| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
ОСІНЬ...ХОЛОДНА...ПОХМУРА...
ЖУРАВЕЛЬ В НЕБІ-МОВ ДОКІР...
СУМНО ВІТЕР В ДИМАР ГОЛОСИТЬ...
І ДОЩ.ЯК СЛЬОЗИ...
ПОХИЛИЛИЛАСЬ КВІТКА В ЗНЕМОЗІ.
ПОМИРАЄ.А ОСІНЬ СМІЄТЬСЯ.
НА ШИБКАХ АВТО ЗБИРАЮ НЕБО.
І СУМНО...СУМНО...
РОЗКРИВАЄ СВОЮ ПАРАСОЛЮ
ПРОХОЖИЙ-ЯК ПТАХ САМОТНІЙ.
А Я П*Ю ЦІ ЖИТТЯ КРАПЛИНИ
ЖИВУ.ІСНУЮ...
НА ЩОЦІ ЗАСТИГАЄ СЛЬОЗИНКА,
А НА ВІЯХ ДАВНО ВЖЕ ІНІЙ.
НА ДУШІ ТИХО І ПОРОЖНЬО.
ХОЛОДНО.ОСІНЬ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2013
Темні зимові вулиці...
Тротуари - льодяні їжаки.
Я ще вірю, що мрія збудеться!
́Недостача твоєї руки...
І зима в лице голками кидає,
і прогонить із серця тепло,
і ніхто у цім світі не відає,
що в душі у мене розцвіло.
Не страшні ні морози, ні віхоли,
не страшна і байдужість людська.
У мене не лишається вибору...
До небес через теплі серця!
Я б віддала усе, що надбалося,
ради тебе, тобі...Все б життя!
Я б тебе і з зірок дочекалася б,
і з буття, і з небес, з небуття...
Але в цьому нема необхідності.
І в любові моїй нема.
Я для тебе - лише зручна ірашка.
Я для тебе - холодна зима.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2013
Переплетені долі журбою,
перев'язані нитками горя,
попливли всі думки за водою,
і зрівняли жалю сині гори.
Розірвали назавжди долоні,
вбили тихо серця невмирущі,
злі вітри розганяють надії,
по душі б'ють все дужче і дужче.
Вже зима розшира володіння,
білим снігом засипане тіло,
бо воно без душі мало варте,
виживати в журбі не зуміло.
Засльозили тумани вже очі,
а від серця шматки залишились,
бо дві долі назавжди, назовсім
в цьому світі навік розлучились…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2011
Не крутяться назад історії колеса,
не виправить минулі помилки,
кудись йдемо, куди – й самі не знаєм,
і заросли полином береги ріки.
Куди поділись лицарі, звитяжці?
Пішли у безвість принци, королі,
і хоч йдемо ми шляхом тех.- прогресу,
та жити тяжче нам на цій землі…
Спаплюжили ми славне ім'я предків,
хизуємось лиш тупістю своєю,
зганьбили честь історії народу,
немов із ворогами, не з сім'єю.
Сховали правду за стіною, муром,
і ми, мов мишенята, в темноті.
Немов серед людей, та одинокі,
живемо все життя на самоті.
Не крутяться назад історії колеса,
запущена машина в майбуття,
ми втратили всі цінності і щастя,
і зник давно вже потяг до життя.
Кому було потрібно нам брехати?
Тому, хто робить з нас рабів!
А ми,т наївні, піддаємось чарам,
і Той давно нас обдурить зумів.
Прокиньтесь, люди!Правда зовсім поряд!
Живіть і знайте, що було колись.
Так хочеться, щоб всі були щасливі,
і мрії щирі ваші всі збулись!
Так хочу знати правду про народ,
і про людину, що подібна Богу,
але не знаю я , куди іти,
і де шукать до істини дорогу.
І тому сумно. Втратили зв'язок
і з предками, що щастя нам бажали.
Й не уявляли, що існуєм так,
вони не думали про це і не гадали.
Пробач далекий родич милий мій,
пробач за світ, який ми погубили,
пробач, що слово не дійшло до нас,
пробач, що пам'ять про тебе ми вбили…
Пробач далекий родич милий мій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2011
Забуваються минулі мрії,
Що колись так гріли мою душу,
Стерти маю в пам'яті кохання
І забути його зовсім мушу.
Так хотіла в подарунок щастя,
А отримала лиш гіркі сльози.
Втратила я віру в свої сили,
Та забути його ще не взмозі.
Просто мріяла, наївна, як дитина,
Будувала десь рожеві замки.
І літала вільна, як пташина,
Не ховала себе в тісні рамки.
Забуваються минулі мрії...
