| Сторінки (1/20): | « | 1 | » |
Розсипалось кохання на друзки
Оманою несправжнього польоту,
У небо плинуть сивих хмар низки
Слідами легкокрилої босоти.
Олена Мамчич
Розсипалось кохання на друзки.
Твій лист розбився теж, укупі з ґаджетом.
Барвистих слів сплітав тугі низки,
Дзвінкі, грайливі, ніжні... Тільки яд же там!
Зухвалістю пропущених тире
В твоїх рядках заледеніла осінь.
Дефіс в "будь ласка" чавить на пюре
Стражденні мізки. І про милість просить
Весь організм. Оманою дощів
Зрадливі коми накривають душу.
Навіщо ж ти їх стільки натулив?
Їх, ніби скабки, видирати мушу
З мінливого завзяття почуттів
На грані істерії, самозречення...
Що крикнуть знаком оклику хотів
Ти так нахабно на початку речення?!
Лапки, двокрапки, мрії, каяття,
Фраз надвечірніх загрубіла грація...
Зникає все в стрімкій ріці життя.
Нетлінною ж є тільки пунктуація.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Ось пів серця, бери, - це тобі...
Може, буде хвилинка, згадаєш...
Може, серед облич в юрбі
Ти мене ще колись впізнаєш.
Ігор Жулянський
В четвер, за півгодини до смеркання,
Під шелестіння жухлої трави
Петька накрило вщерть напівкохання,
Затьмарило йому пів голови.
Пів квітки загорнувши в пів газети,
Наважився пристати в приймаки.
Ну, тобто до місцевої Джуєтти
Припхавсь пропонувати пів руки.
Скоцюбившись, він став на пів коліна,
Відсапався і підтягнув штани.
Промовив їй: "Моя Ви половина".
Пів персня простягнув за пів ціни.
Тривало все якусь напівхвилину,
А як згадає, то й тепер сльоза.
Він серця віддавав лиш половину,
А цілого отримав гарбуза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
И мир не плох... И ты уже большой...
Пора бы понимать его законы...
Не каждый, кто пришёл к тебе – с
душой...
Не каждый, кто сказал "люблю",
влюблённый...
Анна Тукина
Не кожен звук в кущах – рояль.
Не кожен шланг лише газонний.
Скажімо, ти... В очах – печаль,
Як Попандопуло, "влюблённый".
Сімейні в маків цвіт труси.
З-під них худі стирчать коліна...
Не кожен кус – шмат ковбаси.
Не кожен гвинтик – то машина.
Приніс напівживий тюльпан.
Все зблякло, зм'якло, пожовтіло...
Не в кожній краплі – океан.
Не кожен тест на міцність тіла.
Не кожну шавку звуть Му-Му.
Не кожна мить вросте у пам'ять.
Тебе я міцно обійму,
Бо ти, щоб обійнять і плакать.
Не кожне чудо-юдо – кит.
Комусь тріумф, комусь прокльони...
Цей незбагненний сивий світ...
Як осягти його закони?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Я ввела тебе внутрішньоартеріально.
Зразу. Всього без права на дозування,
Без можливості спроб на переливання.
Ти підійшов просто таки ідеально..
... Я, наївна, надіялась, буде все, як і раніше.
Та твоє ДНК по судинах нестримно гуляє...
Samanta Samanta
Давно не в тренді серце і рука.
Обручки, Мендельсон - не актуально.
Ввела, змінивши коди ДНК,
Тебе я внутрішньоартеріально.
В себе запхала просто в чому був:
З газетою, в трусах і з бутербродом.
Напевно, трапивсь когнітивний зсув,
Нестача цинку в поєднанні з йодом,
Критичні дні чи авітаміноз -
Мабуть, ніколи не збагнуть причину...
В мені хропеш, достоту пилосос.
То дудлиш пиво, то пускаєш слину.
З тобою вкупі доля нелегка.
Судинами бредеш, немов бульваром.
