| Сторінки (2/159): | « | 1 2 | » |
В саду давно вже солов'я не чути,
Цвірінькають довкола горобці,
Вдалось їм горло солов'ю заткнути:
Загнали в кут маестро крикунці.
Їх так багато - й зрахувати - годі!
Тож голосисте їхнє "цінь - цвірінь".
Усі сіренькі, сірість при нагоді,
Бува, й на сонце накидає тінь.
Тому завжди землею бродять тіні,
Пробитись світлу часто не дають,
Буває - небеса вкрадуть у сині,
А то й у правди викрадають суть.
Для світлого народжена людина -
Це змалечку, напевно, знаєш ти.
Якщо ж ти - тінь, у тім - твоя провина,
Що не зумів од сірості втекти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254260
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2011
-Ще крок один,юначе!
Хоч бігти вже несила.
В тканинах м*язів наче
Сплелися дух і тіло.
-Ще крок!-зове фортуна-
У будь-якому разі!
Підводяться трибуни
В єдиному екстазі.
-Ще крок хоча б,хлопчино!-
Кричать серця мільйонів,
І мчить він без упину
До фінішних кордонів.
-Ще крок мерщій,юначе!
І-зоряна вершина,
Коли душа заплаче
Під стягом України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254252
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.04.2011
Немов намИстини, роки
Нанизує життя на тебе.
Все довша низка,і думки
Усе частіш сягають Неба.
І, як кульбаби білий пух,
Вже облітають дні,здається,
От-от покине тіло дух,
Та й нитка долі обірветься.
Впадуть намИстини до ніг,
Розсиплються у часі прахом.
І він зупинить довгий біг,
Рубнувши все єдиним махом.
Та, мо', година ще гряде,
Коли, зі тліну підібравши,
Твоє намисто хтось знайде,
Із вдячністю тебе згадавши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2011
Лісова дорога спутана травою,
Височать над нею велети-дуби.
І хитає гордо праліс головою
Та дивують очі вікові чуби.
Юність волошкова птахом прилетіла,
Визира звабливо з рідного села.
І садком вишневим ніжно зашуміла,
Й до дверей хатини рвучко повела.
Опиняюсь миттю на знайомім ганку,
Поскоріш відкрити, втрапить до сіней.
Байдуже брязкоче заржавіла клямка:
Й не в гостях я в батька - в царстві я тіней.
Павутиння складки обіймають бридко
І беззубо, мертво осміхнулась піч.
За плачем беззвучним інше вже не видко -
Захиталась юність, обірвалась в ніч.
Гей! - Озвався вітер, - сивий чоловіче,
Чом туманний погляд в стежку увіткнувсь?
Одинокий пагорб на розмову кличе,
Ти ж, мов дід старезний, до землі зігнувсь.
Цвинтар примостився на пологім схилі -
Там єства, здається, часточку зронив.
То ж піду вклонюся батьківській могилі,
Перед нею довгим часом завинив.
Розійшовсь, на пісню щедрий, соловейко...
Пролунало збоку: "Це, синочку ти?"
-Смерть твоє Полісся, від'їжджай швиденько -
Шепотіли тихо схилені хрести.
-Став Чорнобиль славний лютою бідою,
Звір радіаційний поруч причаївсь.
Он дерев верхів'я поз'їдало ржою...
Й гострий згусток болю по мені розпливсь.
Повертав додому, наче з домовини,
Прокладали сльози в серці борозну,
А село - змертвілий клаптик України -
Кожен вечір бачу, тільки-но засну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2011
Море Чорне, що ти хочеш?
Берег хвилею лоскочеш,
Хлюпотиш і завиваєш,
Пригортаєш і ламаєш,
Щось своє землі торочиш.
Ти нахмурене сьогодні,
Все зовеш в свою безодню,
Розігнало стрімко, в силі
Ладні щось вхопити хвилі:
Таємничі, надприродні.
Чом ти злишся, Чорне море:
Непривітне, неозоре?
Чи з глибин, немов химери,
Озиваються галери
Козаків закутих горем?
Горде небо чорно висне
І твою розносить пісню,
Узбережжям скрізь блукає
Та малих дітей лякає
Чимось грізногромовистим.
На сьогодні, певно, досить.
Штиль нехай всі хвилі скосить,
Сонце обрій позолотить,
В променях перемолотить
Гнів і... ніжності попросить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253778
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.04.2011
Такий розкішний коровай
На стіл покласти маєш змогу!
Не поступайсь,не віддавай,
Бо він не черствий ще,їй Богу!
У нім жевріє ще тепло
Козацького п'янкого жита.
З ним сито й затишно було,
Не дай закинуть до корита!
Бо жирні свині наповзуть
Почавкать у гнітючій тиші,
А вже об'їдки догризуть
Завжди голодні сірі миші.
Тобі ж одягне в попіл чуб
Кривавиця (вже котрих) ловищ.
І виплюнеш з побитих губ
Старезне:"Хліба і видовищ!"
Віддавши свиням оберіг,
Недолі власної аматор,
Ти очманієш,як до ніг
Впаде останній гладіатор!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253634
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.04.2011
Нетлінне
Дістав чудової охри,
А думи - крила.
І каміть скелі кольори
Заполонили.
Вже сонце сходило в кутку,
І на світанні
Повів юрбу він гомінку
На полювання.
Зобразив безліч звірини,
Плоди налиті,
Ще й поруч родичів, вони:
Веселі, ситі...
А через тисячі років
Нова людина
Уздріла й сонце... і биків -
Оту картину.
Та й закрутилися віки,
Мов каруселі.
То знову звихрила думки
Картина скелі.
Вона осяювала днесь -
Нетлінним звісно.
І так раділа поруч десь
Душа первісна!
Зустріч
Зелене море, снігові хребти -
Хрящі Гвінеї - дикої країни,
Повсюди не проїхать, не пройти,
Бо скрізь кремезні скелі - як форти:
Величні, неприступні для людини.
Та ні, вона дісталась і сюди,
Бо хтось таки, в первісні джунглі лізе.
Крізь шепіт лісу й дихання води,
Здалось зловісним вороном біди,
Десь зовсім поруч каркнуло залізо.
Зодягнений у шкури чоловік
Відчув, як шугонув вогонь у груди.
А погляд з-під мертвіючих повік
Помітив, як виходять по той бік
Ріки на берег: чи боги, чи люди...
Котрийсь із них на смерть його скарав,
Із палиці наславши громовицю.
Тож на коліна перед ними впав,
Бо думав, що од грому помирав.
