| Сторінки (2/157): | « | 1 2 | » |
Я ішов по засніженому місту
І шукав у кожній дівчині Тебе
Ну хоча б частинку, маленьку часточку
Хоч щось, що б нагадувало мені Тебе
Та все дарма
Ти пішла від мене на завжди
І Тебе уже не повернути
А так хочеться
Пригорнути, сказати теплі слова,
Знову відчути аромат Твоїх губ.
Вони завжди пахли кавою…
Не знаю чому, але мені так здається
Хорошою, терпкою кавою.
Арабіка. Так, саме Арабіка.
Чому? Не знаю. Можливо тому, що тільки її назвузумів пригадати
Це смішно.
Знаєш, коли Ти пішла, я ненавидів Тебе,
Хоча і любив водночас.
Я до тепер не можу збагнути чому так???
Де справедливість??? твою мать
За що Ти так зі мною…
Але Ти не винна
Це все та безглузда аварія
Як мені Тебе не вистачає
Я ще до тепер не можу Тебе хабути
Не можу вгамувати весь той біль,
Лють, все те що накопичилось в мені
За цих довгих три рокибез Тебе
Я так не можу більше.
В кожній дівчині я шукаю Тебе,
А не знайшовши я просто розчаровуюсь…
Так, я знаю, це не правильно
Але я не можу нічого з цим вдіяти…
Або просто не хочу
Тай для чого???
Я хочу любити Тебе одну
Тільки Тебе і нікого більше
Тебе…Тебе…Тебе…
Та уже пізно… Я не в праві щось змінити…
Чому, Господи. ЧОМУ???
Хочеться плакати. Довго і голосно
Просто ридати і щоб по щоках котились крокодилячісльози.
А знаєш коли крокодили плачуть? Коли вони їдятьсвою жертву.
Не знаю чому так, але факт залишається фактом.
Та я не плачу. Я ж не крокодил.
Тай не зміг, навіть якщо б і захотів
Просто немає сліз
Усе виплакав. Чи може просто став черствим…
Не знаю. Не мені судити.
Знаю тільки те, що я ще досі Тебе люблю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292982
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.11.2011
Ми народжуємось, живемо, виростаємо, помираємо.
За своє життя ми встигаємо багато чого зробити,
Та водночас нічого путнього.
Як часто ви дякуєте своїм батькам за подароване вам ними життя?
Мабуть ніколи. Хоча можливо є ті одиниці які це роблять.
От я наприклад ніколи цього не робив. Але обов’язково скажу.
Я маю це сказати. Подякувати своїй Мамочці за життя яке Вона мені дала.
Сказати як я її люблю. Я не зразковий син.Я жахливий.
Таких як я ще треба пошукати. Таких мерзенних скотин.
Скільки нервів я Їй вимотав. Скільки крові висмоктав.
Кілометри і тони. І як тільки Вона мене терпить.
Мабуть це просто материнська любов.
Колись мені здавалось, що вона мене не любить,
та я помилявся. Я був просто дурний.
Та я і зараз дурний. Але я хоча б це усвідомив.
Я знаю, що Мамочка мене любить, так само як і інших моїх сестричок і братика.
Боже, я вдячний Тобі зате, що Ти пославмені їх. Це щастя.
Я їх дуже люблю. Так, ми часто сваримось,але я за них порву любого.
Життя віддам і не буде жаль.
А чого жаліти? Нічого. Нічого жаліти. Воно і так не належить мені.
Подароване батьками, яке їм вручив Господь.
Мені не жаль віддати його заради рідних,близьких і дорогих мені людей.
Ви ще досі сидите в теплі і нагодовані і жалієтесь на те, яке погане у вас життя???
Роззерніться довкола. Вам чудово живеться. Ви подивіться на тих бідних,
нещасних, бездомних, знедолених дітей.
У яких немає нічого. Ні їжі, ні тим паче батьківської любові.
Та ви маєте цілувати своїм батькам ноги,за те як Вони стараються для вас.
Зі шкури пнуться, аби вам було добре.
Та ви поїдьте в Африку, або хоча б ввімкніть BBC і подивіться на тих дітей які там живуть.
Але вони щасливі. Не маючи нічого, ВОНИ ЩАСЛИВІ.
Щасливі що живуть. І їм достатньо цього.
Звичайно вони не відмовляться від хорошого одягу,
смачної їжі,електротехніки. Від всього що маєте ВИ.
І ви ще досі скаржитесь?
Ну тоді ви повні ідіоти.
От я насолоджуюсь кожним моментом свого життя.
Я займаюсь улюбленою справою, в мене є чудові батьки,
в мене є брат, сестри, родина, найкращі на світі друзі.
В мене є все, що мені потрібно. Звичайно без труднощів не обходиться,
але без них життя не було б таким цікавим і не передбачуваним.
Я радий що я живу. Хоча моментами хочеться просто здохнути.
Але це просто розум затьмарюється і я не думаю про що думаю.
Життя прекрасне! Радійте тому, що ви народились на цей світ!
Так, він не ідеальний. А хто казав, щосвіт має бути ідеальним?.
Ідеального немає нічого!
Ми самі маємо його вдосконалювати, ідеалізувати, але не нищити!
Ні. Боже, скільки прекрасної природи знищується щодня.
Скільки лісів вирубують, а назад не засаджують.
Ми не цінуємо того, що нам дав Господь.
Ми нещасні. Ми нікчемні. Ми не достойні бути володарями цього світу.
Але нажаль Бог не подумавши наділив нас такими привілеями.
Так давайте будемо гідними правителями.
Припинемо війни, зупинемо всі суперечки,почнемо відновлювати
природу і світ зокрема.
Потрібно діяти, а не сидіти склавши руки.
І не забудьте подякувати своїм батькам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292216
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.11.2011
Прокидаєшся,біжиш, куди...- не знаєш. Та і не так воно важливо. Головне бігти. Бігти від усіх, від самого себе. Тікати. А може навпаки? Можливо не від, а до себе?Шукати себе?? Не знаходжу...
- Де?Хто? Для чого??? - лунають думки.
- Тут,але ніхто - лунає голос.
- Хто тут? Покажись! - збентежено.
- Всеодно не побачиш - упевнено.
- А раптом?...
- Ні.
- Чому ти такий впевнений?
- Тому,що я тебе знаю.
- Звідки?
- Я - це ти сам!... - панічно сміється.
Відмовляюсь вірити. Виходить...я сперечаюсь сам з собою.... І так завжди. І так всежиття...
ХТО Я?Люди!... Підкажіть... Не можу... Не збагну ніяк.
Падав дощ... Він барабанив по вікнах. Ти так любила на нього дивитись. Кава. Ніжний аромат і терпкий смак. Її тепло розливається по горлу. Я відчуваю її. Але де Ти??? Чому я Тебе не відчуваю? Це сон? Чи я уже помер? Не знаю... Та й не хочу знати. Мені це не цікаво. Хоча...ні мені це навіть дуже цікаво твою мать. Та я не знаю. Як би я не намагався, я не знаходжу відповіді.
Біжу. Куди? Та куди очі дивляться. Головне щоб бігти. Щоб серце билось. На останньому подиху добігаю до фінішу і...... Ні, ще не все. Це не фініш, а всього лиш початок наступного відрізку марафону.
Продовжую бігти. Спотикаюсь, падаю, встаю (іноді не одразу, даю організму змогу перепочити) і продовжую свій шлях. І так завжди. І так щоразу. А куди його бігти, один пес знає. О_о. А ось і він. - Пане пес, підкажіть будь-ласка куди бігти - звертаюсь до нього.
- До щастя - відповідає він.
- А де воно, те щастя?
- Ти сам маєш визначити.
- Чудово. Чудово блять - кричу в паніці і біжу дальше. І ось нарешті воно - щастя. Таке омріяне і таке довгоочікуване. Ось воно. Воно моє. Не відпущу, не віддам нізащо ніколи нікому. Цілую його (щастя - воно), обнімаю, пригортаю до себе. І так мені добре. І так мені легко. І здається, що зараз просто відірвусь від землі і полечу...
Так було колись. Це все спогади. Тільки спогади і не більше... Тепер же моє щастя - музика. А спогади.... Вони допомагають мені її творити.... Сі-мі, сі-мі, сі-мі, сіЬ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292215
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.11.2011
Хто бачив щастя? Де воно? Де його можна придбати? Хто ним торгує?? Ніхто не знає. А жаль. Я б купив. Декілька кілограмів. Так щоб уже вистачило на все життя. Ну де ж ти, де??? Невідомо.
- Кава з молоком на столі. Іди випий, зігрійся. Адже надворі холодно. Надворі зима.
А в мене в домі літо. І не тому що гаряче, ні. Просто настрій літній. І так вже хочеться його. Канікули. Можливість з*їздити в Карпати. Відпочити від цього навчання. А головне від вас - людей. Як же ви мене дістали. От так би взяти кулемет і розстріляти всіх. І залишити тільки Тебе. Ти мені потрібна, тому Тебе я вбивати не буду. Принаймні не зараз. Ні. Пізніше. Коли Ти мені набриднеш. А якщо ніколи не набриднеш? То що тоді? А? Не знаєш? А я знаю. Не відпущу. Будеш моєю назавжди. Якщо не захочеш, ну щож, тоді відпущу. Я ж Тобі не хазяїн і Ти не моя рабиня. Ти вільна людина. Ти в праві обирати.
