| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Спасибо большое, за встречу, мой милый,
Ведь, после нее - я стала счастливей!
Ты даришь мне ласку, любовь и тепло,
И пусть это даже кому-то назло.
Я вдруг поняла, что ждала лишь тебя…
Спасибо, что встретил когда то меня!
Сейчас же мы вместе, и пускай далеко,
И пусть нам обоим не так уж легко,
Я знаю, при встречи, увидев тебя,
Брошусь в объятья: ВЕДЬ Я ВЛЮБЛЕНА!!!
И верю, ты крепко обнимешь тогда,
Ведь ты меня любишь, не меньше чем я,
И счастья, вдруг, вспыхнет куда-то туда,
Где солнышко днём, а ночью - луна!
Где звезды мерцают! Куда то в астрал.
И сделает так, чтобы кто-то сыграл,
Чтобы музыку сердца, было слышно везде,
Чтобы вспомнили всё, то что было во сне.
И все поняли вдруг, что же значит любовь,
Как быстро по венам пульсирует кровь,
И узнали бы вокруг, что счастливы мы,
Ведь лучик любви таился внутри!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286875
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.10.2011
Жорстоке вбивство!
Дістали з мами -
Незграбне тіло.
Й на шмаття рвали.
Воно б кричало:
Та ще без сили.
Проте, всередині ще жило.
На світ діставши – все зламали,
Воно б сміялось і зростало
Та все ж таки батьки рішили:
Й тоді його залізом вбили,
І світ побачити - не дали.
На себе гріх великий взяли.
При цьому, зовсім не страждали.
Радіти, плакати не дали,
Життя йому - вмить обірвали.
Й любові - не подарували…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267558
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.06.2011
Ніхто не знає. Знаю я.
Куди летить моя душа?
Де моє серце? - Там де ти.
Зустрітись хочу, й назавжди
З тобою поруч, милий, бути.
І дотик губ твоїх відчути.
В обіймах твоїх засинати.
Чи вміє ще хтось так кохати?
Якби уміли б ми літати...
Щоб разом сонце зустрічати.
На зорі разом споглядати.
І разом ще сильніш кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2011
Привіт… Ти знаєш моє ім‘я?...
Мабуть так… ти завжди говориш зі мною…
Не розумію…жаль…
Я не можу бути з тобою…
Чому?... Ти знаєш все сам…
Ти повинен бути із нею…
Боляче…серце болить,
Коли я чую про тебе від неї…
Важко…згадаю усмішку твою…
Навіщо ти завжди смієшся до мене?...
Твій погляд, у очі мої,
Пробуджує щось незрівняне й шалене…
Байдуже… чуєш! Байдуже все…
Все одно ми ніколи не будемо з тобою.
Тому що вона любить тебе…
А ми не дозволимо відчути їй болі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2011
Я інколи так хочу закричати...
Та все мовчу,а біль на серці каменем лежить.
Чому це все так важко відчувати?
Невже це час зумів усе змінить?
Мені не легко все це зрозуміти,
А ці стосунки наче не живі.
Так хочеться ось це усе змінити,
Щоб повернути перші наші дні
Попробувати ще раз покохати
Та розібратись у своїй душі,
Можливо варто навпаки змінити:
Забути погляд і слова – пусті.
Мабуть тоді нам буде легше жити
Або тяжкими стануть наші дні.
Я інколи так хочу закричати...
Та все мовчу, просто німі слова мої.
Я можу все це написати
Та не промовлю їх тобі.
Можливо мені важко говорити,
Коли дивлюсь у очі я твої.
Не знаю як вдалося загубити
Всі почуття й забути дні.
А може колись вдасться закричати...
Тоді почуєш ти слова мої.
Можливо вдасться повернути
Найкращі почуття в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2011
Любити? Не ЛЮБИТИ?
Так важко щось РІШИТИ?
Не знати, що СКАЗАТИ?
А може по-МОВЧАТИ?
Що було - все ЗАБУТИ?
Що хтілось - не ВІДЧУТИ?
Не знаєш як КОХАТИ?
Не хочеться СТРАЖДАТИ?
СТРАЖДАТИ не прийдеться.
