| Сторінки (4/337): | « | 1 2 3 4 | » |
Я більше не буду читати небесні романи,
Де наші сузір’я повік не зіллються в одне.
Я стану натхненням приречених і не коханих,
Словами поем із печальними частками «не»…
Пронизали серце шипи кам’яного мовчання,
Образа, як ворон, гаптує висоти крильми.
Над садом ілюзій, де мрії - голодні прочани,
Накинуло сонце жалобну хустину пітьми.
Я більше не буду блукати в прозорих палацах.
Я виросту терном в едемі чужого гріха.
І чиста печаль стане сміхом для злого паяца,
А відчай розтане в тумані осінніх зітхань.
Зникає у небі, розбита Пегасом, дорога,
Втікаю у себе, і ніччю караюсь надмір.
Розп’ятий сумлінням, та серцем залюблений, спогад,
Сльозою-чорнилом впаде на пожовклий папір…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2014
(У співавторстві з Юрієм Ловким)
Россия
Нуждой и нищетой ты пленена,
Великой быть тебе не хватит духу...
Ты пьяная беззубая старуха,
Ты грязная, немытая страна.
Для подвигов была ты создана,
Но, вместо них, в тебе царит разруха,
А, вместо крови в жилах, медовуха
Во все года, века и времена.
И ты уже спасения не сыщешь
В своём распятом Боге на кресте:
С рожденья была ты нищей —
Погибнешь и сгниешь ты в нищете,
В ободранном, разрушенном жилище,
Средь голых стен в постыдной наготе.
Росія
Облудна повела тебе рука –
Історії незвідані дороги…
Ти – світлий край, благословенний Богом,
Та твій народ в пустелі заблукав.
Але душа славетна у віках,
Не треба їй ні злого, ні чужого.
Гріху і кривді, не дозволь, убогим,
Дар Божий рахувати в мідяках.
Твої сини – це генії, герої,
Слова поетів – співи солов’я.
Як виростеш перлиною земною,
В саду сумління виполеш бур’ян,
Ти щирою і доброю сестрою,
Зумієш стати для усіх слов’ян.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2014
На вістрі порожнечі гусне ніч.
На відстані солодкої ненависті,
Не визнані, загублені, не названі,
Ми пишемо листи у прірву снів.
Як весни осипались листям сліз,
Оркестри наших мрій звучали порізно.
Заморені, журбою заговорені,
Вмирали зорі у сухій ріллі.
Слова без літер тонуть у пітьмі.
Сполохано спокуси мчать непрохані.
У вітер… я усоте вже закохуюсь
На вічність, що триває рівно мить.
Гірких полуд розсиплеться стіна,
Не буде ні вини, ні суду грішників.
Вогонь холодний, викуваний тишами,
Гарячий лід остудить поміж нас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2014
Матусю, прости! За страждання прости, Україно!
За рани тяжкі, що ятряться на тілі твоїм,
За муки, гріхи, і принижену мову перлинну,
За розбрат синів і негоди ворожої грім!
Прости за дорогу тернисту до раю свободи,
Ми знали напевне – туди не пускають рабів!
Ми сіяли віру, чекали на радісні сходи,
А зріс на могилах безсмертний і праведний біль.
І падали кулі у серце твоє, ніби зливи.
І тихо стогнала земля у кривавій росі.
Та все ж ми були – хай недовго – так щиро-щасливі,
Єдині та горді, хоч вижили, мамо, не всі…
І плинула кача, і плакали зболені душі.
Потоптаний цвіт чобітьми знавіснілих катів.
І відчай-почвара надію знеможену душить,
Та мрії про волю залишаться вічно-святі.
Прости, Україно, за сльози гіркі та ридання,
Закопчене небо і спеку пекельну зими!
Ця ніч безкінечна скорилася врешті світанню.
Хоч довго проспали, та інші прокинулись ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2014
Коли помру за тебе, рідна нене,
Ім’я твоє застигне на вустах.
Укриюся скривавленим знаменом,
Душа полине, наче білий птах.
Коли поляжу за Вітчизну милу,
Для неї стану небом голубим,
Великий Луг згадає давню силу,
Зав’ється на курганах сивий дим.
Озвусь в Карпатах голосом трембіти,
Крилом Поділля лагідно торкну.
Помчать сарматські коні швидше вітру,
І дух козацький оживе від сну.
В Дніпро я скину зоряні підкови,
Віддам землі любов і доброту,
В Таврійському степу крізь біль терновий
Трояндою свободи проросту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2014
Прадавній Пантеон* стоїть велично
На восьмій (та невидимій) горі.
А решта сім** перекладають вічність
Із пліч вождів на плечі бунтарів.
Боги міняють маски. Грають маси
Трагічної комедії сюжет.
Вмирають вої на потіху Марсу,
І ворон поспішає на бенкет.
В ріллю небес ідеї-зорі сіють,
А сходять терни геніям на зло.
Грядуть нові пророки і месії
Із мудрості робити ремесло.
Бреде душа самотнім пілігримом.
У правді пізнає гріховну суть.
Блукає в римах… на шляху до Риму…
Не там шукає істини, мабуть…
*Пантеон - храм усіх богів у Римі.
**Рим побудований на семи пагорбах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014
(до 200-річчя Шевченка)
Цей шлях у двісті років, як похід
На боротьбу за щастя і свободу.
Для витязя слова – це меч і щит,
Для рідної Вкраїни славна ода.
Ця доля Кобзаря – величний хрест,
Що він прийняв заради Батьківщини.
Волання правди і палкий протест
Вирує у душі героя-сина.
Як вічності рядок, його життя.
У ньому все – і мука, і звитяга,
Блакить висот і золоті жита,
І грізної війни священні стяги.
Цей шлях безсмертя – подвиг і вінець,
Де з лаврами сплелись колючі терни.
Политі кров’ю зболених сердець.
Крізь відчай проросли свободи зерна!
Життя Тараса – спалах у пітьмі,
Застигло в небі праведним свічадом.
І будить душі голосом громів –
Вставай, борись, нескорена громадо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014
Я стала старшою за пізню осінь,
Коли весна забрала молодих.
Ще цвіт не облетів, а вже покоси…
Жнива криваві. Поминальний дим.
Брати мої загиблі, голубочки!
Вам кігті вражі обірвали літ.
Вам біль пекельний затуманив очі.
Упало небо від ридань землі.
Посивіла душа. Палає відчай.
Та дух жадає помсти за братів!
Погасло сонце. Затремтіла вічність.
Ростуть сади героїв із хрестів…
Страшна зима вмираючи, голосить.
Багріє кров і тане чорний сніг.
Я стала старшою за пізню осінь,
Проснувшись у розстріляній весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
[i][b]« - Знайди мене в наступному житті,
- вона мені приглушено сказала...
…
Але, скажіть, чому так темно стало?!
Серед зими - розтало.
Стільки злив...»
Molfar «Темно»[i][/i][/b][/i]
Мольфаре, наближається гроза…
Серед зими дощем вагітні хмари.
Трикапки затремтіли у сльозах
І темно стало від облудних марень.
Веде мене язичниця-любов
Дорогою із гір – та все у прірву…
Молитву шепче мовою дібров,
Отруйний хміль із коренем не вирву.
«Знайдеш його в наступному житті…» –
Мені сказала доля і розтала
Снігами окаянних почуттів,
І в душу крига врізалась кресалом.
Не стримуй дощ, мольфаре, хай гримить,
І серце крають муки-блискавиці!
Ця повінь-ніч украла пів-зими.
І душу, безіменну і безлицю…
Мольфаре, наближається гроза…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2014
З очей твоїх я напилась натхнення.
Отих озер магічна таїна
Така глибока, що не видно дна!..
А забуття солодке і блаженне…
Від голосу твого я захмеліла.
Отрута ця, мов зоряний напій.
І навіть місяць хміль його надпив,
Тепер у хмарах ніжить жовте тіло…
Я дихаю тобою, мов ефіром,
І кровоточать із моїх рядків
Ілюзії принадливо-палкі,
Хоча у них уже сама не вірю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
[b][i]«…Не буде в нас кохання із тобою,
Бо іншій зовсім відданий навік,
Я добрий сім’янин і чоловік,
Не вкрию більш себе гріха ганьбою…
…
…Не видам слабину свою нікому,
А лиш у віршах – мовчазний мій біль…»
Ярослав Чорногуз «Смерть із любові» (вінок сонетів)[b][/b][/i][/b]
Кохання не судилось нам пізнати.
Ми будемо разом на самоті…
І будуть поряд все не ті… не ті…
А серце тисне біль, немов лещата.
Лиш віршів нескінченні епопеї
Про наше щастя в німоті кричать.
У них п’янію від солодких чар,
В раю зриваю дикі орхідеї.
І знов кидаюсь у буденний вир,
Тримаю оборону. Не здаюся.
Та хиже око ворога-спокуси
Шматує душу люто, наче звір.
Сумління не дозволить відступитись,
І перейти фатальний рубікон.
Пекельна мука палить райський сон.
Любов, що ненароджена – убита...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
Шалений день гуляє нині світом,
Дарує людям радість і кохання.
До Вас із моря вийшла Афродіта,
В устах звабливих принесла вітання.
У день любові розцвітуть лілеї,
Пелюстки вогняні серця зігріють.
Хай Вас чарує музика Орфея,
У добрій казці оживають мрії.
Хай вип’ють всі любовного настою,
А хто не встиг ще палко закохатись,
У тих Амур прицілиться стрілою,
І вмить у серці забуяє свято!
На всіх сьогодні вистачить нектару,
Всі тости – за кохання! Веселіться!
Богиня в чаші підсипає чари,
Серця любов наповнює по вінця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2014
Я образ твій пером боготворила,
Ростила із рядків хмільний едем.
Для тебе Всесвіт вирвала із тіла,
І душу помережила вогнем.
Сльозами зір молилась-заклинала,
Вишіптувала шелестом дібров.
Лила веселки у криві дзеркала,
Елеєм сонця розбавляла кров.
Мене скорила магія безсоння,
Мене скарала мука заборон.
Душа моя згубилась у сезонах,
Змішала фарби у казковий сон.
Ранковим шовком вишила вітрила
І попливла у мрію-океан.
Коханий, я тебе боготворила.
Та всі боги малюються з оман…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2014
Сьогодні репетиція у нас.
Театр пустий. На еро-сцені – двоє…
Змішалась кров із присмаком вина,
І викував Гефест солодку зброю.
Кинджал кохання прагне насолод.
В твоїх очах – божественна отрута.
Від ласки шаленіє спрагла плоть,
Цілунки – чаші меду і цикути.
Здійняли вир метелики спокус,
У голосі твоїм – жагучі ноти.
Закони тут – капризи юних муз.
На еро-сцені дико і спекотно.
Вирують хвилі дотиків і слів,
І п’ють уста нектар хмільного плоду.
Вже сам Амур під куполом зомлів,
А я – твоя богиня насолоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478786
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.02.2014
Як жаль, що ми з тобою не боги,
Лише актори на підмостках слова!
Ні листям лавру, ні жалем терновим
Взаємні не окупляться борги.
Ніколи не втамується земним
Жага причастя словом і нектаром.
О вічносте, – невидимий олтарю!
Солодший меду твій жертовний дим…
Проходять дні – фантоми без імен.
Кохання, мов руїни Колізею, –
Ні мертве, ні живе. Струну Орфея
В душі рубає невблаганний меч.
І стигне біль у серці янтарем,
Фальшує вітер піднебесні ноти.
Ми, як боги, пізнаємо висОти,
Не спивши тілом із хмільних джерел…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2014
Забракне слів, коли ударить біль
Нещадними громами по надії.
