| Сторінки (2/120): | « | 1 2 | » |
Ты стал внимательней
не к женщинам, а к тем
кого приятней вспомнить…
(не плагиат, а просто
не ”вылазит” с головы).
И пусть без рифмы сказано всё это
Её и нет у нас с тобой!..
Откровенность не в цене сегодня.
Вряд ли завтра ты её оценишь!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129552
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.05.2009
Тепер так болісно лиш згадувати –
Все, що залишається мені
Холодним вечором пригадувати
Все, що забула сказати тоді
Сніг за вікном щось шепоче непевно
Щось закрадається темне в душі
Треба скоріше забути напевно
Те, що колись не сказала тобі
Смішно тримати забуте тепло
З соромом змите вчорашнім ”прощай”
Все вже минуле – забуте давно
Ти повертай сум і не тримай.
Розірвати листи допоможе цей біль,
Що заповнив темну скриню душі
Чому ж ти пішов за тисячі миль?
І не повернувся, коханий, скажи!
Ти б повернувся, щоб знову піти?
Щоб знову заплутати сни божевільні?
Щоб знову в холодній постелі пливти?
Щоб не звільняти рухи ці вільні?
Грає десь музика, лине печальна
Грає за нами сумний цей гімн.
Знаєш, то музика наша прощальна
В день коли ти вже не будеш моїм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108837
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.12.2008
Я быть могу твоей игрушкой,
Подушкой под твоею головой.
Быть озорной твоей подружкой
И сутками твой охранять покой.
Мечтой заветной,книжным переплетом.
Иль солнцем в небе;яркою луной.
И быть твоею музою,твоим полётом.
Могу быть самой яркою звездой.
Могу быть маяком твоим в морях,
И в океанах освещать твой путь.
Чтоб ты не сбился,чтоб попал домой,
(ты только ключ на полке не забудь)
Могу быть я твоими виражами,
Твоей наградой,иль стоять в тени.
Но только пусть твоя любовь не миражами,
А правдой будет.Правду говори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69063
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.04.2008
Я тебя не ревную,
Не хвалю,не ругаю.
Крыши стало нам мало
для двоих пополам
Роли сыграны снова
Не осталось ни слова.
В одной лодке плывем мы
к разным двум берегам.
Взгляд тускнеет и блекнет
Свет в окне догорает
Я не жду тебя больше
Уезжай.Улетай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65407
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.03.2008
Связали сотни ниточек
И пройдениых дорог
Дарю тебе я веточку
Переступлю порог
А веточка,как ласточка
взлетела в высоту
И улетела весточка
Рассветиком в саду
В саду опали вишенки
забытые людьми
Эх,вишенки-черешенки
напрасно вы цвели
Забросило вас листьями
и снегом замело
Художник только кистьями
вас рисовал давно.
А кисточки да красочки
засохли на руках
и от тепла на пальчиках
горят сотни бумаг.
Бумажки-самолетики
Из окон словно ласточки,
а ласточки,как вишенки
снежком на землю упадут
и на лице все признаки,
что годы все идут
Я веточку,как весточку
оставила тебе
Вплети мне в косы ленточку
и вишни белый цвет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=39682
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.09.2007
Твои,не мои,песни
звучат в голове бесконечно.
Ах,как я сегодня прелестна
кому это все интересно.
В камине огонь разгорелся
да так,что меня он коснулся
А мне ничего,только б песни
Твои бесконечно звучали.
Мускатным вином околдована.
Хмельная,стыдно то как!..
А песня твоя то ворована,
смешной,босоногий чудак.
Не бойся,уж я то не враг тебе.
Я просто сегодня пьяна.
Ану-ка,дружок,спой-ка мне,
как жизнь без любви тяжела.
Ты пой,я спляжу
Выбью гнев с души,
А если я плакать решу,
Ты пой,все-равно,я одна посижу,
а хочешь и ты спляши.
Ах,как же тебя потрепала
судьба.И за что заслужил?
Эх,счастье,куда ты пропало?
И кто это счастье делил?
Кто не дал смешному мальчишке
хотя бы удачи в залог.
Он знает об этом из книжек,
А сам он зимой без сапог.
Но песни его и гитарка
Счастливее всех на земле
Им ни богатства,ни хлеба
Быть лишь бы свободными здесь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=37097
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.08.2007
Отчего ты печалишся?
Перламутром блестят глаза.
Не улыбаешся - скалишся,
на щеке проблеснула слеза.
Да!Ты сильная!Да!Суровая!
ты сильнее всех - ты Мать!
Но ты, милая, самая добрая,
Жаль сейчас не могу обнять!