Бажання? Бажання в мене є, але вони залишуться при мені. Ні. Не розповім. Це може вплинути на Твій вибір. А я не хочу ніяк на нього впливати...
Прокидаюсь. Це був сон. Просто сон. Мені знову снилась Ти. О Боже. Як же Ти далеко. І наче й поряд, але далеко... Все. Не можу більше так. Але всеодно буду терпіти до останнього. Така вже моя сутність. Можливо саме через це я й не можу знайти своє щастя. А воно так близько. Воно так поруч... що не дістати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291807
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.11.2011
Що б вам такого написати?... А от не буду нічого писати, придумуйте самі. Але якщо логічно подумати, то виходить, що я уже щось пишу. Маразм. Ціла куча думок снують у моїй голові. Правду кажуть, що всі мої проблеми від того, що я забагато думаю. Хоча колись було навпаки, тобто всі мої проблеми були якраз від того, що я не думав. Коротше, що так погано, що так. А як же ж бути? Адже я завжди над чимось думаю. От і зараз, сиджу, пишу і думаю. Думаю, що я маю писати. Ну от, застряв. Не можу дальше придумати. Отже пишу все, що спаде на думку. І знову це слово - ДУМКА. Ех...дістало воно уже мене. Треба й справді менше думати. А то куди б не йшов, що б не робив, постійно думаю. З однієї сторони це добре, адже це означає, що мозги ще працюють, а от з іншої не дуже, адже вони як компютер, від недостачі пам'яті або потужності починають підвисати. А то і узагалі виснуть. Тоді приходиться перезагружати всю систему. А мені лінь. Та все ж приходиться. Знаєте, стільки думок, що не вистачить паперу, щоб їх всі викласти і обгрунтувати. Пічаль... Отже я трішки заплутався у власних думках, але то не так страшно як здається.... Коротше, не буду більше займати ваш час всяким маразмом. Краще піду розбиратись зі своїми думками. І моя вам порада: не читайте цей маразм, нічого корисного ви звідти не візьмете. Це просто думки одного маразматика. А_а підмахав, правда ж? Дати отаку пораду в самому кінці. Коротше сміємось після букви "Р" в слові "ЛОПАТА":))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291806
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.11.2011
Людина має крила
й не літає.
Не хоче глянути на світ
із висоти.
Побачити все те,
про що не знає.
вона нікуди
не бажає йти.
Нічого від життя
їй не потрібно.
Ні простору довільного,
ні меж.
Їй тільки грошей
і багатства,
ну ще і слави,
цього теж.
Закрила душу,
щоб нічо не чути,
не бачити нічого
й не відчути
всього багатства,
що нам дає життя.
Бере взамін
страждання, біль нещастя.
Та що ж,
сам вправі кожен обирати
до клану чийого
йому пристати.
Де буде жити
чи просто існувати.
Тут кожен сам
вже вправі обирати.
Людина має крила
й не літає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2011
Я вільний птах
і в праві обирати,
куди мені летіти,
де сідати.
В яке гніздо
я можу приземлитись,
з якого джерела
води напитись.
Я вільний птах
і в праві обирати,
наскільки близько,
до неба підлітати
та так,
щоб крила не спалити
і голову собі
щоб не розбити.
Я вільний,
у всіх своїх
потребах й вчинках.
Я сам вирішую,
коли і де
буде мій відпочинок
і коли зову в путь
мені рушати,
кого буде
моє серце кохати.
Ніхто не сміє
мені щось приказати.
Нікому я
не буду підкорятись,
адже я сам
господар свої долі
і сам я оберу
свої простори.
Я вільний птах!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2011
Адже ж є у людини крила,
Неосяжні, без простору й меж.
Так як є в корабля вітрила,
Їх розпустиш і попливеш.
Попливеш у безкраї простори,
В чисте море чи океан.
Понесе корабель вітер буйний,
Й закружляє його у свій тан.
Закружляє, заввертить й закине,
десь далеко, подалі від всіх.
А чи виживе, чи загине,
Все залежить від парусів,
лиш від них.
Так залежить й життя людини,
Від тих крил, що має вона.
І чи встигне вона їх розправити,
Врятувавши тим самим життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2011
Людина має крила.Чи ж не так?
Але чому ж тоді
як птаха не літає?
Людина має мозок.
Адже ж так?
Тоді чому можливості
його не розвиває?
В людини є ще очі.
Це вже факт.
Чому ж вона тоді
в ночі не бачить?
І мають люди
почуття в серцях.
Чому ж тоді вона не плаче
Коли когось,
ну або щось вбиває?
Куди ж тоді
дівається душа?
Куди зникають
ті велетенські крила?
І чому мозок
сприймати не бажа
того, на що свідомість
очі затулила?
Людина має крила.
Чи ж не так?
Тоді чому ховає їх від інших?
І замість того,
щоб самому зробити змах,
завжди чомусь
надіється на інших.
Людина має все,
чого бажає.
І навіть більше
ніж вона хотіла.
Але чомусь забули ми про це,
а крила просто зрізали із тіла.
Людина має крила.
Чи ж не так?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2011
Мовчу.
Ти цього так хотіла.
Мовчу.
Відрізав собі крила.
Кричу.
Але ніхто не чує.
Молю.
Свідомість вся бунтує.
Прошу.
Не відомо у кого.
Чого.
Не знаю навіть сам.
Помру.
Ніхто не зауважить.
А якщо ні.
То хай їм паничам.
Забуду.
Принаймні постараюсь.
Не зможу.
І знову закохаюсь.
Віддати б.
Серце своє чорту.
Отримати.
Взамін усе або нічого.
Мовчу.
І від мовчання ріже вуха.
Так голосно.
Але ніхто не слуха.
До болю.
У горлі. До кісток.
Проймає це мовчання.
Ну і що ж.
Нехай.
Все буде так як має бути.
Можливо.
Я зможу все ж відчти.
Колись.
На спині знову крила.
Які колись.
Душа моя зродила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2011
Як мило ти посміхаєшся
І усмішка твоя жива
Як часто ти повертаєшся
Як жаль, що ти не моя
Як хочу тебе обійняти
І руки твої в свої взяти
Ніколи вже не відпускати
І бути з тобою завжди
Ти добра, привітна і щира
Підтримуєш завжди мене
Чарівна, красива і мила
Мабуть я кохаю тебе
Я хочу, але і боюсь
З тобою заводить стосунки
А що, якщо я помилюсь
І вже не буде порятунку
Ти підеш від мене назавжди
І вже не повернешся більш
Я знову відчую ту втрату
Яку відчував вже колись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2011
Ти. Ні, не Ти. А може і Ти... Не важливо. Підійди сюди. Підійди, не бійся! Ну Тобі шо, влом??? Та бля, підійди, чи це маю зробити я??? Ну ладно. Я підійду. Але це буде гірше.... Ти куриш, нє? Куриш, то дай мені цигарку. Хоча ні, не давай... Хоча скільки там того життя. Давай. Аа.... Нарешті за цілий день закурив. Як добре. Тебе як звати??? Саша? Ненавиджу це ім'я. Проте, зараз мені абсолютно пейбл.
Мене? А мене звати не треба, я сам прийду. Чо Ти ржеш??? Я щось смішне сказав??? Та ну Тебе.
Чим займаєшся по життю??? Музикою? Я теж колись займався. Колись я проміняв на неї усе. Усе що мав. Родину, друзів, кохання... Усе. Зате я міг творити. О_о так. Це було не перевершено. Концерти, гастролі, визнання... травми, переломи, вигнання... Вона мені зрадила... За що??? За що так??? Кидай це невдячне діло. Або принаймні ніколи, чуєш, ніколи, ні при яких обставинах не промінюй на неї все, що в Тебе є. Воно того не варте. Ну будь дурною. Подивись на мене. В мене уже нікого не залишилось. Більшість померли. А ті з рідних і друзів хто ще живий, ті не хочуть мене знати. І я їх розумію. Це мені за те, що у свій час я відцурався від них. За останні 40 років я жодного разу не був у дома. Я навіть не знаю де поховані мої батьки. Кохана? У мене її ніколи не було. Я ж кажу: проміняв усе на музику. Боже, який же я був дурний.... Але Ти знаєш, воно того було варте. Так. Ці моменти, коли Ти виходиш на сцену, а перед тобою повний зал. Коли Тебе визнає весь світ... Ех, як давно це було... Як мені тепер цього не вистачає... Так, стоп, шось я розійшовся. Коротше, якщо не впевнена що справді готова усім пожертвувати заради музика, то краще навіть не берись за це. Плюнь на неї і іди займатись чимось іншим. Готова? Ти спавді так думаєш??? От скільки Тобі років? 17? Ем... ну в принципі я був готовий до цього ще в 16, так що я думаю... та ніхрена я не думаю. Ну якщо хочеш, жертвуй. Але якщо ти справді в цьому впевнена. А я піду. В мене ще залишився один сольний виступ....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290874
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.11.2011
Тук тук... Хто там? А це ти? Ну заходь. Сідай, гаразд, присядь. Ти звідки тут взялось? Проходило мимо і вирішило зайти? Не скажу що дуже радий тобі, але раз прийшло, то вже сиди. Принаймні веселіше буде ніж самому.
