| Сторінки (1/29): | « | 1 | » |
усе не так. раптово все не так.
неначе хтось в минулому копався.
я рук не впізнаю - я часу раб.
сьогодні знову словом захлинався.
і натовп цей, неначе восьминіг,
своїми щупальцями ловить мої рухи.
я б ліг до твоїх ніх, якби я міг
не уникати власної розрухи.
ховаючись очима в сторінках,
я намагаюсь виправдать неволю.
чому не так? відколи все не так?
я програю цю битву із собою..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2013
Я слишком долго искала нужные слова. Переминала их своими щупальцами-мыслями, присматриваясь к каждой грани. Нет. Не то. После очередной попытки выдать искренний, но красивый монолог перед зеркалом я снова стою над умывальником, кривясь от горького чувства тошноты. Мне плохо от этих слов. Ненужных и неправильных. Они колючим комком мусора впились в глотку, разъедая голос. Никак их не выбросить, никак не проглотнуть. Подавиться бы, но тоже не выходит. а как же передать то, что истощает меня и выворачивает наизнанку, когда я думаю о тебе и о том маленьком мире с огромными трагедиями, который мы создали. Герои спились и выкололи себе глаза . Скорей всего я опоздала.
Мне важно знать, не презираешь ли ты меня. Можешь обижаться, злиться, любить, ненавидеть, боготворить, бояться… но только не презирать. Только это чувство можно сравнить с вонью, грязью, отвращением. Не поступки или же бездеятельность делают человека гнилым. Понятия добра и зла слишком субъективны и туманны, чтобы становиться ярлыками для методов достижения цели. Презрение – вот эта грань между «хорошо» и «плохо». Скажи.
Ты орешь, а меня тошнит от твоих слов, потому что я полон ими. Я понимаю, что наверное сделал что-то не так, судорожно пытаюсь хоть как-то найти себя средь этого бардака. Но как же тяжело это делать, увиливая от тяжелых обид. Я готов упасть перед тобой на колени и целовать твои руки. Но ведь тебе это не нужно. Тебе нужны оправдания, извинения.
Что ты видишь в моих глазах? Меня там нет, правда? Уж очень сильно ты проросла в мою жизнь. Там ты, разноцветные обои за твоей спиной, окно с умершим растением, твое отчаяние, твоя обила и злость. И ты даже не догадываешься, что в тот момент, когда закрыла дверь перед моим лицом, убила что-то внутри. Убила меня во мне. И все, что ты сейчас видишь, эта кожура, неспособная промычать и слова – всего лишь твое отражение.
Но тебе это неинтересно. Тебе нужны извинения.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420746
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 24.04.2013
моя паранойя,
даже водкой тебя не убить,
ты танцуешь на кухне мне воя
и во тьме начинаешь душить.
мое бремя,
ты под кожей наверно живешь,
ты соленое, скользкое время,
непосильная, нервная дрожь.
сумасшедший
и давно утомивший вопрос -
кто целует ночами мне плечи,
постоянно стирает всю ложь?
кто старается нужные трюки
разложить не под тем? не почем...
и никчемные, тонкие руки
разрастаются вновь палачом
моих дел, моих странствий и мыслей.
я наверно уже под стеной.
гул толпы. еле вдох. резкий выстрел.
мимо. нет. что за бред?
поживем
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378685
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.11.2012
про що ти зі мною мовчиш?
я ледве тримаюся часу,
розбавлена в прикрих образах
фальшива обгортка. облиш.
сьогодні для нас світ німий.
впираюсь грудьми в твою спину -
беззахисна вірна дитина.
це кадри із фільму. не ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2012
як можна вірити у прапор миру,
коли "добро" - це слово, а не суть.
з очей коханців зради ллється злива,
медаль за те, що хтось убив людину.
рука в руці, а в іншій - смертна ртуть.
і ніч - не ніч. бо зорі помарніли -
як ми, осліпли. у нас є неон!
огидні зморшки, запливаєм жиром.
у нас робота. ні, ми не ліниві.
піти у парк? ха! є ж телефон.
я не про те, щоб ми не розвивались
чи до природи бігали в ліси.
та просто все не так, як треба, сталось,
перемінилось все, перемішалось
в серцях, в думках, у голові.
просити схаменутись я не буду.
