| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
О СМЕРТИ
Смерть – я знаю – не в белых одеждах.
Когти – в горло: ни вздоха, ни крика.
Сердце – в клочья, но медленно… Прежде
Насладишься процессом – привыкла!
И сидим мы напротив друг друга,
Мамин гроб с двух сторон обнимая.
Ты мне больше ни враг, ни подруга, -
Я сейчас и сама умираю.
Ты надолго во мне поселилась
И в мозгу кинопленку мотаешь.
С горем я каждой клеточкой слилась
И от боли смертельно устала.
Теперь под руку ходим с тобою.
И под взглядами тоже не сладко:
Хоть в душе я волчицею вою –
Строю дни в механичном порядке.
Улыбаюсь затравленно детям:
Потерпите, я выберусь. Скоро…
Год прошел. Не успела заметить.
Смерть когтями всё держит за горло.
2011г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346418
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.06.2012
МАМЕ
Принимаю твой выбор – сквозь горе –
И, любя, я тебя отпускаю.
Что ж, лети, белокрылая птица!
Пусть в неведомых дальних просторах
Тебя встретит улыбкою солнце.
Мое сердце возьми, как подарок.
Оно будет тебе оберегом.
Мы живем по законам Вселенной
И я верю в грядущую встречу.
А любовь, несомненно, сильнее,
Чем всё горе, что душу залило…
Тонкой ниточкой тянется вечность.
Мы теперь на краю мирозданья.
Наши взгляды сомкнулись и молча
Говорить мы с тобой продолжаем.
Ты была мне дарована Богом,
Светлый ангел, спасибо, родная…
2011г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346416
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 26.06.2012
Заклання голодом
1.
…і блискав голод
І гриміло ридання
І цілували постріли
І вагітніла земля…
«Засвіти свічку»
Вмирали тихо у своїх хатах
Худі скелети, болісно опухлі…
Знести дітей на цвинтар! Саме так
Партійні плани звершувались вкупі.
І мати розум втратила, і вила
Вовчицею над мертвим немовлям.
А смерть село, як полечко, косила
І трупами вагітніла земля.
А губи шепотіли: «Як же так?
Онука й діда – разом у могилу?!
О, Боже правий, о, земля свята,
Явіть же світу святість ту і силу!»
Лягала смерть на плечі ще живим,
А пам’ять – тягарем на серце сиве.
І досі на незнайдених могилах
Примара голоду і муки ще живе.
2.
Я лісом іду, я шукаю гущавину,
В яку ще і досі ніхто не ходив.
Як жолуді знайду, то посмішку мамину
Врятую. А батько… а він не дожив…
Не слухають ноги, попухлі від голоду
І світ мені крутиться – що за мара!
Я трішки спочину, прихилю тут голову…
«До лісу не йди, ти ще дуже мала!»
Ой, матінко, де ти? Чи вже причувається?
Я враз повернусь, лиш поїсти знайду…
Чому ж тільки небо, як дзвони, хитається,
Земля мов сама до грудей притуляється
І спокій… І тиша… І… батьку, я йду!
3.
Засвітимо свічку і схилимо голову,
Бо зболена пам’ять навіки жива
Про рідних і близьких, померлих від голоду
В далекі тридцяті, в смертельні жнива.
Замовчана правда спокуту виборює,
Прихована правда спокуту виборює
І пам’ять народна спокуту виборює,
Щоби Голокосту не дать вороття.
4.
Десь має бути в серці
Пригорща зернят,
Щоб врятувати світ,
Як ту дитину,
Що болем світу
Стиха промовля:
«Матусю, хліба!»
Пам’ять має жити
І правда. Та, страшна,
Про владу звіра
Вбити в нас людину, -
Заклання голодом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206039
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.08.2010
* * *
Твої одвічні антитези
Нікому ще не дали ради.
Не можеш і собі зарадить,
Чіпляєшся за гостре лезо.
Обдерши – вкотре! – серце в клапті,
Свою колишеш грішну душу.