Ну, що розповіси? Нічого? Хах... Чомусь я так і думав. Ех ти. Ану допоможи мені. Подай руку, а то я за останні роки зовсім осліп.
Хто п'яний? Я? Ніякий я не п'яний! Прсто не тримаю рівновагу, та й координація рухів уже не та, що була замолоду. А от колись... Колись я був зовсім інакший. Колись і світ цей був не таким. Колись він був різнобарвним, а тепер одна тільки непроглядна чорнота... Мда... Було, було колись в мене все. Все що було потрібно для нормального людського життя. Хоча якщо подумати, то і зараз є, от тільки не вистачає зору і й рук. Мені б хоч руки і старий роаль... Ех, було б тоді веселіше жити. А так... Добре що є хоч громофон і парочку старих платівок.... ... ...
Що? Я не сплю. Ну може трішки задрімав. А тобі то яке діло. Та й узагалі, що ти хочеш від старого інваліда? Іди собі куди йшло. Ні, стривай, не йди. Зостанься ще хоч трішки. Ну не випендрюйся кажу. Іди став чайник, вип'ємо чайку. А то сидимо як чужі люди. Так, не придирайся до слів. Знаю що чужі. То поговірка така є. Так, все, іди став чайник.
Ну, як чай? Не бреши. Я ж знаю що не подобається. Я сліпий, а не глухий. Не подобається - не пий. Тебе ніхто не заставляє. А іншого в мене нема. Так, все, дістав. Іди звідси нехай я на тебе не дивлюсь. Ну то й що, що не бачу? Значить тепер з мене можна кепкувати? Так? Ну то смійся, смійся на здоровя. Мені уже давно на це байдуже. З часом до всього звикаєш. І до вічної темноти, і до насмішок. До всього. Тільки до неволі - ніколи!...
Чуєш? Ніколи не звикай до неволі... Борись. Борись допоки стане сил. Але не здавайся. Чуєш?! Ніколи не здавайся! Ні за яких обставин. Ні при яких умовах. Неволя - це найгірше і найстрашніше, що може бути. Не віддавай нікому те, що тобі найдорожче...
Гаразд. Іди вже. А то вже вечоріє. А тобі ще довго добиратись. Дякую що зайшов. Що не забув старого. Тримайся. Успіху в житті. І пам'ятай: НІКОЛИ НЕ ЗДАВАЙСЯ!!!
Це була його остання фраза, яку воно почуло. Після того як зачинились двері, пролунав тільки один єдиний постріл. І тиша. Мертва тиша навкруги...
п.с. НІКОЛИ НЕ ЗДАВАЙСЯ!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290872
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.11.2011
Вона б не пішла за тобою, якщо б ти не просив. Якщо б не говорив усіх цих слів і не обіцяв звернути заради неї гори! Вона б не пішла за тобою... А може... А може вона не слухала твоїх слів, а прросто рибила те, що їй підказувало серце? Адже тобі це не відомо. Та й ніколи не було відомо!... Та чи цікавився ти цим? Чи спробував дізнатись і запам'ятати, що вона любить, яий у неї колір очей, які квіти їй подобаться? Ні? А яку музику вона любить слухати? Не цікавився... А дарма! Варто було спробувати!... Ти просто ідіот! Просто ідіот...
Не намагайся ніколи її зрозуміти. В тебе всеодно це не получиться. Просто сприймай її такою, як вона є. І все... І більш нічого... Просто кохай її. Кохай до нестями, до смерті. Завжди і вічно. Безмежно і щиро. По справжньому і без зайвих слів... Кохай так, наче востаннє... Так, наче в наступну мить, ти її втратиш... Кохай, та не обманюй! Ніколи, ні прияких обставинах! Не ображай її! Ніколи не дозволяй їй сумуваати. Будь її ангелем охоронцем, її клоуном, її восьмим кольором.
Чомусь згадалась ця пісня...
Будь для неї усім тим. що є прекрасного у цьому світі... Принаймні спробуй. Адже не спробувавши, не дізнаєшся... Просто кохай!...
Вонаб не пішла за тобою, якщо б...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290738
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.11.2011
Я в тіні буду завжди стояти,
Щоб не бачив мене ніхто.
Тільки ти про це будеш знати,
Тількт ти будеш знати за що.
Я тобі присвячу все життя,
Буду завжди я поруч з тобою.
Ти для мене неначе дитя,
За яким доглядати я маю.
Берегтиму тебе наче цвіт,
Від безжалісних лютих морозів.
Що прийшли так нежданно в цей світ,
І стоять вже на твоїм порозі.
Та впускати його я не буду,
Запалю тисячі я багать.
І нехай собі думають люди
Що завгодно, на них мені чхать.
Нехай думають, що кому заманеться,
Тільки щоб не чіпали тебе.
Слухів різних я не боюся,
Тільки щоб не чіпали тебе.
Ти вважаєш мене своїм другом,
Так і є, я твій друг назавжди.
Зустрічатися з різними будеш,
А поплакатись прийдеш сюди.
Пригорнешся і тихо заплачеш,
І розкажеш про все, що болить.
Тільки очі мої ти не бачиш
І не чуєш як серце щемить.
Мене вивчити добре вже встигла,
Знаєш всі мої вчинки й слова.
Та одного ти так і не знаєш,
Ким насправді для мене була...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290737
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2011
Ти, Ти і тільки Ти. Мій Ангел, моя королева. Моя пристрасть. Моє життя... Ти та, яку я безмежно покохав, та не зміг втримати назавжди, на вічно. А жаль... Шанс був, та я ним не повністю скористався... Хоча міг. Міг, якщо б був розумнішим і не таким ....... спкійним і пофігістичним. Та це тільки маска для оточення. Для всього світу, щоб ніхто не знав, що коїться там, всередині. Десь глибоко в душі... Якщо вона звісно існує. Це був мій промах. Хоча інакше я й не міг. Якщо б не така моя поведінка і самоконтроль (хоч якийсь), то тут можлві два варіанти: 1. Психіатрична лікарня; 2. Той світ. Загробний. Світ, в якому ще не був і не буде жоден з живущих на землі. В цей світ пускають тільки по закінченню життя на землі.Ось так. Тож моя поведінка була вимушеною. Щоб не показувати всього того, що насправді відчуваю, що коїться з моїм внутрішнім світом... Та Ти цього не знала. Можливо здогадувалась, але не знала навпевне. Та це не важливо. Уже не важливо... Адже це все уже в минулому. А жаль... Я жалію, що втратив, але щасливий, що все ж було. Що були ці прекрасні миті, почуття. Хоча я тепер і не розумію, для чого були ті всі слова.... Для чого взагалі це все було?????????... Ааааааааааааааааа........... Хочиться крчати, ламати, трощити і нищити все і всіх навкруги... Ось те, що відбувається в мені. А ці думки... Як вони мене уже дістали. Вони вічно звучать в моїй дурній голові. Як вони мені набридли. Як же я хочу позбутись їх. Та не виходить. Не позбутись їх ніяк. Ну то нехай і будуть собі. Нехай. Цікаво, як Ти там? Як в Тебе справи? Як життя? Що Ти зараз відчуваєш? Які думки в Твоїй голові? Чи є ще в Тебе якісь почуття?... Та мабуть ні. Хоча... Невідомо. Та думаю що ні. Все. Я здаюсь. Я зламався. Я не можу більне з цим боротись. Занадто довго це все тривало і занадто багато сил і енергії пішло на це. Але тепер я видихся. Все. дістало, ОСТОЧОРТІЛО... ААааа...... Здаюсь. Пробте, та не можу більше. Хоча стоп, а перед ким я вибачаюсь?... А, точно, перед усіма вами. Пробачте... І ну вас всіх до дітька!!!!!!!!!!!!!!!..............
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290440
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.11.2011
Закриваю очі і бачу Тебе. Твоє ніжне, усміхнене обличчя. Бачу Тебе таку, якою пам'ятаю. Ти чарівна. Надзвичайно чарівна і ніжна. Весела, кумедна, красива. Я люблю Тебе такою, якою Ти є. Ти назавжди залишишся у моєму серці. Іноді важко без Тебе. Без Твої любові, твоєї підтримки. Та я згадую той час коли ми були разом і на душі одразу стає тепліше. Я все ще пам'ятаю ті дні. Це буди неймовірні, надзвичайні дні. І я вдячний Тобі за них. Я радий, що вони були.