КОХАТИ - все минеться.
ВІДЧУТИ - як захочеш.
ЗАБУТИ погляд в очі.
МОВЧАТИ про кохання.
СКАЗАТИ про страждання.
РІШИТИ що робити.
ЛЮБИТИ й далі жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2011
Жорстоко ми усі страждаєм,
І хліб ми бачили давно.
Ми голодаєм, голодаєм!
І їли ми уже давно.
Сказать вам хочу, як живемо,
Та стидно згадувать про це,
Не раз свою дитину вб‘ємо,
Бо жити хочем, ось і все.
Ми жити хочем! Жити! Жити!
Та інколи все навпаки.
Хотілося б по-швидше вмерт,
Щоби не бачити це все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248807
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 22.03.2011
Ніч…але вона не спить…
І вниз сльозинка покотилась…
Сидить…самотня і одна,
Хоча недавно ще щасливою була…
Та ще живе, а може доживає…
І серце б‘ється…і тремтить рука.
І не одна вона у світі цьому,
Та почувається сама...
Тремтить рука…і серце б‘ється,
Вона ще пише ці рядки,
Вже ніч на дворі, але їй не спиться ,
Не сняться кольорові сни…
А в голові нестерпний голос,
Повторює: «усе…па па,
Не будемо ми більше із тобою,
Ти залишаєшся одна!»
Надії…мрії… просто вбиті…
І голосно кричить душа…
Та б‘ється ще розбите серце…
Й тремтить іще ледь теплая рука…
Помер той смисл, щоб любити…
Й назад дороги вже нема!
Помер той смисл, щоб любити…
Але любов її – ЖИВА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2011
- Привіт!
- Привіт!
- Ну, як там ти?
- Чудово, а що в тебе?
- А в мене, мабуть навпаки,
Все думаю про тебе.
- Чому цікаво?
- Ти забув?
- А що забув?
- Що було!
- А що? Нічого не було.
- Та ні, було, минуло!
- Отож, пора забути це.
- Повір мені, не можу!
- Ти знаєш, дивна трошки ти.
- Мабуть, не знаю, може.
- О, ще одне скажу.
- Про що?
- Про те що було.
Забудь кажу тобі про це,
Помилкою це було.
- Чому помилкою? Скажи.
Я ж так тебе любила.
- Ти хоч нікому не кажи,
Щоб всіх не насмішила!
- Ти думаєш, що смішно все?
- Я впевнений у цьому!
Не знаю досі я чому,
Були ми із тобою.
- Ну, як чому?
Кажу ще раз,
Що я тебе любила!
- Невже ти думаєш, одна,
Мене не розлюбила?
- Не знаю, мабуть не одна,
Та й досі не забула.
- Та знаєш що!?
Набридла ти!
Нічого в нас не було.
- Чому?... Гаразд,
Ти щось сумний…
Я завтра ще подзвоню.
- Ніколи більше не дзвони!
Забудь кажу цей номер!
Бувай, я трубки не візьму!
І говорить не буду!
- Я все одно ще подзвоню
Я голос твій почую.
Образив сильно він її,
Але вона любила.
Й на фото, що було в руці
Сльозинка покотилась.
Ридала довго ще вона,
Й хотіла голос чути.
Та він більш трубки не підніс,
Не міг він з нею бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2011
Я люблю тебя! Ты слышишь?
Ты мой свет! И я иду к тебе.
Вижу милый, да я вижу,
Твои мысли также обо мне.
Я шепчу тебе на ушко -
«Очень сильно я тебя люблю»
Только знай, что я те не игрушка:
Не играй со мной и не шути!
В мире странностей так много:
Кто-то любит, а кого-то любишь ты,
Но вокруг обман и ссоры,
Кто-то плачет и кричит: что нет любви.
Но я верю, я всем сердцем верю,
Ведь любовь живет во мне,
И надеюсь что с тобой мы вместе
Будим навсегда, ведь мы…
Мы с тобой наверно влюблены.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248360
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.03.2011
Помолимося люди за невинних,
Невинних в смертії своїй,
Й за тих людей, яких невпинно,
Винищував жорстокий ГЕНОЦИД!
Помолимось за тих, котрі померли.