А серце, загубившись у собі,
Залишить вірші – пам’ятники мріям.
Забракне сліз, бо сльози – кров душі.
Їх висушить пекельний жар печалі.
А зброя затупіє від іржі,
Що захищала праведні скрижалі.
І зморшок суму не сховає грим.
Над «і» крапок немає, тільки після
Трикрапки, ніби безголосий крик,
І врізалася в серце тужна пісня.
Колись печаль розвіється, як дим,
Залишить неосяжність порожнечі.
Хто не любив – не зраджений ніким,
З полону волі не жадає втечі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2014
Я в снах твоєю музою була,
П’янила душу запахом конвалій.
І місяць, як лимонний мармелад,
Ділили навпіл ми, і смакували.
Цілунками шалів той дивний смак.
Колиску сонця загойдала пристрасть.
Світанок запізнився… придрімав…
Ми пили зорі, як вино іскристе.
Пірнули між рядків, як в океан,
Сягнули глибини і стали ніччю…
Нас полонив поезії дурман,
І дотик слова – ніжний і магічний,
Пекельна спрага… грація гріха...
І діаманту мрій сліпучі грані.
Ти був моїм… у снах і у рядках…
Поезія і ти – коктейль бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
Моя душа промерзла аж до дна.
І теше час німі фігури з льоду.
А в тій душі – порожня таїна.
Нічого я не маю, крім свободи…
Нічого я не маю, крім весни,
Що кожен рік буяє пустоцвітом…
В шалену повінь мчать слова-човни,
В едемах заблукав неспитий квітень.
Шукає в раї… та навряд чи Бога…
Чекає сонце на свого Ікара…
Крім тебе, я не маю більш нічого,
Поезіє – ти скарбе мій і каро!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2014
[i]"...Століття - зморшка на чолі Землі.
Всесвітні війни, революцій грози...
Дніпро до ніг стежиною проліг
І котить славу в сиві верболози.
Поет став морем. Далеч степова,
І хмарочоси, й гори - ним залиті.
Бунтують хвилі - думи і слова,
І сонце генія над ним стоїть в зеніті..."
Іван Драч[/i]
[b]Давно затих Шевченка віщий голос,
Хоч волею відлунює в серцях.
Змінився час, та все іде по колу –
Немов проклятий України шлях.
Свавілля, беззаконня і зневіра…
Сусіди розривають на шматки.
Свої пани від влади озвіріли,
Кидають людям, наче псам, кістки.
Для України ж – всі кохані діти,
Її душа за кожного болить.
Священними слідами «Заповіту»
Ідуть сини… Виходять із імли!
І знову кров’ю хреститься свобода,
Але назад немає вже шляху!
Ні – ворогам! Ні – підлим ляльководам!
Ми долю переможемо лиху!
Ми візьмемо життя у власні руки
Неначе волі синьо-жовтий стяг,
Могутня сила щирості та злуки
Най приведе в щасливе майбуття!
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2014
Твоя душа, немов бездонна амфора,
А каяття – фальшиві самоцвіти…
У наших діалогах лиш метафори,
Ремарки протиріччя – непомітні.
Твої слова – барвистий рій метеликів,
Увечері помруть – і стане сумно…
Рожевим димом недомовки стеляться…
(у слів.. ти знаєш… є свої парфуми!)
Ніяких ризиків… всі карти – козирі…
Ми граємо на душі… і на вірші,
За борг собі – розплатимося прозами,
Читаючи в дощах запеклі тиші…
А хочеш, поміняємося музами?
(ніхто і не помітить…) між рядками –
Цілунок в небо… підпис на ілюзіях…
Фантом пера – не мій… і не коханий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
Упала ніч, як синій оксамит,
На плечі… та із пліч… під гру кіфари…
У вічність перейде солодка мить,
Потоне час у келиху нектару.
Ти чарував мене казками зір,
Не довго опиралася – сп’яніла…
Твої обійми, мов шалений вир,
Амура військо випускає стріли!
У тебе погляд – боротьба стихій,
У тебе запах дикої троянди…
Той хміль і біль, та пристрасть і двобій
Злилися в шторм… гуркоче вал дев’ятий…
У шибці снів – магічний перелив,
Володар-місяць підкоряє Всесвіт.
Він золотом нам постіль устелив,
А ти люби… мій грішний і небесний…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2014
І знов той самий меч… і та ж троянда…
Дві сутності душі – палкий дует.
І знов рубає слово гострим ямбом,
Троянда ж, мов росу, збирає мед.
Той мед гірчить печаллю і безсонням,
Як лезо, точить істина перо.
І мчаться думи, як вогненні коні,
У небо непокори, до зірок.
О душе, від самотності сильніший
Стає твій воїн, хоч у полі – сам.
А серце – заґратоване у вірші,
Вільніший їх полон за небеса…
І знов та сама мука лихоманить,
І зцілює троянди еліксир.
Жага творити постає крізь рани
Видінням незбагненної краси…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2014
Туманний саван одягла природа,
Дерева оповив сріблястий дим.
Невидимо король туману бродить,
І шлейф печалі тягнеться за ним.
Не день, не ніч, а сіро-сонний вечір
Плащем із хмар накрив похмурий світ.
Кульгає вітер поступом старечим,
І розкидає ноти дощові.
Туманне царство заметіллю марить,
Благає січень снігу в короля,
А той мовчить… Лиш сіє сонні чари,
Як зерна смутку на пусті поля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014
На все свій час – як у святім Письмі,
Та нині в мене часу забагато,
Удосталь, щоб каратись і карати
За ті плоди, що дав лукавий змій.
Я мала небо, та не мала крил,
Тепер мощу камінням шлях до раю,
Що інші розкидали – я збираю,
Мов на папері душ слова-дари…
Я мала тишу, та не знала сну,
Бо в тиші серця забагато крику,
Але свободу приручила дику,
Програла бій, та виграла війну.
Позбав мене, мій Боже, від спокус,
Які ведуть до марноти і тліну,
За фальш продати не дозволь безцінне, –
Бо нині це усе, чого боюсь.
У вічність упаде життя ріка,
Та має все ціну – добро і лихо.
Бо істина, стомовна і столика,
Не дасть себе пізнати без гріха…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014
Найкращі помирають молодими,
До слави йдуть дорогою страждань.
Величний-бо – не той, хто раб гордині,
А хто життя за істину віддасть…
Великими стають не ті, хто ситі,
Хто в золоті смакує рай земний,
А ті, хто спромоглись для інших жити,
У долі не питаючи ціни.
В Сибірських тюрмах, у засланнях лютих,
Калічилися, заживо гнили.
Словами тяли чорні крила смути,
Щоб свій народ звільнити від імли.
Герої України – в казематах
Нащадкам прокладали світлу путь.
За правду не боялись помирати.
Хай вічно у серцях вони живуть!
Хай подвиг Василя дає нам сили
Пітьму здолати, вийти із біди,
І довести, що маємо ми крила,
Що недарма помер він молодим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2014
Скрипаль туманних снів – зимовий дощ –
Нанизує печаль мою на струни.
Небесний спів зійшов на ноту «до»,
Старіє від знемоги місяць юний.
Гойдає вітер океан гілля,
А стовбури – мов якорі в минуле.
Під владою чудного скрипаля
Душа в обіймах роздумів заснула.
І почуття застигли, мов кришталь,
Так хочеться зігрітись… хоч від фальші…
Украв туман зіркову пектораль,
Тривога налилась у хмарні чаші.
Зимовий дощ – незвичний музикант.
Легкий мороз лоскоче срібні ноти –
Порошить іній льодяна рука,
Відлунюється в серці гострий дотик…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2014
А знаєш, ненависть – це теж любов,
Помножена на гордість і образи,
Загублена в сувоях древніх мов,
Покроєна іржавим лезом часу…
Не всі святі, хто не пізнав гріха,
Не всі лихі, у кого чорні крила.
Я вірю в те, що ти мене кохав,
Та суть твоя вбиває, а не цілить…
Не зрушиться в душі болюча вісь,
Між нами – запитань порожня вічність.
Нема спасіння… Ти в моїй крові –
Вогонь і шторм – шалене протиріччя.
А знаєш, тиша – це також війна
Розлуки, заборони і бажання…
Це море, що ні берега, ні дна,
Це воля, що заковує мовчанням…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2014
Пегасе мій, обпалений вітрами,
Освячений мечами блискавиць!
Мої слова – душі твоєї шрами,
Наш біль тлумачить голос громовий.
Мені тебе все важче приручати,
І між рядками сліз шукати рай.
Та воля, непокірна і крилата,
Натхненням кровоточить із пера.
Мій вірний друже, генію свободи!
Тобі блукати вічно між зірок,
Бо на душі, мов кара й нагорода,
Безсмертя і самотності тавро.
І ти летиш все швидше, мій Пегасе,
Земне тяжіння утрачає сенс…
Наш вимір – поза простором і часом,
У світі нерозгаданих чудес.
ШАНОВНІ КОЛЕГИ!
БАЖАЮ УСІМ В НОВОМУ РОЦІ ПЕГАСА (КОНЯ)
ВПЕВНЕНО РУХАТИСЯ ДО СВОЇХ МРІЙ,
СМІЛИВО ПРИРУЧАТИ КРИЛАТОГО КОНЯ ПОЕЗІЇ,
ТА ДОЛАТИ ВСЕ НОВІ РУБЕЖІ УСПІХУ!
ХАЙ НАТХНЕННЯ НІКОЛИ НЕ ПОКИДАЄ ВАС!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2014
Ця вічна осінь перейшла у зиму.
Цей теплий грудень, як повільна смерть…
Крізь тишу втрат я спогади нестиму
До краю неба, де розм’якла твердь,
Де чакра сонця затупила лезо,
Метаючись по небу божевіль,
Де хмари сиві, як волосся Зевса.
Пливуть і гуснуть, а із ними – біль.
Старий дрімає – ні грози, ні снігу.
Мов зупинився на розпутті час.
Листаю вкотре безсюжетну книгу,
Щоб відшукати хоч мізерний шанс…
Осінній грудень, переходь у спокій,
Закуй страждання в льодяний палац!
А ти лишайся в тиші, грішноокий,
Де пізня та любов не розцвіла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2013
«Який великий актор вмирає!»* –
Здіймає натовп невтішний плач.
Лишає хитро художник зла
У душах – фрески, як рвані рани.
Який реальний цей світ ілюзій!
Які могутні його боги!
Страждають люди від їх нудьги.
Приносять жертви за чорний кусень.
Тиран абсурду – жорстокий геній,
Він править світом, як ляльковод.
Земний же власник вінків і од –
Знаряддя долі на вічній сцені.
Любов до грізних – терпка отрута.
У всіх народів є свій Нерон.
Чому негідним – хвала і трон,
Чому ми звикли рабами бути?
*«Який великий актор вмирає!» – слова римського імператора Нерона перед самогубством.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2013
А бог війни вичікує.
Смеркає
У душах і в небесних дзеркалах.
Гроза вітри розчісує.
На зграї
Розбилось небо.
Став Чумацький шлях
Твердіший за граніт.
Ростить почвари
Чорніша зради кам’яна рілля.
Як велетень без ніг,
Нависла хмара
Гіркої правди.
Стугонить земля.
І виє натовп.
Молиться.
До кого?
Не знає сам…
Життя – одвічний бій.
Шипами воля колеться.
Епохи
Гримлять у вирі первісних стихій.
А бог війни
Виходить на розваги –
У людях постає пекельний храм.
Там пахне сталлю
І вином кривавим.
Та перший ворог кожного –
Він сам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2013
Ні, я не сильна.
Просто помирила
Сама в собі заклятих ворогів.
В неволі вільна.
