчим наркотиком,
який ти винюхаєш доріжкою на унітазі.
Хочу бути твоєю вадою.Рисою обличчя,подряпиною.
Аркушем паперу,стінами у твоїй квартирі,які б ти
думками заляпував...
Хочу бути гарячою,щоб випалити собою твою внутрішню сирість.
Хочу бути тканиною,ґудзиком на твоїй сорочці.
Триматись на нитці,напиватись від сорому слиною,
бути повіками,закривати собою твої очі.
Хочу бути нічними сенсами в кінотеатрах,
щоб ти на мене частіше дивився.
Терпкою епілепсією в горлі,хочу бути
твоїми справами,здебільшого кепськими.
Хочу бути скибкою солі,чудернацьким магнітом на холодильнику.
Хочу бути найцинічнішим скептиком,щоб ти був втомленим,кволим,
а я була поряд, була сильною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2011
Ти ж як фільм Кустуріци,
затиснутий у вилицях.
Сидиш один.В метро.Нахмурений
й ніхто не дивиться.
А я цигарками поснідала...
і ми з тобою ніби квити.
Не знаю,кидАти снідати,
а чи палити?
Мовчи,чави руками
гірко-солодкі,зморені грейпфрути...
На серці тісно,тисне камінь.
на пульсі відстань,щоб забути.
Ви коли-небудь
На повні груди вдихали небо?
Чи куштували під хмільні розмови
щастя?
Щоб упіймати моє серце,
яке натерлось поміж ребер
до крові...
Пожертвуй всім і будь готовий.
закидувати снасті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259147
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.05.2011
Я куди не дивлюсь-бачу суцільні протести.
Багато глазурованих посмішок,дешевих
протертих
колгот,вроджених вад,паралічів мозку,сиріт,розпусти...
словом,як звично.
Мені кожного дня зашивають рот,тому рідшають тексти...
Я стаю настільки ж важливою
як і людина,яка міняє в барі попільнички.
Не стій на протязі,а то вивітришся і я перестану
відчувати твій запах.
Незнайомці сидять біля вікон у потязі,
снують мене поглядом,
провідник із квитками квапить:
-Це не ваше місце,звільніть його негайно або на протязі
наступних двох зупинок.
Я ховаюсь в подертий спальник,наче равлик,і простуджую
спину.
Мама дзвонить не так,щоб часто,
але мені вистачає.
-Досить цілитись надто високо,потім боляче буде впасти!
Думаєш,хтось це все читає? Я через тебе майже висохла.
Усі діти як діти,а ти у мене пропаща...
Може,мрії свої ,віршами списані, викинеш?
Знаю,так буде краще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258976
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.05.2011
Я все життя вчусь відчувати менше,
емоції на обличчі малюю пензлем.
Наче тиха,стримана гейша,
загортаю себе тканиною,бинтую поламані сумом ноги.
Я стаю до усіх цих речей терпимою...Зціпивши мотузкою зуби,
навіть коли ти буваєш надто різким та грубим,
коли очі від темряви стають вологими,я беру твою холодну долоню і грію її об
свої спалені болем груди.Грію впевнено.
Зірвати б тонни гриму,який на душі свинцем осів.
Вуста твої-пілігрими,обіймали шию,залишали на ній синці...
Ти від мене ніколи не йшов,швидше просто виходив...
як виходить з судини кров.
Як виходить штучне з моди.
Якщо говорити з тобою про тонкощі,якщо говорити в деталях.
Я,наче Жанна д'Арк,босоніж ступаю на вогнище
й,зітхнувши з полегшенням,чекаю...
коли мене нарешті вже спалять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258939
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.05.2011
Гематомами розписане тіло
від попереку до ключиць.
Мізки,здається,ще мить і кипіли б...
я стискаю скроні сухим,подертим картоном,
В склянці з водою топляться нерви.
Я нетутешня,я прибулець з Плутону.
Розбещене,аристократичне ст*рво!
Я-механізм.Нутрощі в мене,як абстрактний маятник.
Розтинають собою повітряні маси,я,наче деталь,
розхитана і тобою спаяна.
Стираюсь в порох,зникаю з часом.
Самотні завжди сплять одягнені,
хтось навіть не знімаючи взуття.
Холодна я.Залийте мені серце магмою.
І разом з всім душевним мотлохом,
наївність викиніть в сміття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258761
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.05.2011
Тримай мене на пульсі
найсонорнішим дотиком пряних,солодких емульсій,
що легким сіпанням турбують шкіру.
Коли все не так як хотілось,коли щось всередині
рветься по швах...
Єдине,що сьогодні дає мені сили...Це те,
як ти в мене ще досі віриш?Як?!
Коли я не можу піднятись з ліжка,турбуюсь,
заїдаю опіки знеболювальним...
Ти цілуєш мене повільно і ніжно...
Наче пелюстки магнолії,липнуть
до тіла твої втамовані подихи.
Я втомилась руками зводити
мости між океанами слів.
Я з шухляди виймаю акуратно складені спогади...
Дивлюсь на них,іноді нюхаю...
Вони наскрізь пропахли дорогами.
Чимось натхненним,інертним...
Я не з тих жінок,які люблять вухами.
Я з тих,які кохають серцем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258760
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.05.2011
Видряпати під шкірою,ніби під корою
кістних стовбурів земного хребта,
прописами динамічні сполучення
тебе зі мною.Огорнути душу гірчичним сувоєм...
І,не помилившись,обрати один зі ста
хибних екваторів,що ділять навпіл мене й Голландію.
Вкинь снодійне до внутрішніх кратерів,нехай розтане тишею
між невротичними гландами.
Засинати під муркотіння кішки,нюхати евкаліптові нутрощі.
Додавати в лате кедрові горішки і топити в ньому перламутром хвою...
Так,наче гвоздика,я хвиляста і дика.Так,відчуваю себе живою.
Прорости травою на схилах,частувати голодних плодами.
Відчути грунт,його життєдайну силу,пірнути у нього ногами...
Віддавати тобі всі соки,як емпіричне знамено любові.
Через край ,мов інсульти раптові,
пересипати зерно у спокій,переплітати намисто в шию.
Лити тобі на плечі ніжно-жорстоко
ранній весняний вечір...
Поки він не засохне...І ти його снами змиєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258520
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.05.2011
Свідомість,мов шлунок,розділена...
Як у Стендаля-на червоне і чорне.
