| Сторінки (2/127): | « | 1 2 | » |
Я радості в житті зазнав чимало,
І вдосталь горя у житті було;
Душа моя то плакала й стогнала,
То знову в серці золото цвіло.
Я у житті стрічався з ураганом,
І душу гріло сонечко ясне,
І часто шлях, окутаний туманом,
В безодню люту все тягнув мене.
В літературі є скарбів чимало,
Вони переплітаються з життям:
І те нове, чого ми ще не знали,
І те старе, що зв’язане з буттям.
В літературі і себе пізнати,
Як придивитись, можна без вагань;
Так само можна плакати й сміятись,
Радіти так й зазнать болючих ран.
Тяжкі страждання, болі і тортури,
І радості, й нові пережиття.
То ж кажуть недарма – література,
То справді є підручником життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2011
На дворі сумно. Дощ іде.
Хмаринки гірко-гірко плачуть.
Земля сумує. Не цвіте.
Вона про щось жалкує наче.
І сум цей душу огорта,
Від смутку цього теж ридає…
Та вірю я: земля свята
Зрадіє знов. Напевне знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2011
Моя мечта:
Чтоб дети-сироты познали Бога,
Чтобы над их тропинкою-дорогой
Зажёгся яркий свет… О да!
Такая вот моя мечта.
Моя мечта:
Чтобы они тепло любьви познали,
Любви Господней… Чтобы улыбались,
И не грустили никогда…
Такая вот моя мечта.
Моя мечта:
Чтоб обрели они приют под крышей,
Их восклицанья радостные слышать,
Чтоб не смолкали их уста…
Такая вот моя мечта.
Моя мечта:
Чтобы они свою печаль забыли,
Таланты новые в себе открыли,
И были добрыми всегда…
Такая вот моя мечта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2011
И всё-таки надеяться я буду,
Что мне однажды улыбнётся чудо,
Меня оставит горечь и печаль,
И на земле ещё увижу рай.
И предо мной откроются дороги,
Мне предназначены Великим Богом,
Я поднимусь однажды над землёй
Туда, где мой чудесный дом родной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2011
Моя мечта, о как ты далека,
Мне кажется, к тебе не долечу;
Хоть кажется: дорога нелегка,
Но за тебя я в небеса стучу.
Моя мечта, тебя достигну ль я?
И хватит сил ли мне тебя догнать?
Ну что ж ты убегаешь от меня?
Дай мне ещё немножко помечтать.
Не убегай! Молю, не убегай!
Хоть на мгновение остановись!
Ты отнеси меня в заветный рай
И укажи мне милость, - улыбнись!
Не убегай! Немножко подожди!
Возьми меня с собою в дальний путь.
С тобою рядом я хочу идти…
Моя мечта, моей навеки будь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2011
Не здаватись! – то кредо моє,
Курс тримати до вищої цілі;
І коли навіть сил не стає,
До мети пробиратися сміло.
Мій девіз: «Не спинятись в житті,
Перешкоди усі подолати,
Через гори і прірви іти,
І назад уже не повертати.»
Не іти наосліп, не іти,
І безцільно в житті не блукати,
Проти течії завжди пливти,
В час грози руки не опускати.
Коли ж переді мною стіна
На шляху несподівано стане,
Хай мене не зупинить вона, -
Подолаю я стіни обману.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2011
Я чую спів ласкавий і привітний,
Що гулко розлетівся вдалині…
Пташинним співом день співає літній!
Чи не наснилося бува мені?
Сміється сонце у блакитнім небі,
Кладе на землю теплі промінці…
І відчуваю поклик: «Жити треба,
Лишити слід свій на земнім лиці.»
Ось раптом розшумілися діброви
І соловей затьохкав у гаю…
Яка краса! Дивуюся все знову!
Вона і душу веселить мою!
Виблискують на сонці водограї,
Струмки біжать, шепочуться поля…
Я ніби сплю, я начебто у раї!
Невже це ти, моя свята земля?!
Моя Вкраїно… Ти іще співаєш,
І ніжно полониш людські серця…
Тому і я так щиро прославляю
Царя царів і Мудрого Творця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240700
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.02.2011
З-за хмари сонце визирає,
Дерева листям шелестять…
Земля воскресла… Розквітає,
Щоб знову Спаса прославлять.