Не шукаю рими
В невидимих рукописах богів.
Я не кохаю.
Просто стало звичним
Тобою заповняти чаші фраз.
Не те, що в раї –
І у пеклі вічнім
Ні час, ні гріх не поєднають нас…
Ти не помітив,
Як тебе розбила –
Жертовний келих із вином спокус.
Ти – виклик світу,
Янгол чорно-крилий,
І привід оргій здичавілих муз.
Я не пробачу,
Хоч вини й немає.
Сюжет безглуздий не зміню, на жаль.
Мед непобачень
Спили ми до краю,
І нерозлуки провели печаль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2013
(вінок сонетів)
1.
Панує осінь, тихо і велично,
Мережить у повітрі трунок-дим.
Скликає щемні спогади на віче,
Збирає зрілість, як терпкі плоди.
В янтарних вітражах застигла вічність,
Старіє ліс, щоб стати молодим,
І ворони – посли із потойбіччя, –
Приносять вісті у забутий дім.
В палац осінній ще приходять мрії,
Багряний розсипають серпантин.
Крилатим звіром вітер виє-віє,
В садах згасає полум’я жоржин.
Остання невідмолена надія
На полотні небес гаптує синь.
2.
На полотні небес гаптує синь
Холодний день із сизими очима.
Стоїть у полі, як старезний млин,
Усохлий ясен, від життя спочилий.
Як віщий жрець, лякає тишу він,
Поскрипуючи чорними плечима.
Скидають гори паморозь вершин
На простирадло змореного диму.
То палить смуток вицвілі листи.
Приречення цій осені так личить!
Вона жадана гостя самоти.
У небо лине ностальгії річка,
На сивому склепінні висоти
Читають клени роздуми готичні.
3.
Читають клени роздуми готичні,
На шелест перепещують печаль.
Душа умита грозовою ніччю,
Воскреснув день від золотавих чар.
Думки небес тлумачать сни містичні,
В осінніх епілогах тліє час.
Магічний голос в позачасся кличе,
І ллється простір із дірявих чаш.
Обряд журби туманом оповитий.
Намисто із невидимих перлин
Володарці стихій дарує вітер.
На кронах гусне смуток і бурштин.
Краплинами рідкого оксамиту
В повітрі тане смак багряних вин.
4.
В повітрі тане смак багряних вин,
Об небо, загратоване печаллю,
Сумління б’ється крилами провин,
І пам’яттю щемить у серці жало.
Мовчать жалі пожухлої трави,
Бешкетник-вітер бавиться кресалом,
Гірких спокут здіймає хижий вир,
І листя перемішує опале.
А осінь на війну благословить,
І жовтневі на спис пов’яже стрічку,
Ховає в чорні рукава блакить,
Фарбує в колір вічності обличчя.
На небі хмари – ніби срібний щит.
Вишіптують тепло дуби сторічні.
5.
Вишіптують тепло дуби сторічні
Благанням неприкаяно-німим.
Ідуть у бій стихійні протиріччя,
Щоб вирвати знамено у зими.
Блукає жовтень, як печальний лицар,
Простелює янтарні килими.
У душі наливає сум по вінця,
Глухою невідомістю сурмить.
Шукає він того, що не існує,
Вдихає кров’ю висохлий полин.
А кінь його гарцює – вітер буйний.
І воїн той – спокути блудний син,
У неба просить згинути не всує,
А молитви несе журливий плин.
6.
А молитви несе журливий плин,
І павутинням бабиного літа
Вони срібляться у вбранні долин,
Яке не встиг ще чарівник дошити.
У запахи соснової смоли
Терпку печаль з туману перелито,
Старих дібров золотить куполи
Невидима рука рідкого світла.
Із прірви неба голосом палким
Запрошує на танець хаотичний
Спокусник-вітер зболені думки,
Мов тушить у душі бентежну свічку.
І ніби журавлів тонкі рядки,
Високі мрії спогадом курличуть.
7.
Високі мрії спогадом курличуть,
Покладені на музику небес,
І ноти, ніби полохливі птиці,
Ховаються-зливаються у текст.
Гуляє світом золота цариця,
Лишає скрізь її гарячий перст
Розкішні барви – дотик чарівниці.
У неї досконалий кожен жест.
Вона прекрасна, хоч така самотня,
Але щаслива у своїй путі.
Вдихає, ніби солод, біль гіркотний,
Черпає силу з дивних сновидінь.
І під крилом натхненної свободи
Закуталась душа в шовкову тінь.
8.
Закуталась душа в шовкову тінь,
У спокої, – чекає все ж негоди.
Мов лабіринтом із прозорих стін
Сама в собі непримиренно бродить.
Вражає неосяжність володінь
Цариці душ і мертвої природи,
І непохитна міць її твердинь,
Громи співають їй похмурі оди.
В передчутті стихійної краси,
Що намалює підвечірня злива,
Прощення і очищення для всіх
Готує осінь, ніби звичне диво.
Вже кличуть ніч розхристані ліси.
Вбирають біль осінні переливи.
9.
Вбирають біль осінні переливи,
І шепіт листя зцілює серця.
Панує скрізь готична королева
Талантом геніального митця.
Вона могутня, пристрасно-бурхлива,
Хоч світу не показує лиця.
Водночас і похмура, і сяйлива,
Душа в шипах тернового вінця.
Солодких мук нектари і настої
Дарує щедро запізнілий рай.
І рани від оман дбайливо гоїть,
Хоч в пам’яті карбує кожен шрам.
Вітає осінь вже нових героїв,
Сюжети пише для щемливих драм.
10.
Сюжети пише для щемливих драм,
Гортає почуттів затерту книжку.
Між сонцем і дощем проводить грань,
У бій добра і зла шикує військо.
І знову ніч замінить свіжа рань,
Хоч нагадає, що зима вже близько.
На сцені суму – вишукана гра,
Актриса-осінь зачарує блиском.
То грацію вдихає у гілля,
То скрипкою розніжиться журливо.
В багряних снах – натхнення скрипаля,
Немов завмерли в них пташині співи.
Стрічає золотого короля
Володарка закохано-мрійлива.
11.
Володарка закохано-мрійлива
В сумного неба безкінечну даль
За виднокрай буття думками лине,
Сльоза її чистіша за кришталь.
Змокрілі перечитує архіви,
Де плаче правда і регоче фальш.
Спиває повінь тиш велична діва,
І гордо носить срібну пектораль.
У темний пурпур одягнулась осінь,
Немов іде на пишний маскарад.
Як ворона крило, її волосся,
У чорний шовк уплетена жура.
А жовтень-сум коханням стоголосим
Цілує барви сонячних заграв.
12.
Цілує барви сонячних заграв
Шовковий подих осені-чаклунки,
Повільно ніч виходить із шатра,
Приймає небо таїни дарунки.
Відторгнеться минулого кора,
Душа воскресне від бажання-трунку.
Фантазія казкового пера
Виписує магічні візерунки.
Дрімота пестить кароокий глід,
Вечірній промінь визирнув грайливо
Із невагомо-срібних пірамід.
Неорані стоять ще вільні ниви.
Хмільна свобода лихоманить світ,
Розчісує вітрам шалені гриви.
13.
Розчісує вітрам шалені гриви
Гребінка зір. Покрила землю ніч.
Співає скрипка солодко-журливо.
Клубиться низько темрява сторіч.
Полює скрізь невидимий мисливець,
Бентежить тишу одинокий сич.
А в осені душа така вразлива,
Таїть кохання не почутий клич.
Відтінки хмар погрозливо сіріють,
Немов ідуть на битву сотні рас.
Та мить одна – і вітер їх розвіяв.
Із місяцем зустрілось око Ра.
Володарка печальної стихії
Освячує природи древній храм.
14.
Освячує природи древній храм
Могутня жриця і земна богиня.
Граційним жестом воскрешає прах.
Продовження дістане все, що гине.
Містична, нерозгадана пора
Із присмаком нектару і полину,
В передчутті солодких покарань
Вона співає пісню лебедину.
У ній пітьма зі світлом обнялись.
У ній сплелись відродження і відчай,
Похмурні фарби і янтарний блиск.
Її усмішка ніжна і трагічна.
У вальсі мрій кружляє падолист.
Панує осінь, тихо і велично.
МАГІСТРАЛ
Панує осінь, тихо і велично,
На полотні небес гаптує синь.
Читають клени роздуми готичні,
В повітрі тане смак багряних вин.
Вишіптують тепло дуби сторічні,
А молитви несе журливий плин.
Високі мрії спогадом курличуть,
Закуталась душа в шовкову тінь.
Вбирають біль осінні переливи.
Сюжети пише для щемливих драм
Володарка закохано-мрійлива,
Цілує барви сонячних заграв,
Розчісує вітрам шалені гриви,
Освячує природи древній храм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2013
[i](вінок сонетів)[/i]
1.
Найбільша втіха на землі – це влада,
Релігія незмінна всіх епох,
Лихварка, що бере найвищу плату.
Душею віддають їй вічний борг.
Володарю земний і сонця брате!
Признайся сам собі, а хто твій бог? –
Чи той, хто був за правду розіп’ятий,
Чи гордістю оспіваний порок?
Хто прийме каяття твоє спізніле,
Кого в пітьмі так жадібно шукав?
В душі заплачуть янголи безкрилі,
І чаша переповниться гірка.
А душу віднесе, як мертве тіло,
Бурхлива, та отруєна ріка.
2.
Бурхлива, та отруєна ріка
Розмиє брудом береги сумління.
Спокуса, як амброзія, п’янка,
Богинею постане у видінні.
Те, що не варте навіть мідяка,
За примхою царя стає безцінним.
А істина в божественних рядках
Не спопеливши зла, піддасться тліну.
І хоч життя красиве у царів,
Та меч Дамокла – для усіх розплата.
Страхом падіння кожен-бо хворів,
В душі тримав свого німого ката.
В пітьму вони пливуть без якорів,
На березі гуде безликий натовп.
3.
На березі гуде безликий натовп,
Змішалися прокляття і хвала.
І безліч істин не знаходять ради –
Де праведні, а де лихі діла?
Невільники безумної принади
Купають у гріхах свої тіла.
Сумління без жалю ведуть до страти.
Бо влада – це сестра богині зла.
Володарі не створюють канонів,
А тільки служать первісним богам.
Для цих жерців не дійсні заборони,
Безумства їх нетлінні у віках.
Та хто не побував у тім полоні,
Не осягне величного гріха.
4.
Не осягне величного гріха
Бідняк наївний, що не знав спокуси
Зрівнятися із богом, не блукав
В оманах заборонених союзів.
Хто владою грішив бодай в думках,
Вже їй довіку поклонятись мусить.
Та навіть цар позаздрить біднякам,
Зомлівши від отруйного укусу.
А втім, гадає всякий чоловік,
Що слід цю дань без роздумів приймати.
Миліші для людей боги живі,
Водночас і любимі, і прокляті.
І спраги не втамує той повік,
Кому отруту цю дано пізнати.
5.
Кому отруту цю дано пізнати,
Тому не буде до смаку вода.
Суха душа, затиснута в лещата,
За краплю брудноти себе продасть.
Повсюди звикла лиш перемагати
Інстинктів неприборкана орда.
І привертає все нових фанатів
Земним життям спотворений Адам.
Забувши назавжди блаженство раю,
Як образ бездоганного зразка,
Людей безликі стада він збирає.
Кого гріхом диявол ошукав,
Тому в пітьмі пекельне сонце сяє,
В того безжальна, хоч міцна рука.
6.
В того безжальна, хоч міцна рука,
Хто душу гордим помислом утішив.
Між праведним і ницим – грань тонка.
Учора – янгол, а сьогодні – грішник.