А помирав від пострілу рушниці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253525
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2011
Ще алмаз, а не діамант...
Чи з цікавості то, чи здуру,
Поспішав молодий талант
На шліфуючий суд цензури.
Зашарівся, чекати став,
Там шліфуючу знали справу.
Тож подумав: добротний сплав
Оберуть йому для оправи.
Сплав обрали... За кілька днів
Той зробився життю межою,
Діамант потускнів, змарнів
Й, не повірите, взявсь іржою.
Метушився у пастці він,
На красивого схожий звіра.
Й обпекла його навздогін
Хижа посмішка ювеліра.
Сам же долю обрав гірку,
Сокровенне зміняв на "липу"...
Але якось уздрів ріку
І, неждано, з оправи випав.
Тож тепер він природи син
І щасливий, мабуть, без міри:
Все виблискує із глибин
Недоступний для ювеліра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253522
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2011
Чому обличчя кривить у сусіда?
Чому паплюжить посмішка уста?
То воронням мій дім обсіли біди -
Й життя похмурі сторінки горта.
Тож проганяю сірості полуду.
Й сусід ужалить поглядом: Невже!
Та й понесуть уста брехню між люди
І скривить їх - без посмішки уже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253343
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.04.2011
Заповзла на Україну
Західна культура.
Тож ніде не видно тину -
Всюди тільки мури.
Заблукавши в євротипах,
В єврозаморочці,
Вже гасає мер у джипах
Й вишитій сорочці.
Кажуть, сам творець законів,
Вищий всіх на милю,
Порозвішував ікони
Серед євростилю.
Всюди єврить і мобілить
Нам усім на лихо,
А чиновництво дебілить
Виростанням пихи.
Вже дістали Україну
Позички культурні:
Наймити ми вполовину,
Вполовину дурні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253342
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.04.2011
***
Вдарило слово, неначе батіг,
Свіжий рубець залишивши на серці:
Чом ти кохання моє не вберіг,
Лише спалив у безглуздому герці?
Чом ти, коханий, мов злий чарівник,
Мрії посіяв і зник з виднокола?
На перевозі до щастя візник
Нас не чекатиме більше ніколи.
Але ж кохання й тобі на поріг
Може не ступить, твій спокій укравши?
Вдарило ж слово, неначе батіг,
Клятий рубець залишився назавше...
***
...От знову вирито печеру
У чорне черево землі,
Вже не людина, а химера
Зникає у могильній млі.
Дружина б'ється, наче птаха,
Та пруття смерті не зламать.
Уже немає бідолахи,
Лиш свічі пам'яті горять.
Уже нема... Жона і діти,
І всі знайомі розійшлись.
Тепер на ньому мертві квіти
Та холодніюче... колись.
А з холодніючого того
Враз жінка - вогником з пітьми.
-Чого прийшла сюди, небого?
Це ж вік не бачилися ми!
Букетик ліг на постіль чорну,
Він у могилі сам не свій.
Здалось, як в юності пригорне
І защебече: "Любий мій!"
Сльозина бірюзою впала
І, у скорботній самоті,
Кохання перше зашептало:
-Ув іншім стрінемось житті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2011
Поглянь: моря бекраї розлились,
По них шляхи юначі розтяглись.
Куди ж це юність курс тримає?
Пливуть веселі долі-кораблі
Відкрити берег дивної землі,
Що десь за хвилями дрімає.
З небес палають радо маяки -
Манливі, позолочені зірки.
І кожному - своя сміється.
Хоча широкий синяви сувій,
Та серце, найточніший компас твій,
З путі ніколи не зіб'ється.
Прийде, настане сонячна весна,
Землею заворожить далина.
Над нею небо рожевіє!
Піднявши швидко мрії паруси,
Полинеш ти до острова краси -
Тобі попутний вітер віє.
Під сяйво-цвіт вечірньої зорі
В казковій бухті кинеш якорі.
Там сутінків солодкі чари.
Збиваючи лісів росу рясну,
Троянду відшукаєш запашну,
Краплини питимеш нектару.
Рожевим стане море голубе,
Як поцілує дівчина тебе,
Даруючи слова медові.
Пливіть в моря на кораблях своїх,
В чудові миті відкривайте їх -
Прекрасні острови любові!
1980рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2011
***
Її називали в селі красунею...
Здавалось рідній землі лебідкою,
Розкішною вся була і юною,
Жоржинами юнь цвіла й нагідками.
Всміхалися Небеса: Ой, дівчино!
Свята ж бо твоя краса вражаюча,
На синьооких льонах заквітчана,
На злоторунних ланах зростаюча.
Зірвалося навесні, мов віхола,
Весілля. Добротні сни надихало,
Та й двійочко діточок з'явилося.
Теплом наливались дні, кохалися
І думами у зерні купалися,
Щедротний то був рочок, вродилося!..
***
Усяк її звати звик куркулькою,
Тавро і брудний ярлик чіпляючи,
Болотяно сили злі забулькали,
І щастя, й плоди землі ковтаючи.
Безжалісно чобітьми розтоптана,
Заляканими людьми замучена...
Та вірою в небеса окроплена,
Не в'яла її краса засмучена.
За гратами чоловік, страждаючий,
Минає за роком рік, вбиваючи.
За мужа і діточок молилася.
З торбиночкою пшона і волею
Вступила в двобій вона із долею.
Останній життя ковток... Ділилася!
***
Війна назвала її солдаткою.
Смертей носились рої, зринаючи,
Блукали в небі думки над хаткою,
Скупі солдатські рядки чекаючи.
Вже шестеро лебедят горнулися,
Листів просили, мов свят, від батечка,
Та знову в сім'ю біда вернулася
Й жіноче серце з'їда: "Ой, таточку!".
Бо вбито вже татуся. Над ямою
Удвоє зігнулася. Безтямною
Озвалася між людьми, ридаючи.
Забилася на горбку, надломлена.
Все долю кляла гірку натомлено,
У смерті: "Й мене візьми!" - благаючи.
***
Тепер назвали її вдовицею.
Горнулася до сім'ї, піклуючись.
Кружляли малим пісні світлицею,
Серцям їх мрії чудні даруючи.
І вивела їх у світ, пишалася.
На старості час розквіт внучатами.
В лебедиках у малих кохалася,
І краючий біль притих з малятами.
Минув уже цілий вік, як з мукою
Вінчав її чоловік розлукою.
В доріженьку почала моститися.
...Їх поруч хрести стоять - заручено,
Ряст довго прийшлось топтать - наскучило.