По полю вітерець гуляє,
Немов невидимий пастух,
Шовкові трави забавляє,
І веселить смутний мій дух.
Пташки співають в небі синім,
І шумно крилами шумлять…
Це ти,- красуне-Батьківщино,
Це ти, - свята моя земля.
За тебе дякую я Богу,
За тебе Господу молюсь;
Пройду усі твої дороги,
З тобою радо обіймусь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240699
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.02.2011
Хотілося б заплакати й заголосити,
Та сліз в очах давно уже нема.
О Господи, чи довго ще тягар носити?
Усі шляхи завіяла зима.
Навколо все окутане блідим туманом,
Іду я, не вбачаючи доріг.
І сили зникли десь, і кровоточать рани…
Невже й душі своєї не зберіг?
Сміється літо, а в моєму серці туга,
Зі мною поріднилася печаль…
Та вірю: прийде час, припиниться розруха,
І знову в серці задзвенить кришталь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2011
Зажурене небо згори споглядає
І чорнії хмари чомсь гірко ридають.
А вітер замрійливо в полі гуляє,
Все ходить і ходить, журбу розливає.
І сумно мені, серце рветься од болю,
Погасло життя, розтрощилася доля.
Журба темнотою мене огорнула,-
Всі кращії друзі про мене забули.
Я більше не можу, так жити не хочу,
Блукати у лісі крізь темнії ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2011
Иногда бывает:
Ты оставлен всеми,
Только окружают
Ледяные стены.
Иногда бывает:
Никому ненужен…
Сердце охлаждают
Лишь мороз и стужа.
Сердце завмирает
И от боли стонет,
А душа теряет
Радость жизни, тонет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2011
Даже маленькая вера
раздвигает горы;
разрушает стен без меры,
угашает ссоры.
Дух усталый поднимает,
Утешает горе;
Тьму лучами рассевает
Над волнистым морем.
И прощать она умеет,
Безвозмездно любит;
Семя доброе посеет,
Душу не погубит.
И когда на брань придётся
Встать… Она устоит…
Станет смело у колодца,
Жаждущих напоит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2011
О зоре моя,
благаю, зійди;
і світлом своїм
мій путь освіти.
О зоре моя,
на гору зійди,
мені розкажи
про чудні світи.
О зоре моя,
попереду йди,
у Край неземний
мене поведи.
О зоре моя,
гори і світи,
без тебе мені
шляху не знайти.
О зоре моя,
подружко свята,
мене не лишай
заради Христа.
О зоре моя,
ти в мене одна,
пий душу мою,
і випий до дна.
О зоре моя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2011
Реве та стогне дух мій впертий,
Душа від болю завмирає, -
Лежить обтріпана й обдерта,
Реве і стогне… Не стихає.
Пече… Болить… Боліти мусить,
І розриватися від болю…
Мене, як в лихоманці трусить…
Ну що ж, таку вже Бог дав долю.
Та я не ремствую нівроку,
Бо це несу я по заслузі;
Ось тільки б не завити вовком,
Нести і бути сильним в дусі.
Хай Божий серп мене обтеше,
Щоб вийшов я неначе злато;
І кожен крок мій хай простежить
Мій Бог, що милістю багатий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2011
Батьку мій! Схиляюсь біля Твоїх ніг!
Батьку мій! До Тебе я так довго біг!
Батьку мій! Лише в Тобі моє життя
І в Тобі моє щасливе майбуття!
Батьку мій! Без Тебе б імені не мав!
Батьку мій! Як добре, Тебе пізнав!
Батьку мій! Твоя любов не має меж:
Глибша моря, ширша поля, вища веж!
Батьку мій! Іду до Тебе я в мольбі!
Батьку мій! Я сам належу лиш Тобі!
Татку мій! Найкращий, Добрий і святий,
Ти для мене будеш завжди Дорогий!
Татко мій мене ніколи не лишав!
В час, коли була стривожена душа,
Він її з любов'ю, ніжно обіймав…
О, Татусю мій, я вже Тебе пізнав…
Батьку мій… Небесний Батьку мій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2011
Как труден путь, осеянный цветами,
Ну а под ними спрятаны шыпы…
Мы часто утешаемся мечтами,
Но всё ж один диагноз: мы – рабы.