Меблі нові і стеля побілена...
Красиве всередині стало зовні потворним.
Часто крізь сон чути запах амброзії,
ніздрі цинічно б'ються в істериці...
Груди з'їдає латентна корозія,
ми всі на снодійному,ми всі ізотерики...
Полярне сяйво у мене в кишені,
там зігнений кутик на 123 сторінці.
Стоїть на воді й розсипає словами жмені
якась до болю знайома,неадекватна жінка.
Кожен розділ вона починає спочатку-
бере чистий листок і чорнило.
І пише,пише... так невимовно вправно та вміло,
ніби зав'язує чоловічу краватку.
Хтось потім,мов ненаситний,
скажений
усю її до останньої крихти читає.
Вона викликає голод шалений,
вона живить собою і ...надихає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258494
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2011
Ніколи не читала наніч,натомість-пила жменями снодійне.
Думала,пройде.Це ж всього лиш совість.А вона у мене надійна.
Розтягала на собі одяг,щоб він не лип до тіла.Така неохайна близькість
викликала нудоту,коли я їла...
Силяла ниткою вушко голки,ніби пестила власну шию шибеницею.
Рвала на грудях улюблену сорочку,сподіваючись,що ти замовкнеш...і
Я її потім зшию.Цілилась в яблучко,але знову схибила...
Прогнози останні два роки були неточні.
У мене заростали поволі мочки,а ти продовжував душу слинити і терпіти
оргазми мовчки.Ми кохались як риба з рибою.Довго...Пліч-о-пліч.
Треба бути більш,ніж менш терплячою.Приносити в зубах,мов хижачка
до зграї,впольовані істини.
Та,яке тепер вони матимуть значення?Якщо ти їх нізащо не їстимеш.
Ці мігрені такі надокучливі.Ніби п'явки,викликають залежність і звичку.
Ми з тобою одне від одного тільки мучились...Бо я вірна,а ти язичник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258350
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.05.2011
...пийте чай в пакетиках!Я за безпечний чай!
Твоя тонка,ідеально випрасувана естетика
заповнила собою простір.Дія почнеться рівно о шостій.
А поки...чекай!
Я вдягаю на стегна намисто,
шкіру змащую м'якоттю стиглих слив.
В мене роздвоєна особистіть.
Ти навмисно бензином одну з них залив...
Трись об мене,нехай будуть іскри.
Ти випалюєш ними до тла.Ми з тобою,
немов екстримісти,
кидаємось на лінію вогню й кричимо"Аллах"!
Я сама себе зводжу з розуму,
розрізаюсь навпіл об твої ножиці.
Наповнююсь тобою по вінця,клітиною кожною.
Від цигарок димові кільця огортають мене
і роблять тривожною,
такою як ти хотів,яку обожнював!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258349
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.05.2011
21 грам втрачає тіло після смерті.
на 21 грам ти стаєш легшою...
Не пам'ятаєш нічого,ні хто ти...імені і де мешкала...
хочеш відвертості?Все начисто стерто.
Але,мабуть,всі мої спогади важать більше,
ніж тонна.
Я,наче Си́кстинська Мадо́нна,
втрачаю розкутість...
і здобуваю цноту.
Щоб зменшити власну сутність,
пальцями в горлі викликаю рвоту.
Навіть,якщо помирати без серця,
помирати безсердечною.
Навряд можна стати легшою...
Якщо тобі смачно,тоді весь сенс
у тому,щоб до шоколаду просто
додати гострого перцю.
Зважити власну душу
там,де сплелись ключиці.
Мабуть,ти все таки мусиш...
її ціна в крамниці
надто висока.
21 грам втрачає тіло після смерті.
на 21 грам ти стаєш легшою...
-Зважте мені трохи душі...так "на око".
І не поспішайте з рештою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258164
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2011
Якби я могла зірвати руками скелі
і кинути ними в прострілене наскрізь небо,
щоб його пихаті,густі акварелі
не дивились у вічі так ницо й ганебно!
Щоб всі мереживні звуки сплелись разом з вітром
назустріч ідеально-щасливому дню і закинули його
десь в останній тиждень квітня.
Здається,тоді я тебе найбільше люблю.
Якби ж я могла випити всі океани і оросити ними
спраглі суші самотніх душ...
Прокидаєшся рано,їси на сніданок суші і приймаєш душ.
Розумієш,що насправді нічого значного
ти ще й досі не взмозі зробити.
Мабуть,вже досить...В житті сталою поки є лише випадковість.
Лірична совість поранена,тепер ми з нею минулі коханці й теперішні
квити.
Якби я могла читати навиворіт молитви,
носити на долонях підбори...
Складати в хаотичному порядку алгоритми
і ставити діагноз"Виліковно хворий".
Поки я збираю по людях щось
невагоме,на смак солодке,ягідне...
Ці симптоми для втоми викликають
терпінням надмірну лагідність.Іноді просто
мігрені й судоми.
Якби я натхненням могла завагітніти,
щоб в кожну бездітну,порожню голову
вкласти,мов у радянську скрипучу шафу,
по ідеї,думці,слову...Не в одязі,
а оголену жінку-музу,що вміє грати в шахи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258163
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.05.2011
відчуй мене серцебиттям медузи,
вологим запахом морського дна.
зніми скафандр,не запломбовуй шлюзи,
ще на волоссі досі сохне хна...
розлий моє рідинне тіло
в резервуари,по відсіках.
без тебе,мов без кисню,
я водою мліла,пускала по собі
кислотні ріки...
відчуй мене серцебиттям медузи,
не сип,мов сіль,пісок на рани...
мої овали хтось абсентом звузив,
сточив у щент кристальні грані.
як,щоб не збитись...
відверто і прісно сказати...
ти ж бо повинен знати!
коли перестанеш снитись,
я перестану спати.
якщо вже впіймав,то вкинь у посудину.
я буду в ній з тобою поряд жити...
я буду слизькою і голою,я буду тобі медузою
і ти навчишся мене любити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258007
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.05.2011
Я,зізнаюсь,надто часто думаю короткометражками.
В мені немає крові,тільки розріджений пластик...
Я збираю його порожніми чашками.Приношу тобі
у ліжко зранку.
Спробуй,будь ласка.Зовсім трішки.Надпий.
Тобі ж так завжди подобалось,коли мої вуста
залишались напіввідкритими.
А якщо тобі гидко-нужбо,розбий!