У душу лізеш нагло, без дзвінка.
Твоїм несе від мене перегаром.
Не перелить, не вичавити - край.
Безсилі проти тебе лейкоцити.
Я думала, наївна, буде рай...
О, хто б порадив, де тебе подіти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
панночко з блакитними очима,
панночко з блакитними сльозами
як мені хотілося навчитись
бути з вами і не бути з вами.
Іван Андрусяк
Панночко з блакитними очима,
Панночко з блакитними сльозами,
Ви - мара прозора, невловима.
Був я з Вами чи не був із Вами?
От хильнув з друзяками чарчину.
І опівдні, в літа на краєчку
В осоружну я, в лиху годину
Скочив враз або не скочив в гречку.
Ув очах двоїлось чи в люстерці?
Все довкруж звивалося димами.
Перший я тікав, немов од смерті.
Інший я леліявся із Вами.
Не згадаю, де мене носило.
Весь брудний, потворний, пелехатий
Лиш під ранок причвалав насилу
До своєї й не своєї хати.
В голові липуча стигне каша.
Як рядок нескінченого вірша,
На сорочці - туш блакитна Ваша,
За небесний безмір голубіша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
зими немає - просто навсніж сіється
дірява тиша біла і сумна
і снігурі між хмарами усілися
і відвернулись від мого вікна
Іван Андрусяк
Зими нема, лиш сніжить без упину
І світ вдягнувся у пухкий жупан.
То не снігур обкльовує калину -
То із замету випнувся тюльпан.
Зими нема. Лапатий білий вечір
Колючим пилом дише на кущі
І наганяє в місто холоднечі,
Щоб крижаніли на льоту хрущі.
Зими немає. Крутить завірюха.
Геть почорнів й опав з каштанів цвіт.
Мороз тріщить і обпікає вуха.
Важкі бурульки звісилися з віт.
Хоч в інії, мов у сивинах, трави,
Хоч стогне в трубах грізний вітровій,
Це не зима - пародія на травень,
Яку створив хтось п'яний і лихий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Чоловіки, що ходили поряд, лишали всякі дрібниці:
бритви, ножі, запальнички, запахи, навіть лиця
на рушниках - мовляв, бережи та тішся
може, плакати хоч навчишся.
Анна Малігон
Чоловіки, з яких я писала вірші, лишали самі дрібнички:
Затерті образи, схеми звичні, суничні жуйки і запальнички.
Томатні плями поміж рядками, скандал, гармидер, дещицю болю,
Старі шкарпетки, світлину мами, плачі і станси про псячу долю.
Чоловіки, з яких я чавила рими, самий непотріб тягли до хати:
Помпезні фрази неоковирні, задовгі речення кострубаті,
Важезний кошик нудних історій, зів'ялі квіти, серця із плюшу...
Ні ком, ні крапок, ні алегорій. Суцільні штампи вгрузають в душу.
Коли над лісом ширяють відьми (з вікна міського цього не видно),
Складаю тексти про те, як дітьми, ми в бабці крали смачне повидло,
Як на осонні дзизчала муха і кропива обпікала п'яти,
Як дід крутив неслухняні вуха, як завивав вітровій кудлатий.
Про танці племені мумба-юмба, про те, що хочу авто і шубку
І бути поряд із тим, кому б я... Творю, плекаю, а потім - в грубку.
О, скільки опусів! Слабші, ліпші. Мов візерунків на склі, без ліку.
Щоб народити пристойні вірші, потрібно музу - не чоловіка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
Це сон про сонце. Без огріхів
Його скалькує змерзлий день.
Під скаралущею горіхів —
Флюорографія легень.
Тетяна Дзюба
Прийшла на кухню й матюкаюсь стиха.
Для веганів це найчорніший день.
Я розчавила на обід горіха,
А там — флюорографія легень.
Я холодильник відчинила рвучко.
В нім броколі вільготно розляглись.
Підступна думка в'ється, мов гадючка:
Це ж мізки розфасовані чиїсь.
