| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Так хочеться жити
І щиро любити
Кохати нестримно
І не боятись
Так хочеться знати
Що буде завтра
Що всі здорові
Лягають спати
Я вірити хочу
Що не даремно
Живу в цьому світі
Люблю, кохаю
Я жити учуся
Хоча помиляюсь
Чомусь все так складно
Та я не здаюсь
Іду як усі я
Не знаю до чого
Бо кожному різний
Випадає шлях
Хтось має страждати
Та хтось помирає
Ніколи не взнає
Як сміх звучи́ть
Та що б ми не мали,
Це більш ніж нічого
І доля найтяжча
Схиляє до дій
Ти завжди можеш
Творити но́ве,
Якщо не лежиш ти
В труні за життя
А всі кайдани
Дарунки долі
Якщо маєш волю
Ти розірвеш
Якщо її маєш
Ти світ перекинеш
Нехай хоч тільки
В своїй голові
Бо той тільки вільний
Чий розум гуляє
Бо світ — те, що ми бачим
Він весь в наших руках
[22.03.20]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
Я боюсь, что завтра, не будет у меня больше силы.
Что сражаться со временем не смогу.
Что затянет, в руки свои, мир этот жестокий,
Чтобы спрятать в конечном итоге в гробу.
Я боюсь, смерть, что прийдёт когда буду ещё я живой.
Я боюсь, что она уже здесь, тихо смеётся и ждёт.
Ждёт пока не поймём, что сил нам не хватит. Сдадимся.
Но не знает она, что видим ее мы давно.
Не знает, что взаправду она... жить и сражаться нас заставляет.
Смысла у жизни не бы́ло бы, если б не смерть.
Пока умираем — мы будем сражаться!
Пока мы живём, сдаться — позор!
Мы сражаемся с миром, за жизнь, за покой,
Чтоб достойно встретиться с смертью,
И молвить честно: я прожи́л не напрасно!
И дети мои будут жить не зря.
[04.08.19]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016396
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.06.2024
Умовний я, умовний ти умовні ми
Умовні люди були, є і завжди будуть
Але ніколи не забудем ми
Всі тонкощі душі окремої людини
З умовностями нам простіше жити
І ми готові кожну мить усе робити
Щоби окремості від себе геть відгородить
Але умовність всяка тільки в нас у голові
Окремості керують нашим світом
Бо ті умовності якими живем ми
Окремі є для кожної людини
Окреме і відмінне бачення про світ
Існує в кожного в душі в нас
Те бачення єдине що в нас є
Те бачення є те що робить нас собою
Що вирізняє з маси і тебе й мене
І масу творить складним поєднанням
Те спрощення, умовностей шаблон
Це дзеркало що душу нашу у собі відображає
А дзеркало те — цілий світ
Який ми через призму свого ока бачим
Цінімо особливості маленької душі
Бо ставленням своїм самі стаємо особливі
І світ увесь для неї робим яскравішим
І та душа великою для нас стає
Уміймо бачити серед умовностей деталі
І жити стане набагато цікавіш.
[i] [13.02.20] [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
Хапаюсь за шнурки:
Далекі і близькі.
Постійно вириваються із рук мені вони.
Чи я впаду́ без них?
Я думаю, що ні.
Як та паву́лька, поплетусь від них
Й за нове щось схоплюсь,
Тяну́чись догори,
над зе́млю нахилю.
Щоб відпустити знову...
І квіткою і запахом своїми,
Як та паву́лька я дурю́ людей
Щоб знову відпустити,
Покинути обдурених,
Й шукати знов собі опори.
Для миті слави.
На чужій землі,
У чужій хаті,
Де мене́ не знають.
Й захоплені на другий день, забудуть...
Хапаючись за ті живії струни,
Я болю завдаю, хоч сам того́ не розумію.
Бо лиш тоді, коли вже бу́ду в далині,
Подіє яд мій,
Пустих слів й несповнених надій.
Бо всюди лиш шнурки
І нестійкі опори.
А я шукаю в кожнім полі
Підтримки справжньої собі́,
Щоб сплівшись разом,
Відчути те солодке почуття любові.
Коли ні висота, ні слава не важливі.
І кожна мить як вічність золота, безцінна.
Моя любов,
Колись тебе знайду́,
У рідному, або чужому полі.
Й здійме́мося ми вгору,
Й дару́ючи красу, посіємо плоди
Безмежної любові.
[i]30.11.19[/i]
[quote]*Павулька - Берізка польова, Convolvulus arvensis[/quote]
[img]https://ukr.media/static/ba/aimg/4/2/0/420128_1.jpg[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024