| Сторінки (2/131): | « | 1 2 | » |
Іще один скінчився день,
Похмурим небом.
Хоча усі вони були колись,
Такі без тебе.
Я танув з середини,
Мов зроблений із воску.
Тепер ти кажеш що твоєї батько я дитини?
Е ні... Я проти цього лоску.
Усе... забудь!
Те що було у нас - давно скінчилось.
Лише із часом зможеш це збагнуть,
Життя на цьому не спинилось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2011
Забытый вкус прошедшего вина,
И номер на двери... воды глоток...
Мне расскажи чья в том вина,
Что превратилось всё в песок?
Я всё пытался изменить,
Вернуть то время, что у нас отняли.
Пламя свечей сберечь, не затушить,
Тех, что сердца нам согревали.
Не удержал... потухли свечи...
Жизнь искусала будто бы пиранья.
Fu*k... ненавижу этот вечер...
Вместо тебя - воспоминанья!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273175
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.08.2011
Нічне небо гуркоче,
І наче в день секундно світлом сяє.
Дощ крізь вікно до хати завітати хоче,
Б'ючи по підвіконню та по склі, мелодію він грає.
Вітер підсилює капель падіння,
Людей надворі не рятують парасолі.
Хоч календарне літо, погоді все ж якась осіння,
Гойдаючись скриплять старі тополі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2011
Зламай менi життя iще раз,
Ввiйди в нього так само рiзко як i пiшла.
Запали його, немов свiтло торшера,
Котрого вимикач у темрявi знайшла.
Знайди, дiстань старi фотокартки,
Згадай подiï, що вони зафiксували.
Пильнiше придивись i ти побачиш вказiвки,
Я вже давно помiтив цi сигнали.
Закарбованi у пам'ятi тi митi,
Я закохався але ти "оревуар".
Очi слiзьми були налитi,
В груди наче смоли гарячоï резервуар.
В серцi лиш друзки, в душi суцiльний хлам,
Вiдрiжу провiд, спалю торшера.
Не вийде в тебе, я не дам,
Зламать менi життя iще раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2011
Життя в маленькому мiстечку,
Аж нiяк не здавалось медом.
Злиднi - усе що бачив вiн змалечку,
Вона вночi вкривалася дiрявим плєдом.
Маленький хлопчик Рома,
Батьки пиячили, частенькойого били.
Коли усе набридло, вiн втiк iз дому,
Шукав поживи доки мав щесили.
Якось побачив на асфальтi дiвчинка сидiла,
Зубами стукотiла, вся трусилася вiд холоду.
Нiкому не було до неï дiла,
Зовсiм знесилена була вiд голоду.
Рома накинув куртку ïй наплечi,
Це була Юля, приховувалавiд побоïврани.
Нагодував ïï, проговорилиувесь вечiр,
Також втiкла iз дому, батьки у неïнаркомани.
Мiсця теплiшi для ночiвлi удвох шукали.
Разом ходили ïжудобувати.
Нi на хвилину один одного не залишали...
Хоча вiчно нiщо не може iснувати.
Проходили роки, швидкоминали,
I тi, щобули дiтлахи- вже стали старшi.
Якось Рому за крадiжку арештували,
Тепер в колонiï, кiлькахвилиннi маршi.
Хвилина за хвилиною летiла, за роком рiк,
I ось уже його на волю вiдпустили.
У головi думок справжнiй гiрський потiк,
Куди? Де та, яка вiд холоду зубами стукотiла?
Нiчними вулцями мiста, маленьке свято,
Вiн на одинцi в роздумах гуляв.
Неподалiк стояли древньоï професiï дiвчата,
В однiй iз них вiн щось знайоме упiзнав.
Коли вiн пiдiйшов та краще роздивився,
Те миле личко, що не змiнилося за стiльки рокiв,
Вiн ïй прямiсiнько у очi подивився,
Та зупинився, не дiйшовши кiлька крокiв.
Юля? Iз уст його чутно злетiло,
"Випомилились", розвернулась i пiшла.
Але ж ця усмiшка, цi очi, i те як говорила,
Вiн думав помилився, та це вона була.
Вона уся вiд сорому почервонiла,
З очей у неï сльозипокотились.
