| Сторінки (1/39): | « | 1 | » |
На плечі мені ти накинув рожеву заграву,
У сад запросив солов’я, щоб озвучив сонет.
Цей вечір обом нам сьогодні належить по-праву,
Бо ми влаштували коханню величний банкет.
Соромлячись, ніч забуває зірки увімкнути,
І нас оповив голубий довгожданий туман.
Бо в наших серцях – ні жалю, ні благання, ні смути:
Ми – Всесвіт кохання, без кривди й підступних оман.
Розлукою дня всі слова, наче сонцем зігріті.
Від дотику рук всі вони позбавляються сил.
І вітер мовчить, щоб не шкодити величі миті,
вінчанню двох душ без священика, свідків, кадил.
Солодкий нектар твоїх губ, наче райське видіння.
Безсоння стоїть, мов на варті святий оберіг.
Все вищим для нас видається небесне склепіння.
І ми летимо по розкриллю вселенських доріг.
Напившись снаги і натхнення на пишнім банкеті,
буденні стежки, що ведуть до нових перемог,
здолаємо разом, бо квітне на нашій планеті
Кохання, що ніжно в серцях ми плекаєм удвох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2025
Кришиться ніч на тонкі промінці
ранку, що водить туман по ріці,
ранку, що вітром наш сон прожене.
- Вітре-молодчику!
Сонце ясне
не заступи чорним димом-шатром,
свіжістю дихай, теплом.
Хочеш, я імені,
мрії зречусь,
стану подібною росам,
комусь,
хто із тобою кружляє в танку.
Вітре!
Дай милому силу таку,
щоб не спіткнувся на стежці біди.
Ангелом віри прийди.
Хвилям безкрайніх моїх почуттів
не уміститися в просторах слів.
Їм не спинитися й попри наказ.
Вітре-соколику!
Знаєш про нас
до потаємних у серці глибин.
Стань вітром добрих новин.
Аудіозапис вірша:
https://www.youtube.com/watch?v=OHoyg1eL13k
Ілюстрація до вірша - робота ШІ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2025
3.
Посіяла мати у серці моєму пісні,
Що долею звались віддавна у нашій родині.
Як сонце спиває пожадливо роси рясні,
Ввібрали вони біль і радість по всій Україні.
Степи заплели у них голос совиний і плач
Трави-ковили, що зросла на козацькій могилі,
Ліси – щебетання... Вітри наздогнали їх вскач,
Щоб стали пісні ті веселі, легкі, бистрокрилі.
Мамині пісні – молитви віків.
Мамині пісні зіткані з любові.
Мамині пісні – стежка до богів
І надії сонячно-святкові.
Ключем журавлиним летять невгамовні літа,
Гаптують в піснях візерунки життя віковічні.
І слово до слова сплітається мудрість свята
З добром, що у серці квітує безмежно величнім.
В них – слава народу, легенди віків голосні,
Відточене слово – історії славний нащадок.
Посіяла мати у серці моєму пісні,
Щоб я їх плекала і дітям примножила спадок.
Мамині пісні – молитви віків.
Мамині пісні зіткані з любові.
Мамині пісні – стежка до богів
І надії сонячно-святкові.
#Відлуння_тиші (2012)
Ілюстрація до вірша - Олег Шупляк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
Люблю людей із добрими очима.
І не важливо, скільки літ і зим
Стоїть у них сьогодні за плечима…
Чи статки мають, дружбу водять з ким…
Без дотику повчань і звинувачень
вони пожурять… В погляді однім
Читаю світ найголовніших значень
і прагну віднайти себе у нім.
Таким очам відкриєш душу-скриню
Без остраху щось втратити своє.
І відшукаєш в них оту святиню,
що суть життя щасливого дає.
Нічим та святість зору незборима…
І навіть в горі, в пекла на краю…
Люблю людей із добрими очима,
Бо поряд них добрішою стаю.
Ілюстрація - з мережі інтернет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
Вже ніч
нам махнула крилом.
