| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
У нас зневірився сам Бог.
Не допоможуть молитви.
Ми власноруч його любов
Кувалдами вщент розтовкли.
Де віра наша ділась, де?
Десь разом з совістю пропала.
І їх ніхто вже не знайде –
Їх затопила злоби хмара.
Занадто пізно вже чекати,
Що все мине і без сліда.
Занадто пізно відступати
За крок до нового життя.
Бо все мине, і ми минем.
Лиш деякі залишать слід.
А Ви задумались - який
Ви внукам залишили світ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2011
Про що ви мовчите,високі?
Що криє вічність тишини?
Про що?Про що холодноокі
Мовчать,все видячи згори?
***
Чи,може,зорі нам говорять,
А ми не знаєм тої мови?
Чи то ми,ниці,грішні люди,
Не гідні їхньої розмови?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2011
Я закохалася у небо.
В безодню хмар.Немов у сні
Воно на вухо шепотіло
Приємні думи весняні.
***
Розвіяв вітер аромати-
Парфуми ранньої весни.
Заграло променями сонце
В краплинах теплої роси.
***
Дзвінкоголосі соловейки
Співали оду тій весні.
А я,закохана у небо,
Сиділа й слухала її.
***
Краса квіток і їх блаженство
Мене,мов хвиля,полонило.
Красою цьою неземною
Усе навколо затопило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2011
Ми на Землі народжені для того,
Щоб нести промінь Сонця у душі.
Творить добро один задля одного.
Ми люди! Ми живі! Ми всі живі!
Природу-матінку повинні берегти.
Охороняти мов зіницю ока.
Земля не створена для зла або війни!
Земля для нас! Людей! Живих істот від Бога.
А чи людьми назватись можуть ті,
Що піднімають людство на війну?
Яким байдужі крики голосні
Людей, яких укинули в біду.
Лиш власна шкура їх цікавить.
Їм байдуже, що у крові…
У власній крові люди гинуть
Під зброї постріли гучні.
Таких не довго протримає
Земля. Вона ще відомстить
Всім тим, хто людство заставляє
Цей найстрашніший гріх вершить.
Та ще не довго нам чекати,
Коли спиниться боротьба.
Коли зі світу зникнуть кати
Й наступить миру враз пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2011
Гуляли по саду дві згуби-дитини,
Які не боялися дня чи години.
Їм байдуже, де ділись світу вогні –
Ті діти шукали лиш правду у тьмі.
Плащі по землі тяглися за ними,
Змітавши гріхи тої темної днини.
А хмари ходили по їхніх слідах,
Шукаючи правду в дитячих очах.
Та вітер невпинно все дмухав у спину.
Він просто хотів попередить дитину.
Сказати, що їхні походи дарма –
У світі й краплиночки правди нема!
Дитяча наївність гуляла в душі,
Не слухавши вітрові крики гучні.
І місяць хотів дітям якось сказати,
Що правду в цім світі намарно шукати.
І довго дитячі походи тривали,
Допоки так міцно ту мрію тримали
У своїх маленьких дитячих руках
Про те, що десь правда таїться в світах.
Та все ж таки мрію свою досягли,
І правду у стінах холодних знайшли.
Де діти ті зараз, я вам не скажу,
В могилу з собою секрет понесу.
Плекайте у серці глибоко надію,
І вірте у свою щодуху ви мрію.
Тримайте в руках, тримайте щосили,
Як мрію тримали дві згуби-дитини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2011
Ти ходила по темному лісі,
По притоптаній кимось траві.
Серед голих дерев, що від вітру
Гнули віти під ноги твої.
Ти робила невпевнено кроки,
Страх наповнював очі твої.
Гострі трави врізалися в ноги,
Що твоєї жадали крові.
Почувала себе ти слабкою,
Хоч такою ти не була.
Ти хотіла для себе спокою,
Хоч бурхлива у тебе душа.
Твої руки тендітно тремтіли,
Немов птаха у тісних нитках.
Що просив допомоги, що мріяв,
Та зазнали його мрії крах.
Тілом твоїм пробіглись мурашки,
Пронизавши до болю тебе,
Але ти його не відчувала-
Ти не вміла відчути себе.
Ти хотіла втекти від усього,
Але втеча тобі не вдалась.
І, ходивши по темному лісі,
Ти навіки йому віддалась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2011
*соловейки-поети
*про Сталінські репресії
Рука ворожа сміла знятись
На тих,хто пише по ночах.
На тих,хто в дуло міг сміятись
З іскрою гордості в очах.
І ворог їх хотів зламати,
Та сила волі-нескорима.
Натомість, щоб їх шанувати
Обстрілювали їхні крила.
Додолу мужня кров стікала,
Тремтіли небо і зірки.
Скорить хотіли дух поета,
Та дух вселився у віки.
Не пишуть вже своїх куплетів.
Думки більш їхні не вловимі.
З віків луна крик всіх поетів :
"Ми нескоримі!Нескоримі!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2011
В косу вплела весняний промінь,
В кишеню сонця назбирала.
Немов в степу пташиний гомін
"Привіт!" я світові сказала.
І простелилась враз стежина,
З високих трав,що мов у сні
Мені співали,як людина
Веселі пісні весняні.
Отак я шлях у світ почала.
Очистилась душа моя,
Й на все життя закарбувала
У серці думу Кобзаря...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2011
Сивіє поле пізньої пори
І метушаться круки
Та шлють прокльони із гори
В старі благанні руки.
Старець в тім полі сам іде -
Він долі не має.
В руці таємний скарб несе.
Який? Ніхто не знає.
Видніється вже світу край.
Старець все йде шляхами.
Старець все йде за небокрай
Кривавими ногами.
Чужими стежками крокує
Які терзають ноги.
Чужими стежками мандрує
Та кличе допомоги.
Ніхто старенького не чує.
Він йде без відпочину.
А серце немічне віщує –
Пора у домовину.
Ступив останній крок старий
І впав він на коліна.
Тепер лежить він там мертвий,
І зблідла його шкіра.
Над старим злетілись круки
І стали клювати.
Та розкрились старчі руки
Скарб показати.
У руці біля серденька
Він тримав калину.
Бо її вродила ненька –
Рідна Україна.
Старець в небі в Бога моле
Вічного покою.
І сивіє пізнє поле
З його головою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247526
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.03.2011