Товста морквина, як обрубок пальця.
Картопля — то відрізана ступня.
Подібні ківі на кошлаті яйця,
А гриб... про нього краще змовчу я.
Та все ж не здамсь — дістануся нірвани,
Скурю в астральних пущах фіміам,
Прочищу чакри, нажеруся прани
І, може, дуба з голоду не дам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
Ліпить березень злючені сніжки,
Цілить ними у серце моє,
Кіт Ваш ходить до нашої кішки
І ночами нам спать не дає.
Дмитро Іванов
Ліпить березень злючені сніжки.
Ставить серпень похилі стіжки.
А Ваш кіт все до нашої кішки
Крізь чагарник торує стежки.
І дощенту вже витоптав клумбу,
Глек розбив та розпатрав газон.
Нам ушкварив на тумбочці румбу
Ще й нахабно загадив балкон.
А на ґанку нічні серенади -
Жах в квадраті, у кубі кошмар.
І Рябко не дає тому ради,
Цей гріховний не вистудить жар.
Кішка в мене шляхетна й цнотлива,
Втім, давно віддалася б йому.
Кошенят чотирьох народила б,
Повноцінну створила сім'ю.
Дурить голову нашій пухнасі
Ваш зухвалий рудий Дон Жуан.
Їсть охоче сметану, ковбаси,
Лазить спати до нас на диван.
Та не кавкає ніц про весілля,
Про любовно-оманливий дим.
Бідна кішечка до божевілля
Закохалась і тужить за ним.
Не збагну, що робити із ними.
Вік дівочий спливає, як мить.
Приставайте до мене у прийми.
Власним прикладом будем їх вчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
був би ти гливами,
ріс би на цих ось деревах...
де вогко і тепло,
як у затишку жіночого лона,
де гострі, мов шаблі, слимаки
відкушують неквапом
шматки вічності...
Тетяна Шептицька
Якби ти вродився гливою -
Міцнючим пласким грибом -
Була б я цілком щасливою.
Так затишно нам обом
В ярочку жилося б вільгому,
Де мавки плетуть вінки,
Де схили порослі вільхою
Й розніжені слимаки
У теплій, як лоно, затіні
Відкушують стиглий час.
Де хмари завмерли ватяні,
І неба слизький атлас
Синіє на вечір сливою
З-під віття, мов з-під повік...
Якби ж ти вродився гливою!
Шкода, що ти - чоловік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Ми з тобою згаснем молодими:
Може, влітку, може, навесні,
Переживши всі несправжні зими
І такі сумні осінні дні.
Сергій Дзюба
Ми з тобою згаснем молодими
Без артрозів, лисин і сивин.
Чарівними, гарними, стрункими,
Ніби часу зупинився плин.
І не буде зморщок падолисту,
Плям пігментних і набухлих вен.
Імплантуєм усмішку іскристу,
Жир відсмокчем, вколем колаген.
Тож спасибі любій хірургії
За новенькі вуха та носи.
Наростили нам чуби і вії,
Накачали губи для краси.
Нас нітрохи не лякають зими,
Сколіоз, подагра, целюліт.
Ми з тобою згаснем молодими
В дев'яносто повнокровних літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
Просто... жінка... Осінь...
На чолі - тумани...
Просто... жінка Осінь...
Заховала рани...
Галина Кормиш-Образовська
Тягуче твання лізе в черевик.
Щосили дощ гамселить в тулумбаси.
Гадаю, осінь, всежбо чоловік
І, певно, монголоїдної раси.
Байдужий позирк аспідних очиць
З вузьких щілинок. Ледь жовтаста шкіра.
Цей запах прілі, диму і гнилиць!
І вуст вологих посмішка нещира.
Ймовірно, осінь, а точніш, О Сінь -
Побічна парость із родин вельможних.
Бринить в сильцях павучих волосінь.
Сльота триножить пізніх подорожніх.