Я сном
пропливу під твоїм вікном.
Тобі
я зорю запалю
І знов прошепочу: «Тебе люблю...»
Прости,
не моя в тім вина,
Що ніч
не спиває печаль до дна...
Тобі
я молитву пошлю,
Твій день я любов’ю навік зцілю.
Дозволь
стати тінню мені.
Дозволь
оберегом прийти вві сні,
Бо я -
цвіт-чаклунка земна,
Одна, мов кохання п’янка весна.
Позви,
моя мріє – любов!
Піду
в світ жаданих твоїх оков.
Бо ти –
мої дивні світи,
Мій біль, моя радість святая – ти.
Тут - пісня на даний текст: https://www.youtube.com/watch?v=NCbFeuNn6j0&list=PLDBOO_h47e5DZygYs6EKbLFZM131fC9PA&index=4
Ілюстрація до вірша - з мережі інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2025
́́Я листа напишу тобі віршами,
Ніжним променем і прохолодою.
В унісон із тобою ми дишемо
І давно вже не стежим за модою.
Макіяж я залишила в лютому.
І милуюсь тобою, неголеним.
Ми – у просторі, болем закутому.
Обійму тебе серденьком зболеним.
Я листа надішлю тобі тишею,
Пелюстками п’янкими весняними.
В унісон із тобою ми дишемо
І серцями, і словом, і ранами.
Ти вітрами вмиваєшся, битвою.
За тобою сумую, неголеним.
Захищаю твій сон я молитвою.
Обійму тебе серденьком зболеним.
Обійму тебе серденьком.
Обійму тебе віршами.
Обійму тебе піснею,
тим коханням, що дишемо…
Ілюстрація до вірша - з мережі інтернет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025
Свого минулого в архіви не віддам,
З аукціону не продам, не проміняю.
І всупереч невігласам-рокам
У ньому при бажанні побуваю.
Я одягну там вишиванку для світлин,
Що заквітчалися сьогодні рушниками,
І зайчика-промінчика зі стін
Зніму, щоб принести його до мами.
Я пробіжуся там босоніж по росі,
Що не згубила ще натхнення молодого.
В ній визбираю радості усі,
Мов цінність, найкоштовнішу з усього.
Свого минулого в архіви не віддам,
Не залишу їх під сусідськими дверима...
І всупереч пересудам-рокам
На людях не з’явлюсь у масці міма.
Ілюстрація до вірша - Олег Шупляк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2025
Візьму в полон тебе на мить
Єдиний раз –
І не посміє розлучить
Ніхто вже нас.
Пірнем в солодку ніжність рук,
Блаженство, рай,
Де кожен дотик, кожен звук –
То згуба... Знай...
Я пригублю очей твоїх
Вогонь живий,
Потонеш в ласках неземних,
Коханий мій.
Забудеш ти своє ім’я,
І все, і всіх...
Твоїм натхненням стану я –
Дитя утіх.
Розбуджу музику в душі –
Мотив п’янкий...
І стану музою тобі
На всі віки.
Візьму в полон тебе на мить
Єдиний раз –
І не посміє розлучить
Нас ворог-час...
Пісню можна послухати за покликанням: https://www.youtube.com/watch?v=Re9YvCwa1Lg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2025
В осінній вечір знов і знову
Крізь ночі й роки напрямки
Ведуть до мами на розмову
Мене рясні мої думки.
В них я, маленька, все горнуся
До материнської щоки…
Сміється молодо матуся…
Той сміх замріяно-терпкий.
Спасибі, мамо, за любов,
Що Ви посіяли-зростили,
За молитви – святий покров,
Які дарують сили.
Вже падолист пряде калина:
З роками осінь заодно...
Хоч у душі я ще дитина,
Говорять Ви мені давно.
Легеньким дотиком туману
Лягла на скроні сивина,
Та на пораду кличу маму –
В усім заступниця вона.
Спасибі, мамо, за любов,
Що Ви посіяли-зростили,
За молитви – святий покров,
Які дарують сили.