хто я така? така ж, як всі, - сліпа.
але... стільки "але" повсюди.
вершина еволюції: ми - люди.
сягнули прірви до самого дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2012
ты дурак
нет.. ну я наверно тоже дура
но все равно.. ты явно покрупней
и каждый шаг, с которым ближе губы
становится безумнее, глупей
и все куда-то нормы исчезают
я забываю. стой. нельзя! нельзя..
но и в упор тебя мне не хватает
дыханием по шеи и груди скользя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321815
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.03.2012
одним ударом в сонячне сплетіння,
цеглиною до шиї - кидай в море.
рубай вже гілля, виривай з корінням.
накрий рядном смиренної покори.
хай по хребтах сповзають ржаві марси,
а хроніки - по сивій бороді.
не смій чужого вкраденого вкрасти.
не стій стовпом між сотнями стовпів.
лише зітхання давить перевтому.
- попереду небесні береги?
- та ні. правіше. не у тому домі,
не в тому часі, кольорі, тобі.
закрутиться вода поверх ногами.
ніде. ніщо. русалки будуть спать.
не смій. не стій. стріляй. кидай ножами
у сутності, які в тобі сидять.
зіжми курок, заправ всі вільні баки
на задньому сидінні у мішку.
піковий туз. не те. пора у дамки.
облиш. залиш малюнки на піску.
одним ударом по столі кістками.
заїж, запий, згадай свій заповіт.
і ще б спалити пам"ять між мостами,
і ще б спалити цей несправжній світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
я небом захлинаюсь. це можливо?
я пригортаюсь тілом до землі.
не припинити. ні. бо без зупину
я розлітаюсь в сотні тисяч зір.
під моїм сяйвом плавають планети,
чиясь на мене вказує рука.
для когось муза чи маяк, гріх чи сюжети.
насправді так банально, я - життя.
мов намистини, падаю в долоні
цього "ніщо". яке не має дна.
заради миті, повної любові,
згораю вічністю щодня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
Неправда! Ты врешь!
Это битва ироний.
Зачем ты орешь?
Я не верю. Не помню.
Не слезы. Неправда.
Тебе показалось.
Дышу. Сил до завтра
Почти не осталось.
Не плачу. Не буду.
Глаза открывая.
Зачем ты повсюду?
Прошу.. Умоляю..
Останься..
Тобой задыхаясь,
В тебе растворяясь,
Останься!
Мне другом, врагом,
Отцом или братом.
Хоть кем-то, о ком
Я смогла бы не плакать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313724
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.02.2012
этот вой
сквозь стены, сквозь воду, сквозь кожу
глаза открой
сквозь взгляд тупой
мешает, не душит, но гложет
рука в руке
твоя, моя или наша?
сама в себе
почти без упреков за кражу
почти без обиды за крики
почти не крича за обиды
люблю
не меньше, не больше, но очень
с разрывом и болью полночной
вчера или завтра. веками
держать тебя буду сердцами
одна смерть, вторая. без граней
две жизни в одной. не исправить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301436
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.12.2011
сьогодні повітря важке як ніколи
я ледве стою - так легені горять
корінням впираюсь, вростаю в підлогу
свинцем наливаюсь ущент аж до п"ят
із рук проростають меліса і м"ята
з очей витікає молочний туман
так тісно у грудях і тісно в кімнаті
із вікон до мене тече океан
ти зайдеш у дім, де ледь пахне росою
я скажу "привіт" тихим шелестом трав
в обіймах твоїх я просякну тугою
не плач. пам"ятай. світ ловив - не впіймав
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2011
и руки прятаю в карманы,
смотрю в упор, но не в тебя.
и все так просто, но так странно,
что в этом море нету дна.
и каждый раз, когда пытаюсь
тебе сказать, но не кричать,
я исчезаю, разрываюсь,
а то, что видишь - улыбаюсь,
со всей жестокостю стараюсь
в себя, но не в тебя молчать.
и уши жжот твое старанье
хоть что-то в рамки поместить.
мне все равно. прости. не знаю.
это неправильно, что таю.
ты чувствуешь, как все дрожит?
ты чувствуешь, как все сгорает,
и с каждым шагом новый взрыв.