До мужа свого пішла... любитися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252909
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 10.04.2011
Літа завжди пливуть у морок.
Далеко їх спливло за сорок.
І хоч їх, наче не було,
Та відчуваємо тепло
Отих років, років прожитих,
Де ми навчилися любити
І де, в сімейний свій сачок,
Впіймали кілька діточок.
Уже дорослі діточки,
Бо власні сплітають сачки.
Ось-ось візьмемо ми на руки
Незграбних, крихітних онуків!
Все прибуватиме нарід,
Усе міцнішатиме рід,
З коріння нашого гілки
В прийдешні проростуть віки.
І певно там колись, хто зна,
Згадають наші імена!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2011
Цвітуть сніги, неначе поле літом,
П'янкої напиваючись жаги.
Цвітуть сніги, щоб ми могли радіти.
Немов богами послані з орбіти,
Цвітуть у вічній темряві сніги.
І ніч розсуне чорні береги
Та схилиться здивовано над квітом,
А люди, набираючись снаги
(Суворий край їм віддає борги),
Здається, знов народжуються жити.
Цвітуть... І різнобарвні колорити,
Що схожі на чаруючі луги,
В полоні ночі пахнуть цілим світом
І їх в очах твоїх - не розтопити,
Північним цвітом сяючі сніги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252716
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2011
Дівочий стан, дівочі очі -
Ці невгасимі світляки:
То обіцяюче - пророчі,
То - полохливі, то - п'янкі!
Одне дівча од поцілунку
Тремтить осичини листком,
А інше, знявши обладунки,
І трунком поїть, і медком.
Одне - аж надто соромливе.
Його пригубиш, - кине в жар,
А інше, звісно, пустотливе,
Закутує в серпанки чар.
Одне обіймеш - то, здається,
Втече кудись по бережку,
А інше - радо віддається
В духмянім росянім стіжку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2011
Вони, певно, вже не люди,
Злились голоси в один,
Вдихнувши на повні груди,
В підгірок вгризався клин.
Під стрічками кулемета
Тремтіли його ряди
І гострі смертей багнети
Кололи: туди... сюди...
Лягали криваві роси
На вранішній білий сніг,
В безодню косили коси,
Збивали кинджально з ніг.
І вже в передсмертнім хрипі,
Коли він зі світу зник,
Хтось чув материнські хлипи
Та отчої хати крик.
На мить розумів - то сниться,
Тікало ж кудись життя,
Бо в'язнем ставав темниці
Проклятого небуття.
Зсочилися кров'ю рани,
Дурманив червоний сніг.
З цих хлопців ніхто не встане,
Немає для них доріг.
Лиш зирить могила ласо,
Як в чорну її глибінь
Лягає гарматне м'ясо
Знівечених поколінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252411
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.04.2011
Усе ти бачила, Вкраїно,
Умившись кров'ю і не раз.
От, кажуть, жив колись Тарас,
Котрий за зраду стратив сина.
І сам прирік себе на муки,
Подавсь до церкви, голосив
Та в Бога прощення просив,
Ховаючи убивчі руки.
А далі цвинтарем блукав,
Упав на свіжу ще могилу.
Чи вистоять було несила?
Чи син з могили погукав?
З сердешним довго говорив,
Казав: "Пробач отцю-убивці.
Я не хотів твоєї крівці,
Проте б за зраду - знов убив..."
Пройшли століття. І душа
Колись убитого Іуди
Пробилась заново між люди,
На Україну поспіша.
І горе, горе тій дитині,
В яку душа та увійшла,
Притулок де собі знайшла,
Бо проклята вона однині!
Знов на Вкраїні бачим зраду.
Вже й не гарцює кінь війни
Та все ж цураються сини
Батьків. І їм не дати ради!
Все сновигають серед нас.
Ми вгамувати їх - не в силі.
Лиш знаємо, що десь в могилі
Не має спокою Тарас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252409
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2011
Негожий день, неначе волоцюга,
Заніс над краєм блискавки нагай.
Ударив раз, ударив потім вдруге,
Село покривдив і зелений гай.
Там розітнув березу білотілу
Жорстоко і безжалісно, а там,
У хмари відірвавши сірі крила,
Їх викрутив на голови хатам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252338
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.04.2011
От знов настав печерний вік,
Щоправда у добу космічну:
Забув про душу чоловік,
Забув святе, забув про вічне.
І неба зболені уста
Так часто скаляться громами,
І я - не той, і ти - не та,
Й нема кохання до нестями.
Здається, світові кінець.
Пора до витоків вертати.
Паскудний золотий телець
Уже задумав богом стати.
А люди, наче хробаки
Гниючої земної туші,
Все роблять... ніби навпаки
І продають поганцю душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252337
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.04.2011
Померла хата. Тихо так.
Бабусю провела... і вмерла.
І всох за хатою вишняк,
Й стара верба сльозину втерла.
І одчайдухи бур'яни
Понаповзали, мов гадюки,
Від них подвір'я боронить
Вже не могли трудящі руки.
І так ятрила і пекла,
Велінням часу - хулігана,
На тілі рідного села
Нова, вже незагойна рана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011
Казку дитинства неначе
Розповідаєш, вітряче.
Мова скрипуче-легка
У вітряка.
В сивих туманах дороги
Босі втопилися ноги,
Іскрою думка мелька
Про вітряка.
З вирію я повернувся,
Поглядом краю торкнувся,
Радість зірветься лунка
З крил вітряка.
Чорні натомлені крила
Часточку серця вхопили
В думах же завше блука
Скрип вітряка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011
Поезія - це вищий пілотаж!
Слова у ній - неначе візерунки.
Їй не потрібні велич і тираж,
Вона - душі чудові подарунки.
Вона здається сонячним містком
Од сірих "істин" в істини скарбницю,
Де зустріч жде усіх з чарівником,
Що крушить камінь і гартує крицю.
Тому і не дають їй сили злі
(Так часто) вийти з мертвої петлі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2011
Моє дитя, народжене у муках,
Все в розчерках, замурзане дитя,
Прости мене, людину-словоблука,
Що довго так творив тобі життя.
Виточував на білому обрусі
В букети строф зав'язані слова,
Щоб ти жило, весь час було у русі,
Щоб думка в серці билася нова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2011
Ворожка йому ворожила,
Вивчаючи щось на руці:
- Направо підеш - то могила,
Зітнуть тебе смерті женці.
Наліво повернеш, відразу
Спіймаєш жар-птаха за хвіст.
Підтримай облуди заразу
І зовні хоч будь комуніст.