Так шкода, але я вже змирилась,
Я живу, а ти тепер вже вільний,
Я шкодую, що ми все ж зустрілись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2011
Вона мила..Вродлива....Щира...
Очі-іскри пекучих вогнів...
Не любити її не можливо...
Ти,на щастя,кохати умів...
ЦЕ ЯК КАЗКА,ЯК ДИВО,ЯК ПІСНЯ...
ПОЯСНИТИ ЦЕ ВАЖКО.ТАК!
АЛЕ МОЖЕ КОХАННЯ ЛАСКА
ДЛЯ ОБОХ ВАС НЕБЕСНИЙ ЗНАК...
ТИ ТРИМАЄШ ЇЇ ОБЕРЕЖНО...
МОВ ФАРФОР,ДУЖЕ ЦІННИЙ КРИШТАЛЬ...
ВАШЕ НЕБО ЗАСІЯНЕ СОНЦЕМ...
А СЕРЦЯ У ПОЛОНІ БАЖАНЬ...
ТИ ЦІЛУЄШ ЇЇ,КОРОЛЕВУ...
ВИ ЩАСЛИВІ,НЕМОВ БОГИ!!!
І СЛОВА НЕПОМІТНІ ТА ЩИРІ
НАБУВАЮТЬ ТАКОЇ ВАГИ!!!
ВОНА НІЖНА СЕРПАНКОВА КВІТКА,
ТИ ЗУСТРІТИ ЇЇ Й НЕ МІГ...
АЛЕ ВСЕ У ЖИТТІ -ВАЖЛИВО...
ВАША ЗУСТРІЧ НЕ ПРОСТО ЗБІГ!!!
ВАША ЗУСТРІЧ-ДАРУНОК НЕБА...
БЕРЕЖИ ЇЇЇ,ЧАРІВНУ...
І НЕХАЙ ЇЇ ОЧІ ЗАСЯЮТЬ,
А ДУША ПРОСЛАВЛЯЄ ВЕСНУ...
ВОНА МИЛА,ВРОДЛИВА ЛЕДІ...
НЕМИНУЧА,ЯК РАНКИ І ДНІ...
ЇЇ МРІЇ ЯСНІ,КРИЛАТІ
ВАС ОБОХ ДО НЕБЕС ПРИНЕСЛИ...
І ЦІ ОЧІ ЩАСЛИВОЇ ЛЕДІ
У ЖИТТІ ТВОЇМ ВІРНИЙ МАЯК...
ЯКЩО СХОЧЕШ ЇЇ РОЗЛЮБИТИ,
ТО НЕ ЗНАТИМЕШ ТОЧНО ЯК...
ВИ,МОВ ПТИЦІ-ЖИВЕТЕ В НЕБІ,
ВАШІ НОЧІ-БЛАКИТНИЙ ШОВК...
ГОЛОС РОЗУМУ ВСЕВИДЮЩИЙ
У СЕРЦЯХ ВЖЕ ДАВНО ЗАМОВК...
ДЕ ВИ БАЧИЛИ БІЛЬШЕ КОХАННЯ?
У КНИЖКАХ?НАЯВУ?УВІСНІ?
А ВОНО,ЯК НЕСМІЛА ПТАШИНА,
ПРИЖИЛОСЬ НА ПРОСТОРАХ ВЕСНИ...
БЕРЕЖИ ЇЇ,НІЖНУ Й ЛАСКАВУ...
БО БЕЗ НЕЇ НЕ ЖИТИМЕШ ТИ...
А ЖИТТЯ БО РІЧ ШВИДКОПЛИННА,
І НЕ СКАЖЕШ ЧАСУ "ПРОСТИ"...
БЕРЕЖИ.БУДЬ ЩАСЛИВИЙ.КОХАЙ ЇЇ...
НІЖНУ ЛЕДІ З ОЧАМИ ВЕСНИ...
І НЕХАЙ ВАШЕ ЩАСТЯ НАГАДУЄ
ЛИШ КАЗКОВІ І ЩИРІ СНИ....=))))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2011
Цени и люби свою жизнь,
Цени и люби то, что имеешь,
Ведь если придёт смертный час,
Дожить, долюбить не успеешь …
Скажи своим близким, родным,
О том, как их сильно ты любишь…
Скажи половинке своей,
Что вечно ты с нею будешь.
Ведь жизнь коротка, мимолётна,
Какая ни есть, но твоя,
Подумай о том, что теряешь,
Подумай о жизни любя.
Люби свою жизнь, ведь не знаешь,
А встретишь ли новый рассвет…
Не знаешь, услышишь ли слово
«Люблю» или просто «привет»…
Нам время дано испытаньем,
Смотри: его выдержишь ты?
Но как бы не жалили беды,
Цени свою жизнь и люби…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238218
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.02.2011