| Сторінки (1/69): | « | 1 | » |
Здається, друже, треба нам померти,
Щоб зрозуміти. Чи хоча б забути...
Опісля смерті чи опісля смерти —
І так, і так щось добре може бути.
У пам'яті не лишиться нічого,
Що турбувало, мучило, щеміло...
І зникне надокучливе «Для чого?»...
І вже не буде ні до чого діла...
І так приємно скрапувати лоєм,
Сухим листком під дерево кружляти,
Із-під кори сочитися смолою
І застигати, тихо застигати...
А як пройдуть мільйони перевтілень,
У райських відродитися чертогах,
Душею чистим, досконалим тілом,
І з думкою: ах ось воно для чого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804608
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.08.2018
Життя коли-небудь пройде.
Закінчиться. Спливе у безвість...
І ми опинимось... ніде...
Цілком занурені в безмежність...
Життя коли-небудь прийде.
Почнеться. Заведе в Систему...
І будем думати: ми де?..
Чи там ми? Де ми? Де ми? Де ми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709602
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2017
Нема чого, нема чого!
Нема про що тут мізкувати!
Потримав і сказав: ого!
Навряд чи я це можу мати.
Іди собі, собі іди...
Така вродлива і примхлива.
В житті не все і не завжди
Буває хоч би як можливо...
Та не бануй, Ти не бануй!
Могло повестися і гірше.
Я... Я кохаю лиш Одну.
А Ти... Ти стала моїм віршем....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
Приходить Ніч.
Палкий вогонь уяви
Мені з усіх Тебе малює лиш...
Приходить День.
І каже:
люди — гравій.
І спроби зірку там знайти облиш.
Приходить Ніч.
Лише Тобою марю.
У сни Твоє проміння проника...
Приходить День.
І каже:
прагнеш марно
Зламати на душі своїй замка.
Приходить Ніч.
Несе тугу з собою.
Приходить День.
Тривога ще сильніш...
Коли ж я, врешті, зовсім заспокоюсь?!
Приходить Ніч. Приходить День.
Приходить Ніч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2011
Розспівалась Весна.
І від чого б то їй так радіти?
Знавісніла вона?
Може, винен розбурханий Вітер?
Може, чиюсь любов
Ненароком вона підхопила
І сказилася, бо
У кохання нестримані крила.
О, любовний екстаз!
Їй би з кимось його розділити.
Де ж омріяний князь,
Полум'яний і несамовитий?
У далекі краї
Їй дорогу показують карти.
Потягнуло її
Незнайомця таки розшукати!
Кожну ніч уві сні
Заціловує любчика свого.
Може, й він знавіснів,
Рушив теж у далеку дорогу?
Ох! Весна у місцях
Найвіддаленіших побувала.
Але де княжий стяг?
Де щит, меч, булава і забрало?
Ох! Немає ніде!
І Весна заридала від горя.
Ну чому ж не знайде?
Звідки в князя така непокора?
- - - - - - - - - - - - - - - - - - -
А що князь поробля?
Він тихцем заховався у квіти.
І не дарма: здаля
Дріботить розтанцьоване Літо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281364
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.09.2011
Я так Тебе кохаю, аж болить.
Кохаю, аж здається — я конаю.
І терплю муку протягом століть...
(Насправді — ні. Та того я не знаю.)
І того я не знаю, що жінок,
Крім Тебе, на землі ще не одна є.
Долаю болю вік, за кроком крок.
Тебе одну кохаю. І — конаю.
Вмираючи живу. Крізь кожну мить,
Мов крізь густий чагар, я продираюсь.
Сочиться кров із сотні ранок. І болить
Душа від того без кінця, без краю.
А Ти — далеко. Стогну чи кричу,
Чи б'юсь об землю головою люто, —
Усе одно. Не чуєш Ти. Не чу-
Єш Ти мене. Кохана! Люда!
Благаю, де б не була, зупинись.
Прислухайся. Ми ж рідні, чи не правда?
Принаймні були рідними колись...
Невже Ти смерті моїй будеш рада?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2011
Був снігом.
Холодним безжурним снігом,
якому однаково,
що вкривати собою, —
землю, дерева чи закоханих.
Ти здивувалась
цноті моєї чистоти
і зробила з мене
гарненьку кругленьку сніжку,
що приємно холодила Твої
і без того холодні пальці.
Холодні,
але не зовсім,
бо сніжка танула
в Твоїх долонях,
вкриваючись вологою,
мов сльозами.
І чомусь
мені так хотілось
стати рукавичкою.
Але ж Ти так часто
змінюєш рукавички!..
І я став крижинкою.
Що можна зробити з крижинкою?
Викинути,
коли холод обпече пальці.
Або уявити,
що це діамант,
і сховати біля серця.
Єдине,
чого не можна зробити,
не можна навіть уявити,
що крижинка знову стане снігом...
Принаймні, цієї зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280644
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 15.09.2011
Быть может, лучше сразу мне уйти.
Не дожидаясь Твоего злословья.
Не говоря последнее «прости».
Не думая печальное «I love you».
Я ненавижу эту суету.
Я ненавижу эту жизнь пустую.
Я верю, что когда-то прорасту я.
Сквозь эту жизнь в иную прорасту.
И эта ночь — шаг на моем пути.
Безбрежная холодная пучина.
В неё так жутко-сладостно войти...
Как и в Тебя... Но ведь не Ты — причина.
Я просто ненавижу суету.
Я ненавижу эту жизнь пустую.
Я верю, что когда-то прорасту я.
Сквозь эту жизнь в иную прорасту.
Причину объяснил Экклезиаст.
Вся эта дурь — лишь ветра дуновенье.
Мы в мире — пыль. Всё в мире — пыль для нас.
Но не могу забыть ни на мгновенье.
Что ненавижу эту суету.
И ненавижу эту жизнь пустую.
Но верю, что когда-то прорасту.
Сквозь эту жизнь я прорасту в иную.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275344
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.08.2011
Усе чудово. Плачу за Тобою.
Тихенько плачу. Так, щоб не почули.
Моя душа — єдиний мій притулок.
Бо я — самотній. Нас уже не двоє.
Прекрасно все. Живу, щоб не померти.
Живу, щоб дочекатись. Але ч́ого?
До мене рідного чи до чужого
Ти повернешся? Рідна. Мила. Вперта...
Я кицькою Тебе назвав невчасно.
Сказав дурне, мабуть, у злу хвилину.
Тепер зі мною гіркота полину.
Ти в мандри рушила. А я — нещасний.