Задумайся, брате Василю,
Постав хоч життя над усе,
Бо смертю від тебе на милю
Й без мого гадання несе.
Промовив, заглянувши в очі,
Він голосом жвавим, прямим:
- Ви, тітко, мені не пророчте,
Страшніше зотліти живим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251594
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.04.2011
Скільки життів прожито?..
Ніхто не рахував.
Був я кульбаби цвітом -
Весноньку цілував,
Був солов'єм співучим -
Літу звіряв думки,
Красенем став дрімучим -
В кроні ховав віки.
Ясеном в полі чистім...
Там мене смерч зборов.
Впав я пожовклим листям
І... повернувся знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251592
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.04.2011
На станції "Вічність" чекатиму потяг "Життя",
У ньому колись проїзджали удвох ми з тобою.
Я вийшов раніше. До тебе нема вороття,
Тепер я - душа, переповнена завше журбою.
Чогось супокою кохання земне не дає,
Незатишно тут, в потойбіччя обіймах колючих.
Немає мене, але в серці одному я є:
Завжди відчуваю твої поцілунки жагучі.
Мені невідомо, ще скільки часу промайне,
Коли, як актор, поспішу на прийдешнього зйомки.
І вірю чомусь: там зустріне живого мене
Знайома до болю (не знати чому) незнайомка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2011
За небо місяць рогом зачепився,
Йому на поміч зірка поспіша.
І десь, хмільної ніченьки напившись,
Блукає непосидлива душа.
Вербовий гай роси сльозами плаче,
Будують мрії кришталевий дім,
А серце розкривається юначе -
Слова любові проростають в нім.
Не затихає пісня солов'їна,
Розбуджене, шепочеться віття...
Невже це ти, ота одна єдина,
Якій віддам свободу і життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2011
Ну, чого це всюди верболіз
По коліна у багно заліз?
І скажіть, яка ж йому охота
Все життя тягнутись до болота?
Запитаю дівчину-вербичку:
-Ти чого тут виросла, сестричко,
А не серед гаю, серед поля?
Відповість: "Така вже моя доля.
І якого біса себе мучу,
Воду п'ю не чисту, а тванючу?
Замість солов'їв - нещастя маю
Слухати якусь лупату зграю.
З осокою розмовляти мушу,
Ранить руки і кривавить душу.
Дістаю ж єдине в нагороду -
Дивний стан і неповторну вроду".
То чого ж це всюди верболіз
По коліна у багно заліз?
Прагне, певно, від усього дужче
І в болоті відшукать живлюще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251248
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2011
Свистять довкола батоги,
Лишаючи криваві смуги:
Не вдарять друзі, вороги -
Аж сатаніють від натуги.
Наступний мученицький крок -
В тумані маячить Голгофа:
То через стрій людських думок
Я, вкотре вже, проводжу строфи.
Он там спіткнулася одна,
Сердешна, впала від наруги -
Та, щойно вийнята з горна,
Вже подала їй руку друга.
З останніх сил вони бредуть,
Та вперта мужність не загине.
Я знаю, впевнений - пройдуть,
Хоча й болять побиті спини,
Хоча й тяжка пролита кров -
Але ж проллється тільки гірша,
Бо вклало мудрість і любов
У строфи ті - горнило вірша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251247
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2011
Де цнотою пропахли вечорниці,
Де в соняхи закохані джмелі,
Ромашки нагадали білолиці
Мені життя на цій святій землі.
Хоч може не вродився я поетом,
М'яча ганяв і грався у війну,
Та вечори шептали по секрету
Римовану бентежну таїну.
Незримий світ відкрив свої фіранки,
В мені зуздрівши диво - солов'я.
І, наче ніжна пристрасна коханка,
В екстазі Муза билася моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2011
Весільне
Озовітеся, музики,
Чимось давнім, чимось диким!
Щоб ми всі, поснувши вранці,
І у снах кружляли в танці.
Щоб не падали з похмілля,
Це ж не п'янка, а весілля.
Молодий у цю ж хвилину
Поведе у вальс дружину.
Хай під цим весільним платтям
Пристрасті горить багаття,
Наш козак його ворушить
І ніколи не потушить!
Пишні вуса, чорні брівки –
Щастя славної домівки!
Озовітеся ж, музики,
Чимось давнім, чимось диким!
Про зятя
Коли дрімає в ліжку зять,
Що з нього взять? Що з нього взять?
На нього теща не кричить
І тесть, насуплений, мовчить.
Бо добре знають люди ці,
Що зять – то золото в руці!
Про тещу
Купує туалетку в хату,
Загляда продавцю у вічі:
"М'яку давайте, наче вата,
Щоб зять сідниці не скалічив…"
Про приймацьке кохання
Реве бичок і кнурик хрюка,
І кінь замучений ірже…
Все думають – коли, падлюка,
Нас нагодує й розпряже?
Туди-сюди селом блукають.
В сучасних селах – все бува:
У хлів ведуть – коли кохають,
Розлюблять – виведуть з хліва…
Грек
Вночі наснилось Олексію якось,
Що він не Олексій – Олексіакос.
І не в колгоспі вже, а десь далеко
Перетворився з українця в грека.
Поліз в кишеню. В нього – баксів хмара,
І не цигарку смалить, а сигару,
Все пригортає українку в міні,
Не самогонку жлуктить, а мартіні.
Ще б довго Олексій від щастя хмикав,
Та півень у дворі закукурікав,
То ж пробудився, знехотя піднявся
І в хлів худобу порати подався.
Кумі на іменини
Вже гулькнув день у надвечір’я,
Небесну витопивши піч.
До тебе, кумцю, на подвір'я
Покваплюсь я на могорич.
День ангела зустріти чинно,
Усе сказати, що кортить,
І, непомітно для дружини,
У тебе серце залишить.
Нехай отут побуде трішки,
Клубком звабливих грішних дум
Тобі закотиться під ліжко,
Та тільки, щоб не бачив кум.
Підносим келихи медові
І їх осушим – жартома!
Надії, віри і любові
По вінця, любонько кума!
Лисому кумові
Сорок вісім, сорок…
Вже й прогалина у стрісі.
Дощ – по ній вода тече,
Спека – в голову пече.
Може це твоя кохана
Десь із вечора до рана
В миті пристрасті чудові
Вискубла її з любові.
Там тепер роки гарцюють,
Вже десяток шостий чують.
Тільки й толку, що блищить
Там би хмелю посадить…
Тож не падай духом, куме,
Наливай бальзам від суму.
Побажаємо тобі
Не тонути у журбі.