Його довго шукала,знайшла та загубила,
Тепер як у дитинствi порiзно вони лишились...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2011
Скажи менi про те... про те, що носиш в серцi,
Про таεмницi розкажи, котрi шкребуть.
Про постать, котру хочеш поруч iз собою бачти в люстерцi,
Та поки не побачиш ще мабуть.
Скажи про те, що без вогню палаε з середини,
Про те, вiд чого серце дужче в грудях стукотить.
Склади до купи усi клаптi величезноï картини,
"Прошу скажи...", але вона мовчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2011
...
Малеча, хоче виглядати старше,
Творячи безглузді вчинки.
Згодом одні в колоніях - хвилинні марші,
Інші на панелях від зупинкі до зупинкі.
А про майбутнє?
Та кому воно потрібне?
Не доживуть, в них не присутнє,
Жити? Їхнє бажання хибне.
А як батьки? Нерви, посивілі скроні,
Про них же не згадав ніхто тоді.
На шкірі кілька зубців на його короні,
Вона залишилась сама в своїй біді...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2011
Взяв в руку старый револьвер,
Указательным на курок.
И казалось жизнь проплыла,
За минутно-с-секундой срок.
И увидел ошибки свои,
На протяжении что совершил.
Минусы все и плюсы,
Всё, что создал и что сокрушил.
И приставив дуло к виску,
С губ молитва слетела чуть слышно.
Вскоре роздался громкий щелчок...
Земля в багровое оделась пышно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259401
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.05.2011
Я вверх взлечу, на высоту большую,
Одену форму, шлем, очки,
Рюкзак на плечи нашурую,
Потуже на ботинках затянув шнурки.
Вот "Приготовится" команда поступила,
Все встали в ожиданьи, в полумгле,
Словно невидимый магнит тянула сила,
Поочерёдно всех нас сигануть к земле.
Мы сиганули, подчинившись ей наверняка,
Я несколько секунд полётом наслаждался,
Потом, словно стрела, из рюкзака,
Большущий белый купол вырывался.
Он вылетел, подняв меня немного выше,
И очень плавно опускал к земле,
И радостные крики я вокруг услышал,
Всех тех, с кем ожидали в полумгле.
Эмоций масса, слов... да нет таких на свете,
Которыми всё можно было б передать,
Нужно всё это чувствовать, то солнце, ветер...
И нужно искрене хотеть летать.
И вновь я в самолёт, на высоту большую,
Одену форму, шлем, очки,
Рюкзак поправленный на плечи нашурую,
Потуже на ботинках затянув шнурки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259275
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.05.2011
Я зруйную твоє життя,
Я зруйную увесь твій світ.
Щоб у минуле, де я - дитя,
Лиш з тобою - дитям, в політ.
Ми летітимемо крізь роки,
Ми летітимемо вище хмар.
Шлях покажуть у небі зірки,
Захищаючи нас від примар.
Ми продовжим кохання політ,
Ми зростили його як дитя.
Подарую тобі новий світ,
Разом з ним подарую життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2011
І не потрібно сльози лити,
Коли почуєш стукіт потяга коліс.
Він буде сотні кілометрів стукотіти,
Не вартий він пролитих крапель твоїх сліз.
Він згодом літаком плавно пливтиме небом,
А ти залишишся тут, на землі, в мріях своїх.
Навіюватимеш собі що ти йому так треба...
А в голові літатиме лиш думка "просто псих...".
Тобі кажуть забудь і відпусти, він вже забув,
Але ти вперто віриш серцю, в полум'я у грудях.
І стукіт потяга коліс, й шум літака що в небі промайнув,
Для тебе все одно він тут, у натовпі, в зустрічних людях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2011
Дiд з бабою в дитинство впали,
Бо скучновато ïм було у старiй хатi.
Але не довго вони двоε в дiток грали,
У той же день у дурку ïх обох забрали,
Там веселiше, там ïх шестеро в палатi =)))
**************************************
Забудь.
Ти не потрiбна вже менi.
Я не кохаю.
Всерединi ревуть.
Мов тi воли сумнi.
Амурiв зграя...
**************************************
Набридла, Все, Збирай валiзи.
Ти не потрiбна, серце вiдпусти.
То ж нi, Вона пiдступно лiзе...
Я не хотiв, Кохаю, Сонечко прости!
***************************************
Скiльки iще менi терпiти бiль?