В кохання вірив... Вірю і сьогодні.
Не двоє нас — бо ми одне. Суцільне.
Життя роз'єднує? А ми зіллємось щільно,
З'єднаємось і будем не самотні.
Насправді, все чудово. Я не плачу.
Зітхаю тільки. Що ж, я — не залізний.
Та для кохання не буває пізно.
Я жду Тебе, солодку і гарячу.
Я жду Тебе. Та Ти це знаєш, мила.
Кохана, рідна, найдорожча жінка.
Не плач і Ти, а краще смійся дзвінко,
Щоб радість у житті не загубила.
Та інколи зітхай. Твоє зітхання
У сни мої прийде, як ніжний шепіт,
Й на древо сну моє сумне нащепить
Прекрасні паростки солодкого кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2011
Вірш просто так не з'явиться.
Він з'явиться з ненависті,
Із люті чи із заздрості,
З розпуки чи з жалю.
Я вірю в це, як в істину,
І знаю, що, воістину,
Ніколи я не вистигну,
Бо сам себе спалю.
Мій попіл — ще не згарище.
В душі немало жару ще.
І хтось, кому не гаряче,
Знайде мене колись.
Ми подамось за барвами.
Не будемо забарними.
З веселими забавами
Полетимо у вись.
Там, у небесній величі,
Сумне не пропливе лице.
Там з щастя і веселощів
Народиться мій вірш.
Не просто так народиться.
Він з'явиться із гордості,
З кохання та із радості
Розвинеться незгірш.
Боюсь лише байдужості.
Боюсь, її знайду в житті.
Боюсь, вона роздушить ті
Бруньки нових віршів,
Що з'являться лиш з радості,
З розпуки чи з ненависті,
А просто так не з'являться,
Хоч як би я хотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2011
Холодный лёд...
А разве есть горячий?
Блестят глаза...
Чего ж им не блестеть?
За ними ум жестокий чувства прячет.
Колючий взгляд — безжалостная плеть.
Холодный лёд...
Безжизненная глыба
Застывших чувств, возможностей, любви...
Лишь горечь в скользком взгляде не погибла,
Да тихий страх гнездо на льдине свил.
Холодный лёд...
Надеюсь, он растает.
Ведь блеск очей слабей чем солнца луч?
О грешница!
Ведь ты же не святая?..
А я...
Я буду солнце звать из туч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263375
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.06.2011
Я искал Любовь святую, непорочную.
Я искал...
И вот нашел...
Всего лишь грусть.
Не даны мне в этой жизни полномочия
В Дом Любви ворваться.
Ну и пусть.
Кто-то властный бередит надеждой тщетною
Душу робкую.
Но твердою рукой
От меня отводит счастье мимолетное
И не хочет навсегда мне дать покой.
Не ищу уже Любовь я непорочную.
И покой, пока я жив, не для меня.
Остается только грусть.
Тоска бессрочная...
Если...
Вновь надежды вдруг не опьянят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263371
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.06.2011
Я вмер. Запилених віконниць
і яворів ряди Еол
гарячий т́орсав.
Я ішов,
і фавни йшли, і в фавні кожнім,
здавалось, Пана впізнаю:
«Гаразд, я, певне, у раю.»
Від сонця затулившись, сяйво
руде пустивши з-під плеча,
з лілеєю в волоссі стало
на дверях враз наге дівча,
струнке, як жінка, й так бентежно
розквітли пипки — я згадав
весну наземних давніх справ,
коли, за вільху прибережну
сховавшись, зблизька спостеріг,
як млинаря дочка найменша,
мов золота, із річки вийшла
з борідкою між мокрих ніг.
І ось тепер, у тому ж фраку,
що вчора в нім залишив світ,
із хижим усміхом гуляки
я підступився до Ліліт.
Через плече вона зирнула
зеленим оком — й на мені
зненацька шати спалахнули
і спопеліли.
В глибині
диван був грецький волохатий,
вино на столику, гранати
й у вільнім розпису стіна.
І, як дитя, двома перстами
вхопивши полум'я нестямне:
«Сюди», — промовила вона.
І без принуки, без зусилля,
лиш іскорка в очах жила,
переді мною, ніби крила,
вона коліна розвела.
І так спокусливо, розкуто
лежала горілиць, аж кров
моя заграла. В незабуту
ударом дужим я ввійшов
і в ній зробився невіддільним.
Як змій в змії, я ковзав там,
і буйний захват у свербінні
солодкому все наростав, —
аж тут вона стиснула ноги
і відсахнулася нараз,
легким серпанком сповилась
й граційно скочила з підлоги.
За півдороги до мети
я, сили сповнений, зостався
і сіпнувся і захитався
від вітру дивного. «Впусти!» —
гукнув і з жахом я помітив,
що знов на вулиці стою,
і, з меканням мерзенним, діти
булаву вгледіли мою.
«Впусти!» — руда і козлонога
юрба росла. «Заради Бога
впусти, бо згине розум мій!»
Мовчали двері. І безсило
перед всіма я сім'я вилив
і враз, що в пеклі, зрозумів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263278
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.06.2011
Всерйоз.
Усе всерйоз.
І люди
Говорять тільки про одне:
Пора звільнитись від облуди.
Пора очистити брудне.
Всерйоз.
Усе всерйоз.
Послухай:
З усіх усюд одне кричать:
Пора в смітник усе протухле.
Пора, пора розвіять чад!
Чекаю. Довго. Вперто. Щиро.
Ще трохи. Зараз вже. Ось-ось...
Так хочу віри.
Та не вірю
У те, що віра ця всерйоз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263271
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.06.2011
Отож, однаково — любов, а чи ідея.
Веде до Бога перший-ліпший шлях.
І що таке безумство Прометея?
Зойк ненароджений на зціплених устах.
Одне тривожить:
На останній стогін
На край самотня юність приповзла...
... Як важко бути майже поряд з Богом,
Коли навколо непроникна мла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262739
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2011
В меня любовь исподтишка вползла,
Клубком змеиным обхватила сердце
И прошипела, брызнув ядом зла:
«С тобою не расстанусь, не надейся.»
А сердце робко стиснулось в комок,
Дрожит и плачет бедное, но тщетно.
Слезой не смыть отравленный поток,
Не спрятаться в комочке незаметном.
Пусть плачет сердце, пусть спасенья ждет.
На то и есть оно, чтоб лить слезами.
А я не в силах ждать судьбы щедрот,
Мне лучше знать, что вместо сердца — камень.