Пісня - за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=nCtWTr0bP2A&list=PLDBOO_h47e5Ci2xXEeyD26ek98M654x2n&index=2
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2025
А картини бувають безликими.
І німими мелодії є.
Жалюгідні бувають великими,
І Спаситель нізвідки встає.
Не судімо ж бо друзів за зради ми:
Є ціна дій в нестерпності скрут.
Був обнесений Рим палісадами…
Зруйнував їх підступністю Брут...
І картини бувають безликими.
І німими мелодії є.
Жалюгідні бувають великими.
Нам би знати обличчя своє.
Зі збірки "МИ_ТІ"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2025
***
День скотився у ніч, оберегами долі забутий,
обгорілий від сонць і загублений в давніх снігах.
Ще хоч трохи б йому наодинці зі світом побути...
Та поквапно утік. Заховався в німих ліхтарях.
На довірі безсонь невідомість розгойдував вітер,
і чіплявся туман за молитви всеношної крок.
Взявши владу до рук, застарілі тривоги час витер
і проводив думки по розкриллю небесних стежок.
Найсвятіша любов, відігріта у серденьку мами,
йшла у ранок новий на найвищих відсотках надій
і виносила в день обіцянки, їй дані зірками,
щоб тримати світи, біль нестерпний долаючи свій.
А зневоднений день знов сховає від сорому очі
у самотніх кутках овдовілих на щастя родин...
Не чіпайте туман, до глибин щиросердя охочі,
не торкайтеся струн кришталево вразливих судин.
Зі збірки Межа (2023)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2025
Обморожені нерви
покрились наривами болю
і виприскують в простір
прокльоном
незвичним колись.
Та надіями в завтра
я лють у собі поневолю,
щоб цей світ врятувать,
де з тобою
ми ще не збулись.
Обморожені нерви…
Минеться,
як сонце зимове,
на якому, здається,
померли кущі хризантем
і усе
від любові,
буяння
і світла
спадкове.
Ми крізь покрив снігів
первоцвітом в життя проростем.
2022 р.
Ілюстрація до вірша - Олег Шупляк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2025
Верстався день чітким велінням часу,
безжально рвав з ранкових мрій вуаль,
стирав з облич щасливих дум прикрасу,
і так стабільно впевнено, на жаль…
Ковтком новин жаги не вгамувати
до визрілого в прагненні життя.
Верстався день…
Народжувались Дати…
І зводилось для мрії укриття.
2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2025
Наллю теплий спогад у склянку до чаю.
Його смакуватиму вдень і вночі.
В терпкім ароматі тебе пригадаю.
З мовчанням… Словами…
Щоразу, п’ючи
цей спогад мажорний із нотками щастя,
закутаюсь в погляд, рідніший за всі…
Можливо,
твій дотик відчути удасться…
Ми разом полинем у світ Дебюссі,
де ноти-метелики снів романтичних
спивають з повітря нектар воскресінь,
де ми поміж витворів ночі
містичних
здолати не можемо сили тяжінь,
де простір кімнати у Всесвіт розрісся,
і ми, божества,
цю освячуєм ніч...
Я знаю:
смак спогаду цього зберігся
у променях сонця,
іде зусібіч,
щоб ніжно тебе у тепло огорнути,
примножити сили і мужність в бою.
Ми спогад п’ємо,
щоби вижити й бути.
Я в нього щодня наших мрій додаю.
2022 р.
Ілюстрація до вірша - з мережі інтернет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025
Зоріє вже... Буремна наша ніч
ще спрагу самоти не вдовольнила,
а вже ростуть у сонця з-поза пліч
нового дня великі світлі крила.
Молю богів: «Спиніть його! Спиніть!
Допити дайте мить оцю щасливу-
настоянку з божественних суцвіть,
кохання невгамованого зливу.
Ще стільки недоказано...
Ще ми
наситити не встигли наше тіло
в обіймах довгожданої пітьми.