И не жалости, и не помощи,
не хотят закрома души.
Для тебя до тех пор все беспомощны,
пока их побеждаешь ты.
Что ты,милая?Что ты, славная,
не смотри до утра в окно.
Ты ведь Женщина!Ты желанная!
Будь любимой всем бедам на зло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=35480
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.08.2007
Околдовала ночь.Я плачу.
За всё!За всё тебе плачу.
О,сон,дурак,ты неудачен
И неудобен в этот час.
Я ночь свою зашторю небом.
Ты снишся мне иль на яву?
Я околдую тебя снегом,
я остужу тебя в жару.
Я сызнова сгореть готова
За то,что в холод и жару
Я повторяю тебе сново -
За всё, за всё тебе плачу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=35479
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.08.2007
Сьогодні ти приніс мені листа.
Напевно лист не витримав тих слів -
згорів в руках.Чому я зла?!
Бо ти тепло й любов не оцінив.
Сьогодні я заснути не змогла.
Ковтала біль, сміялась божевіллям.
Вода із неба коси намочила,
любов із пеклом грали на весіллі.
Сьогодні знов залишила собі
твоє тепло - таке чуже й незнанне,
сміття бездушних ран у каятті,
таке страшне,пекуче, бездоганне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=34850
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.07.2007
А мне плевать.
Был день,солнце светило.
Мне петь хотелось и орать.
Но поздно было.
А мне плевать.
Был ты смущен моей игрою.
Мне петь хотелось!И орать!
Когда ты рядом был со мною.
А мне плевать.
Ты сладко спал...
Мне петь хотелось и орать!
Но ты устал...
А мне плевать.
Ты уходил.Забыл взять зонт
(а дождь наверное на долго)
мне не хотелось петь, орать -
мне небом чистым стать хотелось!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=34848
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.07.2007
Разлетелась по свету
и разбилась в осколки.
улыбнулась лету
и ушла в осень.
Опустилась, размякла
и давно смирилась.
Ей любовь не радость –
ей любовь забава.
Распустила перья,
что сгорели рано.
ей судьба – поверье,
а приданья – шрамы.
В формалине чувства.
в перспективе – нежность.
ей любовь – искусство,
а искусство – вечность!
Опустили веки,
крылья ворона.
Ей любовь – реки,
а река – вода.
Полдыханья в верность,
полчаса рая.
Ей любовь – смелость,
а отвага – шпага!
Призрак ночи
постучался утром
как всегда, впрочем,
чуять его нутром.
Голубыми стали
карие с рожденья.
Ей любовь дали…
поиграть с забвеньем.
Фарфором и ситцем
запеленали сердце.
Ей любовь – синица,
а синица – сердце…
Пряталась так дельно,
страховалась пеплом.
Ей любовь – не тело,
а любовь – небо!
А на небе тучи,
сапоги в луже.
Если будет лучше,
то не будет хуже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=12779
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.03.2006
МИ МАЛЮВАЛИ ТЕМНО-СИНЄ НЕБО
І ЗНАЛИ, ЩО МИ БАЧИМОСЬ В ОСТАННЄ
ТО ЗНАЧИТЬ ЩО БУЛО ТАК ТРЕБА
РОЗБИТИ НАШІ СПОДІВАННЯ
ПРОЙШЛИ РОКИ. БАГАТО РОКІВ.
МИ ЖИВЕМО СВОЇМ ЖИТТЯМ
МИ НЕ ЗРОБИЛИ КІЛЬКА КРОКІВ
ЩОБ ЦЕ ЖИТТЯ ПРОЖИТЬ РАЗОМ.
МОЖЛИО ВАРТО ПОМОВЧАТИ
І ПРИГАДАТИ ТЕПЛІ ДНІ.
ДАВАЙ НЕ БУДЕМО ЗАРАЗ КРИЧАТИ
БО МИ НА МИТЬ ЛИШЕ ОДНІ.
ПРОБАЧ ЗА ТЕ, ЩО НЕНАВАЖИЛАСЬ ЗІЗНАТИСЬ
ЩО Я ЗЛЯКАЛАСЬ В ТУ ОСТАННЮ МИТЬ
ТА ХТО Б ТОДІ НЕ ЗМІГ ЗЛЯКАТИСЬ?
І ПІЗНО УЖЕ ЧАС СПИНИТЬ.
ПРОБАЧ ЗА ЗРАДЖЕНІ СЛОВА КОХАННЯ
ТОДІ НЕ ЗНАЛА Я ЩО ГОВОРИТЬ.
МОЖЛИВО ЗУСТРІЧ ЦЯ НАША ОСТАННЯ
ТИ ОБІЙМИ МЕНЕ, БО ЧАС ЛЕТИТЬ.