Ти знаеш що болить, але мовчиш.
Знаю не хочеш сипати на рану сiль,
Краще убий, згодуй котам як миш...
****************************************
Карета з бiлоснiжними кiньми,
Букет троянд, двадцять одна червона.
Нема окремо Ти, немає Я, є разом Ми,
До мене йдеш пiд Мендельсона.
*****************************************
Вже пiзно.
Геть iди, я розлюбив...
Рiшення залiзно.
Твоεю ж зброεю убив.
******************************************
Кажеш ненавидиш брехню?
А як сама?
Будинок в центрi "Lie" Авеню,
Там "-40", там зима.
******************************************
Ненависть до байдужостi твоεï,
Прихильнiсть... навiть незнаю вже до чого.
Шкода але поки нема вiд цього панацеï,
Це просто так не лишить серця твого.
******************************************
Пострiл у груди,
Я на землi, лодонею затиснув рану.
Червонi краплi порозбрикуванi всюди,
Я тут лишусь, я звiдси вже не встану...
*******************************************
Несколько обычных слов - не захотела,
Мечта пускай мечтою остаётся.
Цифры набрать ты тоже не сумела,
Судьба смеётся...
********************************************
Я молод,
Счастлив я.
Пускай бывает холод,
Пускай и я не я.
Мир радугою светит,
А иногда Инь, Янь - две полосы.
Пускай каждый ответит,
За свои плюсы.
*********************************************
© Фуко' aka. fuko'
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2011
Вiн чув цi воплi iз сусiдньоï кiмнати,
Вiн чув усе, що там було.
Як на старого верещала мати,
Тарахкотiла нiби помело.
Вiн пiдiйшов тихесенько послухать,
Хто ж там кричить як нiби з дурки втiк?
Пiдкравшись до дверей розвiсив вуха,
Мгновенно щез. Стілець летів у його бік.
Старий (він же отець і батько),
Зник із кімнати вслід за сином.
На кухню вмить забрались крадько,
Сюрприз! Невістка жде їх з величезним дрином.
Ото тоді їм двом влетіло
Веселиньким той видався деньок.
Запам'ятайте й ви нехитре діло:
"Женився? - Нє*уй шастать до дівок"!!!
Author fuko' ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254617
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.04.2011
Людські обличчя, мов нажерлися лимонів,
Очі, у котрих сірість, сяють наче фари.
Хоч вже повинен стертим бути сум кордонів...
Повиганяйте із сердець та душ своїх примари.
Вже час прийняти вибір остаточний,
Як бути далі в течії бурхливих, однотонних мас?
Перетворитися в пустельний пил пісочний,
Щоби не бачити зі смаком цитрусу гримас?
За кроком крок, стираючи підошви ледь помітно,
Повільно просуваючись крізь гомін паркових алей...
Там не було обличчя, котре б сяяло привітно,
Там плавали одні лиш тіні, як у театрі, постаті людей.
fuko' ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2011
Слiпим чорнилом невимовних, хворих лiтер,
В рожевих окулярах, що насунутi на носа,
Життεвий вмiст, холодним полум'ям розлитий,
Та одинока мрiя, що залишилась гола й боса.
******************************************
Переконай мене у цьому, в моïй неправдi,
В сукупностi безглуздих рукописних лiтер.
Вони нiкому зовсiм не потрiбнi, справдi,
Нiхто усе це не читаε, всi слова на вiтер...
******************************************
Цiкава вимова, з акцентами на нiс,
Горло червоне... наче шкрябають граблями.
Частеньке чхання з виходом назовню слiз,
Кашель, як спроба вивести з легенiв слизу плями.
******************************************
Переплетiння пружних тоненьких прутiв,
Польоти лiтакiв легких та твердих.
Товстий, обвислий... я так не хотiв,
Стояти на землi думок затертих.
******************************************
Холоднi стiни навiюють душевний псевдоспокiй,
I стилусом нiби штовхаючи у шакф високий,
Вiтер самотностi постiйно дме в ïï життi,
Вона лише у мрiях у польотi, на тiй, на справжнiй висотi.
******************************************
Затухла свiчка, що горiла на столi,
Закривши дописи своï сумнi,
Пiд тепле, на м'яку я спати лiг,
Чекаючи тебе в своεму снi.