Здається ж, тільки-тільки споночіло,
ми щойно увійшли до раю слів,
що вистояні нарізно у тиші
впродовж тих нескінченних місяців,
які за ночі стали нам чорніші.
В розлуці ще учора ми були.
Сьогодні ж, у хвилини ці вразливі
ми – світло життєдайне між імли,
бо Завтра...
бо чи Завтра МИ можливі?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024
На чорну нитку зранених ночей
нанизує війна не колискові…
Спинився час?..
Чи рушив без людей?! –
Пощо йому сповідники любові?..
В сумних колисках втишуються сни,
загорнені в самотність…
без дитяти…
Нема у тому їхньої вини,
що впишуться в історію дві дати:
початок – місяць, день і навіть час
(із похибкою, може, в пів години),
а далі – перемога…
Тіні щасть
проллються на знекровлені клітини
тих доль, що ветеранами назвуть,
і вдовами, і сиротами…
Віра,
що знає молитов безмежну суть,
свічу запалить:
в ній – свята офіра
отих, чий Хрест найтяжчий між Хрестів,
бо витесаний з болю Батьківщини,
хто смертю подолати смерть зумів,
вдягнувши крила янголів країни,
аби на тишу зоряних ночей
нанизувала мама колискові,
щоб пам'ять, найцінніший наш трофей,
служила всім сповідникам любові.
Ілюстрація до вірша - робота ШІ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024
В цьому терпкому й сірому омуті дня
потопилися мрії, бажання…
Знову сонце за обрій коня заганя –
хай спочине, щоб свіжий був зрання.
А у ночі свої перегони думок.
На які ж бо поставить? Не знаю…
Бо якийсь необачний,
один зайвий крок
знищить все, що я мала,
до краю.
Зачиняю віконниці.
Ніч у вікно
зазирає зірками-очима.
Опускається туга у серце на дно,
недовершена ще, невмолима….
А здавалося,
думка уже без діянь,
віддала себе омуту в бранки.
День любитиму весь:
із добра і страждань,
і розкрию обійми у ранки.
Ілюстрація до вірша - робота ШІ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024
А я –
непомітна у просторі Всесвіту жінка,
з думками гінкими,
із серцем, як Всесвіт самий.
Я – матір прароду,
в якої на сутність – хвилинка.
Ти сили моєї із погляду,
слова надпий.
В собі я несу
нерозхлюпану ніжність любові
до кожної днини,
що сонцем виходить у світ,
до стиглого обрію
в тихі часи вечорові,
до ще не народжених кимось в уяві
орбіт.
Мене приречи ти
на вічність незвідану, Боже.
Повір у всесильність
безмежних моїх почуттів:
дух смерті тоді
подолати Людину не зможе,
бо в кожній клітиночці жінки –
сто сотень життів.
Ілюстрація до вірша - робота ШІ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024
Присипаю сліди
згенерованих зустріччю
ніжностей,
що зродились в мені
несподіваним дотиком слів,
стопричинами «Ні!»,
бо в смаках маєм
безліч розбіжностей,
і тому,
що нізвідки з’явитись
в мій простір посмів,
і тому, що собі зареклася:
– Щаслива в самотності.
Вже кохання пісням
на руїнах душі не цвісти.
І давно не гірчить
в моїх спогадах
дим незворотності,
бо спалила мости
у світи,
де можливі «Я – Ти».
Присипаю сліди
згенерованих зустріччю
ніжностей,
стопричинами «Ні!»,
у байдужість вбираю слова,
що уяву мою
понесли
у сади дивовижностей,
у яких тільки двом
відкриваються щастя дива.
Не іди!..
Розчаклуй
цю зневагу,
на кару приречену!
Дай хоч слово чи крок,
щоб вхопитися мала за що.
Цю холодність пробач,
що впокорює душу розпечену.
Доторкнись,
щоб відчути…
щоб знати, яка я,
якщо…
Ілюстрація до вірша - робота ШІ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2024
В обіцянках твоїх я сьогодні згубитись посміла
і дозволила стерти зневажливий погляд з обличчя.
