aleksandr.s1938

ПРОСВІТЛЕННЯ

«Какие  наслаждения  от  исполнения  желаний  могут  быть…
в  этом  теле…пораженном  страстями,  гневом,  алчностью…
болезнью,  смертью?..
…В  этом  круговороте  жизни  я  подобен  лягушке  
в  высохшем  колодце».
                                                                                           Майтри-упанишада,  1

ПРОСВІТЛЕННЯ
Що  може  жабеня  у  тій  криниці,
Шо  висохла  до  дна  від  бездощів’я?
Стриб-стриб  на  стіночку  –  
І  знову  вже  на  дні…
І  так  сьогодні,  завтра  і  всі  дні…
Та  як  вода  наповнить  ту  криницю  
аж  по  вінця,
Побачить  простір  жабеня  і  світло  сонця,  
Побачить    світ  живий  і  звеселиться

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2018

"БРАТСКОЙ" РОССИИ

«БРАТСКОЙ»  РОССИИ
                                                       (Не  народу,  а  идеологии  верхушки  России
                                                         во  все  времена…)


«Спасибо»  за  все,  наши    «братья»,
Безродные…
С  вами  прошли  и  тюрьму,
И  суму…
За  Магадан,  Соловки  безнадежные,
И  за  холодную  смерть  –
Колыму…
«Спасибо»  вам,    «братья»,  за  тройки
Расстрельные,  
Большую,  с  огромной  потерей
Войну…
Колхозов  неволю,
За  гибель  голодную  –
Непоправимую  эту
Беду…
За  Крым,  за  Донбас
И  за  грузы  двухсотые…
За  тараканью  ту  вашу
Войну…
Россия,  как  топь,
Как  змея  подколодная!  
Смола-прилипала  ко  всем
И  всему…

Сколько  беды  принесла  ты  народам,
Сколько  надела  на  ноги  оков,
Сколько  своими  штыками  трехгранными
Вскрыла  невинных  людских  животов…

Все  тебе  мало  –  
                                                 Беда  всенародная!..
Кому  ж    ты  родня?
Да  нигде,  никому…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2018

СТРАХ У КРОВІ

СТРАХ  У  КРОВІ
Що  ж  ви  принишкли,  
Товаріщі,  друзі?
Страх  ще  в  крові
І  не  скоро  звітріє…
Образ  «Хазяіна»  скрізь
У  повітрі…
Душі  холодить
І  мова  німіє…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2018

ВІТЕР В ОБЛИЧЧЯ

 ВІТЕР  В  ОБЛИЧЧЯ
Вітер  злий  нехай  мене
Зустріне…
Я  його  напору
Не  боюсь…
Хай  летить  собі,
Хай  мимо  лине,
Як  вітрило  я  –  
Не  відвернусь…
Шарпне  по  одежі,
Зло  завиє,  
Хай  скажено  вдарить
У  лице…
Все  минає,  –  що  було  і  буде…  
Все  минає…  То  мине  і  це…
Так  і  ти,  одвічна  Україно,
Трепетно,  розчулено  молюсь…
Вистоїш!  Єдина,  неділима,
Київська  –  святая  наша
Русь…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2018

"ВАША ЧЕСТЬ"

                     «Ваша    Честь»
                                                                                 «Каждому  –  своё…»
Совесть  и  честь  –  не  всем  ко  двору  –  
Тонкая,  хрупкая  вещь…
Дом,  как  дворец,  и  павлины  в  саду,  –  
Трудно  такое  сберечь…

Простолюдину  отдайте  судьбу  –  
Прыть  скакового  коня,
Он  иноходца  заложит  в  арбу,
Лебедя  съест  у  огня…

Тонкая  вещь  –  правосудье  вершить…
Тонкая,  хрупкая  нить…
Не  доверяйте  злодею  судьбу,
Он  не  умеет  ценить…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2017

МАТРИЦЯ ЖИТТЯ

МАТРИЦЯ  ЖИТТЯ
До  всього  стався  тихо,
Мирно…
Нехай  іде  собі
Кудись…
То  не  твоє  –    
Чужа  активність…
Ти  –  будь  собою
Й  посміхнись…
А  хто  ти?  –  
Божая  свідомість…
Найтонше  в  Світі
Полотно…
Ти  –  чисте  дзеркало…
Натомість,  
Забудь  що  буде
І  було…
Себе  святкуй!
Твоя  свідомість  –  
Найглибше  в  Світі  –  
Джерело…
27.04.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2017

МАТЕРИНСЬКА МОЛИТВА

МАТЕРИНСЬКА  МОЛИТВА

Планета  крутиться,
Вітри  гуляють,  
Хоч  вірні  моляться  –    
Москва  стріляє…

Нечиста  сила  в  них
Скривила  душу,
 До  війська  сина  я
Віддати  мушу…

Спаси  їх,  Господи,
Синів  країни.
Звільни  від  ворога
Святу  Вкраїну…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2017

ПРО СВОБОДУ ВІД СЕБЕ

           ПРО    СВОБОДУ    ВІД    СЕБЕ
«Провінція,  це  там,  де  немає  Бога…»,    Ніколай  Бердяєв
У  багатьох  з  нас,  а  може  і  у  всіх,  постійно  виникають  потреби,  завдання,  утруднення.
Одні    з  них  вирішуються  легко,  як  би  самі  собою.  Інші  переростають  у  проблеми.
Легко  вирішується  те,  що  природне,  що  не  суперечить  Законам  Природи.    Те  ж,  що  надумане,  що  неприродне,  надмірне,  не  гармонійне  -  викликає  утруднення,  бо  не  підтримується  Законом  Природи.
Наприклад,  якщо  людина  хоче  мати  хліб,  і  для  цього  посіяла  пшеницю  на  своєму  полі  -  успіх,  як  правило,  забезпечений.
Якщо  ж  людина  захотіла  надмірної    кількості  грошей,  влади,  непомірно  великої  поваги  оточення,  вирішила    захопити  чужі  землі,  то  тут  виникають  проблеми,  потрібні    надзусилля.
Сказано  мудрим,  що  людина  не  має  у  своєму  розпорядженні  нічого  окрім  
УВАГИ.
Вважається,  якщо  увага  спрямована  на  щось  конкретне,  то  це  конкретне  обов'язково  мирське,  сансаричне.  Якщо    ж  увага  звернута  на  все  одразу,  тотально  -  то  це  просвітлений,  божественний  погляд  -  від  Духу  Святого.
Яким  же  чином  можливо  досягти  звернення  уваги  на  всьому  відразу?  Це  залежить  від  рівня  духовного  розвитку  особи.
Спробуємо  розшифрувати.
 Хуторянин  обробляє  свою  землю,    господарює  і  піклується  лише  про  свій  добробут.
Керівник  регіону  (справжній  керівник)  переймається    станом  справ  у  регіоні.
Керівник  держави  (якщо  він  не  мішочник  у  ранзі  керівника)  керується  відповідальністю  за    благополуччя  всього  народу.
Людина  ж  Духу,  це  той,  хто  прорвався  в  ту  зону  світогляду  (а  тому  і  буття),  де  стало  зрозумілим,  що  мирське  життя  створене  Творцем  як  школа  для  розкриття    Духу  в  людині,  який  (Дух)  від  початку  є  присутнім  в  нас,  ним-то  ми  і    живі.  Тоді  вже  ніщо    мирське    не  може  зацікавити  людину  більше,  ніж  увесь  Всесвіт  одразу.
Але  людина  егоїстична,  вона  піклується,  здебільшого,  про  свій  власний  інтерес.  Як  же  позбавитись  егоїзму?    Надмірні    потреби  особи  -  складові  егоїзму.  Головний  діючий  чинник  в  тілі  егоїзму  -  розум.  Саме  він  пов'язує  нас  з  непомірними  бажаннями,  негативними  схильностями.  Як  результат  цього,  маємо  непомірні  напруження,  негативні  емоції  (страх  серед  них),  втрати…      
Але  все  може  і  має  бути  зміненим.  Я  повинен  зрозуміти,  що  все  є  ані    добрим,  ані  поганим  -  воно  просто  є.  Але  у  цього  "  є",  існують    причини,  і  вони  криються  в  нас  самих.  Вони  у  наших    поглядах  на  порядок  речей  у  світі.  Ось  над  цим  ми  і  повинні    працювати,  саме  це  ми  повинні  змінити.  Мудрі  говорять,  щоб  позбавитися  від  егоїзму,  необхідно  "знищити  себе".  Мається  на  увазі  -  позбавитися    ознак  егоїзму:  оцінок,    жадань,  хибних  спрямованостей.Тобто  -  позбавитися    від  егоїстичної  складової  в  роботі  нашого  розуму.  Залишається  лише  та  функція  розуму,  яка  природно  діє  в  руслі  Закону  Природи,  спрямована  на  природне  забезпечення  лише      природних  потреб.  Саме  тоді  все  повинно    вирішуватися  легко,  як  би  само  собою.  
Просвітлені  вважають,  що  все,  що  створене,  складене  з  частин  ,  обов'язково  розпадеться.  Тому  ті,  хто  усвідомили,  по  справжньому    прийняли  цю  ідею,  не  бачать  сенсу  в  придбанні  зайвих  речей,  у  досягненні  певного  положеня  у  суспільстві.
Стає  зрозумілим,  що  всяка  злобливість,  смуток,  страх  є  зневага  до  Закону  Природи,  до  Волі  Творця.  Люди  з  таким  вдосконаленим  світобаченням  стають  подібними  до  острова,  який  обтікають  усі  води  непомірних  мирських  жадань,  напруги,  печалі…    До  усього  мирського  вони  ставляться  рівно  спокійно  -  "невразливий    безпристрасний".  
Але  окрім  зміни,  корекції  світогляду  залишається  проблема  звичок,  стереотипів,  карми.  Багато  що  із  спонукаючих    до  певної  мислі  і  дії  імпульсів  сидить  у  нашій    підсвідомості.  Підсвідомість  вимагає  очищення.
Відмовившись  від  себе,  ми    отримуємо  увесь  Світ!
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2017

ТИША Я Є СВІТЛО

Т  И  Ш  А

Дихнуть  боюся,
Щоб  божу  Тишу
Не  сполохнуть…
Бо  божа  Тиша  –  
То  вхід  величний
У  Божу  Суть…

Я    Є    СВІТЛО

Як  темно,  темно  –  
Невігла  –  
Ство…
Та  де  ж  ти,  світло,
Моє  єство?
В  мені  те  світло  –  
Сліпуча  суть!
Та  все  не  можу
Її  збагнуть…
Тому  навколо  
Кромішня  тьма…
Бо  ще  незрячий  –  
Очей  нема...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2017

Є ПИТАНЯ, Є І ДУАЛЬНІСТЬ. ФАНТАЗІЯ

Є  ПИТАННЯ  –  Є  І  ДУАЛЬНІСТЬ.  ФАНТАЗІЯ

«Неведение  есть  предварительное  условие  всякого  существования»  (З  духовного  вченя)

Летим  на  світло
Крізь  день,  крізь  ніч…
Ідуть  турботи
З  душі  і  з  пліч…

Вдихну  тихенько,
І  розчинюсь…
Пріч  мислі  лови,
Ні  слова  з  вуст…

Таке  блаженство,
Мовчання  дзвін…
Чи  я  ще  є  десь,
Чи  тільки  –  Він?..

ТАЄМНИЦЯ    СВІТУ

Існує  щось,
Що  не  спіймаєш…
Існує  щось,
Що  не  збагнеш…
Збагнути  болісно
Бажаєш…
Та  ні,  не  зможеш,
Не  збагнеш…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016

СУЧАСНА МОЛИТВА

СУЧАСНА  МОЛИТВА
 -  Яке  головне  завдання  стоїть  перд  кожною  людиною,  перед  Людством  сьогодні?
 -  Змінити  свій  світогляд  на  більш  праведний,  і  тим  примножити  праведність  у  Світі.
«Ви  можете  скільки  завгодно  розмовляти  про  кращу  форму  правління,  та  ви  нічого  не  доб’єтеся,  поки  не  здолаєте  основ  пожадливості  і  честолюбства.»
Що  ж  є  основою  «пожадливості  і  честолюбства»?  Поза  сумнівом,  -  відсутність  віри  у  існування  ТОТАЛЬНОГО  РОЗУМНОГО  ПОЛЯ  СВІДОМОСТІ  –  БОГА…
Праведність  мало  кого  цікавить  сьогодні.  І  це  природно…  Та  ті,  кого  вона  все  ж  приваблює,  тихенько  кличе,  можуть,  якщо  бажають,  повторювати  поданий  нижче  текст  «сучасної  молитви»,  відредагувавши,  підігнавши  її  під  своє  власне  світобачення.
Мислі,  як  відомо,  живі,  вони  реально  існують  і  навіть  реалізуються…
Для  особи  немає  більш  близької  істоти,  ніж  однодумець.
То  створімо  многоголосий  «  ХОР  ДОБРА».

