Світлана Кузюк

Сторінки (1/4):  « 1»

Сказав, що ти не любиш мене більше

Сказав,  що  ти  не  любиш  мене  більше,  
Але  хотів,  щоб  я  кричала  "повернись",
Прохала,  щоб  було  все,  як  раніше,
А  ти  б  промовив,  що  не  буде  так  вже,  як  колись.  

Тоді  б  я  мала  за  сценарієм  зомліти,  
Надовго  опинитися  в  жалю,
Кричать,  ридати,  шаленіти
І  п'яною  писати,  як  тебе  люблю.  

Але  я  вирішила  не  псувати  нерви.
Від  цього  ти  помітно,  сонце,  зблід,
Тоді  промовив:  "Ну  ти  й  стерво"...
Я  ж  усміхалась  і  махала  вслід

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023


В її душі була така глибока рана…

В  її  душі  була  така  глибока  рана,
Та  вона  виду  не  хотіла  подавать:
Всім  усміхалася,  вставала  рано
І  дозволяла  некоханим  цілувать.

Носила  туфлі,  від  яких  стирала  ноги,
Пила  багато,  хоч  і  не  любила  алкоголь.  
Ніколи  не  просила  допомоги,
І  кожен  день  гасила  у  душі  вогонь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2023


Друзі

Дві  тисячі  двадцять  один...
Те  літо.  Таке  незабутнє
Тоді  не  було  і  причин
Не  мріяти  про  майбутнє.
Ми  будували  плани  такі
Глобальні,  масштабні,  величні,
І  знали:  настануть  роки  -
Підкоримо  ми  тих  столичних.
Гітара,  напівсолодке,  кіно
Розмови  душевні  до  рання
Здається,  ця  радість  була  так  давно,
Насправді  ж  вона  нещодавня...
Такий  дисонанс,  бо  настали  ті  дні,
Що  навіть  хвилина  безмежна
І  тягнуться  в  муці  часи  ці  складні,
І  кожна  секунда  бентежна.
Заглушені  мрії,  роз'єднані  друзі,
Опущені  руки  і  втома
Життя,  що  триває  в  суцільній  напрузі
Сумую,  чекаю  на  зустріч  удома..❤️

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023


Вона

Вона  бачила  очі  мами,  
Що  були  сповнені  жахом  і  люттю,  
Вона  ходила  у  храми,
А  в  мріях  топила  ворога  в  ртуті.
Вона  чула  голос  тата,
Що  спершу  здавався  спокійним,
Хотіла  його  обійняти,
Але  не  судилось  з  покійним.
Вона  не  могла  зрозуміти:
Як  швидко  так  все  відбулося,
Що  вчора  тут  бігали  діти,
Сьогодні  ж  лиш  чуть  відголосся...
Вона  так  хотіла  кричати,
Та  голос  давно  вже  зірвала,
Її  до  війни  звикли  сильною  звати
А  доля  взяла  та  й  зламала...

Я  читаю  цей  вірш  на  Ютуб:  [url=""]https://youtu.be/1Idzb4Ml47Y[/url]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023