Ріка гордині – пафосно-стрімка.
Руйнує у людині найсвятіше,
Сумлінню не кидає дорікань,
В пустелі серця заповняє нішу.
Гординя породила всі гріхи,
Але найбільше виплекала владу,
До Риму завела усі шляхи.
Лиш зло саме себе повік не зрадить.
Світ кориться не добрим, а лихим.
Та цар земний лише земним багатий.
7.
Та цар земний лише земним багатий –
У нетрях честолюбства заблудив.
Гріхів його шалені міріади
До раю вхід закриють назавжди.
Володарі приречені страждати
Спокусою сумнівної мети,
І голодом душі, яку за грати
Кидає ненаситність пустоти.
Для вищих сил царі – лише паяци
В коронах, у тіарах чи вінках…
І заздрити даремно на палаци,
Якщо вони постали на кістках.
Хазяїн їх – в невидимій атаці.
Душа у нього темна і тремка.
8
Душа у нього темна і тремка,
Думки його, неначе хижі птиці –
Володар у безвиході блукань
У величі своїй стає безлицим.
Бо всіх царів один недуг спіткав,
Між іменами знищує різницю
Сліпої одержимості вулкан,
А в пеклі їх читає блудна жриця.
Хіба щасливий раб отих богів,
Що споконвіку в нерозривній змові? –
Гординя, заздрість, грошолюбство, хіть –
Накрили людство, ніби темна повінь.
Величний раб веде страждань похід,
Блукає у морях чужої крові.
9.
Блукає у морях чужої крові,
Просолений сльозами самоти.
За правду роздає вінки тернові,
Та тільки їм по-справжньому цвісти…
Володаря дивує щире слово,
І безкорисність серед чорноти,
Тримаючи кинджал напоготові,
Він здатен покарати і святих.
Від божевільних задумів сп’янілий.
Тверезість не порушить таїни
Фальшивого причастя мертвим тілом.
В степах жадоби вічний кочівник,
У вигадану ціль пускає стріли,
І злочини вчиняє без вини.
10.
І злочини вчиняє без вини,
Метою виправдовує пороки,
Слуга гріхів, що волею прогнив,
І не узяв з минулого уроку.
Колоситься врожай кривавих жнив,
Ідуть віки, міняються пророки.
На істині буяють бур’яни,
Жнивар облуд навік утратив спокій.
Він шаленіє від лукавих зваб
В розпусної богині під покровом.
Із нею пізнає облудний рай.
Лише вона приймає в нього сповідь.
А потім знов грішить величний раб –
Із гордістю виходить лев на лови.
11.
Із гордістю виходить лев на лови,
Бо знає – він сильніший за усіх.
Лисиця ж прораховує умови,
Бере потроху, а не повний міх…
Їм поєднатися було б чудово,
Щоб учинити досконалий гріх.
Бо хитра сила – перемог основа,
Пекельний розум кине світ до ніг.
Так радив ще старий Макіавеллі,
Лиш сила й хитрість – корабель міцний,
Що здатен перейти моря і скелі
Абсурдної та вічної війни.
Та за морями війн – душі пустеля.
Так повелося ще із давнини.
12.
Так повелося ще із давнини.
Історія – це хитра куртизанка.
Кохає кращих, та за півціни
Тримає у пекельній лихоманці.
Як дика буря знищує човни,
Так губить найсильніших ця вакханка.
Тобою кожен хворобливо снив,
О владо, найсолодша із коханок!
Ти пристрастю убила стільки душ!
Чия ж ти тінь – диявола чи бога?
Відвертий ворог і підступний друг,
Розкішна фальшем, істиною вбога, –
Для тих, кого причарував твій дух,
Небесних див незрозуміла мова.
13.
Небесних див незрозуміла мова,
Як і земна – облудна для небес.
Пізнати Бога не дано рабові,
Якого манить блиск людських чудес.
Прозріння не буває випадковим,
Для багатьох – це непосильний хрест.
В чім сила – у страху чи у любові,
У тому, хто прогнив, чи хто воскрес?
Лисиця й лев – союзне протиріччя,
Основа ідеальних тираній.
Там пристрасті скликаються на віче.
Олтар твій – гріх, володарю земний.
Небесне царство не відкриє вічність
Для тих, кому неправди плід смачний.
14.
Для тих, кому неправди плід смачний,
Посади не дадуть уже в едемі.
А в пеклі є давно свої чини,
Найбільший лиходій для них – нікчема.
А люди – це шляхетні дикуни,
Які у розум ллють первісну темінь.
Радіє лис, що лева заманив
В тенета слави, як у рабську неміч.
Та, мабуть, псевдосвятість – більше зло,
Ніж всі облуди у розкішних шатах.
Без щирості написаний псалом,
Ганебніший, ніж ниці постулати.
Не замаскує ніч гріховне тло.
Найбільша втіха на землі – це влада.
МАГІСТРАЛ
Найбільша втіха на землі – це влада,
Бурхлива, та отруєна ріка.
На березі гуде безликий натовп,
Не осягне величного гріха.
Кому отруту цю дано пізнати,
В того безжальна, хоч міцна рука.
Та цар земний лише земним багатий,
Душа у нього темна і тремка.
Блукає у морях чужої крові,
І злочини вчиняє без вини.
Із гордістю виходить лев на лови.
Так повелося ще із давнини.
Небесних див незрозуміла мова
Для тих, кому неправди плід смачний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2013
Літописи тиші листає зневажливо вітер,
Розбита на тисячі «я» невагомість душі.
Блукає в жовтневих рядках невідмолений квітень,
І сиву печаль відбивають небес вітражі.
На струни журливі нанизує осінь хвилини,
Янтарний мотив заколише прадавні ліси.
А серце розбито плачем на зернятка калини,
У скриню хмарин заховалась розніжена синь.
На лезах дощу – срібна кров неживого повітря,
Вростають думки у єство неосмислених рун.
Страждання і осінь – печальна готична палітра.
Зневіриться розум, а серце віддасться перу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2013
Ми вічні вороги
Всьому, що навкруги
Наш вирок – час
Наш вимір – вічність
У наших небесах
Гримлять чужі боги
Чужі борги
Фальшують відчай
Ми вічні бунтарі
Із вимерлих порід
Мечі – в сльозах
Знамена – в зорях
Повітря – із вогню
Шляхетних злидарів
Веде похід
В обійми непокори
Ми – бунтарі
Із вічно-вільних мас
Ми –
Я і мій стрімкий Пегас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2013
В мого Пегаса розмах крил такий,
Як в тебе небеса. Мені в них тісно.
Твій час коротший за мої рядки,
Для мене рано, а для тебе – пізно
Кидати виклик вимерлим світам,
Чужі планети засівати снами,
У тишах непотрібних запитань,
Вмирає те, що не збулось між нами.
А серце страх відлунює биттям,
Твоє – фальшиво, а моє – відверто.
Боятись легко смерті чи життя,
Найважче – то боятися безсмертя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2013
Дозвольте Вам зізнатись в нелюбові…
Клянуся, це – відверто і назавжди!
Несу своє зізнання, ніби сповідь,
Останню жертву на олтар поклавши.
Я не пишу про Вас трагічних віршів,
За Вас до Афродіти не молюся.
Медовим болем не вростаю в тишу,
Вогнем холодним не буджу спокуси.
Дозвольте Вам зізнатись у свободі…
Тепер моя душа вільніша вітру.
Нікому не співає слізні оди,
Не позичає в осені палітри.
Дозвольте Вас забуто-пам’ятати,
Звертатися лише на «Ви» в мовчанні,
Пробачити Вам борг, не взявши плати,
Дозвольте… не родитися коханню!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013
Мені набридло вірити у принців,
Що подалися від нудьги в пірати,
Блукати серед натовпу безлицих,
Щоб зміст у порожнечі відшукати.
Набридло вирізати із картону
Фігурки неіснуючих героїв.
І північ фарбувати у безсоння,
Пісні зірок згортаючи в сувої.
Мені набридло надсилати сонце
Тому, чиї годинники осліпли,
І про «своїх» питати в незнайомців,
В діряві кухлі наливати світло.
Набридло надсилати на пелюстках
Листи до вітру, що кохає іншу…
Розбитий місяць висить замість люстри.
А втім, це не біда. Було і гірше…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2013
[i] Вересень - напій міцний,
Бродить пурпурове вино,
Хміліє розум нічний,
На закуску - місяць - лимон...
Похмілля прийде нескоро,
Після дня знову ніч,
А може справді впору,
Скинути тягар із пліч...
І поринути в солодкий дурман,
Осінь - ввічливий бармен,
Наливає черговий стакан,
До самого краю карми...
Навколо терпкий свіжий дим,
Він так схожий на цигарки,
В погребі ще багато вин,
А небо затягують хмарки...
Мандрівник [/i]
[b]
Найкращий бармен[/b]
Найкращий бармен, я скажу вам, – осінь.
До краю наливає кожен раз.
І вересня напитися аж просить!
Вмикає у парку багряний джаз.
Дарма що закусити в неї нічим,
У небі місяць схожий на лимон –
Ним закушу! В очах засяють свічі.
Дихну нічному хмелю в унісон.
Дарма, що навіть цигарок немає,
Терпкий димок відчую навкруги.
У шлунку – бродить, а в очах – палає…
Налий іще! Мені це до снаги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2013
В тебе на плечі цвіте лілея,
Краще б цвів там кактус чи будяк!
Не дістать мені цього трофею,
Я ж того… – не знатний, а бідняк!
Що ж мені робити, бідоласі?
О міледі, зжалься! Я пропав…
Де на мою голову взялась ти?
Нащо в цю історію влипав?
Кращого піду шукати броду,
Ти мене не любиш – не біда!
Нині ж – вимагає того мода –
У тату-салонах повно дам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2013
Я знаю, тобі не потрібні мої одкровення і вірші,
Мої не відмолені мрії, не втішений біль і недоспані сни…
Мені ти не друг і не ворог... не «мій» чи «не мій» – просто інший.
Твоє задзеркалля закрито для мене, а ключ – це наш привід війни.
Ти знаєш, мені не потрібні фальшиве сумління і жалість.
В твоїх лабіринтах блукати набридло моїм не почутим словам.
Хай вкотре заплакана осінь отруєним спогадом жалить,
Мені вже не боляче. Листям осипала душу. А втім, я жива…
Я знаю, дороги до тебе розмиті сухими сльозами.
На осінь кладу, як на ноти, мовчання тернового тиху печаль.
Я – музика вічного неба. Посріблені струни дощами.
Жаль, ти не почуєш. І марні присвяти. Тобі краще слухати фальш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2013
[i]Хтось одягнувся у теплий піджак,
Вбрались дерева в оранжеві шати,
Осінь вступає в права,
Путає долі і карти.
А небо мінливе, мов щастя,
То синьої сині синь,
То грози нестримної шмаття
Осінь готує із листя постіль
І гасить розпалені літом багаття.
Yana Тymur
[/i]
[b]
Хто як одягається (літ. пародія)[/b]
Хтось одягається тепло, як слід.
Все-таки осінь…
Не гріють багаття…
Щастя з небес передало привіт
Синій, як синь,
І подертий, як шмаття…
Хтось роздягнувсь до костюма Адама.
Спутались карти
У нього ще з літа.
Синь і оранж – чарівна панорама.
В постіль із листя приліг відпочити…
Оригінал: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445478
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2013
Мені би розставити зорі бажань по-новому,
Небесний туман повернути, як русло ріки.
Мені б зачерпнути із дзеркала снів невагомість,
І часом зітерти вкарбовані в серце рядки.