СУЧАСНА  МОЛИТВА

БЛАГОСЛОВЕН  ГОСПОДЬ  –  БОГ  НАШ!
ЧИСЛО  ХАЙ  ПРАВЕДНИХ  ЗРОСТАЄ,
ХАЙ  У  СВІТІ  ПАНУЄ  ДОБРО.
ЕНЕРГЕТИЧНІ  ПОТОКИ  ВСЕ  ПОТУЖНІШІ,  
СПОВНЮЮТЬ  ЕНЕРГІЄЮ,  ПРАВЕДНОЮ  СИЛОЮ.
ХАЙ  ДУХ  СВЯТИЙ  ЖИВОТВОРИТЬ  МИСЛІ  І  ДІЇ  ДОБРА.
ВІРА,  РАДІСТЬ  ВСЕПЕРЕМОЖНІСТЬ…
ХАЙ  ПРАВЕДНІСТЬ  ШИРИТЬСЯ  ПО  СВІТАХ,
 У  СВІТАХ  ХАЙ  ПАНУЄ  ДОБРО…
СЛАВА  ТОБІ,  БОЖЕ  НАШ,  СЛАВА  ТОБІ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016

ПІДСУМОК

П  і  д  с  у  м  о  к

Не  йдуть  вірші,
Не  ллються  сльози,  -
Все  минуло…
Здається,  віднайшло
Свої  місця…
Щось  в  Лету  кануло,  –
Забулось…
Щось  пам’ятаєм
До  кінця…
Лиш  перли-висновки  -
З  собою,
Вони  зринають
Знов  і  знов…
Навчать  уникнути
Двобою,
Бо  суть  –
Це  Правда  і  Любов…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2015

О РАСШИРЕНИИ СОЗНАНИЯ

                                             О  РАСШИРЕНИИ  СОЗНАНИЯ

Концентрация  внимания  в  одном  месте,  на  одном  объекте,  ограничивает  возможности  сознания,  сковывает  его.
В  идеале  сознание  должно  быть  расширено  до  такой  степени,  чтобы  присутствовать  одновременно  во  всем  пространстве,  во  всей  вселенной,  во  всем  первозданном  Поле.
Когда  сознание  расширяется,  распространяется  на  все  чистое  пространство,    тогда  с  ним  резонируют  не  мелкие  меркантильные  идеи,  а  те,  которые  наиболее  важны  для  всего  Поля  в  данный  момент.
Как  же  такое,  предельно  расширенное  сознание  может  проявляться,  действовать?  Что  может  стимулировать  его  к  действию?  Видимо  –  та  или  иная    потребность,  которая  касается  больших  пространств,  больших  потребностей…  Такое  действие,  содействие  и  называют    СОЧУВСТВИЕМ,  ибо  действуют,  чувствуя  чью-то  потребность,  откликаясь  на  нее.
Известно,  что  сознание  каждого  индивидуума  имеет  свою  «специализацию»  еще  от  самого  образования  индивидуума,  еще  на  анупадическом  (у  самого  истока  из  лона  Бога)  плане.  Поэтому,  в  зависимости  от  того,  какая  потребность  возникает  в  том  или  ином  месте  Мироздания,  на  нее  откликается  резонансом  определенный  индивидуум,  а  точнее  –  группа  индивидуумов,  эгрегор  индивидуумов,  родственных  за  своими  признаками,  характеристиками,  специализацией,  а  стало  быть,  и  возможностями…
Кто  же  может  практически  достичь  такого  тотального  расширения  собственного  сознания?    -  Только  те,  кого  больше  не  волнует  ничто  «подленькое  и  мелочное»,  а  волнует  общее,  нужное  кому-то,  то,  что  требует  отдачи  себя,  своих  способностей…
Большие  цели  снабжаются  большими  энергиями…
Ничто  великое,  значительное  не  достигается  легко…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2015

ЗЕМЛЯНИ. ВИБІР

ЗЕМЛЯНИ.    ВИБІР

І  у  Добра  і    Зла  –  
Своя  еліта…
Злодійство  також  має
Вищий  фах.
Ті  триста  –  потаємні  неофіти*,
На  сатанинських  знаються  
Ділах…
То  ж  хто  є  хто  –  
Вдивляйтесь  небораки  –  
Зерно  від  плевел
Треба  відділить...
Тремтіть  і  начувайтесь,
Вовкулаки,  
Невдовзі    стане    виплекана  
Мить…

*Неофіт  –  новий  прихильник  якого-небудь
учення,  релігії,  суспільного  руху.  Тут  йдеться  про
таємний  "уряд  трьохсот".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2015

ДВІ КВІТКИ

                                                                       ДВІ    КВІТКИ
                                                                                           Пам’яті  Євгенія  Бушніна

Дві  квітки  в  руці
І  чорний  платок,
Двохсотий  вантаж
І  людський  поток…

І  сльози  і  гнів  –  
Недоля  прийшла…
Як  хмара  в  грозу    
Прорветься  душа!..

Дитя  простоты.  -  
Юродствует  гном!
Не  ведаешь  ты,
ЧТО  БУДЕТ  ПОТОМ...
                                           Олександр  Штань

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2015

КРОКИ КРУТІВ

КРОКИ  КРУТІВ
Дорога  на  Крути  крута
І  востаннє…
Раз-два…Раз-два…
Недоля  підмогу  убік  відвела,
До  нас  не  дійшла…
Раз-два…
Ми  юні,  нас  мало  –  нависла  біда
Насунула  хижа  червона  орда…
Раз-два…
Скінчились  набої,  нема  чим  стріляти,
Ординці  все  лізуть…шляхетна  їх  мати…
 Раз-два…
Тріпоче  серденько,  спасіння  немає…
Ворожа  шаблюка  скаженно  рубає  –
Раз!..  Два!..
Позаду  наш  Київ  і  рідная  мати,
І  нікуди…Нікуди  нам  відступати…
Пробитії  груди,  порубане  тіло  –
Свободи  ідея  щоб  вічно  світила!
Дорогу  торує  не  натовп  –  еліта!
Не  темрява  світить  народу  –  просвіта!
З  боями  ми  вийдем  з  лихої  руїни,
Відновимо  славу  і  честь  України!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015

О ВЕЛИКОМ ПЕРЕХОДЕ

ПРО  ВЕЛИКИЙ  ПЕРЕХІД:  СМЕРТЬ,  БАРДО,  САМОЗВІЛЬНЕННЯ,  БЕЗСМЕРТТЯ
(висновок  до  теми)

 ***
Что  же  мы  имеем  в  итоге?..
Итак,  если  человек  пришел  в  состояние  Великого  Перехода  –  процесса  смерти,  то,  самое  важное  и  трудное  –  на  самом  первом  этапе  бардо  узнать  Предвечный  Свет,  Ясный  Свет,  признать,  что  это  и  есть  его  Сверкающий  Ум,  его  собственный  очищенный  Небытийный  Ум.  Если  человек  сумеет,  как  говорится  в  книге  «ТИБЕТСКАЯ  КНИГА  МЕРТВЫХ  (БАРДО  ТЁДОЛ)»,  искренне  воскликнуть  к  Свету:  «Ты  –  это  Я»,  то  путы  сансары,  путы  кармы  спадут,  и  человек  станет  свободным,    принятым  в  потустороннем  мире  как  полноценное,  зрелое  существо,  –  станет  просветленным,  реализованным.
Чтобы  суметь,  смочь  выдержать  это  испытание,    необходимо  реализовать  еще  при  жизни,  в  миру  то,  что  советует  Тендзил  Вангьял  выше.
Базой  для  успеха  является  СПОКОЙСТВИЕ  (шинэ).
Как  же  достичь  этого  спокойствия-шинэ,  а  вместе  с  ним  и  стабильного,  непоколебимого  в  любых  испытаниях  САМООБЛАДАНИЯ?
Самообладание,  это  способность  делать,  совершать  лишь  то,  о  чем  принял  решение.  Хотя  понятие  «принять  решение»  также  далеко  не  однозначно.  Заслуживает  внимания  мысль,  что  человек  становится  на  путь  ошибок  тогда,  когда  приобретает  убеждения  и  следует  им…
Что  же  может  гарантировать  стабильность  СПОКОЙСТВИЯ  И  САМООБЛАДАНИЯ?
Пойдем  от  противного:  что  делает  нас  неспокойными,  уязвимыми?  Ответ  однозначен:  наша  захваченность    желанием    чего-то,  одержимость  жаждой  чего-то,  плененность  чем-то  мирским;  порабощенность  поиском  решения  «проблемы»:  усилиями,  надеждой,  сомнениями,  тревогами,  раздражением,  злобой,  досадой…
В  чем  же  моя  ошибка?  Скорее  не  ошибка,  а  беда…  Главное  –  чрезмерная  ПРИЗЕМЛЕННОСТЬ  ЦЕЛЕВОЙ  УСТАНОВКИ;  отсутствие  способности  отличать  БОЛЬШОЕ,  ВАЖНОЕ,  ВЕЧНОЕ    от  мелкого,  никчемного,  преходящего:  неспособность    установить  в  своем  мировоззрении  адекватный  масштаб  ценностей…                Не  напрасно  же  говорят,  что  доминирующая  тема  мыслей  человека  определяет  масштаб  самого  человека…
«Поистине,  человек  состоит  из  замысла.  Каков  замысел  человека  в  этом  мире,  таким  он  будет  в  том  мире.  Пусть  сбудется  у  него  замысел».  (Из  Чхандогья  упанишады.82)
Причиной  такой  ошибки  есть  НЕВЕЖЕСТВО,  незнание…
Когда  и  как  может  придти  и  приходит  ЗНАНИЕ?  Видимо  тогда,  когда  человек  придет  к  состоянию  неудовлетворенности  тем  способом  жизни,  который  он  вел  до  сих  пор.  Когда  приходит  «томленье  упованья…»  на  что-то  иное,  новое.  На  что-то  более  красивое,  достойное,  зовущее  с  непреодолимой  силой…
Сказано,  что  когда  готов  ученик,  то  приходит  и  Учитель.  Приходит    или  как  личность,  или  в  виде  книги,  или  в  виде  сна…
Как  результат  упорной  работы  над  собой  может  родиться  особый,  не  дуалистического  характера,  способ  восприятия  действительности  –  «чувствознание».  Когда  человек  начинает  воспринимать  мир  не  способом  логической  обработки  воспринимаемого  чувствами  –  оценивая  и  выбирая,  а  обирает  не  выбирая  –  сердцем…
Такой  человек,  будем  полагать,  увидев  в  состоянии  бардо  ЯСНЫЙ  СВЕТ  своего  разума,  воскликнет:  «ТЫ  –  это  Я!»,  и  станет  просветленным,  станет  БОГОПОДОБНЫМ,  БЕССМЕРТНЫМ…
03.11.2014
Тему  цілком  можна  прочитати  у  блозі  за  адресою:  sbornikaforizmov.blogspot.com(відкривати  у  Google)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2014

МИРСЬКЕ ЖИТТЯ

МИРСЬКЕ  ЖИТЯ
«Щасливі»,
Бо  не  розуміють:
Що,  де,  коли,  чому,  почім…
Сміються,  плачуть,
Злобу  сіють,  
До  Суду  з’являться
Ні  з  чим…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014

ТАИНСТВО

ТАИНСТВО
Все,  что  могу  я,  –  
Обменяться  взглядом.
Той  тайной  тайн,  
Что  в  глубине  души…
Неуловимо,  зыбко,  -  
Мимоходом,  
Проникло  вглубь…
Воспринимай,
Молчи…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014

ШЛЯХ

                                                       ШЛЯХ
Навпомацки    шукаємо
 Дороги,
Як    кошенята,  
Та    повзем,    повзем…
Не    бачим    світла,  
А    інстинкт    говорить,  
Що    світло    є,  
І    ми    ідем,  ідем…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014

НАВАЛА

                             НАВАЛА
Знову  стогне  
Україна…
Москаль  суне
Клятий…
Вже  півсвіту  загарбано
Й  Тебе  хоче
Взяти…
Та  з  якими  ж  то
Очима
Прийдеш  Мене
Брати?
Піднімайся,  Україно,
Мусиш
Воювати…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014

ВІРШ: ЧІНГІСХАН ЗАПОВІВ ЇМ ПОКОРИТИ УВЕСЬ СВІТ

ЧІНГІСХАН  ЗАПОВІВ  ЇМ  ПОКОРИТИ
                                 УВЕСЬ  СВІТ                                

 «Самооборона»    по-російськи  –  
БТР,    АК    і    кулемет…
А  у  хлопців  –  із-під  ніг  бруківка,
Бутерброд,  та  ковдра  і  намет…

Де  ж  слов’яни  совість  розгубили?
Чим  вас  так  злякав  святий  Майдан?
То  не  ваші  мислі,  а  чужії  –  
Їх    навіяв  дикий  Чінгісхан!

Скільки  ж  є  там  підлості  у  генах?
Збреше  легше,  ніж  живе  дихне…
Все  Ти  бачиш,  Господи  Єдиний,
По  ділах    їм  буде  –  не  мине…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2014

"ЖЕРТВА НИЖЧИМ ЗАРАДИ ВИЩОГО"

«ЖЕРТВА  НИЖЧИМ  ЗАРАДИ  ВИЩОГО»
                                                                                               Крістмас  Хемфрейс
               
Щоденно  вирок
Сам  собі  виношу:
Обравши  щось
За  ціль  своїх
Зусиль  –  
Лишаюсь  Вищого…
Не  молить  
І  не  просить…
Як  зорі  в  небі  –  
Світить
Звідусіль…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2013

"ЗАГУБЛЕНЕ СЛОВО"

                                 «ЗГУБЛЕНЕ  СЛОВО»*

«СЛОВО»**    створилось    далеко…
Далеко:    висОко,        глибОко…
                                 Світило,    тремтіло,    звучало,
Дзвеніло    нечутно-висОко…

Спустилось    додолу  –  
І…    СТАЛО!
Грубіло,    з    землі    приростало…
Змужнівши  –  потАй  сумувало
Про    час,    як    висОко
Звучало.

   Той  дзвін  серпанково
                                 Шепоче
Душі  на  первісній  тій
Мові…
Тоді    і  з’являється  смуток  –  
Жура    по    загубленім
«СЛОВІ»…

*    «Загублене  слово»  -  поняття  з  суфізму.
**  «СЛОВО»  -  тут  те,  що  на  початку  було  у  Бога…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2013

"КОЖНОМУ СВОЄ"

                           «КОЖНОМУ  –  СВОЄ…»

«Кожний  досконалий  у  своїй  недосконалості…»

Одні  –  принижені,  розтоптані,  забиті…
Не  знають  як,  чому    та  і  куди  іти…
Додолу  очі  згорені…  Забуті,
І  раді  б  звітритись…  О,  Боже,  їх  –  прости…

А  ті  налякані,  тому  і  галасливі…
Від  страху  буйствують  і  сиплять  стусани…
По  тюрмах  маються…  Шукають  похітливі
Чим  біль  душі  залить…Шестірки  й  пахани…

Продажні,  хитруваті,  нечестиві.
Пожадливі  –  їх  рот,  як  гаманець…
Ці  продадуть  і  Бога,  й  Батьківщину,  
Все  грають  патріотів,  хай  їм  грець…

Священні  воїни  –  то  кшатрії  величні,
Що  правду  люблять  розумом  й  мечем.
За  істину  стоять  на  варті  вічній
І  гнів  їх  праведний  –  на  злодіїв-нікчем…

Святі…Святі…Провидці  прозорливі…
Все  бачать,  розуміють,  бережуть;
Всіх  примиряють,  люблять  –  тим  щасливі…
Всім  мир  душі  дають,  просвітлення  несуть…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2013

