| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Еще не влюблена, но в сердце – пламя,
Когда в глаза твои смотрю…
И солнце яркими лучами
Осветит страсть и боль мою…
Я б ветром теплым стать хотела,
Что б волосы твои ласкать…
Дождем слепым коснуться тела
И губы долго целовать…
Хотела б в воздух превратиться,
Что б мною ты одной дышал…
Тобой пьяна, но не напиться,
Ты –яд, но жизни мне не жаль,
Что бы в глаза твои смотреть
И, будто в сне, в огне гореть,
Но все ж смотреть, смотреть, смотреть!!,,,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247160
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.03.2011
Один лишь, взгляд, одна улыбка...
А мир уже светлее солнца.
Я не назву любовь ошибкой,
Ведь навсегда мое ты Солнце.
Я не устала, нет, не думай,
Вновь, как спасенья, ждать твой голос.
О встрече той последней думы...
Любви весенней песни соло...
Я б не хотела стать слезою,
Что ты так уронил небрежно...
Позволь мне быть всегда с тобою.
Быть самой лучшей, самой нежной...
Прости что я любви не прячу,
Ведь я все та, и ты все прежний...
___________________________________
02.03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247159
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.03.2011
Я помираю від розлуки,
Сльоза стікає по щоці...
У сні я бачу твої руки:
Ласкаві, теплі, а не ці --
Байдужі до мого кохання,
Не ці пусті холодні очі...
Усмішка тепла на прощання...
О, ні! Це -- сон. І так щоночі...
Я тріумфую від любові,
Але тріумф цей лиш у сні,
Де ми з тобою стрілись знову,
А наяву -- жалі одні,
Бо ти про згубу цю не знаєш.
А може, і не хочеш знати??
І сліз моїх не витираєш,
Не відвернеш сердечні втрати...
Навіщо я тебе зустріла?
Щоб серце залишить в неволі?
Тобі душа належить й тіло...
В твоїх руках моя лиш доля...
Я буду жити ради тебе,
Щоб у твої дивитись очі.
Нас двоє... Зорі... Ми і небо...
О,ні! Це сон. І так щоночі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246500
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.03.2011
Не кажи мені зараз: "Спинися! Живи!"
Не спиняй моє серце байдужості тоном.
Я б тебе вже забула в буйнім цвіті трави,
А ти знов посилаєш три зозулі з поклоном...
Не кажи, що душа помарніла моя
Не дає тобі зовсім спокою.
Тій душі вже давно не наказую я,
А вона побажала залишитись з тобою.
Ти, зустрівши той дар, повагався лиш мить --
Й не схотів його брати навіки.
А тому вже душа десь далеко летить,
І не хоче назад повернутись, до Віки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246498
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.03.2011
Спитаєш, як без тебе я живу??
А чи живуть без сонця ніжні квіти???!!
Вже забуяло в пахощах траву,
А я не взмозі хоч чомусь радіти...
Наперекір всім крапелькам дощу
Я в'яну безнадійно і поволі.
Сама собі цей розпач не прощу,
І не прощу своїй нещасній долі.
Чомуж цей світ аж так мені болить??
Вже сил забракне, щоб сказати: "Досить!"
З тобою щастя -- то єдина мить...
Життя без тебе -- то суцільна осінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246279
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.03.2011
Твоя любов горить в мені,
А серце рветься на частини...
Не знаю, любиш ти чи ні,
Але без тебе я загину...
Отой вогонь в моїх очах --
То дзеркало душі моєї.
Я про журбу пишу в віршах,
Бо жить не можу через неї...
О, ні! Вона мене п'янить.
Вона -- сестра любові рідна.
Зустрілись погляди на мить --
Здійснилась мрія заповітна...
Ти -- ангел, що на небесах,
А я лиш тінь твоя непевна...
Я буду жить в твоїх очах,
Щоб не пройшла любов даремно.
Зоря на небо піднялась --
Моя душа, любові вірна.
До тебе марно я жила,
З тобою -- серденько не вільне...
Твоя любов горить в мені,
А серце рветься на частини...
Не знаю, любиш ти чи ні,
Але без тебе я загину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246278
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.03.2011
Йшов холодний осінній дощ. Вона сиділа й дивилась у вікно, утираючи сльози: «Він поїде і більш не повернеться… Я вже ніколи його не побачу». Час від часу з затуманеної підсвідомості виринали думки: «Треба бігти…Треба наздогнати його, не допустити, щоб він поїхав. Я йому відкрию своє серце. Я його не втрачу..».