Мені б заварити трояндовий шал замість кави,
Додати не цукор – цілунки і ласки очей,
Свій почерк змінити на шрифт загадково-яскравий,
І впасти у спеку розхристано-свіжим дощем.
Мені би акордами сонця веселку збудити,
Поспішно зібравшись, помчати в чиюсь пустоту.
Уже рівно вічність, у чашу тривог перелиту,
Шукаю я правди, та знов зустрічаю не ту…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2013
По моїх дзеркалах крутять фільми з нудними сюжетами.
У моїх телеграмах крапки замінили на біль.
Не врятує вино, не насититься розум газетою.
Лиш приходять листи з адресатом незмінним «Тобі…»
Розсипається сонце дрібненьким бурштином по обрію,
А у шафі – томи епопеї розбитих сердець.
Вже готуються зорі здійснити бажання для обраних,
І сапфірова ніч заколисує втомлений день.
Я так часто мовчу. І не хочеться бути почутою.
Горобцями у скло б’ються заздрощі псевдобогів…
Краще бути вже дурнем, ніж мудрим, та підлим занудою.
Краще бути одній, ніж у колі «своїх» ворогів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2013
От і прийшов
Кінець мого роману
Без назви і сюжету
Без героїв
Без мильних сцен
Без рому і кальяну
Прийшов, як гість
Нахабний
І загоїв
Фальшиві рани.
Це кінець омани.
Красиві етикетки
Полиняли
І зник роман
Зачитаний
В тумані
Троянди на обкладинці
Зів’яли
От і пішов
Закутавшись у тишу
Без феєрверків
Без гучних промов
Що ж ти накоїв?
Що мені залишив?
Нічого
Тільки вірші
Купу віршів!
Від них у інших
Шаленіє кров…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2013
Моя душа з твоєю не римується,
До тебе не дублюються ключі.
А жахи бродять по безлюдних вулицях,
Утікши з кінозалів уночі.
Мої думки холодним сонцем зморені.
В дешевих барах не злічити їх…
Твої кишені вщент набиті зорями.
В паяців ти на них купуєш сміх.
Твої слова не в такт дощам і сумнівам.
Ти в чергах за минулим не стоїш.
А я донині болісно і вдумливо
Шукаю сенс в архівах мертвих тиш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2013
Ти – не герой. Ти просто нині в моді.
Мабуть таки Фортуні до смаку.
А я – невчасно (ця бридка погода!)
Налий мені (без кави) коньяку…
Ти, може, і герой, але поганий…
(в таких, я знаю, більший гонорар)
У вазах і троянди, і тюльпани,
Уже й зав’яли (від твоїх сигар).
Ну що з тобою вдіяти? Любити? –
Ні… це банально! (просто надихай…)
Не хочу бути серед тих, кому ти
Білети діставав у платний рай.
Уже прощаюсь… (бо гостюю мало)
Ні, не залишусь (я – «пардон, мерсі…»)
Під вікнами у тебе мліють кралі.
І всі кохають. Але я – не всі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2013
Прошу тебе, мій болю, не зникай!
Шторми в мені шаленим ураганом,
Із приспаних думок зривай кайдани.
Ставай безсмертям у моїх рядках!
П’яни мене отрутою, п’яни,
Як ідолу, собі принось у жертву!
Хворіти серцю краще, ніж померти.
А смерть – це спокій на краю весни…
Карай мене, та тільки не мовчи.
Твій голос, як божественні нектари,
Наповнює мене солодким чаром,
І від небес дає мені ключі.
Прошу тебе, мій болю, не стихай…
Лиш я тебе почую – не сторонні.
У серці відізвешся дивним дзвоном
Такого ніжного, та все ж… гріха!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2013
[b]Шо за жінка?[i][/i][/b]
[i]Вабила безшумно, як з'явились зорі,
біг у еро-думи з пляшкою й горням.
Зовсім я не дикий, може трохи хворий,
але то для тебе дівчинка ням-ням.
Вабила-палала і доволі близько,
напівголим тілом, наче вигина
ну, а я гадав лиш, хто оте дівчисько?
І чому сховалася в пляшечці вина? [/i]
[i] Саша Бойко[/i]
Сховалась ти у пляшці від вина,
Скажи, ну як тебе відтіль дістати?!
Я знаю, в тому є моя вина –
Злякав, бо трішки я дивакуватий.
Таємні еро-думи їй відкрив.
Я п’яний був. Вона була так близько…
«Ням-ням тебе!» - вона ж здійняла крик
І в пляшку – чмих… От капосне дівчисько!
А в пляшці тій вина ще ого-го!
Дарма, що третя, але ще не вечір.
Сьогодні я «ням-ням» уже когось,
А ця вже п’є вино моє, до речі!
Я гладив палко вигини на склі…
Як дівчини фігура – форма пляшки!
Просив її, аж кидало у млість –
Не пий усе – залиш мені хоч трішки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2013
Прийду, як уві сні, твоя Ерато.
Кохай мене шалено, до безтями!
Як солодко в рядки твої вливатись
Вершково-полуничними струмками…
Проснувся твій вулкан, тремтить від жару.
Нестримно закипає в ньому лава.
А погляд блискавицею ударить,
Жагучий і принадливо-ласкавий.
Пиши про мене палко, як і любиш,
Натхненням підривай зірки й планети.
І жадібно цілуй медові губи
В обіймах рим спокусливо-відвертих.
Пиши про мене на склепінні ночі
Зірками і гарячим шоколадом.
Прийду, як уві сні, до тебе… Хочеш?
Небесна і земна…
Твоя Ерато…
Ерато* - у грецькій міфології одна із девяти муз Аполлона, покровителька любовної поезії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2013
Я виписала пристрасть і закрила
Цю книгу заборонених писань.
Жагою душу ти мені кресав,
Слізьми ж не розбавляла я чорнила.
І темрявою втомлена, і сонцем,
Усі трикрапки у думках зітру.
Забракло тілу місячних отрут.
Червоним янтарем застигно серце.
Було спекотно, ніби у вулкані.
Та жовтий спогад на гіллі тремтить.
Минає літо, і минаєш ти…
Чи я скажу іще комусь «коханий»?..
Чи так відверто хтось іще покличе
У бурю без вітрил і якорів?
Нескорену мене лиш ти скорив,
А сам навік зостався таємничим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2013
Не намагайся ти мене почути.
Я – тиша між рядків твого жалю.
Я – воля і щемкі солодкі пута,
У снах твоїх веселку розіллю.
Не намагайся ти мене узріти,
Бо я – повітря і жива вода.
Я – ніжний аромат весняних квітів.
Відчути подих осені не дам.
Не намагайся ти мене здолати.
Впусти у душу, як п’янкий порив.
І я зруйную там незримі грати.
Служу тобі, бо ти мене створив.
Я просто невагома і крилата,
Я – виткана з води струна дощу.
Ти просто наказав мені літати.
І я лечу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2013
О, як це дивно! – Ти мені чужий.
Байдужий пил на клавішах роялю.
Ми напоказ, як ляльку без душі,
Свою любов красиво виставляли.
У неї роль була така гучна!
Оваціями скрізь збирала плату.
Брехня у нас була на двох одна,
Та правдою, жаль, не зуміла стати.
Не знала божевілля самоти,
Солодку фальш узявши за мірило.
Та не помітив ні глядач, ні ти –
Лице її під маскою змарніло.
Як дивно це… – ти став мені чужим.
Жебрачкою бреде любов безкрила.
Ти душу не любив, а тільки грим,
Не знаю, чи і я твою любила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2013
Дволикий сон, чом снишся ти мені?
Чи можна одночасно двох кохати? –
Одного – гріх, а іншого – розплата!
Вони обоє янголи земні…
Один – як темна і зваблива ніч,
В пітьму гріха так безсоромно кличе.
А в іншого таке святе обличчя,
І очі нерозгадано-сумні…
Той янгол чорний стелиться до ніг
Пелюстками бажання і спокуси.
А янгол білий, як невинна муза,
Співає ніжно у душі пісні.
Як спеку пережити цій весні?
О, янголи мої – крилаті муки!
Два марення і дві гіркі розлуки
Здолали серце у його ж війні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2013
Нависла ніч солодким виноградом.
Міцне вино вогнем тече по жилах.
Відкрила нам любов свої принади,
Напоєм божевілля спокусила.
Блукає між зірок сп’яніла казка.
І пристрасть миготить багатолика.
Пронизує нас гріх очима ласо.
А ти не кайся. Пий мене до крику.
А ти не обіцяй і не клянися.
Своїм ключем відкрий мою стихію.
У тіло уп’ялись гарячі списи,
І гроно шалу по секундах спіє.
Цвітуть по шкірі золоті лілеї,
Таврується губами спрагле тіло.
Розтане ніч у запахах елею,
А ми зірвали Всесвіт… ми посміли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2013
До мене в серце стукають не ті.
Не ті складають мрій моїх руїни,
У щирості чи фальші почуттів
Співають про кохання солов’їно.
Не ті блукають по моїх стежках,
З ріки очей напитись спрагло хочуть,
Мені ж миліша воля, хоч гірка,
Натхненням п’яні, хоч холодні ночі…
А ти… А ти зі мною чесним був.
Не утішав солодкою брехнею.
Для тебе я дозволене табу,
А ти герой легенди не моєї…
Я знов пишу листи, та знов не тим…
Тобі ж пишу, і в пам’яті складаю.
Палю сумлінням і ковтаю дим.
І знов не ті зовуть мене до раю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2013
Мій грішноокий. Недосяжний мій.
Скажи… ну як мені тебе назвати?
Самотній геній? Повелитель мрій?
Втомилась я миритись-воювати…
О, хто ти – ворог? – ні, не ворогів
Ненавидять так пристрасно-гаряче.
Ми муз ділили. Нам гріхи богів
Натхненням стали і солодким плачем.
Ти друг мені? – Та друзям не несуть
Бажання на жертовники гріховні.
Спиваєш із рядків моїх красу,
І маревом ведеш, як місяць вповні.
Ти – чаша нерозкаяних бажань.
Прекрасний гріх страждання не відмолять!
Та тільки втішно і водночас жаль,
Що маски ми не знімемо. Ніколи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2013
XII. Джерела меду
На карті пристрасті – джерела меду,
Жагучі ласки – гейзери пустель.
Це власний рай… омріяна планета…
Де плід наш заборонений росте.
На карті насолод – тіла-рельєфи,
Очей озера із прозорим дном.
Жага веде у ніч, як в давні міфи,
Де із небес зірки течуть вином.
Серпом блискучим косить місяць тишу,
А ніч гаптує шовком почуття.
На скелях снів сонети вітер пише,
І кожне слово – в такт серцебиття.
І дихання палке відчують зорі,
Із чаші ночі розіллється шал,
І стане неосяжним диким морем,
В стихію медом увірветься шквал.
Цикл "12 казок місяця"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2013
XI. Солодке покарання
І знову ніч на ложе снів простелить
Той спогад щастя солодко-голосий.
Чому розлука – крижана пустеля,
А дотики твої – цілющі роси?
Я звабила тебе… О так, я винна!
І знаю, що знайдеш для мене кару
Медову, і гарячу, як лавина,
Щоб душу віднесла у світ захмарний.
Прийди і покарай мене! – я грішна…
Я випити тебе до краплі хочу.
Прийди, почуй щемливий стогін тиші,
І голос казки, трепетний, співочий…
Убий мене жагучою стрілою,
Змочи її у місячному трунку.
Прийди і покарай мене собою…
Втоми у морі ніжних поцілунків…
Цикл "12 казок місяця"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2013
X. Трояндова німфа
До тебе я прийшла, як німфа моря.
В’юнкі троянди обвивали тіло.
Ти образи мої бажанням твориш –
То пристрасні, як ніч, то ніжно-білі.
