| Сторінки (2/140): | « | 1 2 | » |
Мы двое встретились словно в дымке.
Рукою наспех судьба свела.
И горечь капелькою полыни
остывший кофе на миг прожгла.
Срывали вдоволь святой и грешной,
манящей юности лепестки.
Вчера – объятья, сегодня – смежно,
друг к другу спинами от тоски.
Теперь глотаем постылый кофе
с потухшим взглядом бессонной ночи.
Склонясь над столиком, вроде, рядом,
но отражаясь, увы, заочно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2012
Вибач, квіточко. Добре знаю,
в своїх діях не завжди права.
Ми, дорослі, часто вважаємо,
що на діток маємо право.
Намагаємось дух скорити,
до своїх вподобань схиляючи.
Ми так прагнемо захистити,
до безмі́ру межі ламаючи…
Вибач, квіточко. Я не навмисне
тебе, крихітку, вчора лаяла.
Ті слова терено́м-намистом
мені груди навік покраяли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2012
Примхливість жінки… (невинна слабкість.)
Надуті губки, смішна дитячість.
Без меж прохання, тендітні руки.
Спраглі цілунки в солодких муках.
В запалі гніву в розпалі ночі
- широко в небо розкриті очі!
Море уваги, обіймів, ласки…
вишита снами у хаті казка.
Ну, і розмови.
Як же без цього?
Про океани, сукні, дороги…
Надто багато як для одного?
Якогось ранку усе минеться,
байдужість долі зі скла проллється.
Снами.
Цінуйте жінку! Її примхливість –
прояв, що досі вона щаслива.
З Вами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2011
Крізь ночі в осінню пору
босоніж і на підборах
шукала стежки прозорі
по зорях в небесній млі.
Забувши перестороги,
стернею сколовши ноги,
не маючи допомоги,
торкаючись ледь землі.
Летіла, неслась, каралась,
об грудочки спотикалась,
знеможена, опинялась
на чорній сухій ріллі.
(Всміхалась лише від болю.)
До тебе шукала волі!
Молила за тебе долю!
А ти… загубив в імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2011
(Не путайте любовь с самообманом, превознося человека за то, чего в нем нет, и отвергая это в другом.)
Так много строк уж о любви сложили,
что томным взглядом смотрит сквозь года.
Взмывает вихрем и несет на крыльях
с неудержною страстью в никуда.
Так много слез вложили в эти строки,
страданий, ласк, улыбок и тоски…
Что сладкой негой на часы разлуки
ее должны б ложиться лепестки.
Но, к сожаленью, так бывает часто,
(и мало кто о том предупредит.)
что все страданья наши, нежность, ласки,
томительные доводы и сказки…
Мы ночью пишем тем, кто ревно спит.
И дело ведь не в тех, конечно, людях,
что предрассветный допивают сон.
Они поймут, возможно, не осудят,
и, может быть, посмотрят в унисон.
Все дело в том, что мы порою ищем
в других лишь то, чего в них вовсе нет.
Не находя, свою картину пишем
и одеваем их в иной портрет.
Обидно только вот, что тех не слышим.
кто нами дышит, рядом, много лет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2011
В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота,
нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і уста. ( Л. Костенко)
Ми боїмося казати слова,
і боїмося дивитися в очі,
і наша кожна сторінка нова
сіре чорнило вбирає охоче.
Ми забуваєм про крила душі,
про тиху радість від творчої праці.
Такі близькі і водночас чужі,
не вмієм в інших побачити краще.
Любов приходить – а часу нема.
Душа і розум чомусь в дисгармонії:
душа палає, та тільки зима
холодних роздумів гасить вогонь її.
І так триватиме, поки колись
ми не спіймаєм хвилинку у поспіху
і не прошепчем собі: «Подивись!
Усе живе – ти ж існуєш у просторі.»
2003-2007 рр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2011
(І отак вони «дивно мовчали». Лише кожну продовжити прагнули мить. Бо сьогодні назавжди прощались. Хоча знали, що будуть і далі любить.)