******************************************
Додати трiшечки тепла у цю весну,
У ту, що справжня, не в календарi.
Змiнить картину цю надто страшну,
Та в подарунок - радiсть дiтворi.
******************************************
Страшним закляттям закували у кайдани,
Життя невинного хороброго героя.
Навiть якщо втекти... та все ж воно дiстане,
Не заховатися... не допоможе навiть зброя.
******************************************
Революцiй тижнi, катастроф жахливi днi,
Супутник досить близько пiдiйшов до ненькi.
В сiтi бiди потрапили, вони зовсiм однi,
Допоможiть, подбайте про серця маленькi.
******************************************
В кишенi Nokia викрикує рiнгтон.
Втомився монiтор вiд соцiального бедламу.
Червону тисну, вiдхиливши "антисон".
Вхiдних п'ятнадцять видаляю в папцi "СПАМу".
******************************************
Весна. Воно у серце шкрябає невпинно,
Не просить, дозволу нiколи не питає.
У небесах рiдного мiста воно гостинно,
В серця мiщан, та душi залiтає.
******************************************
Дозволь... вiдкрий менi своε сердечко.
Дозволь ще бiльше розпалити полум'я в грудях твоïх...
Будиночок, ти, я, в обiймах на крилечку.
На вихiднi приïдуть внукi... твоï лодонi грiю у своïх.
******************************************
Пожежа в грудях обпiкае все довкола.
Серце швидко колотить намагаючись втекти.
Це без запрошення, цього не вчить середня школа.
Будь де та будь коли спроможне нас знайти.
******************************************
Простить? за что ведь небыло же ссор.
Забыть? нет, немогу и помню до сьих пор.
Дружить? мне сложно... я иду ко дну.
Любить? я лишь тебя хочу одну.
author fuko' ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2011
На острове, средь моря, в стае белых птиц...
Со дня рождения он был немного странным.
С песчаных берегов смотрел на линии неба границ,
Тогда казалось серым всё вокруг и одногранным.
Его взгляды на мир вдруг изменились,
В тот миг когда впервые в небо взмыл.
Тогда и горизонты новые пред ним открылись,
И выше облаков он не летел, он выше плыл.
Пока не встретил думающих так же,
В своих полётах он был одинок.
Сквозь тучи вверх, и выше даже,
Они, с рассветом, в небеса рывок.
Между собой делились опытом полётов,
Их с каждым утром небо ввысь зовёт.
Нет на земле и в небесах таких пилотов...
Они освоили даже и мысленный полёт.
Большие крылья белые, лёгкий и плавный взмах,
Вздымаясь очень быстро вверх сквозь тучи...
кто прежде был - того постигнул крах,
Его же с небом не разлучишь.
Он проповедовал, своё ученье в массы нёс,
Как с вертикального паденья выйти в горизонт.
Он в ураган летал, летал в минуты гроз,
И в дождь, когда все прятались под зонт.
Когда ученики достигли тех высот,
К которым устремлён был его взор.
С ними провёл последний свой полёт,
И в нём исчез, его не видели с тех пор.
Лишь иногда меж чайками витали слухи,
О том учителе, что скрасил жизни птиц.
Лишь он один помог им избежать разрухи,
О нём узнают из истории древних страниц.
Author fuko' ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250582
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.03.2011
Зміна тональності, фрази крізь ніс,
В смітник кілька комочків мокрого паперу.
В'язень рідкий вгору під склом поліз,
Та вже сягнув червоного бар'єру.
Запаморочення у голові, тремтіння тіла,
Вдруге за ніч ввімкнув режим реклами.
Змінивши тисячі ниток, бо ті уже змокріли,
Продовжив далі насолоджуватись снами.
Фільтр кисневий трохи забруднився,
Пустивши в хід очищення автоматичне.
Вміст паперового в окропі розчинився,
Рецепторів реакція досить незвична.
В'язень затиснутий рукою, цифра червона,
Ні вниз спуститися, ані стрибнути вгору...
Під теплим, на м'якій... зі смаком лимона,
Вміст паперового не взмозі взяти гору.
Двадцять чотири... вчетверте вже минають,
Разом узятих дев'яносто шіть скінчилось.
Я програю, їхні гравці мене наздоганяють,
потрібно виганяти, досить вже, повеселились.