Ще якийсь голос просинався, уїдливо повторюючи: «То й що з того, що відкриєшся? Яке йому діло до твоїх почуттів? Як ти поясниш йому таке довге мовчання…ти ж закохалася в нього ще тоді давно, коли між вами могло щось бути..»
Важкі дощові краплі розбивались об віконне скло, неквапливо спадаючи до землі. Так розбивались і останні надії на те, що все буде добре. Вона вагалась: бігти до нього, діяти чи сидіти тут, вдивляючись кудись у далечінь і нарікаючи, що втратила Його – того Єдиного, Коханого?..
В міру того, як посилювався дощ, все сильніше вона ненавиділа саму себе. Ненавиділа за те, що не сказала йому раніше про свої почуття, за те, що втратила останню надію на щастя, за те, що зараз сидить тут і плаче замість того, щоб піти до нього, сказати, як сильно кохає, повернути його…
Дивна історія. Колись вони були один одному всім: небом і землею, повітрям і водою, а зараз нічого більше не значать… Як безглуздо байдужість руйнує іноді людські стосунки, лишаючи після себе порожнечу і безнадію!
Отак і з ними трапилось: вона не зрозуміла його – він пішов, пішов, не озираючись. Вона не наздоганяла його, не просила залишитися, а він не повернувся. Можливо, сталося б інакше, якби обоє вони зрозуміли, яка сила їхньої любові. Але..
Безнадія і далі терзала її серце, розриваючи його на маленькі шматочки. І тут її мов громом вдарило: «Йти. Треба йти до нього, повернути його! Мені все вдасться. Сонце ще світитиме нам обом!»
Вона поспіхом одягла плаща, без парасолі вибігла на холодний дощ… Йшла швидко, майже бігла, не знаючи, чи вдасться її задум, чи поверне свого Єдиного…
Куди бігти? Може, він уже поїхав? Тоді всі надії марні: його не повернути. Та ні, він ще не поїхав, він ще, можливо, чекає її. Може, і він ще не забув свою любов?
Швидко біжить до його будинку… Холодний дощ змочив зморене чоло. Чи може то сльози – сльози розпачу?.. І от вона, змокла до нитки, вже біля його будинку. Ось і він – чомусь сумний – виходить з дверей, несучи валізи.
Серце її почало шалено калатати, ноги, здається, самі побігли до Нього. Кудись поділась уся життєва енергія і сил вистачило лише, щоб сказати:
-- Я тебе дуже сильно люблю! І я знаю, що ця любов – остання…
Сльози рясно потекли з її очей: як він відреагує на цю звістку?
Несподівано він зробив крок назустріч, пригорнув її до себе і прошептав:
-- Я теж тебе люблю. Як гірко було б втратити тебе сьогодні…
Дощ помалу вщухав… Вони стояли вдвох, обійнявшись, і нікого більше для них не існувало. Вона плакала… Сльози радості помалу стікали на землю з останніми дощовими краплями…
13.04.08.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246231
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.03.2011
Вона тихо стояла і дивилась у вікно. Білий пухнастий сніг кружляв у зимовому вальсі, навіюючи романтичний настрій і думки про Нього. Вона м’яко усміхалася, передчуваючи тепло вечірньої зустрічі. Лишаючись наодинці з собою, вона думала лише про свого Єдиного, мріяла про тепло Його рук, здригаючись від зимового холоду..
Він підійшов… Її серце забилось від хвилювання та безмежної любові. Вона дивилась в його очі, але він чомусь уникав її погляду..
… Нарешті їх погляди зустрілись, але в його очах не було ніжності й любові – лише якась приреченість..
-- Привіт! – лагідно мовила вона і взяла його холодну з вулиці руку в свої теплі долоні.
Він не відповів, сухо висмикнув руку. Вона мимоволі здригнулась. Щось було не так. Якийсь він не такий: ЧУЖИЙ.. Не той її коханий, який жити без неї не може, в якого вона у снах і в мріях, як і він у її снах…
Він опустив очі, бо, здавалося, не міг просто витримати ще одного її погляду. Вона дивилась на нього здивованими очима, навіть трохи розсердилася через його тимчасову невихованість.