Хай кохає жінка люба,
Хай скубе в екстазі чуба,
Хай у тебе, молодця,
Він достоїть до кінця!
Поплавок
У нього що не слово – то кивок.
Він на підмостках – наче поплавок.
Довкола рибок купа воду п'є
І кожна на сердешного клює.
Бо знаменитість, має друзі хист,
Пісні розповідати той артист
І, щоби завше бути на плаву,
Щоночі жарить рибину нову.
Чоловічий тост
Гей, чоловіче! Слухай, брате!
Тобі не снилися дівчата:
Розкішні перса, білі спини,
Солодше щось, як у дружини?!
Бува, голубиш власну жінку.
І груди пестиш, й пестиш спинку.
Та лізе в мозок (й не в останнє) –
Уже була в користуванні.
Тож вип'єм, щоб такі думки
Частіше лізли у мізки!
І боронь Боже для жінок
Набратися таких думок!
***
Мужчина спить й мужчині сниться:
В руках у нього паляниці,
А поруч десь клекоче чан…
Туди б закинути качан!
От вже гарячий чан відкрився,
Смачною юшкою налився.
Та страви легень не зварив –
Качан у нього не дозрів.
Застиг, сердешний, на подушці.
А жінка, вже й не рада юшці,
Пілюлю випивши гірку,
У власнім вариться соку…
Дві загадки
І.
Що то, друже, за скотина,
Що, зібравшись на гостину,
Головою в двері б'є,
А відкриють – то плює?
ІІ.
Замучена, загепана,
Волога і порепана,
Проте при цьому класна,
Зваблива… і пухнаста?
***
Коханка, ночі, перелюби…
Любов неначе та й не та.
Ти – випила у мене губи,
Я – розчавив твої уста.
Здається, серце затріпоче,
Немов уперше, та чому
Воно вже солоду не хоче
І лячно робиться йому?
На пишні груди нахилюся,
Але чого ж вони – чужі?
Над клятим серцем поглумлюся,
Прогнавши блуду міражі.
Коханка, ночі, перелюби…
Любов, убита жартома…
Уста шукають рідні губи,
Яких для мене вже нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251072
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.04.2011
Проспівала нічка
Зоряні куплети,
Славна молодичко
Де сховалась, де ти?
Зникла десь за північ,
Наче Попелюшка,
Тілом твоїм дивним
Пахне ще подушка.
Ти - така розв'язна,
Хоч й напівдитина
В "бізнесах" зав'язла,
Донько України.
Надра твої ніжні,
Повні насолоди,
В тури зарубіжні
Відправляють вроду.
Тут, немов шампанське,
П'ють тіла хороші.
Й легко так, по-панськи
Викидають гроші.
Душу зворушивши,
Зникли любі чари,
Похапцем вхопивши
Жмакані доляри.
Я твоїм старанням
Сповнений по вінця,
Продала ж кохання
Ти... для українця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2011
І.
...Кривавить ноги. Боже, як далеко!
Уже травинка кожна - наче цвях...
Його прозвали: "Із варяг у греки" -
Сльозами, як дощем, омитий шлях.
Палає степ. Велично і розкуто
Довкола шаленить ковильний вир.
Палає степ, але ж не палить пута
Тієї бранки, що женуть в ясир.
Й татарських коней той вогонь не палить,
Лиш зрадницьки шепоче: "Гей, скоріш!".
Вовк-людолов підгнилі ікла скалить
І в думці підраховує бакшиш
За білі перса, за тендітне тіло,
Яке взяло у матері дівча.
Воно б під серцем козака носило,
Тепер носити змусять татарча.
Те татарча, що матінці на муку
Навчиться ще тримати ятаган.
Шугне у Дике Поле, як зміюка,
І затягне ненависний аркан.
ІІ.
...Палає степ. І зовсім не велично
В степу асфальт гадюкою петля,
З п'янких небес вривається оклично
В дівоче серце клекіт журавля.
Чого це настовбурчився лелека
І голову поважно відверта?
Шлях віковічний "із варяг у греки"
Підступністю нагадує хорта.
Чом поспішаєш ти за море синє,
Напнувши груденята, наче лук?
Вже доля добровільної рабині
Вплітається в колісний перегук.
Як дико це - рабиня добровільна!
Як страшно це - підстилка для крука!
Була б праматір од могили вільна -
Скарала б - не здригнулася б рука!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2011
Ще тільки-но зарубцювались рани,
Ще дев'яності в пам'яті живі,
А нас уже заковують в кайдани
І на поталу віддають братві.
І перетворять Матінку на зону,
За дріт колючий запроторять Дух,
А хиже око кіллера в погонах
Вишукувати стане одчайдух.
Тож не здамо достоїнства нахабству
Й красунь своїх "ахметам" у гарем,
Ні, друже мій, не підемо у рабство,
А у бою за честь свою помрем!
І хай не надто тішиться чужинець,
Бо встанемо усі: плече в плече.
Й героєм буде кожен українець,
Як кров ворожа в море потече!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250559
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.03.2011
Червоний півень все собі дрімає,
Не чується його "ку-ку-рі-ку"!
Не будить він, на прю не піднімає,
Приспали, видко, птаху гомінку,
Він кукурікав у часи Богдана,
Гуляв по пишних залах палаців,
Коли юрба роздмухувала п'яна,
То панахиди правив для мерців.
З гущавини Степанового лісу
Приходив він у села і міста,
Розгнузданістю схожий на гульвісу.
Ковтав мерзоту і... клював жита.
У ньому щось незвідане і чисте
Знаходили в години лихоліть.
Жорстоким він бував і... променистим -
Червоний півень-той, що поки спить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250557
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.03.2011
Ти була королівною літа,
Ще й корону носила з любові.
Утопав поміж синього цвіту.
Поринав у світи волошкові.
І ходитиму ними довіку,
Їх же юність так довго чекала,
І ловитиму зорі без ліку,
Що у косах твоїх заблукали.
А хвилясте квітуюче жито
Підморгне нам обом захмеліло.
На хустині щасливого літа
Я твоє цілуватиму тіло.
Паляничками груди дівочі
Поглядатимуть: ніжно й зухвало,
Теплі руки мене залоскочуть,
І майну навпрошки, напропалу
До безодні дівочої вроди,
В поглинаючі серце цілунки,
Пізнавати красу насолоди
У полоні коханої юнки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250468
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.03.2011
Правитель руки грів коло каміна.
А перед ним (аж душу виверта)
Залякана, оголена країна,
Під стогін-тріск нещасного поліна,
Виконувала "танець живота".