У ЧОМУ НАША ПРОБЛЕМА

У  ЧОМУ  НАША  ПРОБЛЕМА
«И  будет  там  большая  дорога,  и  путь  по  ней  назовется  путем  святым,  нечисте  не  будут  ходить  по  нему…»
Один  з  індійських  мислителів  зробив    таке  спостереження,  що  людство  у  своєму  еволюційному  розвитку  пройшло  такі  етапи.  На  початку  людською  громадою  правила  одна  особа  –  вождь,  шаман…  Далі  королі,  царі  змушені  були  радитися  з  групою  осіб,  що  наближалися  до  їх  рівня    за  своїми  можливостями.    Потім  настала  черга  для  групового  правління.  Це  вже  була  представницька  –    парламентська  система.  При  ній  народ  мав  деякий,  опосередкований  вплив  на  владу.  А  що  ж  далі?  Далі  –  час  для  прямої  демократії  народу!  Основа  прямої  демократії  –  місцеве  самоуправління.  Центральній  владі  делегуються  лише  окремі,  загальнодержавні  функції,  вирішувати  котрі  народ  не  компетентний,  та  це  і  неможливо  організаційно,  технічно.
І  у  світі  вже  є  приклади  проростання  прямої  демократії  у  суспільстві:  «У  Норвегії,  –  пишуть  –    держава  пронизана  громадськими  організаціями,  як  тіло  кровоносними  судинами.  Це  їх  держава…»
За  яких  же  умов  настає  можливість  для  реалізації  прямої  демократії  народу?
 Тоді,  і  лише  тоді,  коли  рівень  самосвідомості  –  освіченості,  самоповаги,  рішучості  і  відповідальності  пересічної  людини  досягне  достатньої  для  цього  висоти.  Бо,  як  говорив  китайський  філософ  Ван  Ямін,  -  Справжнє  знання  є  те,  що  проявляється  у  дії.  Якщо  немає  дії,  то  немає  і  підстави  говорити  про  наявність  знання.
Так  чого  ж  не  вистачає  у  нашій  самосвідомості?
Не  вистачає  знання,  що  життя  людини  складається  не  тільки  з  паркана,  будинка,  стола  і  наїдків.  Людська  істота,  за  твердженням  не  тільки  деяких  духовних  вчень,  а    вже  і  за  висновками  певної  частини  науковців,  гіпотетично  складається  з  таких  «тіл»,  планів:  Фізичний  план,  Ефірний,  Астральний,  Ментальний,  Причинний,  Буддхічний,  Атмічний.  Не  вистачає  усвідомлення,  що  все  у  Всесвіті  поєднане  одним  енерго-інформаційним  полем,  котре  і  є  творцем  Всього  існуючого;  що  творчою  силою  у  цьому  полі  є  інформація,  ідея;  що  основоположною  ідеєю  Центрального  енерго-інформаційного  поля  –  Бога,  є  Любов.  Любов  до  Бога,  до  ближнього,  до  себе…  Що  кривдячи:  грабуючи,  утискаючи,  оббріхуючи,  обдурюючи,замовчуючи  добре  у  ближньому,  ми,  зрештою,  кривдимо  самі  себе…  Повторюємо  за  Т.Шевченком:  «Діла  добрих  оновляться,  діла  злих  загинуть»,  та  самі  не  віримо  у  це,  і  кривдимо,  кривдимо…  Хто  цинічно,  відверто,  а    ті  –  пакостять  спідтишка,  як  щури…
Тут  буде  доречним  згадати  відомий  вислів  представника  французького  просвітництва  Дені  Дідро  (1713-1784)  :  «Говоріть    скільки  вам  завгодно  про  кращі  форми  правління,  але  ви  нічого  не  доб’єтеся,  поки  не  подолаєте  ЖАДІБНІСТЬ  і  ЧЕСТОЛЮБСТВО.»
Чумаченко  В.А.  у  книзі  «Шлях  у  невимовне»  пише:  «Розуміння  змістовності  тих  шляхів,  котрими  йшли  люди  Знання  в  Україні,  потребує  висвітлення  одного  важливого  боку  людського  життя.  Ця  сторона  торкається  висоти  тих  чеснот,  які  виробляє  той  чи  інший  етнос  протягом  своєї  багатовікової  історії.
Чому  у  незруйнованому  етносі  так  глибоко  вшановується  чесність,  духовна  щирість,  працьовитість  та  гідність?  …Що  є  та  правдивість,  навіть  тоді,  коли  це  не  в  особистих  інтересах?  Який  є  у  людини  вищий  інтерес  у  цьому?
Тим  інтересом  є  слідування  істині,  тій  Правді  життя,  що  є  самою  основою  буття  і  завжди  існує  в  навколишньому  світі,  незважаючи  ні  на  що  («Бог  в  усьому»  -  один  з  головних  принципів  усіх  релігійних  традицій  світу).  Звірення  своїх  дій  з  довколишнім  робить  шлях  людини  в  житті  полишеним  тих  негараздів,  які  одразу  ж  чекають  її  вже  на  порозі  дому,  коли  вона  робить  негідні  вчинки.
…Тобто  йдеться  про  те,  що  в  основу  українського  етносу  з  прадавніх  часів  закладалася  мета  досягнення  мистецтва  керування  своєю  долею.  Творчість  людей  Знання  в  Україні,  серед  яких  характерники  Запорозької  Січі  займають  чільне  місце,  сягала  тої  висоти  пробудженого  духу,  коли  людина  опановувала  самі  закони  організації  довколишнього  світу…»    («Шлях  у  невимовне»,  с.13,  14.)
Видатна  землянка  Є.І.Реріх  в  одному  з  своїх  листів  пише:  «…Поймем,  что  не  массы  слагают  великую  историю  и  славу  страны  и  нации,  но  ее  великие  люди.  Ибо  великие  возможности  приходят  с  великими  людьми.  Пусть  проснется  в  нас  национальное  достоинство,  без  которого  нет  истинного  патриотизма…»,  1935рік.
Елітним  духовним  шаром  України-Руси  були,  гадаю,  не  славетні  князі  з  сотнями  їх  наложниць,  а  люди  Знання,  люди  Прави:  кріри  за  княжої  доби,  та  козаки-характерники  за  доби  козаччини.  Ці  люди  жили,  діяли  у  руслі  Правди  життя.  Чому  ж  кріри,  вони  ж  –  характерники  не  відіграли  потужної  ролі  у  житті  держави?  Бо  вони  занадто  випередили  у  своєму  духовному  розвитку  людність  країни.  Суспільство  не  було  готовим  сприйняти  їх;    і  їх  було  дуже  мало  –  одиниці…
Тепер  же  часи,  умови  для  існування,  для  розвитку  українства,  людства  в  цілому  змінились  на  краще.  Духовна  інформація  з  езотеричної  (таємної,  призначеної  тільки  для  посвячених)  перетворилася  на  екзотеричну  (доступну  для  всіх,  і  для  непосвячених)    і  чекає  на  своїх  прихильників  і  подвижників.
Людина  не  має  більш  цінної  властивості  ніж  піднесений  ідеал.  Мета  існування  людини  –  пізнати  саму  глибинну  сутність  життя,  і  взяти  якнайповнішу  участь  у  цьому  справжньому  житті,  тобто,  -  досягти  достоїнства  осмисленості  свого    існування.  
Отже,  для  відродження  і  тотального  поповнення  когорти  людей  Знання  в  Україні,  для  докорінної,  радикальної  зміни  способу  і  якості  нашого  життя,    першим  завданням  є  –  просвітництво,  ще  раз  просвітництво  і  труд,  особистий  приклад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2013

ЛІТО

Л  І  Т  О

Осипався  жасмин,
Півонії  опали…
Минає  мить
Духм*яної  весни…
Провладна  сила  
Літа  наступає…
І  день,  і  ніч…
Калейдоскопа  сни…
Нічого  в  Світі
Марно  не  буває…
Забудь  про  все,  
Прокинься  восени…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2013

ЧАНЬСЬКИЙ СМІХ

НЕ  ВІРЮ  Я  У  ЧАНЬСЬКИЙ  («ДЗЕНСЬКИЙ»  У  ЯПОНСЬКІЙ                          ТЕРМІНОЛОГІЇ)    СМІХ*
Справжнє  життя,  котре  реалізується  вкрай  рідко,  тільки  особливо  духовно  обдарованими,  існує  у  зоні  не  дуальності,  монізму.  Там  нічого  не  порівнюється,  не  оцінюється;  там  все  здійснюється  у  радості  серця,  бо  все  своєчасне,  доречне,  на  користь  –  будь  то  похвала,  чи  покарання  за  людськими  мірками;  там  все  обирається  не  вибираючи,  на  основі  піднесеного  розпізнавання,  сумірності,  співчуття,  доброзичливості…
А  от  сміх,  це  вже  оцінка,  ставлення,  а  ,  отже,  переривання    суцільності  справжнього  життя,  перехід  до  дискретності  існування,  існування  у  режимі  недосконалості…

Де  можна  сміятись,
Там  можна,  ймовірно,  і  плакать…
Ідуть  завжди  поряд,  у  зв’язці  –  
Смішне  і  сумне…
У  Правді  життя
Не  знаходять  шпарин
 Для  емоцій.
Там  Правди  потік:
Все  на  місці  –  
І  добре,
Й  страшне…

*Вважається,  що  чань-буддизм,  чи  не  єдине  духовне  учення,  де  сміх  не  тільки  дозволяється,  але  і  є  обов’язковим.
                                                                                                   Олександр  Штань

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013

Ніжність…

Ніжність,  присуща  і  силі…
Слабкість,  то  просто  біда…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013

ДЕРЖАВА І ДЕРЖАВНА МОВА

                     ДЕРЖАВА  І  ДЕРЖАВНА  МОВА        
                                                                                                                                                           «  Ми  -  українці!    Це  –  наша  земля!»                                                                                
                                                                                                                                                                                                                                     Вячеслав    Чорновіл        
                                                     Деякі  політичні  сили  піднімають  питання  про  надання  російській  мові  статусу  офіційної    у  регіонах  компактного  проживання  етнічних  росіян    в  Україні,  або  навіть  другої  державної.
Для  підведення  правової  основи  під  цей  намір  використовуються  посилання  на  європейське  законодавство,  приклади  двомовності  у  деяких  країнах  Європи,  Канаді.  
Придивімося  пильніше,  глибше  до  мовної  ситуації  в  деяких  з  держав.
У  Швейцарії,  наприклад,  існують  чотири  рівноправні  державні  мови.  Це  стало    можливим  і  законним  тому,  що  конфедеративна  держава  Швейцарія  утворена  групами  від  чотирьох  народностей,  разом  з  їх  власними  мовами    і  територіями.
Відомо,  що  більшість  країн  світу  мають  багатонаціональне  населення.
Серед  них  є  такі,  як  США,  Канада,  Австралія,  де  корінні  етноси  (індіанці  Америки,  бушмени  Австралії)  не  відіграють  вирішальної  ролі  в  житті  своєї  країни,  а  панівне  становище  там  займають  представники  інших  націй,  які  прибули  з  інших  земель.  Питання  про  державну  мову  у  таких  країнах  вирішується  відповідно  до  мовної  належності  більшості  населення,  так  би  мовити,  шляхом  голосування,  а,  часом,  і  колотнечі.
Інші  поліетнічні  народи,  а  таких  більшість  у  світі,  мають  корінну,  титульну  націю,  яка  одвічно  живе  на  своїй  території,  має  свою  мову,  вікові  культурні  традиції.
У  таких  країнах,  до  числа  яких  належить  й  Україна,  питання  про  державну  мову  не  може  вирішуватися  залежно  від  мовних  уподобань  тих,  хто  прибув  для  постійного  чи  тимчасового  перебування  з  інших  країн.  Тут  мова  лише  корінного  етносу  має  неспростовне  право  бути  державною.  Ні  про  яку  двомовність  у  цьому  випадку  не  може  бути  й  мови.
В  Російській  Федерації    присутні  національні  утворення,  котрі  мають  свої    мови  і  мешкають  на  власних,  що  одвічно  належали  їм  територіях.  Тому  у  таких  територіально─національних  утвореннях    функціонують  як  офіційні  їх  рідні  мови.  Але,  звернімо  увагу,  державною  в  Російській  Федерації  є  лише  одна  ─  російська  мова!
Ті    громадяни  України,  котрі  мають  російське  етнічне  походження  ,  не  мають  в  Україні  своєї  власної,  етнічно  належної    їм  території,  тому    російська  мова  не  може  претендувати  тут  ні  на  статус  другої  державної,  ні  офіційної  у  регіонах  компактного  проживання  етнічних  росіян  на  території  держави    Україна.    Російський  етнос  вже  має    і  територію,    і    державу  ,  де  неподільно  панує  їх  власна  ─  російська  мова.    І        не  зовсім  толерантно  влаштовувати  Росію  на  території    іншої    держави,  якщо  там  облаштувалася    певна  кількість  етнічних  росіян…    Недобре  «  ходити  зі  своїм  статутом  у  чужий  монастир».
Національні  меншини  в  Україні  мають  право  на  користування  і  вільний  розвиток  своїх  рідних  ,  або  будь-яких  інших  мов  у  вільному  спілкуванні  між  людьми,  літературі,  мистецтві,  навчанні  у  недільних  школах,    але  обов‘язково  поза  :  державною  освітою,  офіційним  діловодством,  судочинством,  мовою  у  війську,  офіційними  висловлюваннями  у  державних  органах,  установах,  закладах.
Деякі  народні  депутати  України  висловлюються  під  час  пленарних  засідань  ВР  України  російською  мовою  -  «з  поваги  до  їх  російськомовного  електорату».    Тоді  обранець    від  румунськомовної,  наприклад,    общини,  що  компактно  проживає  на  території  України,  може  висловлюватись  у  Верховній  Раді  України  своєю  -  румунською  мовою…  Депутат  від  татарського  народу,  тим  паче,  -  татарською…  -  і  держава  УКРАЇНА  розчиниться,  зникне  через  зникнення  державної  мови  корінного  етносу.
Такі    народні  депутати  не  хочуть  зрозуміти,  що  висловлюючись  у  Верховній  Раді  України  російською  мовою  з  поваги  до  свого  електорату,  вони  поводяться  з  неповагою  до  всіх  інших  виборців,  розривають  країну,  протиставляють  її  частини.  Вони  тим  самим  порушують  закони  України,  основний    закон  –    Конституцію,  принижують  гідність  корінної  нації.
І    якщо  «  можна»    ввести  в  Україні  російську  мову,  як  другу  державну  (з  поваги  до  російськомовної  частини  електорату)  ,  то  тоді  «можна»  прийняти  і  другий  –  російський  державний  прапор,    і    гімн,    і  герб…   .
Один  з  народних  депутатів  України  на  засіданні  ВРУ  повідомив,  що  україномовні  класи  в  московській  загальноосвітній  школі  не  заповнені  учнями,  бо  українці,  котрі  постійно  мешкають  в  Росії,  не  бажають  віддавати  своїх  дітей  в  україномовні  класи…  І  мудро  чинять!  Навіщо  українцеві  в  Росії  академічна,  базова  україномовна  освіта?!  Як  він  впишеться    з  нею    у  російськомовний  соціум  Росії?  То  чому  ж  частина  етнічних  росіян    в  Україні  так  настирливо  вимагають  російськомовної  державної  освіти  в  Україні?!  –  вони  прагнуть  витіснити  з  ужитку  українську  мову  в  Україні  і  тим  знищити  саму  українську  націю!..  Бо  без  мови  не  існує  нації  –  це  розуміють  всі…
Деякі  фашисти,  під  час  окупації  України,  справляли  нужду  просто  з  ганку,  не  зважаючи  на  присутність  жінок  і  дітей,  бо  вони  не  вважали  нас  за  людей,  нікого  було  соромитись…  Нардепи,  котрі  висловлюються  у  Верховній  Раді  суверенної  України  російською  мовою,  також  не  вважають  українців  за  людей  –  представників  суверенної  держави…  Немає  з  ким  рахуватись…  Це  –  вища  форма  відвертого  цинізму!
Не  націоналісти  використовують  мовне  питання  для  загострення  протистояння  між  регіонами  України.    Якраз  група  антиукраїнськи  налаштованих    політичних  сил  де-факто  нахабно,  цинічно,  по-  завойовницьки  не  визнають  Україну  як  суверенну  державу,  де  присутня  автохтонна  нація  ,  нація,  що  одвіку  проживає  на  цій  своїй  території,  має  свою  древню  мову,  культуру  і  переважає  за  кількістю  жителів  країни.  Це  ображає  свідомих  українців  (на  жаль  їх  мало,  інакше  така  ситуація  з  мовою  не  могла  б  і  виникнути)  і  вони  енергійно  заявляють  свій  протест,  подаючи    приклад  іншим,  як  потрібно  жити  у  честі.
             Всім,  в  усьому  світі  має  бути  зрозумілим,  що  у  етнічних  українців,  окрім  України,  немає  іншої  землі,  іншої  країни,  де  може  безроздільно  панувати  їх  єдина,  Богом  їм  дана  українська  мова.  Цього  «  не  розуміють  »  лише    ті,    хто    принципово,  брутально,  агресивно  не    визнають    існування    самої    СУВЕРЕННОЇ  УКРАЇНИ.