-- Що сталося? – запитала вона з помітним хвилюванням у голосі. – Чому ти сьогодні такий холодний?
Він скоса поглянув на неї, непривітно осміхнувся, від чого по її серцю пройшов холодний струмінь.
Нарешті йому не вистачило сил мовчати і він, дивлячись їй просто у вічі і намагаючись вкласти у свої слова якомога більше холоду, сказав:
-- Любов померла. Назавжди.
Ці слова вразили її, немов удар грому, відбиваючись гірким відлунням по стінках змученого серця. Серце від цього невгамовно закалатало, дух перехопило, а до горла підступив невимовної тяжкості клубок, який давив думки й емоції: вона втрачала найдорожче у житті…
Він мовчав. Йому більше нічого було казати. Поспіхом обернувся і пішов геть.. щоб вона не побачила його сліз: він теж втрачав найдорожчу людину в житті, але вона вже ніколи про це не дізнається…
За вікном почалася заметіль. Сніг падав на змучену землю, а здавалося, що то небо плаче, спостерігаючи за ще одним втраченим щастям…
Гіркі сльози розлуки стікали по рожевих щоках, танули на спраглих до поцілунку устах, які належали двом палко люблячим серцям, що відтепер бились так далеко одне від одного…
09.01.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246230
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.03.2011
Я так люблю твои глаза!!!
Смотреть в них вечност не устану,
И этот наш прощальный танец...
Нам больше нечего сказать...
Я так люблю твои глаза!!!
Но суждено ль мне их увидеть
Еще раз?? Стыдно ненавидеть...
И по щеке течет слеза...
Я так люблю твои глаза!!!
В порыве страсти вновь целую
Твои уста...Я не ревную --
Прощаться мне с любовью жаль...
Я так люблю твои глаза!!!
Нам больше нечего сказать...
И по щеке течет слеза --
Прощаться мне с любовью жаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245890
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.03.2011
Никогда не любила, никогда не ждала,
Никогда не мечтала о счастье...
А потом ты пришел, и я вдруг поняла:
Без тебя я не я, Ты и есть мое счастье!!!
Ты прекрасен как Бог,Аполлон во плоти!!!
Мил и нежен, заботлив и предан...
В мое сердце стучал и взмолился : "Впусти!!"
Я впустила -- а ты меня предал...
Словно пропасть и тьма, понемногу с ума...
Сердце в дребезги, душу на свалку...
Ты не бросил меня, просто мне изменял...
Не ушел, ведь тебе меня жалко!!!
Быстро время бежит, ставит все по местам...
Ты теперь мне НИКТО, нет, ты Все в этом мире...
Больше мне не звонишь...ну, конечно...устал!!!
А я ночью стихи сочиняю в квартире...
Отпусти...нет, прости!!!...и вернись навсегда...
Нет,уйди!!!!! И забудь аромат моей кожи!!!
Вытру с глаз я слезу, и скажу: "Ерунда!"
Для меня ты НИКТО, всех на свете дороже...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245889
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.03.2011
Любовь жива, хоть еле дышит,
А ты меня совсем не слышишь...
Я б так хотела ветром стать,
Что б волосы твои ласкать!
Хотела б солнцем ярким стать,
Тебя от стужи согревать!
Но ты далек, как лунный свет...
Опять не сплю... Закат -- рассвет...
Ну а тебя все нет и нет...
_______________________________
24.10.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245668
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 08.03.2011
Ухожу, не считая минуты,
Где нам было подарено счастье...
Ты с другой, но все ж рядом как будто,
И теперь я опять в твоей власти...
Уходи, не давая надежды,
Что все дни не пастрачены даром,
Что любовь станет былью как прежде,
Обжигая нас страстью-пожаром...
Подпиши мне открытку на память --
И уйди на всегда, не прощаясь,
Не жалея любви, не пытаясь
Превратить счастья пепел на пламя...
24.12.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245666
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2011
Моя ніжна солодка отрута,
Мій дурман, весь просочений болем,
Ти ніколи не будеш забутим,
Ну а я -- просто спогад любові...
Я тобою втомилася жити,
Забуваючись поряд з байдужим...
Щастя чаша на друзки розбита
Й грубо склеєна з міткою "друзі"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2011