Шагаем по неведомым дорогам
Туда, где не было и нет любви!
Шипи впиваются жестоко в ноги
И раздирают раны до крови.
И, кажется, нам не видать свободы,
Друг друга не сумеем полюбить.
Не станем никогда одним народом…
Кто ж нам поможет кандалы разбить?
Мы голодны и нас не держат ноги,
А на глаза одета пелина…
Темно вокруг, нам не видать дороги,
Свистят метели… Ну а где весна?
И мы живём, как будто бы не жили,
Бежим, бежим… Но вот один вопрос:
Где наша цель? Куда бежать решили?
Ведь мы в цепях. Но средь прекрасных роз!
Смешно! Не так ли? Вам не показалось?
На это все мы ведь осуждены;
И как бы наша ревность не старалась,
Мы не освободимся от вины.
Но вот, - о чу3до! – посмотрите, люди!
Открылась дверь небесная для нас!
Пришла весна! Страдать уже не будем,
И пелина слетела с наших глаз.
Любовь с небес дала нам всем свободу,
И мы смогли друг друга полюбить,
Ведь стали навсегда одним народом:
Наш Царь помог нам кандалы разбить.
Да! Труден путь, осеянный цветами,
Хоть и под ними прячутся шипы;
Но Божья милость вечная над нами,-
Теперь свободны мы и не рабы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2011
Життя проходить, наче цвіт:
Цвіте, а потім в’яне;
Ніхто не зна на скільки літ
Воно й для нас протяне.
Життя минає, наче дим,
З'явившись на хвилину;
Будують люди гарний дім,
Та й ляжуть в домовину.
Життя зникає, наче тінь,
Що ходить вслід за нами;
І так вже сотні поколінь
Життя летить з віками.
Людина проживе життя,
Та й перед Богом стане,
І Вічний, Праведний Суддя
Її буття розгляне.
То ж, любий друже, поспіши
Спасителю віддатись;
Він хоче дати мир душі,
Навіки Другом стати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2011
Жизнь течёт, как бурная река,
Бётся волнами о берега;
Улетают дни, как будто птицы,
И вчерашнее нам только снится.
У летают в дальний край года,
Не вернуть их больше никогда;
Странно, что тогда о них жалеем,
Когда мы совсем уже стареем.
Жизнь проходит бурною рекой,
Часто нас туманит суетой;
Как легко нам в жизни потеряться,
Всё же жалко с нею раставаться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2011
Господь, я дякую тобі за очі,
Що можу вільно по землі ходить;
Що можу бачити і серед ночі,
Як шляху більше нічим освітить.
Господь, я дякую Тобі за вуха,
Що можу слухати пташинний спів;
Що навіть серед грому і розрухи
Я прислухаюся до твоїх слів.
Я дякую тобі за голос, Боже,
Що можу і молитися й співать;
Тобі хвалу приносити я можу
І ближньому про тебе розказать.
Я дякую тобі за руки, Боже,
Що обіймаю ними я дітей;
Що і руками цими завше можу
Я послужити для усіх людей.
Господь, я дякую тобі за ноги,
Що можу я і бігати і йти;
Ступати на твої святі дороги
І досягати вічної мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2011
Дорога до неба вузька і терниста,
Порою нелегко іти…
Дорога до неба без скарбу й намиста,
Веде до святої мети.
Дорога до неба Ісусом пробита,
Який над землею висів;
Дорога до неба навіки відкрита
З тих пам’ятних, давніх часів.
Дорога до неба фарбована кров'ю,
Яка із Голгофи текла;
Дорога до неба дається любов'ю,
Що в серці Христа розцвіла.
Дорога до неба проводить по вірі,
Тут Божії люди ідуть;
На стежці до неба страждання без міри,
Та руки Ісуса ведуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2011
Вже темна нічка на дворі,
І срібний човник угорі
Пливе собі поміж зірками.
Погасли вже давно вогні…
Чомусь не спиться лиш мені,-
Сиджу, окутаний думками.