                                                                                   Олександр  Штань,  м.Чернігів
                                                     
   
                                                                                                                                                               


                                                                                                                                                                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013

З Л И Т Т Я

ВСЕ
-Ідеш  куди?
-А  нікуди…
-А  мислиш  що?
-Ніщо…
-  Що  бачиш  ти?
-Все  навкруги…
-Що  відчуваєш?
-Радість…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013

С Т А Р І С Т Ь

С  Т  А  Р  І  С  Т  Ь

Старість  підкралась
Тихо…
-Тук  –  тук  –  тук…
Ну  як  там  
Ти?
Чи  не  час  присилати
Лихо,
Щоби  привід  вже  був
Піти?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013

НЕМА…

НЕМА…

Лечу  самітньо,
ПустОта,  тьма…
- Та  де  ж  спасіння?  
Скажи,  німа…
- Кому  сказати?
Бо  вух  нема…
Німа  мовчала…
Нема…  Нема…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2013

"…ПУТІ ГОСПОДНІ…"

«…Путі  Господні…»

Чи  ліфт  повзе  угору,
Чи  дім  ринає
Вниз?..
Потрапить  хтось
Додому,  
А    хтось  в  путі
   Завис…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2013

ФАНТАЗІЯ

Є  ПИТАННЯ  –  Є  І  ДУАЛЬНІСТЬ.  ФАНТАЗІЯ

«Неведение  есть  предварительное  условие
всякого  существования»  (з  духовного  вчення)

Летим  на  світло
Крізь  день,  крізь  ніч…
Ідуть  турботи,  
З  душі  і  з  пліч…

Вдихну  тихенько,  
І    розчинюсь…
Пріч  мислів  лови,  
Ні  слова  з  вуст…

Таке  блаженство,
Мовчання  дзвін…
Ч    я    ще    є    десь,
Чи  тільки  –  Він?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2013

ВІД КАРЛОСА КАСТАНЕДИ…

"...Я  ніколи  не  серджусь  ні  на  кого.  Ніхто  з  людей  не  може  зробити  нічого  достатньо  значущого  для  цього.  
Світ  такий  чи  такий  лише  тому,  що  ми  сказали  собі,  що  він  такий.  Якщо  ми  припинемо  говорити  собі,  що  світ  такий-то,  то  світ  припинить  бути  таким.  
Воїн  ставиться  до  світу,  як  до  великої  таємниці.
Коли  ти  сердишся,  ти  відчуваєш  себе  правим?  Ти  занадто  серйозно  себе  сприймаєш...  Ти  диявольськи  важливий  у  своїх  власних  очах...Це  має  бути  зміненим!  Ти  настільки  важливий,  що  відчуваєш  за  собою  право  дратуватися  усім.  На  твою  думку,  все  це  свідчить  про  те,  що  ти  маєш  характер.  Дурниця!  Ти  слабкий  і  помисливий  чоловік.
...Жалість  до  самого  себе  не  уживається  з  силою.  Воїну  може  бути  спричинена  фізична  шкода,  але  він  не  може  бути  ображеним.  Для  воїна  немає  нічого  образливого  у  вчинках  людей  з  оточення.
...Минулої  ночі  ти  сам  не  був  ображеним  гірським  левом.  Той  факт,  що  він  гнався  за  нами  не  розгнівив  тебе.  Я  не  чув,  щоби  ти  говорив,  що  він  не  має  права  слідувати  за  нами.  А  з  усього,  що  ти  знаєш,  він  міг  бути  жорстким,  лютим  левом..."
                                                                                         Карлос    Кастанеда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2012

Настанова собі…

"Для  воїна  сама  важка    річ  у  світі  -  надати  інших  самим  собі...
Нічого  не  можна  досягати  насильством...Ти  маєш  бути  кристально  чистим...
Те,  що  робить  нас  нечистими,  -  це  пусті  бажання.  Я  продовжую  жити...тому,  що  я  настроїв  свою  волю  таким  чином,  що  вона  стала  відточеною  і  цільною.  І  тепер  для  мене  нічого  не  значить  те,  що  не  має  значення."
                                                                         Карлс  Кастанеда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2012

НАДІЙНІСТЬ

Н  А  Д  І  Й  Н  І  С  Т  Ь
Дружина  українця  козацького  роду,  єврейка  по  крові  ,    якось    сказала  чоловікові:  «Щось  антисеміти  заворушилися…  Може  прийдуть  і  по  мою  душу…»
«То  що  ж…  Прийдуть,  то  будемо  захищатися…»  -  спокійно  сказав  чоловік.
І  дружина  відвернулася,  приховуючи  гірку  радість,  що  зсудомила  горло…  Вона  зрозуміла,  що  ані  її  чоловік,  ані  сини  не  віддадуть  її  так  просто  на  поталу  нелюдям.
                                                                                                                         Український  націоналіст

                                               І  Д  Е  Й  Н  І  С  Т  Ь
Двоє  чоловіків  обговорювали  відеокліп  однієї  з  країн.  У  ньому  показано,  як  з  футбольного  стадіону  вивалилася  ватага  хлопців,  що,  рухаючись  проїжджою  частиною  вулиці,  поводили  себе,  галасливо,  грубо,    агресивно,  -    злочинно.
 Раптом  у  натовп  в’їхав  джип,  із  нього  вийшли  кілка  правоохоронців,  один  із  них  вистрілив  у  повітря  з  пістолета...  «Герої»  поприсідали  від  несподіванки,  переляку  і  негайно  розбіглися  –  як  і  не  було  їх…
- Ти  знаєш,  я  ось  про  ці  недавні  події  у  Верховній  Раді:  якщо  б  під  час  отих  силових  змагань  біля  трибуни  правоохоронець  вистрілив  би  у  повітря  –  націоналісти  не  розбіглися  б…
І  знаєш  чому?  Ті  фани  з  стадіону  –  збуджена  юрба,  що,  підкоряючись  ейфорії  натовпу,  демонструє  свою  невихованість,  неадекватно  святкує  свої  емоції  ,  і  тільки…                              
А  от  справжні  націоналісти,  вони  ідейні,  мобілізовані  ідеєю,  що  вище,  значущіше  за  обставини,  що  складаються.  Тому  вони  такі  стійкі…
- Поза  сумнівом…
- А  чи  розбіглися  б  представники  «більшості»?  Гадаю,  теж  не  розбіглися  б…  Вони    прикормлені…  І  жага  до  грошей  у  них  така  невгамовна,  що  не  розбіжаться…

                                                                     Український  націоналіст

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012

ОПОРА ЗЛА

Опричники,  сатрапи,  холуї…
Не  вільні,  біснуваті  самураї…
На  вас  тримається  неправда
На  Землі,  
Від  вас  і  сила,  і  опора
Вовчій  зграї!

Не  думайте,
Що  омине  спокута.
Паркан  не  відгородить  
Від  Небес!
Собі  карбуєте
Гріховну  долю  люту,  -  
Прокиньтеся,
Щоб  правди  дух
Воскрес...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2012

СПОКУТА

Візьми  свій  хрест,
Неси  сумлінно...
Без  скарг,без  спротиву,
Без  зла...
Що    випало,  -  
Прийми  благоговійно...  
Спокута  -  
З  милості  прийшла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2012

АПОГЕЇ МОЇ, ПЕРИГЕЇ…

АПОГЕЇ      МОЇ,    ПЕРИГЕЇ…*

Я  розкуто  іду  –  
В  апогеї…
Відірвавшись
Від  клопітних  дум…
Та  мусово  прийду
В  перигеї,
Де  обсядуть  турботи
І  сум…

Все  у  Світі
Закону  підвладне,
Хоч  Природа,  вважають,  -    
Сліпа…
Та  й  Свобідная  Воля  
Не  згасне,
Бо  від  Нього…Хоч  зветься  –  
Моя…

*-  апогей  –  найвіддаленіша  від  Землі  точка  на  еліптичній  орбіті  Місяця.  У  той  період  у  людини  з’являється  більша  працездатність,  оптимізм,  безстрашність,  безрозсудство;    перигей  –  все  навпаки…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2012

ВІД ДУАЛЬНОСТІ ДО - МОНІЗМУ

ВІД    ДУАЛЬНОСТІ  –  ДО  МОНІЗМУ

На  роздоріжжя  ми  щодня  ступаєм:
«ПідЕш  наліво  –  голову  скадеш…»
Душі  чутливість  мудро  розвиваєм  –  
Щоб  все  єдиним  стало,
Все  –  без  меж…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2012

ВОЛЯ

В  О  Л  Я

Мустангам  не  кують  підкови.
Свобідні  –  в  буйстві  трав  живуть…
Не  знають  примусу  неволі,
На  волі  –  як  ковил  пливуть…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2012

Ш У Н Ь Я Т А (пустота, санскрит)

ПОРОЖНИНА

Існує  в  світі  лише  порожнина.
Священна,  всемогуща  пустота…
У  неї  вписані  і  гори  і  людина,  
І  людська  непрохідна  сліпота…
Навколо  нас  –  турбот  будення…
Липка,  в’язка,  докучна  суєта…
А  угорі,  де  все  єдине,  -  
Там  вітру  лет,  там  правди  простота…
                                                                                           
                                                                                                         ***                                                              
Своя,  єдина  мить
Для  дум  і  дій…
Завітна  мить  –  
Лови,  не  упускай…
Немає  місця  там
Для  оманлИвих  мрій  –  
Там  істина  сама,
Там  правди  край…

                                               *                        
Що  при  собі  я  маю  невід’ємно,
Що  визначає  хід  мого  життя?
Лише  увага,  воля  суверенна…
Вона  одна  будує  майбуття…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367958
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2012

ЧАСУ НЕ ІСНУЄ…

ЧАСУ    НЕ      ІСНУЄ…

 Що  таке  Час?
                                                               Чи  Він  існує?
   Його  надумали
   Для  фіксування  змін?
   Є  лиш  процеси!
   Міряємо  всує,
   За  кількістю  секунд,
   Хвилин,
   Годин…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2012

"ЖИТТЯ - СТРАЖДАННЯ"

«ЖИТТЯ  –  СТРАЖДАННЯ…»

«Життя  –  страждання»  -  
Будда  –  Гаутама.
Так  визначив  мудрець  
Усіх  часів…
Всі  хочуть  жити  …  
Хочуть  постраждати?
Відбудеться  усе
Як  захотів…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2012

Цитата з Р. М. Рільке

"Стихи,если  их  писать  рано,выходят  такими  незначительными.  Следовало  бы  не  торопиться,  писать  их  всю  жизнь,  по  возможности  долгую  жизнь  -  накапливая  для  них  содержание  и  сладость,  и  тогда  к  концу  жизни,  может  быть,  и  удалось  бы  написать  строчек  десять  порядочных...
Потому,  что  стихи  вовсе  не  чувство,  как  думают  люди...  Они  -  опыт."
                                     Райнер    Мария    Рильке  (1875-1926)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2012

ОДА СІМ'Ї

ОДА        СІМ’Ї
Я  йшов  по  життю…  То  підстрибував,  злітав  догори,  відчував  піднесеність  духу,  ейфорію…  То  гулко  приземлявся,  тоскно  дивився  навкруги,  занепадав  духом…  Та  отямившись,  знову    рухався    кудись  вперед…
Одного  разу  я  побачив  дівчину,  яка  здалася  мені    давно  знайомою,  навіть  рідною…  І  якась  невідома  сила  нестримно  потягнула  мене  до  неї…  Мені  було  несила  відірвати  від  неї  очей,  хотілося  бути  поряд  з  нею  завжди…
Ми  наблизилися  одне  до  одного,  робили  якісь,  звичайні  для  таких  обставин  реверанси  і,  підкоряючись  непоборній  силі,    кружляючи  і  не  відриваючи  очей  одне  від  одного,  зрештою,  зійшлися,  поринувши  у  нове  життя…  Попливли  у  своєму  човні…
Вітер  удачі  то  надував  наше  вітрило  -    і  човен  нісся  по  хвилях;  то  стихав,    вітрило  безсило  повисало  і  нам  приходилось  налягати  на  весла…
У  нашій  команді  сталося  поповнення.  Ця  маленька  істота  ступала  невпевненими  ніжками,  піднісши  рученята,  радісно  лепетала  щось  дуже  важливе  :  «Та-та-та-та…»  І  ми  пливли  собі  далі…
 Та  ось  одного  разу,  на  пароплаві,  що  розминався  з  нашим  човном,  я  побачив  очі,  котрі  заглянули  у  саму  мою  душу…  Я  не  міг  відірватися  від  них…  Мене  приворожило…
Що  ж  робити?  Стрибнути  на  той  корабель,  залишити  свій  човен  з  моєю  командою  на  призволяще?
Яка  важка  дилема…
«Все  минає…  Мине  і  це…»  -  Цар  Соломон  мав  рацію...  Може  варто  перетерпіти?..  Все  зміниться,  минеться…  Адже  минає  все…  Будь-яка  гострота  притупляється  з  часом,  переходить  до  помірності…  
А  на  нашому  човні  тим  часом  з’явилося  ще  й    дівчисько,  і  вже  лепетало:  «Ля-ля-ля-ля…»
Боже,  яке  щастя,  що  за  тих  обставин,  що  склалися  у  моєму  житті,  я  не  віддав  переваги  своєму  власному  захопленню,  не  кинув  у  вир  страждання  і  себе,  і  свою  сім*ю…
«Не  тотожні  благо  і  задоволення…»  Щоб  іти  на  поводі  власної    забаганки  –  багато  розуму  не  треба…  Треба  навчитися  бути  вищим  за  переживання.  Все  минає…  Все  минає…  Благо  стає  доступним  тоді,  коли  набувається  здатність  до  розпізнавання,  до  бачення  співмірності  у  речах,  коли  набувається  здатність  відрізняти  головне  від  другорядного…  Лиш  це  убереже  від  хибних  кроків,  болючих  помилок…  «Хіба  не  вкрита  земля  шкірою  для  тих,  чиї  ноги  взуті?»
Здатність  до  розпізнавання  дає  змогу  зрозуміти  переважну  цінність  раз  створеної  під  Богом  сім’ї,  народжених  дітей  над    імпульсивним  власним  бажанням  ,  зрештою,  просто  хіттю…
«Хай  набудуть  всі  живі  істоти  щастя  і  причини  щастя.
Хай  будуть  вільними  всі  живі  істоти  від  страждання  і  причини  страждання.
Хай  не  розлучаються  всі  живі  істоти  з  великим  щастям,  вільним  від  страждання.
Хай  перебувають  всі  живі  істоти  у  великій  безпристрасності,  вільній  від  однобічності    сприйняття  щастя  і  страждання.»
Хай  у  світі  панує  добро!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343552
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.06.2012

ГЛИБИННЕ - ВІЧНЕ

ГЛИБИННЕ    -  ВІЧНЕ

Насичусь  Духом
Під  склепінням
Старих  церков,
Старих  фортець
І  надихнуся
Божевіллям
Хоробрих  воїнів
Сердець…
Тут  поринаєш
У  одвічне…
Гармонія  –
Буття  вінець…
Глибинне  все  –
В  собі  –  довічне…
В  нім  і  початок,
І  кінець…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2012

ДО Т. А.