Ти змінила мене. Ти зламала мене. Я став зовсім іншим. Не таким яким був раніше. Ти перевернула весь мій світ. Тепер мені цього не вистачає. Та я стараюсь триматись. Хоча не завжди виходить. Іноді мені дуже жорстоко зносить дах і тоді стає страшно. По справжньому страшно. В такі моменти мені важко себе контролювати. Та все ж я стараюсь. Я вчусь по новому жити. Жити без Тебе. На справді мені цього не хочеться, та іншого вибору в мене немає. Я занадто прив'язався до Тебе. Ти мій наркотик. Ти мій кисень. А без Тебе... Без Тебе важко. Та потрібно жити далі. Жити з надією на те, що все ж колись ми будемо разом. Адже життя настільки не передбачуване і цікаве.
Я ще досі не можу оговтатись від того, що дозволив собі втратити Тебе. Мабуть ніколи собі цього не пробачу. Ти потрібна мені. Я все ще кохаю Тебе. Я дав собі клятву, що ніколи не покину Тебе, тож Ти завжди можеш звертатись, якщо щось буде потрібно! Я завжди готовий Тобі допомогти. Адже саме завдяки Тобі я відчув стільки всього багато. Стільки всього дізнався і побачив у своєму житті. Я дякую Тобі. Ти дуже дорога для мене. Я не дозволю нікому тебе образити. А хто насмілиться заподіяти Тобі якусь шкоду, того я власноруч задушу.
Я кохаю Тебе!..
Ти потрібна мені, мій Ангел...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290439
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.11.2011
Автівки, розбиті вщент. Сирени, мигалки, карета швидкої допомоги. На землі лежать декілька тіл накритих білою простинею. Точніше три. Дві дівчини й юнак. Ще одного лікарі вантажать у карету і з сиренами, які гримлять на пів кварталу зникають десь за рогом. На місці ДТП залишились співробітники ДАІ і моргу. І ще декілька очевидців.
Зима. Холод. Повільно опускаються сніжинки. Лапатий, білий і пухнастий сніг. Завиває вітер. Та ти цього уже не побачиш, не відчуєш. Ти мертвий. Тебе уже ніщо не зігріє. Пройде декілька днів і сира холодна земля назавжди заховає гріб з твоїм тілом подалі від людського ока. А покищо ти просто лежиш на асвальті. Довкола калюжа крові і кривавого місива. Тебе ще ніхто не оплакує з близьких людей. Ніхто просто ще не знає нічого. Та через декілька годин матір буде заливатись гіркими слізьми... Та ти вже цього не побаиш, не почуєш... І лиш душа твоя десь блука поодаль на самоті, так і не розуміючи, що все ж таки трапилось. А головне питання через кого? Та цього уже ніхто ніколи не дізнається. Адже єдиний виживший свідок, на все своє ТРИКЛЯТЕ життя залишиться інвалідом прикутим до ліжка і не зможе промовити ні слова. Та тобі це ще невідомо.
Минуло декілька днів. Тебе і тих двох поховали. На різних кладовищах, у різний час. Та це не має значення. Це не вежливо. Просто вас уже немає. Батьки і близькі люди вмиваються слізьми, та вам уже байдуже. Вам це однаково уже не допоможе. І навіть вашим душам. І тільки в пам'яті тих людей, для яких ви щось означали, ви будете жити вічно. Та це уже не важливо. Принаймні для вас...
Ти прокидаєшся і розумієш, що це всього лиш сон. Безглуздий страшний сон. Але як же хочеться, щоб він насправді був реальністю.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290162
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.11.2011
Усе. Кінець.
А ні, стривайте. Це всього початок. А я уже надіявся, що все ж кінець. Але якщо початок, то чого? Якої вистави? Чи може фільму? Овва. Стривайте. Я ось зовсім заплутався.
Де я? Хто я? Що вівдбувається зімною. І чи узагалі зімою щось відбувається? Та ні. Це мабуть просто ілюзія.
Оо.. Погляньте, це ж я, маленький. Тільки народився. Але як? Як я можу це бачити? Адже мене по ідеї не існує. Ну узагалі то я уже наче існую, але не в такому стані. Так а чому ж я дивлюсь на своє життя зі сторони? Щось я нічого не розумію.
Десь вдалині лунає музика. Ледь чуто. Так, що б нікого не злякати. Особливо її. Так, саме її. Кого? Не скажу. Це буду знати тільки я.
Так от. Початок. Ну ось я йдк до школи. Перший дзвоник, перший клас, перша бійка і перший поцілунок.
Випускний.
Інститут.
А дальі? Старість? Смерть? Хоча для чого запитую, все й так йде за стандартним розвитком подій. Сюжет незміний. Самі фільми різняться між собою, але сюжет завжди один.
Кінець...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290161
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.11.2011
Ти емігрант,
усе твоє життя -
це еміграція.
Постійно за кордоном
і вічно у прострації.
Сумуєш за родиною,
за жінкою, дітьми,
душа до дому проситься,
але твоя дорога
пролягла зовсім не туди.
Ти завжди у роз'їздах,
у потягах живеш,
свій закордонний паспорт
понад усе ти бережеш.
Ти звик вже до кордонів,
тобі на них начхати,
чи залізничним шляхом,
а чи в повітрі,
тобі приходиться
їх завжди проминати.
Адже потрібний заробіток,
сім'ю прогодувати,
така твоя робота
постійно подорожувати.
Сумує серце за домівкою,
за рідними стежками,
якими ти малим
ходив колись з батьками.
Якими бігав з друзями,
з коханою гуляв,
але прийшов той час,
коли ти емігрантом став...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2011
Ти наче й поряд,
але й десь далеко.
На відстані стоїш
у стороні.
Між нами зміг би
пролетіти лелека,
а то і вершник
проскакати на коні.
Чого боїшся
так і не поясниш,
а просто мовчки
на все це спогляда.
І не підпустиш
але і не відвергнеш
мене.
Для чого це, скажи?!
Та ж ні, мовчиш,
не хочеш розповісти
всієї правди,
що в твоїй душі.
Невже дозволиш
себе ти покохати,
чи просто скажеш
врешті-решт "прости"?!
Не знаю вже,
що думати-гадати.
Куди подіти всі свої думки?
Чи просто взяти
і все ж таки кохати,
чи тихо розверутись
і піти?
Скажи. Скажи вже щось
зарди Бога!
Ну не мовчи
прошу тебе, молю!
Я ж маю знати
яку обрать дорогу,
а то ж не знаю я,
куди тримати путь?!
Не скажеш.
Ну не скажеш й край.
Хоч вішайся,
топися чи стріляй
собі у скроню,
а ти усе мовчиш
і лиш надію
ледь теплу подаєш.
Для чого?
Для чого ця вистава?
Я ж не актор,
і навіть не балет.
Я просто смертний,
якому ти запала
у душу. От і все.
Кінець....
А далі титри....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2011
І знову Ти
Я в снах марю Тобою
Твоєю ніжністю,
чарівною красою
Присутністю Твоєю
марю теж
Цього від мене
вже не відбереш
І знову Ти
являєшся мені
І знову губи цілувати
хочеться Твої
Ці ніжні і п*янкі вуста
І знову хочеться,
щоб Ти була моя
І знову, знову,
знову й знов
на шмаття серце
рве любов
Любов до Тебе,
Ти мій цвіт роси
З Тобою разом хочу
по життю іти
З Тобою розділяти
своє щастя
Коліна цілувати
і зап*ястя
Від дотику Твого
як листя осінню тремтіти
Від поцілунку пристрасного
щоб згоріти
Тебе одну
усе життя кохати
І вже нікому більше
не віддати
Не відпускати
зі своїх обіймів
Щоби ніхто Тебе
вже не образив.
І знову Ти,
І знову тільки Ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2011
Не ми,
не ми це все прогавили,
занапастили це усе не ми.
Ми просто
не змогли з цим справитись,
з тим,
що нам довірили діди.
Не ми,
не ми майбутня нація,
яка цвістиме
і буятиме талантами.
Ми будем алкоголіками й наркоманами,
адже усім нам це дуже подобається.
Не нам,
не нам ось цю країну будувати,
творить її майбутнє й сьогодення.
Оскільки нам
воно нінащо не придалося,
ми краще за кордоном
пошукаємо спасіння.
Не ми,
не ми тут будем жити й правити,
і хліб вирощувати
на своїй землі.
Ми будемо чужі квартири
за кордоном драяти,
не будем будувати ми свіої.
Адже усього цього
ми не потребуємо.
Не треба нам
ні мови рідної, ні пісні.
Ми й під відкритим небом заночуємо,
й зі свинями разом можемо їсти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2011
Хто? Хто тут?
Відчиніть!
Прошу, благаю вас,
відкрийте,
в свою оселі
заночувать впустіть,
а в відповідь
тільки безмежна тиша...
Ну, не мовчіть бо,
відгукніться,
прошу вас,
людиии...де ви є?
Хоч хтось
на поклик мій озвіться,
але нікого тут не є...
І б'ю що сили є у двері,
чи то не двері? не пойму,
щось дерев'янне наче
але це не двері,
й тим паче не вікно,
що я мелю?...
Ну ось, я знов кудись потрапив,
але ж куди, в яку біду?
Хто цього разу
вирішив так познущатись?
а? ану признайся,
я ж тебе не вб'ю...