Ти торкнувся душі - наче я залишилась без тіла,
а розважність моя утекла десь у Середньовіччя.
Ти мене на слова до незвичності ніжно-шовкові
спонукаєш мовчанням, і поглядом, й дотиком думки.
Розчиняюсь в тобі перестиглістю світла любові
і приймаю, як манну небесну, смачні поцілунки.
Пишно мрії цвітуть. Я не можу повірити диву.
Все тобі віддаю, а себе залишаю без решти.
Роздивляюсь, мов сон, цю хвилину вразливо щасливу...
І розлук вже боюсь із розпачливо-болісним: «Де ж ти?»
В обіцянках твоїх я сьогодні згубитись посміла,
бо торкнувся душі, що в мені озивалась журбою.
Залишилась, здається, навічно без тіла…
Злетіла
на крилечках кохання над світом...
сама над собою…
Ілюстрація до вірша - робота ШІ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2024
Стиглим окраєчком смутку
місяць прокрався у дім,
Сперся зухвало на лутку:
докору стільки у нім.
Наче б то совість для нього –
Бранка безмовно-бліда.
Хоче дістатись до всього:
в душу, либонь, загляда.
Зорі підморгують наче…
Зрадою чи співчуттям?..
«Тиша ніколи не плаче! –
кажуть. – Для себе затям.
Безліч бажань погоріло
В сяйві ночей отаких».
Ніч протверезить уміло
і найхмільніших.
Усіх…
Ілюстрація до вірша - робота ШІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2024
***
Безперервна межа
переходу у завтрашній день
з тонкорунних надій
виплітає стежки в темній ніші
трохи згаслих тривог
чи забутих на хвильку лишень,
бо ж думки, як і ми,
народившись, вже стали старіші.
У минущість віків
нас укинув заморений час.
Він спинився на мить,
мабуть, вражений вірусом ліні,
чи то геть збайдужів
до життя, до роботи, до нас,
залишивши усе
на людському вирішувать рівні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2024
У цім житті набачитись би нам
на час розлук,
а може, – на століття,
щоб знову снити голосом,
ім’ям,
згадавши ніжних митей розмаїття,
щоб в день іти яскравістю зорі,
в якій живе окрилене бажання.
У доленьки я виграю парі́:
пройти у па́рі всі випробування,
що послані у цей полинний час,
коли завмерли стрі́лки часоміра
на позначці «війна»
й терпінь запас
повільно поглинає невідь сіра…
Життя мого найліпше зі світил,
звитягою щоб ця збулася битва,
я вірою зійду на небосхил
і стану оберегом, як молитва.
Палитиму богам я фіміам,
пробачу їм печалі лихоліття,
щоб в цім житті набачитися нам,
щоб нам наговоритись на століття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2024
Твій крок і подих в росах відчувається,
В пробудженні манірних ліхтарів.
Хоч обрій, догораючи, тримається
На пагонах стрімчастих димарів.
Омріяна, цнотлива в невідомості,
З принадами природніх таємниць…
Твій запах, голос – владар підсвідомості...
Салюти мрій – у розсипах зірниць...
Для сповідей колись Богами створена,
Гаптуєш снами тишу до ладу.
Відвертістю твоєю упокорена,
Зі щирим серцем в дім твій увійду.
МИ ТІ (2022 р.)
Ілюстрація до вірша - робота ШІ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2024
Ця осінь проминуща,
як стрибок
ужаленого вітром дня-забрьохи,
як стиглість надвечір’я і ковток
кохання
зі смаком ванілі трохи,
як тиша у фланелевім плащі,
захована у спогад ретродзвонів,
і бабиного літа сни,
й хлющі
з останніх листопадових вагонів…
Навчитись цінувати вміло все:
доступність душ, і промінь на долоні,
і тінь від учорашнього есе
про жовтий сум кульбабки на припоні,
і спішне годування з рук весни,
і опіки липневої засмаги,
і прілість трав, пожовклих восени,
ми мали б,
склавши досвіди на ваги...