ДО    Т.А.  (замість  вітання)

Скеляста    круча…
Квітка    золотава…
Свобідна    птиця…
Дощ,    розмоклий    грунт…
Те,  що  збулось
І    що    іще  
Зосталось  –  
Все  в  Нім  і  Ним…
Та  в  серці  –  
Скритий
Бунт…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2012

НА ВТІР TETYANA AGAPE "СОЛОДКІСТЬ БОГА"

ІСНУЄ  ЩОСЬ,
ЩО  НЕ  СПІЙМАЄШ...
ІСНУЄ  ЩОСЬ,
ЩО  НЕ  ЗБАГНЕШ...
ЗБАГНУТИ  БОЛІСНО
БАЖАЄШ...
ТА  НІ,  НЕ  МОЖНА  -  
НЕ  ЗБАГНЕШ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2012

У темі "ПСАЛОМ 90" (коротко)

Господь  -  Бог  мій,
Прихисток    і    пристановище    моє.  
На    Нього    я    сподіваюсь!
То    спасе    Він    мене  від    біди,
Довготою    літ    наситить    мене
І    явить    мені    Спасіння    Своє...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2011

ЗВУК ТВОРІННЯ

Звук  флейти  першородної
Лунає...
На  нотах,  притаманних  тільки
"ЇМ"...
Там,  на  верхів*ях  гір
Площин  немає...
Притулок  надається
Не  усім...
Зріднитись  звуком  серця  
З  висотою;
Низькими  стежками  не  ходять  
До  вершин...
Співай  хвалу  мовчанню
І  спокою,
Пізнаєш  звук  піднесених
Глибин...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011

ЩО НЕ СТАЛОСЬ - БУЛО

ЩО  НЕ  СТАЛОСЬ  –  БУЛО…

Що  не  судилось,
Не  збулось,
Не  сталось…
Що  мріялось,
За  сенс  життя
Було…
Безсонними  ночами
Увижалось,
Нічним  жасмином  пахло
І  цвіло…
Те,  що  терзало  душу
І  плекало,  
Як  дихання,  солодким
Що  було,
Та  невблаганно  звітрилось,
Розтало;
Примарою  у  простір  
Відійшло…
Та  як  святиня  –  
В  пам”яті  зосталось,
До  болю  що  жаданним
Все  ж  було,  –  
Не  кануло,
Не  зникло,
Не  пропало…
Хоч  і  не  сталось,
Все  ж  таки  –  
Б  у  л  о…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2011

АГАПЕ

АГАПЕ

Любов  піднесена-
Агапе...
Як  вітер  вільна
І  швидка,  як  вир...
Куди  летиш  ти,
Віршами  крилата?
Чи  є  в  душі  твоїй
Благословенний  мир?

Лети,  лети...
Ти  волею  багата...
Єдине,  що  веде  тебе-
АГАПЕ...
 
Агапе  на  17.05  2011року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2011

ВІДВЕРТА СПОВІДЬ…

Відверта    сповідь    «не    учасника»  війни

                                                                   Правдива  любов  історика  до  своєї  країни
                                                                                                 повинна  виявлятися  у  суворій  повазі  до  правди
                                                                                                                                                   Микола  КОСТОМАРОВ

Настав  час,  коли  з  глибин  чи  то  неусвідомленого,  а  може  і  забороненого,  почала      виринати  на  поверхню  тема  «Діти  війни».
Мудрі  люди  кажуть,  що  серед  безлічі  гріхів  є  три  таких:  перебільшення,  применшення,  замовчування.
Щоб  не  вдатися  до  третього  з  перелічених  гріхів,  повідаю  і  свою  історію.                                                                                          ДІТИ    ВІЙНИ
       
Моє  ім’я  –  Олександр  .  Народився  я  у  м.  Білопілля  Сумської  області,      4  липня  1938  року.
Коли  почалася  Велика  Вітчизняна  війна,  мій  батько    працював  начальником  спеццеху  (оборонного  цеху)  на  Білопільському  машинобудівному  заводі  і  займався  евакуацією  заводу  до  міста  Бійськ,  що      у  
Алтайському  краї.
Будучи  чоловіком,  беззастережно  впевненим  у  швидкій,  блискавичній  перемозі  радянських  військ  над  фашистами,  батько  не  став  вивозити  сім’ю  
в  евакуацію,  а  свою  дружину  –  нашу  маму,  мого  брата  Анатолія(1936  р.н.)  і  мене,  грішного,  сховав  від  зайвих  очей  у  хуторі  Верхня  Штанівка(тепер  просто  Штанівка),  звідки  він  був  родом.  То  був  –колись  козацький  хутір,  у  шести  кілометрах  від  Білопілля.  Він  залишив  нас  у  своєї  матері  –  нашої  бабусі  .
Там,  у  бабусі,  наше  життя  не  склалося,  і  мама  з  нами,  дітьми,  повернулася  у  Білопілля.  Будинок,  у  якому  ми  мешкали  перед  війною,  був  частиною  муру,  що  навколо  заводу.    На  той  час  він  був  пошкоджений  бомбуванням  фашистами  (всі  «полюбляють»  бомбувати  машинобудівні  заводи),  хатній  скарб  –  розграбований.
Нам  дала  притулок  знайома  мами  –  Поліна  Харламова.  Надала  нам  кімнату  у  своєму  будиночку,  що  стояв  біля  муру  заводу(так  вже  воно,  певне,  мало  бути),  але  тільки  з  протилежного  боку.
Ось  у  цей  час  з  нами  трапилась  перша  помітна    пригода,  котру  я  описав  у  вірші  «Неучасники»  війни:

  Бігла  жінка  з  двома  хлоп’ятами
Трьох  і  п’яти  років…
Бігла  –  падала…  Бігла  і  падала…
Коли  німець  завод  бомбив…

Бігла  з  дітьми,  у  вирву  падала,
Де  ще  дим  із  землі  курів…
Була  біла  від  жаху,  плакала,
Жити  кожен  із  них  хотів…

Било  в  голову,  страшно  гупало…
Страх  нелюдський…жах  зсатанілий…
Дитяче  серденько  тріпало,
Чубчик  хлопчика  став  посивілий…

Знову  вибух  –  упала,  притиснула
До  своєї  –  голівку  хлоп’яти,
І  У  ВУХО  ДИТИНА  СПИТАЛА:
«МАМО,  СКОРО    ВЖЕ    БУДЕМ    ВМИРАТИ  ?!»

Я  і  досі  живу  –  понівечений…
І  не  можу  ніяк  збагнути:  
Чим  пишається  нагороджений,
І  не  прагне  війну  –  забути?...
   
Цією  трьохрічною  дитиною,  котрій  було  краще  вмерти,  аніж  переживати  ці  вибухи,  цей  жах,  був  я.
Життя  текло  собі  далі,  і  хтось  зі  співгромадян  повідомив  (чого  доброго…)  новій  «владі»,  що  у  місто  повернулася  сім’я  комуніста.
Маму  «запросили»  повісткою  не  в  гестапо,  а  до  бургомістра,  пана  Пивоварова.
У  мами  на  той  час  вже  встигла  сформуватися  «рожева  мрія»  життя:  якщо  доведеться  вмерти,  то  щоб  всім    разом,  утрьох,  одним      махом,  щоб  діти  не  лишилися  одні,  один-на-один  з  цією  війною  і  цим  життям…
А  ось  тепер  у  цій  темі  у  мене  народився  такий  вірш:
                   
У  сорок  першім  тут,  на  Україні,
Коли  бомбили  нас  у  гриву  і  у  хвіст,
У  мами  народилася  та  мрія:
Якщо  накриє  нас  –    то  разом,  щоб  усіх…

Щоб  не  лишились  діти  наодинці
Зі  світом,  із  війною  і  з  людьми,
Собою  захищала  від  ординців
І  нервами,  і  слізьми,  і  грудьми…

Щоб  не  пішли  по  світу  із  торбами
Голодні,  безпритульні  і  малі;
Не  маючи  ні  тата  ані  мами,  
Беззахисні  і  зайві  на  землі…
Після  тяжкого  роздуму  (не  на  свято  ж  кличуть…,  а  куди  втечеш  з  малими  дітьми?),  після  наради  з  нашою  тіткою,  мама  взяла  за  руки  нас  з  братом  і  пішла  до  бургомістра,  пана  Пивоварова.
Той  зустрів  нас  суворо.  Кричав,  що  це  ми,  сім’я  комуніста,  надумали  ось  так  нахабно  з’являтися  на  люди  (тоді  вже  наставала  «мода»  знищувати  сім’ї  комуністів).  На  брата  велике  враження  справила  нагайка,  що  лежала  на  столі  у  пана  бургомістра.
Та  у  Пивоварова,  щось-то,  не  вистачило  характеру,  здригнулася  рука  і  цей  літній  чоловік,  порушуючи  «німецький  порядок»,  закричав:  «Ідіть  звідси!  І  щоб  я  більше  не  чув  і  не  бачив  вас!  Якщо  я  ще  раз  хоч  щось  почую  про  вас  –  будете  прилюдно  повішені!»
То  добре…Але  ж  ми  при  цьому  не  отримали  ніякого  документу  (аусвайсу),  і  стали  жити  незареєстрованими  (бюрократи  завжди  і  хитрі,  і  обачні),  без  права  отримувати    хоч  якісь  подачки  їжі,  які  німці  на  початку  війни  давали  населенню.      
Настав  час  голоду,  холоду  і  страху.  Ми  жили  просто  між  небом  і  землею,  без  засобів  до  існування  –  у  Волі  Божій…
Мамі  нічого  не  залишалося,  як  охрестити  нас  з  братом  у  православну  християнську  віру(статус    батька,  а  може  і  сам    його  світогляд  не  дозволяли  зробити  цього  раніше)  і  віддатися  на  Волю  Божу.
Взимку  1942  року  нам  зовсім  не  було  що  їсти,  і  мама  наважилася  сходити  у  своє  рідне  село  Іскрисківщину,  що  за  12  км  від  Білопілля,  аби  попросити  у  своїх  батьків  харчів.  Нас  же  з  братом  змушена  була  лишити  вдома:  у  сильний  мороз  голодні  діти  не  дійдуть.
Прийшла  до  батьків.  Та  як  на  те  зло  у  селі  трапилась  німецька  облава,  і  маму,  як  особу  підозрілу  -    без  документу  і  не  постійну  мешканку  села,  німці  без  зайвих  сентиментів  загребли  і  разом  з  іншими  підозрілими  погнали  за  село,  у  глинище,  на  розстріл  –  для  профілактики…
Уявляю,  що  пережила  ця  маленька,  кволого  здоров’я  жінка,  яка  підтюпцем  бігла  по  снігу,    підкоряючись  поштовхам  німецького  автомата,  до  глинища  –  і  он  воно  вже  видно,  і  вірна  смерть  під  шмайсерами;  а  вдома,  за  12  км  звідси,  у  холодній  кімнаті  сидять  біля  віконця  її  маленькі  діти  і  дружно  ревуть:  «Ма-м-о-о-о…»,  уткнувшись  носами  у  промерзле  скло  і  пускаючи  соплі…
Не  розумію  я  тільки,  якими  смердючими  пільгами  чи  чим  іще  можливо  спокутувати  ті  страшні  страждання,  що  випали  на  долю  цієї  жінки,  цих  дітей  і  мільйонів-мільйонів  таких,  як  вони  –  не  учасників  ані  війни,  ані  бойових  дій.
Та  мій  дід  –  Павло  Трохимович  Сотник  –  разом  із  старостою  села  (порядною  людиною)  все  ж  встигли  вирвати  нашу  маму  з  глинища  під  поручительство  старости.
І  вона  повернулася…  Та  ще  й  принесла  шматочок  сала  і  клуночок  картоплі…  Цього  нам  вистачило  на  довгі  зимові  місяці  –  по  крихті...
Підійшов  1943,  осінь.  Поповзли,  зашепотіли  чутки,  що  наближається  фронт,  що  німці  тікають.  Невдовзі  стало  чутно  гуркіт  і  самого  фронту.  Ночами  наш  завод  знову  почали  бомбувати.  За  звуками  від  груп  літаків  ми  вже  розрізняли,  чи  вони  мають  бомбовий  ватаж,  бо  ревуть  важко,  надривно,    і  тоді,  може  бути,  –  вони  по  наші  душі;  чи  вже  десь  «розвантажились»,  бо  гудуть  легко.
Однієї  такої  ночі  великий  осколок  від  бомби  пробив  вікно  у  нашій  кімнаті  і  віп’явся  у  пірник  на  ліжку.  Ми  ж  завбачливо  спали  тієї  ночі  під  ліжком…
Та  ось  однієї  з  ночей  було  таке  шалене  бомбування  заводу,  що  і  пекла  не  треба.  (Кому  потрібен  машинобудівний  завод  на  території,  захопленій  ворогом?).
Мама  почала  квапливо,  знервовано  зодягати  нас  малих,  щоб  тікати…Куди?  Для  чого  тікати?  Аби  –  тікати…  А  бомби  вибухали  безперервно,  та  раптом  –  ах!  Як  з’ясувалося  на  ранок,  від  хатини,  що  стояла  близько,  поряд  з  нашою,  залишилася  велика  вирва  –  і  нікого…Наша  вистояла,  частково  зруйнувалася.
Чи  то  від  струсу,  резонансу  маленького  тільця  з  потужним  вибухом,  чи  то  від  шоку  через  всі  ці  обставини  –  я  знепритомнів…
Непритомним  я  був  три  доби…  Мама  і  брат  вже  не  сподівалися  на  краще,  але  рівно  через  три  доби  я  отямився.  Обличчя  було  жовтим  і  зморщеним,  як  у  старого,  волосся  посивіло  і  до  того  ж  –  я  онімів.  Мені  було  тоді  п’ять  років  віку.
Та  час  не  зупинився  і  біг  далі.  Німці  готувалися  до  відступу.  Знайомий    чоловік,  що  працював  у  німецькій  управі,  підійшов  до  мами  і  порадив:  «Соня,  тікай…  Готується  акція  по  знищенню  неблагонадійних…»  Інформація  серйозна,  мимо  не  пройдеш.  Мама  з  нами  вдень  зайшла  у  лісок,  що  був  на  околиці  Білопілля,  аби  сховатися  до  ночі,  і  потім,  вночі,  дійти  до  Штанівки,  
уникнувши  патрулів.  У  лісі,  як  смерклося,  наткнулися  на  кількох  чоловіків.  Злякалися,  скрикнули  і  ті,  й    інші.  Але  то,  виявилось,  були  не  чоловіки,  а  дівчата  у  чоловічому  одязі.  Вони  переховувалися  від  примусової  відправки  до  Німеччини.  Вночі  ми  благополучно  дісталися  Штанівки…
Настав    час  відходу  німців.  Було  оголошено  наказ  –  селянам  іти  на  Захід  разом  з  німецькими  військами.  І  ось  ці  жінки,  старі  та  діти  –  нащадки  українських  козаків-хуторян,  що  ніколи  не  знали  кріпацтва,  змушені  були  класти  на  ручні  візки  свій  нехитрий  скарб,    неохоче  висовуватися  з  воріт  своїх  домівок  і  кволо,  стривожено  плестися  на  Захід…  Німці  у  цей  час  були  злі,  як  розбурхані  оси.  На  будь-який  непослух  відповідали  короткою  чергою  зі  свого  шмайсера.
Нашій  мамі  було  простіше:  у  неї  не  було  ані  тачки,  ані  скарбу.  У  неї  були  тільки  двоє  дітей,  тепер  вже  п’яти  і  семи  років.  Але  справа  ускладнювалася  тим,  що  від  тієї  контузії  та  від  голоду  я  недужав.  Моє  тіло  вкрилося  виразками,  вони  сочилися,    до  них  прилипало  пір’я,  і  від  слабкості  я  не  міг  не  те  що  ходити,  а  навіть  стояти  на  ногах.
Та  мама  винесла  на  наш  високий  ганок  пірник  з  ліжка,  винесла  мене  кволого,  поклала  на  пірник  і  сказала  історичну  для  нашої  родини  фразу:  «Оце  я  й  евакуювалася…»  А  там,  мовляв,  будь  що  буде  –  хай  стріляють.
Коли  все  вляглося,  коли  люди,  що  вирушили  за  німцями,  тихо  розчинилися  у  балочках,  чагарниках,  лісочках  (німцям  вже  було  не  час  ганятися  за  ними)  і  повернулися  до  домівок,  то  наша  рідня  сміялася,  згинаючись  від  сміху  до  землі,  з  того,  як  «евакуювалася»  на  ганок  їх  невістка  Соня  з  двома  дітьми.  
Та  ось  прийшло  жадане  звільнення,  і  сльози  родості,  і  обіймиі  ,  і      істеричні  стенання  жінок…Та  зрозуміти  це  можуть  лише  ті,  хто  пережили  всі  ті  страхіття…
А  потім,  невдовзі,  трапилося  неймовірне  –  приїхав  з  Алтаю  наш  батько…Всі  ці  роки  ми  не  знали  де  він  і  чи  він  є…    Мама  знепритомніла.
Це  були  люди  з  іншого  виміру…Батька  направили  відновлювати  Білопільський  машзавод  і  з  ним  був  директор  ще  одного  заводу.    Вони  були  нормально  зодягнені  (ми  з  братом  були  одягнені  у  одежу  з  саморобного  полотна,  пофарбованого  бузиною),  на  грудях  у  батька  світився  орден  Трудового  Червоного  Прапора  (у  м.Бійську,  на  заводі  №5,  він  виготовляв  авіабомби,  робив  винаходи,  часом  падаючи  від  втоми  і  недоїдання  під  час  першої  фази  війни).  У  валізі  у  них  була  тараня,  така  духмяна  і  жирна,  що  світилася,  як  бурштин  на  сонці.  Були  і  цукерки  у  формі  подушечок  з  повидлом  усередині,  печиво  і  блискуча  каністрочка  зі  спиртом…
Потім  була  школа,  інститут,  праця  на  заводі  і,  зрештою,  32  роки  викладацької  роботи  у  технічному  інституті…Про  те,  що  я,  на  той  час  член  КПРС,  під  час  війни  перебував  на  окупованій  фашистами  території,  колеги  дізналися  лише  після  падіння  комуністичного  режиму…До  того  я  обачливо  обходив  цей  ковзкий  факт  у  своїй  біографії.  З  КПРС,  до  речі,  я  вийшов  ще  до  ГКЧП.
Хто  винен  у  тому,  що  виникла  ця  жахлива  бойня  –  Друга  світова  війна?                                                –  Комуністична    верхівка  СРСР  і  керівництво  фашистської  Німеччини,  котрі,  вступивши  у  таємний  загарбницький  зговір,  розпочали  у  1939  році    саму  кровопролитну  війну  у  світі.
Хто  винен  у  тому,  що    особисто  я,  тоді  маленька  дитина,  постраждав  від  цієї  війни?  –  Ніхто…,  точніше  –  винен  я  сам…  Я  вірю  у  Бога  і  у  Промисел  Божий,  і  у  те,  що  людина  отримує  найлегше  «покарання»  за  свої  діла,  котрі    вона  вчинила  у  цьому,  чи  у  попередньому  житті,  втіленні…  Кожна  людина  отримує  те,  що  дає,  чи  давала  колись…
Так  було,  так    є    і    так  буде…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2011

