| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Вночі троянди пахнуть особливо -
Відверто оголяються...тремтять...
На пелюстках тендітних застигає аромат,
Цілунок вітру їх торкається грайливо.
Вночі троянди нам шепочуть таємниці
І відкривають очі на важливе,
На те,що дійсно варте,неможливе.
І спалах щирості нам звужує зіниці
Троянди мліють, поринаючи у ніжність,
Тамують подих під священний спів дзвіниці...
І світло першої вечірньої зірниці
Захопить нас...Десь тут почнеться вічність.
........................................
........................................
........................................
Знову немає часу на завершення)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2010
Ми - дивні тіні на сумління шахівниці
Ми - просто світло у очах чарівних днів
З тобою часто бракне зайвих слів
Ми - відголоски гомону дзвіниці
Горнятко кави, шепіт зливи і...мовчання...
Безмежність щастя вміщую в слова
Тепер я знаю, варто вірити в дива,
І, не шукаючи, знаходити кохання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2010
А в серце закралася осінь.
На щастя,лише на хвилину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206946
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.08.2010
У безодню небес до зірок
Відлітала,мов янгол, Душа.
Кожен рух і невпевнений крок
Не боялась зробити Вона.
Дивосвітом нездійснених мрій
Її очіпалали, а серце живе
Своїм світлом померлих надій
Не лякало, на диво, а гріло мене.
Моє серце кричало, мої очі блищали,
А мій розум немов збожеволів.
- Що ж Тебе подолало,чом Тебе подолали?
Хто Тебе до світання згубив, хто дозволив?
Хто дозволив забути,хто дозволив не дбати?!..
А Душа проспівала мені –
Неуміння відчути,небажання кохати
Мої крила спалили в вогні.
-Чи Ти досі шкодуєш,чи страждаєш Ти досі?
Запитала, затихла, чекаю…
-Як любов ти зустрінеш на життєвій дорозі,
Зрозумієш тоді, як кохала.
Не шкодую ні миті про все те, що я мала,
Не шкодую, а тішуся тим.
Хоч ніхто і не знав, як я сильно кохала,
Все одно я вважаю це світлом ясним!
Я жила і живу, буду жити я вічно
У тім серці, де думка моя побувала.
Не впаду у пітьму, не піду в потойбіччя,
Бо я так, як ніхто, покохала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2010
Жадаю самотності. Вперше вжитті.
Забудьте про мене,благаю...
Розходяться стежки, минають путі
усі про усіх забувають.
Я хочу побути з думками у тиші,
Побігати з мріями полем.
І вітер мене, мов траву,заколише,
Коли, попрощавшись,зустрінусь знов з болем...
Хтось подумки скаже мені:"БожеВільна".
Можливо...Та я не ображусь.
Я вітер, я птах, я хмаринка, я хвиля...
Втечу без вагань, пропаду, заховаюсь.
Тікайте години, роки, крізь століття
Мій голос лунатиме довго.-Дзвінкий!
Не матиму долі, мину довголіття.
Та я ж - просто вірш, а він- дуже стрімкий.
Я - пісня, я - сонце, я -рима, я - вітер.
Вхопи-но. Ба ні - вже невхопить ніхто.
Я - мрія, я - квіти, я -птах, я - повітря.
Та й небо розсудить, хто знас всіх є хто.
(09.08.02)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206383
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 17.08.2010
Вугілля
Ніч.Тепло. Вогонь. Блискучість.
Ватра.Дощ. Турбота. Ми.
День минає неминучий.
Літо – в березні зими.
Час втрачає кроки. Злива.
Не торкнутись. Відчай. Крок.
Карі.Колір. Я – мінлива.
Подих.Світло для думок.
Серце.Камінь. Щастя. Мрія.
Острах.Пути. Вірі – ні.
Святість.Мить. Життя. Марія.
Очі.Блиск. Любов. Вогні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2010
Я вірила тобі, а ти – злукавив,
Собою душу безсоромно отруїв.
І через це барвистий світ змарнів.
І квітку сонця життєдайного позбавив.
Якби ти тільки знав, як потребую світла,
Як хочеться мені щасливих тем у римах,
Мажорних нот в піснях і кольору в картинах…
І неба,до якого поринути на крилах
Я знову схочу. Тінь прогнати сміхом,
І не лукавим, як тепер, а щирим, як колись.
Лиши мене в задумі і до себе повернись,
І Богові за мене хоч раз в житті вклонись…
Не ставти на коліна. Ні разу. Перед світом
Байдуже,що мені так бракло поклоніння.
У чомутоді сенс всіх докорів сумління,
Якщо ти всі думки мої покриєш сміхом?