Вони мов розчинились в повітрі…
Він мовчав. І лиш погляд його говорив.
Та слова десь губились у вітрі, -
і неслося до неба: «…прощав і любив…».
А якщо вона також любила,
та була надто горда, щоб мовити це.
Адже серце і в неї щеміло,
а навколо чомусь розпливалося все…
Таким звичним був цей літній вечір.
Та для них особливим він буде завжди…
Вітер сумно ласкав її плечі
і стирав на обличчі солоні сліди.
Опускалася темінь на квіти.
Тихо плакало зорями небо вгорі.
Скільки слів таких чув уже вітер!
Але кожного разу, як вперше, журивсь.
2003-2007 рр.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2011
И все таки с годами мы циничнее.
Все проще, откровеннее слова.
Наряды и рассказы наши вычурней.
И как-то не тревожит уж молва.
Влюбленно одиноки иль замужние,
тихонько взвесив денежный вопрос,
шагаем мимо, осенью простужены,
за зонтом пряча хмыкающий нос.
И рыцари ни сколько не смущаются.
Стальных коней пришпорив что есть мочи,
открыто милых дам пленить пытаются
достоинствами всеми … ближе к ночи.
И в этой суматошной прагматичности,
где, чтоб согреться, требуют глинтвейн,
бредет любовь балладою эпичною
сквозь жаждущих тщеславия людей.
(И, видимо, поэтому трагично число несостоявшихся семей.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2011
Мне каждый октябрь улыбается грустно стихами.
И я забываю немного о холоде дней впереди.
О тысячах миль-убеждений, клубящихся дымкой меж нами.
И что неуютно иной раз заплакать на чьей-то груди.
Нам так суждено – оставаться никем друг для друга.
И только порой в одночасье смотреть в небеса.
Внимая разбросанным в осени, зябнущим звукам.
Шагая в надежде на миг оглянуться назад.
Ты мне позвони, напиши, как от жизни устанешь.
Я, знаешь, отвечу и рядом побуду с тобой,
Сквозь годы с другими и, что уж тут, - сквозь расстоянья.
Рассею тоску, как тогда, как никто иной.
Мне снова октябрь улыбается грустно рассветом.
И я засыпаю на ставшей родною груди,
С улыбкою глаз, где-то спрятанной в памяти ветхой,
Забыв на минуту о холоде дней впереди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2011
…А, може, я забагато хотіла?
Може, я також неправа була?
Не в ту блакить, може, мрії летіли?
Й думки текли не з того джерела?
Занадто високо, може, звучали
прості слова із простого життя?
Занадто голосно, може, кричали
мовчанням трепетні почуття?
Можливо, цінності надто високі?
Погляди й судження неземні?
Може, не дуже знання глибокі?
Занадто часто казала «ні»?
А, може, просто засліплена світлом
чужих і власних думок і слів,
я загубила промінчик літа
серед холодних зимових днів?
І все прекрасне стало «занадто» -
і все хороше пішло на дно.
Так легко щастя тендітне втратила.
…А, може, щастя було лиш сном?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2011
Вони розійшлися, і тихо повіяв вітер.
Вітром був він. А небом була вона:
він був легкий, а вона була ніби вічна.
В кожного з них була своя глибина.
Сонце для нього – просто небесне тіло;
а почуття – або є, або їх нема
- їй же весною воно навіть душу гріло…
Правда, якщо почуття не душила зима.
В нього душа, як і в неї, була прозора,
тільки неслася в свою височінь вона.
Вона була небом, а він розважався з морем…
І їх пожаліла і розвела весна.
Вони розійшлися, і тихо повіяв вітер.
Вітром був він, а небом була вона…
Він полетів – і якось поникли квіти.
Зорями в небі чомусь посміхнулась весна…
2003-2007 рр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2011
Отак пишу ночами,
а чоловік кляне:
«Така-сяка, - говорить, - не любиш ти мене!
Прохання ігноруєш,
не ціниш. – дорікає. –
Укупочці зі мною до ліжка не лягаєш!»