І тут усе стає до болю ясно,
і зрозуміло, де знаходжусь я,
у гробі, який присипано землею рясно,
тому ніхто й не чутиме плачу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2011
Я так люблю
Її усмішку,
чарівні очі
і п'нкі вуста.
І ніжний сміх,
що прорізає тишу,
і дотик цей...
Яка ж Вона, яка...
Яка ж Вона
чарівна й щира,
яка ж Вона,
не знаю навіть
як сказать,
і наче зовсім
ще дитина,
але не можу
так назвать.
Така вся щира
і привітна,
душа компанії Вона,
і сяє незгасимим світлом,
неначе світиться душа.
Таку Її люблю і пам'ятаю,
такою я буду Її любить.
Таку Її я просто знаю,
і лиш з такою
хочу жить.
І хто б там що не говорив,
та я їм просто не повірю.
За Неї голову
готовий я зложить,
щоб тільки повернуть
Її довіру...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2011
Минуло,
все уже минуло,
неначе нічого й не було
ніколи,
неначе це був тільки сон
в якому були ми разом,
та вже пройшов,
закінчився і все,
і лиш у пам'яті зостались
ті спогади,
приємні й теплі,
коли з тобою ми кохались
і як гуляли під дощем
вечірнім містом,
та уже минуло...
І наче все у нас нормально,
у кожного своє життя,
але чому ж тоді
так гіркі сльози ллються
на подушку,
коли із пам'яті
ці спогади зрина?...
Минуло,
пройшло уже оте кохання,
залишилися тільки
шрами й рани
і ще щось,
але що,
я не скажу.
Хіба що ти захочеш
й запитаєш,
але не схочеш,
а жаль,
я б розповів тоді,
що я усе ж таки
тебе кохаю,
але тобі уже байдуже,
адже ти ні...
Минуло,
все уже минуло,
як і все минає,
а пройде час
і взагалі уже ніхто і не згадає
про те,
що ми колись були разом,
і тільки я це згадуватиму
знов і знов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2011
Осточортіло. Все осточортіло.
Куди біжу?
Для чого і навіщо?
Віддати б звірям
на поталу своє тіло.
І лиш душа
залишиться на вічно.
Осточортіло! Все осточортіло!
Безкрайні пошуки
невідомо чого.
І як же все
мені вже надоїло.
Я лиш боюсь
назавжди втратити Тебе!..
Осточортіло. Все осточортіло.
Боятись завжди всього
і весь час.
Я лиш бажаю
щоби щастя було,
а ще кохання вічне
поміж нас...
Осточортіло. Все осточортіло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2011
Рудий пес блукає по місту
і шукає де взяти їди.
Всюди ходить де може пролізти,
плентається то сюди, то туди.
Рудий пес, він завжди голодний,
його тло судома пройма.
Світить сонце на дворі,
чи йде дощ прохолодний,
він завжди замерзає,
тепла тільки душа.
Рудий пес. Куди йому дітись?
Адже дому немає,
нема куди йти.
Йому тільки щоб було поїсти
і хоч пару ковтків води.
Рудий пес, для чого живеш ти,
де блука твоя псяча душа?
Ти не можеш нікуди приткнутись,
навіть дому твого вже нема.
Рудий пес. Вже нема і не буде
твого дому, лиш пустка стоїть,
в тому місці, де ти був щасливий,
й де господарі жили колись.
Рудий пес, вже не бігає, не ганяє,
за машинами, як бігав колись.
Він лежить собі й споглядає,
раптом хтось з ним захоче пройтись.
Рудий пес. Так життя й закінчилось,
й не діждавсь він тієї пори,
щоби хтось захотів з ним пройтися,
як бувало це з ним колись.
Рудий пес...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2011
Залетіла пташка у вікно
і щебече ніжно-ніжно.
Хоче розказати щось мені,
й часом поглядає трішки "грізно".
Запитав: "що трапилось, скажи?",
а вона мені: "цвірінь-цвірінь".
Ти мою кохану віднайди,
й передай, що я люблю Її!
Мабуть зрозуміла, полетіла.
Ох же ж і розумне пташеня.
Я тим часом в спогади полинув,
в спогади, де тільки Ти і я.
Моя пташко, чом Ти так далеко?
Що у Тебе зараз на умі?
Як же хочу я зробитися лелекою,
й полетіть туди де зараз Ти.
Хоч не можу бути зараз поряд,
та в моєму серці Ти завжди!
Поруч я буду настільки довго,
як цього захочеш Ти.
Задрімав і Ти мені приснилась,
що прийшла до мене на зорі.
І душа моя Тобі відкрилась,
аж пробіглися "мурашки" по спині.
Втратив відчуття де сон,
де жорстока настає реальність.
І не знаю я, прокинувся чи ні,
це життя, чи просто віртуальність?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2011
Спиш? Ні?
А чуєш як співа природа?
Не чуєш? Жаль. Вона ж жива!
Приємна, ніжна, чарівна.
Вона завжди співає,
лиш треба це почути.
Та більшість любить думать:
"цього не може бути".
Ти спиш, а я не можу,
я слухаю усе,
навколишню природу,
і дихання Твоє.
Дивлюсь, не стримався,
обняв, легесенько поцілував
та так, щоб сон Твій не злякати
який тихесенько прокравсь до хати.
Він тихо так Тебе заколисав,
можливо навіть колискову заспівав.
А я усе дивлюсь на Тебе,
яка ж Ти в мене чарівна!
Неначе Ангел Ти для мене,
Ти щастя моє, Ти життя...
Не спиш? Проснулась?
З добрим ранком.
А я й не спав,
не спалося мені.
От так лежав я просто
до світанку,
і милувавсь Тобою уві сні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2011
За що бився-воював
наш отаман батько?
За що бився, добре знав,
та чи було варто?
Не діждався Він того,
чого так хотілось,
за що не один козак
віддав душу й тіло.
Воювали за вкраїну,
за саму ідею,
воювали та й не знали,
що буде із нею?!
З рідною їх матінкою
святою землею,
що не одного накрила
чорною простинею.
Щоб спочив він, той козак
від бою, від світу
у якому панував
ворог краснопикий.
Із звіздою на чолі
червоного цвіту,
що не тільки з нас знущався,
а ще й над пів світом.
Але все ж були такі
козаки-молодці,
і були в них отамани,
отамани-хлопці.
Молоді усі були,
літ по двадцять з гаком,
які терпіть не схотіли
того комуняку.
Жили вони у лісах,
звідти й воювали,
а найкращого із них
Чорний Ворон звали.
Він безстрашний був в бою,
завжди наривався
на гранату або кулю,
та все ухилявся.
Шаблею Він володів
наче так й вродився
з прив'язаною на боці,
й разу не змилився.
Добрим був Він козаком,
отаман від Бога,
хоч й не простою була
життєва дорога.
Та не зрікся Він її,
своєї країни,
хоч й покинув Він батьків,
й свої рідні стіни.
В бій Він завжди першим йшов,
нічо не боявся,
й не на одну вражу кулю
так Він напороввся.
Та не згинув Він, ні-ні,
завжди зоставався,
і до своїх козаків
завжди повертався.
От такий був отаман,
Чорний Ворон звався,
І до кінця своїх днів
Він так і не здався...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2011
Сьогодні Ти мені приснилась
у сні, де я носив Тебе на крилах,
де ми літали аж до хмар,
там не було ніяких чар.
Це було лиш одне кохання,
ці крила нам воно дало,
не було там розчарування,
а тільки щастя, лиш воно.
Дало нам сил птахами стати,
навчило аж до хмар літати,
воістину любити щиро,
з дорослих нас, дітей зробило.
Я став щасливим в цьому світі,
знайшлися сили дальше жити,
кохання радість зміг знову відчувати,
за це не жаль навіть життя віддати.
Я радий, що в моїм житті з'явилась Ти,
довершеність любові і краси,
прекрасна наче квітка орхідеї,
яка цвіте в садочку на алеї.
Тебе старатимусь завжди оберігати,
нікому не дозволю ображати,
кохатиму Тебе усе життя,
адже моє життя - це Ти сама...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2011
Як звуки музики чарівні й мелодичні
Чіпляють струни у моїй душі
Аж сльози радості стікають по обличчі
Так само зачепила їх і Ти
Не спеціально, Ти цього не хотіла
Але уже так склалося життя
І відчуваю я тремтіння всього тіла
Коли я згадую Тебе, Твоє ім'я
І сумно на душі без Тебе
І холодно, і всюди пустота
Хоча природа навкруги зелена
Але для мене тільки чорнота
Я не сміюсь, але й також не плачу,
Та і від радості до неба я не скачу
Не розумію я, що діється зі мною
Сумую просто дуже за Тобою
Як ніжні звуки скрипки чарівної
Звучить Твій голос, приємний і п'янкий
Наповнений теплом і добротою
Дарує радість він мені завжди
Я б милуватись ним хотів щомиті
І цілувати ці п'янкі вуста
Та буде так, як воно має бути
І як призначило життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2011
Можливо колись і будем
А може й ніколи не будем
З Тобою ми разом удвох
Ростити маленьких діток
Не знаю як випаде доля
І як простелиться мій шлях
Хоча в мене є зараз воля
І все ще у моїх руках
Та хочу Тобі все віддати
Тебе, лиш одні Тя кохати
Віддати себе в Твої руки
І щоб не було більше муки
Ти лиш не подумай, я не жаліюсь
Я просто усе ще дуже надіюсь
Що прийде колись ота мить
І Ти мене будеш любить
Ми будемо разом гуляти
Один одного міцно кохати
Ростити маленьких діток
Й навіки будемо удвох...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2011
Де ти ходиш
Куди тебе носить
Моя доле
Бездомна моя
Може десь ти
У чистому полі
Або може
Де світу нема?!