Закований в папір - в окріп та в себе,
Стрілки біжать вперед ніби скажені.
Круглі... ненавиджу, та все ж їх треба,
Десяток білосніжних тримаю в жмені.
В'язня затиснув, згодом відпустив,
Він врешті повернувся до потрібної кімнати.
Очистка фільтру... ще не повністю зробив,
Акценти ці вже починають дратувати.
Хоч менше вже комочків мокрих у смітник,
Все ж поки ще немає з чим вітати.
Закований в папір безслідно зник,
Фрази крізь ніс продовжую пускати...
Author fuko' ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2011
Білою тирсою у мінус на дерева наліпило,
Шляхи, будинки та земля під сантиметрами хропе.
Чекаючи тепло, аби розправити вітрила...
Але прокинутись не встигло, поки ще сопе.
Очікування озеленення, цвітіння навкруги,
Бажання зменшити кількість ниток на власній шкірі.
Дістали вже ці білі та холодні "вороги"...
Щодня трансляція на моніторі у прямім ефірі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2011
Стіною вечір, мов Малевича гігантський твір,
На ньому кілька клякс чорнилом золотистим.
І те, що існувало, вже немає, щезло мов Заїр,
Мабуть ніхто не проти порівняти з особистим.
Руки тремтять, перо, майже закінчилось чорнило,
Завтра заправлю фарбою веселки кольорів.
Спочатку бавився, і ось вже з головою захопило,
Лиш у словах по справжньому живу, а там - згорів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2011
Цілком невинна, незначна, малесенька краплина,
З неба на землю впавши помирає.
Хтось скаже кілька... ні у неї лиш одна причина,
Вона не в силах і тому не обирає.
Вибір можливий та потрібний досить,
Де вниз стрибнути, а де злетіти вгору.
Хоч інколи нас хтось попросить...
Та все ж по своєму долаємо затори.
Ще за часи правління Гая,
І до, та навіть після нього.
Були раби - людей невинна зграя,
Котрим шляхи нав'язувались строго.
Ми ж не раби, й не крапля неба сліз,
Котрій падіння на асфальт - політ майстерний.
Свій вибір, свій малесенький каприз,
Давно вже вивчили закінчивши екстерном.
Дратує інколи нав'язуваний стиль,
"Життєвий", котрий існував у ті часи.
Що декому був мов на рану сіль,
Котрий сушив краплини ранньої роси.
Тврим життя... ми не "краплина",
Котру чекає неминучий крах.
Ми самостійно обираємо стежину,
Ми власний обираємо життєвий шлях.
author © fuko aka. bor ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244419
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2011
Изменить кардинально жизньсвою всю,
Внешний вид, обновить фюзеляж.
И в других небесах или выше парить,
Твой корабль взять на абордаж.
Всех врагов победить и тебе сдаться в плен,
В сердце жаром, в груди, и без страха.
Даже, если сказав тебе слово «Люблю»,
Оборвёт мою жизнь твоя плаха.
Расскажу всё равно я о чувствах своих,
Даже если всего две минуты…
Мне позволь прикоснуться, позволь же обнять,
Хоть и руки в оковы окуты.
Когда уйду спрячь в памяти меня навек,
Я словно Ангел буду жизнь твою хранить.
Представ перед Творцом, произнесу:
«Спасибо, что позволил мне её любить»!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244417
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.03.2011
Стіною вечір, мов Малевича гігантський твір,
На ньому кілька клякс чорнилом золотистим.
І те, що існувало, вже немає, щезло мов Заїр,
Мабуть ніхто не проти порівняти з особистим.
Руки тремтять, перо, майже закінчилось чорнило,
Завтра заправлю фарбою веселки кольорів.
Спочатку бавився, і ось вже з головою захопило,
Лиш у словах по справжньому живу, а там - згорів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244226
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2011
Днi нескiнченноï мандрiвки свiтом,
Мандрiвки в пошуках себе, сенсу життя.
Дотримування заповiдей за Завiтом,
Та за грiхи своï всi щире каяття.
Пробачте й ви, кому вчинив я зло,
Тягар нестиму, доки не дозволять його знять.
Так. Винен. В тому, що далеко занесло,
Тягар нестиму доки не простять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244222
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2011
Кохання. Новизна у почуттях.