О Сінь ханьфу вдягає, любить чай
І ставить меблі, звісно, за фен-шуєм.
Ми з ним вплітаєм шерех снів в ручай
І маобай п'ємо або віршуєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
Хіба для сну цей час, кохана?
Хіба цей ранок для журби?
Ходім на берег океану
Збирати краби, мов гриби!
Сергій Пантюк
Тут олені кахикають сердито,
Тут посинів і вкрився настом ніс,
Бо океан Північний Льодовитий -
То не якийсь там буковинський ліс.
Полярне сяйво - впертюхам осанна.
Дарма, що шапка примерза до брів,
Хутчіш на лижі ти ставай, кохана, -
В заметах назбираємо грибів.
Он вчора морж дививсь отетеріло
І біля скроні ластою крутив,
Коли я длубав крижаную брилу
І в ній шукав на юшку маслюків.
Ми ягелем харчуємося нині,
Щоб передчасно не прийшов капут.
Але ж гриби скінчились в Україні.
Чому би їм не опинитись тут?
Я вірю, нам за все колись воздасться,
Ми ще почуєм в горах звук трембіт.
Пора настане й для Карпат, й для щастя,
Як не відкинем в Арктиці копит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024
* * *
Перейменуймо березень на котень,
А квітень хай залишиться, як є!
Сергій Пантюк
Місяць котень настав. І до ранку Маркіза
З Мурзабеєм сусідьким концерти дають.
У сметані Васькова смугаста мармиза,
Бо підлотна і капосна котнева суть.
Місяць котень прийшов і надзюрив у капці,
Вкрав зі столу тараньку і пиво розлив.
Де шпалери були - лиш пожмакані клапті.
Тож цензурних забракло поетові слів.
Місяць котень. За ним будуть тещень, скандалень,
До-чортів-посилатень і психень, мабуть.
Опісля - бараболю-в-городі-саджалень,
Втамувавши образу і праведну лють.
Місяць котень дере скло гілляками вишень,
Розбиває на друззя світ звичних речей.
Може, ми його той... перехрестим на віршень,
Ну а котні хай ловлять в коморі мишей?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024
Русалка в озері купалась,
луска блищала золота.
І перед лісом роздягалась
від зачіски і до хвоста...
Петро Антоненко
Зітхала спантеличена русалка,
Шарілася до кінчиків луски.
Звідкіль узявся тут чудний рибалка?
Тривожить тиш, роз'ятрює піски.
Ну, хай би вже, як інші вудкорукі,
Ловив дурних лискучих карасів.
Так ні, довів сердечну до розпуки —
Ув очеретах в засідку засів.
Хильне, бува, півкварти бурячанки —
Й відразу смикне посивілий біс
Співати гучно жабам колисанки,
Чекати вперто на нічний стриптиз.
Вже й водяник йому роз'юшив пику,
І потерча лякало під мостом.
Але ж запраглось знати чоловіку,
Що там в русалки під пругким хвостом.
І лоскіт тут безсилий, і погрози.
Укляк, мов пень, і зрушити дарма.
Одна надія: як дихнуть морози,
Запал похмільний вистудить зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
ніч
мандариновий сад
теплі
округлі
форми
мила
ти
шоколад
я люблю
екстрачорний
Дмитро Лазуткін
Нічне передмістя. Дощ
Полоще шибки і храми.
Кохана, ти просто борщ
А я люблю з пампушками.
Просковзують під плащі
Злі протяги всюдисущі.
Смакую, коли в борщір
Багато м'ясця і гущі.
Хтось поруч з екраном вкляк.
Хтось поститься в Інстаграмі.
Я ж марю про капусняк
З чорносливом і з грибами.
Твоє не згадать ім'я.
Анжела? Таіс? Оксана?
Палюча, як печія.
І ніжна, немов сметана.
Голодний іду в астрал,
У зливу тікаю з хати.
Мила, ти мій ідеал.
Навчилась ще б готувати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
Я могла б закохатись у вигин твого
підборіддя,
У чорнóслив очей, в кучеряві хмарки
над чолом...