Старалася, боялась з ритму збитись,
Покірно все робила і бігом.
Та думала: "Це ж треба народитись,
Щоби повік рабинею томитись
Й отримувать по спині батогом…"
А поруч все тремтіло від наруги,
Вже берегів у лиха - не було,
Ще мямлив щось народ, немов папуга,
Та все тягли й тягли поліна слуги,
Хазяїну своєму на тепло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250339
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2011
Колишній
Я – колишній комуніст!
Обирався в ради!
Фарбуватись маю хист
Спереду і ззаду.
Був червоним, а за тим
В зелень фарбували.
Стану навіть голубим,
Тільки б обирали!
Про скрині
Кожен сущий – скриню має
І наповнить прагне.
Хтось завіси поламає,
Але тягне й тягне.
Ще й хизується в покоях –
Я панок однині,
Бо не мають ще такої
Інші сущі скрині.
Але час, бува, надходить –
Застережить мушу –
Що померлою знаходить
Він на скрині душу.
***
Кий в руках фінансового туза
Миттю кулю заганяє в лузу.
Тож тузові – виграшу радіти.
А для кулі?.. Чухать морду биту…
Чвирк
Як росте у діжці тісто,
Певно, кожен знає.
Так, бува, й душа нечиста
Масу набирає.
Зовні гарна, зовні пишна,
Та поглибше зиркни,
То й відчуєш вже невтішне,
Бо зненацька… чвиркне.
***
Казав Котигорошку ти,
Ненавчений ще воювати:
-Ми, Змію, майже що брати,
Тож забирайсь без бою з хати!
А Змій, хоч і в штани наклав,
Проте хитрющий був, до речі,
І, поки ти його вмовляв,
Він глечики тягав із печі.
Втече Зміюка, звісна річ,
Але порожня буде піч…
***
Сам собі, бува, дивуюсь:
Щоб розкішне мати "ранчо",
Я усе життя фарбуюсь.
Ще не був… у помаранчі!
***
Наснилася морозові загроза,
Мороз пройшов по шкірі у мороза.
І, щоби якось шкіру розморозить,
Почав мороз гаряче щось морозить.
Морозив довго, аж пашіли скроні.
Боки ж не розморозились червоні,
А навпаки, сердешні, задубіли,
Аж інеєм покрились синьо-білим!
***
Селянська хата – схожа на барліг.
У ній хазяїн, мов ведмідь, заліг.
Все ляпав щось, потрапивши "під муху",
І все ковтав оранжеву сивуху.
А зверху десь, під дахом, угорі
За збіжжя знову гризлися щури.
І гострозуба, хитра, гостролиця
На них єхидно п'ялилась куниця.
***
Віддали вже кімнату ми носатому брату,
Вузькоокому брату ще одну віддали.
Тих братів – так багато, їдуть всі гостювати.
Тож зоставили хату… і у сіни пішли.
***
Шамкали старенькі Настя й Гапка –
Бідним був, здирати мусив шапки.
Тож дамо для доброї людини
Здерти шапку з нашої країни…
***
Від кнопочки до кнопочки.
Уже й спітніла "попачка".
До сьомої добіг,
На восьму носом ліг,
Перечепився, впав,
В дев'яту не попав:
Країни "сучий син" –
Москаль, жидок… литвин.
Про Жанну Д'арк для країни.
Подививсь народ на Юлю
І згорнув красуні дулю.
Та, надіючись на "манну"
Він зробив із Віті – Жанну.
З Віті Жанна не вдалася
Маса люду напилася,
Східне виколола око:
Стала Жанна трохи з боком.
Перед люстерком щоднини
Красувалася країна:
Все ж вродлива, хоч без ока,
Але вже не косоока.
***
Акули рибу куштували:
Оця – смачна, ця – так собі,
А там – кістлява, м'яса мало,
І ще й колючка на горбі.
Її ковтнеш, то буде в шлунку,
Мов виразка, стирчать роки,
А як підсуне в шлунок трунку,
То ще й відкинеш плавники!
Отож, як вилізете з мулу,
Що в нас не часто – та бува,
Гостріть колючки на акулу –
Відстоюйте свої права!
***
Чи правда то, чи то мені здалось:
У лісі Вовка взяв на роги Лось.
-Навіщо кров моя тобі, сміливцю?
Ти ж – травоїдний, а не кровопивця. –
Так Лосю мовив Вовк з останніх сил.
-Охочий ти до м'яса і кобил, -
Лось відповів, та й, облизнувшись ласо,
Продовжив: Потягло й мене на м'ясо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250138
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.03.2011
Дорога, кажуть, в генія - терниста.
Отож вона тяжка і в модерніста.
Мій вірш не всякий може зрозуміти,
Він недоступний навіть ерудиту.
На кожне слово тра до біса часу,
Скумекать щоб, а я жену Пегаса
І мрію, проявивши героїчність,
Таке утнуть, щоб розбирали вічність...
...І про його кохання
На спину лягаю і падаю ниць.
Моя голова - повна дурниць.
Здається кохаю, здається тебе
І думка строфу за строфою гребе.
Я вже у поезії першістю пахну.
І членом вже став, й геніальністю гахну
Усякого, в кого вже є окуляри,
І хто в геніальній поезії шпарить!
Я рвуся до твого чудового тіла,
Бажаю, щоб генія ти захотіла.
А ти, проклятуща, послала до псів
Поета народів усіх і часів.
Зобидила генія, майже убила,
Словами хвицнула, мов задом кобила,
Що мов є десь люди, причавлені Богом,
А є, що прибиті мішком із-за рогу...
Тож спокою думка мені не дає:
Прибитим я є, чи причавленим є?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250129
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.03.2011
Вона завжди метеликом була,
Натуру мала щедру, тож піввіку
Кудись летіла, щось не берегла,
І роги виростали в чоловіка.
Та все минулось… старість сивина
Послали вроду до "такої мами"…
І ось тепер – самітниця вона,
Приперта чоловічими рогами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250008
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2011
Вона велична - Творчості ріка.
Вода у ній солодка і п'янка:
Несе у море, що зоветься Вічність -
Любов, снагу, надію, романтичність...
Ріка бурхлива: треба ще й талан,
Щоби на ній не згинути од ран.
Один на хвилях вдачу гарну має,
Пливе, наперекір порогів зграї,
Все тужиться, все творить, не сумує
І по-козацьки чайкою кермує,
А заведе свою плакун-сопілку,
Довкола будить стебелину й гілку.