До тебе я прийшла, як ореада.
З гірських дібров озвалась дивним ехом.
Краси твоєї надпила принади,
І колискову заспівала тихо.
До тебе вийшла я з морської піни,
Божественно тебе причарувала.
Я – дика квітка, я – нічна перлина,
Вогонь бажань, що солодко обпалить…
Для тебе я із неба народилась,
Як пісня вітру, як ласкаве світло.
Звучатиму в тобі медово-дивно,
Весною вічно-юною розквітну!
Цикл \"12 казок місяця\"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2013
IX. Музика зоряної кіфари
Пірнає місяць у ванільні хмари,
Мережить сріблом неба полотно.
Бентежить серце музика кіфари,
Що пролилася золотим вином.
Зірки кружляють під мажорні звуки,
Мов німфи у античному танку.
А очі зваби солодко-глибокі
Нас поглинають у жагу щемку.
Крильми торкають ноти спраглу шкіру,
Вливаються медами в почуття.
Тобі лише і музиці я вірю,
І п’ю безодню зоряних безтям.
Поліфонія пристрасті полонить.
Відтінки щастя – сім небесних нот.
Стають нектаром ночі стиглі грона,
Скарбами манить нас небесне дно.
Цикл "12 казок місяця"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2013
VIII. Міріади муз
Мій генію, відчуй нестримний шал,
Налий вогню іскристого в чорнила.
Пером, як лезом гострого ножа,
З паперу серця ніжно виріж крила.
Герою мій, володарю спокус,
Хай запал твій медово душі ранить!
Пришлю до тебе міріади муз,
Палких, шалених, як весна у травні.
Хай з розуму зведе їх дивний спів,
І вигини звабливих тіл дівочих.
Та хочу, щоб крізь них ти мною снив,
Щоб поглядом шукав єдині очі.
Щоб суть багатоликої краси
Ти вклав у серце, що горить тобою,
І в неба зорепадного просив
Солодкого безпрограшного бою…
Цикл "12 казок місяця"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2013
VII. Факел божевілля
Ти – ніжна мука, ти – ласкавий біль.
Болиш в мені медовими словами.
Ти – амфора бездонних божевіль,
Що в небесах душі руйнують брами.
Розмила береги ріка бажань,
Надихатись тобою я не можу,
І ласкою цвіте солодка грань,
Від солоду тремтить пелюстка кожна.
Нап’ється ніч цілющої води
Із озера хмільного поцілунку.
На шкірі – губ невидимі сліди,
Як пристрасті гарячі візерунки.
Мою пітьму жагою запали,
Як факел божевільний і гарячий.
Хай небо сколихне шалений блиск,
І хай воно цю пристрасть нам пробачить…
Цикл "12 казок місяця"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2013
VI. Цукрові тумани
Укрилось небо ковдрою бажання.
У темно-оксамитовий полон
Нас манять фіолетові тумани,
Ми дихаємо ночі в унісон.
Зірками проростають дивні ноти,
Кладуть серця на музику жаги.
Ніжніший невагомості твій дотик,
Мені дарує райські береги…
І перли слів палких, як насінини,
У землю щастя падають… ростуть…
Люби цю ніч… Цілуй мене невпинно!
Пізнаємо гріха блаженну суть…
Я – спіла ніч, а ти – її коханець.
Напившись диво-місячних пісень,
Прокинемось в цукровому тумані,
Нектаром із казок почнемо день.
Цикл "12 казок місяця"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2013
V. Ванільний шлях
Зварила ніч міцну магічну каву,
(Тому в її полоні нам не спиться),
І чорним шовком обняла ласкаво,
Сипнула чар у зоряні криниці.
Очима ми п‘ємо небес палітру,
Ванільним шляхом забрели у вічність.
Танцює в такт легесенькому вітру
Грайливий вогник воскової свічки.
Як стиглий плід, завис у шибці місяць,
Жагу надпив із келиха любові.
І проколов серця солодким списом,
Промінням нас голубить метелково.
Із тіл земних у небо рвуться душі,
Вбирають ніжній аромат ванілі.
Палають почуття в червоних ружах,
А ми одне від одного сп’янілі…
Цикл "12 казок місяця"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2013
Кохання не шукай мого…
я вільна
як Дафна
на самотність приреклась
вона ж такою гордою була
зреклася Аполлона
божевільна…
Кохання не благай мого…
я скута
як дерево
корінням уп’ялась
у землю болю
ніби пів-крила
тріпоче у душі моїй спокута
Не приручай…
не приручай мене!
я дика,
як пташка
із незайманих дібров
стихіям в унісон пульсує кров
мовчать мої страждання
аж до крику…
Я – ніби Дафна,
ти – неначе бог
і, як вона, до тебе промовляю
то люто крижанію, то палаю
моя самотність дивна
як і світ…
о раю мій!
не бути нам удвох…
О Аполлоне!
ти – моя вина
пробач за розпач першої любові
плети з мого гілля вінки лаврові
моя свобода – вічна
як і біль…
тобою я
нескорена одна…
О Аполлоне!
не цурайся втіх
даруй кохання небо-оким дівам
голуб красу і слухай ніжні співи
ця повість безкінечна
як і час…
о мій нектар!
пробач невинний гріх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2013
IV. Володар пристрасті
Спокуснику, скажи своє ім’я!
Воно звучить у скрипках і органах,
Його шепоче вечір солов’ям,
Складає із пелюсток майорана.
Володарю кохання, не зникай!
Торкнися до струни мого безсоння.
Хай розіллється музика палка,
І небо упаде мені в долоні.
Твої цілунки, як зірки, на смак,
Відкрий свою солодку таємницю –
Де пристрасті цвіте червоний мак,
В садах бажання спіють полуниці…
Мій місяцю гарячий, обійми…
Рожевим сяйвом у тобі розтану,
Горітиму медово-вічну мить,
І райським світлом запалю світанок.
Цикл "12 казок місяця"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2013
III. П'ята стихія
В тобі злилися всі чотири сили –
Земні стихії, породивши п’яту –
Стихію грішно-оку, бурно-крилу,
Що прагне нас шаленством поєднати.
Розбурхала в мені бажань вулкани,
У кров гарячим вітром увірвалась,
В солодке море, як у вічність, кану,
Тебе і кисню мало мені… мало!
Ми впали у полон хмільної втоми…
Вирує неприборкана стихія!
Тіла й серця так солодко судомить,
Від тебе шаленію і п’янію…
Заповняться всі амфори любов’ю
У храмі золотої Афродіти.
Мій всесвіт завагітніє тобою,
І буде над безоднею зоріти…
Цикл "12 казок місяця"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2013
II. Принц на білому Пегасі
Таємно він краде мене щоночі,
Мій грішний принц на білому Пегасі.
Мільйонами бажань зірки мигочуть,
Звабливо ніч скидає темну рясу.
В його палаці не стихають співи
Чарівних муз, одягнених у мрії.
Метелики спокус – медові діви,
Втішаються у танці ейфорії.
П’ємо всю ніч гранатові нектари,
По тілу йдуть гріховні метастази.
Лукаві німфи – жриці п’яних чарів –
Встеляють ложе травами Парнасу.
Таємно він вливає в мене силу,
Щоб до зірок торкнутися думками,
І щоб відчути поглядом і тілом
Усі відтінки зоряної гамми…
Цикл "Дванадцять казок місяця"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2013
I. Коханка місяця
О, місяцю, це я – твоя коханка!
Я – зоряний туман твого безсоння.
У сяйві ніжності засну до ранку,
А потім розчинюсь у міжсезонні.
О, любий, я весну вплела у коси,
А сукня – із прозорого серпанку.
У хмарах-подушках заснула просинь,
А я – твоя покірна муза-бранка.
Твоє кохання – чудодійне зілля,
Настояне на зорях і дурмані…
Осяй мене медовим божевіллям,
Торкнися оксамитовим бажанням!
Просочуються щем і насолода
У відчуття трояндовим ефіром.
Для нас, коханий, голосом свободи
Звучатимуть всю ніч небесні ліри.
Цикл "Дванадцять казок місяця"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2013
Ти думаєш, легко ховатись за пишними фразами?
Годинник – мій лікар – таблетки-хвилини виписує.
В моїх коридорах – паяци зі злими гримасами.
А докори падають в серце іржавими списами.
Ти знаєш, як боляче зорі стирати долонями,
Писати романи на скелях забутого берега?
Мої сновидіння хворіють очима бездонними,
І мовчки проходять з худими валізами березні.
Ти знаєш, як гірко мережити місячне марево,
І пити коньяк, зафарбований смутком і кавою,
Мій день, як завжди, ледь розмитий і трохи захмарений.
А ніч – із очима твоїми, очима лукавими…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2013
Шлях до Риму. Частина 7. Пробудження в едемі
І раптом все змінилось навкруги –
Чи сон скінчився чи таки померла
Душа, знайшовши райські береги…
Намисто болю замінили перли.
Чи на арені мужньо полягла,
Чи скарана судом за непокору –
Сповна свою розплату допила,
Але звільнилась від страждань і горя.
Перенеслась із Риму в дивний сад,
І відчуття, донині невідоме,
Від жаху пробудило… А краса
Забрала смуток і прогнала втому.
І юна муза, вирвавшись із пут,
Побігла жваво по духмяних травах,
У джерелі омилася від смут,
Убралася в довершеність яскраву.
Життєвих мук щасливий епілог
Знайшли ми у долинах веселкових.
І над усім витав єдиний Бог –
Бог істини і чистої любові.
І звідала душа, що рай – у ній,
Пройшовши крізь страждання і омани.
Якщо це сон – то кращий з-поміж снів!
Хай він триває вічно, хай дурманить!
Не кожному під силу при житті
Пізнати світ і розумом, і серцем,
А полюбити щиро – поготів,
Любов’ю мудрості та милосердя.
Тому, хто бачив пекло і едем,
Не зрадивши добру, торкнувся злого –
Дано збагнути дивину людей,
І віднайти в собі живого Бога.
І дух зміцнити вірою в добро,
У досконалість кожної краплини.
Хай світ не вічний, та допоки кров
Гаряча – буду жити, не загину!
У круговерті боротьби і чвар,
Є істина, дорожча діамантів:
Життя людини – найцінніший дар,
Любити світ – найбільший із талантів!
Кінець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2013
Моя свобода кровоточить віршами,
Твою самотність віддзеркалить римами.
Всі болі оксамитом ти завішуєш,
А я його зриваю так нестримано.
До раю ми удвох пролог напишемо.
Так довго я літала небом відчаю,
Горіла льодом і кричала тишами,
Щоб у твоїй спокусі стати вічністю.
Янтарні сльози застигають ніжністю,
П’янкі вуста зливаються рубіново.
Люблю тебе. Такий розкішно-грішний ти!
В твої бажання упаду лавиною…
Твоя самотність із гріхами вінчана.
В твоїх зіницях – міріади пристрастей.
Моя свобода, у вітрів позичена,
Медовим каяттям в душі залишиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2013
Іду до неба віршами і снами.
Ти білий шлях пролив у каву ночі.
Там зорі місяць у обійми манить,
І спокушає на солодкий злочин.
Мені до тебе – тисячі зупинок,
І кілька вічностей… Будую храми
Для мрій, таких медових і перлинних.
Із рим і рун складаю орігамі.
Твоєї зваби мигдалевий присмак
Шовковить кожну часточку повітря.
Бажання захлинаються у римах,
Твій погляд, ніби зоряна палітра…
Мені до тебе – крик… і кілька воєн…
Спокуси-сни збираються у зграї.
Тавро щемить на серці невигойне.
Лиш сумнів-меч візьму… але програю!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2013
Яка адреса у твоєї тиші?