Ця осінь проминуща,
як пісок
невидимий
в руках сліпого часу.
Здається, ще хвилинка, ще ривок
і станем на твердінь –
життєву трасу.
Та знов хвилини здиблені проз нас
майнули,
обігнавши літ ватагу…
Ця осінь проминуща…
Сотні трас
чи встигнуть втамувати нашу спрагу?..
Наталія Погребняк "МЕЖА" (2023 р.)
Фото: Observer "Пізня осінь"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2024
А ти пообіцяй
прийти у сон до мене
сьогодні, як завжди,
і трішечки не так:
щоб в друзки всі думки
про журне цілоденне,
щоб лиш казкова ніч,
в якій - кохання смак
із терпким забуттям
і розсипами шалу
божественних утіх,
вготованих для двох,
що виросли з розлук
у пристрасть небувалу
закоханих сердець
на злій межі епох,
що мусим подолать
попри страхи граничні,
жорстокий біль утрат,
жахи випробувань,
щоб в світ новий ввійти,
немов боги величні,
котрим під силу все
в могутній час вертань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
В обіцянках твоїх я сьогодні згубитись посміла
і дозволила стерти зневажливий погляд з обличчя.
Ти торкнувся душі - наче я залишилась без тіла,
а розважність моя утекла десь у Середньовіччя.
Ти мене на слова до незвичності ніжно-шовкові
спонукаєш мовчанням, і поглядом, й дотиком думки.
Розчиняюсь в тобі перестиглістю світла любові
і приймаю, як манну небесну, смачні поцілунки.
Пишно мрії цвітуть. Я не можу повірити диву.
Все тобі віддаю, а себе залишаю без решти.
Роздивляюсь, мов сон, цю хвилину вразливо щасливу...
І розлук вже боюсь із розпачливо-болісним: «Де ж ти?»
В обіцянках твоїх я сьогодні згубитись посміла,
бо торкнувся душі, що в мені озивалась журбою.
Залишилась, здається, навічно без тіла…
Злетіла
на крилечках кохання над світом...
сама над собою…
17.11. 2024
Ілюстрація до вірша - робота ШІ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
Наллю теплий спогад у склянку до чаю.
Його смакуватиму вдень і вночі.
В терпкім ароматі тебе пригадаю.
З мовчанням… Словами…
Щоразу, п’ючи
цей спогад мажорний із нотками щастя,
закутаюсь в погляд, рідніший за всі…
Можливо,
твій дотик відчути удасться…
Ми разом полинем у світ Дебюссі,
де ноти-метелики снів романтичних
спивають з повітря нектар воскресінь,
де ми поміж витворів ночі
містичних
здолати не можемо сили тяжінь,
де простір кімнати у Всесвіт розрісся,
і ми, божества,
цю освячуєм ніч...
Я знаю:
смак спогаду цього зберігся
у променях сонця,
іде зусібіч,
щоб ніжно тебе у тепло огорнути,
примножити сили і мужність в бою.
Ми спогад п’ємо,
щоби вижити й бути.
Я в нього щодня наших мрій додаю.
Листопад 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
(Вірш-речення)
Вщухати пружинами
нервів поволі
у замкненім колі
надій і терпіння,
мовчати риданнями
тіла у танці,
мов кава на таці,
до сліз розуміння,
торкатися подихом
переселенця
до самого денця
твого аромату,
триматися поглядом
птаха-вигнанця
єдиного шанця –
тебе як догмату,
ковтати
прозорі від подиху кроки,
немов то пророки,
як світле причастя,
в обіймах
безмежність любові тримати
без плати за втрати –
це кара чи щастя?
2022 р.
Ілюстрація до вірша створена за допомогою ШІ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
Не поспішай вітром пірнати у душу.
Ритмом дощів не втручайся у крик журавля.
Є в нього час долюбити…
Летіти – то «мушу».