Тоді наші серця вкриються тектонічними плитами...
Але ж сенс не в тому,щоб залишитись цілими.
І навіть не в тому,щоб побачити Монмартр.
Я продавала себе за найдорожчими цінами.
Ти дивився у вітрину і вагався чи "брати"?
Ніколи не повертайся в минуле,
воно вбиває твоє теперішнє.
Спогади для того,щоб їх кинули на дно шафи
й забули.Наче протерті до живого істерики,
які я так недоречно на себе любила вдягати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257969
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.05.2011
Відчуй скроневою кісткою мої
конвульсії,заповнюй їх місткість
й тримай на пульсі
час.
Я ніколи тебе не слухала,надто еротично рухалась,
виїдала нерви,не піднімала слухавки...Була егоїсткою.
Була тільки Я і ніяк не могло бути "нас".
Кидала тобі в серце жолуді,від них в душі починалась гангрена.
Морила тебе собою,ніби голодом,перекривала кисень,
забувала слова на сцені.
Якщо тобі було холодно,я відкривала навстіж всі вікна\двері
навмисно.
Сипала перець молотий,щоб він швидше розчинявся в мисці
і ти був спраглим,як покинутий караваном бедуїн серед пустельних
прерій!
Знаєш,це я спопелила Помпеї.
Висохла,як Ніл.Кидала стихії в Афіни...
Боролась з останніх сил,сподіваючись,що ти мене нарешті зупиниш.
Тепер я суцільна руїна,шукаю,мов на трапеції, в собі рівноваги...
Навіщо знов прокидатись?Ще один день нічого не змінить.
Розсиплюсь по грамах,ніби індійські спеції,а ти поставиш мене на ваги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257833
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.05.2011
Ніколи не сприймай мене буквально!
Я під повіками ховаю револьвер...
У цьому найболючіша моя фатальність,
Бо поки...
усі колишні ще живі й ніхто не вмер.
Усі щасливі і пускають соки,немов
надрізані від гнилі фрукти.Я з них вичавлювала спокій.
Загорни моє вологе серце у фольгу
і постав на сонці.
Нехай готується.Напівсирою мене куштувати наврядче смачно.
Чомусь,з усіх можливих значень-по інерції обираєш нісенітницю.
Десь посеред минулих 9 життів ти мене,здається,вже бачив...
Якими ж до безглуздого смішними бувають люди,
що перед вівтарем дають обітниці.
Як можна стверджувати те,що наврядче
коли-небудь буде?
Сьогодні наречена-німа...а завтра-
повія, наречений,як завжди,-незрячий.
На білій сукні багато свіжого бруду,ти її поволі знімав...
Розриваєш відвертістю груди,а в них серце аритмією плаче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257753
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.05.2011
Твоя душа-константа,світла і тепла.
Вимочена у молоці...Розстелена паприкою
на мокрій спині...Витончено і легко.
Паперовий ліхтарик в руці.
Танго під тонкі мелодії дикого техно.
Життя як гольф,ми в ньому гравці.
У кожного м'ячик,проте одна лунка.
Результат як завжди в кінці.
Мозаїка...Невже це теж малюнок?
Чому у риб замість рук плавці
і серце працює без струму?
Для того,щоб написати тобі віршами картину,
як молодий Ван Гог,
не треба істерик,сліз,неврозів...
Я прокидаюсь щодня від наркозу,одного наркозу на двох.
Повітря пропахло сумом і кмином,
а фікус на кухні поволі засох.
Я насичена,здобна колумбійська жінка...
Чорна і смугла,ніби зернятко кави.
У мене є друг,вона тримає в футлярі від окуляр пір'їнку...
Для чого?Для щастя!Якщо цікавить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257547
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.05.2011
Відірвати б від себе ніжність і кинути її за вітром,
нехай поцілунками потрапить комусь в обличчя...
Ми з тобою провалили тести на сумісність,
даючи на одне питання відповідь тричі.
Сумніви сидять в кінотеатрі на місцях для поранених,
слова-актори,грають ролі,виконують партії...
Думки роздягнені,майже голі.З відчаєм п'ють дешевий коньяк
навпіл з колою тихо в горлі
і я справді не знаю чи варто їм
давати волю.
На дотик стаю знеболена,стаю каменем.
Уникаю довгих,відвертих розмов з мамою...Існую абияк.
Навіщо фарбувати очі,якщо вони й так вдома?
Телефонні лінії на долонях говорять про щось вагоме.
Нервова,постійно збентежена,як хромосома,
в мені 90 відсотків твого ДНК.
Я-ідіома.
Надто манірна і надто жорстка.
Залишити б усі свої,написані вночі вірші
під глухий стукіт годинника...
Щоб більше від них нікому не було гірше
і я не відчувала себе винною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257543
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.05.2011
Я без тебе,ніби півцілого,неповноцінна.
Нечітка й розмита,мов невдале фото.
На светрі старомодний,дешевий цінник
і навіть,якщо ти проти
я його всеодно носитиму...
Як найбільшу у світі цінність.
Я без тебе напіввідкрита,
наче вікна,що стримують протяг.
Залишаюсь не повною,а надпитою,
залишаюсь тобі на потім.
Напів-навпіл без сенсу,без тями...
Я,мов відступ перед двозначним"можливо".
Знаєш,на сонці також є плями...
Це важливо!Як азбука Морзе на твоїх ключицях,
як сузір'я родинок на засмаглій шиї.
Як налякана жінка,що впізнає тіло чоловіка в морзі...
Як те,що тобі щоночі сниться...Розумієш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257345
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2011
-Я ненавиджу тебе!Тебе і твої картини!
Усі оргазми мокрого пензля від фарби!
Ненавиджу тебе кожною клітиною
свого тіла.
Ненавиджу марно...
Я проклинаю всі твої ідейні муки!
Усі написані,неначе від руки,полотна!
Я ж обривала лікті з рук,щоб ти послухав
яка я стомлена,покинута, голодна
лежу в куточку...й нюхаю,немов життя,
твою брудну сорочку.
Здається,нею я пропахла вся
назавжди й остаточно.
Позуй.Як ніби з гіпсу ти,порожня,неприкаяна.
А він дивитись буде...на білі стегна,соковиті груди.
Любов без сенсу.Я,наче Авель,вбита Каїном.
Утворюю собою трикутник й жбурляю його в Бермуди.
Може,для мене ти-надто тонка матерія.
Планета твоя Меркурій.