Шкода, не розуміє –
любов тут не причина:
щоночі, обійнявши, я музу, як дитину,
у місячному сяйві колишу на колінах,
із сонними очима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2011
Я сьогодні була в минулому.
Лише мить, а неначе вічність.
І здається: я ніби вернулася,
та душа там, мабуть, навічно…
Там частинка мене лишилася,
а я навіть не знаю, де це:
в небесах, що у сні з’явилися,
чи в чиємусь живому серці.
Я дороги туди не лишила,
щоб ніколи уже не вернутись:
усі спогади в пам’яті знищила,
аби тільки змогти забутись.
Та сьогодні була в минулому.
Лише мить, а неначе вічність.
І здається: я ніби вернулася,
та душа там, мабуть, навічно…
2003-2007 рр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2011
Молодість… Авантюризм.
Амбіції на емоціях.
Прояв авангардизму
(ударом) в кожному кроці.
Самореалізація.
Діти, сім’я, робота.
І під кінець – прострація,
повна, вночі в суботу.
Молодість – літо турботності!
(Стратегії ще попереду.)
Така собі дань природності
із ароматом меду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2011
Ми не цінуємо те, що маємо:
(В людини сутність , на жаль, така.)
ми як належне усе сприймаємо
й тому живемо так «звисока».
А потім раптом чогось лишаємось.
Й таким вагомим воно стає! –
Одразу ж з неба свого спускаємось.
Але запізно! Вже все як є.
І тільки мучать слова несказані,
й пориви дій, що згасали, як сон…
… і біль, що завдано іншим образами,
і вирок совісті як закон…
Ми не цінуємо те, що маємо.
(В людини сутність, на жаль така.)
… а розумієм, коли втрачаємо,
коли нервово тремтить рука…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2011
А ведь я люблю его просто так,
не за что-то.
Ну, пускай, передвинул когда-то шкаф,
не в субботу.
(Ну вот, знаете, просто так.)
Как-то странно, я прощала бы все как есть,
и обманы…
Я искала бы доброту, как слепая,
каждый шаг его, каждый вдох освещая.
Я ведь, правда, люблю его просто так,
не касаясь…
Оживаю в его руках,
улыбаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2011
Проводила друга к двери.
Улыбнулась. Впрочем, я конечно же поверю…
Заперлась наощупь.
Брызги лунного заката –
изморозью в душу.
Я конечно же поверю, свято, этой чуши.
Тишину глазами кроя
в полумраке ночи.
На шелках измятых снова ставлю многоточье.
И обласкана рассветом, остаюсь как прежде
чьей-то жизнью в сон одета.
Ложью безмятежной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2011
По крупицях збираю мудрість.
Із осінніх останніх квітів,
що розхристані листопадом,
поминають у танці літо.
Над плитою із тарілками,
опівно́чі, під клекіт чаю,
у нерівнім бою зі снами,
по крупицях мудрість збираю.
З випадкових розмов, від серця
подарована чи набута,
павутинкою днів плететься
моя мудрість, моя покута.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2011
Ви говорите про меркантильність,
про підступність жінки, корисливість.
Щоб здобути Вашу прихильність
їй не варто про гроші й мислити.
Ви краси і ніжності прагнете, рук доглянутих з то́нкими пальцями,
щоби пестили із усмішкою, щоб у кожному русі грація.
І очей, щоб горіли, з хитринкою, -
два бездонних, безмовних озера!
Не сумними, почервонілими
зустрічати щодня Ви просите.
І обіймів палких – не знесилених!
Поцілунків, вечерь, … і затишку.
Розквітати, коли Ви окрилені.
А як хворі, – кормити кашкою.
Тільки от виникає дилема: ми на плаху за Вас в макіяжі
(сльози, мрії, втома – про себе! Самовідданість все переважить.),
ну а Ви нас за це – любити,
«берегти», так, до слова сказано,
правда, - як це – Вам не́ пояснити,
і з грошима воно не пов’язане.