А другий коло першого ж порога
Вже казна-що випрошує у Бога.
Сердешному ніяк не зрозуміти,
Що може він лиш сушею ходити.
Потуги творчі - є самообманом:
Пороги ж недоступні графоманам.
Незатишно і цвітові, і листу
Од римами пронизаного свисту,
Бо строфи графо (тільки без образи)
Лишень ворон доводять до екстазу.
Додумались, сердеги, що робити -
І вирішили річку... загатити.
Відтоді і не так уже й багато
Проходить чайок крізь міцну загату,
Та стало талану й таланту мало
І козакові на мандрівку вдалу -
Бо, щоби свистом заглушить сопілку,
Ті графомани утворили спілку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250001
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2011
От якось, зоряної ночі,
Зустрілися труси жіночі
Із чоловічими трусами,
Які під ліжко впали саме.
Та й почали з них кепкувати:
"Щось ви, шановні, старуваті.
Ще й треба в двох місцях зашити.
Нелегко ядра вам носити!
На нас погляньте: ми – біленькі,
В мережках всі і не старенькі.
Коли знімають нас мужчинки –
На вас, старих, тріщать резинки.
Бо, бачте, ми таке ховаєм,
Що для мужчин здається раєм! "
Та хтось, таки тієї ж ночі,
Пошматував труси жіночі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249728
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 26.03.2011
Зупинюсь, у мертвій тиші загублюсь.
Он похований безбатченко чомусь.
Не один він тут, їх тутки цілий гурт.
Кожен з них – не українець, а манкурт.
Десь, під чорним покривалом німоти,
Їхні душі проклинають животи.
На смітник їх викида тамтешній світ –
В Абсолюті ж бо не ціниться живіт!
Їм, сердешним, ще частенько, певно, снить
Жовтим кольором підведена блакить,
Гомін міста, благодать п'янка села –
Та країна, що матусею була…
Але мариться усе оте дарма –
В них ні мови, ні історії нема.
А притулок цей, завершили де путь,
Вже не цвинтарем, а "кладбіщєм" зовуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249727
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2011
Розкраєне серце на дві половини.
Одна половина - любові руїна,
А друга по світу блукає до ранку
І ночі стрічає в обіймах коханки.
І карі ще рідні, і сині кохаю.
У цих вже тонув, ну а в тих утопаю.
Роздвоєне серце вже вкотре голосить
І чарів кохання, і прощення просить.
Барвінковий поклик горить синьоко,
Той, другий, пече, наче рана глибока.
І хочеться кинуть і вже не підняти
Розчахнуте серце - розпуку прокляту!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2011
Відкрилась діжка меду золотого,
Наповнивши всі закутки землі.
І вже хмарини, наче ті джмелі,
Збирають зігріваючі хмелі
Потоку життєдайного, живого;
Перлинами на ниви пада він
І на луги, що ген на видноколі,
Підставивши під небо спини голі,
От-от прикриють їх, зчорнілі, кволі
М'якою муравою, до колін!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2011
(І прийшли янучари Ахмета...)
Не буває вогню без диму,
Та навіщо країні дим?!
У міністри послали "діму"
Й недолугих братків за ним.
І недолі стара химера
Видирає надію з дум,
Й неслухняний язик прем'єра
Переводить святе на глум.
Скаженіє од статків панство,
А у сказу межі - нема!
І нові каганат чи ханство
Насуваються, мов пітьма.
І доноситься з неба ехом:
-Знову карти поплутав чорт!
То реве перевізник Леха,
Що не тих він узяв на борт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249301
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2011
(Невже це темрява гряде,
Невже це - знов варнак - приблуда?
І цвіт останній опаде,
І хати нашої не буде...)
Бува вже з горя чарочку хильну,
Все рвусь - із кручі!
То з мого краю роблять чужину
Воли й онучі.
І хоч кусають люто батоги -
В покорі спини,
Бо тих волів купили вороги
За їхнє ж сіно.
Онучі ж задихаються в поту,
Латають рани,
Лягти зручніше, мають за мету,
На ногу пану.
А я, своїм нащадкам на буття,
(Страждать обридло)
Зіпхнути з кручі мушу не життя -
Спаніле бидло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249300
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.03.2011
Вони, неначе міражі,
Зросли посеред степу раптом:
Такі незаймані, чужі,
Зелено-жовтим криті гаптом.
Закучерявлених небес
Прорвавши пасма: пишні, білі,
Могутністю своїх тілес,
Мов символи земної сили.
Тут, серед велетів стрімких,
Ридали тяжко полонянки.
Їх плач у скелях десь застиг
Й росою випада світанків.
За кам'яними ворітьми
Від Кафи й до Бахчисараю
Земля, наповнена кістьми,
Жагуче марить рідним краєм.
І тут на піднебесний дах
Надії зорями поринув
Старий, як світ, Чумацький шлях -
Клубок доріг на Україну.
Допоки шлях той не потух,
По-українськи, незборимо
Блукатиме козацький дух
По чарівних просторах Криму!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2011
Себе уздрівши в дзеркалі ріки,
Здійнявши гамір неймовірним хором,
Первісні роздивлялися жінки
Недбалі патли й неприкритий сором.
А поряд шаленів дикунський пир,
Де зуби м'ясо мамонтове рвали:
Укупі з кров'ю розпливався жир
І чоловічі блискали оскали.
Принишк довкруж зелений баламут,
Враз приглушив своє різноголосся -
Зірвала жінка білих квітів жмут
Та й заплела в розпатлане волосся.
А згодом остовпів, здалося, ліс
І здивувались поруч дикі люди -
Тій жінці квітів чоловік приніс
І кулаком огрів себе у груди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2011
(Якщо не вистроїмо шанців,
Майбутнє - доля індіанців.)
Народе мій "червоношкірий",
На захід гнаний, до Карпат!
Надію вбито, вбито віру -
Ось-ось тобі поставлять мат.
Думки нуртують, кров холоне,
Серця не покидає щем...
Як заберуть в дитини лоно -
Вона народиться мерцем.
Повсюди ґвалт, повсюди чвари -
То за подачки йде гризня.
Лихварять юди - яничари
І все холопствує двірня.
Схозарять Матінку, осрамлять,
Зітруть на поверхні земній...
А кращі - подадуться в пам'ять,
Щоб загубитися у ній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248757
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2011
***
Не стримать часу, як коня.
Час поспішає, шляхом битим
Років десятки проганя,
Здіймає куряву - прожите.
А в темряві тисячоліть
Іздавна люд чогось шукає
Той древній корінь, древню віть,
З якої сутність витікає.