Я ,майже як Гоголь,пишу містерії...
Ти ще досі невтомний,малюєш...А душа твоя поряд курить.
Дивишся в мене наскрізь,бачиш глибоко..там,де дно.
Я тебе до картин ревную.
Галерея без істин,стоїть пустує.
Якщо кілер,то тільки неголений Жан Рено!
Парфумера,пам'таєш,звали Гренуєм...
Якщо знімати,то тільки білизну й хороше кіно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257344
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.05.2011
Мої маршрути сьогодні без пункту призначення.
З дому в готель,з прірви в безодню.
Й зовсім немає вагомого значення-
це сльози чи перекись водню.
Дощить по шибах минулим так матово,
поховались під ноги смуги з доріг...
Хочеш,я ніколи тебе з собою не братиму
туди,де ти бути нізащо б не зміг!?
Висмоктуєш з мене кисень,
Прагнеш жити,мов риба, спокійно.
Нарощуєш нігті,волосся,а душа...
Всеодно залишається лиса.
Запиваєш ЇЇ ртуттю навпіл з снодійним.
Я зірвала з грудей поштову скриньку,
щоб жоден лист ти більше
до серця не вкинув.
Ніцше як завжди,на сенс перебільшив-
долають не просто гору,долають її вершину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257114
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2011
Я сповідую Сицилію апельсинами й довгими вулицями,
що розплелися,неначе волосся,милями.
Витонченими вилицями
тріснутих навпіл будинків.
Гамірними агоніями фруктового ринку,
білосніжними простирадлами на розлогих балконах,тихим світлом
гасових ламп в оселях.
Ілюзорним,невагомим ритмом,
виноградниками,що проростають на стелях.
Я,ніби бруківка,дихаю твоїми ногами посеред околиць Палермо.
На зенітну плівку,майже гола,знімаю сльози,заливаючи їх у термос,
щоб вони зберігали тепло.
Замовляю в найближчій до серця таверні
пасту Ді мандорле,полощу Марсалою горло.
Пересипаю себе,ніби розбите скло.
Змочую у вулкані язик...такі відчуття,наче його запхнули в розетку.
Я знеструмлена
і мій божевільний крик розбудив сонну,надчутливо збуджену Етну.
В душі добре старе італійське етно.
На столі ідеальні серветки.
Витираю ними вуста від стиглих томатів.
Залиті лимонним соком тигрові креветки,
розкидані днями пазли.Їх треба в єдине зібрати.
Я сповідую Сицилію.За всі гріхи вона буде прощена.
Омита солоними хвилями,зцілена святими любові мощами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257113
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.05.2011
У мене в шухляді лежить дві Біблії:
одна-природня,а інша-штучна.
Іноді здається,що я таки схиблена...
Підкручую тишу на максимальну гучність.
Гадаю,що жінки,в яких виразні вилиці,
всмоктують в себе одну третю власної совісті.
В них надто короткі звивини й
черстві серця,майстерно приховані
під воском ідеально гладкої шкіри.
Ти в це віриш?
Часто хтось кричить на іншому кінці слухавки:
-Вона брудна,списана чорнилом!
Тоді болить у грудях і важко рухатись.
Пий до дна.Щоб змилось.
Коли іду вздовж,а не в поперек,
розфарбована,ніби картина.
Хтось ковтає слину і
думками облизує поперек,
на ньому дві римські літери...
Одна з них немає значення.
Здирай шматками обвітрену шкіру-я терпітиму...
За комунальні послуги душі,як завжди,сплачено.
Проте,в ній досі немає світла,
батареї ніколи не гріють...
З крану у ванній виходить повітря,
а у шафі на вішалках повісились мрії...
з яких я давно виросла.
Вкриваюсь поволі панцирем і тихо сивію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257016
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.05.2011
Я дихала спеціями,вбирала їх глибоко спорами.
Фарбувала губи гострим червоним перцем,очі підводила
гвоздикою.
Ми-те,що ми їмо і що говоримо.
Я народилась в цивілізації,проте дикою.
Тендітність постави,котяча грація,лавровий листок
на оголених стегнах.
Контури серця обведені хною,пергамент обличчя
молочним відтінком кориці,
тінь від вилиць до грудей вимощена свіжими цукатами.
Я віддам тобі найдорожче,як звично,й натомість
нічого не братиму.
Імбирне насіння у волоссі заплуталось,
кардамоном натерті до пряного затерплі
від подихів ключиці.
Я іду босоніж,сліди застилаю кунжутами.
Розводжу долонями небо і таке враження,
що мені воно насправді тільки сниться.
Вологе повітря пролазить крізь ребра,
Вуста зім'яті базИліком.
Всі твої пестощі солодкі,м'ятні.Ти мене ними вилікуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257015
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.05.2011
Хочеш,я стану для тебе донором?
Віддам тобі власне серце...
Писатиму листи на підлозі в коридорі
без зайвої пихи і гонору,
тільки не сердься.
Боляче читати їх?
Рядки,ніби післяопераційні рубці на грудях.
Ти хотів,але так і не зміг
пробачити все байдужим,інертним людям.
Тримай.Це тобі,нехай б'ється...
Підійшло?Я вгадала розмір.
Обожнюю,коли ти поряд.Обіймаєш мене,смієшся...
Тоді від внутрішніх спазмів стискає простір
в одне єдине ціле.
Надтонкі,ілюзорні оргазми пронизують свіже тіло
і ламають ніжністю кості.
Прокидайся.Це вже зовсім не схоже на кому.
Це був сон.
Ти ковтав соковиті шматки озону,
їв неон.
Спорожніло моє аксіомне лоно
і поки ти так манірно,спокійно спав...
Я була тобі вірна.Цілувала вуста і руки.
Як незмінно проста органічна сполука
вуглецю з воднем.
-Виходь за мене.
-...А,знаєш...Я згодна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256852
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.04.2011
Люблю людей в домашньому контексті,
таких м'яких з диванними очима,
Щоб гасові світились в грудях лампи
і вішалки носились за плечима.
Коли вони,немов з підлоги,
натерті днями,ніби воском.
І їхні втомлені,в мозолях ноги
завжди нудисти,завжди босі.
Коли на ліктях сплять коти,
заслинені,муркочуть.
Дивишся на них і ти
вже мимоволі пальцями їх за живіт лоскочеш.
Спокійні,теплі й ніби скотчем
приклеєні до всіх твоїх турбот.
