| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Напівсолодкий погляд в вічі,
Сп’яніло-сонний доторк рук.
Поцілунків більше вдвічі,
Під сердець спітнілих стук.
Душ що сплелися гомоніння,
Ніжних слів магічні танри.
Липке бажання павутиння,
Подихів глибоких кванти.
Вогонь на кінчиках волосся,
Обійми теплого світанку.
Тепло що в тілі розлилося,
Вже нами випите до станку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=33966
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.07.2007
Біль, це так приємно,
Тоді коли ти знаєш, що все даремно...
Skinhate
Мене розриває солодкий біль,
Фарбуючи мозок мій, сивиною.
У душу мені, дихає цвіль,
І я захлинаюсь лайном перегною.
Я затуляю свої очі до крові,
Мене напувають, з брудної калюжі.
Я так втомився від сліпої любові,
Що ніжно стиснула обійми дужі.
Я б’юся головою у двері душі,
Знесилено за слабкість себе проклинаю.
Я підставляю серце під твої ножі,
Та піти в небуття, вже сили не маю.
Я поховав себе у ямі смердючій,
Дихати думками про тебе – мука.
Я вже випив до станку свій біль пекучий,
Як я ненавиджу тебе. Чуєш, сука!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=33376
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.07.2007
С улыбкою, сплетая руки за спиною,
Ко мне приходит каждый вечер старость.
И сплетничает ни о чем со мною,
С детским озорством, флиртуя малость.
Устало присев на краешек качалки,
Разговор неспешный первой начинает.
И с плутоватой прозорливостью гадалки,
Хмельную ночь в бокалы разливает.
И как не странно, я ей даже рад,
Мы время беззаботно словно выпиваем.
Закрутив в бокале звезд ночных парад,
Мы сладко по душам всю ночь болтаем.
О том, что молодость как куртизанка,
Глупа и слишком уж наивна.
И что она, потомственная англичанка,
Ей не в пример, так старомодна и консервативна.
О том, как годы ненавидят молодых,
Смакуя всласть, боль жизненных ошибок.
Но в передышках между литургий и шабашей ночных,
В молчанье поедают пепел прожитых улыбок.
О безвозвратной смерти городских романсов,
О мудрой глупости неспетых фраз и слов.
О пошлости и беззастенчивости реверансов,
Которые мы раздаем, поверив вновь в любовь.
Но невзначай, на неисправные часы взглянув,
Ночная сплетница тихонько засыпает.
И паутину сна небрежно со щеки смахнув,
На остаток ночи добрых снов желает.
Голову свою в печали склонив ей на плечо,
Старость в волосах всю седину пересчитает.
И душу мне поцеловавши горячо,
Не попрощавшись, по-английски исчезает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=33375
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.07.2007
Веру потеряв в себя давно,
Я открываю каждый вечер тебе дверь.
А ты, приходишь мне на зло через окно,
И тихо шепчешь: ”Сегодня мне не верь”.
На черные глаза надев вуаль,
Ты прячешь в ней, остатки света.
И сквозь меня, ты смотришь в даль,
Задав вопрос и не найдя ответа.
С усмешкою бросаешь, виноват лишь я,
В том, что наш мир настолько зол и тесен.
Что глупая моя судьба,
Не знает – торг со смертью неуместен.
Что мир, лишь плод воображенья,
И все, что есть в нем и не есть.
Размытое отображенье,
Среди зеркал, которые поют мне лесть.
Ты шепчешь, витражи моих небес,
Увы, придуманы не мной.
Что мой уставший светлый бес,
Махнул в отчаянье на мир рукой.
Со сладким ядом на губах,
Украдкой сердце мне целуешь.
И теплые еще мечты в глазах,
В заносчивых намеках, с улыбкою воруешь.
В тишине, ты пригубишь кофе остывший,
И устав, от твоих до боли скучных речей.
Я начну понимать – я просто бывший,
Собеседник, бессонных, безумных ночей.
На миг, уловив моих дум круговерть,
Ты уходишь сквозь двери, на зло, не спеша.
Я проклинаю за слабость и страх свою смерть,
Вдогонку бросаю: „Ты не уйдешь, ведь, ты моя душа”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=23839
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.03.2007
Мій ангел
Я бачив сивий ангел, сивий та блідий...
О.Буднецький
Схиливши сиву голову додолу,
Та плачучи, від сорому й страждання,
Повторюючи як закляття знову й знову
Просив у перехожих, ангел подаяння
Він сірі крила за спиною заховав,
І на простягнутій брудній долоні,
Болючим грузом п’ятачок лежав,
І гнітючий жаль до нього бив у скроні
Він в небо задивлявся у калюжі
І порожнечу у собі відчувши,
На землю скинув крила дужі,
Слова усіх молитв забувши
В його скуйовджене волосся,
Вінок терновий заплітався
І лиш на мить, мені здалося,
Що він від болю, посміхався
Той ангел гріх в собі плекав,
Що тлів у погляді очей,
Він, до безпам’ятства кохав,
Свою ненависть до людей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=12833
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.03.2006
Я розпустив мов крила свої руки
І відпустив розхристані думки
Я загасив душі своєї звуки
І затулив собою всі зірки
Я плакав і сміявся вам у очі
І біль що бився в мої окуляри
Я випивав із захватом щоночі
І тисячі байдужих у мене зазирали
Я їм кричав в обличчя: „Се є Я”
Ненавидьте, кляніть мене, катуйте
А це блискуче у руці – душа моя
Я продаю її, недорого, купуйте
Я розсипався в бісерах блискучих
Я захлинався в морі чорних сліз
Я загубився у хаосі слів болючих
Кому у жертву я себе приніс?