Століття плентають недбало,
То знічено, а то зухвало
По древньому лицю планети.
Проклятий вік землею ходить,
Серця тридцятими холодить,
Чеканить час свої сонети.
Десятини
Як Божий дар, шматок за шматом,
Із сивих прадідів, дідів...
Ці десятини назбирати -
Незмірних коштує трудів.
Людино від землі і Бога,
В тенета втрапивши зневір,
Ти не второпаєш, для чого
Тебе погнали на Сибір.
Крижинились гарячі сльози,
І од наруги та морозу
Тужавіли уже й думки.
Тебе (за піт) на смерть голодну
В пустелю дику і холодну
Ведуть червоні варнаки.
Голодний зашморг
Послухай марення землі...
Їй теж болить, вона завила,
Нечиста, зрощена на злі,
Щедротну - скнарою зробила.
Бо вже не здатна годувать,
А всюди скроплена бідою,
Голодний зашморг одягать
Пішла понурою ходою.
Втонули села в бур'янах,
Вітри гасають по ланах,
Та віє пусткою повсюди.
Жахлива сіра круговерть...
То тут, то там маячить смерть,
І привидами бродять люди.
Чорний "воронок"
Скотилась неба голова
Скривавлена, за обрій впала,
Зчорніла злякано трава,
Кульбабки кліпать перестали.
Зірки сплелися у вінок,
А страж ночей завис безсило,
І тільки чорний "воронок"
Прорізав тишу знахабніло.
Хати ховаються в садах,
Під вікнами блукає страх.
...В одному свічечка воскресла.
До мужа горнеться жона,
Припала чайкою сумна,
Зітхнула зболено: "Пронесло!"
Безбожна віра
Храм з небесами розмолвляв,
До Бога руки простягнувши.
Хтось купола йому відтяв,
На Божу віру посягнувши.
То час "неронів" повернув,
Бо вже, одурений вождями,
Народ безбожництва сягнув,
Зробивши ідолів богами.
Мовчало змучене село
І знов на панщину брело
В поля з чужими вже хлібами.
Розсіявся кривавиць дим,
Новий з'явивсь натомість Рим
З німими смирними рабами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248755
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2011
На дорозі життєвій - слизько,
Вже і яма глибока близько.
Все частіше ходжу боками,
Щоб уникнути тої ями.
Осипається яма збоку
І шепоче мені жорстоко:
"Одцурайся від свого роду,
Про козацьку забудь породу!
Бо інакше країв не буде,
Закопаю, а рід - забуде!"
Необачний, ходжу краями,
Наче не помічаю ями,
Пам'ятаю свою природу
І прокляття і стогін роду,
Що із ями постійно чути.
І не знаю - мені як бути!
Вже завис, вже от-от сконаю,
Бо ступити куди не маю,
Хоч і поруч, легка на згадку,
Вже гукає чужинська кладка...
Як по кладці отій пройдуся
То із ямою розминуся.
А за нею шляхи всі - биті,
Кров'ю роду мого политі.
Та на мокрій, брудній бруківці,
Вже не видко тієї крівці,
А шляхи ті, хоча і в грішне,
Але в сите життя, розкішне...
Тільки ж треба свій рід забути
Й перестати собою бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248515
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2011
Невеличке дівчатко -
Та ні мами, ні татка.
Носять ніженьки голі
Чорні знаки неволі .
В люди б скорше пробитись,
Красуватися й витись!
В серці юнім тривога:
Де надії дорога,
Завше буде чекати,
Ще і люто сичати
Гаддя п'ята колона-
Синьо- біло- червона.
Квіти он край дороги.
Не чіпай ради Бога!
Увіп'ються колючки,
Стануть ранити ручки.
Стережися ж бо й дуже
Іудейської ружі.
Очі- наче бійниці,
Мовби криця - зіниці,
Вовком зирка з-за рогу,
Славить іншого Бога
Той, що матінку - пані,
Вів колись на аркані.
І його стережися,
Не ламайся, не гнися!
Є ж у тебе і друзі
У Великому Лузі
Тож зростай, білолиця,
У струнку молодицю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248381
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2011
Спокусливих ночей у тебе - пишні грона.
А скуштувати? Ягідку дала.
Згоріти мріяв я в багатті твого лона,
А ти мене - лиш тільки обпекла.
І станом обпекла, й волосся щирим злотом,
Й родзинками на кінчиках грудей,
І чимось ще таким, чого не знав я доти,
Одвічно таємничим для людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248380
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.03.2011
По грані безсоромності пройду,
Немов актор по тонкому канату.
Ви тільки не жахайтесь - не впаду,
Це ж завітав я на кохання свято!
Тут почуттів не хвиля вже, а вал
Об цноту Вашу б'ється... Та хлюпоче
І вилився увесь глядацький зал
У Ваші (до безумства рідні) очі!
Тож дотягнусь, згублюсь на царині:
Тремтливій, ніжній, вищого ґатунку.
І стануть нагородою мені
Аплодисменти Ваших поцілунків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2011
Привіт приваблива потворо.
Ти – мій одчай і вічне горе.
В твоєму насолоди гроті –
Святе приносять в жертву плоті
В кайданах сумнівів і сраму
Плетуся знов до твого храму,
Де вже, прицмокуючи радо,
Жертовний ніж готує зрада.
От крові крапельку останню
Зронило на олтар кохання
А на душі - і гірко, й пусто:
Усе віддав жерцям розпусти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248096
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2011
І очі – здатні чарувать,
І стан - неначе у богині!
З таких не робляться рабині,
Над нами їм владарювать.
Тож, в унісон моєму слову,
Вона – інспектор в податковій!
Тепер, мов до кохання храму,
Спішу у цей суворий дім,
Про щастя мріючи у нім,
Надіючись на милість дами…
Відкрию їй сердечні статки
І - квітами віддам податки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248006
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.03.2011
Якось мати прийшла уві сні
З-під зорі загадкової
Й колискову співала мені
Українською мовою.
Пам'ятаю, малим по гриби
Поспішав я дібровою
Й гомоніли зі мною дуби
Українською мовою.
А світанку рожевий привіт
Зустрічав з чорнобровою,
То - "кохаю" почув у отвіт
Українською мовою.
Тож тепер за Вкраїну в бою,
За Тарасову, "новую",
Присягаю на вірність свою
Українською мовою.
І колись, як засмутить життя
Потойбіччя обновою,
Прошепчу я своє каяття
Українською мовою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248004
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 18.03.2011