Не будет сердца — и не страшен яд.
И камень зря сожмет клубок змеиный.
И счастлив буду, если злобный взгляд
Любовь мне бросит и меня покинет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262738
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.06.2011
Аудієнція о сьомій.
Апартаменти — в центрі міста.
Я прагну зустрічі.
І в цьому
Перетворився в активіста.
Відомий клуб відчинить двері.
(До нього сходиться еліта.)
І Ти там є!
О, Фея!
П́ері!
Віщунка сонячного літа!
Спекотноока Дездемона!
(Тут знаків оклику багато.
Пробач. Та просто напівтона
В малюнок цей не можу дати.)
Ти посміхнешся.
(О, блаженство!)
Спитаєш, як я жив з чужими.
(А я ж Твої слова і жести
Щомиті мав перед очима!)
А далі ми підем на каву.
А далі. Далі... Що ж там далі?
Цікаво?
Мабуть, що цікаво.
Хоч не дають за це медалі.
Ну, не дають — так і не треба.
Я буду мати нагороду
Від торжествуючого Неба,
Не від радянського народу.
Питань нема? Візьми пампушку.
Ти — молодець.
І я — не промах.
Тепер тихцем шепни на вушко,
Коли ж там знову буде сьома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262562
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 31.05.2011
І сім, і сім разів по сім
Прощати нам велів Ісус.
Прощати все, прощати всім,
Бо гріх — то результат спокус.
І хто дасть руку на вогонь,
Що й сам в спокусу не вбреде
Під час житейських втеч й погонь,
Коли не знаєш, хто ти й де
Ти є.
І тьмаряться мізки.
І ось лукавий тут як тут.
І в небі чистому — мазки,
Провісники спокус й спокут.
Тож я Тобі прощаю все,
Кохана.
Ти ж прости мене
За те, що я прихильник сцен
І часто мовлю про сумне.
Прости за те, що я пиш́у
Тобі нездалого вірш́а.
Бо це ж — не вірш.
Це — тільки шум.
Проте, повір, шумить душа...
Душа, що прагне чистоти
Не тільки лиш собі, а всім.
Я все простив. І Ти прости.
І сім, і сім разів по сім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2011
Я згадую свої шляхи сьогодні.
Було в житті у мене три шляхи.
Та перший стрімко вів мене в безодню...
Оте падіння далося взнаки.
Скотився з кручі я у мить останню,
Коли до прірви був єдиний крок...
Віддав я Господу хвалу: «Осанна!»
І вгамував стремління до зірок.
Та було так недовго.
Тільки спокій
Знайшов в моєму серці свій куток,
Я став на шлях новий, не менш жорстокий.
Спіраль життя піднялась на виток.
Я ближче був до неба, ніж раніше.
Та перед храмом, що в горах стримів,
Спинився я в хатині на підніжжі...
Так обірвався шлях і другий мій.
У тій хатині, без води і їжі,
Я довго й марно ждав гінця небес.
Якимось дивом я не вмер.
Я вижив.
І захотів, щоб спокій мій воскрес.
Прийшли часи хороші й нехороші.
Був спокій.
Але — спокій чорних дум.
Не раз виходив я за огорожу.
Але не знав:
Піду чи не піду.
І все-таки пішов.
У диких нетрях,
Куди лише з цікавості забрів,
Знайшов омитий сонцем стиглий кетяг,
Чудесне гроно уст, очей і брів.
Я прагнув до чудових стиглих ягід.
Але нелегким був і третій шлях.
Поманить і надію зрідка явить,
І — далі поміж хащі попетляв...
Та я не покидав стежину любу.
І — раптом вийшов у прекрасний сад.
Не знаю, чи на щастя, чи на згубу,
Я сам собі відтяв шляхи назад.
Щоб увійти у сад, віддав я плату:
Правицю-руку й серце із грудей.
Отак навіки я свободу втратив...
Але — став найщасливішим з людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2011
На серці — абажур.
Або — журба.
О Боже! Р-р-р...
Дружба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2011
Кохана! Дівчинко моя!
Ти — все. І навіть більше того.
Скажи мені, чому не я
Тобі важливий, а дорога?
Невже кохання — тільки сон?
Лише підстава для натхнення?
... Рядки віршів, немов пісок,
Стікають дивні, незбагненні.
І радості так мало в них.
І так багато в них печалі.
І слів — гірких, колючих, злих...
Сумних. А радісних — так мало.
Я — не поет. Я — чоловік.
Радіти хочу і кохати.
Щоб разом були ми навік,
Щасливі, дружні і багаті.
А зараз мрію лиш про те,
Як я Тебе зустріну, люба,
І скажу ніжне і просте:
«Приїхала? Нарешті, Люда.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2011
Я живу. І Ти живеш.
Але що із того нам?
Прірву між підніжжям веж
Не промчати стогоном.
І не навести мости
Криком поміж хмарами.
Не здолати висот́и,
Бо для себе — кара ми.
Щастя буде в нас, еге ж.
Карколомним прогином...
... Я живу. І Ти живеш.
Але що із того нам?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2011
Кохав, голубив, цілував.
Із ніжністю тулив до серця.
А Ти втекла собі, втекла...
Кохана, повернись, не сердься....
Напевне, помилки робив.
Напевне, не завжди був пр́авий.
Але ж любив. Я так любив!
Як Бога це кохання славив.
Навіщо ця розлука нам?
Навіщо бути нам самотнім?
Моя Ти — я завжди це знав.
Кохана, повернись. Сьогодні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2011
Не зміг. Не зупинив. Не втримав...
Втім, годі вже. Чи був хоч шанс?
Невже для куртизанок Рима
Новий приходить ренесанс?
На Україні. В Прикарпатті.
Не в Франції чи ще там десь.
Розбестились відьм́и кирпаті,
Упевнились: їх час іде.
І як же лицарям не вмерти?
Жінки керують. Сила в них.
Хоч їх мета — лиш пити й жерти.
Й дурити й так уже дурних
Чоловіків. Стать сильну, кажуть.
Насправді ж — преслабких до біса.
Кохання щире — як проказа.
Здається, кращий вже гульвіса.
Він не романтик? Що ж із того?
Зате у серце не пускає
Кохання щирого, пустого.
Він знає: у жінок немає
Ні крихти благородства. Де там!
Їм добре так. Вони не хочуть
В душі палацу. Краще гетто.
Облуду — в душу. Кривду — в очі.
І що у них в душі не стерлось?
Знайти Джейн Ейр — примарний шанс.