А поміж тим, на аркушах бездонних
Нічим не кращі і нічим не гірші
В німих тонули криках монотонних
Народжені для смерті мої вірші
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11670
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2006
Я бите скло стискав в долоні
І його блиском милувався
Воно тримало світ в полоні
І я у світ той задивлявся
У нім народжувались зорі
Й в сузірь намист переплітаючись
Тонули в небі мов у морі
У дивнім танці колихаючись
У ньому плавали планети
Й в безкраїх просторах зникали
Життя розносили комети
Галактики до тла згорали
У океанах тих бездонних
Зібравшись в острови надії
В прекрасних звуках неповторних
Людські народжувались мрії
І я здивовано запитував:
„Хто дивне скло це видував?”
А голос у мені нашіптував:
„Той майстер світ в собі кохав”
Я цілував те бите скло
Я не боявся гостроти
І я любив усім на зло
Той світ розбитої краси
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11669
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2006
Я вчора в автобусі бачив Ісуса
Він сидів та дивився мені у очі
Я не вірю в бога та йому не молюся
І не проливаю сліз гріховних щоночі
Та я потопав у його зелених очах
Переповнених смутком та болем
І бачив сльози на його схудлих щоках
Сльози, напоєні щастям та горем
Він плакав за мене, він плакав за всіх
Привітно мені посміхаючись
І я не боявся вчинить тяжкий гріх
На власній голгофі гойдаючись
Я був з ним щасливим
Мені хотілося дихати й жити
Я був з ним спокійним і трохи мрійливим
Та страшно хотілось усіх полюбити
Але він у натовпі загубившись
Зник на наступній зупинці,
І я розчулений стояв розгубившись
Зрозумів, що залишився сам, на одинці
І зупинившись на мить
Почуття вгамувати не в змозі
Я зазирнув у небес блакить
І з очей моїх капали сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11495
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2006
Я навколо себе тебе відчуваю
Ти поруч, ти за спиною літаеш
Та я лице твое не пам’ятаю
А коли нагадаю ти просто зникаєш
Ти тихо приходиш, та тихо ідеш
Із смутком у карих очах
„Я кохаю”, мені на прощання шепнеш
І танеш у темно-синіх ночах
Ти увісні мене обнімаеш
Я відчуваю твої поцілунки
Ти сльози мої губами збираеш
І малюєш дивні на склі візерунки
Ти голову схиляєш мені на плече
Мене зігріває твоє дихання
І серце від сліз твоїх теплих пече
Як жаль що померло між нами кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11311
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2006
У повітрі ніжна осінь сумувала
Плачучи літала по-між люди
Блискучо-теплі сльози розливала
Що опадали смутком й болем всюди
Та осінь на плече моє сідала
І міцно обнімаючи за шию
З любов’ю мене в церце цілувала
Чекаючи що душу їй відкрию
Я сльози тої осені збирав в долоні
Які дощем на голову спадали
Й долоні притуляв до скроні
І сльози ті мене коханням напували
Я на губах сльози ті відчуваю
Вони на присмак теплі й солоні
І я диханням схвильовано зігріваю
Ті краплі блискучі до болю знайомі
Я осені відкриваю трепетну душу
А вона посміхнувшись, просто зникає
І я зупиняти церця подихи мушу
Бо так як я її ще ніхто не кохає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11310
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2006
Я стою і дивлюся немов зачарований,
Навколо мене щось незбагненне робиться
Чиєюсь уявою світ розмальований
У чорну безодню темряви котиться.
Виблскуючи сполохами яскравими,
Світло гине в лоні темноти.
А вона накриває його тінями кривавими
Та на мене дивиться з висоти.
Я зазираю у те дивне видовище,
Й мене переповнює первісний страх
Немов би невинних душ вчинили побоїще
Та світлі мрії обернули у прах.
І ця темнота огортає мене чорнотою,
Цілує в чоло та в губи мене,
Вона шаленно танцює зі мною,
Я знаю, вона мою душу краде.
Темнота говорить тихо зі мною,
Я в очі її бездонні дивлюсь,
Вона пошепки кличе з собою,
Бо знає – я її боюсь.
Я тону у її бездонних очах,
Захлинаючись предсмертним жахом.
І виблискуватиме моя душа по ночах,
Яскравою зіркою, над чиїмось обшарпаним дахом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11308
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2006