Стрибають образи в очах:
Маленькі дітки на плечах,
Їх оченята, наче зорі…
Це ті, що кинуті всіма,
Це ті, в чиїх серцях зима
Від злої долі, болю й горя.
До моїх туляться грудей,
Хоч і принижень од людей
Чимало у житті зазнали.
І їх оголені тіла
Так прагнуть ласки і тепла…
Кого ж вони в мені пізнали?
Немов до рідного, біжать,
На руки вилізти спішать;
Їх кришталеві голосочки
Лунають, начебто орган…
Хоч і в душі багато ран,
Та мелодійні, мов дзвіночки…
Мій дім наповнений дітьми,
Уже не вмитими слізьми,
Бо затихають люті болі!
Минув немилосердний страх,
І місце на моїх руках
Без бою ділять між собою.
Це все в уяві постає…
Та ось і ранок настає
І мої думи враз розвіяв.
Та знаю я лише одне:
Настане час, їх біль мине,
І вродить рясно те, що сіяв.
Моя молитва на устах,
До неба рветься, наче птах,
Всевишньому сказати: «Милуй
Ті незахищені серця,
Не відвертай Свого лиця…
За них боротися дай сили…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2011
У тебя подрастает послушный сынок,
И красавица дочь у тебя подрастает;
Они, будто цветы, что ложатся у ног,
И глаза их, как звёзды ночные сверкают.
Но тебе эти дети совсем ненужны,
Их рождение ты каждый день проклинаешь;
Для тебя, как несносное бремя они,
Ведь ты только о крепких напитках мечтаешь.
Ты отталкиваешь самых близких людей,
Материнские чувства давно позабыты;
И тебе всё равно, что сердца у детей
Без любви и без ласки, как стёкла разбиты.
Посмотри им в глаза и увидишь ты в них
Как тебя эти глазки, о мать, умоляют:
«Подари нам, о мама, любви хоть на миг,
По тебе наше сердце, родная, скучает».
Эту миссию дал ведь Всевышний не зря,
Ты за сына и дочку пред Богом в ответе.
Так пускай же тебе путь укажет заря,
И наполнится сердце твоё ярким светом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2011
Розгуркотілись громи грізно,
На небо темрява зайшла,
А блискавка з-за хмари злісно
Все зирк і зирк… Гроза прийшла.
І хлинула із неба злива,
Розлились ріки по землі…
Ударив грім в нещасну сливу,
Розрізав і поклав її.
А пара оченят маленьких
З вікна глядить у темну даль,
Гроза злизала з губ тоненьких
Усмішку і дала печаль.
Стоїть заплакана Ганнуся,
А сльози злякано тремтять,
Не втрималась і до матусі
Тендітні ніжки дріботять.
Та обняла дівча, мов квітку,
Звільнила очі од сльози
І мовила:
- Моя лебідко,
Чого злякалася? Грози?
Боятися її нетреба,
Пускать сполохану сльозу,
Бо сильний Цар, що є на небі
Приборкати і цю грозу.
Господь – то наша охорона,
Надію на нього склади…
І коли страх чи гріх тя томить,
До нього у молитві йди…
І вибігла Ганнуся з дому,
До неба вії підвела:
- Я більше не боюсь вас, громи,
Бо знаю Бога! – Й розцвіла.
В житті частенько те буває,
Коли у нім шумить гроза,
У серці спокою немає,
На очі наверта сльоза.
У відчай падати нетреба,
Пускати злякану сльозу,
Бо сильний Бог, що є на небі
Здолати будь-яку грозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2011
І народився я на чужині,
І виростав я у чужому домі,
Де люті розгоралися вогні,
Палили душу все мені малому.
Слова злобливі, начебто ножі
Дитячу душу різали і дерли;
І добрі риси, що були в душі
Вони, здавалося, навіки стерли.
Стогнав мій дух від материнських сліз,
Що сповнювали ріки по краплині…
Не знаю й досі, що за лютий біс
Хотів життя зламать мені, дитині.
Здавалося не виживу, помру, -
Кидали мною люті буревії,
І грала доля у підступну гру,
Розвіюючи всі мої надії.
Ось так я й ріс: без цілі, без надій,
Душа моя поранена, розбита;
Хоча й було у мене безліч мрій,
Яких нікому я не міг відкрити.