ІСНУЮТЬ ЛИШЕ БОГ І СВОБІДНА ВОЛЯ ЛЮДИНИ

ІСНУЮТЬ  ЛИШЕ  БОГ
І  СВОБІДНА  ВОЛЯ  ЛЮДИНИ

«Наука  без  релігії  неповноцінна,  а  релігія  без  науки  –  сліпа»
Альберт  Ейнштейн

Все,  що  є  –
То  є  бог,
Все,  що  є:
Кожен  подих
І  серце  твоє;
Кожен  порух
І  мисль,
І  сльоза;
Спека,
Дощ
І  травнева  гроза;
Землетрус  і  вогонь,
Буревій…
Тільки  вибір  є  твій,
Вибір  –
Твій…

З  ВЕЛИКОДНЕМ  вас,  пані  та  панове!  Істини  вам!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2011

ПРО НАЦІОНАЛЬНЕ ТА ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ

Про  національне  та  загальнолюдське
                       У  процесі  розвитку  самосвідомості  людства  у  сьогоденні  можна  побачити,  зокрема,  дві  тенденції.
Перша  містить  ідею  про  те,  що  у  світі  спостерігається  процес  денаціоналізації  людства;  що  національна  культура  втрачає  своє  значення  і  набуває  сили  загальнолюдська,  світова  культура  (що  стосуєтьстя  України,  то  українська  мова  і  „шароварна”  культура,  начебто,  не  є  перспективними);  що  людство  у  своєму  еволюційному  розвитку  спрямовується  до  користування  кількома  найбільш  демографічно  поширеними  мовами,  що  домінують  у  світовому  інформаційному  просторі.
Інша  тенденція  визначається  у  тому,  що  загальнолюдська  культура  має  складатися  з  барвистої  мозаїки  національних  культур.  Різноманітність  –  це  життя;  одноманітність  –  смерть.  
Яка  з  наведених  тенденцій  більш  раціональна?
Розгляньмо,  як  бачать  поставлену  тут  проблему  про  співвідношення  національного  та  загальнолюдського  видатні    російські  мислителі.  
Подивимось,  як  висвітлює  поставлену  тут  проблему  всесвітньовідомий  російський  філософ  Н.А.  Бердяєв.  Звернімося  до  його  твору  „Судьба  России”,  М.,  Мысль,  1990.
Цитати  з  твору.
                   «    Национальность  есть  индивидуально  бытие,  вне  которого  невозможно  существование  человечества…»
„К  космической  вселенской  жизни  человек  приобщается  через  жизнь  национальную.  Космополитизм  есть  уродливое  и  неосуществимое  выражение  мечты  об  едином,  братском  и  совершенном  человечестве,  подмена  конкретно-живого  человечества  отвлеченной  утопией.  Кто  не  любит  своего  народа  и  кому  не  мил  конкретный  образ  его,  тот  не  может  любить  и  человечество,  тому  не  мил  и  конкретный  образ  человечества…”  (с.  85)
„Национальный  человек  –  больше,  а  не  меньше  чем  просто  человек,  в  нем  есть  родовые    черты  человека  вообще  и  ещё  есть  черты  индивидуально-национальные.  Можно  желать  братства  и  единения  русских,  французов,  англичан,  немцев  и  всех  народов  земли,  но  нельзя  желать,  чтобы  с  лица  земли  исчезли  выражения  национальных  ликов,  национальных  духовных  типов  и  культур”.  (с.  85)
„Культура  никогда  не  была  и  никогда  не  будет  отвлеченно-человеческой,  она  всегда  конкретно-человеческая,  т.е.  национальная,  индивидуально-народная  и  лишь  в  таком  своем  качестве  восходящая  до  общечеловечности…”
„Общечеловеческое  значение  имеют  именно  вершины  национального  творчества”.
„Национальность  есть  положительное  обогащение  бытия,  и  за  неё  должно  бороться,  как  за  ценность.  Национальное  единство  глубже  единства  классов,  партий…  Каждый  народ  борется  за  свою  культуру  и  за  высшую  жизнь  в  атмосфере  национальной  круговой  поруки.  И  великий  самообман  –  желать  творить  помимо  национальности”.
„Есть  только  один  исторический  путь  к  достижению  высшей  всечеловечности,  к  единству  человечества  –  путь  национального  роста  и  развития,  национального  творчества.  Всечеловечество  раскрывает  себя  лишь  под  видами  национальностей.  Денационализация,  проникнутая  идеей  интернациональной  Европы,  интернациональной  цивилизации,  интернационального  человечества,  есть  чистейшая  пустота,  небытие.  Ни  один  народ  не  может  развиваться  вбок,  в  сторону,  врастать  в  чужой  путь  и  чужой  рост…  Творческий  национальный  путь  и  есть  путь  к  всечеловечеству,  есть  раскрытие  всечеловечества  в  моей  национальности,  как  она  раскрывается  во  всякой  национальности”.  (с.  88)
„И  поистине  всякая  денационализация  отделяет  нас  от  всечеловечества…  Творческое  утверждение  национальности  и  есть  утверждение  человечества.  Национальность  и  человечество  –  одно”.
Тут  ми  ознайомились  з  деякими  поглядами  на  місце  національного  і  загальнолюдського  російського  філософа  Н.А.  Бердяєва  (1874-1948).
Подивимось,  як  бачить  цю  проблему  велика  росіянка  О.І.  Реріх.  У  творі  „Надземное”  говориться  таке:
„...любовь  к  человечеству  не  исключает  любви  к  родине.  Можно  встретить  заблуждение,  что  отдельный  народ  тонет  в  понятии  человечества.  Некоторые  воображают,  что  такое  толкование  будет  знаком  широкого  мышления…
Нельзя  думать,  что  особая  любовь  к  родине  будет  чувством  узким  и  несовершенным.  Можно  знать  несовершенство  дел  на  родине,  но,  тем  не  менее,  устремление  к  ней  не  уменьшится…”
„…Граждане,  служите  родине  и  знайте,  что  вы  пришли  сюда  выполнить  великий  долг”.
Великий  російський  науковець,  художник,  мислитель  Н.К.  Реріх  у  статті  „Звучание  народов”  (Гімалаї,  1933  р.)  пише:  „Давно  сказано,  что  душа  народов  звучит  не  только  в  самих  словах,  но  именно  в  звуках.  Это  и  есть  то  подлинное  звучание,  которое  выражает  сущность,  ибо  каждый  звук  есть  и  цвет,  есть  и  вся  эссенция  Бытия.  Сравнительная  фонетика  наречий  даст  прекрасное  зеркало  души  народов”.
„Упоминая  нацию,  мы  должны  безбоязненно  определить,  что  есть  национализм.  Если  это  какое-то  понятие,  связанное  с  человеконенавистничеством,  то  оно  будет  попросту  вредно  и  должно  подлежать  уничтожению,  как  и  всякая  ненависть,  злоба,  самость  и  невежество.  Но  в  понятии  национализма  есть  такие  ценные  основы,  что,  поняв  его  в  чистейшем  звучании  народов,  в  их  высшем  проявлении,  мы  увидим  ещё  один  фактор  прогресса”.
„Цивилизация  предъявит  свои  требования.  Но  она  в  своей  механической  условности  никогда  не  поймёт,  что  есть  истинный  национализм,  что  есть  характерное  звучание  народа,  полное  творческих  возможностей…  Ценности  национализма  нужно  синтезировать,  для  сокровищ  творчества  нужна  оправа  и  понимание”.
Тут  варто  зауважити,  що  з  чиєїсь  нелегкої  руки  пішов  гуляти  Україною  термін  „шароварщина”.  Помисливі,  слабодухі  люди  легко  підхопили  це  „поняття”  і  стали  соромитися,  сахатися  свого,  самобутнього,  корінного.    А  от  увесь  цивілізований  світ  шанобливо  ставиться  до  своєї  минувшини.  Англійський  принц  Чарльз,  наприклад,  у  певних  обставинах  не  вважає  за  „шароварщину”  вбратися  у  шотландську  національну  спідничку.
Ще  один  штрих  до  уяви  про  самобутність  народів  дає  аналіз  творчості  російського  філософа  А.С.  Хомякова  кандидатом  філософських  наук  В.І.  Керімовим.  
„Язык,  по  мнению  мыслителя,  –  прямо  таки  „дом  бытия”  той  или  иной  этнической  общности,  он  держит  „мысли  под  своей  незаметной  опекой”,  влияет  на  развитие  и  направление  умственных  способностей  народов.  Более  того,  заимствование  чужого  языка  и  утеря  своего  приводит  к  уничтожению  всей  прежней  нравственной,  умственной  и  бытовой  жизни.”  („Философия”,  1989/5,  „Знание”,  М.,  с.  10).
Як  же  дивляться  на  проблему,  що  розглядається  тут  громадяни  Російської  федерації,  наші  сучасники.  Ось  декілька  цитат  з  газети  „Знамя  мира”,  що  видається  під  гаслом  „Газета  духовного  единения”  у  м.  Томську,  Російська  федерація.
Педагог  Т.  Неверовская  з  м.  Томська  у  статті  „За  истинный  патриотизм”  пише:
„Все  мы  знаем  о  принятой  в  2001  г.  Государственной  программе  по  патриотическому  воспитанию  граждан  Р.Ф…”
„...считаю,  что  в  наших  школах  должны  быть  достаточно  высокие  по  своему  уровню  программы  по  патриотическому  воспитанию,  в  которых  главным  и  определяющим  фактором  дожен  стоять  вопрос  о  нациях.  Сегодня  понятие  нации  нам  должно  быть  также  близко,  дорого  и  свято,  как  понятие  семьи.  И  не  будем  бояться  слова  „национализм”.  
„России  нужны  те  патриоты,  которые  любят  свой  народ,  прежде  всего  –  свою  нацию,  потому  что  национализм  –  это  понятие  духовное.  Народ  без  национального  духа,  что  печь  без  огня,  корабль  без  ветрил,  бочка  без  обруча:  толкни  –  и  рассыплется”  (З  газети  „Знамя  мира”,  №  9,  2003  р.  стор.  12).
В.  Юдін,  доктор  філологічних  наук,  професор,  депутат  Законодавчих  зборів  Тверської  області,  там  же,  на  стор.  12  пише:
„Затрону...  законопроект  о  введении  графы    „Национальность”  в  паспорте  нового  образца…  
Национальность  –  это  имя  народа…  Национальное  имя  заключает  в  себе  вековечные  религиозно-культурные  и  исторические  традиции  народа,  его  дух,  морально-этические  представления,  идеалы,  общественные  стремления.  Без  национального  имени  народ  перестает  существовать  как  этническая  общность.  Безнациональный  народ  лишен  будущего  и  своей  самобытности,  а  потому  перестает  быть  народом,  растворяется  в  мировой  „толпе”…
Інформація,  що  перед  нами  складається  з  цитат  висловлювань,  здебільшого,  всесвітньовідомих  мислителів.  Чи  переконливо?  Чи  переконали  вони  нас,  що  національна  людина  більша,  а  не  менша,  чим  просто  людина;  що  культура  не  може  бути  відсторонено-людською,  але  є  тільки  національною;  що  будь-яка  денаціоналізація  відокремлює  нас  від  все  -  людства;  що  „істинний”,  тобто  цивілізований,  гуманний  націоналізм  є  явищем  природним  і  позитивним  в  очах  освічених  людей;  що  треба  любити  свою  Батьківщину  такою,  якою  вона  є,  боротися  за  її  достоїнство,  збереження  характерних,  притаманних  тільки  їй  ознак,  докладати  усіх  зусиль,  щоб  вона  стала  кращою,  сильнішою,  щасливішою...
Щоб  стати  гідною  людиною  кожен  з  нас  має  внести  в  своє  життя  усвідомленість,  набути  достоїнства  осмисленості  свого  буття,  свого  місця  в  своїй  країні,  у  Всесвіті.
.Деякі  ідеологи  стверджують,  що  в  Україні  не  досягла  критичних  розмірів  плівочка  еліти  суспільства.  Еліта  –  це    високоосвічені,    активні  і  патріотично  налаштовані  громадяни  держави.
„Натовп,  отара  –  це  не  ті,  хто  бідні,  темні,  низькі  за  походженням,  або  погано  виховані;  отара  –  це  ті,  що  задовольняються  нікчемним  та  дріб’язковим,  ті,  кому  до  душі  людська  пересічність”,  –  стверджує  Шрі  Ауробіндо  Гхош.
Екс  Президент  Франції  Шарль  де  Голь  вважав,  що  Франція  для  нього  -  понад  усе.  У  „Воєнних  мемуарах”  він  писав:  „Франція  лише  у  тому  випадку  є  справжньою  Францією,  якщо  вона  стоїть  у  перших  рядах...  Франція,  позбавлена  величності,  перестає  бути  Францією.”  (цитовано  за  „Новая  и  новейшая  история”,  №  1,  2001  р.).  Ось  як  ставляться  до  своєї  нації,  країни  глави  цивілізованих  держав  світу.  Нам  також  треба  навчитися  національному  патріотизму,  щоб  і  ми  могли  без  зніяковіння,  впевнено  сказати:  „Україна  –  понад  усе!”  Єдина,  щаслива,  сильна,  соборна  Україна.
Основною  діючою  силою  у  Всесвіті  і  силою,  що  змінює  світогляд  людини  є  інформація  і  з  нею  –  просвітництво.  Високоосвіченим  не  притаманна  ворожнеча.  Призначення  інформації  гідної  уваги  –  бути  поширеною  серед  людей.