Що ж, куртизанки з римських термів
Новий стрічають ренесанс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2011
Кохана. Кохана. Кохана. Кохана.
Скажи, це — любов, а чи, може, омана?
Залежність сердець чи жорстокі окови?
Любов чи ілюзія диво-любові?
Вітуся. Вікторія. Віточка. Віта.
Скажи, ураган це чи лагідний вітер?
Це — постріл амура чи постріл у спину?
Я буду щасливий чи, може, загину?
Прекрасна. Кохана. Єдина. Безцінна.
Це — справді любов чи любові підміна?
Це — щирість чи гра, філігранна, жорстока?
Це — крок до блаженства чи в урвище кроки?
Кохана. Кохана. Кохана. Кохана.
Коли вже цей лід недовіри розтане?
Коли я зумію повірити в щастя?
До губ найдорожчих без муки припасти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2011
Не приносьте квіти на могилу,
Бо могилі квіти не потрібні.
Хто їх покладе — чужі чи рідні, —
Зовсім їй нема до того діла.
Не лишайте квіти на могилі.
Їй від того радості немає,
Що байдужий сон її вкривають
Пелюстки змертвілі й перегнилі.
Не приносьте квіти на могилу.
Їй, повірте, зовсім не до того.
Ви — не Бог і не посланець Бога.
Ваша сила — то не Божа сила.
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Не цілуйтесь без іскри кохання.
Що ті поцілунки? Марна справа.
Бо від них не спалахне заграва,
І даремні ваші всі старання.
Без кохання поцілунки — втома.
Те саме, що квіти на могилі.
Їм байдужість знищити несила.
Марна справа. І... Живе — мертвому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2011
О, Женщина!
Как Ты мала, ничтожна,
Когда к тебе Мужчина равнодушен.
Но если есть Любовь...
Всесильный Боже!
Власть Женщины огнем сжигает души...
Я жил один.
Свободный, своенравный.
Ничто меня не сбило, не сломало.
Чихал на всех — на правых и неправых,
Смотрел на мир сквозь прорези забрала.
Но вот Любовь...
И я на все способен.
Твой след целуя, трепещу от счастья.
Мой ум из несогласья с миром собран.
Но и его Твоей вручаю власти.
Блеск прелести Твоей своим парадом
Меня сразил, объяв любовью душу.
Всесильный Боже!
Я себя утратил...
Но разве без Тебя себе я нужен?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261699
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.05.2011
У Тебе прозорі очі.
Холодні кристали льоду...
Глибокі, мов небокраї.
Безмежні у часу плині.
У Тебе прозорі очі...
Мій погляд крізь них проходить,
Нічого не зачіпає
І падає в далечіні.
У Тебе сталеві очі.
Холодні шматки металу.
Пласкі, ніби щит надії.
І гострі, як спис прощання.
У Тебе сталеві очі...
Мені не пробити сталі.
Мій погляд безсило тліє.
Згасає іскра кохання.
У Тебе дзеркальні очі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2011
Прийди в мої очі, закоханий ранку,
Із поглядом переплетись і мани
Ту Фею, що буде моя до останку
Й життя перетворить в закохані сни.
Закоханий ранку, прийди в мої очі.
Без того мені не здолати мій сум.
І маска з обличчя сповзати не схоче.
І я протиріччя в собі понесу.
Я — зовні веселий. А очі — сумують.
Закоханий ранку, тебе в них нема...
Я ймення твоє не повторюю всує.
Я молюся просто, щоб зникла пітьма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2011
Тепло уходит.
Я окоченел.
Найти живой огонь бы не мешало.
Я не солдат.
И всё ж на мне
шинель.
И всё ж тепла
Так мало.
Мало.
Мало.
И губы шепчут,
Будто бы в бреду:
«Тепла мне дайте.
Дайте хоть какого.
Ведь сам я до костра не добреду.
Путь не спрошу у языка немого...»
Огни мерцают...
Может быть?..
Узнал!
То самое
В ночи струится пламя!
Но что это?..
Ведь это лишь вокзал.
И чей-то голос:
«Эй!
Тебе —
не с нами.»
Тепло уходит.
С ним и я уйду.
Мой путь немому языку неведом.
Быть может, попрошу тепла
в бреду.
Но что с того?
Бред остается бредом...
На мне шинель.
Я, впрочем, не солдат.
В шинели мне
ничуть
теплей не стало.
Мне холодно.
Никто не виноват.
Но всё ж тепла
так мало.
Мало.
Мало...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261650
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.05.2011
А люди розмовляють про н і щ о.
І думають, і мріють все про нього ж...
Одним керує Бог, а другим — чорт,
Та всі однакові... А що поробиш?
Всім хочеться видовищ і хлібин.
І волі... під нагайкою пророка.
Але, куди не кинь, — усюди клин,
Бо й сам пророк свої рахує кроки
І, як і всі, ніщо шукає д е с ь.
Ось — крок в н і д е. І ще один — у безвість.
Але, як був, так і лишився б е з...
Без дотику до чогось. Тільки брезклість
Ідей і пошуків, як вічність, перед ним,
Як у людей — бажання підкорятись,
Отарою брести за Головним,
Лизати слід Його безцінних ратиць,
І знову й знову вірити в н і щ о,
І думати, і мріяти про нього ж...
Ким Бог керує, ким керує чорт,
Та всі однакові. А що поробиш?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261349
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2011
Чому мене
нічого не хвилює?
Пальцями тисну складки живота...
Сиджу на ліжку, мов якийсь нехлюя,
І думаю: яка ж моя мета?
Є люди, що здихають в магазинах,
Бо так вже масла хочуть, що — аж-аж!
А я от не збагну:
яким це чином
Я міг впасти так в ажіотаж?
Є люди, що вбираються в костюми,
Начеплять галстука та й ходять по хатах.
І плачуться:
от Суд Страшний настане,
А у людей душа така пуста...
А я не вірю в те, що у Єгови
Є для спасіння обраний народ.
Чим домоглись
євреї
чи монголи,
Чи свідки там якісь
Його турбот?
А ще є люди, що...
Але достатньо.
То все не варте поривань душі.
Такі, як я,
або на ніц не здатні,
Або мішком прибиті алкаші...
Або...
Є ще одне...
Але даремно...
Не в цій країні і не в ці часи.
Цей світ на мене надто люто р́евнув.
Тепер пильную, щоб не укусив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261324
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.05.2011
Я расстроен почему-то
в эту
данную
минуту.
Почему же это так?