и с каждым взглядом мы теряем
друг друга, в грудь не поместив..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298565
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.12.2011
одне і те ж. одне і те ж по колу!
щоранку одягаю маску з почуттів,
щоразу тіло душить, давить перевтома,
щосили ставлю крапку, але виходить кома,
щоночі каяття впирається у злість.
і знову я жива. і знову незнайома.
і знову йду вперед, не відчуваю ніг.
я бачу фініш? старт? о ні! і знову вдома
я одягаю маску й готова йти до трону.
і плакати так хочу, але виходить сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2011
Відкриваєш пусту сірникову коробку. Сприймання починає кривитися від нестерпного скреготу стінок майже цупкого картону. Намагаєшся не зважати. Озираєшся – чи не підглядає випадково за дійством прибулець з вихору підземельних галактик чи просто сусідка з великим закривавлено-блискучим ножем. Знімаєш кеди і акуратно ставиш їх під кухонним столом на аркуші газет з гороскопами, кросвордами та рекламами. Знімаєш резинку з волосся, закручуєш її собі на руку. Знімаєш маленькі лусочки вражень та огид свого напівоголеного світогляду з оболонки понять, суджень, міркувань та умовивидів. Вони хаотично переплітаються, стикаються, синтезуються і розчіплюються на молекули. Полум’яний вітер, що кристалами розпеченого місяцем піску просочується крізь шпалери та плакати, струшує їх з плечей і срібними цвяхами прикріплює до блідого обличчя холодильника. Ще знадобляться (знаєш). Ще раз повертаєшся, турботливо оглядаєш шпарини кімнати. Нікого. Стрибаєш у коробку і з найбільш можливою швидкістю закриваєш себе.
Ти ковтаєш невагомість і пропускаєш її крізь себе хвилями. Ти розпадаєшся краплинами ілюзій у розчині кольорів і ароматів, п’янких мерехтінь дотиків. Ти зливаєшся з простором і порожнечею. Стаєш безкінечним продовженням нелогічного пізнання чуттєвих уявлень. Торкаєшся подивом до глибинного дна неповторної височини існування. Збираєш та складаєш у клунок залишки розмитих чеканням сліди спокійного сичання. Розсипаєшся жевріючим попелом по згадках власного існування і в ту ж мить заповнюєш внутрішньою присутністю крихкий психоделічний міраж в забутих болях підсвідомої активної взаємодії з психічно неврівноваженою справжністю. Ти підносишся вище мети і завдань, ти різночасово спостерігаєш за власними створеннями, знищеннями й перетвореннями. Стаєш усім у всіх значеннях і формах. Неформально проводиш уявний останній кордон між словами, фразами, стійкими визначеннями і параноїчним сюжетом прозорої неклітинної сутності. Ти – усе. Закриваєш полотняні повіки образів скляних сузір’їв, опускаєш ширму перед моментом вибуху вплетених у вакуум ієрогліфічних видінь.
Легкі, прозорі стіни ледь помітного небесного забарвлення. Помірне, трепетне, але безперервне і неминуче випаровування рис та конструкцій чистоти і свободи. По сірникових сходинках вибираєшся з коробки на кухню. Озираєшся. Приміряєш ще незів’ялу шкаралупу з холодильника. Твоя. Зашнуровуєш кеди. Читаєш гороскоп на завтра. Ти - ніщо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260612
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.05.2011
Темно й печально зірки сутеніють
В м’якоті неба. Розпечений лід.
Спраглі й знеможені душі розвіють
Сизі химери. Понад і під.
Оглухлі сирени камінням блукають
Із сумом і розпачем скривджених дів.
Губами зашитими риму шукають
Очима смиренниць, ховаючи гнів.
Солодким нектаром вколеться спокій
Під груди й у стопи. Рікою пливуть
Закони й укази. Розписані роки.
По жилах і венах тремтячих гудуть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2011
Запам’ятай мене такою, як сьогодні –
Сьогодні я із свого джерела.
Думки мої течуть по крові, в плоті
Клітина смутку кожна теж моя.
Я не вбираю сни чужі й прикраси.
Слова були всі. Сенсу в них нема.
Читай мене у просторі та часі
Теплом руки і губ, серцебиттям.
Запам’ятай мене такою ось – в синцях.
Бо тіло – це ж хронічна рана,
Коліна збиті. Спина вся в рубцях.