ТИ ОБІЙМИ МЕНЕ ЗА ДОВГІ РОКИ
ТІ ДОВГІ РОКИ ПОШУКІВ СЕБЕ.
Я НЕ СПИНЯЛАСЬ, ВСЕ ШУКАЛА ДОКИ
НЕ ЗРОЗУМІЛА ЯК ЛЮБЛЮ ТЕБЕ.
ТА МАБУТЬ ДУЖЕ ПІЗНО ЗРОЗУМІЛА,
БО ЗОВСІМ МИ ЧУЖИМИ СТАЛИ.
З ТОБОЮ ІНША ЛЮБА Й МИЛА
ПРО ЦЕ ТІ ЗОРІ НАШІ НЕ МОВЧАЛИ.
ТОЖ НЕМОЖЛИВО ПЕРЕГНАТИ ДОЛЮ
І ЗРОЗУМІТИ, ЩО НЕПОВЕРНУТИ
ОСЬ ЦЕ ОСТАННЄ, ЩО ТОБІ ГОВОРЮ.
Я ДЯКУЮ ТОБІ ЗА НЕЗАБУТЕ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=12254
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2006
Це трапилось десь рано на весні,
відкрились очі, сонце прокидалось.
Мені з’явився наче уві сні,
а може поруч був, лиш так здавалось.
Руками обіймала я повітря,
я намагалась обіймати сон.
Було так тепло, та піднявся вітер
і все закінчилося... знов.
Отак повторювалося досить часто.
Дитячі мрії знов переросли.
І це колись здавалося прекрасним,
та ті уяви знов кудись втекли.
Прокинулась і бігла, що є сили,
босоніж по воді, що була снігом.
Долоні сонця мої ноги мили,
а хмари заспокоювали сміхом.
Тікала я від сну, чи знов за ним
не знаю! Знаю тільки,
що сон мені давно не був чужим,
не був одним із снів для збірки.
Він був єдиним, був лише моїм.
Чи знав він, що таким вважався?
Йому, як мрії, я завдячую усім,
бо він завжди зі мною залишався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11777
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2006
Все мине! Все змиє сльозами!
Все вітром весняним змете!
І буде півкроку нарешті між нами
І ненависть слід свій тоді забере!
І соромно буде за втрачені роки,
за дурість і впертість самотніх очей
які не від щастя були часом мокрі,
які жили ранком, боялись ночей!
І все повернеться і стане на місце.
І ми зрозуміємо зміст наших слів.
Ми будем блукати до ранку по місту
не знаючи часу, не чути півнів.
І ось нове щастя – забуте старе!
І більше нікого-нікого не треба!
Кохання коханням, старе чи нове,
Тут тільки нас двоє, і посмішка неба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11776
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2006
Шукали два серця ненависті й болю,
тікали від щастя, а думали ні!
Ховалися в смутку, ховалися в горі.
Блукали і мерзли на темному дні!
Прощались з життям і на мить помирали,
а потім все знову! І знову… і знов…
Їм мудрі серця це завжди говорили,
що біль не мета, а мета – це любов!
Вони ж обіднілі, нахабно кричали,
що їм і не треба кохання в житті!
А мудрі старі так відверто мовчали,
поникли плечима мовляв: ”молоді”!..
Два серця жили, хоч не довго судили
отак без кохання їм жити завжди!
Два серця втомились усім говорити,
що їм без кохання, як без боротьби.
Ті мудрі й старі не могли зрозуміти,
що кожен завжди вибирає свій шлях.
Та як молодим назавжди пояснити,
що жити отак – то не жити ніяк?!
Два серця знедолених, незрозумілих,
сльозами умилися, взялись за руки
віддали землі ту печаль обіднілу
й навіки зрослися на довгі роки!
І їх поєднало оте їх єдине
в що вірили двоє і що берегли.
і хай не така та коштовна перлина,
якими були їх обох береги!
”Слова і ілюзії того не варті,
щоб вірити в те у що вірять усі!
кожен повірить… це того варто…
лише почуття, в які віримо ми!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11752
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2006
Вцепились руки в волосы его
так сильно нежно пальцами сжимая.
И не забыт тот поцелуй, всего
последний миг из сердца выжимает.
И не забыт последний разговор
(последним был иль был он предпоследним)
и заключив с собою договор,
что этот вечер был на век последним!
Бежали слёзы,месяца всё шли
и было так неисполнимо важно,
что б всё,что потеряли - всё нашли,
но утонул тот парусник бумажный
Она не знает как его дела,
как жизнь его сложилась дальше.