Так его и перетак!
Ох,
тоска зубами гложет.
Ох,
перед глазами рожи.
Ох,
проклятая житуха...
Может,
дать кому-то в ухо?
Глаз подбить
и выбить зубы.
Отобрать последний рубль...
Или, может быть, к тому же
сделать что-нибудь похуже?
Множество во мне желаний
в этот тёмный час и ранний...
Я расстроен почему-то
в эту
данную
минуту.
Все же,
что со мной случилось?
Что во мне разгорячилось?
Что вдохнуло в душу злобу?
Не любовь.
И не микробы.
На вопрос ответик старый.
Просто
я пришел
на пары.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261316
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 23.05.2011
И вот — опять чужой, опять не нужен.
Опять вгрызаться вынужден в покой.
Опять нормальный ход вещей нарушен...
Что это?
Я — какой-то не такой?
А, может, просто я ошибся дверью?
И в чужеродный мир вошел случайно я?
Где всё — не так. Где всё — сквозь когти терний.
Где счастья — миг. И сотни лет отчаянья.
Где тот, кто любит, не найдет ответа.
Где тот, кто груб, — удачлив и любим.
И кто-то наложил двойное вето
На ту любовь, где хорошо двоим.
А я не в силах грубым быть притворно.
Я — это я. Такой, какой я есть.
Кто виноват, что в этот мир топорный
Я как-то смог нечаянно пролезть?
Уйти бы... Только кто меня отпустит?
Живи. И будь доволен бытиём.
Живи и будь...
А только в сердце — пусто.
И безнадежно-одиноко в нем.
А Ты любви боишься...
Бойся! Бойся!
Зачем Тебе страдать? Зачем? Зачем?
Ведь у любви такое злое свойство —
Кто был никем, останется никем.
Всего лишь миг я был с Тобою дружен .
Влюбленный...
Но — какой-то не такой.
И вот — опять чужой, опять не нужен.
опять вгрызаюсь в черствый мой покой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260620
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.05.2011
О, Елена!
Нетленна,
бессмертна,
бессменна.
Твое проявленье — блаженно.
Но — тленно.
А в Тане
твое отраженье устанет
противиться воле моей.
Много дней
Ты скрываешься тщетно,
Елена.
Думаешь, незаметно?
О, мгновенно
наступит,
что хочется мне.
как во сне.
Ты полюбишь меня,
не кляня,
непритворно.
Устами
когда отраженье устанет
приникнешь,
моему повеленью покорна.
О, Елена!
О, Мадонна!
И все ж не пристало
вспоминать отраженных в Тебе...
Перестану.
О, Таня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260616
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 20.05.2011
Потоком хмелю обійми
І відпусти високі крила...
Мене весна приворожила,
А ти — мелодія весни...
- - - - - - - - - - - - - - - - - - -
З небес на землю опустись,
Не слухай цвенькання ламбади.
Сумні пісні співають барди.
І серце сум хмільний затис.
В бездумнім танці не кружляй,
Бо ж не втечеш, як небо впаде.
А люди — гади.
Люди — гади.
Звірюки із прадавніх зграй.
Знайди обривок мотузќа,
Сховайся в безвість від зарази.
Моя дорога — завузька.
... І — фрази, фрази, фрази, фрази...
- - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Я йшов до Тебе крізь весну.
Туди, де ще не був ні разу.
Пробач, що пізно я збагнув:
Мені Твоїм не бути князем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2011
Лиши мене у сп́окої, природо.
Хоч я твій син, та виріс вже давно.
Людським лицем прикрив звірину морду.
А хвіст відрізав.
З ним, без нього — все одно.
Тепер керуюся суспільною мораллю.
Зразковий сім'янин, громадянин.
А зайвину із пам'яті стираю,
Бо я тепер — людина між людин.
Одне лиш зле: приходить місяць повний —
І я від болю корчусь, мов глиста.
Мене про щось важливе мучить спомин...
... На місяць важко вити без хвоста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260440
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.05.2011
У нас з Тобою все було і, мабуть,
Чимало буде ще перипет́ій.
Каж́у, що буде, бо мене не вабить
В стосунках наших стомлений застій.
Ти — кароока ніжна «симпатюля».
А я — поет. Дарма, що не талант.
І я не т́ерплю, як душа пустує.
Ти в ній — дорогоцінний діамант.
... Я пишу ці рядки, щоб не забути,
Що вмію римувати і плести
Віршованих словес солодкі пута.
І щоб про це не забувала Ти.
... А зараз — телеграма, телеграма.
І з лівого на берег правий рейс.
О, Харе Крішна, Харе, Харе Рама.
У цьому світі стільки є чудес!
А головне — що ми з Тобою разом.
Що ми коханню знаємо ціну.
Ми — жебраки... Але ж не все одразу...
... Люблю. Люблю. Люблю Тебе одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2011
Давай. Дерзай. Придумуй. Тішся.
Змагайся. Думай, що мине.
Ти, мов осоловіла кішка,
Грайливо дряпаєш мене.
Ти любиш, щоб Тебе картали.
Ти любиш тишу після бур...
Та для кохання цього мало.
І чи кохання цей сумбур?
Чи не занадто вже подряпин?
Старі ж іще не зажил́и.
І, може, скоро ми потрапим
В жахливе безгоміння мли...
Спинися, прошу, схаменися.
Не треба більше, не вдаряй.
Бо як впад́ем, то — низько-низько...
А зовсім поряд кликав рай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2011
Що тепер?
Римую слово «Люда».
Бо воно закрило всі думки.
Я, такий нескорений на людях,
У душі — приборканий такий...
Заблудив.
Покараний за блуд.
В іншому, минулому житті.
І тепер
Приблуда із приблуд,
Від фривольних відійшов затій.
До Твоєї тулюся щоки
Так, неначе повертаюсь в рай.
Я чомусь закоханий такий...
Боже, за любов не покарай!
Щоб мені не довелось текти
Іншим руслом іншої ріки...
Ти — моя кохана. Тільки Ти!
... Я чомусь закоханий такий...
Я чомусь
Лише одного хочу —
Зрозуміти, що то значить: «Люда».
Світло сонця чи примари ночі?
Щирість чи прихована облуда?
Заблудив.
Покараний за блуд.
Чи спаде з моїх очей полуда?
Але — я кохаю.
Не забудь.
Я Твоє ім'я римую, Люда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2011
Я
ніжною
ніколи не була.
Бо ніжність — ще не вічність.
Правда?
Правда!