А я думаю, Ваше «любити»,
як і наше, все ж має прояви:
це – ті сили, які, щоб жити,
витрачаєте і здоров’я.
Це Ваш час (він тепер у грошах),
що вкладаєте для задоволення
всих потреб і подій хороших,
все новіших вершин покорення.
І задумавшись вкотре про користь,
що від жінки хочете мати,
Ви спитайте себе натомість,
чим усе те компенсувати!
Меркантильності суть не в грошах, а в «просити і не вертати».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2011
Утонувшая в собственной нежности,
в ожидании чьих-то ласк,
размешала ликер с небрежностью
ядовито-зеленых глаз.
Потянулась горечь соломинкой,
оставляя прозрачный след.
Память слепит – рука заломлена. –
слишком ярко, убавить свет
что ли надо. Чтоб меньше резали
дней осколки умильный сон.
Память слепит. Глоток отрезвленны́й
- мысли стынут в танго лисо́.
А на дне лишь воспоминания
- сладкой негою на постель,
рук касанья, души признания,
не допишут свою пастель…
Только вечер коснется бережно
поцелуем небесных страз
утонувших в собственной нежности,
ядовито-зеленых глаз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2011
Оповита шепотом ночі
у німому напівчеканні,
поцілую поглядом очі
і, надіюсь, зітхну востаннє.
Приготую міцного чаю
із багряних листів надії
і заповню стакан до краю…
Прохололу душу зігрію.
І додам кардамону щіпку,
щоби гірко було і пряно.
Щоб забуті слова нізвідки
привели за собою ранок.
А попереду ніч і тиша.
Терпкість чаю проллю журбою,
незакінчений сон допишу…
Наодинці сама з собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2011
Не долюбила… Ще не маю мудрості
тонкої і досвідченої жінки.
Не запросила. Навіть не осмілююсь…
Та й каву я завжди роблю без пінки.
Не допила, дурманами окутана,
лишивши поцілунок на фужері,
той погляд, що давно осів отрутою
в солодкому, тягучому лікері.
Не дотяглася, не пізнала дотику,
в шовкових простирадлах, на губах і …
Опам’яталась, мабуть, вітру подихом
обпечена під краєм неба плахти.
Не дописала. Стрималася в порусі,
лишила місце, змішую відтінки…
Не долюбила. Ще не маю мудрості
тонкої і освіченої жінки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011
А ніч така ж темна, як завжди! Та зорі бринять сльозами.
У грудях болить від правди. До неба торкнутись руками!
Так прагнула …. І - схаменулась. Розправити крила не можу.
Горіти хотіла – запнулась. А тліти у небі не гоже.
А ніч – ясна, як ніколи! Та зорі сумують в небі.
Душа переповнена болем, та їй, мабуть, того і треба.
Так прагнула в небо злетіти! Розправити крила не може.
Боялась між зір зітліти. А тліти у небі не гоже.
А ніч – така дивовижна! І зорі палають в небі!
Душа догорає у Вічність. Вона там горить за тебе!
Так прагнула неба торкнутись. В його глибині горіти!
Наважилась – і спалахнула! Любов’ю не можна тліти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011
Вже сльози, мабуть опекли і листи на подушці.
Так пусто в душі: частинку єства одняли.
Ти взяв моє серце, не зглянувся і не подумав.
А я… не помітила навіть коли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2011
Це варто того, щоб писати,
щоб прокидатися і жити…
Химерні рими підбирати.
Любити.
Це варто того, щоб вагатись
ступать босоніж у тумані,
наосліп, руки простягнувши.
В благанні.
Купатись в променях світанку,
звільнившись із обійм безсоння.
Дурманом спогадів впиватись.
Спросоння.
В долоньках сонце дарувати.
Черпать у Вічності пізнання.
Це варто тисяч днів, хвилин...
Чекання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2011
Я хочу просто подякувать, мамо,
за твою ніжність, тепло і любов,
за те, що кожної миті думками
до мене линеш ти знову і знов…
За всі недоспані довгі ночі,
що біля ліжка мого провела;
і за усміхнені, добрі очі,
і за тривогу, що в них була…
За те, що в мене ти стільки вклала!