Сiль. Слiд мокрий на щоцi лишився.
Вона. Валiза у руках, тепле взуття.
Вiн. Вибач люба, помилився.
Свiт. Тут не iснуε iдеалу.
Життя. Знайти супутник досить важко.
Сiм'я. Немаε страхування вiд скандалу.
Одна. Готуй для себе манну кашку.
Думки. Занотувала на паперi.
Нiч. У подушку тихий плач.
Вiн. Вранцi вiдчинив квартири дверi.
Вона. З сльозами на очах... "Пробач"!!!
© fuko' ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2011
Холод. Усе навкруг снiгом укрилось,
Залишився останнiй день Осiннiй.
Сердечко на маленькi друзки розлетiлось,
Та не лишило вибору душi невиннiй.
Один удар, нокаутом вiдправив на пiдлогу,
Встати на ноги вже нiхто не допоможе.
Змiни. Покинь так звичну та набридливу барлогу,
Хоч повнiстю... мабуть не кожен зможе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2011
Усе навкруг снігом укрилось,
Місто засяяло вечірніми вогнями.
Минув ще рік, багато що змінилось,
Чогось немає, щось надалі проживає з нами.
Проходить час, біжить кудись у далечінь,
Життя щоразу ставить нові перепони.
Хоч згоден, іноді буває лінь,
Сила тяжіння... вже не діють ці закони.
Закони гравітації відсутні,
Але певно для мене особисто.
Довкола посмішки на зуби кутні,
А що тут вдієш? Ось таке от наше місто.
Зустрічний натовп ніби лялькі,
Маріонеткі із обличчями сумними.
Однакові, мов намальовані під кальку,
Перші з яких були відчутно основними.
© fuko' ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2011
Осінні дні стають дедалі холодніші,
Листя пожовкле падає до долу.
Настрій... А де він? – став тупішим,
Наче вколов хтось негативного укола.
Хоча можливо й не в уколі діло
Зустрічні люди теж ідуть похмурі.
Тримаюся... їм не зламати моє тіло,
Певно у нас однакові вирують бурі.
Чи може все так має бути?
Ні... мабуть ні, бо відчуття такі уперше.
Напевно біль тоді був незначний, я встиг забути,
А цього разу сам себе він перевершив.
Він цього разу став гострішим,
Неначе лезом ріже з середини.
Та й дні все більш стають чорніші,
Руйнуючи фундамент щастя для людини.
Руйнуючи усе, всі радощі життя,
Штовхаючи у спину в прірву глибоченну.
Лишився лише крок, один, до небуття,
Єдиний крок в мить невідому, нескінченну.
У мить, де зникне все, що було милим,
Чим нещодавно дуже сильно дорожив.
Не встигнеш і моргнути, як потворнії громили,
В порох зітруть все те, що так любив.
Усе, що душу й тіло зігрівало,
Те, що поволі збільшує сердечний ритм,
Потвори без упину руйнували,
Ніби чіткий математичний алгоритм.
Порушивши який можна змінити,
Сумний сценарій даної картини.
Все по новому, з чистого листа почати жити,
Складаючи мов пазлу величезного частини.
Минуле у стареньку скриню заховаю,
Увест неподріб викинувши у сміття.
Звівши свій власний, невеличкий клаптик раю,
Я з посмішки почав нове життя! :)
© Author fuko' ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2011
Не сбывшихся надежд песок
И ты - мечта, что в миг сгорела.
А всё могло бы по-другому быть
Но видно ты не захотела.
Ты прошлое вернуть решила
Да и причём вообще там я?
Ничто теперь сменить не в силах
Я не могу ведь жизнь твоя!!!
И спутник... выбор уже сделан
Вслух мысли украшают мой досуг:
"Но почему сложилось так?
Может клеймо на мне "Я Друг!"?
И всё же очень благодарен
За позитив и радости большой кусок
За то, что всё же ты осталась
Жаль, что от чувств лишь Пепел и Песок!!!
Author fuko' ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242469
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.02.2011
О, как же Вы сударыня прекрасны
Ваших очей очаровательных сиянье
И цвет волос один с оттенков красного,
Вы покорили сердце мне затмив сознанье.
Днём мысли все о Вас миледи,
Вночи являетесь в снах главной героиней.
И безо всяких этих "Буки", "Веди",
Пусть для меня Вы будете графиней.