Не гасиш ліхтарі – а раптом
Й вночі щось рятувати мусиш?
Ховаєш біль в свою усмішку,
Одверто йдеш на компроміси
Й ховаєшся в своєму ліжку,
Пославши мотлох дня до біса.
А там, в душі, на заднім плані,
Рятуючи від криг депресій,
Життєвих вирів, зречень, пресів,
Живе твоє палке кохання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2010
* * *
С.Прудникову
Всё нормально, наш диагноз
И «на глаз» определяют:
Если пальцем у височка –
Значит ты таки поэт!
Всё нормально, одиноким
И не понятым толпою
И до нас поэт был каждый,
Каждый – будет после нас.
Но сознайся, но сознайся,
Что хоть мы всё время стонем,
Обрывая души-крылья
И расстреливая сердце
Неприкаянной любовью,-
Мы лукавим и грешим:
Потому что отказаться
От судьбы, клейма поэта
И зажить спокойной жизнью
Мы не можем, не хотим.
Будь же славен наш диагноз
Сумасшедших мазохистов!
Наш дружбан – Пегас, а Муза –
Наша верная подруга.
Виртуальна их поддержка,
Но нам хватит и такой.
Мы не балованы жизнью
И должны всегда быть в форме,
Чтобы звание поэта
Нам нести хватало сил.
А душа… Ну что ж, поштопав
Дыры крупные, мы снова,
Выживать уже привыкнув,
Дышим, пишем и живём!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205877
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 14.08.2010
***
Звонкий топот сандалий
И россыпью
Солнечных зайчиков смех
Расплескались
В стакане двора,
Голубей разгоняя…
Я по этим ступеням
Твоими следами прошла,
Но на сколько же лет,
Но на сколько же
Лет
Опоздала!
…Улыбаюсь
Глазам твоим.
Ласковый солнечный свет
Так легонько касается губ
Или краешка сердца…
Наше время –
Сегодня!
Но мы – через столько морей…
Я опять промахнулась
И снова руки не коснуться.
Но – смотри! –
Твой мерцающий вечер
Входит в утро мое,
Возвращая
Закату рассвет,
Не прощаясь
До будущей встречи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205876
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.08.2010
***
Розовый зайчик с потрепанным ухом
В доме у нас словно третий ребенок.
Ты сыновьям моим предан с пеленок,
Милый пушистый дружок вислоухий.
Знаешь ли ты о камнях-талисманах,
В старых легендах поныне живущих?
Как умудряешься быть вездесущим:
В детской кроватке, в портфеле, в карманах?
Вырастет старший и младший мой мальчик,
Жизнь их в дорогу из дома поманит
И талисманом ты станешь для мамы,
Пахнущий детством мой розовый зайчик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197227
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.06.2010
* * *
Зорепад оксамитовий серпня
Переллється в терпкі листопади
І гірка хризантемова свіжість
Лиш підкреслить відлуння прощань.
Геометрія срібних сніжинок
Приведе аксіому чекання
І на прикладах бурь і морозів
Доведе теорему буття.
Я чекатиму теплого літа,
Як розради у скруті і втомі,
Довгождану краплину вологи
На обвітрені, спраглі вуста.
Нам здається, що йдемо по колу,
А насправді – то шлях по спіралі.
І чим далі , тим стисліші й важчі
Ці одвічні спіральні витки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2010
***
Не в силах больше отражаться в зеркалах,
Мы будем отражаться в наших детях.
Задержимся на этом белом свете
Случайным жестом и грустинкою в глазах.
Но жаль, что оживая сотни раз,
Нам воплотиться в их седьмое чувство,
Преподносимое как дар или искусство,
Дано не всем, не каждому из нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192265
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.05.2010
***
В светлом мае твоем
Я тебе расскажу о сирени,
О внимательных соснах
По краю цветущих дубрав…
Не спрошу (не посмею),
А только взгляну – и в ладонях
Вновь ловлю свое сердце.
Его мне никак не унять!
Я все знаю, поверь,
Тем седьмым неоправданным
Знаньем.