Пишу,неначе в трансі, не хочу повертатись…
Я з острахом чекаю нового дня щораз,
Бо відчуваю i боюсь,що може статись,
Що я живу чужим життям…Не потребую фраз…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2010
Рідні люди…часто б’ємо одне одного так жорсткого і (нажаль) навмисно. Ми отримуємо задоволення від вашого болю! Розуміючи прикрість ваших почувань, ми захоплюємось – своєю нікчемністю… Так легко завдати болю, миттєвого, як пострілу спину, у більшості випадків розуміючи ганебність вчинків та думок. Інколи ми прагнемо виправити цю випадковість, проте це зробити вже значно важче. Простіше (лише для нас) звинуватити обставини в тому, що сталося. А як могло б бутиінакше?.. Справді, ніяк!
Ми так нерозумно втрачаємо вас, губимо на шляху (коли ви падаєте від нашого поштовху),переступаємо з гідним виглядом переможця і йдемо далі. Робимо декілька кроків і… відчуваємо холод, бо більше ніхто поруч не гріє нас своїми щирими сльозами.Обертаємось. З жахом! – Нікого… Де ж ви поділися? Де взяли сили підвестися? Де взяли сили відцуратися від нас, тих, хто так захоплено вбивав вас щомиті?..Відчай. Страх. Самотність. Реальність. І навколо лише сіра маса істот, що, не замислюючись, роблять нам нестерпно боляче. А хто заступиться? Хто?! АГОВ!!!Невже?.. Сльози…Де ж ви були раніше… Чому не змили бруд із серця?.. Запізно.
Порожнеча… Тепер ми гріємо її в своєму серці, бо більше нема що… Нема КОГО…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206067
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2010
Ще не час, можливо…
Ніч проходить швидко.
За вікном сонливо
Сльозиронить квітка.
Ще не час, напевно,
Всі світанки – босі.
Там, в думках безпечно
НАС тримає осінь.
Обійма за плечі,
Розплітає коси.
Голосом малечі
Зрозуміти просить.
Ще нечас з тобою
Нам співати тишу.
Ще нечас для бою –
Поки що облишу.
Ще не час назавжди
Відпустити мрію.
Ще не час для правди,
Дощ її розвіє.
Вітер заколише
І зростить в любові,
Золотом розпише
Мрії кольорові.
Ще нечас збагнути
Сенс дощу на плечі,
Шкірою відчути
Неможливість втечі.
Ще не час. Та миті
Швидше розквітають, -
Ти прийдеш. Можливо,
Я тебе впізнаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2010
Мої колишні принципи об тишу розбиваються
Я перестала вірить в те, що часто бачила
Колишня святість у душі втрачає значення
Мої думки – у безладі купаються
Я вже не вірю у прикмети і слова
Не відкриваюсь людям, що не слухають
Не довіряю й тим, хто не обурюють
Серця людей. Лиш відчай на вуста…
Я знову полюбила, хоч зреклась
Колишніх крил, що Янголам даровані
Моя душа весь час палає в полум’ї,
Бо світлом темна кров іще не напилась.
Ти хто такий, мій Янгол чи губитель?
В майбутньому мій біль чи спокій снів?
Мені не вистачає просто слів
Не впевнена, чи вмію я любити.
Щораз, коли в косу вплітаю темну зливу,
Коли блакить очей наповнюється силою,
Такою вічною, жаданою, мінливою,
Я відчуваю щастя, що на межах зриву.
Часом захоплююсь розмовою з тобою,
Хоча не чутно й слова з вуст твоїх
Чарівна тиша захопила їх…
Так, інколи в словах немає правди чарівної.
Я, відрікаючись й втікаючи,пішла,
Хоча часом і хочу повернутися…
Знов білим птахом поряд обернутися,
Та кращі за пташині крила я знайшла.
P.S.Ніколи небо не наповню соромом,
Хоча і граю темну роль свою…
Ніколи не втоплю думки в жалю,
Ніколи не підборкаюсь надмінній долі.
А ти…ти – вільний птах, чарівний,гордовитий,
Своєю нетиповістю повитий,
Твоє життя – палати у серцях.
Не відрікайся від усього, що дароване,
Не бійся труднощів та грай учесну гру.
А я свою дорогу ще знайду…
Зустрінемося ще, якщо так небом заплановано.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2010
Подвійна Кава змушує прокинутись,
залишаючи по собі на вустах
гіркий присмак справжності.
Аромат подвійної концентрації
Доводить розум до передчуття
задоволення бажань.
Справжність такого міцного напою
спочатку лякає своєю відвертістю та різкістю,
А потім причаровує чистотою,
смаком без жодних домішок.
Подвійна кава намагається
допомогти (чи змусити) інших прокинутись,
Відкрити очі на речі, що раніше здавалися
абсурдними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205681
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2010