Маленькі Сфінкси,а на зап'ястях
майже справжні Swatch (і),
показують нам час і місце,
щоб сісти десь у Відні на бруківку та попити заварної кави.
...а чи настільки важко бути Ноєм,
щоб кожен з нас,хто плавав,ще раз дозволив
змочити у воді сувої,а потім мокрі кинути їх в лаву.
Вони ж вціліють.Мабуть.
Заходь до найпрокуренішого пабу,
щоб дим був надгустим
і ти могла наїстись ним.
Сідай,розвівши стегна,в епіцентрі
і трохи згодом замов собі текіли з
шматками цитрусових,солі й льоду.
А всі довкола так кричать,гвалтують вуха...
Почали плавитись,спітніли.Та їх всерівно
так ніхто й не слухав.
Люблю людей,які багато п'ють.
За алкоголем все чіткіше бачиш наскрізь душу.
Я наливаю їм в горлянки безкоштовну ртуть,
вона їх тихо потім душить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2011
Кімната топилась від цитрусових променів,
що прорізались з вікон і падали на паркетну підлогу.
Вона сиділа на ліжку,гаряча і стомлена.
І якби була наймізерніша змога,
ви могли б почути як вона плаче...
Чекала,перебираючи в голові
слова головні
про наболіле,про те,що далі немає
жодної крихти сили
терпіти.
Серце билось метеоритом.
Скроні,наче мости,зводило в єдине.
Так минула майже година… він прийшов.
Cміливий і голий як палець,
зі свіжим парфумом,який вона йому дарувала,
щоб потім тільки ним і дихати.
Темний,ніби вилитий іспанець
з усіма своїми манірними примхами.
Істеричний тет-а-тет,
діалог з ним,наче солоне танго.
В душі виконував прелюдію,ніби на нервах,струнний квартет.
Чорт забирай!Це нестерпне життя із законами бумерангу!
Поділ на касти,династії,ранги...
Коли вона читала в голос Дереша,мама вибивала з рук книжку
і називала його слова єрессю.
Купленою на базарі за безцінь та знижку.
Так і він ніколи ніде не був й нічого далі власного носа не бачив...
І,ніби в намул,засмоктувало її кожне з сотень побачень.
Мабуть,він просто надто багато значив,щоб бути ніким.
Вона нехтувала,брехала,давала йому гроші...свої або ж поцуплені з дому.
Щоб всупереч усьому
просто бути з ним.
Було багато сліз,розірваних блузок,поламаних ребер,викиднів...
Вона обрізала до м'яса нігті,тричі на день їхала з глузду.
А він,хтивий боягуз,полохливий цербер,її,мов непотріб,назовні викинув.
Треба було частіше ходити до церкви
І молитись не пошепки,а молитись криками!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256720
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.04.2011
Я,мабуть,таки Бог.
Одна половина людства
мене боїться,а інша не впевнена чи я взагалі існую...
Якщо твій особистий натхненний пролог
констатує наявність всього навсього двох
фанатично стурбованих і давно не голених
буддистів,тоді можеш брати вище.
Я навмисне тебе не чую!
Між нами щось таке кисле,якщо розрізати,
то всередині схоже на ківі.
Я не сприймаю,я десь на десяти відсотках зависла...
у твоєму епохальному (моно)архіві.
І поки терпець рветься нитками,
я босоніж на підвіконні,замотана в ковдру...з цигаркою,
сонна.
Ловлю павуків і мені не бридко.
Санскрити в утробі,в німій порожнечі.
Зламали струм і лишили його відкритим.
Я переводила речення в речі,
з латини на есперанто...
Думала,це безпечно.
Засинати з тобою поряд і прокидатись
наодинці зранку.
Мені раніше так личило носити олівці у волоссі.
Полоскати у твоєму горлі кінчики своїх пальців.
І,можливо,подумки...
Я роблю це й досі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256537
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.04.2011
Коли у ніздрях протяг,коли волосся збивається
хаотичним клубком шерстяних ниток,
коли все виривається пальцями з рук,лишаючись на потім,
я вбираю крізь намагнічену стійку мікрофона
липкий,спітнілий звук вбитих наскрізними ранами думок
і запиваю його дешевою горілкою навпіл з томатним соком.
Зіграй на контрасті своїми флейтами,
щоб перехожі кидали під ноги монети.
Я невагома,я під фаренгейтами
читаю шматками сонети, від яких потім нудить.
Ніколи не хотіла собі у чоловіки Фрейда,
але відчуваю що ще декілька років і так за фатальним
збігом обставин буде.
Він знає абсолютно все.Без перебільшень...
Від мого першого шкільного ессе й
до моменту,коли хотілось взяти зброю і зарядити у ній гільзи.
Щоб відчути як пробиває шкіру суміш з тим'яну і багряної фарби.
Обличчям настільки красивий,немов з порцеляни мій
екзотичний коханець Дарвін.
А що?Це не розпуста.
Сьогодення-сипучі,жорстокі піски.
Скип'яти совість і чекай поки вона загусне...
Зліпи з неї власне обличчя і розбий на друзки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256317
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.04.2011
Ім'я твоє-Слово,з якого почалося світло.
Воно беззвучне,в ньому майже немає літер.
Воно для мене,як пористий валіум,
безнадійно влучне,
я ним вже декілька років поспіль сита.
Наче вугілля,спалена.
Безіменні,порожні сни.Особиста,німа літаргія.
ти-вогонь.
І якби хтось мені пояснив...божевільні,
складні алгоритми.Я б до них призвичаїлась,звикла...
Я вода-протилежна тобі стихія,
ти ,крізь мене холодну, проходиш так спритно,як тільки вмієш.
Можеш мною пігулки свої запити.Наніч,коли в кімнаті стемніє.Протерти долоні
виноградним спиртом.
Бо руки від холоду поволі синіють.
Загасити б тебе,як сірник.
Щоб ти разом зі стрічкою сивого диму у просторі зник...
чи тобою себе скип'ятити?
Додавши у серце столовий барвник.
Нехай затерпне.Тоді переломом думок відкритим
твоє ім'я стане для мене нестерпним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2011
На вустах розливається кава,
фарбуючи їх у багряне.
Крізь щілинки на них,пульсуючи,жваво
тече присмак...
Тоді здається,що ти майже п'яна,
що наче хтось з середини висмикнув
твою совість і гарячим ковтком її отямив...