Тебе носить
По всій планеті
Лиш не там
Де буваю я
Я не знав ніколи
Де ти
Де побачить тебе життя?!
Ти блукаєш
Не знаєш де дітись
Та не прийдеш
Ти надто горда
Щоб до мене
Все ж повернутись
І не має тому кінця!
Я не знаю
Куди іти
Я не в курсі
Що маю робити
Але знаю
Що мушу знайти
Я тебе і все ж приручити!
А поки що
Буду шукати
А як знайду
Буду просити
Щоби ти сама прийшла
Щоб не мусів я сил прикладати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2011
Подивився на себе у дзеркало
Не побачив нічого нового
Подивився на себе знову
Але знову не було нічого
Щодня одне і те ж
І не має цьому кінця
Коли Ти уже прийдеш
Щастя всього життя
Не приходиш, мовчиш, не шукаєш
А можливо мене уникаєш
Я не знаю уже що робити
Як же ще я маю просити
Ну все, я більше не можу
Останній раз молю
Якщо тебе не знайду
Тоді на все заб’ю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2011
Вечірнє небо за вікном
Все місто поринає в сон
Все навкруги вже засина
Не сплять лиш двоє, Ти і я
Хоча й у різних ми місцях
Й між нами є достатній шлях
Та ще є наче відчуття
Що Ти десь поруч, там де я
Та обертаюсь - ні, я сам
Порожні вулиця, квартал
І все порожнє навкруги
Існуєм в світі тільки ми
Я прислухаюсь, та не чую
Твоїх думок, в яких є я
Тож я лякаюсь, панікую
Але таке уже життя
І скільки ще так буде, я не знаю
Чи це все сон, чи справді я кохаю
Та що ж це, не можу я збагнути
Але й Тебе не можу я забути
Або не хочу, мабуть це більш можливо
Думки про Тебе дають життєві сили
Але мене не будеш Ти кохати
Адже погодився усе я проміняти
Усе що було, чим я дорожив
На те, щоб музику творив
Чудову музику, яка чіпляє за серця
На неї проміняв усе життя
Та не жалію я, ночами я не плачу
Бо саме в музиці своє я щастя бачу
А згодом, згодом хтось знайдеться
Із ким життя моє навік переплететься...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2011
Покинула сама мене одного
Тепер запитуєш чому такий сумний
Я б відповів щось в'їдливо і строго
Та знаєш Ти, що я насправді не такий
Ти знаєш, що буду мовчати
І слухати Тебе одну
А як надумаю усе ж я щось сказати
То все, що думаю, спокійно розкажу
Візьму Твоє обличчя в свої руки
Подивлюсь в очі, їх безмежну глибину
Відчую знову ті безмежні муки
А все тому, що я Тебе люблю
До Тебе я кохав(!!!) так тільки раз
Це було так давно, та я ще пам'ятаю
Дитячі щирі й сильні почуття
І перше в голос сказане - кохаю
Та це було, на жаль уже немає
І тільки спогади залишились в душі
Я думав, що таке лиш раз буває
Та раптом Ти з'явилась у моїм житті
Така весела, й так на неї схожа
Неначе сестри, так мені здалось
Коли побачив в перше, була проста прохожа
Та потім нам і познайомитись вдалось
Тоді радів я, та тепер жалію
Безжально знищила Ти всю мою надію
Хоча і знала як Тебе люблю
Й на скільки я Тобою дорожу
Але безжально Ти на все це наплювала
Хоч й говорила Ти, та знав що не кохала
Пробач, та не повірив я у Твої почуття
Не до кінця Ти щирою у них була
Та все ж кохав, й тарався не звертать на це увагу
Я знав, що в Тебе це лиш захопленість була
Тому й не показав, що маю я відвагу
Ти розпочала все, Ти й завершила
Ну що ж, шкода, але нічо не вдієш
Я закохався як мале дитя
І дякую Тобі, хоч Ти цього й не знаєш
Та повернула мертвого мене Ти до життя
Це все я не забуду вже ніколи
І спогад збережу на все життя
Буду нести це крізь світи й простори,
Можливо запалають ще серця
А зараз, ще життя триває
Ти з іншим, але й я не сам
Тепер я тільки дві речі кохаю
Це музика і все моє життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011
Чудовий вечір, музичка лабає
Танцюють пари, веселі і смішні
На сцені старички лабають
Але яось не весело мені
Мабуть усе ж Тебе не вистачає
Звучить зі сцени добрий rock-n-roll
Та я сиджу за столиком, я не гуляю
Все ж веселіше коли удвох, разом
Звучало різних пісеньок багато
Квікстеп, попаса і мій любимий jazz
Але для мене це не повноцінне свято
Адже уже давно немає "нас"
Є тільки Ти і я, і ми окремо
І вже навряд чи будемо разом
Та все ж, що трапилось між нами
Коли сиділи ми під жовтим гарбузом?
Не знаю я, мабуть і Ти не знаєш
Хоча так же ж як я, Себе питаєш
Але немає відповіді на питання
Невже між нами розгорілось знов кохання?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011
Було в нас все,
І воля, й правда,
Герої славнії були,
Але немає вже нічого,
Одна брехня лиш навкруги.
Куди, питається, поділось
Те все багатство, що було,
Куди поділась Україна,
А може цього й не було?
Та звідки ж тоді це відлуння
Доноситься, з яких часів?
Воно звичайно все минуло,
Та дух же наш бо не згорів!
Ми все ще можем повернути
Ту славу, правду, те усе,
Потрібно тільки не забути,
Тоді щось все ж таки буде.
Вставайте браття, прокидайтесь,
Зі сну будіться, годі спать!
Ви ж навкруги ж бо роззирніться,
За справу разом всі беріться,
Та скільки ж можна, вашу мать?!
Прокинулись. А куди дальше,
З якого братися кінця?
Йдем на пролом, із середини
Будем ворушити серця.
Та так, щоб тіло все тремтіло,
Кінцівки смикались, робили
Роботу свою до кінця,
Інакш не буде нам життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2011
Скажіть люди
Де та правда,
Що колись в нас була,
Куди ділась тая воля,
Яким вітром здуло?
Куди він її поніс,
У яку країну,
А чи може він загнав
Її в домовину?
Де вона, та домовина
Покажіть те місце
Куди її закопали
Куди мені лізти?
Я полізу і дістану
За будь яку ціну,
Буду рити там до скону
Навіть якщо згину.
Але все ж її дістану
Витягну на люди,
Дивіться ви і стидіться
Безчеснії люди,
І нехай вам очі ріже,
Нехай виїдає,
Бо я бачу, що іншого
Виходу не має.
Якщо треба, то зрічуся
Усього що маю,
І рідної тої неньки
І всіх, що кохаю.
Лиш до правди б докопатись,
Хоч й до землі центру,
Не віддам, не відпущу
Ніколи, ніколи
Я нікого не прощу
Чи старий, чи кволий,
Усіх знищу, хто на шлях
Стане мій широкий,
Хто посміє заважати,
А тим паче схоче
Приховати її щиру,
Чистую, святую,
Хто посміє ще брехати,
Усіх розшматую.
На вогні б усіх спалити
І навіть країну,
Якщо легше буде жити,
Всіх би в домовину.
В ту, де правда та лежить
Яку ви зарили
Так безбожно, так противно
І зверху покрили
Рожевою фарбою,
Як нічо й не було
І зарили на узбіччі,
І крику не чули.
Криків тих, хто в неї вірив,
Та й її самої
Голої, без захисту,
Де ж були герої?
Ті, що так нам обіцяли
Щасливої долі,
Що все буде в нас прекрасно,
Що все буде добре.
Та ні, брехня, все брехня,
Куди не кинь оком,
Хоч бери їх, та й виколюй
Або... милий Боже
Підкажи, допоможи,
Надай же нам сили,
Побороти ненависне
Кодло це першиве...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2011
Ці неймовірні почуття,
Ці миті сповнені страждання,
Це все є суттю нашого життя,
І називається ця суть - КОХАННЯ.
Яке ж воно чудове і прекрасне,
Які красиві всі ці почуття,
Наповнюють людей добром і щастям,
І радістю наповнюють життя.
Коли кохаєш, кожен день прекресний,
І не залежно що там за вікном.
Чи дощ, чи сонце сяє ясно,
Вам байдуже коли ви вдвох, разом.
Нажаль буває, що любов проходить,
Минають всі ці миті, почуття,
Зникає радість, зявляється тривога,
Всі почуття пішли у прірву , в небуття.
І ти сумуєш, не хочеться вже жити,
Зявляється бажання життя собі укоротити.