Aleksandr,  Charnigiv

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2011

НЕ ІДУТЬ ВПЕРЕД ОБЕРНУВШИСЬ НАЗАД

Іти  вперед  з  душею  у  колишнім…
Мазепа  й  Орлик  –  чом  не  козаки…  
Та  сила  і  мета  –  лиш  у  прийдешнім,
Наснаги,  Боже,  дай  –  вперед  іти…  

Зустрічний  вітер  –  то  лет  птахів,
І  я  жадаю  –  вперед  іти…  
Зустрічний  вітер  –  у  груди  б’є,
Злітає  вгору  крило  моє…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2011

ЗАДУМЛИВИХ, ЗАЖУРНИХ…

Задумливих,  зажурних
Не  вітають  –
Ізгої  і  чужі  серед  своїх…
Усміхнених  в  історії
Не  знають  –
Ні  праведних  Його,
Ані  святих...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2011

МЕДИТАЦІЯ

Я  говорю  все  менше,
Скоро  змовкну…
І  задзвенить  у  вухах
Пустота…
Я  мовчки  мовлю
Ноту
Саму  повну,
І  забринить  одвічна
Красота…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011

МИ ВІЛЬНІ ЛИЩ ТОДІ…

Ми  вільні  лиш  тоді,
Коли  взаємно,
У  радості  і  щирості
Сердець,
Про  себе  позабувши
Щиро,  ревно
В  служінні  свій  знаходимо
Вінець…
*  *  *

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2011

ПЕРВІСНА ЧИСТОТА

ПЕРВІСНА  ЧИСТОТА

Дівчата  зап’яті
Хустинками
І  очі  їх  світять
Жаринками;
Обличчя  аж
Зніяковілі,
Чистенько  умиті
І  милі…
То  є  чи-сто-серд-на
Людина…
Для  них  ще  настане
Година...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2011

САМОВЛАДАННЯ

"...прежде  всего  нужно  отсутствие  страха,  чтобы  в  любой  сфере  чуять  полное  самообладание.  Невозможно  научить  себя  такому  самообладанию,  ОНО  ДОЛЖНО    ЗАРОДИТЬСЯ  ВНУТРИ  СОЗНАНИЯ.  Конечно,  опыт  жизненный  учит    мужеству.  Сказано  -  "каждый  трус  будет  дрожать,  пока  не  найдет  алмаз  мужества".
Е.И.Рерих,Агни  Йога,  Братство,№374  



Самовладання  –
Повна  дієздатність,
Наповненість
І  праведність  життя!
Обставини,  що  склалися  –
Найкраще,
Що  сам  cтворив
Минувшини  буттям…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2011

КРІРИ*

Характерники  "...Могли  відвернути  стрілу  у  польоті  або  навернути  її  на  ціль.  вміли  на  значній  відстані  подумки  спілкуватись..."
Василь  Чумаченко,  "Шлях  у  невимовне",  стор.63



Занепад  духу  –
Не  опора!
Зневіра  –
Зрада  у  собі!
А  радість  в  дусі  –
Наше  море!
А  кріри  –
Корок
У  воді.

*  Кріри  -  воїни  в  Україні-Русі,  що  мали  здібності  хазяїна  лісу  -  лісовика,  володіли  незбагненним  мистецтвом  ведення  бою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2011

КОЗАКИ ВИ, КОЗАКИ…

Козаки  ви,  козаки,
Білі  –  білі  гусаки…
*
Вільні  люди,
Вітром  віють,
Лягають  туманом…
Сонцем  світять,
Волю  сіють,
Падають  дубами…
*
Козаки  ви,  козаки,
Білі  –  білі  гусаки…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2011

ДИКИЙ СЕЛЕХ (ПОЛЮВАННЯ)

Лечу  я  висóко
І  бачу  далеко,
І  вітер  у  крилах
Свистить…
Та  раптом  –  як  сполох,
То  вибухнув  постріл
І  все  закінчилося
Вмить…
Вода  й  суходоли
Крутнулися  колом,
Остання  іскрина
Тремтить…
Я  плюснув  у  воду  –
Забудь  мою  вроду…
По  мене  собака
Біжить…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2011

КІЛЕРСТВО

Коли  вирує  непогода,
Тоді  у  кілера  –  нагода…
Все  склалося.
Все  дуже  просто:
Рука  тверда
І  око  гостре…
Він  вицілив.
Гачок  натиснув,
Пішла  віддача  –
Постріл  блиснув…
–  І  вам  прівєт,
І  нам  прівєт…
Всьо  сдєлано…
–  Базара  нєт…
                   *
ТА  НЕ  ВСЕ  У  НИХ  СХВАЧЕНО
Злочинці  є  в  простеньких  хатах,
Злочинці  є  в  «крутих»  палатах…
Нема  злочинців  тільки  в  Раї,
У  Рай  злочинців  не  пускають…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2011

КОШЕРНЕ - ЧИСТЕ, БЕЗДОГАННЕ

Для  чистих  -  усе  чисте…
   Св.  Павла  до  Тита,  1:15

Кошерно  і  їмо,
Й  п’ємо.
Кошерний  одяг
Традиційно  носимо…
Кошерно  стелимо  
Й  спимо,
 У    Бога  милості
Кошерно  просимо…
Усе  –  кошерно  …
Лиш  одно,
А  чи  кошерно
Всі  ми
Хочемо?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2011

ПАВУТИННЯ ОБСТАВИН

«Ми  отримуємо  те,  що  даємо…»
 
В  павутиння  обставин
Попали…
Якщо  сили  нема  
Розірвати,
То  оплутають,  виснажать…  
Рани
                   зроблять  свіжі,
Щоб  кров  
Відсмоктати…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2011

НЕ ВИБИРАЄ ВИЩИЙ ДЛЯ НИЖЧОГО

«Не  вибирає  вищий  для  нижчого…»

Облиш  його…
Хай  сам  себе  
Осудить…
Коли  уляжеться  вся  суть
Його  душі,
Лише  тоді  спаде
З    очей  облуда,
Засяє    світ
Омріяних  вершин
                   *                                                                                              
                   
Усе  –  добро,  учитель,  настанова…
Усе  співмірне  часові  й  уму…  
І  примус,  і  страждання  –
Наша  школа,
Навчає  нас  Закону
Одному…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2011

ПОТІК ЖИТТЯ

Ясна  свідомість  спрощує  пізнання.
Не  втратимо  шляху  найкоротшого.
             Є.І.  Реріх,  «Община»,  6

Текло  життя,  
Як  зерня  
З  повпоміри…
То,  як  вода,
Швидкого
Водоспаду…
То,  поміж  пальцями
Бездумними,
Без  міри…
То,  як  гірський  потік
Каменепаду…
То,  як  вогонь  палило
Пеклом  чаду,  
Задухою,
Безвихіддю  відчаю…
Та,  зрештою,
В  пісок  пішло  –  
До  Саду,  
Не  знаю,
Чи  то  Пекла,
Чи  то  Раю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2011

ДАЙ, БОЖЕ, ПРОЯВИТИСЯ СОБОЮ…

Той,  хто  дослухається  до  думки  мас,
ніколи  не  підніметься  над  натовпами…
                                                         Є.І.Реріх,  Листи
Горе  вам,  коли  добре  говоритимуть  про  вас  усі  люди…
                                                                   Луки,  6:26
                                                                                     
Дай,  Боже,  проявитися
Собою.
Дай,  Боже,  Дух  в  собі
Не  у’вязнить.
Щоб  догоджать  не  натовпу  –  
З  Тобою
У  злагоді  дай,  Боже,
Вік  прожить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2011

К А Р М А

Вдихаю  почуття,
Та  видихаю  втому:
Жага  горить  –
Спустошує  до  дна…
Природи  джерело
Наповнює  потому…
Так  хвилі  котяться  –
Одна…  Іще  одна…

             *  *  *
Думки  мої  торують
Рівчаки…
І  дзвінко  вже  біжить
По  них
Моє  життя…
Душі  сторожа  спить…
Пливуть  солодкі  сни…
Блукання  дим…
Та  буде
Каяття…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2011

"НЕУЯЗВИМ БЕЗСТРАСТНЫй"

́

Хто  ж  то  стягн́ув
Шаленну  данин́у
Із  чистої,  жагучої
Любові?..

Сама  любов
Призначила  ціну:
Жага  жадає  муки,
А  чи  крові...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2011

ПРО СПОКІЙ

Спокій  -  суттєва  умова  союзу  і  зв*язку  з  Божеством.  Якщо  ви  маєте  цей  базис,  ви  можете  володарювати  у  царині  емоцій.  Ви  можете  виражати  вашу  емоцію,  але  ви  повинні  виражати  її  у  прекрасний,  гармонічний  спосіб.  Щоб  витримати  тиск  Божественного,  що  спускається,  ви  маєте  бути  дуже  сильними,  інакше  ви  розлетитеся  на  шмаття...Якщо  маленькі  краплини  примушують  вас  співати,  танцювати  і  волати,  то  що  ж  трапиться,  якщо  спуститья  вся  сила  Божественного  блаженства.
     Всі  почуття  відступу,  відрази  і  боязні,  котрі  хвилюють  і  ослаблюють  людський  розум,  мають  бути  переможеними.  Ви  повинні  завжди  залишатися  спокійними,  безпристрасними  і  незрушними  всередині...зберігати  абсолютний  спокій  у  присутності  будь-яких  людей,  при  будь-яких  подіях.  Цілковитий  спокій  і  врівноваженість  упокорять  навіть  небезпечних  і  лютих  звірів,  коли  вони  протистоять  вам.
                                                         МАТЬ  (Мира  Ришар)
   Шри  Ауробиндо  "Практическое  руководство  по  интегральной  йоге",с.62

   У  мирі  і  мовчанні  проявляється  Вічне:нічому  не  дозволяйте  хвилювати  вас  -  і  Вічне  проявиться.Майте  абсолютну  рівновагу  перед  лицем  всього,  і  Вічне  буде  тут.  Ви  не  повинні  вкладати  так  багато  напруги,  так  багато  зусиль  у  пошук  Його.
Зусилля  і  напруженість  лише  стануть  перепоною.  Ви  не  повинні  мати  бажання  бачити  Його,  бо  цей  ментальний  неспокій  тільки  затьмарює  Його  вічну  присутність.  У  самому  повному  мирі,  ясності  і  рівновазі  все  -  ТИ,  як  і  ТИ  -  все.
       Ні  поспіху,  ні  стурбованості,  ні  напруженого  стану.  І  це  краще,  ніж  всі  споглядання  у  світі...
             Шрі  Ауробіндо,  с.206

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2011

ТУТ БЕЗКОРИСНІ СЛОВА (на 8 березня - світлим душам)

Широке  поле,
Вітряки  крилаті...
Яскраве  сонце,
Радість  через  край...
О,  як  я  хочу
Крила  розпластати,
Злетіти  в  небо,
Друже-  вітре  -  грай!
Спорідненість  чого?
Чи  знати  треба?..
Солодке  притяжіння
Кличе  в  Рай...
Я  вільний  від  усього
І  від  себе...
Я  вітром  захлинаюсь  -  
Зустрічай!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2011

Ж І Н К А

Сором*язлива,  тиха,  мирна;
Усміхнена  і  мовчазна;
Бажана,  незлоблива,  мила,
Те,  що  відоме,  як  -  
ВОНА...