Сідаєш в таксі на заднє сидіння так спокійно,
ніби не помічаєш як водій смакує тебе поглядом,
дивлячись у люстерко на лобовому склі.
Дешево і надійно...
В принципі,так як і всі.
Стабільно нестерпно тримаєш гаманець в руці,
щоб біля дому нарешті спитати:
-Скільки?
Відчиняєш шафу,наче вікна на весні,
а у ній ще досі зношені й безнадійно старі сукні...
Дивишся в неї і бачиш ,як уві сні
ідуть минулі та приходять наступні...
проте,всі твої
дні.
Навшпиньках...і затерпають ступні.
Каро-червоні,розмиті думками очі,
над ними зволожені маслом повіки...
Не важливо-хочеш цього,чи не хочеш,
але!
Ти настільки сьогодні красива,
що зупиняється серце і треба приймати ліки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256086
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.04.2011
Прокинусь на морському узбережжі,
під м'якою ковдрою від свіжого вітру...
Цілуватиму тебе перламутром,тихо і обережно.
Напишу на піску ніжність,а потім хвилями витру...
Проковтну трохи тиші,щоб її зволожену,пінну
ти на пам'ять собі залишив.
Берегтиму минуле в руїнах.
Там,де неба озонний виворіт,стигне ртуттю між венами
формою вічності моє майбутнє.
Чути пишні подихи тенорів,
я невдало загострена,як прямокутний трикутник.
Сьогодні уві сні посміхалась...Коли ноги пестили
мідії.
Ти знову думками лукавиш...
Наче метаморфози Овідія,
мене на полицю ставиш,мною обідаєш.
Центр земного тяжіння
змістився ще ближче до серця...
Любов-холестерин,її ожирінням
хворіти буває нестерпно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2011
Я іноді крізь сон чую як ти зі мною розмовляєш...
Як торкаєшся шиї кінчиком вказівного пальця...Як тихо цілуєш
ритмами повільного вальсу...
Всередині ситець,що пахне бузком.
Пожовкле,клітчате ретро...
Тіло,збудоване за зразком,
надто тонке і відверто вперте,
як емоційно терпкий,згубний синдром.
Разом з корицею на шматки перетерте...
В очі залите напівсолодким вином.
Я ще досі,коли прокидаюсь,бачу на ліктях подряпини...
Мабуть,не варто стелити жорсткі простині.
Вони потім снами заляпані
від хірургічного,хтивого розтину...
Я настільки сонна,що здаюсь несправжньою...
Як наполіроване столове срібло.
Як простір на тарілці,замощений свіжою спаржою,
для естетичності вигляду тобі потрібна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256037
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.04.2011
...капітулюю,
як намакіяжена стара руда богема,
не їм і не сплю я.(?!)
барахлять всі радари та внутрішньовенні схеми...
я носила на пальцях перстені
бутафорні,звичайні.
щоб свої прагматичні мігрені
втопити у ванній (негайно ж!)
я вдягалась частіше у чорне,
щоб здаватись насправді худою...
та мало хто знає,що "рятівне" чорне
повнить і зливає з юрбою.
єдине у чому мені пощастило-
(Продовжити)
голос.
коли б і про що я не говорила,
усі прислухались до мене навколо...
а потім,цей згубний і хтивий потяг,
що приводить до ліжка.
зранку прокинулась,а на серці протяг...
хильнути б міцного,не багато.
трішки.
...капітулюю.
чуєш?ти спиш,та не сплю я.
і холодно так,аж судомить душу.
ти в неї плюєш,
а любов моя сушить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256036
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.04.2011
Вдягнутись нашвидкоруч,
вибігти з дому,дістати з кишені таку
дефіцитну пачку цигарок і через мить жбурнути її геть,
зрозумівши що,мабуть,не варто або просто немає запальнички.
Недоліки рішучості,хибні ілюзії звички...
Іти по магістралі в розхристаній сорочці,
ковтаючи пилюку з-під ніг.
Робити це різко,нахабно й прямісінько в очі,
щоб й слова у відповідь ніхто сказати не зміг!
Рвати на собі волосся,тремтіти від холоду,
рахувати дріб'язок в кишенях...
Не відчувати нічого зайвого,навіть голоду,
потрапляти з одного пострілу по твоїх мішенях.
Загортатись,наче зародок,у травневу плаценту.
Плекати в душі найінтимніший паросток,люмінесцентний...
Ним гоїти наскрізні поранення,
терпимо і поволі...
Роздвоїти себе,захистити каменем
йодованої,кухонної солі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255598
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.04.2011
Господь-кондитер.Роздає льодяники.
А люди сотнями вмирають від цукрового діабету.
Господь-аптекар,для всіх поранених
відпускає,наче гріхи,ліки без рецептів.
Господь-астроном,заливає вином сузір'я,мітить ними
новонароджених.
Господь-звичайний,акцептний,платник податків.
Сумлінний,не палить,не бере взятки.
Господь-сангвінік,послідовний,сам з собою узгоджений.
Господь-невиправний цинік.Критикує все,що всередині і що зовні
росте,горить,б'ється.
Господь-кравець.Латає душі.
Господь-пустеля,людей випалює і сушить.
Господь як стеля.Побілений...
Господь-расист.Його земля прогнила чорношкірими.
Господь-в моїх старих,змальованих чорнилами блокнотах.
Господь-це музика.Сповнена ейфорії,блаженства і цноти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255597
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.04.2011
Я ніби сьогодні себе залишила вдома...
Забула так само,як вимкнути світло чи праску.
Словом,багато причин.Це,напевне, конфузія втоми.
Вибач,будь ласка.
Я знаю,що ти мене всеодно любитимеш...
Хворою,ситою,мов асфальт, розбитою вщент.
Я буду для тебе,як книга,прочитана
з початку в кінець і не втрачатиму сенс.
Хтось спокійний грає нами в нарди.
Хтось за хребет вириває з корінням
останні розсадники правди,
натирає маслом сумління,
щоб блискучим і чистим здавалось,як завжди.
Я хочу чути в нашому домі дитячий сміх
таким життєдайним,раптовим,мальованим...
Немов олівцем ескіз.Любов,як весна і Бог,
не лишень нас двох,врятує всіх.