...Закрутило б кохання мене, як ту
тріску у вирі,
Понесло б по камінню, ударило зверху
веслом!
...Та стервозна реальність сипне не
трояндами - перцем...
Тетяна Шевченко
Я могла би плекати пахкі екзотичні суцвіття,
Їсти пряний чорнослив, носити волосся вузлом,
Споглядати, як місяць лоскоче густе верховіття...
Та припхалось кохання й щосили влупило веслом.
Враз стемніло, і світ закрутивсь, ніби в течії тріска.
Набубнявіла ґуля, іскрини майнули з очей.
А хотілось окрилених слів, обручального блиску,
Муркотіння амурів, міцних чоловічих плечей,
Філіграні мистецтва ранкових пташиних рапсодій
І зітхання троянд... А натомість лиш перець і дим.
І стервозна реальність вже сипле полову пародій
На розбещену ніжність моїх недоплетених рим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Ця весна – ошаліла кішка,
Роздира пазурами серце.
У прозорій квітневій тиші
Перший стогін дощу озветься.
Олена Терещенко
Весна – лиш хтива безсоромна кішка,
Зіпсована до кінчика хвоста.
То трусить бліх, а то залазить в ліжко,
То, аж пищить, так хоче до кота.
Стискає квітня вкрите рястом серце
В сталевих кігтях сизо слізних злив.
І трощить тишу на пляшкові скельця
Глухе мурчання солодкавих слів.
Фантомний біль забутого визнання...
Безумств римових тиша навісна...
Весна – лиш кішка, ласа до кохання.
Але в поеток всенький рік весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Приручивши дракона, я думаю, що з ним
зробити,
Залишити поруч чи вбити,
А що, як народяться діти...
А він закохався у квітень,
У мій ніжно-сонячний квітень...
Приручивши дракона, я стала з собою
відверта,
Нахабна, упевнена, вперта.
Всі ігри його стрімко стерто.
І, навіть, ім'я - Альберто.
Красиве ім'я Альберто...
Анна Верховцева
Приручила дракона. Гучний, вередливий, впертий.
В нього грива руда, ім'я неслов'янське Альберто.
Від учора він веган – пожер із вазонів квіти.
І спустила б зі сходів, та в нас же родина, діти...
Я любила колись перед сном почитати книжку,
А тепер вогнегасник тягну у подружнє ліжко,
Бо дракон, хоч приручений, має дикунські звички:
Підпалив якось капці. Раптом підсмалить косички?!
Він крилатий, лускатий, заввишки чотири метри.
Я плету вечорами для нього кашне і светри.
Ми складаєм сонети, в словесному сходимось герці.
І портал між світами відкрито, обмеження стерті.
П'єм у постілі каву, однакові носим халати.
Він гукає під стелю удвох безтурботно літати.
Я чомусь розбиваю то люстру, то власні коліна.
Побурчить і втішає – я ж краща його половина.
Поруч з ним не замерзну, які б не скипали морози.
Він дарує мені павуків, він відводить загрози.
Я змінила свій космос, поставила вічність на чати.
Приручивши дракона, я вчуся себе приручати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
людина із мене ніяка
людина із мене... ну так собі...
...а міг би вродитись рослиною
омелою чи топінамбуром
бо все існування людини -
це щось наче подорож в тамбурі
Юр Іздрик
Людина тепер не в тренді -
Смітина, плювок у тамбурі.
Постану опісля смерті
Розложистим топінамбуром.
Проростком проб'юсь, билиною
Крізь гній і культурний шар.
Зеленою хлюпну піною
Над сонмом буденних чвар.
Так просто мене не спекатись.
Пролізу,хай лід, асфальт...
Не знищити градом, спекою
Буянь палахкий азарт.
Казіться, спливайте слиною -
Я вийду відтак на герць...
А поки топчусь людиною,
А поки не вдарив грець...
© Ірина Кулаковська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024