Побита. Спалена. Порвана.
Запам’ятай ось так – біля вікна
У світлі місяця, залишеного небом.
Лише сьогодні впала вся стіна
І на її руїнах коди стерто.
Я розливаюсь з власних берегів,
Не можу втримати пісок й каміння.
Тримай мене, ховай від ворогів,
Моя вода – це трепет віри в тіні.
Читай мене своїм теплом руки,
Читай без літер – ти знайдеш відгадку.
Ти полювати можеш й ставити пастки
І ти зцілити можеш латкою до латки.
Запам’ятай мене такою, як сьогодні –
Сьогодні я із свого джерела.
Думки мої течуть по крові, в плоті
Клітина смутку кожна теж моя.
Запам’ятай думки мої солоні
У рваних джинсах. Світло. Тиша.
Бо я своя – ти розумієш? – лиш сьогодні.
Бо я із свого джерела - тобі лиш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2011
розлилось небо по руках.
ковтаю хмари - смак ніякий.
удар в обличчя. ще удар.
ну що, панове? ваші ставки!
валяюсь болем під мостом.
промінням вмиюсь. чужі зорі...
брудне минуле брудним сном
переступила я сьогодні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2011
чи посмію тебе я забути?
що я кажу? нізащо! ні-ні!
я - шматочок маленький у грудях,
що болить. все інше - це ти.
чи зумію із пам'яті стерти
ті мовчання, якими жила?..
я ж не в силах забрати, обдерти
твої погляди у свіжих снах.
ти наповнюєш вбогий світогляд.
божевілля - звичайний вже стан.
ким була? чим я стала натомість?
що зробила і що не змогла?
мої спогади дійсність руйнують.
ну за що ти так сильно печеш?
чим вбивають це? чим це лікуюють?
заховаюсь. втечу. "не втечеш"
хоч би раз ще до тебе торкнутись..
забуваю. не можна. не мій.
мені б сили цей час проковтнути,
повернути реальність із мрій.
мені б сили тебе не благати.
так, спокійно... я можу! хіба?
я не вмію тебе забувати,
не навчусь і не хочу. слабка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2011
мене нема - я лиш лист під ногами.
цілую гарячий і мокрий пісок.
і знову, і знову рядками зникаю
із див моїх, душ моїх, масок й ниток.
це все не я ховаюсь під корою,
зриваюся всоте, падаю, лечу
багряністю, спокоєм, відчаєм, воєм,
сміюся і плачу, молюся й кричу.
мене нема. є лиш тінь за спиною,
повітряні, рвані, холодні сліди.
без зброї, без бою рятуюсь тобою,
впираюся в стіни, влітаю в мости.
той всесвіт у грудях весь світ розриває,
розколює навпіл, шматує часи.
це все не я, бо тут мене немає.
мене нема. нема мене в собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2011
Вовчий погляд на спині.
Виглядаєш з руїн лімфоцитів.
Мітка хрестова на кожнім руні
Аквареллю збиває човни розбиті.
Не заснеш кошеням на столі,
На столі увіллють в тебе морфій.
Маяками, чортами, вогнем в голові
Топтатимуть призму розчавлені строфи.
Антени у лівій руці
Синтезують удари півморя.
З презирством пихатих старців,
Безкисневим нападом крові
Відьми крадуть молоко.
Із хрипом темніють зіниці.
Стоном стає хиткий ламаний крок,
Бронзовим воєм зубами вовчиці.
В ліжку – заритий пісок.
Занурюєш руки під хмари
Під попелом сотнів таблеток, гайок.
Кислим ковтком понад сторінками.
Кладуть під ворота-поріг.
Судини зійдуться вітрами.
Розлитий метелик до ніг
Пам’яттю стане на плитах рядками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2011
Кружляють дерева і небо, і осінь,
дощі та тумани у рваних листках.
Смуток та щастя, радість і сльози
Ідуть за всіма по свіжих слідах.
Хтось краде поламані зорі,
Хтось втікає у темінь нічну,
Щоб пірнути у жовтеє море
В спокої трав із смаком полину.
Хтось вбиває свинцем, хтось –списами,
Хто ступає по трупах живих,
Хтось рятує солдат молитвами,
Хтось веде за собою сліпих.