Всіх, хто хоче бути врятованим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2011
Її звали Совість і вона фарбувала волосся у чорне.Щоб здаватись не такою вже й природньою та паперово чистою.Вони познайомились на заправці.Обидвоє заскочили залити баки,а потім він підвіз її додому.Спали разом не більше року,сьогодні він часто набирає номер її телефону.Але в неї майже завжди зайнято.Тому довелось залишитись друзями.
Її звали Іронія.Єдина жінка,яка у його житті траплялась надто часто і ніколи не була постійною.Зловживала алкоголем,носила високі підбори,ними ж забивала йому в душу,ніби у асфальт,свої зради.Завжди просила грошей,ніколи не посміхалась зубами.
Її звали Віра.Якось вони навіть спробували жити разом,але вона не витримала першою...Він бив її,мучив докорами,ніколи не робив компліментів,ненавидів Вірину персидську персикову кішку,шерсть якої липла до його дорогих піджаків,ніби до меду.
Її звали Надя.І була вона молодшою сестрою багатостраждальної Віри,яка в свої неповні 16 давно вже навчилась самотужки існувати.Пліч-о-пліч з власним світоглядом.Любила льодяники і старі чорно-білі фільми,ніколи не їла м'яса.Він,здається,хотів її вдочерити,поки не почав цілувати в рот,відчуваючи збудження.Словом,Надя минула ще швидше,ніж усі її попередниці.
Її звали Серце.Вона була кур'єром і якось потрапила до його дому з жменькою писюльок.Невдахи-сценаристи випробовували долю,надсилаючи їх відомому режисеру.На щастя,це всього навсього лиш тішило його самолюбство і покращувало настрій.Як завжди, знітилась,вкусила себе за нижню губу і постукала у двері...Єдине,що... Вона невиліковно хворіла.Тому він так і не спромігся її любити.Боявся не вижити.
Її звали Критика.Це була справжнісінька фурія!Жінка-істерика...головний біль від неї не вщухав годинами,вона била посуд тоннами,гнітила себе ревнощами і багато палила.
Її звали Муза.Надміру вибаглива і педантична,смачно готувала та любила слухати радіо в туалеті.Він вважав її майже ідеальною коханкою,бо ліжка вони ніколи не застеляли.Проте, кинув її після того,коли дізнався,що у неї четверо дітей від різних чоловіків і скоро народиться п'яте диво.На привеликий жаль,не від нього...
Її звали Безкінечність.Мабуть,остання і найстарша з усіх його жінок.Тепла та віддана.Старість вони доживатимуть разом,заліковуючи собою одне одного до кісток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255242
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.04.2011
Повернулась додому рівно опівночі,
роззулась в коридорі,пестячи долонею втомлені ступні...
Плечі зів'яли прислів'ями...
Відлік пішов,серце чекало наступних.
Поряд з ліжком порожні чашки з-під кави...
На дні зсохлась пелюсткою гуща.
Як він там?Мабуть,знову словами лукавить,
та всупереч всім законам фізичним і Божим...
Я без нього не зможу!
Я саме за це кохаю його ще дужче!
Прокинулись зранку поряд...
Моя долоня дихала спокоєм йому на груди...
І,хоча, на дворі був майже грудень-
всередині закипало від щастя море!
Іноді здавалось,що мої подушки треба виносити на балкон
і сушити від тонни гірких,болючих сліз...
Забути минуле...Звісно,слушно.
Але покажіть мені того,хто
це зробити з першого разу зміг...?
Мінорний лад і сп'янілий субтон
між нами чорною кішкою ліг...
Сотні тисяч історій на цих простирадлах,
писаних тілом по черзі...твоїм і моїм
на вустах яскраво-червоних,помадних.
І,навіть,якщо ти останній у світі зрадник...
Я одержимо смачно тебе ними з'їм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2011
Вона зазирала всередину так болюче,
ніби рвала трахею колючим дротом.
А ти взяв і нахабно так...
всі потаємні бажання озвучив
своїм розбещеним,бездонним ротом.
Душа розійшлася по швах.
Свідомість накрило мигдальне цунамі.
Зіниці пліснявіли бежево...
І якийсь незрозумілий,цинічний орнамент
з'явився на тілі мереживом.
Так буває,знаєш,декілька слоїв шкіри
і вже потім ти-справжня.
Що не поет,то неодмінно наївний лірик.
Як завжди вміру дотепний,і вміру вправний.
Вона сьогодні йому напише,
що таки подумки,але прийшла на
виступ.
Він був у білому і тримав долонями тишу.
Що кидала йому в обличчя уявні квіти,
швидше за все троянди,сухі та знекровлені.
Й що поміж слів,складених натхненням з паперових літер
найчіткіше він,здається, вимовляв "я стомлений"...
а вона під час розмови
була майже присмерті..
В кінці за звичкою він роздавав автографи.
-Маестро!Я ваша моногамна тінь...
Коли тепло в повітрі і коли тепло всередині...
Сталі,безбарвні омографи.
Годинник іде,в екстазі заведений.
Я,наче черниця,куштую чорниці.
Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255024
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.04.2011
В мені росло,немов в вазонку,
дві кардинально різні жінки.
одна-з м'якої оболонки,
душа її рожевого відтінку.
а інша зачерствіла,ніби
вчорашній житній хліб.
вона не фарбувала губи
була різка і надто груба
їла раз у день і то-в обід...
одна вдягалась завжди літньо,
носила з горобини буси.
обожнювала рис та квітень
і коли після сексу тіло трусить.
інша любила тільки пальта,
щоб приховати все барвисте,
яке писалось на газетних шпальтах
і заразом-диплом юриста.
одну я зрізала під корінь,
коли вона вплелась у іншу.
напевно,це лікується?Я ж хвора.
в мені живе дві жінки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254770
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.04.2011
Ви ніколи не помічали збоку як реагують чоловіки на красиву жінку,що зовсім таки неочікувано,зненацька заходить до кав'ярні?Ефектність її появи рівносильна гіпнозу.Вони миттєво,в одному ж і тому напрямку підводять свої вічно заклопотані безглуздими речами напівтверезі голови і починають пильно вдивлятися у кожен її рух,не кажучи про монотонне споглядання ніг,грудей,сідниць,обличчя,зачіски,одягу...зрештою,жінка,немов пазл,розібрана ними на деталі.