Сьогодні, може, я згорю дотла
Від ніжності.
А завтра?
Як же завтра?
В мені добро і зло пізнають крах,
Бо перемоги ні за ким не буде.
Я сильна.
Хочу бути.
Решта — прах.
Не розумієте?
Куди вам!
Я ж бо — Люда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2011
Усе мине.
Бо все минає.
І ці римовані рядки
Не стануть ні для кого навіть
Взірцем незграбності руки,
Яка страждає графоманством...
Та їй далеко до віршів,
Що їх співають, як романси,
І кожен вічність пережив.
Усе мине.
Бо вже минула
Його частина чимала.
Від Вавілона до Кабула
Було добра. Було і зла...
І залишилось небагато.
Все проминає.
Все мине.
... Перед прощанням
вічним
варто
Кохати лиш.
Кохай мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2011
Не любиш?
Ну і що ж?
І не люби.
Так чи інакше — ми з Тобою разом.
А далі — ранок світлої доби,
Коли кохання пересилить фрази.
Візьму за руку — Ти не забереш.
І ніжність переллється в поцілунок.
«Кохаю!» — скажу я.
А Ти...
Ти теж
Знайдеш у собі квіти замість бруньок.
Хоч сутінки в душі,
Та смолоскип
Мого кохання мусить їх спалити.
А ще —
Дорогу в світлий сад знайти б,
Живу стежину — не бетонні плити.
Подумай. Згодься. Це — найкращий шлях.
Чи треба ще щось?
Може. Але — потім.
А зараз — в сад.
Забувши сотні плах,
Страждання, біль, нещастя і скорботу.
Бо — бачиш? — ранок світлої доби
Мене (Тебе таќож) промінням вразив.
... Так Ти не любиш?
Що ж.
І не люби.
Так чи інакше — ми з Тобою разом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2011
Отак би сісти й написати кон'юнктурне.
Про сутички, про страйки, про пікети.
Про тих, хто все життя сидів по тюрмах.
Про тих, хто заволав до Бога: «Де Ти?»
Отак би сісти й написати.
Вперто
Шукати слів нових, творити образ.
Когось до стінки гнівом фраз приперти!
Лице Христа помітити у ќогось...
Що ж, спробую.
Кого ж це не привабить?
Сиджу і пишу. Пишу і черќаю.
Але виходить все не те, бо, мабуть,
Моя душа не тих рядків чекає...
Тривожно тут, в моєму мікрокосмі.
В душі бринять непевно тихі струни...
Та я не слухаю. Усьоме чи увосьме
Я все-таки напишу кон'юнктурне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259692
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2011
Ви знаєте, що світ, на жаль, театр.
Так було вічно, так велить нам звичай.
І неминуча маска на обличчі,
Мов сніг на крутосхилах древніх Татр.
Підозра є у вас, що маска-сніг
Підбита зсередини пластом криги,
Щоб сніг не танув в будь-яку відлигу,
Щоб власне «Я» знайти ніхто не міг.
Та знали б ви, що так і чиню я!
Вас полишити? Не знайти дороги.
Себе забути? Теж немає змоги...
І маска л́юба схованка моя.
А що поробиш? світ, на жаль, театр.
Так було вічно. Так велить нам звичай.
Але чомусь тремтить моє обличчя...
Холодний сніг на крутосхилах Татр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259690
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2011
В кімнаті — ніч.
В кімнаті — з́атхло.
Лежить зі мною
пліч-о-пліч,
гнітить мене
задуха...
Завтра
настане день.
А зараз —
ніч.
Вікно б відкрити.
Чистий подих
знадвору
освіжить мене.
Та думаю:
не було б шкоди.
З повітрям в хату прослизне
орда.
Орда, що прагне крові.
Моєї крові...
Я боюсь!
Вони десь поряд
і готові
встромити жала.
Їх укус
болючий,
і від них надовго
сліди на шкірі є,
бо так
вони влаштовані.
Лихого
Владики Тьми
лишають
знак.
То що ж робити?
Нічим дихать...
Стискає горло
духота...
Не можу більш.
Встаю.
І стиха
вікно відчинюю —
свята
і тиха ніч заходить в хату,
несе з собою
світлий сон...
Щасливий спокій!
Можна спати.
Я перейшов
свій Рубікон.
І засинаю...
В мить прощальну
із суєтою
всіх світів
подумалось:
невже дзижчання
я просто
чути не хотів?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259477
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.05.2011
Твій погляд приховує в собі незміряну кількість
Жахливих для мене, болючих для мене подій...
... Нанизую мовчки на себе обпалені кільця.
Чим далі — тим більше. Тим важче надії моїй.
Ніщо не спроможне кохання моє зруйнувати.
Що зробиш — так сталось... (Я трішки філософ усе ж).
Та хто його знає, що вибереш Ти —
Чи палати,
Чи в пустку самотню мою Ти до мене прийдеш...
Засліплений сяйвом Твоїм, я відкинув свободу.
Ніколи собі не наважусь сказати: «Спинись!»
І навіть якщо затягатимуть пута під воду, —
Не буду пручатись, піду з головою униз.
Обпалені кільця стискають мене, мов удави.
Мовчу і не борсаюсь.
Хай вони в мене вростуть,
Моїм стануть тілом.
Я витерплю, звісно.
І навіть
Очима не кліпну, щоб скинути плетиво пут.
Так мало потрібно мені, щоби бути щасливим.
Присутність Твоя і надія на вірність Твою...
Хіба це таке нездійсненне, таке неможливе?
... Обкручений кільцями, мовчки стою на краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2011
Ти вийшла з Содому й Гоморри...
Але ж Ти зуміла
Не кинути погляд прощальний в забуте життя?
Кохання в Тобі не померло...
Ти душу і тіло
Змогла вберегти від засоленого небуття.
Кохання, вмираючи, ґрунт для нового кохання
Готує.
Й живе таємничим життям у живім.
Уміння кохати роль відігра́є не останню
Коли із Старого в Новий переходиш завіт.
В Новому завіті не буде Гоморри й Содому,
А тільки учення любові Ісуса Христа.
Поглянь:
Чи не правда, що Ти повернулась додому?
Поглянь:
Поза ним — чи не правда? — лиш п́ітьма пуста.
Ти вийшла з Содому й Гоморри.
Але Ти зустріла
Мій погляд
І не озирнулась в забуте життя.
Кохання не вмерло.