Що присвятила мені життя…
Простої вдячності так замало!
Спасибі, мамо! Твоє дитя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2011
Двоє різних людей під одним опинились дахом.
Розтопилося золото в багрянім терпкому вині.
А в очей глибині – обійми… Горіли і прахом
покривалися спільні, хвилинами вишиті дні.
Розірвалось єство – і метнулась душа надвоє:
поспішила заповнити кожне пусте життя…
«Я – частинка тебе, я навіки тепер з тобою!» -
розпливались слова і з обручок текли в небуття…
А в очах, в глибині, - невимовна, тягуча туга…
Хоронили союз, освячений у Віках.
Над тілами збувалась найвища, мабуть, наруга -
в них знекровили дух і насильно тримали в руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2011
А ми ніхто, ми просто незнайомці,
які зіткнулись в темряві років,
і розминулись…
Лиш торкнувшись в думці
краєчками нечутно рукавів.
І жодної не маючи причини
підняти очі у сум’ятті слів
німої ночі…
Двері не прочиним
забутим спогадам давно минувших днів.
Не впустимо у серце дивний трепіт
і усмішка теплом не огорне…
Ми порізно - від злету і до злету –
йдемо життям. Усе колись мине,
і сум’яття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2011
(моєму чоловіку)
До світанку снами дивними гуляла,
де зі мною доля тихо розмовляла
(у нектарі квітів, між бруньок зелених)
і потай відкрила світле одкровення:
Небом я навіки
дана Чоловіку,
із яким у парі,
піднестись за хмари
і розкрити душу,
даного в молитві слова не порушить.
Ніжністю своєю огорнути Землю,
і в любові в муках породити зерня
Роду. Щоб навіки
прорости Землею в парі з Чоловіком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218477
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.10.2010
« Зрадила душу, зрадила:
розміняла себе на любов,
чи то продана ти, чи крадена, -
нило серце у грудях знов. –
Продалася за ніжність дотику,
за тепло і надійність рук,
за весняних обіймів еротику,
трепіт слів після довгих розлук…
В тебе серце було украдено.
Та не ним – «за його любов»…
Ти і продана разом, і крадена!
… і сама не своя немов…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2010
… когось жаліємо, когось прощаємо і забуваємо.
Не досягаємо
якихось цілей, давно поставлених,
вином розбавлених…
І знову в пам’яті (гудки протяжні замкнули здогади)
воскресли спогади…
В напої терпкості, де присмак ночі,
відбились очі,
сумного кольору. За димом сховані,
ніби приковані
до чогось в дійсності з глибин свідомості:
німої пристрасті,
давно забутої.
Душа у Вічності гріхи спокутує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2010
І знову осінь.
Сонячний Хрещатик.
Краплинки листя золотом з дерев
Пускаються у вальс, щоб на прощання
Зігріти душі стомлених людей.
Кружляють в прохолодному повітрі,
В сплетіннях поглядів, обійм, зітхань…
Виплескують мрійливо сум за літом,
Зникаючи у Вічність без вагань.
Цілує осінь подихами вітру,
І осипає золотом дерев,
Та тільки прикро, що не гріє світло
Закуті душі стомлених людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2010
А в кімнаті так тихо аж дивно:
ніби хвилі шумлять усюди.
Така тиша, мабуть, поглине
навіть звук, якщо він і буде.
А на фото в сріблястій рамці
безтурботно сміються очі.
Їх цілує душа щоранку
і за ними сумує щоночі.
А їм зовсім байдужа, певно,
ця самотня священна тиша,
у якій під прибою тенор
їх душа безнадійно кличе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2010
Не дивилася ні на кого, Йшла й не чула, напевне, ніг. Але щастя твоє ще довго Голубіло з очей у всіх. (В. Симоненко)
Таке небо вгорі прозоре,
такі чисті пливуть думки!