Коли ж вона граційно опустить пружний персиковий задок на стілець за сусіднім столиком,то всі чоловіки,всі голодні на красу чоловіки,що сидітимуть подалі від такої богеми,ніж ті,яким трапився джекпот сидіти поряд, згризуть собі руки по лікоть з цікавості та заздрощів.Такі непристойнощі тривають не більше п'яти хвилин,адже далі по неписаному чоловічому етикету дивитись можна,але вже не так відверто.Тепер дозволено лиш час від часу кидати на адресу жінки двозначні зацікавлені погляди...зазвичай такі приціли увінчуються промахами,та все ж.Мета виправдовує будь-які засоби,чи не так?
Жінка триматиме спину надто граційно або ж мимохіть обіпреться на стілець,повторюючи собою його контури.Декілька разів озирнеться довкола,але жодного не гляне прямісінько у вічі.Нікому,хіба лиш у власне косметичне дзеркальце,щоб прибрати неслухняне пасмо волосся з повік.Вдаватиме,що всіх цих хтивих пивних діжок,які фанатіють від футболу,мисливців,варварів,сценаристів,програмістів,мачо,альфонсів просто не існує...
Вона-центр земного тяжіння.Тому до неї липнуть очима,тому дехто ледь стримує своє піднесення у штанях,тому ті,хто планували брати рахунок замовляють ще щось,а ті хто щойно прийшли-забувають чому вони,власне,прийшли.
Бо вона настільки красива,що аж виїдає мізки,серцебиття казиться,а спину обливає холодним потом.І ще запах...Такі жінки пахнуть по-особливому та зовсім не шанелівськими відходами.
Здається,що ти десь її вже бачив,чи то на глянцевих сторінках?Чи у чиємусь фотоархіві.Ідеали живі...сидять майже поруч і когось нетерпляче очікують,жаль,правда,що зовсім не тебе.Така цукерочка,така манірна,така розпещена поцілунками та увагою,така водночас проста і реальна,але дуже далека та недосяжна.Якась неймовірної краси чорнява галактика з велетенськими очиськами,пухкими вустами,кольору стиглої вишні.Здобне тістечко,ласий шматочок якого міг би,а чи вже став твоєю одержимістю.Всі чоловіки зітхають і їм невимовно важко усвідомлювати те,що вдома когось чекає дружина,яка після народження первістка набрала зайвих десять кіло,не вилазить із свого махрового халату та уже вивчила напам'ять усі мексиканські серіали,хтось повернеться знову до холодної комуналки з порожнім холодильником і такого ж вмісту серцем,комусь взагалі начхати куди повертатись,хтось сьогодні грітиме ліжко новоспеченої коханки...По-різному.По-чоловічому.
А вона ще й досі красива...до конвульсій.До біса!Шалено красива.П'є каву.Сидить собі наодинці,думає про щось..чи про когось,хто запізнюється,чи не прийде зовсім.І так на душі коти кігтями роздирають до крові можливі спроби пригостити її чимось,чим завгодно,нехай навіть діамантами,тільки...тільки,щоб вона погодилась.Лячно.Чоловіки бояться красивих жінок,неначе вогню,пожежі,що спопелить їх до тла,не залишивши й мокрого сліду по собі.Істина.Попереламувати б ноги тому,хто примушує її чекати!Вирвати б хребет тому,хто нею нехтує!
Скрипнули вхідні двері,чи то ними надто сильно грюкнули.Хтось поспішав,хтось несамовитий,той,що для неї все і навіть більше.Він весь розхристаний,неголений,у нього руки тремтіли,немов ошпарені кип'ятком...Він стискав її за плечі,наче намагався витиснути назовні душу,а потім цілував так палко і так спрагло,мов би хотів висмоктати з неї життєдайні соки тернового куща,що нестерпним болем сидів у горлі.
Вона плакала,заливала слізьми своє фарфорове обличчя і було тих сліз стільки,що здавалось ніби вони затопили підлогу і моє взуття стало мокрим.
Дурні закохані два ембріони щастя.Про таких знімають фільми...
Чоловіки довкола ошелешено перешіптувались,хтось дотепний навіть намагався жартувати чимось геніальним на кшталт "зніміть собі номер в готелі",та марно.Останній зимовий етюд добігав завершення.Ви ж навіть не здогадуєтесь скільки всього у собі приховують і пам'ятають приміщення,у стін таки є вуха.А ще внутрішні моноекрани,плівка для спогадів,і...ледь не забулось!Класика жанру-паперові серветки з номером телефону.
Давай зустрічатись лиш там,де дешеве вино!Його можна пити багато.З ним кожна жінка буде прекрасною,воно так смакуватиме під вигадані історії,що тобі таки захочеться в них повірити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254769
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.04.2011
На сукні розійшлась блискавка,
мов по склу медові акварелі.
Своєю надмірною близькістю,
любий,
ти майже торкаєшся стелі...
Кімнатне світло інтимно-пряне.
Простирадла,як завжди,шовкові.
Обіцяєш зі мною зустріти ранок?
Хай там що...Я зловила тебе на слові.
Сьогодні між нами покер.
Ризикую:
Ставлю на чорне.
Любов-телефон тобі в соте дзвонить,
та ти всеодно не чуєш.
В душі щось сумне,мінорне...а поки
знову зіграло червоне.
В мені,мов навмисне,сидить двозначність.
Проте,я одна.До дна.З пляшкою...
Цілую твої повіки і це нереально смачно.
Бо під ними заснули очі,неймовірно гарні, фісташкові...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2011
Шоколад тепер їм тільки плитками,
тижні - вимірюю плівками.
Руки поволі розкидую
теплими снами на молочні подушки.
Заливаю спину крохмальними ріками
і цілую тебе ніжно за вушком.
Вкотре,знаючи відповідь,
мов ненаситна,запитую:
-Який термін придатності у слова "вічність"?
Мабуть,доти...поки ти мене любитимеш!
Палко,одержимо,нестримно міцно.
Зацукрилась словами,ними ж злиплась,
ніби перетинка між язиком і піднебінням.
Я народилась у липні,коли цвіли липи,
їх оберемками виривали з корінням
засмучені люди,щоб напитись чаєм
"липовим"...Несправжнім?
Лікувати ним депресивні простуди,
полоскати горло істеричними криками.
-Який термін придатності у слова"завжди"?
-Яке відображення у "багатоликості"?
-Яка брехня приховує "правду"?
Прожити б ще одне життя...Заради єдиного вдалого фото.
На ньому спочатку тільки ти і я.А згодом-просторий будинок,діти,
лабрадор,руде кошеня й привітні
сусіди навпроти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2011