Кажеш: «Війна тут…»
Лиха ти.
Це ж – рідна земля!
Не поспішай…
Кришиться втомлений вечір
чорними кадрами зведень…
ковток – марафон…
Де та весна? –
В намаганні спинить кровотечі
днів, що дав лютий?
Пів року – зимі в унісон…
Не поспішай…
Дай на кордоні довіри
сонця торкнутися тілом, вітрів з полином…
Думці моїй, хоч не хочеш,
дай грубої шкіри,
ризи молитви,
бо радість цьогоріч – фантом.
Не поспішай…
Просимо з бабиним літом
золота втішної барви…
У тебе є шанс…
День розвесни…
Переможним нас вилікуй світлом.
Подих надій дай, як плату, не втішний аванс…
26.09. 2022
Фантом – що-небудь нереальне, що існує лише в уяві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024
над плесом забуття гойдаються зірки
між вимірами снів
жаданого спочинку,
і кутає туман скуйовджені віки
стонадцяти колін в прозору павутинку.
гортає невідь хто тендітні пелюстки
у вишколений зміст родинного зачаття:
де з припічка – «мурли»,
на Паску – писанки,
Народження… Добро…
іуда і – Розп’яття…
відгомоном подій,
шляхів-пересторог,
розхристані кущі тепло взяли в обійми,
сховали між гіллям
промоклий смак тривог
і просяться до снів хоч дотиком у прийми.
з туманами чи без для снів ідуть шляхи
крізь осінь навпрошки
із рештками бажання
під Вирію крило, де зібрано міхи
забутих молитов
і віри у вертання.
18.09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024
і плакала ніч… не від горя…
буває,
коли небеса
розверзає щаслива душа,
бо в день цей
новітнім життям проростає…
сягає
Чумацького шляху глибинно
і п’є із Ковша…
і пакала ніч у обіймах у слова,
коли «я плюс ти»
стали всесвітом сотень життів,
котрі у майбутньому вмиє
роса світанкова
із грона калини,
джерел найсвятіших чуттів.
і плакала ніч, як дитина…
довіра
росла із «кохаю»
у Дерево Роду в той час,
як втомлена мойра
бажання людини-вампіра
приймала за долю,
не вірила в вірусний сказ…
і плакала ніч…
переможно,
в любові
до Світла й Людини,
невидимих шансів життя,
була охоронцем «а завтра…»,
затори тернові
ламала,
єднаючи ритмами серцебиття.
і плакала ніч…
не від горя…
буває,
коли небеса розверзає
щаслива душа,
бо в день цей
новітнім життям проростає…
сягає
Чумацького шляху глибинно
і п’є із Ковша.
10.09. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024
Вдягну найкращі серед слів
я на вуста в цю ніч жадану.
Такою буду, як хотів,
а я боялась…
В ніч цю стану
смачною, начебто вода,
що вгамувати вміє спрагу,
немов розкута вереда,
що не віддасть твою увагу
ні розгалуженню тепла
від літніх променів пестливих,
ні ночі, що тебе вела
стежками мрійних снів грайливих,
ні жартам друзів, ні рідні,
ні навіть матері…
Потому…
як стихнуть тіні на стіні,
твою позначивши утому,
і просочиться тиша в дім,
яку гойдатиму на віях,
щоб ти спочив передусім
і відновився у надіях…
Спинися, тише золота!
Дай нам нажитися тобою.
Слова найкращі на вуста
вдягну…
опісля,
мій герою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
і плакала ніч… не від горя…
буває,
коли небеса
розверзає щаслива душа,
бо в день цей
новітнім життям проростає…
сягає
Чумацького шляху глибинно
і п’є із Ковша…
і пакала ніч у обіймах у слова,
коли «я плюс ти»
стали всесвітом сотень життів,
котрі у майбутньому вмиє
роса світанкова
із грона калини,
джерел найсвятіших чуттів.