В юнацьке серце закрадалась лють,
Зла ненависть до людства і до Бога;
Життя згасало і втрачало суть,
І я не видів кращої дороги.
Та, якось, все перемнилось враз,
І на путі побачив я Ісуса;
В моє життя прийшов жаданий час,
Коли з’єднався я з Христом в союзі.
Ясний промінчик на шляху сяйнув,
Господь простив, мене назвавши сином!..
Тепер іду я не на чужину,
А з Господом іду на Батьківщину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2011
Жмття, життя… Як важко тя пржити,
Колодою по світу волоктись;
Життя, життя – розтрощене корито…
Чи станеш ти відновою колись?
Я по життю тихенько шкандибаю,
І чорна хмара над шляхом моїм…
А я хотів би аж до небокраю
Піднятися; туди, де Божий дім!
Життя, життя… Ти помаленьку тлієш,
Але могло б горіти для людей,
І сіяти не розпач, а надію
Для всіх забутих, кинутих дітей.
То дай же, Боже, милосердний Отче,
Прожити гідно залишок цих днів;
Щоб на суді, підвівши свої очі,
Сказати міг: «Я жив, як ти хотів.»
Не дай мені зів’янути, зігнити,
Дотліти і згоріти до кінця;
А дай мені таким життям прожити,
Щоби раділи зцілені серця.
Щоб мною міг пишатися Ти, Боже,
За мене щоб раділи небеса…
Допоможи, бо сам я так не зможу,
Без Тебе я загину, як роса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2011
В мені іще живе мале хлоп’я,
Народжене у мріях, сподіваннях;
Всевишній дав йому своє ім'я,
А віднайшов у хащах на світанні.
Цвіте хлоп'я, мов квітка, день за днем,
А серце мелодійно в грудях б'ється;
І хоч воно обпечене вогнем,
Дитя пустує, грається, сміється…
Його вмиває ранішня роса,
І тепле сонечко щодень стрічає…
Сміється й плаче, бо його сльоза
Сирітські сльози часто помічає.
А буревії тиснуть звідусіль,
Мале хлоп'я бажають погубити,
Та не зуміють. На планеті цій
В мені дитятко буде довго жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2011
У світ родилася людина,
Мале, беззахисне дитя,
З’явилася під небом синім,
Щоби прожить своє життя.
А перед нею дві дороги,
Два ще не пройдені шляхи:
Один із них веде до Бога,
А інший – вводить у гріхи.
і доведеться обирати
Поміж добром і злом в житті…
О, як же легко заблукати
Їй буде в хвилях марноти.
Життя нераз ударить в спину,
І приласкає теж нераз…
Та Бог подарував людині
Ось цей дорогоцінний час,
Щоби жила вона щасливо,
І доброю в житті була,
Щоб серце Господу відкрила,
І відділилася від зла.
Куди ж лежить її дорога?
Як проживе вона життя?
Що принесе у світ нового?
Яким буде її буття?
Ми ще не знаємо… Побачим,
Коли людина підросте,
І тут, під сонечком гарячим,
Вона притулок свій знайде.
Як всі, научиться ходити,
Стояти твердо на ногах;
Вона навчиться говорити,
І обере свій власний шлях.
Піде навчатися до школи,
Опісля школи ж в інститут…
А хто ж куватиме їй долю:
Сама, чи небеса скують?
А потім буде працювати,
Й турбот наповниться життя,
Щоб для дітей своїх надбати
Щасливе, добре майбуття.
І проживе життя людина,
Зі світу знову відійде,
І тіло ляже в домовину…
А де ж душа її буде?
Як хочеться, щоб ця людина,
Яка у білий світ прийшла,
Проживши це життя єдине,
Із Господом свій мир знайшла.
Як хочеться, щоби обрала
Вона стежиноньку вузьку,
Щоб у житті та й не блукала,
І не тонула у гріху.
І коли час прийде відходу,
Полинула на Небеса,
Де не існує непогоди,
А вічне щастя і краса.
Але людина обирає,
Яким же шляхом їй іти
Сама; сама в життя вступає
Щоби самій свій шлях пройти.
Родилася у світ людина,
Щоби прожить своє життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2011