             *    *    *
Селекція  жінок  була  і  буде...
Красунь  хапали  турки  ще  дітьми...
Приманюють  тепер  багаті  люди
Будинками,  комфортом  і  грішми...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2011

Ж І Н О Ч Н І С Ь

Чоловіки  жіночу  простоту
І  відданість  одвіку  полюбляють.
Поставу  рідну  і  тугу  косу,
І  серцем  і  руками  пригортають…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2011

О Ч І

Очі  бувають  веселі,
Добрі,  задумні,  журні;
Сором’язливі  й  лукаві,
Стомлені  і  мовчазні…

Очі  бувають  зухвалі,
Бездушні,  брутальні  і  злі;
Хижі,  пусті  і  безжальні  –
В  них  не  дивитись  мені…

Бувають  бездонно  –  провальні,
Глибокі,  жагучо  –  сумні;
Безмежно,  нестерпно  бажанні,
Спасіння  в  них  лише  –  на  дні…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2011

ТАЇНА ВЧИНКУ І НАСЛІДКУ

Сумлінно  зроблене  –
Пусти…
Нехай  іде  собі  з  добром  –
Не  оглядайся…
Та  сила  вдячності  від  Духу
На  тобі
Осяде,
І  колись
Поможе  у  біді  –
Не  сумнівайся…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2011

ЩОСЬ СТАЛОСЯ…

Щось  сталося…
Причини  ми  не  знаєм…
То,  може,  –  гріх
В  минулому  бутті?..
Минуле  пазуром  невидним
Роздирає,  –
Таврує  слід
В  сьогоднішнім
Житті…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2011

С У Д

Постану  перед  викликом
Любові:
Чому,  кого  і  як  я
Не  любив?
Чому  здавався  гніву
І  утомі?..
Хіба  не  знав,  що  душу
Погубив?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2011

Т Е Н Е Т А

"Ибо  никогда  в  этом  мире  ненависть  не  прекращается  ненавистью,  но  отсутствием  ненависти  прекращается  она.  Вот  извечная  дхамма"
                                                                                                                       
                                                                                                                               Дхаммапада

Чимало  душ
В  тенета  зла  попали...
Не  бачать  виходу  і  злобствують
Звідтіль...
Яскравий  світ  на  пекло
Проміняли...
Що  доброго?  -  
Терзання,
Вічний  біль...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2011

КРАЄВИД

Там  гречки  лан
І  льон,  і  сонях…
Зелений  луг
І  річки  сполох…
Пшениці  хвилі,
Хвої  шум…
І  серця  щем,
І  думи  сум…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2011

ВИМОГА ДО ПОЕЗІЙ

Я  можу  говорити
Про  кохання…
Еротику…
Про  вільний  лет
Віршів…
Про  сенс  життя,
Про  сум
І  розставання…
Та  ці  слова,
Як  перли  досконалі,
Низати
На  піднесеність
Душі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2011

"КОМУНІЗМ" В УКРАЇНІ 1932-33 РОКІВ. ОРДА

Синку,  рідний,
Дивись…
Не  заплющуй
Очей…
Я  дістану  зерна
У  польóвих  мишей.
Розітру  у  руках,
Як  у  кращих
Млинах…
Тільки  не
Помирай…
Їх  –  поглине  хай
Прах…
Згине  ця
Солдатня,
Згинуть  більшо  –
вики,
Зійде  нова
Зоря,
Буду  я,
Будеш  ти.
Ми  молитву
Здіймем
І  іще
Поживем…
Синку!!!  Синку...
Бі  -  да...
Що  ж  ти  робиш?!!
О  -  р  -  д  -  а...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2011

ВОВЧИКИ - БРАТИКИ

Вовки  всьому  вовчат  навчать:
Як  бігати  і  їсти;
Як  обхитрити,  обійти
І  як  в  засідку  сісти;
Як  нападати  гуртома,
Як  з  ніг  поживу  збити;
Як  зуби  шкірити
В  злобі,
І  в  глотку  як  встромити…
Одне  невідоме  вовкам  –
Вітчизну  як
Любити…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2011

НАША МОВА

"Ми  -  українці!  Це  наша  земля!"
                                                                             Вячеслав  Чорновіл                
           

                   Деякі  політичні  сили  піднімають  питання  про  надання  російській  мові  статусу  офіційної    у  регіонах  компактного  проживання  етнічних  росіян    в  Україні,  або  навіть  другої  державної.
Для  підведення  правової  основи  під  цей  намір  використовуються  посилання  на  європейське  законодавство,  приклади  двомовності  у  деяких  країнах  Європи,  Канаді.  
Придивімося  пильніше,  глибше  до  мовної  ситуації  в  деяких  з  держав.
У    Швейцарії,  наприклад,  існують  чотири  рівноправні  державні  мови.  Це  стало    можливим  і  законним  тому,  що  конфедеративна  держава  Швейцарія  утворена  групами  від  чотирьох  народностей,  разом  з  їх  власними  мовами    і  територіями.
               Відомо,  що  більшість  країн  світу  мають  поліетнічне  населення.
               Серед  них  є  такі,  як  США,  Канада,  Австралія,  де  корінні  етноси  (індіанці  Америки,  бушмени  Австралії)  не  відіграють  вирішальної  ролі  в  житті  своїх  країн,  а  панівне  становище  там  займають  представники  інших  націй,  які  прибули  з  інших  земель.  Питання  про  державну  мову  у  таких  країнах  вирішується  відповідно  до  мовної  належності  більщості  населення,  так  би  мовити,  шляхом  голосування,  а,  часом,  і  колотнечі,  як  це  траплялося  у  Канаді,  наприклад.
             Інші  поліетнічні  народи,  а  таких  більшість  у  світі,  мають  дієздатну  корінну,  титульну  націю,  яка  одвічно  живе  на  своїй  території,  має  свою  мову,  вікові  культурні  традиції.
             У  таких  країнах,  до  числа  яких  належить  й  Україна,  питання  про  державну  мову  не  може  вирішуватись  залежно  від  мовних  уподобань  тих,  хто  прибув  для  постійного  чи  тимчасового  перебування  з  інших  країн.  Тут  мова  лише  корінного  етносу  має  неспростовне  право  бути  державною.  Ні  про  яку  двомовність  у  цьому  випадку  не  може  бути  й  мови.
В  Російській  Федерації    присутні  національні  утворення,  котрі  мають  свої  мови  і  мешкають  на  власних,  що  одвічно  належали  їм  територіях.  Тому  у  цих  територіально─національних  утвореннях  можуть  функціонувати  як  офіційні  їх  рідні  мови.  Але,  звернімо  увагу,  державною  в  Російській  Федерації  є  лише  одна  ─  російська  мова!    Вона  і  об*єднує  Росію!
Ті    громадяни  України,  котрі  мають  російське  етнічне  походження  ,  не  мають  в  Україні  своєї  власної,  етнічно  належної  їм  території  ,  і  тому    російська  мова  не  може  претендувати  тут  ні  на  статус  другої  державної,  ні  офіційної  у  регіонах  компактного  проживання  етнічних  росіян  на  території  держави    Україна.    Російський  етнос  вже  має    і  територію,  і  державу  (Р.Ф.),  де  неподільно  панує  їх  власна  ─  російська  мова.    І    нетолерантно  влаштовувати  Росію  на  території    іншої    держави,  якщо  там  облаштувалася    певна  кількість  етнічих  росіян…    Недобре  ходити  зі  своїм  статутом  у  чужий  монастир.
Національні  меншини  в  Україні  мають  право  на  користування  і  вільний  розвиток  своїх  рідних  ,  або  будь-яких  інших  мов  у  вільному  спілкуванні  між  людьми,  літературі,  мистецтві,  навчанні  у  недільних  школах,      але  обов‘язково  поза  :  державною  освітою,  офіційним  діловодством,  судочинством,  мовою  у  війську,  офіційними  висловлюваннями  у  державних  органах,  установах,  закладах.
Деякі  народні  депутати  України  висловлюються  під  час  пленарних  засідань  Верховної  Ради  України  російською  мовою  «з  поваги  до  їх  російськомовного  електорату».    Тоді  обранець    від  румунськомовної,  наприклад,    общини,  що  компактно  проживає  на  території  України,  може  висловлюватись  у  Верховній  Раді  України  своєю  -  румунською  мовою…  Депутати  від  татарського  народу,  тим  паче,  -  татарською…  -  і  держава  Україна  розчиниться,  зникне  через  зникнення  державної  мови  !
І  якщо  «можна»  ввести  в  Україні  російську  мову,  як  другу  державну  (з  поваги  до  російськомовної  частини  електорату),    то  тоді  «можна»  прийняти  і  другий  –  російський  -    державний    прапор,  і  гімн,  і  герб…  з  поваги  до  російськомовного  електорату...
               Зрозуміймо,  коли  ви  висловлюєтесь  російською  мовою  у  Верховній  Раді  України,  "з  поваги  до  вашого  російськомовного  електорату",  то  ви  доночасно  робите  це  з  неповагою  до  усіх  інших  етносів  в  Україні,  розділяєте,  розвалюєте  єдину,цілісну  Україну,порушуєте  її  Конституцію,  цинічно  не  визнаєте  існування  самої  Суверенної  України.
Один  з  народних  депутатів  України  на  засіданні  ВРУ  повідомив,  що  україномовні  класи  в  московській  школі  не  заповнені  учнями,  бо  українці  ,  котрі  постійно  мешкають  в  Росії,  не  бажають  віддавати  своїх  дітей  в  україномовні  класи...  І  мудро  чинять!  Навіщо  українцеві  в  Росії  академічна  україномовна  освіта?  Як  він  з  нею  впишеться  у  російськомовний  соціум  Росії?  То  чому  ж  частина  етнічних  росіян  в  Україні  так  настирливо  вимагає  російськомовної  державної  освіти  в  Україні?      Через  витіснення  з  ужитку  української  мови  вони  прагнуть  знищити  саму  українську  націю!  Бо  без  мови  не  існує  нації  –  це  розуміють  всі…
             

                                 Схибнувся  світ…
                                 Куди  прийшли?..
                                 Не  ті  в  литаври  грають…
                                 На  плаху  мову  потягли  –  
                               «  табачники»    гуляють…        
                                                                                                                                                                           Олександр    Штань,    м.Чернігів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2011

ДУША - МОВА

Усі  не  рідною  гудуть…
Та  є  закваска
В  Україні…
Від  Бога  ми  –
І  в  тому  суть!
Коли  вже  тіло
Не  убили,
Тоді  і  душу
Не  уб’ють!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2011

МИСЛЕННЯ - ЦЕ ІСНУВАННЯ

Думка  –  дія,  і  свідок,  і  суть  –  
За  думками  і  ноги  ступають;
Та  куди  вони  й  звідки  ідуть  –  
Навіть  мудрії  старці  не  знають…  

По  набутому  руслу  течуть,
І  по  битому  шляху  ступають,
Та  прихистку  ніде  не  знайдуть  –  
Біля  звичного  –  колом  кружляють…  

Десь  далеко  думками  літав  –  
Що  було  тут  –  того  і  не  знаю…  
Куди  думка  полине  моя  –  
Там  і  я  разом  з  нею  буваю…  

Разом  з  думкою  в  бруд  опускаюсь,
Із  думками  злітаю  у  небо,
Коли  Божого  Світла  торкаюсь  –  
Мені  більше  нічого  й  не  треба…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2011

ВІДДАНІСТЬ

О  відданість!
Початок  і  кінець!
Коли  синхронні  і  слова
І  дії…
Надійності  і  вірності
Вінець,
Де  розпадаються
І  сумніви,
Й  надії…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2011

ФАРИСЕЇ

Ховаються  від  страху  за  святами,
Засліплені  солодкими  пороками…
Без  остраху  торгують  ритуалами,
Не  чують  заповідане  пророками…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2011

СВЯТІСТЬ

Для  душ  святих  –
Святі  ікони
І  миро  із  очей
Тече...
Сприймають
Божії  Закони
І  Бог  у  душі  їм
Рече  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2011

ОДА ІДЕЙНОСТІ

Усе,  що  сталося  –
З  насильства…
І  навіть  людськая
Любов…
І  наші  слабкості,
Й  невмійство  –
Капкани  все  –
І  в  пастці  знов…
Лише  ідейність  височіє,
Як  острів  у  потоці  зла.
Вона  одна  лише  уміє
Спожити  істину
До  дна…

           *
Іду,  біжу,  лечу,  жадаю,
Вогонь  у  серці  бережу.
Шукаю  істини,  і  знаю,
Якщо  шукаю  –
То  знайду.
Що  є  всередині  у  мене,
Що  ледве  жевріє  і  тліє  –
Та  живе  ?
То  мабуть-що  примарний
Просвіт  неба,
Що  манить  світлом  світлим
І  веде…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2011

СЕРЕД РАБІВ

Серед  рабів
Не  можна  бути  вільним…
Хоч  будеш  ти  моральним,
Хоч  святим…
Раби  зведуть  тебе
До  божевілля…
Ніколи  ти  не  станеш  їм
Своїм...
     
   *
Мойсей  мав  рацію  тоді,
Як  років  сорок
Рабів  пустелею  водив,
Щоб  взяв  їх  морок

*  *  *
Біда,  як  трапиться
Рабу
Дорватися  до  влади…
Тоді  за  власну  простоту
Помститься  без
Пощади…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2011

ВАКУУМ СВІТ. КРУГООБІГ ЖИТТЯ

Тиша,  безмежність,  закручений  Світ,
Живинки  зринають  -  зникають...
Ідея  зтіка,  як  невидимий  цвіт,
Частинки  її  обліпляють...

Утворене  тіло,  -  живе  і  стражда,
Чутливість  душі  розвиває...
Зростає  свідомість,  законів  канва,
Про  Бога  ПустОти  вже  знає...

Набуто  свій  досвід,світліє  душа,
У  тілі  -  немає  потреби...
Всевидящі  очі  до  Світла  здійма,
І  тихо  відходить  до  Неба...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2011

ШЛЯХЕТНІСТЬ

Благородство  душі  –  не  купити,
Не  знайти  на  торішній  стерні…
Із  руди  діамантів  намити,
Щоби  зватись  і  бути  людьми…
*  *  *
Горшками  совати  в  печі,
За  зброю  мати  рогачі,
Заплющить  очі  на  науку,
Спиняти  тік  Святого  Духу…
Така  мета  ції  просвіти
У  сьогоденні  зрілі  літа?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2011

ХТО ЗВОЛІКАЄ - НЕ ДОСЯГАЄ…

Життя,  як  сполох  –
Ринулось  вперед,
Не  милями  –
Світлóвими  роками…
Поля  торсійні,
Всесвіту  корсет,
Нові  енергії  постали
Перед  нами…
А  ті…  все  топчуть
Спориші,
Вже  топтані  –  затоптані
Дідами…
Відстали,
Заблукали  у  глуші,
Замулились
І  обросли
Мохами…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2011

МИ ВІЛЬНІ ЛИШ ТОДІ…

Ми  вільні  лиш  тоді,
Коли  взаємно,
У  радості  і  щирості
Сердець,
Про  себе  позабувши
Щиро,  ревно
В  служінні  свій  знаходимо
Вінець…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2011