Пусть для меня Вы будете царицей,
А я - непризнанным поэтом
И даже если Вы императрица
Моей любви к Вам не изменит это.
Цветы... любимые Ваши ромашки,
Есть что-то между вами схоже
Непревзойдённы, нежные милашки,
Вы для меня на свете всех дороже.
Вы для меня... Вы миленькая фея,
Ваша улыбка превосходит солнца свет.
Я к Вам... я от любви хмелею,
Хочу вместе встречать закат, рассвет!
И те слова, которые сложились в строчки,
Пусть обо всём розкажут Вам.
Пускай расставят над "И" точки,
Чтобы "не бегать по углам".
Чтоб знали чем душа больна,
Что мне сердечко жжет пылая...
Судьба... быть может это и она,
Ведь имя Ваше переводится "Родная"!
Ещё мне нравится быть с Вами рядом,
Тогда и настроенье сто а не ровно нулю.
Как будто бы гипноз, Вы нежным взглядом...
Позвольте я скажу: "Я Вас Люблю" !!!
Author fuko' ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242468
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.02.2011
Пришла пора жаркого лета
Солнца закат, за ним рассвет
И в одиночестве у барной стойки...
А рядом роз большой букет.
Букет разлуки и печали,
Напоминанее о нем
И боль в груди ее тревожит
И сердце жжет как будтобы огнём..
Дым сигареты с запахом ванили,
В руке дымит очередной Black Stone.
Бокальчик Jameson попивая с колой
Глотками топит одиночества печальный звон.
На дне в бокале пару капель виски,
Рядом ванильная дымит.
Поймав такси уехала домой,
Ночь, тишина, мысли о нём, она не спит.
Время проходит, лечит раны
И боль вроде исчезла из груди.
Спустя несколько дней, в зелёном парке...
Он в одиночестве сидит.
Живя с другой, которая казалась милой,
И вспоминая прошлое порой,
Какая-то неведомая сила
Его словно магнит тянула ктой,
Которую любил, вместе гуляли
Проспектами при свете фонарей.
Тогда минуты вечностью казались,
Да и любили всё сильнее и сильней.
Он думал не о той, с кем просыпался.
Ночью никак не мог уснуть
Молился: "Боже, дай хотя бы шанс,
Последний шанс, чтобы её вернуть".
Ближе к рассвету медленно по парку
Всюду красиво, ярко, тишина,
Вдали увидел на скамейке
Девчёнка грустная сидит одна.
Чуть ближе подойдя на месте замер,
Ни слова выдавить с себя несмог.
Прийдя в себя тихонько прошептал:
"Спасибо Боже что помог"!!!
Вот наконец то, он её нашел,
Она не ожидала этой встречи.
Приятный разговор, домой провёл,
Спросил о планах на сегодня...вечер...
Шикарный ресторан, стол, двесвечи,
Романтика и плещут пузырьки в бокале,
Медленный танец, разговоры, смех,
Сопровождали звуки старого рояля.
Всё было романтично словно в сказке
Не обнаружен ни один изьян,
Их мир приобретал намного ярче краски
Она к нему, он к ней любовью пьян.
Пламя любви в тех двух сердцах
Не затушить... пылать будет вечно,
Ни внизу на земле, ни вверху в небесах
Не встречалось любви такой безупречной.
Author © fuko' ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242095
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.02.2011
Ночь. Не могу уснуть,
Все мысли только о тебе.
Хочу еще раз на тебя взглянуть,
Прошу оставь свой след
В моей судьбе.
Мне нравится волос твой цвет,
Глаза, в которых утонуть легко.
Милые ямки на щеках,
Которых без улыбки нет
Я утонуть хочу сейчас... но далеко.
Необычаен и красивый голос
Твой словно радуга вночи,
Хочу с тобою быть, тебя одну любить
И подобрать к сердечку твоему ключи.
Мне мило всё, что связано с тобой
Кроме тебя мне безразлично всё на свете.
И чувство то, что называется "Любовь"
Пусть согревает в стужу и холодный ветер.
Я полюбил тебя тогда, в тот день,
Время проходит, мчит куда-то в никуда.
Знай, буду рядом, словно тень,
Любить тебя не перестану никогда!!!
© author fuko' ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242092
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.02.2011