Помолимось за тих, хто ще живий.
Помолимось за рік весь 33-ій,
Щоб повторитись більш він не зумів.
Помолимось за те щоб були ситі,
За те щоб хліб був завжди на столі,
Щоб не голодні були наші діти,
Щоб жили довго нашії батьки!
Щоб прислухалися до свого серця,
Та не забули про жорстокий біль.
Я маю на увазі рік цей,
Що став відомий по усій Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248342
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 20.03.2011
Не люблю говорити тихо,
Та зараз, тихо прошепчу,
Про цю подію, розказати точно,
Не зможем а ні я, ні ти.
Ніхто з людей не міг любити
І навіть мріяти про це.
Вони усі хотіли їсти.
Проте, нічого не знайшли.
Не було ні зерна ні хліба,
Не було й каші, молока,
Уся худоба поздихала,
Лише трава, сама росла.
Тобі напевно зараз смішно.
Ти думаєш про що це я,
А я про рік цей - 33-тій.
Тоді була страшна біда!
На день людей вмирало безліч,
Ніхто нікому не поміг.
Одні від голоду померли,
А других хтось собі зварив.
Вмирали бідні і стражденні.
Кричали криком нелюдським.
Одні ж хотіли з болі вмерти!
Частина жити, й їсти хліб...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248117
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.03.2011
Інколи тебе кохають, а ти не кохаєш. Інколи все навпаки.
Дехто вчиться на чужих помилках, а хтось на своїх.
Один може зрозуміти все вчасно, а інший розуміє все занадто пізно.
В одній ситуації говорять вибач, та не розуміють суті цього слова, а в іншій не можеш його промовити.
Буває кохаєш і не знаєш, або думаєш що кохаєш.
І мабуть тоді, коли ти кохаєш і не замічаєш цього, якщо ти зробив помилку, проте зрозумів її занадто пізно, саме тоді тобі стає відома суть слова "вибач" та тобі боляче і важко промовити це слово людині яку ти образив.......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248103
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.03.2011
О, милий, мій!
Не знаю я ну що тобі сказати.
Кохаю я? Чи не могла кохати?
Забула я? а може лиш забути хочу?
Можливо хочу, так, можливо справді хочу?
Але нестерпний біль...
Колючий біль в душі моїй.
А може він у підсвідомості лише моїй.
Моїй, моїй... й на волю він не дуже рветься,
А я підштовхую його, а він що-раз вернеться.
А твій, ось-цей, так званий подарунок:
Можливо перший і останній поцілунок,
Здавалося, солодким міг би бути,
Та не хотіла б я його відчути.
Чому? Сама цього не знаю.
Не знаю чи до тебе щось я відчуваю.
Можливо я живу лише думками,
Не можна доторкнутись до всього руками.
Не можна в небі, як хмаринки плисти,
І не буває, що кохання чисте.
Це рідкість щирі поцілунки,
Та завжди до душі нам подарунки.
Кохати треба вміти, та не всіх одразу.
Потрібно привертати інколи й навколишніх увагу.
Потрібно жити весело, щасливо.
Не треба діяти завжди зрадливо.
Тому я розумію що таке кохати.
Про це так важко здогадатись,
Отож словами цими і не слід кидатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2011
Лунає постріл не одни...
І вибухи лунають.
Навколо танки, літаки,
Людей усіх стріляють.
І не промовиш слово "мир",
До нього тут далеко.
Іде війна! Один - в один...
Земля кров'ю залита!
Не озираючись назад,
Ідеш вперед... Що буде?
Чи будеш жити завтра ти,
Чи тут лежати будеш?
Лежить в окопі чоловік,
І кров'ю він стікає...
Якби ти міг, йому б поміг,
Та сам руки не маєш...
А поряд також інвалід,
Ноги в нього немає,
І він поміг би, та не зміг...
Ще п'ять хвилин, й вмирає!
Один солдат... іще один...
Земля трупами вкрита...
Неначе полум'я в очах,
Жахливо уявити...
І погляд, й сльози,тих дітей,
Які батьків чекають...
Чи вернешся додому ти?
Ще п'ять хвилин, й вмираєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247911
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.03.2011