Та не спіши ти, добре поміркуй,
Спокійно все обдумай і не панікуй.
Я знаю, важко,
Що вдієш? Таке у нас життя.
Та ти подумай, чи варті він, вона
Щоб через них вкорочувать собі життя?????
Я думаю не варто, як важко б вам не було,
Кохання вже пройшло, і почуття минули,
Та все ж настане час і знов воно прийде,
Таке жадане і прекрасне, і таке нове.
З його приходом багато забувають
Про попередні почуття,
Та серед нас є і такі ,
Хто памятає до кінця свого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2011
Яка чудова наша мова солов'їна
І наша ненька прекрасна наче білий цвіт
Тут сонце світить кожному привітно
З небес на землю шле теплий і палкий привіт
Та не всі люди цю красу шанують
Не кожен мовою цією хоче говорить
Своїм багатством нехтують, його плюндрують
То як з такими можна в світі жить
Багато хто пролив за неї кров
Віддали душу Богові, а може чорту
Колись батьки плекали в серцях до неньки ту любов
А ми її ганебно розтоптали
Та схаменіться люди, як так можна жити???!!!
Невже ЇЇ так можна не любити???
Я знаю Україна заслужила того
Щоб ми за неї молилися до Бога!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2011
Ти потрібна мені
Як ніхто і ніколи
Твоя чиста душа
Твої губи і голос
Як люблю я Тебе
Ти це лиш уяви
Але це усе сон
В ньому є тільки ми
Відчуття я втрачаю
Де реальність, де ні
Лиш одне добре знаю
Ти потрібна мені
Сходжу з розуму тихо
Щоб ніхто і не знав
Що це, щастя чи лихо
Що Тебе покохав
Я вважаю це щастя
Яке було ввісні
Бо без Тебе - це мука
Ти потрібна мені
Я заплутався зовсім
Між реальним і тим
Що хотів я вважати
Собі рідним, своїм
Де я зараз знаходжусь
Може тут, може й там
Я від всіх відгороджусь
Та Тебе не віддам
Ти потрібна мені
Завжди, знову і знов
Та у Тебе до мене
Згасла вже вся любов..........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2011
Забути важко, як не намагався
Тебе, Ту що коханою була
У моїм серці назавжди залишайся
Щоб зберегти всі дружні почуття
Я думав, що усе минулось
Та я обманював себе
Тобі усе це не здалось і не причулось
Я довго ще кохатиму Тебе
Ще до тепер не можу зрозуміти
Чому все трапилося саме так
Чому цей біль усеодно зостався
І сльози виступають на очах
Та я не плачу, я "занадто гордий"
Скажу я краще що це дим, і все
Я маю бути сильним й витривалим
Холодним каменем, водою що тече
Переглядаю Твої фото знов і знов
Хоч знаю що не вернеться любов
У Твоє серце, звідки давно пішла
Я тепер сам, але і Ти сама
Та це не весело, сміятись я не буду
Тому, що всі ми є живі, ми люди
Я знаю що й Тебе болить
У серці, коли Ти згадуєш ту мить
Ту мить, з якої все розпочалось
І ту, якою все скінчилось
Я завжди пам'ятатиму все що було
Я радий що було це на яву, а не приснилось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2011
Яке чудове, неймовірне, незрівнянне,
І віддане, кохання лебедине.
Вони кохають тільки раз,
Пройде кохання, вони гинуть.
Як жаль, що тільки раз
Вони закохуватись можуть.
Але й за цей єдиний раз,
Вони любов свою доводять.
Єдиний раз в своїм житті,
Вони це все переживають.
Хоча і горді як павичі,
Та хтось помре, інший сльозами очі умиває.
Єдиний раз, оце і все,
І більше їм це не відчути.
Ці почуття, щасливі миті,
Лиш раз вони кохання можуть осягнути.
Чи можемо і ми ось так,
Як лебеді, величні й пишні?
Любить, кохати тільки раз,
Для нас - людей, це не по силі.
Хоча... можливо є й такі,
Та їх всього лиш одиниці.
Казати що я безліч раз кохав,
По правді це усе дурниці.
Отож, кохайте тільки раз,
Воістинно, душевно, щиро.
А інше все, це тільки так,
Було, тільки водою змило...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2011
Минув вже рік, за ним іще
Та я усе ще пам"ятаю
Як я кохав одну Тебе
Й любов моя була без краю.
І ми щасливими були
Не знали що таке страждання
Та як пішла від мене Ти
Я втратив все своє кохання.
І вже не вернешся ніколи
Та я завжди буду чекати
Твого приходу хоч ввісні
І завжди я буду кохати.
Нещадна доля Тебе забрала
Від мене, і вже не поверне
Ти на прощання навіть не сказала
Прощай, чи іще щось таке.
Не встигла просто подзвонити
Що б голос хоч я Твій почув
Та я буду Тебе любити
Де б я і з ким тільки не був.
Ця смерть, розлучниця нещадна
Не пожаліла і Тебе
Хоч молода була й красива
Та їй начхати на це все.
А як же я, як мені бути
Без Тебе плачу я в ночі
Тебе не можу я забути
Твої блакитні очі ці.
Якщо не можу, значить і не треба
Так має бути, що б хто не казав
Я пам"ятаю як ходив до Тебе
Як Тобі перші квіти дарував.
А Твоя усмішка, яка ж вона прекрасна
Ти аж світилася уся
Я так любив коли Ти посміхалась
Коли щаслива Ти була.
Та вже немає ні тебе, а ні усмішки
І тільки все залишилось в моїй душі
Я постараюсь зберегти цього хоч трішки
На вічну пам"ять, віддану Тобі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2011
Скільки часу дано нам
Щоб все встигнуть зробить
Та якщо так подумать
То життя - тільки мить
Мить - тривалістю в вічність
Їй немає кінця
Та цього не достатньо
Тож попрошу Творця
Ще хоч трішечки часу
Встигнуть все довершить
Що давно розпочав
Ну хочаб одну мить
Але ж мить - це ж життя
Не надасть Він мені
Без народження знов
Ще прожить і її
Хоча, може усеж...
Але ні, ти живеш
Все життя тільки раз
Наче в гонках - віраж
Він один - неповторний
Не важливо який
Може навіть останній
Але ти ще живий
Ти ще дихаєш, б*ється серце
Кров пульсує в тобі
І суцільні питання
Постають в голові
Втримаєш, чи зірветься
Те кермо з твоїх рук
І ти сам розібєшся
То існує ще рух
Коли ногу на гальма
Опускаєш свою
Зупиняється час
Тільки думка - живу
Крутиться десь в голові
Та чи правильно це
Жити, та все ж програти
Ні, не вабить мене
Не життям, існуванням
Я б усе це назвав
Бо в життяі ти не маєш
Прав - сказати - програв
Тож буду я старатись
Встигнути все зробить
І не буду здаватись
Бо життя - тільки мить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2011
Душа кричить, на волю рветься
Та серце все ще трішки б*ється
Душа так проситься, болить
Та не зпинилось ні на мить
Те серце, хоч давно вже хворе
Та все ж свій ритм ще відбива
Воно спинятись не готове
І буде битись до кінця
Тієї миті іноді достатньо
Щоб стати вільним, стати птахом
І в вічний вирій полетіти
І вже назад не повернути
Моя душа, як пташка сизокрила
Вона б злетіла, якщо були б крила
Та покищо не вмію я літати
Тож змушения я по землі блукати
На волю хочеться ж то як
Але в кайданах я однак
В земному тілі я закутий
І долею на вік забутий
Забутий, загнаний у глухий кут
Але я все ще є, я ще живий
На жаль чи щастя я не знаю
Та сам себе я убиваю
Для чого, чесно сам не знаю
Я себе просто не люблю
Себе я просто зневажаю
Колись я сам себе уб*ю
Такі думки також бувають
Та цього я все ж не зроблю
Тому, що права я не маю
І з тим я душу свою вб*ю
А цього я ніяк не хочу
Нехай вона собі живе
Алеж я також жити мушу
Допоки тіло не помре............