Я надішлю їй, ніби сповідь, лист.
Зірву з небес кохання стиглі вишні,
Щоб сокровенних мрій відкрився зміст.
Скажи мені пароль свого безсоння,
Я музою влечу в твої сади.
Натхненням зацілуй уста і скроні.
Щоб зашарівся місяць молодий.
Переклади жагу мою на щебет
Обласканих весною солов’їв,
І в амфори бажань розлийся небом,
Щоб ми торкнулись веселкових див,
В обійми впали, як в шовкове море,
Де ніжністю штормлять палкі слова,
Де млість терпка на сон солодкий морить,
І погляд твій – Амура тятива…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2013
Він сипле в каву замість цукру зорі,
А в чай – пелюстки диких орхідей,
Малює сотні чарівних історій,
Співає про кохання, мов Орфей.
Він любить сонце і мажорні ноти,
На перли перетворює дощі,
Казковим світлом небокрай золотить,
Різьбить із літер до сердець ключі.
Горить натхненням серед буднів сірих,
Пером жар-птиці він писати звик.
Хто в небесах запалює сузір’я? –
Це майстер казки – добрий чарівник!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2013
О, душе окаянна, час настав
Прокинутись, допоки ще не пізно!
Ще мить – і спокій або пекло, та…
Вже винесла Феміда вирок грізний!
Схопили душу грубі вартові,
І в Рим везуть у клітці, як рабиню.
В вінку троянд, розквітлих на крові,
Для натовпу вона – рабів богиня.
Рабів, яких жорстокий Колізей
Кидав боротись із гріхами світу,
Спокуси-звірі – вороги людей,
Під оплески роззяв ідуть на битву.
А мудреці, освічені мужі,
Що постулати для держав писали? –
Не слухали крізь розум глас душі,
Безжальне часто вищих знань кресало.
О, гордий Рим! – Вершина всіх вершин,
Перлина у смарагдовій оправі!
Віками долю світу він вершив –
Твердиня перемог, арена слави,
Театр інтриг і вишуканих зрад,
Шляхетних злочинів і лжеспокути,
Красивого безумства маскарад,
Свободи драма, де всі ролі – пута…
О вічний Риме, скільки ще перлин
У Всесвіті народиться й загине?
Прийде пора, і за веління злим
Знамено упаде твоє орлине…
Не вічний ти… а вічний тільки час…
О, відпусти п’янких ілюзій бранку!
Хай згине від гріховних метастаз,
Хай вітер розмете її останки.
І кане в Лету ця палка душа,
Втішаючись вином самообману.
Між снами вже утрачена межа.
Чи є ще береги за цим туманом?!
Чи є ще світ без фальші, без огид,
Без протиріч, що душу рвуть надвоє?
Набриднув цей «едем», і світ набрид,
Лягли тавром печалі невигойним…
Далі буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2013
Якби ж любов спалити,
Ніби вірш,
Дощем у спраглу землю перелити…
Якби читав ти не в рядках,
А між…
Той відчай і жагу мою неспиту!
Якби ж… Якби ж…
О, скільки тих «якби ж»
Між нами проросли стіною болю!
Самотністю грішу…
І ти грішиш.
Про молоду весну у неба молиш.
А час іде…
Яка весна?
Облиш…
Вже осінь відкриває гордо двері.
А поговір чужий –
Як гострий ніж.
Остання крапля серця – на папері.
З безодні тиш
І досі ти болиш…
В шибки безсоння стукаєш минулим.
Тебе я не кохала –
Більше ніж…
Якби кохала просто, то б забула...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2013
Померла для живих душа моя,
Згубилась у безплідному шуканні.
У тіло не вертається ніяк,
В безодню забуття невпинно кане.
Ким тільки, бідолашна, не була,
Всі маски переміряла, всі ролі,
Заходила вогнем в чужі тіла,
Боролася і падала з престолів.
Жебрачкою сиділа край доріг,
За правду животіла у темниці,
У чистий храм впускала зло і гріх,
У дзеркалі думок міняла лиця.
Як істину збагнути їй сповна,
Щоб вирватись з цієї круговерті?
Як розпізнати доленосний знак,
І не боятись ні життя, ні смерті?
А що є смертю – чи тілесний тлін
Чи при житті загибель від скорботи?
Відчувши муки пекла на землі,
Чи стане за земне душа боротись?
То Рай чи Рим? – то істина чи фальш?
Вінок лавровий чи вінець незримий?
Мовчання. Крик. Вагання. Відчай. Жаль.
Будь проклятий облудний шлях до Риму!
Вже так багато витрачено слів,
Із болем перетерто вічні теми.
Здається все ж – рукопис мій зітлів.
Не сказано нічого. Все даремно.
Забудь про Рим. Він світить не тобі,
Лиш сяйвом міражів пекуче ранить.
Забудь про рай, бо він не для рабів,
А люди – всі раби гріха й омани.
І музу, мов на плаху я веду.
Човняр уже чекає біля Стіксу.
В сміття кидаю перестиглість дум.
У цьому сні мені уже затісно!
Пізнання плід (насправді він гіркий!)
Зухвало довелося надкусити.
Мій шлях у ніч звели чужі гріхи,
Та вдалині колоситься ще жито…
Далі буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2013
Із мого сну Парнас раптово зник,
Рожева Еос усміхнулась мило.
Мотивами небесної струни
В душі спросоння муза лопотіла.
«Капризна музо, – мовила душа, –
Коли не доля на Парнасі жити,
Божественний Олімп – для тебе шанс,
Ти юна і краса твоя неспита.
Навіщо нам обом турботи ці?
Тебе, як скарб, богам я подарую.
Віднині весели своїх творців,
А я не буду мучитися всує».
І вмить у сні моїм постав Олімп
У шатах стародавньої діброви.
Ранкові небеса пронизав грім,
Стулили хмари враз сердиті брови.
Це сам Юпітер, нині злий, мабуть.
Та де ж його палац – усе в руїнах!
Повзучі гади сад богів гризуть,
І мохом поросли старезні стіни.
За стінами всю ніч шумів бенкет,
Столи ламались від облуд всіляких.
Там жадібно ковтали все бридке,
До ранку ж утомилися пияки.
І скрізь лежали биті черепки,
Боги з похмілля дулись і стогнали.
Забави в них огидніші людських!
Такі отут краса і досконалість!
Душа немов застигла, приросла
Корінням жаху до свого видіння.
І гласом нерозгаданих послань
Віщують лихо мервоокі тіні.
Озвався хтось: «Ми зовсім не боги,
А зборище п’яниць і дармоїдів.
В наш ниций рай приходимо з могил,
Бо шлях життя страшніший від Аїду.
Боги тепер у мармурі живуть,
А музи в душах віднайшли розплату.
Твоя ж отут скінчиться смертю путь,
Бо забагато ти хотіла знати!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2013
Від цих думок наснився сон мені,
Немов душа звільнилася від тіла.
Сховавшись в міражах від сірих днів,
Крізь хмари на Парнас вона летіла.
Плоди там, – кажуть мудрі, – не ростуть,
А тільки квіти з диво-ароматом.
Поезії ж-бо безкорисна суть,
Її жерці без золота багаті.
І думала душа – на тій горі
Стражденну музу випустить на волю!
Але в раю буяв повсюди гріх,
Від бур’янів стояв отруйний сморід.
Куди поділась істина краси,
І обрані митці, що гідні лаврів?
Затьмарили Парнас лихі часи,
Бо кояться на нім недобрі справи!
І сіють нині там, і вправно жнуть,
Впрягли в орало бідного Пегаса,
Як урожай, мистецтво продають,
Бездарністю і злом годують маси.
Там замість муз – розпусниці нагі,
А замість Феба – напівбог фальшивий.
І п’ють там не хмільний нектар богів –
Дешеві вина і огидне пиво!
Уже спускався вечір на Парнас,
Робітники і діви безсоромні
Збирались біля «Феба» – оргій час!
У келихах іскрилася гріховність.
І плеснув у долоні бог мистецтв,
Умить з’явилось мавп веселе стадо.
Він усміхнувсь, як люблячий отець,
І лаврами вінчати став громаду.
І жодну з мавп вінком не обділив,
А їх приперла сила, ще й силенна!
І всі майстри у спогляданні див…
Видовищем ганьби зайняли сцену.
У німоті душилися слова –
Душа моя у розуму питала –
Де справжній бог? Де істинні дива?
А може, люди і його продали…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2013
Не знаю, хто мені моя душа! –
Чи зрадниця, чи друг, чи кат жорстокий!
Лиш знаю певно – і боги грішать,
Та для людей величні їх пороки.
Гріхи богів прекрасні та хмільні,
Звучать, як ліри, пахнуть, як троянди.
Їх зло – святе, і справедливий – гнів,
А розум повсякчас блаженно-п’яний.
Тож люди в цих ілюзіях живуть,
Богами на землі жадають стати.
Приймають за нектар гріховну муть,
Стають для себе жертвою і катом.
Не тішать смертних праведні діла,
Їх істина – у розкошах та владі.
А влада – це отруєна імла,
У ній і мудрі загубитись раді.
В палких серцях сплелися зло й добро,
Та скільки мрій об ніч зламало крила!
О душе, а який в тобі герой
На битву піднімає кволе тіло?
Чом рветься він до сонця, мов Ікар,
Прийнявши за світило відблиск пекла.
Блукає в лабіринтах чорних хмар,
Нанизує на біль небесні перли.
Душа ридає кров’ю на папір,
Та не збагне божественної драми.
Несе у забуття хрести зневір.
Бо в Рим ідуть завжди двома шляхами.
Один – добро. Там праведні думки
Тяжкі кайдани у сльозах волочать.
А другий – кривда. Він завжди легкий,
Але приводить у обійми ночі.
На тих шляхах пахтить вогонь спокут,
Лякають невідомості фантоми,
Мечем Дамокла нависає суд,
Бурштином плачуть сестри Фаетона
Шукаєш, душе, на землі едем,
Що створений безумствами людськими?
Не знайдеш ти пристанища ніде! –
Бо втративши себе, не станеш кимось…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2013
Усе створило небо для людей.
На лоні первозданної природи
Для кожного буяє свій едем,
Але не всі в житті його знаходять.
Отож, як світ ще був малим дитям,
Не піддавався молодим спокусам,
Трояндою розцвів бутон життя –
В гірській печері народилась муза.
Гармонія колиску їй сплела,
А грація збирала чисті роси.
Лілеєю зросла із рук тепла,
Купалась в чарівному стоголоссі.
Була вона бешкетниця ще та!
Із німфами веселими дружила,
Із місячних долонь пила нектар,
У зоряній ріці черпала силу.
Навколо все раділо і цвіло,
Як уві сні… І так було б донині…
Але підкралось непомітно зло –
Пандорра відчинила кляту скриню!
Сипнули звідки горе і гріхи,
І втратив світ невинності основу.
До правди і краси він став глухим,
Забув наївно-чисту їхню мову.
І вдруге народилася [i]вона[/i],
Розсипавшись перлинами у душі.
З тих пір у них невпинно йде війна,
А бранка-муза за минулим тужить…
Так і моя розбурхана душа
Тим болем занедужала навіки.
Вирують в ній і сумніви, і шал,
І, ніби Янус, суть її дволика.
У клітці мрій ласкаво-хижий звір,
Блукач омани і хоробрий воїн.
У погляді його – мільйони зір,
В його єстві – жага хмільної волі.
В його єстві – початок і кінець,
Добро і зло, печаль і насолода.
Земне буття повік не похитне
В моїй душі самотньої свободи!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013
Гординя - це голодний злющий пес,
Його тримає кожен у дворі.