Непомітно з’являються зорі,
а у пам’яті - дотик руки
оживає як вічний символ,
символ ніжності й чистоти,
… А в душі такий спокій дивний,
таке прагнення доброти!
І нема ні проблем, ні болю…
Все навколо – мов сон із мрій.
Тільки небо… і тільки зорі…
усміхаються тихо з-під вій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2010
Не приходь, прошу! Не тривож мене.
Розривається навпіл душа.
… І життя моє вже усталене,
і тобі я давно чужа…
Кожен рух, потопаючий в погляді,
кожне слово поміж рядків
я в молитві безмовним спогадом
розчинила навіки віків.
Не дивися так! Відпусти мене.
Я згораю в твоїх очах!
І обличчя моє усміхнене,
і рука, що ковзнула з плеча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216197
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.10.2010
Звичайний ритм: щоденна метушня,
сонливе й роздратоване повітря,
ледь чутний крик душі крізь забуття
проблемами поглинутого світу.
Ніяк не затихаючі гудки
мобільного останньої моделі.
І раз на рік прочитані рядки
не з аудиту, а із книг Коельо…
Звичайний ритм – стандартний бізнес-стиль:
head office, fitness club, some kind of courses,
в заторі дорогий автомобіль,
and every minute use of net resources.
Година в день - на сон і забуття,
п’ять днів на рік - для спілкування з рідними.
Лиш огортає дивне каяття
в періоди, що для душі є «звітними»…
Звичайний ритм. Його не зупинить:
він в суті світу встиг вже вкоренитися.
На скільки нас так вистачить прожить?
Як довго ще можливо з цим миритися?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2010
Вже повітря сповнене весною,
і душа десь розчинилася в блакиті…
Почуття ласкає вітер знову,
і, мабуть, тому вони розмиті…
Невідчутно щастя рук торкнулось,
в височінь знялося й тихо зникло.
Непомітно небо посміхнулось
до життя мінливості вже звикле.
А весна продовжує манити
солодом вечірньої тривоги,
і несе в собі бажання жити,
без благань, підтримки й допомоги…
По кімнаті місячне проміння
знов блукає, не дає заснути.
Та приходить в душу не прозріння,
а якась незбагнута спокута…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2010
Без відчуттів, без сил і без емоцій
блукає тіло, кинуте у світ.
Горить душа неначе у пророцтві
давно минувших і забутих літ.
Порожні і зовсім байдужі очі,
щось криючи ледь схоже на життя
у глибині своїй, темніші ночі,
згасають, ніби шепіт каяття.
Щомиті опускаються повіки
під тягарем густих солоних вій.
І кожен крок до смерті – вже як ліки
від згублених поривів і надій.
Спалахують у Вічність тихі зорі…
І грає Світ мільйонами вогнів!
А небеса, чомусь, такі прозорі…
Як образи давно забутих днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2010
Навчи мене ніжності квітів,
Безмежність неба відкрий!
Поринь у прощання літа,
Торкнувшись зі мною мрій...
Навчи мене шепоту моря,
Розкутості вітру вночі!
Навчи відчувати зорі,
Від сонця нести ключі...
Навчи мене ніжності дотику:
Я втратила якось цей дар.
Внеси у звичайну еротику
Прозору окриленість хмар...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2010
Я перестала писати, втратила щастя любити…
.. лиш розрахунки, затрати, елементарне «прожити».
Все рідше читаю класиків, і розмовляю «суржиком»,
і біль завдаю образами, іронію плутаю з гумором.
Дивлюсь недалекі комедії, без посмішки, «за компанію».
Досягнення міряю брендами і відпочинком в Іспанії…
… і тільки під тихими зорями у темряві літнього вечора
очима напівпрозорими шукаю інколи дечого,
простої людської щирості, дитячої безпосередності;
лишитись на віях Вічності химерним сльози мереживом…,
чекаючи з острахом глуму жорсткого, практичного світу.
Тому на душі так сумно. …І знову «затрати,… прожити».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2010