і плакала ніч, як дитина…
довіра
росла із «кохаю»
у Дерево Роду в той час,
як втомлена мойра
бажання людини-вампіра
приймала за долю,
не вірила в вірусний сказ…
і плакала ніч…
переможно,
в любові
до Світла й Людини,
невидимих шансів життя,
була охоронцем «а завтра…»,
затори тернові
ламала,
єднаючи ритмами серцебиття.
і плакала ніч…
не від горя…
буває,
коли небеса розверзає
щаслива душа,
бо в день цей
новітнім життям проростає…
сягає
Чумацького шляху глибинно
і п’є із Ковша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023
Ти спогадом і ніжністю кохання
течеш в мені,
впокорюєш думки,
що рвуться через ночі до світання,
аби торкнутись променем щоки
неголеної,
рідністю смачної,
терпкої у принадності чеснот,
загорнених завчасно у сувої
від ока сатанинського заброд.
Обвітреного подиху нап’юся
і довго цілуватиму слова,
котрими надихаюся,
живлюся,
як день у безнадію заплива,
коли вдова-голубка у печалі
ховає біль за стінами мовчань…
Молитвою лечу в захмарні далі
єдине вторю з тисячі прохань,
що зрощене на вічності любові,
зигзицею пронесене крізь час:
- Хай смерті не трапляються раптові,
щоб роду вогник в горі не погас.
Я зоряним зійду благоговінням
на втомлені рубці пошерхлих рук,
здивовано-солодким сновидінням
проллюсь по венах,
чорних від розлук,
щоб випростався в міці незбагненній
твій дух,
що загартований в борні,
щоб в тиші довгождано потаємній
ти знов квітчав коханням наші дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
…нас половина…
година,
дві, три… день, два…
і провИна –
наче лавина, невпинна…
…як там родина?
знову новИна з дому новА…
день… два… овва!
…зрідка, бува,
губляться знані слова…
висне хвилина…
година… і днина…
…знову не встиг…
не побачив… не чув…
віддаль розширилась до...
вже забув…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
Ти витвір уяви моєї півсонної чи
я ніч цю малюю самотністю,
зорі п’ючи?..
І сиплеться попіл з-під вій на розчуленість тіл,
на жадібність, втому, на одноосібність аттіл.
Знов місяць гортає розгублену варту завіс
словами чи маренням в серці народжених сліз…
А вітер обвуглює дотиком пам'ять про «ні…».
І хочеться шибкою стати в етернім вікні,
щоб ти доторкався хоч подихом, поглядом хоч
до пензля, сміливого з волі нічних потороч,
до вдиху, що зрадно б’є током:
«Почуй! Прокричи:
ти витвір уяви моєї півсонної чи?..»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
Рясне безбороння лютневих дощів павутинками
вкопатися хоче у землю і стати плечем
до зірки, що краплі тримається неба відтінками,
до безвісті, що непрогляддями п’яти пече.
Кути загострились у душах…
Прикриті обтічністю
хмарин, що мережками виснуть на пальцях дерев,
чи встигнуть очистити грані до зустрічі з вічністю?
Нікому ж на сповідь цей лютий не видасть перерв…
Зима здичавіла,
вітрами на мжичку покраяна,
оплакує долю на спинах задублих плащів
і вголос читає рядки із літопису Каїна,
щоб світ пам’ятав: по собі той нащадків лишив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
КОЛИСЬ…
(вірш-речення)
колись,
торкаючись зап’ястя
вже нами вжитого нещастя,
ми мовчки видихнемо біль
крізь цю відлюдкуватість дику,
безбожно нам чужу, безлику,
крізь наш воскреслий березіль
до вознесіння в храм мовчання,
причастя тишею, вінчання
вмонтованих в «тоді» сивин
на дереві, землі, хмарині,
на ненародженій дитині,
на поколіннях пуповин,
і на вагітності розмови,
на суті,
сутності Єгови
і до… і після… і колись,
де ми, торкаючись зап’ястя
вже нами вжитого нещастя,
проллємся вдячністю увись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023