В когось місце – обличчям в калюжі,
Хтось збирає каміння батьків,
Хтось лишився в інертному русі,
Не виходячи з області снів.
Тут – рахують серцеві удари,
Там – удари горохом в стіну,
Ось – ведуть полководців рядами
На благословенну чортами війну.
Хтось читає руками пророків,
В когось руки по лікті в жовчі,
Хтось чекає останніх уроків,
В когось є вже від класів ключі.
Кружляють дерева і небо, і осінь,
Дощі та тумани у рваних листках,
смуток та щастя, радість та сльози
Ідуть за всіма по свіжих слідах.
Хтось стає вже на старт і чекає,
Хтось зробив чемпіонський стрибок.
Всі сидять в каруселі, кружляють,
Я ж не можу нажати курок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2011
Розірвати б це немічне тіло
І звільнити б себе від… себе.
Головою не битись об стіни,
Не стояти в кутку на колінах,
Не чекати від «можна?» «треба!»
Засинає лише на світанні
Та чекає, коли нагодую.
Скільки можна! Прощання! Прощання!
Тільки натяк німого кохання,
І не давить, але так бракує.
То гіркий, то ніякий, солоний,
Та врізається голос в горлянку,
Розривається, лупить по дзвонах,
Розгортається в звуки сторонні
І танцює до самого ранку.
Я б розтала, якби лиш зуміла,
Залишила би чистий світогляд,
Піднялась, розцвіла, полетіла.
Розірвати б це немічне тіло,
Щоб відчути прозорий твій погляд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2011
так терпко тисне печаль кольорами,
схиляє туманом до сухості трав.
затягнутим небом десь поміж гілками
пісочний годинник розтанув в вітрах.
я бачу тебе. владна й спокійна.
до ніг твоїх сходяться знаки часів.
сяючий пил крізь століття по війнах
осяде на віях твоїх малюків.
по лініях, стертих людським існуванням,
хапаючи тінь, я до тебе пливу.
стіна за стіною, кроваве мовчання
заповнює серця невпинну криву.
я бачу, стоїш за моїми думками
без контурів, змісту. одна лише суть.
волосся все плутаєш поміж стрічками.
наївність очей твоїх мною течуть.
відкриєш всі двері, бо ти - це глибинність,
бо все існування - нікчемності звук.
джерельна вода, найчистіша невинність.
повільна печаль підіймається з рук.
сплетіння тунелей і воскових ліній.
дорога твоя - по спіралях орбіт.
я буду тримати цей спогад щосили,
допоки не впаду до твоїх ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2011
"лети" нехай летить
я не тримаю
остання мить
розпечена на краю
у нотах флейт
підхмарного зітхання
піщаних дельт
нерівного змагання
востаннє слід
свідоме існування
прозризти лід
до дна перебування
чогось шматок
залишусь під корінням
струна в висок
а звуки в голосіння
зривати шви
вітаємо удома
і так завжди
і знову все по колу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2010
на чорному тлі у колючих площинах
сиділа дитина, кусаючи губи.
тримала побиті, холодні коліна,
ховала в руках своє щастя забуте.
"ну що ти тут робиш, дитя моє миле?
невже заблукала чи ти загубилась?
від кого, від чого обличчя закрила?
від смутку, від горя в куточок забилась?
тут не зігріють тебе почуттями,
не запитають, чому в очах море.
тут усім байдуже, звідки всі рани
і що ти тримаєш за своїм болем.
о любе створіння, тобі тут не місце!
душа твоя вірна й палає любов"ю.
думки твої милі, наївні і чисті.
відпущу тебе, лиш скажи, що в долонях
горить разом з тілом і боляче б"ється.
з усіх своїх сил намагається жити.
я чую його. в руках твоїх... серце!
навіщо тобі серце?.. побите..."
"знайшла випадково, ось так - при дорозі.
по ньому ходили, топтались і били.
сама його втримати просто не в змозі -
дуже гаряче. пече. нема сили.
його віддавала я в іншії руки.
просила, молила, та все одно людям.
ніхто не дивився під ноги на муки
забутого серця, що билось у грудях.
тому і прийшла я до тебе з проханням.
у світі моєму, залитому небом,
начхати на долі чужі і страждання,
нікому, крім себе, нікого не треба.