Она бумагу белую взяла
и рисовала жизнь его гуашью.
Свою?!Зачем?!Она сера как пыль
у той дороги где они простились,
в которой места нет другим.
в которой двери лишь ему открылись.
Она сказала:”Будь же ты любим,
а я неисправимо буду верить.
Я буду верить северным ветрам,
что с серебром мне принесут надежду.
Я буду верить в жизнь напополам,
но жить не буду больше так как прежде!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11155
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.02.2006
Отгремела осень. Опадают листья.
Чувствуется лёгкий зимний ветерок.
Как же, мой любимый, нам с тобой проститься?
Как же нам забыться? Нам на целый век?
Как же нам с тобою можно попрощаться?
В этот тихий вечер счастья и любви.
Как нам испугаться?
Как нам попрощаться, милый мой, скажи.
Как уносит листья, как зима приходит.
Мы с тобой простимся возле той черты.
Только в эту осень как любовь уходит,
Как она исчезла, мне не говори.
Осенью прошедшей мы с тобой смеялись.
Мы с тобой забыли, что такое дождь.
Дождь давно пролился. Звёзды в нём купались.
А теперь от снега тело бросит в дрожь.
Как же можно эти разорвать канаты,
Что давно связались в сердце у меня?..
Кольца, вальсы, свадебное платье…
Это для неё ведь, а не для меня.
Я вдыхаю воздух осени с печалью.
По любви прошедшей отпевают вновь.
По любви прошедшей поминки с вуалью.
Как же мог, любимый, ты убить любовь?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11145
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.02.2006
ЗАМРІЯНА ВЕСЕЛКОЮ – ЗАМРІЯНА ТОБОЮ
Я БІЛИМ НЕБОМ МАЛЮВАЛА СТЕЛЮ
Я ВСЕ ЖИТТЯ ХОТІЛА БУТЬ З ТОБОЮ
ПЕРЕСТУПИВШИ ТОЙ ПОРІГ ОСЕЛІ.
ТОБІ ЛИШЕ ДОВІРИТЬ СВОЇ СНИ СМІЛИВІ
І ЛИШ ТОБІ ВІДДАТИ ВСЕ СВОЄ ЖИТТЯ
ТА НЕПОМІТИЛА ТВОЇ Я ОЧІ МОВЧАЛИВІ
НЕЗВАЖИЛА ТВОЄ Я КАЯТТЯ.
НЕБАЧИЛА, НЕЗВАЖИЛА – НЕ ЗНАЛА!
ТА ЗВІДКИ Ж МЕНІ БУЛО ЗНАТЬ ТОДІ?!
ЩО ТИ, ТОЙ, КОГО ПАЛКО ТАК КОХАЛА
РАПТОВО ЗНИКНЕШ В МОЄМУ ЖИТТІ.
І ЗВІДКИ БУЛО ЗНАТИ, ЩО БРЕХЛИВІ ОЧІ
В ЯКІ ДИВИТИСЬ НЕ СТОМИЛАСЬ Я
РОЗІБ’ЮТЬ СЕРЦЕ НІЖНЕ ЦЕ ДІВОЧЕ
ПЕРЕВЕРНУВШИ ВСЕ МОЄ ЖИТТЯ!
А Я ТОДІ ТАК ДОВГО ЩЕ ЧЕКАЛА
І СНИВСЯ ТИ У ДВЕРЯХ І З ”ПРОБАЧ”…
НІКОГО В СВОЄ СЕРЦЕ НЕПУСКАЛА,
БОРОЛАСЯ ІЗ УТИСКОМ НЕВДАЧ.
І ТИЖДНІ ТАК ПЛИВЛИ НЕСТЕРПНО
І ЧАСОМ ЇХ ХОТІЛА ЗУПИНИТЬ
БУВАЛО, ЩО СТАВАЛО ЗОВСІМ ТЕМНО,
А Я БЕЗСОННЯ НЕ МОГЛА СПИНИТЬ.
ТА З ЧАСОМ ЗРОЗУМІЛА Я, ЩО ВАРТО ЖИТИ!
І ЖИТИ ГІДНО. ПОСМІХАТЬСЯ ГОРЮ.
БУТИ СЧАСЛИВОЮ І ВІДДАНО ЛЮБИТИ.
БО ТИ ВЖЕ НЕ ПОВЕРНЕШСЯ НІКОЛИ.
ПРОЩАЙ. ТЕПЕР Я СИЛЬНА І ЗАВЗЯТА!
ЗА ЦЕ ТОБІ Я ДЯКУВАТИ МУШУ.