Я вірю:
Ти душу і тіло
Змогла вберегти від засоленого небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2011
Невблаганний художник — Доля —
Під склепіння душі моєї
Занесл́а гострим пензлем горя
Образ Твій — світлий образ Феї.
Їй немає ніде заслонів.
Завжди робить лиш те, що хоче...
... Образ Твій осяває промінь,
І ніяк не схитнути очі...
Я зумів би Тебе забути,
Але того не хоче Доля.
Захопила мене у пути
Гострим пензлем у фарбі горя.
Ти зі мною тепер до скону.
Доля вічне життя пророчить...
... Образ Твій осяває промінь,
І ніяк не схитнути очі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2011
Мені немає задля чого жити.
Мій світ зруйновано.
Мій світ — це Ти.
А в Тебе на душі бетонні плити.
На них коханню вже не розцвісти.
І крейди грудка випала з долоні.
Нема чим білу лінію вести...
Твоя душа в бетонному полоні.
Зі мною бути не захочеш Ти.
Та прийде час, коли бетонні плити
Нарешті скарбом стануть золотим.
І Ти подумаєш: «Нема для чого жити.
Мій світ зруйновано. Мій світ — це ти».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2011
Ти прилети з чужого краю
Страшною мухою цеце,
Вкуси мене, нехай вмираю,
Лиш покажи своє лице.
Ти приповзи, зміюко люта,
І задуши мене насмерть.
Я твого тіла вбивчі пута
Коханням виповню ущерть.
Любов — не радість. Тільки жертва.
Смерть від любові — це не гріх.
... Від рук твоїх я хочу вмерти,
Сконати на руках твоїх...
А ні — то хоч пришли отрути
Чи у конверті гострий ніж...
Хотів би я тебе забути.
Та смерті — все-таки сильніш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2011
— Прийдеш до мене?
— Так. Прийду.
Як буде літо бабине.
Його з тобою проведу
З піснями і забавами.
Ти будеш пестити мене,
Палити поцілунками,
Аж поки в сірість прожене
Нас осінь з хмаро-клунками...
Цілуй мене і очі пий,
І називай коханою.
Повір, не скоро дощ нудний
розділить нас туманами...
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Та дощ прийшов, а літо — ні.
Ні бабине, ні будь-яке.
Лиш промайне десь уві сні
Й сховається за буднями.
А ще прийдуть когорти дум,
Від суму не позбавлених...
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
— Я так чекаю...
— Я прийду...
Як буде літо бабине...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2011
Стерилізуй погляд,
бо щойно
ти дивилась на хворого.
Ти лікувала душу,
впорскуючи в неї те,
що наповнює очі.
Ти забула,
що погляд прагне стерильності,
бо не буває
одноразових поглядів.
На денці очей
причаїлись атоми ліків,
призначених не мені.
Вони — шкідливі для мене.
Стерилізуй погляд.
Я не хочу хвороби
через недбалість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2011
Все это в прошлом недалеком,
И не дрожит уже душа,
Как сердце птички-малыша,
Когда ее поймает сокол.
Дрожать в когтях? — себе дороже.
И, если гибель неизбежна,
Восторженно, светло и нежно
Я вспомню миг, который прожил.
Довольно прославлять надменных
Болтливой лирою своей?
Но в мире нет цепей верней.
И нет поэтов, им неверных.
Зови, любовь, меня, зови!
Я не останусь недовольным.
Пускай мне больно, очень больно.
Не отрекаюсь от любви!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258714
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.05.2011
Ты меня спросила как-то раз,
Будто мимоходом, ненароком,
Что любви считаю я истоком?
Я хотел сказать: влеченье глаз.
Но ответить мог я не при всех...
Предложить тебе решился встречу,
Чтоб назвать святой любви предтечу.
А в ответ услышал только смех.
Впрчем, не услышал, а узнал.
Он блестел из-под твоих ресниц.
Я сказал себе: ну, улыбнись!
И воспроизвел зубов оскал...
Дни летели словно листопад.
Омертвело сыпались в пространство.
Наконец ты, после долгих странствий,
Повернуть отважилась назад.
И опять пришло влеченье глаз...
Память о любви былой осталась.
Но и не забыть — какая жалость! —
Ты меня спросила как-то раз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258712
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.05.2011
Синий бантик.
Банальность...
Отражение Балтики
в бантике
синем.
Но —
трудно с именем...
Имя скрывается
в вальсе
волн.
Колыхание...
Мания...
О, наваждение!
Синее жжение!
Все забыто.
И только
сквозь сито,
сквозь память
не проходит
воспоминание.
Бантик...
Название
синее.
Но — банальное.
И — без имени...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258526
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.05.2011
Моє кохання — то пекучий сумнів.
Твоє кохання — то палючий зблиск
Твоїх очей. Та він Тобі пасує,
В нім незалежність і любов сплел́ись.
Твоїм коханцем був розпусник-місяць...
Та не жалкуй. Тепер він — просто друг.
До мене в сяйві місячнім засмійся,
Зрадій теплу моїх ласкавих рук.
Повір, що я тебе повік не зраджу.
А місяць кожну ніч шукав нову...
Мені ж не треба йти шукати кращу:
Тебе кохатиму у сні і наяву.
Як Бога ймення, не промовлю всує
Слова кохання, ті, що для двоїх...
І навіть місяць хай не поцілує
Уста Твої і кучері Твої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2011
Коли розширення судин
Переросло в раптовий вибух, —
Це я кохання засудив.
Це я з рядів коханих вибув.
Коли розширення зіниць
Переросло в оскал шалений, —
До мене ніжно доторкнись,
Ласкаво притулись до мене.
Коли розширення душі
Переросло в дзвінку вологу, —
Пиши мені листи й вірші.
Пиши. І щось та й буде з того.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2011
Десь шепочуть уста померлих,
Тих, що тінями стали в душах.
Боже ж мій! Це — лише химери,
І суха вже твоя подушка.
Довго-довго лягали кроки
На асфальт паралельних вулиць,
Та сходилися ми потрохи,
І шляхи наші перетнулись.
Нас чекає кохання повінь,
Відійдуть голоси померлих.
А якщо ворухнеться спомин...
О, мій Бог! Це ж — лише химера.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2011
І знову вибирають. Як завжди.
Я — на терезах. Скільки ж я заважу?
Чи неприкрашений мій образ породив
Потрібну кількість позитивних вражень?
І все ж — не покладу в кишені гирьки,
Залишусь із звичайною вагою.
Хоч на душі моїй осяде гіркість,
Якщо отак розстануся з тобою...