И тревоги твои
Я готова развеять легко…
Ну, поглубже вдохни –
И взлетаем!
Ты доверишься мне?
Мы умеем – лишь вспомни! –
Летать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192264
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.05.2010
* * *
Амнезія,
Занепадницька лінь.
Перехрестя
Дурисвітства й зневіри.
Але знову і знову
Зірвемось з колін,
Як сполохані коні
Геннокресленим щемом
Волі
й стрімкої погоні.
Ми не визнаєм сідел,
Повних ясел, гонитви, вузди,
Підкуванства й прив’язань
І ницих ганебних пришпорень.
Наші гриви – за вітром
І краще - стрибок у ніщо,
Ніж тупі перекладини
Запроданського ситого стійла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191298
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2010
* * *
Хоч безмежно крилата думками,
Заблукала в шалених роках.
Тільки крила не стануть руками,
Безнадійно прикуті гріхами.
І в розкриллі – зіржавлений цвях.
Може, впертість моя – недоречна,
І тому така доля важка?
Кажуть, що плазувати – безпечно,
Краще треба ходить собі гречно,
А не рватись у небо, мов птах.
Не кидатися людям у вічі
Із пошарпаним серцем своїм,
Не ламати устої одвічні –
Безталанні, та все ж таки звичні, -
А навчитись скорятися їм?
Але зваблені небом – не вільні
На земний повертатися шлях...
Може, й справді ми всі божевільні,
Якщо рвемось за обрії сині,
Хоч в розкриллі – зіржавлений цвях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191297
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2010
* * *
Я везу Вам в дар туманы,
Пресветлейшая Одесса,
Влагу нежных губ Подолья,
Шепот сказочных лесов.
Те, на цыпочки вставая,
Машут Вам еловой лапой
И с ветрами посылают
Свой воздушный поцелуй.
Как живется Вам, Одесса,
В томном шепоте прибоя,
В легком шелесте платанов,
В шуме улиц и кафе?
Вы меняетесь, как море:
То строги и величавы.
То под стать шальной цыганке
Сыплете горстями смех.
Вы легки в вечернем платье
Из огней витрин и окон,
Из тугих трамвайных линий,
Звезд небесных и морских.
Потому-то прикипает
Сердце каждого к Одессе,
Кто однажды — хоть однажды —
Вас такой увидеть смог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191103
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.05.2010
***
Асе
Глядя на свое отражение
в опрокинутом зеркале,
боясь всколыхнуть горечь
в полной любви и боли душе,
всё так же не умея жить
с поправкой на возраст,
распахивая сердце
до самоотречения,
но с горькой усмешкой
отметая иллюзии, -
что вправе я сказать девочке
с кровоточащим сердцем,
умеющей жить над пропастью?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191102
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.05.2010
Це приходить, мабуть, від Бога
І примушує сісти й писати,
І у тисячний раз розпинати
Свою душу – багату й убогу.
І приходить це зовсім невчасно –
Серед ночі, або в дорозі.
Ти йому заперечить не в змозі,
Бо натхнення не знає часу.
Бо натхнення не знає міри.
З ним живеться нам не найкраще,
Та без нього буває важче,
Ніж в годину важку - без віри.
Цей дарунок – крилата доля
І приречення на самотність,
Усвідом лиш цю незворотність:
Білий аркуш - й залізна воля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190942
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2010
Поети – дивні люди. То є факт.
Таке собі відхилення від норми.
С.Огінський
Так, звісно, ми – відхилення від норми
І зводим світ до білого рядка.
У пошуках віршованої форми
Нам – ні мільйонів, а ні мідяка.
Ми болем душу дрібнимо на бісер
Й жбурляєм в світ у зреченні палкім.
І нам, самотнім, в ньому завше тісно.
І світу тісно серед наших крил.
Та вперто підіймаємо з безодні
Зболіле серце вгору, на Парнас.
І нормам ми коритися не згодні,
Бо норми – то відхилення від нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190933
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2010