БО ТИ, ЩО БУВ МЕНІ КОХАНИМ, БАТЬКОМ, БРАТОМ
ДАВНО КОЛИСЬ СПАПЛЮЖИВ МОЮ ДУШУ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11125
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2006
СУМНА ПЕЧАЛЬ СТАМОВАНИХ ОЧЕЙ
І ТЕМНА КОВДРА НАКРИВАЄ ГОЛЕ ТІЛО
РАХУЮЧИ САМОТНІХ ТИХ НОЧЕЙ
КОЛИ БЕЗ НЬОГО МОЄ СЕРЦЕ МЛІЛО.
ХОЛОДНИЙ ЧАЙ. КОЛИСЬ ВІН БУВ ГАРЯЧИМ.
ЧАС НЕПОМІТНО ВИРИВАЄ ПАМ’ЯТЬ СНІВ
ТИ НЕ ЗВЕРТАЙ УВАГИ, ТО Я ПЛАЧУ
НЕ ЗНАЮ СКІЛЬКИ НОЧЕЙ, СКІЛЬКИ ДНІВ.
ШУМИТЬ ОСТАННІЙ ТЕПЛИЙ ЛІТНІЙ ВІТЕР,
ГОВОРЯЧИ МЕНІ :” ТЕПЕР МОЛИСЬ”
ВЖЕ СКІЛЬКИ ЧАСУ БЕРЕЖУ Я КВІТИ,
ЩО ВIН ПОДАРУВАВ МЕНІ КОЛИСЬ.
ВОЛІЮ Я НА МИТЬ ЗАКРИТИ ОЧІ
КОЛИ Ж ВІДКРИЮ ЗНОВ ЗАБУТИ ВСЕ!
ТА ЩОСЬ ПІДСТУПНЕ ЗНОВ МЕНІ ШЕПОЧЕ,
ЩО ТАКА ДОЛЯ – ПАМ’ЯТАТЬ ТЕБЕ.
ЩО ТАКА ДОЛЯ – НЕСПИНЯТИ ВІРИТЬ,
БЕЗ ПЕРЕСТАНУ ГОВОРИТИ ВСИМ,
ЩО ВІН – МОЯ ДАЛЕКА СИВА МРІЯ
ХОЧ І ЗАЛИШИВ МОЄ СЕРЦЕ ВІН ПУСТИМ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11123
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2006
ВІДКРИТИ ДВЕРІ ПРОСТОРУ ДУШІ
І ЗНОВУ ВИЛИВАТЕ НАБОЛІЛЕ
І ЗНОВ, ЯК ВІРШ, ЧИТАТИ З ПАМ’ЯТІ
СВОЮ ІСТОРІЮ ЗАБУТИМ ПОТЕРПІЛИМ.
ЧИТАТИ ЦЕ, ЯК БІЛИЙ ВІРШ ІРОНІЙ
З ЕМОЦІЯМИ НАЧЕ У КІНО
І ЗГАДУВАТИ КОЖНУ ІЗ АГОНІЙ
ДИВИТИСЯ ДО РАНКУ У ВІКНО
ЗГАДАТИ ВСЕ, ЩО СТЕРЛО БІЛІ МРІЇ
СТИРАТИ ЖАХ ПРОТЕРТОГО ЛИСТА
ЗМИВАЮТЬ СЛЬОЗИ ЧОРНІ ВІЇ
І БЛІДУ ТІНЬ ТВОГО ЄСТВА.
ДО РАНКУ У ОЧАХ ВИРУЮТЬ ЗОРІ
ТА ЩО ВОНИ ПОЧУТИ ХОЧУТЬ ЗНОВ
ПРО ТЕ, ЩО ПОЧУТТЯ ЙОГО ПРОЗОРІ
ДАВНО ВИСУШУЮТЬ У СЕРЦІ КРОВ?
ПРО ЩО ІЩЕ СКАЗАТИ Я ЗАБУЛА?
МАБУТЬ ПРО ТЕ, ЩО МАЙЖЕ НЕ ЖИВУ
ПРО ТЕ, ЩО ЗОВСІМ СПАТИ ПЕРЕСТАЛА
ВИКРЕСЛЮЮЧИ ЛЕЗОМ ”НЕ ЛЮБЛЮ!”
ПРО ЩО ТИ ЗАРАЗ ІЩЕ ХОЧЕШ ЧУТИ ?
ПРО ТЕ ЯК ДОБРЕ МЕНІ ЖИТИ ТАК?
ТИ ДУМАЄШ, ЩО ТАК І МАЄ БУТИ?
ТО ЯК МЕНІ? СКАЖУ ТОБІ – НІЯК!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11122
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2006