Я бачив сон. І у моєму сні ти
Сказала, що кохаєш. Наяву.
Я вірю в те, що я не буду скніти,
Що сон мені пророчить путь нову.
Але...
Він десь не в цих світах бродив...
Чи стане сил йому здолати силу вражу?
Ти — вибираєш.
Я — чекаю.
Як завжди.
Я — на терезах.
Скільки ж я заважу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2011
Мені потрібно лиш одне,
І то — чи так уже й потрібно? —
Щоб те — суцільне і мутне —
Розсипалось, розпалось дрібно.
Щоб стоголосий хор не став
Тягучим в муці стоголоссям,
Щоб таїнство людських вистав
В нудну суєтність не звел́ося.
Щоб у душі моїй оркестр
Не смів стогнати семинотність.
І щоб не став знайомств реєстр
Лиш переп́усткою в самотність.
Щоб світ в очах моїх не стиг,
Спинившись в швидкості шаленій.
Щоб не сказати: я — не з тих.
Не думати: це — не для мене.
Щоб у тримірність не вростав
Мій мікрокосм безмежномірний.
І щоб завжди я твердо знав,
Що я — не схиблений примірник,
А лиш такий, як ті, хто вік
Шукає щиро восьму ноту.
Живий, як тогорічний сніг...
Усе нормальненько, достоту.
І я такий лише тому,
Що все велике поза мною,
Що не потрібен я том́у,
Хто й сам, як я, лиш купка гною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2011
Я — придворный поэт.
Я — испит.
Я — испет...
Я устал.
Красота
не терзает меня,
опьяня
всех других...
Но ударит под дых,
если я захочу
только капельку чувств
для себя...
Я молчу,
теребя
свой цинизм...
И — на низ.
И — на дно.
Мне дано
о любви написать.
Прокричать.
Но печать
так заметна на мне...
Я кричу, и...
Но — нет.
Не найти понимания...
Звание...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257962
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.05.2011
Так хочеться Тебе на «Ви» назвати.
Та назване на «Ви» стає холодним.
Звучать далеко місячні сонати,
А я бажаю сонячних мелодій.
Я — ідолопоклонник, я — язичник!
Я прагну оргій, диких і багатих.
В душі нема чуттів, сьогодні звичних.
Зате в ній є уміння покохати.
Ти ще вагаєшся. Тебе лякає
Непевність кроку поза межі кола.
За хліб Тобі дорожчий Твій окраєць,
За храм святий — Твоя гнила ікона.
Ти — ідол мій, закопаний недбало.
Ти прагнеш крові! Й не приймаєш крові...
А, може, в тобі щось уже зламалось,
Й помчить тебе в любов кривава повінь?
Зламайся, упади, розсипся пилом.
Лиш у душі моїй залишся Богом.
Забудь межу, яку переступила,
Залиш складне, вернися до простого,
До буйних оргій, до жарких мелодій...
І я тебе на «Ти» назву без жалю.
Бо ж назване на «Ви» стає холодним.
А я тебе кохаю і жадаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2011
Приют мой скорбный —
мрачный «Наутилус».
Глубинный крик
поплыл...
И вдруг затих...
Все под водой.
И словно опустилось
И небо вглубь.
Стоит.
От сих — до сих.
Я медленно
дрейфую
над камнями.
Вне суеты.
Мои моря — пусты...
И думаю:
скорее бы
подняли...
И лучше было б,
если б это
Ты...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257828
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.05.2011
Глаза устремлю на предмет, недостойный внимания.
И внемлю ему, недостойному, как Божеству.
И это не бред, не болезнь, не безумство, не мания.
Без этого просто не жить моему естеству.
Он — мал. Но — воздвиг постамент и на нем возвышается.
И странная робость приходит при виде его.
Он может позволить себе и капризы, и шалости.
Внутри — падший ангел. Но с виду — само Божество.
От мира привык он всегда получать только почести.
Не зная, что в почестях кроется рока печать...
Я видел, как плакал он, жалкий в своем одиночестве.
Но гордость — ненужнейший грех! — отогнала печаль.
Вполголоса молвить желаю: твой взор затуманенный
Ко мне обрати. Я сумел бы подняться с тобой...
Во мне ведь не бред, не болезнь, не безумство, не мания.
Ты — Женщина просто. А бред мой — всего лишь Любовь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257827
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.05.2011
То все фігня, то все до дупи...
Лиш краєвиди Гваделупи
Потішать око нам колись...
До клави руки потяглись,
Щоб написати про блюзнірство,
Про святотатство, лицемірство
І підлість когось там за склом...
Та думати — такий облом!
І де ж вона, та Гваделупа?
Здається, десь в районі пупа,
Прихована рідким пушком...
Облом, облом, оп'ять облом!
За ці сплановані обмани
Поплатяться ще бусурмани,
Ніхто не допоможе їм...
А ні — то я і сам їх з'їм.
Полегшено погладжу пузо
Собі та вередливій музі,
Що в римування потягла
Мене, пів-сонного, бла-бла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250958
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.04.2011
Коли, з веління Вічної Зими,
Мазнуть по світу руйнування пензлі,
Скажу Тобі:
«Кохана, світ — це ми»,
Зігрію подихом Твої долоньки змерзлі.
Коли полине, сам на всі світи,
Лише непевний спомину відгомін,
Прислухайся:
У ньому Я і Ти
Сплітаєм шепіт світлої Любові...
І в Хаосі, без часу і без меж,
В кружлянні вічнім атомів творіння,
Я вірю:
Мила, ти Мене знайдеш.
Бо Ти ж Мені — така кохана й рідна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250955
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.04.2011
Похмурий настрій тужиться віршем,
Але мотузка й рак не влазять в рими...
Стікає в душу безконечний щем
І мерехтить безжальна думка-прима,
Лоскоче, тисне і несе кудись,
Чи до прибалтів, чи до антиподів...
«Коханий, прошу, не перетрудись,
Я ляжу зверху, ти лягай зісподу...»
Похмурий настрій тисне, як гора.
Але, як і завжди, народить мишу...
«Коханий, спи, бо спати вже пора...»
А я не сплю. Я пишу. Пишу. Пишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250858
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 31.03.2011
Я Тобі зателефонував,
Може, лиш тому, що безкоштовно...
Відірвався від важливих справ,
Накрутив поцифирлені жорна...
І — потрапив у невдалу мить.
«Вибач. Подзвони через годину.»
Що ж. У Тебе теж. Дитина спить...
Як і в мене...
Спи безжурно, сину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250855
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.03.2011