Звірюці годять бідняки й царі,
Бо здатен він на чудо із чудес –
Створити его-рай людським серцям,
А ще – його надійно стерегти.
Та їсть він все – залежно від мети,
І м’ясу радий, і черствим хлібцям.
Буває сам голодний, але псу
Несе хазяїн все, що в нього є.
Ковтає песик правду, честь, красу,
А потім соловейком він стає,
Хвальбою виливає підлу суть,
І ненаситно знов бере своє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013
Ти ділиш навпіл яблуко спокуси,
А я з тобою душу розділю.
Вогонь і шторм злилися у союзі,
Як смак вина і запах мигдалю.
Шалений плід в раю зірвала Єва,
Відкривши для Адама грішну суть.
З тих пір зриває вітер яблуневий
Із юних душ незайману красу.
Котилося те яблуко по світу,
Скоряючи і смертних, і богів,
Його взяла в Паріса Афродіта,
Щоб світ ціну кохання зрозумів.
І зрештою спинилось поміж нами
Щоб напоїти еліксиром втіх…
Ми люди, але станемо богами
У власнім раї, де любов – не гріх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2013
Передчуттям любовного екстазу
Бентежне серце солодко тріпоче.
Звучать в мені твої відверті фрази
Мотивом оксамитової ночі.
Лечу до тебе у думках, як вітер,
Та поглядом боюся доторкнутись.
Сонетами із диво-срібних літер
В душі моїй щемить хмільна отрута.
Тобою марять німфи і дріади,
А музи пелюстками стелять ложе.
Як магія, твоя зваблива влада
Бажання грішні на секунди множить.
На музику спокус кладеш свій голос,
Маестро ночі, чарівник безсоння!
Ще мить – і міражів замкнеться коло
В обіймах і в очах твоїх бездонних…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2013
Наповнюй насолодою поволі
Мене, мов келих, чарівним напоєм.
У пристрасті гарячо-ніжний колір,
Під зорепадом щастя – тільки двоє.
Тіла сплелися у стрімкому танці,
Уста і душі від жаги зомліли,
Цієї ночі ми таємні бранці,
П’янкий порив здолати вже не сила.
Граційний дотик, як вогонь шалений -
Ідуть по шкірі хвилі оксамиту,
Вином жагучим закипить у венах
Солодкий біль – у подих перелитий.
Рельєфи тіла спрагло я вивчаю,
Пірнаю в забуття, щасливо-вільна.
Мій Аполлоне, стань для мене раєм,
Гріховним і терпким до божевілля…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2013
[b]ДО[/b]рога людства забрела в пітьму.
[b]РЕ[/b]спубліки – в руїнах беззаконня.
[b]МІ[/b]зерних цінностей надпили муть
[b]ФА[/b]натики спотворених канонів.
[b]СОЛЬ[/b]феджіо приречених ідей
[b]ЛЯ[/b]кає слухачів фальшивим ритмом.
[b]СІ[/b]м ролей не дограє корифей,
[b]ДО[/b]бро ж і зло продовжать вічну битву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2013
[b]ДО[/b]вічна кара – знати те, чого не можна відвернути.
[b]РЕ[/b]альність – наслідок чиїхось надмогутньо-злих фантазій.
[b]МІ[/b]стерія безумства відшумить, залишивши спокуту.
[b]ФА[/b]нтоми пристрасті заб’ються у смертельному екстазі.
[b]СОЛ[/b]оні перли – сльози спогадів, у вічності застиглі, –
[b]ЛЯ[/b]лькар земних блукань складає в незбагненні орігамі.
[b]СІ[/b]зіф докотить відчай до пустого неба і заскиглить.
[b]ДО[/b]рога долі - лиш вистава, що написана богами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2013
Потрісканого сонця задзеркалля
Свідомість манить у полон спокус.
На тілі мрій, у хмарах заблукалих,
Змія гріха залишила укус.
Нектар п’янкий розсипався по небу,
Пролився вітер на долоні снів.
Померлих міражів чорніють ребра,
А спів Сирен туманом занімів.
Думки дощу сплітаються у чари,
Лягаючи на музику оман.
Сумління п’яне сумнівами марить,
Читаючи буття нудний роман.
Крилата тиша забринить у римах,
Свободою із серця проросте,
Притулок подарує пілігриму…
Та скільки ще в душі таких пустель?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2013
[b]ДО[/b] тебе лину тілом і душею.
[b]РЕ[/b]гоче світ зухвалістю в обличчя.
[b]МІ[/b]ражне щастя – муки Прометея –
[b]ФА[/b]тально-болісно у небо кличе.
[b]СОЛ[/b]ити рани перестань, благаю!
[b]ЛЯ[/b]лькових почуттів зірви завісу.
[b]СІ[/b]дає сонце у колиску раю
[b]ДО[/b]питих мрій, яким у серці тісно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2013
Пробач мені за те, що я кохаю
Так дивно і приречено... за біль
Що кровоточить запізнілим раєм,
За відчай і в душі кривавий бій,
За цвіт думок, що словом не дозріли,
За перли слів, розсипаних дарма,
І за плоди, у серці переспілі…
Ми їх збирали б, але «нас» - нема…
Пробач мої заплакані світанки,
Недоспані казки, мрійливий сум,
Ревнивий гнів моєї музи-бранки,
Що муками зів’ялила красу…
Моя душа не може відпустити,
Віддати, відректися, відцвісти…
Я каюсь, божевільна і розбита.
Кохання грішне, але ти – святий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2013
[b]ДО[/b]читує зима роман похмурий.
[b]РЕ[/b]марки пише квітень гомінкий –
[b]МІ[/b]нор замінить на весняні сурми,
[b]ФА[/b]нтазій зоряних сплете вінки.
[b]СОЛ[/b]одкий аромат хмільного цвіту
[b]ЛЯ[/b]гає на повіки теплим сном.
[b]СІ[/b]ріє небо, та проллється світло
[b]ДО[/b]лин чарівних сонячним вином!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2013
Це був звичайний літній день. Сонце розливало гарячий лимонад по дахах будинків, а той, стікаючи на галасливі вулиці, примушував городян важко зітхати та скаржитись на спеку. У цьому місті все було, як і раніше, от тільки в той день помер клоун…
Чому помирають клоуни? Мабуть тому, що вони такі ж звичайні люди, як і всі решта. Дивно… адже часто здається, що клоуни – це якісь зовсім інші істоти, які ніколи не сумують, не хворіють і не помирають. Ми думаємо, що це просто розмальовані ляльки без душ і серйозних думок, а виявляється…
Чи легко бути клоуном? Цього ніхто не знатиме в повній мірі, якщо сам не був у такій ролі. Хто сказав, що це легко – веселити глядачів, прикидаючись дурником і ховаючи свої проблеми десь глибоко в душі? Хто сказав, що клоуни щасливі, коли дивлячись на них, заходяться реготом сотні, а то й тисячі різних і чужих облич? В такі моменти глядачі теж одягають щасливі маски, та все ж вони не такі самотні, як нікчемний і смішний до потворності паяц. Кожного разу він весело завершує свою роль, але потім його легковажне і заблукале «я» відчайдушно б’ється зсередини об міцні стіни сценічного гриму, а потім перетворюється у п’яні чорнильні сльози…
Коли помирають клоуни, за ними мало хто плаче, але ж чому ніхто не сміється?! Чому людей більше не забавляє той або "те", що, ніби й не жило, що й при житті було лише вигаданим, намальованим і… мертвим? Адже душі кумедних паяців помирають ще задовго до їх тіл, адже сміх – це те, що може вбити швидше будь-якої образи, кривди чи ганьби. Він вбиває невидимо, продовжуючи життя тим, хто сміється…
Коли помирають клоуни, стає страшно. Якщо такі веселі безтурботні істоти вмирають не комічно, а трагічно, то який же кінець чекає нас? Яким важким і похмурим буде цей неминучий перехід у інші незнайомі світи? Проте… хто може сказати, що страшніше – померти тілом чи померти при житті?
Зрештою, у кожного своя правда. Не знаю чому, але ще з дитинства мені було дуже жаль клоунів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2013
Зроби для мене ліки від безсоння,
Настояні на зоряному трунку
Із пристрасно-медових поцілунків,
І небо принеси мені в долонях.
Втамуй хоч раз мою нестерпну муку,
Собою напоївши до безтями,
І не питай, що далі буде з нами,
Чи на сторожі не стоїть розлука…
Звари для мене рятівну отруту,
Настояну на місячних зітханнях,
На світанкових ніжних щебетаннях,
І пелюстках чарівних диво-рути,
Щоб я померла і родилась знову
В обіймах невагомості і ласки.
Нехай безмежна і щаслива казка
Співає нам до ранку колискові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013
Ти – ворог мій. Ніхто у тім не винен.
Одне в нас пекло, але різний рай…
Не став моїм життям, не став єдиним –
То відпусти… В полоні не тримай!
Ти, як суддя, мені призначив кару,
Собою стратив... без меча убив…
А пристрасть – ненажерлива почвара,
Збирала муки із душевних нив.
Ти – мій нектар, і ти – моя отрута,
Мій смертний гріх, моя безумна грань!
Не розірву твої солодкі пута,
Не утамую я терпких бажань!
Ти – ідол мій, величний і жорстокий.
Я – жриця помсти і раба оман,
Та на олтар тобі несу мій спокій,
І в жертву долі віддаюсь сама.
Ти – солод спраги і криваві сльози,
Ласкавий ангел і спокусник-змій,
Не розривай мене на шмаття… Досить!
Лиш війни поміж нас. Ти – ворог мій,
Солодкий ворог мій... Ніхто не винен,
Що ми зітерли в почуттях межу.
Ти – кров моя, і ти такий єдиний.
Тобі підвладна і тобі служу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2013
На перехресті доль ми не зустрілись,
І не тому, що пізно. Просто рани
Ятрили душу, знемагали тіло,
І завели у небуття тумани.
Моя душа, як перли, розсипалась
В чиїсь зрадливо-невиразні мрії,
А ти чекав. Писав на снах обпалих
Осінні болі… Та вони не сміють
Зростити крила і злетіти в щастя!
Не прочитаю я тебе ніколи…
Іду до снів твоїх, як до причастя,
Та не пускає в них магічне коло.
На пам'ять час нанизує поразки.
Моя печаль для тебе – тільки тиша.
Самотність нашу приховають маски,
Під ними рани вріжуться ще глибше…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2013
Вогонь закам’янілий поміж нас
Байдужістю спалив сади едему.
Скували душу ланцюги образ
Згасає сонце і палає темінь...
Вже пам'ять обтрусила ніжний цвіт,
Мереживо зірок порізав вітер.
Чи варто щастя кликати навзрид,
Коли воно мінливе, перелітне?
Вплітаю серце у вінки безсиль,
І проти течії пливу… в нікуди!
Як плід медовий отруїла гниль,
Так світлу пам'ять заплямують люди.
Несказаним ридає висота,
У келихи безсоння ллються вірші
Про те, що ти, на жаль, не прочитав
Моє кохання між рядками тиші…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012
Самотня ніч ворожить на зірках,
В душі бредуть печалі-пілігрими.
Волає тиша, мов полин, гірка.
Думки мої – не в такт, слова – не в риму…
До тебе не приходжу більше в снах,
Лиш спогади – невірні слуги часу,
Мені дозволять доторкнутись дна
Хмільного моря, де тонули разом.
У павутинні вічності бринить
Струна-крило загубленого раю,
Курличе час жалями сивини,
А я скарби минулого шукаю
У небі мрій, де чарівна рука
Малює сни у місячнім соборі,
І де любов, безсмертна і п’янка,
У келих серця наливає зорі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2012