візьми собі серце. тебе вже благаю.
я більше не можу гаряче нести..."
"так, добре. не плач. гаразд. забираю.
лиш ти повертайся додому. іди!"
по чорному тлі у колючих площинах
верталась дитина угору додому.
всміхалась до себе в прозорих вітринах.
побачила серце, що впало додолу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2010
зів'ялими долонями тягнуся до небес.
синь чиста і глибока лоскоче мої руки.
і синій-синій смуток заповнює увесь
мій час і простір. хронотоп прикутий
до коліїв, гудків, годинникових стрілок,
загублених, речей, шкарпеток, олівців,
марок, рушників, метрів, стислих мірок,
розбитих чашок, солі, хриплих голосів.
аби не впало небо - тримаю на ногах.
волосся у траві, заплутане у м'яту.
по лініях і зморшках читаю, по слідах,
місця, де не була і ким не можу стати.
між пальцями летять ключами літаки
в рожевість диких хмар із присмаком бензину.
на вітрі мерехтять самотні павуки.
залиште мене в спокої. о сумніви! хвилини
капають до ніг туманними роками,
коробками, листом, сейфами столів,
щілинами дверей, іржавими замками,
шкірою котів, сяйвами світів.
до сходу є ще вдих розсіяного пилу
сузір'їв, чорних дір, зірваних голів.
аби не впало небо - тримаю що є сили
до стуку по дверях бивнями слонів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2010
по бетону фігурним катанням...
ти не віриш, що можна не спати?
із трибун хтиві й ласі вітання.
вуха б закрити й кричати.
під подушку сховати всю совість,
замкнутись у ваній з ножами.
вирізати з дерев свіжу повість
між прокльонами власної карми.
у снігах саме той слід згубити.
розгортати пустелю до льоду.
собачам у під'їзді завити.
не відчути гріховності плоду.
заховатись під ліжко й чекати.
ухилятись пружин, пуху, стонів.
ти не віриш, що можна не спати
під оплески, крик мегафонів?
ти не віриш, що можна не спати
і штовхати вперед себе в спину...
залишити логічність у гратах.
нехай небо стрибає в клітини
мого збитого, стертого тіла.
у безсоння сповзти слимаками
по тернових, солоних перилах
до дверей, забитих хрестами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2010
ламаними пальцями хапатись за надію,
п'яними очима дивитись крізь життя.
з обірваними крилами стояти, мов повія,
викинувши гордість, волю у сміття.
чекати на свободу з закритими дверима,
обгризати стіни, битися в вікно.
з думами несправжніми, грізними та злими
із ніщо перетворитися в ніщо.
розчавленими м'язами, розбитими кістками
постаратись зберегти в собі всю кров.
не розлітатись більше жовтими жуками,
не залишати тіло для шабашу знов.
з зав'язаним обличчям на ввесь світ горлати,
з зав'язаним обличчям - на вершині гір.
у глиб небес із розбігу стрибати
до дна його у просторі жахів.
для того, щоб нарешті вже проснутись,
не переносити почуте на екран,
щоб за господаря рукою не тягнутись,
плести павутиння із своїх бажань.
вилізти з нори, кордони всі порвати,
вибухнути в хвилі буйних кольорів.
ламаними пальцями вірність будувати
з криками і болем справжніх почуттів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2010
ну як думки утиснути у рамки?
настільки особливі та прості,
що неможливо підібрати знаки
і чим сказати все, що є в собі:
як пахне небо, як смакує м'ята.
і що сказало равленя в траві.
чому так важко уночі лягати,
чому у снах немає зовсім снів.
тремтяча свічка вогником танцює,
а вільна тінь розіллє береги.
ти чуєш світло? "вибач, ні, не чую"
як дивно. знаєш... тепер уже мовчить.
чому у всьому є шматочок серця
і як дрібниці створюють життя.
як тихим подихом постійно щось сміється,
щоразу як по-іншому весна.
запам'ятовувати кадри і збирати
у всі кишені горизонтів даль.
хвилює так чекати, йти, шукати
чужі сліди і рук тепло, зелений чай.
і як важливо ноги позбивати,
знайти себе в загублених світах.
ну як тобі про це усе мовчати,
ховаючи слова в своїх очах?..́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2010