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2011
Забудь, забудь про все що чула
Що бачила і що колись відчула
Забудь про моє існування
Адже тепер не я твоє кохання
Забудь усе, що було поміж нами
Як довго розмовляли вечорами
Забудь, що є для мене тільки Ти єдина
Забудь усе, навіть якщо любила
Не буде вже ніколи більше того
І спогади не варто ворушить
Всеодно в них не знайдеш всього
А треба ж наче дальше жить
Не буде вже мене в Твоїм житті
Мені і так там нічого робити
А своїм виглядом псувати Тобі дні
І заважати лиш спокійно жити
Не хочу, я і так за надто
Тобі життя вже зіпсував
Пробач мене, моє малятко
За те, що я Тя покохав
Пробач за ті безсонні ночі
Пробач за те що я так хочу
Щоб знову Ти була зі мною
Пробач, що я живу Тобою
Я більш не буду, обіцяю
Не скажу більше що кохаю
Що Ти мій Ангел-чортенятко
Пухнасте біле кошенятко
Не скажу більш уже нічого
Що стосуватиметься цього
Попрошу тільки - вибачай
В повітрі ж прозвучить...прощай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2011
Ні-ні, я не ваш, я трішки не звідти
Не з того я часу, не з тих я людей
Компанії цій я не належу
Я не схиляюсь до ваших ідей
Я тут випадково колись опинився
Проходив я мимо, дорогу шукав
Не знаю я як, але заблудився
І саме тому сюди я попав
Пробачте, прошу вас, цього не хотів я
Я виправлю все, я скоро піду
Про мене ви вже не почуєте більше
Коли я дорогу свою віднайду
Свій істинний шлях, дорогу оту
Яка приведе мене до тої вершини
Де путь мій скінчиться, яким я іду
І де вже давно стоїть домовина
Так-так, не почулось вам, саме вона
А що тут такого, природньо ж усе
Накриє вас зверху сирая земля
І вітер ваш дух кудись понесе
Залишаться спогади, відео, фото
А може й нічого, не буду гадать
Залежить все в більшості тільки від того
Скільки є тих, хто справді вас люблять
Отож я піду, а ви не сумуйте
І ще раз пробачте за наглість мою
Я дальше свій шлях буду шукати
Допоки вершину свою не знайду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2011
Пробачте за те, що я народився
Пробачте, що я на цім світі живу
Надавши життя мені, Бог помилився
Надіюсь на те я, що скоро помру
З такими думками життя я не вартий
Не вартий щоб смів мене хтось полюбить
Приношу я смуток, одні лиш страждання
Я це розумію, тому і болить
А може не біль це, а просто омана
І серця немає, немає душі
То звідки тоді, взялась ота рана
Яка розїдає всю плоть у мені
А може це сон лиш і більше нічого
І я не існую насправді, а лиш
Проекція мозку? питання чийого?
Благаю я власника - "Мене ти облиш"!!!
А він все не хоче, він ще не награвся
Для нього це сон лиш, де всі не живі
Колись я б від цього мабуть розсміявся
Та усмішка ця не належить мені
І я сам собі взагалі не належу
Тому я не можу свій шлях обирать
Я йду тою стежкою, якою накажуть
Та хочеться шлях свій уже завершить
Застрелитись може, чи стрибнути з мосту
Оце так дилема постала в мені
Я просто не х очу ще біль спричиняти
Нікому у світі, тимбільше Тобі
Тобі, тій людині яку я кохаю
Найбільше за все, що я маю в житті
Та боюсь я почути "Тебе я прощаю
За те, що на світ цей, зявивсь колись ти"!!!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2011
Немає вже тієї України
Ні тих людей, які колись були
Ні боротьби за рідну батьківщину
Є тільки кляте бидло, тюрми і влада-вороги
Ще є земля, не встигли всю продати
Але не довго вже залишилось чекати
Допоки всю її нещасну розкрадуть
Злодії кляті, як вони живуть
Нема для них в житті нічо святого
Немає совісті і почуття вини
Коли є гроші, не треба більш нічого
Так мабуь думають вони
Їм байдуже на всіх, що з ними буде
А може хтось у цей момент десь подиха
А рідні плачуть: "допоможіть нам люди"
Та що для них людина та проста
Немає за душею вже нічого
Ні Бога, ні боязні великого суда
Не пожаліє батько сина свого
Заради власної безпеки і добра
Накаже вбити, й оком не змигне
Не буде чути він того благання
Яке в останнє з сина уст злине
Яке він встигне прокричати на прощання
Нема ідеї, за яку варто жити
За яку можна й кровю заплатити
За що не шкода і життя віддати
Можливо є, та треба пошукати
Саму ідею і того хто візьметься
За втілення її в життя
Хто не зламається ніколи, не загнеться
Хто доведе всю справу до кінця
Немає тих людей і вже не буде
Хоча, хто зна, можливо й є
Та в цій країні робить цього не буде
Так чи інакше, вона скоро помре
Але не думайте, на цьому не скінчиться
Її ще й мертвою будуть всі трахати підряд
І ворог з боку тихо засміється
Вставляючи свого "малого" в зад
А ми будем терпіти і мовчати
Ми ж сильна нація, ми ж українці блять
Чому ж діди в гробах перевертаються
І хочуть нас усіх перестрілять
А я скажу: тому, що проїбали
Ми свою націю, ті землі, те усе
За що Вони своє життя віддали
Та їх уже ніхто не спом'яне
Бо нікому, усі про них забули
Так само, як й про ті часи
Коли ми нацією все ж якоюсь були
І був в нас шлях, яким хотіли йти
Але немає, все, уже скінчилось
Згоріло полум'я до тла
І тільки згарище нещасне залишилсь
Але й йому не довго до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2011
Несе Ненька Україна
Хрест на своїй шиї
А ми його придавлюєм
Зверху, щоб вдушилась
Придавлюєм і тягнемо
В яму, в домовину
Так вже смерті її хочем
Що нема вже ради
Так вже бідну її мучим
І зрада на зраді
Процвітає все брехня
Процвіта неправда
А надія погиба
Майже бездиханна
Майже, майже,
Та не зовсім
Ще трішечки дише
В конвульсіях здригається
Та усе ще дише
Моментами вдих глибокий
Хоч й не так вже часто
Але що той один подих
Це з всесвіту частка
Малесенька, дрібнесенька,
Майже невидюща,
І можливо щось все ж буде
Якщо не покинем
Ми втілювать ту ідею
Нашої країни
Все ще живе та надія
На кращії часи
Коли встанемо з колін ми
На твердії п*яти
І будемо вже стояти
До кінця, до віку
І не зможуть вже здолати
Нас ніякі вітри...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2011
Як це, як це бути сліпому, хто скаже
З тих людей хто не втратив свій зір
Та ніхто цього толком не знає
Хочеш знать, на собі перевір
Дуже просто це все є насправді
Просто очі собі завяжи
І відчуєш на скільки це важко
Невідомість, куди тобі йти
Та сліпі якось з цим же живуть
Ходять, бродять, та непоспішають
Вони завжди кудись ідуть
І правила руху спостерігають
Та нажаль не всі ми їх розуміємо
Часто вдаєм що їх наче й нема
Коли просять вони перевести дорогою
Ми просто говорим що в нас інші "діла"
І мало хто задумується як же їм
Коли тебе цураються усі
Та що ж ви люди, схаменіться уже
Вони ж не прокажені, а сліпі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2011
Сьогодні пливучи на кораблі
Чудову пару я побачив
Вони кохалися мов лебеді чи журавлі
А час... для них нічого він не значив...
Мені здалося що весь світ спинився
Для них нема ні простору ні меж
І тільки я один на них дивився
Мабуть мені хотілось цього теж...
Які ж вони були щасливі
Як ніжно тріпотіли їх серця
Які тільки слова не говорили
І навіть поклялись не розлучатись все життя...
І не важливо що мине той час
І що не будуть один одного Вони кохати
Важливим був тільки отой момент
Коли хотілось стільки всього ще сказати...
Хоч говорили це вже тисячі разів
Та все ж хотілось ще раз нагадати
Ті всі слова кохання й голос почуттів
Все те, про що не варто забувати...
Яким теплом світилися їх очі
І чистим сяйвом пломеніла в кожного душа
Та проминуть ті теплі дні і ночі
І піде все у прірву часу, у минуле, в забуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011
Була Ненька-Україна
Рідна наша ненька
Та тепер уже немає
Де ж вона рідненька
Там степи безмежнії
Ріки і озера
Гори височезнії
Там моя оселя
Де стежки дитячі
Якими ходив я
До рідного свого дому
В якім народився
Нема уже того всього
Та й навряд чи буде
Хто захоче - той згадає
Та більшість забуде
І вже точно не згадають
Де та домовина
В якій колись поховали
Сина України
Великого полководця
І борця за волю
За вільную Україну
Для свого народу
Ніхто уже не згадає
А усе тому
Що ніхто не поважає
Неньку дорогу
Ніхто тепер так не любить
Як колись любили
Всі давно вже зневірились
Та й просто "забили"
Як любов свою плекали
Колись діди наші
А ми взяли та й насрали
Як у тій параші
І вже мабуть не відмиєш
Бруду того всього
З лиця Неньки-України
І з рідного свого
А якщо б так раптом змилось
То запах ще буде
Довго в повітрі витатиме
Ніхто не забуде
Та що ж ви добродії
Та невже ж так можна
Чом так серце зачерствіло
А душа холодна
Хіба ж можна не любить так
Її дорогую
Знищувати ту природу
І землю святую
Яка усіх нас годує
Нас оберігає
Вона дала нам прихисток
А ми зневажаєм
Забули ми про духовність
Про душі потреби
Головне, що маєм гроші
А більше й не треба
Але добре лиш для того
Хто їх справді має
А у кого їх нема
Хай так виживає
З бідними не ділиться
Багата людина
Бо в більшості, хто багатий
Той справжня скотина
Ну що ж, самі обирали
Собі таку владу
"Любимого" президента
І Верховну ЗРаду
Але є в нас варіанти
Мовчати й терпіти
Або встати пліч-о-пліч
І все ж щось зробити
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011